Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Єгда́ же по́зді бисть, потща́шася раби́ єго́ отити́, і Ваго́я заключи́ шате́р отвні́ і отпусти́ предстоя́щих от лиця́ господи́на своєго́, і отидо́ша к ло́жам свої́м, бя́ху бо всі утружде́ні, зане́ на мно́зі преби́сть пир.
1
Е#гдa же п0здэ бhсть, потщaшасz раби2 є3гw2 tити2, и3 вагHа заключи2 шатeръ tвнЁ и3 tпусти2 предстоsщихъ t лицA господи1на своегw2, и3 tид0ша къ л0жамъ свои6мъ, бsху бо вси2 ўтруждeни, занE на мн0зэ пребhсть пи1ръ.
2
Оста́ся же Іуди́ф єди́на в шатрі́, і Олофе́рн пове́ржен на ло́жі своє́м; бя́ше бо преіспо́лнен вино́м.
2
Њстaсz же їудjfъ є3ди1на въ шатрЁ, и3 nлофeрнъ повeрженъ на л0жи своeмъ: бsше бо преисп0лненъ він0мъ.
3
І рече́ Іуди́ф рабі́ своє́й, да стої́ть вні ло́жниці єя́ і да смо́трить ісхо́да єя́ я́коже по всяк день; рече́ бо, я́ко ізи́ти і́мать на моли́тву свою́; і Ваго́ю глаго́ла по словесе́м сим.
3
И# речE їудjfъ рабЁ своeй, да стои1тъ внЁ л0жницы є3S и3 да см0тритъ и3сх0да є3S ћкоже по всsкъ дeнь: речe бо, ћкw и3зhти и4мать на моли1тву свою2: и3 вагHю глаг0ла по словесeмъ си6мъ.
4
І отидо́ша всі от лиця́ єя́, і ні єди́н оста́ся в ло́жниці от ма́ла да́же до вели́ка. І ста́вши Іуди́ф при одрі́ єго́, рече́ в се́рдці своє́м: Го́споди, Бо́же всея́ си́ли, при́зри в час сей на діла́ рук мої́х ко возвише́нію Ієрусали́ма,
4
И# tид0ша вси2 t лицA є3S, и3 ни є3ди1нъ њстaсz въ л0жницэ t мaла дaже до вели1ка. И# стaвши їудjfъ при nдрЁ є3гw2, речE въ сeрдцы своeмъ: гDи, б9е всеS си1лы, при1зри въ чaсъ сeй на дэлA рyкъ мои1хъ ко возвышeнію їеrли1ма,
5
я́ко ни́ні вре́м'я помоществова́ти наслі́дію Твоєму́ і соверши́ти начина́ніє моє́ ко сокруше́нію враго́в, і́же воста́ша на нас.
5
ћкw нн7Ё врeмz помоществовaти наслёдію твоемY и3 соверши1ти начинaніе моE ко сокрушeнію врагHвъ, и5же востaша на нaсъ.
6
І приступи́вши к сто́лпнику одра́, і́же бя́ше у глави́ Олофе́рнови, снят меч єго́ с него́,
6
И# приступи1вши къ ст0лпнику nдрA, и4же бsше ў главы2 nлофeрновы, снsтъ мeчь є3гw2 съ негw2,
7
і прибли́жившися ко одру́, взя в горсть власи́ глави́ єго́ і рече́: укріпи́ м'я, Го́споди Бо́же Ізра́їлев, в день сей.
7
и3 прибли1жившисz ко nдрY, взS въ г0рсть власы2 главы2 є3гw2 и3 речE: ўкрэпи1 мz, гDи б9е ї}левъ, въ дeнь сeй.
8
І уда́ри в ви́ю єго́ два́жди си́лою сво́єю, і от'я́ главу́ єго́ от него́,
8
И# ўдaри въ вhю є3гw2 двaжды си1лою св0ею, и3 tS главY є3гw2 t негw2,
9
і отвали́ ті́ло єго́ от посте́лі, і от'я́ заві́су от столпо́в; і по ма́лі ізи́де і предаде́ раби́ні своє́й главу́ Олофе́рнову;
9
и3 tвали2 тёло є3гw2 t постeли, и3 tS завёсу t столпHвъ: и3 по мaлэ и3зhде и3 предадE рабhни своeй главY nлофeрнову:
10
і вложи́ ю в міше́ць сні́дей свої́х. І ізидо́сті о́бі ку́пно по оби́чаю своєму́ на моли́тву; і проше́дші полк, обидо́сті дебр о́ную, і взидо́сті на го́ру Ветилу́ї, і прийдо́сті ко врато́м єя́.
10
и3 вложи2 ю5 въ мэшeцъ снёдей свои1хъ. И# и3зыд0стэ џбэ кyпнw по њбhчаю своемY на моли1тву: и3 прошeдшэ п0лкъ, њбыд0стэ дeбрь џную, и3 взыд0стэ на г0ру ветmлyи, и3 пріид0стэ ко вратHмъ є3S.
11
І рече́ Іуди́ф іздале́ча стрегу́щим на враті́х: отве́рзіте ни́ні, отве́рзіте врата́, с на́ми Бог, Бог наш, сотвори́ти єще́ крі́пость во Ізра́їлі і си́лу на враги́, я́коже і днесь сотвори́.
