Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Єгда́ же сконча́ вся глаго́ли Своя́ в слу́хи лю́дем, (Зач. 29) вни́де в Капернау́м.
1
Єгда же сконча` вс^я гл~ы своя в# слђх'ы лю'демъ, Вни'де в# капернаоу^мъ”
2
Со́тнику же ні́коєму раб боля́ злі, хотя́ше [імі́яше] умре́ти, і́же бі єму́ че́стен.
2
Со'тникђ же нњ'коемђ рабъ боля ѕл^њ хотя'ше оу^мрети, и^же б^њ е^мђ че'стенъ”
3
Сли́шав же о Ісу́сі, посла́ к Нему́ ста́рці іуде́йськія, моля́ Єго́, я́ко да прише́д спасе́ть раба́ єго́.
3
Слы'шав же ѓ^ і^с~њ, посла` к# немђ` ста'рця і^ю^де'йскыа, моля е^го, ја^ко да пришеD сп~сеT раба` е^го”
4
Они́ же прише́дше ко Ісу́сові, моля́ху Єго́ то́щно, глаго́люще, я́ко досто́їн єсть, єму́же да́си сіє́;
4
ѓ^ни' же пришеDше къ і^с~ови, моля'хђ е^гото'щно, гл~юще. ја%ко досто'инъ е^сть е^же а^ще даси` е^мђ,
5
лю́бить бо язи́к наш, і со́нмище той созда́ нам.
5
лю'битъ б^о ја^ѕы'къ нашъ, и^ со'нмище то'и създа` намъ.
6
Ісу́с же ідя́ше с ни́ми. І уже́ Єму́ не дале́че су́щу от хра́мини, посла́ к Нему́ со́тник дру́ги, глаго́ля Єму́: Го́споди, не дви́жися; нісьм бо досто́їн, да под кров мой вни́деши;
6
і^с~ же и^дя'ше с ни'ми” Є$ще же е^мђ недале'че сђщђ эT хра'мины, посла` к# немђ со'тникъ дрђ'гы, гл~я е^мђ. г~и не дви'жися. нњсмь б^о досто'инъ, да подъ кровъ мо'и в#ни'деши.
7
ті́мже ні себе́ досто́йна сотвори́х прийти́ к Тебі́; но рци сло́во, і ісцілі́єть о́трок мой;
7
тњмже ни себе` досто'ина сътворихъ прїити' к тебњ. н^о рци` сло'во, и^ і^сцњлњетъ ѓ^трокъ мой.
8
і́бо і аз челові́к єсьм под влади́кою учине́н, імі́я под собо́ю во́їни; і глаго́лю сему́: іди́, і іде́ть; і друго́му: прийди́, і при́йдеть; і рабу́ моєму́: сотвори́ сіє́, і сотвори́ть.
8
и^бо и^ а^ꙁ# чл~кь е^смь подъ влDкою оу^чиненъ, и^мњю' поD собо'ю во'ины, и^ гл~ю семђ, и^ди`, и^ і'детъ. и^ дрђго'мђ прїиди`, и^ прїидетъ. и^ рабђ мое^мђ, сътвори` с^е, и^ сътвори'тъ”
9
Сли́шав же сія́ Ісу́с, чуди́ся єму́, і, обра́щся іду́щему по Нем наро́ду, рече́: глаго́лю вам, ні во Ізра́їлі толи́ки ві́ри обріто́х.
9
Слы'шав же сїа і^с~, чюдися е^мђ. и^ ѓ^бра'щься и^дђщемђ по немъ наро'дђ, рече. гл~ю вамъ, ни` въ і^ил~и толи'кы вњ'ры ѓ^брᲇтохъ.
10
І возвра́щшеся по́сланії обріто́ша боля́щаго раба́ ісцілі́вша.
10
и^ въꙁ#вра'щшеся по'сланїи, ѓ^брњто'шя боля'щаго раба` и^сцњлњв#ша”
11
(Зач. 30) І бисть посе́м, ідя́ше во град, нарица́ємий Наї́н; і с Ним ідя́ху ученици́ Єго́ мно́зі і наро́д мног.
11
И/ бысть по семъ, и^дяше въ градъ, нарица'емый наи'нᲆ, и^ с ни'мъ и^дя'хђ оу^чн~цы е^го мно'ѕи, и^ наро'дъ мно'г#”
12
Я́коже прибли́жися ко врато́м гра́да, і се ізноша́ху уме́рша, си́на єдиноро́дна ма́тері своє́й, і та бі вдова́; і наро́д от гра́да мног с не́ю.
12
ЈА/коже прибли'жися къ вратоM града. и^ с^е и^ꙁношя'хђ оу^мрьш'а, сн~а е^ді'нороDна ма'тери свое'й. и^ та` б^њ вдова`, и^ наро'дъ эT града многъ с нею”
13
І ви́дів ю Госпо́дь, милосе́рдова о ней, і рече́ єй: не пла́чи.
