Друк брошуроюВиконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
There cometh a woman of Samaria to draw water: Jesus saith unto her, Give me to drink.
8
Ученици́ бо Єго́ отшли́ бя́ху во град, да бра́шно ку́п'ять.
8
For his disciples were gone away into the city to buy food.
9
Глаго́ла Єму́ жена́ Самаряни́ня: ка́ко Ти Жидови́н сий от мене́ пи́ти про́сиши, жени́ Самаряни́ни су́щия, не прикаса́ютьбося Жи́дове Самаря́ном.
9
The Samaritan woman therefore saith unto him, How is it that thou, being a Jew, askest drink of me, who am a Samaritan woman? (For Jews have no dealings with Samaritans.)
10
Отвіща́ Ісу́с і рече́ єй: а́ще би ві́дала єси́ дар Бо́жий, і Кто єсть глаго́ляй ті: даждь Мі пи́ти, — ти би проси́ла у Него́, і дал би ті во́ду жи́ву.
10
Jesus answered and said unto her, If thou knewest the gift of God, and who it is that saith to thee, Give me to drink; thou wouldest have asked of him, and he would have given thee living water.
11
Глаго́ла Єму́ жена́: Го́споди, ні почерпа́ла іма́ши, і студене́ць єсть глубо́к; отку́ду у́бо іма́ши во́ду жи́ву,
11
The woman saith unto him, Sir, thou hast nothing to draw with, and the well is deep: whence then hast thou that living water?
12
єда́ Ти бо́лії єси́ отця́ на́шего Іа́кова, і́же даде́ нам студене́ць сей, і той із него́ пит, і си́нове єго́, і ско́ти єго́?
12
Art thou greater than our father Jacob, who gave us the well, and drank thereof himself, and his sons, and his cattle?
13
Отвіща́ Ісу́с і рече́ єй: всяк пія́й от води́ сея́ вжа́ждеться па́ки;
13
Jesus answered and said unto her, Everyone that drinketh of this water shall thirst again:
14
а і́же піє́ть от води́, ю́же Аз дам єму́, не вжа́ждеться во ві́ки; но вода́, ю́же (Аз) дам єму́, бу́деть в нем істо́чник води́ теку́щия в живо́т ві́чний.
14
but whosoever drinketh of the water that I shall give him shall never thirst; but the water that I shall give him shall become in him a well of water springing up unto eternal life.
15
Глаго́ла к Нему́ жена́: Го́споди, даждь мі сію́ во́ду, да ні жа́жду, ні прихожду́ сі́мо почерпа́ти.
15
The woman saith unto him, Sir, give me this water, that I thirst not, neither come hither to draw.
16
Глаго́ла єй Ісу́с: іди́, пригласи́ му́жа твоєго́ і прийди́ сі́мо.
16
Jesus saith unto her, Go, call thy husband, and come hither.
17
Отвіща́ жена́ і рече́ (Єму́): не і́мам му́жа. Глаго́ла єй Ісу́с: до́брі рекла́ єси́, я́ко му́жа не і́мам;
17
The woman answered and said, I have no husband. Jesus saith unto her, Thou saidst well, I have no husband:
18
п'ять бо муже́й імі́ла єси́, і ни́ні, єго́же і́маши, ність ті муж; се воі́стину рекла́ єси́.
18
for thou hast had five husbands; and he whom thou now hast is not thy husband: this hast thou said truly.
The woman saith unto him, Sir, I perceive that thou art a prophet.
20
отці́ на́ші в горі́ сей поклони́шася; і ви глаго́лете, я́ко во Ієрусали́міх єсть мі́сто, і́діже кла́нятися подоба́єть.
20
Our fathers worshiped in this mountain; and ye say, that in Jerusalem is the place where men ought to worship.
21
Глаго́ла єй Ісу́с: же́но, ві́ру Мі іми́, я́ко гряде́ть час, єгда́ ні в горі́ сей, ні во Ієрусали́міх покло́нитеся Отцю́;
21
Jesus saith unto her, Woman, believe me, the hour cometh, when neither in this mountain, nor in Jerusalem, shall ye worship the Father.
