Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
0
(Пісня Давида.)
1
в# конеw ѓ^трока гн~я двDва, ја%же гл~а гв~и словеса` пњ'сни сея`, в# дн~ь воньже и^зба'ви е^го г~ь и^з рђкъ всXњ врагъ е^го, и^ і^з рђки` саё^ля и^ реq. ꙁ~і. каg г~”
2
ВозлюблюТебе, Господи, кріпосте моя.
2
Въꙁлю`блю тя г~и крњ'пости моя`.
3
Господь — твердиня моя і пристановище моє, визволитель мій, Бог мій, поміч моя; на Нього моя надія, оборонець мій, ріг спасіння мого, заступник мій.
3
г~ь ё^тверже'нїе мое, и^ прибњжище мое, и^ і^ꙁба'витель мой” бг~ъ мой помо'щ#никᲆ мой, и^ ё^пова'ю на'нь” Защи'титель мой, и^ рогъ сп~се'нїя мое^го, и^ застђ'пникъ мой”
4
З хвалою прикличу Господа і від ворогів моїх спасуся.
4
ХвалаM приꙁовђ г~а, и^ эT вра'гъ моиX сп~сђ'ся”
5
Огорнули мене муки смертельні, і ріки беззаконня засмутили мене.
5
ѓ^держа'ша мя болњꙁни сме'ртныя, и^ пото'ци беꙁако'нїя смђти'ша мя”
6
Кайдани пекельні скували мене, і сіті смертні обплутали мене.
6
Болњꙁни а%довы ѓ^быдо'ша мя, преDвари'ша мя сњти сме'ртныя”
7
У тісноті моїй я призивав Господа і до Бога мого взивав, і Він почув голос мій із храму [святого] Свого, і благання моє дійшло до слуху Його.
7
И$ вънегда` скорбњти ми приꙁвахᲆ г~а, и^ къ бг~ђ мое^мђ въꙁваX” ё^слыша эT цр~кве ст~ы'я свое^я гла'съ мои, и^ во'пль мой преD ни'мъ вни'детъ въ ё^ши е^го”
8
І затряслася, захиталася земля, тремтіли й тряслися підвалини гір, бо запалав гнівом [Господь].
8
и^ подви'жася и^ трепетна бы'сть ꙁеMля`, и^ ѓ^снова'нїя го'ръ смђти'шася, и^ подвиꙁа'шася. ја%ко прогнњвася на' ня бг~ъ”
9
Піднявся дим від гніву Його і з вуст Його — вогонь палючий, палаюче вугілля сипалося від Нього.
9
в#ꙁы'де ды'мъ гнњвомъ е^го, и^ ѓ%гнь эT лица е^го въспланеTся, ё%глїа въꙁгорњшася эT него”
10
Він прихилив небеса й зійшов, і морок — під ногами Його.
10
И$ преклони` нб~са, и^ сни'де, и^ примракъ поD нога'ма е^го”
11
І возсів на херувимів, і полетів, понісся на крилах вітру.
11
и^ въꙁы'де на херђви'мъ, и^ летњ, възлетњ на крилђ вњтреню,
12
Хмарами, як покровом, Він покрив Себе, темними хмарами води Він огорнув Себе.
12
и^ положи` ᲄмђ ꙁа кровᲆ свой, ѓ^крsтᲆ е^го селе'нїе е^го, темна` вода` въ ѓ^блацехᲆ въꙁдђш'ныX”
13
Від блиску Його перед Ним летіли хмари, град і вогненне вугілля.
13
эT ѓ^блиста'нїя преD ниM ѓ%блацы проидо'ша, граD и^ ё'глїе ѓ^гненно”
14
І загримів у небесах Господь, і Всевишній подав голос Свій.
14
И$ въꙁгремњ съ нб~се г~ь, и^ вы'шнїи да'сть глаs свой”
15
Пустив стріли Свої і розігнав їх. Метнув безліч блискавок і розсіяв їх.
15
пђсти` стрњлы, и^ разгна я&, и^ моlнїя ё^множи, и^ смђти иX”
16
І відкрилися джерела вод, відкрилися основи всесвіту від заборони Твоєї, Господи, від подиху гніву Твого.
16
и^ ја%ви'шася и^сто'чницы воднїи, и^ эTкры'шася ѓ^снова'нїя вселе'нныя” эT ꙁапреще'нїа твое^го г~и, эT дᲆхнове'нїа дх~а гнњва твое^го”
17
Він простяг руку з висоти і взяв мене, і з глибокої води визволив мене.