13
И$ видњвъ ю^ г~ь, млsрдова ѓ^ не'й, и^ реq ей, не пла'чи”
14
І присту́пль косну́ся во одр; нося́щії же ста́ша; і рече́: ю́ноше, тебі́ глаго́лю, воста́ни!
14
И$ пристђ'пль коснђся въ ѓ%дръ” нося'щїи же ста'шя. и^ реq, ю%ноше, тебњ гл~ю, в#стани.
15
І сі́де ме́ртвий, і нача́т глаго́лати; і даде́ єго́ ма́тері єго́.
15
и^ сњде мр~твыи, и^ начатъ гл~ати, и^ дастъ е^го ма'тери свое'й”
16
Прия́т же страх всіх, і сла́вляху Бо́га, глаго́люще: я́ко проро́к ве́лій воста́ в нас, і я́ко посіти́ Бог люде́й Свої́х.
16
Прїатъ же страхъ вс^я, и^ сла'вляхђ б~а гл~юще. ја^ко пррoкъ ве'лїи въста` в насъ. и^ ја%ко посњти` б~ъ людїи свои^хъ”
17
(Зач. 31) І ізи́де сло́во сіє́ по всей Іуде́ї о Нем і по всей страні́.
17
И/ і^ꙁы'де сло'во с^е по все'и і^ю'де'и` ѓ^ немъ, и по все'и странњ”
18
І возвісти́ша Іоа́нну ученици́ єго́ о всіх сих.
18
И$ въꙁвњсти'шя і^ѓ^а'ннђ оу^чн~цы е^го ѓ^ всњхъ сихъ.
19
І призва́в два ні́кая от учени́к свої́х Іоа́нн, посла́ ко Ісу́су, глаго́ля: Ти ли єси́ Гряди́й, іли́ іно́го ча́єм?
19
и^ приꙁвавъ дв^а нњ'каа эT оу^чн~къ свои^х# і^ѓ^а'ннъ, посла` къ і^с~ђ гл~я. ты л^и е^си гряды'и`, и^ли и^но'го чя'емъ;
20
Прише́дша же к Нему́ му́жа рі́ста: Іоа́нн Крести́тель посла́ нас к Тебі́, глаго́ля: Ти ли єси́ Гряди́й, іли́ іно́го ча́єм?
20
пришеDша же к немђ' мђжа рњста. і^ѓ^а'нн# крsтль посла` насъ к тебњ гл~я. ты л^и е^си гряды'и`, и^ли^ и^ного чя'емъ;
21
В той же час ісціли́ мно́гі от неду́г і ран і дух злих, і мно́гим сліпи́м дарова́ прозрі́ніє.
21
в# тои же часъ и^сцњли` многы эT недђгᲆ и^ раn, и^ дђхъ ѕлыхъ, и^ мно'гымъ слњпыM дарова` прозрњн'їе”
22
І отвіща́в Ісу́с рече́ ї́ма: ше́дша возвісти́та Іоа́нну, я́же ви́діста і сли́шаста: я́ко сліпі́ї прозира́ють, хро́мії хо́дять, прокаже́ннії очища́ються, глусі́ї сли́шать, ме́ртвії востаю́ть, ни́щії благовіству́ють;
22
И$ эTвњщавъ і^с~ рече и'ма. шеDша въꙁвњсти'та і^ѓ^а'ннђ, ја%же видњ'ста и^ слы'шяста. ја^ко слњпїи проꙁира'ютъ, хро'мїи хо'дятъ, прокаже'нїи ѓ^чища'ются, глђсїи слы'шятъ, мр~твїи въста'ютъ, ни'щїи бл~говњствђютъ.
23
і блаже́н єсть, і́же а́ще не соблазни́ться о Мні.
23
и^ бл~же'нъ е^сть и^же а^ще не събла'ꙁнит#ся ѓ^ мнњ”
24
Отше́дшема же ученико́ма Іоа́нновома, нача́т глаго́лати к наро́дом о Іоа́нні: чесо́ ізидо́сте в пусти́ню ви́діти, трость ли ві́тром коле́блему?
24
эTшеDшама же оу^чн~кома і^ѓ^а'нновома. начатъ гл~ати к наро'домъ ѓ^ і^ѓ^а'ннњ. чесо` и^ꙁыдо'сте в# пђсты'ню ви'дњти. трость ли вњтроM колњблемъ;
25
Но чесо́ ізидо́сте ви́діти? Челові́ка ли в м'я́гкі ри́зи оді́яна? Се, і́же во оде́жді сла́вній і пи́щі су́щії, во ца́рствії [во дво́ріх ца́рських] суть.
