Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Глава 1
1
Глаго́ли Екклесіа́ста, си́на Дави́дова, царя́ Ізра́їлева во Ієрусали́мі.
1
Глаг0лы є3кклесіaста, сhна давjдова, царS ї}лева во їеrли1мэ.
2
Суєта́ су́єтствій, рече́ Екклесіа́ст, суєта́ су́єтствій, вся́чеськая суєта́.
2
СуетA сyетствій, речE є3кклесіaстъ, суетA сyетствій, всsчєскаz суетA.
3
Ко́є ізоби́ліє челові́ку во всем труді́ єго́, і́мже труди́ться под со́лнцем?
3
К0е и3з8oби1ліе человёку во всeмъ трудЁ є3гw2, и4мже труди1тсz под8 с0лнцемъ;
4
Род прехо́дить і род прихо́дить, а земля́ во вік стої́ть.
4
Р0дъ прех0дитъ и3 р0дъ прих0дитъ, ґ землS во вёкъ стои1тъ.
5
І восхо́дить со́лнце і захо́дить со́лнце і в мі́сто своє́ влече́ться, сіє́ возсіява́я та́мо.
5
И# восх0дитъ с0лнце и3 зах0дитъ с0лнце и3 въ мёсто своE влечeтсz, сіE возсіzвaz тaмw.
6
І́деть к ю́гу і обхо́дить к сі́веру, обхо́дить о́крест, і́деть дух і на кру́ги своя́ обраща́ється дух.
6
И$детъ къ ю4гу и3 њбх0дитъ къ сёверу, њбх0дитъ w4крестъ, и4детъ дyхъ и3 на крyги сво‰ њбращaетсz дyхъ.
7
Всі пото́ци і́дуть в мо́ре, і мо́ре ність насища́ємо; на мі́сто, а́може пото́ци і́дуть, та́мо ті́ї возвраща́ються іти́.
7
Вси2 пот0цы и4дутъ въ м0ре, и3 м0ре нёсть насыщaемо: на мёсто, ѓможе пот0цы и4дутъ, тaмw тjи возвращaютсz и3ти2.
8
Вся словеса́ тру́дна, не возмо́жеть муж глаго́лати; і не наси́титься о́ко зрі́ти, ні іспо́лниться у́хо сли́шанія.
8
Вс‰ словесA тр{дна, не возм0жетъ мyжъ глаг0лати: и3 не насhтитсz џко зрёти, ни и3сп0лнитсz ќхо слhшаніz.
9
Что би́ло, то́жде єсть, є́же бу́деть; і что би́ло сотворе́ноє, то́жде і́мать сотвори́тися;
9
Что2 бhло, т0жде є4сть, є4же бyдетъ: и3 что2 бhло сотворeное, т0жде и4мать сотвори1тисz:
10
і нічто́же но́во под со́лнцем. І́же возглаго́леть і рече́ть: се сіє́ но́во єсть; уже́ бисть в ві́ціх би́вших пре́жде нас.
10
и3 ничт0же н0во под8 с0лнцемъ. И$же возглаг0летъ и3 речeтъ: сE, сіE н0во є4сть: ўжE бhсть въ вёцэхъ бhвшихъ прeжде нaсъ.
11
Ність па́м'ять пе́рвих, і послі́днім би́вшим не бу́деть їх па́м'ять с бу́дущими на послі́док.
11
Нёсть пaмzть пeрвыхъ, и3 послBднимъ бhвшымъ не бyдетъ и4хъ пaмzть съ бyдущими на послёдокъ.
12
Аз, Екклесіа́ст, бих цар над Ізра́їлем во Ієрусали́мі
12
Ѓзъ є3кклесіaстъ бhхъ цaрь над8 ї}лемъ во їеrли1мэ
13
і вдах се́рдце моє́, є́же взиска́ти і разсмотри́ти в му́дрості о всіх бива́ющих под небесе́м; я́ко попече́ніє лука́во даде́ Бог сино́м челові́чеським, є́же упраждня́тися в нем.
13
и3 вдaхъ сeрдце моE, є4же взыскaти и3 разсмотри1ти въ мyдрости њ всёхъ бывaющихъ под8 небесeмъ: ћкw попечeніе лукaво дадE бGъ сынHмъ человёчєскимъ, є4же ўпражднsтисz въ нeмъ.
14
Ви́діх вся́чеськая сотворе́нія сотворе́нная под со́лнцем; і се вся су́єтство і проізволе́ніє ду́ха.
14
Ви1дэхъ всsчєскаz сотворє1ніz сотворє1ннаz под8 с0лнцемъ: и3 сE, вс‰ сyетство и3 произволeніе дyха.
15
Развраще́нноє не мо́жеть іспра́витися, і лише́ніє не мо́жеть ізчи́слитися.
15
Развращeнное не м0жетъ и3спрaвитисz, и3 лишeніе не м0жетъ и3зчи1слитисz.
16
Глаго́лах аз в се́рдці моє́м, є́же рещи́: се аз возвели́чихся і умно́жих му́дрость па́че всіх, і́же би́ша пре́жде мене́ во Ієрусали́мі,
16
Глаг0лахъ ѓзъ въ сeрдцы моeмъ, є4же рещи2: сE, ѓзъ возвели1чихсz и3 ўмн0жихъ мyдрость пaче всёхъ, и5же бhша прeжде менє2 во їеrли1мэ,
17
і се́рдце моє́ вдах, є́же ві́діти прему́дрость і ра́зум; і се́рдце моє́ ви́ді мно́гая, прему́дрость і ра́зум, при́тчі і хи́трость; уразумі́х аз, я́ко і сіє́ єсть проізволе́ніє ду́ха;
17
и3 сeрдце моE вдaхъ, є4же вёдэти премyдрость и3 рaзумъ: и3 сeрдце моE ви1дэ мнHгаz, премyдрость и3 рaзумъ, при6тчи и3 хи1трость: ўразумёхъ ѓзъ, ћкw и3 сіE є4сть произволeніе дyха:
18
я́ко во мно́жестві му́дрости мно́жество ра́зума, і приложи́вий ра́зум приложи́ть болі́знь.
18
ћкw во мн0жествэ мyдрости мн0жество рaзума, и3 приложи1вый рaзумъ приложи1тъ болёзнь.
Глава 2
1
Реко́х аз в се́рдці моє́м: прийди́ у́бо, да тя іскушу́ в весе́лії, і виждь во бла́зі; і се та́кожде сіє́ су́єтство.
1
Рек0хъ ѓзъ въ сeрдцы моeмъ: пріиди2 u5бо, да тS и3скушY въ весeліи, и3 ви1ждь во блaзэ: и3 сE, тaкожде сіE сyетство.
2
Смі́ху реко́х: погріше́ніє, і весе́лію: что сіє́ твори́ши?
2
Смёху рек0хъ: погрэшeніе, и3 весeлію: что2 сіE твори1ши;
3
І разсмотри́х, а́ще се́рдце моє́ повлече́ть а́ки вино́ плоть мою́, і се́рдце моє́ наста́ви м'я в му́дрості, і є́же удержа́ти весе́ліє, до́ндеже уви́жду, ко́є бла́го сино́м челові́чеським, є́же творя́ть под со́лнцем в число́ дній живота́ своєго́.
3
И# разсмотри1хъ, ѓще сeрдце моE повлечeтъ ѓки віно2 пл0ть мою2: и3 сeрдце моE настaви мS въ мyдрости, и3 є4же ўдержaти весeліе, д0ндеже ўви1жду, к0е блaго сынHмъ человёчєскимъ, є4же творsтъ под8 с0лнцемъ въ число2 днjй животA своегw2.
4
Возвели́чих творе́ніє моє́: созда́х мі до́ми, насади́х мі виногра́ди,
4
Возвели1чихъ творeніе моE: создaхъ ми2 д0мы, насади1хъ ми2 віногрaды,
5
сотвори́х мі вертогра́ди і сади́ і насади́х в них древе́с вся́каго плода́,
5
сотвори1хъ ми2 вертогрaды и3 сады2 и3 насади1хъ въ ни1хъ древeсъ всsкагw плодA,
6
сотвори́х мі купі́лі водни́я, є́же напая́ти от них прозябе́ніє древе́с;
6
сотвори1хъ ми2 купBли вwднhz, є4же напаsти t ни1хъ прозzбeніе древeсъ:
7
притяжа́х раби́ і раби́ні, і домоча́дці би́ша мі; і стяжа́ніє скота́, і стад мно́го мі бисть, па́че всіх би́вших пре́жде мене́ во Ієрусали́мі;
7
притzжaхъ рабы6 и3 рабы6ни, и3 домочaдцы бhша ми2: и3 стzжaніе скотA, и3 стaдъ мн0го ми2 бhсть, пaче всёхъ бhвшихъ прeжде менє2 во їеrли1мэ:
8
собра́х мі зла́то і сребро́ і імі́нія царе́й і стран, сотвори́х мі пою́щих і пою́щия, і услажде́нія сино́в челові́чеських, виноче́рпці і виноче́рпиці.
8
собрaхъ ми2 злaто и3 сребро2 и3 и3мBніz царeй и3 стрaнъ, сотвори1хъ ми2 пою1щихъ и3 пою1щыz, и3 ўслаждє1ніz сынHвъ человёческихъ, віночeрпцы и3 віночє1рпицы.
9
І возвели́чихся, і приложи́хся му́дрості па́че всіх би́вших пре́жде мене́ во Ієрусали́мі; і му́дрость моя́ преби́сть со мно́ю.
9
И# возвели1чихсz, и3 приложи1хсz мyдрости пaче всёхъ бhвшихъ прeжде менє2 во їеrли1мэ: и3 мyдрость моS пребhсть со мн0ю.
10
І все, єго́же проси́ста о́чі мої́, не от'я́х от них і не возбрани́х се́рдцю моєму́ от вся́каго весе́лія моєго́, я́ко се́рдце моє́ возвесели́ся во вся́цім труді́ моє́м. І сіє́ бисть часть моя́ от всего́ труда́ моєго́.
10
И# всE, є3гHже проси1ста џчи мои2, не tsхъ t ни1хъ и3 не возбрани1хъ сeрдцу моемY t всsкагw весeліz моегw2, ћкw сeрдце моE возвесели1сz во всsцэмъ трудЁ моeмъ. И# сіE бhсть чaсть моS t всегw2 трудA моегw2.
11
І призрі́х аз на вся творе́нія моя́, я́же сотвори́сті ру́ці мої́, і на труд, і́мже труди́хся твори́ти. І се, вся суєта́ і проізволе́ніє ду́ха, і ність ізоби́ліє под со́лнцем.
