¹

Сђе'тниy ё^бо вс^и чл~ци, в ниXже не поDлежиT премђдрость ѓ% бѕ~њ. и^ эT ви'димых# бл~гъ не мого'ша враꙁђмњти сђщаго. н^и дњлахъ вне'млющи познаша хитрьца.

¹

Дійсно суєтні за природою усі люди, у яких не було відання про Бога, які через видимі досконалості не могли пізнати Сущого і, дивлячись на діла, не пізнали Винуватця,

²

но и^ли ѓ%гнь, ил^и дх~ъ, и^ли скоръ воꙁдђхъ, и^ли вњнецъ ѕвњзда'мъ, и^ли зњлнђю во'дђ, и^ли свњтила нбsныи` стро'ители ми'рђ, бл~гы възакони'ша,

²

а шанували за богів, які правлять світом, або вогонь, або вітер, або повітря, що рухається, або зоряне коло, або бурхливу воду, або небесні світила.

³

иXже красотою ё^слажа'ющеся боги мнњша” да ё^вњдятъ колико сиX влDка лђчши. красоты б^о родонача'лникъ соꙁда я&.

³

Якщо, зачаровуючись їх красою, вони шанували їх за богів, то повинні були б пізнати, наскільки кращий за них Господь, бо Він, Винуватець краси, створив їх.

⁴

а^щеy си'лњ и^ дња'нїю ё^дивляюTся, да раꙁђмњюT эT ниX колико съᲄворивыи сїя силнњишїи еs.

⁴

А якщо дивувалися силі і дії їх, то повинні були б пізнати через них, наскільки могутніший Той, Хто створив їх:

⁵

эT велі'чесᲄва б^о красоты и^зда'нїи неи^згл~ан#ныи рододњлаᲄель иX вњдTњся.

⁵

бо від величі краси створінь порівняльно пізнається Винуватець буття їх.

⁶

н^о ѓ^баq ѓ^ сиX е^сть ё^ничиженїе ма'ло, и^бо са'ми сїи въскорњ прельщаюTся бг~а и%щђщи и^ хотящи ѓ^брњсᲄи.

⁶

Утім, вони менше заслуговують осуду, бо помиляються, можливо, шукаючи Бога і бажаючи знайти Його:

⁷

въ дњлеX б^о е^го живђще ислњдђюT, и^ совњтђюTся ꙁра'комъ ја%ко бл~га ви'димая,

⁷

тому що, звертаючись до діл Його, вони досліджують і переконуються зором, що усе видиме прекрасне.

⁸

паки ни'же сїи прощени,

⁸

Але і вони не мають виправдання:

⁹

а^ще б^о толикаго воꙁмогоша вњ'дњти, да могђтъ съꙁрњти вњ'къ. си'хже влDки како скоро не ѓ^брњтоша.

⁹

якщо вони стільки могли розуміти, що були спроможні досліджувати тимчасовий світ, то чому вони одразу не знайшли Господа його?

¹⁰

ѓ^каа'ни же сђть и^ въ мр~твыхъ ё^пова'нїа иX, и^же призваша бо'ги дњлъ рђк# чл~ческихᲆ. зла'то и^ сребро` хитросᲄи ё^мышленїе, и^ подобїя животныX, и^ли ка'мени неключи'маго дњло рђки дре'внеи”

¹⁰

Але більш жалюгідні ті, і надії їхні — на бездушних, які називають богами діла рук людських, золото і срібло, витвори мистецтва, зображення тварин, або негідний камінь, діло давньої руки.

¹¹

А$ще же кт^о веще сњчецᲆ текто'н#, эT лњса древо право эTсњчеT и^ ѓ^тешеT бл~гоё^чне вс^ю корђ` е^го, и^ хитрᲆствђя бл~голњпне сᲆтвориT добр# сосDђ въ сᲆжиᲄїе живота,

¹¹

Або якийсь деревороб, вирубавши придатне дерево, вправно зняв з нього усю кору і, обробивши красиво, зробив з нього посудину, корисну до вжитку у житті,

¹²

проданїе же дњ'ла на ё^готова'нїе бра'шна и^ꙁдав# насытиs.

¹²

а обрізки від роботи вжив на приготування їжі й наситився;

¹³

і^ и^ꙁмњнено е^же эT ниX ни въчтоy бл~гопотребно, древо кри'во сђчїа поlно, прїиM и^зваа сᲆ расђжденїеM меDлњнїя свое^го. и^ во и^скђсњ ра'ꙁђма и^ꙁъѓ^бра'ꙁи е^го, и^ ё^подоби е^го ѓ%браꙁђ чл~чђ,

¹³

один же з обрізків, ні до чого не придатний, дерево криве і сучкувате, взявши, старанно округлив на дозвіллі і, з досвідченістю знавця обробивши його, уподібнив його образу людини,

¹⁴

и^ли нᲇкое^мђ живоTномђ. и^ помаꙁа е^го шарами раꙁли'кими и^ ѓ^чер#мни ма'сᲄь е^го, и^ всякъ порокъ и^же на немъ е^сть ниꙁма'ꙁа.

¹⁴

або зробив подібним до якої-небудь низької тварини, намазав суриком і покрив фарбою поверхню його, і зафарбував у ньому усякий недолік,

¹⁵

и^ сътвори е^мђ досᲄо'ино ѓ^бита'нїе, и^ на стњнњ поста'ви е&, и^ ё^крњпивши желњꙁоM

¹⁵

і, влаштувавши для нього достойне місце, повісив його на стіні, закріпивши залізом.

¹⁶

да не ё^бо падетъ проꙁрњ е&. вњ'дыи ја%ко не мо'жеT помощи себњ, и^б^о и%доl е^сть, и^ требњ е^сть е^мђ помощи.

¹⁶

Отже, щоб витвір його не упав, він наперед потурбувався, знаючи, що воно само собі допомогти не може, бо це кумир і потребує допомоги.

¹⁷

ѓ^ притяжанїях же и^ ѓ^ брацXњ е^го и^ чадњхъ моляся, не стыди'тся къ беꙁᲆдђшномђ гл~я.

¹⁷

Молячись же перед ним про свої надбання, про шлюб і про дітей, він не соромиться говорити бездушному,

¹⁸

и^ ѓ^ ꙁдра'вїю ё^бо не'мощнаго приꙁыва'етъ, и^ за живоT мрътваго мо'лиT, и^ въ помо'щъ неключи'мђ призовеT.

¹⁸

і про здоров’я волає до немічного, про життя просить мертве, про допомогу благає цілком нездатне, про подорож — не здатне ступити,

¹⁹

і^ ѓ^ пђтьше'сᲄвїи про'ситъ и%же ходи'ти не мо'жет#, и^ притяжанїи и^ дња'нїю и^ рђкотвер#женїя некрњпкаго рђками и^ мђжества про'ситᲆ эT него`, и^же всXњ е^сть не'мощнњи”

¹⁹

про прибутки, про ремесло і про успіх рук — зовсім не здатне робити руками, про силу просить найбезсиліше.