¹

Нечести'вым же до конца` без# млsти ја%рость на'иде” Прови'дњ б^о и^хъ и^ бђдђщая,

¹

А над нечестивими до кінця тяжів немилостивий гнів, бо Він передбачав і майбутні їхні діла,

²

ја^ко сїи ѓ^браще'ннїи еже ѓ^ста'вити, и^ съ т#ща'нїемᲆ эTпђсти'ша и^хъ” Гна'ша въ слњд# раска'явшися,

²

що вони, дозволивши їм вирушити і з поспішністю виславши їх, розкаються і поженуться за ними,

³

е^ще б^о въ рђка'хъ и^мњ'юще рыда'нїя, и^ сњтђ'ющися гробомъ мрт~выX, и%нъ себњ взя'ша по'мыслъ безђмїя. і^ и^хже моля'щи и^згна'ша иX а^ки бњгльцы гоня'хђ”

³

бо, ще маючи у руках печалі і ридаючи над гробами мертвих, вони задумали інший безумний помисел, і тих, кого з благанням висилали, переслідували, як утікачів.

⁴

Влеча'ше б^о и^хъ къ семђ концђ досто'ина нђжда, и^ приклю'чшихся не въспомянђтїе вложи`” да'же и^ прочая мђкамъ ко и^сполне'нїю мђче'нїя.

⁴

Тягла ж їх до того кінця доля, якої вони були гідні, і вона навела забуття на те, що трапилося, щоб вони поповнили покарання, якого не вистачало до їхніх мук,

⁵

лю'ди же ᲄвоя пресла'вное пђтьше'ствїе и^скђси`. ѓ^ни' же стра'ннђ ѓ^бря'щђтъ смр~ть”

⁵

і щоб народ Твій звершив славну подорож, а вони знайшли собі надзвичайну смерть.

⁶

Все' бо творе'нїе въ свое'мъ е^мђ родђ` па'ки со выjше преѓ^бразя'шеся, слђжа'щи своиственыM повеле'нїемъ, да ѓ'троцы твои` съхраня'тся неврежде'ни.

⁶

Бо все творіння знову з висоти перетворилося у своїй природі, підкорюючись особливим повелінням, щоб сини Твої збереглися неушкодженими.

⁷

ѓ%блакъ ѓ^сеня'щїи по'клъ и^хъ, и^ вла'жна земля` сђха ја^ви'ся. и^з мо'ря чермнаго пђть беꙁъ прет#кнове'нїя, и^ по'ле процвиᲄа'ющи эT волны зᲇлныя

⁷

З’явилася хмара, яка осіняла стан, а де стояла колись вода, показалася суха земля, із Червоного моря — безперешкодна путь, і з бурхливої безодні — зелена долина.

⁸

и^мже весь ја^зы'къ про'иде, твое'ю рђкою покрове'ни” Ви'дящи ди'вная и^ чюдеса`,

⁸

Покриті Твоєю рукою, вони пройшли по ній усім народом, бачачи дивні чудеса.

⁹

ја^ко ко'ни насыти'шася, и^ ја^ко а'гньци възра'довашася хваля'ще т^я г~и и^зба'вльшаго и^хъ”

⁹

Вони паслися, як коні, і грали, як агнці, прославляючи Тебе, Господи, Визволителя їх,

¹⁰

Въспомянђся бо е^ще и^мъ, иже въ ѓ^бита'нїю и^хъ. ка'ко ё^бо за рожде'нїе живо'тныхъ и^зведе земля скни'фы, и^ за рыбы эTри'гнђ рњка` мно'жество жа'бъ”

¹⁰

бо вони ще пам’ятали про те, що трапилося під час перебування їх там, як земля замість народження інших тварин породила скнипів, і ріка замість риб вивергла безліч жаб.