17
посла` свы'ше, и^ прїа'тᲆ мя, въспрїяT м^я эT водъ мно'гъ”
18
Він визволив мене від ворогів моїх сильних і від ненависників моїх, що були сильнішими від мене.
18
И$зба'витᲆ мя эT вра'гъ мои^хᲆ си'лныX, и^ эT ненави'дящихъ м^я, ја%ко ё^крњпи'шася па'че мене”
19
Вони повстали на мене в час біди моєї, та Господь укріпив мене.
19
Предвари'ша мя въ дн~ь ѓ^ꙁлобле'нїя мое^го, и^ бы'сть г~ь ё^тверже'нїе мое`”
20
Він вивів мене на простір і визволив мене, бо Він возлюбив мене.
20
и^ и^ꙁведе м^я на широтђ. и^ꙁба'витъ мя, ја%ко въсхотњ мя”
21
Господь воздав мені за правдою моєю і за чистотою рук моїх відплатив мені.
21
и^ въꙁда'стъ м^и г~ь по пра'вдњ моей, и^ по чи'стотњ рђкђ мое^ю` въꙁда'стъ ми”
22
Бо я зберіг путі Господні і не був нечестивим перед Богом моїм.
22
ја%ко съхраниX пђти` гн~я, и^ не нече'ствовахъ эT бг~а мое^го”
23
Бо всі заповіді Його були переді мною, і від повелінь Його я не відхилявся.
23
ја%ко вс^я сђдбы` е^го предо мно'ю, и^ ѓ^правда'нїя е^го не эTстђпи'ша эT мене”
24
Я був непорочний перед Ним і берігся, щоб не згрішити мені.
24
и^ бђ'дђ непороченъ с ни'мъ, и^ съхраню'ся эT беꙁако'нїя мое^го”
25
І воздав мені Господь за правдою моєю і за чистотою рук моїх перед очима Його.
25
и^ възда'сть м^и г~ь по пра'вдњ моей, и^ по чи'стотњ рђкђ моею, преD ѓ^чи'ма е^го”
26
Господи, Ти чиниш з милостивим милостиво, і з справедливим за справедливістю його,
26
Съ прпDбныM прпDбнъ бђ'деши, и^ съ мђжемъ непови'нномъ непови'ненъ бђдеши,
27
з чистим — за чистотою його, а з лукавим — за лукавством його.
27
и^ съ и^ꙁбра'ннымъ и^ꙁбра'нъ бђ'деши, и^ сᲆ стропти'вымъ раꙁ#врати'шися”
28
Бо Ти народ поневолений спасаєш і пиху гордих приборкуєш.
28
ја%ко ты люди смире'ныя сп~се'ши, и^ ѓ%чи гордыхъ смири'ши”
29
Ти засвічуєш світильник мій. Господь Бог мій просвічує темряву мою.
29
ЈА/ко ты просвᲇща'еши свњти'лникᲆ мой г~и, б~е мой просвᲇща'еши тмђ мою`”
30
З Тобою я перемагаю військо, з Богом моїм я через мур перейду.
30
ја%ко тобо'ю и^ꙁба'влюся эT и^скђше'нїя, и^ ѓ' бз~њ моемъ прелњꙁђ стњнђ”
31
Бог мій! Непорочні путі Його, чисте слово Його, Він оборонець усіх, що надіються на Нього.
31
Бг~ъ мой, непоро'ченъ пђтъ е^го, словеса` гн~я ражDеже'на. ꙁащи'титель е^сть всњм# ё^пова'ющимъ на'нь”
32
Бо хто Бог, крім Господа? Хто захисник, крім Бога нашого?
32
ја%ко кт^о бг~ъ ра'ꙁвњ г~а; и^ли кт^о бг~ъ ра'звњ бг~а на'шего;
33
Бог підперізує мене силою, рівняє переді мною дорогу мою.
33
бг~ъ препоа'са мя си'лою, и^ положи` непоро'ченъ пђть мои”
34
Робить ноги мої швидкими, як у оленя, і на висотах моїх ставить мене.
34
Съверша'а но'ѕњ мои` ја%ко е^ле'ни, и^ на высо'киX поставля'а м^я”
35
Привчає руки мої до боротьби і м’язи мої робить, як лук мідний.
