Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Єгда́ у́бо разумі́ Ісу́с, я́ко усли́шаша фарисе́є, я́ко Ісу́с мно́жайшия ученики́ твори́ть і креща́єть, не́же Іоа́нн;
1
Коли ж Ісус довідався про почуте фарисеями, що Ісус більше збирає учеників і хрестить, ніж Іоан, —
2
Ісу́с же Сам не креща́ше, но ученици́ Єго́;
2
хоч Ісус Сам не хрестив, а ученики Його, —
3
оста́ви Іуде́ю і і́де па́ки в Галиле́ю.
3
то залишив Юдею і знову пішов до Галилеї.
4
Подоба́ше же Єму́ пройти́ сквозі́ Самарі́ю.
4
Належало ж Йому проходити через Самарію.
5
(Зач. 12) При́йде у́бо во град Самарі́йський, глаго́лемий Сиха́р, близ ве́сі, ю́же даде́ Іа́ков Іо́сифу, си́ну своєму́;
5
Ось приходить Він до міста самарянського, що зветься Сихар, поблизу землі, яку Яків дав синові своєму Йосифу.
6
бі же ту істо́чник Іа́ковль. Ісу́с же утру́ждся от путі́, сідя́ше та́ко на істо́чниці; бі (же) я́ко час шести́й.
6
Була там криниця Якова. Ісус, утомившись з дороги, сів біля криниці, а було близько шостої години.
7
При́йде жена́ от Самарі́ї почерпа́ти во́ду. Глаго́ла єй Ісу́с: даждь Мі пи́ти.
7
Приходить жінка з Самарії набрати води. Ісус говорить їй: дай Мені напитися.
8
Ученици́ бо Єго́ отшли́ бя́ху во град, да бра́шно ку́п'ять.
8
Бо ученики Його пішли до міста, щоб купити їжі.
9
Глаго́ла Єму́ жена́ Самаряни́ня: ка́ко Ти Жидови́н сий от мене́ пи́ти про́сиши, жени́ Самаряни́ни су́щия, не прикаса́ютьбося Жи́дове Самаря́ном.
9
Жінка-самарянка каже Йому: як Ти, будучи юдеєм, просиш напитися у мене, самарянки? Адже юдеї не знаються з самарянами.
10
Отвіща́ Ісу́с і рече́ єй: а́ще би ві́дала єси́ дар Бо́жий, і Кто єсть глаго́ляй ті: даждь Мі пи́ти, — ти би проси́ла у Него́, і дал би ті во́ду жи́ву.
10
Ісус сказав їй у відповідь: якби ти знала дар Божий і Хто говорить тобі: дай Мені напитися, — то ти попросила б у Нього, і Він дав би тобі води живої.
11
Глаго́ла Єму́ жена́: Го́споди, ні почерпа́ла іма́ши, і студене́ць єсть глубо́к; отку́ду у́бо іма́ши во́ду жи́ву,
11
Говорить Йому жінка: Господи! Тобі і зачерпнути нема чим, а криниця глибока; звідки ж Ти маєш воду живу?
12
єда́ Ти бо́лії єси́ отця́ на́шего Іа́кова, і́же даде́ нам студене́ць сей, і той із него́ пит, і си́нове єго́, і ско́ти єго́?
12
Невже Ти більший за отця нашого Якова, який дав нам криницю оцю і сам з неї пив, і діти його, і худоба його?
13
Отвіща́ Ісу́с і рече́ єй: всяк пія́й от води́ сея́ вжа́ждеться па́ки;
13
Ісус сказав їй у відповідь: всякий, хто п’є цю воду, знову буде спраглим.
14
а і́же піє́ть от води́, ю́же Аз дам єму́, не вжа́ждеться во ві́ки; но вода́, ю́же (Аз) дам єму́, бу́деть в нем істо́чник води́ теку́щия в живо́т ві́чний.
14
А хто питиме воду, яку дам Я йому, той не буде спраглим повік; але вода, яку дам йому Я, стане в ньому джерелом води, що тече в життя вічне.
15
Глаго́ла к Нему́ жена́: Го́споди, даждь мі сію́ во́ду, да ні жа́жду, ні прихожду́ сі́мо почерпа́ти.
15
Говорить Йому жінка: Господи, дай мені цієї води, щоб я не хотіла пити і не приходила сюди черпати.
16
Глаго́ла єй Ісу́с: іди́, пригласи́ му́жа твоєго́ і прийди́ сі́мо.
16
Ісус говорить їй: іди поклич чоловіка свого і приходь сюди.
17
Отвіща́ жена́ і рече́ (Єму́): не і́мам му́жа. Глаго́ла єй Ісу́с: до́брі рекла́ єси́, я́ко му́жа не і́мам;
17
Жінка сказала Йому у відповідь: не маю я чоловіка. Говорить їй Ісус: правду сказала, що чоловіка не маєш,
18
п'ять бо муже́й імі́ла єси́, і ни́ні, єго́же і́маши, ність ті муж; се воі́стину рекла́ єси́.
