Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Глава 1
1
Глаго́ли Екклесіа́ста, си́на Дави́дова, царя́ Ізра́їлева во Ієрусали́мі.
1
Глаго́лы є҆кклесїа́ста, сы́на даві́дова, царѧ̀ і҆и҃лева во і҆ерⷭ҇ли́мѣ.
2
Суєта́ су́єтствій, рече́ Екклесіа́ст, суєта́ су́єтствій, вся́чеськая суєта́.
2
Сꙋета̀ сꙋ́етствїй, речѐ є҆кклесїа́стъ, сꙋета̀ сꙋ́етствїй, всѧ́чєскаѧ сꙋета̀.
3
Ко́є ізоби́ліє челові́ку во всем труді́ єго́, і́мже труди́ться под со́лнцем?
3
Ко́е и҆з̾ѻби́лїе человѣ́кꙋ во все́мъ трꙋдѣ̀ є҆гѡ̀, и҆́мже трꙋди́тсѧ под̾ со́лнцемъ;
4
Род прехо́дить і род прихо́дить, а земля́ во вік стої́ть.
4
Ро́дъ прехо́дитъ и҆ ро́дъ прихо́дитъ, а҆ землѧ̀ во вѣ́къ стои́тъ.
5
І восхо́дить со́лнце і захо́дить со́лнце і в мі́сто своє́ влече́ться, сіє́ возсіява́я та́мо.
5
И҆ восхо́дитъ со́лнце и҆ захо́дитъ со́лнце и҆ въ мѣ́сто своѐ влече́тсѧ, сїѐ возсїѧва́ѧ та́мѡ.
6
І́деть к ю́гу і обхо́дить к сі́веру, обхо́дить о́крест, і́деть дух і на кру́ги своя́ обраща́ється дух.
6
И҆́детъ къ ю҆́гꙋ и҆ ѡ҆бхо́дитъ къ сѣ́верꙋ, ѡ҆бхо́дитъ ѡ҆́крестъ, и҆́детъ дꙋ́хъ и҆ на крꙋ́ги своѧ̑ ѡ҆браща́етсѧ дꙋ́хъ.
7
Всі пото́ци і́дуть в мо́ре, і мо́ре ність насища́ємо; на мі́сто, а́може пото́ци і́дуть, та́мо ті́ї возвраща́ються іти́.
7
Всѝ пото́цы и҆́дꙋтъ въ мо́ре, и҆ мо́ре нѣ́сть насыща́емо: на мѣ́сто, а҆́може пото́цы и҆́дꙋтъ, та́мѡ ті́и возвраща́ютсѧ и҆тѝ.
8
Вся словеса́ тру́дна, не возмо́жеть муж глаго́лати; і не наси́титься о́ко зрі́ти, ні іспо́лниться у́хо сли́шанія.
8
Всѧ̑ словеса̀ трꙋ̑дна, не возмо́жетъ мꙋ́жъ глаго́лати: и҆ не насы́титсѧ ѻ҆́ко зрѣ́ти, ни и҆спо́лнитсѧ оу҆́хо слы́шанїѧ.
9
Что би́ло, то́жде єсть, є́же бу́деть; і что би́ло сотворе́ноє, то́жде і́мать сотвори́тися;
9
Что̀ бы́ло, то́жде є҆́сть, є҆́же бꙋ́детъ: и҆ что̀ бы́ло сотворе́ное, то́жде и҆́мать сотвори́тисѧ:
10
і нічто́же но́во под со́лнцем. І́же возглаго́леть і рече́ть: се сіє́ но́во єсть; уже́ бисть в ві́ціх би́вших пре́жде нас.
10
и҆ ничто́же но́во под̾ со́лнцемъ. И҆́же возглаго́летъ и҆ рече́тъ: сѐ, сїѐ но́во є҆́сть: оу҆жѐ бы́сть въ вѣ́цѣхъ бы́вшихъ пре́жде на́съ.
11
Ність па́м'ять пе́рвих, і послі́днім би́вшим не бу́деть їх па́м'ять с бу́дущими на послі́док.
11
Нѣ́сть па́мѧть пе́рвыхъ, и҆ послѣ̑днимъ бы́вшымъ не бꙋ́детъ и҆́хъ па́мѧть съ бꙋ́дꙋщими на послѣ́докъ.
12
Аз, Екклесіа́ст, бих цар над Ізра́їлем во Ієрусали́мі
12
А҆́зъ є҆кклесїа́стъ бы́хъ ца́рь над̾ і҆и҃лемъ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ
13
і вдах се́рдце моє́, є́же взиска́ти і разсмотри́ти в му́дрості о всіх бива́ющих под небесе́м; я́ко попече́ніє лука́во даде́ Бог сино́м челові́чеським, є́же упраждня́тися в нем.
13
и҆ вда́хъ се́рдце моѐ, є҆́же взыска́ти и҆ разсмотри́ти въ мꙋ́дрости ѡ҆ всѣ́хъ быва́ющихъ под̾ небесе́мъ: ꙗ҆́кѡ попече́нїе лꙋка́во дадѐ бг҃ъ сынѡ́мъ человѣ́чєскимъ, є҆́же оу҆пражднѧ́тисѧ въ не́мъ.
14
Ви́діх вся́чеськая сотворе́нія сотворе́нная под со́лнцем; і се вся су́єтство і проізволе́ніє ду́ха.
14
Ви́дѣхъ всѧ́чєскаѧ сотворє́нїѧ сотворє́ннаѧ под̾ со́лнцемъ: и҆ сѐ, всѧ̑ сꙋ́етство и҆ произволе́нїе дꙋ́ха.
15
Развраще́нноє не мо́жеть іспра́витися, і лише́ніє не мо́жеть ізчи́слитися.
15
Развраще́нное не мо́жетъ и҆спра́витисѧ, и҆ лише́нїе не мо́жетъ и҆зчи́слитисѧ.
16
Глаго́лах аз в се́рдці моє́м, є́же рещи́: се аз возвели́чихся і умно́жих му́дрость па́че всіх, і́же би́ша пре́жде мене́ во Ієрусали́мі,
16
Глаго́лахъ а҆́зъ въ се́рдцы мое́мъ, є҆́же рещѝ: сѐ, а҆́зъ возвели́чихсѧ и҆ оу҆мно́жихъ мꙋ́дрость па́че всѣ́хъ, и҆̀же бы́ша пре́жде менє̀ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ,
17
і се́рдце моє́ вдах, є́же ві́діти прему́дрость і ра́зум; і се́рдце моє́ ви́ді мно́гая, прему́дрость і ра́зум, при́тчі і хи́трость; уразумі́х аз, я́ко і сіє́ єсть проізволе́ніє ду́ха;
17
и҆ се́рдце моѐ вда́хъ, є҆́же вѣ́дѣти премꙋ́дрость и҆ ра́зꙋмъ: и҆ се́рдце моѐ ви́дѣ мнѡ́гаѧ, премꙋ́дрость и҆ ра́зꙋмъ, при̑тчи и҆ хи́трость: оу҆разꙋмѣ́хъ а҆́зъ, ꙗ҆́кѡ и҆ сїѐ є҆́сть произволе́нїе дꙋ́ха:
18
я́ко во мно́жестві му́дрости мно́жество ра́зума, і приложи́вий ра́зум приложи́ть болі́знь.
18
ꙗ҆́кѡ во мно́жествѣ мꙋ́дрости мно́жество ра́зꙋма, и҆ приложи́вый ра́зꙋмъ приложи́тъ болѣ́знь.
Глава 2
1
Реко́х аз в се́рдці моє́м: прийди́ у́бо, да тя іскушу́ в весе́лії, і виждь во бла́зі; і се та́кожде сіє́ су́єтство.
1
Реко́хъ а҆́зъ въ се́рдцы мое́мъ: прїидѝ оу҆̀бо, да тѧ̀ и҆скꙋшꙋ̀ въ весе́лїи, и҆ ви́ждь во бла́зѣ: и҆ сѐ, та́кожде сїѐ сꙋ́етство.
2
Смі́ху реко́х: погріше́ніє, і весе́лію: что сіє́ твори́ши?
2
Смѣ́хꙋ реко́хъ: погрѣше́нїе, и҆ весе́лїю: что̀ сїѐ твори́ши;
3
І разсмотри́х, а́ще се́рдце моє́ повлече́ть а́ки вино́ плоть мою́, і се́рдце моє́ наста́ви м'я в му́дрості, і є́же удержа́ти весе́ліє, до́ндеже уви́жду, ко́є бла́го сино́м челові́чеським, є́же творя́ть под со́лнцем в число́ дній живота́ своєго́.
3
И҆ разсмотри́хъ, а҆́ще се́рдце моѐ повлече́тъ а҆́ки вїно̀ пло́ть мою̀: и҆ се́рдце моѐ наста́ви мѧ̀ въ мꙋ́дрости, и҆ є҆́же оу҆держа́ти весе́лїе, до́ндеже оу҆ви́ждꙋ, ко́е бла́го сынѡ́мъ человѣ́чєскимъ, є҆́же творѧ́тъ под̾ со́лнцемъ въ число̀ дні́й живота̀ своегѡ̀.
4
Возвели́чих творе́ніє моє́: созда́х мі до́ми, насади́х мі виногра́ди,
4
Возвели́чихъ творе́нїе моѐ: созда́хъ мѝ до́мы, насади́хъ мѝ вїногра́ды,
5
сотвори́х мі вертогра́ди і сади́ і насади́х в них древе́с вся́каго плода́,
5
сотвори́хъ мѝ вертогра́ды и҆ сады̀ и҆ насади́хъ въ ни́хъ древе́съ всѧ́кагѡ плода̀,
6
сотвори́х мі купі́лі водни́я, є́же напая́ти от них прозябе́ніє древе́с;
6
сотвори́хъ мѝ кꙋпѣ̑ли вѡдны́ѧ, є҆́же напаѧ́ти ѿ ни́хъ прозѧбе́нїе древе́съ:
7
притяжа́х раби́ і раби́ні, і домоча́дці би́ша мі; і стяжа́ніє скота́, і стад мно́го мі бисть, па́че всіх би́вших пре́жде мене́ во Ієрусали́мі;
7
притѧжа́хъ рабы̑ и҆ рабы̑ни, и҆ домоча́дцы бы́ша мѝ: и҆ стѧжа́нїе скота̀, и҆ ста́дъ мно́го мѝ бы́сть, па́че всѣ́хъ бы́вшихъ пре́жде менє̀ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ:
8
собра́х мі зла́то і сребро́ і імі́нія царе́й і стран, сотвори́х мі пою́щих і пою́щия, і услажде́нія сино́в челові́чеських, виноче́рпці і виноче́рпиці.
8
собра́хъ мѝ зла́то и҆ сребро̀ и҆ и҆мѣ̑нїѧ царе́й и҆ стра́нъ, сотвори́хъ мѝ пою́щихъ и҆ пою́щыѧ, и҆ оу҆слаждє́нїѧ сынѡ́въ человѣ́ческихъ, вїноче́рпцы и҆ вїночє́рпицы.
9
І возвели́чихся, і приложи́хся му́дрості па́че всіх би́вших пре́жде мене́ во Ієрусали́мі; і му́дрость моя́ преби́сть со мно́ю.
9
И҆ возвели́чихсѧ, и҆ приложи́хсѧ мꙋ́дрости па́че всѣ́хъ бы́вшихъ пре́жде менє̀ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ: и҆ мꙋ́дрость моѧ̀ пребы́сть со мно́ю.
10
І все, єго́же проси́ста о́чі мої́, не от'я́х от них і не возбрани́х се́рдцю моєму́ от вся́каго весе́лія моєго́, я́ко се́рдце моє́ возвесели́ся во вся́цім труді́ моє́м. І сіє́ бисть часть моя́ от всего́ труда́ моєго́.
10
И҆ всѐ, є҆гѡ́же проси́ста ѻ҆́чи моѝ, не ѿѧ́хъ ѿ ни́хъ и҆ не возбрани́хъ се́рдцꙋ моемꙋ̀ ѿ всѧ́кагѡ весе́лїѧ моегѡ̀, ꙗ҆́кѡ се́рдце моѐ возвесели́сѧ во всѧ́цѣмъ трꙋдѣ̀ мое́мъ. И҆ сїѐ бы́сть ча́сть моѧ̀ ѿ всегѡ̀ трꙋда̀ моегѡ̀.
11
І призрі́х аз на вся творе́нія моя́, я́же сотвори́сті ру́ці мої́, і на труд, і́мже труди́хся твори́ти. І се, вся суєта́ і проізволе́ніє ду́ха, і ність ізоби́ліє под со́лнцем.
11
И҆ призрѣ́хъ а҆́зъ на всѧ̑ творє́нїѧ моѧ̑, ꙗ҆̀же сотвори́стѣ рꙋ́цѣ моѝ, и҆ на трꙋ́дъ, и҆́мже трꙋди́хсѧ твори́ти. И҆ сѐ, всѧ̑ сꙋета̀ и҆ произволе́нїе дꙋ́ха, и҆ нѣ́сть и҆з̾ѻби́лїе под̾ со́лнцемъ.
12
І призрі́х аз ви́діти му́дрость, лесть і безу́міє; я́ко кто челові́к, і́же по́йдеть вслід сові́та, єли́ка сотвори́ в нем?
