Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Глава 1
1
Глаго́ли Екклесіа́ста, си́на Дави́дова, царя́ Ізра́їлева во Ієрусали́мі.
1
гл~ы собо'рника сн~а дв~два цр~я і^и^л~ева въ і^ерsлі'мњ”
2
Суєта́ су́єтствій, рече́ Екклесіа́ст, суєта́ су́єтствій, вся́чеськая суєта́.
2
Сђ'ета сђе'тъствїи, реq соборниk сђ'ета сђе'т#ствїи, всяческая сђ'ета.
3
Ко́є ізоби́ліє челові́ку во всем труді́ єго́, і́мже труди́ться под со́лнцем?
3
чт^о иZѓ^билїе чл~кђ въ всеM трђдњ е^го е^же трђдиTся поD слн~чною”
4
Род прехо́дить і род прихо́дить, а земля́ во вік стої́ть.
4
РоD минђеT и^ ро'дъ прихо'диT, а^ земля` въ вњки стоиT”
5
І восхо́дить со́лнце і захо́дить со́лнце і в мі́сто своє́ влече́ться, сіє́ возсіява́я та́мо.
5
И въсходиT сл~нце и^ въ мњсто свое влечетъся, сїе въсїява'етъ
6
І́деть к ю́гу і обхо́дить к сі́веру, обхо́дить о́крест, і́деть дух і на кру́ги своя́ обраща́ється дух.
6
і^ и^де'тъ къ ю'гђ, ѓ^бъхо'дитъ къ сњверђ, и^ ѓ^бхо'дитъ ѓ%крsтъ. и^де'тъ дх~ъ, и^ ѓ'крsтᲆ е^го ѓ^браща'ется дх~ъ”
7
Всі пото́ци і́дуть в мо́ре, і мо́ре ність насища́ємо; на мі́сто, а́може пото́ци і́дуть, та́мо ті́ї возвраща́ються іти́.
7
Вс^и пото'цы и%дђтъ въ мо'ре, и^ море нњсть насыща'яся” Но въ мњсто а'може пото'цы и%дђтъ, и^ та'мо тїи ся въз#вра'ща'ютъ и^ти`”
8
Вся словеса́ тру́дна, не возмо́жеть муж глаго́лати; і не наси́титься о́ко зрі́ти, ні іспо́лниться у́хо сли́шанія.
8
Вся` словеса` трђдна, не въꙁможеT мђжъ гл~ати и^ не насы'тится ѓ%ко зрњти, ни и^спо'лнится ё%хо слыша'нїя”
9
Что би́ло, то́жде єсть, є́же бу́деть; і что би́ло сотворе́ноє, то́жде і́мать сотвори́тися;
9
Чт^о бы'вшее то'е бђдђщемђ, и^ чт^о сътвореное тое твори'момђ”
10
і нічто́же но́во под со́лнцем. І́же возглаго́леть і рече́ть: се сіє́ но́во єсть; уже́ бисть в ві́ціх би́вших пре́жде нас.
10
И$ нњсть все` но'во поD слнч~ною, и^же възъгл~етъ и^ речетъ. сїе но'во е^сть ё^же` бы'сть въ вњцехъ бы'вшихъ прежде на'съ.
11
Ність па́м'ять пе́рвих, і послі́днім би́вшим не бу́деть їх па́м'ять с бу́дущими на послі́док.
11
нњсть па'мять прьвымъ, и^ послњднимъ бы'вшимъ. нњсть и^мъ па'мять съ бђдђщими на послњде.
12
Аз, Екклесіа́ст, бих цар над Ізра́їлем во Ієрусали́мі
12
а^зъ собо'рникъ бы'хъ цр~ь і^и^л~евъ въ і^ерsлі'мњ,
13
і вдах се́рдце моє́, є́же взиска́ти і разсмотри́ти в му́дрості о всіх бива́ющих под небесе́м; я́ко попече́ніє лука́во даде́ Бог сино́м челові́чеським, є́же упраждня́тися в нем.
13
въда'хъ срDце мое въꙁыска'ти, и^ съсњти'ти въ мђдрости, ѓ^ всњхъ быва'ющихъ поD нб~семъ” ЈА/ко попече'нїе лђкаво даде б~ъ сн~омъ члчsкимъ пещи'ся ѓ^ немъ.
14
Ви́діх вся́чеськая сотворе́нія сотворе́нная под со́лнцем; і се вся су́єтство і проізволе́ніє ду́ха.
14
ви'дњхъ всяческа'я сътворе'нїя, сътворе'нная поD нб~семъ. и^ с^е вся` сђть сђ'ет#ства, і^ и^зволе'нїе дх~а”
15
Развраще́нноє не мо́жеть іспра́витися, і лише́ніє не мо́жеть ізчи́слитися.
15
Раꙁъвраще'нно не можетъ ёкраситися, и^ лише'нїе не мо'жеT ся съчести`.
16
Глаго́лах аз в се́рдці моє́м, є́же рещи́: се аз возвели́чихся і умно́жих му́дрость па́че всіх, і́же би́ша пре́жде мене́ во Ієрусали́мі,
16
гл~ахъ а^ꙁъ въ срDцы моеM, е^же гл~ати се` азъ въꙁвеличихся. приложи'хся мђдрости па'че всњхъ, и^же бы'ша преже мене въ і^ерsли'мњ.
17
і се́рдце моє́ вдах, є́же ві́діти прему́дрость і ра́зум; і се́рдце моє́ ви́ді мно́гая, прему́дрость і ра́зум, при́тчі і хи́трость; уразумі́х аз, я́ко і сіє́ єсть проізволе́ніє ду́ха;
17
и^ срDце мое въдаX вњ'дњти премђдроs и^ раꙁђмъ. и^ срDце мое ви'дњ много мђдрости и^ ра'зђма. приTча и^ хи'трости разђмXњ а%зъ, ја%ко и^ се` е^сть и^ꙁволе'нїе дх~а.
18
я́ко во мно́жестві му́дрости мно́жество ра́зума, і приложи́вий ра́зум приложи́ть болі́знь.
18
ја%ко въ мно'жествњ мђдрости мно'жество ра'ꙁђма, и^ приложи'выися ра'ꙁђмђ, приложиT бо'лњꙁнь”
Глава 2
1
Реко́х аз в се́рдці моє́м: прийди́ у́бо, да тя іскушу́ в весе́лії, і виждь во бла́зі; і се та́кожде сіє́ су́єтство.
1
Рекохъ а^ꙁъ въ срDцы мое^мъ, прїиди ё^бо да тя и^скђшђ въ весе'лїи, и^ ви'ждь вᲆ бл~ѕᲇ и^ се бы'сть сїе сђ'етъство
2
Смі́ху реко́х: погріше́ніє, і весе́лію: что сіє́ твори́ши?
2
смњхђ рекохъ подвиже'нїе, и^ веселїю чт^о сїе твориши.
3
І разсмотри́х, а́ще се́рдце моє́ повлече́ть а́ки вино́ плоть мою́, і се́рдце моє́ наста́ви м'я в му́дрості, і є́же удержа́ти весе́ліє, до́ндеже уви́жду, ко́є бла́го сино́м челові́чеським, є́же творя́ть под со́лнцем в число́ дній живота́ своєго́.
3
и^ созрњх# да срDце мое ѓ^ста'виᲄъ эT вина` пло'ть мою, и^ срDце мое наста'витъ м^я мђдрости. и^ еже дръжа'ти въ весе'лїи. дондеже ви'жђ кое бл~го сн~омъ члчsкимъ, е^же творятъ поD слн~цеM. число дн~їи живота` и^хъ,
4
Возвели́чих творе́ніє моє́: созда́х мі до́ми, насади́х мі виногра́ди,
4
и^ въꙁвели'чихъ творе'нїе мое. създа'хъ ми домы, и^ насади'хъ виногра'ды,
5
сотвори́х мі вертогра́ди і сади́ і насади́х в них древе́с вся́каго плода́,
5
и^ сътворихъ ѓ^гра'ды и^ сады`. и^ насади'х# в нихъ древесъ вся'кого плода.
6
сотвори́х мі купі́лі водни́я, є́же напая́ти от них прозябе́ніє древе́с;
6
сътворихъ м^и кђпели во'дныя, е^же напаяти эT нихъ проꙁябенїе древеs”
7
притяжа́х раби́ і раби́ні, і домоча́дці би́ша мі; і стяжа́ніє скота́, і стад мно́го мі бисть, па́че всіх би́вших пре́жде мене́ во Ієрусали́мі;
7
притяжа'хъ рабъ и^ рабы'ня, и^ домочадци бы'ша м^и” И$ стяжа'нїе скоᲄа` и^ ста'дъ мно'го ми бы'сть, паче всXњ бы'вшихъ преже мене въ і^ерsли'мњ.
8
собра́х мі зла́то і сребро́ і імі́нія царе́й і стран, сотвори́х мі пою́щих і пою́щия, і услажде́нія сино́в челові́чеських, виноче́рпці і виноче́рпиці.
8
и^ събраX же ми злато и^ сребро, і^ и^мњнїя цр~ьска и^ страnска. сътвориX же ми пою^щихъ и^ пою^щая, и^ пи'ща сн~овъ чл~чъ, виночръпца и^ виночръпица.
9
І возвели́чихся, і приложи́хся му́дрості па́че всіх би́вших пре́жде мене́ во Ієрусали́мі; і му́дрость моя́ преби́сть со мно́ю.
9
и^ въꙁвели'чихся и^ приложи'хся мђдрости паче, всњхъ бы'вшихъ прежде мене въ і^ерsли'мњ. и^ мђдрость моя ё^ста'вимися,
10
І все, єго́же проси́ста о́чі мої́, не от'я́х от них і не возбрани́х се́рдцю моєму́ от вся́каго весе́лія моєго́, я́ко се́рдце моє́ возвесели́ся во вся́цім труді́ моє́м. І сіє́ бисть часть моя́ от всего́ труда́ моєго́.
10
и^ все е^гоже въпроси'ста ѓ%чи мои` и^ не эTя'хъ эT нихъ. и^ не въꙁбрани'хъ срDцђ мое^мђ эT вся'кого весе'лїя. ја%ко срDце мое въꙁвесели'ся въ вся'комъ трђдњ мое^мъ” И$ сїя бы'сть ча'сть моя эT всего ᲄрђдA мое^го,
11
І призрі́х аз на вся творе́нія моя́, я́же сотвори́сті ру́ці мої́, і на труд, і́мже труди́хся твори́ти. І се, вся суєта́ і проізволе́ніє ду́ха, і ність ізоби́ліє под со́лнцем.
11
и^ приꙁрњхъ а^зъ на вся` творе'нїя ја%же сътвори'ста рђцњ мои`, и^ въ трђдњ в немже трђди'хся твориᲄи. и^ се вся` сђета и^зволенїе дх~а. и^ нњсть ѓ^ ѓ^би'лїе поD слн~чною.