25
н^о чесо` и^зыдо'сте ви'дњти; чл~ка ли в# мя'к#ки ри'ѕы ѓ^дњ'ана; с^е и^же въ ѓ^дежи сла'внњи, и^ пи'щи сђщеи`, в# црsтвїи сђть.
26
Но чесо́ ізидо́сте ви́діти? Проро́ка ли? Єй, глаго́лю вам, і ли́шше проро́ка.
26
н^о чесо и^зыдо'сте ви'дњти, пррoка ли; е'й гл~ю ваM, и^ ли'ше пррoка”
27
Сей (бо) єсть, о не́мже пи́сано єсть: се Аз послю́ а́нгела Моєго́ пред лице́м Твої́м, і́же устро́їть путь Твой пред Тобо́ю.
27
Се'и б^о е^сть, ѓ^ не'м#же пи'сано е^сть” Се^ а^ꙁъ послю` а%гг~ла мое^го преD лицемъ твои'мъ, и^же оу^стро'итъ пђть твой преD тобо'ю”
28
Глаго́лю бо вам: бо́лій в рожде́нних жена́ми проро́ка Іоа́нна Крести́теля нікто́же єсть; мній же во Ца́рствії Бо́жиї бо́лії єго́ єсть.
28
Гл~ю б^о вамъ, бо'лїи в роженыхъ женами пррoкъ і^ѓ^а'нна крsтля никтоже е^сть. мнїи же, в# црsтвїи бж~їи болїи е^го е^сть”
29
І всі лю́діє сли́шавше і ми́таріє, оправди́ша Бо́га, кре́щшеся креще́нієм Іоа́нновим;
29
И$ вси` лю'дїе слы'шавше, и^ мытарїе, ѓ^пра'вдишя б~а, кр~щьшеся кр~ще'нїемъ і^ѓ^а'нновомъ”
30
фарисе́є же і зако́нници сові́т Бо́жий отверго́ша о себі́, не кре́щшеся от него́.
30
Фарїсе'е же и^ ꙁако'нницы совњтъ бж~їи эTврьго'ша в себᲇ, не крsщьшеся эT него”
31
(Зач. 32) Рече́ же Госпо́дь: кому́ у́бо уподо́блю челові́ки ро́да сего́, і кому́ суть подо́бні?
31
рече же г~ь. Комђ оу^бо оу^подоблю чл~кы ро'да сего. и^ комђ сђть подо'бни;
32
Подо́бні суть о́трочищем сідя́щим на то́ржищих і приглаша́ющим друг дру́га, і глаго́лющим: писка́хом вам, і не пляса́сте; рида́хом вам, і не пла́касте.
32
подо'бни сђть ѓ^тро'чищемъ сњдя'щимъ на тръжищы'хъ, и^ приглашя'ющимъ дрђгъ дрђга, и^ гл~ющимъ. пи'скахомъ вамъ, и^ не пляса'сте. рыдахомъ вамъ, и^ не пла'касте”
33
При́йде бо Іоа́нн Крести́тель ні хлі́ба яди́й, ні вина́ пія́, і глаго́лете: бі́ся і́мать.
33
Прїиде б^о і^ѓ^а'ннъ крsтль, ни` хлњб'а ја^ды`, ни` вина` пїа, и^ гл~ете, бњсъ и%мать”
34
При́йде Син Челові́чеський яди́й і пія́, і глаго́лете: Сей челові́к я́дця і винопи́йця, друг митаре́м і грі́шником.
34
Прїиде сн~ь члчsкїи ја%ды` и^ пїа, и^ гл~ете, с^е чл~къ ја%дъца и^ винопїица, дрђгъ мытаре'мъ и^ грњшникомъ.
35
І оправди́ся прему́дрость от чад свої́х всіх.
35
и^ ѓ^пра'вдися премђдрость эT чяD своиX всњх#”
36
(Зач. 33) Моля́ше же Єго́ ні́кий от фарисе́й, да би ял с ним; і вшед в дом фарисе́йов, возлеже́.
36
Моля'ше же е^го нњ'кїи эT фарїсеи, дабы` ја%лъ с ни'мъ” И$ вшеD в домъ фарїсе'ѓвъ, въꙁлеже”
37
І се жена́ во гра́ді, я́же бі грі́шниця, і уві́дівши, я́ко возлежи́ть во хра́мині фарисе́йові, прине́сши алава́стр ми́ра,
37
И$ с^е жена` въ' градњ ја%же б^њ грњшница, и^ оу^вњдᲇвши ја^ко въꙁлежитъ въ хра'минњ фарисе'ѓвњ, прине'сши а^лава'стръ мљ=ра,
38
і ста́вши при ногу́ Єго́ созади́, пла́чущися, нача́т умива́ти но́зі Єго́ слеза́ми, і власи́ глави́ своєя́ отира́ше, і облобиза́ше но́зі Єго́, і ма́заше ми́ром.
