Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
(Зач. 74) І бисть єгда́ вни́ти Єму́ в дом ні́коєго кня́зя фарисе́йська в субо́ту хліб я́сти, і ті́ї бя́ху назира́юще Єго́.
1
(Заⷱ҇ о҃д҃.) И҆ бы́сть є҆гда̀ вни́ти є҆мꙋ̀ въ до́мъ нѣ́коегѡ кнѧ́зѧ фарїсе́йска въ сꙋббѡ́тꙋ хлѣ́бъ ꙗ҆́сти, и҆ ті́и бѧ́хꙋ назира́юще є҆го̀.
2
І се челові́к ні́кий, іми́й водни́й труд, бі пред Ним.
2
И҆ сѐ человѣ́къ нѣ́кїй, и҆мы́й водны́й трꙋ́дъ, бѣ̀ пред̾ ни́мъ.
3
І отвіща́в Ісу́с рече́ к зако́нником і фарисе́йом, глаго́ля: а́ще достої́ть в субо́ту ціли́ти?
3
И҆ ѿвѣща́въ і҆и҃съ речѐ къ зако́нникѡмъ и҆ фарїсе́ѡмъ, глаго́лѧ: а҆́ще достои́тъ въ сꙋббѡ́тꙋ цѣли́ти;
4
Они́ же умолча́ша. І приє́м ісціли́ єго́, і отпусти́.
4
Ѻ҆ни́ же оу҆молча́ша. И҆ прїе́мъ и҆сцѣлѝ є҆го̀, и҆ ѿпꙋстѝ.
5
І отвіща́в к ним рече́: кото́раго от вас осе́л іли́ вол в студене́ць впаде́ть, і не а́біє ли істо́ргнеть єго́ в день субо́тний?
5
И҆ ѿвѣща́въ къ ни̑мъ речѐ: кото́рагѡ ѿ ва́съ ѻ҆се́лъ и҆лѝ во́лъ въ стꙋдене́цъ впаде́тъ, и҆ не а҆́бїе ли и҆сто́ргнетъ є҆го̀ въ де́нь сꙋббѡ́тный;
6
І не возмого́ша отвіща́ти Єму́ к сим.
6
И҆ не возмого́ша ѿвѣща́ти є҆мꙋ̀ къ си̑мъ.
7
Глаго́лаше же к зва́нним при́тчу, обдержя́ [внима́я], ка́ко предсіда́нія ізбира́ху, глаго́ля к ним:
7
Гл҃аше же къ зва̑ннымъ при́тчꙋ, ѡ҆бдержѧ̀ [внима́ѧ], ка́кѡ предсѣда̑нїѧ и҆збира́хꙋ, глаго́лѧ къ ни̑мъ:
8
єгда́ зван бу́деши ким на брак, не ся́ди на пре́днем мі́сті; єда́ кто честні́є тебе́ бу́деть зва́нних,
8
є҆гда̀ зва́нъ бꙋ́деши ки́мъ на бра́къ, не сѧ́ди на пре́днемъ мѣ́стѣ: є҆да̀ кто̀ честнѣ́е тебє̀ бꙋ́детъ зва́нныхъ,
9
і прише́д і́же тебе́ зва́вий і о́наго, рече́ть ті: даждь сему́ мі́сто; і тогда́ на́чнеши со студо́м послі́днеє мі́сто держа́ти.
9
и҆ прише́дъ и҆́же тебѐ зва́вый и҆ ѻ҆́наго, рече́тъ тѝ: да́ждь семꙋ̀ мѣ́сто: и҆ тогда̀ на́чнеши со стꙋдо́мъ послѣ́днее мѣ́сто держа́ти.
10
Но єгда́ зван бу́деши, шед ся́ди на послі́днем мі́сті, да єгда́ при́йдеть зва́вий тя, рече́ть ті: дру́же, пося́ди ви́ше; тогда́ бу́деть ті сла́ва пред зва́нними с тобо́ю.
