Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
(Зач. 1) Поне́же у́бо мно́зі нача́ша чини́ти по́вість о ізві́ствованних в нас веще́х,
1
Forasmuch as many have taken in hand to draw up a narrative concerning those matters which have been fulfilled among us,
2
я́коже преда́ша нам, і́же іспе́рва самови́дці і слу́ги би́вшії Словесе́;
2
even as they delivered them unto us, who from the beginning were eyewitnesses and ministers of the word,
3
ізво́лися і мні послі́довавшу ви́ше вся іспи́тно, поря́ду писа́ти тебі́, держа́вний Феофі́ле,
3
it seemed good to me also, having traced the course of all things accurately from the first, to write unto thee in order, most excellent Theophilus;
4
да разумі́єши, о ни́хже научи́лся єси́ словесі́х утвержде́ніє.
4
that thou mightest know the certainty concerning the things wherein thou wast instructed.
5
(Зач. 2) Бисть во дні І́рода царя́ Іуде́йська, ієре́й ні́кий, і́менем Заха́рія, от дневни́я чреди́ Авія́ни, і жена́ єго́ от дще́рей Ааро́новіх, і і́м'я єй Єлисаве́т.
5
There was in the days of Herod, the king of Judea, a certain priest named Zechariah, of the course of Abijah: and his wife was of the daughters of Aaron, and her name was Elizabeth.
6
Бі́ста же пра́ведна о́ба пред Бо́гом, ходя́ща во всіх за́повідех і оправда́ніїх Госпо́дніх безпоро́чна.
6
And they were both righteous before God, walking in all the commandments and ordinances of the Lord blameless.
7
І не бі ї́ма ча́да, поне́же Єлисаве́т бі непло́ди, і о́ба заматорі́вша во днех свої́х бі́ста.
7
And they had no child, because that Elizabeth was barren, and they both were now well stricken in years.
8
Бисть же служа́щу єму́ в чину́ чреди́ своєя́ пред Бо́гом,
8
Now it came to pass, while he executed the priest’s office before God in the order of his course,
9
по оби́чаю свяще́нничества ключи́ся єму́ покади́ти, вше́дшу в це́рков Госпо́дню,
9
according to the custom of the priest’s office, his lot was to enter into the temple of the Lord and burn incense.
10
і все мно́жество люде́й бі моли́тву ді́я вні, в год [во вре́м'я] фиміа́ма;
10
And the whole multitude of the people were praying without at the hour of incense.
11
яви́ся же єму́ А́нгел Госпо́день, стоя́ одесну́ю олтаря́ кади́льнаго;
11
And there appeared unto him an angel of the Lord standing on the right side of the altar of incense.
12
і смути́ся Заха́рія ви́дів, і страх нападе́ нань.
12
And Zechariah was troubled when he saw him, and fear fell upon him.
13
Рече́ же к нему́ А́нгел: не бо́йся, Заха́ріє, зане́ усли́шана бисть моли́тва твоя́, і жена́ твоя́ Єлисаве́т роди́ть си́на тебі́, і нарече́ши і́м'я єму́ Іоа́нн.
13
But the angel said unto him, Fear not, Zechariah: because thy supplication is heard, and thy wife Elizabeth shall bear thee a son, and thou shalt call his name John.
14
І бу́деть тебі́ ра́дость і весе́ліє, і мно́зі о рождестві́ єго́ возра́дуються.
14
And thou shalt have joy and gladness; and many shall rejoice at his birth.
15
Бу́деть бо ве́лій пред Го́сподем; і вина́, і сике́ра не і́мать пи́ти, і Ду́ха Свята́го іспо́лниться єще́ із чре́ва ма́тере своєя́;
15
For he shall be great in the sight of the Lord, and he shall drink no wine nor strong drink; and he shall be filled with the Holy Spirit, even from his mother’s womb.
16
і мно́гих от сино́в Ізра́їлевих обрати́ть ко Го́споду Бо́гу їх.
16
And many of the children of Israel shall he turn unto the Lord their God.
17
І той преди́деть пред Ним ду́хом і си́лою Іліїно́ю, обрати́ти сердця́ отце́м на ча́да, і проти́вния в му́дрості пра́ведних, угото́вати Го́сподеві лю́ди соверше́ни.
17
And he shall go before his face in the spirit and power of Elijah, to turn the hearts of the fathers to the children, and the disobedient to walk in the wisdom of the just; to make ready for the Lord a people prepared for him.
18
І рече́ Заха́рія ко А́нгелу: по чесому́ разумі́ю сіє́? Аз бо єсьм стар, і жена́ моя́ заматорі́вши во днех свої́х.
18
And Zechariah said unto the angel, Whereby shall I know this? for I am an old man, and my wife well stricken in years.