¹¹

Послњди же ви'дњшA и^ новорожDенїе птицъ, ја%ко похотњнїемъ и^зве'дени, проси'ша сла'достьныя пи'ща,

¹¹

А опісля вони побачили і новий рід птахів, коли, захопившись побажанням, просили приємної їжі,

¹²

въ похотњнїю б^о в#зыидо'ша и^мъ эT мо'ря крастели. мђче'нїя грњшнымъ наи^до'ша не безъ быvшихъ зна'менїи, по нђж'ди гро'ма пра'ведне б^о пострада'ша по свои^хъ безако'нїяхъ.

¹²

бо на утіху їм налетіли з моря перепели, а грішних спіткали покарання не без знамень, які були силою блискавок. Вони справедливо страждали за свою злобу,

¹³

и^б^о лю'тњишее ненавидњнїе на страннолю'бца насᲄа'вишA и^нїи б^о незна'емыхъ не прїемля'хђ прише'лецъ, сїи же бл~годњтелїю страннолю'бцоM слђжа'хђ,

¹³

бо вони дуже сильну відчували ненависть до чужоземців: інші не приймали незнайомих подорожніх, а ці поневолювали благодійних прибульців.

¹⁴

и^ не тоkмо н^о е^же кое расмотре'нїе бђдеT иX. зане насиляеми въспрїемляхђ чю'ждиX.

¹⁴

І мало цього, але ще буде суд на них за те, що ті вороже приймали чужих,

¹⁵

нᲇцыи же съ пра'знесᲄвами въспрїеMля'хђ сиX, ё^же` ѓ^бы'чаемъ приѓ^бща'ющеся пра'ведныX. жесточа'ишими ѓ^ѕлоби'ша бо'лњꙁньми.

¹⁵

а ці, з радістю прийнявши тих, які потім уже користувалися однаковими правами, стали пригнічувати жахливими роботами.

¹⁶

побїени же сђть ѓ^слњпле'нїемъ, ја%коже и^ ѓ^ни` при две'реX прпDбнаго съ ско'рыми покровени бяхђ тма' ми. ко'ждо же прохода своиX две'рїи и^ска'ше,

¹⁶

Тому вони уражені були сліпотою, як ті колись біля дверей праведника, коли, будучи обійняті густою темрявою, шукали кожен входу в його двері.

¹⁷

і^ и'хъ ра'ди стихїи премњне'ны. ја%ко въ гђслехᲆ стрђны послњдова'нїю и%мени премњня'тся, и^ всегда` свое^го шђма стрегђтъ. ꙁане` е^сть ви'дњти ѓ%бразђ бы'вшаго и%стиннњ.

¹⁷

Самі стихії змінилися, як в арфі звуки змінюють свій характер, завжди залишаючись тими ж звуками; це можна побачити через старанне спостереження того, що було.

¹⁸

сђха'я въ вла'жная ѓ^браща'хђся, и^ е^ли'ка бњхђ пла'вающїа в зе'млю проидя'хђ.

¹⁸

Бо земні тварини перемінялися на водяних, а ті, що плавали у водах, виходили на землю.

¹⁹

ѓ%гнь можа'ше наD во'дђ выш#ше своея си'лы, и^ вода` ё^гаша'ющђ си'лђ ꙁабы`

¹⁹

Вогонь у воді утримував свою силу, а вода втрачала свою властивість гасити;

²⁰

пла'мени эT противле'нїя и^стлњнных# живо'тныхъ. не трђди'ша пло'теи проходя'щихъ. ниже та'ющаго ледоѓ'брзне тлњненъ ро'дъ нетлᲇнныя пи'ща.

²⁰

полум’я, навпаки, не шкодило тілам тварин, що бродять і легко руйнуються, і не танув легкотанучий сніговидний рід небесної їжі.

²¹

по всемђ` г~и въꙁвели'чилᲆ е^си лю'ди твоя, и^ просла'виl е^си и^ не пре'зрњлᲆ е^си въ все вре'мя и^ на вся'ком# мњсте преDстоя`”

²¹

Так, Господи, Ти в усьому звеличив і прославив народ Твій, і не залишав його, але повсякчас і на всякому місці перебував з ним.