Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
0
ўало'мъ давы'довъ, л~д”
Псалом Давида. (Пророчий).
1
Сђди` г~и ѓ^би'дящая мя, въꙁбрани` борю'щая мя”
1
Господи! Будь Суддею тих, що змагаються зі мною, і побори тих, що бажають побороти мене.
2
прїими` ѓ^рђжїе и^ щитъ, и^ въста'ни въ по'мощь мою”
2
Візьми зброю Твою і щит і стань на поміч мені.
3
и^ꙁᲆсђни ѓ^рђжїе, и^ ꙁаври` сᲆпротиv гонящихъ мя^” ръцы дш~и моеи, сп~сенїе твое е^смь а%зъ”
3
Вийми меч і загороди дорогу тим, що переслідують мене. Скажи душі моїй: «Я твоє спасіння».
4
да посты'дятся, и^ посрамяTся и%щђщеи дш~ђ мою” да въꙁвратяTся въспяᲄь, и^ постыдяᲄся мыслящеи^ ми ꙁла'я.
4
Нехай осоромляться ті, що шукають душу мою. Нехай повернуть назад і покриються безчестям ті, що задумали зло проти мене.
5
да бђ'дђть ја%ко прахᲆ пред# лицемᲆ вњтрђ, и^ а%г~глᲆ гн~ь ѓ^скорбля'я и%хᲆ”
5
Нехай стануть вони як той порох перед вітром, і ангел Господній нехай прожене їх.
6
бђ'ди пђть иX тма^ и^ полꙁокᲆ, и^ а%гг~лъ гн~ь погоня'а и%хъ”
6
Нехай дорога їхня буде темна і слизька, і ангел Господній нехай переслідує їх.
7
ја%ко въсђ'е съкры'ша ми^ пагђбђ сњти своей, въсђе поносиша дш~и моеи”
7
Бо вони без вини таємно поставили сітки свої на мене, викопали яму для душі моєї.
8
да прїидетъ е^мђ сњть ю%же не съвњсть, и^ лови'тва ю%же съкры`, да ѓ^бъи'метъ и&, и^ в сњть да въпаде'ться въ ню`”
8
Нехай же несподівано прийде загибель на нього. І сітка, що він таємно на мене поставив, нехай уловить його, і в ту яму нехай сам упаде, на свою погибель.
9
дш~а же моя възра'дђется ѓ^ г~њ, въꙁвеселится ѓ^ сп~се'нїи твоемъ”
9
А душа моя буде радіти у Господі, буде втішатися спасінням від Нього.
10
въся` кости моя рекђтъ, г~и г~и, кт^о подо'бенᲆ тебњ; и^ꙁбавля'аи` ні'ща и^ꙁ рђкъ крњпльших# е^го, и^ ни'ща и^ ё^бо'га эT расхыща'ющихъ е^го”
10
Всі кості мої скажуть: «Господи, хто подібний до Тебе? Ти возволяєш слабкого від сильного, бідного і вбогого — від гнобителів його».
11
въста'ша ми свњдњтеле непра'ведни, ја%же не вњдяхъ въпрашя'хђ мя”
11
Стали проти мене свідки неправедні; про те, чого не знаю я, вони допитують мене.
12
въꙁда'ша ми лђка'вая въз бл~га'я, и^ без#чядїе дш~и мо'ей”
12
Віддають мені злом за добро, осиротили душу мою.
13
а%ꙁъ же вънегда ѓ^ни` стђжа'хђ ми, ѓ^бла'чяXся въ врᲇтище” и^ смиряхъ посто'мъ дш~ђ мою, и^ мл~тва моя въ нњдра' моя вњꙁврати'тся”
13
Я ж, коли хворіли вони, одягався в одежу скорботи, смиряв постом душу мою, і молитва моя від серця мого не спинялася.
14
ја%ко бли'ж#немђ, ја%ко братђ на'шемђ, тако ё^га'жахъ” ја%ко пла'чя и^ сњтђя, тако смиряXся”
14
Наче за приятелем або за братом своїм я побивався, ходив, сумуючи та плачучи, наче за матір’ю.
