Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Нетлњ'нныи б^о дх~ъ твои еs въ всњхъ.
1
Нетлінний Твій дух перебуває в усьому.
2
тњмже заблђжа'ющихъ по ма'лњ ѓ^блича'е^ши, и^ в ни'хже съгрњша'юT въспомина'я ё^чи'ши, да премњни'вшеся ѕло'бы вњрђюT в т^я г~и.
2
Тому заблудлих Ти мало-помалу викриваєш і, нагадуючи їм, у чому вони згрішають, напоумляєш, щоб вони, відступивши від зла, увірували у Тебе, Господи.
3
и^ дре'внихъ б^о ѓ^бита'телеи ꙁемли` ст~ыя твоея, възненави'дњлъ е^си
3
Так, погребувавши древніми жителями святої землі Твоєї,
4
ради дњя'нїи злы'хъ. вол#швенїи и%хже творя'хђ, и^ жрътвы не прпDбныхъ.
4
які звершували ненависні діла чаклувань і нечестиві жертвоприношення,
5
и^ чадоё^бїец# немлsтивыхъ, и^ ё^тробоја%дцовъ члчsкихъ плотеи и^ кровопїицевъ эT среды ст~ыX і^ и'стинныхъ твои^хъ.
5
і безжалісними убивцями дітей, і тими, що на жертовних бенкетах пожирали нутрощі людської плоті і крови у таємних зібраннях,
6
и^ господїи ро'довъ дш~ъ беспо'мощ#ныхъ въсхотњлъ е^си погђби'ти рђками эTц~ъ на'шихъ.
6
і батьками, які убивали безпомічні душі, — Ти зволив знищити їх руками батьків наших,
7
да досто'ино прїимется преселенїе ѓ'трокъ бж~їихъ, и^же ё^ тебе всњхъ дра'жїе е^сть земля`.
7
щоб земля, найдорожча за все у Тебе, прийняла достойне населення чад Божих.
8
н^о и^ си'мъ ја%ко чл~комъ прости'лъ е^си посла'лъ же е^си преDтекђщихъ во'и твои^хъ ја%ко ѓ%сы, да тњхъ пома'лђ и^стребя'тъ”
8
Але і їх, як людей, Ти щадив, пославши предтечами воїнства Твого шершнів, щоб вони помалу знищували їх.
9
Не неси'ленъ бњше въ бра'ни покори'ти нечести'выхъ пра'веднымъ, и^л^и ꙁвњремъ сверњпымъ, и^л^и сло'вђ же'стокђ по е^дїномђ потреби'ти”
9
Хоч не неможливо було Тобі війною підкорити нечестивих праведним, або знищити їх страшними звірами, або грізним словом у один раз;
10
Сђдя'щи же пома'ле дая'ше мњсто покая'нїю, не невњдящи ја%ко лђка'въ е^сть родъ и^хъ и^ е^стестве'ная ѕло'ба и^хъ, и^ ја%ко не премени'тся помышле'нїе иX въ вњки.
10
але Ти, помалу караючи їх, давав місце покаянню, знаючи однак, що плем’я їх негідне і зло їх уроджене, і помисли їх не зміняться повіки.
11
сњмя б^о бњ` про'клято эT нача'ла, ниже боја%щися кого эTпђще'нїе дава'ше грњхомъ и^хъ.
11
Бо сім’я їх було прокляте від початку, і не з побоювання перед будь-ким Ти допускав безкарність гріхів їхніх.
12
кт^о б^о речетъ тебњ, чт^о сътвори'лъ е^си, и^л^и кт^о постоитъ проти'вђ сђдђ твое^мђ кт^о по'имеT тебе ѓ^ ја^зы'цехъ поги'бшихъ иXже ты` сътвори, и^л^и кт^о въ преDста'нїе ти прїи'детъ эTм#щая ѓ^ ѓ^би'дящихъ чл~цехъ.
12
Бо хто скаже: «що Ти зробив?» або хто протистане суду Твоєму? і хто звинуватить Тебе у знищенні народів, які Ти створив? Або який захисник прийде до Тебе, із клопотанням за неправедних людей?
13
нњсть б^о и^нъ б~ъ ра'ꙁвњ тебе и^же ради'тъ ѓ^ всњхъ. да пока'жеши ја%ко не непра'во сђди'лъ е^си,
13
Бо, крім Тебе, немає Бога, який має піклування про усіх, щоб доводити Тобі, що Ти несправедливо судив.
14
ниже цр~ь и^л^и мђчи'тель преD тобою въꙁыска'ти могђтъ и^хж погђби'лъ е^си”
14
Ні цар, ні володар не в змозі з’явитися до Тебе на очі за тих, яких Ти знищив.