11
И# призрёхъ ѓзъ на вс‰ творє1ніz мо‰, ±же сотвори1стэ рyцэ мои2, и3 на трyдъ, и4мже труди1хсz твори1ти. И# сE, вс‰ суетA и3 произволeніе дyха, и3 нёсть и3з8oби1ліе под8 с0лнцемъ.
12
І призрі́х аз ви́діти му́дрость, лесть і безу́міє; я́ко кто челові́к, і́же по́йдеть вслід сові́та, єли́ка сотвори́ в нем?
12
И# призрёхъ ѓзъ ви1дэти мyдрость, лeсть и3 безyміе: ћкw кто2 человёкъ, и4же п0йдетъ в8слёдъ совёта, є3ли6ка сотвори2 въ нeмъ;
13
І ви́діх аз, я́ко єсть ізоби́ліє му́дрости па́че безу́мія, я́коже ізоби́ліє сві́та па́че тьми;
13
И# ви1дэхъ ѓзъ, ћкw є4сть и3з8oби1ліе мyдрости пaче безyміz, ћкоже и3з8oби1ліе свёта пaче тмы2:
14
му́драго о́чі єго́ во главі́ єго́, а безу́мний во тьмі хо́дить; і уві́діх і аз, я́ко слу́чай єди́н случи́ться всім їм.
14
мyдрагw џчи є3гw2 во главЁ є3гw2, ґ безyмный во тмЁ х0дитъ: и3 ўвёдэхъ и3 ѓзъ, ћкw слyчай є3ди1нъ случи1тсz всBмъ и5мъ.
15
І ріх аз в се́рдці моє́м: я́коже слу́чай безу́мнаго і мні случи́ться: і вску́ю умудри́хся? Аз тогда́ ізли́шше глаго́лах в се́рдці моє́м, я́ко і сіє́ суєта́, поне́же безу́мний от ізби́тка глаго́леть.
15
И# рёхъ ѓзъ въ сeрдцы моeмъ: ћкоже слyчай безyмнагw, и3 мнЁ случи1тсz: и3 вскyю ўмудри1хсz; Ѓзъ тогдA и3зли1шше глаг0лахъ въ сeрдцы моeмъ, ћкw и3 сіE суетA, понeже безyмный t и3збhтка глаг0летъ:
16
Я́ко ність па́м'яті му́драго с безу́мним во вік, зане́ уже́ во днех гряду́щих вся забве́на би́ша; і ка́ко у́мреть му́дрий с безу́мним?
16
ћкw нёсть пaмzти мyдрагw съ безyмнымъ во вёкъ, занE ўжE во днeхъ грzдyщихъ вс‰ забвє1на бhша: и3 кaкw ќмретъ мyдрый съ безyмнымъ;
17
І возненави́діх живо́т, я́ко лука́вно мні сотворе́ніє сотворе́нноє под со́лнцем, поне́же вся́чеськая суєта́ і проізволе́ніє ду́ха.
17
И# возненави1дэхъ жив0тъ, ћкw лукaвно мнЁ сотворeніе сотворeнное под8 с0лнцемъ: понeже всsчєскаz суетA и3 произволeніе дyха.
18
І возненави́діх аз вся́чеськая ми́ра і труд мой, і́мже аз тружда́юся под со́лнцем, я́ко оставля́ю єго́ челові́ку бу́дущему по мні.
18
И# возненави1дэхъ ѓзъ всsчєскаz мjра и3 трyдъ м0й, и4мже ѓзъ труждaюсz под8 с0лнцемъ, ћкw њставлsю є3го2 человёку бyдущему по мнЁ.
19
І кто вість, мудр ли бу́деть іли́ безу́мен? І облада́ти ли і́мать всім трудо́м мої́м, і́мже труди́хся і і́мже му́дрствовах под со́лнцем? І сіє́ же суєта́.
19
И# кто2 вёсть, мyдръ ли бyдетъ и3ли2 безyменъ; и3 њбладaти ли и4мать всёмъ труд0мъ мои1мъ, и4мже труди1хсz и3 и4мже мyдрствовахъ под8 с0лнцемъ; И# сіe же суетA.
20
І обрати́хся аз отрещи́ся се́рдцю моєму́ о всем труді́, і́мже труди́хся под со́лнцем.
20
И# њбрати1хсz ѓзъ tрещи1сz сeрдцу моемY њ всeмъ трудЁ, и4мже труди1хсz под8 с0лнцемъ:
21
я́ко єсть челові́к, єго́же труд в му́дрості і в ра́зумі і в му́жестві, і челові́к, і́же не потруди́ся о нем, дасть єму́ часть свою́. І сіє́ суєта́ і лука́вство ве́ліє.
21
ћкw є4сть человёкъ, є3гHже трyдъ въ мyдрости и3 въ рaзумэ и3 въ мyжествэ: и3 человёкъ, и4же не потруди1сz њ нeмъ, дaстъ є3мY чaсть свою2. И# сіE суетA и3 лукaвство вeліе.
22
Я́ко бива́єть челові́ку во всем труді́ єго́ і в проізволе́нії се́рдця єго́, і́мже той тружда́ється под со́лнцем,
22
Ћкw бывaетъ человёку во всeмъ трудЁ є3гw2 и3 въ произволeніи сeрдца є3гw2, и4мже т0й труждaетсz под8 с0лнцемъ,
23
я́ко всі дні́є єго́ болі́зней і я́рости попече́ніє єму́, і́бо в нощі́ не спить се́рдце єго́. І сіє́ же суєта́ єсть.
23
ћкw вси2 днjе є3гw2 болёзней и3 ћрости попечeніе є3мY, и4бо въ нощи2 не спи1тъ сeрдце є3гw2. И# сіe же суетA є4сть.
24
Ність бла́го челові́ку, но (ра́зві) є́же ясть і піє́ть і є́же пока́жеть душі́ своє́й бла́го в труді́ своє́м. І сіє́ ви́діх аз, я́ко от руки́ Бо́жия єсть.
24
Нёсть блaго человёку, но (рaзвэ) є4же ћстъ и3 піeтъ и3 є4же покaжетъ души2 своeй блaго въ трудЁ своeмъ: и3 сіE ви1дэхъ ѓзъ, ћкw t руки2 б9іz є4сть:
25
я́ко кто ясть і піє́ть кромі́ Єго́?
25
ћкw кто2 ћстъ и3 піeтъ кромЁ є3гw2;
26
Я́ко челові́ку бла́гу пред лице́м Єго́ даде́ му́дрость і ра́зум і весе́ліє, согріша́ющему же даде́ попече́ніє, є́же прилага́ти і собира́ти, во є́же да́ти благо́му пред лице́м Бо́жиїм. Я́ко і сіє́ суєта́ і проізволе́ніє ду́ха.
26
Ћкw человёку блaгу пред8 лицeмъ є3гw2 дадE мyдрость и3 рaзумъ и3 весeліе, согрэшaющему же дадE попечeніе, є4же прилагaти и3 собирaти, во є4же дaти благ0му пред8 лицeмъ б9іимъ: ћкw и3 сіE суетA и3 произволeніе дyха.
Глава 3
1
Всім вре́м'я і вре́м'я вся́цій ве́щі под небесе́м.
1
ВсBмъ врeмz и3 врeмz всsцэй вeщи под8 небесeмъ:
2
Вре́м'я ражда́ти і вре́м'я умира́ти, вре́м'я сади́ти і вре́м'я історга́ти сажде́ноє,
2
врeмz раждaти и3 врeмz ўмирaти, врeмz сади1ти и3 врeмz и3сторгaти саждeное,
3
вре́м'я убива́ти і вре́м'я ціли́ти, вре́м'я разруша́ти і вре́м'я созида́ти,
3
врeмz ўбивaти и3 врeмz цэли1ти, врeмz разрушaти и3 врeмz созидaти,
4
вре́м'я пла́кати і вре́м'я смія́тися, вре́м'я рида́ти і вре́м'я ликова́ти,
4
врeмz плaкати и3 врeмz смэsтисz, врeмz рыдaти и3 врeмz ликовaти,
5
вре́м'я размета́ти ка́меніє і вре́м'я собира́ти ка́меніє, вре́м'я обима́ти і вре́м'я удаля́тися от обима́нія,
5
врeмz разметaти кaменіе и3 врeмz собирaти кaменіе, врeмz њбымaти и3 врeмz ўдалsтисz t њбымaніz,
6
вре́м'я іска́ти і вре́м'я погубля́ти, вре́м'я храни́ти і вре́м'я отрі́яти,
6
врeмz и3скaти и3 врeмz погублsти, врeмz храни1ти и3 врeмz tрёzти,
7
вре́м'я раздра́ти і вре́м'я сши́ти, вре́м'я молча́ти і вре́м'я глаго́лати,
7
врeмz раздрaти и3 врeмz сши1ти, врeмz молчaти и3 врeмz глаг0лати,
8
вре́м'я люби́ти і вре́м'я ненави́діти, вре́м'я бра́ні і вре́м'я ми́ра.
8
врeмz люби1ти и3 врeмz ненави1дэти, врeмz брaни и3 врeмz ми1ра.
9
Ко́є ізоби́ліє творя́щаго, в ни́хже сам труди́ться?
9
К0е и3з8oби1ліе творsщагw, въ ни1хже сaмъ труди1тсz;
10
Ви́діх попече́ніє вся́чеськоє, є́же даде́ Бог сино́м челові́чеським, є́же пещи́ся в нем.
10
Ви1дэхъ попечeніе всsческое, є4же дадE бGъ сынHмъ человёчєскимъ, є4же пещи1сz въ нeмъ.
11
Вся́чеськая, я́же сотвори́, добра́ (суть) во вре́м'я своє́, і́бо вся́кий вік дал єсть в се́рдце їх, я́ко да не обря́щеть челові́к сотворе́нія, є́же сотвори́ Бог от нача́ла і да́же до конця́.
11
Всsчєскаz, ±же сотвори2, дwбрA (сyть) во врeмz своE, и4бо всsкій вёкъ дaлъ є4сть въ сeрдце и4хъ, ћкw да не њбрsщетъ человёкъ сотворeніz, є4же сотвори2 бGъ t начaла и3 дaже до концA.
12
Уразумі́х, я́ко ність бла́го в них, но то́кмо є́же весели́тися і є́же твори́ти бла́го в животі́ своє́м.
12
Ўразумёхъ, ћкw нёсть блaго въ ни1хъ, но т0кмw є4же весели1тисz и3 є4же твори1ти блaго въ животЁ своeмъ:
13
І́бо всяк челові́к, і́же ясть і піє́ть і ви́дить благо́є во всем труді́ своє́м, сіє́ дая́ніє Бо́жиє єсть.