35
наё^ча'а рђцњ мои` на' брань, и^ положи лђкъ мњдянᲆ мы'шцамъ мои^мъ”
36
Ти, Господи, даєш мені щит спасіння Твого, правиця Твоя підтримує мене і ласка Твоя звеличує мене.
36
и^ да'лъ м^и е^си ꙁащище'нїе сп~се'нїа, и^ десни'ца твоя` прїятъ мя” и^ накаꙁа'нїе твое, и^спра'витъ м^я в ко'нецъ, и^ накаꙁа'нїе твое т^о мя наё^чи'тᲆ”
37
Ти розширюєш кроки мої піді мною, і не хитаються ноги мої.
37
ё^ши'рил# е^си стопы моа подо мно'ю, и^ не и^ꙁнемо'жетњ плеснњ мои`”
38
Я жену ворогів моїх і настигаю їх, і не повертаюся, аж доки не знищу їх.
38
поженђ врагы моя`, и^ пости'гнђ я&, и^ не въꙁвращђся до'ндеже сконча'ются”
39
Уражаю їх, і вони не можуть встати, падають під ногами моїми.
39
ѓ^скорблю и^хъ, и^ не вᲆꙁмо'гђтъ сᲄа'ти, падђтъ поD нога'ма мои'ма”
40
Бо Ти підперезав мене силою на битву, кинув під ноги мої тих, що повстали на мене.
40
И$ препоя'сал# м^я е^си си'лою на' брань, спя'лъ е^си въся воста'ющая на мя поD мя”
41
Ти повернув до мене спиною ворогів моїх, і я нищив тих, що ненавиділи мене.
41
и^ вра'г# мои^хъ да'лъ ми е^си хребе'тъ, и^ ненави'дящая мя потреби'лъ е^си”
42
Вони кричали, та нікому було рятувати; до Господа — але Він не послухав їх.
42
въꙁва'ша, и^ не бњ сп~са'яи`. кᲆ г~ђ, и^ не ё^слы'шаше и^хъ”
43
Я розсіваю їх, як порох перед вітром, як багно на вулиці, топчу їх.
43
и^ і^стню и^хъ ја%ко праX преD лицемъ вњтрђ, ја%ко бренїе пђти погла'жDђ и^хᲆ”
44
Ти врятував мене від людського заколоту, поставив мене на чолі народів. Народ, якого не знав я, служить мені.
44
И$ꙁба'виᲄъ мя эT прерᲇка'нїа людїи, поста'виши мя въ главђ ја%зы'комъ” людїе и%хже не видњх#, поработа'ша м^и,
45
Лише почувши про мене, народи підкоряються мені, чужинці запобігають переді мною,
45
въ слђхъ ё^ха ё^слы'шаша м^я. сн~ове чюжїи сълга'ша м^и,
46
навіть в укріпленнях своїх іноплемінники бліднуть і тремтять.
46
сн~ове чюжїи ѓ^бетша`ша, и^ ѓ^хромо'ша эT сте'ѕь свои%хъ”
47
Живий Господь і благословенний Бог. І нехай прославлений буде Бог спасіння мого!
47
Жи'въ г~ь, и^ блгsве'нъ бг~ъ” и^ въꙁнсе'тся бг~ъ сп~се'нїя моего`”
48
Бог, що відплачує за мене і підкорює мені народи,
48
бг~ъ даяи` эTмще'нїе мн^њ, и^ повинђяи` люди поD мя,
49
Він визволив мене від ворогів моїх, підніс мене над тими, що воювали проти мене, і від чоловіка неправедного визволив мене.
49
и^ꙁба'витель мой эT вра'гъ моиX гнњвли'выхъ” эT въста'ющиX на' мя въꙁнесе'ши м^я, эT мђжа непра'ведна и^ꙁба'виши м^я”
50
За те буду славити Тебе, Господи, між народами й співатиму імені Твоєму.
50
Сего раd и^сповMњ'ся тебњ въ ја%ꙁыцеX г~и, и^ і^мени твое^мђ пою”
51
Ти велично спасаєш царя і виявляєш милість до помазаника Свого Давида і роду його навіки.
51
Велича'а сп~се'нїа цр~ева, и^ творя млsть х~ђ свое^мђ, дв~дђ и^ сњмени е^го до' вњка”
Слава…
1001
Сла'ва”