38
и^ ста'вши при но'гђ е^го съꙁади, пла'чђщися начатъ оу^мывати ноꙁњ е^го слеꙁами, и^ власы` главы` своеа` ѓ^тира'ше, и^ ѓ^блобыꙁа'ше но'ѕњ е^го, и^ ма'ꙁаше мљ=ромъ”
39
Ви́дів же фарисе́й воззва́вий Єго́, рече́ в себі́, глаго́ля: Сей, а́ще би бил проро́к, ві́діл би кто і какова́ жена́ прикаса́ється Єму́; я́ко грі́шниця єсть.
39
Видњ'в же фарїсе'й въꙁва'выи` е^го, рече в себњ гл~я” се'й а^ще б^ы былъ пррoкъ, вњдњлъ б^ы кт^о и^ какова` жена` прикаса'ется е^м#, ја^ко грњшница е^сть”
40
І отвіща́в Ісу́с рече́ к нему́: Си́моне, і́мам ті ні́что рещи́. Он же рече́: Учи́телю, рци.
40
И$ эTвњщавъ і^с~, рече к немђ. си'моне, и%маM т^и нњчто рещи`” ѓ%н же рече, оу^чт~лю рц^и”
41
Ісу́с же рече́: два должника́ бі́ста займода́вцю ні́коєму; єди́н бі до́лжен п'ятію́сот дина́рії, други́й же п'ятію́десят;
41
И$ рече. дв^а длъжника` бᲇ'ста ꙁаимода'вцђ нњ'коемђ. е^ді'нᲆ б^њ длъженъ пятїю сотъ дина'рїи, дрђгїи же пятїюдесятᲆ.
42
не іму́щема же ї́ма возда́ти, обі́ма отда́ [оста́ви]. Кото́рий у́бо єю́, рци, па́че возлю́бить єго́?
42
не и^мђщема же въꙁдати. ѓ^бњма эTда`. кото'рыи оу^бо ею` рц^ы паче въꙁлю'битъ е^го;
43
Отвіща́в же Си́мон рече́: мню, я́ко єму́же вя́щше отда́ [оста́ви]. Он же рече́ єму́: пра́во суди́л єси́.
43
эTвњщав же си'монъ, рече. мн^ю ја%ко е^мђже вя'ще эTда`” ѓ%н же рече е^мђ, пра'во сђдилъ е^си”
44
І обра́щся к жені́, Си́монові рече́: ви́диши ли сію́ жену́? Внидо́х в дом твой, води́ на но́зі Мої́ не дал єси́; сія́ же слеза́ми облія́ Мі но́зі і власи́ глави́ своєя́ отре́.
44
И$ ѓ^бра'щ#ся к# женњ, рече си'монови. ви'диши ли сїю женђ; внидо'хъ в домъ тво'и, воды` на' ноꙁњ мои` не дастъ. сїа же слеꙁами ѓ^блїа м^и но'ѕњ, и^ власы` главы` своеа` ѓ^тры.
45
Лобза́нія Мі не дал єси́; сія́ же, отне́лиже внидо́х, не преста́ облобиза́ющи Мі но́зі.
45
лобꙁа'нїа м^и не дастъ, сїа же эTнелиже внидохъ, не преста` ѓ^блобыꙁа'ющи ми^ но'ѕᲇ.
46
Ма́слом глави́ Моєя́ не пома́зал єси́; сія́ же ми́ром пома́за Мі но́зі.
46
ма'сломъ главы` моеа` не пома'ꙁа, сїа же мљ=ромъ пома'ꙁа м^и но'ѕњ.
47
Єго́же ра́ди, глаго́лю ті: отпуща́ються грісі́ єя́ мно́зі, я́ко возлюби́ мно́го; а єму́же ма́ло оставля́ється, ме́нше лю́бить.
47
е^гоже ради гл~ю т^и, эTпђща'ются грњси` еа` мно'ѕи, ја%ко въꙁлюби` мно'го” А$ е^мђже ма'ло ѓ^ставля'ется, ме'нше лю'битъ.
48
Рече́ же єй: отпуща́ються тебі́ грісі́.
48
реq же е'й, эTпђща'ются тебњ грњси`”
49
І нача́ша возлежа́щії с Ним глаго́лати в себі́: кто Сей єсть, І́же і гріхи́ отпуща́єть?
49
И$ нача'шя въꙁлежа'щеи` с ни'мъ гл~аᲄи в себњ. кт^о се'и е^сть, и^же и^ грњхы эTпђща'етъ;
50
Рече́ же к жені́: ві́ра твоя́ спасе́ тя; іди́ в ми́рі.
50
рече же к# женњ, вњра твоа сп~се т^я, и^ди` в# ми'ръ”