Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
(Зач. 99) І бисть во єди́н от дній о́ніх, уча́щу Єму́ лю́ди в це́ркві і благовіству́ющу, прийдо́ша свяще́нници і кни́жници со ста́рці
1
(Зач. 99) И бы́сть во єди́нъ от дні́й о́нѣхъ, уча́щу Єму́ лю́ди въ це́ркви и благовѣству́ющу, пріидо́ша свяще́нницы и кни́жницы со ста́рцы
2
і рі́ша к Нему́, глаго́люще: рци нам, ко́єю о́бластію сія́ твори́ши, іли́ кто єсть да́вий Тебі́ власть сію́?
2
и рѣ́ша къ Нему́, глаго́люще: рцы́ на́мъ, ко́єю о́бластію сія́ твори́ши, или́ кто́ є́сть да́вый Тебѣ́ вла́сть сію́?
3
Отвіща́в же рече́ к ним: вопрошу́ ви і Аз єди́наго словесе́, і рці́те Мі:
3
Отвѣща́въ же рече́ къ ни́мъ: вопрошу́ вы и А́зъ єди́наго словесе́, и рцы́те Ми́:
4
креще́ніє Іоа́нново с небесе́ ли бі, іли́ от челові́к?
4
креще́ніє Іоа́нново съ небесе́ ли бѣ́, или́ от человѣ́къ?
5
Они́ же помишля́ху в себі́, глаго́люще, я́ко а́ще рече́м: с небесе́, рече́ть: почто́ у́бо не ві́ровасте єму́?
5
Они́ же помышля́ху въ себѣ́, глаго́люще, я́ко а́ще рече́мъ: съ небесе́, рече́тъ: почто́ у́бо не вѣ́ровасте єму́?
6
А́ще ли же рече́м: от челові́к, всі лю́діє ка́менієм побію́ть ни, ізві́стно бо бі о Іоа́нні, я́ко проро́к бі.
6
А́ще ли же рече́мъ: от человѣ́къ, вси́ лю́діє ка́меніємъ побію́тъ ны́: извѣ́стно бо бѣ́ о Іоа́ннѣ, я́ко проро́къ бѣ́.
7
І отвіща́ша: не ві́ми отку́ду.
7
И отвѣща́ша: не вѣ́мы отку́ду.
8
Ісу́с же рече́ їм: ні Аз глаго́лю вам, ко́єю о́бластію сія́ творю́.
8
Іису́съ же рече́ и́мъ: ни А́зъ глаго́лю ва́мъ, ко́єю о́бластію сія́ творю́.
9
(Зач. 100) Нача́т же к лю́дем глаго́лати при́тчу сію́: челові́к ні́кий насади́ виногра́д, і вдаде́ єго́ ді́лателем, і оти́де на лі́та мно́га.
9
(Зач. 100) Нача́тъ же къ лю́демъ глаго́лати при́тчу сію́: человѣ́къ нѣ́кій насади́ віногра́дъ, и вдаде́ єго́ дѣ́лателемъ, и отъи́де на лѣ́та мно́га.
10
І во вре́м'я посла́ к ді́лателем раба́, да от плода́ виногра́да даду́ть єму́; ді́лателі же би́вше єго́, посла́ша тща.
10
И во вре́мя посла́ къ дѣ́лателемъ раба́, да от плода́ віногра́да даду́тъ єму́: дѣ́латели же би́вше єго́, посла́ша тща́.
11
І приложи́ посла́ти друга́го раба́; они́ же і того́ би́вше і досади́вше єму́, посла́ша тща.
11
И приложи́ посла́ти друга́го раба́: они́ же и того́ би́вше и досади́вше єму́, посла́ша тща́.
12
І приложи́ посла́ти тре́тіяго; они́ же і того́ уя́звльше ізгна́ша.
12
И приложи́ посла́ти тре́тіяго: они́ же и того́ уя́звльше изгна́ша.
13
Рече́ же господи́н виногра́да: что сотворю́? Послю́ си́на моєго́ возлю́бленнаго, єда́ ка́ко, єго́ ви́дівше, усрам'я́ться.
13
Рече́ же господи́нъ віногра́да: что́ сотворю́? Послю́ сы́на моєго́ возлю́бленнаго, єда́ ка́ко, єго́ ви́дѣвше, усрамя́тся.
14
Ви́дівше же єго́ ді́лателе, ми́шляху в себі́, глаго́люще: сей єсть наслі́дник, прийді́те, убіє́м єго́, да на́ше бу́деть достоя́ніє.
14
Ви́дѣвше же єго́ дѣ́лателе, мы́шляху въ себѣ́, глаго́люще: се́й є́сть наслѣ́дникъ: пріиди́те, убіє́мъ єго́, да на́ше бу́детъ достоя́ніє.
15
І ізве́дше єго́ вон із виногра́да, уби́ша. Что у́бо сотвори́ть їм господи́н виногра́да?
15
И изве́дше єго́ во́нъ изъ віногра́да, уби́ша. Что́ у́бо сотвори́тъ и́мъ господи́нъ віногра́да?
