Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Глава 1
1
(Зач. 1) Поне́же у́бо мно́зі нача́ша чини́ти по́вість о ізві́ствованних в нас веще́х,
1
(За? №.) Понeже ќбw мн0зи начaша чини1ти п0вэсть њ и3звёствованныхъ въ нaсъ вещeхъ,
2
я́коже преда́ша нам, і́же іспе́рва самови́дці і слу́ги би́вшії Словесе́;
2
ћкоже предaша нaмъ, и4же и3спeрва самови1дцы и3 слyги бhвшіи словесE:
3
ізво́лися і мні послі́довавшу ви́ше вся іспи́тно, поря́ду писа́ти тебі́, держа́вний Феофі́ле,
3
и3зв0лисz и3 мнЁ послёдовавшу вhше вс‰ и3спhтнw, порsду писaти тебЁ, держaвный fеофjле,
4
да разумі́єши, о ни́хже научи́лся єси́ словесі́х утвержде́ніє.
4
да разумёеши, њ ни1хже научи1лсz є3си2 словесёхъ ўтверждeніе.
5
(Зач. 2) Бисть во дні І́рода царя́ Іуде́йська, ієре́й ні́кий, і́менем Заха́рія, от дневни́я чреди́ Авія́ни, і жена́ єго́ от дще́рей Ааро́новіх, і і́м'я єй Єлисаве́т.
5
(За? в7.) Бhсть во дни2 и4рwда царS їудeйска, їерeй нёкій, и4менемъ захaріа, t дневнhz чреды2 ґвіaни: и3 женA є3гw2 t дщeрей ґарHновэхъ, и3 и4мz є4й є3лісавeтъ.
6
Бі́ста же пра́ведна о́ба пред Бо́гом, ходя́ща во всіх за́повідех і оправда́ніїх Госпо́дніх безпоро́чна.
6
Бёста же првdна џба пред8 бGомъ, ход‰ща во всёхъ зaповэдехъ и3 њправдaніихъ гDнихъ безпорHчна.
7
І не бі ї́ма ча́да, поне́же Єлисаве́т бі непло́ди, і о́ба заматорі́вша во днех свої́х бі́ста.
7
И# не бЁ и4ма чaда, понeже є3лісавeтъ бЁ непл0ды, и3 џба заматорBвша во днeхъ свои1хъ бёста.
8
Бисть же служа́щу єму́ в чину́ чреди́ своєя́ пред Бо́гом,
8
Бhсть же служaщу є3мY въ чинY чреды2 своеS пред8 бGомъ,
9
по оби́чаю свяще́нничества ключи́ся єму́ покади́ти, вше́дшу в це́рков Госпо́дню,
9
по њбhчаю свzщeнничества ключи1сz є3мY покади1ти, вшeдшу въ цeрковь гDню:
10
і все мно́жество люде́й бі моли́тву ді́я вні, в год [во вре́м'я] фиміа́ма;
10
и3 всE мн0жество людeй бЁ моли1тву дёz внЁ, въ г0дъ [во врeмz] fmміaма:
11
яви́ся же єму́ А́нгел Госпо́день, стоя́ одесну́ю олтаря́ кади́льнаго;
11
kви1сz же є3мY ѓгGлъ гDень, стоS њдеснyю nлтарS кади1лнагw:
12
і смути́ся Заха́рія ви́дів, і страх нападе́ нань.
12
и3 смути1сz захaріа ви1дэвъ, и3 стрaхъ нападE нaнь.
13
Рече́ же к нему́ А́нгел: не бо́йся, Заха́ріє, зане́ усли́шана бисть моли́тва твоя́, і жена́ твоя́ Єлисаве́т роди́ть си́на тебі́, і нарече́ши і́м'я єму́ Іоа́нн.
13
Речe же къ немY ѓгGлъ: не б0йсz, захaріе: занE ўслhшана бhсть моли1тва твоS, и3 женA твоS є3лісавeтъ роди1тъ сhна тебЁ, и3 наречeши и4мz є3мY їwaннъ.
14
І бу́деть тебі́ ра́дость і весе́ліє, і мно́зі о рождестві́ єго́ возра́дуються.
14
И# бyдетъ тебЁ рaдость и3 весeліе, и3 мн0зи њ рождествЁ є3гw2 возрaдуютсz.
15
Бу́деть бо ве́лій пред Го́сподем; і вина́, і сике́ра не і́мать пи́ти, і Ду́ха Свята́го іспо́лниться єще́ із чре́ва ма́тере своєя́;
15
Бyдетъ бо вeлій пред8 гDемъ: и3 вінA и3 сікeра не и4мать пи1ти, и3 д¦а с™aгw и3сп0лнитсz є3щE и3з8 чрeва мaтере своеS:
16
і мно́гих от сино́в Ізра́їлевих обрати́ть ко Го́споду Бо́гу їх.
16
и3 мн0гихъ t сынHвъ ї}левыхъ њбрати1тъ ко гDу бGу и4хъ.
17
І той преди́деть пред Ним ду́хом і си́лою Іліїно́ю, обрати́ти сердця́ отце́м на ча́да, і проти́вния в му́дрості пра́ведних, угото́вати Го́сподеві лю́ди соверше́ни.
17
И# т0й пред8и1детъ пред8 ни1мъ дyхомъ и3 си1лою и3ліин0ю, њбрати1ти сердцA nтцє1мъ на ч†да, и3 проти6вныz въ мyдрости прaведныхъ, ўгот0вати гDви лю1ди совершє1ны.
18
І рече́ Заха́рія ко А́нгелу: по чесому́ разумі́ю сіє́? Аз бо єсьм стар, і жена́ моя́ заматорі́вши во днех свої́х.
18
И# речE захaріа ко ѓгGлу: по чесомY разумёю сіE; ѓзъ бо є4смь стaръ, и3 женA моS заматорёвши во днeхъ свои1хъ.
19
І отвіща́в А́нгел рече́ єму́: аз єсьм Гавриї́л предстоя́й пред Бо́гом, і по́слан єсьм глаго́лати к тебі́ і благовісти́ти тебі́ сія́;
19
И# tвэщaвъ ѓгGлъ речE є3мY: ѓзъ є4смь гавріи1лъ предстоsй пред8 бGомъ, и3 п0сланъ є4смь глаг0лати къ тебЁ и3 благовэсти1ти тебЁ сі‰:
20
і се бу́деши молчя́ і не моги́й проглаго́лати, до него́же дне бу́дуть сія́, зане́ не ві́ровал єси́ словесе́м мої́м, я́же сбу́дуться во вре́м'я своє́.
20
и3 сE бyдеши молчS и3 не могjй проглаг0лати, до негHже днE бyдутъ сі‰: занE не вёровалъ є3си2 словесє1мъ мои6мъ, ћже сбyдутсz во врeмz своE.
21
І бі́ша лю́діє жду́ще Заха́рію і чудя́хуся косня́щу єму́ в це́ркві.
21
И# бёша лю1діе ждyще захaрію: и3 чудsхусz коснsщу є3мY въ цeркви.
22
Ізше́д же не можа́ше глаго́лати к ним; і разумі́ша, я́ко виді́ніє ви́ді в це́ркві; і той бі помава́я їм, і пребива́ше нім.
22
И#зшeдъ же не можaше глаг0лати къ ни6мъ: и3 разумёша, ћкw видёніе ви1дэ въ цeркви: и3 т0й бЁ помавaz и5мъ, и3 пребывaше нёмъ.
23
І бисть я́ко іспо́лнишася дні́є слу́жби єго́, і́де в дом свой.
23
И# бhсть ћкw и3сп0лнишасz днjе слyжбы є3гw2, и4де въ д0мъ св0й.
24
(Зач. 3) По сих же днех зача́т Єлисаве́т, жена́ єго́, і тая́шеся мі́сяць п'ять, глаго́лющи:
24
(За? G.) По си1хъ же днeхъ зачaтъ є3лісавeтъ женA є3гw2, и3 таsшесz мBсzцъ пsть, глаг0лющи:
25
я́ко та́ко мні сотвори́ Госпо́дь во дні, в ня́же призрі́ от’я́ти поноше́ніє моє́ в челові́ціх.
25
ћкw тaкw мнЁ сотвори2 гDь во дни6, въ нsже призрЁ tsти поношeніе моE въ человёцэхъ.
26
В мі́сяць же шести́й по́слан бисть А́нгел Гавриї́л от Бо́га во град Галиле́йський, єму́же і́м'я Назаре́т,
26
Въ мёсzцъ же шестhй п0сланъ бhсть ѓгGлъ гавріи1лъ t бGа во грaдъ галілeйскій, є3мyже и4мz назарeтъ,
27
к Ді́ві обруче́нній му́жеві, єму́же і́м'я Іо́сиф, от до́му Дави́дова; і і́м'я Ді́ві Маріа́м.
27
къ дв7э њбручeннэй мyжеви, є3мyже и4мz їHсифъ, t д0му дв7дова: и3 и4мz дв7э мRіaмь.
28
І вшед к Ней А́нгел рече́: ра́дуйся, Благода́тная! Госпо́дь с Тобо́ю, благослове́нна Ти в жена́х.
28
И# вшeдъ къ нeй ѓгGлъ речE: рaдуйсz, блгdтнаz: гDь съ тоб0ю: блгcвeна ты2 въ женaхъ.
29
Она́ же ви́дівши смути́ся о словесі́ єго́ і помишля́ше, каково́ бу́деть цілова́ніє сіє́.
29
Nнa же ви1дэвши смути1сz њ словеси2 є3гw2 и3 помышлsше, каково2 бyдетъ цэловaніе сіE.
30
І рече́ А́нгел Єй: не бо́йся, Маріа́м! Обріла́ бо єси́ благода́ть у Бо́га.
30
И# речE ѓгGлъ є4й: не б0йсz, мRіaмь: њбрэлa бо є3си2 блгdть ў бGа.
31
І се зачне́ши во чре́ві, і роди́ши Си́на, і нарече́ши і́м'я Єму́ Ісу́с.
31
И# сE зачнeши во чрeвэ, и3 роди1ши сн7а, и3 наречeши и4мz є3мY ї}съ.
32
Сей бу́деть ве́лій, і Син Ви́шняго нарече́ться; і дасть Єму́ Госпо́дь Бог престо́л Дави́да, отця́ Єго́;
32
Сeй бyдетъ вeлій, и3 сн7ъ вhшнzгw наречeтсz: и3 дaстъ є3мY гDь бGъ пrт0лъ дв7да nтцA є3гw2:
33
і воцари́ться в дому́ Іа́ковлі во ві́ки, і Ца́рствію Єго́ не бу́деть конця́.
33
и3 воцRи1тсz въ домY їaкwвли во вёки, и3 цrтвію є3гw2 не бyдетъ концA.
34
Рече́ же Маріа́м ко А́нгелу: ка́ко бу́деть сіє́, іді́же му́жа не зна́ю?
34
Речe же мRіaмь ко ѓгGлу: кaкw бyдетъ сіE, и3дёже мyжа не знaю;
35
І отвіща́в А́нгел рече́ Єй: Дух Святи́й на́йдеть на Тя, і си́ла Ви́шняго осіни́ть Тя; ті́мже і ражда́ємоє Свя́то нарече́ться Син Бо́жий:
35
И# tвэщaвъ ѓгGлъ речE є4й: д¦ъ с™hй нaйдетъ на тS, и3 си1ла вhшнzгw њсэни1тъ тS: тёмже и3 раждaемое с™о наречeтсz сн7ъ б9ій:
36
і се, Єлисаве́т, ю́жика Твоя́, і та зача́т си́на в ста́рості своє́й, і сей мі́сяць шести́й єсть єй нарица́ємій непло́ди;
36
и3 сE, є3лісавeтъ ю4жика твоS, и3 тA зачaтъ сhна въ стaрости своeй: и3 сeй мёсzцъ шестhй є4сть є4й нарицaемэй непл0ды:
37
я́ко не ізнемо́жеть у Бо́га всяк глаго́л.
37
ћкw не и3знем0жетъ ў бGа всsкъ глаг0лъ.
38
Рече́ же Маріа́м: се Раба́ Госпо́дня; бу́ди Мні по глаго́лу твоєму́. І оти́де от Нея́ А́нгел.
38
Речe же мRіaмь: сE рабA гDнz: бyди мнЁ по глаг0лу твоемY. И# tи1де t неS ѓгGлъ.
39
(Зач. 4) Воста́вши же Маріа́м во дні ти́я, і́де в го́рняя со тща́нієм, во град Іу́дов;
39
(За? д7.) Востaвши же мRіaмь во дни6 ты6z, и4де въ гHрнzz со тщaніемъ, во грaдъ їyдовъ:
40
і вни́де в дом Заха́ріїн, і цілова́ Єлисаве́т.
40
и3 вни1де въ д0мъ захaріинъ, и3 цэловA є3лісавeтъ.
41
І бисть я́ко усли́ша Єлисаве́т цілова́ніє Марі́їно, взигра́ся младе́нець во чре́ві єя́; і іспо́лнися Ду́ха Свя́та Єлисаве́т,
41
И# бhсть ћкw ўслhша є3лісавeтъ цэловaніе мRjино, взыгрaсz младeнецъ во чрeвэ є3S: и3 и3сп0лнисz д¦а с™а є3лісавeтъ,
42
і возопи́ гла́сом ве́ліїм, і рече́: благослове́нна Ти в жена́х, і благослове́н плод чре́ва Твоєго́!
42
и3 возопи2 глaсомъ вeліимъ, и3 речE: блгcвeна ты2 въ женaхъ, и3 блгcвeнъ пл0дъ чрeва твоегw2:
43
І отку́ду мні сіє́, да при́йдеть Ма́ти Го́спода моєго́ ко мні?
43
и3 tкyду мнЁ сіE, да пріи1детъ м™и гDа моегw2 ко мнЁ;
44
Се бо, я́ко бисть глас цілова́нія Твоєго́ во у́шію моє́ю, взигра́ся младе́нець ра́дощами во чре́ві моє́м.
44
сe бо, ћкw бhсть глaсъ цэловaніz твоегw2 во ќшію моє1ю, взыгрaсz младeнецъ рaдощами во чрeвэ моeмъ.
45
І блаже́нна Ві́ровавшая, я́ко бу́деть соверше́ніє глаго́ланним Єй от Го́спода.
45
И# бlжeнна вёровавшаz, ћкw бyдетъ совершeніе глагHланнымъ є4й t гDа.
46
І рече́ Маріа́м: вели́чить душа́ Моя́ Го́спода,
46
И# речE мRіaмь: вели1читъ дш7A моS гDа,
47
і возра́довася дух Мой о Бо́зі, Спа́сі Моє́м;
47
и3 возрaдовасz д¦ъ м0й њ бз7э сп7сэ моeмъ:
48
я́ко призрі́ на смире́ніє Раби́ Своєя́; се бо, отни́ні ублажа́ть М'я всі ро́ди;
48
ћкw призрЁ на смирeніе рабы2 своеS: сe бо, tнн7э ўблажaтъ мS вси2 р0ди:
49
я́ко сотвори́ Мні вели́чіє Си́льний, і свя́то і́м'я Єго́;
49
ћкw сотвори2 мнЁ вели1чіе си1льный, и3 с™о и4мz є3гw2:
50
і ми́лость Єго́ в ро́ди родо́в боя́щимся Єго́;
50
и3 млcть є3гw2 въ р0ды родHвъ боsщымсz є3гw2:
51
сотвори́ держа́ву ми́шцею Своє́ю; расточи́ го́рдия ми́слію се́рдця їх;
51
сотвори2 держaву мhшцею своeю: расточи2 гHрдыz мhслію сeрдца и4хъ:
52
низложи́ си́льния со престо́л, і вознесе́ смире́нния;
52
низложи2 си6льныz со престHлъ, и3 вознесE смирє1нныz:
53
а́лчущия іспо́лни благ, і богатя́щияся отпусти́ тщи.
53
ѓлчущыz и3сп0лни бл†гъ, и3 богатsщыzсz tпусти2 тщы2.
54
Восприя́т Ізра́їля, о́трока Своєго́, пом'яну́ти ми́лости,
54
Воспріsтъ ї}лz џтрока своего2, помzнyти млcти,
55
я́коже глаго́ла ко отце́м на́шим, Авраа́му і сі́мені єго́ до ві́ка.
55
ћкоже глаг0ла ко nтцє1мъ нaшымъ, ґвраaму и3 сёмени є3гw2 до вёка.
56
Преби́сть же Маріа́м с не́ю я́ко три мі́сяці і возврати́ся в дом Свой.
56
Пребhсть же мRіaмь съ нeю ћкw три2 мёсzцы и3 возврати1сz въ д0мъ св0й.
57
Єлисаве́ті же іспо́лнися вре́м'я роди́ти єй, і роди́ си́на.
57
Е#лісавeти же и3сп0лнисz врeмz роди1ти є4й, и3 роди2 сhна.
58
І сли́шаша о́крест живу́щії і у́жики єя́, я́ко возвели́чил єсть Госпо́дь ми́лость Свою́ с не́ю, і ра́довахуся с не́ю.
58
И# слhшаша w4крестъ живyщіи и3 ќжики є3S, ћкw возвели1чилъ є4сть гDь млcть свою2 съ нeю: и3 рaдовахусz съ нeю.
59
І бисть во осьми́й день, прийдо́ша обрі́зати отроча́, і нарица́ху є і́менем отця́ єго́ — Заха́рію.
59
И# бhсть во nсмhй дeнь, пріид0ша њбрёзати nтрочA, и3 нарицaху є5 и4менемъ nтцA є3гw2, захaрію.
60
І отвіща́вши ма́ти єго́ рече́: ні, но да нарече́ться Іоа́нн.
60
И# tвэщaвши мaти є3гw2 речE: ни2, но да наречeтсz їwaннъ.
61
І рі́ша к ней, я́ко нікто́же єсть в родстві́ твоє́м, і́же нарица́ється і́менем тім.
61
И# рёша къ нeй, ћкw никт0же є4сть въ родствЁ твоeмъ, и4же нарицaетсz и4менемъ тёмъ.
62
І помава́ху отцю́ єго́, є́же ка́ко би хоті́л нарещи́ є.
62
И# помавaху nтцY є3гw2, є4же кaкw бы хотёлъ нарещи2 є5.
63
І іспро́ш дщи́цю, написа́, глаго́ля: Іоа́нн бу́деть і́м'я єму́. І чудя́хуся всі.
63
И# и3спр0шь дщи1цу, написA, глаг0лz: їwaннъ бyдетъ и4мz є3мY. И# чудsхусz вси2.
64
Отверзо́шася же уста́ єго́ а́біє і язи́к єго́, і глаго́лаше, благослов'я́ Бо́га.
64
Tверз0шасz же ўстA є3гw2 ѓбіе и3 љзhкъ є3гw2, и3 глаг0лаше, благословS бGа.
65
І бисть на всіх страх живу́щих о́крест їх; і во всей страні́ Іуде́йстій пові́даємі бя́ху всі глаго́ли сі́ї.
65
И# бhсть на всёхъ стрaхъ живyщихъ w4крестъ и4хъ: и3 во всeй странЁ їудeйстэй повёдаеми бsху вси2 глаг0ли сjи.
66
І положи́ша всі сли́шавшії в се́рдці своє́м, глаго́люще: что у́бо отроча́ сіє́ бу́деть? І рука́ Госпо́дня бі с ним.
66
И# положи1ша вси2 слhшавшіи въ сeрдцэ своeмъ, глаг0люще: что2 ќбw nтрочA сіE бyдетъ; И# рукA гDнz бЁ съ ни1мъ.
67
І Заха́рія, оте́ць єго́, іспо́лнися Ду́ха Свя́та, і проро́чествова, глаго́ля:
67
И# захaріа nтeцъ є3гw2 и3сп0лнисz д¦а с™а, и3 прор0чествова, глаг0лz:
68
благослове́н Госпо́дь Бог Ізра́їлев, я́ко посіти́ і сотвори́ ізбавле́ніє лю́дем Свої́м;
68
блгcвeнъ гDь бGъ ї}левъ, ћкw посэти2 и3 сотвори2 и3збавлeніе лю1демъ свои6мъ:
69
і воздви́же рог спасе́нія нам, в дому́ Дави́да, о́трока Своєго́;
69
и3 воздви1же р0гъ спcніz нaмъ, въ домY дв7да џтрока своегw2:
70
я́коже глаго́ла усти́ святи́х су́щих от ві́ка проро́к Єго́,
70
ћкоже глаг0ла ўсты2 с™hхъ сyщихъ t вёка прbрHкъ є3гw2,
71
спасе́ніє от враг на́ших і із руки́ всіх ненави́дящих нас;
71
спcніе t вр†гъ нaшихъ и3 и3з8 руки2 всёхъ ненави1дzщихъ нaсъ:
72
сотвори́ти ми́лость со отці́ на́шими і пом'яну́ти заві́т святи́й Свой —
72
сотвори1ти млcть со nтцы6 нaшими и3 помzнyти завётъ с™hй св0й,
73
кля́тву, є́юже кля́тся ко Авраа́му, отцю́ на́шему, да́ти нам,
73
клsтву, є4юже клsтсz ко ґвраaму nтцY нaшему, дaти нaмъ,
74
без стра́ха, із руки́ враг на́ших ізба́вльшимся,
74
без8 стрaха, и3з8 руки2 вр†гъ нaшихъ и3збaвльшымсz,
75
служи́ти Єму́ преподо́бієм і пра́вдою пред Ним вся дні живота́ на́шего.