19
І отвіща́в А́нгел рече́ єму́: аз єсьм Гавриї́л предстоя́й пред Бо́гом, і по́слан єсьм глаго́лати к тебі́ і благовісти́ти тебі́ сія́;
19
And the angel answered and said unto him, I am Gabriel, that stand in the presence of God; and I was sent to speak unto thee, and to bring thee these good tidings.
20
і се бу́деши молчя́ і не моги́й проглаго́лати, до него́же дне бу́дуть сія́, зане́ не ві́ровал єси́ словесе́м мої́м, я́же сбу́дуться во вре́м'я своє́.
20
And behold, thou shalt be silent and not able to speak, until the day that these things shall come to pass, because thou believedst not my words, which shall be fulfilled in their season.
21
І бі́ша лю́діє жду́ще Заха́рію і чудя́хуся косня́щу єму́ в це́ркві.
21
And the people were waiting for Zechariah, and they marveled while he tarried in the temple.
22
Ізше́д же не можа́ше глаго́лати к ним; і разумі́ша, я́ко виді́ніє ви́ді в це́ркві; і той бі помава́я їм, і пребива́ше нім.
22
And when he came out, he could not speak unto them: and they perceived that he had seen a vision in the temple: and he continued making signs unto them, and remained dumb.
23
І бисть я́ко іспо́лнишася дні́є слу́жби єго́, і́де в дом свой.
23
And it came to pass, when the days of his ministration were fulfilled, he departed unto his house.
24
(Зач. 3) По сих же днех зача́т Єлисаве́т, жена́ єго́, і тая́шеся мі́сяць п'ять, глаго́лющи:
24
And after these days Elizabeth his wife conceived; and she hid herself five months, saying,
25
я́ко та́ко мні сотвори́ Госпо́дь во дні, в ня́же призрі́ от’я́ти поноше́ніє моє́ в челові́ціх.
25
Thus hath the Lord done unto me in the days wherein he looked upon me, to take away my reproach among men.
26
В мі́сяць же шести́й по́слан бисть А́нгел Гавриї́л от Бо́га во град Галиле́йський, єму́же і́м'я Назаре́т,
26
Now in the sixth month the angel Gabriel was sent by God unto a city of Galilee, named Nazareth,
27
к Ді́ві обруче́нній му́жеві, єму́же і́м'я Іо́сиф, от до́му Дави́дова; і і́м'я Ді́ві Маріа́м.
27
to a virgin betrothed to a man whose name was Joseph, of the house of David; and the virgin’s name was Mary.
28
І вшед к Ней А́нгел рече́: ра́дуйся, Благода́тная! Госпо́дь с Тобо́ю, благослове́нна Ти в жена́х.
28
And the angel came in unto her, and said, Hail, thou that art highly favored, the Lord is with thee: blessed art thou among women.
29
Она́ же ви́дівши смути́ся о словесі́ єго́ і помишля́ше, каково́ бу́деть цілова́ніє сіє́.
29
And when she saw him, she was greatly troubled at his saying, and cast in her mind what manner of salutation this might be.
30
І рече́ А́нгел Єй: не бо́йся, Маріа́м! Обріла́ бо єси́ благода́ть у Бо́га.
30
And the angel said unto her, Fear not, Mary: for thou hast found favor with God.
31
І се зачне́ши во чре́ві, і роди́ши Си́на, і нарече́ши і́м'я Єму́ Ісу́с.
31
And behold, thou shalt conceive in thy womb, and bring forth a son, and shalt call his name JESUS.
32
Сей бу́деть ве́лій, і Син Ви́шняго нарече́ться; і дасть Єму́ Госпо́дь Бог престо́л Дави́да, отця́ Єго́;
32
He shall be great, and shall be called the Son of the Most High: and the Lord God shall give unto him the throne of his father David:
33
і воцари́ться в дому́ Іа́ковлі во ві́ки, і Ца́рствію Єго́ не бу́деть конця́.
33
and he shall reign over the house of Jacob forever; and of his kingdom there shall be no end.
34
Рече́ же Маріа́м ко А́нгелу: ка́ко бу́деть сіє́, іді́же му́жа не зна́ю?
34
And Mary said unto the angel, How shall this be, seeing I know not a man?
35
І отвіща́в А́нгел рече́ Єй: Дух Святи́й на́йдеть на Тя, і си́ла Ви́шняго осіни́ть Тя; ті́мже і ражда́ємоє Свя́то нарече́ться Син Бо́жий:
35
And the angel answered and said unto her, The Holy Spirit shall come upon thee, and the power of the Most High shall overshadow thee: wherefore also the holy thing which is begotten shall be called the Son of God.
