Звичайний друкВиконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Глава 9
Київський ізвод
Церковнослов'янською (гром. шрифт)
1
(Зач. 40) Созва́в же обана́десяте, даде́ їм си́лу і власть на вся бі́си, і неду́ги ціли́ти;
1
(Зач. 40) Созва́въ же обана́десяте, даде́ и́мъ си́лу и вла́сть на вся́ бѣ́сы, и неду́ги цѣли́ти:
2
і посла́ їх пропові́дати Ца́рствіє Бо́жиє і ісціли́ти боля́щия.
2
и посла́ и́хъ проповѣ́дати Ца́рствіє Бо́жіє и исцѣли́ти боля́щыя.
3
І рече́ к ним: нічесо́же возьмі́те на путь: ні жезла́, ні пи́ри, ні хлі́ба, ні сребра́, ні по двіма́ ри́зама імі́ти;
3
И рече́ къ ни́мъ: ничесо́же возми́те на пу́ть: ни жезла́, ни пи́ры, ни хлѣ́ба, ни сребра́, ни по двѣма́ ри́зама имѣ́ти:
4
і в о́ньже дом вни́дете, ту пребива́йте і отту́ду ісході́те;
4
и въ о́ньже до́мъ вни́дете, ту́ пребыва́йте и отту́ду исходи́те:
5
і єли́ці а́ще не приє́млють вас, ісходя́ще от гра́да того́, і прах от ног ва́ших оттрясі́те, во свиді́тельство на ня.
5
и єли́цы а́ще не пріє́млютъ ва́съ, исходя́ще от гра́да того́, и пра́хъ от но́гъ ва́шихъ оттряси́те, во свидѣ́телство на ня́.
6
Ісходя́ще же прохожда́ху сквозі́ ве́сі, благовіству́юще і ісціля́юще всю́ду.
6
Исходя́ще же прохожда́ху сквозѣ́ ве́си, благовѣству́юще и исцѣля́юще всю́ду.
7
(Зач. 41) Сли́ша же І́род четвертовла́стник бива́ющая от Него́ вся і недоуміва́шеся; зане́ глаго́лемо бі от ні́ких, я́ко Іоа́нн воста́ от ме́ртвих;
7
(Зач. 41) Слы́ша же И́родъ четвертовла́стникъ быва́ющая от Него́ вся́ и недоумѣва́шеся: зане́ глаго́лемо бѣ́ от нѣ́кихъ, я́ко Іоа́ннъ воста́ от ме́ртвыхъ:
8
от іні́х же, я́ко Ілія́ яви́ся; от други́х же, я́ко проро́к єди́н от дре́вніх воскре́се.
8
от инѣ́хъ же, я́ко Иліа́ яви́ся: от други́хъ же, я́ко проро́къ єди́нъ от дре́внихъ воскре́се.
9
І рече́ І́род: Іоа́нна аз усі́кнух; кто же єсть Сей, о Не́мже аз сли́шу такова́я? І іска́ше ви́діти Єго́.
9
И рече́ И́родъ: Іоа́нна а́зъ усѣ́кнухъ: кто́ же є́сть Се́й, о Не́мже а́зъ слы́шу такова́я? И иска́ше ви́дѣти Єго́.
10
І возвра́щшеся апо́столи пові́даша Єму́, єли́ка сотвори́ша; і пої́м їх, оти́де єди́н [осо́б] на мі́сто пу́сто гра́да, нарица́ємаго Вифсаї́да.
10
И возвра́щшеся апо́столи повѣ́даша Єму́, єли́ка сотвори́ша: и пои́мъ и́хъ, отъи́де єди́нъ [осо́бь] на мѣ́сто пу́сто гра́да, нарица́ємаго Виѳсаі́да.
11
Наро́ди же разумі́вше, по Нем ідо́ша; і приє́м їх, глаго́лаше їм о Ца́рствії Бо́жиї і тре́бующия ісціле́нія ціля́ше.