12
И҆ призрѣ́хъ а҆́зъ ви́дѣти мꙋ́дрость, ле́сть и҆ безꙋ́мїе: ꙗ҆́кѡ кто̀ человѣ́къ, и҆́же по́йдетъ в̾слѣ́дъ совѣ́та, є҆ли̑ка сотворѝ въ не́мъ;
13
І ви́діх аз, я́ко єсть ізоби́ліє му́дрости па́че безу́мія, я́коже ізоби́ліє сві́та па́че тьми;
13
И҆ ви́дѣхъ а҆́зъ, ꙗ҆́кѡ є҆́сть и҆з̾ѻби́лїе мꙋ́дрости па́че безꙋ́мїѧ, ꙗ҆́коже и҆з̾ѻби́лїе свѣ́та па́че тмы̀:
14
му́драго о́чі єго́ во главі́ єго́, а безу́мний во тьмі хо́дить; і уві́діх і аз, я́ко слу́чай єди́н случи́ться всім їм.
14
мꙋ́драгѡ ѻ҆́чи є҆гѡ̀ во главѣ̀ є҆гѡ̀, а҆ безꙋ́мный во тмѣ̀ хо́дитъ: и҆ оу҆вѣ́дѣхъ и҆ а҆́зъ, ꙗ҆́кѡ слꙋ́чай є҆ди́нъ слꙋчи́тсѧ всѣ̑мъ и҆̀мъ.
15
І ріх аз в се́рдці моє́м: я́коже слу́чай безу́мнаго і мні случи́ться: і вску́ю умудри́хся? Аз тогда́ ізли́шше глаго́лах в се́рдці моє́м, я́ко і сіє́ суєта́, поне́же безу́мний от ізби́тка глаго́леть.
15
И҆ рѣ́хъ а҆́зъ въ се́рдцы мое́мъ: ꙗ҆́коже слꙋ́чай безꙋ́мнагѡ, и҆ мнѣ̀ слꙋчи́тсѧ: и҆ вскꙋ́ю оу҆мꙋдри́хсѧ; А҆́зъ тогда̀ и҆зли́шше глаго́лахъ въ се́рдцы мое́мъ, ꙗ҆́кѡ и҆ сїѐ сꙋета̀, поне́же безꙋ́мный ѿ и҆збы́тка глаго́летъ:
16
Я́ко ність па́м'яті му́драго с безу́мним во вік, зане́ уже́ во днех гряду́щих вся забве́на би́ша; і ка́ко у́мреть му́дрий с безу́мним?
16
ꙗ҆́кѡ нѣ́сть па́мѧти мꙋ́драгѡ съ безꙋ́мнымъ во вѣ́къ, занѐ оу҆жѐ во дне́хъ грѧдꙋ́щихъ всѧ̑ забвє́на бы́ша: и҆ ка́кѡ оу҆́мретъ мꙋ́дрый съ безꙋ́мнымъ;
17
І возненави́діх живо́т, я́ко лука́вно мні сотворе́ніє сотворе́нноє под со́лнцем, поне́же вся́чеськая суєта́ і проізволе́ніє ду́ха.
17
И҆ возненави́дѣхъ живо́тъ, ꙗ҆́кѡ лꙋка́вно мнѣ̀ сотворе́нїе сотворе́нное под̾ со́лнцемъ: поне́же всѧ́чєскаѧ сꙋета̀ и҆ произволе́нїе дꙋ́ха.
18
І возненави́діх аз вся́чеськая ми́ра і труд мой, і́мже аз тружда́юся под со́лнцем, я́ко оставля́ю єго́ челові́ку бу́дущему по мні.
18
И҆ возненави́дѣхъ а҆́зъ всѧ́чєскаѧ мі́ра и҆ трꙋ́дъ мо́й, и҆́мже а҆́зъ трꙋжда́юсѧ под̾ со́лнцемъ, ꙗ҆́кѡ ѡ҆ставлѧ́ю є҆го̀ человѣ́кꙋ бꙋ́дꙋщемꙋ по мнѣ̀.
19
І кто вість, мудр ли бу́деть іли́ безу́мен? І облада́ти ли і́мать всім трудо́м мої́м, і́мже труди́хся і і́мже му́дрствовах под со́лнцем? І сіє́ же суєта́.
19
И҆ кто̀ вѣ́сть, мꙋ́дръ ли бꙋ́детъ и҆лѝ безꙋ́менъ; и҆ ѡ҆блада́ти ли и҆́мать всѣ́мъ трꙋдо́мъ мои́мъ, и҆́мже трꙋди́хсѧ и҆ и҆́мже мꙋ́дрствовахъ под̾ со́лнцемъ; И҆ сїе́ же сꙋета̀.
20
І обрати́хся аз отрещи́ся се́рдцю моєму́ о всем труді́, і́мже труди́хся под со́лнцем.
20
И҆ ѡ҆брати́хсѧ а҆́зъ ѿрещи́сѧ се́рдцꙋ моемꙋ̀ ѡ҆ все́мъ трꙋдѣ̀, и҆́мже трꙋди́хсѧ под̾ со́лнцемъ:
21
я́ко єсть челові́к, єго́же труд в му́дрості і в ра́зумі і в му́жестві, і челові́к, і́же не потруди́ся о нем, дасть єму́ часть свою́. І сіє́ суєта́ і лука́вство ве́ліє.
21
ꙗ҆́кѡ є҆́сть человѣ́къ, є҆гѡ́же трꙋ́дъ въ мꙋ́дрости и҆ въ ра́зꙋмѣ и҆ въ мꙋ́жествѣ: и҆ человѣ́къ, и҆́же не потрꙋди́сѧ ѡ҆ не́мъ, да́стъ є҆мꙋ̀ ча́сть свою̀. И҆ сїѐ сꙋета̀ и҆ лꙋка́вство ве́лїе.
22
Я́ко бива́єть челові́ку во всем труді́ єго́ і в проізволе́нії се́рдця єго́, і́мже той тружда́ється под со́лнцем,
22
Ꙗ҆́кѡ быва́етъ человѣ́кꙋ во все́мъ трꙋдѣ̀ є҆гѡ̀ и҆ въ произволе́нїи се́рдца є҆гѡ̀, и҆́мже то́й трꙋжда́етсѧ под̾ со́лнцемъ,
23
я́ко всі дні́є єго́ болі́зней і я́рости попече́ніє єму́, і́бо в нощі́ не спить се́рдце єго́. І сіє́ же суєта́ єсть.
23
ꙗ҆́кѡ всѝ дні́е є҆гѡ̀ болѣ́зней и҆ ꙗ҆́рости попече́нїе є҆мꙋ̀, и҆́бо въ нощѝ не спи́тъ се́рдце є҆гѡ̀. И҆ сїе́ же сꙋета̀ є҆́сть.
24
Ність бла́го челові́ку, но (ра́зві) є́же ясть і піє́ть і є́же пока́жеть душі́ своє́й бла́го в труді́ своє́м. І сіє́ ви́діх аз, я́ко от руки́ Бо́жия єсть.
24
Нѣ́сть бла́го человѣ́кꙋ, но (ра́звѣ) є҆́же ꙗ҆́стъ и҆ пїе́тъ и҆ є҆́же пока́жетъ дꙋшѝ свое́й бла́го въ трꙋдѣ̀ свое́мъ: и҆ сїѐ ви́дѣхъ а҆́зъ, ꙗ҆́кѡ ѿ рꙋкѝ бж҃їѧ є҆́сть:
25
я́ко кто ясть і піє́ть кромі́ Єго́?
25
ꙗ҆́кѡ кто̀ ꙗ҆́стъ и҆ пїе́тъ кромѣ̀ є҆гѡ̀;
26
Я́ко челові́ку бла́гу пред лице́м Єго́ даде́ му́дрость і ра́зум і весе́ліє, согріша́ющему же даде́ попече́ніє, є́же прилага́ти і собира́ти, во є́же да́ти благо́му пред лице́м Бо́жиїм. Я́ко і сіє́ суєта́ і проізволе́ніє ду́ха.
26
Ꙗ҆́кѡ человѣ́кꙋ бла́гꙋ пред̾ лице́мъ є҆гѡ̀ дадѐ мꙋ́дрость и҆ ра́зꙋмъ и҆ весе́лїе, согрѣша́ющемꙋ же дадѐ попече́нїе, є҆́же прилага́ти и҆ собира́ти, во є҆́же да́ти благо́мꙋ пред̾ лице́мъ бж҃їимъ: ꙗ҆́кѡ и҆ сїѐ сꙋета̀ и҆ произволе́нїе дꙋ́ха.
Глава 3
1
Всім вре́м'я і вре́м'я вся́цій ве́щі под небесе́м.
1
Всѣ̑мъ вре́мѧ и҆ вре́мѧ всѧ́цѣй ве́щи под̾ небесе́мъ:
2
Вре́м'я ражда́ти і вре́м'я умира́ти, вре́м'я сади́ти і вре́м'я історга́ти сажде́ноє,
2
вре́мѧ ражда́ти и҆ вре́мѧ оу҆мира́ти, вре́мѧ сади́ти и҆ вре́мѧ и҆сторга́ти сажде́ное,
3
вре́м'я убива́ти і вре́м'я ціли́ти, вре́м'я разруша́ти і вре́м'я созида́ти,
3
вре́мѧ оу҆бива́ти и҆ вре́мѧ цѣли́ти, вре́мѧ разрꙋша́ти и҆ вре́мѧ созида́ти,
4
вре́м'я пла́кати і вре́м'я смія́тися, вре́м'я рида́ти і вре́м'я ликова́ти,
4
вре́мѧ пла́кати и҆ вре́мѧ смѣѧ́тисѧ, вре́мѧ рыда́ти и҆ вре́мѧ ликова́ти,
5
вре́м'я размета́ти ка́меніє і вре́м'я собира́ти ка́меніє, вре́м'я обима́ти і вре́м'я удаля́тися от обима́нія,
5
вре́мѧ размета́ти ка́менїе и҆ вре́мѧ собира́ти ка́менїе, вре́мѧ ѡ҆быма́ти и҆ вре́мѧ оу҆далѧ́тисѧ ѿ ѡ҆быма́нїѧ,
6
вре́м'я іска́ти і вре́м'я погубля́ти, вре́м'я храни́ти і вре́м'я отрі́яти,
6
вре́мѧ и҆ска́ти и҆ вре́мѧ погꙋблѧ́ти, вре́мѧ храни́ти и҆ вре́мѧ ѿрѣ́ѧти,
7
вре́м'я раздра́ти і вре́м'я сши́ти, вре́м'я молча́ти і вре́м'я глаго́лати,
7
вре́мѧ раздра́ти и҆ вре́мѧ сши́ти, вре́мѧ молча́ти и҆ вре́мѧ глаго́лати,
8
вре́м'я люби́ти і вре́м'я ненави́діти, вре́м'я бра́ні і вре́м'я ми́ра.
8
вре́мѧ люби́ти и҆ вре́мѧ ненави́дѣти, вре́мѧ бра́ни и҆ вре́мѧ ми́ра.
9
Ко́є ізоби́ліє творя́щаго, в ни́хже сам труди́ться?
9
Ко́е и҆з̾ѻби́лїе творѧ́щагѡ, въ ни́хже са́мъ трꙋди́тсѧ;
10
Ви́діх попече́ніє вся́чеськоє, є́же даде́ Бог сино́м челові́чеським, є́же пещи́ся в нем.
10
Ви́дѣхъ попече́нїе всѧ́ческое, є҆́же дадѐ бг҃ъ сынѡ́мъ человѣ́чєскимъ, є҆́же пещи́сѧ въ не́мъ.
11
Вся́чеськая, я́же сотвори́, добра́ (суть) во вре́м'я своє́, і́бо вся́кий вік дал єсть в се́рдце їх, я́ко да не обря́щеть челові́к сотворе́нія, є́же сотвори́ Бог от нача́ла і да́же до конця́.
11
Всѧ́чєскаѧ, ꙗ҆̀же сотворѝ, дѡбра̀ (сꙋ́ть) во вре́мѧ своѐ, и҆́бо всѧ́кїй вѣ́къ да́лъ є҆́сть въ се́рдце и҆́хъ, ꙗ҆́кѡ да не ѡ҆брѧ́щетъ человѣ́къ сотворе́нїѧ, є҆́же сотворѝ бг҃ъ ѿ нача́ла и҆ да́же до конца̀.
12
Уразумі́х, я́ко ність бла́го в них, но то́кмо є́же весели́тися і є́же твори́ти бла́го в животі́ своє́м.
12
Оу҆разꙋмѣ́хъ, ꙗ҆́кѡ нѣ́сть бла́го въ ни́хъ, но то́кмѡ є҆́же весели́тисѧ и҆ є҆́же твори́ти бла́го въ животѣ̀ свое́мъ:
13
І́бо всяк челові́к, і́же ясть і піє́ть і ви́дить благо́є во всем труді́ своє́м, сіє́ дая́ніє Бо́жиє єсть.
13
и҆́бо всѧ́къ человѣ́къ, и҆́же ꙗ҆́стъ и҆ пїе́тъ и҆ ви́дитъ благо́е во все́мъ трꙋдѣ̀ свое́мъ, сїѐ даѧ́нїе бж҃їе є҆́сть.
14
Разумі́х, я́ко вся, єли́ка сотвори́ Бог, сія́ бу́дуть во вік. К тім ність приложи́ти і от тіх ність от’я́ти, і Бог сотвори́, да убоя́ться от лиця́ Єго́.