18
бо п’ять чоловіків мала, і той, кого маєш тепер, не чоловік тобі; це ти правду сказала.
19
Глаго́ла Єму́ жена́: Го́споди, ви́жу, я́ко проро́к єси́ Ти;
19
Жінка говорить Йому: Господи, бачу, що Ти пророк.
20
отці́ на́ші в горі́ сей поклони́шася; і ви глаго́лете, я́ко во Ієрусали́міх єсть мі́сто, і́діже кла́нятися подоба́єть.
20
Батьки наші поклонялися на цій горі, а ви говорите, що місце, де належить поклонятися, знаходиться в Єрусалимі.
21
Глаго́ла єй Ісу́с: же́но, ві́ру Мі іми́, я́ко гряде́ть час, єгда́ ні в горі́ сей, ні во Ієрусали́міх покло́нитеся Отцю́;
21
Ісус говорить їй: жінко, повір Мені, що надходить час, коли будете поклонятись Отцеві, і не на цій горі, і не в Єрусалимі.
22
ви кла́няєтеся, єго́же не ві́сте; ми кла́няємся, єго́же ві́ми, я́ко спасе́ніє от Іуде́ї єсть;
22
Ви кланяєтеся тому, чого не знаєте, а ми кланяємося тому, що знаємо, бо спасіння — від юдеїв.
23
но гряде́ть час, і ни́ні єсть, єгда́ і́стиннії покло́нници покло́няться Отцю́ ду́хом і і́стиною; і́бо Оте́ць такови́х і́щеть покланя́ющихся Єму́;
23
Але прийде час, і нині вже є, коли справжні поклонники кланятимуться Отцеві духом та істиною, бо таких поклонників шукає Отець Собі.
24
дух (єсть) Бог; і і́же кла́няється Єму́, ду́хом і і́стиною досто́їть кла́нятися.
24
Бог є Дух, і тим, що поклоняються Йому, належить поклонятися духом та істиною.
25
Глаго́ла Єму́ жена́: вім, я́ко Месі́я при́йдеть, глаго́лемий Христо́с; єгда́ Той при́йдеть, возвісти́ть нам вся.
25
Жінка говорить Йому: знаю, що прийде Месія, званий Христос; коли Він прийде, сповістить нам усе.
26
Глаго́ла єй Ісу́с: Аз єсьм, глаго́ляй с тобо́ю.
26
Ісус сказав їй: це Я, Який розмовляю з тобою.
27
І тогда́ прийдо́ша ученици́ Єго́ і чудя́хуся, я́ко с же́ною глаго́лаше; оба́че нікто́же рече́: чесо́ і́щеши? Іли́: что глаго́леши с не́ю?
27
В цей час прийшли ученики Його і здивувалися, що Він розмовляє з жінкою; проте ніхто не сказав: чого Тобі треба? Або: про що говориш з нею?
28
Оста́ви же водоно́с свой жена́, і і́де во град, і глаго́ла челові́ком:
28
Тоді жінка залишила свій водонос, пішла до міста і сказала людям:
29
прийді́те (і) ви́діте Челові́ка, І́же рече́ мі вся, єли́ка сотвори́х; єда́ Той єсть Христо́с?
29
ідіть, побачите Чоловіка, Який сказав мені про все, що я зробила; чи не Він Христос?
30
Ізидо́ша же із гра́да і грядя́ху к Нему́.
30
Вони вийшли з міста і пішли до Нього.
31
Между́ же сим моля́ху Єго́ ученици́ (Єго́), глаго́люще: Равві́, яждь.
31
Тим часом ученики просили Його, кажучи: Учителю, їж.
32
Он же рече́ їм: Аз бра́шно і́мам я́сти, єго́же ви не ві́сте.
32
Він же сказав їм: Я маю їжу, якої ви не знаєте.
33
Глаго́лаху у́бо ученици́ к себі́: єда́ кто принесе́ Єму́ я́сти?
33
Тому ученики говорили між собою: хіба хто приніс Йому їсти?
34
Глаго́ла їм Ісу́с: Моє́ бра́шно єсть, да сотворю́ во́лю Посла́вшаго М'я і совершу́ ді́ло Єго́.
34
Ісус говорить їм: Моя їжа є творити волю Того, Хто послав Мене, і звершити діло Його.
35
Не ви ли глаго́лете, я́ко єще́ чети́ри мі́сяці суть, і жа́тва при́йдеть? Се глаго́лю вам: возведі́те о́чі ва́ші і ви́діте ни́ви, я́ко пла́ви суть к жа́тві уже́;
35
Чи не кажете ви, що ще чотири місяці, і настануть жнива? А Я говорю вам: зведіть очі ваші і погляньте на ниви, як вони пополовіли і готові до жнив.
36
і жняй мзду приє́млеть і собира́єть плод в живо́т ві́чний, да і сі́яй вку́пі ра́дується, і жняй;
36
Хто жне, той одержує нагороду і збирає плід у життя вічне, щоб і сівач, і жнець разом раділи.