75
служи1ти є3мY препод0біемъ и3 прaвдою пред8 ни1мъ вс‰ дни6 животA нaшегw.
76
І ти, отроча́, проро́к Ви́шняго нарече́шися, преди́деши бо пред лице́м Госпо́днім, угото́вати путі́ Єго́,
76
И# ты2, nтрочA, прbр0къ вhшнzгw наречeшисz: пред8и1деши бо пред8 лицeмъ гDнимъ, ўгот0вати пути6 є3гw2,
77
да́ти ра́зум спасе́нія лю́дем Єго́, во оставле́ніє гріх їх,
77
дaти рaзумъ спcніz лю1демъ є3гw2, во њставлeніе грBхъ и4хъ,
78
милосе́рдія ра́ди ми́лости Бо́га на́шего, в ни́хже посіти́л єсть нас Восто́к сви́ше,
78
милосeрдіz рaди млcти бGа нaшегw, въ ни1хже посэти1лъ є4сть нaсъ вост0къ свhше,
79
просвіти́ти во тьмі і сі́ні сме́ртній сідя́щия, напра́вити но́ги на́ша на путь ми́рен.
79
просвэти1ти во тмЁ и3 сёни смeртнэй сэдsщыz, напрaвити н0ги нaшz на пyть ми1ренъ.
80
Отроча́ же растя́ше і кріпля́шеся ду́хом, і бі в пусти́нех до дне явле́нія своєго́ ко Ізра́їлю.
80
Nтрочa же растsше и3 крэплsшесz дyхомъ: и3 бЁ въ пустhнехъ до днE kвлeніz своегw2 ко ї}лю.
Глава 2
1
(Зач. 5) Бисть же во дні ти́я, ізи́де повелі́ніє от ке́саря А́вгуста написа́ти всю вселе́нную.
1
(За? е7.) Бhсть же во дни6 ты6z, и3зhде повелёніе t кeсарz ѓvгуста написaти всю2 вселeнную.
2
Сіє́ написа́ніє пе́рвоє бисть владя́щу Сирі́єю Кирині́ю.
2
СіE написaніе пeрвое бhсть владsщу сmрjею кmринjю.
3
І ідя́ху всі написа́тися, ко́ждо во свой град.
3
И# и3дsху вси2 написaтисz, к0ждо во св0й грaдъ.
4
Взи́де же і Іо́сиф от Галиле́ї, із гра́да Назаре́та, во Іуде́ю, во град Дави́дов, і́же нарица́ється Вифлеє́м, зане́ би́ти єму́ от до́му і оте́чества Дави́дова,
4
Взhде же и3 їHсифъ t галілeи, и3з8 грaда назарeта, во їудeю, во грaдъ дв7довъ, и5же нарицaетсz виfлеeмъ, занE бhти є3мY t д0му и3 nтeчества дв7дова,
5
написа́тися с Марі́єю обруче́ною єму́ жено́ю, су́щею непра́здною.
5
написaтисz съ мRjею њбручeною є3мY жен0ю, сyщею непрaздною.
6
Бисть же, єгда́ би́ста та́мо, іспо́лнишася дні́є роди́ти Єй;
6
Бhсть же, є3гдA бhста тaмw, и3сп0лнишасz днjе роди1ти є4й:
7
і роди́ Си́на Своєго́ Пе́рвенця, і пови́т Єго́, і положи́ Єго́ в я́слех, зане́ не бі їм мі́ста во оби́телі.
7
и3 роди2 сн7а своего2 пeрвенца, и3 пови1тъ є3го2, и3 положи2 є3го2 въ ћслехъ: занE не бЁ и5мъ мёста во њби1тели.
8
І па́стиріє бі́ху в то́йже страні́, бдя́ще і стрегу́ще стра́жу нощну́ю о ста́ді своє́м.
8
И# пaстыріе бёху въ т0йже странЁ, бдsще и3 стрегyще стрaжу нощнyю њ стaдэ своeмъ.
9
І се А́нгел Госпо́день ста в них, і сла́ва Госпо́дня осія́ їх; і убоя́шася стра́хом ве́ліїм.
9
И# сE ѓгGлъ гDнь стA въ ни1хъ, и3 слaва гDнz њсіS и5хъ: и3 ўбоsшасz стрaхомъ вeліимъ.
10
І рече́ їм А́нгел: не бо́йтеся; се бо благовіству́ю вам ра́дость ве́лію, я́же бу́деть всім лю́дем;
10
И# речE и5мъ ѓгGлъ: не б0йтесz: сe бо благовэствyю вaмъ рaдость вeлію, ћже бyдетъ всёмъ лю1демъ:
11
я́ко роди́ся вам днесь Спас, І́же єсть Христо́с Госпо́дь, во гра́ді Дави́дові;
11
ћкw роди1сz вaмъ днeсь сп7съ, и4же є4сть хrт0съ гDь, во грaдэ дв7довэ:
12
і се вам зна́меніє: обря́щете Младе́нця пови́та, лежа́ща в я́слех.
12
и3 сE вaмъ знaменіе: њбрsщете младeнца пови1та, лежaща въ ћслехъ.
13
І внеза́пу бисть со А́нгелом мно́жество вой небе́сних, хва́лящих Бо́га і глаго́лющих:
13
И# внезaпу бhсть со ѓгGломъ мн0жество вHй нбcныхъ, хвaлzщихъ бGа и3 глаг0лющихъ:
14
сла́ва в ви́шніх Бо́гу, і на землі́ мир, во челові́ціх благоволе́ніє.
14
слaва въ вhшнихъ бGу, и3 на земли2 ми1ръ, во человёцэхъ бlговолeніе.
15
І бисть, я́ко отидо́ша от них на не́бо А́нгели, і челові́ци па́стиріє рі́ша друг ко дру́гу: пре́йдем до Вифлеє́ма і ви́дим глаго́л сей би́вший, єго́же Госпо́дь сказа́ нам.
15
И# бhсть, ћкw tид0ша t ни1хъ на нeбо ѓгGли, и3 человёцы пaстыріе рёша дрyгъ ко дрyгу: прeйдемъ до виfлеeма и3 ви1димъ глаг0лъ сeй бhвшій, є3г0же гDь сказA нaмъ.
16
І прийдо́ша поспі́шшеся, і обріто́ша Маріа́м же і Іо́сифа, і Младе́нця лежа́ща во я́слех.
16
И# пріид0ша поспёшшесz, и3 њбрэт0ша мRіaмь же и3 їHсифа, и3 младeнца лежaща во ћслехъ.
17
Ви́дівше же сказа́ша о глаго́лі глаго́ланнім їм о Отроча́ті Сем.
17
Ви1дэвше же сказaша њ глаг0лэ глаг0ланнэмъ и5мъ њ nтрочaти сeмъ.
18
І всі сли́шавшії диви́шася о глаго́ланних от па́стирей к ним.
18
И# вси2 слhшавшіи диви1шасz њ глаг0ланныхъ t пaстырей къ ни6мъ.
19
Маріа́м же соблюда́ше вся глаго́ли сія́, слага́ющи в се́рдці Своє́м.
19
МRіaмь же соблюдaше вс‰ глаг0лы сі‰, слагaющи въ сeрдцы своeмъ.
20
(Зач. 6) І возврати́шася па́стиріє, сла́в’яще і хва́ляще Бо́га о всіх, я́же сли́шаша і ви́діша, я́коже глаго́лано бисть к ним.
20
(За? ѕ7.) И# возврати1шасz пaстыріе, слaвzще и3 хвaлzще бGа њ всёхъ, ±же слhшаша и3 ви1дэша, ћкоже глаг0лано бhсть къ ни6мъ.
21
І єгда́ іспо́лнишася осьм дній, да обрі́жуть Єго́, і нареко́ша і́м'я Єму́ Ісу́с, нарече́нноє А́нгелом пре́жде да́же не зача́тся во чре́ві.
21
И# є3гдA и3сп0лнишасz џсмь днjй, да њбрёжутъ є3го2, и3 нарек0ша и4мz є3мY ї}съ, наречeнное ѓгGломъ прeжде дaже не зачaтсz во чрeвэ.
22
І єгда́ іспо́лнишася дні́є очище́нія єю́, по зако́ну Моїсе́йову, (Зач. 7) вознесо́ста Єго́ во Ієрусали́м, поста́вити Єго́ пред Го́сподем,
22
И# є3гдA и3сп0лнишасz днjе њчищeніz є3ю2, по зак0ну мwmсeову, (За? з7.) вознес0ста є3го2 во їеrли1мъ, постaвити є3го2 пред8 гDемъ,
23
я́коже єсть пи́сано в зако́ні Госпо́дні: я́ко всяк младе́нець му́жеська по́лу, разверза́я ложесна́, свя́то Го́сподеві нарече́ться;
23
ћкоже є4сть пи1сано въ зак0нэ гDни: ћкw всsкъ младeнецъ мyжеска п0лу, разверзaz ложеснA, с™о гDеви наречeтсz:
24
і є́же да́ти же́ртву, по рече́нному в зако́ні Госпо́дні, два го́рличища іли́ два птенця́ голуби́на.
24
и3 є4же дaти жeртву, по речeнному въ зак0нэ гDни, двA гHрличища и3ли2 двA птєнцA голуби6на.
25
(Зач. 8) І се бі челові́к во Ієрусали́мі, єму́же і́м'я Симео́н; і челові́к сей пра́веден і благочести́в, ча́я уті́хи Ізра́їлеви; і Дух бі Свят в нем.
25
(За? }.) И# сE, бЁ человёкъ во їеrли1мэ, є3мyже и4мz сmмеHнъ: и3 человёкъ сeй прaведенъ и3 бlгочcти1въ, чaz ўтёхи ї}левы: и3 д¦ъ бЁ с™ъ въ нeмъ.
26
І бі єму́ обі́щано Ду́хом Святи́м, не ви́діти сме́рти, пре́жде да́же не ви́дить Христа́ Госпо́дня.
26
И# бЁ є3мY њбёщано д¦омъ с™hмъ, не ви1дэти смeрти, прeжде дaже не ви1дитъ хrтA гDнz.
27
І при́йде Ду́хом в це́рков. І єгда́ введо́ста роди́теля Отроча́ Ісу́са, сотвори́ти ї́ма по оби́чаю зако́нному о Нем,
27
И# пріи1де дyхомъ въ цeрковь. И# є3гдA введ0ста роди1тєлz nтрочA ї}са, сотвори1ти и4ма по њбhчаю зак0нному њ нeмъ,
28
і той приє́м Єго́ на руку́ своє́ю, і благослови́ Бо́га, і рече́:
28
и3 т0й пріeмъ є3го2 на рукY своє1ю, и3 благослови2 бGа, и3 речE:
29
ни́ні отпуща́єши раба́ Твоєго́, Влади́ко, по глаго́лу Твоєму́, с ми́ром,
29
нн7э tпущaеши рабA твоего2, вLко, по глаг0лу твоемY, съ ми1ромъ:
30
я́ко ви́дісті о́чі мої́ спасе́ніє Твоє́,
30
ћкw ви1дэстэ џчи мои2 спcніе твоE,
31
є́же єси́ уго́товал пред лице́м всіх люде́й,
31
є4же є3си2 ўг0товалъ пред8 лицeмъ всёхъ людeй:
32
світ во открове́ніє язи́ком, і сла́ву люде́й Твої́х Ізра́їля.
32
свётъ во tкровeніе kзhкwмъ, и3 слaву людeй твои1хъ ї}лz.
33
І бі Іо́сиф і Ма́ти Єго́ чудя́щася о глаго́лемих о Нем.
33
И# бЁ їHсифъ и3 м™и є3гw2 чуд‰щасz њ глаг0лемыхъ њ нeмъ.
34
І благослови́ я Симео́н, і рече́ к Марі́ї, Ма́тері Єго́: се лежи́ть Сей на паде́ніє і на воста́ніє мно́гим во Ізра́їлі, і в зна́меніє пререка́ємо, —
34
И# благослови2 | сmмеHнъ, и3 речE къ мRjи м™ри є3гw2: сE лежи1тъ сeй на падeніе и3 на востaніе мнHгимъ во ї}ли, и3 въ знaменіе пререкaемо:
35
і Тебі́ же Само́й ду́шу про́йдеть ору́жіє, — я́ко да откри́ються от мно́гих серде́ць помишле́нія.
35
и3 тебё же сам0й дyшу пр0йдетъ nрyжіе: ћкw да tкрhютсz t мн0гихъ сердeцъ помышлє1ніz.
36
І бі А́нна проро́чиця, дщи Фану́їлева, от колі́на Аси́рова, сія́ заматорі́вши во днех мно́зіх, жи́вши с му́жем седьм літ от ді́вства своєго́;
36
И# бЁ ѓнна прbр0чица, дщи2 фанyилева, t колёна ґси1рова: сіS заматорёвши во днeхъ мн0зэхъ, жи1вши съ мyжемъ сeдмь лётъ t дёвства своегw2:
37
і та вдова́ я́ко літ о́сьмдесят і чети́ре, я́же не отхожда́ше от це́ркве, посто́м і моли́твами служа́щи день і нощ.
37
и3 тA вдовA ћкw лётъ џсмьдесzтъ и3 четhре, ћже не tхождaше t цeркве, пост0мъ и3 моли1твами служaщи дeнь и3 н0щь.
38
І та в той час приста́вши іспові́дашеся Го́сподеві, і глаго́лаше о Нем всім ча́ющим ізбавле́нія во Ієрусали́мі.
38
И# тA въ т0й чaсъ пристaвши и3сповёдашесz гDеви, и3 глаг0лаше њ нeмъ всBмъ чaющымъ и3збавлeніz во їеrли1мэ.
39
І я́ко сконча́шася вся по зако́ну Госпо́дню, возврати́шася в Галиле́ю, во град свой Назаре́т.
39
И# ћкw скончaшасz вс‰ по зак0ну гDню, возврати1шасz въ галілeю, во грaдъ св0й назарeтъ.
40
Отроча́ же растя́ше і кріпля́шеся ду́хом, ісполня́яся прему́дрости, і благода́ть Бо́жия бі на Нем.
40
Nтрочa же растsше и3 крэплsшесz дyхомъ, и3сполнszсz премyдрости: и3 бlгодaть б9іz бЁ на нeмъ.
41
І хожда́ста роди́теля Єго́ на вся́ко лі́то во Ієрусали́м в пра́здник Па́схи.
41
И# хождaста роди1тєлz є3гw2 на всsко лёто во їеrли1мъ въ прaздникъ пaсхи.
42
І єгда́ бисть двоюна́десяти лі́ту, восходя́щим їм во Ієрусали́м по оби́чаю пра́здника,
42
И# є3гдA бhсть двоюнaдесzти лBту, восходsщымъ и5мъ во їеrли1мъ по њбhчаю прaздника,
43
і сконча́вшим дні, і возвраща́ющимся їм, оста́ О́трок Ісу́с во Ієрусали́мі; і не разумі́ Іо́сиф і Ма́ти Єго́;
43
и3 скончaвшымъ дни6, и3 возвращaющымсz и5мъ, њстA џтрокъ ї}съ во їеrли1мэ: и3 не разумЁ їHсифъ и3 м™и є3гw2:
44
мні́вша же Єго́ в дружи́ні су́ща, преідо́ста дне путь, і іска́ста Єго́ во сро́дниціх і в зна́ємих;
44
мнBвша же є3го2 въ дружи1нэ сyща, преид0ста днE пyть, и3 и3скaста є3го2 во ср0дницэхъ и3 въ знaемыхъ:
45
і не обрі́тша Єго́, возврати́стася во Ієрусали́м, взиска́юща Єго́.
45
и3 не њбрBтша є3го2, возврати1стасz во їеrли1мъ, взыск†юща є3го2.
46
І бисть по тріє́х днех, обріто́ста Єго́ в це́ркві, сідя́щаго посреді́ учи́телей, і послу́шающаго їх, і вопроша́ющаго їх;
46
И# бhсть по тріeхъ днeхъ, њбрэт0ста є3го2 въ цeркви, сэдsщаго посредЁ ўчи1телей, и3 послyшающаго и4хъ, и3 вопрошaющаго и5хъ:
47
ужаса́хуся же всі послу́шающії Єго́ о ра́зумі і о отві́тіх Єго́.
47
ўжасaхусz же вси2 послyшающіи є3гw2 њ рaзумэ и3 њ tвётэхъ є3гw2.
48
І ви́дівша Єго́, диви́стася; і к Нему́ Ма́ти Єго́ рече́: Ча́до, что сотвори́ на́ма та́ко? Се оте́ць Твой і Аз боля́ща іска́хома Тебе́.
48
И# ви6дэвша є3го2, диви1стасz: и3 къ немY м™и є3гw2 речE: чaдо, что2 сотвори2 нaма тaкw; сE nтeцъ тв0й и3 ѓзъ бол‰ща и3скaхома тебE.
49
І рече́ к ни́ма: что я́ко іска́ста Мене́? Не ві́ста ли, я́ко в тіх, я́же Отця́ Моєго́, досто́їть би́ти Мі?
49
И# речE къ ни1ма: что2 ћкw и3скaста менE; не вёста ли, ћкw въ тёхъ, ±же nц7A моегw2, дост0итъ бhти ми2;
50
І та не разумі́ста глаго́ла, єго́же глаго́ла ї́ма.
50
И# т† не разумёста глаг0ла, є3г0же глаг0ла и4ма.
51
І сни́де с ни́ма, і при́йде в Назаре́т; і бі повину́яся ї́ма. І Ма́ти Єго́ соблюда́ше вся глаго́ли сія́ в се́рдці Своє́м.
51
И# сни1де съ ни1ма, и3 пріи1де въ назарeтъ: и3 бЁ повинyzсz и4ма. И# м™и є3гw2 соблюдaше вс‰ глаг0лы сі‰ въ сeрдцы своeмъ.
52
І Ісу́с преспіва́ше прему́дростію і во́зрастом і благода́тію у Бо́га і челові́к.
52
И# ї}съ преспэвaше премdростію и3 в0зрастомъ и3 блгdтію ў бGа и3 человBкъ.
Глава 3
1
(Зач. 9) В п'я́тоє же на́десяте лі́то влади́чества Тиве́рія ке́саря, облада́ющу Понті́йському Пила́ту Іуде́єю, і четвертовла́ствующу Галиле́єю І́роду, Фили́ппу же бра́ту єго́ четвертовла́ствующу Ітуре́єю і Трахоні́тською страно́ю, і Лиса́нію Авилині́єю четвертовла́ствующу,
1
(За? f7.) Въ пsтое же нaдесzте лёто владhчества тівeріа кeсарz, њбладaющу понтjйскому пілaту їудeею, и3 четвертовлaствующу галілeею и4рwду, філjппу же брaту є3гw2 четвертовлaствующу їтурeею и3 трахwнjтскою стран0ю, и3 лmсaнію ґвілинjею четвертовлaствующу,
2
при архієре́ї А́нні і Кая́фі, бисть глаго́л Бо́жий ко Іоа́нну Заха́ріїну си́ну в пусти́ні.
2
при ґрхіерeи ѓннэ и3 каіaфэ, бhсть гlг0лъ б9ій ко їwaнну захaріину сhну въ пустhни.
3
І при́йде во всю страну́ Іорда́нськую, пропові́дая креще́ніє покая́нія во оставле́ніє гріхо́в,
3
И# пріи1де во всю2 странY їoрдaнскую, проповёдаz крещeніе покаsніz во њставлeніе грэхHвъ:
4
я́коже єсть пи́сано в кни́зі слове́с Іса́ї проро́ка, глаго́люща: глас вопію́щаго в пусти́ні: угото́вайте путь Госпо́день, пра́ви творі́те стезі́ Єго́;
4
ћкоже є4сть пи1сано въ кни1зэ словeсъ и3сaіи прbр0ка, глаг0люща: глaсъ вопію1щаго въ пустhни: ўгот0вайте пyть гDнь: пр†вы твори1те стєзи2 є3гw2:
5
вся́ка дебр іспо́лниться, і вся́ка гора́ і холм смири́ться; і бу́дуть стро́потная в пра́вая, і о́стрії в путі́ гла́дкі;
5
всsка дeбрь и3сп0лнитсz, и3 всsка горA и3 х0лмъ смири1тсz: и3 бyдутъ стр0пwтнаz въ пр†ваz, и3 џстріи въ пути6 гл†дки:
6
і у́зрить вся́ка плоть спасе́ніє Бо́жиє.
6
и3 ќзритъ всsка пл0ть спcніе б9іе.
7
Глаго́лаше же ісходя́щим наро́дом крести́тися от него́: порожде́нія єхи́днова! Кто сказа́ вам біжа́ти от гряду́щаго гні́ва?
7
Глаг0лаше же и3сходsщымъ нар0дwмъ крести1тисz t негw2: порождє1ніz є3хjднwва, кто2 сказA вaмъ бэжaти t грzдyщагw гнёва;
8
Сотворі́те у́бо плоди́ досто́йни покая́нія, і не начина́йте глаго́лати в себі́: отця́ і́мами Авраа́ма. Глаго́лю бо вам, я́ко мо́жеть Бог от ка́менія сего́ воздви́гнути ча́да Авраа́му.