14
Разꙋмѣ́хъ, ꙗ҆́кѡ всѧ̑, є҆ли̑ка сотворѝ бг҃ъ, сїѧ̑ бꙋ́дꙋтъ во вѣ́къ: къ тѣ̑мъ нѣ́сть приложи́ти и҆ ѿ тѣ́хъ нѣ́сть ѿѧ́ти, и҆ бг҃ъ сотворѝ, да оу҆боѧ́тсѧ ѿ лица̀ є҆гѡ̀:
15
Би́вшеє уже́ єсть, і єли́ка і́муть би́ти, уже́ би́ша, і Бог взи́щеть гони́маго.
15
бы́вшее оу҆жѐ є҆́сть, и҆ є҆ли̑ка и҆́мꙋтъ бы́ти, оу҆жѐ бы́ша, и҆ бг҃ъ взы́щетъ гони́маго.
16
І єще́ ви́діх под со́лнцем мі́сто суда́, та́мо нечести́вий, і мі́сто пра́веднаго, та́мо благочести́вий.
16
И҆ є҆щѐ ви́дѣхъ под̾ со́лнцемъ мѣ́сто сꙋда̀, та́мѡ нечести́вый, и҆ мѣ́сто првⷣнагѡ, та́мѡ бл҃гочести́вый.
17
І ріх аз в се́рдці моє́м: пра́веднаго і нечести́ваго су́дить Бог, я́ко вре́м'я вся́цій ве́щі і на вся́цім сотворе́нії та́мо.
17
И҆ рѣ́хъ а҆́зъ въ се́рдцы мое́мъ: првⷣнаго и҆ нечести́ваго сꙋ́дитъ бг҃ъ: ꙗ҆́кѡ вре́мѧ всѧ́цѣй ве́щи и҆ на всѧ́цѣмъ сотворе́нїи та́мѡ.
18
Ріх аз в се́рдці моє́м о глаго́ланії сино́в челові́чеських, я́ко разсу́дить їх Бог, і є́же показа́ти, я́ко сі́ї ско́ти суть.
18
Рѣ́хъ а҆́зъ въ се́рдцы мое́мъ ѡ҆ глаго́ланїи сынѡ́въ человѣ́ческихъ, ꙗ҆́кѡ разсꙋ́дитъ и҆̀хъ бг҃ъ: и҆ є҆́же показа́ти, ꙗ҆́кѡ сі́и ско́ти сꙋ́ть:
19
І́бо і тім я́коже слу́чай сино́в челові́чеських і слу́чай ско́тський, слу́чай єди́н їм. Я́коже смерть того́, та́ко і смерть сего́, і дух єди́н во всіх. І что ізли́шше і́мать челові́к па́че скота́? Нічто́же, я́ко вся́чеськая суєта́.
19
и҆́бо и҆ тѣ̑мъ ꙗ҆́коже слꙋ́чай сынѡ́въ человѣ́ческихъ и҆ слꙋ́чай ско́тскїй, слꙋ́чай є҆ди́нъ и҆̀мъ: ꙗ҆́коже сме́рть тогѡ̀, та́кѡ и҆ сме́рть сегѡ̀, и҆ дꙋ́хъ є҆ди́нъ во всѣ́хъ: и҆ что̀ и҆зли́шше и҆́мать человѣ́къ па́че скота̀; ничто́же: ꙗ҆́кѡ всѧ́чєскаѧ сꙋета̀.
20
Вся і́дуть во єди́но мі́сто. Вся би́ша от пе́рсти і вся в персть возвраща́ються.
20
Всѧ̑ и҆́дꙋтъ во є҆ди́но мѣ́сто: всѧ̑ бы́ша ѿ пе́рсти и҆ всѧ̑ въ пе́рсть возвраща́ютсѧ.
21
І кто вість дух сино́в челові́чеських, а́ще той восхо́дить горі́, і дух ско́тський, а́ще низхо́дить той до́лу в зе́млю?
21
И҆ кто̀ вѣ́сть дꙋ́хъ сынѡ́въ человѣ́ческихъ, а҆́ще то́й восхо́дитъ горѣ̀; и҆ дꙋ́хъ ско́тскїй, а҆́ще низхо́дитъ то́й до́лꙋ въ зе́млю;
22
І ви́діх, я́ко ність бла́го, но то́кмо є́же возвесели́ться челові́к в творе́ніїх свої́х, я́ко сія́ часть єго́. Поне́же кто приведе́ть єго́ ви́діти то, є́же бу́деть по нем?
22
И҆ ви́дѣхъ, ꙗ҆́кѡ нѣ́сть бла́го, но то́кмѡ є҆́же возвесели́тсѧ человѣ́къ въ творе́нїихъ свои́хъ, ꙗ҆́кѡ сїѧ̀ ча́сть є҆гѡ̀: поне́же кто̀ приведе́тъ є҆го̀ ви́дѣти то̀, є҆́же бꙋ́детъ по не́мъ;
Глава 4
1
І обрати́хся аз і ви́діх вся оклевета́нія бива́ющая под со́лнцем. І се сле́зи оклевета́нних, і ність їм утіша́ющаго, і от руки́ клеве́щущих на ня крі́пость, і ність їм утіша́ющаго.
1
И҆ ѡ҆брати́хсѧ а҆́зъ и҆ ви́дѣхъ всѧ̑ ѡ҆клевєта́нїѧ быва̑ющаѧ под̾ со́лнцемъ: и҆ сѐ, сле́зы ѡ҆клевета́нныхъ, и҆ нѣ́сть и҆̀мъ оу҆тѣша́ющагѡ, и҆ ѿ рꙋкѝ клеве́щꙋщихъ на нѧ̀ крѣ́пость, и҆ нѣ́сть и҆̀мъ оу҆тѣша́ющагѡ.
2
І похвали́х аз всіх уме́рших, і́же умро́ша уже́, па́че живи́х, єли́ці жи́ві суть досе́лі.
2
И҆ похвали́хъ а҆́зъ всѣ́хъ оу҆ме́ршихъ, и҆̀же оу҆мро́ша оу҆жѐ, па́че живы́хъ, є҆ли́цы жи́ви сꙋ́ть досе́лѣ:
3
І благ па́че обої́х сих, і́же єще́ не бисть, і́же не ви́ді вся́каго сотворе́нія лука́ваго сотворе́ннаго под со́лнцем.
3
и҆ бла́гъ па́че ѻ҆бои́хъ си́хъ, и҆́же є҆щѐ не бы́сть, и҆́же не ви́дѣ всѧ́кагѡ сотворе́нїѧ лꙋка́вагѡ сотворе́ннагѡ под̾ со́лнцемъ.
4
І ви́діх аз весь труд і вся́ко му́жество сотворе́нія, я́ко сіє́ ре́вность му́жа от по́друга своєго́. І сіє́ суєта́ і проізволе́ніє ду́ха.
4
И҆ ви́дѣхъ а҆́зъ ве́сь трꙋ́дъ и҆ всѧ́ко мꙋ́жество сотворе́нїѧ, ꙗ҆́кѡ сїѐ ре́вность мꙋ́жа ѿ по́дрꙋга своегѡ̀. И҆ сїѐ сꙋета̀ и҆ произволе́нїе дꙋ́ха.
5
Безу́мний об'я́т ру́ці свої́ і сніде́ пло́ті своя́.
5
Безꙋ́мный ѡ҆б̾ѧ́тъ рꙋ́цѣ своѝ и҆ снѣдѐ плѡ́ти своѧ̑.
6
Бла́го єсть ісполне́ніє го́рсти поко́я, па́че ісполне́нія двою́ го́рстію труда́ і произволе́нія ду́ха.
6
Бла́го є҆́сть и҆сполне́нїе го́рсти поко́ѧ, па́че и҆сполне́нїѧ двою̀ гѡ́рстїю трꙋда̀ и҆ произволе́нїѧ дꙋ́ха.
7
І обрати́хся аз і ви́діх су́єтство под со́лнцем.
7
И҆ ѡ҆брати́хсѧ а҆́зъ и҆ ви́дѣхъ сꙋ́етство под̾ со́лнцемъ:
8
Єсть єди́н, і ність втора́го, ні си́на, ніже́ бра́та ність єму́, і ність конця́ всему́ труду́ єго́, ніже́ о́ко єго́ насища́ється бога́тства. І кому́ аз тружда́юся і лиша́ю ду́шу мою́ от благости́ні? І сіє́ суєта́ і попече́ніє лука́вно єсть.
8
є҆́сть є҆ди́нъ, и҆ нѣ́сть втора́гѡ, ни сы́на, нижѐ бра́та нѣ́сть є҆мꙋ̀, и҆ нѣ́сть конца̀ всемꙋ̀ трꙋдꙋ̀ є҆гѡ̀, нижѐ ѻ҆́ко є҆гѡ̀ насыща́етсѧ бога́тства. И҆ комꙋ̀ а҆́зъ трꙋжда́юсѧ и҆ лиша́ю дꙋ́шꙋ мою̀ ѿ благосты́ни; И҆ сїѐ сꙋета̀ и҆ попече́нїе лꙋка́вно є҆́сть.
9
Бла́зі два па́че єди́наго, ї́мже єсть мзда бла́га в труді́ їх.
9
Бла́зи два̀ па́че є҆ди́нагѡ, и҆̀мже є҆́сть мзда̀ бла́га въ трꙋдѣ̀ и҆́хъ:
10
Я́ко а́ще паде́ться єди́н от них, воздви́гнеть други́й прича́стника своєго́, і го́ре тому́ єди́ному, єгда́ паде́ть і не бу́деть втора́го воздви́гнути єго́.
10
ꙗ҆́кѡ а҆́ще паде́тсѧ є҆ди́нъ ѿ ни́хъ, воздви́гнетъ дрꙋгі́й прича́стника своего̀: и҆ го́ре томꙋ̀ є҆ди́номꙋ, є҆гда̀ паде́тъ и҆ не бꙋ́детъ втора́гѡ воздви́гнꙋти є҆го̀.
11
І а́ще у́снета два, тепло́ ї́ма бу́деть, а єди́н ка́ко согрі́ється?
11
И҆ а҆́ще оу҆́снета два̀, тепло̀ и҆́ма бꙋ́детъ, а҆ є҆ди́нъ ка́кѡ согрѣ́етсѧ;
12
І а́ще укріпи́ться єди́н, два ста́нета проти́ву єму́, і вервь треплете́на не ско́ро расто́ргнеться.
12
И҆ а҆́ще оу҆крѣпи́тсѧ є҆ди́нъ, два̀ ста́нета проти́вꙋ є҆мꙋ̀: и҆ ве́рвь треплете́на не ско́рѡ расто́ргнетсѧ.
13
Благ о́трок нищ і мудр, па́че ста́ра царя́ і безу́мна, і́же не разумі́ внима́ти єще́.
13
Бла́гъ ѻ҆́трокъ ни́щь и҆ мꙋ́дръ, па́че ста́ра царѧ̀ и҆ безꙋ́мна, и҆́же не разꙋмѣ̀ внима́ти є҆щѐ:
14
Я́ко із до́му ю́зников ізи́деть ца́рствовати, поне́же і в ца́рстві своє́м роди́ся нищ.
14
ꙗ҆́кѡ и҆з̾ до́мꙋ ю҆́зникѡвъ и҆зы́детъ ца́рствовати, поне́же и҆ въ ца́рствѣ свое́мъ роди́сѧ ни́щь.
15
Ви́діх всіх живу́щих, ходя́щих под со́лнцем, с ю́ним втори́м, і́же воста́неть вмі́сто єго́.
15
Ви́дѣхъ всѣ́хъ живꙋ́щихъ, ходѧ́щихъ под̾ со́лнцемъ, съ ю҆́нымъ вторы́мъ, и҆́же воста́нетъ вмѣ́стѡ є҆гѡ̀.
16
Ність конця́ всім лю́дем, всім, і́же пред ни́ми би́ша, і́бо послі́днії не возвеселя́ться о нем, я́ко і сіє́ суєта́ і проізволе́ніє ду́ха.
16
Нѣ́сть конца̀ всѣ̑мъ лю́демъ, всѣ̑мъ, и҆̀же пред̾ ни́ми бы́ша, и҆́бо послѣ́днїи не возвеселѧ́тсѧ ѡ҆ не́мъ: ꙗ҆́кѡ и҆ сїѐ сꙋета̀ и҆ произволе́нїе дꙋ́ха.
17
Сохрани́ но́гу твою́, єгда́ а́ще і́деши в дом Бо́жий, і близ (бу́ди) є́же слу́шати. Па́че дая́нія безу́мних же́ртва твоя́, поне́же не ві́дять, я́ко творя́ть зло.
17
Сохранѝ но́гꙋ твою̀, є҆гда̀ а҆́ще и҆́деши въ до́мъ бж҃їй, и҆ бли́з̾ (бꙋ́ди) є҆́же слꙋ́шати: па́че даѧ́нїѧ безꙋ́мныхъ же́ртва твоѧ̀, поне́же не вѣ́дѧтъ, ꙗ҆́кѡ творѧ́тъ ѕло̀.
Глава 5
1
Не скор бу́ди усти́ твої́ми, і се́рдце твоє́ да не ускоря́єть ізноси́ти сло́во пред лице́м Бо́жиїм. Я́ко Бог на небесі́ горі́, ти же на землі́ до́лу, сего́ ра́ди да бу́дуть словеса́ твоя́ ма́ла.