13
и4бо всsкъ человёкъ, и4же ћстъ и3 піeтъ и3 ви1дитъ благ0е во всeмъ трудЁ своeмъ, сіE даsніе б9іе є4сть.
14
Разумі́х, я́ко вся, єли́ка сотвори́ Бог, сія́ бу́дуть во вік. К тім ність приложи́ти і от тіх ність от’я́ти, і Бог сотвори́, да убоя́ться от лиця́ Єго́.
14
Разумёхъ, ћкw вс‰, є3ли6ка сотвори2 бGъ, сі‰ бyдутъ во вёкъ: къ тBмъ нёсть приложи1ти и3 t тёхъ нёсть tsти, и3 бGъ сотвори2, да ўбоsтсz t лицA є3гw2:
15
Би́вшеє уже́ єсть, і єли́ка і́муть би́ти, уже́ би́ша, і Бог взи́щеть гони́маго.
15
бhвшее ўжE є4сть, и3 є3ли6ка и4мутъ бhти, ўжE бhша, и3 бGъ взhщетъ гони1маго.
16
І єще́ ви́діх под со́лнцем мі́сто суда́, та́мо нечести́вий, і мі́сто пра́веднаго, та́мо благочести́вий.
16
И# є3щE ви1дэхъ под8 с0лнцемъ мёсто судA, тaмw нечести1вый, и3 мёсто првdнагw, тaмw бlгочести1вый.
17
І ріх аз в се́рдці моє́м: пра́веднаго і нечести́ваго су́дить Бог, я́ко вре́м'я вся́цій ве́щі і на вся́цім сотворе́нії та́мо.
17
И# рёхъ ѓзъ въ сeрдцы моeмъ: првdнаго и3 нечести1ваго сyдитъ бGъ: ћкw врeмz всsцэй вeщи и3 на всsцэмъ сотворeніи тaмw.
18
Ріх аз в се́рдці моє́м о глаго́ланії сино́в челові́чеських, я́ко разсу́дить їх Бог, і є́же показа́ти, я́ко сі́ї ско́ти суть.
18
Рёхъ ѓзъ въ сeрдцы моeмъ њ глаг0ланіи сынHвъ человёческихъ, ћкw разсyдитъ и5хъ бGъ: и3 є4же показaти, ћкw сjи ск0ти сyть:
19
І́бо і тім я́коже слу́чай сино́в челові́чеських і слу́чай ско́тський, слу́чай єди́н їм. Я́коже смерть того́, та́ко і смерть сего́, і дух єди́н во всіх. І что ізли́шше і́мать челові́к па́че скота́? Нічто́же, я́ко вся́чеськая суєта́.
19
и4бо и3 тBмъ ћкоже слyчай сынHвъ человёческихъ и3 слyчай ск0тскій, слyчай є3ди1нъ и5мъ: ћкоже смeрть тогw2, тaкw и3 смeрть сегw2, и3 дyхъ є3ди1нъ во всёхъ: и3 что2 и3зли1шше и4мать человёкъ пaче скотA; ничт0же: ћкw всsчєскаz суетA.
20
Вся і́дуть во єди́но мі́сто. Вся би́ша от пе́рсти і вся в персть возвраща́ються.
20
Вс‰ и4дутъ во є3ди1но мёсто: вс‰ бhша t пeрсти и3 вс‰ въ пeрсть возвращaютсz.
21
І кто вість дух сино́в челові́чеських, а́ще той восхо́дить горі́, і дух ско́тський, а́ще низхо́дить той до́лу в зе́млю?
21
И# кто2 вёсть дyхъ сынHвъ человёческихъ, ѓще т0й восх0дитъ горЁ; и3 дyхъ ск0тскій, ѓще низх0дитъ т0й д0лу въ зeмлю;
22
І ви́діх, я́ко ність бла́го, но то́кмо є́же возвесели́ться челові́к в творе́ніїх свої́х, я́ко сія́ часть єго́. Поне́же кто приведе́ть єго́ ви́діти то, є́же бу́деть по нем?
22
И# ви1дэхъ, ћкw нёсть блaго, но т0кмw є4же возвесели1тсz человёкъ въ творeніихъ свои1хъ, ћкw сіS чaсть є3гw2: понeже кто2 приведeтъ є3го2 ви1дэти то2, є4же бyдетъ по нeмъ;
Глава 4
1
І обрати́хся аз і ви́діх вся оклевета́нія бива́ющая под со́лнцем. І се сле́зи оклевета́нних, і ність їм утіша́ющаго, і от руки́ клеве́щущих на ня крі́пость, і ність їм утіша́ющаго.
1
И# њбрати1хсz ѓзъ и3 ви1дэхъ вс‰ њклевєтaніz быв†ющаz под8 с0лнцемъ: и3 сE, слeзы њклеветaнныхъ, и3 нёсть и5мъ ўтэшaющагw, и3 t руки2 клевeщущихъ на нS крёпость, и3 нёсть и5мъ ўтэшaющагw.
2
І похвали́х аз всіх уме́рших, і́же умро́ша уже́, па́че живи́х, єли́ці жи́ві суть досе́лі.
2
И# похвали1хъ ѓзъ всёхъ ўмeршихъ, и5же ўмр0ша ўжE, пaче живhхъ, є3ли1цы жи1ви сyть досeлэ:
3
І благ па́че обої́х сих, і́же єще́ не бисть, і́же не ви́ді вся́каго сотворе́нія лука́ваго сотворе́ннаго под со́лнцем.
3
и3 блaгъ пaче nбои1хъ си1хъ, и4же є3щE не бhсть, и4же не ви1дэ всsкагw сотворeніz лукaвагw сотворeннагw под8 с0лнцемъ.
4
І ви́діх аз весь труд і вся́ко му́жество сотворе́нія, я́ко сіє́ ре́вность му́жа от по́друга своєго́. І сіє́ суєта́ і проізволе́ніє ду́ха.
4
И# ви1дэхъ ѓзъ вeсь трyдъ и3 всsко мyжество сотворeніz, ћкw сіE рeвность мyжа t п0друга своегw2. И# сіE суетA и3 произволeніе дyха.
5
Безу́мний об'я́т ру́ці свої́ і сніде́ пло́ті своя́.
5
Безyмный њб8sтъ рyцэ свои2 и3 снэдE плHти сво‰.
6
Бла́го єсть ісполне́ніє го́рсти поко́я, па́че ісполне́нія двою́ го́рстію труда́ і произволе́нія ду́ха.
6
Блaго є4сть и3сполнeніе г0рсти пок0z, пaче и3сполнeніz двою2 гHрстію трудA и3 произволeніz дyха.
7
І обрати́хся аз і ви́діх су́єтство под со́лнцем.
7
И# њбрати1хсz ѓзъ и3 ви1дэхъ сyетство под8 с0лнцемъ:
8
Єсть єди́н, і ність втора́го, ні си́на, ніже́ бра́та ність єму́, і ність конця́ всему́ труду́ єго́, ніже́ о́ко єго́ насища́ється бога́тства. І кому́ аз тружда́юся і лиша́ю ду́шу мою́ от благости́ні? І сіє́ суєта́ і попече́ніє лука́вно єсть.
8
є4сть є3ди1нъ, и3 нёсть вторaгw, ни сhна, нижE брaта нёсть є3мY, и3 нёсть концA всемY трудY є3гw2, нижE џко є3гw2 насыщaетсz богaтства. И# комY ѓзъ труждaюсz и3 лишaю дyшу мою2 t благостhни; И# сіE суетA и3 попечeніе лукaвно є4сть.
9
Бла́зі два па́че єди́наго, ї́мже єсть мзда бла́га в труді́ їх.
9
Блaзи двA пaче є3ди1нагw, и5мже є4сть мздA блaга въ трудЁ и4хъ:
10
Я́ко а́ще паде́ться єди́н от них, воздви́гнеть други́й прича́стника своєго́, і го́ре тому́ єди́ному, єгда́ паде́ть і не бу́деть втора́го воздви́гнути єго́.
10
ћкw ѓще падeтсz є3ди1нъ t ни1хъ, воздви1гнетъ другjй причaстника своего2: и3 г0ре томY є3ди1ному, є3гдA падeтъ и3 не бyдетъ вторaгw воздви1гнути є3го2.
11
І а́ще у́снета два, тепло́ ї́ма бу́деть, а єди́н ка́ко согрі́ється?
11
И# ѓще ќснета двA, тепло2 и4ма бyдетъ, ґ є3ди1нъ кaкw согрёетсz;
12
І а́ще укріпи́ться єди́н, два ста́нета проти́ву єму́, і вервь треплете́на не ско́ро расто́ргнеться.
12
И# ѓще ўкрэпи1тсz є3ди1нъ, двA стaнета проти1ву є3мY: и3 вeрвь треплетeна не ск0рw раст0ргнетсz.
13
Благ о́трок нищ і мудр, па́че ста́ра царя́ і безу́мна, і́же не разумі́ внима́ти єще́.
13
Блaгъ џтрокъ ни1щь и3 мyдръ, пaче стaра царS и3 безyмна, и4же не разумЁ внимaти є3щE:
14
Я́ко із до́му ю́зников ізи́деть ца́рствовати, поне́же і в ца́рстві своє́м роди́ся нищ.
14
ћкw и3з8 д0му ю4зникwвъ и3зhдетъ цaрствовати, понeже и3 въ цaрствэ своeмъ роди1сz ни1щь.
15
Ви́діх всіх живу́щих, ходя́щих под со́лнцем, с ю́ним втори́м, і́же воста́неть вмі́сто єго́.
15
Ви1дэхъ всёхъ живyщихъ, ходsщихъ под8 с0лнцемъ, съ ю4нымъ вторhмъ, и4же востaнетъ вмёстw є3гw2.
16
Ність конця́ всім лю́дем, всім, і́же пред ни́ми би́ша, і́бо послі́днії не возвеселя́ться о нем, я́ко і сіє́ суєта́ і проізволе́ніє ду́ха.
16
Нёсть концA всBмъ лю1демъ, всBмъ, и5же пред8 ни1ми бhша, и4бо послёдніи не возвеселsтсz њ нeмъ: ћкw и3 сіE суетA и3 произволeніе дyха.
17
Сохрани́ но́гу твою́, єгда́ а́ще і́деши в дом Бо́жий, і близ (бу́ди) є́же слу́шати. Па́че дая́нія безу́мних же́ртва твоя́, поне́же не ві́дять, я́ко творя́ть зло.
17
Сохрани2 н0гу твою2, є3гдA ѓще и4деши въ д0мъ б9ій, и3 бли1з8 (бyди) є4же слyшати: пaче даsніz безyмныхъ жeртва твоS, понeже не вёдzтъ, ћкw творsтъ ѕло2.