22
ви кла́няєтеся, єго́же не ві́сте; ми кла́няємся, єго́же ві́ми, я́ко спасе́ніє от Іуде́ї єсть;
22
Ye worship that which ye know not: we worship that which we know; for salvation is from the Jews.
23
но гряде́ть час, і ни́ні єсть, єгда́ і́стиннії покло́нници покло́няться Отцю́ ду́хом і і́стиною; і́бо Оте́ць такови́х і́щеть покланя́ющихся Єму́;
23
But the hour cometh, and now is, when the true worshipers shall worship the Father in spirit and truth: for such doth the Father seek to be his worshipers.
24
дух (єсть) Бог; і і́же кла́няється Єму́, ду́хом і і́стиною досто́їть кла́нятися.
24
God is a Spirit: and they that worship him must worship in spirit and truth.
25
Глаго́ла Єму́ жена́: вім, я́ко Месі́я при́йдеть, глаго́лемий Христо́с; єгда́ Той при́йдеть, возвісти́ть нам вся.
25
The woman saith unto him, I know that Messiah cometh (he that is called Christ): when he is come, he will declare unto us all things.
26
Глаго́ла єй Ісу́с: Аз єсьм, глаго́ляй с тобо́ю.
26
Jesus saith unto her, I that speak unto thee am he.
27
І тогда́ прийдо́ша ученици́ Єго́ і чудя́хуся, я́ко с же́ною глаго́лаше; оба́че нікто́же рече́: чесо́ і́щеши? Іли́: что глаго́леши с не́ю?
27
And upon this came his disciples; and they marveled that he was speaking with a woman; yet no man said, What seekest thou? or, Why speakest thou with her?
28
Оста́ви же водоно́с свой жена́, і і́де во град, і глаго́ла челові́ком:
28
So the woman left her waterpot, and went away into the city, and saith to the people,
Come, see a man, who told me all things that ever I did: can this be the Christ?
30
Ізидо́ша же із гра́да і грядя́ху к Нему́.
30
They went out of the city, and were coming to him.
31
Между́ же сим моля́ху Єго́ ученици́ (Єго́), глаго́люще: Равві́, яждь.
31
And in the meanwhile the disciples prayed him, saying, Rabbi, eat.
32
Он же рече́ їм: Аз бра́шно і́мам я́сти, єго́же ви не ві́сте.
32
But he said unto them, I have meat to eat that ye know not.
33
Глаго́лаху у́бо ученици́ к себі́: єда́ кто принесе́ Єму́ я́сти?
33
The disciples therefore said one to another, Hath any man brought him aught to eat?
34
Глаго́ла їм Ісу́с: Моє́ бра́шно єсть, да сотворю́ во́лю Посла́вшаго М'я і совершу́ ді́ло Єго́.
34
Jesus saith unto them, My meat is to do the will of him that sent me, and to accomplish his work.
35
Не ви ли глаго́лете, я́ко єще́ чети́ри мі́сяці суть, і жа́тва при́йдеть? Се глаго́лю вам: возведі́те о́чі ва́ші і ви́діте ни́ви, я́ко пла́ви суть к жа́тві уже́;
35
Say not ye, There are yet four months, and then cometh the harvest? behold, I say unto you, Lift up your eyes, and look on the fields, that they are white already unto harvest.
36
і жняй мзду приє́млеть і собира́єть плод в живо́т ві́чний, да і сі́яй вку́пі ра́дується, і жняй;
36
And he that reapeth receiveth wages, and gathereth fruit unto life eternal; that both he that soweth and he that reapeth may rejoice together.
37
о сем бо сло́во єсть і́стинноє, я́ко ін єсть сі́яй, і ін єсть жняй;
37
For herein is verified the true saying, One soweth, and another reapeth.
38
Аз посла́х ви жа́ти, іді́же ви не труди́стеся: іні́ї труди́шася, і ви в труд їх внидо́сте.
38
I sent you to reap that whereon ye have not labored: others have labored, and ye are entered into their labor.
39
От гра́да же того́ мно́зі ві́роваша в Онь от Самаря́н, за сло́во жени́ свиді́тельствующия, я́ко рече́ мі вся, єли́ка сотвори́х.
