Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Рече же е'й ное%м#минь све'кры ея`, дщ^и моя` не пои^щђ л^и тебњ` поко'я, да бл~гот^и бђдетъ”
1
І сказала їй Ноєминь, свекруха її: дочко моя, чи не пошукати тобі пристановища, щоб тобі добре було?
2
И$ н~нњ ё^бо воѓ'зъ не ё%жикъ л^и е^сть на'мъ. и^дњже съ ѓ^трокови'цами е^го е^си была`. и^ с^е нн~њ то'й свњта'етъ на гђмнњ ја^чме'нь се'и` но'щи.
2
Ось, Вооз, зі служницями якого ти була, родич наш; ось, він у цю ніч віє на току ячмінь;
3
ты' же и^зъмы'ися и^ помасти лице` свое`, и^ ѓ^блецы'ся в ри'зы твоа свњтлњишїа. да и%деши на гђмно`, и^ не ја^ви'ся е^мђ до'ндеже сконча'етъ ја%сти и^ пи'ти”
3
умийся, намастися, вдягни на себе [ошатний] одяг твій і піди на тік, але не показуйся йому, доки не скінчить їсти і пити;
4
И$ бђдетъ е^гда` лещи` е^мђ. да разђмњ'еши мњ'сто гд^њ ля'жетъ та'мо да вни'деши. и^ эTкры'еши ё^ нога'хъ е^го. и^ ля'жеши та'мо, и^ то'й повњсть т^и ја^же и%маши твори'ти”
4
коли ж він ляже спати, довідайся про місце, де він ляже; тоді прийдеш і відкриєш біля ніг його і ляжеш; він скаже тобі, що тобі робити.
5
И$ рече рђ'џъ к не'и. вс^е е^ли'ко рече'ши къ мнњ` т^о сътворю`”
5
[Руф] сказала їй: зроблю все, що ти сказала мені.
6
І$ и'де в гђмно и^ сътвори` по всемђ` е^ли'ко заповњ'да све'кры ея`”
6
І пішла на тік і зробила все так, як наказувала їй свекруха її.
7
І$ ја%стъ воѓZ и^ пи'т#. и^ въз#блажа` срDце е^го. и^ предњ'лище въ странњ` складе`. си' же прїиде в та'и, и^ эTкры` ё^ ногаX е^го и^ ля'же.
7
Вооз наївся і напився, і розвеселив серце своє, і пішов і ліг спати біля скирти. І вона прийшла тихенько, відкрила біля ніг його і лягла.
8
и^ бы'сть въ полђнощи ё^жасе'ся мђжъ и^ възмяте'ся. и^ с^е жена` лежи'тъ ё^ ногъ е^го”
8
Опівночі він здригнувся, піднявся, і ось, біля ніг його лежить жінка.
9
И$ рече е^й воѓ%зъ кт^о е^си т^ы. си' же рече а%зъ е^смь рђ'џъ раба` твоя. да возло'жиши крыло свое` на рабђ` твою. ја%ко ё'жикъ т^ы е^си мнњ`”
9
І сказав [їй Вооз]: хто ти? Вона сказала: я Руф, раба твоя, простягни крило твоє на рабу твою, тому що ти родич.
10
И$ рече воѓ%зъ блsвена т^ы гв~и б~ђ дщ^и моя`. ја%ко раз#блажа млsть свою` послњ'днюю паче прь'выя. ја%коже ё^же не и^ти` тебњ въ слDњ ю%нотъ, а^ще ё^богъ а%ще бога'тъ”
10
[Вооз] сказав: благословенна ти від Господа [Бога], дочко моя! це останнє твоє добре діло зробила ти ще краще за попереднє, що ти не пішла шукати молодих людей, ні бідних, ні багатих;
11
И$ н~нњ дщ^и не бо'ися н^о все` е^ли'ко рече сътворю` тебњ. вњсть б^о все` пле'мя людїи мои^хъ, ја%ко жена` си'лы т^ы е^си”
11
отже, дочко моя, не бійся, я зроблю тобі все, що ти сказала; тому що біля всіх воріт народу мого знають, що ти жінка доброчесна;
12
И$ по и%стиннњ еs ја%ко ё%жикъ е^смь а%зъ. н^о е^ще` е^сть ё%жиk ближ#шїи мене`”
12
хоча і правда, що я родич, але є ще родич ближче мене;
13
Оу^ мене` переле'жи сїю но'щ#. и^ бђдетъ заё%тра а%ще прїимеT т^я т^о бл~го, да пои'метъ. а^ще л^и не хо'щетъ поя'ти тебе`, т^о по'и^мђ т^я а%зъ. жи'въ г~ь прележи` здњ` до заё%трїя,
13
переночуй цю ніч; завтра ж, якщо він прийме тебе, то добре, нехай прийме; а якщо він не захоче прийняти тебе, то я прийму; живий Господь! Спи до ранку.
14
и^ лежа` ё^ ногъ е^го до заё%трїа. и^ посе'мъ въста` заё%тра да'же не ѓ^чђти` по'дрђгъ е^го. и^ рече е'й воѓ%зъ, да не ја^ви'шися ја%ко приходи'ла е^си на гђмно`”
14
І спала вона в ногах його до ранку і встала раніше, ніж могли вони розпізнати одне одного. І сказав Вооз: нехай не знають, що жінка приходила на тік.
15
И$ рече е'й принеси` препрђгъ и^же на тебњ, и^ дръжи е^го, си'же дръжа е&, и^ намњри е'й, ѕ~. мњръ ја^чме'ня, и^ задњ` е'й. си' же и%де во' градъ”
15
І сказав їй: подай верхній одяг, що на тобі, потримай його. Вона тримала, і він відміряв [їй] шість мір ячменю, і поклав на неї, і пішов у місто.
16
И$ прїиде рђ'џъ къ свекро'ви свое'и. и^ рече ей све'кры чт^о е^сть дщ^и. и^ повњда е'й, е^ли'ко сътвори` е'й мђж'ъ”
16
А [Руф] прийшла до свекрухи своєї. Та сказала [їй]: що, дочко моя? Вона переказала їй усе, що зробив їй чоловік той.
17
И$ повњд'а е'й, ѕ~ мњръ ја^чме'ня, с^е да'сть м^и, гл~а б^о къ мн^њ, да не и%деши тща` къ свекро'ви свое'й”
17
І сказала [їй]: ці шість мір ячменю він дав мені і сказав мені: не ходи до свекрухи своєї з порожніми руками.
18
Си' же рече сњди` дщ^и. до'ндеже ё^вњ'си ка'ко ё^ля'жеT сло'во, не ё^молъчиT б^о мђжъ, до'ндеy съвръши'тъ сло'во днеs
18
Та сказала: почекай, дочко моя, доки не дізнаєшся, чим скінчиться справа; бо чоловік той не залишиться у спокої, не скінчивши сьогоднішньої справи.