11
И# речE їудjfъ и3здалeча стрегyщымъ на вратёхъ: tвeрзите нн7э, tвeрзите вратA, съ нaми бGъ, бGъ нaшъ, сотвори1ти є3щE крёпость во ї}ли и3 си1лу на враги2, ћкоже и3 днeсь сотвори2.
12
І бисть я́ко усли́шаша му́жіє гра́да того́ глас єя́, потща́шася сни́ти ко врато́м гра́да своєго́ і созва́ша ста́рцев гра́да.
12
И# бhсть ћкw ўслhшаша мyжіе грaда тогw2 глaсъ є3S, потщaшасz сни1ти ко вратHмъ грaда своегw2 и3 созвaша стaрцєвъ грaда.
13
І стеко́шася всі от ма́ла да́же до вели́ка, я́ко па́че ча́янія бі їм, є́же прийти́ єй, і отверзо́ша врата́ і восприя́ша їх; і вже́гше огнь во свіще́ніє, окружи́ша їх.
13
И# стек0шасz вси2 t мaла дaже до вели1ка, ћкw пaче чazніz бЁ и5мъ, є4же пріити2 є4й, и3 tверз0ша вратA и3 воспріsша и5хъ: и3 вжeгше џгнь во свэщeніе, њкружи1ша и5хъ.
14
Она́ же рече́ к ним гла́сом вели́ким: хвалі́те Бо́га, хвалі́те, хвалі́те Бо́га, І́же не отста́ви ми́лости Своєя́ от до́му Ізра́їлева, но сокруши́ враги́ на́ша руко́ю моє́ю в нощ сію́.
14
Nнa же речE къ ни6мъ глaсомъ вели1кимъ: хвали1те бGа, хвали1те: хвали1те бGа, и4же не tстaви млcти своеS t д0му ї}лева, но сокруши2 враги2 нaшz рук0ю моeю въ н0щь сію2.
15
І ізе́мши главу́ із мішця́ показа́ і рече́ їм: се глава́ Олофе́рна вождонача́льника си́ли Ассу́рськия, і се, заві́са, за не́юже лежа́ше во пія́нствах свої́х, і порази́ єго́ Госпо́дь руко́ю же́нською;
15
И# и3зeмши главY и3з8 мэшцA показA и3 речE и5мъ: сE, главA nлофeрна вождоначaлника си1лы ґссyрскіz, и3 сE, завёса, за нeюже лежaше во піsнствахъ свои1хъ, и3 порази2 є3го2 гDь рук0ю жeнскою:
16
і жив єсть Госпо́дь, І́же сохрани́ м'я в путі́ моє́м, і́мже ходи́х, я́ко прельсти́ єго́ лице́ моє́ в па́губу єго́, і не сотвори́ гріха́ со мно́ю во оскверне́ніє і срамоту́.
16
и3 жи1въ є4сть гDь, и4же сохрани1 мz въ пути2 моeмъ, и4мже ходи1хъ, ћкw прельсти2 є3го2 лицE моE въ пaгубу є3гw2, и3 не сотвори2 грэхA со мн0ю во њсквернeніе и3 срамотY.
17
І ужасо́шася всі лю́діє зіло́, і па́дше поклони́шася Бо́гу, і рі́ша єдиноду́шно: благослове́н єси́, Бо́же наш, унічто́живий в день сей враги́ люді́й Твої́х.
17
И# ўжас0шасz вси2 лю1діе ѕэлw2, и3 пaдше поклони1шасz бGу, и3 рёша є3динодyшнw: блгcвeнъ є3си2, б9е нaшъ, ўничт0живый въ день сeй враги2 людjй твои1хъ.
18
І рече́ єй Озі́я: благослове́нна ти єси́, дщи, Бо́гом Ви́шнім па́че всіх жен, я́же на землі́, і благослове́н Госпо́дь Бог, І́же созда́ небеса́ і зе́млю, І́же упра́ви тя на сокруше́ніє глави́ кня́зя враго́в на́ших;
18
И# речE є4й nзjа: блгcвeна ты2 є3си2, дщи2, бGомъ вhшнимъ пaче всёхъ жeнъ ±же на земли2, и3 блгcвeнъ гDь бGъ, и4же создA небесA и3 зeмлю, и4же ўпрaви тS на сокрушeніе главы2 кнsзz врагHвъ нaшихъ:
19
я́ко не отста́неть наде́жда твоя́ от се́рдця челові́к, помина́ющих крі́пость Бо́жию, да́же до ві́ка;
19
ћкw не tстaнетъ надeжда твоS t сeрдца человBкъ, поминaющихъ крёпость б9ію, дaже до вёка:
20
і да сотвори́ть тебі́ сія́ Бог в возноше́ніє ві́чноє, є́же посіща́ти тя во благи́х, за є́же не пощаді́ла єси́ душі́ твоєя́ смире́нія ра́ди ро́да на́шего, но посо́бствовала єси́ паде́нію на́шему, в правоті́ ходи́вши пред Бо́гом на́шим. І рі́ша всі лю́діє: бу́ди, бу́ди.
20
и3 да сотвори1тъ тебЁ сі‰ бGъ въ возношeніе вёчное, є4же посэщaти тS во благи1хъ, за є4же не пощадёла є3си2 души2 твоеS смирeніz рaди р0да нaшегw, но пос0бствовала є3си2 падeнію нaшему, въ правотЁ ходи1вши пред8 бGомъ нaшимъ. И# рЁша вси2 лю1діе: бyди, бyди.