12
І призрі́х аз ви́діти му́дрость, лесть і безу́міє; я́ко кто челові́к, і́же по́йдеть вслід сові́та, єли́ка сотвори́ в нем?
12
и призрњхъ а%ꙁъ ви'дњи мђдрость и^ леs и^ беꙁђмїе, ја%ко кт^о чл~къ и^же по'идеT въ слњдъ совњта, вся е^ли'ка же сътвори` въ немъ.
13
І ви́діх аз, я́ко єсть ізоби́ліє му́дрости па́че безу́мія, я́коже ізоби́ліє сві́та па́че тьми;
13
и^ видњхъ а^ꙁъ ја%коже е^сть и^ꙁъѓ^би'лїе мђдрости паче беꙁђмїя, ја%ко и^зъѓ^би'лїе свњта паче т#мы`”
14
му́драго о́чі єго́ во главі́ єго́, а безу́мний во тьмі хо́дить; і уві́діх і аз, я́ко слу́чай єди́н случи́ться всім їм.
14
Мђдраго ѓ%чи въ главњ е^го, и^ беꙁђмныи въ тмњ` хо'дитъ. и^ ё^ви'дњхъ а'ꙁъ ја%ко слђча'и слђчится всњмъ си'мъ.
15
І ріх аз в се́рдці моє́м: я́коже слу́чай безу́мнаго і мні случи́ться: і вску́ю умудри́хся? Аз тогда́ ізли́шше глаго́лах в се́рдці моє́м, я́ко і сіє́ суєта́, поне́же безу́мний от ізби́тка глаго́леть.
15
и^ рњхъ а^ꙁъ въ срDци мое^мъ, ја%ко слђчаи беꙁђмнаго и^ мнњ слђчиᲄся. и^ въскђю ё^мђдрихся а^зъ, тогда лише гл~ахъ въ срDци мое^мъ. чесо ради беꙁђмныи эT и^ꙁбы'тка гл~етъ, ја^ко и^ се сђета.
16
Я́ко ність па́м'яті му́драго с безу́мним во вік, зане́ уже́ во днех гряду́щих вся забве́на би́ша; і ка́ко у́мреть му́дрий с безу́мним?
16
ја%ко нњсть па'мяти мђдраго съ беꙁђмнымъ въ вњки. и^ ја^ко ё^же` въ дни грядђщая вся` ꙁабве'на бы'ша. и^ ка'ко ё%мретъ мђдрыи съ беꙁђмнымъ.
17
І возненави́діх живо́т, я́ко лука́вно мні сотворе́ніє сотворе́нноє под со́лнцем, поне́же вся́чеськая суєта́ і проізволе́ніє ду́ха.
17
и^ въꙁненави'дњхъ животъ, ја%ко лђка'вно мнᲇ сътворе'нїе сътворено поD слн~цемъ” ја%ко всяческа'а сђеᲄа и^ꙁволенїе дх~а.
18
І возненави́діх аз вся́чеськая ми́ра і труд мой, і́мже аз тружда́юся под со́лнцем, я́ко оставля́ю єго́ челові́ку бу́дущему по мні.
18
и^ въꙁненави'дњхъ аZ всяческая ми'ра и^ трђдъ мои, е^гоже а^ꙁъ трђдихъ поD слн~цемъ. ја%ко ѓ^сᲄавля'ю е^го чл~кђ бђдђщемђ по мнњ,
19
І кто вість, мудр ли бу́деть іли́ безу́мен? І облада́ти ли і́мать всім трудо́м мої́м, і́мже труди́хся і і́мже му́дрствовах под со́лнцем? І сіє́ же суєта́.
19
и^ кт^о вњсть мђдръ ли бђдетъ и^ли безђменъ. и^ ѓ^блада'ти ли и%мать всњмъ трђдомъ моиM. е^же трђди'хся и^ мђдровахъ поD слн~цемъ, и^ се же сђета”
20
І обрати́хся аз отрещи́ся се́рдцю моєму́ о всем труді́, і́мже труди́хся под со́лнцем.
20
И$ ѓ^братихся а^ꙁъ эTрещися срDцђ мое^мђ ѓ^ всемъ трђдњ, е^же трђдиX поD слн~цеM.
21
я́ко єсть челові́к, єго́же труд в му́дрості і в ра́зумі і в му́жестві, і челові́к, і́же не потруди́ся о нем, дасть єму́ часть свою́. І сіє́ суєта́ і лука́вство ве́ліє.
21
ја%ко е^сть чл~къ и^же ᲄрђдᲆ е^го въ мђдрости и^ въ ра'ꙁђмњ и^ въ мђжествњ” И$ чл~къ иже не трђ'дится ѓ^ немъ дасть е^мђ ча'сть е^го, и^ сїе сђ'ета и^ лђка'въство ве'лїе.
22
Я́ко бива́єть челові́ку во всем труді́ єго́ і в проізволе́нії се́рдця єго́, і́мже той тружда́ється под со́лнцем,
22
ја%ко быва'етъ чл~кђ въ всемъ трђдњ е^го и^ въ и^ꙁволе'нїю срDца е^го, и^же трђжа'е^тся поD слн~цемъ.
23
я́ко всі дні́є єго́ болі́зней і я́рости попече́ніє єму́, і́бо в нощі́ не спить се́рдце єго́. І сіє́ же суєта́ єсть.
23
ЈА/ко вси дн~и е^го болеꙁнїи и^ ја^рости попече'нїи е^мђ, и^бо въ нощи не спи'тъ срDце е^го, и^ сїеy сђ'ета е^сть.
24
Ність бла́го челові́ку, но (ра́зві) є́же ясть і піє́ть і є́же пока́жеть душі́ своє́й бла́го в труді́ своє́м. І сіє́ ви́діх аз, я́ко от руки́ Бо́жия єсть.
24
и^ нњсть бл~го чл~кђ н^о то'кмо ја%же ја%сть и^ пїеᲄъ и^ покаꙁа'ти дш~и свое'и бл~го въ трђде своемъ. и^ се же ви'дњхъ а^ꙁъ ја%ко эT рђки бж~їя е^сть.
25
я́ко кто ясть і піє́ть кромі́ Єго́?
25
ја%ко кт^о ја%сть и^ пїетъ ра'ꙁвᲇ е^го.
26
Я́ко челові́ку бла́гу пред лице́м Єго́ даде́ му́дрость і ра́зум і весе́ліє, согріша́ющему же даде́ попече́ніє, є́же прилага́ти і собира́ти, во є́же да́ти благо́му пред лице́м Бо́жиїм. Я́ко і сіє́ суєта́ і проізволе́ніє ду́ха.
26
ја%ко чл~кђ бл~гђ преD лицемъ е^го дасть мђдрость и^ ра'ꙁђмъ и^ веселїе. и^ съгрњша'ющемђ да'лъ е^сть попече'нїе поити` и^ събра'ти, е^же да'ти бл~гомђ преD лицемъ бж~їимъ, ја%коже и^ се сђ'ета и^зволе'нїе дх~а”
Глава 3
1
Всім вре́м'я і вре́м'я вся́цій ве́щі под небесе́м.
1
Всњмъ годъ и^ время вся'кои ве'щи поD слн~чьною.
2
Вре́м'я ражда́ти і вре́м'я умира́ти, вре́м'я сади́ти і вре́м'я історга́ти сажде́ноє,
2
вре'мя роди'ти, и^ вре'мя ё^мрњти. время сади'ти, и^ время растръѕа'ти сажDеное.
3
вре́м'я убива́ти і вре́м'я ціли́ти, вре́м'я разруша́ти і вре́м'я созида́ти,
3
время ё^би'ти, и^ время цњли'ти. и^ время раꙁ#дрђшити, и^ соꙁда'ти.
4
вре́м'я пла́кати і вре́м'я смія́тися, вре́м'я рида́ти і вре́м'я ликова́ти,
4
вре'мя пла'катися, и^ время смњя'тися. время рыда'ти, и^ время ликова'ти.
5
вре́м'я размета́ти ка́меніє і вре́м'я собира́ти ка́меніє, вре́м'я обима́ти і вре́м'я удаля́тися от обима́нія,
5
время раскида'ти ка'менїе, и^ время събра'ти. время ѓ^дњя'тїя, и^ время тръпњти эT ѓ^скђдњнїя.
6
вре́м'я іска́ти і вре́м'я погубля́ти, вре́м'я храни́ти і вре́м'я отрі́яти,
6
время въꙁыска'ти, и^ время погђби'ти. время храни'ти и^ время и^ꙁя'ти.
7
вре́м'я раздра́ти і вре́м'я сши́ти, вре́м'я молча́ти і вре́м'я глаго́лати,
7
время раꙁдра'ти и^ время съши'ти. время молча'ти и^ время гл~ати.
8
вре́м'я люби́ти і вре́м'я ненави́діти, вре́м'я бра́ні і вре́м'я ми́ра.
8
время вᲆꙁлюби'ти и^ время ненави'дњти. время бра'ни, и^ время ми'ра”
9
Ко́є ізоби́ліє творя́щаго, в ни́хже сам труди́ться?
9
Чт^о и^ꙁъѓ^билїе творя'щаго в ни'х же спњшиT.
10
Ви́діх попече́ніє вся́чеськоє, є́же даде́ Бог сино́м челові́чеським, є́же пещи́ся в нем.
10
ви'дњхъ попеченїе всяческое е^же да'сть б~ъ сн~омъ чл~ческиM, е^же пещися в нем#,
11
Вся́чеськая, я́же сотвори́, добра́ (суть) во вре́м'я своє́, і́бо вся́кий вік дал єсть в се́рдце їх, я́ко да не обря́щеть челові́к сотворе́нія, є́же сотвори́ Бог от нача́ла і да́же до конця́.
11
всяческая ја%же сътвори до'бры сђть во время е^го” И$б^о всяческая вњковᲆ далъ е^сть въ срDце и^хъ. ја%ко не ѓ^бря'щетъ чл~къ съᲄворенїя ја%же сътвори` б~ъ эT нача'ла и^ до конца”
12
Уразумі́х, я́ко ність бла́го в них, но то́кмо є́же весели́тися і є́же твори́ти бла́го в животі́ своє́м.
12
РаꙁђмXњ ја%ко нњсть бл~го в ни'хъ, н^о токмо е^же весели'тися, и^ е^же твориᲄи бл~го въ животњ своеM”
13
І́бо всяк челові́к, і́же ясть і піє́ть і ви́дить благо́є во всем труді́ своє́м, сіє́ дая́ніє Бо́жиє єсть.