1
Не ско́ръ бꙋ́ди оу҆сты̑ твои́ми, и҆ се́рдце твоѐ да не оу҆скорѧ́етъ и҆зноси́ти сло́во пред̾ лице́мъ бж҃їимъ, ꙗ҆́кѡ бг҃ъ на нб҃сѝ горѣ̀, ты́ же на землѝ до́лꙋ: сегѡ̀ ра́ди да бꙋ́дꙋтъ словеса̀ твоѧ̑ ма̑ла:
2
Я́ко прихо́дить со́ніє во мно́жестві попече́нія, та́ко і глас безу́мнаго во мно́жестві слове́с.
2
ꙗ҆́кѡ прихо́дитъ со́нїе во мно́жествѣ попече́нїѧ, та́кѡ и҆ гла́съ безꙋ́мнагѡ во мно́жествѣ слове́съ.
3
А́ще обіща́єши обі́т Бо́гу, не уме́дли отда́ти єго́. Я́ко ність хоті́нія в безу́мних, ти у́бо, єли́ка а́ще обіща́єши, отда́ждь.
3
А҆́ще ѡ҆бѣща́еши ѡ҆бѣ́тъ бг҃ꙋ, не оу҆ме́дли ѿда́ти є҆го̀, ꙗ҆́кѡ нѣ́сть хотѣ́нїѧ въ безꙋ́мныхъ: ты̀ оу҆̀бо, є҆ли̑ка а҆́ще ѡ҆бѣща́еши, ѿда́ждь.
4
Бла́го тебі́ є́же не обіщава́тися, не́жели обіща́вшуся тебі́, не отда́ти.
4
Бла́го тебѣ̀ є҆́же не ѡ҆бѣщава́тисѧ, не́жели ѡ҆бѣща́вшꙋсѧ тебѣ̀, не ѿда́ти.
5
Не даждь устна́м твої́м є́же во гріх ввести́ плоть твою́, і да не рече́ши пред лице́м Бо́жиїм, я́ко неві́дініє єсть, да не прогні́вається Бог о гла́сі твоє́м і растли́ть творе́нія рук твої́х.
5
Не да́ждь оу҆стна́мъ твои̑мъ є҆́же во грѣ́хъ ввестѝ пло́ть твою̀, и҆ да не рече́ши пред̾ лице́мъ бж҃їимъ, ꙗ҆́кѡ невѣ́дѣнїе є҆́сть: да не прогнѣ́ваетсѧ бг҃ъ ѡ҆ гла́сѣ твое́мъ и҆ растли́тъ творє́нїѧ рꙋ́къ твои́хъ:
6
Я́ко во мно́жестві со́ній і су́єтствія, (та́ко) і словеса́ мно́га, ті́мже Бо́га бо́йся.
6
ꙗ҆́кѡ во мно́жествѣ со́нїй и҆ сꙋ́етствїѧ, (та́кѡ) и҆ словеса̀ мнѡ́га, тѣ́мже бг҃а бо́йсѧ.
7
А́ще оби́ду ни́щаго і расхище́ніє суда́ і пра́вди уви́диши во страні́, не диви́ся о ве́щі. Я́ко висо́кий над висо́ким надзира́тель, і висо́ції над ни́ми,
7
А҆́ще ѡ҆би́дꙋ ни́щагѡ и҆ расхище́нїе сꙋда̀ и҆ пра́вды оу҆ви́диши во странѣ̀, не диви́сѧ ѡ҆ ве́щи: ꙗ҆́кѡ высо́кїй над̾ высо́кимъ надзира́тель, и҆ высо́цыи над̾ ни́ми,
8
і ізоби́ліє землі́ над всім єсть цар села́ возді́ланна.
8
и҆ и҆з̾ѻби́лїе землѝ над̾ всѣ́мъ є҆́сть ца́рь села̀ воздѣ́ланна.
9
Люб'я́й сребро́ не наси́титься сребра́. І кто наслади́ться во мно́жестві єго́ плода́? І сіє́ суєта́.
9
Любѧ́й сребро̀ не насы́титсѧ сребра̀: и҆ кто̀ наслади́тсѧ во мно́жествѣ є҆гѡ̀ плода̀; И҆ сїѐ сꙋета̀.
10
Во мно́жестві бла́га умно́жишася яду́щії є. І ко́є му́жество іму́щему є? Я́ко нача́ло є́же ви́діти очи́ма свої́ма.
10
Во мно́жествѣ бла́га оу҆мно́жишасѧ ꙗ҆дꙋ́щїи є҆̀: и҆ ко́е мꙋ́жество и҆мꙋ́щемꙋ є҆̀; ꙗ҆́кѡ нача́ло є҆́же ви́дѣти ѻ҆чи́ма свои́ма.
11
Сон сла́док рабо́тающему, а́ще ма́ло іли́ мно́го сність. А наси́тившагося бога́тство не оставля́єть усну́ти.
11
Со́нъ сла́докъ рабо́тающемꙋ, а҆́ще ма́лѡ и҆лѝ мно́гѡ снѣ́сть: а҆ насы́тившагосѧ бога́тство не ѡ҆ставлѧ́етъ оу҆снꙋ́ти.
12
Єсть неду́г, єго́же ви́діх под со́лнцем, бога́тство храни́мо от стяжа́теля во зло єму́,
12
Є҆́сть недꙋ́гъ, є҆го́же ви́дѣхъ под̾ со́лнцемъ, бога́тство храни́мо ѿ стѧжа́телѧ во ѕло̀ є҆мꙋ̀:
13
і поги́бнеть бога́тство о́но в попече́нії лука́вні, і роди́ си́на, і ність в руці́ єго́ нічто́же.
13
и҆ поги́бнетъ бога́тство ѻ҆́но въ попече́нїи лꙋка́внѣ: и҆ родѝ сы́на, и҆ нѣ́сть въ рꙋцѣ̀ є҆гѡ̀ ничто́же:
14
Я́коже ізи́де із чре́ва ма́тере своєя́ наг, возврати́ться іти́, я́коже і при́йде, і нічто́же во́зьметь от труда́ своєго́, да понесе́ть в руці́ своє́й.
14
ꙗ҆́коже и҆зы́де и҆з̾ чре́ва ма́тере своеѧ̀ на́гъ, возврати́тсѧ и҆тѝ, ꙗ҆́коже и҆ прїи́де, и҆ ничто́же во́зметъ ѿ трꙋда̀ своегѡ̀, да понесе́тъ въ рꙋцѣ̀ свое́й.
15
І сіє́ зол неду́г. Я́коже бо при́йде, та́ко і оти́деть, і ка́я по́льза єму́, я́ко труди́ться на вітр?
15
И҆ сїѐ ѕо́лъ недꙋ́гъ: ꙗ҆́коже бо прїи́де, та́кѡ и҆ ѿи́детъ, и҆ ка́ѧ по́льза є҆мꙋ̀, ꙗ҆́кѡ трꙋди́тсѧ на вѣ́тръ;
16
І́бо всі дні́є єго́ во тьмі і пла́чі і в я́рості мно́зі, і в неду́зі і во гні́ві.
16
И҆́бо всѝ дні́е є҆гѡ̀ во тмѣ̀ и҆ пла́чи и҆ въ ꙗ҆́рости мно́зѣ, и҆ въ недꙋ́зѣ и҆ во гнѣ́вѣ.
17
Се, ви́діх аз благо́є, є́же єсть ізря́дно, є́же я́сти і пи́ти і ви́діти благости́ню во всем труді́ своє́м, і́мже труди́лся би под со́лнцем, в число́ дній живота́ своєго́, я́же дал єсть єму́ Бог, я́ко сіє́ часть єго́.
17
Сѐ, ви́дѣхъ а҆́зъ благо́е, є҆́же є҆́сть и҆зрѧ́дно, є҆́же ꙗ҆́сти и҆ пи́ти и҆ ви́дѣти благосты́ню во все́мъ трꙋдѣ̀ свое́мъ, и҆́мже трꙋди́лсѧ бы под̾ со́лнцемъ, въ число̀ дні́й живота̀ своегѡ̀, ꙗ҆̀же да́лъ є҆́сть є҆мꙋ̀ бг҃ъ, ꙗ҆́кѡ сїѐ ча́сть є҆гѡ̀:
18
і́бо вся́кому челові́ку, єму́же дал єсть Бог бога́тство і імі́нія, і власть даде́ єму́ я́сти от того́ і прия́ти часть свою́ і возвесели́тися о труді́ своє́м, сіє́ дар Бо́жий єсть.
18
и҆́бо всѧ́комꙋ человѣ́кꙋ, є҆мꙋ́же да́лъ є҆́сть бг҃ъ бога́тство и҆ и҆мѣ̑нїѧ, и҆ вла́сть дадѐ є҆мꙋ̀ ꙗ҆́сти ѿ тогѡ̀ и҆ прїѧ́ти ча́сть свою̀ и҆ возвесели́тисѧ ѡ҆ трꙋдѣ̀ свое́мъ, сїѐ да́ръ бж҃їй є҆́сть:
19
Я́ко не мно́го па́м'ятствовати і́мать дні живота́ своєго́, поне́же Бог облага́єть єго́ попече́ньми в весе́лії се́рдця єго́.
19
ꙗ҆́кѡ не мно́го па́мѧтствовати и҆́мать дни̑ живота̀ своегѡ̀, поне́же бг҃ъ ѡ҆блага́етъ є҆го̀ попече́ньми въ весе́лїи се́рдца є҆гѡ̀.
Глава 6
1
Єсть лука́вствіє, є́же ви́діх под со́лнцем, і мно́го єсть над челові́ком.
1
Є҆́сть лꙋка́вствїе, є҆́же ви́дѣхъ под̾ со́лнцемъ, и҆ мно́го є҆́сть над̾ человѣ́комъ:
2
Муж, єму́же дасть Бог бога́тство і імі́ніє і сла́ву, і ність лиша́яй душі́ своє́й от всіх, ї́хже вожделі́єть, і не дасть єму́ Бог вла́сти от него́ я́сти, я́ко чуждь муж я́сти і́мать от него́. І сіє́ суєта́ і неду́г зол єсть.
2
мꙋ́жъ, є҆мꙋ́же да́стъ бг҃ъ бога́тство и҆ и҆мѣ́нїе и҆ сла́вꙋ, и҆ нѣ́сть лиша́ѧй дꙋшѝ свое́й ѿ всѣ́хъ, и҆́хже вожделѣ́етъ, и҆ не да́стъ є҆мꙋ̀ бг҃ъ вла́сти ѿ негѡ̀ ꙗ҆́сти, ꙗ҆́кѡ чꙋ́ждь мꙋ́жъ ꙗ҆́сти и҆́мать ѿ негѡ̀. И҆ сїѐ сꙋета̀ и҆ недꙋ́гъ ѕо́лъ є҆́сть.
3
А́ще роди́ть муж сто (чад) і лі́та мно́га поживе́ть, і мно́зі бу́дуть дні́є літ єго́, і душа́ єго́ не наси́титься от благости́ні, і погребе́нія не бисть єму́, ріх: благ па́че єго́ і́зверг,
3
А҆́ще роди́тъ мꙋ́жъ сто̀ (ча̑дъ) и҆ лѣ̑та мнѡ́га поживе́тъ, и҆ мно́зи бꙋ́дꙋтъ дні́е лѣ́тъ є҆гѡ̀, и҆ дꙋша̀ є҆гѡ̀ не насы́титсѧ ѿ благосты́ни, и҆ погребе́нїѧ не бы́сть є҆мꙋ̀, рѣ́хъ: бла́гъ па́че є҆гѡ̀ и҆́звергъ,
4
я́ко в суєті́ при́йде і во тьму і́деть, і во тьмі і́м'я єго́ покри́ється,
4
ꙗ҆́кѡ въ сꙋетѣ̀ прїи́де и҆ во тмꙋ̀ и҆́детъ, и҆ во тмѣ̀ и҆́мѧ є҆гѡ̀ покры́етсѧ:
5
і со́лнця не ви́ді, ніже́ разумі́, поко́й сему́ па́че того́.
5
и҆ со́лнца не ви́дѣ, нижѐ разꙋмѣ̀, поко́й семꙋ̀ па́че тогѡ̀:
6
І поживе́ ти́сящу літ сугу́бо, і благости́ні не ви́ді, єда́ не во єди́но мі́сто вся і́дуть?
6
и҆ поживѐ ты́сѧщꙋ лѣ́тъ сꙋгꙋ́бѡ, и҆ благосты́ни не ви́дѣ: є҆да̀ не во є҆ди́но мѣ́сто всѧ̑ и҆́дꙋтъ;
7
Весь труд челові́ч во уста́ єго́, і душа́ єго́ не іспо́лниться.
7
Ве́сь трꙋ́дъ человѣ́чь во оу҆ста̀ є҆гѡ̀, и҆ дꙋша̀ є҆гѡ̀ не и҆спо́лнитсѧ.
8
Я́ко ко́є ізоби́ліє (челові́ку) му́дрому па́че безу́мнаго? Поне́же нищ позна́ ходи́ти проти́ву живота́.
8
Ꙗ҆́кѡ ко́е и҆з̾ѻби́лїе (человѣ́кꙋ) мꙋ́дромꙋ па́че безꙋ́мнагѡ; поне́же ни́щь позна̀ ходи́ти проти́вꙋ живота̀.