16
При́йдеть і погуби́ть ді́лателі сія́, і вдасть виногра́д іні́м. Сли́шавше же реко́ша: да не бу́деть!
16
Пріи́детъ и погуби́тъ дѣ́латели сія́, и вда́стъ віногра́дъ инѣ́мъ. Слы́шавше же реко́ша: да не бу́детъ.
17
Он же воззрі́в на них, рече́: что у́бо пи́саноє сіє́: ка́мень, єго́же небрего́ша зи́ждущії, сей бисть во главу́ у́гла?
17
О́нъ же воззрѣ́въ на ни́хъ, рече́: что́ у́бо пи́саноє сіє́: ка́мень, єго́же небрего́ша зи́ждущіи, се́й бы́сть во главу́ у́гла?
18
Всяк пади́й на ка́мені том, сокруши́ться, а на не́мже паде́ть, стри́єть єго́.
18
Вся́къ пады́й на ка́мени то́мъ, сокруши́тся: а на не́мже паде́тъ, стры́єтъ єго́.
19
(Зач. 101) І взиска́ша архієре́є і книжни́ци возложи́ти Нань ру́ці в той час, і убоя́шася наро́да; разумі́ша бо, я́ко к ним при́тчу сію́ рече́.
19
(Зач. 101) И взыска́ша архієре́є и книжни́цы возложи́ти На́нь ру́цѣ въ то́й ча́съ, и убоя́шася наро́да: разумѣ́ша бо, я́ко къ ни́мъ при́тчу сію́ рече́.
20
І наблю́дше посла́ша ла́ятелі [наві́тников], притворя́ющих себе́ пра́ведники би́ти, да і́муть Єго́ в словесі́, во є́же преда́ти Єго́ нача́льству і о́бласті іге́монові.
20
И наблю́дше посла́ша ла́ятели [навѣ́тниковъ], притворя́ющихъ себе́ пра́ведники бы́ти: да и́мутъ Єго́ въ словеси́, во є́же преда́ти Єго́ нача́лству и о́бласти иге́моновѣ.
21
І вопроси́ша Єго́, глаго́люще: Учи́телю, ві́ми, я́ко пра́во глаго́леши і учи́ши, і не на лиця́ зри́ши, но воі́стину путі́ Бо́жию учи́ши;
21
И вопроси́ша Єго́, глаго́люще: Учи́телю, вѣ́мы, я́ко пра́во глаго́леши и учи́ши, и не на лица́ зри́ши, но вои́стинну пути́ Бо́жію учи́ши:
22
досто́їть ли нам ке́сареві дань дая́ти, іли́ ні?
22
досто́итъ ли на́мъ ке́сареви да́нь дая́ти, или́ ни́?
23
Разумі́в же їх лука́вство, рече́ к ним: что М'я іскуша́єте?
23
Разумѣ́въ же и́хъ лука́вство, рече́ къ ни́мъ: что́ Мя искуша́єте?
24
Покажі́те Мі ца́ту [дина́рій]: чий і́мать о́браз і надписа́ніє? Отвіща́вше же реко́ша: ке́сарев.
24
Покажи́те Ми́ ца́ту [дина́рій]: чі́й и́мать о́бразъ и надписа́ніє? Отвѣща́вше же реко́ша: ке́саревъ.
25
Он же рече́ їм: воздаді́те у́бо, я́же ке́сарева, ке́сареві, і я́же Бо́жия, Бо́гові.
25
О́нъ же рече́ и́мъ: воздади́те у́бо, я́же ке́сарева, ке́сареви, и я́же Бо́жія, Бо́гови.
26
І не мого́ша зазрі́ти глаго́ла Єго́ пред людьми́; і диви́шася о отві́ті Єго́, і умолча́ша.
26
И не мого́ша зазрѣ́ти глаго́ла Єго́ предъ людьми́: и диви́шася о отвѣ́тѣ Єго́, и умолча́ша.
27
(Зач. 102) Приступи́ша же ні́ції от саддуке́й, глаго́лющії воскресе́нію не би́ти, вопроша́ху Єго́,
27
(Зач. 102) Приступи́ша же нѣ́цыи от саддуке́й, глаго́лющіи воскресе́нію не бы́ти, вопроша́ху Єго́,
28
глаго́люще: Учи́телю, Моїсе́й написа́ нам: а́ще кому́ брат у́мреть іми́й жену́, і той безча́ден у́мреть, да брат єго́ по́йметь жену́ і возста́вить сі́м'я бра́ту своєму́.
28
глаго́люще: Учи́телю, Моисе́й написа́ на́мъ: а́ще кому́ бра́тъ у́мретъ имы́й жену́, и то́й безча́денъ у́мретъ, да бра́тъ єго́ по́йметъ жену́ и возста́витъ сѣ́мя бра́ту своєму́.
