Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Глаго́лаше же і при́тчу к ним, ка́ко подоба́єть всегда́ моли́тися і не стужа́ти (сі),
1
Гlаше же и3 при1тчу къ ни6мъ, кaкw подобaетъ всегдA моли1тисz и3 не стужaти (си2),
2
глаго́ля: (Зач. 88) судія́ бі ні́кий в ні́коєм гра́ді, Бо́га не боя́ся і челові́к не срамля́яся.
2
гlz: (За? п7}.) судіS бЁ нёкій въ нёкоемъ грaдэ, бGа не боsсz и3 человBкъ не срамлszсz.
3
Вдова́ же ні́кая бі во гра́ді том; і прихожда́ше к нему́, глаго́лющи: отмсти́ мене́ от сопе́рника моєго́.
3
Вдовa же нёкаz бЁ во грaдэ т0мъ: и3 прихождaше къ немY, глаг0лющи: tмсти2 менє2 t сопeрника моегw2.
4
І не хотя́ше на до́лзі вре́мені. Посліди́ же рече́ в себі́: а́ще і Бо́га не бою́ся, і челові́к не срамля́юся,
4
И# не хотsше на д0лзэ врeмени. Послэди1 же речE въ себЁ: ѓще и3 бGа не бою1сz, и3 человBкъ не срамлsюсz:
5
но зане́ твори́ть мі труди́ вдови́ця сія́, отмщу́ єя́, да не до конця́ приходя́щи застої́ть [труди́ть] мене́.
5
но занE твори1тъ ми2 труды2 вдови1ца сіS, tмщY є3S: да не до концA приходsщи застои1тъ [труди1тъ] менE.
6
Рече́ же Госпо́дь: сли́шите, что судія́ непра́вди глаго́леть?
6
Речe же гDь: слhшите, что2 судіS непрaвды глаг0летъ;
7
Бог же не і́мать ли сотвори́ти отмще́ніє ізбра́нних Свої́х, вопію́щих к Нему́ день і нощ, і долготерп'я́ о них?
7
БGъ же не и4мать ли сотвори1ти tмщeніе и3збрaнныхъ свои1хъ, вопію1щихъ къ немY дeнь и3 н0щь, и3 долготерпS њ ни1хъ;
8
Глаго́лю вам, я́ко сотвори́ть отмще́ніє їх вско́рі. Оба́че Син Челові́чеський прише́д у́бо обря́щеть ли (сі) ві́ру на землі́?
8
гlю вaмъ, ћкw сотвори1тъ tмщeніе и4хъ вск0рэ. Nбaче сн7ъ чlвёческій пришeдъ ќбw њбрsщетъ ли (си2) вёру на земли2;
9
Рече́ же і ко други́м упова́ющим собо́ю, я́ко суть пра́ведници, і унічижа́ющим про́чих, при́тчу сію́:
9
Речe же и3 ко други6мъ ўповaющымъ соб0ю, ћкw сyть прaвєдницы, и3 ўничижaющымъ пр0чихъ, при1тчу сію2:
10
(Зач. 89) челові́ка два внидо́ста в це́рков помоли́тися: єди́н фарисе́й, а други́й мита́р.
10
(За? п7f7.) человBка двA внид0ста въ цeрковь помоли1тисz: є3ди1нъ фарісeй, ґ другjй мытaрь.
11
Фарисе́й же став, си́це в себі́ моля́шеся: Бо́же, хвалу́ Тебі́ воздаю́, я́ко нісьм я́коже про́чії челові́ци, хи́щници, непра́ведници, прелюбоді́є, іли́ я́коже сей мита́р;
11
Фарісeй же стaвъ, си1це въ себЁ молsшесz: б9е, хвалY тебЁ воздаю2, ћкw нёсмь ћкоже пр0чіи человёцы, хи1щницы, непрaвєдницы, прелюбодёє, и3ли2 ћкоже сeй мытaрь:
12
пощу́ся двакра́ти в субо́ту, десяти́ну даю́ всего́ єли́ко притяжу́.
12
пощyсz двакрaты въ суббHту, десzти1ну даю2 всегw2 є3ли1кw притzжY.
13
Мита́р же іздале́ча стоя́, не хотя́ше ні о́чію возвести́ на не́бо; но, бія́ше пе́рси своя́, глаго́ля: Бо́же, ми́лостив бу́ди мні, грі́шнику!
13
Мытaрь же и3здалeча стоS, не хотsше ни џчію возвести2 на нeбо: но біsше пє1рси сво‰, глаг0лz: б9е, ми1лостивъ бyди мнЁ грёшнику.
14
Глаго́лю вам, я́ко сни́де сей оправда́н в дом свой па́че о́наго: я́ко всяк вознося́йся смири́ться, смиря́яй же себе́ вознесе́ться.
