Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Ги~ эTч~е и^ влDко живота мое^го, не ѓ^ста'ви мене въ совњтњ и^хъ, и^ не да'ждь ми впа'стися в ня`”
1
Господи, Отче і Владико життя мого! Не залиш мене на волю їх і не допусти мене впасти через них.
2
Кт^о въꙁло'житъ на промышле'нїе мое ра'ны, и^ на срDце мое наказа'нїе премђдрости. да ѓ^ нераꙁђмњ'нїи мое^мъ не пощадя'тся, и^ да не ја^вя'тся грњси и^хъ”
2
Хто приставить бич до помислів моїх і до серця мого наставника у мудрості, щоб вони не щадили провин моїх і не потурали оманам їх;
3
ЈА/ко да не ё^мно'жатся невњдњ'нїя моя, и^ грњси мои премно'ѕи да не бђ'дђтъ. и^ падђся преD сђпоста'ты, и^ порадђетъ ми ся вра'гъ мои”
3
щоб не примножувалися провини мої і не збільшувалися хиби мої; щоб не впасти мені перед супротивниками, і щоб не порадів наді мною ворог мій?
4
Ги~ эTч~е и^ б~е живота мое^го, не да'жDь похотњ'нїя ѓ^чи'ма мои^ма, и^ въжделњнїе эTврати эT мене.
4
Господи, Отче і Боже життя мого! Не дай мені возношення очей, і хтивість відверни від мене.
5
чре'вђё^го'дїя и^ сладосђщїя да не ѓ^бы'имђтъ м^я, и^ бестђ'днњи дш~и не преда'жDь мене”
5
Побажання утроби і похіть нехай не оволодіють мною, і не віддай мене безсоромній душі.
6
Послђшаите ча'да, храня'и бо ся не поги'бнетъ.
6
Вислухайте, діти, наставлення для вуст: той, хто дотримується його, не буде уловлений своїми вустами.
7
ё^стнама свои^ма порђга'нъ бђ'детъ грњшникъ и^ клеве'тникъ, и^ го'рдїи съблаꙁня'тся ѓ^ ня”
7
Уловлений буде ними грішник, і зломовний і гордовитий спіткнуться через них.
8
въ ꙁаклина'нїе не прилага'и ё%стъ свои^хъ,
8
Не привчай вуст твоїх до клятви
9
и^ не клени'ся и^менемъ ст~ымъ”
9
і не перетворюй на звичку вживати в клятві ім’я Святого.
10
ЈА/коже б^о ра'бъ пыта'емъ прsно эT ра'нъ не ё^мали'тся, та'коже ꙁаклина'яися и^менемъ ст~ымъ эT грњха не ѓ^чистится”
10
Бо, як раб, який постійно піддається покаранню, не урятовується від ран, так і той, хто клянеться безперестанно ім’ям Святого, не очиститься від гріха.
11
Мђжъ кленыися мно'га и^спо'лнится беꙁако'нїя, и^ не эTи^меTся эT домђ е^го ра'на”
11
Людина, яка часто клянеться, сповниться беззаконням, і не відступить від дому її бич.
12
а^ще съгрњшиT грњхъ е^го на не'мᲆ. и^ а'ще преꙁритъ сђгђбо съгрњшитъ,
12
Якщо вона згрішить, гріх її на ній; і якщо вона недбайлива, то подвійно згрішить;
13
и^ а'ще въ тще кля'ся не ѓ^правди'тся. и^спо'лниTся до'мъ е^го нанесе'нїи.
13
і якщо вона клялася марно, то не виправдається, і дім її наповниться нещастями.
14
е^сть бесњда ѓ^бличе'на смр~тїю, да не ѓ^бря'щеTся в наслњ'дїи і^а'ковли.
14
Є слова, наділені смертю: нехай не знайдуться вони у спадщині Якова!
15
эT бл~говњрныX б^о вс^е с^е эTстђпитъ, и^ въ грњхи не въпадђтся.
15
Бо від благочестивих усе це буде віддалене, і вони не заплутаються у гріхах.
16
в ненакаꙁа'нїи неѓ^бличнњ не наста'ви ё%стъ свои^хъ, е^сть б^о в немъ мы'сль грᲇха.
16
Не привчай твоїх уст до грубої нечемности, бо при ній бувають гріховні слова.
17
помяни эTц~а свое^го и^ мт~рь свою, посрњди б^о вельмо'жъ сњди'ши”
17
Пам’ятай про батька і про матір твою, коли сидиш серед вельмож,
18
е^гда ка'ко ꙁабђдешися преD ни'ми, и^ ѓ^бы'чаемъ своиM ѓ^бђя'еши. и^ похо'щеши ја%ко а^ще не бы ся роди'лъ, и^ дн~ь рожде'нїя твое^го не проклина'и.
