Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
В коне'цъ, ѓ^ ꙁастђпле'нїи ё^тренемъ. ўало'мъ, двд~въ, к~а”
1
Начальнику хору. При сході зорі. Псалом Давида. (Пророцтво про страждання Ісуса Христа).
2
Бж~е бж~е мой вонми` м^и, въскђ'ю ѓ^ста'ви мя; дале'че эT сп~се'нїа мое^го словеса` грњхопаде'нїи мои^хъ”
2
Боже, Боже мій! [Зглянься на мене!] Нащо Ти покинув мене? Далекі від спасіння мого слова плачу мого.
3
бж~е мои въз#ꙁовђ въ днеX, и^ не ё^слы'шиши. и^ в нощи, и^ не в безђ'мїе мнњ”
3
Боже мій, взиваю вдень — і Ти не чуєш; вночі — і нема мені спокою.
4
ты же въ ст~њмъ живе'ши, хвала` і^ил~ва”
4
Ти ж у святині живеш, хвало Ізраїля.
5
на' тя ё^пова'ша эTц~ы на'ши. ё^пова'ша, и^ и^ꙁба'вилъ е^си и^хъ”
5
На Тебе надіялися батьки наші, надіялись, і Ти визволив їх.
6
к тебњ въꙁва'ша, и^ сп~сошася. на' тя ё^пова'ша, и^ не постыдњшася”
6
До Тебе звертались і були спасенні, на Тебе надію покладали і не осоромились.
7
А$зъ же е^смь че'рвь, а^ не чл~къ. поноше'нїе чл~комъ, и^ ё^ничиже'нїе лю'демъ”
7
А я черв, а не людина, приниження в людей і зневага в народів.
8
Вс^и ви'дящеи` мя порђга'ша ми ся, гл~аша ё^стна'ми, покива'ша главђ`”
8
Всі, хто дивиться на мене, насміхаються з мене, зневажають устами, киваючи головою:
9
ё^пова` на' г~а, да и^ꙁба'витъ и&. да сп~се'тᲆ е^го, ја%ко хо'щетъ е^го”
9
«Він надіявся на Бога, нехай же спасе його, нехай визволить його, коли він угодний Йому».
10
ја%ко ᲄы е^си и^з#тръгїи мя иꙁ чре'ва, ё^пова'нїе мое эT сосцђ мт~ре моея.
10
Але Ти ж вивів мене з утроби, дав мені надію на Тебе від грудей матері моєї.
11
к тебњ приве'рженъ е^смь эT ложе'снъ, эT чрева мт~ре моея` бг~ъ мой е^си ты”
11
На Тебе покинутий я від утроби. Від грудей матері моєї Ти — Бог мій.
12
не эTсᲄђпи` эT мене, ја%ко ско'рбь бли'ꙁъ, ја%ко нњ'сть помага'ющаго м^и”
12
Не віддаляйся ж від мене, бо скорбота близько, а заступника нема.
13
ѓ^быдо'ша м^я телцы мно'ѕи, ю^нъцы тђчънїи ѓ^держа'шя мя”
13
Бики роз’ярені обступили мене, страшні васанські — оточили мене.
14
эTверꙁо'ша на' мя ё^сᲄа своя`, ја%ко ле'в# въсхища'я и^ рыка'я”
14
Розкрили на мене пащі свої, як лев, що шукає поживи й рикає.
15
ја%ко вода` и^ꙁлїа^ся, и^ раZсыпашася вся ко'сᲄи моя” бысть срDце мое ја%ко во'скᲆ та'а, посредњ чре'ва мое^го”
15
Я розлився, як вода, розслабли всі кості мої, і серце моє, як віск, розтопилося в грудях моїх.
16
и%сше ја%ко скђде'ль крњпость моя, и^ ја%зы'кᲆ мой прильпе гор#та'ни мое^мђ, и^ в пе'рсть сме'рти съве'лъ мя е^си”
16
Висохла, як черепок, сила моя, і язик мій прилип до піднебіння мого. В порох смерти Ти звів мене.
