Друк брошуроюВиконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
Глава 19
Київський ізвод
Архангельське Євангеліє, 1092р.
1
(Зач. 94) І вшед прохожда́ше Ієрихо́н.
1
Въ врэмz оно въниде iс7ъ въ иѥрихU.
2
І се муж нарица́ємий Закхе́й, і сей бі ста́рій митаре́м, і той бі бога́т;
2
и се мUжь именьмь закхэи. и сь бэ старэи мытаремъ. и тъ бэ богатъ.
3
і іска́ше ви́діти Ісу́са, кто єсть, і не можа́ше от наро́да, я́ко во́зрастом мал бі;
3
и искаше видэти iс7а къто ѥсть. и не можzше народъмь. яко тэлъмь малъ бэ.
4
і предите́к, возлі́зе на я́годичину, да ви́дить, я́ко хотя́ше ми́мо єя́ пройти́.
4
и прэди текъ възлэзе на ягодичинѫ. да видить iс7а. яко тUдэ хотzаше минUти.
5
І я́ко при́йде на мі́сто, воззрі́в Ісу́с ви́ді єго́, і рече́ к нему́: Закхе́є, потща́вся слі́зи, днесь бо в дому́ твоє́м подоба́єть Мі би́ти.
5
и яко приде на мэсто. възьрэвъ iс7ъ видэ и. и рече ѥмU закхэю. потъщавъсz сълэзи. днcь бо подобаѥть ми въ домU твоѥмь быти.
6
І потща́вся слі́зе, і прия́т Єго́ ра́дуяся.
6
и потъщавъсz сълэзе. и приятъ и радUясz.
7
І ви́дівше всі ропта́ху, глаго́люще, я́ко ко грі́шну му́жу вни́де вита́ти.
7
и видэвъше и фарисэи ръптахU гlюще. яко къ грэшьнѫ мUжю въниде витатъ.
8
Став же Закхе́й рече́ ко Го́споду: се пол імі́нія моєго́, Го́споди, дам ни́щим і, а́ще кого́ чим оби́діх, возвращу́ четвери́цею.
8
ставъ же закхэи и рече. Gи се полъ имэния моѥго дамь нищиимъ. и яще ѥсмь кого чимь обидэлъ. възвращю четверицею.
9
Рече́ же к нему́ Ісу́с: я́ко днесь спасе́ніє до́му сему́ бисть, зане́ і сей син Авраа́мль єсть;
при́йде бо Син Челові́ч взиска́ти і спасти́ поги́бшаго.
10
приде бо сн7ъ чловэчьскыи. възискатъ и съпастъ погыбъшааго.
11
Сли́шащим же їм сія́, прило́ж рече́ при́тчу, зане́ близ Єму́ би́ти Ієрусали́ма, і мня́ху, я́ко а́біє Ца́рство Бо́жиє хо́щеть яви́тися.
11
слышащемъ же имъ се приложь притъчѫ рече занѥже тъ бэ близь иерусалима и мьняаху яко абиѥ хощеть царьствиѥ божиѥ явити сz.
12
Рече́ у́бо: (Зач. 95) челові́к ні́кий добра́ ро́да і́де на страну́ дале́че, прия́ти себі́ ца́рство і возврати́тися.
12
рече же: чловэкъ нэкыи добра рода иде на странѫ далече приѩтъ себэ царьствиѥ и възвратитъ сz.
13
Призва́в же де́сять раб свої́х, даде́ їм де́сять мнас, і рече́ к ним: ку́плю ді́йте, до́ндеже прийду́.
13
призъвавъ же десzть рабъ своихъ и дасть имъ десzть мънасъ и рече къ нимъ: куплѭ дэите доньдеже придѫ.
14
І гра́ждане єго́ ненави́дяху єго́, і посла́ша посли́ вслід єго́, глаго́люще: не хо́щем сему́, да ца́рствуєть над на́ми.
14
граждане же ѥго ненавидэахѫ ѥго и послаша молитвѫ въ слэдъ ѥго глаголѭще: не хощемъ сѥму да царьствуеть надъ нами.
15
І бисть єгда́ возврати́ся приі́м ца́рство, рече́ пригласи́ти раби́ ти́я, ї́мже даде́ сребро́, да уві́сть, какову́ ку́плю суть сотвори́ли.
15
и бысть ѥгда сz възврати приимъ царьствиѥ и рече: да пригласzтъ ѥму рабы ты имъже дасть съребро да увэсть какѫ куплѭ сѫть сътворили.
16
При́йде же пе́рвий, глаго́ля: го́споди, мнас твоя́ приді́ла де́сять мнас.
16
приде же прьвыи глаголѩ: господи мънасъ твоя придэла десzть мънасъ.
17
І рече́ єму́: бла́го, ра́бе до́брий: я́ко о ма́лі ві́рен бил єси́, бу́ди о́бласть імі́я над десятію́ градо́в.
17
и рече ѥму: благыи рабе и добрыи яко о малэ вэрьнъ бысть бѫди область имы надъ десzтиѭ градъ.
18
І при́йде втори́й, глаго́ля: го́споди, мнас твоя́ сотвори́ п'ять мнас.
18
и приде въторыи глаголѩ: господи мънасъ твоя створи пzть мънасъ.
19
Рече́ же і тому́: і ти бу́ди над п'ятію́ градо́в.
19
рече же и тому и ты бѫди надъ пzтиѭ градъ.
20
І други́й при́йде, глаго́ля: го́споди, се мнас твоя́, ю́же імі́х положе́ну во убру́сі;
20
и другыи приде глаголѩ: господи се мънасъ твоя ѭже имэхъ положенѫ въ убрусэ.