Глава 5
1
Не скор бу́ди усти́ твої́ми, і се́рдце твоє́ да не ускоря́єть ізноси́ти сло́во пред лице́м Бо́жиїм. Я́ко Бог на небесі́ горі́, ти же на землі́ до́лу, сего́ ра́ди да бу́дуть словеса́ твоя́ ма́ла.
1
Не ск0ръ бyди ўсты6 твои1ми, и3 сeрдце твоE да не ўскорsетъ и3зноси1ти сл0во пред8 лицeмъ б9іимъ, ћкw бGъ на нб7си2 горЁ, тh же на земли2 д0лу: сегw2 рaди да бyдутъ словесA тво‰ м†ла:
2
Я́ко прихо́дить со́ніє во мно́жестві попече́нія, та́ко і глас безу́мнаго во мно́жестві слове́с.
2
ћкw прих0дитъ с0ніе во мн0жествэ попечeніz, тaкw и3 глaсъ безyмнагw во мн0жествэ словeсъ.
3
А́ще обіща́єши обі́т Бо́гу, не уме́дли отда́ти єго́. Я́ко ність хоті́нія в безу́мних, ти у́бо, єли́ка а́ще обіща́єши, отда́ждь.
3
Ѓще њбэщaеши њбётъ бGу, не ўмeдли tдaти є3го2, ћкw нёсть хотёніz въ безyмныхъ: ты2 u5бо, є3ли6ка ѓще њбэщaеши, tдaждь.
4
Бла́го тебі́ є́же не обіщава́тися, не́жели обіща́вшуся тебі́, не отда́ти.
4
Блaго тебЁ є4же не њбэщавaтисz, нeжели њбэщaвшусz тебЁ, не tдaти.
5
Не даждь устна́м твої́м є́же во гріх ввести́ плоть твою́, і да не рече́ши пред лице́м Бо́жиїм, я́ко неві́дініє єсть, да не прогні́вається Бог о гла́сі твоє́м і растли́ть творе́нія рук твої́х.
5
Не дaждь ўстнaмъ твои6мъ є4же во грёхъ ввести2 пл0ть твою2, и3 да не речeши пред8 лицeмъ б9іимъ, ћкw невёдэніе є4сть: да не прогнёваетсz бGъ њ глaсэ твоeмъ и3 растли1тъ творє1ніz рyкъ твои1хъ:
6
Я́ко во мно́жестві со́ній і су́єтствія, (та́ко) і словеса́ мно́га, ті́мже Бо́га бо́йся.
6
ћкw во мн0жествэ с0ній и3 сyетствіz, (тaкw) и3 словесA мнHга, тёмже бGа б0йсz.
7
А́ще оби́ду ни́щаго і расхище́ніє суда́ і пра́вди уви́диши во страні́, не диви́ся о ве́щі. Я́ко висо́кий над висо́ким надзира́тель, і висо́ції над ни́ми,
7
Ѓще њби1ду ни1щагw и3 расхищeніе судA и3 прaвды ўви1диши во странЁ, не диви1сz њ вeщи: ћкw выс0кій над8 выс0кимъ надзирaтель, и3 выс0цыи над8 ни1ми,
8
і ізоби́ліє землі́ над всім єсть цар села́ возді́ланна.
8
и3 и3з8oби1ліе земли2 над8 всёмъ є4сть цaрь селA воздёланна.
9
Люб'я́й сребро́ не наси́титься сребра́. І кто наслади́ться во мно́жестві єго́ плода́? І сіє́ суєта́.
9
Любsй сребро2 не насhтитсz сребрA: и3 кто2 наслади1тсz во мн0жествэ є3гw2 плодA; И# сіE суетA.
10
Во мно́жестві бла́га умно́жишася яду́щії є. І ко́є му́жество іму́щему є? Я́ко нача́ло є́же ви́діти очи́ма свої́ма.
10
Во мн0жествэ блaга ўмн0жишасz kдyщіи є5: и3 к0е мyжество и3мyщему є5; ћкw начaло є4же ви1дэти nчи1ма свои1ма.
11
Сон сла́док рабо́тающему, а́ще ма́ло іли́ мно́го сність. А наси́тившагося бога́тство не оставля́єть усну́ти.
11
С0нъ слaдокъ раб0тающему, ѓще мaлw и3ли2 мн0гw снёсть: ґ насhтившагосz богaтство не њставлsетъ ўснyти.
12
Єсть неду́г, єго́же ви́діх под со́лнцем, бога́тство храни́мо от стяжа́теля во зло єму́,
12
Е$сть недyгъ, є3г0же ви1дэхъ под8 с0лнцемъ, богaтство храни1мо t стzжaтелz во ѕло2 є3мY:
13
і поги́бнеть бога́тство о́но в попече́нії лука́вні, і роди́ си́на, і ність в руці́ єго́ нічто́же.
13
и3 поги1бнетъ богaтство џно въ попечeніи лукaвнэ: и3 роди2 сhна, и3 нёсть въ руцЁ є3гw2 ничт0же:
14
Я́коже ізи́де із чре́ва ма́тере своєя́ наг, возврати́ться іти́, я́коже і при́йде, і нічто́же во́зьметь от труда́ своєго́, да понесе́ть в руці́ своє́й.
14
ћкоже и3зhде и3з8 чрeва мaтере своеS нaгъ, возврати1тсz и3ти2, ћкоже и3 пріи1де, и3 ничт0же в0зметъ t трудA своегw2, да понесeтъ въ руцЁ своeй.
15
І сіє́ зол неду́г. Я́коже бо при́йде, та́ко і оти́деть, і ка́я по́льза єму́, я́ко труди́ться на вітр?
15
И# сіE ѕ0лъ недyгъ: ћкоже бо пріи1де, тaкw и3 tи1детъ, и3 кaz п0льза є3мY, ћкw труди1тсz на вётръ;
16
І́бо всі дні́є єго́ во тьмі і пла́чі і в я́рості мно́зі, і в неду́зі і во гні́ві.
16
И$бо вси2 днjе є3гw2 во тмЁ и3 плaчи и3 въ ћрости мн0зэ, и3 въ недyзэ и3 во гнёвэ.
17
Се, ви́діх аз благо́є, є́же єсть ізря́дно, є́же я́сти і пи́ти і ви́діти благости́ню во всем труді́ своє́м, і́мже труди́лся би под со́лнцем, в число́ дній живота́ своєго́, я́же дал єсть єму́ Бог, я́ко сіє́ часть єго́.
17
СE, ви1дэхъ ѓзъ благ0е, є4же є4сть и3зрsдно, є4же ћсти и3 пи1ти и3 ви1дэти благостhню во всeмъ трудЁ своeмъ, и4мже труди1лсz бы под8 с0лнцемъ, въ число2 днjй животA своегw2, ±же дaлъ є4сть є3мY бGъ, ћкw сіE чaсть є3гw2:
18
і́бо вся́кому челові́ку, єму́же дал єсть Бог бога́тство і імі́нія, і власть даде́ єму́ я́сти от того́ і прия́ти часть свою́ і возвесели́тися о труді́ своє́м, сіє́ дар Бо́жий єсть.
18
и4бо всsкому человёку, є3мyже дaлъ є4сть бGъ богaтство и3 и3мBніz, и3 влaсть дадE є3мY ћсти t тогw2 и3 пріsти чaсть свою2 и3 возвесели1тисz њ трудЁ своeмъ, сіE дaръ б9ій є4сть:
19
Я́ко не мно́го па́м'ятствовати і́мать дні живота́ своєго́, поне́же Бог облага́єть єго́ попече́ньми в весе́лії се́рдця єго́.
19
ћкw не мн0го пaмzтствовати и4мать дни6 животA своегw2, понeже бGъ њблагaетъ є3го2 попечeньми въ весeліи сeрдца є3гw2.
Глава 6
1
Єсть лука́вствіє, є́же ви́діх под со́лнцем, і мно́го єсть над челові́ком.
1
Е$сть лукaвствіе, є4же ви1дэхъ под8 с0лнцемъ, и3 мн0го є4сть над8 человёкомъ:
2
Муж, єму́же дасть Бог бога́тство і імі́ніє і сла́ву, і ність лиша́яй душі́ своє́й от всіх, ї́хже вожделі́єть, і не дасть єму́ Бог вла́сти от него́ я́сти, я́ко чуждь муж я́сти і́мать от него́. І сіє́ суєта́ і неду́г зол єсть.
2
мyжъ, є3мyже дaстъ бGъ богaтство и3 и3мёніе и3 слaву, и3 нёсть лишazй души2 своeй t всёхъ, и4хже вожделёетъ, и3 не дaстъ є3мY бGъ влaсти t негw2 ћсти, ћкw чyждь мyжъ ћсти и4мать t негw2. И# сіE суетA и3 недyгъ ѕ0лъ є4сть.
3
А́ще роди́ть муж сто (чад) і лі́та мно́га поживе́ть, і мно́зі бу́дуть дні́є літ єго́, і душа́ єго́ не наси́титься от благости́ні, і погребе́нія не бисть єму́, ріх: благ па́че єго́ і́зверг,
3
Ѓще роди1тъ мyжъ сто2 (ч†дъ) и3 лBта мнHга поживeтъ, и3 мн0зи бyдутъ днjе лётъ є3гw2, и3 душA є3гw2 не насhтитсz t благостhни, и3 погребeніz не бhсть є3мY, рёхъ: блaгъ пaче є3гw2 и4звергъ,
4
я́ко в суєті́ при́йде і во тьму і́деть, і во тьмі і́м'я єго́ покри́ється,
4
ћкw въ суетЁ пріи1де и3 во тмY и4детъ, и3 во тмЁ и4мz є3гw2 покрhетсz:
5
і со́лнця не ви́ді, ніже́ разумі́, поко́й сему́ па́че того́.
5
и3 с0лнца не ви1дэ, нижE разумЁ, пок0й семY пaче тогw2:
6
І поживе́ ти́сящу літ сугу́бо, і благости́ні не ви́ді, єда́ не во єди́но мі́сто вся і́дуть?
6
и3 поживE тhсzщу лётъ сугyбw, и3 благостhни не ви1дэ: є3дA не во є3ди1но мёсто вс‰ и4дутъ;
7
Весь труд челові́ч во уста́ єго́, і душа́ єго́ не іспо́лниться.
7
Вeсь трyдъ человёчь во ўстA є3гw2, и3 душA є3гw2 не и3сп0лнитсz.
8
Я́ко ко́є ізоби́ліє (челові́ку) му́дрому па́че безу́мнаго? Поне́же нищ позна́ ходи́ти проти́ву живота́.