11
Наро́ди же разумѣ́вше, по Не́мъ идо́ша: и пріє́мъ и́хъ, глаго́лаше и́мъ о Ца́рствіи Бо́жіи и тре́бующыя исцѣле́нія цѣля́ше.
12
День же нача́т прекланя́тися. (Зач. 42) Присту́пльше же обана́десяте реко́ша Єму́: отпусти́ наро́д, да ше́дше во окре́стния ве́сі і се́ла вита́ють і обря́щуть бра́шно; я́ко зді в пу́сті мі́сті єсьми́.
12
Де́нь же нача́тъ прекланя́тися. (Зач. 42) Присту́пльше же обана́десяте реко́ша Єму́: отпусти́ наро́дъ, да ше́дше во окре́стныя ве́си и се́ла вита́ютъ и обря́щутъ бра́шно: я́ко здѣ́ въ пу́стѣ мѣ́стѣ єсмы́.
13
Рече́ же к ним: даді́те їм ви я́сти. Они́ же рі́ша: ність у нас вя́щше, то́кмо п'ять хліб і ри́бі дві, а́ще у́бо не ше́дше ми ку́пим во вся лю́ди сія́ бра́шна.
13
Рече́ же къ ни́мъ: дади́те и́мъ вы́ я́сти. Они́ же рѣ́ша: нѣ́сть у на́съ вя́щше, то́кмо пя́ть хлѣ́бъ и ры́бѣ двѣ́, а́ще у́бо не ше́дше мы́ ку́пимъ во вся́ лю́ди сія́ бра́шна.
14
Бі́ху бо муже́й я́ко п'ять ти́сящ. Рече́ же ко ученико́м Свої́м: посаді́те їх на ку́пи по п'яти́десят.
14
Бѣ́ху бо муже́й я́ко пя́ть ты́сящъ. Рече́ же ко ученико́мъ Свои́мъ: посади́те и́хъ на ку́пы по пяти́десятъ.
15
І сотвори́ша та́ко і посади́ша їх вся.
15
И сотвори́ша та́ко и посади́ша и́хъ вся́.
16
Приі́м же п'ять хліб і о́бі ри́бі, воззрі́в на не́бо, благослови́ їх, і преломи́, і дая́ше ученико́м предложи́ти наро́ду.
16
Пріи́мъ же пя́ть хлѣ́бъ и о́бѣ ры́бѣ, воззрѣ́въ на не́бо, благослови́ и́хъ, и преломи́, и дая́ше ученико́мъ предложи́ти наро́ду.
17
І ядо́ша і наси́тишася всі; і взя́ша ізби́вшия їм укру́хи ко́ша двана́десяте.
17
И ядо́ша и насы́тишася вси́: и взя́ша избы́вшыя и́мъ укру́хи ко́шя двана́десяте.
18
(Зач. 43) І бисть єгда́ моля́шеся єди́н, с Ним бі́ху ученици́; і вопроси́ їх, глаго́ля: кого́ М'я глаго́лють наро́ди би́ти?
18
(Зач. 43) И бы́сть єгда́ моля́шеся єди́нъ, съ Ни́мъ бѣ́ху ученицы́: и вопроси́ и́хъ, глаго́ля: кого́ Мя глаго́лютъ наро́ди бы́ти?
19
Они́ же отвіща́вше рі́ша: Іоа́нна Крести́теля, іні́ї же Ілію́, друзі́ї же, я́ко проро́к ні́кий от дре́вніх воскре́се.
19
Они́ же отвѣща́вше рѣ́ша: Іоа́нна Крести́теля: ині́и же Илію́: друзі́и же, я́ко проро́къ нѣ́кій от дре́внихъ воскре́се.
20
Рече́ же їм: ви же кого́ М'я глаго́лете би́ти? Отвіща́в же Петр рече́: Христа́ Бо́жия.
20
Рече́ же и́мъ: вы́ же кого́ Мя глаго́лете бы́ти? Отвѣща́въ же Пе́тръ рече́: Христа́ Бо́жія.