36
і се, Єлисаве́т, ю́жика Твоя́, і та зача́т си́на в ста́рості своє́й, і сей мі́сяць шести́й єсть єй нарица́ємій непло́ди;
36
And behold, Elizabeth thy kinswoman, she also hath conceived a son in her old age; and this is the sixth month with her that was called barren.
37
я́ко не ізнемо́жеть у Бо́га всяк глаго́л.
37
For nothing shall be impossible with God.
38
Рече́ же Маріа́м: се Раба́ Госпо́дня; бу́ди Мні по глаго́лу твоєму́. І оти́де от Нея́ А́нгел.
38
And Mary said, Behold, the handmaid of the Lord; be it unto me according to thy word. And the angel departed from her.
39
(Зач. 4) Воста́вши же Маріа́м во дні ти́я, і́де в го́рняя со тща́нієм, во град Іу́дов;
39
And Mary arose in these days and went into the hill country with haste, into a city of Judah;
40
і вни́де в дом Заха́ріїн, і цілова́ Єлисаве́т.
40
and entered into the house of Zechariah and saluted Elizabeth.
41
І бисть я́ко усли́ша Єлисаве́т цілова́ніє Марі́їно, взигра́ся младе́нець во чре́ві єя́; і іспо́лнися Ду́ха Свя́та Єлисаве́т,
41
And it came to pass, when Elizabeth heard the salutation of Mary, the babe leaped in her womb; and Elizabeth was filled with the Holy Spirit;
42
і возопи́ гла́сом ве́ліїм, і рече́: благослове́нна Ти в жена́х, і благослове́н плод чре́ва Твоєго́!
42
and she spake out with a loud voice, and said, Blessed art thou among women, and blessed is the fruit of thy womb.
43
І отку́ду мні сіє́, да при́йдеть Ма́ти Го́спода моєго́ ко мні?
43
And whence is this to me, that the mother of my Lord should come unto me?
44
Се бо, я́ко бисть глас цілова́нія Твоєго́ во у́шію моє́ю, взигра́ся младе́нець ра́дощами во чре́ві моє́м.
44
For behold, when the voice of thy salutation came into mine ears, the babe leaped in my womb for joy.
45
І блаже́нна Ві́ровавшая, я́ко бу́деть соверше́ніє глаго́ланним Єй от Го́спода.
45
And blessed is she that believed; for there shall be a fulfillment of the things which have been spoken to her from the Lord.
46
І рече́ Маріа́м: вели́чить душа́ Моя́ Го́спода,
46
And Mary said, My soul doth magnify the Lord,
47
і возра́довася дух Мой о Бо́зі, Спа́сі Моє́м;
47
And my spirit hath rejoiced in God my Savior.
48
я́ко призрі́ на смире́ніє Раби́ Своєя́; се бо, отни́ні ублажа́ть М'я всі ро́ди;
48
For he hath looked upon the low estate of his handmaid: For behold, from henceforth all generations shall call me blessed.
49
я́ко сотвори́ Мні вели́чіє Си́льний, і свя́то і́м'я Єго́;
49
For he that is mighty hath done to me great things; And holy is his name.
50
і ми́лость Єго́ в ро́ди родо́в боя́щимся Єго́;
50
And his mercy is unto generations of generations On them that fear him.
51
сотвори́ держа́ву ми́шцею Своє́ю; расточи́ го́рдия ми́слію се́рдця їх;
51
He hath shown strength with his arm; He hath scattered the proud in the imagination of their heart.
52
низложи́ си́льния со престо́л, і вознесе́ смире́нния;
52
He hath put down princes from their thrones, And hath exalted them of low degree.
53
а́лчущия іспо́лни благ, і богатя́щияся отпусти́ тщи.
53
The hungry he hath filled with good things; And the rich he hath sent empty away.
54
Восприя́т Ізра́їля, о́трока Своєго́, пом'яну́ти ми́лости,
54
He hath given help to Israel his servant, That he might remember mercy
55
я́коже глаго́ла ко отце́м на́шим, Авраа́му і сі́мені єго́ до ві́ка.
55
(As he spake unto our fathers) Toward Abraham and his seed forever.
56
Преби́сть же Маріа́м с не́ю я́ко три мі́сяці і возврати́ся в дом Свой.
56
And Mary abode with her about three months, and returned unto her house.
57
Єлисаве́ті же іспо́лнися вре́м'я роди́ти єй, і роди́ си́на.
57
Now Elizabeth’s time was fulfilled that she should be delivered; and she brought forth a son.
58
І сли́шаша о́крест живу́щії і у́жики єя́, я́ко возвели́чил єсть Госпо́дь ми́лость Свою́ с не́ю, і ра́довахуся с не́ю.
