Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Ра'ꙁђма е^џа'ма, і^ил~ьтянина, п~и”
1
Повчання Ефама Езрахіта.
2
Ми'лости твоя г~и въ вњкы въспою, в рDо и^ ро'дъ въꙁвњщђ и'стиннђ твою у^сты` мои'ми”
2
Милості [Твої], Господи, повіки співатиму, з роду в рід сповіщатиму істину Твою устами моїми.
3
ЈА/ко рече, в# вњкъ ми'лость сᲆѕи'жDется, на нб~сеX ё^гото'вается и'стина твоа”
3
Бо Ти сказав: навіки милість перебуватиме, на небесах приготується істина Твоя.
4
ЗавњщаX ꙁавњтъ и^збра'ннымъ мои'м#, кляхся дв~дђ рабђ` мое^мђ
4
«Я заповів завіт обраним Моїм, клявся Давидові, рабу Моєму:
5
до' вњка” Оу^готоваю сњмя твое, и^ съѕи'жDђ в рDо и^ ро'дъ прsтлъ твой”
5
навіки утверджу нащадків твоїх і збудую з роду в рід престіл твій».
6
И$сповњдяT нб~са чюдеса` твоя, г~и, и%бо и'стинђ твою в# цр~кви ст~ых#”
6
Прославлятимуть небеса дивні діла Твої, Господи, і правду Твою в Церкві святих.
7
ЈА/ко кт^о въ ѓ^блацехъ сравнится гв~и, ё^подо'биTся гв~и в# сн~охъ бж~їихъ;
7
Бо хто на небесах зрівняється з Господом? І хто подібний до Нього між синами Божими?
8
бг~ъ прославля'емъ в# совњтехъ ст~ыхъ, ве'леи и^ стра'шенъ е^сть наD всњми ѓ'крестными е^го”
8
Бог, що Його прославляють собори святих, великий і страшний для всіх, хто навкруги Нього.
9
г~и б~е силъ, кт^о подо'бенъ тебᲇ; си'ленъ е^си г~и, и^ і'стина ᲄвоа ѓ%крестъ тебе`”
9
Господи, Боже Сил! Хто подібний до Тебе?! Всесильний Ти, Господи, і правда Твоя навкруги Тебе.
10
Ты` владњ'еши дръжа'вою мор#ско'ю, въꙁмђще'нїе же воlн# е^го т^ы ё^кротиши”
10
Ти володарюєш над силою моря і втихомирюєш розбурхані хвилі його.
11
Ты` смирилъ е^си ја^ко ја%ꙁвена гордаго, мы'шцею си'лы твоеа раꙁгналъ е^си врагы твоя”
11
Ти смирив гордого, немов пораненого, і кріпкістю сили Твоєї Ти розсипав ворогів Твоїх.
12
твоя сђтъ нб~са, и^ твоя` е^сть зем#ля. вселе'ннђю и^ конця` еа` т^ы ѓ^сновалъ е^си,
12
Твої небеса і Твоя земля. Ти створив всесвіт і все, що наповнює його.
13
сњверъ и^ мо'ре т^ы съꙁда`” Џаво'ръ и^ е^рмо'нъ ѓ^ и^мени твое'мъ въꙁрадђетася.
13
Північ і південь Ти створив єси. Фавор і Єрмон іменем Твоїм радуються.
14
твоя мы'шца съ си'лою” да ё^тверди'тся рђка` твоа`, вᲆꙁнесе'тся десница твоа”
14
Сильні рамена Твої, міцна рука Твоя, високо піднесена правиця Твоя.
15
Пра'вда и^ сђдба`, ё^готованїе престола твое^го” Млsть и^ і'стина преDи'дета преD лицемъ твои'мъ”
15
Правосуддя і справедливість — основа Престолу Твого. Милість і істина йдуть перед лицем Твоїм.
16
Бл~же'ни людїе вᲇдђщеи` въскликнове'нїе” г~и въ свњтњ лица твоего по'идђтъ,
16
Блаженні люди, що знають глас святковий: Господи, у світлі лиця Твого вони ходять,
17
и^ ѓ^ и^мени твоемъ възрадђются весь дн~ь, и^ пра'вдою твоею вᲆзнесђтся”
17
і іменем Твоїм вони радуються весь день, і правдою Твоєю підносяться.