39
And from that city many of the Samaritans believed on him because of the word of the woman, who testified, He told me all things that ever I did.
40
Єгда́ у́бо прийдо́ша к Нему́ Самаря́не, моля́ху Єго́, да би преби́л у них; і преби́сть ту два дні.
40
So when the Samaritans came unto him, they besought him to abide with them: and he abode there two days.
41
І мно́го па́че ві́роваша за сло́во Єго́;
41
And many more believed because of his word;
42
жені́ же глаго́лаху, я́ко не ктому́ за твою́ бесі́ду ві́руєм, са́мі бо сли́шахом і ві́ми, я́ко Сей єсть воі́стину Спас ми́ру, Христо́с.
42
and they said to the woman, Now we believe, not because of thy speaking: for we have heard for ourselves, and know that this is indeed the Savior of the world, the Christ.
43
По двою́ же дню ізи́де отту́ду і і́де в Галиле́ю;
43
And after the two days he went forth from thence, and went away into Galilee.
44
Сам бо Ісу́с свиді́тельствова, я́ко проро́к во своє́м оте́чествії че́сти не і́мать.
44
For Jesus himself testified, that a prophet hath no honor in his own country.
45
Єгда́ же при́йде в Галиле́ю, прия́ша Єго́ Галиле́яне, вся ви́дівше, я́же сотвори́ во Ієрусали́міх в пра́здник, і ті́ї бо прийдо́ша в пра́здник.
45
So when he came into Galilee, the Galileans received him, having seen all the things that he did in Jerusalem at the feast: for they also went unto the feast.
46
При́йде же па́ки Ісу́с в Ка́ну Галиле́йськую, іді́же претвори́ во́ду в вино́. (Зач. 13) І бі ні́кий царе́в муж, єго́же син боля́ше в Капернау́мі.
46
Jesus came therefore again unto Cana of Galilee, where he made the water wine. And there was a certain nobleman, whose son was sick at Capernaum.
47
Сей сли́шав, я́ко Ісу́с при́йде от Іуде́ї в Галиле́ю, і́де к Нему́ і моля́ше Єго́, да сни́деть і ісціли́ть си́на єго́, імі́яше бо умре́ти.
47
When he heard that Jesus was come out of Judea into Galilee, he went unto him, and besought him that he would come down, and heal his son; for he was at the point of death.
48
Рече́ у́бо Ісу́с к нему́: а́ще зна́меній і чуде́с не ви́дите, не і́мате ві́ровати.
48
Jesus therefore said unto him, Except ye see signs and wonders, ye will in no wise believe.
49
Глаго́ла к Нему́ царе́в муж: Го́споди, сни́ди, пре́жде да́же не у́мреть отроча́ моє́.
49
The nobleman saith unto him, Sir, come down ere my child die.
50
Глаго́ла єму́ Ісу́с: іди́, син твой жив єсть. І ві́рова челові́к словесі́, є́же рече́ єму́ Ісу́с, і ідя́ше.
50
Jesus saith unto him, Go thy way; thy son liveth. And the man believed the word that Jesus spake unto him, and he went his way.
51
А́біє же входя́щу єму́, (се,) раби́ єго́ сріто́ша єго́ і возвісти́ша (єму́), глаго́люще, я́ко син твой жив єсть.
51
And as he was now going down, his servants met him, and told him, saying, Thy son liveth.
52
Вопроша́ше у́бо от них о ча́сі, в кото́рий легча́є єму́ бисть, і рі́ша єму́, я́ко вчера́ в час седьми́й оста́ви єго́ огнь.
52
So he inquired of them the hour when he began to amend. And they said unto him, Yesterday at the seventh hour the fever left him.
53
Разумі́ же оте́ць, я́ко той бі час, в о́ньже рече́ єму́ Ісу́с, я́ко син твой жив єсть; і ві́рова сам і весь дом єго́.
53
So the father knew that it was at that hour in which Jesus said unto him, Thy son liveth: and himself believed, and his whole house.
54
Сіє́ па́ки второ́є зна́меніє сотвори́ Ісу́с, прише́д от Іуде́ї в Галиле́ю.
54
This is again the second sign that Jesus did, having come out of Judea into Galilee.