¹

Бра́тіє, а́ще і впаде́ть челові́к в ні́коє прегріше́ніє, ви, духо́внії, ісправля́йте такова́го ду́хом кро́тости, блюди́й себе́, да не і ти іскуше́н бу́деши.

¹

Brethren, even if a man be overtaken in any trespass, ye who are spiritual, restore such a one in a spirit of gentleness; looking to thyself, lest thou also be tempted.

²

(Зач. 214) Друг дру́га тяготи́ носі́те, і та́ко іспо́лните зако́н Христо́в.

²

Bear ye one another’s burdens, and so fulfill the law of Christ.

³

А́ще бо кто мнить себе́ би́ти что, нічто́же сий, умо́м льстить себе́.

³

For if a man thinketh himself to be something when he is nothing, he deceiveth himself.

⁴

Ді́ло же своє́ да іскуша́єть ки́йждо, і тогда́ в себі́ то́чію хвале́ніє да і́мать, а не во іні́м;

⁴

But let each man prove his own work, and then shall he have his glorying in regard of himself alone, and not of his neighbor.

⁵

ки́йждо бо своє́ бре́м'я понесе́ть.

⁵

For each man shall bear his own load.

⁶

Да обща́ється же учя́йся словесі́ уча́щему во всіх благи́х.

⁶

But let him that is taught in the word communicate unto him that teacheth in all good things.

⁷

Не льсті́теся: Бог поруга́єм не бива́єть. Є́же бо а́ще сі́єть челові́к, то́жде і по́жнеть;

⁷

Be not deceived; God is not mocked: for whatsoever a man soweth, that shall he also reap.

⁸

я́ко сі́яй в плоть свою́, от пло́ті по́жнеть істлі́ніє; а сі́яй в дух, от ду́ха по́жнеть живо́т ві́чний.

⁸

For he that soweth unto his own flesh shall of the flesh reap corruption; but he that soweth unto the Spirit shall of the Spirit reap eternal life.

⁹

До́броє же творя́ще, да не стужа́єм сі; во вре́м'я бо своє́ по́жнем, не ослабі́юще.

⁹

And let us not be weary in well-doing: for in due season we shall reap, if we faint not.