37
о сем бо сло́во єсть і́стинноє, я́ко ін єсть сі́яй, і ін єсть жняй;
37
Бо про це є правдиве слово: один сіє, а інший жне.
38
Аз посла́х ви жа́ти, іді́же ви не труди́стеся: іні́ї труди́шася, і ви в труд їх внидо́сте.
38
Я послав вас жати те, над чим ви не працювали: інші працювали, а ви ввійшли в їхню працю.
39
От гра́да же того́ мно́зі ві́роваша в Онь от Самаря́н, за сло́во жени́ свиді́тельствующия, я́ко рече́ мі вся, єли́ка сотвори́х.
39
І багато самарян з міста того увірували в Нього за словом жінки, яка засвідчила, що Він сказав їй про все, що вона зробила.
40
Єгда́ у́бо прийдо́ша к Нему́ Самаря́не, моля́ху Єго́, да би преби́л у них; і преби́сть ту два дні.
40
І тому, коли прийшли до Нього самаряни, то просили Його побути в них; і Він пробув там два дні.
41
І мно́го па́че ві́роваша за сло́во Єго́;
41
І ще більше увірувало в Нього за Його словом.
42
жені́ же глаго́лаху, я́ко не ктому́ за твою́ бесі́ду ві́руєм, са́мі бо сли́шахом і ві́ми, я́ко Сей єсть воі́стину Спас ми́ру, Христо́с.
42
А жінці тій говорили: вже не через твої слова віруємо, бо самі чули і знаємо, що Він істинно Спаситель світу, Христос.
43
По двою́ же дню ізи́де отту́ду і і́де в Галиле́ю;
43
Як минуло ж два дні, Він вийшов звідти і пішов до Галилеї,
44
Сам бо Ісу́с свиді́тельствова, я́ко проро́к во своє́м оте́чествії че́сти не і́мать.
44
бо Сам Ісус свідчив, що пророк у своїй батьківщині не має чести.
45
Єгда́ же при́йде в Галиле́ю, прия́ша Єго́ Галиле́яне, вся ви́дівше, я́же сотвори́ во Ієрусали́міх в пра́здник, і ті́ї бо прийдо́ша в пра́здник.
45
Коли Він прийшов до Галилеї, то галилеяни прийняли Його, побачивши все, що Він зробив в Єрусалимі під час свята, бо і вони ходили на свято.
46
При́йде же па́ки Ісу́с в Ка́ну Галиле́йськую, іді́же претвори́ во́ду в вино́. (Зач. 13) І бі ні́кий царе́в муж, єго́же син боля́ше в Капернау́мі.
46
Отже, Ісус знову прийшов до Кани галилейської, де перетворив воду на вино. Був у Капернаумі царедворець, у якого син був хворий.
47
Сей сли́шав, я́ко Ісу́с при́йде от Іуде́ї в Галиле́ю, і́де к Нему́ і моля́ше Єго́, да сни́деть і ісціли́ть си́на єго́, імі́яше бо умре́ти.
47
Він, почувши, що Ісус прийшов з Юдеї в Галилею, прийшов до Нього і просив Його прийти і зцілити його сина, який був при смерті.
48
Рече́ у́бо Ісу́с к нему́: а́ще зна́меній і чуде́с не ви́дите, не і́мате ві́ровати.
48
Ісус сказав йому: ви не увіруєте, якщо не побачите знамень і чудес.
49
Глаго́ла к Нему́ царе́в муж: Го́споди, сни́ди, пре́жде да́же не у́мреть отроча́ моє́.
49
Царедворець говорить Йому: Господи! Прийди, поки не помер син мій.
50
Глаго́ла єму́ Ісу́с: іди́, син твой жив єсть. І ві́рова челові́к словесі́, є́же рече́ єму́ Ісу́с, і ідя́ше.
50
Ісус каже йому: іди, син твій живий. І повірив чоловік слову, яке сказав йому Ісус, і пішов.
51
А́біє же входя́щу єму́, (се,) раби́ єго́ сріто́ша єго́ і возвісти́ша (єму́), глаго́люще, я́ко син твой жив єсть.
51
Одразу, як тільки він входив, зустріли його слуги його і сказали: син твій живий.
52
Вопроша́ше у́бо от них о ча́сі, в кото́рий легча́є єму́ бисть, і рі́ша єму́, я́ко вчера́ в час седьми́й оста́ви єго́ огнь.
52
Він спитав у них: о котрій годині стало йому легше? Йому сказали: вчора о сьомій годині покинула його гарячка.
53
Разумі́ же оте́ць, я́ко той бі час, в о́ньже рече́ єму́ Ісу́с, я́ко син твой жив єсть; і ві́рова сам і весь дом єго́.
53
Зрозумів батько, що це був саме той час, коли Ісус сказав йому: син твій живий, і увірував сам і весь дім його.
54
Сіє́ па́ки второ́є зна́меніє сотвори́ Ісу́с, прише́д от Іуде́ї в Галиле́ю.
54
Це вже друге чудо сотворив Ісус, повернувшись з Юдеї в Галилею.