¹

Дух Госпо́день на Мні, єго́же ра́ди пома́за М'я, благовісти́ти ни́щим посла́ М'я, ісціли́ти сокруше́нния се́рдцем, пропові́дати плі́нником отпуще́ніє і сліпи́м прозрі́ніє,

²

нарещи́ лі́то Госпо́днє прия́тно і день воздая́нія, уті́шити вся пла́чущия,

³

да́ти пла́чущим Сіо́на сла́ву вмі́сто пе́пела, пома́заніє весе́лія пла́чущим, украше́ніє сла́ви вмі́сто ду́ха уни́нія; і нареку́ться ро́дове пра́вди, насажде́ніє Госпо́днє во сла́ву.

⁴

І сози́ждуть пусти́ни ві́чния, запусті́вшия пре́жде воздви́гнуть; і обнов'я́ть гра́ди пусти́я, опустоше́нния в ро́ди.

⁵

І при́йдуть іноро́днії, пасу́щії о́вці твоя́, і іноплеме́нници ора́теліє і виногра́даріє ва́ші;

⁶

ви же свяще́нници Госпо́дні нарече́теся, служи́теліє Бо́га ва́шего, рече́ться вам: крі́пость язи́к сні́сте і в бога́тстві їх чу́дні бу́дете.

⁷

Си́це зе́млю свою́ втори́цею наслі́дять, і весе́ліє ві́чноє над главо́ю їх.

⁸

Аз бо єсьм Госпо́дь люб'я́й пра́вду і ненави́дяй грабле́нія от непра́вди; і дам труд їх пра́ведником і заві́т ві́чен завіща́ю їм.

⁹

І позна́ється во язи́ціх сі́м'я їх, і вну́ці їх посреді́ люді́й; всяк ви́дяй я позна́єть я, я́ко сі́ї суть сі́м'я благослове́нно от Бо́га, і ра́достію возра́дуються о Го́споді.

¹⁰

Да возра́дується душа́ моя́ о Го́споді; облече́ бо м'я в ри́зу спаcе́нія і оде́ждею весе́лія (оді́я м'я); я́ко на жениха́ возложи́ на м'я віне́ць, і я́ко неві́сту украси́ м'я красото́ю.

¹¹

І я́ко земля́ растя́щая цвіт свой, і я́ко вертогра́д сі́мена своя́ прозяба́єть, та́ко возрасти́ть Госпо́дь Госпо́дь пра́вду і весе́ліє пред всі́ми язи́ки.