Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Реко'ша б^о в себњ помышля'ющїи непра'веDне. маl е^сть и^ с нђждею живо'тъ на'шъ, и^ нњ'сть и^сцњле'нїя в концы чл~честњ, и^ нњ'сть познан# раздрњше'ныи эT а%да.
1
Ті, що неправо розумували, говорили самі в собі: «коротке і скорботне наше життя, і немає людині спасіння від смерти, і не знають, щоб хтось звільнив із пекла.
2
ја^ко ни эT чегоже рожDе'ны е^смы, и^ по сихъ бђ'демъ ја%ко не бы'хомъ. ја%ко ды'мъ дыха'нїе въ но'здрехъ на'шиX, и^ сло'во ја%ко и%скра въ воздвигне'нїе срDца на'шего.
2
Випадково ми народжені, й опісля будемо, як ті, що не були: подих у ніздрях наших — дим, і слово — іскра у русі нашого серця
3
е^иже ё^га'сши пе'пелъ бђ'деT тњ'ло на'ше, и^ дх~ъ разлїется ја%ко мя'кокᲆ воздXђ”
3
Коли вона згасне, тіло повернеться у прах, і дух розсіється, як рідке повітря;
4
І$ и^мя на'ше въ забве'нїе прїе'млется во вре'мя, и^ никто'же помяне'тъ дњ'лъ на'шиX” И$ пре'идеT живоT на'шᲆ ја%ко сᲄопы ѓ%блака, и^ ја%ко м#гла разDрњшиTся и^же погоне'на еs эT лђчъ слн~чныX и^ теплоᲄою е^го ѓ^тягчи'вшися” Вре'мя на'ше е^сть ја%ко
4
й ім’я наше забудеться з часом, і ніхто не згадає про діла наші; і життя наше мине, як слід хмари, і розсіється, як туман, розігнаний променями сонця й обтяжений теплотою його.
5
стњнь прохода, и^ нњ'сть ѓ^браще'нїя конца на'шего. ја%ко запеча'танъ е^сть и^ никт^о ѓ^брати'тся”
5
Бо життя наше — проходження тіні, і немає нам повернення від смерти: бо покладена печать, і ніхто не повертається.
6
прїидњте ё^бо и^ поживеM въ сђщиX бл~гиX, ё^бл~жимся зда'нїем# ја%ко ю%ность ско'ре.
6
Будемо ж насолоджуватися теперішніми благами і поспішати користуватися світом, як юністю;
7
вина дража'ишаго и^ ми'ра во'ина и^сполᲆниMся, и^ да не про'идеT дасъ цвTњ вре'мени.
7
переситимося дорогим вином і пахощами, і нехай не пройде повз нас весняне цвітіння життя;
8
вінчаеM насъ ро'жами преже неже ё^вянTђ,
8
увінчаємося квітами троянд перше, ніж вони зав’януть;
9
н^и е^дїн# ё^ насъ лђчъ бђдеT, и^же не про'идеT блђженїа нашего. никто ва'сᲆ эTлђченъ бђдеT блђженїа нашеh вездњ ѓ^ста'виM совTњника веселїя, ја^ко сїя е^сᲄь ча'сᲄь наша и^ с^е е^сть жре'бїи наш#.
9
ніхто з нас не позбавляй себе участи у нашій насолоді; скрізь залишимо сліди веселощів, бо це наша доля і наш жереб.
10
наси'лїе сътвориM ё^бо'гђ правеDнђ, и^ не пощадимъ вдовицы, ниже ста'рца почтеM сњдинъ многолњтныX.
10
Будемо пригноблювати бідняка праведника, не пощадимо вдови і не посоромимося багаторічних сивин старця.
11
да бђдеT же намъ крњпость ꙁако'нъ правдњ, не крњпкое б^о неключимо ѓ^бря'щется.
11
Сила наша нехай буде законом правди, бо безсилля виявляється марним.
12
ё^ловимᲆ ле'стїю правеDнаго, ја%коже неключимъ е^сть намъ, и^ проти'виTся дњ'ломъ нашимъ, и^ поноситъ намъ грњхы ꙁако'на, і^ и^ꙁно'ситъ на на'съ грњхи приѓ^бщенїа на'шего.
12
Влаштуємо кови праведнику, бо він за тягар нам і противиться ділам нашим, докоряє нас у гріхах проти закону і паплюжить нас за гріхи нашого виховання;
13
въꙁвњща'етъ себе ра'ꙁђмъ бж~їи и^мњти, и^ сн~а бж~їа себе и^менђе'тъ”
13
оголошує про себе, що він має пізнання про Бога і називає себе сином Господа;
14
и^ бысть намᲆ на ѓ^бличенїе помышленїи.
14
він перед нами — викриття помислів наших.
15
тя'жекъ е^сть намъ та'коже къ видњнїю, ја%ко неподобно еs и%ныM жи'тїе е^го, и^ пременени сђть стеѕи е^го”
15
Тяжко нам і дивитися на нього, тому що життя його не схоже на життя інших, і відмінні путі його:
16
Въ порђга'нїе въмњни'хоMся е^мђ и^ въздръжится эT пђтїи на'шихъ ја%ко эT нечистотъ” И$ бл~житъ послDњняя правеDныX, и^ славится эTц~а и^мњти себњ б~а.
16
він вважає нас мерзотою і віддаляється від шляхів наших, як від нечистот, ублажає кончину праведних і марнославно називає батьком своїм Бога.
17
ви'димъ б^о а%ще словеса` е^го и%стинна сђть, і^ и^скђсиM ја%же вᲆ и^схожDенїю е^го”
17
Побачимо, чи істинні слова його, і випробуємо, який буде кінець його;
18
А$ще б^о е^сть и%стинныи сн~ъ бж~їи въспрїимеT е^го, і^ и^ꙁба'витъ е^го эT рђкъ противя'щиXся.
18
бо якщо цей праведник є син Божий, то Бог захистить його і визволить його від руки ворогів.
19
досажденїемъ и^ мђкою и^спытаеM е^го, да ё^вњмы чsть е^го, и^ ѓ^сђдиM межDђ ѕло'бою е^го.
19
Випробуємо його образою і мученням, щоб узнати смирення його і бачити незлобливість його;
20
смр~тїю поно'сною ѓ^сђдимъ е^го, бђдетъ б^о е^мђ расмотренїе эT словесъ е^го”
20
засудимо його на безчесну смерть, бо, за словами його, за нього буде піклування».
21
Сїя помы'слиша и^ съблаꙁни'шася, ѓ^слњпи б^о иX ѕло'ба и^хъ.
21
Так вони мудрували, і помилилися; бо злоба їхня осліпила їх,
22
и^ не ё^вњдњша та'инъ бж~їихъ, ниже м#зды ё^пова'ша преподобїя, ни'же сђди'ша чести дш~аM непоро'чныM”
22
і вони не пізнали таємниць Божих, не очікували воздаяння за святість і не вважали достойними нагороди душ непорочних.
23
ЈА/ко б~ъ създа чл~ка в неи^стлњнїе, и^ во ѓ'браZ подобїа свое^го сътвори е^го”
23
Бог створив людину для нетління і зробив її образом вічного буття Свого;
24
За'вистїю же дїа'волею смр~ть внїиде въ ми'рᲆ, и^скђшаюT же е^го и^же ѓ%ного ча'сти сђть”
24
але заздрістю диявола ввійшла у світ смерть, і зазнають її ті, що належать до наділу його.