Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
0
ўлоM а^са'фовъ, о~в”
Псалом Асафа.
1
Ко'ль бл~гъ б~ъ і^ил~евᲆ, пра'выM срDцемъ”
1
Який милостивий Бог Ізраїлів до народу Свого, до чистих серцем!
2
Мнњ же в#ма'лњ не подвижя'стњся ноѕњ, в#ма'лњ не пролїа'шяся стопы моя”
2
Мої ж мало не похитнулися ноги, мало не посковзнулися стопи мої.
3
ЈА/ко възревновахъ на беꙁако'нныя, ми'ръ грњшникомъ зря`”
3
Я позаздрив безумним, бачивши добробут беззаконних.
4
ЈА/ко нњсть въсклоненїя в# смерти и^хъ, и^ ё^тверженїе в ра'нњ иX”
4
Бо нема їм страждання, й до смерти їхньої міцні сили їхні.
5
В трђдњхъ члчsкыхъ нњ' сђть, и^ съ чл~кы не прїимђтъ ра'нъ,
5
У трудах людських їх нема, і не знають вони людської біди.
6
сего ради ё^дръжа` и^хъ гръдыни до конца`” ѓ^дњ'ашяся непра'вдою и^ нече'стїемъ свои'мъ,
6
Тому-то гордість підняла їхню пихатість, і, як в одежу, одягаються вони у неправду та нечестя свої.
7
и^зы'детъ ја%ко и^с тђка непра'вда иX” Преидо'ша в# любовь срDца,
7
Пливе, наче олива, неправда їхня, живуть за похотями свого серця.
8
помы'слишя и^ гла~шя в# лђка'в#ствᲇ, непра'вдђ в# высотђ` гл~аша”
8
З усього глузують, зневажливо говорять про Бога, звисока розмовляють.
9
Положи'шя на нб~си` ё^ста` своя, и^ ја%зыкъ иX пре'иде по ꙁемли`”
9
До небес підносять уста свої, і язик їхній обходить землю.
10
Сего ради ѓ^братя'тся людїе мои` сњмо, и^ дн~їе и^сполнь ѓ^бря'щђтся в ниX”
10
Тому звертаються до них люди і п’ють їхню воду повною чашею,
11
И$ рњшя, како ё^вњдњ б~ъ, и^ а'ще е^сть ра'ꙁђмъ в# вы'шнемъ;
11
і кажуть: «Як довідається Бог? І чи знає Всевишній?»
12
с^е сїи грњшници, и^ гобꙁђюще в# вњкᲆ ё^дръжа'шя богаTство”
12
І ось ці нечестивці завжди живуть у достатку і примножують багатство.
13
И рXњ, е^да всђ'е ѓ^пра'вдихъ срDце мое, и^ ё^мыхъ в непови'нныхъ рђцњ мои`”
13
[І я сказав: ] «Чи не даремно я дбаю про чистоту серця і в невинності умивав руки мої;
14
И$ быхъ јаꙁвенᲆ весь дн~ь, и^ ѓ^бли'чник# мой на ё^трениX”
14
віддавав себе під удари щодня і щоранку себе осуджував?»
15
А/ще гл~ахъ повMњ та'ко, с^е ро'дђ сн~овᲆ твоиX е^мђже ѓ^бᲇщаXся
15
Але коли б я сказав: «Буду і я так жити», то я став би зрадником перед родом синів Твоїх.
16
и^ непщевахъ раꙁђмᲇти” Се^ трђдъ е^сᲄь предо мною,
16
І я став думати, як би мені все це зрозуміти, але тяжким було це в очах моїх.
17
до'ндеже вни'дђ вᲆ ст~и'ло бж~їе, и^ раꙁђмᲇю в# послDњняа иX”
17
Аж поки не ввійшов я у святиню Божу та не зрозумів кінця їхнього.
18
ѓ^баче ꙁа лще'нїа и^хᲆ положиl и^мъ е^си ѕлая, ниꙁложилъ я& е^си в#негда разгръдњти”
18
Дійсно, на слизькій дорозі поставив Ти їх, над прірвою стоять вони.
19
Ка'ко бы'шя в# ꙁапђстњнїе внеꙁа'пђ; и^ꙁчеѕо'шя, погибо'шя ꙁа беꙁаконїе свое”
19
Як несподівано прийшли вони до занепаду! Щезли, погинули за беззаконня свої.
20
ЈА/ко со'нїе въста'ющаго, г~и въ градњ твоеM ѓ^браꙁъ иX ё^ничижи'ши”
20
Як щезає сон того, хто прокинувся, так Ти, Господи, розбудивши їх, знищив помисли їхні у місті Твоїм.
21
ЈА/ко ражDеже'ся срDце мое`, и^ ё^тро'бы моа` и^ꙁмњнишяся”
21
Коли хвилювалося серце моє і боліла душа моя,
22
И$ а'ꙁъ ё^ничиженъ, и^ не раꙁђмњхъ, ско'тенᲆ быX ё^ тебе`,
22
я був нерозумним, я як тварина був перед Тобою.
23
и^ аꙁъ вы'нђ с тобою” Оу^дръжалъ е^си рђ'кђ деснђю мою,
23
Але я завжди з Тобою, Ти тримаєш мене за праву руку мою.
24
и^ съ совњтомᲆ твои'мъ наста'вилᲆ м^я е^си, и^ съ сла'вою прїа'тъ м^я”
24
Ти порадою Твоєю провадиш мене, і до слави Твоєї Ти приймеш мене.
25
Чт^о б^о ми е^сть на нб~си, и^ эT тебе что` въсхотXњ на ꙁем#ли`;
25
Хто бо для мене є на небі? І чого без Тебе бажати мені на землі?
26
и^ꙁчезе` срDце мое и^ плоть моа, б~е срDца моего, и^ часть моя б~е мои въ вњкы”
26
Знемагають серце моє і тіло моє за Тобою, Боже серця мого і доле моя, Боже, навіки.
27
ЈА/ко с^е ё^даля'ющеи`ся эT тебе` поги'бнђтъ, потребилᲆ е^си вся'кого любы` дњющаго эT тебе`”
27
Бо ось ті, що віддалили себе від Тебе, гинуть. Ти знищуєш кожного, хто відступає від Тебе.
28
Мнᲇ же прилњпля'тися бв~и бл~го е^сть, полага'ти на' г~а ё^пованїе мое” Въꙁвњсᲄи'ти м^и вс^я хвалы` твоя, въ вратњх# дщере сїѓ'ня”
28
А мені найкраще прихилятися до Бога, покладати на Господа надію мою, сповіщати про всі діла Твої в Церкві Твоїй [у вратах дочки Сионової].