¹

Възлю'бленна бм~ъ и^ чл~ки мољ=сїя, е^мђже память въ блsвенїихъ”

¹

улюбленого Богом і людьми Мойсея, якого пам’ять благословенна.

²

Оу^подобиl е^сть е^го сла'вњ ст~ыхъ, и^ въꙁвели'чи е^го въ стра'сњ вра'гъ,

²

Він зрівняв його у славі зі святими і звеличив його ділами на страх ворогам;

³

въ словесᲇхъ е^го ѕна'менїя ё^ста'ви” просла'ви е^го преD лицемъ цр~ьскимъ, и^ ꙁаповњда е^мђ к лю'деM е^го. и^ покаꙁа е^мђ сла'вђ свою”

³

Він його словом припиняв дивні знамення, прославив його перед лицем царів, давав через нього повеління до народу його і показав йому від слави Своєї.

⁴

Вњрою и^ кротостїю ѓ^ст~и е^го, і^ и^ꙁбра` е^го эT всякоя плоти”

⁴

За вірність і лагідність його Він освятив його, обрав Собі з усіх людей,

⁵

Оу^слы'шанъ сътвори'лъ е^си е^мђ гласъ свои, и^ воведе е^го въ м#глђ`.

⁵

сподобив його чути голос Його, увів його у морок

⁶

и^ дасть е^мђ преD лицемъ людїи, зако'нъ жизни хђдо'жества. наё^чи'ти і^а'кова завњтђ, и^ сђдба'мъ е^го і^и^л~я”

⁶

і дав йому лицем до лиця заповіді, закон життя і відання, щоб він навчив Якова завіту й Ізраїля — постановам Його.

⁷

А$а^ро'нA въꙁдви'же ст~а, подо'бна е^мђ эT колњна левљ=ина.

⁷

Він підняв Аарона, подібного до нього святого, брата його, з коліна Левіїного, —

⁸

поста'ви е^мђ завTњ вњка, и^ дасть е^мђ і^ере'иство людїи ё^бл~жилъ е^го е^сть ё^краше'нїемъ. и^ препояса е^го ѓ^деждею сла'вы,

⁸

уклав з ним вічний завіт і дав йому священство у народі; Він благословив його особливою прикрасою й оперезав його поясом слави;

⁹

ѓ^блече е^го въ совръше'нїе хвале'нїа ё^тверди` е^го сосђды крњпости.

⁹

Він наділив його вищою прикрасою й облачив його в багатий одяг:

¹⁰

ѓстегньми и^ поди'ремъ и^ е^поми'дою.

¹⁰

у спідній одяг, в подир та ефод;

¹¹

и^ ѓкрђжь е^го ши'пки зла'тыми, и^ звонцы` мно'гими ѓ%крsтъ глашати гла'съ стђпа'нїя е^го. слы'шанъ глsа твори'ти въ цр~кви въ память сн~ом# людїи е^го.

¹¹

і оточив його золотими яблуками і дуже багатьма дзвіночками, щоб при ходінні його вони видавали звук, щоб зробити чутним у храмі дзвін для нагадування синам народу Його;

¹²

ѓ^дежа свњтла съ зла'тоM и^ а^ки'нъџомъ, и^ перфи'рою, дњлом# пестромъ дњлано. словны сђда и^звњствоваїне и'стины.

¹²

наділив його одежею святою із золота і гіацинтової вовни і крученого висону мистецької роботи, словом суду, уримом і тумимом,

¹³

и^стка'но дњломъ хђдожничемъ, ка'менїи многоцњнными, и^стђка'нїемъ печати свяꙁани зла'тоM. ка'мен#наго дњлателя на па'мять въ писа'нїю, и^стђка'нно по числђ колњнъ і^и^л~въ”

¹³

червленим тканням майстерної роботи, коштовними каменями, вирізаними як на печатці, у золотій оправі гранувальної роботи, з вирізаними на пам’ять накресленнями імен за числом колін Ізраїлевих;

¹⁴

Вњнець зла'тъ верхђ клобђка`, и^ ѓ^блъкше печаᲄи ст~ын#ныа. похвалA чsти дњло крњпости, въжделњнно ѓ^чїю краси'ма” Красна

¹⁴

на кидарі його — золотий вінець, знамення святині, слава достоїнства: велична прикраса, діло мистецтва, приємна для очей.

¹⁵

прежде е^го не быша такова'я до вњка.

¹⁵

Раніше нього не було цього від віку:

¹⁶

не ѓ^блечеся и^ноплеменникъ, точїю сн~ове е^го, и^ внђчата е^го прsно.

¹⁶

хто не належав до його племені, не одягався так, тільки сини його і нащадки його в усі часи.

¹⁷

жрътвы и^хъ пожръты по вся дн~и прsно дважды”

¹⁷

Жертви їх приносяться щодня, завжди по двічі.