8
Ћкw к0е и3з8oби1ліе (человёку) мyдрому пaче безyмнагw; понeже ни1щь познA ходи1ти проти1ву животA.
9
Бла́го виді́ніє о́чію па́че ходя́щаго душе́ю. І се су́єтствіє і проізволе́ніє ду́ха.
9
Блaго видёніе џчію пaче ходsщагw душeю. И# сE сyетствіе и3 произволeніе дyха.
10
А́ще что бисть, уже́ іменова́ся і́м'я єго́, і позна́ся, є́же єсть челові́к і не возмо́жеть суди́тися с кріпча́йшим па́че себе́.
10
Ѓще что2 бhсть, ўжE и3меновaсz и4мz є3гw2, и3 познaсz, є4же є4сть человёкъ и3 не возм0жетъ суди1тисz съ крэпчaйшимъ пaче себє2:
11
Я́ко суть словеса́ мно́га умножа́ющая суєту́.
11
ћкw сyть словесA мнHга ўмнож†ющаz суетY.
Глава 7
1
Что ізли́шше челові́ку, я́ко кто вість, что бла́го челові́ку в животі́ (єго́) число́ дній живота́ су́єтства єго́? І сотвори́ я в сі́ні. Я́ко кто возвісти́ть челові́ку, что бу́деть по нем под со́лнцем?
1
Что2 и3зли1шше человёку, ћкw кто2 вёсть, что2 блaго человёку въ животЁ (є3гw2) число2 днjй животA сyетства є3гw2; и3 сотвори2 | въ сёни: ћкw кто2 возвэсти1тъ человёку, что2 бyдетъ по нeмъ под8 с0лнцемъ;
2
Бла́го і́м'я па́че єле́я бла́га, і день сме́ртний па́че дня рожде́нія єго́.
2
Блaго и4мz пaче є3лeа блaга, и3 дeнь смeртный пaче днS рождeніz є3гw2.
3
Бла́го ходи́ти в дом пла́ча, не́жели ходи́ти в дом пи́ра, поне́же сіє́ коне́ць вся́кому челові́ку, і живи́й дасть бла́го в се́рдці єго́.
3
Блaго ходи1ти въ д0мъ плaча, нeжели ходи1ти въ д0мъ пи1ра, понeже сіE конeцъ всsкому человёку, и3 живhй дaстъ блaго въ сeрдцы є3гw2.
4
Бла́га я́рость па́че смі́ха, я́ко во зло́бі лиця́ ублажи́ться се́рдце.
4
Блaга ћрость пaче смёха, ћкw во ѕл0бэ лицA ўблажи1тсz сeрдце.
5
Се́рдце му́дрих в дому́ пла́ча, а се́рдце безу́мних в дому́ весе́лія.
5
Сeрдце мyдрыхъ въ домY плaча, ґ сeрдце безyмныхъ въ домY весeліz.
6
Бла́го є́же сли́шати преще́ніє прему́дра, па́че му́жа сли́шащаго піснь безу́мних.
6
Блaго є4же слhшати прещeніе премyдра, пaче мyжа слhшащагw пёснь безyмныхъ:
7
Я́коже глас те́рнія под котло́м, та́ко сміх безу́мних. І сіє́ суєта́.
7
ћкоже глaсъ тeрніz под8 котл0мъ, тaкw смёхъ безyмныхъ. И# сіE суетA.
8
Я́ко клевета́ льстить му́драго і погубля́єть се́рдце благоро́дствія єго́.
8
Ћкw клеветA льсти1тъ мyдраго и3 погублsетъ сeрдце благор0дствіz є3гw2.
9
Бла́га послі́дняя слове́с па́че нача́ла єго́, благ терпіли́вий па́че висо́каго ду́хом.
9
Бл†га послBднzz словeсъ пaче начaла є3гw2: блaгъ терпэли1вый пaче выс0кагw дyхомъ.
10
Не тщи́ся в ду́сі своє́м яри́тися, я́ко я́рость в ні́дрі безу́мних почи́єть.
10
Не тщи1сz въ дyсэ своeмъ kри1тисz, ћкw ћрость въ нёдрэ безyмныхъ почjетъ.
11
Да не рече́ши: что бисть, я́ко дні́є пре́жднії бі́ша бла́зі па́че сих? Я́ко не в му́дрості вопроси́л єси́ о сем.
11
Да не речeши: что2 бhсть, ћкw днjе прeждніи бёша блaзи пaче си1хъ; ћкw не въ мyдрости вопроси1лъ є3си2 њ сeмъ.
12
Бла́га му́дрость с наслі́дієм, па́че же ви́дящим со́лнце.
12
Блaга мyдрость съ наслёдіемъ, пaче же ви1дzщымъ с0лнце:
13
Я́ко в сі́ні єго́ му́дрость, я́коже сінь сребра́, і ізоби́ліє ра́зума прему́дрости оживля́єть, і́же от нея́.
13
ћкw въ сёни є3гw2 мyдрость, ћкоже сёнь сребрA, и3 и3з8oби1ліе рaзума премyдрости њживлsетъ, и4же t неS.
14
Виждь творе́нія Бо́жія: я́ко кто мо́жеть украси́ти, єго́же а́ще Бог преврати́ть?
14
Ви1ждь творє1ніz б9іz: ћкw кто2 м0жетъ ўкраси1ти, є3г0же ѓще бGъ преврати1тъ;
15
В день благости́ні (Єго́) живи́ во бла́зі і виждь в день зла. Виждь, і с ним согла́сно сіє́ сотвори́ Бог, о глаго́ланії, да не обря́щеть челові́к за Ним нічто́же.
15
Въ дeнь благостhни (є3гw2) живи2 во блaзэ и3 ви1ждь въ дeнь ѕлA: ви1ждь, и3 съ ни1мъ соглaсно сіE сотвори2 бGъ, њ глаг0ланіи, да не њбрsщетъ человёкъ за ни1мъ ничт0же.
16
Вся́чеськая ви́діх во днех су́єтствія моєго́. Єсть пра́ведний погиба́яй во своє́й пра́вді, і єсть нечести́вий пребива́яй во своє́й зло́бі.
16
Всsчєскаz ви1дэхъ во днeхъ сyетствіz моегw2: є4сть првdный погибazй во своeй прaвдэ, и3 є4сть нечести1вый пребывazй во своeй ѕл0бэ.
17
Не бу́ди правди́в вельми́, ні мудри́ся ізли́шше, да не когда́ ізуми́шися.
17
Не бyди правди1въ вельми2, ни мудри1сz и3зли1шше, да не когдA и3зуми1шисz.
18
Не нече́ствуй мно́го і не бу́ди же́сток, да не у́мреши не во вре́м'я своє́.
18
Не нечeствуй мн0гw и3 не бyди жeстокъ, да не ќмреши не во врeмz своE.
19
Бла́го ті єсть держа́тися сего́, і от сего́ не оскверни́ руки́ твоєя́, я́ко боя́щимся Бо́га поспіша́ться вся.
19
Блaго ти2 є4сть держaтисz сегw2, и3 t сегw2 не њскверни2 руки2 твоеS, ћкw боsщымсz бGа поспэшaтсz вс‰.
20
Прему́дрость помо́жеть му́дрому па́че десяти́ облада́ющих во гра́ді.
20
Премyдрость пом0жетъ мyдрому пaче десzти2 њбладaющихъ во грaдэ:
21
Я́ко ність челові́к пра́веден на землі́, і́же сотвори́ть благо́є і не согріши́ть.
21
ћкw нёсть человёкъ прaведенъ на земли2, и4же сотвори1тъ благ0е и3 не согрэши1тъ.
22
І во вся словеса́, я́же возглаго́лють нечести́вії, не вложи́ се́рдця своєго́, да не усли́шиши раба́ своєго́ клену́ща тебе́,
22
И# во вс‰ словесA, ±же возглаг0лютъ нечести1віи, не вложи2 сeрдца своегw2, да не ўслhшиши рабA своегw2 кленyща тебE:
23
я́ко мно́гажди возлука́внуєть на тя, і обхожде́нії мно́гими озло́бить се́рдце твоє́, я́коже і ти клял єси́ іни́я (мно́гія).
23
ћкw мн0гажды возлукaвнуетъ на тS, и3 њбхождє1ніи мн0гими њѕл0битъ сeрдце твоE, ћкоже и3 ты2 клsлъ є3си2 и3ны6z (мнHгіz).
24
Вся сія́ іскуси́х в му́дрості. Ріх: умудрю́ся, і сія́ удали́ся от мене́
24
Вс‰ сі‰ и3скуси1хъ въ мyдрости: рёхъ, ўмудрю1сz: и3 сіS ўдали1сz t менє2
25
дале́че па́че не́же біх, і бе́здни глубина́, кто обря́щеть ю?
25
далeче пaче нeже бёхъ, и3 бeздны глубинA, кто2 њбрsщетъ ю5;
26
Обидо́х аз, і се́рдце моє́, є́же разумі́ти, є́же разсмотри́ти, і є́же взиска́ти му́дрость і ра́зум, і є́же разумі́ти нечести́ваго безу́міє і ожесточе́ніє і лесть.
26
Њбыд0хъ ѓзъ, и3 сeрдце моE, є4же разумёти, є4же разсмотри1ти, и3 є4же взыскaти мyдрость и3 рaзумъ, и3 є4же разумёти нечести1вагw безyміе и3 њжесточeніе и3 лeсть:
27
І обріто́х аз ю, і реку́ горча́йшу па́че сме́рти жену́, я́же єсть лови́тва, і сі́ті се́рдце єя́, у́зи в руку́ єя́. Благи́й пред лице́м Бо́жиїм ізи́меться от нея́, а согріша́яй ят бу́деть от нея́.
27
и3 њбрэт0хъ ѓзъ ю5, и3 рекY горчaйшу пaче смeрти женY, ћже є4сть лови1тва, и3 сBти сeрдце є3S, ќзы въ рукY є3S: благjй пред8 лицeмъ б9іимъ и3з8и1метсz t неS, ґ согрэшazй ћтъ бyдетъ t неS.
28
Се, сіє́ обріто́х, рече́ Екклесіа́ст, єди́ну єди́ною є́же обрісти́ по́мисл, є́же взиска́ душа́ моя́, і не обріто́х.
28
СE, сіE њбрэт0хъ, речE є3кклесіaстъ: є3ди1ну є3ди1ною є4же њбрэсти2 п0мыслъ, є4же взыскA душA моS, и3 не њбрэт0хъ:
29
І челові́ка єди́наго от ти́сящ обріто́х, а жени́ во всіх сих не обріто́х.