21
боя́хся бо тебе́, я́ко челові́к яр єси́, взе́млеши, єго́же не положи́л єси́, і жне́ши, єго́же не сі́ял єси́.
21
бояахъ бо сz тебе яко чловэкъ яръ ѥси. въземлеши ѥгоже не положь и жьнеши ѥгоже не сэвъ.
22
Глаго́ла же єму́: от уст твої́х сужду́ ті, лука́вий ра́бе! Ві́діл єси́, я́ко аз челові́к яр єсьм, взе́млю, єго́же не положи́х, і жну, єго́же не сі́ях;
22
глагола ѥму: отъ устъ твоихъ сѫждѫ ти зълыи рабе. вэдэаше яко азъ чловэкъ яръ ѥсмь въземлѭ ѥгоже не положихъ и жьнѫ ѥгоже не сэхъ.
23
і почто́ не вдал єси́ моєго́ сребра́ купце́м, і аз прише́д с ли́хвою істяза́л бих є?
23
и по чьто не въдасть моѥго съребра пэнzжьникомъ; и азъ пришьдъ съ лихвоѭ истzзалъ ѥ быхъ.
24
І предстоя́щим рече́: возьмі́те от него́ мнас, і даді́те іму́щему де́сять мнас.
24
и прэдъстоѩщи имъ рече: възмэте отъ нѥго мънасѫ и дадите имѫщуу му десzть мънасъ.
25
І рі́ша єму́: го́споди, і́мать де́сять мнас.
25
и рэшz ѥму: господи имать десzть мънасъ.
26
Глаго́лю бо вам, я́ко вся́кому іму́щему да́сться, а от неіму́щаго, і є́же і́мать, оти́меться от него́;
26
глаголѭ же вамъ яко вьсякому имѫщуму дадzть а отъ неимѫщааго и ѥже имать отъимѫть отъ нѥго.
27
оба́че враги́ моя́ о́ни, і́же не восхоті́ша мене́, да цар бих бил над ни́ми, приведі́те сі́мо і ізсіці́те предо мно́ю.
27
обаче врагы моѩ ты не хотэвъшzѩ мънэ да царь быхъ былъ надъ ними приведэте сэмо и исэцэте ѩ прэдъ мъноѭ.
28
І сія́ рек, ідя́ше преди́, восходя́ во Ієрусали́м.
28
И се рэкъ идэаше прэди въсходz въ иерусалимъ.
29
(Зач. 96) І бисть я́ко прибли́жися в Вифсфагі́ю і Вифа́нію, к горі́ нарица́ємій Єлео́н, посла́ два учени́к Свої́х,
29
и бысть яко приближи сz въ виfфагиѭ и виfаниѭ къ горэ нарицаѥмэи елеонъ посла дъва ученикъ своихъ
30
глаго́ля: іді́та в пря́мную весь, (і) в ню́же входя́ща обря́щета жреб'я́ прив'я́зано, на не́же нікто́же ніколи́же от челові́к всі́де; отрі́шша є приведі́та.
30
глаголѩ: идэта въ прямьнѭѭ вьсь въ нѭже въходzща обрzщета жрэбz привzзано на нѥже ни къто же къде отъ чловэкъ не въсэде. отърэшьша ѥ приведэта.
31
І а́ще кто ви вопроша́єть: почто́ отріша́єта, си́це рці́та єму́, я́ко Госпо́дь єго́ тре́буєть.
31
и аще къто вы въпрашаѥть почьто отърэшаѥта ѥ тако речета ѥму яко господь трэбуѥть ѥго.
32
Ше́дша же по́сланная обріто́ста, я́коже рече́ ї́ма.
32
шьдъша же посланая обрэтосте якоже рече има.
33
Отріша́ющема же ї́ма жреб'я́, реко́ша госпо́діє єго́ к ни́ма: что отріша́єта жреб'я́?
33
отърэшаѭщема же има жрэбz рэшz господиѥ ѥго къ нима: чьто отърэшаѥта жрэбz;
34
О́на же реко́ста, я́ко Госпо́дь єго́ тре́буєть.
34
она же рэсте яко господь трэбуѥть ѥго.
35
І приведо́ста є ко Ісу́сові, і, возве́ргше ри́зи своя́ на жреб'я́, всади́ша Ісу́са.
35
и приведосте ѥ къ исусови и възврьгъше ризы своѩ на жрэбz въсадишz исуса.
36
Іду́щу же Єму́, постила́ху ри́зи своя́ по путі́.
36
идѫщу же ѥму постилаахѫ ризы своѩ по пѫти.
37
(Зач. 97) Приближа́ющужеся Єму́ уже́ (а́біє) к низхожде́нію горі́ Єлео́нстій, нача́ша все мно́жество учени́к ра́дующеся хвали́ти Бо́га гла́сом ве́ліїм о всіх си́лах, я́же ви́діша,
37
приближаѭщу же сz ѥму абиѥ къ нисхождению горэ елеоньсцэи начzтъ вьсе мъно- жьство ученикъ радуѭще сz хвалити бога гласъмь велиѥмь о вьсэхъ силахъ ѩже видэшz
38
глаго́люще: благослове́н гряди́й Цар во і́м'я Госпо́днє! Мир на небесі́ і сла́ва в ви́шніх!
38
глаголѭще: благословенъ грzдыи царь въ имz господьне миръ на небеси и слава въ вышниихъ.
39
І ні́ції фарисе́є от наро́да рі́ша к Нему́: Учи́телю, запрети́ ученико́м Твої́м.
39
и ѥдини фарисеи отъ народа рэшz къ нѥму: учителю запрэти ученикомъ твоимъ.