Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
(Зач. 78) Бя́ху же приближа́ющеся к Нему́ всі ми́таріє і грі́шници, послу́шати Єго́.
1
Бњхђ же приближа'ющеся е^мђ вс^и мытарїе и^ грᲇшницы посл'ђшати е^го”
2
І ропта́ху фарисе́є і кни́жници, глаго́люще, я́ко Сей грі́шники приє́млеть і с ни́ми ясть.
2
И$ ропта'хђ фарїсе'е и^ кни'жницы гл~юще. јако се'й грњшникы прїе'млеT, и^ с ни'ми ја^стъ”
3
Рече́ же к ним при́тчу сію́, глаго́ля:
3
Рече же к нимъ приTчю сїю гл~я.
4
кий челові́к от вас іми́й сто ове́ць і погу́бль єди́ну от них, не оста́вить ли дев'яти́десяти і дев'яти́ в пусти́ні, і і́деть вслід поги́бшия, до́ндеже обря́щеть ю?
4
кїи чл~къ эT васъ и^мы` ст^о ѓ'вецъ, и^ погђбль е^ді'нђ эT нихъ. не ѓ^ста'витᲆ ли^ девятьдесяᲄъ и^ девяT в# пђсты'ни, і^ и'детъ в# слњдъ поги'бᲆшаа до'ндеже ѓ^брящетъ ю&;
5
І обрі́т возлага́єть на ра́мі свої́ ра́дуяся;
5
и^ ѓ^брњтъ възлага'етъ на рамњ свои` радђяся”
6
і прише́д в дом, созива́єть дру́ги і сосі́ди, глаго́ля їм: ра́дуйтеся со мно́ю, я́ко обріто́х овцю́ мою́ поги́бшую.
6
И$ пришеD в домъ съзываеT др'ђгы и^ съсњды гл~я и^мъ. радђитеся со мною`, ја%ко ѓ^брњтохъ ѓ^вцђ мою поги'бшђю”
7
Глаго́лю вам, я́ко та́ко ра́дость бу́деть на небесі́ о єди́ном грі́шниці ка́ющемся, не́жели о дев'яти́десятих і дев'яти́ пра́ведник, і́же не тре́бують покая́нія.
7
Гл~ю вамъ, ја%кота'ко ра'дость бђ'детъ на нб~си. ѓ^ е^ді'ноM грњшницњ ка'ющемся, нежели^ ѓ^ девятьдесятихъ и^ девять пра'ведъникъ, и^же не требђюT покаа'нїа”
8
Іли́ ка́я жена́ іму́щи де́сять драхм, а́ще погуби́ть дра́хму єди́ну, не вжига́єть ли світи́льника, і помете́ть хра́мину, і і́щеть прилі́жно, до́ндеже обря́щеть?
8
И$ли^ каа` жена` и^мђщи десяT драXмъ, а^ще погђбитъ е^ді'нђ дра'хмђ. не в#жиꙁа'етъ л^и свњти'лника, и^ помететъ хра'минђ, і^ и'щетъ прилњжъно, до'ндеже ѓ^бря'щетъ;
9
І обрі́тши созива́єть други́ні і сосі́ди, глаго́лющи: ра́дуйтеся со мно́ю, я́ко обріто́х дра́хму поги́бшую.
9
и^ ѓ^брњтши съꙁыва'етъ дрђгы'ня и^ със'њды гл~ющи. радђитеся со мно'ю, ја%ко ѓ^брњтохъ драхъмђ поги'бшђю”
10
Та́ко, глаго́лю вам, ра́дость бива́єть пред А́нгели Бо́жиїми о єди́ном грі́шниці ка́ющемся.
10
Тако гл~ю вамъ, радость быва'етъ преD а^гг~лы бж~їи, ѓ^ е^ді'номъ грњшницњ ка'ющимъся”
11
(Зач. 79) Рече́ же: челові́к ні́кий імі́ два си́на;
11
Рече же. чл~къ нњкїи и^мњ` дв^а сн~а.
12
і рече́ юні́йшій єю́ [от них] отцю́: о́тче, даждь мі досто́йную часть імі́нія. І разділи́ ї́ма імі́ніє.
12
и^ рече ю^нњишїи е^ю` эTц~ђ. ѓ^ч~е, дажDь м^и досто'йнђю часть и^м'њнїа. и раꙁдњли и%ма и^мњ'нїе.
13
І не по мно́зіх днех собра́в все мній син, оти́де на страну́ дале́че, і ту расточи́ імі́ніє своє́, живи́й блу́дно.
13
и^ не по мно'ѕXњ дн~еX събравъ вс^е мнїи сн~ъ, эTи^де на сᲄранђ дале'че, и^ т^ђ расточи и^мњнїе свое, живы` блђ'дно.
14
Ізжи́вшу же єму́ все, бисть глад крі́пок на страні́ той, і той нача́т лиша́тися.
14
и^жди'вшђ же е^мђ вс^е, бысть глаD крњ'покъ на странњ то'й, и^ то'й начатъ лиша'тися.
15
І шед приліпи́ся єди́ному от жи́тель тоя́ страни́; і посла́ єго́ на се́ла своя́ пасти́ свинія́.
15
и^ шеD прилњпися е^ді'номђ эT жи'тель тоа` страны. и^ посла` е^го на се'ла своя` пасти` свинїя.
16
І жела́ше наси́тити чре́во своє́ от роже́ць, я́же ядя́ху свинія́, і нікто́же дая́ше єму́.
16
и^ жела'ше насы'тити чре'во свое` эT рожецъ, ја%же ја^дя'хђ свинїя. и^ никтоже даа'ше е^мђ”
17
В себе́ же прише́д, рече́: коли́ко нає́мником отця́ моєго́ ізбива́ють хлі́би, аз же гла́дом ги́блю?