8
Сотвори1те u5бо плоды2 достHины покаsніz: и3 не начинaйте глаг0лати въ себЁ: nтцA и4мамы ґвраaма: глаг0лю бо вaмъ, ћкw м0жетъ бGъ t кaменіz сегw2 воздви1гнути ч†да ґвраaму.
9
Уже́ бо і сіки́ра при ко́рені дре́ва лежи́ть: вся́ко у́бо дре́во, не творя́щеє плода́ добра́, посіка́ється і во огнь вмета́ється.
9
Ўжe бо и3 сэки1ра при к0рени дрeва лежи1тъ: всsко u5бо дрeво, не творsщее плодA добрA, посэкaетсz и3 во џгнь вметaетсz.
10
І вопроша́ху єго́ наро́ди, глаго́люще: что у́бо сотвори́м?
10
И# вопрошaху є3го2 нар0ди, глаг0люще: что2 u5бо сотвори1мъ;
11
Отвіща́в же глаго́ла їм: імі́яй дві ри́зі, да пода́сть не іму́щему, і імі́яй бра́шна, та́кожде да твори́ть.
11
Tвэщaвъ же глаг0ла и5мъ: и3мёzй двЁ ри6зэ, да подaстъ не и3мyщему: и3 и3мёzй бр†шна, тaкожде да твори1тъ.
12
Прийдо́ша же і ми́тарі крести́тися от него́, і рі́ша к нему́: учи́телю, что сотвори́м?
12
Пріид0ша же и3 мhтари крести1тисz t негw2, и3 рёша къ немY: ўчи1телю, что2 сотвори1мъ;
13
Он же рече́ к ним: нічто́же бо́ліє от повелі́ннаго вам творі́те.
13
Џнъ же речE къ ни6мъ: ничт0же б0лэе t повелённагw вaмъ твори1те.
14
Вопроша́ху же єго́ і во́їни, глаго́люще: і ми что сотвори́м? І рече́ к ним: ні кого́же оби́діте, ні оклеветава́йте, і дово́льни бу́діте обро́ки ва́шими.
14
Вопрошaху же є3го2 и3 в0ини, глаг0люще: и3 мы2 что2 сотвори1мъ; И# речE къ ни6мъ: ни ког0же њби1дите, ни њклеветавaйте: и3 дов0лни бyдите њбрHки вaшими.
15
Ча́ющим же лю́дем і помишля́ющим всім в сердця́х свої́х о Іоа́нні, єда́ той єсть Христо́с,
15
Чaющымъ же лю1демъ, и3 помышлsющымъ всBмъ въ сердцaхъ свои1хъ њ їwaннэ, є3дA т0й є4сть хrт0съ,
16
отвіщава́ше Іоа́нн всім, глаго́ля: аз у́бо водо́ю креща́ю ви, гряде́ть же Крі́плій мене́, Єму́же нісьм досто́їн отріши́ти реме́нь сапогу́ Єго́; Той ви крести́ть Ду́хом Святи́м і огне́м;
16
tвэщавaше їwaннъ всBмъ, глаг0лz: ѓзъ ќбw вод0ю крещaю вы2: грzдeтъ же крёплій менє2, є3мyже нёсмь дост0инъ tрэши1ти ремeнь сапwгY є3гw2: т0й вы2 крести1тъ д¦омъ с™hмъ и3 nгнeмъ:
17
Єму́же лопа́та в руку́ Єго́, і отреби́ть гумно́ Своє́, і собере́ть пшени́цю в жи́тницю Свою́, пле́ви же сожже́ть огне́м негаса́ющим.
17
є3мyже лопaта въ рукY є3гw2, и3 њтреби1тъ гумно2 своE, и3 соберeтъ пшени1цу въ жи1тницу свою2, плeвы же сожжeтъ nгнeмъ негасaющимъ.
18
Мно́га же у́бо і і́на, утіша́я благовіствова́ше лю́дем.
18
МнHга же u5бо и3 и4на, ўтэшaz благовэствовaше лю1демъ.
19
(Зач. 10) І́род же четвертовла́стник, облича́єм от него́ о Іродіа́ді, жені́ бра́та своєго́, і о всіх, я́же сотвори́ зла́я І́род,
19
(За? ‹.) И$рwдъ же четвертовлaстникъ, њбличaемъ t негw2 њ и3рwдіaдэ женЁ брaта своегw2, и3 њ всёхъ, ±же сотвори2 ѕл†z и4рwдъ,
20
приложи́ і сіє́ над всі́ми, і затвори́ Іоа́нна в темни́ці.
20
приложи2 и3 сіE над8 всёми, и3 затвори2 їwaнна въ темни1цэ.
21
Бисть же єгда́ крести́шася всі лю́діє, і Ісу́су кре́щшуся і моля́щуся, отве́рзеся не́бо,
21
Бhсть же є3гдA кrти1шасz вси2 лю1діе, и3 ї}су кRщшусz и3 молsщусz, tвeрзесz нeбо,
22
і сни́де Дух Святи́й тіле́сним о́бразом, я́ко го́луб, Нань; і глас с небесе́ бисть, глаго́ля: Ти єси́ Син Мой Возлю́бленний, о Тебі́ благоволи́х.
22
и3 сни1де д¦ъ с™hй тэлeснымъ w4бразомъ, ћкw г0лубь, нaнь: и3 глaсъ съ небесE бhсть, глаг0лz: ты2 є3си2 сн7ъ м0й возлю1бленный, њ тебЁ бlговоли1хъ.
23
(Зач. 11) І Той бі Ісу́с я́ко літ три́десять начина́я, сий, я́ко мним, Син Іо́сифов, Ілі́єв,
23
(За? №‹.) И# т0й бЁ ї}съ ћкw лётъ три1десzть начинaz, сhй, ћкw мни1мь, сн7ъ їHсифовъ, и3лjевъ,
24
Матфа́тов, Леві́їн, Мелхі́їн, Іанна́єв, Іо́сифов,
24
матfaтовъ, леvjинъ, мелхjинъ, їаннaевъ, їHсифовъ,
25
Маттафі́єв, Амо́сов, Нау́мов, Еслі́мов, Нагге́йов,
25
маттаfjевъ, ґмHсовъ, наyмовъ, є3слjмовъ, наггeовъ,
26
Маа́фов, Маттафі́єв, Семеі́єв, Іо́сифов, Іу́дин,
26
маafовъ, маттаfjевъ, семеjевъ, їHсифовъ, їyдинъ,
27
Іоа́ннанов, Риса́єв, Зорова́велев, Салафії́лев, Нирі́єв,
27
їwaннановъ, рисaевъ, зоровaвелевъ, салаfіи1левъ, нирjевъ,
28
Мелхі́єв, Адді́єв, Коса́мов, Єлмода́мов, І́ров,
28
мелхjевъ, ґддjевъ, кwсaмовъ, є3лмwдaмовъ, и4ровъ,
29
Іосі́єв, Єлієзе́ров, Іорі́мов, Матфа́тов, Леві́їн,
29
їwсjевъ, є3ліезeровъ, їwрjмовъ, матfaтовъ, леvjинъ,
30
Симео́нов, Іу́дин, Іо́сифов, Іона́нов, Єліаки́мов,
30
сmмеHновъ, їyдинъ, їHсифовъ, їwнaновъ, є3ліакjмовъ,
31
Мелеа́єв, Маїна́нов, Маттафа́єв, Нафа́нов, Дави́дов,
31
мелеaевъ, маінaновъ, маттаfaевъ, наfaновъ, дв7довъ,
32
Ієссе́йов, Ови́дов, Воо́зов, Салмо́нов, Наассо́нов,
32
їессeовъ, њви1довъ, во0зовъ, салмHновъ, наассHновъ,
33
Амінада́вов, Ара́мов, Єсро́мов, Фаре́сов, Іу́дин,
33
ґмінадaвовъ, ґрaмовъ, є3срHмовъ, фарeсовъ, їyдинъ,
34
Іа́ковль, Ісаа́ков, Авраа́мов, Фа́рин, Нахо́ров,
34
їaкwвль, їсаaковъ, ґвраaмовъ, faринъ, нахHровъ,
35
Серу́хов, Рага́вов, Фале́ков, Єве́ров, Сала́нов,
35
серyховъ, рагaвовъ, фалeковъ, є3вeровъ, салaновъ,
36
Каїна́нов, Арфакса́дов, Си́мов, Но́єв, Ла́мехов,
36
каінaновъ, ґрфаxaдовъ, си1мовъ, нHевъ, лaмеховъ,
37
Мафуса́лев, Єно́хов, Іа́редов, Малелеї́лов, Каїна́нов,
37
маfусaлевъ, є3нHховъ, їaредовъ, малелеи1ловъ, каінaновъ,
38
Єно́сов, Си́фов, Ада́мов, Бо́жий.
38
є3нHсовъ, си1fовъ, ґдaмовъ, б9ій.
Глава 4
1
(Зач. 12) Ісу́с же іспо́лнь Ду́ха Свя́та возврати́ся от Іорда́на; і ведя́шеся Ду́хом в пусти́ню,
1
(За? в7‹.) Ї}съ же и3сп0лнь д¦а с™а возврати1сz t їoрдaна: и3 ведsшесz д¦омъ въ пустhню,
2
дній чети́ридесять іскуша́єм от дия́вола; і не ясть нічесо́же во дні ти́я; і сконча́вшимся їм, посліди́ взалка́.
2
днjй четhридесzть и3скушaемь t діaвола: и3 не ћстъ ничесHже во дни6 ты6z: и3 скончaвшымсz и5мъ, послэди2 взалкA.
3
І рече́ Єму́ дия́вол: а́ще Син єси́ Бо́жий, рци ка́меневи сему́, да бу́деть хліб.
3
И# речE є3мY діaволъ: ѓще сн7ъ є3си2 б9ій, рцы2 кaменеви семY, да бyдетъ хлёбъ.
4
І отвіща́ Ісу́с к нему́, глаго́ля: пи́сано єсть, я́ко не о хлі́бі єди́ном жив бу́деть челові́к, но о вся́ком глаго́лі Бо́жиї.
4
И# tвэщA ї}съ къ немY, глаг0лz: пи1сано є4сть, ћкw не њ хлёбэ є3ди1номъ жи1въ бyдетъ человёкъ, но њ всsкомъ гlг0лэ б9іи.
5
І возве́д Єго́ дия́вол на гору́ високу́, показа́ Єму́ вся ца́рствія вселе́нния в ча́сі [черті́] вре́менні.
5
И# возвeдъ є3го2 діaволъ на горY высокY, показA є3мY вс‰ ц†рствіz вселeнныz въ чaсэ [чертЁ] врeменнэ.
6
І рече́ Єму́ дия́вол: Тебі́ дам власть сію́ всю і сла́ву їх, я́ко мні предана́ єсть, і, єму́же а́ще хощу́, дам ю;
6
И# речE є3мY діaволъ: тебЁ дaмъ влaсть сію2 всю2 и3 слaву и4хъ: ћкw мнЁ преданA є4сть, и3, є3мyже ѓще хощY, дaмъ ю5:
7
Ти у́бо а́ще поклони́шися пре́до мно́ю, бу́дуть Тебі́ вся.
7
ты2 u5бо ѓще поклони1шисz прeдо мн0ю, бyдутъ тебЁ вс‰.
8
І отвіща́в рече́ єму́ Ісу́с: іди́ за Мно́ю, сатано́, пи́сано єсть: поклони́шися Го́споду Бо́гу твоєму́, і Тому́ єди́ному послу́жиши.
8
И# tвэщaвъ речE є3мY ї}съ: и3ди2 за мн0ю, сатано2 пи1сано є4сть: поклони1шисz гDу бGу твоемY, и3 томY є3ди1ному послyжиши.
9
І веде́ Єго́ во Ієрусали́м, і поста́ви Єго́ на крилі́ церко́внім, і рече́ Єму́: а́ще Син єси́ Бо́жий, ве́рзися отсю́ду до́лу;
9
И# ведE є3го2 во їеrли1мъ, и3 постaви є3го2 на крилЁ церк0внэмъ, и3 речE є3мY: ѓще сн7ъ є3си2 б9ій, вeрзисz tсю1ду д0лу:
10
пи́сано бо єсть, я́ко А́нгелом Свої́м запові́сть о Тебі́ сохрани́ти Тя;
10
пи1сано бо є4сть, ћкw ѓгGлwмъ свои6мъ заповёсть њ тебЁ сохрани1ти тS:
11
і на рука́х во́зьмуть Тя, да не когда́ преткне́ши о ка́мень но́гу Твою́.
11
и3 на рукaхъ в0змутъ тS, да не когдA преткнeши њ кaмень н0гу твою2.
12
І отвіща́в рече́ єму́ Ісу́с, я́ко рече́но єсть: не іску́сиши Го́спода Бо́га твоєго́.
12
И# tвэщaвъ речE є3мY ї}съ, ћкw речeно є4сть: не и3скyсиши гDа бGа твоегw2.
13
І сконча́в все іскуше́ніє дия́вол, оти́де от Него́ до вре́мене.
13
И# скончaвъ всE и3скушeніе діaволъ, tи1де t негw2 до врeмене.
14
І возврати́ся Ісу́с в си́лі духо́вній в Галиле́ю; і вість ізи́де по всей страні́ о Нем.
14
И# возврати1сz ї}съ въ си1лэ д¦0внэй въ галілeю: и3 вёсть и3зhде по всeй странЁ њ нeмъ.
15
І Той уча́ше на со́нмищих їх, сла́вим всі́ми.
15
И# т0й ўчaше на с0нмищихъ и4хъ, слaвимъ всёми.
16
(Зач. 13) І при́йде в Назаре́т, іді́же бі воспита́н; і вни́де, по оби́чаю Своєму́, в день субо́тний в со́нмище, і воста́ чести́.
16
(За? G‹.) И# пріи1де въ назарeтъ, и3дёже бЁ воспитaнъ: и3 вни1де, по њбhчаю своемY, въ дeнь суббHтный въ с0нмище, и3 востA чести2.
17
І да́ша Єму́ кни́гу Іса́ї проро́ка; і разгну́в кни́гу, обрі́те мі́сто, іді́же бі напи́сано:
17
И# дaша є3мY кни1гу и3сaіи прbр0ка: и3 разгнyвъ кни1гу, њбрёте мёсто, и3дёже бЁ напи1сано:
18
Дух Госпо́день на Мні; Єго́же ра́ди пома́за М'я благовісти́ти ни́щим, посла́ М'я ісціли́ти сокруше́нния се́рдцем, пропові́дати пліне́нним отпуще́ніє і сліпи́м прозрі́ніє, отпусти́ти сокруше́нния во отра́ду,
18
д¦ъ гDень на мнЁ: є3гHже рaди помaза мS бlговэсти1ти ни1щымъ, послa мz и3сцэли1ти сокрушє1нныz сeрдцемъ, проповёдати плэнє1ннымъ tпущeніе и3 слэпы6мъ прозрёніе, tпусти1ти сокрушє1нныz во tрaду,
19
пропові́дати лі́то Госпо́днє прия́тно.
19
проповёдати лёто гDне пріsтно.
20
І согну́в кни́гу, отда́в слузі́, сі́де; і всім в со́нмищі о́чі бі́ху зря́ще Нань.
20
И# согнyвъ кни1гу, tдaвъ слузЁ, сёде: и3 всBмъ въ с0нмищи џчи бёху зрsще нaнь.
21
І нача́т глаго́лати к ним, я́ко днесь сби́сться писа́ніє сіє́ во у́шію ва́шею.
21
И# начaтъ гlати къ ни6мъ, ћкw днeсь сбhстсz писaніе сіE во ќшію вaшєю.
22
І всі свиді́тельствоваху Єму́, (Зач. 14) і дивля́хуся о словесі́х благода́ті, ісходя́щих із уст Єго́, і глаго́лаху: не Сей ли єсть Син Іо́сифов?
22
И# вси2 свидётелствоваху є3мY, (За? д7‹.) и3 дивлsхусz њ словесёхъ блгdти, и3сходsщихъ и3з8 ќстъ є3гw2, и3 глаг0лаху: не сeй ли є4сть сн7ъ їHсифовъ;
23
І рече́ к ним: вся́ко рече́те Мі при́тчу сію́: врачу́, ісціли́ся Сам, єли́ка сли́шахом би́вшая в Капернау́мі, сотвори́ і зді во оте́чествії Своє́м.
23
И# речE къ ни6мъ: всsкw речeте ми2 при1тчу сію2: врачY, и3сцэли1сz сaмъ: є3ли6ка слhшахомъ бы6вшаz въ капернаyмэ, сотвори2 и3 здЁ во nтeчествіи своeмъ.
24
Рече́ же: амі́нь глаго́лю вам, я́ко ні кото́рий проро́к прия́тен єсть во оте́чествії своє́м;
24
Речe же: ґми1нь гlю вaмъ, ћкw ни кот0рый прbр0къ пріsтенъ є4сть во nтeчествіи своeмъ:
25
поі́стинні же глаго́лю вам: мно́гі вдови́ці бі́ша во дні Іліїни́ во Ізра́їлі, єгда́ заключи́ся не́бо три лі́та і мі́сяць шесть, я́ко бисть глад вели́к по всей землі́;
25
пои1стиннэ же гlю вaмъ: мнHги вдови6цы бёша во дни6 и3ліины6 во ї}ли, є3гдA заключи1сz нeбо три2 лBта и3 мцcъ шeсть, ћкw бhсть глaдъ вели1къ по всeй земли2:
26
і ні ко єди́ной їх по́слан бисть Ілія́, то́кмо в Саре́пту Сидо́нськую к жені́ вдови́ці.
26
и3 ни ко є3ди1ной и4хъ п0сланъ бhсть и3ліA, т0кмw въ сарeпту сідHнскую къ женЁ вдови1цэ.
27
І мно́зі прокаже́нні бі́ху при Єліссе́ї проро́ці во Ізра́їлі; і ні єди́н же от них очи́стися, то́кмо Неєма́н Сиріяни́н.
27
И# мн0зи прокажeни бёху при є3ліссeи прbр0цэ во ї}ли: и3 ни є3ди1нъ же t ни1хъ њчи1стисz, т0кмw неемaнъ сmріани1нъ.
28
І іспо́лнишася всі я́рости в со́нмищі, сли́шавшії сія́;
28
И# и3сп0лнишасz вси2 ћрости въ с0нмищи, слhшавшіи сі‰:
29
і воста́вше ізгна́ша Єго́ вон із гра́да, і ведо́ша Єго́ до верху́ гори́, на не́йже град їх со́здан бя́ше, да би́ша Єго́ низри́нули;
29
и3 востaвше и3згнaша є3го2 в0нъ и3з8 грaда, и3 вед0ша є3го2 до верхY горы2, на нeйже грaдъ и4хъ с0зданъ бsше, да бhша є3го2 низри1нули:
30
Он же проше́д посреді́ їх, ідя́ше.
30
џнъ же прошeдъ посредЁ и4хъ, и3дsше.
31
(Зач. 15) І сни́де в Капернау́м, град Галиле́йський; і бі учя́ їх в субо́ти.
31
(За? е7‹.) И# сни1де въ капернаyмъ грaдъ галілeйскій: и3 бЁ ўчS и5хъ въ суббw6ты.
32
І ужаса́хуся о уче́нії Єго́, я́ко со вла́стію бі сло́во Єго́.
32
И# ўжасaхусz њ ўчeніи є3гw2: ћкw со влaстію бЁ сл0во є3гw2.
33
І в со́нмищі бі челові́к іми́й ду́ха бі́са нечи́ста, і возопи́ гла́сом ве́ліїм,
33
И# въ с0нмищи бЁ человёкъ и3мhй дyха бёса нечи1ста, и3 возопи2 глaсомъ вeліимъ,
34
глаго́ля: оста́ви, что нам і Тебі́, Ісу́се Назаря́нине, прише́л єси́ погуби́ти нас; вім Тя, кто єси́, Святи́й Бо́жий.
34
глаг0лz: њстaви, что2 нaмъ и3 тебЁ, ї}се назарsнине, пришeлъ є3си2 погуби1ти нaсъ: вёмъ тS, кто2 є3си2, с™hй б9ій.
35
І запрети́ єму́ Ісу́с, глаго́ля: премолчи́ і ізи́ди із него́. І пове́рг єго́ біс посреді́, ізи́де із него́, ніка́коже вреди́в єго́.
35
И# запрети2 є3мY ї}съ, глаг0лz: премолчи2 и3 и3зhди и3з8 негw2. И# повeргъ є3го2 бёсъ посредЁ, и3зhде и3з8 негw2, никaкоже вреди1въ є3го2.
36
І бисть у́жас на всіх, і стяза́хуся, друг ко дру́гу глаго́люще: что сло́во сіє́, я́ко вла́стію і си́лою вели́ть нечи́стим духово́м, і ісхо́дять?
