Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Чт^и врача противђ поᲄребњ чтsи е^го г~ь б^о соꙁда е^го”
1
Шануй лікаря честю заради потреби у ньому, бо Господь створив його,
2
эT вы'ш#няго бо е^с и^сцњленїе, и^ эT цр~я прїиметъ даръ”
2
і від Вишнього — зцілення, і від царя одержує він дар.
3
Хђдожество врача въꙁнесеT главђ е^го, и^ преD вельмо'жами ё^дивиM бђдетъ”
3
Знання лікаря піднесе його голову, і між вельможами він буде у пошані.
4
Гь~ соꙁда` эT земля` врачеванїе, мђжђ мђ'дрђ не ё^мръзитъ и%ми.
4
Господь створив із землі зцілення, і розсудлива людина не буде зневажати їх.
5
не эT древа л^и ѓ^сладися вода`, да поꙁна'на бђдетъ крњпость е^го.
5
Чи не від дерева вода зробилася солодкою, щоб пізнана була сила Його?
6
то'и далъ е^сть хђдожество чл~комъ славитися чюдесемъ е^го.
6
Для того Він і дав людям знання, щоб прославляли Його у дивних ділах Його:
7
ᲄᲇми ё^врачева и^ эTятъ болњꙁни и^хъ.
7
ними він зціляє людину і знищує хворобу її.
8
ми'роварецъ си'ми сострои'тъ примњшенїе. и^ не сконча'ются дњ'ла е^го и^ миръ эT него е^сть на лицы земли`”
8
Той, хто готує ліки, робить з них суміш, і заняття його не закінчуються, і через нього буває благо на лиці землі.
9
Чадо въ бо'лезни свое'и не преꙁри, н^о молися гв~и и^ то'и т^я и^сцњлит#.
9
Сину мій! у хворобі твоїй не будь недбалий, але молися Господу, і Він зцілить тебе.
10
эTстђпи прегрњшенїя направи рђцᲇ и^ эT всякого грњха ѓ^цысти срDце свое.
10
Залиш гріховне життя і виправи руки твої, і від усякого гріха очисти серце.
11
даждь бл~гоё^ханїе и^ память смидалъ и^ ё^масти` приношенїе,
11
Вознеси пахощі й із семидала пам’ятну жертву і зроби приношення повне, ніби ти уже помираєш;
12
и^ дажDь мњсто врачђ. г~ь б^о е^го соꙁда`, и^ да не ё^далитъ ти ся требњ бо т^и е^сть.
12
і дай місце лікареві, бо і його створив Господь, і нехай не віддаляється він від тебе, бо він потрібен.
13
е^сть б^о время е^гда` въ рђкђ е^го бл~гоё^ханїе,
13
У якийсь час і в їхніх руках буває успіх;
14
и^б^о и^ сїи гв~и мо'лятся да ё^пра'витъ и^мъ поко'и, і^ и^сцњленїе живота.
14
бо і вони моляться Господу, щоб Він допоміг їм подати хворому полегшення і зцілення для продовження життя.
15
съгрњшенїя же ради преD сътворшиM е^го, въпадетъ въ рђцњ вра'чю”
15
Але хто грішить перед Творцем його, нехай упаде у руки лікаря!
16
Чадо наD мр~твецемъ и^сточи` сле'ꙁы, и ја%коже ѕлњ` стража` начни` плача`” и^ ја%коже досто'иT е^мђ съкры'и тњло е^го, и^ не пре'зри погребе'нїя е^го”
16
Сину мій! над померлим пролий сльози і, ніби ти зазнав жорстокого нещастя, почни плач; пристойно одягни тіло його і не зневаж поховання його;
17
го'рекъ сътвори` пла'чь и^ рыда'нїе тепло. и^ сътвори` сњтова'нїе ја%коже е^мђ досто'итъ, дн~ь е^ді'нъ и^ два хђле'ніа ра'ди. и^ ё^тњшися печа'ли дњлма
17
гіркий нехай буде плач і ридання тепле, і продовж сумування за ним, за достоїнством його, день або два, щоб запобігти осуду, і тоді втішся від суму;
18
эT печа'ли б^о смр~ть быва'етъ, и^ печаль срчDная слячетъ крњпость.
18
бо від суму буває смерть, і сум сердечний виснажить силу.
19
въ нанесе'нїи пребыва'етъ печа'ль, и^ жи'тїе ни'щаго въ срDци”
19
З нещастям перебуває і сум, і життя убогого важке для серця.
20
Не да'ждь въ печа'ль срDца свое^го ѓ^стави е^го, помяни` послњдняа
20
Не віддавай серця твого суму; віддаляй його від себе, згадуючи про кінець.
21
не забђди. нsњ б^о ти възвраще'нїя, и^ по'льꙁы е^мђ не сътвори'ши, себᲇ же заꙁлиши”
21
Не забувай про це, бо немає повернення; і йому ти не принесеш користи, а собі зашкодиш.