13
И$бо всякъ чл~къ и^же пїеT и^ ја%сть, ви'дитъ бл~гое во всемъ трђдњ своеM, се дая'нїе бж~їе е^сть”
14
Разумі́х, я́ко вся, єли́ка сотвори́ Бог, сія́ бу́дуть во вік. К тім ність приложи́ти і от тіх ність от’я́ти, і Бог сотвори́, да убоя́ться от лиця́ Єго́.
14
Раꙁђмњхъ ја%ко вся` е^ли'ка сътвори б~ъ, сїя бђдђтъ въ вњкъ. къ тњмъ нњсть приложи'ти, и^ эT сихъ нњсть ё^таи^ти. и^ б~ъ сътвори да ё^боя'ться эT лица е^го,
15
Би́вшеє уже́ єсть, і єли́ка і́муть би́ти, уже́ би́ша, і Бог взи́щеть гони́маго.
15
бы'вше ё^же е^сть. и^ е^ли'коже е^сть быти и^ ё^же быша, и^ б~ъ въꙁы'щетъ гони'маго”
16
І єще́ ви́діх под со́лнцем мі́сто суда́, та́мо нечести́вий, і мі́сто пра́веднаго, та́мо благочести́вий.
16
И$ е^ще` ви'дњхъ поD слн~цемъ мњсто сђ'дное, т^ђ нечести'выи. и^ мњсто правеDно т^ђ бл~гочестивыи”
17
І ріх аз в се́рдці моє́м: пра́веднаго і нечести́ваго су́дить Бог, я́ко вре́м'я вся́цій ве́щі і на вся́цім сотворе́нії та́мо.
17
И$ рњхъ а^ꙁъ въ срDцы мое^мъ, съ правеDнымъ и^ съ нечести'вымъ сђди'тъ б~ъ. и^ ја%ко время вся'кои ве'щи, и^ на всякомъ сътворе'нїю. т^ђ
18
Ріх аз в се́рдці моє́м о глаго́ланії сино́в челові́чеських, я́ко разсу́дить їх Бог, і є́же показа́ти, я́ко сі́ї ско́ти суть.
18
рњхъ а^зъ въ срDцы мое^мъ ѓ^ гл~анїи сн~овъ чл~ческихъ, ја%ко рассђди'тъ и^хъ б~ъ. и^ е^же показати ја%ко сїи ско'ти сђть,
19
І́бо і тім я́коже слу́чай сино́в челові́чеських і слу́чай ско́тський, слу́чай єди́н їм. Я́коже смерть того́, та́ко і смерть сего́, і дух єди́н во всіх. І что ізли́шше і́мать челові́к па́че скота́? Нічто́же, я́ко вся́чеськая суєта́.
19
и^б^о и^ тMњ ја%ко слђчаи сн~овъ чл~ческъ. и^ слђча'и скотьскїи, слђча'и в ниX. ја^ко смр~ть сего, ᲄако и^ смр~ть сего и^ дх~ъ во всXњ. и^ что и^зли'ше и%маT чл~къ паче скоᲄа` ничтоy, ја%ко всяческая сђеᲄа,
20
Вся і́дуть во єди́но мі́сто. Вся би́ша от пе́рсти і вся в персть возвраща́ються.
20
вс^я и^дTђ въ е^ді'но мњсто. вс^я быша эT перьсти и^ вс^и въ прьсть въꙁвращаюTся.
21
І кто вість дух сино́в челові́чеських, а́ще той восхо́дить горі́, і дух ско́тський, а́ще низхо́дить той до́лу в зе́млю?
21
и^ кт^о вњсть дх~ъ сн~овъ чл~ческихъ, а^ще въсходи'ти е^мђ го'рњ. и^ дх~ъ ско'тьскїи е^же съходи'ти е^мђ до'лђ въ ꙁемлю.
22
І ви́діх, я́ко ність бла́го, но то́кмо є́же возвесели́ться челові́к в творе́ніїх свої́х, я́ко сія́ часть єго́. Поне́же кто приведе́ть єго́ ви́діти то, є́же бу́деть по нем?
22
и^ ви'дXњ ја%ко нᲇсть бл~го, н^о токмо е^же въꙁвесели'тся чл~къ въ творенїиX е^го, ја%ко сїя ча'сть е^го. ја%ко кто приведеT е^го ви'дњти в ни'хъ, и^же а^ще бђдеT чт^о с ними”
Глава 4
1
І обрати́хся аз і ви́діх вся оклевета́нія бива́ющая под со́лнцем. І се сле́зи оклевета́нних, і ність їм утіша́ющаго, і от руки́ клеве́щущих на ня крі́пость, і ність їм утіша́ющаго.
1
И$ ѓ^братихся а^ꙁъ и^ ви'дњхъ вс^я ѓ^клевета'нныя быва'ющая поD слн~цемъ” И$ с^е сле'ꙁы ѓ^клевета'нныхъ, и^ нњсть иM ё^тњша'ющаго. и^ эT рђкъ ѓ^бидя'щиX и^хъ нњсть крњпость.
2
І похвали́х аз всіх уме́рших, і́же умро́ша уже́, па́че живи́х, єли́ці жи́ві суть досе́лі.
2
и^ похва'лихъ всњхъ ё^мръшихъ, паче живыхъ. е^ли'коже и^хъ живи сђть доселњ.
3
І благ па́че обої́х сих, і́же єще́ не бисть, і́же не ви́ді вся́каго сотворе́нія лука́ваго сотворе́ннаго под со́лнцем.
3
и^ бл~го паче ѓ%бою се'ю, и^же кт^о е^ще не бы'сть і^ и'же не ви'дњ сътворенїа лђка'вого сътвореннаго поD слн~цемъ”
4
І ви́діх аз весь труд і вся́ко му́жество сотворе́нія, я́ко сіє́ ре́вность му́жа от по́друга своєго́. І сіє́ суєта́ і проізволе́ніє ду́ха.
4
И$ видXњ а^ꙁъ весь трђдᲆ. и^ всяко мђж'ество сътворенаго. ја%ко сътворенїя мђжеви эT подрђга свое^го. и^ се сђе^та и^зволенїе дх~а”
5
Безу́мний об'я́т ру́ці свої́ і сніде́ пло́ті своя́.
5
Беꙁђмныи ѓ^бъяT рђцњ свои и снњсть плоть свою`.
6
Бла́го єсть ісполне́ніє го́рсти поко́я, па́че ісполне́нія двою́ го́рстію труда́ і произволе́нія ду́ха.
6
бл~го е^сть и^спол#ненїе горьсᲄи покоя, па'че и^сполненїа двою гор#стїю ᲄрђда, і^ и^зволенїе дх~а”
7
І обрати́хся аз і ви́діх су́єтство под со́лнцем.
7
И$ ѓ^братиXся а^ꙁъ и^ ви'дњхъ сђет#ство поD слн~цеM.
8
Єсть єди́н, і ність втора́го, ні си́на, ніже́ бра́та ність єму́, і ність конця́ всему́ труду́ єго́, ніже́ о́ко єго́ насища́ється бога́тства. І кому́ аз тружда́юся і лиша́ю ду́шу мою́ от благости́ні? І сіє́ суєта́ і попече́ніє лука́вно єсть.
8
е^сть е^ді'нъ и нњсть вторыи, ни сн~ъ же н^и братъ нњсть е^мђ. и^ нњсть кон#ца всемђ трђдђ е^го. ниже ѓ%ко е^го не насыща'ется богаTства. и^ комђ` аZ трђждаюся, и^ лиша'ю дш~ђ мою эT бл~гостыни. и^ се же сђ'ета и^ попеченїе лђка'вно е^сть.
9
Бла́зі два па́че єди́наго, ї́мже єсть мзда бла́га в труді́ їх.
9
бл~га дв^а паче е^ді'наго, и%маже е^сть м#ꙁда бл~га въ трђдњ иX.
10
Я́ко а́ще паде́ться єди́н от них, воздви́гнеть други́й прича́стника своєго́, і го́ре тому́ єди́ному, єгда́ паде́ть і не бу́деть втора́го воздви́гнути єго́.
10
ја%ко а^ще падется е^ді'нъ ею` въꙁдви'гнеT дрђгїи прича'стника свое^го” и^ го'ре томђ` е^ді'номђ е^гDа ся падеᲄъ, и^ не бђдеT вто'рого въꙁдви'гнђти е^го”
11
І а́ще у́снета два, тепло́ ї́ма бу́деть, а єди́н ка́ко согрі́ється?
11
И$ а'ще ё^снета дв^а тепло и%ма бђдетъ, а^ е^ді'нъ ка'ко съгрње'тся”
12
І а́ще укріпи́ться єди́н, два ста́нета проти́ву єму́, і вервь треплете́на не ско́ро расто́ргнеться.
12
И$ а'ще ё^крњпится е^ді'нъ, дв^а станета противђ е^мђ`. и^ вервь треплены не скоро растоrгнеTся
13
Благ о́трок нищ і мудр, па́че ста́ра царя́ і безу́мна, і́же не разумі́ внима́ти єще́.
13
Бл~гъ рабъ нищъ и^ мђдръ, паq сᲄара цр~я и^ беꙁђмна. и^же не раꙁђмњ вни'мати е^ще`.
14
Я́ко із до́му ю́зников ізи́деть ца́рствовати, поне́же і в ца́рстві своє́м роди́ся нищ.
14
ја%ко и^ꙁ домђ ю%жникъ и^зыидетъ црsтвовати, ја%ко и^ въ црsтвњ е^го родится ни'щъ”
15
Ви́діх всіх живу́щих, ходя́щих под со́лнцем, с ю́ним втори́м, і́же воста́неть вмі́сто єго́.
15
И$ ви'дњхъ вс^я живђщая, и^ ходя'щая поD слн~це съ ю%нымъ вторы'мъ. и^же въста'нетъ в него мњсто.
16
Ність конця́ всім лю́дем, всім, і́же пред ни́ми би́ша, і́бо послі́днії не возвеселя́ться о нем, я́ко і сіє́ суєта́ і проізволе́ніє ду́ха.
16
и^ нњсть попеченїя всњмъ лю'демъ, всњмъ и^же преD ни'ми быша. и^б^о послDњнїи не въꙁвеселится ѓ^ немъ” ја%ко и^ с^е сђе'та і^ и^зволенїе дх~а”
17
Сохрани́ но́гу твою́, єгда́ а́ще і́деши в дом Бо́жий, і близ (бу́ди) є́же слу́шати. Па́че дая́нія безу́мних же́ртва твоя́, поне́же не ві́дять, я́ко творя́ть зло.
17
и^ съхрани но'гђ свою е^гда` а^ще и'деши въ до'мъ бж~їи и^ бли'ꙁᲆ ё^слы'шати, паче да'нїи безђмныхъ жрътва твоа” ја%ко не сђть повњда'ющїи твори'ти бл~гое”
Глава 5
1
Не скор бу́ди усти́ твої́ми, і се́рдце твоє́ да не ускоря́єть ізноси́ти сло́во пред лице́м Бо́жиїм. Я́ко Бог на небесі́ горі́, ти же на землі́ до́лу, сего́ ра́ди да бу́дуть словеса́ твоя́ ма́ла.