9
Бла́го виді́ніє о́чію па́че ходя́щаго душе́ю. І се су́єтствіє і проізволе́ніє ду́ха.
9
Бла́го видѣ́нїе ѻ҆́чїю па́че ходѧ́щагѡ дꙋше́ю. И҆ сѐ сꙋ́етствїе и҆ произволе́нїе дꙋ́ха.
10
А́ще что бисть, уже́ іменова́ся і́м'я єго́, і позна́ся, є́же єсть челові́к і не возмо́жеть суди́тися с кріпча́йшим па́че себе́.
10
А҆́ще что̀ бы́сть, оу҆жѐ и҆менова́сѧ и҆́мѧ є҆гѡ̀, и҆ позна́сѧ, є҆́же є҆́сть человѣ́къ и҆ не возмо́жетъ сꙋди́тисѧ съ крѣпча́йшимъ па́че себє̀:
11
Я́ко суть словеса́ мно́га умножа́ющая суєту́.
11
ꙗ҆́кѡ сꙋ́ть словеса̀ мнѡ́га оу҆множа̑ющаѧ сꙋетꙋ̀.
Глава 7
1
Что ізли́шше челові́ку, я́ко кто вість, что бла́го челові́ку в животі́ (єго́) число́ дній живота́ су́єтства єго́? І сотвори́ я в сі́ні. Я́ко кто возвісти́ть челові́ку, что бу́деть по нем под со́лнцем?
1
Что̀ и҆зли́шше человѣ́кꙋ, ꙗ҆́кѡ кто̀ вѣ́сть, что̀ бла́го человѣ́кꙋ въ животѣ̀ (є҆гѡ̀) число̀ дні́й живота̀ сꙋ́етства є҆гѡ̀; и҆ сотворѝ ѧ҆̀ въ сѣ́ни: ꙗ҆́кѡ кто̀ возвѣсти́тъ человѣ́кꙋ, что̀ бꙋ́детъ по не́мъ под̾ со́лнцемъ;
2
Бла́го і́м'я па́че єле́я бла́га, і день сме́ртний па́че дня рожде́нія єго́.
2
Бла́го и҆́мѧ па́че є҆ле́а бла́га, и҆ де́нь сме́ртный па́че днѧ̀ рожде́нїѧ є҆гѡ̀.
3
Бла́го ходи́ти в дом пла́ча, не́жели ходи́ти в дом пи́ра, поне́же сіє́ коне́ць вся́кому челові́ку, і живи́й дасть бла́го в се́рдці єго́.
3
Бла́го ходи́ти въ до́мъ пла́ча, не́жели ходи́ти въ до́мъ пи́ра, поне́же сїѐ коне́цъ всѧ́комꙋ человѣ́кꙋ, и҆ живы́й да́стъ бла́го въ се́рдцы є҆гѡ̀.
4
Бла́га я́рость па́че смі́ха, я́ко во зло́бі лиця́ ублажи́ться се́рдце.
4
Бла́га ꙗ҆́рость па́че смѣ́ха, ꙗ҆́кѡ во ѕло́бѣ лица̀ оу҆блажи́тсѧ се́рдце.
5
Се́рдце му́дрих в дому́ пла́ча, а се́рдце безу́мних в дому́ весе́лія.
5
Се́рдце мꙋ́дрыхъ въ домꙋ̀ пла́ча, а҆ се́рдце безꙋ́мныхъ въ домꙋ̀ весе́лїѧ.
6
Бла́го є́же сли́шати преще́ніє прему́дра, па́че му́жа сли́шащаго піснь безу́мних.
6
Бла́го є҆́же слы́шати преще́нїе премꙋ́дра, па́че мꙋ́жа слы́шащагѡ пѣ́снь безꙋ́мныхъ:
7
Я́коже глас те́рнія под котло́м, та́ко сміх безу́мних. І сіє́ суєта́.
7
ꙗ҆́коже гла́съ те́рнїѧ под̾ котло́мъ, та́кѡ смѣ́хъ безꙋ́мныхъ. И҆ сїѐ сꙋета̀.
8
Я́ко клевета́ льстить му́драго і погубля́єть се́рдце благоро́дствія єго́.
8
Ꙗ҆́кѡ клевета̀ льсти́тъ мꙋ́драго и҆ погꙋблѧ́етъ се́рдце благоро́дствїѧ є҆гѡ̀.
9
Бла́га послі́дняя слове́с па́че нача́ла єго́, благ терпіли́вий па́че висо́каго ду́хом.
9
Бла̑га послѣ̑днѧѧ слове́съ па́че нача́ла є҆гѡ̀: бла́гъ терпѣли́вый па́че высо́кагѡ дꙋ́хомъ.
10
Не тщи́ся в ду́сі своє́м яри́тися, я́ко я́рость в ні́дрі безу́мних почи́єть.
10
Не тщи́сѧ въ дꙋ́сѣ свое́мъ ꙗ҆ри́тисѧ, ꙗ҆́кѡ ꙗ҆́рость въ нѣ́дрѣ безꙋ́мныхъ почі́етъ.
11
Да не рече́ши: что бисть, я́ко дні́є пре́жднії бі́ша бла́зі па́че сих? Я́ко не в му́дрості вопроси́л єси́ о сем.
11
Да не рече́ши: что̀ бы́сть, ꙗ҆́кѡ дні́е пре́жднїи бѣ́ша бла́зи па́че си́хъ; ꙗ҆́кѡ не въ мꙋ́дрости вопроси́лъ є҆сѝ ѡ҆ се́мъ.
12
Бла́га му́дрость с наслі́дієм, па́че же ви́дящим со́лнце.
12
Бла́га мꙋ́дрость съ наслѣ́дїемъ, па́че же ви́дѧщымъ со́лнце:
13
Я́ко в сі́ні єго́ му́дрость, я́коже сінь сребра́, і ізоби́ліє ра́зума прему́дрости оживля́єть, і́же от нея́.
13
ꙗ҆́кѡ въ сѣ́ни є҆гѡ̀ мꙋ́дрость, ꙗ҆́коже сѣ́нь сребра̀, и҆ и҆з̾ѻби́лїе ра́зꙋма премꙋ́дрости ѡ҆живлѧ́етъ, и҆́же ѿ неѧ̀.
14
Виждь творе́нія Бо́жія: я́ко кто мо́жеть украси́ти, єго́же а́ще Бог преврати́ть?
14
Ви́ждь творє́нїѧ бж҃їѧ: ꙗ҆́кѡ кто̀ мо́жетъ оу҆краси́ти, є҆го́же а҆́ще бг҃ъ преврати́тъ;
15
В день благости́ні (Єго́) живи́ во бла́зі і виждь в день зла. Виждь, і с ним согла́сно сіє́ сотвори́ Бог, о глаго́ланії, да не обря́щеть челові́к за Ним нічто́же.
15
Въ де́нь благосты́ни (є҆гѡ̀) живѝ во бла́зѣ и҆ ви́ждь въ де́нь ѕла̀: ви́ждь, и҆ съ ни́мъ согла́сно сїѐ сотворѝ бг҃ъ, ѡ҆ глаго́ланїи, да не ѡ҆брѧ́щетъ человѣ́къ за ни́мъ ничто́же.
16
Вся́чеськая ви́діх во днех су́єтствія моєго́. Єсть пра́ведний погиба́яй во своє́й пра́вді, і єсть нечести́вий пребива́яй во своє́й зло́бі.
16
Всѧ́чєскаѧ ви́дѣхъ во дне́хъ сꙋ́етствїѧ моегѡ̀: є҆́сть првⷣный погиба́ѧй во свое́й пра́вдѣ, и҆ є҆́сть нечести́вый пребыва́ѧй во свое́й ѕло́бѣ.
17
Не бу́ди правди́в вельми́, ні мудри́ся ізли́шше, да не когда́ ізуми́шися.
17
Не бꙋ́ди правди́въ вельмѝ, ни мꙋдри́сѧ и҆зли́шше, да не когда̀ и҆зꙋми́шисѧ.
18
Не нече́ствуй мно́го і не бу́ди же́сток, да не у́мреши не во вре́м'я своє́.
18
Не нече́ствꙋй мно́гѡ и҆ не бꙋ́ди же́стокъ, да не оу҆́мреши не во вре́мѧ своѐ.
19
Бла́го ті єсть держа́тися сего́, і от сего́ не оскверни́ руки́ твоєя́, я́ко боя́щимся Бо́га поспіша́ться вся.
19
Бла́го тѝ є҆́сть держа́тисѧ сегѡ̀, и҆ ѿ сегѡ̀ не ѡ҆сквернѝ рꙋкѝ твоеѧ̀, ꙗ҆́кѡ боѧ́щымсѧ бг҃а поспѣша́тсѧ всѧ̑.
20
Прему́дрость помо́жеть му́дрому па́че десяти́ облада́ющих во гра́ді.
20
Премꙋ́дрость помо́жетъ мꙋ́дромꙋ па́че десѧтѝ ѡ҆блада́ющихъ во гра́дѣ:
21
Я́ко ність челові́к пра́веден на землі́, і́же сотвори́ть благо́є і не согріши́ть.
21
ꙗ҆́кѡ нѣ́сть человѣ́къ пра́веденъ на землѝ, и҆́же сотвори́тъ благо́е и҆ не согрѣши́тъ.
22
І во вся словеса́, я́же возглаго́лють нечести́вії, не вложи́ се́рдця своєго́, да не усли́шиши раба́ своєго́ клену́ща тебе́,
22
И҆ во всѧ̑ словеса̀, ꙗ҆̀же возглаго́лютъ нечести́вїи, не вложѝ се́рдца своегѡ̀, да не оу҆слы́шиши раба̀ своегѡ̀ кленꙋ́ща тебѐ:
23
я́ко мно́гажди возлука́внуєть на тя, і обхожде́нії мно́гими озло́бить се́рдце твоє́, я́коже і ти клял єси́ іни́я (мно́гія).
23
ꙗ҆́кѡ мно́гажды возлꙋка́внꙋетъ на тѧ̀, и҆ ѡ҆бхождє́нїи мно́гими ѡ҆ѕло́битъ се́рдце твоѐ, ꙗ҆́коже и҆ ты̀ клѧ́лъ є҆сѝ и҆ны̑ѧ (мнѡ́гїѧ).
24
Вся сія́ іскуси́х в му́дрості. Ріх: умудрю́ся, і сія́ удали́ся от мене́
24
Всѧ̑ сїѧ̑ и҆скꙋси́хъ въ мꙋ́дрости: рѣ́хъ, оу҆мꙋдрю́сѧ: и҆ сїѧ̀ оу҆дали́сѧ ѿ менє̀
25
дале́че па́че не́же біх, і бе́здни глубина́, кто обря́щеть ю?
25
дале́че па́че не́же бѣ́хъ, и҆ бе́здны глꙋбина̀, кто̀ ѡ҆брѧ́щетъ ю҆̀;
26
Обидо́х аз, і се́рдце моє́, є́же разумі́ти, є́же разсмотри́ти, і є́же взиска́ти му́дрость і ра́зум, і є́же разумі́ти нечести́ваго безу́міє і ожесточе́ніє і лесть.
26
Ѡ҆быдо́хъ а҆́зъ, и҆ се́рдце моѐ, є҆́же разꙋмѣ́ти, є҆́же разсмотри́ти, и҆ є҆́же взыска́ти мꙋ́дрость и҆ ра́зꙋмъ, и҆ є҆́же разꙋмѣ́ти нечести́вагѡ безꙋ́мїе и҆ ѡ҆жесточе́нїе и҆ ле́сть:
27
І обріто́х аз ю, і реку́ горча́йшу па́че сме́рти жену́, я́же єсть лови́тва, і сі́ті се́рдце єя́, у́зи в руку́ єя́. Благи́й пред лице́м Бо́жиїм ізи́меться от нея́, а согріша́яй ят бу́деть от нея́.
27
и҆ ѡ҆брѣто́хъ а҆́зъ ю҆̀, и҆ рекꙋ̀ горча́йшꙋ па́че сме́рти женꙋ̀, ꙗ҆́же є҆́сть лови́тва, и҆ сѣ̑ти се́рдце є҆ѧ̀, оу҆́зы въ рꙋкꙋ̀ є҆ѧ̀: благі́й пред̾ лице́мъ бж҃їимъ и҆з̾и́метсѧ ѿ неѧ̀, а҆ согрѣша́ѧй ꙗ҆́тъ бꙋ́детъ ѿ неѧ̀.
28
Се, сіє́ обріто́х, рече́ Екклесіа́ст, єди́ну єди́ною є́же обрісти́ по́мисл, є́же взиска́ душа́ моя́, і не обріто́х.
28
Сѐ, сїѐ ѡ҆брѣто́хъ, речѐ є҆кклесїа́стъ: є҆ди́нꙋ є҆ди́ною є҆́же ѡ҆брѣстѝ по́мыслъ, є҆́же взыска̀ дꙋша̀ моѧ̀, и҆ не ѡ҆брѣто́хъ:
29
І челові́ка єди́наго от ти́сящ обріто́х, а жени́ во всіх сих не обріто́х.
29
и҆ человѣ́ка є҆ди́наго ѿ ты́сѧщъ ѡ҆брѣто́хъ, а҆ жены̀ во всѣ́хъ си́хъ не ѡ҆брѣто́хъ:
30
Оба́че се, сіє́ обріто́х, є́же сотвори́ Бог челові́ка пра́ваго, і сі́ї взиска́ша помисло́в мно́гих. Кто уві́ді му́дрость? І кто вість разріше́ніє глаго́ла?