10
Но є҆гда̀ зва́нъ бꙋ́деши, ше́дъ сѧ́ди на послѣ́днемъ мѣ́стѣ, да є҆гда̀ прїи́детъ зва́вый тѧ̀, рече́тъ тѝ: дрꙋ́же, посѧ́ди вы́ше: тогда̀ бꙋ́детъ тѝ сла́ва пред̾ зва́нными съ тобо́ю.
11
Я́ко всяк вознося́йся смири́ться, і смиря́яйся вознесе́ться.
11
Ꙗ҆́кѡ всѧ́къ возносѧ́йсѧ смири́тсѧ, и҆ смирѧ́ѧйсѧ вознесе́тсѧ.
12
(Зач. 75) Глаго́лаше же і ко зва́вшему Єго́: єгда́ сотвори́ши обі́д іли́ ве́черю, не зови́ друго́в твої́х, ні бра́тії твоєя́, ні сро́дник твої́х, ні сосі́д бога́тих — єда́ когда́ і ті́ї тя та́кожде воззову́ть, і бу́деть ті воздая́ніє.
12
(Заⷱ҇ о҃е҃.) Гл҃аше же и҆ ко зва́вшемꙋ є҆го̀: є҆гда̀ сотвори́ши ѡ҆бѣ́дъ и҆лѝ ве́черю, не зовѝ дрꙋгѡ́въ твои́хъ, ни бра́тїи твоеѧ̀, ни срѡ́дникъ твои́хъ, ни сосѣ̑дъ бога́тыхъ: є҆да̀ когда̀ и҆ ті́и тѧ̀ та́кожде воззовꙋ́тъ, и҆ бꙋ́детъ тѝ воздаѧ́нїе.
13
Но єгда́ твори́ши пир, зови́ ни́щия, маломо́щния, хроми́я, сліпи́я —
13
Но є҆гда̀ твори́ши пи́ръ, зовѝ ни́щыѧ, маломѡ́щныѧ, хромы̑ѧ, слѣпы̑ѧ:
14
і блаже́н бу́деши, я́ко не і́муть ті что возда́ти; возда́сть же ті ся в воскреше́ніє пра́ведних.
14
и҆ блаже́нъ бꙋ́деши, ꙗ҆́кѡ не и҆́мꙋтъ тѝ что̀ возда́ти: возда́стъ же тѝ сѧ̀ въ воскреше́нїе пра́ведныхъ.
15
Сли́шав же ні́кий от возлежа́щих с Ним сія́, рече́ Єму́: блаже́н, і́же сність обі́д в Ца́рствії Бо́жиї.
15
Слы́шавъ же нѣ́кїй ѿ возлежа́щихъ съ ни́мъ сїѧ̑, речѐ є҆мꙋ̀: блаже́нъ, и҆́же снѣ́сть ѡ҆бѣ́дъ въ црⷭ҇твїи бж҃їи.
16
(Зач. 76) Он же рече́ єму́: челові́к ні́кий сотвори́ ве́черю ве́лію, і зва мно́гі;
16
(Заⷱ҇ о҃ѕ҃.) Ѻ҆́нъ же речѐ є҆мꙋ̀: человѣ́къ нѣ́кїй сотворѝ ве́черю ве́лїю, и҆ зва̀ мнѡ́ги:
17
і посла́ раба́ своєго́ в год ве́чері рещи́ зва́нним: гряді́те, я́ко уже́ гото́ва суть вся.
17
и҆ посла̀ раба̀ своего̀ въ го́дъ ве́чери рещѝ зва̑ннымъ: грѧди́те, ꙗ҆́кѡ оу҆жѐ готѡ́ва сꙋ́ть всѧ̑.
18
І нача́ша вку́пі отрица́тися всі. Пе́рвий рече́ єму́: село́ купи́х, і і́мам нужду́ ізи́ти і ви́діти є. Молю́тіся, імі́й м'я отрече́на.