18
ЈА/ко похвала` си'лы иX т^ы е^си, и^ въ бл~говоленїи твое'мъ въꙁнесе'тся ро'гъ наш#”
18
Бо Ти похвала сили їхньої, і милістю Твоєю підноситься ріг наш.
19
ЈА/ко гн~е е^сть застђпленїе, и^ ст~го і^ил~ева цр~я на'шего”
19
Бо Господь — Захист наш і Святий Ізраїлів — Цар наш.
20
Тогда гл~алъ е^си в# видњнїи сн~ово'мъ твои'мъ, и^ рече`, положихъ по'мощъ на си'лнаго, възнесоX и^ꙁбра'ннаго эT людїи моиX”
20
Колись говорив Ти у видінні святому Твоєму і сказав: «Я подав поміч мужньому, підніс обраного з людей Моїх.
21
ѓ^брњтохъ дв~да раба` мое^го, е^ле'ѓм# ст~ымъ мои'мъ пома'ꙁахъ и&”
21
Я знайшов Давида, слугу Мого, і миром святим Моїм помазав його.
22
И$бо рђка` моа` застђ'питъ и&; и^ мы'шца моа` ё^крњпитᲆ и&”
22
Рука Моя захистить його і сила Моя підкріпить його.
23
Ничтоже ё^спᲇетъ врагъ на'нь и^ сынъ беꙁако'нїя не приложитъ ѓ^ꙁло'бити е^го”
23
Не подолає ворог його, і син беззаконня не візьме в неволю його.
24
И$ссњкђ эT лица е^го врагы` е^го, и^ ненави'дящая е^го побњждђ”
24
Розіб’ю перед ним ворогів його, і знищу ненависників його.
25
И$ і'стина моя` и млsть моа` с ни'мъ, и^ ѓ^ и'мени моем# въꙁнесе'тся рогъ е^го”
25
Істина Моя і милість Моя з ним, і ім’ям Моїм піднесеться сила його.
26
И$ положђ на мори рђ'кђ е^го, и^ на рњкахъ десницђ е^го”
26
І покладу на море руку його і на ріки — правицю його.
27
Тои въз#ꙁове'тᲆ м^я, эTц~ь мой е^си т^ы, бг~ъ мой, и^ ꙁастђпникъ сп~се'нїа моего”
27
І буде він звати Мене: «Ти Отець мій і Бог мій, твердиня спасіння мого.»
28
И$ а'ꙁъ первенца положђ и&, высока` паче цр~е'й ꙁемныX”
28
І Я первенця піднесу Мого* високо, вище царів землі.
29
В вњкъ сᲆхраню` е^мђ млsть мою, и^ ꙁавTњ мой вњ'ренъ е^мђ”
29
Навіки збережу йому милість Мою, і завіт Мій вірний йому.
30
И$ положђ въ вњкъ вњка сњмя е^го, и^ престо'лᲆ е^го ја%ко дн~їе нб~ђ”
30
І продовжу навіки рід його, і престіл його — як дні неба.
31
А$ще ѓ^ста'вятъ сн~ове е^го законъ мой, и^ в сDђбахъ моиX не по'идTђ.
31
А якщо сини його покинуть закон Мій і не будуть ходити за заповідями Моїми,
32
а^ще ѓ^правданїа моя ѓ^сквернятъ, и^ ꙁаповњди моя не съхранятъ,
32
якщо зневажать устави Мої і повелінь моїх не збережуть,
33
посњщђ` жеꙁло'мъ беꙁако'нїа и^хъ, и^ ранами непра'вды и^хᲆ”
33
то Я з жезлом прийду на беззаконня їх і з тяжкою карою — на неправду їх.
34
Млsть же мою не раꙁорю` эT нихъ, ни приврежDђ въ и'стинњ моей”
34
Милості ж Моєї не відійму від нього й не переміню правди Моєї,
35
Ни ѓ^скверню же ꙁавњта мое^го, и^ і^сходящая эT ё^стъ мои'хъ не эTврьгђся”
35
не зламаю завіту Мого і не зміню того, що вийшло з уст Моїх.