30
ѻ҆ба́че сѐ, сїѐ ѡ҆брѣто́хъ, є҆́же сотворѝ бг҃ъ человѣ́ка пра́ваго, и҆ сі́и взыска́ша помыслѡ́въ мно́гихъ. Кто̀ оу҆вѣ́дѣ мꙋ́дрость; и҆ кто̀ вѣ́сть разрѣше́нїе глаго́ла;
Глава 8
1
Му́дрость челові́ка просвіти́ть лице́ єго́, а безсту́дний возненави́дін бу́деть лице́м свої́м.
1
Мꙋ́дрость человѣ́ка просвѣти́тъ лицѐ є҆гѡ̀, а҆ безстꙋ́дный возненави́дѣнъ бꙋ́детъ лице́мъ свои́мъ.
2
Уста́ царе́ва сохрани́, і о словесі́ кля́тви Бо́жия не скор бу́ди.
2
Оу҆ста̀ царє́ва сохранѝ, и҆ ѡ҆ словесѝ клѧ́твы бж҃їѧ не ско́ръ бꙋ́ди.
3
От лиця́ єго́ по́йдеши, не ста́ни во словесі́ лука́вні, я́ко все, є́же (а́ще) восхо́щеть, сотвори́ть,
3
Ѿ лица̀ є҆гѡ̀ по́йдеши, не ста́ни во словесѝ лꙋка́внѣ, ꙗ҆́кѡ всѐ, є҆́же (а҆́ще) восхо́щетъ, сотвори́тъ,
4
я́коже цар облада́яй, і кто рече́ть єму́: что твори́ши?
4
ꙗ҆́коже ца́рь ѡ҆блада́ѧй, и҆ кто̀ рече́тъ є҆мꙋ̀: что̀ твори́ши;
5
Храня́й за́повідь не уві́сть глаго́ла лука́вна, і вре́м'я суда́ вість се́рдце му́драго,
5
Хранѧ́й за́повѣдь не оу҆вѣ́сть глаго́ла лꙋка́вна: и҆ вре́мѧ сꙋда̀ вѣ́сть се́рдце мꙋ́драгѡ,
6
я́ко вся́цій ве́щі єсть вре́м'я і суд, я́ко ра́зум челові́ка мног (єсть) на нем,
6
ꙗ҆́кѡ всѧ́цѣй ве́щи є҆́сть вре́мѧ и҆ сꙋ́дъ: ꙗ҆́кѡ ра́зꙋмъ человѣ́ка мно́гъ (є҆́сть) на не́мъ,
7
я́ко ність ві́дящаго, что бу́дущеє, зане́ я́коже бу́деть, кто возвісти́ть єму́?
7
ꙗ҆́кѡ нѣ́сть вѣ́дѧщагѡ, что̀ бꙋ́дꙋщее: занѐ ꙗ҆́коже бꙋ́детъ, кто̀ возвѣсти́тъ є҆мꙋ̀;
8
Ність челові́ка владу́щаго ду́хом, є́же возбрани́ти ду́ху. І ність владу́щаго в день сме́рти, і ність посла́ в день бра́ні, і не спасе́ть нече́стіє су́щаго в нем.
8
Нѣ́сть человѣ́ка владꙋ́щагѡ дꙋ́хомъ, є҆́же возбрани́ти дꙋ́хꙋ: и҆ нѣ́сть владꙋ́щагѡ въ де́нь сме́рти, и҆ нѣ́сть посла̀ въ де́нь бра́ни: и҆ не спасе́тъ нече́стїе сꙋ́щаго въ не́мъ.
9
І все сіє́ ви́діх, і вдах се́рдце моє́ во все сотворе́ніє, є́же сотворе́но єсть под со́лнцем, вся, во єли́ких облада́н єсть челові́к над челові́ком, є́же озло́бити єго́.
9
И҆ всѐ сїѐ ви́дѣхъ, и҆ вда́хъ се́рдце моѐ во всѐ сотворе́нїе, є҆́же сотворе́но є҆́сть под̾ со́лнцемъ, всѧ̑, во є҆ли́кихъ ѡ҆блада́нъ є҆́сть человѣ́къ над̾ человѣ́комъ, є҆́же ѡ҆ѕло́бити є҆го̀.
10
І тогда́ ви́діх нечести́вия во гро́би внесе́ни, і от свята́го, і ідо́ша і похвале́ні би́ша во гра́ді, я́ко си́це сотвори́ша. І сіє́ суєта́.
10
И҆ тогда̀ ви́дѣхъ нечєсти́выѧ во гро́бы внесє́ны, и҆ ѿ ст҃а́гѡ: и҆ и҆до́ша и҆ похвале́ни бы́ша во гра́дѣ, ꙗ҆́кѡ си́це сотвори́ша. И҆ сїѐ сꙋета̀.
11
Я́ко ність преріка́нія бива́ющаго творя́щим лука́воє вско́рі. Сего́ ра́ди уві́рися се́рдце сино́в челові́чеських в них, є́же сотвори́ти лука́воє.
11
Ꙗ҆́кѡ нѣ́сть прерѣка́нїѧ быва́ющагѡ творѧ́щымъ лꙋка́вое вско́рѣ: сегѡ̀ ра́ди оу҆вѣ́рисѧ се́рдце сынѡ́въ человѣ́ческихъ въ ни́хъ, є҆́же сотвори́ти лꙋка́вое.
12
І́же согріши́, сотвори́л єсть лука́воє, отто́лі, і от долготи́ їх. І́бо і вім аз, я́ко єсть бла́го боя́щимся Бо́га, да боя́ться от лиця́ Єго́.
12
И҆́же согрѣшѝ, сотвори́лъ є҆́сть лꙋка́вое, ѿто́лѣ, и҆ ѿ долготы̀ и҆́хъ: и҆́бо и҆ вѣ́мъ а҆́зъ, ꙗ҆́кѡ є҆́сть бла́го боѧ́щымсѧ бг҃а, да боѧ́тсѧ ѿ лица̀ є҆гѡ̀,
13
І не бу́деть бла́го нечести́вому, і не продолжи́ть дній в сі́ні, і́же ність боя́йся от лиця́ Бо́жия.
13
и҆ не бꙋ́детъ бла́го нечести́вомꙋ, и҆ не продолжи́тъ дні́й въ сѣ́ни, и҆́же нѣ́сть боѧ́йсѧ ѿ лица̀ бж҃їѧ.
14
Єсть суєта́, я́же сотворе́на єсть на землі́, я́ко суть пра́веднії, на ни́хже постиза́єть я́ко творе́ніє нечести́вих, і суть нечести́вії, на ни́хже постиза́єть я́ко творе́ніє пра́ведних. Ріх, я́ко і сіє́ суєта́.
14
Є҆́сть сꙋета̀, ꙗ҆́же сотворе́на є҆́сть на землѝ: ꙗ҆́кѡ сꙋ́ть првⷣнїи, на ни́хже постиза́етъ ꙗ҆́кѡ творе́нїе нечести́выхъ, и҆ сꙋ́ть нечести́вїи, на ни́хже постиза́етъ ꙗ҆́кѡ творе́нїе првⷣныхъ. Рѣ́хъ, ꙗ҆́кѡ и҆ сїѐ сꙋета̀.
15
І похвали́х аз весе́ліє, я́ко ність бла́го челові́ку под со́лнцем, но то́кмо є́же я́сти і пи́ти і є́же весели́тися, і то приби́ток єму́ в труді́ єго́ во днех живота́ єго́, ї́хже дал єсть єму́ Бог под со́лнцем.
15
И҆ похвали́хъ а҆́зъ весе́лїе, ꙗ҆́кѡ нѣ́сть бла́го человѣ́кꙋ под̾ со́лнцемъ, но то́кмѡ є҆́же ꙗ҆́сти и҆ пи́ти и҆ є҆́же весели́тисѧ: и҆ то̀ прибы́токъ є҆мꙋ̀ въ трꙋдѣ̀ є҆гѡ̀ во дне́хъ живота̀ є҆гѡ̀, и҆̀хже да́лъ є҆́сть є҆мꙋ̀ бг҃ъ под̾ со́лнцемъ.
16
В ни́хже дах се́рдце моє́, є́же разумі́ти му́дрость і є́же ві́діти попече́ніє сотворе́ноє на землі́, я́ко і во дні і в нощі́ сна во о́чію своє́ю ність ви́дяй.
16
Въ ни́хже да́хъ се́рдце моѐ, є҆́же разꙋмѣ́ти мꙋ́дрость и҆ є҆́же вѣ́дѣти попече́нїе сотворе́ное на землѝ: ꙗ҆́кѡ и҆ во днѝ и҆ въ нощѝ сна̀ во ѻ҆́чїю своє́ю нѣ́сть ви́дѧй.
17
І ви́діх вся творе́нія Бо́жія, я́ко не мо́жеть челові́к ізобрісти́ творе́ніє сотворе́ноє под со́лнцем. Єли́ка а́ще потруди́ться челові́к обрісти́, і не обря́щеть. І єли́ка а́ще рече́ть му́дрий уразумі́ти, не возмо́жеть обрісти́. Ті́мже все сіє́ вдах в се́рдце моє́, і се́рдце моє́ все сіє́ ви́ді.
17
И҆ ви́дѣхъ всѧ̑ творє́нїѧ бж҃їѧ, ꙗ҆́кѡ не мо́жетъ человѣ́къ и҆з̾ѡбрѣстѝ творе́нїе сотворе́ное под̾ со́лнцемъ: є҆ли̑ка а҆́ще потрꙋди́тсѧ человѣ́къ ѡ҆брѣстѝ, и҆ не ѡ҆брѧ́щетъ: и҆ є҆ли̑ка а҆́ще рече́тъ мꙋ́дрый оу҆разꙋмѣ́ти, не возмо́жетъ ѡ҆брѣстѝ. Тѣ́мже всѐ сїѐ вда́хъ въ се́рдце моѐ, и҆ се́рдце моѐ всѐ сїѐ ви́дѣ.
Глава 9
1
Я́ко пра́веднії і му́дрії і ді́ланія їх в руці́ Бо́жієй, і любве́ же і не́нависти ність ві́дяй челові́к. Вся пред лице́м їх, суєта́ во всіх.
1
Ꙗ҆́кѡ првⷣнїи и҆ мꙋ́дрїи и҆ дѣ̑ланїѧ и҆́хъ въ рꙋцѣ̀ бж҃їей, и҆ любве́ же и҆ не́нависти нѣ́сть вѣ́дѧй человѣ́къ: всѧ̑ пред̾ лице́мъ и҆́хъ, сꙋета̀ во всѣ́хъ.
2
Слу́чай єди́н пра́ведному і нечести́вому, благо́му і зло́му, і чи́стому і нечи́стому, і жру́щему і не жру́щему. Я́коже благи́й, та́ко согріша́яй. Я́коже клени́йся, та́ко боя́йся кля́тви.
2
Слꙋ́чай є҆ди́нъ првⷣномꙋ и҆ нечести́вомꙋ, бл҃го́мꙋ и҆ ѕло́мꙋ, и҆ чи́стомꙋ и҆ нечи́стомꙋ, и҆ жрꙋ́щемꙋ и҆ не жрꙋ́щемꙋ: ꙗ҆́коже бл҃гі́й, та́кѡ согрѣша́ѧй, ꙗ҆́коже клены́йсѧ, та́кѡ боѧ́йсѧ клѧ́твы.
3
Сіє́ лука́во во вся́цім сотворе́нім под со́лнцем, я́ко слу́чай єди́н всім. І се́рдце сино́в челові́чеських іспо́лнися лука́вствія, і пре́лесть в сердця́х їх і в животі́ їх, і по сих к ме́ртвим.
3
Сїѐ лꙋка́во во всѧ́цѣмъ сотворе́нѣмъ под̾ со́лнцемъ, ꙗ҆́кѡ слꙋ́чай є҆ди́нъ всѣ̑мъ: и҆ се́рдце сынѡ́въ человѣ́ческихъ и҆спо́лнисѧ лꙋка́вствїѧ, и҆ пре́лесть въ сердца́хъ и҆́хъ и҆ въ животѣ̀ и҆́хъ, и҆ по си́хъ къ мє́ртвымъ.
4
Поне́же кто єсть, і́же приобща́ється ко всім живи́м? Єсть наде́жда, я́ко пес живи́й, той благ па́че льва ме́ртва.
4
Поне́же кто̀ є҆́сть, и҆́же приѡбща́етсѧ ко всѣ̑мъ живы̑мъ; Є҆́сть наде́жда, ꙗ҆́кѡ пе́съ живы́й, то́й бла́гъ па́че льва̀ ме́ртва.
5
Поне́же живі́ї разумі́ють, я́ко у́мруть, ме́ртвії же не суть ві́дущії нічто́же. І ктому́ ність їм мзди, я́ко забве́нна єсть па́м'ять їх,
5
Поне́же живі́и разꙋмѣ́ютъ, ꙗ҆́кѡ оу҆́мрꙋтъ, ме́ртвїи же не сꙋ́ть вѣ́дꙋщїи ничто́же: и҆ ктомꙋ̀ нѣ́сть и҆̀мъ мзды̀, ꙗ҆́кѡ забве́на є҆́сть па́мѧть и҆́хъ,
6
і любо́в їх і не́нависть їх і рве́ніє їх уже́ поги́бе, і ча́сти ність їм ктому́ во ві́ки во вся́цім творе́нії под со́лнцем.