1
Не потщася ё^сты свои^ми, и^ срDце твое да не ё^скоритъ и^знести сло'во преD лицемъ бж~їимъ” ЈА/ко б~ъ на нб~си го'рњ и^ т^ы на ꙁемли` до'лђ” ѓ^ семъ да бђ'дђтᲆ словеса твоа ма'ла.
2
Я́ко прихо́дить со́ніє во мно́жестві попече́нія, та́ко і глас безу́мнаго во мно́жестві слове́с.
2
ја%ко прихо'дитъ со'нїе въ мно'жествњ и^скђса, и^ гла'съ безђмнаго въ мно'жествњ словесъ” ЈА/коже
3
А́ще обіща́єши обі́т Бо́гу, не уме́дли отда́ти єго́. Я́ко ність хоті́нія в безу́мних, ти у́бо, єли́ка а́ще обіща́єши, отда́ждь.
3
а^ще ѓ^бњща'еши ѓ^бњтъ къ б~ђ, не ё^медли эTда'ти е&” ЈА/ко нњсть хотњ'нїе въ беꙁђмїе. т^ы ё^бо е^ли'ко ѓ^бњщався эTда'жDь,
4
Бла́го тебі́ є́же не обіщава́тися, не́жели обіща́вшуся тебі́, не отда́ти.
4
бл~го е^же не ѓ^бњщаватися нежели ѓ^бњща'вшися не эTда'ти”
5
Не даждь устна́м твої́м є́же во гріх ввести́ плоть твою́, і да не рече́ши пред лице́м Бо́жиїм, я́ко неві́дініє єсть, да не прогні́вається Бог о гла́сі твоє́м і растли́ть творе́нія рук твої́х.
5
Не да'и же ё^стенъ своиX съгрњши'ти плоти свое^и, да не рече'ши преD лицемᲆ бж~їи^мъ ја%ко неви'дима е^сть” да не прогнњва'ется б~ъ ѓ^ гла'сњ твое^мъ, и^ растлитъ творе'нїя рђ'къ твоиX”
6
Я́ко во мно́жестві со́ній і су́єтствія, (та́ко) і словеса́ мно́га, ті́мже Бо́га бо́йся.
6
ја%коже въ мно'жествњ со'нїи и^ сђетъстви и^ словесъ мно'гъ” Ты ё^бо б~а бо'ися.
7
А́ще оби́ду ни́щаго і расхище́ніє суда́ і пра́вди уви́диши во страні́, не диви́ся о ве́щі. Я́ко висо́кий над висо́ким надзира́тель, і висо́ції над ни́ми,
7
а^ще ѓ^би'дђ ни'щаго и расхище'нїе сђда пра'веDнаго ви'диши вᲆ стра'нњ, не диви'ся ѓ^ вещи. ја%ко высо'кїи наD высо'кимъ съхрани'тся, и^ высится на ни'хъ
8
і ізоби́ліє землі́ над всім єсть цар села́ возді́ланна.
8
и^ꙁоѓ^би'лїе ꙁемля`” наD вся'кою страною е^сть цр~ь съдњяn”
9
Люб'я́й сребро́ не наси́титься сребра́. І кто наслади́ться во мно́жестві єго́ плода́? І сіє́ суєта́.
9
любя'и сребро` не насыти'тся сребра`. и^ кт^о възлюби въ мно'жествњ и^хъ. пло'ды, и^ се же сђета.
10
Во мно́жестві бла́га умно́жишася яду́щії є. І ко́є му́жество іму́щему є? Я́ко нача́ло є́же ви́діти очи́ма свої́ма.
10
вᲆ мно'жествњ бл~госᲄы'ня, ё^мно'жишася ја^дђщїи ю&” И$ кое мђжество е^же эT сея ја%ко нача'ло ви'дњти ѓ^чи'ма е^го”
11
Сон сла́док рабо́тающему, а́ще ма́ло іли́ мно́го сність. А наси́тившагося бога́тство не оставля́єть усну́ти.
11
Со'нъ сла'докъ рабђ а^ще ма'ло и^ли мно'го снњсᲄь, и^ насы'щ#шемђся богатњти. ја%ко нњсть ѓ^ставля'яи е^го поспа'ти”
12
Єсть неду́г, єго́же ви́діх под со́лнцем, бога́тство храни́мо от стяжа́теля во зло єму́,
12
е^сть недђ'гъ е^гоже ви'дњхъ поD слн~цеM. бога'тьство храни'мо эT него въ ꙁло'бђ е^мђ,
13
і поги́бнеть бога́тство о́но в попече́нії лука́вні, і роди́ си́на, і ність в руці́ єго́ нічто́же.
13
и^ поги'бнетъ бога'тьство ѓ%но в попече'нїи лђка'внњ. и^ роди сн~а, и^ нњсть в рђцњ ничтоже”
14
Я́коже ізи́де із чре́ва ма́тере своєя́ наг, возврати́ться іти́, я́коже і при́йде, і нічто́же во́зьметь от труда́ своєго́, да понесе́ть в руці́ своє́й.
14
ЈА/коже и^ꙁы'иде эT чре'ва мт~ри свое^я на'гъ въꙁвраща'ется и^ти ја%коже и^ прїиде, и^ ничтоже прїиметъ вᲆ трђдњ своеM” да по'идетъ въ рђцњ е^го
15
І сіє́ зол неду́г. Я́коже бо при́йде, та́ко і оти́деть, і ка́я по́льза єму́, я́ко труди́ться на вітр?
15
и^ се же ѕо'лъ недђ'гъ. ја%коже б^о прїидетъ та'ко эTи^детъ, и^ чт^о и^ꙁоѓ^би'лїе е^го, и^же трђдитъ на вњтеръ.
16
І́бо всі дні́є єго́ во тьмі і пла́чі і в я́рості мно́зі, і в неду́зі і во гні́ві.
16
и^б^о вс^и дн~и е^го въ тмњ и^ въ пла'чи, и^ въ ја%рости мно'ѕњ и^ в недђꙁњ и^ въ гнњ'вњ”
17
Се, ви́діх аз благо́є, є́же єсть ізря́дно, є́же я́сти і пи́ти і ви́діти благости́ню во всем труді́ своє́м, і́мже труди́лся би под со́лнцем, в число́ дній живота́ своєго́, я́же дал єсть єму́ Бог, я́ко сіє́ часть єго́.
17
Се ви'дњхъ а^ꙁъ бл~гое е^же е^сть добро е^же ја%сти и^ е^же пи'ти. и^ е^же ви'дњти блгsты'ню въ все'м# трђдњ е^гоже и^ спњши'тъ поD слн~цемъ число` дн~їи живоᲄа` е^го, и^хже да'лъ е^сть е^мђ б~ъ, ја^ко сїа ча'сть е^го е^сть.
18
і́бо вся́кому челові́ку, єму́же дал єсть Бог бога́тство і імі́нія, і власть даде́ єму́ я́сти от того́ і прия́ти часть свою́ і возвесели́тися о труді́ своє́м, сіє́ дар Бо́жий єсть.
18
и^б^о вся'къ чл~къ е^же да'лъ е^сть е^мђ б~ъ бога'тьство и^мњнїе и^ вла'сᲄь на не'мъ и^ ја%сти эT ниX, и^ прїя'ти ча'сть е^го и^ въꙁвесели'тися ѓ^ трђдњ свое^мъ” Сїе дая'нїе бж~їе е^сть
19
Я́ко не мно́го па́м'ятствовати і́мать дні живота́ своєго́, поне́же Бог облага́єть єго́ попече́ньми в весе́лії се́рдця єго́.
19
ја%ко не мно'ги помянђти дн~и живота свое^го. ја%ко б~ъ печа'ль е^го въ весе'лїи срDца е^го”
Глава 6
1
Єсть лука́вствіє, є́же ви́діх под со́лнцем, і мно́го єсть над челові́ком.
1
Єсть лђкав#ствїе е^же ви'дXњ поD слн~цемъ, и^ мно'го е^сть эT чл~ка”
2
Муж, єму́же дасть Бог бога́тство і імі́ніє і сла́ву, і ність лиша́яй душі́ своє́й от всіх, ї́хже вожделі́єть, і не дасть єму́ Бог вла́сти от него́ я́сти, я́ко чуждь муж я́сти і́мать от него́. І сіє́ суєта́ і неду́г зол єсть.
2
Мђж'ъ и^же да'сᲄь е^мђ б~ъ бога'т#ство і^ и^мњнїе и^ сла'вђ” И$ нњсть лиша'яи дш~и е^го эT всњхъ иXже въжделњетъ” И$ не да'сть е^мђ б~ъ вла'сти эT него ја%сти ја%ко чюQ мђжъ ја%сти и%мать эT него” и^ се же сђета и^ недђгъ ѕо'лъ е^сть.
3
А́ще роди́ть муж сто (чад) і лі́та мно́га поживе́ть, і мно́зі бу́дуть дні́є літ єго́, і душа́ єго́ не наси́титься от благости́ні, і погребе́нія не бисть єму́, ріх: благ па́че єго́ і́зверг,
3
а^ще пребђдетъ мђжъ, р~, лњтъ, и^ мно'га поживетъ, и^ мно'ѕи бђдTђ дн~їе лњтъ е^го. и^ дш~а е^го не насытиTся эT бл~госты'ня и^ погребе'нїя не быs е^мђ” и^ рњхъ бл~га паче е^го и^ꙁверга,
4
я́ко в суєті́ при́йде і во тьму і́деть, і во тьмі і́м'я єго́ покри́ється,
4
ја%ко въ сђетњ прїиде и^ въ тмђ и^деT, и^ въ тмњ и^мя е^го покрыется.
5
і со́лнця не ви́ді, ніже́ разумі́, поко́й сему́ па́че того́.
5
и^ слн~ца же не ви'дњ ни'же раꙁђмњ поко'я” Сїе па'че сего
6
І поживе́ ти́сящу літ сугу́бо, і благости́ні не ви́ді, єда́ не во єди́но мі́сто вся і́дуть?
6
и^ житъ ты'сяща лTњ по всемђ, блгsтынњ не ви'дњ. е^да` не въ е^ді'но л^и мњсто вс^я и^дTђ.
7
Весь труд челові́ч во уста́ єго́, і душа́ єго́ не іспо́лниться.
7
ве'сь трђдъ чл~чъ въ ё^ста е^го, и^ дш~а же е^го не и^спо'лнится”
8
Я́ко ко́є ізоби́ліє (челові́ку) му́дрому па́че безу́мнаго? Поне́же нищ позна́ ходи́ти проти́ву живота́.