15
Пра'веденъ сы'и, пра'во вся` раз#смотря'е^ши. неполе'знаго же мђчитися ѓсђдиши, и^ чю'жда твори'ши зе'мныя си'лы”
15
Будучи праведним, Ти усім керуєш праведно, вважаючи невластивим Твоїй силі засудити того, хто не заслуговує покарання.
16
Крњпость б^о твоя ѓ^правда'нїю нача'ло, и^ еже всњхъ тебе владычествовати и^ всњхъ щадњти творитъ.
16
Бо сила Твоя є початок правди, і те саме, що Ти володарюєш над усіма, налаштовує Тебе щадити усіх.
17
крњпость б^о пока'жеши невњрђющемђ въ си'лњ съврьше'нњи, и^ въ невњдђщихъ дрьзость ѓ^бличиj
17
Силу Твою Ти показуєш тим, хто не вірує всемогутності Твоїй, і у тих, що не визнають Тебе, викриваєш зухвалість;
18
ты' же влDко си'лныи въ кро'тости сђдиши, и^ съ вели'кимъ щаде'нїемъ разъсматря'еши наs” С тобо'ю б^о е^сть е^гда хо'щеши мощи`,
18
але, володіючи силою, Ти судиш поблажливо й керуєш нами з великою милістю, бо могутність Твоя завжди у Твоїй волі.
19
наё^чиl же е^си лю'ди своя си'цевыX ра'ди дњл#, ја%ко подоба'етъ пра'ведномђ бы'ти чл~колю'бцђ. и^ въ бл~гоё^пова'нїи сътвори'лъ е^си сн~ы твоя, ја%ко дае'ши ѓ^ грњсехъ покая'нїе”
19
Але такими ділами Ти повчав народ Твій, що праведний повинен бути людинолюбним, і вселяв у синів Твоїх благу надію, що Ти даєш час покаянню у гріхах.
20
А$ще б^о вра'г# ѓ%трокъ твои^хъ и^ длъжныX смр~ти, и^ съ си'цевыми мђчилъ е^си въ имњнїемъ и^ млsтїю, дая'и лњта и^ мњсто и%миже и^ꙁмњня'тся ѕло'бы.
20
Бо якщо ворогів синів Твоїх і достойних смерти Ти карав із такою поблажливістю і пощадою, даючи їм час і спонуку, щоб визволитися від зла,
21
с коли'кимъ прилежа'нїемъ сђди'лᲆ е^си сн~ы твоя. и^хже эTц~емъ кля'твы завњща'нїя далъ е^си бл~гихъ въꙁдержа'нїи.
21
то з якою увагою Ти судив синів Твоїх, батькам яких Ти дав клятви і завіти благих обітувань!
22
насъ ё^бо накаꙁђя, враги` наша т#ма'ми бїеши. да бл~госты'ню твою помышля'еM сђдя'щи, сђди'ми же ча'емъ млsти.
22
Отже, напоумлюючи нас, Ти караєш ворогів наших тисячократно, щоб ми, коли судимо, помишляли про Твою благість і, коли буваємо осуджені, очікували помилування.
23
эTню'дђже и^ непра'ведныхъ въ беꙁђмїи жи'вшиX живо'тъ. своиствеными и^хъ мрь'ꙁостями мђчилъ е^си”
23
Тому-то і тих нечестивих, які проводили життя нерозумно, Ти мучив власними їхніми мерзотами,
24
И$б^о въ ꙁаблђже'нїе пђтїи должа'е блђди'ша, боги` мнњша ја%же въ животныхъ, врагоM беꙁᲆче'стна, младенецъ безMђныхъ м#щенїе лжђще”
24
бо вони дуже далеко ухилилися на путях омани, обманюючись подібно до нерозумних дітей і шануючи за богів тих із тварин, які навіть і у ворогів були зневаженими.
25
Тњмже ја%ко ѓ^трокоM безъслове'сныM сђдъ в# порђга'нїе посла'лъ е^си.
25
Тому, як нерозумним дітям, на посміяння послав Ти їм і покарання.
26
и^же порђга'ньми ꙁапреще'нїя не наё^чи'шася, досто'ина сђда бж~їя и^скђсяT”
26
Але, не врозумившись викривальним посміянням, вони терпіли заслужений суд Божий.
27
В ниX же б^о сїи страдахђ нђжда'хђся ѓ^ сихъ и^хже мня'хђ боги`. в ни'хᲆ мђчи'ми бњша вњдђще е^гоже прежде эTмњта'хђся ꙁнати
27
Бо те, що вони самі терпіли з досадою, те саме побачивши на тих, яких вважали богами і через яких вони каралися, вони пізнали Бога істинного, Якого раніше відрікалися знати;
28
б~а и%стиннаго поꙁна'ша” Тњм#же и^ конецъ ѓ^сђжде'нїя ихъ прїиде на ня”
28
тому і прийшов на них остаточний осуд.