6
и҆ любо́вь и҆́хъ и҆ не́нависть и҆́хъ и҆ рве́нїе и҆́хъ оу҆жѐ поги́бе, и҆ ча́сти нѣ́сть и҆̀мъ ктомꙋ̀ во вѣ́ки во всѧ́цѣмъ творе́нїи под̾ со́лнцемъ.
7
Прийди́, яждь в весе́лії хліб твой і пий во бла́зі се́рдці вино́ твоє́, я́ко уже́ уго́дна Бо́гу творе́нія Твоя́.
7
Прїидѝ, ꙗ҆́ждь въ весе́лїи хлѣ́бъ тво́й и҆ пі́й во бла́зѣ се́рдцы вїно̀ твоѐ, ꙗ҆́кѡ оу҆жѐ оу҆гѡ́дна бг҃ꙋ творє́нїѧ твоѧ̑.
8
Во вся́ко вре́м'я да бу́дуть ри́зи твоя́ бі́ли, і єле́й на главі́ твоє́й да не оскуді́єть.
8
Во всѧ́ко вре́мѧ да бꙋ́дꙋтъ ри̑зы твоѧ̑ бѣ̑лы, и҆ є҆ле́й на главѣ̀ твое́й да не ѡ҆скꙋдѣ́етъ.
9
І виждь житіє́ с жено́ю, ю́же возлюби́л єси́, во вся дні живота́ ю́ности твоєя́, да́нния ті под со́лнцем, вся дні су́єтствія твоєго́, я́ко сіє́ часть твоя́ в животі́ твоє́м і в труді́ твоє́м, і́мже ти труди́шися под со́лнцем.
9
И҆ ви́ждь житїѐ съ жено́ю, ю҆́же возлюби́лъ є҆сѝ, во всѧ̑ дни̑ живота̀ ю҆́ности твоеѧ̀, да̑нныѧ тѝ под̾ со́лнцемъ, всѧ̑ дни̑ сꙋ́етствїѧ твоегѡ̀: ꙗ҆́кѡ сїѐ ча́сть твоѧ̀ въ животѣ̀ твое́мъ и҆ въ трꙋдѣ̀ твое́мъ, и҆́мже ты̀ трꙋди́шисѧ под̾ со́лнцемъ.
10
Вся, єли́ка а́ще обря́щеть рука́ твоя́ сотвори́ти, я́коже си́ла твоя́, сотвори́, зане́ ність сотворе́ніє і помишле́ніє і ра́зум і му́дрость во а́ді, а́може ти і́деши та́мо.
10
Всѧ̑, є҆ли̑ка а҆́ще ѡ҆брѧ́щетъ рꙋка̀ твоѧ̀ сотвори́ти, ꙗ҆́коже си́ла твоѧ̀, сотворѝ: занѐ нѣ́сть сотворе́нїе и҆ помышле́нїе и҆ ра́зꙋмъ и҆ мꙋ́дрость во а҆́дѣ, а҆́може ты̀ и҆́деши та́мѡ.
11
Обрати́хся і ви́діх под со́лнцем, я́ко ні ле́гким тече́ніє, ніже́ си́льним брань, ніже́ самому́ му́дрому хліб, ніже́ разу́мним бога́тство, ніже́ ві́дущим благода́ть, я́ко вре́м'я і слу́чай случи́ться всім сим.
11
Ѡ҆брати́хсѧ и҆ ви́дѣхъ под̾ со́лнцемъ, ꙗ҆́кѡ ни лє́гкимъ тече́нїе, нижѐ си̑льнымъ бра́нь, нижѐ самомꙋ̀ мꙋ́дромꙋ хлѣ́бъ, нижѐ разꙋ̑мнымъ бога́тство, нижѐ вѣ́дꙋщымъ благода́ть: ꙗ҆́кѡ вре́мѧ и҆ слꙋ́чай слꙋчи́тсѧ всѣ̑мъ си̑мъ.
12
Я́ко у́бо не разумі́ челові́к вре́мене своєго́. Я́коже ри́би уловля́єми во мре́жі злі, і а́ки пти́ці уловля́єми в сі́ті, я́коже сія́, уловля́ються си́нове челові́честії во вре́м'я лука́во, єгда́ нападе́ть на ня внеза́пу.
12
Ꙗ҆́кѡ оу҆́бѡ не разꙋмѣ̀ человѣ́къ вре́мене своегѡ̀: ꙗ҆́коже ры̑бы оу҆ловлѧ́ємы во мре́жи ѕлѣ̀, и҆ а҆́ки пти̑цы оу҆ловлѧ́ємы въ сѣ́ти: ꙗ҆́коже сїѧ̑, оу҆ловлѧ́ютсѧ сы́нове человѣ́честїи во вре́мѧ лꙋка́во, є҆гда̀ нападе́тъ на нѧ̀ внеза́пꙋ.
13
І сіє́ ви́діх, му́дрость под со́лнцем, і вели́ка єсть во мні.
13
И҆ сїѐ ви́дѣхъ, мꙋ́дрость под̾ со́лнцемъ, и҆ вели́ка є҆́сть во мнѣ̀:
14
Град мал, і муже́й в нем ма́ло, і при́йдеть нань цар вели́к і о́крест обля́жеть єго́, і соді́лаєть на него́ остро́ги ве́лія,
14
гра́дъ ма́лъ, и҆ мꙋже́й въ не́мъ ма́лѡ, и҆ прїи́детъ на́нь ца́рь вели́къ и҆ ѡ҆́крестъ ѡ҆блѧ́жетъ є҆го̀, и҆ содѣ́лаетъ на него̀ ѻ҆стро́ги вє́лїѧ,
15
і обря́щеть в нем му́жа ни́щаго му́дра, і сей спасе́ть град му́дростію своє́ю, і челові́к не воспом'яну́ му́жа ни́щаго о́наго.
15
и҆ ѡ҆брѧ́щетъ въ не́мъ мꙋ́жа ни́щаго мꙋ́дра, и҆ се́й спасе́тъ гра́дъ мꙋ́дростїю свое́ю, и҆ человѣ́къ не воспомѧнꙋ̀ мꙋ́жа ни́щагѡ ѻ҆́нагѡ.
16
І ріх аз: блага́ му́дрость па́че си́ли, і му́дрость ни́щаго унічиже́на, і словеса́ єго́ не суть послу́шаєма.
16
И҆ рѣ́хъ а҆́зъ: блага̀ мꙋ́дрость па́че си́лы, и҆ мꙋ́дрость ни́щагѡ оу҆ничиже́на, и҆ словеса̀ є҆гѡ̀ не сꙋ́ть послꙋ́шаєма.
17
Словеса́ му́дрих в поко́ї сли́шаться, па́че кли́ча облада́ющих в безу́мії.
17
Словеса̀ мꙋ́дрыхъ въ поко́и слы́шатсѧ, па́че кли́ча ѡ҆блада́ющихъ въ безꙋ́мїи.
18
Блага́ му́дрость па́че ору́дій ра́тних, і согріша́яй єди́н погуби́ть благости́ню мно́гу.
18
Блага̀ мꙋ́дрость па́че ѻ҆рꙋ́дїй ра́тныхъ: и҆ согрѣша́ѧй є҆ди́нъ погꙋби́тъ благосты́ню мно́гꙋ.
Глава 10
1
Му́хи уме́ршия згноя́ють єле́я сла́дость. Че́стно ма́лоє му́дрости па́че сла́ви вели́кі безу́мія.
1
Мꙋ̑хи оу҆ме́ршыѧ згноѧ́ютъ є҆ле́а сла́дость: че́стно ма́лое мꙋ́дрости па́че сла́вы вели́ки безꙋ́мїѧ.
2
Се́рдце му́драго одесну́ю єго́, се́рдце же безу́мнаго ошу́юю єго́.
2
Се́рдце мꙋ́драгѡ ѡ҆деснꙋ́ю є҆гѡ̀, се́рдце же безꙋ́мнагѡ ѡ҆шꙋ́юю є҆гѡ̀:
3
І в путь єгда́ безу́мний і́деть, се́рдце єго́ лиша́ється, і я́же помишля́єть, вся безу́міє суть.
3
и҆ въ пꙋ́ть є҆гда̀ безꙋ́мный и҆́детъ, се́рдце є҆гѡ̀ лиша́етсѧ, и҆ ꙗ҆̀же помышлѧ́етъ, всѧ̑ безꙋ́мїе сꙋ́ть.
4
А́ще дух владі́ющаго взи́деть на тя, мі́ста твоєго́ не оста́ви, я́ко ізціле́ніє утоли́ть гріхи́ вели́кі.
4
А҆́ще дꙋ́хъ владѣ́ющагѡ взы́детъ на тѧ̀, мѣ́ста твоегѡ̀ не ѡ҆ста́ви: ꙗ҆́кѡ и҆зцѣле́нїе оу҆толи́тъ грѣхѝ вели̑ки.
5
Єсть лука́вство, є́же ви́діх под со́лнцем, а́ки нево́льно ізи́де от лиця́ владі́ющаго.
5
Є҆́сть лꙋка́вство, є҆́же ви́дѣхъ под̾ со́лнцемъ, а҆́ки нево́льно и҆зы́де ѿ лица̀ владѣ́ющагѡ:
6
Вдан безу́мний в висоти́ вели́кі, а бога́тії во смире́нних ся́дуть.
6
вда́нъ безꙋ́мный въ высѡты̀ вели̑ки, а҆ бога́тїи во смире́нныхъ сѧ́дꙋтъ:
7
ви́діх рабо́в на ко́нех, і князе́й іду́щих я́ко рабо́в на землі́.
7
ви́дѣхъ рабѡ́въ на ко́нехъ, и҆ кнѧзе́й и҆дꙋ́щихъ ꙗ҆́кѡ рабѡ́въ на землѝ.
8
Копа́яй я́му впаде́ть в ню, і разоря́ющаго огра́ду угри́знеть єго́ змій.
8
Копа́ѧй ꙗ҆́мꙋ впаде́тъ въ ню̀, и҆ разорѧ́ющаго ѡ҆гра́дꙋ оу҆гры́знетъ є҆го̀ ѕмі́й.
9
Ізе́мляй ка́меніє поболи́ть от них, разсіца́яй дрова́ біду́ при́йметь в них;
9
И҆з̾е́млѧй ка́менїе поболи́тъ ѿ ни́хъ, разсѣца́ѧй дрова̀ бѣдꙋ̀ прїи́метъ въ ни́хъ:
10
а́ще спаде́ть сі́чиво, і сам лице́м см'яте́ться; і си́ли укріпи́ть, і ізоби́ліє му́жу му́дрость.
10
а҆́ще спаде́тъ сѣ́чиво, и҆ са́мъ лице́мъ смѧте́тсѧ: и҆ си̑лы оу҆крѣпи́тъ, и҆ и҆з̾ѻби́лїе мꙋ́жꙋ мꙋ́дрость.
11
А́ще угри́знеть змій не в шепті́, і ність ізли́шества обава́ющему.
11
А҆́ще оу҆гры́знетъ ѕмі́й не въ шептѣ̀, и҆ нѣ́сть и҆зли́шества ѡ҆бава́ющемꙋ.
12
Словеса́ уст прему́драго благода́ть, устні́ же безу́мнаго потоп'я́ть єго́;
12
Словеса̀ оу҆́стъ премꙋ́драгѡ благода́ть, оу҆стнѣ́ же безꙋ́мнагѡ потопѧ́тъ є҆го̀:
13
нача́ло слове́с уст єго́ безу́міє, і послі́дняя уст єго́ пре́лесть лука́ва.
13
нача́ло слове́съ оу҆́стъ є҆гѡ̀ безꙋ́мїе, и҆ послѣ̑днѧѧ оу҆́стъ є҆гѡ̀ пре́лесть лꙋка́ва.
14
Безу́мний умножа́єть словеса́; не разумі́ челові́к, что би́вшеє і что бу́дущеє, что созади́ єго́, (і) кто возвісти́ть єму́?
14
Безꙋ́мный оу҆множа́етъ словеса̀: не разꙋмѣ̀ человѣ́къ, что̀ бы́вшее и҆ что̀ бꙋ́дꙋщее, что̀ созадѝ є҆гѡ̀, (и҆) кто̀ возвѣсти́тъ є҆мꙋ̀;
15
Труд безу́мних озло́бить їх, і́же не разумі́ іти́ во град.
15
Трꙋ́дъ безꙋ́мныхъ ѡ҆ѕло́битъ и҆̀хъ, и҆́же не разꙋмѣ̀ и҆тѝ во гра́дъ.
16
Го́ре тебі́, гра́де, в не́мже цар твой юн, і кня́зі твої́ ра́но ядя́ть.
16
Го́ре тебѣ̀, гра́де, въ не́мже ца́рь тво́й ю҆́нъ, и҆ кнѧ̑зи твоѝ ра́нѡ ꙗ҆дѧ́тъ.
17
Блаже́нна ти, земле́, єя́же цар твой син свобо́дних, і кня́зі твої́ во вре́м'я ядя́ть в си́лі і не постидя́ться.