¹⁸

И$сполни мољ=сїи рђцњ, и^ пома'ꙁа е^го е^леѓ^мъ ст~ым#

¹⁸

Мойсей наповнив руки його і помазав його святим єлеєм:

¹⁹

бысть е^мђ на ꙁавњтъ вњченъ, и^ сњмени е^го въ дн~и вњка” Слђжи'ти е^мђ вкђпњ и^ сщ~енъствова'ти, и^ блsвити люди е^го и^менемъ е^го”

¹⁹

йому постановлено у вічний завіт і сімені його на дні неба, щоб вони служили Йому і разом священнодіяли і благословляли народ Його ім’ям Його;

²⁰

И$ꙁбра` е^го эT всњхъ живыX, принести жрътвђ гв~и, џимїа'мъ и^ бл~гоё^ха'нїя на па'мять, на ѓ^цыще'нїе людемъ твои^мъ.

²⁰

Він обрав його з усіх живих, щоб приносити Господу жертву, куріння і пахощі у пам’ять умилостивлення за народ свій;

²¹

дасть е^мђ заповњди своя въ вла'сть в завњтњ сђде'б#. наё^чиᲄи і^а^кова свњдњтельствїеM и^ зако'ноM е^го призва'ти і^и^л~я”

²¹

Він дав йому Свої заповіді і владу у постановах судових, щоб навчати Якова одкровень і наставляти Ізраїля у законі Його.

²²

Въста'ша нань тђждїи, и^ вᲆзревнова'ша е^мђ в пђсты'ни, мђжи и^же ѓ^ дафа'нњ, и^ а^виро'нњ, и^ с немъ коре'ѓv въ ја%рость и^ гнњвъ.

²²

Повстали проти нього чужі, і позаздрили йому у пустелі люди, які пристали до Дафана й Авирона, і збіговисько Корея у люті і гніві;

²³

ви'дњ г~ь и^ не бл~говоли`, и^ сконча'шася ја%ростїю и^ гнњвомъ”

²³

Господь побачив і Йому неугодне було це, — і вони загинули від люті гніву.

²⁴

Сътвори` зна'менїя погђби'ти я& ѓ^гнемъ пла'мене иX”

²⁴

Він учинив над ними чудо, знищивши їх полум’ям вогню Свого.

²⁵

И$ приложи` а^а^ро'нови сла'вђ, и^ дасть е^мђ наслњдїе, нача'тки жи'тъ раздњли` е^мђ.

²⁵

І примножив славу Аарона і дав йому спадщину — відділив їм початки плодів:

²⁶

хлњбъ ё^готови на сы'тость прежде, и^б^о жрътвы гн~и и^ꙁъја^дя'тъ, ја%же дасть е^мђ и^ сњмени е^го”

²⁶

насамперед підготував їм хліб для насичення, бо вони їдять і жертви Господні, які Він дав йому і сімені його;

²⁷

ѓ^баче въ земли людїи не наслњдъствитъ, и^ в людехъ не бђдетъ е^мђ ча'сти, то'и б^о часᲄь твоя и^ наслњдїе.

²⁷

але він не повинен мати спадщини на землі народу і немає йому наділу між народом, тому що Він Сам наділ і спадщина його.

²⁸

и^ финеѓ'съ сн~ъ е^лїаза'ровъ тре'тїи въ сла'вњ, ревнђяй страхђ гн~ю. і^ е^же посрами'ти лю'ди е^мђ. блгsтїю во'ля дш~а е^го и^ помоли'ся за і^и^л~я”

²⁸

Також і Финеєс, син Єлеазара, третій за славою, тому що він ревнував за страх Господній і, при відпадінні народу, устояв у доброму настрої душі своєї й умилостивив Господа до Ізраїля;

²⁹

Сего раd посᲄа'вленъ е^мђ бысть ꙁавњтъ ми'ренъ, повели'тель ст~ъ лю'демъ свои^мъ, даже бђдеT е^мђ и^ сњмени е^го сщ~енъства вели'чество въ вњки”

²⁹

тому укладено з ним завіт миру, щоб бути йому предстоятелем святих і народу свого, щоб йому і сімені його належало достоїнство священства навіки.

³⁰

И$ завњтᲆ дв~дђ сн~ђ і^е^сеѓ^вђ эT колњна і^ё^дова, наслњдъство цр~ьско сн~а эT сн~а е^ді'наго. достоа'нїе а^а^ро'нђ и^ сњмени е^го.

³⁰

Як за завітом з Давидом, сином Ієссея з коліна Іудиного, царська спадщина переходила від сина до сина, так спадщина священства належала Аарону і сімені його.

³¹

да да'сть наM премDђрость въ срDциX нашиX, сђдити лю'демъ е^го въ правдђ. да не потреби'тся бл~гая и^хъ, и^ сла'ва иX в ро'ды и^хъ”

³¹

Нехай дасть нам Бог мудрість у нашому серці — судити народ Його справедливо, щоб не загинули блага їх і слава їх перебувала у роди їх.