36
И# бhсть ќжасъ на всёхъ, и3 стzзaхусz, дрyгъ ко дрyгу глаг0люще: что2 сл0во сіE, ћкw влaстію и3 си1лою вели1тъ нечи6стымъ духовHмъ, и3 и3сх0дzтъ;
37
(Зач. 16) І ісхожда́ше глас о Нем во вся́ко мі́сто страни́.
37
(За? ѕ7‹.) И# и3схождaше глaсъ њ нeмъ во всsко мёсто страны2.
38
Воста́в же із со́нмища, вни́де в дом Си́монов; те́ща же Си́монова бі одержи́ма огне́м ве́ліїм; і моли́ша Єго́ о ней.
38
Востaвъ же и3з8 с0нмища, вни1де въ д0мъ сjмwновъ: тeща же сjмwнова бЁ њдержи1ма nгнeмъ вeліимъ: и3 моли1ша є3го2 њ нeй.
39
І став над не́ю, запрети́ огню́, і оста́ви ю; а́біє же воста́вши служа́ше їм.
39
И# стaвъ над8 нeю, запрети2 nгню2, и3 њстaви ю5: ѓбіе же востaвши служaше и5мъ.
40
Заходя́щу же со́лнцю, всі, єли́ці імі́яху боля́щия неду́ги разли́чними, привожда́ху їх к Нему́; Он же на єди́наго коєго́ждо їх ру́ці возло́ж, ісціля́ше їх.
40
Заходsщу же с0лнцу, вси2, є3ли1цы и3мёzху болsщыz нед{ги разли1чными, привождaху и5хъ къ немY: џнъ же на є3ди1наго коег0ждо и4хъ рyцэ возл0жь, и3сцэлsше и5хъ.
41
Ісхожда́ху же і бі́си от мно́гих, вопію́ще і глаго́люще, я́ко Ти єси́ Христо́с, Син Бо́жий. І запреща́я не дая́ше їм глаго́лати, я́ко ві́дяху Христа́ Самаго́ су́ща.
41
И#схождaху же и3 бёси t мн0гихъ, вопію1ще и3 глаг0люще, ћкw ты2 є3си2 хrт0съ сн7ъ б9ій. И# запрещaz не даsше и4мъ глаг0лати, ћкw вёдzху хrтA самаго2 сyща.
42
Би́вшу же дні, ізше́д іде́ в пу́сто мі́сто; і наро́ди іска́ху Єго́, і прийдо́ша к Нему́, і удержава́ху Єго́, да би не отше́л от них.
42
Бhвшу же дни2, и3зшeдъ и3дE въ пyсто мёсто: и3 нар0ди и3скaху є3го2, и3 пріид0ша къ немY, и3 ўдержавaху є3го2, да бы2 не tшeлъ t ни1хъ.
43
Он же рече́ к ним: я́ко і други́м градово́м благовісти́ти Мі подоба́єть Ца́рствіє Бо́жиє, я́ко на се по́слан єсьм.
43
Џнъ же речE къ ни6мъ, ћкw и3 други6мъ градовHмъ бlговэсти1ти ми2 подобaетъ цrтвіе б9іе: ћкw на сE п0сланъ є4смь.
44
І бі пропові́дая на со́нмищих Галиле́йських.
44
И# бЁ проповёдаz на с0нмищихъ галілeйскихъ.
Глава 5
1
(Зач. 17) Бисть же належа́щу Єму́ наро́ду, да би́ша сли́шали сло́во Бо́жиє, і Той бі стоя́ при є́зері Геннисаре́тсті,
1
(За? з7‹.) Бhсть же належaщу є3мY нар0ду, да бhша слhшали сл0во б9іе, и3 т0й бЁ стоS при є4зерэ геннисарeтстэ:
2
і ви́ді два корабля́ стоя́ща при є́зері; ри́баріє же отше́дше от нею́, ізмива́ху мре́жі.
2
и3 ви1дэ двA корабл‰ стоsща при є4зерэ: рhбаріе же tшeдше t нею2, и3змывaху мрє1жи.
3
Вліз же в єди́н от кораблю́, і́же бі Си́монов, моли́ єго́ от землі́ отступи́ти ма́ло; і сід уча́ше із корабля́ наро́ди.
3
Влёзъ же въ є3ди1нъ t кораблю6, и4же бЁ сjмwновъ, моли2 є3го2 t земли2 tступи1ти мaлw: и3 сёдъ ўчaше и3з8 кораблS нар0ды.
4
Я́коже преста́ глаго́ля, рече́ к Си́мону: поступи́ во глубину́, і вве́рзіте мре́жі ва́ша в лови́тву.
4
Ћкоже престA глаг0лz, речE къ сjмwну: поступи2 во глубинY, и3 ввeрзите мрє1жи вaшz въ лови1тву.
5
І отвіща́в Си́мон рече́ Єму́: Наста́вниче, об нощ всю тру́ждшеся, нічесо́же я́хом; по глаго́лу же Твоєму́ вве́ргу мре́жу.
5
И# tвэщaвъ сjмwнъ речE є3мY: настaвниче, њб8 н0щь всю2 трyждшесz, ничес0же ћхомъ: по глаг0лу же твоемY ввeргу мрeжу.
6
І се сотво́рше, я́ша мно́жество риб мно́го, протерза́шеся же мре́жа їх.
6
И# сE сотв0рше, ћша мн0жество рhбъ мн0го: протерзaшесz же мрeжа и4хъ.
7
І поману́ша прича́стником, і́же бі́ху во друзі́м кораблі́, да прише́дше помо́гуть їм; і прийдо́ша, і іспо́лниша о́ба корабля́, я́ко погружа́тися ї́ма.
7
И# поманyша причaстникwмъ, и5же бёху во друзёмъ корабли2, да пришeдше пом0гутъ и5мъ: и3 пріид0ша, и3 и3сп0лниша џба корабл‰, ћкw погружaтисz и4ма.
8
Ви́дів же Си́мон Петр, припаде́ к колі́нома Ісу́совома, глаго́ля: ізи́ди от мене́, я́ко муж грі́шен єсьм, Го́споди.
8
Ви1дэвъ же сjмwнъ пeтръ, припадE къ колёнома ї}совома, глаг0лz: и3зhди t менє2, ћкw мyжъ грёшенъ є4смь, гDи.
9
У́жас бо одержа́ше єго́ і вся су́щия с ним, о лови́тві риб, я́же я́ша.
9
Ќжасъ бо њдержaше є3го2 и3 вс‰ сyщыz съ ни1мъ, њ лови1твэ рhбъ, ±же ћша.
10
Та́кожде же Іа́кова і Іоа́нна, си́на Зеведе́йова, я́же бі́ста обе́щника Си́монові. І рече́ к Си́мону Ісу́с: не бо́йся, отсе́лі бу́деши челові́ки лов'я́.
10
Тaкожде же їaкwва и3 їwaнна сы6на зеведewва, ћже бёста њбє1щника сjмwнови. И# речE къ сjмwну ї}съ: не б0йсz: tсeлэ бyдеши человёки ловS.
11
І ізвле́кше [о́ба] корабля́ на зе́млю, оста́вльше вся, вслід Єго́ ідо́ша.
11
И# и3звлeкше (џба) корабл‰ на зeмлю, њстaвльше вс‰, в8слёдъ є3гw2 и3д0ша.
12
(Зач. 18) І бисть єгда́ бі Ісу́с во єди́ном от градо́в, і се муж іспо́лнь прокаже́нія; і ви́дів Ісу́са, пад ниць, моля́ся Єму́, глаго́ля: Го́споди, а́ще хо́щеши, мо́жеши м'я очи́стити.
12
(За? }‹.) И# бhсть є3гдA бЁ ї}съ во є3ди1номъ t градHвъ, и3 сE, мyжъ и3сп0лнь прокажeніz: и3 ви1дэвъ ї}са, пaдъ ни1цъ, молsсz є3мY, глаг0лz: гDи, ѓще х0щеши, м0жеши мS њчcтити.
13
І просте́р ру́ку, косну́ся єго́, рек: хощу́, очи́стися; і а́біє прока́за оти́де от него́.
13
И# простeръ рyку, коснyсz є3гw2, рeкъ: хощY, њчи1стисz: и3 ѓбіе прокaза tи1де t негw2.
14
І Той запові́да єму́ ні кому́же пові́дати; но шед покажи́ся ієре́йові, і принеси́ о очище́нії твоє́м, я́коже повелі́ Моїсе́й, во свиді́тельство їм.
14
И# т0й заповёда є3мY ни комyже повёдати: но шeдъ покажи1сz їерeови, и3 принеси2 њ њчищeніи твоeмъ, ћкоже повелЁ мwmсeй, во свидётелство и5мъ.
15
Прохожда́ше же па́че сло́во о Нем; і схожда́хуся наро́ди мно́зі сли́шати і ціли́тися от Него́ от неду́г свої́х.
15
Прохождaше же пaче сл0во њ нeмъ: и3 схождaхусz нар0ди мн0зи слhшати и3 цэли1тисz t негw2 t нед{гъ свои1хъ.
16
Той же бі отходя́ в пусти́ню і моля́ся.
16
Т0й же бЁ tходS въ пустhню и3 молsсz.
17
(Зач. 19) І бисть во єди́н от дній, і Той бі учя́; і бі́ху сідя́ще фарисе́є і законоучи́теліє, і́же бі́ху пришли́ от вся́кия ве́сі Галиле́йськия, і Іуде́йськия, і Ієрусали́мськия; і си́ла Госпо́дня бі ісціля́ющи їх;
17
(За? f7‹.) И# бhсть во є3ди1нъ t днjй, и3 т0й бЁ ўчS: и3 бёху сэдsще фарісeє и3 законоучи1теліе, и5же бёху пришли2 t всsкіz вeси галілeйскіz и3 їудeйскіz и3 їеrли1мскіz: и3 си1ла гDнz бЁ и3сцэлsющи и5хъ:
18
і се му́жіє нося́ще на одрі́ челові́ка, і́же бі разсла́блен, і іска́ху внести́ єго́ і положи́ти пред Ним;
18
и3 сE мyжіе носsще на nдрЁ человёка, и4же бЁ разслaбленъ, и3 и3скaху внести2 є3го2 и3 положи1ти пред8 ни1мъ:
19
і не обрі́тше куді́ внести́ єго́ наро́да ра́ди, взлі́зше на храм, сквозі́ скуде́ли [кров скуде́льний] низві́сиша єго́ со одро́м на среду́ пред Ісу́са.
19
и3 не њбрётше кудЁ внести2 є3го2 нар0да рaди, взлёзше на хрaмъ, сквозЁ скудeлы [кр0въ скудeльный] низвёсиша є3го2 со nдр0мъ на средY пред8 ї}са.
20
І ви́дів ві́ру їх, рече́ єму́: челові́че, оставля́ютьтіся грісі́ твої́.
20
И# ви1дэвъ вёру и4хъ, речE є3мY: человёче, њставлsюттисz грэси2 твои2.
21
І нача́ша помишля́ти кни́жници і фарисе́є, глаго́люще: кто єсть Сей, І́же глаго́леть хули́, кто мо́жеть оставля́ти гріхи́, то́кмо єди́н Бог?
21
И# начaша помышлsти кни1жницы и3 фарісeє, глаг0люще: кто2 є4сть сeй, и4же глаг0летъ хулы6, кто2 м0жетъ њставлsти грэхи2, т0кмw є3ди1нъ бGъ;
22
Разумі́в же Ісу́с помишле́нія їх, отвіща́в рече́ к ним: что помишля́єте в сердця́х ва́ших?
22
Разумёвъ же ї}съ помышлє1ніz и4хъ, tвэщaвъ речE къ ни6мъ: что2 помышлsете въ сердцaхъ вaшихъ;
23
Что єсть удо́біє, рещи́: оставля́ютьтіся грісі́ твої́? Іли́ рещи́: воста́ни і ходи́?
23
что2 є4сть ўд0бэе, рещи2: њставлsюттисz грэси2 твои2; и3ли2 рещи2: востaни и3 ходи2;
24
Но да уві́сте, я́ко власть і́мать Син Челові́чеський на землі́ отпуща́ти гріхи́, (рече́ разсла́бленному:) тебі́ глаго́лю: воста́ни і возьми́ одр твой, і іди́ в дом твой.
24
но да ўвёсте, ћкw влaсть и4мать сн7ъ чlвёческій на земли2 tпущaти грэхи2, (речE разслaбленному:) тебЁ глаг0лю: востaни и3 возми2 џдръ тв0й, и3 и3ди2 въ д0мъ тв0й.
25
І а́біє воста́в пред ни́ми, взем, на не́мже лежа́ше, і́де в дом свой, сла́в'я Бо́га.
25
И# ѓбіе востaвъ пред8 ни1ми, взeмъ, на нeмже лежaше, и4де въ д0мъ св0й, слaвz бGа.
26
І у́жас прия́т всіх, і сла́вляху Бо́га; і іспо́лнишася стра́ха, глаго́люще, я́ко ви́діхом пресла́вная днесь.
26
И# ќжасъ пріsтъ всёхъ, и3 слaвлzху бGа: и3 и3сп0лнишасz стрaха, глаг0люще, ћкw ви1дэхомъ пресл†внаz днeсь.
27
(Зач. 20) І посе́м ізи́де, і узрі́ митаря́ і́менем Леві́ю, сідя́ща на ми́тниці, і рече́ єму́: іди́ по Мні.
27
(За? к7.) И# посeмъ и3зhде, и3 ўзрЁ мытарS и4менемъ леvjю, сэдsща на мhтницэ, и3 речE є3мY: и3ди2 по мнЁ.
28
І оста́вль вся, воста́в вослі́д Єго́ і́де.
28
И# њстaвль вс‰, востaвъ вослёдъ є3гw2 и4де.
29
І сотвори́ учрежде́ніє ве́ліє Леві́й Єму́ в дому́ своє́м; і бі наро́д митаре́й мног, і іні́х, і́же бя́ху с ним возлежа́ще.
29
И# сотвори2 ўчреждeніе вeліе леvjй є3мY въ домY своeмъ: и3 бЁ нар0дъ мытарeй мн0гъ, и3 и3нёхъ, и5же бsху съ ни1мъ возлежaще.
30
І ропта́ху кни́жници на Него́ і фарисе́є, ко ученико́м Єго́ глаго́люще: почто́ с митарі́ і грі́шники я́сте і піє́те?
30
И# роптaху кни1жницы на него2 и3 фарісeє, ко ўчн7кHмъ є3гw2 глаг0люще: почто2 съ мытари6 и3 грBшники ћсте и3 піeте;
31
І отвіща́в Ісу́с рече́ к ним: не тре́бують здра́вії врача́, но боля́щії;
31
И# tвэщaвъ ї}съ речE къ ни6мъ: не трeбуютъ здр†віи врачA, но болsщіи:
32
не прийдо́х призва́ти пра́ведних, но грі́шния в покая́ніє.
32
не пріид0хъ призвaти прaведныхъ, но грBшныz въ пока‰ніе.
33
(Зач. 21) Они́ же рі́ша к Нему́: почто́ ученици́ Іоа́ннови постя́ться ча́сто і моли́тви творя́ть, та́кожде і фарисе́йстії, а Твої́ ядя́ть і пію́ть?
33
(За? к7№.) Nни1 же рёша къ немY: почто2 ўченицы2 їwaнновы постsтсz чaстw и3 моли6твы творsтъ, тaкожде и3 фарісeйстіи, ґ твои2 kдsтъ и3 пію1тъ;
34
Он же рече́ к ним: єда́ мо́жете сини́ бра́чния, до́ндеже жени́х с ни́ми єсть, сотвори́ти пости́тися?
34
Џнъ же речE къ ни6мъ: є3дA м0жете сыны2 бр†чныz, д0ндеже жени1хъ съ ни1ми є4сть, сотвори1ти пости1тисz;
35
При́йдуть же дні́є, єгда́ от'я́т бу́деть от них жени́х, і тогда́ постя́ться в ти́я дні.
35
Пріи1дутъ же днjе, є3гдA tsтъ бyдетъ t ни1хъ жени1хъ, и3 тогдA постsтсz въ ты6z дни6.
36
Глаго́лаше же і при́тчу к ним, я́ко нікто́же приставле́нія ри́зи но́ви приставля́єть на ри́зу ве́тху; а́ще ли же ні, і но́вую раздере́ть, і ве́тсій не согласу́єть є́же от но́ваго.
36
Гlаше же и3 при1тчу къ ни6мъ, ћкw никт0же приставлeніz ри1зы н0вы приставлsетъ на ри1зу вeтху: ѓще ли же ни2, и3 н0вую раздерeтъ, и3 вeтсэй не согласyетъ є4же t н0вагw.
37
І нікто́же влива́єть вина́ но́ва в мі́хи ве́тхі; а́ще ли же ні, расто́ргнеть но́воє вино́ мі́хи, і само́ ізліє́ться, і мі́сі поги́бнуть;
37
И# никт0же вливaетъ вінA н0ва въ мёхи вє1тхи: ѓще ли же ни2, раст0ргнетъ н0вое віно2 мёхи, и3 само2 и3зліeтсz, и3 мёси поги1бнутъ:
38
но вино́ но́воє в мі́хи но́ви влива́ти [подоба́єть]; і обоя́ соблюду́ться.
38
но віно2 н0вое въ мёхи нHвы вливaти [подобaетъ]: и3 nбо‰ соблюдyтсz.
39
І нікто́же пив ве́тхоє, а́біє хо́щеть но́ваго; глаго́леть бо: ве́тхоє лу́чше єсть.
39
И# никт0же пи1въ вeтхое, ѓбіе х0щетъ н0вагw: глаг0летъ бо: вeтхое лyчше є4сть.
Глава 6
1
(Зач. 22) Бисть же в субо́ту второпе́рвую іти́ Єму́ сквозі́ сі́янія; і восторга́ху ученици́ Єго́ кла́си, і ядя́ху, стира́юще рука́ми.
1
(За? к7в7.) Бhсть же въ суббHту второпeрвую и3ти2 є3мY сквозЁ сBzніz: и3 восторгaху ўчн7цы2 є3гw2 клaсы, и3 kдsху, стирaюще рукaми.
2
Ні́ції же от фарисе́й рі́ша їм: что творите́, єго́же не досто́їть твори́ти в субо́ти?
2
Нёцыи же t фарісє1й рёша и5мъ: что2 творитE, є3гHже не дост0итъ твори1ти въ суббw6ты;
3
І отвіща́в Ісу́с рече́ к ним: ні ли сего́ чли єсте́, є́же сотвори́ Дави́д, єгда́ взалка́ся сам і і́же с ним бя́ху?
3
И# tвэщaвъ ї}съ речE къ ни6мъ: ни ли2 сегw2 чли2 є3стE, є4же сотвори2 дв7дъ, є3гдA взалкaсz сaмъ и3 и5же съ ни1мъ бsху;
4
Ка́ко вни́де в дом Бо́жий, і хлі́би предложе́нія взем, і яде́, і даде́ і су́щим с ним, ї́хже не досто́яше я́сти, то́кмо єди́ним ієре́єм?
4
кaкw вни1де въ д0мъ б9ій, и3 хлёбы предложeніz взeмъ, и3 kдE, и3 дадE и3 сyщымъ съ ни1мъ, и4хже не дост0zше ћсти, т0кмw є3ди1нымъ їерeємъ;
5
І глаго́лаше їм, я́ко госпо́дь єсть Син Челові́чеський і субо́ті.
5
И# глаг0лаше и5мъ, ћкw госп0дь є4сть сн7ъ чlвёческій и3 суббHтэ.
6
Бисть же і в другу́ю субо́ту вни́ти Єму́ в со́нмище і учи́ти; і бі та́мо челові́к, і рука́ єму́ десна́я бі суха́.
6
Бhсть же и3 въ другyю суббHту вни1ти є3мY въ с0нмище и3 ўчи1ти: и3 бЁ тaмw человёкъ, и3 рукA є3мY деснaz бЁ сухA.
7
Назира́ху же кни́жници і фарисе́ї, а́ще в субо́ту ісціли́ть, да обря́щуть річь Нань.
7
Назирaху же кни1жницы и3 фарісє1и, ѓще въ суббHту и3сцэли1тъ, да њбрsщутъ рёчь нaнь.
8
Он же ві́дяше помишле́нія їх, і рече́ челові́ку іму́щему су́ху ру́ку: воста́ни і ста́ни посреді́. Он же воста́в ста.
8
Џнъ же вёдzше помышлє1ніz и4хъ, и3 речE человёку и3мyщему сyху рyку: востaни и3 стaни посредЁ. Џнъ же востaвъ стA.
9
Рече́ же Ісу́с к ним: вопрошу́ ви: что досто́їть в субо́ти, добро́ твори́ти, іли́ зло твори́ти? Ду́шу спасти́, іли́ погуби́ти? Они́ же умолча́ша.
9
Речe же ї}съ къ ни6мъ: вопрошY вы2: что2 дост0итъ въ суббw6ты, добро2 твори1ти, и3ли2 ѕло2 твори1ти; дyшу спcти2, и3ли2 погуби1ти; Nни1 же ўмолчaша.
10
І воззрі́в на всіх їх, рече́ єму́: простри́ ру́ку твою́. Он же сотвори́ та́ко; і утверди́ся рука́ єго́ здра́ва, я́ко друга́я.