14
Глаг0лю вaмъ, ћкw сни1де сeй њправдaнъ въ д0мъ св0й пaче џнагw: ћкw всsкъ возносsйсz смири1тсz, смирszй же себE вознесeтсz.
15
(Зач. 90) Приноша́ху же к Нему́ і младе́нці, да їх ко́снеться; ви́дівше же ученици́ запрети́ша їм.
15
(За? §.) Приношaху же къ немY и3 младeнцы, да и4хъ к0снетсz: ви1дэвше же ўчн7цы2 запрети1ша и5мъ.
16
Ісу́с же призва́в їх, глаго́ла: оста́віте діте́й приходи́ти ко Мні і не брані́те їм; такови́х бо єсть Ца́рствіє Бо́жиє.
16
Ї}съ же призвaвъ и5хъ, глаг0ла: њстaвите дэтeй приходи1ти ко мнЁ и3 не брани1те и5мъ: таковhхъ бо є4сть цrтвіе б9іе.
17
Амі́нь бо глаго́лю вам: і́же а́ще не при́йметь Ца́рствія Бо́жия, я́ко отроча́, не і́мать вни́ти в не.
17
Ґми1нь бо глаг0лю вaмъ: и4же ѓще не пріи1метъ цrтвіz б9іz ћкw nтрочA, не и4мать вни1ти въ нE.
18
(Зач. 91) І вопроси́ Єго́ ні́кий князь, глаго́ля: Учи́телю благи́й, что сотвори́в, живо́т ві́чний наслі́дствую?
18
(За? §№.) И# вопроси2 є3го2 нёкій кнsзь, глаг0лz: ўч™лю бlгjй, что2 сотвори1въ, жив0тъ вёчный наслёдствую;
19
Рече́ же єму́ Ісу́с: что М'я глаго́леши бла́га, нікто́же благ, то́кмо єди́н Бог.
19
Речe же є3мY ї}съ: чт0 мz глаг0леши бlга, никт0же бlгъ, т0кмw є3ди1нъ бGъ.
20
За́повіді ві́си: не прелю́би твори́, не уби́й, не укради́, не лжесвиді́тельствуй, чти отця́ твоєго́ і ма́тер твою́.
20
Зaпwвэди вёси: не прелю1бы твори2: не ўбjй: не ўкради2: не лжесвидётелствуй: чти2 nтцA твоего2 и3 мaтерь твою2.
21
Он же рече́: вся сія́ сохрани́х от ю́ности моєя́.
21
Џнъ же речE: вс‰ сі‰ сохрани1хъ t ю4ности моеS.
22
Сли́шав же сія́, Ісу́с рече́ єму́: єще́ єди́наго не доконча́л єси́: вся, єли́ка і́маши, прода́ждь і разда́й ни́щим, і імі́ти і́маши сокро́вище на небесі́; і гряди́ вослі́д Мене́.
22
Слhшавъ же сі‰, ї}съ речE є3мY: є3щE є3ди1нагw не докончaлъ є3си2: вс‰, є3ли1ка и4маши, продaждь, и3 раздaй ни1щымъ: и3 и3мёти и4маши сокр0вище на нб7си2: и3 грzди2 вослёдъ менє2.
23
Он же сли́шав сіє́, приско́рбен бисть, бі бо бога́т зіло́.
23
Џнъ же слhшавъ сіE, приск0рбенъ бhсть: бё бо богaтъ ѕэлw2.
24
Ви́дів же єго́ Ісу́с приско́рбна би́вша, рече́: ка́ко не удо́б іму́щії бога́тство в Ца́рствіє Бо́жиє вни́дуть;
24
Ви1дэвъ же є3го2 ї}съ приск0рбна бhвша, речE: кaкw не ўд0бь и3мyщіи богaтство въ цrтвіе б9іе вни1дутъ:
25
удо́біє бо єсть вельбу́ду сквозі́ іглині́ у́ші пройти́, не́же бога́ту в Ца́рствіє Бо́жиє вни́ти.
25
ўд0бэе бо є4сть велбyду сквозЁ и3глинB ќшы проити2, нeже богaту въ цrтвіе б9іе вни1ти.
26
Рі́ша же сли́шавшії: то кто мо́жеть спасе́н би́ти?
26
Рёша же слhшавшіи: то2 кто2 м0жетъ сп7сeнъ бhти;
27
Он же рече́: невозмо́жная у челові́к возмо́жна суть у Бо́га.
27
Џнъ же речE: невозмHжнаz ў человBкъ возмHжна сyть ў бGа.
28
Рече́ же Петр: се ми оста́вихом вся і по Тебі́ ідо́хом.
28
Речe же пeтръ: сE мы2 њстaвихомъ вс‰ и3 по тебЁ и3д0хомъ.