18
И҆ нача́ша вкꙋ́пѣ ѿрица́тисѧ всѝ. Пе́рвый речѐ є҆мꙋ̀: село̀ кꙋпи́хъ, и҆ и҆́мамъ нꙋждꙋ̀ и҆зы́ти и҆ ви́дѣти є҆̀. Молю́тисѧ, и҆мѣ́й мѧ̀ ѿрече́на.
19
І други́й рече́: супру́г воло́в купи́х п'ять, і гряду́ іскуси́ти їх; молю́ тя, імі́й м'я отрече́на.
19
И҆ дрꙋгі́й речѐ: сꙋпрꙋ̑гъ волѡ́въ кꙋпи́хъ пѧ́ть, и҆ грѧдꙋ̀ и҆скꙋси́ти и҆̀хъ: молю́ тѧ, и҆мѣ́й мѧ̀ ѿрече́на.
20
І други́й рече́: жену́ поя́х, і сего́ ра́ди не могу́ прийти́.
20
И҆ дрꙋгі́й речѐ: женꙋ̀ поѧ́хъ, и҆ сегѡ̀ ра́ди не могꙋ̀ прїитѝ.
21
І прише́д раб той пові́да господи́ну своєму́ сія́. Тогда́ разгні́вався до́му влади́ка, рече́ рабу́ своєму́: ізи́ди ско́ро на распу́тія і сто́гни гра́да, і ни́щия, і бі́дния, і сліпи́я, і хроми́я введи́ сі́мо.
21
И҆ прише́дъ ра́бъ то́й повѣ́да господи́нꙋ своемꙋ̀ сїѧ̑. Тогда̀ разгнѣ́вавсѧ до́мꙋ влады́ка, речѐ рабꙋ̀ своемꙋ̀: и҆зы́ди ско́рѡ на распꙋ̑тїѧ и҆ стѡ́гны гра́да, и҆ ни́щыѧ и҆ бѣ̑дныѧ и҆ слѣпы̑ѧ и҆ хромы̑ѧ введѝ сѣ́мѡ.
22
І рече́ раб. Го́споди, бисть я́коже повелі́л єси́, і єще́ мі́сто єсть.
22
И҆ речѐ ра́бъ. Го́споди, бы́сть ꙗ҆́коже повелѣ́лъ є҆сѝ, и҆ є҆щѐ мѣ́сто є҆́сть.
23
І рече́ господи́н к рабу́: ізи́ди на путі́ і халу́ги, і убіди́ вни́ти, да напо́лниться дом мо́й;
23
И҆ речѐ господи́нъ къ рабꙋ̀: и҆зы́ди на пꙋти̑ и҆ халꙋ́ги, и҆ оу҆бѣдѝ вни́ти, да напо́лнитсѧ до́мъ мо́й:
24
глаго́лю бо вам, я́ко ні єди́н муже́й тіх зва́нних вку́сить моєя́ ве́чері, мно́зі бо суть зва́ні, ма́ло же ізбра́нних.
24
глаго́лю бо ва́мъ, ꙗ҆́кѡ ни є҆ди́нъ мꙋже́й тѣ́хъ зва́нныхъ вкꙋ́ситъ моеѧ̀ ве́чери: мно́зи бо сꙋ́ть зва́ни, ма́лѡ же и҆збра́нныхъ.
25
(Зач. 77) Ідя́ху же с Ним наро́ди мно́зі; і обра́щся рече́ к ним:
25
(Заⷱ҇ о҃з҃.) И҆дѧ́хꙋ же съ ни́мъ наро́ди мно́зи: и҆ ѡ҆бра́щьсѧ речѐ къ ни̑мъ:
26
а́ще кто гряде́ть ко Мні і не возненави́дить отця́ своєго́ і ма́тер, і жену́, і чад, і бра́тію, і сестр, єще́ же і ду́шу свою́, не мо́жеть Мо́й би́ти учени́к;
26
а҆́ще кто̀ грѧде́тъ ко мнѣ̀, и҆ не возненави́дитъ ѻ҆тца̀ своего̀ и҆ ма́терь, и҆ женꙋ̀, и҆ ча̑дъ, и҆ бра́тїю, и҆ се́стръ, є҆ще́ же и҆ дꙋ́шꙋ свою̀, не мо́жетъ мо́й бы́ти оу҆чени́къ:
27
і і́же не но́сить креста́ своєго́ і вслід Мене́ гряде́ть, не мо́жеть Мо́й би́ти учени́к.