10
И# воззрёвъ на всёхъ и4хъ, речE є3мY: простри2 рyку твою2. Џнъ же сотвори2 тaкw: и3 ўтверди1сz рукA є3гw2 здрaва ћкw другaz.
11
Они́ же іспо́лнишася безу́мія, і глаго́лаху друг ко дру́гу, что би́ша сотвори́ли Ісу́сові.
11
Nни1 же и3сп0лнишасz безyміz, и3 глаг0лаху дрyгъ ко дрyгу, что2 бhша сотвори1ли ї}сови.
12
(Зач. 23) Бисть же во дні ти́я, ізи́де в го́ру помоли́тися; і бі об нощ в моли́тві Бо́жії.
12
(За? к7G.) Бhсть же во дни6 ты6z, и3зhде въ г0ру помоли1тисz: и3 бЁ њб8 н0щь въ моли1твэ б9іи.
13
І єгда́ бисть день, призва́ ученики́ Своя́; і ізбра́ от них двана́десяте, ї́хже і апо́столи нарече́;
13
И# є3гдA бhсть дeнь, призвA ўчн7ки2 сво‰: и3 и3збрA t ни1хъ дванaдесzте, и5хже и3 ґпcлы наречE:
14
Си́мона, єго́же іменова́ Петра́, і Андре́я, бра́та єго́, Іа́кова і Іоа́нна, Фили́ппа і Варфоломе́я,
14
сjмwна, є3г0же и3меновA петрA, и3 ґндрeа брaта є3гw2, їaкwва и3 їwaнна, філjппа и3 варfоломeа,
15
Матфе́я і Фому́, Іа́кова Алфе́єва і Симо́на нарица́ємаго Зило́та,
15
матfeа и3 fwмY, їaкwва ґлфeева и3 сімHна нарицaемаго зилHта,
16
Іу́ду Іа́ковля, і Іу́ду Іскаріо́тськаго, і́же і бисть преда́тель.
16
їyду їaкwвлz, и3 їyду їскаріHтскаго, и4же и3 бhсть предaтель.
17
(Зач. 24) Ізше́д с ни́ми, ста на мі́сті ра́вні; і наро́д учени́к Єго́, і мно́жество мно́го люде́й от всея́ Іуде́ї і Ієрусали́ма і помо́рія Ти́рська і Сидо́нська,
17
(За? к7д7.) И#зшeдъ съ ни1ми, стA на мёстэ рaвнэ: и3 нар0дъ ўчени6къ є3гw2, и3 мн0жество мн0го людeй t всеS їудeи и3 їеrли1ма и3 пом0ріz тЂрска и3 сідHнска,
18
і́же прийдо́ша послу́шати Єго́ і ісціли́тися от неду́г свої́х, і стра́ждущії от дух нечи́стих; і ісціля́хуся.
18
и5же пріид0ша послyшати є3гw2 и3 и3сцэли1тисz t нед{гъ свои1хъ, и3 стрaждущіи t д{хъ нечи1стыхъ: и3 и3сцэлsхусz.
19
І весь наро́д іска́ше прикаса́тися Єму́; я́ко си́ла от Него́ ісхожда́ше і ісціля́ше вся.
19
И# вeсь нар0дъ и3скaше прикасaтисz є3мY: ћкw си1ла t негw2 и3схождaше и3 и3сцэлsше вс‰.
20
І Той возве́д о́чі Свої́ на ученики́ Своя́, глаго́лаше: блаже́нні ни́щії ду́хом, я́ко ва́ше єсть Ца́рствіє Бо́жиє.
20
И# т0й возвeдъ џчи свои2 на ўчн7ки2 сво‰, глаг0лаше: блажeни ни1щіи дyхомъ: ћкw вaше є4сть цrтвіе б9іе.
21
Блаже́нні а́лчущії ни́ні, я́ко наси́титеся. Блаже́нні пла́чущії ни́ні, я́ко возсміє́теся.
21
Блажeни, ѓлчущіи нн7э: ћкw насhтитесz. Блажeни, плaчущіи нн7э: ћкw возсмэeтесz.
22
Блаже́нні бу́дете, єгда́ возненави́дять вас челові́ци, і єгда́ разлуча́ть ви, і поно́сять, і пронесу́ть і́м'я ва́ше, я́ко зло, Си́на Челові́чеськаго ра́ди.
22
Блажeни бyдете, є3гдA возненави1дzтъ вaсъ человёцы, и3 є3гдA разлучaтъ вы2, и3 пон0сzтъ, и3 пронесyтъ и4мz вaше ћкw ѕло2, сн7а чlвёческагw рaди.
23
Возра́дуйтеся в той день і взигра́йте; се бо мзда ва́ша мно́га на небесі́. По сим бо творя́ху проро́ком отці́ їх.
23
Возрaдуйтесz въ т0й дeнь и3 взыгрaйте: сe бо мздA вaша мн0га на нб7си2. По си6мъ бо творsху прbр0кwмъ nтцы2 и4хъ.
24
(Зач. 25) Оба́че го́ре вам, бога́тим, я́ко отстоїте́ утіше́нія ва́шего [я́ко восприє́млете утіше́ніє ва́ше].
24
(За? к7е7.) Nбaче г0ре вaмъ бог†тымъ: ћкw tстоитE ўтэшeніz вaшегw [ћкw воспріeмлете ўтэшeніе вaше].
25
Го́ре вам, наси́щеннії ни́ні, я́ко вза́лчете. Го́ре вам, смію́щимся ни́ні, я́ко возрида́єте і воспла́чете.
25
Г0ре вaмъ, насhщенніи нн7э: ћкw взaлчете. Г0ре вaмъ смэю1щымсz нн7э: ћкw возрыдaете и3 восплaчете.
26
Го́ре, єгда́ до́брі реку́ть вам всі челові́ци, по сим бо творя́ху лжепроро́ком отці́ їх.
26
Г0ре, є3гдA д0брэ рекyтъ вaмъ вси2 человёцы: по си6мъ бо творsху лжепрор0кwмъ nтцы2 и4хъ.
27
Но вам глаго́лю, сли́шащим: любі́те враги́ ва́ша, добро́ творі́те ненави́дящим вас,
27
Но вaмъ глаг0лю слhшащымъ: люби1те враги2 вaшz, добро2 твори1те ненави1дzщымъ вaсъ,
28
благослові́те клену́щия ви, і молі́теся за творя́щих вам оби́ду.
28
благослови1те кленyщыz вы2, и3 моли1тесz за творsщихъ вaмъ њби1ду.
29
Бію́щему тя в лани́ту, пода́ждь і другу́ю; і от взима́ющаго ті ри́зу, і срачи́цю не возбрани́.
29
Бію1щему тS въ лани1ту, подaждь и3 другyю: и3 t взимaющагw ти2 ри1зу, и3 срачи1цу не возбрани2.
30
Вся́кому же прося́щему у тебе́, дай; і от взима́ющаго твоя́, не істязу́й.
30
Всsкому же просsщему ў тебє2, дaй: и3 t взимaющаго тво‰, не и3стzзyй.
31
(Зач. 26) І я́коже хо́щете да творя́ть вам челові́ци, і ви творі́те їм та́кожде.
31
(За? к7ѕ7.) И# ћкоже х0щете да творsтъ вaмъ человёцы, и3 вы2 твори1те и5мъ тaкожде.
32
І а́ще лю́бите лю́б'ящия ви, ка́я вам благода́ть єсть? І́бо і грі́шници лю́б'ящия їх лю́б'ять.
32
И# ѓще лю1бите лю1бzщыz вы2, кaz вaмъ благодaть є4сть; и4бо и3 грBшницы лю1бzщыz и4хъ лю1бzтъ.
33
І а́ще благотворите́ благотворя́щим вам, ка́я вам благода́ть єсть? І́бо і грі́шници то́жде творя́ть.
33
И# ѓще благотворитE благотворsщымъ вaмъ, кaz вaмъ благодaть є4сть; и4бо и3 грBшницы т0жде творsтъ.
34
І а́ще взайм даєте́, от ни́хже ча́єте восприя́ти, ка́я вам благода́ть єсть, і́бо і грі́шници грі́шником взайм дава́ють, да воспри́ймуть ра́вная.
34
И# ѓще взаи1мъ даетE, t ни1хже чaете воспріsти, кaz вaмъ благодaть є4сть, и4бо и3 грBшницы грёшникwмъ взаи1мъ давaютъ, да воспріи1мутъ р†внаz.
35
Оба́че любі́те враги́ ва́ша, і благотворі́те, і взайм да́йте, нічесо́же ча́юще; і бу́деть мзда ва́ша мно́га, і бу́дете си́нове Ви́шняго; я́ко Той благ єсть на безблагода́тния [неблагода́рния] і зли́я.
35
Nбaче люби1те враги2 вaшz, и3 благотвори1те, и3 взаи1мъ дaйте, ничесHже чaюще: и3 бyдетъ мздA вaша мн0га, и3 бyдете сhнове вhшнzгw: ћкw т0й бlгъ є4сть на безблагод†тныz [неблагод†рныz] и3 ѕлы6z.
36
Бу́діте у́бо милосе́рді, я́коже і Оте́ць ваш милосе́рд єсть.
36
Бyдите u5бо милосeрди, ћкоже и3 nц7ъ вaшъ милосeрдъ є4сть.
37
(Зач. 27) І не суді́те, і не су́дять вам; (і) не осужда́йте, да не осужде́нні бу́дете; отпуща́йте, і отпу́стять вам;
37
(За? к7з7.) И# не суди1те, и3 не сyдzтъ вaмъ: (и3) не њсуждaйте, да не њсуждeни бyдете: tпущaйте, и3 tпyстzтъ вaмъ:
38
да́йте, і да́сться вам; мі́ру добру́, натка́ну і потря́сну і прелива́ющуся дадя́ть на ло́но ва́ше; то́ю бо мі́рою, є́юже мі́рите, возмі́риться вам.
38
дaйте, и3 дaстсz вaмъ: мёру добрY, наткaну и3 потрsсну и3 преливaющусz дадsтъ на л0но вaше: т0ю бо мёрою, є4юже мёрите, возмёритсz вaмъ.
39
Рече́ же при́тчу їм: єда́ мо́жеть сліпе́ць сліпця́ води́ти? Не о́ба ли в я́му впаде́тася?
39
Речe же при1тчу и5мъ: є3дA м0жетъ слэпeцъ слэпцA води1ти; не џба ли въ ћму впадeтасz;
40
Ність учени́к над учи́теля своєго́; соверше́н же всяк бу́деть, я́коже (і) учи́тель єго́.
40
Нёсть ўчени6къ над8 ўчи1телz своего2: совершeнъ же всsкъ бyдетъ, ћкоже (и3) ўчи1тель є3гw2.
41
Что же ви́диши суче́ць, і́же єсть во очесі́ бра́та твоєго́, бервна́ же, є́же єсть во очесі́ твоє́м, не чу́єши?
41
Чт0 же ви1диши сучeцъ, и4же є4сть во nчеси2 брaта твоегw2, бервнa же, є4же є4сть во nчеси2 твоeмъ, не чyеши;
42
Іли́ ка́ко мо́жеши рещи́ бра́ту твоєму́: бра́те, оста́ви, да ізму́ суче́ць, і́же єсть во очесі́ твоє́м, сам су́щаго во очесі́ твоє́м бервна́ не ви́дя? Лицемі́ре, ізми́ пе́рвіє бервно́ із очесе́ твоєго́, і тогда́ про́зриши із'я́ти суче́ць із очесе́ бра́та твоєго́.
42
И#ли2 кaкw м0жеши рещи2 брaту твоемY: брaте, њстaви, да и3змY сучeцъ, и4же є4сть во nчеси2 твоeмъ, сaмъ сyщагw во nчеси2 твоeмъ бервнA не ви1дz; Лицемёре, и3зми2 пeрвэе бервно2 и3з8 nчесE твоегw2, и3 тогдA пр0зриши и3з8sти сучeцъ и3з8 nчесE брaта твоегw2.
43
Ність бо дре́во добро́, творя́ плода́ зла; ніже́ дре́во зло, творя́ плода́ добра́.
43
Нёсть бо дрeво добро2, творS плодA ѕлA: нижE дрeво ѕло2, творS плодA добрA.
44
Вся́ко бо дре́во от плода́ своєго́ познає́ться; не от те́рнія бо че́шуть смо́кви, ні от купини́ є́млють гро́здія.
44
Всsко бо дрeво t плодA своегw2 познаeтсz: не t тeрніz бо чeшутъ смHквы, ни t купины2 є4млютъ грHздіz.
45
Благи́й челові́к от блага́го сокро́вища се́рдця своєго́ ізно́сить благо́є; і злий челові́к от зла́го сокро́вища се́рдця своєго́ ізно́сить зло́є; от ізби́тка бо се́рдця глаго́лють уста́ єго́.
45
Бlгjй человёкъ t бlгaгw сокр0вища сeрдца своегw2 и3зн0ситъ бlг0е: и3 ѕлhй человёкъ t ѕлaгw сокр0вища сeрдца своегw2 и3зн0ситъ ѕл0е: t и3збhтка бо сeрдца глаг0лютъ ўстA є3гw2.
46
(Зач. 28) Что же М'я зовете́: Го́споди, Го́споди, і не творите́, я́же глаго́лю?
46
(За? к7}.) Чт0 же мS зоветE: гDи, гDи, и3 не творитE, ±же гlю;
47
Всяк гряди́й ко Мні і сли́шай словеса́ Моя́ і творя́ я, скажу́ вам, кому́ єсть подо́бен;
47
Всsкъ грzдhй ко мнЁ и3 слhшай словесA мо‰ и3 творS |, скажY вaмъ, комY є4сть под0бенъ:
48
подо́бен єсть челові́ку зи́ждущу хра́мину, і́же іскопа́ і углуби́, і положи́ основа́ніє на ка́мені; наводне́нію же би́вшу, припаде́ ріка́ ко хра́мині той, і не мо́же поколеба́ти єя́; основана́ бо бі на ка́мені.
48
под0бенъ є4сть человёку зи1ждущу хрaмину, и4же и3скопA и3 ўглуби2, и3 положи2 њсновaніе на кaмени: наводнeнію же бhвшу, припадE рэкA ко хрaминэ т0й, и3 не м0же поколебaти є3S: њснованa бо бЁ на кaмени.
49
Сли́шавий же і не сотвори́вий подо́бен єсть челові́ку созда́вшему хра́мину на землі́ без основа́нія; к не́йже припаде́ ріка́, і а́біє паде́ся, і бисть разруше́ніє хра́мини тоя́ ве́ліє.
49
Слhшавый же и3 не сотвори1вый под0бенъ є4сть человёку создaвшему хрaмину на земли2 без8 њсновaніz: къ нeйже припадE рэкA, и3 ѓбіе падeсz, и3 бhсть разрушeніе хрaмины тоS вeліе.
Глава 7
1
Єгда́ же сконча́ вся глаго́ли Своя́ в слу́хи лю́дем, (Зач. 29) вни́де в Капернау́м.
1
Е#гдa же скончA вс‰ гlг0лы сво‰ въ слyхи лю1демъ, (За? к7f7.) вни1де въ капернаyмъ.
2
Со́тнику же ні́коєму раб боля́ злі, хотя́ше [імі́яше] умре́ти, і́же бі єму́ че́стен.
2
С0тнику же нёкоему рaбъ болS ѕлЁ, хотsше [и3мёzше] ўмрeти, и4же бЁ є3мY чeстенъ.
3
Сли́шав же о Ісу́сі, посла́ к Нему́ ста́рці іуде́йськія, моля́ Єго́, я́ко да прише́д спасе́ть раба́ єго́.
3
Слhшавъ же њ ї}сэ, послA къ немY стaрцы їудє1йскіz, молS є3го2, ћкw да пришeдъ сп7сeтъ рабA є3гw2.
4
Они́ же прише́дше ко Ісу́сові, моля́ху Єго́ то́щно, глаго́люще, я́ко досто́їн єсть, єму́же да́си сіє́;
4
Nни1 же пришeдше ко ї}сови, молsху є3го2 т0щно, глаг0люще, ћкw дост0инъ є4сть, є3мyже дaси сіE:
5
лю́бить бо язи́к наш, і со́нмище той созда́ нам.
5
лю1битъ бо kзhкъ нaшъ, и3 с0нмище т0й создA нaмъ.
6
Ісу́с же ідя́ше с ни́ми. І уже́ Єму́ не дале́че су́щу от хра́мини, посла́ к Нему́ со́тник дру́ги, глаго́ля Єму́: Го́споди, не дви́жися; нісьм бо досто́їн, да под кров мой вни́деши;
6
Ї}съ же и3дsше съ ни1ми. И# ўжE є3мY не далeче сyщу t хрaмины, послA къ немY с0тникъ дрyги, глаг0лz є3мY: гDи, не дви1жисz: нёсмь бо дост0инъ, да под8 кр0въ м0й вни1деши:
7
ті́мже ні себе́ досто́йна сотвори́х прийти́ к Тебі́; но рци сло́во, і ісцілі́єть о́трок мой;
7
тёмже ни себE дост0йна сотвори1хъ пріити2 къ тебЁ: но рцы2 сл0во, и3 и3сцэлёетъ џтрокъ м0й:
8
і́бо і аз челові́к єсьм под влади́кою учине́н, імі́я под собо́ю во́їни; і глаго́лю сему́: іди́, і іде́ть; і друго́му: прийди́, і при́йдеть; і рабу́ моєму́: сотвори́ сіє́, і сотвори́ть.
8
и4бо и3 ѓзъ человёкъ є4смь под8 владhкою ўчинeнъ, и3мёz под8 соб0ю в0ины: и3 глаг0лю семY: и3ди2, и3 и3дeтъ: и3 друг0му: пріиди2, и3 пріи1детъ: и3 рабY моемY: сотвори2 сіE, и3 сотвори1тъ.
9
Сли́шав же сія́ Ісу́с, чуди́ся єму́, і, обра́щся іду́щему по Нем наро́ду, рече́: глаго́лю вам, ні во Ізра́їлі толи́ки ві́ри обріто́х.
9
Слhшавъ же сі‰ ї}съ, чуди1сz є3мY, и3 њбрaщьсz и3дyщему по нeмъ нар0ду речE: глаг0лю вaмъ, ни во ї}ли толи1ки вёры њбрэт0хъ.
10
І возвра́щшеся по́сланії обріто́ша боля́щаго раба́ ісцілі́вша.
10
И# возврaщшесz п0сланіи њбрэт0ша болsщаго рабA и3сцэлёвша.
11
(Зач. 30) І бисть посе́м, ідя́ше во град, нарица́ємий Наї́н; і с Ним ідя́ху ученици́ Єго́ мно́зі і наро́д мног.
11
(За? l.) И# бhсть посeмъ, и3дsше во грaдъ, нарицaемый наjнъ: и3 съ ни1мъ и3дsху ўчн7цы2 є3гw2 мн0зи и3 нар0дъ мн0гъ.
12
Я́коже прибли́жися ко врато́м гра́да, і се ізноша́ху уме́рша, си́на єдиноро́дна ма́тері своє́й, і та бі вдова́; і наро́д от гра́да мног с не́ю.
12
Ћкоже прибли1жисz ко вратHмъ грaда, и3 сE и3зношaху ўмeрша, сhна є3динор0дна мaтери своeй, и3 тA бЁ вдовA: и3 нар0дъ t грaда мн0гъ съ нeю.
13
І ви́дів ю Госпо́дь, милосе́рдова о ней, і рече́ єй: не пла́чи.
13
И# ви1дэвъ ю5 гDь, милосeрдова њ нeй, и3 речE є4й: не плaчи.
14
І присту́пль косну́ся во одр; нося́щії же ста́ша; і рече́: ю́ноше, тебі́ глаго́лю, воста́ни!
14
И# пристyпль коснyсz во џдръ: носsщіи же стaша: и3 речE: ю4ноше, тебЁ глаг0лю, востaни.
15
І сі́де ме́ртвий, і нача́т глаго́лати; і даде́ єго́ ма́тері єго́.
15
И# сёде мeртвый, и3 начaтъ глаг0лати: и3 дадE є3го2 мaтери є3гw2.
16
Прия́т же страх всіх, і сла́вляху Бо́га, глаго́люще: я́ко проро́к ве́лій воста́ в нас, і я́ко посіти́ Бог люде́й Свої́х.
16
Пріsтъ же стрaхъ всёхъ, и3 слaвлzху бGа, глаг0люще: ћкw прbр0къ вeлій востA въ нaсъ, и3 ћкw посэти2 бGъ людeй свои1хъ.
17
(Зач. 31) І ізи́де сло́во сіє́ по всей Іуде́ї о Нем і по всей страні́.
17
(За? l№.) И# и3зhде сл0во сіE по всeй їудeи њ нeмъ, и3 по всeй странЁ.
18
І возвісти́ша Іоа́нну ученици́ єго́ о всіх сих.
18
И# возвэсти1ша їwaнну ўченицы2 є3гw2 њ всёхъ си1хъ.
19
І призва́в два ні́кая от учени́к свої́х Іоа́нн, посла́ ко Ісу́су, глаго́ля: Ти ли єси́ Гряди́й, іли́ іно́го ча́єм?