29
и3 человёка є3ди1наго t тhсzщъ њбрэт0хъ, ґ жены2 во всёхъ си1хъ не њбрэт0хъ:
30
Оба́че се, сіє́ обріто́х, є́же сотвори́ Бог челові́ка пра́ваго, і сі́ї взиска́ша помисло́в мно́гих. Кто уві́ді му́дрость? І кто вість разріше́ніє глаго́ла?
30
nбaче сE, сіE њбрэт0хъ, є4же сотвори2 бGъ человёка прaваго, и3 сjи взыскaша помыслHвъ мн0гихъ. Кто2 ўвёдэ мyдрость; и3 кто2 вёсть разрэшeніе глаг0ла;
Глава 8
1
Му́дрость челові́ка просвіти́ть лице́ єго́, а безсту́дний возненави́дін бу́деть лице́м свої́м.
1
Мyдрость человёка просвэти1тъ лицE є3гw2, ґ безстyдный возненави1дэнъ бyдетъ лицeмъ свои1мъ.
2
Уста́ царе́ва сохрани́, і о словесі́ кля́тви Бо́жия не скор бу́ди.
2
ЎстA царє1ва сохрани2, и3 њ словеси2 клsтвы б9іz не ск0ръ бyди.
3
От лиця́ єго́ по́йдеши, не ста́ни во словесі́ лука́вні, я́ко все, є́же (а́ще) восхо́щеть, сотвори́ть,
3
T лицA є3гw2 п0йдеши, не стaни во словеси2 лукaвнэ, ћкw всE, є4же (ѓще) восх0щетъ, сотвори1тъ,
4
я́коже цар облада́яй, і кто рече́ть єму́: что твори́ши?
4
ћкоже цaрь њбладazй, и3 кто2 речeтъ є3мY: что2 твори1ши;
5
Храня́й за́повідь не уві́сть глаго́ла лука́вна, і вре́м'я суда́ вість се́рдце му́драго,
5
Хранsй зaповэдь не ўвёсть глаг0ла лукaвна: и3 врeмz судA вёсть сeрдце мyдрагw,
6
я́ко вся́цій ве́щі єсть вре́м'я і суд, я́ко ра́зум челові́ка мног (єсть) на нем,
6
ћкw всsцэй вeщи є4сть врeмz и3 сyдъ: ћкw рaзумъ человёка мн0гъ (є4сть) на нeмъ,
7
я́ко ність ві́дящаго, что бу́дущеє, зане́ я́коже бу́деть, кто возвісти́ть єму́?
7
ћкw нёсть вёдzщагw, что2 бyдущее: занE ћкоже бyдетъ, кто2 возвэсти1тъ є3мY;
8
Ність челові́ка владу́щаго ду́хом, є́же возбрани́ти ду́ху. І ність владу́щаго в день сме́рти, і ність посла́ в день бра́ні, і не спасе́ть нече́стіє су́щаго в нем.
8
Нёсть человёка владyщагw дyхомъ, є4же возбрани1ти дyху: и3 нёсть владyщагw въ дeнь смeрти, и3 нёсть послA въ дeнь брaни: и3 не спасeтъ нечeстіе сyщаго въ нeмъ.
9
І все сіє́ ви́діх, і вдах се́рдце моє́ во все сотворе́ніє, є́же сотворе́но єсть под со́лнцем, вся, во єли́ких облада́н єсть челові́к над челові́ком, є́же озло́бити єго́.
9
И# всE сіE ви1дэхъ, и3 вдaхъ сeрдце моE во всE сотворeніе, є4же сотворeно є4сть под8 с0лнцемъ, вс‰, во є3ли1кихъ њбладaнъ є4сть человёкъ над8 человёкомъ, є4же њѕл0бити є3го2.
10
І тогда́ ви́діх нечести́вия во гро́би внесе́ни, і от свята́го, і ідо́ша і похвале́ні би́ша во гра́ді, я́ко си́це сотвори́ша. І сіє́ суєта́.
10
И# тогдA ви1дэхъ нечєсти1выz во гр0бы внесє1ны, и3 t с™aгw: и3 и3д0ша и3 похвалeни бhша во грaдэ, ћкw си1це сотвори1ша. И# сіE суетA.
11
Я́ко ність преріка́нія бива́ющаго творя́щим лука́воє вско́рі. Сего́ ра́ди уві́рися се́рдце сино́в челові́чеських в них, є́же сотвори́ти лука́воє.
11
Ћкw нёсть прерэкaніz бывaющагw творsщымъ лукaвое вск0рэ: сегw2 рaди ўвёрисz сeрдце сынHвъ человёческихъ въ ни1хъ, є4же сотвори1ти лукaвое.
12
І́же согріши́, сотвори́л єсть лука́воє, отто́лі, і от долготи́ їх. І́бо і вім аз, я́ко єсть бла́го боя́щимся Бо́га, да боя́ться от лиця́ Єго́.
12
И$же согрэши2, сотвори1лъ є4сть лукaвое, tт0лэ, и3 t долготы2 и4хъ: и4бо и3 вёмъ ѓзъ, ћкw є4сть блaго боsщымсz бGа, да боsтсz t лицA є3гw2,
13
І не бу́деть бла́го нечести́вому, і не продолжи́ть дній в сі́ні, і́же ність боя́йся от лиця́ Бо́жия.
13
и3 не бyдетъ блaго нечести1вому, и3 не продолжи1тъ днjй въ сёни, и4же нёсть боsйсz t лицA б9іz.
14
Єсть суєта́, я́же сотворе́на єсть на землі́, я́ко суть пра́веднії, на ни́хже постиза́єть я́ко творе́ніє нечести́вих, і суть нечести́вії, на ни́хже постиза́єть я́ко творе́ніє пра́ведних. Ріх, я́ко і сіє́ суєта́.
14
Е$сть суетA, ћже сотворeна є4сть на земли2: ћкw сyть првdніи, на ни1хже постизaетъ ћкw творeніе нечести1выхъ, и3 сyть нечести1віи, на ни1хже постизaетъ ћкw творeніе првdныхъ. Рёхъ, ћкw и3 сіE суетA.
15
І похвали́х аз весе́ліє, я́ко ність бла́го челові́ку под со́лнцем, но то́кмо є́же я́сти і пи́ти і є́же весели́тися, і то приби́ток єму́ в труді́ єго́ во днех живота́ єго́, ї́хже дал єсть єму́ Бог под со́лнцем.
15
И# похвали1хъ ѓзъ весeліе, ћкw нёсть блaго человёку под8 с0лнцемъ, но т0кмw є4же ћсти и3 пи1ти и3 є4же весели1тисz: и3 то2 прибhтокъ є3мY въ трудЁ є3гw2 во днeхъ животA є3гw2, и5хже дaлъ є4сть є3мY бGъ под8 с0лнцемъ.
16
В ни́хже дах се́рдце моє́, є́же разумі́ти му́дрость і є́же ві́діти попече́ніє сотворе́ноє на землі́, я́ко і во дні і в нощі́ сна во о́чію своє́ю ність ви́дяй.
16
Въ ни1хже дaхъ сeрдце моE, є4же разумёти мyдрость и3 є4же вёдэти попечeніе сотворeное на земли2: ћкw и3 во дни2 и3 въ нощи2 снA во џчію своє1ю нёсть ви1дzй.
17
І ви́діх вся творе́нія Бо́жія, я́ко не мо́жеть челові́к ізобрісти́ творе́ніє сотворе́ноє под со́лнцем. Єли́ка а́ще потруди́ться челові́к обрісти́, і не обря́щеть. І єли́ка а́ще рече́ть му́дрий уразумі́ти, не возмо́жеть обрісти́. Ті́мже все сіє́ вдах в се́рдце моє́, і се́рдце моє́ все сіє́ ви́ді.
17
И# ви1дэхъ вс‰ творє1ніz б9іz, ћкw не м0жетъ человёкъ и3з8wбрэсти2 творeніе сотворeное под8 с0лнцемъ: є3ли6ка ѓще потруди1тсz человёкъ њбрэсти2, и3 не њбрsщетъ: и3 є3ли6ка ѓще речeтъ мyдрый ўразумёти, не возм0жетъ њбрэсти2. Тёмже всE сіE вдaхъ въ сeрдце моE, и3 сeрдце моE всE сіE ви1дэ.
Глава 9
1
Я́ко пра́веднії і му́дрії і ді́ланія їх в руці́ Бо́жієй, і любве́ же і не́нависти ність ві́дяй челові́к. Вся пред лице́м їх, суєта́ во всіх.
1
Ћкw првdніи и3 мyдріи и3 дBланіz и4хъ въ руцЁ б9іей, и3 любвe же и3 нeнависти нёсть вёдzй человёкъ: вс‰ пред8 лицeмъ и4хъ, суетA во всёхъ.
2
Слу́чай єди́н пра́ведному і нечести́вому, благо́му і зло́му, і чи́стому і нечи́стому, і жру́щему і не жру́щему. Я́коже благи́й, та́ко согріша́яй. Я́коже клени́йся, та́ко боя́йся кля́тви.
2
Слyчай є3ди1нъ првdному и3 нечести1вому, бlг0му и3 ѕл0му, и3 чи1стому и3 нечи1стому, и3 жрyщему и3 не жрyщему: ћкоже бlгjй, тaкw согрэшazй, ћкоже кленhйсz, тaкw боsйсz клsтвы.
3
Сіє́ лука́во во вся́цім сотворе́нім под со́лнцем, я́ко слу́чай єди́н всім. І се́рдце сино́в челові́чеських іспо́лнися лука́вствія, і пре́лесть в сердця́х їх і в животі́ їх, і по сих к ме́ртвим.
3
СіE лукaво во всsцэмъ сотворeнэмъ под8 с0лнцемъ, ћкw слyчай є3ди1нъ всBмъ: и3 сeрдце сынHвъ человёческихъ и3сп0лнисz лукaвствіz, и3 прeлесть въ сердцaхъ и4хъ и3 въ животЁ и4хъ, и3 по си1хъ къ мє1ртвымъ.
4
Поне́же кто єсть, і́же приобща́ється ко всім живи́м? Єсть наде́жда, я́ко пес живи́й, той благ па́че льва ме́ртва.
4
Понeже кто2 є4сть, и4же приwбщaетсz ко всBмъ живы6мъ; Е$сть надeжда, ћкw пeсъ живhй, т0й блaгъ пaче львA мeртва.
5
Поне́же живі́ї разумі́ють, я́ко у́мруть, ме́ртвії же не суть ві́дущії нічто́же. І ктому́ ність їм мзди, я́ко забве́нна єсть па́м'ять їх,
5
Понeже живjи разумёютъ, ћкw ќмрутъ, мeртвіи же не сyть вёдущіи ничт0же: и3 ктомY нёсть и5мъ мзды2, ћкw забвeна є4сть пaмzть и4хъ,
6
і любо́в їх і не́нависть їх і рве́ніє їх уже́ поги́бе, і ча́сти ність їм ктому́ во ві́ки во вся́цім творе́нії под со́лнцем.