21
Он же запре́щ їм, повелі́ нікому́же глаго́лати сего́,
21
О́нъ же запре́щь и́мъ, повелѣ́ никому́же глаго́лати сего́,
22
рек, я́ко подоба́єть Си́ну Челові́чеському мно́го пострада́ти, і іскуше́ну [отве́ржену] би́ти от ста́рець, і архієре́й, і кни́жник, і убіє́ну би́ти, і в тре́тій день воста́ти.
22
ре́къ, я́ко подоба́єтъ Сы́ну Человѣ́ческому мно́го пострада́ти, и искуше́ну [отве́ржену] бы́ти от ста́рецъ и архієре́й и кни́жникъ, и убіє́ну бы́ти, и въ тре́тій де́нь воста́ти.
23
(Зач. 44) Глаго́лаше же ко всім: а́ще кто хо́щеть по Мні іти́, да отве́ржеться себе́, і во́зьметь крест свой, і послі́дуєть Мі.
23
(Зач. 44) Глаго́лаше же ко всѣ́мъ: а́ще кто́ хо́щетъ по Мнѣ́ ити́, да отве́ржется себе́, и во́зметъ кре́стъ сво́й, и послѣ́дуєтъ Ми́.
24
І́же бо а́ще хо́щеть ду́шу свою́ спасти́, погу́бить ю, а і́же погу́бить ду́шу свою́ Мене́ ра́ди, сей спасе́ть ю.
24
И́же бо а́ще хо́щетъ ду́шу свою́ спасти́, погу́битъ ю́: а и́же погу́битъ ду́шу свою́ Мене́ ра́ди, се́й спасе́тъ ю́.
25
Что бо по́льзи і́мать челові́к, приобрі́т мир весь, себе́ же погуби́в іли́ оттщети́в?
25
Что́ бо по́льзы и́мать человѣ́къ, пріобрѣ́тъ мі́ръ ве́сь, себе́ же погуби́въ или́ оттщети́въ?
26
І́же бо а́ще постиди́ться Мене́ і Мої́х слове́с, сего́ Син Челові́чеський постиди́ться, єгда́ при́йдеть во сла́ві Своє́й і О́тчей і святи́х а́нгел.
26
И́же бо а́ще постыди́тся Мене́ и Мои́хъ слове́съ, сего́ Сы́нъ Человѣ́ческій постыди́тся, єгда́ пріи́детъ во сла́вѣ Своє́й и О́тчей и святы́хъ А́нгелъ.
27
Глаго́лю же вам воі́стину: суть ні́ції от зді стоя́щих, і́же не і́муть вкуси́ти сме́рти, до́ндеже ви́дять Ца́рствіє Бо́жиє.
27
Глаго́лю же ва́мъ вои́стинну: су́ть нѣ́цыи от здѣ́ стоя́щихъ, и́же не и́мутъ вкуси́ти сме́рти, до́ндеже ви́дятъ Ца́рствіє Бо́жіє.
28
(Зач. 45) Бисть же по словесі́х сих я́ко дній осьм, і поє́м Петра́, і Іоа́нна, і Іа́кова, взи́де на гору́ помоли́тися.
28
(Зач. 45) Бы́сть же по словесѣ́хъ си́хъ я́ко дні́й о́смь, и поє́мъ Петра́ и Іоа́нна и Іа́кова, взы́де на гору́ помоли́тися.
29
І бисть єгда́ моля́шеся, виді́ніє лиця́ Єго́ і́но, і одія́ніє Єго́ біло́ блиста́яся.
29
И бы́сть єгда́ моля́шеся, видѣ́ніє лица́ Єго́ и́но, и одѣя́ніє Єго́ бѣло́ блиста́яся.