22
помяни` ё^ста'въ е^го ја%ко си'це. ја^ко вчера` твоя мн^њ, а^ тебњ днsь
22
«Згадуй про вирок наді мною, тому що він також і над тобою: мені учора, а тобі сьогодні».
23
В поко'и мр~твᲆца конча'и па'мять е^го и ё^тњшися ѓ немъ въ и^схо'дњ дш~и е^го”
23
З упокоєнням померлого заспокой і пам’ять про нього, й утішся про нього після відходу душі його.
24
Премђдрость кни'жника въ время пра'зденьсᲄва, и^ ё^маля'яся дњя'нїемъ свои^мъ ё^премђдрится
24
Мудрість книжна здобувається у сприятливий час дозвілля, і хто мало має своїх занять, може придбати мудрість.
25
Что' ся ё^мђдритъ дръжа` ра'ло, и^ хваля'ися ѓ^стно'мъ. гоня` волы` и^ възвраща'яся в дњлњхъ е^ю, и^ повњсть е^го въ сынњхъ телчихъ.
25
Як може зробитися мудрим той, хто править плугом і хвалиться бичем, ганяє волів і зайнятий роботами їх, і у якого розмова тільки про молодих волів?
26
и^ срDце е^го дасть въспроврещи браꙁDђ, и^ бдњнїе е^го на насыще'нїе ю%нець”
26
Серце його зайняте тим, щоб проводити борозни, і турбота його — про корм для телиць.
27
Та'ко вся'къ древодњля и^ хђдо'жниk, и^же но'щи ја%ко дн~и проважда'етъ. дњ'лающи и^стђка'нїя печа'тїи, и^ прилежа'нїе е^го и^змњни'ти разли'чїя”
27
Так і усякий тесля і зодчий, що проводить ніч, як день: хто займається різьбленням, того старанність у тім, щоб урізноманітнити форму;
28
срDце свое дасть вподоби'ти живописа'нїя, и^ бдњнїе е^го е^сть сконча'ти дњло”
28
серце своє він спрямовує на те, щоб зображення було схоже, і турбота його — про те, щоб закінчити діло у досконалості.
29
Такоже и^ кова'чь седя близᲆ на' ковални, съгляда'я дњло желњꙁа. кђре'нїе ѓ^гня` ё^дрђчитъ тњло е^го, и^ теплото'ю пещи ё^трђдится”
29
Так і ковач, який сидить біля ковадла і думає про виріб із заліза: дим від вогню виснажує його тіло, і з жаром від печі бореться він;
30
гла'сомъ мла'та приклонитъ ё'хо е^го, и^ пря'мо подо'бїю сосђда ѓ'чи е^го.
30
звук молота оглушає його слух, і очі його спрямовані на модель посудини;
31
срDце е^го вдаs на сконча'нїе дњла, и^ бдњнїе е^го ё^красиᲄи до конца”
31
серце його спрямоване на закінчення діла, і турбота його — про те, щоб обробити його у досконалості.
32
Такоже и^ скђделниk сњдя на дњлњ свое^мъ, и^ вертя` нога'ма коло”
32
Так і гончар, який сидить над своєю справою і ногами своїми крутить колесо,
33
и^же в печа'ли лежи'тъ вынђ в дњлњ свое^мъ, и^ в числњ все дњла'нїе е^го.
33
який постійно в турботі про справу свою, і у якого обчислена вся робота його:
34
мы'шцею е^го въѓ^бразитъ брьнїе, и^ преD нога'ма преклонитъ крњпость свою.
34
рукою своєю він надає форму глині, а ногами пом’якшує її жорсткість;
35
срDце свое вдаs сконча'ти сосђдъ, и^ бдњ'нїе е^го и^сᲄреби'ти пещь”
35
він спрямовує серце до того, щоб добре закінчити посудину, і турбота його — про те, щоб очистити піч.
36
Вси сїи рђка'ма свои^мA надњ'ются, и^ кождо в дњлњ свое^мъ премђдря'ется”
36
Усі вони покладаються на свої руки, і кожен умудрюється у своїй справі;
37
бес тњхъ не ё^сели'тся градъ, и^ не вселя'тся ни похо'дятъ, и^ въ собо'рищи не похо'дяT.
37
без них ні місто не побудується, ні жителі не населяться і не будуть жити в ньому;
38
на прsтлњ же сђдїи не ся'дђтъ, и^ завњта сђдђ не раꙁмы'слятᲆ. не и'мTђ и^звњща'ти накаꙁа'нїя и^ сђда, и^ вᲆ при'тчаX не ѓ^брящђтся.
38
і однак же вони у зібрання не запрошуються, на судійському сідалищі не сидять і не розмірковують про судові постанови, не вимовляють виправдання й засудження і не займаються притчами;
39
н^о то'кмо съꙁда'нїе вњка ё^твердя'тъ, и^ моле'нїе и^хъ в дњла'нїихъ хђдожества
39
але підтримують побут житейський, і молитва їх — про успіх мистецтва їх.