8
ја^коже и^ꙁъѓ^билїе чл~кђ мђдромђ па'че беꙁђмнаго, поне'же нищъ ви'дњ ходи'ти проти'вђ животђ.
9
Бла́го виді́ніє о́чію па́че ходя́щаго душе́ю. І се су́єтствіє і проізволе́ніє ду́ха.
9
бл~го видᲇнїе ѓ%чїю па'че ходя'щаго дш~ею. и^ с^е сђе^т#ствїе изволенїе дх~а”
10
А́ще что бисть, уже́ іменова́ся і́м'я єго́, і позна́ся, є́же єсть челові́к і не возмо́жеть суди́тися с кріпча́йшим па́че себе́.
10
И$же чт^о бысть ё^же` и^меновася и^мя е^го, и^ поꙁнася е^же е^сть чл~къ, и^ не воꙁмо'жетъ сђди'тися съ крњпча'ишимъ па'че себе`.
11
Я́ко суть словеса́ мно́га умножа́ющая суєту́.
11
ја%ко сђть словеса` мно'га ё^множа'юще сђ'етђ” Єже чт^о и^ꙁли'ше чл~кђ,
Глава 7
1
Что ізли́шше челові́ку, я́ко кто вість, что бла́го челові́ку в животі́ (єго́) число́ дній живота́ су́єтства єго́? І сотвори́ я в сі́ні. Я́ко кто возвісти́ть челові́ку, что бу́деть по нем под со́лнцем?
1
бл~го и^мя па'че е^ле'я бл~га, и^ дн~ь смр~тныи паq дн~я бытїя е^го”
2
Бла́го і́м'я па́че єле́я бла́га, і день сме́ртний па́че дня рожде́нія єго́.
2
Бл~го ходи'ти въ до'мъ пла'ча нежели ходи'ти въ доM пи'ра, поне'же сїе конецъ вся'комђ чл~кђ, и^ живыи да'сть бл~го въ срDце е^го.
3
Бла́го ходи́ти в дом пла́ча, не́жели ходи́ти в дом пи́ра, поне́же сіє́ коне́ць вся́кому челові́ку, і живи́й дасть бла́го в се́рдці єго́.
3
бл~га ја%рость па'че смњ'ха, ја%ко въ ѕлобњ лица` ё^блажи'тся срDце.
4
Бла́га я́рость па́че смі́ха, я́ко во зло́бі лиця́ ублажи́ться се́рдце.
4
срDце мђ'дрыхъ в домђ` пла'ча, и^ срDце безђмныхъ въ домђ` веселїя.
5
Се́рдце му́дрих в дому́ пла́ча, а се́рдце безу́мних в дому́ весе́лія.
5
бл~го е^же слы'шати запрещенїе премђдра, па'че мђжа слы'шащаго пњснь безђмныхъ.
6
Бла́го є́же сли́шати преще́ніє прему́дра, па́че му́жа сли́шащаго піснь безу́мних.
6
ЈА/коже б^о гла'съ тернїя поD котлоM, та'ко смњхъ беꙁђмнаh, и^ с^е же сђета”
7
Я́коже глас те́рнія под котло́м, та́ко сміх безу́мних. І сіє́ суєта́.
7
ЈА/коже клевета льститъ мђ'драго, и^ раZслабля'етъ срDце бл~гороDствїя е^го.
8
Я́ко клевета́ льстить му́драго і погубля́єть се́рдце благоро́дствія єго́.
8
бл~га послDњняя словесъ па'че нача'ла е^го” Бл~гъ тръпели'в#, па'че высокиX дх~оM.
9
Бла́га послі́дняя слове́с па́че нача́ла єго́, благ терпіли́вий па́че висо́каго ду́хом.
9
не тщися въ дђсњ свое^мᲆ ја^ри'тися, ја%ко ја%рость в нњдрехъ безђмныхъ почива'етъ”
10
Не тщи́ся в ду́сі своє́м яри́тися, я́ко я́рость в ні́дрі безу́мних почи́єть.
10
да не речеши чт^о быs ја%ко дн~їе древнїи бњша бла'ѕи па'че сихъ, ја%ко не въ мђдрости вопросиl е^си ѓ^ сеM”
11
Да не рече́ши: что бисть, я́ко дні́є пре́жднії бі́ша бла́зі па́че сих? Я́ко не в му́дрості вопроси́л єси́ о сем.
11
Бл~га мђдрость съ раꙁдњленїемъ по жре'бїю, і^ и^зъѓ^билїе ви'дящимъ слн~це.
12
Бла́га му́дрость с наслі́дієм, па́че же ви́дящим со́лнце.
12
ја%ко въ стњнњ ея` мђдрость, ја%ко стњнь сребра`. и^ꙁъѓ^билїе ра'зђмђ премђдрость, премђдрость ѓ^живля'етᲆ и^же ё^ нея`”
13
Я́ко в сі́ні єго́ му́дрость, я́коже сінь сребра́, і ізоби́ліє ра́зума прему́дрости оживля́єть, і́же от нея́.
13
Ви'ждь сътворенїя бж~їя, ја%ко кт^о мо'жетъ ё^краси'ти е^же а^ще б~ъ разъвратиT.
14
Виждь творе́нія Бо́жія: я́ко кто мо́жеть украси́ти, єго́же а́ще Бог преврати́ть?
14
въ дн~ь бл~гостыня е^го живи въ бла'ѕњ, и^ ви'жDь въ дн~ь ꙁло'бы. вижDь съ си'мъ съ гласи сихъ е^же сътвори б~ъ ѓ^ гл~њх#. да не ѓ^бря'щетᲆ чл~къ ꙁа не'ю ничто'же.
15
В день благости́ні (Єго́) живи́ во бла́зі і виждь в день зла. Виждь, і с ним согла́сно сіє́ сотвори́ Бог, о глаго́ланії, да не обря́щеть челові́к за Ним нічто́же.
15
всяческая ви'дњхъ во' дн~и сђе'тьствїя мое^го, е^сть пра'веDныи погиба'яи въ свое'и правдњ, и^ е^сть нечьстивыи пребыва'яи въ свое'и ѕло'бњ”
16
Вся́чеськая ви́діх во днех су́єтствія моєго́. Єсть пра́ведний погиба́яй во своє́й пра́вді, і єсть нечести́вий пребива́яй во своє́й зло́бі.
16
Не бђди правди'въ вельми, ни мђдрися и^ꙁъѓ^билне, е^да` когда иZё^мње'шися.
17
Не бу́ди правди́в вельми́, ні мудри́ся ізли́шше, да не когда́ ізуми́шися.
17
и^ не бесчествђи мно'го, и^ не бђ'ди жестоk, да не ё%мреши не въ время свое.
18
Не нече́ствуй мно́го і не бу́ди же́сток, да не у́мреши не во вре́м'я своє́.
18
бл~го т^и е^сть съдръжа'тися ѓ^ сеM, и^ эT сего ё^бо не ѓ^скверни рђки` свое'а, ја%ко боа'щимся б~а и^ꙁыидђтъ вс^я”
19
Бла́го ті єсть держа́тися сего́, і от сего́ не оскверни́ руки́ твоєя́, я́ко боя́щимся Бо́га поспіша́ться вся.
19
Премђдрость помо'жетъ мђ'дромђ, паче десяти ѓ^блада'ющиX во' градњ.
20
Прему́дрость помо́жеть му́дрому па́че десяти́ облада́ющих во гра́ді.
20
ја%ко нњсᲄь чл~къ пра'веденᲆ на ꙁемли`, и^же сътвориT бл~гое и^ не съгрњшиT”
21
Я́ко ність челові́к пра́веден на землі́, і́же сотвори́ть благо́є і не согріши́ть.
21
И$ вся` ё^бо словеса и%хже въꙁгл~ютъ нечетивїи и^ не вложи срDца свое^го, да не ё^слы'шиши раба` свое^го кленђща тебе.
22
І во вся словеса́, я́же возглаго́лють нечести́вії, не вложи́ се́рдця своєго́, да не усли́шиши раба́ своєго́ клену́ща тебе́,
22
ја%ко многа'жды слђкђ'ют# тобо'ю ѓ^бхожDенїемъ ѓ^ꙁлобиT мно'гиM срDце твое, ја%ко да и^ т^ы клялъ е^си дрђгїя мно'гїя.
23
я́ко мно́гажди возлука́внуєть на тя, і обхожде́нії мно́гими озло́бить се́рдце твоє́, я́коже і ти клял єси́ іни́я (мно́гія).
23
вс^я сїя и^скђсихъ въ мђдрости, и^ рњхъ ё^мђдрђся и^ сїя ё^дали'ся эT мене.
24
Вся сія́ іскуси́х в му́дрості. Ріх: умудрю́ся, і сія́ удали́ся от мене́
24
далече паче нежели бња'ше, и^ бездны глђбинђ кт^о ѓ^бря'щетъ ю&.
25
дале́че па́че не́же біх, і бе́здни глубина́, кто обря́щеть ю?
25
и^ ѓ^крђжихъ а^ꙁ# и^ срDце мое е^же раꙁђмњти, е^же съсњтити и^ е^же въꙁыска'ти мђдрости и^ ра'ꙁђма. и^ е^же раꙁђмњти нечьстиваго, беꙁђмїе и^ ѓ^жесᲄоченїе и^ лесть.
26
Обидо́х аз, і се́рдце моє́, є́же разумі́ти, є́же разсмотри́ти, і є́же взиска́ти му́дрость і ра́зум, і є́же разумі́ти нечести́ваго безу́міє і ожесточе́ніє і лесть.
26
и^ ѓ^брњта'ю а^зъ женђ гор#ча'ишђ паче смр~ти, ја^коже е^сть ловитва, и^ сњти срDца ея` и^ съё'зъ в# рђкђ ея`. бл~гїи преD лицемъ бж~їиM и^ꙁвинеTся эT нея, и^ съгрᲇша'яи ѓ^бъяT бђдетъ эT нея”
27
І обріто́х аз ю, і реку́ горча́йшу па́че сме́рти жену́, я́же єсть лови́тва, і сі́ті се́рдце єя́, у́зи в руку́ єя́. Благи́й пред лице́м Бо́жиїм ізи́меться от нея́, а согріша́яй ят бу́деть от нея́.
27
Се сїя ѓ^брњтохъ рече соборникъ, е^ді'нђ е^ді'нои и^же ѓ^брњсти по'мыслъ, е^гоже въꙁыска дш~а моа, и^ не ѓ^брњтохъ.
28
Се, сіє́ обріто́х, рече́ Екклесіа́ст, єди́ну єди́ною є́же обрісти́ по́мисл, є́же взиска́ душа́ моя́, і не обріто́х.
28
и^ чл~ка е^ді'наго эT тысђщи ѓ^брњтохъ, и^ жены въ всњхъ сихъ не ѓ^брњтоX.