27
и҆ и҆́же не но́ситъ креста̀ своегѡ̀ и҆ в̾слѣ́дъ менє̀ грѧде́тъ, не мо́жетъ мо́й бы́ти оу҆чени́къ.
28
Кто бо от вас, хотя́й столп созда́ти, не пре́жде ли сід расчте́ть імі́ніє, а́ще і́мать, є́же єсть на соверше́ніє,
28
Кто́ бо ѿ ва́съ, хотѧ́й сто́лпъ созда́ти, не пре́жде ли сѣ́дъ расчте́тъ и҆мѣ́нїе, а҆́ще и҆́мать, є҆́же є҆́сть на соверше́нїе,
29
да не, когда́ положи́ть основа́ніє і не возмо́жеть соверши́ти, всі ви́дящії начну́ть руга́тися єму́,
29
да не, когда̀ положи́тъ ѡ҆снова́нїе и҆ не возмо́жетъ соверши́ти, всѝ ви́дѧщїи начнꙋ́тъ рꙋга́тисѧ є҆мꙋ̀,
30
глаго́люще, я́ко сей челові́к нача́т зда́ти і не мо́же соверши́ти.
30
глаго́люще, ꙗ҆́кѡ се́й человѣ́къ нача́тъ зда́ти и҆ не мо́же соверши́ти.
31
Іли́ кий цар іди́й ко іно́му царю́ сни́тися с ним на брань, не сід ли пре́жде совіщава́єть, а́ще си́лен єсть срі́сти с десятію́ ти́сящ гряду́щаго со двіма́десятма ти́сящама нань?
31
И҆лѝ кі́й ца́рь и҆ды́й ко и҆но́мꙋ царю̀ сни́тисѧ съ ни́мъ на бра́нь, не сѣ́дъ ли пре́жде совѣщава́етъ, а҆́ще си́ленъ є҆́сть срѣ́сти съ десѧтїю̀ ты́сѧщъ грѧдꙋ́щаго со двѣма́десѧтма ты́сѧщама на́нь;
32
А́ще ли же ні, єще́ дале́че єму́ су́щу, моле́ніє посла́в мо́литься о смире́нії.
32
А҆́ще ли же нѝ, є҆щѐ дале́че є҆мꙋ̀ сꙋ́щꙋ, моле́нїе посла́въ мо́литсѧ ѡ҆ смире́нїи.
33
Та́ко у́бо всяк от вас, і́же не отрече́ться всего́ своєго́ імі́нія, не мо́жеть би́ти Мо́й учени́к.
33
Та́кѡ оу҆̀бо всѧ́къ ѿ ва́съ, и҆́же не ѿрече́тсѧ всегѡ̀ своегѡ̀ и҆мѣ́нїѧ, не мо́жетъ бы́ти мо́й оу҆чени́къ.
34
Добро́ єсть соль; а́ще же соль обуя́єть, чим осоли́ться?
34
Добро̀ є҆́сть со́ль: а҆́ще же со́ль ѡ҆бꙋѧ́етъ, чи́мъ ѡ҆соли́тсѧ;
35
Ні в зе́млю, ні в гной потре́бна єсть; вон ізси́плють ю́. Імі́яй у́ші сли́шати, да сли́шить.
35
Ни въ зе́млю, ни въ гно́й потре́бна є҆́сть: во́нъ и҆зсы́плютъ ю҆̀. И҆мѣ́ѧй оу҆́шы слы́шати, да слы́шитъ.