17
Блаже́нна ты̀, землѐ, є҆ѧ́же ца́рь тво́й сы́нъ свобо́дныхъ, и҆ кнѧ̑зи твоѝ во вре́мѧ ꙗ҆дѧ́тъ въ си́лѣ и҆ не постыдѧ́тсѧ.
18
В лі́ностех смири́ться строп, і в пра́зднестві рук прока́плеть хра́мина.
18
Въ лѣ́ностехъ смири́тсѧ стро́пъ, и҆ въ пра́зднествѣ рꙋ́къ прока́плетъ хра́мина.
19
Во сміх творя́ть хліб, і вино́, і єле́й, є́же весели́тися живу́щим; і сребра́ со смире́нієм послу́шають вся́чеськая.
19
Во смѣ́хъ творѧ́тъ хлѣ́бъ и҆ вїно̀ и҆ є҆ле́й, є҆́же весели́тисѧ живꙋ́щымъ: и҆ сребра̀ со смире́нїемъ послꙋ́шаютъ всѧ́чєскаѧ.
20
І в со́вісті у́бо твоє́й не клени́ царя́, і в клі́ті ло́жниці твоєя́ не клени́ бога́таго; я́ко пти́ця небе́сная донесе́ть глас твой, і імі́яй крилі́ возвісти́ть сло́во твоє́.
20
И҆ въ со́вѣсти оу҆́бѡ твое́й не кленѝ царѧ̀, и҆ въ клѣ́ти ло́жницы твоеѧ̀ не кленѝ бога́таго: ꙗ҆́кѡ пти́ца небе́снаѧ донесе́тъ гла́съ тво́й, и҆ и҆мѣ́ѧй крилѣ̑ возвѣсти́тъ сло́во твоѐ.
Глава 11
1
Посли́ хліб твой на лице́ води́, я́ко во мно́жестві дній обря́щеши єго́.
1
Послѝ хлѣ́бъ тво́й на лицѐ воды̀, ꙗ҆́кѡ во мно́жествѣ дні́й ѡ҆брѧ́щеши є҆го̀.
2
Даждь часть седьми́м і осьми́м, я́ко не ві́си, что бу́деть лука́во на землі́.
2
Да́ждь ча́сть седми́мъ и҆ ѻ҆сми́мъ, ꙗ҆́кѡ не вѣ́си, что̀ бꙋ́детъ лꙋка́во на землѝ.
3
А́ще іспо́лняться о́блаци дождя́, на зе́млю ізлива́ють; і а́ще паде́ть дре́во на юг, і а́ще на сі́вер, на мі́сті, іді́же паде́ть дре́во, та́мо бу́деть.
3
А҆́ще и҆спо́лнѧтсѧ ѡ҆́блацы дождѧ̀, на зе́млю и҆злива́ютъ: и҆ а҆́ще паде́тъ дре́во на ю҆́гъ, и҆ а҆́ще на сѣ́веръ, на мѣ́стѣ, и҆дѣ́же паде́тъ дре́во, та́мѡ бꙋ́детъ.
4
Блюди́й ві́тра не сі́єть, і сматря́яй во о́блаціх не по́жнеть.
4
Блюды́й вѣ́тра не сѣ́етъ, и҆ сматрѧ́ѧй во ѡ҆́блацѣхъ не по́жнетъ.
5
В ни́хже ність ві́дий, кий путь ду́ха, я́коже ко́сті во чре́ві ражда́ющия, та́ко не уразумі́єши діл Бо́жиїх, єли́ка сотвори́ть вся́чеськая.
5
Въ ни́хже нѣ́сть вѣ́дый, кі́и пꙋ́ть дꙋ́ха, ꙗ҆́коже кѡ́сти во чре́вѣ ражда́ющїѧ: та́кѡ не оу҆разꙋмѣ́еши дѣ́лъ бж҃їихъ, є҆ли̑ка сотвори́тъ всѧ́чєскаѧ.
6
В зау́трії сій сі́м'я твоє́, і в ве́чер да не оставля́єть рука́ твоя́, я́ко не ві́си, ко́є проізи́деть сіє́ іли́ о́но, і а́ще обоя́ вку́пі блага́я.
6
Въ заꙋ́трїи сѣ́й сѣ́мѧ твоѐ, и҆ въ ве́черъ да не ѡ҆ставлѧ́етъ рꙋка̀ твоѧ̀: ꙗ҆́кѡ не вѣ́си, ко́е произы́детъ сїѐ и҆лѝ ѻ҆́но, и҆ а҆́ще ѻ҆боѧ̀ вкꙋ́пѣ блага̑ѧ.
7
І сла́дко світ, і бла́го очи́ма зрі́ти со́лнце.
7
И҆ сла́дко свѣ́тъ, и҆ бла́го ѻ҆чи́ма зрѣ́ти со́лнце:
8
Я́ко а́ще і мно́га лі́та поживе́ть челові́к, і о всіх сих возвесели́ться, і пом'яне́ть дні тьми, я́ко мно́зі бу́дуть: все гряду́щеє суєта́.
8
ꙗ҆́кѡ а҆́ще и҆ мнѡ́га лѣ̑та поживе́тъ человѣ́къ, и҆ ѡ҆ всѣ́хъ си́хъ возвесели́тсѧ, и҆ помѧне́тъ дни̑ тмы̀, ꙗ҆́кѡ мно́зи бꙋ́дꙋтъ: всѐ грѧдꙋ́щее сꙋета̀.
9
Весели́ся, ю́ноше, во ю́ності твоє́й, і да ублажи́ть тя се́рдце твоє́ во днех ю́ности твоєя́, і ходи́ в путе́х се́рдця твоєго́ непоро́чен і не в виді́нії о́чію твоє́ю. І разумі́й, я́ко о всіх сих приведе́ть тя Бог на суд.
9
Весели́сѧ, ю҆́ноше, во ю҆́ности твое́й, и҆ да оу҆блажи́тъ тѧ̀ се́рдце твоѐ во дне́хъ ю҆́ности твоеѧ̀, и҆ ходѝ въ пꙋте́хъ се́рдца твоегѡ̀ непоро́ченъ и҆ не въ видѣ́нїи ѻ҆́чїю твоє́ю: и҆ разꙋмѣ́й, ꙗ҆́кѡ ѡ҆ всѣ́хъ си́хъ приведе́тъ тѧ̀ бг҃ъ на сꙋ́дъ:
10
І отста́ви я́рость от се́рдця твоєго́, і отри́ни лука́вство от пло́ті твоєя́, я́ко ю́ность і безу́міє суєта́.
10
и҆ ѿста́ви ꙗ҆́рость ѿ се́рдца твоегѡ̀, и҆ ѿри́ни лꙋка́вство ѿ пло́ти твоеѧ̀: ꙗ҆́кѡ ю҆́ность и҆ безꙋ́мїе сꙋета̀.
Глава 12
1
І пом'яни́ сотво́ршаго тя во днех ю́ности твоєя́, до́ндеже не при́йдуть дні́є зло́би твоєя́, і приспі́ють лі́та, в ни́хже рече́ши: ність мі в них хоті́нія!
1
И҆ помѧнѝ сотво́ршаго тѧ̀ во дне́хъ ю҆́ности твоеѧ̀, до́ндеже не прїи́дꙋтъ дні́е ѕло́бы твоеѧ̀, и҆ приспѣ́ютъ лѣ̑та, въ ни́хже рече́ши: нѣ́сть мѝ въ ни́хъ хотѣ́нїѧ:
2
До́ндеже не поме́ркнеть со́лнце і світ, і луна́ і зві́зди, і обратя́ться о́блаци созади́ дождя́.
2
до́ндеже не поме́ркнетъ со́лнце и҆ свѣ́тъ, и҆ лꙋна̀ и҆ ѕвѣ́зды, и҆ ѡ҆братѧ́тсѧ ѡ҆́блацы созадѝ дождѧ̀:
3
В день, в о́ньже подви́гнуться стра́жіє до́му, і развратя́ться му́жіє си́ли, і упраздня́ться ме́лющії, я́ко ума́лишася, і помрача́ться зря́щії во сква́жнех;
3
въ де́нь, въ ѻ҆́ньже подви́гнꙋтсѧ стра́жїе до́мꙋ, и҆ развратѧ́тсѧ мꙋ́жїе си́лы, и҆ оу҆празднѧ́тсѧ ме́лющїи, ꙗ҆́кѡ оу҆ма́лишасѧ, и҆ помрача́тсѧ зрѧ́щїи во сква́жнехъ:
4
і затворя́ть две́рі на то́ржищі, в не́мощі гла́са ме́лющия, і воста́неть на глас пти́ці, і смиря́ться вся дще́рі пі́сні;
4
и҆ затворѧ́тъ двє́ри на то́ржищи, въ не́мощи гла́са ме́лющїѧ, и҆ воста́нетъ на гла́съ пти́цы, и҆ смирѧ́тсѧ всѧ̑ дщє́ри пѣ́сни:
5
і на висоту́ у́зрять, і у́жас на путі́, і процвіте́ть амигда́л, і отолсті́ють пру́зіє, і разруши́ться каппари́с. Я́ко оти́де челові́к в дом ві́ка своєго́, і обидо́ша на то́ржищі пла́чущії, —
5
и҆ на высотꙋ̀ оу҆́зрѧтъ, и҆ оу҆́жасъ на пꙋтѝ, и҆ процвѣте́тъ а҆мѷгда́лъ, и҆ ѡ҆толстѣ́ютъ прꙋ́зїе, и҆ разрꙋши́тсѧ каппарі́съ: ꙗ҆́кѡ ѿи́де человѣ́къ въ до́мъ вѣ́ка своегѡ̀, и҆ ѡ҆быдо́ша на то́ржищи пла́чꙋщїи:
6
до́ндеже не преврати́ться у́же сре́бряноє, і не сокруши́ться повʼя́зка злата́я, і сокруши́ться водоно́с у істо́чника, і сло́миться колесо́ в ко́лії.
6
до́ндеже не преврати́тсѧ оу҆́же сре́брѧное, и҆ не сокрꙋши́тсѧ повѧ́зка злата́ѧ, и҆ сокрꙋши́тсѧ водоно́съ оу҆ и҆сто́чника, и҆ сло́митсѧ колесо̀ въ ко́лїи.
7
І возврати́ться персть в зе́млю, я́коже бі, і дух возврати́ться к Бо́гу, І́же даде́ єго́.
7
И҆ возврати́тсѧ пе́рсть въ зе́млю, ꙗ҆́коже бѣ̀, и҆ дꙋ́хъ возврати́тсѧ къ бг҃ꙋ, и҆́же дадѐ є҆го̀.
8
Суєта́ су́єтствій, рече́ Екклесіа́ст, вся́чеськая суєта́.
8
Сꙋета̀ сꙋ́етствїй, речѐ є҆кклесїа́стъ, всѧ́чєскаѧ сꙋета̀.
9
І ли́шшеє, я́ко бисть Екклесіа́ст мудр, і я́ко научи́ ра́зуму челові́ка. І у́хо ізслі́дить красоту́ при́тчей.
9
И҆ ли́шшее, ꙗ҆́кѡ бы́сть є҆кклесїа́стъ мꙋ́дръ, и҆ ꙗ҆́кѡ наꙋчѝ ра́зꙋмꙋ человѣ́ка: и҆ оу҆́хо и҆зслѣ́дитъ красотꙋ̀ при́тчей.
10
Мно́го взиска́ Екклесіа́ст, є́же обрісти́ словеса́ хоті́нія, і напи́саноє пра́вости, словеса́ і́стини.
10
Мно́гѡ взыска̀ є҆кклесїа́стъ, є҆́же ѡ҆брѣстѝ словеса̀ хотѣ́нїѧ, и҆ напи́саное пра́вости, словеса̀ и҆́стины.
11
Словеса́ му́дрих я́коже остни́ воло́вії і я́коже гво́здіє вонзе́но, і́же от сложе́ній да́ні би́ша от па́стиря єди́наго.
11
Словеса̀ мꙋ́дрыхъ ꙗ҆́коже ѻ҆стны̀ воло́вїи и҆ ꙗ҆́коже гво́здїе вонзе́но, и҆̀же ѿ сложе́нїй да́ни бы́ша ѿ па́стырѧ є҆ди́нагѡ.
12
І мно́жає от них, си́не мой, храни́ся: твори́ти кни́ги мно́гі ність конця́, і уче́ніє мно́гоє труд пло́ті.
12
И҆ мно́жае ѿ ни́хъ, сы́не мо́й, храни́сѧ: твори́ти кни̑ги мнѡ́ги нѣ́сть конца̀, и҆ оу҆че́нїе мно́гое трꙋ́дъ пло́ти.
13
Коне́ць сло́ва, все слу́шай: Бо́га бо́йся і за́повіді Єго́ храни́, я́ко сіє́ всяк челові́к;
13
Коне́цъ сло́ва, всѐ слꙋ́шай: бг҃а бо́йсѧ и҆ за́пѡвѣди є҆гѡ̀ хранѝ, ꙗ҆́кѡ сїѐ всѧ́къ человѣ́къ:
14
я́ко все творе́ніє приведе́ть Бог на суд о вся́цім погріше́нії, а́ще бла́го і а́ще лука́во.
14
ꙗ҆́кѡ всѐ творе́нїе приведе́тъ бг҃ъ на сꙋ́дъ ѡ҆ всѧ́цѣмъ погрѣше́нїи, а҆́ще бла́го и҆ а҆́ще лꙋка́во.