29
І челові́ка єди́наго от ти́сящ обріто́х, а жени́ во всіх сих не обріто́х.
29
ѓ^баче с^е сїе ѓ^брњтохъ, е^же сътвори б~ъ чл~комъ правымᲆ. и^ сїи въꙁыскаша помы'словъ мно'гихъ.
30
Оба́че се, сіє́ обріто́х, є́же сотвори́ Бог челові́ка пра́ваго, і сі́ї взиска́ша помисло́в мно́гих. Кто уві́ді му́дрость? І кто вість разріше́ніє глаго́ла?
Глава 8
1
Му́дрость челові́ка просвіти́ть лице́ єго́, а безсту́дний возненави́дін бу́деть лице́м свої́м.
1
кт^о вњдњ мђдрость, и^ кт^о вњсть раꙁрњшенїе глаго'ла” Мђ'дрость чл~кђ просвњща'ет# лице е^го, и^ беꙁъстђдныи въꙁненави'дњнъ бђ'детъ лицемъ свои^мъ”
2
Уста́ царе́ва сохрани́, і о словесі́ кля́тви Бо́жия не скор бу́ди.
2
Оу^ста` цр~я съхрани, и^ ѓ^ словесехᲆ клятвы бж~їя не тщися,
3
От лиця́ єго́ по́йдеши, не ста́ни во словесі́ лука́вні, я́ко все, є́же (а́ще) восхо́щеть, сотвори́ть,
3
эT лица бо е^го по'идеши, не ста'ни въ словесњ лђкавнњ. ја%ко вс^я е^же а'ще вᲆсхо'щеT сътворитъ,
4
я́коже цар облада́яй, і кто рече́ть єму́: что твори́ши?
4
ја^коже цр~ь съвладњ, и^ кт^о речетъ е^мђ чт^о тво'риши.
5
Храня́й за́повідь не уві́сть глаго́ла лука́вна, і вре́м'я суда́ вість се́рдце му́драго,
5
храняи ꙁа'повњдь, не ё^вњсть гл~а лђкавна” И$ время сђда вњсть срDце мђдраго.
6
я́ко вся́цій ве́щі єсть вре́м'я і суд, я́ко ра́зум челові́ка мног (єсть) на нем,
6
јако всякои ве'щи е^сть вре'мя сђ'да, ја^ко ра'ꙁђмъ чл~ка мно'гᲆ е^сть на неM.
7
я́ко ність ві́дящаго, что бу́дущеє, зане́ я́коже бу́деть, кто возвісти́ть єму́?
7
ја%ко нњсть вњдя'щаго чт^о бђ'дђщее, и^ ја%коже бђдетъ и^ кт^о въꙁвњстиT е&.
8
Ність челові́ка владу́щаго ду́хом, є́же возбрани́ти ду́ху. І ність владу́щаго в день сме́рти, і ність посла́ в день бра́ні, і не спасе́ть нече́стіє су́щаго в нем.
8
нњсть чл~ка владђщаго въ дђсњ воꙁбрани'ти сᲆ дх~оM, и^ нњсть владђщаго въ дн~ь смр~ти. и^ нњсть посла въ дн~ь бра'ни, и^ не сп~сеT беꙁъчестїе сђщаго в не'и.
9
І все сіє́ ви́діх, і вдах се́рдце моє́ во все сотворе́ніє, є́же сотворе́но єсть под со́лнцем, вся, во єли́ких облада́н єсть челові́к над челові́ком, є́же озло́бити єго́.
9
и^ вс^е сїе ви'дњх#, и^ вᲆдаX срDце мое въ все` сътворенїе еже сътворено е^сть поD слн~цеM. вс^я е^лика ѓ^блада'лъ е^сᲄь чл~къ въ чл~цᲇ е^же ѓ^ꙁлоби'ти е^го”
10
І тогда́ ви́діх нечести́вия во гро́би внесе́ни, і от свята́го, і ідо́ша і похвале́ні би́ша во гра́ді, я́ко си́це сотвори́ша. І сіє́ суєта́.
10
И$ тогда` ви'дњх# нечьсти'выя въ гробы несомы, и^ эT ст~ого и^доша и^ похва'лиша въ градᲇ, ја%ко сїе сътвори'ша. и^ се же сђета,
11
Я́ко ність преріка́нія бива́ющаго творя́щим лука́воє вско́рі. Сего́ ра́ди уві́рися се́рдце сино́в челові́чеських в них, є́же сотвори́ти лука́воє.
11
ја%ко нњсть и^ꙁбавленїя быва'ющаго эT творя'щихъ лђкавое въскорњ, сего ради ё^вњрися срDце сн~овъ чл~ческихъ в нихъ е^же сътворити лђка'вое.
12
І́же согріши́, сотвори́л єсть лука́воє, отто́лі, і от долготи́ їх. І́бо і вім аз, я́ко єсть бла́го боя́щимся Бо́га, да боя́ться от лиця́ Єго́.
12
и^же съгрњши сътворилъ е^сть лђкавое, эTтолњ и^ эT долготы иX. и^б^о и^ ви'дњхъ а^ꙁъ ја%ко бђдетъ бл~го боа'щиMся б~а, да бояTся эT лица е^го.
13
І не бу́деть бла́го нечести́вому, і не продолжи́ть дній в сі́ні, і́же ність боя́йся от лиця́ Бо́жия.
13
и^ не бђдеT бл~го нечьстивомђ, и^ не предолжатъ дн~їи въ сњни, и^же нњсть боя'ися эT лица бж~їя”
14
Єсть суєта́, я́же сотворе́на єсть на землі́, я́ко суть пра́веднії, на ни́хже постиза́єть я́ко творе́ніє нечести́вих, і суть нечести́вії, на ни́хже постиза́єть я́ко творе́ніє пра́ведних. Ріх, я́ко і сіє́ суєта́.
14
Є$сть сђе'та ја%же сътворена е^сть на ꙁемли`. ја%ко сђть правеDнїи и^ ја^ко достиѕа'етъ на ниX ја^ко сътворенїе нечестивыхъ” и^ сђть нечестивїи ја%ко достиѕа'етᲆ на нихъ ја%ко сътворенїе правеDных#, рњхъ ја%ко и^ с^е сђета.
15
І похвали́х аз весе́ліє, я́ко ність бла́го челові́ку под со́лнцем, но то́кмо є́же я́сти і пи́ти і є́же весели́тися, і то приби́ток єму́ в труді́ єго́ во днех живота́ єго́, ї́хже дал єсть єму́ Бог под со́лнцем.
15
и^ похвалиX азъ съ веселїемъ, ја%ко нњсть бл~го чл~кђ поD слн~цемъ н^о токмо е^же ја%сти и^ пити и е^же веселитися. и^ т^о прибытокъ е^го трђдови, дн~їе живота` е^го иXже далъ е^сть е^мђ б~ъ поD слн~цеM.
16
В ни́хже дах се́рдце моє́, є́же разумі́ти му́дрость і є́же ві́діти попече́ніє сотворе́ноє на землі́, я́ко і во дні і в нощі́ сна во о́чію своє́ю ність ви́дяй.
16
в них же дахъ срDце мое раꙁђмњти мђдрость, и^ е^же вњдњти попеченїе сътвореное на' ꙁемли” И$ во дн~и и^ в но'щи сна во ѓ'чїю свое'ю нњсть видя'и”
17
І ви́діх вся творе́нія Бо́жія, я́ко не мо́жеть челові́к ізобрісти́ творе́ніє сотворе́ноє под со́лнцем. Єли́ка а́ще потруди́ться челові́к обрісти́, і не обря́щеть. І єли́ка а́ще рече́ть му́дрий уразумі́ти, не возмо́жеть обрісти́. Ті́мже все сіє́ вдах в се́рдце моє́, і се́рдце моє́ все сіє́ ви́ді.
17
и вњдњхъ вс^я сътворенїя бж~їя ја^ко не мо'жетъ чл~къ и^ꙁъѓ^брњсти, съ сотворенїемъ сътворе'номъ подъ слн~цемъ” Є$лико а^ще трђ'дится чл~къ ѓ^брњсти, и^ не ѓ^бря'щетъ. е^ли'коже а^ще речеT мDђрыи раꙁђмᲇти, и^ не воꙁмо'жетъ ѓ^брњсти.
Глава 9
1
Я́ко пра́веднії і му́дрії і ді́ланія їх в руці́ Бо́жієй, і любве́ же і не́нависти ність ві́дяй челові́к. Вся пред лице́м їх, суєта́ во всіх.
1
ја%ко вс^е сїе вдахъ въ срDце мое, и^ срDце мое вс^е сїе вњдњ” ЈАко правеDнїи и^ мђдрїи, и^ дњла'нїя и^хъ въ рђкђ бж~їю. и^ любовъ же и^ нена'висть нњсть чл~къ видя'и вс^я, преD лицемъ и^хъ сђе'та.
2
Слу́чай єди́н пра́ведному і нечести́вому, благо́му і зло́му, і чи́стому і нечи́стому, і жру́щему і не жру́щему. Я́коже благи́й, та́ко согріша́яй. Я́коже клени́йся, та́ко боя́йся кля́тви.
2
въ всњхъ слђча'и правеDномђ и^ нечьстивомђ, бл~гомђ и^ ꙁломђ, и^ чи'сᲄомђ и^ нечи'стомђ, и^ жрђщемђ, и^ не жрђщемђ. ја%коже бл~гыи и^ ја%ко съгрњша'яи, и^ ја^коже кленыися и^ ја^коy боя'ися кля'твы”
3
Сіє́ лука́во во вся́цім сотворе́нім под со́лнцем, я́ко слу́чай єди́н всім. І се́рдце сино́в челові́чеських іспо́лнися лука́вствія, і пре́лесть в сердця́х їх і в животі́ їх, і по сих к ме́ртвим.
3
Се лђкаво въ всеM твореномъ поD слн~цемъ, ја%ко слђча'и всњхъ. и^ срDце сн~въ чл~ческихъ и^споlнися лђкав#ствїа, и^ гордость и^ лесть въ срDцехъ и^хᲆ и^ въ животњ иX, и^ по нихъ къ мр~твымъ”
4
Поне́же кто єсть, і́же приобща́ється ко всім живи́м? Єсть наде́жда, я́ко пес живи́й, той благ па́че льва ме́ртва.
4
ЈА/ко кт^о и^же причаща'ется къ всњмъ живымъ, е^сть надежда. ја%ко песъ живъ сїи бл~гъ паче льва мр~тва.
5
Поне́же живі́ї разумі́ють, я́ко у́мруть, ме́ртвії же не суть ві́дущії нічто́же. І ктому́ ність їм мзди, я́ко забве́нна єсть па́м'ять їх,
5
ЈА/ко живїи раꙁђмњюT ја%ко ё'мрђтъ, мр~твїи же не сђть вњдђщеи ничто'же, и^ ктомђ нњсть и^мъ м#ꙁды, ја%ко забвена е^сть память и^хᲆ.