17
ја%ко ѓ^быдо'ша мя ўи мно'ѕи, со'нмъ лђка'выхъ ѓ^держа'ша мя” и^скопа'ша рђцᲇ мои и^ но'ѕᲇ мои`,
17
Бо пси оточили мене, зграя злих обступила мене. Пробили руки й ноги мої.
18
и^счето'ша вся ко'сти моя. тїи же смоᲄриша, и^ презрњша мя”
18
Можна перелічити всі кості мої, а вони дивляться та зневажають мене.
19
раздњли'ша ри'ꙁы моя себњ, и^ ѓ^ э^де'жDи мое'и мета'ша жре'бїа”
19
Розділили ризи мої собі і за одежу мою кидали жереб.
20
ᲄы же г~и не ё^да'ли по'мощъ твою эT мене`, на застђпле'нїе мое воньми`”
20
Ти ж, Господи, не віддаляйся від мене. Сило моя, на поміч мені прийди!
21
и^ꙁми` эT ѓ^рђжїа дш~ђ мою, и^ і^з рђки` пе'сїа е^ді'нороDнђю мою”
21
Визволи від смерти душу мою і від псів самотню мою.
22
сп~си` мя эT ё%стъ льво'въ, и^ эT ро'гъ е^ді'норождь, смире'нїе мое”
22
Почуй і спаси мене від пащі лева і від рогів єдинорогів визволи мене.
23
повњмъ и%мя твое бра'тїи мое'и, посредњ цр~кве въспою' тя”
23
Я ж сповіщатиму ім’я Твоє браттям моїм, посеред церкви вірних у піснях хвалитиму Тебе.
24
боя'щеися г~а въсхвали'те и&, все сњмя і^а'ковле просла'вите и&” да ё^бои'т же ся эT него все` сњмя і^ил~ево,
24
Всі, хто боїться Господа, прославляйте Його. Всі нащадки Якова, хваліть Його; нехай же бояться Його всі покоління Ізраїля!
25
ја%ко не ё^ничижи` ни негодова` мл~твы ни'щаго” ни эTврати же лица` свое^го эT мене`. и^ е^гда` възва'хъ къ немђ, ё^слы'ша мя”
25
Бо Він не зневажив і не покинув бідного в біді його і не сховав від мене лиця Свого, а почув мене, коли благав Його.
26
ѓ^ тебњ похвала моя, в# цр~кви вели'цњ и^сповњмся тебњ” мл~твы моя въздаM прDе боя'щимися е^го”
26
Буду хвалитися Тобою у зібранні великому, буду визнавати Тебе, обітниці мої сповню перед тими, що бояться Його.
27
ја%дя'тъ ни'щїи, и^ насы'тятся” и^ въсхва'лятъ г~а взыскаю^щеи` е^го, жива бђдђтъ срDца и^хъ въ вњкъ вњка”
27
Будуть їсти убогі й насичуватися, і хвалитимуть Господа ті, що шукають Його, щоб жили серця ваші повіки.
28
Помянђтся, и^ ѓ^братя'тся къ г~ђ вси концы` земля`, и^ покло'нятся преD ниM вся эTч~ьствїа ја%зы'къ”
28
Згадають і повернуться до Господа всі краї землі і поклоняться перед Ним усі племена народів.
29
ЈА/ко гн~е е^сть црsтвїе, и^ то'и ѓ^блада'етᲆ ја%ꙁы'ки”
29
Бо Господнє є Царство, і Він царює над народами.
30
ја%до'ша и^ поклони'шася вси тђчнїи ꙁемля, преD ни'мᲆ преDпадђтᲆ вси низ#ходя'щеи въ ꙁе'млю” и^ дш~а моа томђ живе'тъ,
30
Будуть споживати й поклоняться Йому всі сильні землі; поклоняться Йому всі, що сходять у землю, і душа моя для Нього живе.
31
и^ сњмя мое порабо'таетᲆ е^мђ” Въꙁвњститъ гв~и ро'дъ грядђщ'їи,
31
Нащадки [мої] будуть служити Йому і будуть зватися Господніми повіки.
32
и^ въꙁвњстятъ пра'вдђ е^го лю'демъ ро'ждьшимся, и%хже сътвори` г~ь”
32
Прийдуть вони і будуть сповіщати правду Його родові майбутньому, про все, що створив Господь.