29
Он же рече́ їм: амі́нь глаго́лю вам, я́ко нікто́же єсть, і́же оста́вить дом, іли́ роди́телі, іли́ бра́тію, іли́ се́стри, іли́ жену́, іли́ ча́да, Ца́рствія ра́ди Бо́жия,
29
Џнъ же речE и5мъ: ґми1нь глаг0лю вaмъ, ћкw никт0же є4сть, и4же њстaвитъ д0мъ, и3ли2 роди1тєли, и3ли2 брaтію, и3ли2 сє1стры, и3ли2 женY, и3ли2 чaда, цrтвіz рaди б9іz,
30
і́же не при́йметь мно́жицею во вре́м'я сіє́, і в вік гряду́щий живо́т ві́чний.
30
и4же не пріи1метъ мн0жицею во врeмz сіE, и3 въ вёкъ грzдyщій жив0тъ вёчный.
31
(Зач. 92) Поє́м же обана́десяте ученики́ Своя́, рече́ к ним: се восхо́дим во Ієрусали́м, і сконча́ються вся пи́санная проро́ки о Си́ні Челові́честі;
31
(За? §в7.) Поeмь же nбанaдесzте ўчн7ки2 сво‰, речE къ ни6мъ; сE восх0димъ во їеrли1мъ, и3 скончaютсz вс‰ пи6саннаz прbрHки њ сн7э чlвёчестэ:
32
предадя́ть бо Єго́ язи́ком, і поруга́ються Єму́, і укоря́ть Єго́, і оплюю́ть Єго́,
32
предадsтъ бо є3го2 kзhкwмъ, и3 поругaютсz є3мY, и3 ўкорsтъ є3го2, и3 њплюю1тъ є3го2,
33
і би́вше убію́ть Єго́; і в тре́тій день воскре́снеть.
33
и3 би1вше ўбію1тъ є3го2: и3 въ трeтій дeнь воскрeснетъ.
34
І ті́ї нічесо́же от сих разумі́ша; і бі глаго́л сей сокрове́н от них, і не разуміва́ху глаго́лемих.
34
И# тjи ничесHже t си1хъ разумёша: и3 бЁ глаг0лъ сeй сокровeнъ t ни1хъ, и3 не разумэвaху глаг0лемыхъ.
35
(Зач. 93) Бисть же єгда́ прибли́жишася во Ієрихо́н, сліпе́ць ні́кий сідя́ше при путі́ прося́;
35
(За? §G.) Бhсть же є3гдA прибли1жишасz во їеріхHнъ, слэпeцъ нёкій сэдsше при пути2 просS:
36
сли́шав же наро́д мимоходя́щь, вопроша́ше: что у́бо єсть се?
36
слhшавъ же нар0дъ мимоходsщь, вопрошaше: что2 ќбw є4сть сE;
37
Пові́даша же єму́, я́ко Ісу́с Назаряни́н мимохо́дить.
37
Повёдаша же є3мY, ћкw ї}съ назарzни1нъ мимох0дитъ.
38
І возопи́, глаго́ля: Ісу́се Си́не Дави́дов, поми́луй м'я.
38
И# возопи2, глаг0лz: ї}се сн7е дв7довъ, поми1луй мS.
39
І предиду́щії преща́ху єму́, да умолчи́ть; он же па́че мно́жає вопія́ше: Си́не Дави́дов, поми́луй м'я.
39
И# пред8идyщіи прещaху є3мY, да ўмолчи1тъ: џнъ же пaче мн0жае вопіsше: сн7е дв7довъ, поми1луй мS.
40
Став же Ісу́с повелі́ привести́ єго́ к Себі́; прибли́жшуся же єму́ к Нему́, вопроси́ єго́,
40
Стaвъ же ї}съ повелЁ привести2 є3го2 къ себЁ: прибли1жшусz же є3мY къ немY, вопроси2 є3го2,
41
глаго́ля: что хо́щеши, да ті сотворю́? Он же рече́: Го́споди, да прозрю́.
41
глаг0лz: что2 х0щеши, да ти2 сотворю2; Џнъ же речE: гDи, да прозрю2.
42
Ісу́с же рече́ єму́: прозри́; ві́ра твоя́ спасе́ тя.
42
Ї}съ же речE є3мY: прозри2: вёра твоS сп7сe тz.
43
І а́біє прозрі́, і вслід Єго́ ідя́ше, сла́в'я Бо́га. І всі лю́діє ви́дівше возда́ша хвалу́ Бо́гові.
43
И# ѓбіе прозрЁ, и3 в8слёдъ є3гw2 и3дsше, слaвz бGа. И# вси2 лю1діе ви1дэвше воздaша хвалY бGови.