6
і любо́в їх і не́нависть їх і рве́ніє їх уже́ поги́бе, і ча́сти ність їм ктому́ во ві́ки во вся́цім творе́нії под со́лнцем.
6
и^ любовь иX и^ не'нависть и^хъ и^ рвенїе иX ё^же` поги'бе, и^ части нњсть и^мъ въ вњки, въ всеM творенїи поD слн~цеM”
7
Прийди́, яждь в весе́лії хліб твой і пий во бла́зі се́рдці вино́ твоє́, я́ко уже́ уго́дна Бо́гу творе́нія Твоя́.
7
Прїиди и^ ја%жъ въ веселїи хлњбᲆ свои, и^ пїи во бла'ѕᲇ срDцы вино` свое, ја^ко ё^же бл~говоли б~ъ творенїя твоа.
8
Во вся́ко вре́м'я да бу́дуть ри́зи твоя́ бі́ли, і єле́й на главі́ твоє́й да не оскуді́єть.
8
во всяко время да сђть ризы твоя бњлы, и^ е^ле'и на главњ твое'и да не ли'шится”
9
І виждь житіє́ с жено́ю, ю́же возлюби́л єси́, во вся дні живота́ ю́ности твоєя́, да́нния ті под со́лнцем, вся дні су́єтствія твоєго́, я́ко сіє́ часть твоя́ в животі́ твоє́м і в труді́ твоє́м, і́мже ти труди́шися под со́лнцем.
9
Ви'жDь живоT съ жено'ю ю^же воꙁлюбилъ е^си, въ вся` дн~и живота` ю%ности твое'а. да'ннаа т^и поD слн~цеM, вс^я дн~и сђе'тьствїя твое^го. ја%ко с^е часть твоя` въ животњ твоеM, и^ въ трђдњ твоеM и%мже т^ы трђди'ся поD слн~цеM”
10
Вся, єли́ка а́ще обря́щеть рука́ твоя́ сотвори́ти, я́коже си́ла твоя́, сотвори́, зане́ ність сотворе́ніє і помишле́ніє і ра́зум і му́дрость во а́ді, а́може ти і́деши та́мо.
10
Вс^я е^ли'ка ѓ^бря'щеT рђка` твоа съᲄворити ја%ко си'ла твоя сътвори. ја%ко нњсть сътворенїе и^ помышленїе и^ ра'ꙁђмъ и^ мђдросᲄь во а'дњ, а%може т^ы и^деши тамо”
11
Обрати́хся і ви́діх под со́лнцем, я́ко ні ле́гким тече́ніє, ніже́ си́льним брань, ніже́ самому́ му́дрому хліб, ніже́ разу́мним бога́тство, ніже́ ві́дущим благода́ть, я́ко вре́м'я і слу́чай случи́ться всім сим.
11
И$ ѓ^братиXся и^ ви'дњхъ поD слн~цемъ, ја%ко си'мъ легкимъ теченїе и^ симъ си'лнымъ бра'нь, и^ ё^бо семђ мђдромђ хлњбъ, и^ симъ б^о разђмнымъ бога'тьство, и^ симᲆ б^о вњ'дђщимᲆ блгDть, ја%ко время и^ слђча'и слђчится всњмъ симъ.
12
Я́ко у́бо не разумі́ челові́к вре́мене своєго́. Я́коже ри́би уловля́єми во мре́жі злі, і а́ки пти́ці уловля́єми в сі́ті, я́коже сія́, уловля́ються си́нове челові́честії во вре́м'я лука́во, єгда́ нападе́ть на ня внеза́пу.
12
ја%ко ё^бо не раꙁђмњ чл~къ времени своеh, ја%ко ры'бы ё^ловля'емы вᲆ мрежи ѕл^њ и^ ја%ко птица ё^ловля'емы в сњти, и^ ја^ко сїи ё^ловля'емы сн~ы чл~ческїя сђть въ время лђкаво, внегда` нападетъ на' ня внеꙁа'пђ”
13
І сіє́ ви́діх, му́дрость под со́лнцем, і вели́ка єсть во мні.
13
И$ сїю же мђдрость ви'дњхъ поD слн~цемъ, и^ вели'къ е^сть ко мнњ
14
Град мал, і муже́й в нем ма́ло, і при́йдеть нань цар вели́к і о́крест обля́жеть єго́, і соді́лаєть на него́ остро́ги ве́лія,
14
граD ма'лъ и^ мђжїи в немъ мало, прїидетъ на ня цр~ь вели'къ и^ ѓ'крsтъ ѓ^бля'же, и^ съдњла'етъ ѓ^ нем# ѓ^гра'ды ве'лїя.
15
і обря́щеть в нем му́жа ни́щаго му́дра, і сей спасе́ть град му́дростію своє́ю, і челові́к не воспом'яну́ му́жа ни́щаго о́наго.
15
и^ ѓ^брњте же в немъ мђжа ни'ща и^ мђдра, и^ се'и сп~сетъ граD мђдростїю свое'ю, и^ чл~къ не помянове'нъ е^сть съ мђжеM ни'щимᲆ ѓ^ немъ”
16
І ріх аз: блага́ му́дрость па́че си́ли, і му́дрость ни́щаго унічиже́на, і словеса́ єго́ не суть послу́шаєма.
16
И$ рњхъ а^зᲆ бл~га мђдрость паче си'лы. и^ мђдрость ни'щаго ё^ничижена, и^ словеса` е^го не сђть послђша'ема”
17
Словеса́ му́дрих в поко́ї сли́шаться, па́че кли́ча облада́ющих в безу́мії.
17
Словеса мђдрыX вᲆ покои` слы'шаTся, паче клича ѓ^блада'ющиX въ беꙁђмїи”
18
Блага́ му́дрость па́че ору́дій ра́тних, і согріша́яй єди́н погуби́ть благости́ню мно́гу.
18
Бл~га мђдросᲄь паче сосђдъ ратиыX, и^ съгрњша'яи е^ді'нъ погђбиT блгsтыню мно'гђ”
Глава 10
1
Му́хи уме́ршия згноя́ють єле́я сла́дость. Че́стно ма́лоє му́дрости па́че сла́ви вели́кі безу́мія.
1
Мђ'хи ё^мръшїи съгноя'ют# е^ле'я сладость. честнњи ма'ло мђдрости, па'че сла'вы беꙁђмїя вели'ка.
2
Се́рдце му́драго одесну́ю єго́, се́рдце же безу́мнаго ошу́юю єго́.
2
срDце мђ'драго ѓ^деснђ'ю е^го, а^ срDце беꙁђмнаго ѓ^шђ'юю е^го”
3
І в путь єгда́ безу́мний і́деть, се́рдце єго́ лиша́ється, і я́же помишля́єть, вся безу́міє суть.
3
И@ въ пђтьy безђмныи ја%ко и% детъ, срDце е^го лиша'ется и^ ја%же помышля'етъ, вс^я беꙁђмна сђть”
4
А́ще дух владі́ющаго взи́деть на тя, мі́ста твоєго́ не оста́ви, я́ко ізціле́ніє утоли́ть гріхи́ вели́кі.
4
А$ще дх~ъ владњю^щаго въꙁыидетъ на' тя, мњста свое^го не ѓ^ста'ви, ја%ко и^сцњленїе ё^ста'витъ грњхи велики”
5
Єсть лука́вство, є́же ви́діх под со́лнцем, а́ки нево́льно ізи́де от лиця́ владі́ющаго.
5
Є$сть лђкав#ство е^же ви'дњхъ поD слн~цемъ, е^же невольно и^зыиде эT лица владњю^щаго”
6
Вдан безу́мний в висоти́ вели́кі, а бога́тії во смире́нних ся́дуть.
6
данъ беꙁђмныи на высотаX великихъ, и^ богатїи въ смиренныX сядђтъ”
7
ви́діх рабо́в на ко́нех, і князе́й іду́щих я́ко рабо́в на землі́.
7
Ви'дњхъ рабы` на конеX, и^ княѕи идђщи ја%ко рабы на ꙁемли`.
8
Копа́яй я́му впаде́ть в ню, і разоря́ющаго огра́ду угри́знеть єго́ змій.
8
копа'я ја%мђ впадетъ в ню`, и^ ѓ^требля'ющаго ѓ^градђ ё^грызнетъ и& змїя.
9
Ізе́мляй ка́меніє поболи́ть от них, разсіца́яй дрова́ біду́ при́йметь в них;
9
і^ и^ꙁима'яи камы поболи'тъ эT ниX, секїи дрова` бњдђ прїемлеT в нихъ.
10
а́ще спаде́ть сі́чиво, і сам лице́м см'яте́ться; і си́ли укріпи́ть, і ізоби́ліє му́жу му́дрость.
10
а^ще спадетъ сњчи'во, и^ саM лицем# смятеся, и^ си'ла эTнеможеT, и^зъѓ^би'лїе же мђж'ђ мђ'дрость”
11
А́ще угри́знеть змій не в шепті́, і ність ізли́шества обава́ющему.
11
А/ще сњкнетъ ꙁмїя не въ шептњ, и нњсть ѓ^билїя ѓ^бава'ющемђ.
12
Словеса́ уст прему́драго благода́ть, устні́ же безу́мнаго потоп'я́ть єго́;
12
словеса ё^стъ мђдрыX блгDть, ё^стныy беꙁђмнаго потопляюT е^го”
13
нача́ло слове́с уст єго́ безу́міє, і послі́дняя уст єго́ пре́лесть лука́ва.
13
Начало словесъ е^го беꙁђмїе, и^ послDњняя ё^стъ е^го гордость лђка'ва.
14
Безу́мний умножа́єть словеса́; не разумі́ челові́к, что би́вшеє і что бу́дущеє, что созади́ єго́, (і) кто возвісти́ть єму́?
14
беꙁђмныи ё^мно'жит# словеса`” Не раꙁђмњ чл~кᲆ чт^о бывшее, и^ чᲄо бђдђщее чт^о зади е^го и^ кт^о въꙁвњстиT е^мђ.
15
Труд безу́мних озло́бить їх, і́же не разумі́ іти́ во град.
15
ё^спњхъ беꙁђмныX ё^трђдитъ иX, и^же не разђмњ и^ти въ' граD”
16
Го́ре тебі́, гра́де, в не́мже цар твой юн, і кня́зі твої́ ра́но ядя́ть.
16
Го'ре тебњ гра'де в неMже цр~ь тво'и ю%нъ, и^ кня'ѕи ᲄвои` рано ја^дяT.
17
Блаже́нна ти, земле́, єя́же цар твой син свобо́дних, і кня́зі твої́ во вре́м'я ядя́ть в си́лі і не постидя́ться.
