Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Плы'ти паки кт^о помы'слиT, и^ сверњпыя волны` преходи'ти. нося'щаго е^го корабля` тлᲇннњишаго дре'ва приꙁыва'етᲆ”
1
Ще: хтось, збираючись плисти і перепливати люті хвилі, кличе на допомогу дерево, що слабкіше за корабель, який його носить;
2
ѓ%ное же ё^бо похотњнїе къ снабдњнїю смы'слилъ, хи'трец же мђ'дростїю содњла”
2
бо прагнення до надбань вигадало його, а художник вправно влаштував,
3
Ты же эTч~е състроа'еши пораꙁђмᲇнїе, ја%ко далъ е^си и^ въ мори пђть, и^ въ волнаX стеѕю крњпча'ишђ
3
але промисел Твій, Отче, керує кораблем, бо Ти дав і путь у морі і безпечний шлях у хвилях;
4
покаꙁђющи ја%ко си'ленъ е^си эT вся'кого спасти, да а%ще и^ беꙁъ хђдожества кт^о въꙁыидетъ.
4
показуючи, що Ти можеш від усього спасати, хоч би хто вирушав у море і без уміння.
5
хо'щеши же да не бђдђтᲆ праꙁни дњла премђ'дросᲄи твое'а, сего ради и^ мало'мђ дре'вђ, въвњря'ютъ чл~цы дш~а своа” и^ преходя'ще влъны корабльцемъ и^ꙁбавле'ни сђть.
5
Ти хочеш, щоб не марні були діла Твоєї премудрости; тому люди довіряють своє життя найменшому дереву і рятуються, проходячи по хвилях на човні.
6
и эT нача'ла б^о погибшихъ го'рдыX гигаnтовъ” Оу^пова'нїе мира въ корабльци и^ꙁбњжа, ѓ^ста'ви вњкђ сњмя рожденїя, рђкою твое'ю ё^строе'но”
6
Бо і спочатку, коли знищувані були горді велетні, надія світу, керована Твоєю рукою, використавши корабель, залишила світу сім’я роду.
7
Блsвитъ б^о ся дре'во и%мже быва'етъ ѓ^правда'нїе,
7
Благословенне дерево, через яке буває правда!
8
рђкоᲄворенїе же прокляᲄо е^сᲄь і^ и^же съᲄвори е^го. ја%ко е^же содњла тлњнное, б~а и^менова.
8
А це рукотворне прокляте і саме, і той, хто зробив його, — за те, що зробив; а це тлінне назване богом.
9
въ равне б^о ненави'дима сђть б~ђ нечествђя'и и^ нечестїе е^го.
9
Бо однаково ненависні Богу і нечестивець і нечестя його;
10
и^б^о сътвореное съ сотворшимъ ё^мђ'чится”
10
і зроблене разом із тим, хто зробив, буде покаране.
11
Сего ради и^ въ и%долехъ ја^ꙁы'ческихъ не бђдетъ расмоᲄренїе, ја%ко въ сᲆтворенїю бж~їеM въ мръꙁость сътворени сђть. и^ въ соблаꙁнъ дш~амъ чл~ческиM, и^ в сњть нога'мъ бђи^хъ.
11
Тому і на ідолів язичницьких буде суд, оскільки вони серед створіння Божого зробилися мерзотою, спокусою душ людських і сіттю для ніг нерозумних.
12
начало б^о блђженїа е^сть вънима'нїе и%долехъ, ѓ^брњтенїе и^хъ ради тлњнїе живота` е^сть”
12
Бо вигадка ідолів — початок блуду, і винахід їх — розтління життя.
13
ниже б^о бњ` эT нача'ла, ниже бђдетъ въ вњки.
13
Не було їх спочатку, і не повіки вони будуть.
14
тщесла'вїе б^о чл~къ вни'де въ ми'ръ, и^ сего ради кратокъ и^хъ конецъ въмњнися”
14
Вони увійшли у світ через людське марнославство, і тому близький призначений їм кінець.
15
Го'рькимъ б^о пла'чемъ сњтђ'я эTц~ъ скоро восхищенаго чада ѓ%браZ сътвори” Є$гоже тогда` чл~ка мр~тва. нн~њ ја%ко б~а чествова'ша. и^ предаде поDрђчнымъ та'ины и^ жрътвы”
15
Батько, який мучиться гіркою скорботою щодо рано померлого сина, зробивши зображення його, як уже мертвої людини, потім став шанувати його, як бога, і передав підвладним таємниці і жертвоприношення.
16
потомᲆ въ время въꙁмо'же нечестивыи ѓ^быча'и ја%ко ꙁаконъ съхраненᲆ е^сть, и^ мђчителеи повеленїемъ чествова'хђся и^ꙁвая'нная.
16
Потім цього нечестивого звичаю, що з часом утвердився, дотримувалися, як закону, і за повелінням володарів статую шанували, як божество.