30
І се му́жа два с Ним глаго́люща, я́же бі́ста Моїсе́й і Ілія́,
30
И се́ му́жа два́ съ Ни́мъ глаго́люща, я́же бѣ́ста Моисе́й и Иліа́,
31
я́вльшася во сла́ві, глаго́ласта же ісхо́д Єго́, єго́же хотя́ше сконча́ти во Ієрусали́мі.
31
я́вльшася во сла́вѣ, глаго́ласта же исхо́дъ Єго́, єго́же хотя́ше сконча́ти во Ієрусали́мѣ.
32
Петр же і су́щії с ним бя́ху отягче́ні сном; убу́ждшеся же ви́діша сла́ву Єго́, і о́ба му́жа стоя́ща с Ним.
32
Пе́тръ же и су́щіи съ ни́мъ бя́ху отягче́ни сно́мъ: убу́ждшеся же ви́дѣша сла́ву Єго́, и о́ба му́жа стоя́ща съ Ни́мъ.
33
І бисть єгда́ разлучи́стася от Него́, рече́ Петр ко Ісу́су: Наста́вниче, добро́ єсть нам зді би́ти; і сотвори́м сі́ні три: єди́ну Тебі́, і єди́ну Моїсе́йові, і єди́ну Ілії́, — не ві́дий, є́же глаго́лаше.
33
И бы́сть єгда́ разлучи́стася от Него́, рече́ Пе́тръ ко Іису́су: Наста́вниче, добро́ є́сть на́мъ здѣ́ бы́ти: и сотвори́мъ сѣ́ни три́, єди́ну Тебѣ́, и єди́ну Моисе́ови, и єди́ну Иліи́: не вѣ́дый, є́же глаго́лаше.
34
Се же єму́ глаго́лющу, бисть о́блак, і осіни́ їх; убоя́шася же, вше́дше во о́блак.
34
Се́ же єму́ глаго́лющу, бы́сть о́блакъ, и осѣни́ и́хъ: убоя́шася же, вше́дше во о́блакъ.
35
І глас бисть із о́блака, глаго́ля: Сей єсть Син Мой Возлю́бленний, Того́ послу́шайте.
І се муж із наро́да возопи́, глаго́ля: Учи́телю, молю́тіся, при́зри на си́на моєго́, я́ко єдиноро́ден мі єсть:
38
И се́ му́жъ изъ наро́да возопи́, глаго́ля: Учи́телю, молю́тися, при́зри на сы́на моєго́, я́ко єдиноро́денъ ми́ є́сть:
39
і се дух є́млеть єго́, і внеза́пу вопіє́ть, і пружа́ється [терза́єть єго́] с пі́нами, і єдва́ отхо́дить от него́, сокруша́я єго́;
39
и се́ ду́хъ є́млетъ єго́, и внеза́пу вопіє́тъ, и пружа́єтся [терза́єтъ єго́] съ пѣ́нами, и єдва́ отхо́дитъ от него́, сокруша́я єго́:
40
і моли́хся ученико́м Твої́м, да іждену́ть єго́; і не возмого́ша.
40
и моли́хся ученико́мъ Твои́мъ, да иждену́тъ єго́: и не возмого́ша.
41
Отвіща́в же Ісу́с рече́: о, ро́де неві́рний і развраще́нний! Доко́лі бу́ду в вас і терплю́ ви? Приведи́ [Мі] си́на твоєго́ сі́мо.
41
Отвѣща́въ же Іису́съ рече́: о, ро́де невѣ́рный и развраще́нный, доко́лѣ бу́ду въ ва́съ и терплю́ вы́? Приведи́ [Ми] сы́на твоєго́ сѣ́мо.
42
Єще́ же гряду́щу єму́, пове́рже єго́ біс і стрясе́. Запрети́ же Ісу́с ду́хові нечи́стому, і ісціли́ о́трока, і вдаде́ єго́ отцю́ єго́.
42
Єще́ же гряду́щу єму́, пове́рже єго́ бѣ́съ и стрясе́. Запрети́ же Іису́съ ду́хови нечи́стому, и исцѣли́ о́трока, и вдаде́ єго́ отцу́ єго́.
