¹

Сего ради же и^ сїи подобнњ пострадали сђть и^ досто'ине, и^ мно'жествоM ѕвњреи и^стреблени сђть”

¹

Тому вони достойно були покарані через подібних тварин і терзали їх багато чудовиськ.

²

Сего ради мђченїя ё^бл~жиl е^си лю'ди твоя, въ похотᲇнїе во'ли сᲄра'нническа въкђшенїя, пи'щђ ё^готовалᲆ е^си крастели.

²

Замість такого покарання Ти благодіяв народу Твоєму: задовольняючи примхи їх, Ти приготував їм для насичення незвичайну їжу — перепелів,

³

да ѓ^ни ё^бо вожделњвшїи пи'ща, покаꙁа'нїем# посла'ныX. и^ эT нђ'жнаго хотњ'нїя ѓ^братяTся” Сїи же въ ма'лњ ни'щи бы'ша, и^ стра'нна прїимњша въкђше'нїя”

³

щоб ті, мучимі голодом, через огидний вигляд насланих гадів, відмовлялися і від необхідного позиву до їжі, а ці, короткочасно потерпівши нестачу, спожили незвичайну їжу.

⁴

Подоба'ше б^о ѓ^нњмъ без#эTвњтнеи нищетњ наити мђчи'тельствомъ” СиM же толи'ко показа'ти, ка'ко враги иX мђ'чишася”

⁴

Бо тих гнобителів повинна була осягнути невідворотна нестача, а цим тільки потрібно було показати, як мучилися вороги їхні.

⁵

И$бо тњмъ на'иде жесто'къ ѕвњ'реи гнњвъ, кђса'нїемъ сверњпыхъ и^стребля'хђся ѕмїев#”

⁵

І тоді, коли спостигла їх жахлива лютість звірів і вони знищувалися укусами підступних зміїв, гнів Твій не продовжився до кінця.

⁶

Но не до конца пребы'сть гнњвᲆ твои, въ накаꙁа'нїе же въ ма'лњ смђще'ни сђть” Зна'менїе и^мњ'ющи спsнїю, на въспомяненїе за'повњди ꙁако'на твое^го”

⁶

Але вони були збентежені на короткий час для напоумлення, отримавши знамення спасіння на спогад про заповідь закону Твого,

⁷

ѓ^брати'выися ё^бо, не възрњ'ннаго ради цњля'шеся, н^о тебе ради всњхъ сп~са”

⁷

бо той, хто навертався, зцілявся не тим, на що дивився, але Тобою, Спасителем усіх.

⁸

И$ в сем# же накаꙁаl е^си враги на'ша, ја%ко т^ы е^си и^ꙁбавля'аи эT вся'кого ѕл^а,

⁸

І цим Ти показав ворогам нашим, що Ти — визволитель від усякого зла:

⁹

и^х#же б^о а^кри'ды и^ мышица поби'ша кђса'нїеM, и^ не ѓ^брњтеся цњ'льба дш~амъ и^хъ ја%ко досто'ини бя'хђ эT таковыхъ мђчитися,

⁹

бо їх убивало жаління сарани і мух, і не знайшлося зцілення для душі їх, тому що вони були достойні мучення від цих.

¹⁰

сн~овъ же твои^хъ ниже ѕмїевыхъ ꙁђбо'въ ја%ды ѓ^долњша, млsть бо твоа приходя'ще и^сцᲇля'ше и^хъ.

¹⁰

А синів Твоїх не здолали і зуби отруйних зміїв, тому що милість Твоя прийшла на допомогу і зцілила їх.

¹¹

въ па'мять б^о словесъ твои^х# ё^секня'хђся, и^ ско'ро и^сцњля'хђся, да не вᲆ глђбинђ в#пада'юще ꙁабве'нїа, эTлђча'тся твое^го бл~годњя'нїя.

¹¹

Хоч вони і були уражувані для нагадування їм про слова Твої, але скоро були і зцілювані, щоб, упавши у глибоке забуття того, не позбулися Твого благодіяння.

¹²

ниже б^о зе'лїе ниже ѓ^бяꙁа'нїе и^сцњли и^хъ, н^о сло'во твое г~и и^же цњли'тъ вся”

¹²

Не трава і не пластир лікували їх, але Твоє, Господи, всецілюще слово.

¹³

Ты б^о животђ и^ смр~ти вла'сть и%машъ, і^ и^ꙁво'диши да'же до вра'т# а%дђ и^ въꙁво'диши.

¹³

Ти маєш владу життя і смерти і опускаєш до врат пекла і підносиш.

¹⁴

чл~кᲆ же ё^биваеT ꙁло'бою свое^ю, и^сшеD же дх~ъ не вᲆꙁврати'тъ, ни приꙁове'тъ дш~ђ и^же въспрїа'та е^сть”

¹⁴

Людина зі злоби своєї убиває, але не може повернути духу, який відійшов, і не може прикликати взяту душу.

¹⁵

твое^я же рђки и^ꙁбежа'ти невъꙁмо'жно е^сть.