6
и3 люб0вь и4хъ и3 нeнависть и4хъ и3 рвeніе и4хъ ўжE поги1бе, и3 чaсти нёсть и5мъ ктомY во вёки во всsцэмъ творeніи под8 с0лнцемъ.
7
Прийди́, яждь в весе́лії хліб твой і пий во бла́зі се́рдці вино́ твоє́, я́ко уже́ уго́дна Бо́гу творе́нія Твоя́.
7
Пріиди2, ћждь въ весeліи хлёбъ тв0й и3 пjй во блaзэ сeрдцы віно2 твоE, ћкw ўжE ўгHдна бGу творє1ніz тво‰.
8
Во вся́ко вре́м'я да бу́дуть ри́зи твоя́ бі́ли, і єле́й на главі́ твоє́й да не оскуді́єть.
8
Во всsко врeмz да бyдутъ ри6зы тво‰ бBлы, и3 є3лeй на главЁ твоeй да не њскудёетъ.
9
І виждь житіє́ с жено́ю, ю́же возлюби́л єси́, во вся дні живота́ ю́ности твоєя́, да́нния ті под со́лнцем, вся дні су́єтствія твоєго́, я́ко сіє́ часть твоя́ в животі́ твоє́м і в труді́ твоє́м, і́мже ти труди́шися под со́лнцем.
9
И# ви1ждь житіE съ жен0ю, ю4же возлюби1лъ є3си2, во вс‰ дни6 животA ю4ности твоеS, д†нныz ти2 под8 с0лнцемъ, вс‰ дни6 сyетствіz твоегw2: ћкw сіE чaсть твоS въ животЁ твоeмъ и3 въ трудЁ твоeмъ, и4мже ты2 труди1шисz под8 с0лнцемъ.
10
Вся, єли́ка а́ще обря́щеть рука́ твоя́ сотвори́ти, я́коже си́ла твоя́, сотвори́, зане́ ність сотворе́ніє і помишле́ніє і ра́зум і му́дрость во а́ді, а́може ти і́деши та́мо.
10
Вс‰, є3ли6ка ѓще њбрsщетъ рукA твоS сотвори1ти, ћкоже си1ла твоS, сотвори2: занE нёсть сотворeніе и3 помышлeніе и3 рaзумъ и3 мyдрость во ѓдэ, ѓможе ты2 и4деши тaмw.
11
Обрати́хся і ви́діх под со́лнцем, я́ко ні ле́гким тече́ніє, ніже́ си́льним брань, ніже́ самому́ му́дрому хліб, ніже́ разу́мним бога́тство, ніже́ ві́дущим благода́ть, я́ко вре́м'я і слу́чай случи́ться всім сим.
11
Њбрати1хсz и3 ви1дэхъ под8 с0лнцемъ, ћкw ни лє1гкимъ течeніе, нижE си6льнымъ брaнь, нижE самомY мyдрому хлёбъ, нижE раз{мнымъ богaтство, нижE вёдущымъ благодaть: ћкw врeмz и3 слyчай случи1тсz всBмъ си6мъ.
12
Я́ко у́бо не разумі́ челові́к вре́мене своєго́. Я́коже ри́би уловля́єми во мре́жі злі, і а́ки пти́ці уловля́єми в сі́ті, я́коже сія́, уловля́ються си́нове челові́честії во вре́м'я лука́во, єгда́ нападе́ть на ня внеза́пу.
12
Ћкw ќбw не разумЁ человёкъ врeмене своегw2: ћкоже ры6бы ўловлsємы во мрeжи ѕлЁ, и3 ѓки пти6цы ўловлsємы въ сёти: ћкоже сі‰, ўловлsютсz сhнове человёчестіи во врeмz лукaво, є3гдA нападeтъ на нS внезaпу.
13
І сіє́ ви́діх, му́дрость под со́лнцем, і вели́ка єсть во мні.
13
И# сіE ви1дэхъ, мyдрость под8 с0лнцемъ, и3 вели1ка є4сть во мнЁ:
14
Град мал, і муже́й в нем ма́ло, і при́йдеть нань цар вели́к і о́крест обля́жеть єго́, і соді́лаєть на него́ остро́ги ве́лія,
14
грaдъ мaлъ, и3 мужeй въ нeмъ мaлw, и3 пріи1детъ нaнь цaрь вели1къ и3 w4крестъ њблsжетъ є3го2, и3 содёлаетъ на него2 nстр0ги вє1ліz,
15
і обря́щеть в нем му́жа ни́щаго му́дра, і сей спасе́ть град му́дростію своє́ю, і челові́к не воспом'яну́ му́жа ни́щаго о́наго.
15
и3 њбрsщетъ въ нeмъ мyжа ни1щаго мyдра, и3 сeй спасeтъ грaдъ мyдростію своeю, и3 человёкъ не воспомzнY мyжа ни1щагw џнагw.
16
І ріх аз: блага́ му́дрость па́че си́ли, і му́дрость ни́щаго унічиже́на, і словеса́ єго́ не суть послу́шаєма.
16
И# рёхъ ѓзъ: благA мyдрость пaче си1лы, и3 мyдрость ни1щагw ўничижeна, и3 словесA є3гw2 не сyть послyшаєма.
17
Словеса́ му́дрих в поко́ї сли́шаться, па́че кли́ча облада́ющих в безу́мії.
17
СловесA мyдрыхъ въ пок0и слhшатсz, пaче кли1ча њбладaющихъ въ безyміи.
18
Блага́ му́дрость па́че ору́дій ра́тних, і согріша́яй єди́н погуби́ть благости́ню мно́гу.
18
БлагA мyдрость пaче nрyдій рaтныхъ: и3 согрэшazй є3ди1нъ погуби1тъ благостhню мн0гу.
Глава 10
1
Му́хи уме́ршия згноя́ють єле́я сла́дость. Че́стно ма́лоє му́дрости па́че сла́ви вели́кі безу́мія.
1
М{хи ўмeршыz згноsютъ є3лeа слaдость: чeстно мaлое мyдрости пaче слaвы вели1ки безyміz.
2
Се́рдце му́драго одесну́ю єго́, се́рдце же безу́мнаго ошу́юю єго́.
2
Сeрдце мyдрагw њдеснyю є3гw2, сeрдце же безyмнагw њшyюю є3гw2:
3
І в путь єгда́ безу́мний і́деть, се́рдце єго́ лиша́ється, і я́же помишля́єть, вся безу́міє суть.
3
и3 въ пyть є3гдA безyмный и4детъ, сeрдце є3гw2 лишaетсz, и3 ±же помышлsетъ, вс‰ безyміе сyть.
4
А́ще дух владі́ющаго взи́деть на тя, мі́ста твоєго́ не оста́ви, я́ко ізціле́ніє утоли́ть гріхи́ вели́кі.
4
Ѓще дyхъ владёющагw взhдетъ на тS, мёста твоегw2 не њстaви: ћкw и3зцэлeніе ўтоли1тъ грэхи2 вели6ки.
5
Єсть лука́вство, є́же ви́діх под со́лнцем, а́ки нево́льно ізи́де от лиця́ владі́ющаго.
5
Е$сть лукaвство, є4же ви1дэхъ под8 с0лнцемъ, ѓки нев0льно и3зhде t лицA владёющагw:
6
Вдан безу́мний в висоти́ вели́кі, а бога́тії во смире́нних ся́дуть.
6
вдaнъ безyмный въ высwты2 вели6ки, ґ богaтіи во смирeнныхъ сsдутъ:
7
ви́діх рабо́в на ко́нех, і князе́й іду́щих я́ко рабо́в на землі́.
7
ви1дэхъ рабHвъ на к0нехъ, и3 кнzзeй и3дyщихъ ћкw рабHвъ на земли2.
8
Копа́яй я́му впаде́ть в ню, і разоря́ющаго огра́ду угри́знеть єго́ змій.
8
Копazй ћму впадeтъ въ ню2, и3 разорsющаго њгрaду ўгрhзнетъ є3го2 ѕмjй.
9
Ізе́мляй ка́меніє поболи́ть от них, разсіца́яй дрова́ біду́ при́йметь в них;
9
И#з8eмлzй кaменіе поболи1тъ t ни1хъ, разсэцazй дровA бэдY пріи1метъ въ ни1хъ:
10
а́ще спаде́ть сі́чиво, і сам лице́м см'яте́ться; і си́ли укріпи́ть, і ізоби́ліє му́жу му́дрость.
10
ѓще спадeтъ сёчиво, и3 сaмъ лицeмъ смzтeтсz: и3 си6лы ўкрэпи1тъ, и3 и3з8oби1ліе мyжу мyдрость.
11
А́ще угри́знеть змій не в шепті́, і ність ізли́шества обава́ющему.
11
Ѓще ўгрhзнетъ ѕмjй не въ шептЁ, и3 нёсть и3зли1шества њбавaющему.
12
Словеса́ уст прему́драго благода́ть, устні́ же безу́мнаго потоп'я́ть єго́;
12
СловесA ќстъ премyдрагw благодaть, ўстнё же безyмнагw потопsтъ є3го2:
13
нача́ло слове́с уст єго́ безу́міє, і послі́дняя уст єго́ пре́лесть лука́ва.
13
начaло словeсъ ќстъ є3гw2 безyміе, и3 послBднzz ќстъ є3гw2 прeлесть лукaва.
14
Безу́мний умножа́єть словеса́; не разумі́ челові́к, что би́вшеє і что бу́дущеє, что созади́ єго́, (і) кто возвісти́ть єму́?
14
Безyмный ўмножaетъ словесA: не разумЁ человёкъ, что2 бhвшее и3 что2 бyдущее, что2 созади2 є3гw2, (и3) кто2 возвэсти1тъ є3мY;
15
Труд безу́мних озло́бить їх, і́же не разумі́ іти́ во град.
15
Трyдъ безyмныхъ њѕл0битъ и5хъ, и4же не разумЁ и3ти2 во грaдъ.
16
Го́ре тебі́, гра́де, в не́мже цар твой юн, і кня́зі твої́ ра́но ядя́ть.
16
Г0ре тебЁ, грaде, въ нeмже цaрь тв0й ю4нъ, и3 кн‰зи твои2 рaнw kдsтъ.
17
Блаже́нна ти, земле́, єя́же цар твой син свобо́дних, і кня́зі твої́ во вре́м'я ядя́ть в си́лі і не постидя́ться.