15
и^ на' мя въꙁвесели'шяся, и^ събра'шася” събра'шася на' мя ра'ны, и^ не чюX. раздњли'шася, и^ не ё^мили'шася”
15
А вони з нещастя мого радіють, збираються та радяться, як збільшити рани мої, ганьблять мене, не знаю, за що;
16
и^скђсі'ша мя`, подража'ша мя поDража'нїеM, поскрежеᲄа'ша на' мя ꙁђбы` свои'ми”
16
спокушаючи, насміхаються, скрегочуть на мене зубами.
17
г~и, къгда ё^зриши; ё^стро'й дш~ђ мою эT ꙁлодњ'иства иX, эT ле'въ е^ді'нороднђю мою”
17
Господи, чи довго будеш дивитися на це? Одведи душу мою від злочинства їхнього, від левів — самотню мою.
18
И$сповњмся тебњ въ цр~кви мно'ѕњ, в# лю'дехъ тяж#цњхъ въсхвалю тя”
18
Я буду прославляти Тебе на великих зібраннях, серед численних народів буду хвалити Тебе,
19
да не вᲆзрадђюT ми ся вра'ждђющеи` ми бес пра'вды, ненави'дящеи` м^я всђ'е, и^ помиꙁа'юще ѓ^чи'ма”
19
щоб не торжествували наді мною ті, що ворогують проти мене даремно, не переморгувалися очима своїми ті, що ненавидять мене без вини.
20
ја%ко мн^њ ё^бо ми'рно гл~ахђ, и^ на гнњвъ льсти` помышля'хђ”
20
Бо не про мир говорять вони, а проти мирних землі складають свої замисли.
21
и^ раꙁши'риша на мя ё^ста` своя, рњша, бл~гоже бл~гоже, видњша ѓ%чи на'ши”
21
Розширюють на мене уста свої і кажуть: «Добре, добре, бачили очі наші».
22
ви'дњлъ е^си г~и, да не премолчи'ши, г~и не эTстђпи эT мене”
22
Ти бачив це, Господи, не мовчи. Господи, не віддаляйся від мене.
23
въста'ни г~и, и^ вонми` сђд мой. бж~е мой и^ г~и мой на прю мою`”
23
Встань, Господи і заступись за правоту мою. Розбери тяжбу мою, Господи мій і Боже мій!
24
сђди' ми^ г~и по пра'вдњ твое'и” г~и бж~е мои, и^ да не пора'дђютъ ми ся”
24
Розсуди мене, Господи, за правдою Твоєю, щоб не величалися вони наді мною.
25
да не рекђтъ въ срDцыхъ свои^хъ, бл~гоже бл~гоже дш~и нашей” и^ да не рекђтъ, пожремᲆ и&”
25
Щоб не говорили в серці своїм: «Добре, [добре!] цього ми бажали». Щоб не сказали: «Ми поглинули його».
26
да посᲄыдя'тся и^ посрамятся вкђпњ ра'дђющеи`ся зломъ мои%мъ” да ѓ^блекђт#ся в стђдъ и^ срамъ велерњчюю^щеи` на мя”
26
Нехай постидяться й осоромляться ті, що радіють з мого нещастя. Нехай покриються соромом і ганьбою ті, що вихваляються проти мене.
27
да въꙁрадђются и^ въꙁвеселятся хотящеи пра'вдњ моей” и^ рекёT вы'нђ да възвели'чится г~ь, хоᲄя'щеи` миръ рабђ е^го”
27
І нехай радуються і веселяться ті, що співчувають правді моїй. І нехай завжди кажуть: «Який величний Господь, що бажає миру рабові Своєму!»
28
и^ я^ꙁыкъ мо'и поё^чится пра'вдњ твое'й, весь дн~ь хвалњ твоей”
28
А язик мій буде звіщати правду Твою та прославляти Тебе по всі дні.