¹⁵

А Твоєї руки неможливо уникнути,

¹⁶

эTмњта'ющи бо ся тебе вњдњти нечести'вїи, въ крњ'пости мышца ᲄвое^а бїени сђть, сᲄра'нными дожDами и^ градами и^ бђрями гони'ми страда'ша, и^ ѓ^гнеM растаа'ни”

¹⁶

бо нечестиві, які зреклися пізнавати Тебе, покарані силою Твоєю, будучи переслідувані незвичайними дощами, градами і невідворотними бурями і знищувані вогнем.

¹⁷

Пресла'вное б^о вᲆ всеё^чаща'ющеи водњ` мно'жае дњлаеT ѓ%гнь. котора'ющъ б^о ся е^сть ми'ръ па'че пра'ведныхъ”

¹⁷

Але найдивнішим було те, що вогонь сильніше діяв у воді, яка усе гасить, бо самий світ є поборник за праведних.

¹⁸

Когда ё^бо ё^кротя'шеся пла'мень, да не съгоряT и^же на нечестивыхъ послана бњхђ животная. н^о сїи зря'ще вњ'дятъ ја%ко бж~їя сђда стражђтъ гоне'нїе,

¹⁸

Іноді полум’я приборкувалося, щоб не спалити тварин, посланих на нечестивих, щоб вони, бачачи це, пізнали, що переслідуються судом Божим.

¹⁹

нњкогдаже междђ водо'ю ѓ^гнь паля'ше, даже безако'наго земли` рожде'нїя растлиT.

¹⁹

А іноді і серед води палило сильніше за вогонь, щоб знищити творіння землі неправедної.

²⁰

и^хже ра'ди а^гг~лъскою пи'щею пита'лъ е^си лю'ди ᲄвоа, ё^гото'ванъ хлњбъ с нб~се пода'лᲆ е^си и^мъ безъ трђда, всеё^слажде'нїе в себњ и^мњ'ющи и^ вся'кђ сла'дость бл~гово'н#наго въкђше'нїя.

²⁰

Замість того народ Твій Ти годував їжею ангельською і послав їм, які не трудилися, з неба готовий хліб, що був приємним за смаком кожного.

²¹

съставле'нїя же твое^го и^ сла'дости ᲄвоея сн~оM покаꙁа`. и^ ё^гажда'ющи е^ді'ного ко'ждо во'ли ја%же въсхотњ, къ чемђ же кт^о хоᲄя'ше превраща'шеся.

²¹

Бо властивість їжі Твоєї показувала Твою любов до дітей і на задоволення бажання того, хто споживав, змінювалася за смаком кожного.

²²

снhњ же и^ ледъ пребыва'ше си'лђ ѓ%гненђ и^ не растая'шеся, да ё^вњдятъ ја%ко плодъ враго'въ и^стребля'ше ѓ%гнь горя'щїи, въ' градњ и^ дождњхъ блиста'ю^щи”

²²

А сніг і лід витримували вогонь і не танули, щоб вони знали, що вогонь, який горить у граді і блищить у дощах, знищував плоди ворогів.

²³

Сего ра'ди да ся паки питаюT пра'веднїи, и^ ѓ%гнь паки своея силы лиши'ся”

²³

Але той самий вогонь, щоб наситилися праведні, втрачав свою силу.

²⁴

творе'нїе б^о тебњ творцђ слђжа'ше, распросᲄира'ется на мђкђ проти'вђ непра'ведныхъ, и^ легча'е тво'рится въ бл~годњянїе ради на ᲄя надњю'щихся.

²⁴

Бо творіння, слугуючи Тобі, Творцю, спрямовується для покарання нечестивих і вщухає для благодіяння віруючим у Тебе.

²⁵

сего ра'ди и^ тогда` вся` преѓ^браже'на всMњ кормиᲄелница, блгDти твоея слђжа'ше къ во'ли и^хъ и^же эT тебе пожелњни сђть.

²⁵

Тому і тоді воно (творіння), змінюючись в усьому, підкорювалося Твоїй благодаті, яка годує усіх, за бажанням нужденних,

²⁶

да наё^ча'тся сн~ове твои` и%хже възлюбиl е^си г~и, ја%ко не рожде'нїя плодо'въ пита'ютъ чл~ка, н^о сло'во твое тебᲇ вњ'рющихъ соблюда'етъ.

²⁶

щоб сини Твої, яких Ти, Господи, полюбив, пізнали, що не види плодів годують людину, але слово Твоє зберігає віруючих у Тебе.

²⁷

чт^о б^о ѓ^гне'мъ нерастлњно скоро эT малы'я лђча слн~чныя грњ'емое расᲄая'шеся,

²⁷

Бо те, що не пошкоджувалося вогнем, будучи зігріте слабким сонячним променем, одразу ж розтавало,

²⁸

да ꙁна'емо бђдетъ всњмъ ја%ко подоба'етъ дости'гнђти слн~цђ къ блsвенїю твое^мђ, и^ къ въз#сїянїю свњтA тебњ поклони'тися” Не

²⁸

щоб було відомо, що треба попереджати сонце подякою Тобі і звертатися до Тебе на схід світла.

²⁹

бл~годарно б^о ё^пова'нїе ја%ко зиMныи и%неи раста'е^тъ, і^ и^злїется ја%ко вода` неключи'ма”

²⁹

Бо надія невдячного розтане, як зимовий іній, і виллється, як негідна вода.