36
Є$ді'ною кляхса в# ст~о'е мое, а^ще дв~дђ солжђ”
36
Один раз клявся Я святістю Моєю і не скажу неправду Давиду.
37
Сњмя е^го в# вњкъ пребђ'детъ, и^ прsто'л# е^го ја%ко слн~це предо мною,
37
Насіння його перебуватиме повіки, і престіл його — як сонце переді Мною,
38
и^ ја%ко лђна` съверше'на в# вњкъ, и^ свњдњтель на нб~си вњ'ренъ”
38
як місяць, так буде він стояти вічно. Свідок на небесах певний».
39
Ты` же эTринђ, и^ ё^ничижи, негодова пома'ꙁанаго твое^го”
39
А ось тепер Ти відкинув, занедбав і прогнівався на помазаника Твого.
40
Разорилъ е^си завњтъ раба` твое^го, ѓ^сквернилъ е^си на ꙁемли` ст~ыню е^го.
40
Зневажив завіт Твій з рабом Твоїм і скинув на землю вінець його.
41
раꙁорилъ е^си вс^я ѓ^пло'ты е^го” Положилъ е^си тве'рдая е^го страхъ”
41
Ти зруйнував навкруги мури його і твердині його обернув на руїну.
42
Расхищя'хђть и& вс^и мимоходящеи` пђтемъ, бысть поноше'нїе съсњдомъ своиM”
42
Грабують його всі, хто проходить шляхом, став він посміховиськом у сусідів своїх.
43
Въꙁвы'силᲆ е^си десни'цђ стђжя'ющыX е^мђ, въꙁ#веселилъ еси вс^я врагы е^го”
43
Ти підніс правицю супротивників його, порадував усіх ворогів його.
44
Въꙁвратилъ е^си по'мощъ ѓ^рђжїа его, и^ не застђпи` е^го в# браны”
44
Ти обернув назад вістря меча його і не підкріпив його в бою.
45
Разорилъ е^си эT ѓ^чище'нїа е^го, прsтлъ е^го на' ꙁемлю поврьже”
45
Відібрав славу його і престіл його повалив на землю.
46
Оу^ма'лилъ е^си дн~и вре'мени е^го, ѓ^блїа'лъ е^си и& стђдомъ”
46
Ти вкоротив дні влади його і вкрив його соромом.
47
доко'лњ г~и эTвраща'ешися в# коне'ць, ражDежется ја%ко ѓ^гнь гнњвъ твой;
47
Доки ж, Господи, будеш відвертати від нас лице Твоє, доки буде палати над нами гнів Твій?
48
помяни`, кі'и мой състав#, е^да б^о всђе съꙁда` вс^я сн~ы члчsкыа;
48
Спом’яни, який вік мій. Хіба не на марне Ти створив усіх синів людських?
49
кт^о е^сть чл~кь, и^же поживетъ, и^ не ё'ꙁрит# смерти, и^ꙁба'витъ дш~ђ свою и^ꙁ рђкы` а'довы;
49
Хто з людей пожив і не зазнав смерти? Хто визволив душу свою від руки пекла?
50
гдњ сђть млsти твоя древняа г~и, ја%же кляᲄся дв~дђ въ и'стинњ твоей;
50
Де давні милості Твої, Господи, що ними клявся Ти Давидові в істині Твоїй?
51
помяни г~и поноше'нїе раb твоиX, е^же ё^дръжа в# надрњ мое'мъ мно'гы ја%зы'кы”
51
Згадай, Господи, наругу над слугами Твоїми, яку я ношу в серці своїм від сильніших народів.
52
Є$же поноси'шя вра'ѕи твои` г~и, е^же поноси'шя и^змњне'нїе х~а твоего”
52
Від ворогів Твоїх, Господи, що знеславлюють ім’я помазаника Твого.
53
Блsве'нъ г~ь в# вњкъ. бђ'детъ, бђ'детъ”
53
Благословен Господь навіки. Амінь, амінь.
1001
Слvа”
Слава…