17
Блажeнна ты2, землE, є3sже цaрь тв0й сhнъ своб0дныхъ, и3 кн‰зи твои2 во врeмz kдsтъ въ си1лэ и3 не постыдsтсz.
18
В лі́ностех смири́ться строп, і в пра́зднестві рук прока́плеть хра́мина.
18
Въ лёностехъ смири1тсz стр0пъ, и3 въ прaзднествэ рyкъ прокaплетъ хрaмина.
19
Во сміх творя́ть хліб, і вино́, і єле́й, є́же весели́тися живу́щим; і сребра́ со смире́нієм послу́шають вся́чеськая.
19
Во смёхъ творsтъ хлёбъ и3 віно2 и3 є3лeй, є4же весели1тисz живyщымъ: и3 сребрA со смирeніемъ послyшаютъ всsчєскаz.
20
І в со́вісті у́бо твоє́й не клени́ царя́, і в клі́ті ло́жниці твоєя́ не клени́ бога́таго; я́ко пти́ця небе́сная донесе́ть глас твой, і імі́яй крилі́ возвісти́ть сло́во твоє́.
20
И# въ с0вэсти ќбw твоeй не клени2 царS, и3 въ клёти л0жницы твоеS не клени2 богaтаго: ћкw пти1ца небeснаz донесeтъ глaсъ тв0й, и3 и3мёzй крилB возвэсти1тъ сл0во твоE.
Глава 11
1
Посли́ хліб твой на лице́ води́, я́ко во мно́жестві дній обря́щеши єго́.
1
Посли2 хлёбъ тв0й на лицE воды2, ћкw во мн0жествэ днjй њбрsщеши є3го2.
2
Даждь часть седьми́м і осьми́м, я́ко не ві́си, что бу́деть лука́во на землі́.
2
Дaждь чaсть седми1мъ и3 nсми1мъ, ћкw не вёси, что2 бyдетъ лукaво на земли2.
3
А́ще іспо́лняться о́блаци дождя́, на зе́млю ізлива́ють; і а́ще паде́ть дре́во на юг, і а́ще на сі́вер, на мі́сті, іді́же паде́ть дре́во, та́мо бу́деть.
3
Ѓще и3сп0лнzтсz w4блацы дождS, на зeмлю и3зливaютъ: и3 ѓще падeтъ дрeво на ю4гъ, и3 ѓще на сёверъ, на мёстэ, и3дёже падeтъ дрeво, тaмw бyдетъ.
4
Блюди́й ві́тра не сі́єть, і сматря́яй во о́блаціх не по́жнеть.
4
Блюдhй вётра не сёетъ, и3 сматрszй во w4блацэхъ не п0жнетъ.
5
В ни́хже ність ві́дий, кий путь ду́ха, я́коже ко́сті во чре́ві ражда́ющия, та́ко не уразумі́єши діл Бо́жиїх, єли́ка сотвори́ть вся́чеськая.
5
Въ ни1хже нёсть вёдый, кjи пyть дyха, ћкоже кHсти во чрeвэ раждaющіz: тaкw не ўразумёеши дёлъ б9іихъ, є3ли6ка сотвори1тъ всsчєскаz.
6
В зау́трії сій сі́м'я твоє́, і в ве́чер да не оставля́єть рука́ твоя́, я́ко не ві́си, ко́є проізи́деть сіє́ іли́ о́но, і а́ще обоя́ вку́пі блага́я.
6
Въ заyтріи сёй сёмz твоE, и3 въ вeчеръ да не њставлsетъ рукA твоS: ћкw не вёси, к0е произhдетъ сіE и3ли2 џно, и3 ѓще nбоS вкyпэ благ†z.
7
І сла́дко світ, і бла́го очи́ма зрі́ти со́лнце.
7
И# слaдко свётъ, и3 блaго nчи1ма зрёти с0лнце:
8
Я́ко а́ще і мно́га лі́та поживе́ть челові́к, і о всіх сих возвесели́ться, і пом'яне́ть дні тьми, я́ко мно́зі бу́дуть: все гряду́щеє суєта́.
8
ћкw ѓще и3 мнHга лBта поживeтъ человёкъ, и3 њ всёхъ си1хъ возвесели1тсz, и3 помzнeтъ дни6 тмы2, ћкw мн0зи бyдутъ: всE грzдyщее суетA.
9
Весели́ся, ю́ноше, во ю́ності твоє́й, і да ублажи́ть тя се́рдце твоє́ во днех ю́ности твоєя́, і ходи́ в путе́х се́рдця твоєго́ непоро́чен і не в виді́нії о́чію твоє́ю. І разумі́й, я́ко о всіх сих приведе́ть тя Бог на суд.
9
Весели1сz, ю4ноше, во ю4ности твоeй, и3 да ўблажи1тъ тS сeрдце твоE во днeхъ ю4ности твоеS, и3 ходи2 въ путeхъ сeрдца твоегw2 непор0ченъ и3 не въ видёніи џчію твоє1ю: и3 разумёй, ћкw њ всёхъ си1хъ приведeтъ тS бGъ на сyдъ:
10
І отста́ви я́рость от се́рдця твоєго́, і отри́ни лука́вство от пло́ті твоєя́, я́ко ю́ность і безу́міє суєта́.
10
и3 tстaви ћрость t сeрдца твоегw2, и3 tри1ни лукaвство t пл0ти твоеS: ћкw ю4ность и3 безyміе суетA.
Глава 12
1
І пом'яни́ сотво́ршаго тя во днех ю́ности твоєя́, до́ндеже не при́йдуть дні́є зло́би твоєя́, і приспі́ють лі́та, в ни́хже рече́ши: ність мі в них хоті́нія!
1
И# помzни2 сотв0ршаго тS во днeхъ ю4ности твоеS, д0ндеже не пріи1дутъ днjе ѕл0бы твоеS, и3 приспёютъ лBта, въ ни1хже речeши: нёсть ми2 въ ни1хъ хотёніz:
2
До́ндеже не поме́ркнеть со́лнце і світ, і луна́ і зві́зди, і обратя́ться о́блаци созади́ дождя́.
2
д0ндеже не помeркнетъ с0лнце и3 свётъ, и3 лунA и3 ѕвёзды, и3 њбратsтсz w4блацы созади2 дождS:
3
В день, в о́ньже подви́гнуться стра́жіє до́му, і развратя́ться му́жіє си́ли, і упраздня́ться ме́лющії, я́ко ума́лишася, і помрача́ться зря́щії во сква́жнех;
3
въ дeнь, въ џньже подви1гнутсz стрaжіе д0му, и3 развратsтсz мyжіе си1лы, и3 ўпразднsтсz мeлющіи, ћкw ўмaлишасz, и3 помрачaтсz зрsщіи во сквaжнехъ:
4
і затворя́ть две́рі на то́ржищі, в не́мощі гла́са ме́лющия, і воста́неть на глас пти́ці, і смиря́ться вся дще́рі пі́сні;
4
и3 затворsтъ двє1ри на т0ржищи, въ нeмощи глaса мeлющіz, и3 востaнетъ на глaсъ пти1цы, и3 смирsтсz вс‰ дщє1ри пёсни:
5
і на висоту́ у́зрять, і у́жас на путі́, і процвіте́ть амигда́л, і отолсті́ють пру́зіє, і разруши́ться каппари́с. Я́ко оти́де челові́к в дом ві́ка своєго́, і обидо́ша на то́ржищі пла́чущії, —
5
и3 на высотY ќзрzтъ, и3 ќжасъ на пути2, и3 процвэтeтъ ґмmгдaлъ, и3 њтолстёютъ прyзіе, и3 разруши1тсz каппарjсъ: ћкw tи1де человёкъ въ д0мъ вёка своегw2, и3 њбыд0ша на т0ржищи плaчущіи:
6
до́ндеже не преврати́ться у́же сре́бряноє, і не сокруши́ться повʼя́зка злата́я, і сокруши́ться водоно́с у істо́чника, і сло́миться колесо́ в ко́лії.
6
д0ндеже не преврати1тсz ќже срeбрzное, и3 не сокруши1тсz повsзка златaz, и3 сокруши1тсz водон0съ ў и3ст0чника, и3 сл0митсz колесо2 въ к0ліи.
7
І возврати́ться персть в зе́млю, я́коже бі, і дух возврати́ться к Бо́гу, І́же даде́ єго́.
7
И# возврати1тсz пeрсть въ зeмлю, ћкоже бЁ, и3 дyхъ возврати1тсz къ бGу, и4же дадE є3го2.
8
Суєта́ су́єтствій, рече́ Екклесіа́ст, вся́чеськая суєта́.
8
СуетA сyетствій, речE є3кклесіaстъ, всsчєскаz суетA.
9
І ли́шшеє, я́ко бисть Екклесіа́ст мудр, і я́ко научи́ ра́зуму челові́ка. І у́хо ізслі́дить красоту́ при́тчей.
9
И# ли1шшее, ћкw бhсть є3кклесіaстъ мyдръ, и3 ћкw научи2 рaзуму человёка: и3 ќхо и3зслёдитъ красотY при1тчей.
10
Мно́го взиска́ Екклесіа́ст, є́же обрісти́ словеса́ хоті́нія, і напи́саноє пра́вости, словеса́ і́стини.
10
Мн0гw взыскA є3кклесіaстъ, є4же њбрэсти2 словесA хотёніz, и3 напи1саное прaвости, словесA и4стины.
11
Словеса́ му́дрих я́коже остни́ воло́вії і я́коже гво́здіє вонзе́но, і́же от сложе́ній да́ні би́ша от па́стиря єди́наго.
11
СловесA мyдрыхъ ћкоже nстны2 вол0віи и3 ћкоже гв0здіе вонзeно, и5же t сложeній дaни бhша t пaстырz є3ди1нагw.
12
І мно́жає от них, си́не мой, храни́ся: твори́ти кни́ги мно́гі ність конця́, і уче́ніє мно́гоє труд пло́ті.
12
И# мн0жае t ни1хъ, сhне м0й, храни1сz: твори1ти кни6ги мнHги нёсть концA, и3 ўчeніе мн0гое трyдъ пл0ти.
13
Коне́ць сло́ва, все слу́шай: Бо́га бо́йся і за́повіді Єго́ храни́, я́ко сіє́ всяк челові́к;
13
Конeцъ сл0ва, всE слyшай: бGа б0йсz и3 зaпwвэди є3гw2 храни2, ћкw сіE всsкъ человёкъ:
14
я́ко все творе́ніє приведе́ть Бог на суд о вся́цім погріше́нії, а́ще бла́го і а́ще лука́во.
14
ћкw всE творeніе приведeтъ бGъ на сyдъ њ всsцэмъ погрэшeніи, ѓще блaго и3 ѓще лукaво.