19
И# призвaвъ двA нBкаz t ўчени6къ свои1хъ їwaннъ, послA ко ї}су, глаг0лz: тh ли є3си2 грzдhй, и3ли2 и3н0гw чaемъ;
20
Прише́дша же к Нему́ му́жа рі́ста: Іоа́нн Крести́тель посла́ нас к Тебі́, глаго́ля: Ти ли єси́ Гряди́й, іли́ іно́го ча́єм?
20
Пришє1дша же къ немY м{жа рёста: їwaннъ кrти1тель послA нaсъ къ тебЁ, глаг0лz: тh ли є3си2 грzдhй, и3ли2 и3н0гw чaемъ;
21
В той же час ісціли́ мно́гі от неду́г і ран і дух злих, і мно́гим сліпи́м дарова́ прозрі́ніє.
21
Въ т0й же чaсъ и3сцэли2 мнHги t нед{гъ и3 р†нъ и3 д{хъ ѕлhхъ, и3 мнHгимъ слэпы6мъ даровA прозрёніе.
22
І отвіща́в Ісу́с рече́ ї́ма: ше́дша возвісти́та Іоа́нну, я́же ви́діста і сли́шаста: я́ко сліпі́ї прозира́ють, хро́мії хо́дять, прокаже́ннії очища́ються, глусі́ї сли́шать, ме́ртвії востаю́ть, ни́щії благовіству́ють;
22
И# tвэщaвъ ї}съ речE и4ма: шє1дша возвэсти1та їwaнну, ±же ви1дэста и3 слhшаста: ћкw слэпjи прозирaютъ, хр0міи х0дzтъ, прокажeнніи њчищaютсz, глусjи слhшатъ, мeртвіи востаю1тъ, ни1щіи благовэствyютъ:
23
і блаже́н єсть, і́же а́ще не соблазни́ться о Мні.
23
и3 блажeнъ є4сть, и4же ѓще не соблазни1тсz њ мнЁ.
24
Отше́дшема же ученико́ма Іоа́нновома, нача́т глаго́лати к наро́дом о Іоа́нні: чесо́ ізидо́сте в пусти́ню ви́діти, трость ли ві́тром коле́блему?
24
Tшeдшема же ўченик0ма їwaнновома, начaтъ глаг0лати къ нар0дwмъ њ їwaннэ: чесw2 и3зыд0сте въ пустhню ви1дэти, тр0сть ли вётромъ колeблему;
25
Но чесо́ ізидо́сте ви́діти? Челові́ка ли в м'я́гкі ри́зи оді́яна? Се, і́же во оде́жді сла́вній і пи́щі су́щії, во ца́рствії [во дво́ріх ца́рських] суть.
25
Но чесw2 и3зыд0сте ви1дэти; человёка ли въ м‰гки ри6зы њдёzна; СE, и5же во nдeжди слaвнэй и3 пи1щи сyщіи, во цaрствіи [во дв0рэхъ цaрскихъ] сyть.
26
Но чесо́ ізидо́сте ви́діти? Проро́ка ли? Єй, глаго́лю вам, і ли́шше проро́ка.
26
Но чесw2 и3зыд0сте ви1дэти; прbр0ка ли; Е$й, глаг0лю вaмъ, и3 ли1шше прbр0ка.
27
Сей (бо) єсть, о не́мже пи́сано єсть: се Аз послю́ а́нгела Моєго́ пред лице́м Твої́м, і́же устро́їть путь Твой пред Тобо́ю.
27
Сeй (бо) є4сть, њ нeмже пи1сано є4сть: сE ѓзъ послю2 ѓгGла моего2 пред8 лицeмъ твои1мъ, и4же ўстр0итъ пyть тв0й пред8 тоб0ю.
28
Глаго́лю бо вам: бо́лій в рожде́нних жена́ми проро́ка Іоа́нна Крести́теля нікто́же єсть; мній же во Ца́рствії Бо́жиї бо́лії єго́ єсть.
28
Глаг0лю бо вaмъ: б0лій въ рождeнныхъ женaми прbр0ка їwaнна кrти1телz никт0же є4сть: мнjй же во цrтвіи б9іи, б0ліи є3гw2 є4сть.
29
І всі лю́діє сли́шавше і ми́таріє, оправди́ша Бо́га, кре́щшеся креще́нієм Іоа́нновим;
29
И# вси2 лю1діе слhшавше и3 мhтаріе, њправди1ша бGа, крeщшесz крещeніемъ їwaнновымъ:
30
фарисе́є же і зако́нници сові́т Бо́жий отверго́ша о себі́, не кре́щшеся от него́.
30
фарісeє же и3 зак0нницы совётъ б9ій tверг0ша њ себЁ, не крeщшесz t негw2.
31
(Зач. 32) Рече́ же Госпо́дь: кому́ у́бо уподо́блю челові́ки ро́да сего́, і кому́ суть подо́бні?
31
(За? lв7.) Речe же гDь: комY u5бо ўпод0блю человёки р0да сегw2, и3 комY сyть под0бни;
32
Подо́бні суть о́трочищем сідя́щим на то́ржищих і приглаша́ющим друг дру́га, і глаго́лющим: писка́хом вам, і не пляса́сте; рида́хом вам, і не пла́касте.
32
Под0бни сyть џтрочищємъ сэдsщымъ на т0ржищихъ и3 приглашaющымъ дрyгъ дрyга, и3 глаг0лющымъ: пискaхомъ вaмъ, и3 не плzсaсте: рыдaхомъ вaмъ, и3 не плaкасте.
33
При́йде бо Іоа́нн Крести́тель ні хлі́ба яди́й, ні вина́ пія́, і глаго́лете: бі́ся і́мать.
33
Пріи1де бо їwaннъ кrти1тель ни хлёба kдhй, ни вінA піS, и3 глаг0лете: бёсz и4мать.
34
При́йде Син Челові́чеський яди́й і пія́, і глаго́лете: Сей челові́к я́дця і винопи́йця, друг митаре́м і грі́шником.
34
Пріи1де сн7ъ чlвёческій kдhй и3 піS, и3 глаг0лете: сeй человёкъ ћдца и3 вінопjйца, дрyгъ мытарє1мъ и3 грёшникwмъ.
35
І оправди́ся прему́дрость от чад свої́х всіх.
35
И# њправди1сz премyдрость t ч†дъ свои1хъ всёхъ.
36
(Зач. 33) Моля́ше же Єго́ ні́кий от фарисе́й, да би ял с ним; і вшед в дом фарисе́йов, возлеже́.
36
(За? lG.) Молsше же є3го2 нёкій t фарісє1й, да бы ћлъ съ ни1мъ: и3 вшeдъ въ д0мъ фарісeовъ, возлежE.
37
І се жена́ во гра́ді, я́же бі грі́шниця, і уві́дівши, я́ко возлежи́ть во хра́мині фарисе́йові, прине́сши алава́стр ми́ра,
37
И# сE женA во грaдэ, ћже бЁ грёшница, и3 ўвёдэвши, ћкw возлежи1тъ во хрaминэ фарісeовэ, принeсши ґлавaстръ мЂра,
38
і ста́вши при ногу́ Єго́ созади́, пла́чущися, нача́т умива́ти но́зі Єго́ слеза́ми, і власи́ глави́ своєя́ отира́ше, і облобиза́ше но́зі Єго́, і ма́заше ми́ром.
38
и3 стaвши при ногY є3гw2 созади2, плaчущисz, начaтъ ўмывaти н0зэ є3гw2 слезaми, и3 власы6 главы2 своеS њтирaше, и3 њблобызaше н0зэ є3гw2, и3 мaзаше мЂромъ.
39
Ви́дів же фарисе́й воззва́вий Єго́, рече́ в себі́, глаго́ля: Сей, а́ще би бил проро́к, ві́діл би кто і какова́ жена́ прикаса́ється Єму́; я́ко грі́шниця єсть.
39
Ви1дэвъ же фарісeй воззвaвый є3го2, речE въ себЁ, глаг0лz сeй ѓще бы бhлъ прbр0къ, вёдэлъ бы кто2 и3 каковA женA прикасaетсz є3мY: ћкw грёшница є4сть.
40
І отвіща́в Ісу́с рече́ к нему́: Си́моне, і́мам ті ні́что рещи́. Он же рече́: Учи́телю, рци.
40
И# tвэщaвъ ї}съ речE къ немY: сjмwне, и4мамъ ти2 нёчто рещи2. Џнъ же речE: ўчи1телю, рцы2.
41
Ісу́с же рече́: два должника́ бі́ста займода́вцю ні́коєму; єди́н бі до́лжен п'ятію́сот дина́рії, други́й же п'ятію́десят;
41
Ї}съ же речE: двA должник† бёста заимодaвцу нёкоему: є3ди1нъ бЁ д0лженъ пzтію1сwтъ дин†ріи, другjй же пzтію1десzтъ:
42
не іму́щема же ї́ма возда́ти, обі́ма отда́ [оста́ви]. Кото́рий у́бо єю́, рци, па́че возлю́бить єго́?
42
не и3мyщема же и4ма воздaти, nбёма tдA [њстaви]. Кот0рый u5бо є3ю2, рцы2, пaче возлю1битъ є3го2;
43
Отвіща́в же Си́мон рече́: мню, я́ко єму́же вя́щше отда́ [оста́ви]. Он же рече́ єму́: пра́во суди́л єси́.
43
Tвэщaвъ же сjмwнъ речE: мню2, ћкw є3мyже вsщше tдA [њстaви]. Џнъ же речE є3мY: прaвw суди1лъ є3си2.
44
І обра́щся к жені́, Си́монові рече́: ви́диши ли сію́ жену́? Внидо́х в дом твой, води́ на но́зі Мої́ не дал єси́; сія́ же слеза́ми облія́ Мі но́зі і власи́ глави́ своєя́ отре́.
44
И# њбрaщьсz къ женЁ, сjмwнови речE: ви1диши ли сію2 женY; Внид0хъ въ д0мъ тв0й, воды2 на н0зэ мои2 не дaлъ є3си2: сіs же слезaми њбліS ми2 н0зэ и3 власы6 главы2 своеS њтрE.
45
Лобза́нія Мі не дал єси́; сія́ же, отне́лиже внидо́х, не преста́ облобиза́ющи Мі но́зі.
45
Лобзaніz ми2 не дaлъ є3си2: сіs же, tнeлиже внид0хъ, не престA њблобызaющи ми2 н0зэ.
46
Ма́слом глави́ Моєя́ не пома́зал єси́; сія́ же ми́ром пома́за Мі но́зі.
46
Мaсломъ главы2 моеS не помaзалъ є3си2: сіs же мЂромъ помaза ми2 н0зэ.
47
Єго́же ра́ди, глаго́лю ті: отпуща́ються грісі́ єя́ мно́зі, я́ко возлюби́ мно́го; а єму́же ма́ло оставля́ється, ме́нше лю́бить.
47
Е#гHже рaди, глаг0лю ти2: tпущaютсz грэси2 є3S мн0зи, ћкw возлюби2 мн0гw: ґ є3мyже мaлw њставлsетсz, мeнше лю1битъ.
48
Рече́ же єй: отпуща́ються тебі́ грісі́.
48
Речe же є4й: tпущaютсz тебЁ грэси2.
49
І нача́ша возлежа́щії с Ним глаго́лати в себі́: кто Сей єсть, І́же і гріхи́ отпуща́єть?
49
И# начaша возлежaщіи съ ни1мъ глаг0лати въ себЁ: кто2 сeй є4сть, и4же и3 грэхи2 tпущaетъ;
50
Рече́ же к жені́: ві́ра твоя́ спасе́ тя; іди́ в ми́рі.
50
Речe же къ женЁ: вёра твоS сп7сe тz: и3ди2 въ ми1рэ.
Глава 8
1
(Зач. 34) І бисть посе́м, і Той прохожда́ше сквозі́ гра́ди і ве́сі, пропові́дуя і благовіству́я Ца́рствіє Бо́жиє; і обана́десяте с Ним,
1
(За? lд7.) И# бhсть посeмъ, и3 т0й прохождaше сквозЁ грaды и3 вє1си, проповёдуz и3 бlговэствyz цrтвіе б9іе: и3 nбанaдесzте съ ни1мъ,
2
і жени́ ні́кія, я́же бя́ху ісці́лени от духо́в злих і неду́г; Марі́я нарица́ємая Магдали́на, із нея́же бісо́в седьм ізи́де,
2
и3 жєны2 нBкіz, ±же бsху и3сцёлєны t духHвъ ѕлhхъ и3 нед{гъ: марjа нарицaемаz магдали1на, и3з8 неsже бэсHвъ сeдмь и3зhде,
3
і Іоа́нна, жена́ Хуза́ня, приста́вника І́родова, і Суса́нна, і і́ни мно́гі, я́же служа́ху Єму́ от імі́ній свої́х.
3
и3 їwaнна женA хузaнz, пристaвника и4рwдова, и3 сусaнна, и3 и4ны мнHги, ±же служaху є3мY t и3мёній свои1хъ.
4
Разуміва́ющу же наро́ду мно́гу, і от всіх градо́в гряду́щим к Нему́, рече́ при́тчу:
4
Разумэвaющу же нар0ду мн0гу, и3 t всёхъ градHвъ грzдyщымъ къ немY, речE при1тчу:
5
(Зач. 35) ізи́де сі́яй сі́яти сі́мене своєго́; і єгда́ сі́яше, о́во паде́ при путі́, і попра́но бисть, і пти́ці небе́сния позоба́ша є;
5
(За? lе7.) и3зhде сёzй сёzти сёмене своегw2: и3 є3гдA сёzше, џво падE при пути2, и3 попрaно бhсть, и3 пти1цы небє1сныz позобaша є5:
6
а друго́є паде́ на ка́мені, і прозя́б у́сше, зане́ не імі́яше вла́ги;
6
ґ друг0е падE на кaмени, и3 прозsбъ ќсше, занE не и3мёzше влaги:
7
і друго́є паде́ посреді́ те́рнія, і возрасте́ те́рніє, і подави́ є;
7
и3 друг0е падE посредЁ тeрніz, и3 возрастE тeрніе, и3 подави2 є5:
8
друго́є же паде́ на землі́ бла́зі, і прозя́б сотвори́ плод стори́цею. Сія́ глаго́ля, возгласи́: імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить.
8
друг0е же падE на земли2 блaзэ, и3 прозsбъ сотвори2 пл0дъ стори1цею. Сі‰ глаг0лz, возгласи2: и3мёzй ќшы слhшати, да слhшитъ.
9
Вопроша́ху же Єго́ ученици́ Єго́, глаго́люще: что єсть при́тча сія́?
9
Вопрошaху же є3го2 ўчн7цы2 є3гw2, глаг0люще: что2 є4сть при1тча сіS;
10
Он же рече́: вам єсть дано́ ві́дати та́йни Ца́рствія Бо́жия, про́чим же в при́тчах, да ви́дяще не ви́дять і сли́шаще не разумі́ють.
10
Џнъ же речE: вaмъ є4сть дано2 вёдати тaйны цrтвіz б9іz, пр0чымъ же въ при1тчахъ, да ви1дzще не ви1дzтъ и3 слhшаще не разумёютъ.
11
Єсть же сія́ при́тча: сі́м'я єсть сло́во Бо́жиє;
11
Е$сть же сіS при1тча: сёмz є4сть сл0во б9іе:
12
а і́же при путі́, суть сли́шащії, пото́м же прихо́дить дия́вол і взе́млеть сло́во от се́рдця їх, да не ві́ровавше спасу́ться;
12
ґ и5же при пути2, сyть слhшащіи, пот0мъ же прих0дитъ діaволъ и3 взeмлетъ сл0во t сeрдца и4хъ, да не вёровавше спасyтсz:
13
а і́же на ка́мені, і́же єгда́ усли́шать, с ра́достію приє́млють сло́во; і сії́ ко́рене не і́муть, і́же во вре́м'я ві́рують, і во вре́м'я напа́сти отпада́ють;
13
ґ и5же на кaмени, и5же є3гдA ўслhшатъ, съ рaдостію пріeмлютъ сл0во: и3 сіи2 к0рене не и4мутъ, и5же во врeмz вёруютъ, и3 во врeмz напaсти tпадaютъ:
14
а є́же в те́рнії па́дшеє, сі́ї суть сли́шавшії, і от печа́лі і бога́тства і сластьми́ жите́йскими ходя́ще подавля́ються, і не соверша́ють плода́;
14
ґ є4же въ тeрніи пaдшее, сjи сyть слhшавшіи, и3 t печaли и3 богaтства и3 сластьми2 житeйскими ходsще подавлsютсz, и3 не совершaютъ плодA:
15
а і́же на до́брій землі́, сі́ї суть, і́же до́брим се́рдцем і благи́м сли́шавше сло́во, держа́ть і плод творя́ть в терпі́нії. Сія́ глаго́ля, возгласи́: імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить.
15
ґ и5же на д0брэй земли2, сjи сyть, и5же д0брымъ сeрдцемъ и3 благи1мъ слhшавше сл0во, держaтъ и3 пл0дъ творsтъ въ терпёніи. Сі‰ гlz, возгласи2: и3мёzй ќшы слhшати да слhшитъ.
16
(Зач. 36) Нікто́же (у́бо) світи́льника вжег, покрива́єть єго́ сосу́дом, іли́ под одр подлага́єть, но на сві́щник возлага́єть, да входя́щії ви́дять світ.
16
(За? lѕ7.) Никт0же (u5бо) свэти1лника вжeгъ, покрывaетъ є3го2 сосyдомъ, и3ли2 под8 џдръ подлагaетъ: но на свёщникъ возлагaетъ, да входsщіи ви1дzтъ свётъ.
17
Ність бо та́йно, є́же не я́влено бу́деть, ніже́ утає́но, є́же не позна́ється і в явле́ніє при́йдеть.
17
Нёсть бо тaйно, є4же не ћвлено бyдетъ: нижE ўтаeно, є4же не познaетсz и3 въ kвлeніе пріи1детъ.
18
Блюді́теся у́бо, ка́ко сли́шите: і́же бо і́мать, да́сться єму́; і і́же а́ще не і́мать, і є́же мни́ться імі́я, во́зметься от него́.
18
Блюди1тесz u5бо, кaкw слhшите: и4же бо и4мать, дaстсz є3мY: и3 и4же ѓще не и4мать, и3 є4же мни1тсz и3мёz, в0зметсz t негw2.
19
Прийдо́ша же к Нему́ Ма́ти і бра́тія Єго́, і не можа́ху бесі́довати к Нему́ наро́да ра́ди.
19
Пріид0ша же къ немY м™и и3 брaтіz є3гw2, и3 не можaху бесёдовати къ немY нар0да рaди.
20
І возвісти́ша Єму́, глаго́люще: Ма́ти Твоя́ і бра́тія Твоя́ вні стоя́ть, ви́діти Тя хотя́ще.
20
И# возвэсти1ша є3мY, глаг0люще: м™и твоS и3 брaтіz тво‰ внЁ стоsтъ, ви1дэти тS хотsще.
21
Он же отвіща́в рече́ к ним: ма́ти Моя́ і бра́тія Моя́ сі́ї суть, сли́шащії сло́во Бо́жиє, і творя́щії є.
21
Џнъ же tвэщaвъ речE къ ни6мъ: мaти моS и3 брaтіz мо‰ сjи сyть, слhшащіи сл0во б9іе, и3 творsщіи є5.
22
(Зач. 37) І бисть во єди́н от дній, Той влі́зе в кора́бль і ученици́ Єго́; і рече́ к ним: пре́йдем на он пол є́зера. І пойдо́ша.
22
(За? lз7.) И# бhсть во є3ди1нъ t днjй, т0й влёзе въ корaбль и3 ўчн7цы2 є3гw2: и3 речE къ ни6мъ: прeйдемъ на w4нъ п0лъ є4зера. И# поид0ша.
23
Іду́щим же їм, у́спе. І сни́де бу́ря ві́треная в є́зеро, і скончава́хуся, і в біді́ бі́ху.
23
И#дyщымъ же и5мъ, ќспе. И# сни1де бyрz вётренаz въ є4зеро, и3 скончавaхусz, и3 въ бэдЁ бёху.
24
І присту́пльше воздвиго́ша Єго́, глаго́люще: Наста́вниче! Наста́вниче, погиба́єм! Он же воста́в запрети́ ві́тру і волне́нію во́дному; і улего́ста, і бисть тишина́.
24
И# пристyпльше воздвиг0ша є3го2, глаг0люще: настaвниче, настaвниче, погибaемъ. Џнъ же востaвъ запрети2 вётру и3 волнeнію в0дному: и3 ўлег0ста, и3 бhсть тишинA.
25
Рече́ же їм: гді єсть ві́ра ва́ша? Убоя́вшеся же чуди́шася, глаго́люще друг ко дру́гу: Кто у́бо Сей єсть, я́ко і ві́тром повеліва́єть і воді́, і послу́шають Єго́?
25
Речe же и5мъ: гдЁ є4сть вёра вaша; Ўбоsвшесz же чуди1шасz, глаг0люще дрyгъ ко дрyгу: кто2 u5бо сeй є4сть, ћкw и3 вётрwмъ повелэвaетъ и3 водЁ, и3 послyшаютъ є3гw2;
26
(Зач. 38) І прейдо́ша во страну́ Гадари́нську, я́же єсть об он пол Галиле́ї.