17
бл~жена т^ы зе'мле и^же цр~ь тво'и сн~ъ свобоDныя, и^ кня'ѕи твои` въ время ја^дятъ въ силе и^ не постыдяTся”
18
В лі́ностех смири́ться строп, і в пра́зднестві рук прока́плеть хра́мина.
18
Въ лњности смириTся стропъ, и^ въ праꙁнествᲇ рђкђ прока'плетъ храмина.
19
Во сміх творя́ть хліб, і вино́, і єле́й, є́же весели́тися живу́щим; і сребра́ со смире́нієм послу́шають вся́чеськая.
19
въ смXњ тво'рятъ хлњбъ и^ вино и^ е^ле'и, е%же веселиᲄи живыя. и^ сребра` послђшаюT всяческая.
20
І в со́вісті у́бо твоє́й не клени́ царя́, і в клі́ті ло́жниці твоєя́ не клени́ бога́таго; я́ко пти́ця небе́сная донесе́ть глас твой, і імі́яй крилі́ возвісти́ть сло́во твоє́.
20
въ со'вњсти ё^бо свое'и не клњни цр~я, и^ въ клњти ложницы свое'и не клњни бога'таго, ја%ко птица нбsнаа донесеT глаs тво'и, і^ и^мњ'яи кры'лњ воꙁвњстиT слово твое”
Глава 11
1
Посли́ хліб твой на лице́ води́, я́ко во мно́жестві дній обря́щеши єго́.
1
Посли` хлњбъ твои на лице` водњ`, ја%ко въ множествњ днїи ѓ^бря'щеши е^го.
2
Даждь часть седьми́м і осьми́м, я́ко не ві́си, что бу́деть лука́во на землі́.
2
дажDь ча'сть седмимъ и^ ѓ^смиM, ја%ко не вњси чт^о бђдетъ лђка'во на земли`”
3
А́ще іспо́лняться о́блаци дождя́, на зе́млю ізлива́ють; і а́ще паде́ть дре́во на юг, і а́ще на сі́вер, на мі́сті, іді́же паде́ть дре́во, та́мо бу́деть.
3
А$ще и^сполняTся ѓ%блацы дожда на' ꙁемлю и^ꙁливаюT” И$ а'ще падетъ древо на ю'гъ и^л^и аще на сњверъ, и^дњже падеT та'мо бђдетъ”
4
Блюди́й ві́тра не сі́єть, і сматря́яй во о́блаціх не по́жнеть.
4
Блюды'и вњтра не сњ'ет#, и^ сматря'и въ ѓ%блакъ не пожнетъ.
5
В ни́хже ність ві́дий, кий путь ду́ха, я́коже ко́сті во чре́ві ражда́ющия, та́ко не уразумі́єши діл Бо́жиїх, єли́ка сотвори́ть вся́чеськая.
5
в ни'хже нњсть вњдыи чт^о пђть бђдетъ дх~а, ја%ко ко'сти ражда'ю^щая въ чревњ, та'ко не разђмњ'ет# дњлъ бж~їихъ е^лика же сътвори'тъ всяческая.
6
В зау́трії сій сі́м'я твоє́, і в ве́чер да не оставля́єть рука́ твоя́, я́ко не ві́си, ко́є проізи́деть сіє́ іли́ о́но, і а́ще обоя́ вку́пі блага́я.
6
во заё'трїи сњя'и сᲇмя свое, и^ въ дн~ь да не ѓ^ставля'ет# рђка твоя” ЈА$ко не вњси кое ё^лђчиTся с^е л^и и^л^и ѓ'но, и^ а'ще л^и ѓ^бое в#кђпᲇ” Бл~го
7
І сла́дко світ, і бла́го очи́ма зрі́ти со́лнце.
7
и^ сла'дко свњтъ, и^ бл~го ѓ^чи'ма зрњти съ сл~нцемъ.
8
Я́ко а́ще і мно́га лі́та поживе́ть челові́к, і о всіх сих возвесели́ться, і пом'яне́ть дні тьми, я́ко мно́зі бу́дуть: все гряду́щеє суєта́.
8
ја^ко а^ще лњта мно'га живе'тъ чл~къ, и^ ѓ^ всњхъ сиX възвесели'тся. помянђтся дн~и т#мы` ја%ко мнози бђдђтъ. вс^е грядђщее сђ'ета”
9
Весели́ся, ю́ноше, во ю́ності твоє́й, і да ублажи́ть тя се́рдце твоє́ во днех ю́ности твоєя́, і ходи́ в путе́х се́рдця твоєго́ непоро́чен і не в виді́нії о́чію твоє́ю. І разумі́й, я́ко о всіх сих приведе́ть тя Бог на суд.
9
Весели'ся ю^ноᲄо въ ю'ности свое'и, и^ да ё^бл~жиT тя срDце твое въ дн~ь ю'ности твоея” И$ ходи в# пђтеX срDца твое^го непоро'чеn, и не въ видњнїю ѓ%чїю свое'ю” И$ раꙁђмњи ја^ко эT всњхъ си'хъ приведеT тя б~ъ на сђдъ”
10
І отста́ви я́рость от се́рдця твоєго́, і отри́ни лука́вство от пло́ті твоєя́, я́ко ю́ность і безу́міє суєта́.
10
И$ ѓ^ста'ви ја%рость эT срDца твоеh и^ преведи` лђкавство эT плоти твоея” ЈА/ко ю'ность и^ безђмїе сђета.
Глава 12
1
І пом'яни́ сотво́ршаго тя во днех ю́ности твоєя́, до́ндеже не при́йдуть дні́є зло́би твоєя́, і приспі́ють лі́та, в ни́хже рече́ши: ність мі в них хоті́нія!
1
и^ помяни` сътворшаго т^я въ дн~ь ю'ности твоея, прїидђтъ днїе ѕлобы твоея. и^ приспњ'ютъ лњта в нихже речеши нњсть м^и в нихъ хотњнїя,
2
До́ндеже не поме́ркнеть со́лнце і світ, і луна́ і зві́зди, і обратя́ться о́блаци созади́ дождя́.
2
до'ндеже не померъкнетъ слн~це и^ свTњ и^ лђна` и^ звњзды, и^ ѓ^братяTся ѓ^блаци поза'ди дожда.
3
В день, в о́ньже подви́гнуться стра́жіє до́му, і развратя́ться му́жіє си́ли, і упраздня́ться ме́лющії, я́ко ума́лишася, і помрача́ться зря́щії во сква́жнех;
3
въ дн~ь вънь же подви'жђтся стра'жїе до'мђ, и^ раꙁвратяTся мђжїе си'лы. и^ ё^праꙁнятся ме'лющїи ја%ко и^ꙁнемогоша, и^ помрачаTся гляда'ющая въ сква'жняхъ,
4
і затворя́ть две́рі на то́ржищі, в не́мощі гла́са ме́лющия, і воста́неть на глас пти́ці, і смиря́ться вся дще́рі пі́сні;
4
и^ затворяT две'ри на тръжищи, в немощи гласа ме'лющїя” И$ въста'неT на глаs пти'ца, и смиря'тся вся дщеря пњсныя.
5
і на висоту́ у́зрять, і у́жас на путі́, і процвіте́ть амигда́л, і отолсті́ють пру́зіє, і разруши́ться каппари́с. Я́ко оти́де челові́к в дом ві́ка своєго́, і обидо́ша на то́ржищі пла́чущії, —
5
и^б^о на высотђ` ё'зрятъ, и^ ё'жасъ на пђти`. и^ процвњтетъ кляпышᲆ и^ ѓ^тол#стњ'етъ ѓ^кри'да, и^ раз#дрђшится всякъ кипари'съ. ја^ко и^деT чл~къ в домъ вњка е^го, и^ ѓ^быидо'ша на тръжищи пла'чющїи.
6
до́ндеже не преврати́ться у́же сре́бряноє, і не сокруши́ться повʼя́зка злата́я, і сокруши́ться водоно́с у істо́чника, і сло́миться колесо́ в ко́лії.
6
дондеже не преврати'тся ю^же сребра` и^ не сокрђшиTся и^скђса ꙁлаTная. и^ сокрђшаTся водоно'сы ё^ и^сто'чника е^го, и^ сло'миTся ко'ло въ колїи`.
7
І возврати́ться персть в зе́млю, я́коже бі, і дух возврати́ться к Бо́гу, І́же даде́ єго́.
7
и^ въз#вратится прь'сть на' землю ја%коже б^њ, и^ дх~ъ въз#вратится къ б~ђ и^же е^сть далᲆ е^мђ”
8
Суєта́ су́єтствій, рече́ Екклесіа́ст, вся́чеськая суєта́.
8
Сђ'ета сђ'етъствїи рече собо'рникъ, всяческа'я сђ'ета,
9
І ли́шшеє, я́ко бисть Екклесіа́ст мудр, і я́ко научи́ ра́зуму челові́ка. І у́хо ізслі́дить красоту́ при́тчей.
9
и^ ли'ш#шее. ја%ко бы'сть собо'рникъ мDђръ, и^ ја%ко сказа` съ чл~комъ ра'зMђ. и^ ё'хо и^слњдиT красоты` при'точныя,
10
Мно́го взиска́ Екклесіа́ст, є́же обрісти́ словеса́ хоті́нія, і напи́саноє пра́вости, словеса́ і́стини.
10
многа възыска` собо'рникъ е^же ѓ^брњсти словеса` хотњнїя, и^ напи'сана пра'востїю словеса` и%стинны”
11
Словеса́ му́дрих я́коже остни́ воло́вії і я́коже гво́здіє вонзе́но, і́же от сложе́ній да́ні би́ша от па́стиря єди́наго.
11
Словеса` мђдрыхъ ја%ко ѓ^стны воло'выя, и^ ја%ко гвоздїе раждеже'ни, и^же эT сложе'нїя да'ни бы'ша эT па'стыря е^ди'наго
12
І мно́жає от них, си́не мой, храни́ся: твори́ти кни́ги мно́гі ність конця́, і уче́ніє мно́гоє труд пло́ті.
12
и^ꙁъѓ^би'лїе вели'ко эT нихъ” Сн~е мои храни кни'ги мно'ги сътворити нњсть б^о конца`, и^ ё^ченїи мно'го трђда плоти”
13
Коне́ць сло́ва, все слу́шай: Бо́га бо́йся і за́повіді Єго́ храни́, я́ко сіє́ всяк челові́к;
13
конецъ же словђ все послђшаи. б~а боися и^ ꙁа'повњди е^го храни`, ја%ко того всякъ чл~къ”
14
я́ко все творе́ніє приведе́ть Бог на суд о вся́цім погріше́нії, а́ще бла́го і а́ще лука́во.
14
ЈА/ко все сътворе'нїе приведетъ б~ъ на сђдъ, въ всякомъ преꙁренїю а^ще л^и бл~го а^ще л^и лђка'во”