17
в# себе же пришеD, рече. колико нае'мникомъ эTц~а мое^го и^збываютъ хлњбы, а^ꙁ же гла'домъ ги'блю;
18
Воста́в іду́ ко отцю́ моєму́, і реку́ єму́: о́тче, согріши́х на не́бо і пред тобо́ю,
18
в#ставъ и^дђ къ эTц~ђ мое^мђ, и^ рекђ е^мђ. ѓ^ч~е, съгрњшиX на' нб~о и^ преD тобо'ю,
19
і уже́ нісьм досто́їн нарещи́ся син твой; сотвори́ м'я я́ко єди́наго от нає́мник твої́х.
19
и^ оу^же нњсмь досто'инъ нарещися сн~ъ твой, сътвори` м^я ја%ко е^ді'ного эT нае'мникᲆ твоиX.
20
І воста́в і́де ко отцю́ своєму́. Єще́ же єму́ дале́че су́щу, узрі́ єго́ оте́ць єго́, і мил єму́ бисть, і тек нападе́ на ви́ю єго́, і облобиза́ єго́.
20
и^ в#ставъ и%де къ эTц~ђ свое^мђ” Є$ще же е^мђ далече сђщђ, оу^зрњ е^го эTц~ъ е^го, и^ милъ е^мђ бысть. и^ текъ нападе` на вы'ю е^го, и^ ѓ^блобыза` е^го”
21
Рече́ же єму́ син: о́тче, согріши́х на не́бо і пред тобо́ю, і уже́ нісьм досто́їн нарещи́ся син твой.
21
Рече же е^мђ сн~ъ. ѓ^ч~е, съгрњшихъ на' нб~о и^ преD тобо'ю, и^ оу^же нњсмь досто'инъ нарещися сн~ъ твой”
22
Рече́ же оте́ць к рабо́м свої́м: ізнесі́те оде́жду пе́рвую і облеці́те єго́, і даді́те пе́рстень на ру́ку єго́ і сапоги́ на но́зі;
22
Речеy эTц~ъ к# рабомъ свои'мъ. и^знесњте ѓ^де'ждђ пе'рвђю, и^ ѓ^блецᲇте е^го, и^ дади'те пр'ъстень на' рђкђ е^го, и^ сапогы на' ноѕњ.
23
і приве́дше теле́ць упита́нний заколі́те, і я́дше веселі́мся;
23
и^ приведъше теле'цъ оу^пита'нныи, ꙁаколи'те, и^ ја%дъше весели'мся,
24
я́ко син мой сей мертв бі, і оживе́; і ізги́бл бі, і обрі́теся. І нача́ша весели́тися.
24
ја%ко сн~ъ мой се'й мр~твᲆ б^њ, и^ ѓ^живе. і^ и^зги'блъ б^њ, и^ ѓ^брᲇтеся. и^ нача'шя весели'тися”
25
Бі же син єго́ ста́рій на селі́; і я́ко гряди́й прибли́жися к до́му, сли́ша пі́ніє і ли́ки;
25
Бњ же сн~ъ е^го ста'рњи на селњ`. и^ ја%ко гряды` прибли'жися к# до'мђ, слы'ша пњнїа и^ ли'кы.
26
і призва́в єди́наго от о́трок, вопроша́ше: что [у́бо] сія́ суть?
26
и^ призвавъ е^ді'ного эT ѓ^трокъ, въпраша'ше, чт^о оу^бо сїя сђтъ.
27
Он же рече́ єму́, я́ко брат твой при́йде; і закла́ оте́ць твой тельця́ упита́нна, я́ко здра́ва єго́ прия́т.
27
ѓ%н же рече е^мђ. ја^ко братъ ᲄвой прїиде, и^ закла эTц~ъ твой телецъ оу^пита'нны=, ја^ко здра'ва е^го прїа'тъ”
28
Разгні́вася же, і не хотя́ше вни́ти. Оте́ць же єго́ ізше́д моля́ше єго́.
28
Раз#гнњ'вав же ся, и^ не хотяше вни'ти” эTц~ъ же е^го и^ꙁ#шед# моля'ше е^го”
29
Он же отвіща́в рече́ отцю́: се толи́ко літ рабо́таю тебі́, і ніколи́же за́повіді твоя́ преступи́х, і мні ніколи́же дал єси́ козля́те, да со дру́ги свої́ми возвесели́лся бих;
29
ѓ^н же эTвњщавъ, рече эTц~ђ. с^е толи'ко лњтъ рабо'таю тебњ, и^ николиже за'повњди твоя престђпихъ, и^ мн^њ николиже далъ е^си козляте, да съ дрђгы свои'ми въꙁвесели'лъся быхᲆ”
30
єгда́ же син твой сей, із'яди́й твоє́ імі́ніє с любоді́йцями, при́йде, закла́л єси́ єму́ тельця́ пито́маго.
30
Є$гда же сн~ъ твой се'й. и^зњдыи твое и^мњнїе с# любодᲇйцами, прїиде, ꙁакла` е^мђ телецъ пито'мыи”
31
Он же рече́ єму́: ча́до, ти всегда́ со мно́ю єси́ і вся моя́ твоя́ суть;
31
ѓ^н же рече е^мђ, чядо, т^ы всегда со мною е^си, и^ вся моя, твоя сђть.
32
возвесели́тижеся і возра́довати подоба́ше, я́ко брат твой сей мертв бі, і оживе́; і ізги́бл бі, і обрі́теся.
32
възвесели'ти же ся и^ въꙁрадовати подоба'ше, ја%ко браT твой се'й мр~твъ б^њ, и^ ѓ^живе. і^ и^зги'блъ б^њ и^ ѓ^брњтеся”