26
(За? l}.) И# преид0ша во странY гадари1нску, ћже є4сть њб8 w4нъ п0лъ галілeи.
27
Ізше́дшу же Єму́ на зе́млю, срі́те Єго́ муж ні́кий от гра́да, і́же ім'я́ше бі́си от літ мно́гих, і в ри́зу не облача́шеся, і во хра́мі не жив'я́ше, но во гробі́х.
27
И#зшeдшу же є3мY на зeмлю, срёте є3го2 мyжъ нёкій t грaда, и4же и3мsше бёсы t лётъ мн0гихъ, и3 въ ри1зу не њблачaшесz, и3 во хрaмэ не живsше, но во гробёхъ.
28
Узрі́в же Ісу́са і возопи́в, припаде́ к Нему́, і гла́сом ве́ліїм рече́: что мні і Тебі́, Ісу́се, Си́не Бо́га Ви́шняго? Молю́ся Ті, не му́чи мене́.
28
Ўзрёвъ же ї}са и3 возопи1въ, припадE къ немY, и3 глaсомъ вeліимъ речE: что2 мнЁ и3 тебЁ, ї}се сн7е бGа вhшнzгw; молю1сz ти2, не мyчи менE.
29
Повелі́ бо ду́хові нечи́стому ізи́ти от челові́ка; от мно́гих бо літ восхища́ше єго́; і в'я́заху єго́ у́зи (желі́зни) і пу́ти, стрегу́ще єго́; і растерза́я у́зи, гони́м бива́ше бі́сом сквозі́ пусти́ні.
29
Повелё бо дyхови нечи1стому и3зhти t человёка: t мн0гихъ бо лётъ восхищaше є3го2: и3 вsзаху є3го2 ќзы (желBзны) и3 п{ты, стрегyще є3го2: и3 растерзaz ќзы, гони1мь бывaше бёсомъ сквозЁ пусты6ни.
30
Вопроси́ же єго́ Ісу́с, глаго́ля: что ті єсть і́м'я? Он же рече́: легео́н; я́ко бі́си мно́зі внидо́ша вонь.
30
Вопроси1 же є3го2 ї}съ, глаг0лz: что2 ти2 є4сть и4мz; Џнъ же речE: легеHнъ: ћкw бёси мн0зи внид0ша в0нь.
31
І моля́ху Єго́, да не повели́ть їм в бе́здну іти́.
31
И# молsху є3го2, да не повели1тъ и5мъ въ бeздну и3ти2.
32
Бі же ту ста́до свине́й мно́го пасо́мо в горі́; і моля́ху Єго́, да повели́ть їм в ти вни́ти. І повелі́ їм.
32
Бё же тY стaдо свинeй мн0го пас0мо въ горЁ: и3 молsху є3го2, да повели1тъ и5мъ въ ты6 вни1ти. И# повелЁ и5мъ.
33
Ізше́дше же бі́си от челові́ка, внидо́ша во свинія́; і устреми́ся ста́до по бре́гу в є́зеро, і істопе́.
33
И#зшeдше же бёси t человёка, внид0ша во свині‰: и3 ўстреми1сz стaдо по брeгу въ є4зеро, и3 и3стопE.
34
Ви́дівше же пасу́щії би́вшеє, біжа́ша, і возвісти́ша во гра́ді і в се́ліх.
34
Ви1дэвше же пасyщіи бhвшее, бэжaша, и3 возвэсти1ша во грaдэ и3 въ сeлэхъ.
35
Ізидо́ша же ви́діти би́вшеє; і прийдо́ша ко Ісу́сові і обріто́ша челові́ка сідя́ща, із него́же бі́си ізидо́ша, оболче́на і сми́сляща, при ногу́ Ісу́сову; і убоя́шася.
35
И#зыд0ша же ви1дэти бhвшее: и3 пріид0ша ко ї}сови и3 њбрэт0ша человёка сэдsща, и3з8 негHже бёси и3зыд0ша, њболчeна и3 смhслzща, при ногY ї}сwву: и3 ўбоsшасz.
36
Возвісти́ша же їм ви́дівшії, ка́ко спасе́ся біснова́вийся.
36
Возвэсти1ша же и5мъ ви1дэвшіи, кaкw спасeсz бэсновaвыйсz.
37
І моли́ Єго́ весь наро́д страни́ Гадари́нськия отити́ от них, я́ко стра́хом ве́ліїм одержи́ми бі́ху. Он же вліз в кора́бль, возврати́ся.
37
И# моли2 є3го2 вeсь нар0дъ страны2 гадари1нскіz tити2 t ни1хъ, ћкw стрaхомъ вeліимъ њдержи1ми бёху. Џнъ же влёзъ въ корaбль, возврати1сz.
38
Моля́шеся же Єму́ муж, із него́же ізидо́ша бі́си, да би с Ним бил. Отпусти́ же єго́ Ісу́с, глаго́ля:
38
Молsшесz же є3мY мyжъ, и3з8 негHже и3зыд0ша бёси, да бы2 съ ни1мъ бhлъ. Tпусти1 же є3го2 ї}съ, глаг0лz:
39
возврати́ся в дом твой і пові́дай, єли́ка ті сотвори́ Бог. І і́де, по всему́ гра́ду пропові́дая, єли́ка сотвори́ єму́ Ісу́с.
39
возврати1сz въ д0мъ тв0й и3 повёдай, є3ли6ка ти2 сотвори2 бGъ. И# и4де, по всемY грaду проповёдаz, є3ли1ка сотвори2 є3мY ї}съ.
40
(Зач. 39) Бисть же єгда́ возврати́ся Ісу́с, прия́т Єго́ наро́д; бі́ху бо всі ча́юще Єго́.
40
(За? lf7.) Бhсть же є3гдA возврати1сz ї}съ, пріsтъ є3го2 нар0дъ: бёху бо вси2 чaюще є3гw2.
41
І се при́йде муж, єму́же і́м'я Іаї́р, і той князь со́нмищу бі. І пад при ногу́ Ісу́сову, моля́ше Єго́ вни́ти в дом свой;
41
И# сE пріи1де мyжъ, є3мyже и4мz їаjръ, и3 т0й кнsзь с0нмищу бЁ. И# пaдъ при ногY ї}сwву, молsше є3го2 вни1ти въ д0мъ св0й:
42
я́ко дщи єдиноро́дна бі єму́, я́ко літ двоюна́десяте, і та умира́ше. Єгда́ же ідя́ше, наро́ди угніта́ху Єго́.
42
ћкw дщи2 є3динор0дна бЁ є3мY, ћкw лётъ двоюнaдесzте, и3 тA ўмирaше. Е#гдa же и3дsше, нар0ди ўгнэтaху є3го2.
43
І жена́ су́щи в точе́нії кро́ве от двоюна́десяте лі́ту, я́же враче́м ізда́вши все імі́ніє, (і) не возмо́же ні от єди́наго ісцілі́ти;
43
И# женA сyщи въ точeніи кр0ве t двоюнaдесzте лBту, ћже врачє1мъ и3здaвши всE и3мёніе, (и3) не возм0же ни t є3ди1нагw и3сцэлёти:
44
(і) присту́пльши созади́, косну́ся кра́я риз Єго́; і а́біє ста ток кро́ве єя́.
44
(и3) пристyпльши созади2, коснyсz крaz ри1зъ є3гw2: и3 ѓбіе стA т0къ кр0ве є3S.
45
І рече́ Ісу́с: кто єсть косну́вийся Мні? Отмета́ющимся же всім, рече́ Петр і і́же с Ним: Наста́вниче, наро́ди одержа́ть Тя і гніту́ть, і глаго́леши: кто єсть косну́вийся Мні?
45
И# речE ї}съ: кто2 є4сть коснyвыйсz мнЁ; Tметaющымсz же всBмъ, речE пeтръ и3 и5же съ ни1мъ: настaвниче, нар0ди њдержaтъ тS и3 гнэтyтъ, и3 глаг0леши: кто2 є4сть коснyвыйсz мнЁ;
46
Ісу́с же рече́: прикосну́ся Мні ні́кто; Аз бо чух си́лу ізше́дшую із Мене́.
46
Ї}съ же речE: прикоснyсz мнЁ нёкто: ѓзъ бо чyхъ си1лу и3зшeдшую и3з8 менє2.
47
Ви́дівши же жена́, я́ко не утаї́ся, трепе́щущи при́йде, і па́дши пред Ним, єя́же ра́ди вини́ прикосну́ся Єму́, пові́да Єму́ пред всі́ми людьми́, і я́ко ісцілі́ а́біє.
47
Ви1дэвши же женA, ћкw не ўтаи1сz, трепeщущи пріи1де, и3 пaдши пред8 ни1мъ, є3sже рaди вины2 прикоснyсz є3мY, повёда є3мY пред8 всёми людьми2, и3 ћкw и3сцэлЁ ѓбіе.
48
Он же рече́ єй: дерза́й дщи, ві́ра твоя́ спасе́ тя; іди́ в ми́рі.
48
Џнъ же речE є4й: дерзaй дщи2, вёра твоS сп7сe тz: и3ди2 въ ми1рэ.
49
Єще́ Єму́ глаго́лющу, при́йде ні́кий от архісинаго́га, глаго́ля єму́, я́ко у́мре дщи твоя́; не дви́жи Учи́теля.
49
Е#щE є3мY глаг0лющу, пріи1де нёкій t ґрхісmнагHга, глаг0лz є3мY, ћкw ќмре дщи2 твоS: не дви1жи ўчи1телz.
50
Ісу́с же сли́шав отвіща́ єму́, глаго́ля: не бо́йся, то́кмо ві́руй, і спасе́на бу́деть.
50
Ї}съ же слhшавъ tвэщA є3мY, глаг0лz: не б0йсz, т0кмw вёруй, и3 сп7сeна бyдетъ.
51
Прише́д же в дом, не оста́ви ні єди́наго вни́ти, то́кмо Петра́, і Іоа́нна, і Іа́кова, і отця́ отрокови́ці, і ма́тере.
51
Пришeдъ же въ д0мъ, не њстaви ни є3ди1нагw вни1ти, т0кмw петрA и3 їwaнна и3 їaкwва, и3 nтцA nтрокови1цы, и3 мaтере.
52
Пла́кахуся же всі і рида́ху єя́. Он же рече́: не пла́чітеся; не у́мре (бо), но спить.
52
Плaкахусz же вси2 и3 рыдaху є3S. Џнъ же речE: не плaчитесz: не ќмре (бо), но спи1тъ.
53
І руга́хуся Єму́, ві́дяще, я́ко у́мре.
53
И# ругaхусz є3мY, вёдzще, ћкw ќмре.
54
Он же ізгна́в вон всіх, і єм за ру́ку єя́, возгласи́, глаго́ля: отрокови́це, воста́ни.
54
Џнъ же и3згнaвъ в0нъ всёхъ, и3 є4мъ за рyку є3S, возгласи2, глаг0лz: nтрокови1це, востaни.
55
І возврати́ся дух єя́, і воскре́се а́біє; і повелі́ да́ти єй я́сти.
55
И# возврати1сz дyхъ є3S, и3 воскрeсе ѓбіе: и3 повелЁ дaти є4й ћсти.
56
І диви́стася роди́теля єя́. Он же повелі́ ї́ма нікому́же пові́дати би́вшаго.
56
И# диви1стасz роди1тєлz є3S. Џнъ же повелЁ и4ма никомyже повёдати бhвшагw.
Глава 9
1
(Зач. 40) Созва́в же обана́десяте, даде́ їм си́лу і власть на вся бі́си, і неду́ги ціли́ти;
1
(За? м7.) Созвaвъ же nбанaдесzте, дадE и5мъ си1лу и3 влaсть на вс‰ бёсы, и3 недyги цэли1ти:
2
і посла́ їх пропові́дати Ца́рствіє Бо́жиє і ісціли́ти боля́щия.
2
и3 послA и5хъ проповёдати цrтвіе б9іе и3 и3сцэли1ти болsщыz.
3
І рече́ к ним: нічесо́же возьмі́те на путь: ні жезла́, ні пи́ри, ні хлі́ба, ні сребра́, ні по двіма́ ри́зама імі́ти;
3
И# речE къ ни6мъ: ничесHже возми1те на пyть: ни жезлA, ни пи1ры, ни хлёба, ни сребрA, ни по двэмA ри1зама и3мёти:
4
і в о́ньже дом вни́дете, ту пребива́йте і отту́ду ісході́те;
4
и3 въ џньже д0мъ вни1дете, тY пребывaйте и3 tтyду и3сходи1те:
5
і єли́ці а́ще не приє́млють вас, ісходя́ще от гра́да того́, і прах от ног ва́ших оттрясі́те, во свиді́тельство на ня.
5
и3 є3ли1цы ѓще не пріeмлютъ вaсъ, и3сходsще t грaда тогw2, и3 прaхъ t н0гъ вaшихъ tтрzси1те, во свидётелство на нS.
6
Ісходя́ще же прохожда́ху сквозі́ ве́сі, благовіству́юще і ісціля́юще всю́ду.
6
И#сходsще же прохождaху сквозЁ вє1си, благовэствyюще и3 и3сцэлsюще всю1ду.
7
(Зач. 41) Сли́ша же І́род четвертовла́стник бива́ющая от Него́ вся і недоуміва́шеся; зане́ глаго́лемо бі от ні́ких, я́ко Іоа́нн воста́ от ме́ртвих;
7
(За? м7№.) Слhша же и4рwдъ четвертовлaстникъ быв†ющаz t негw2 вс‰ и3 недоумэвaшесz: занE глаг0лемо бЁ t нёкихъ, ћкw їwaннъ востA t мeртвыхъ:
8
от іні́х же, я́ко Ілія́ яви́ся; от други́х же, я́ко проро́к єди́н от дре́вніх воскре́се.
8
t и3нёхъ же, ћкw и3ліA kви1сz: t други1хъ же, ћкw прbр0къ є3ди1нъ t дрeвнихъ воскрeсе.
9
І рече́ І́род: Іоа́нна аз усі́кнух; кто же єсть Сей, о Не́мже аз сли́шу такова́я? І іска́ше ви́діти Єго́.
9
И# речE и4рwдъ: їwaнна ѓзъ ўсёкнухъ: кт0 же є4сть сeй, њ нeмже ѓзъ слhшу таковaz; И# и3скaше ви1дэти є3го2.
10
І возвра́щшеся апо́столи пові́даша Єму́, єли́ка сотвори́ша; і пої́м їх, оти́де єди́н [осо́б] на мі́сто пу́сто гра́да, нарица́ємаго Вифсаї́да.
10
И# возврaщшесz ґпcли повёдаша є3мY, є3ли1ка сотвори1ша: и3 пои1мъ и5хъ, tи1де є3ди1нъ [њс0бь] на мёсто пyсто грaда, нарицaемагw виfсаjда.
11
Наро́ди же разумі́вше, по Нем ідо́ша; і приє́м їх, глаго́лаше їм о Ца́рствії Бо́жиї і тре́бующия ісціле́нія ціля́ше.
11
Нар0ди же разумёвше, по нeмъ и3д0ша: и3 пріeмъ и5хъ, гlаше и5мъ њ цrтвіи б9іи и3 трeбующыz и3сцэлeніz цэлsше.
12
День же нача́т прекланя́тися. (Зач. 42) Присту́пльше же обана́десяте реко́ша Єму́: отпусти́ наро́д, да ше́дше во окре́стния ве́сі і се́ла вита́ють і обря́щуть бра́шно; я́ко зді в пу́сті мі́сті єсьми́.
12
Дeнь же начaтъ прекланsтисz. (За? м7в7.) Пристyпльше же nбанaдесzте рек0ша є3мY: tпусти2 нар0дъ, да шeдше во њкрє1стныz вє1си и3 сeла витaютъ и3 њбрsщутъ брaшно: ћкw здЁ въ пyстэ мёстэ є3смы2.
13
Рече́ же к ним: даді́те їм ви я́сти. Они́ же рі́ша: ність у нас вя́щше, то́кмо п'ять хліб і ри́бі дві, а́ще у́бо не ше́дше ми ку́пим во вся лю́ди сія́ бра́шна.
13
Речe же къ ни6мъ: дади1те и5мъ вы2 ћсти. Nни1 же рёша: нёсть ў нaсъ вsщше, т0кмw пsть хлBбъ и3 ры6бэ двЁ, ѓще u5бо не шeдше мы2 кyпимъ во вс‰ лю1ди сі‰ бр†шна.
14
Бі́ху бо муже́й я́ко п'ять ти́сящ. Рече́ же ко ученико́м Свої́м: посаді́те їх на ку́пи по п'яти́десят.
14
Бёху бо мужeй ћкw пsть тhсzщъ. Речe же ко ўчн7кHмъ свои6мъ: посади1те и5хъ на к{пы по пzти1десzтъ.
15
І сотвори́ша та́ко і посади́ша їх вся.
15
И# сотвори1ша тaкw и3 посади1ша и5хъ вс‰.
16
Приі́м же п'ять хліб і о́бі ри́бі, воззрі́в на не́бо, благослови́ їх, і преломи́, і дая́ше ученико́м предложи́ти наро́ду.
16
Пріи1мъ же пsть хлBбъ и3 џбэ ры6бэ, воззрёвъ на нeбо, блгcви2 и5хъ, и3 преломи2, и3 даsше ўчн7кHмъ предложи1ти нар0ду.
17
І ядо́ша і наси́тишася всі; і взя́ша ізби́вшия їм укру́хи ко́ша двана́десяте.
17
И# kд0ша и3 насhтишасz вси2: и3 взsша и3збhвшыz и5мъ ўкрyхи к0шz дванaдесzте.
18
(Зач. 43) І бисть єгда́ моля́шеся єди́н, с Ним бі́ху ученици́; і вопроси́ їх, глаго́ля: кого́ М'я глаго́лють наро́ди би́ти?
18
(За? м7G.) И# бhсть є3гдA молsшесz є3ди1нъ, съ ни1мъ бёху ўчн7цы2: и3 вопроси2 и5хъ, гlz: ког0 мz глаг0лютъ нар0ди бhти;
19
Они́ же отвіща́вше рі́ша: Іоа́нна Крести́теля, іні́ї же Ілію́, друзі́ї же, я́ко проро́к ні́кий от дре́вніх воскре́се.
19
Nни1 же tвэщaвше рёша: їwaнна кrти1телz: и3нjи же и3лію2: друзjи же, ћкw прbр0къ нёкій t дрeвнихъ воскрeсе.
20
Рече́ же їм: ви же кого́ М'я глаго́лете би́ти? Отвіща́в же Петр рече́: Христа́ Бо́жия.
20
Речe же и5мъ: вh же ког0 мz глаг0лете бhти; Tвэщaвъ же пeтръ речE: хrтA б9іz.
21
Он же запре́щ їм, повелі́ нікому́же глаго́лати сего́,
21
Џнъ же запрeщь и5мъ, повелЁ никомyже глаг0лати сегw2,
22
рек, я́ко подоба́єть Си́ну Челові́чеському мно́го пострада́ти, і іскуше́ну [отве́ржену] би́ти от ста́рець, і архієре́й, і кни́жник, і убіє́ну би́ти, і в тре́тій день воста́ти.
22
рeкъ, ћкw подобaетъ сн7у чlвёческому мн0гw пострадaти, и3 и3скушeну [tвeржену] бhти t стaрєцъ и3 ґрхіерє1й и3 кни6жникъ, и3 ўбіeну бhти, и3 въ трeтій дeнь востaти.
23
(Зач. 44) Глаго́лаше же ко всім: а́ще кто хо́щеть по Мні іти́, да отве́ржеться себе́, і во́зьметь крест свой, і послі́дуєть Мі.
23
(За? м7д7.) Гlаше же ко всBмъ: ѓще кто2 х0щетъ по мнЁ и3ти2, да tвeржетсz себє2, и3 в0зметъ крeстъ св0й, и3 послёдуетъ ми2.
24
І́же бо а́ще хо́щеть ду́шу свою́ спасти́, погу́бить ю, а і́же погу́бить ду́шу свою́ Мене́ ра́ди, сей спасе́ть ю.
24
И$же бо ѓще х0щетъ дyшу свою2 спcти2, погyбитъ ю5: ґ и4же погyбитъ дyшу свою2 менє2 рaди, сeй сп7сeтъ ю5.
25
Что бо по́льзи і́мать челові́к, приобрі́т мир весь, себе́ же погуби́в іли́ оттщети́в?
25
Чт0 бо п0льзы и4мать человёкъ, пріwбрётъ мjръ вeсь, себe же погуби1въ и3ли2 tтщети1въ;
26
І́же бо а́ще постиди́ться Мене́ і Мої́х слове́с, сего́ Син Челові́чеський постиди́ться, єгда́ при́йдеть во сла́ві Своє́й і О́тчей і святи́х а́нгел.
26
И$же бо ѓще постыди1тсz менє2 и3 мои1хъ словeсъ, сегw2 сн7ъ чlвёческій постыди1тсz, є3гдA пріи1детъ во слaвэ своeй и3 џ§ей и3 с™hхъ ѓгGлъ.
27
Глаго́лю же вам воі́стину: суть ні́ції от зді стоя́щих, і́же не і́муть вкуси́ти сме́рти, до́ндеже ви́дять Ца́рствіє Бо́жиє.