29
Седьм у́бо бра́тій бі, і пе́рвий поя́т жену́, у́мре безча́ден;
29
Се́дмь у́бо бра́тій бѣ́: и пе́рвый поя́тъ жену́, у́мре безча́денъ:
30
і поя́т втори́й жену́, і той у́мре безча́ден;
30
и поя́тъ вторы́й жену́, и то́й у́мре безча́денъ:
31
і тре́тій поя́т ю; та́кожде же і всі седьм, і не оста́виша чад, і умро́ша;
31
и тре́тій поя́тъ ю́: та́кожде же и вси́ се́дмь: и не оста́виша ча́дъ, и умро́ша:
32
по́сліжде же всіх у́мре і жена́;
32
по́слѣжде же всѣ́хъ у́мре и жена́:
33
в воскресе́ніє у́бо, кото́раго їх бу́деть жена́? Седьм бо імі́ша ю жену́.
33
въ воскресе́ніє у́бо, кото́раго и́хъ бу́детъ жена́? Се́дмь бо имѣ́ша ю́ жену́.
34
І отвіща́в рече́ їм Ісу́с: си́нове ві́ка сего́ же́няться і посяга́ють;
34
И отвѣща́въ рече́ и́мъ Іису́съ: сы́нове вѣ́ка сего́ же́нятся и посяга́ютъ:
35
а сподо́бльшіїся вік он улучи́ти і воскресе́ніє, є́же от ме́ртвих, ні же́няться, ні посяга́ють;
35
а сподо́бльшіися вѣ́къ о́нъ улучи́ти и воскресе́ніє, є́же от ме́ртвыхъ, ни же́нятся, ни посяга́ютъ:
36
ні умре́ти бо ктому́ мо́гуть; ра́вні бо суть а́нгелом, і си́нове суть Бо́жії, воскресе́нія си́нове су́ще.
36
ни умре́ти бо ктому́ мо́гутъ: ра́вни бо су́ть А́нгеломъ, и сы́нове су́ть Бо́жіи, воскресе́нія сы́нове су́ще.
37
А я́ко востаю́ть ме́ртвії, і Моїсе́й сказа́ при купині́, я́коже глаго́леть Го́спода Бо́га Авраа́мля і Бо́га Ісаа́кова і Бо́га Іа́ковля.
37
А я́ко востаю́тъ ме́ртвіи, и Моисе́й сказа́ при купинѣ́, я́коже глаго́летъ Го́спода Бо́га Авраа́мля и Бо́га Ісаа́кова и Бо́га Іа́ковля.
38
Бог же ність ме́ртвих, но живи́х; всі бо Тому́ жи́ві суть.
38
Бо́гъ же нѣ́сть ме́ртвыхъ, но живы́хъ: вси́ бо Тому́ жи́ви су́ть.
39
Отвіща́вше же ні́ції от кни́жник реко́ша: Учи́телю, до́брі рекл єси́.
39
Отвѣща́вше же нѣ́цый от кни́жникъ реко́ша: Учи́телю, до́брѣ ре́клъ єси́.
40
Ктому́же не смі́яху Єго́ вопроси́ти нічесо́же. Рече́ же к ним:
40
Ктому́же не смѣ́яху Єго́ вопроси́ти ничесо́же. Рече́ же къ ни́мъ:
41
ка́ко глаго́лють Христа́ Си́на Дави́дова би́ти?
41
ка́ко глаго́лютъ Христа́ Сы́на Дави́дова бы́ти?
42
Сам бо Дави́д глаго́леть в кни́зі псало́мстій: рече́ Госпо́дь Го́сподеві моєму́: сіди́ одесну́ю Мене́,
42
Са́мъ бо Дави́дъ глаго́летъ въ кни́зѣ псало́мстѣй: рече́ Госпо́дь Го́сподеви моєму́: сѣди́ о десну́ю Мене́,
43
до́ндеже положу́ враги́ Твоя́ подно́жіє нога́ма Твої́ма.
43
до́ндеже положу́ враги́ Твоя́ подно́жіє нога́ма Твои́ма.
44
Дави́д у́бо Го́спода Єго́ нарица́єть, і ка́ко Син єму́ єсть?
44
Дави́дъ у́бо Го́спода Єго́ нарица́єтъ, и ка́ко Сы́нъ єму́ є́сть?
45
(Зач. 103) Сли́шащим же всім лю́дем, рече́ ученико́м Свої́м:
45
(Зач. 103) Слы́шащымъ же всѣ́мъ лю́демъ, рече́ ученико́мъ Свои́мъ:
46
внемлі́те себі́ от кни́жник, хотя́щих ходи́ти во оде́ждах, і лю́б’ящих цілова́нія на то́ржищих і предсіда́нія на со́нмищих, і преждевозлежа́нія на ве́черях;
46
внемли́те себѣ́ от кни́жникъ, хотя́щихъ ходи́ти во оде́ждахъ, и лю́бящихъ цѣлова́нія на то́ржищихъ и предсѣда́нія на со́нмищихъ, и преждевозлежа́нія на ве́черяхъ:
47
і́же сніда́ють до́ми вдови́ць, і вино́ю дале́че мо́ляться [і лицемі́рно на до́лзі мо́ляться]; сі́ї при́ймуть ли́шше осужде́ніє.
47
и́же снѣда́ютъ до́мы вдови́цъ, и вино́ю дале́че мо́лятся [и лицемѣ́рно на до́лзѣ мо́лятся]: сі́и пріи́мутъ ли́шше осужде́ніє.