43
Дивля́хуся же всі о вели́чії Бо́жиї. (Зач. 47) Всім же чудя́щимся о всіх, я́же творя́ше Ісу́с, рече́ ко ученико́м Свої́м:
43
Дивля́хуся же вси́ о вели́чіи Бо́жіи. (Зач. 47) Всѣ́мъ же чудя́щымся о всѣ́хъ, я́же творя́ше Іису́съ, рече́ ко ученико́мъ Свои́мъ:
44
вложі́те ви во у́ші ва́ші словеса́ сія́: Син бо Челові́чеський і́мать преда́тися в ру́ці челові́честі.
44
вложи́те вы́ во у́шы ва́ши словеса́ сія́: Сы́нъ бо Человѣ́ческій и́мать преда́тися въ ру́цѣ человѣ́честѣ.
45
Они́ же не разумі́ша глаго́ла сего́, бі бо прикрове́н от них, да не ощутя́ть єго́; і боя́хуся вопроси́ти Єго́ о глаго́лі сем.
45
Они́ же не разумѣ́ша глаго́ла сего́, бѣ́ бо прикрове́нъ от ни́хъ, да не ощутя́тъ єго́: и боя́хуся вопроси́ти Єго́ о глаго́лѣ се́мъ.
46
Вни́де же помишле́ніє в них — кто їх вя́щший би бил.
46
Вни́де же помышле́ніє въ ни́хъ, кто́ и́хъ вя́щшій бы бы́лъ.
47
Ісу́с же ві́дий помишле́ніє серде́ць їх, приє́м отроча́, поста́ви є у Себе́
47
Іису́съ же вѣ́дый помышле́ніє серде́цъ и́хъ, пріє́мъ отроча́, поста́ви є́ у Себе́
48
і рече́ їм: і́же а́ще при́йметь сіє́ отроча́ во і́м'я Моє́, Мене́ приє́млеть; і і́же а́ще Мене́ приє́млеть, приє́млеть Посла́вшаго М'я; і́же бо ме́нший єсть в вас, сей єсть вели́к.
48
и рече́ и́мъ: и́же а́ще пріи́метъ сіє́ отроча́ во и́мя Моє́, Мене́ пріє́млетъ: и и́же а́ще Мене́ пріє́млетъ, пріє́млетъ Посла́вшаго Мя́: и́же бо ме́ншій є́сть въ ва́съ, се́й є́сть вели́къ.
49
(Зач. 48) Отвіща́в же Іоа́нн рече́: Наста́вниче, ви́діхом ні́коєго о і́мені Твоє́м ізгоня́ща бі́си, і возбрани́хом єму́, я́ко вослі́д не хо́дить с на́ми.
49
(Зач. 48) Отвѣща́въ же Іоа́ннъ рече́: Наста́вниче, ви́дѣхомъ нѣ́коєго о и́мени Твоє́мъ изгоня́ща бѣ́сы: и возбрани́хомъ єму́, я́ко вослѣ́дъ не хо́дитъ съ на́ми.
50
І рече́ к нему́ Ісу́с: не брані́те; і́же бо ність на ви, по вас єсть.
50
И рече́ къ нему́ Іису́съ: не брани́те: и́же бо нѣ́сть на вы́, по ва́съ є́сть.
51
(Зач.) Бисть же єгда́ скончава́хуся дні́є восхожде́нію Єго́, і Той утверди́ лице́ Своє́ іти́ во Ієрусали́м;
51
(Зач.) Бы́сть же єгда́ скончава́хуся дні́є восхожде́нію Єго́, и То́й утверди́ лице́ Своє́ ити́ во Ієрусали́мъ:
52
і посла́ ві́стники пред лице́м Свої́м; і ізше́дше внидо́ша в весь Самаря́нську, я́ко да угото́в'ять Єму́;
52
и посла́ вѣ́стники предъ лице́мъ Свои́мъ: и изше́дше внидо́ша въ ве́сь Самаря́нску, я́ко да угото́вятъ Єму́:
53
і не прия́ша Єго́, я́ко лице́ Єго́ бі гряду́щеє во Ієрусали́м.