17
и%хже в лице не могђще чествовати чл~цы далняго ради ѓ^бита'нїя, и^ꙁдалеча же ѓ%браꙁъ и^ꙁᲆѓ^браженъ и^ꙁнесенъ е^сть ја^вля'ющи ѓ%браꙁъ цр~евъ е^гоже чествовати сътвори'ша. да эTстоя'щаго ја%ко настоа'щаго чествђ'ютᲆ съ прилежанїемъ.
17
Кого в лице люди не могли шанувати через віддаленість проживання, того віддалене лице вони зображали: робили видимий образ шанованого царя, щоб цією старанністю полестити відсутньому, ніби присутньому.
18
вᲆ повеленїе за'кона и^ не раꙁђмњ'ющиX хђдожника и^ꙁмњняше любочестїе.
18
До посилення ж шанування і від незнавців заохочувала старанність художника,
19
се'и б^о хотя ё^годи'ти дрᲆжателю принђдися хи'тросᲄїю свое'ю да подобїе на'ипаче въѓ^браꙁитъ”
19
бо він, бажаючи, можливо, догодити володарю, подбав, щоб мистецтвом зробити подобу якнайкрасивішою;
20
Мно'жество же чл~кᲆ и^з#влечено блгDти дњланїя ради. въ ма'лњ чесᲄвованаго чл~ка, и^ нн~њ б~а въмњни'ша.
20
а народ, захоплений красою оздоби, того, якого невдовзі перед тим шанували, як людину, визнав тепер божеством.
21
и^ сїе бысть жи'тїю въ лая'нїе, ја%ко ласканїю и^л^и мђчительствђ послђжи'ша чл~цы, ја%ко не ѓ^бщено и^мя ка'менїеM и^ древомъ ѓ^бложи'ша”
21
І це було спокусою для людей, тому що вони, підкоряючись або нещастю, або тиранству, неповідомлене Ім’я прикладали до каменів і дерев.
22
Посемᲆ и^ не довлњша прельщатися ѓ бж~їю ра'ꙁђмњ, но и^ въ велицᲇ живђще беꙁђмїи бра'ни, сицевая зла'я миръ и^менђюT.
22
Потім не досить було для них помилятися у пізнанні про Бога, але вони, живучи у великій боротьбі неуцтва, таке велике зло називають світом.
23
и^ли сн~оё^бїиство жрђще, и^ли съкровеныя жрътвы творя'ще, и^ли неи^стовъства эT и^ныX сложенїи подобїя приводя'ще.
23
Звершуючи або дітовбивчі жертви, або приховані таємниці, або запозичені від чужих звичаїв шалені бенкети,
24
ниже живота ниже браковъ чи'сто е^ще съхраня'тъ, е^теръ е^тераго и^ли дреколемъ ё^бива'етъ, и^ли блюдя'щи ѓ^скор#бляеT.
24
вони не бережуть ні життя, ні чистих шлюбів, але один іншого або підступництвом убиває, або перелюбством кривдить.
25
вся же смњшена сђть, кро'вь и^ ё^бїисᲄво, татьба, и^ лесть, и^стлњнїе, и^ невњръсᲄвїе, и^ смђщенїе, заклинанїе, молва, бл~гыX
25
Усіма ж без різниці володіють кров і убивство, розкрадання і підступництво, розтління, віроломство, заколот, клятвопорушення, розкрадання майна,
26
блгDти не в#спомяновенїе, дш~амъ ѓ^скверненїе, роженїю премњненїе, бракомᲆ бесчинїе, прелюбодња'нїе стђдодњ'анїе”
26
забуття подяки, осквернення душ, перетворення статей, безчиння шлюбів, перелюбство і розпуста.
27
Не и^менована б^о и%доломъ слђженїя, начало всњмъ ꙁлы'мъ и^ вина и^ конецъ е^сть.
27
Служіння ідолам, які недостойні найменування, є початок і причина, і кінець усякого зла,
28
и^ли е^гда` веселятся неи^стоvствђ'ютъ, и^ли пророкђюT ло'жная, и^ли живђтъ неправеDне, и^ли ꙁаклина'ются скоро.
28
бо вони або, забавляючись, шаленіють, або провіщають неправду, або живуть беззаконно, або швидко порушують клятву.
29
беꙁдђшныM б^о и%долоM надњ'ются, ѕл^њ кленђщеся
29
Надіючись на бездушних ідолів, вони не думають бути покараними за те, що несправедливо клянуться.
30
во льсᲄи низᲆмђдрђюще преподобїе.
30
Але за те й інше прийде на них осудження, і за те, що нечестиво думали про Бога, звертаючись до ідолів, і за те, що неправдиво клялися, підступно зневажаючи святе.
31
не бо си'ла кленђщихъ, н^о съгрњша'ющимᲆ сђдъ приходитъ вы'нђ за престђпленїе неправеDнымъ”
31
Бо не сила тих, якими вони клянуться, але суд над тими, що грішать, завжди йде за злочином неправедних.