18
щоб тобі не забутися перед ними і за звичкою не зробити дурниці, і не побажати, що краще б ти не народився, і не проклясти дня народження твого.
19
чл~къ ѓ^быча'яся словесы поноше'нїя, въ всњхъ дн~ехъ не и%мать накаꙁа'нъ бы'ти.
19
Людина, яка звикає до лихослів’я, в усі дні свої не навчиться.
20
дв^а ви'ды ё^мно'жаютъ грњхи, и^ тре'тїи наво'дитъ гнњ'въ”
20
Дві якості примножують гріхи, а третя накликає гнів:
21
дш~а те'пла ја%ко ѓ%гнь горя`, не ё^га'снетъ до'ндеже и^сты'нетъ”
21
душа гаряча, як палаючий вогонь, не згасне, поки не виснажиться;
22
Чл~къ блђ'денъ тњ'лоM пло'ти свое^я, не преста'нетъ до'н#деже въж#жетъ ѓ%гнь”
22
людина, що розпусничає у тілі плоті своєї, не припинить, поки не прогорить вогонь.
23
Чл~кђ блDђнђ всякъ хлњбъ сладокъ, не преста'неT дондеже ё%мретъ”
23
Блудникові солодкий усякий хліб: він не перестане, доки не помре.
24
Чл~къ слазя'и съ ѓ%дра свое^го, гл~я дш~и свое'и, кт^о м^я ви'дитъ.
24
Чоловік, який грішить проти свого ложа, говорить у душі своїй: «хто бачить мене?
25
тма` ѓ%крsтъ мене, и^ стњны ꙁастђпяT м^я. и^ никтоy м^я ви'дитъ, чт^о страшђся, грXњ мои^хъ не въспомянетъ вышнїи”
25
Навколо мене пітьма, і стіни закривають мене, і ніхто не бачить мене: чого мені боятися? Всевишній не пом’яне гріхів моїх».
26
и^ ѓ'чи чл~честїи страхъ е^го.
26
Страх його — тільки очі людські,
27
и^ не раꙁђмᲇ ја%ко ѓ%чи гн~и тма'ми свњтлᲇиши слн~ца е^ста`”
27
і не знає він того, що очі Господа у десять тисяч крат світліші за сонце
28
прозира'ющи вс^я пђти чл~чески, и^ сматря'ющи въ та'иныхъ мњстехъ.
28
і дивляться на всі путі людські, і проходять у місця таємні.
29
преже да'же не соꙁда'но бђдет#, вс^е ё^вњдњно е^мђ такоже и^ по скончанїи
29
Йому відомо було все до того, ніж коли створене було, так само як і після звершення.
30
сеи на пђтехъ града м#щенъ бђ'детᲆ, и^дњже не сђмнњся ја%тъ бђдеT.
30
Така людина буде покарана на вулицях міста і буде застигнута там, де не думала.
31
та'коже и^ жена` ѓ^сᲄа'вльшїа мђжа, и^ прилњпля'ющися къ и%номђ”
31
Так і дружина, яка залишила чоловіка і народила спадкоємця від чужого:
32
Пр'ьвое ё^бо эT ꙁакона вышняго эTстђпи. и^ второе мђж'ђ свое^мђ съгрњши. и^ третее блђдом# прелюбодњ'иства, эT чюждаго мђжа чада сътвори.
32
бо, по-перше, вона не скорилася закону Всевишнього, по-друге, згрішила проти свого чоловіка і, по-третє, у блуді перелюбствувала і народила дітей від чужого чоловіка.
33
да преD соборъ сїя и^ꙁведена бђдетъ, и^ на чадехъ ея` посещенїе бђдетъ.
33
Вона буде виведена перед зібранням, і щодо дітей її буде дослідження.
34
не ё^коренятся чада ея` въ коронь, и^ вњтви ея` не съᲄворятъ пло'да.
34
Діти її не вкоріняться, і гілки її не дадуть плоду.
35
и^ на клятвђ ѓ^ста'виT память свою, и^ поношенїе ея` не потребится.
35
Вона залишить пам’ять про себе на прокляття, і ганьба її не згладиться.
36
и^ ё^раꙁђмњ'ютъ ѓ^ста'вльшеи, ја%ко ничтоже лђче сᲄраха гн~я, и^ ничтоже слаждьшеи то'кмо внимати ꙁа'повњдемъ гн~имъ”
36
Ті, хто залишився, пізнають, що немає нічого кращого за страх Господній, і немає нічого солодшого, як виконувати заповіді Господні.
37
37
Велика слава — йти за Господом, а бути тобі прийнятим Ним — довголіття.