53
и не прія́ша Єго́, я́ко лице́ Єго́ бѣ́ гряду́щеє во Ієрусали́мъ.
54
Ви́дівша же ученика́ Єго́ Іа́ков і Іоа́нн, рі́ста: Го́споди, хо́щеши ли, рече́ма, да огнь сни́деть с небесе́ і потреби́ть їх, я́коже і Ілія́ сотвори́?
54
Ви́дѣвша же ученика́ Єго́ Іа́ковъ и Іоа́ннъ, рѣ́ста: Го́споди, хо́щеши ли, рече́ма, да о́гнь сни́детъ съ небесе́ и потреби́тъ и́хъ, я́коже и Иліа́ сотвори́?
55
Обра́щся же запрети́ ї́ма, і рече́: не ві́ста, ко́єго ду́ха єста́ ви;
55
Обра́щься же запрети́ и́ма, и рече́: не вѣ́ста, ко́єго ду́ха єста́ вы́:
56
Син бо Челові́чеський не при́йде душ челові́чеських погуби́ти, но спасти́; і ідо́ша во і́ну весь.
56
Сы́нъ бо Человѣ́ческій не пріи́де ду́шъ человѣ́ческихъ погуби́ти, но спасти́: и идо́ша во и́ну ве́сь.
57
(Зач. 49) Бисть же іду́щим їм по путі́, рече́ ні́кий к Нему́: іду́ по Тебі́, а́може а́ще і́деши, Го́споди.
57
(Зач. 49) Бы́сть же иду́щымъ и́мъ по пути́, рече́ нѣ́кій къ Нему́: иду́ по Тебѣ́, а́може а́ще и́деши, Го́споди.
58
І рече́ єму́ Ісу́с: ли́си я́звини і́муть, і пти́ці небе́сния — гні́зда; Син же Челові́чеський не і́мать гді главу́ подклони́ти.
58
И рече́ єму́ Іису́съ: ли́си я́звины и́мутъ, и пти́цы небе́сныя гнѣ́зда: Сы́нъ же Человѣ́ческій не и́мать гдѣ́ главу́ подклони́ти.
59
Рече́ же ко друго́му: ходи́ вслід Мене́. Он же рече́: Го́споди, повели́ мі, (да) шед пре́жде погребу́ отця́ моєго́.
59
Рече́ же ко друго́му: ходи́ вслѣ́дъ Мене́. О́нъ же рече́: Го́споди, повели́ ми́, [да] ше́дъ пре́жде погребу́ отца́ моєго́.
60
Рече́ же єму́ Ісу́с: оста́ви ме́ртвия погребсти́ своя́ мертвеці́; ти же шед возвіща́й Ца́рствіє Бо́жиє.
60
Рече́ же єму́ Іису́съ: оста́ви ме́ртвыя погребсти́ своя́ мертвецы́: ты́ же ше́дъ возвѣща́й Ца́рствіє Бо́жіє.
61
Рече́ же і други́й: іду́ по Тебі́, Го́споди: пре́жде же повели́ мі отвіща́тися, і́же суть [попрости́тися с су́щими] в дому́ моє́м.
61
Рече́ же и другі́й: иду́ по Тебѣ́, Го́споди: пре́жде же повели́ ми́ отвѣща́тися, и́же су́ть [попрости́тися съ су́щими] въ дому́ моє́мъ.
62
Рече́ же к нему́ Ісу́с: нікто́же возло́ж ру́ку свою́ на ра́ло і зря всп'ять, упра́влен єсть в Ца́рствії Бо́жиї.
62
Рече́ же къ нему́ Іису́съ: никто́же возло́жь ру́ку свою́ на ра́ло и зря́ вспя́ть, упра́вленъ є́сть въ Ца́рствіи Бо́жіи.