Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Азъ цвњтъ полны'и и^ кри'нᲆ ё^долныи.
1
Я нарцис саронський, лілея долин!
2
ја^ко кри'нъ въ тернїи, та'ко и'скрьняа моя посредᲇ дще'реи”
2
Що лілея між тернами, те кохана моя між дівчатами.
3
ЈА$ко ја%блонь посредњ древесъ лњсныхъ, та'ко бра'тъ мои посредњ сн~овъ” поD сњнь е^го въсхотњхъ и^ сњдо'хъ, и^ плоD е^го сла'докъ въ горъта'ни мое^мъ.
3
Що яблуня між лісовими деревами, те коханий мій між юнаками. У тіні її люблю я сидіти, і плоди її солодкі для гортані моєї.
4
воведњте м^я в домᲆ вина`, вчини'те на мя любовь.
4
Він увів мене у дім бенкету, і знамено його наді мною — любов.
5
ё^тверди'те м^я въ ми'рехъ, положите м^я въ ја^блоцехъ, ја%ко ё^язъвле'нна е^смь любо'вїю а^зъ.
5
Підкріпіть мене вином, освіжіть мене яблуками, бо я знемагаю від любови.
6
шђи'ца е^го поD главо'ю м^и, и^ десни'ца е^го ѓ^бы'иметъ м^я”
6
Ліва рука його у мене під головою, а права обіймає мене.
7
ЗакляX вы` д#щери і^ерsлим#ля, въ си'лахъ и^ крњпостехᲆ села`. а^ще воста'нете и^ въста'виᲄе любо'вь дондеже въсхо'щет#”
7
Заклинаю вас, дочки єрусалимські, сарнами або польовими ланями: не будіть і не тривожте коханої, доки їй угодно.
8
Гла'съ бра'та мое^го, се` та'ко прїиде скача` на' горы и^ прескача` на хлъмы.
8
Голос любого мого! ось, він іде, скаче по горах, стрибає по пагорбах.
9
подо'бенъ е^сть братъ мои сернњ`, и^л^и мла'дђ е%лени на гора'хъ веџи'льскиX. се` сїи стоя'ше за стњно'ю на'шею, прегляда'я ѓ^ко'нцемъ прогляда'яи сквозе мрежђ.
9
Друг мій схожий на сарну або на молодого оленя. Ось, він стоїть у нас за стіною, заглядає у вікно, мигтить крізь ґрати.
10
эTвњща'етъ бра'т# мои и^ гл~етъ мн^њ” Въста'ни и^ прїиди` ближняя моя до'брая моя голђби'це моя.
10
Любий мій почав говорити мені: встань, кохана моя, прекрасна моя, вийди!
11
ја%ко с^е зима` пре'иде, до'ждъ эTи'де и^ про'иде въ себњ.
11
Ось, зима вже минула; дощ закінчився, перестав;
12
цвњти ја^ви'шася на земли`, время эTрњзанїя приспњ. гла'съ го'рлицы слы'шанъ въ земли` на'шеи,
12
квіти показалися на землі; час співу настав, і голос горлиці чутний у країні нашій;
13
смо'квы и^знесе цвњтъ свои. виногра'ди зрњю^ще даша во'ню” въста'ни и^ прїиди` ближняя моя добрая моя. гряди` и^ прїиди`
13
смоковниці розпустили свої бруньки, і виноградні лози, розквітаючи, виточують пахощі. Встань, люба моя, прекрасна моя, вийди!
14
ты` голђбице моя въ покро'въ, каменъ близъ преDстњнїя” ја%ви' ми зра'къ ᲄвои, и^ ё^слы'шанъ сътвори м^и глsа твои, ја%ко гла'съ твой сла'докъ и^ ѓ'бразъ твои красе'нъ”
14
Голубице моя в ущелині скелі під покрівлею стрімкої кручі! покажи мені лице твоє, дай мені почути голос твій, тому що голос твій солодкий і лице твоє приємне.
15
И$мњте намъ ли'си малы'я гђбя'щїа виногра'ды. и^ виногра'ди наши призрева'ютъ”
15
Ловіть нам лисиць, лисенят, які псують виноградники, а виноградники наші у цвітінні.
16
Бра'тъ мои мн^њ и^ а'зъ е^мђ. пасы'и въ кри'нахъ,
16
Любий мій належить мені, а я йому; він пасе між лілеями.
17
до'ндеже д#хнетъ дн~ь, дви'гнђтся сњни. ѓ^братися ё^подоби`ся брате мои сернњ и^л^и мла'дђ е%леню, на' горы ѓ%крsт#ныя”
17
Доки день дихає прохолодою, і втікають тіні, повернися, будь подібним до сарни або молодого оленя на розпадинах гір.