58
And her neighbors and her kinsfolk heard that the Lord had magnified his mercy toward her; and they rejoiced with her.
59
І бисть во осьми́й день, прийдо́ша обрі́зати отроча́, і нарица́ху є і́менем отця́ єго́ — Заха́рію.
59
And it came to pass on the eighth day, that they came to circumcise the child; and they would have called him Zechariah, after the name of his father.
60
І отвіща́вши ма́ти єго́ рече́: ні, но да нарече́ться Іоа́нн.
60
And his mother answered and said, Not so; but he shall be called John.
61
І рі́ша к ней, я́ко нікто́же єсть в родстві́ твоє́м, і́же нарица́ється і́менем тім.
61
And they said unto her, There is none among thy kindred that is called by this name.
62
І помава́ху отцю́ єго́, є́же ка́ко би хоті́л нарещи́ є.
62
And they made signs to his father, what he would have him called.
63
І іспро́ш дщи́цю, написа́, глаго́ля: Іоа́нн бу́деть і́м'я єму́. І чудя́хуся всі.
63
And he asked for a writing tablet, and wrote, saying, His name is John. And they marveled all.
64
Отверзо́шася же уста́ єго́ а́біє і язи́к єго́, і глаго́лаше, благослов'я́ Бо́га.
64
And his mouth was opened immediately, and his tongue loosed, and he spake, blessing God.
65
І бисть на всіх страх живу́щих о́крест їх; і во всей страні́ Іуде́йстій пові́даємі бя́ху всі глаго́ли сі́ї.
65
And fear came on all that dwelt round about them: and all these sayings were noised abroad throughout all the hill country of Judea.
66
І положи́ша всі сли́шавшії в се́рдці своє́м, глаго́люще: что у́бо отроча́ сіє́ бу́деть? І рука́ Госпо́дня бі с ним.
66
And all that heard them laid them up in their heart, saying, What then shall this child be? And the hand of the Lord was with him.
67
І Заха́рія, оте́ць єго́, іспо́лнися Ду́ха Свя́та, і проро́чествова, глаго́ля:
67
And his father Zechariah was filled with the Holy Spirit, and prophesied, saying,
68
благослове́н Госпо́дь Бог Ізра́їлев, я́ко посіти́ і сотвори́ ізбавле́ніє лю́дем Свої́м;
68
Blessed be the Lord, the God of Israel; For he hath visited and wrought redemption for his people,
69
і воздви́же рог спасе́нія нам, в дому́ Дави́да, о́трока Своєго́;
69
And hath raised up a horn of salvation for us In the house of his servant David
70
я́коже глаго́ла усти́ святи́х су́щих от ві́ка проро́к Єго́,
70
(As he spake by the mouth of his holy prophets that have been from of old),
71
спасе́ніє от враг на́ших і із руки́ всіх ненави́дящих нас;
71
Salvation from our enemies, and from the hand of all that hate us;
72
сотвори́ти ми́лость со отці́ на́шими і пом'яну́ти заві́т святи́й Свой —
72
To show mercy toward our fathers, And to remember his holy covenant;
73
кля́тву, є́юже кля́тся ко Авраа́му, отцю́ на́шему, да́ти нам,
73
The oath which he sware unto Abraham our father, To grant unto us
74
без стра́ха, із руки́ враг на́ших ізба́вльшимся,
74
that we being delivered out of the hand of our enemies Should serve him without fear,
75
служи́ти Єму́ преподо́бієм і пра́вдою пред Ним вся дні живота́ на́шего.
75
In holiness and righteousness before him all the days of our life.
76
І ти, отроча́, проро́к Ви́шняго нарече́шися, преди́деши бо пред лице́м Госпо́днім, угото́вати путі́ Єго́,
76
And thou, child, shalt be called the prophet of the Most High: For thou shalt go before the face of the Lord to make ready his ways;
77
да́ти ра́зум спасе́нія лю́дем Єго́, во оставле́ніє гріх їх,
77
To give knowledge of salvation unto his people In the remission of their sins,
78
милосе́рдія ра́ди ми́лости Бо́га на́шего, в ни́хже посіти́л єсть нас Восто́к сви́ше,
78
Because of the tender mercy of our God, Whereby the dayspring from on high hath visited us,
79
просвіти́ти во тьмі і сі́ні сме́ртній сідя́щия, напра́вити но́ги на́ша на путь ми́рен.
79
To shine upon them that sit in darkness and the shadow of death; To guide our feet into the way of peace.
80
Отроча́ же растя́ше і кріпля́шеся ду́хом, і бі в пусти́нех до дне явле́нія своєго́ ко Ізра́їлю.
80
And the child grew, and waxed strong in spirit, and was in the deserts till the day of his showing unto Israel.