27
Глаг0лю же вaмъ вои1стинну: сyть нёцыи t здЁ стоsщихъ, и5же не и4мутъ вкуси1ти смeрти, д0ндеже ви1дzтъ цrтвіе б9іе.
28
(Зач. 45) Бисть же по словесі́х сих я́ко дній осьм, і поє́м Петра́, і Іоа́нна, і Іа́кова, взи́де на гору́ помоли́тися.
28
(За? м7е7.) Бhсть же по словесёхъ си1хъ ћкw днjй џсмь, и3 поeмъ петрA и3 їwaнна и3 їaкwва, взhде на горY помоли1тисz.
29
І бисть єгда́ моля́шеся, виді́ніє лиця́ Єго́ і́но, і одія́ніє Єго́ біло́ блиста́яся.
29
И# бhсть є3гдA молsшесz, видёніе лицA є3гw2 и4но, и3 њдэsніе є3гw2 бэло2 блистazсz.
30
І се му́жа два с Ним глаго́люща, я́же бі́ста Моїсе́й і Ілія́,
30
И# сE м{жа двA съ ни1мъ глагHлюща, ±же бёста мwmсeй и3 и3ліA,
31
я́вльшася во сла́ві, глаго́ласта же ісхо́д Єго́, єго́же хотя́ше сконча́ти во Ієрусали́мі.
31
ћвльшасz во слaвэ, глаг0ласта же и3сх0дъ є3гw2, є3г0же хотsше скончaти во їеrли1мэ.
32
Петр же і су́щії с ним бя́ху отягче́ні сном; убу́ждшеся же ви́діша сла́ву Єго́, і о́ба му́жа стоя́ща с Ним.
32
Пeтръ же и3 сyщіи съ ни1мъ бsху њтzгчeни сн0мъ: ўбyждшесz же ви1дэша слaву є3гw2, и3 џба м{жа сто‰ща съ ни1мъ.
33
І бисть єгда́ разлучи́стася от Него́, рече́ Петр ко Ісу́су: Наста́вниче, добро́ єсть нам зді би́ти; і сотвори́м сі́ні три: єди́ну Тебі́, і єди́ну Моїсе́йові, і єди́ну Ілії́, — не ві́дий, є́же глаго́лаше.
33
И# бhсть є3гдA разлучи1стасz t негw2, речE пeтръ ко ї}су: настaвниче, добро2 є4сть нaмъ здЁ бhти: и3 сотвори1мъ сBни три2, є3ди1ну тебЁ, и3 є3ди1ну мwmсeови, и3 є3ди1ну и3ліи2: не вёдый, є4же глаг0лаше.
34
Се же єму́ глаго́лющу, бисть о́блак, і осіни́ їх; убоя́шася же, вше́дше во о́блак.
34
Сe же є3мY глаг0лющу, бhсть w4блакъ, и3 њсэни2 и5хъ: ўбоsшасz же, вшeдше во w4блакъ.
35
І глас бисть із о́блака, глаго́ля: Сей єсть Син Мой Возлю́бленний, Того́ послу́шайте.
35
И# глaсъ бhсть и3з8 w4блака, глаг0лz: сeй є4сть сн7ъ м0й возлю1бленный, тогw2 послyшайте.
36
І єгда́ бисть глас, обрі́теся Ісу́с єди́н. І ті́ї умолча́ша і нікому́же возвісти́ша в ти́я дні нічесо́же от тіх, я́же ви́діша.
36
И# є3гдA бhсть глaсъ, њбрётесz ї}съ є3ди1нъ. И# тjи ўмолчaша, и3 никомyже возвэсти1ша въ ты6z дни6 ничесHже t тёхъ, ±же ви1дэша.
37
(Зач. 46) Бисть же в про́чий день, сше́дшим їм с гори́, срі́те Єго́ наро́д мног.
37
(За? м7ѕ7.) Бhсть же въ пр0чій дeнь, сшeдшымъ и5мъ съ горы2, срёте є3го2 нар0дъ мн0гъ.
38
І се муж із наро́да возопи́, глаго́ля: Учи́телю, молю́тіся, при́зри на си́на моєго́, я́ко єдиноро́ден мі єсть:
38
И# сE мyжъ и3з8 нар0да возопи2, глаг0лz: ўчи1телю, молю1тисz, при1зри на сhна моего2, ћкw є3динор0денъ ми2 є4сть:
39
і се дух є́млеть єго́, і внеза́пу вопіє́ть, і пружа́ється [терза́єть єго́] с пі́нами, і єдва́ отхо́дить от него́, сокруша́я єго́;
39
и3 сE дyхъ є4млетъ є3го2, и3 внезaпу вопіeтъ, и3 пружaетсz [терзaетъ є3го2] съ пёнами, и3 є3двA tх0дитъ t негw2, сокрушaz є3го2:
40
і моли́хся ученико́м Твої́м, да іждену́ть єго́; і не возмого́ша.
40
и3 моли1хсz ўчн7кHмъ твои6мъ, да и3жденyтъ є3го2: и3 не возмог0ша.
41
Отвіща́в же Ісу́с рече́: о, ро́де неві́рний і развраще́нний! Доко́лі бу́ду в вас і терплю́ ви? Приведи́ [Мі] си́на твоєго́ сі́мо.
41
Tвэщaвъ же ї}съ речE: q, р0де невёрный и3 развращeнный, док0лэ бyду въ вaсъ и3 терплю2 вы2; приведи1 (ми) сhна твоего2 сёмw.
42
Єще́ же гряду́щу єму́, пове́рже єго́ біс і стрясе́. Запрети́ же Ісу́с ду́хові нечи́стому, і ісціли́ о́трока, і вдаде́ єго́ отцю́ єго́.
42
Е#щe же грzдyщу є3мY, повeрже є3го2 бёсъ и3 стрzсE. Запрети1 же ї}съ дyхови нечи1стому, и3 и3сцэли2 џтрока, и3 вдадE є3го2 nтцY є3гw2.
43
Дивля́хуся же всі о вели́чії Бо́жиї. (Зач. 47) Всім же чудя́щимся о всіх, я́же творя́ше Ісу́с, рече́ ко ученико́м Свої́м:
43
Дивлsхусz же вси2 њ вели1чіи б9іи. (За? м7з7.) ВсBмъ же чудsщымсz њ всёхъ, ±же творsше ї}съ, речE ко ўчн7кHмъ свои6мъ:
44
вложі́те ви во у́ші ва́ші словеса́ сія́: Син бо Челові́чеський і́мать преда́тися в ру́ці челові́честі.
44
вложи1те вы2 во ќшы вaши словесA сі‰: сн7ъ бо чlвёческій и4мать предaтисz въ рyцэ человёчєстэ.
45
Они́ же не разумі́ша глаго́ла сего́, бі бо прикрове́н от них, да не ощутя́ть єго́; і боя́хуся вопроси́ти Єго́ о глаго́лі сем.
45
Nни1 же не разумёша глаг0ла сегw2, бё бо прикровeнъ t ни1хъ, да не њщутsтъ є3гw2: и3 боsхусz вопроси1ти є3го2 њ глаг0лэ сeмъ.
46
Вни́де же помишле́ніє в них — кто їх вя́щший би бил.
46
Вни1де же помышлeніе въ ни1хъ, кто2 и4хъ вsщшій бы бhлъ.
47
Ісу́с же ві́дий помишле́ніє серде́ць їх, приє́м отроча́, поста́ви є у Себе́
47
Ї}съ же вёдый помышлeніе сердeцъ и4хъ, пріeмъ nтрочA, постaви є5 ў себє2
48
і рече́ їм: і́же а́ще при́йметь сіє́ отроча́ во і́м'я Моє́, Мене́ приє́млеть; і і́же а́ще Мене́ приє́млеть, приє́млеть Посла́вшаго М'я; і́же бо ме́нший єсть в вас, сей єсть вели́к.
48
и3 речE и5мъ: и4же ѓще пріи1метъ сіE nтрочA во и4мz моE, менE пріeмлетъ: и3 и4же ѓще менE пріeмлетъ, пріeмлетъ послaвшаго мS: и4же бо мeншій є4сть въ вaсъ, сeй є4сть вели1къ.
49
(Зач. 48) Отвіща́в же Іоа́нн рече́: Наста́вниче, ви́діхом ні́коєго о і́мені Твоє́м ізгоня́ща бі́си, і возбрани́хом єму́, я́ко вослі́д не хо́дить с на́ми.
49
(За? м7}.) Tвэщaвъ же їwaннъ речE: настaвниче, ви1дэхомъ нёкоего њ и4мени твоeмъ и3згонsща бёсы: и3 возбрани1хомъ є3мY, ћкw вослёдъ не х0дитъ съ нaми.
50
І рече́ к нему́ Ісу́с: не брані́те; і́же бо ність на ви, по вас єсть.
50
И# речE къ немY ї}съ: не брани1те: и4же бо нёсть на вы2, по вaсъ є4сть.
51
(Зач.) Бисть же єгда́ скончава́хуся дні́є восхожде́нію Єго́, і Той утверди́ лице́ Своє́ іти́ во Ієрусали́м;
51
(За?.) Бhсть же є3гдA скончавaхусz днjе восхождeнію є3гw2, и3 т0й ўтверди2 лицE своE и3ти2 во їеrли1мъ:
52
і посла́ ві́стники пред лице́м Свої́м; і ізше́дше внидо́ша в весь Самаря́нську, я́ко да угото́в'ять Єму́;
52
и3 послA вёстники пред8 лицeмъ свои1мъ: и3 и3зшeдше внид0ша въ вeсь самарsнску, ћкw да ўгот0вzтъ є3мY:
53
і не прия́ша Єго́, я́ко лице́ Єго́ бі гряду́щеє во Ієрусали́м.
53
и3 не пріsша є3гw2, ћкw лицE є3гw2 бЁ грzдyщее во їеrли1мъ.
54
Ви́дівша же ученика́ Єго́ Іа́ков і Іоа́нн, рі́ста: Го́споди, хо́щеши ли, рече́ма, да огнь сни́деть с небесе́ і потреби́ть їх, я́коже і Ілія́ сотвори́?
54
Ви6дэвша же ўчн7к† є3гw2 їaкwвъ и3 їwaннъ, рёста: гDи, х0щеши ли, речeма, да џгнь сни1детъ съ небесE и3 потреби1тъ и5хъ, ћкоже и3 и3ліA сотвори2;
55
Обра́щся же запрети́ ї́ма, і рече́: не ві́ста, ко́єго ду́ха єста́ ви;
55
Њбрaщьсz же запрети2 и4ма, и3 речE: не вёста, к0егw дyха є3стA вы2:
56
Син бо Челові́чеський не при́йде душ челові́чеських погуби́ти, но спасти́; і ідо́ша во і́ну весь.
56
сн7ъ бо чlвёческій не пріи1де дyшъ человёческихъ погуби1ти, но спcти2: и3 и3д0ша во и4ну вeсь.
57
(Зач. 49) Бисть же іду́щим їм по путі́, рече́ ні́кий к Нему́: іду́ по Тебі́, а́може а́ще і́деши, Го́споди.
57
(За? м7f7.) Бhсть же и3дyщымъ и5мъ по пути2, речE нёкій къ немY: и3дY по тебЁ, ѓможе ѓще и4деши, гDи.
58
І рече́ єму́ Ісу́с: ли́си я́звини і́муть, і пти́ці небе́сния — гні́зда; Син же Челові́чеський не і́мать гді главу́ подклони́ти.
58
И# речE є3мY ї}съ: ли1си ћзвины и4мутъ, и3 пти6цы небє1сныz гнёзда: сн7ъ же чlвёческій не и4мать гдЁ главY подклони1ти.
59
Рече́ же ко друго́му: ходи́ вслід Мене́. Он же рече́: Го́споди, повели́ мі, (да) шед пре́жде погребу́ отця́ моєго́.
59
Речe же ко друг0му: ходи2 в8слёдъ менє2. Џнъ же речE: гDи, повели2 ми2, (да) шeдъ прeжде погребY nтцA моего2.
60
Рече́ же єму́ Ісу́с: оста́ви ме́ртвия погребсти́ своя́ мертвеці́; ти же шед возвіща́й Ца́рствіє Бо́жиє.
60
Речe же є3мY ї}съ: њстaви мє1ртвыz погребсти2 сво‰ мертвецы2: тh же шeдъ возвэщaй цrтвіе б9іе.
61
Рече́ же і други́й: іду́ по Тебі́, Го́споди: пре́жде же повели́ мі отвіща́тися, і́же суть [попрости́тися с су́щими] в дому́ моє́м.
61
Речe же и3 другjй: и3дY по тебЁ, гDи: прeжде же повели2 ми2 tвэщaтисz, и5же сyть [попрости1тисz съ сyщими] въ домY моeмъ.
62
Рече́ же к нему́ Ісу́с: нікто́же возло́ж ру́ку свою́ на ра́ло і зря всп'ять, упра́влен єсть в Ца́рствії Бо́жиї.
62
Речe же къ немY ї}съ: никт0же возл0жь рyку свою2 на рaло и3 зрS вспsть, ўпрaвленъ є4сть въ цrтвіи б9іи.
Глава 10
19
(Зач.) Се, даю́ вам власть наступа́ти на змію́, і на скорпі́ю, і на всю си́лу вра́жию; і нічесо́же вас вреди́ть.
19
(За?.) СE, даю2 вaмъ влaсть наступaти на ѕмію2 и3 на скорпjю и3 на всю2 си1лу врaжію: и3 ничесHже вaсъ вреди1тъ.
20
Оба́че о сем не ра́дуйтеся, я́ко ду́сі вам повину́ються; ра́дуйтеся же, я́ко імена́ ва́ша напи́сана суть на небесі́х.
20
Nбaче њ сeмъ не рaдуйтесz, ћкw дyси вaмъ повинyютсz: рaдуйтесz же, ћкw и3менA в†ша напи6сана сyть на нб7сёхъ.
1
(Зач. 50) По сих же яви́ Госпо́дь і іні́х се́дьмдесят і посла́ їх по двіма́ пред лице́м Свої́м во всяк град і мі́сто, а́може хотя́ше Сам іти́;
1
(За? н7.) По си1хъ же kви2 гDь и3 и3нёхъ сeдмьдесzтъ, и3 послA и5хъ по двэмA пред8 лицeмъ свои1мъ во всsкъ грaдъ и3 мёсто, ѓможе хотsше сaмъ и3ти2:
2
глаго́лаше же к ним: жа́тва у́бо мно́га, ді́лателей же ма́ло; молі́теся у́бо Господи́ну жа́тві, да ізведе́ть ді́лателі на жа́тву Свою́.
2
гlаше же къ ни6мъ: жaтва ќбw мн0га, дёлателей же мaлw: моли1тесz u5бо гDи1ну жaтвэ, да и3зведeтъ дёлатєли на жaтву свою2.
3
Іді́те! Се Аз посила́ю ви я́ко а́гнці посреді́ волко́в.
3
И#ди1те: сE ѓзъ посылaю вы2 ћкw ѓгнцы посредЁ волкHвъ.
4
Не носі́те влага́лища, ні пи́ри, ні сапо́г і ні кого́же на путі́ цілу́йте.
4
Не носи1те влагaлища, ни пи1ры, ни сапHгъ и3 ни ког0же на пути2 цэлyйте.
5
Во́ньже а́ще дом вни́дете, пе́рвіє глаго́літе: мир до́му сему́;
5
В0ньже ѓще д0мъ вни1дете, пeрвэе глаг0лите: ми1ръ д0му семY:
6
і а́ще у́бо бу́деть ту син ми́ра, почи́єть на нем мир ваш; а́ще ли же ні — к вам возврати́ться.
6
и3 ѓще ќбw бyдетъ тY сhнъ ми1ра, почjетъ на нeмъ ми1ръ вaшъ: ѓще ли же ни2, къ вaмъ возврати1тсz.
7
В том же дому́ пребива́йте, яду́ще і пію́ще, я́же суть у них; досто́їн бо єсть ді́латель мзди своєя́; не преході́те із до́му в дом.
7
Въ т0мъ же домY пребывaйте, kдyще и3 пію1ще, ћже сyть ў ни1хъ: дост0инъ бо є4сть дёлатель мзды2 своеS: не преходи1те и3з8 д0му въ д0мъ.
8
І во́ньже а́ще град вхо́дите, і приє́млють ви, яді́те предлага́ємая вам;
8
И# в0ньже ѓще грaдъ вх0дите, и3 пріeмлютъ вы2, kди1те предлагaємаz вaмъ:
9
і ісцілі́те неду́жния, і́же суть в нем, і глаго́літе їм: прибли́жися на ви Ца́рствіє Бо́жиє.
9
и3 и3сцэли1те нед{жныz, и5же сyть въ нeмъ, и3 глаг0лите и5мъ: прибли1жисz на вы2 цrтвіе б9іе.
10
І во́ньже а́ще град вхо́дите, і не приє́млють вас, ізше́дше на распу́тія єго́, рці́те:
10
И# в0ньже ѓще грaдъ вх0дите, и3 не пріeмлютъ вaсъ, и3зшeдше на расп{тіz є3гw2, рцhте:
11
і прах, прилі́пший нам от гра́да ва́шего, оттряса́єм вам. Оба́че сіє́ ві́діте, я́ко прибли́жися на ви Ца́рствіє Бо́жиє.
11
и3 прaхъ прилёпшій нaмъ t грaда вaшегw, tтрzсaемъ вaмъ. Nбaче сіE вёдите, ћкw прибли1жисz на вы2 цrтвіе б9іе.
12
Глаго́лю вам, я́ко Содо́мляном в день той отра́дніє бу́деть, не́же гра́ду тому́.
12
Глаг0лю вaмъ, ћкw сод0млzнwмъ въ дeнь т0й tрaднэе бyдетъ, нeже грaду томY.
13
Го́ре тебі́, Хорази́не, го́ре тебі́, Вифсаї́до, я́ко а́ще в Ти́рі і Сидо́ні би́ша си́ли би́ли би́вшия в ва́ю, дре́вле у́бо во вре́тищі і пе́пелі сідя́ще покая́лися би́ша;
13
Г0ре тебЁ, хоразjне, г0ре тебЁ, виfсаjдо: ћкw ѓще въ тЂрэ и3 сідHнэ бhша си6лы бhли бhвшыz въ вaю, дрeвле ќбw во врeтищи и3 пeпелэ сэдsще покаsлисz бhша:
14
оба́че Ти́ру і Сидо́ну отра́дніє бу́деть на суді́, не́же ва́ма.
14
nбaче тЂру и3 сідHну tрaднэе бyдетъ на судЁ, нeже вaма.
15
І ти, Капернау́ме, і́же до небе́с вознеси́йся, до а́да низведе́шися.
15
И# ты2, капернаyме, и4же до небeсъ вознесhйсz, до ѓда низведeшисz.
16
(Зач. 51) Слу́шаяй вас, Мене́ слу́шаєть, і отмета́яйся вас, Мене́ отмета́ється; отмета́яйся же Мене́, отмета́ється Посла́вшаго М'я.
16
(За? н7№.) Слyшаzй вaсъ, менє2 слyшаетъ: и3 tметazйсz вaсъ, менє2 tметaетсz: tметazйсz же менє2, tметaетсz послaвшагw мS.
17
Возврати́шася же се́дьмдесят с ра́достію, глаго́люще: Го́споди, і бі́си повину́ються нам о і́мені Твоє́м.
17
Возврати1шасz же сeдмьдесzтъ съ рaдостію, глаг0люще: гDи, и3 бёси повинyютсz нaмъ њ и4мени твоeмъ.
18
Рече́ же їм: ви́діх сатану́ я́ко мо́лнію с небесе́ спа́дша.
18
Речe же и5мъ: ви1дэхъ сатанY ћкw м0лнію съ небесE спaдша.
21
В той час возра́довася ду́хом Ісу́с і рече́: іспові́даютіся, О́тче, Го́споди небесе́ і землі́, я́ко утаї́л єси́ сія́ от прему́дрих і разу́мних, і откри́л єси́ та младе́нцем; єй, О́тче, я́ко та́ко бисть благоволе́ніє пред Тобо́ю.
21
Въ т0й чaсъ возрaдовасz дyхомъ ї}съ и3 речE: и3сповёдаютисz, џ§е, гDи нб7сE и3 земли2, ћкw ўтаи1лъ є3си2 сі‰ t премyдрыхъ и3 разyмныхъ, и3 tкрhлъ є3си2 т† младeнцємъ: є4й, џ§е, ћкw тaкw бhсть бlговолeніе пред8 тоб0ю.
22
І обра́щся ко ученико́м, рече́: вся Мні предана́ би́ша от Отця́ Моєго́; і нікто́же вість, кто єсть Син, то́кмо Оте́ць; і кто єсть Оте́ць, то́кмо Син, і єму́же а́ще хо́щеть Син откри́ти.
22
И% њбрaщьсz ко ўчн7кHмъ, речE: вс‰ мнЁ предан† бhша t nц7A моегw2: и3 никт0же вёсть, кто2 є4сть сн7ъ, т0кмw nц7ъ: и3 кто2 є4сть nц7ъ, т0кмw сн7ъ, и3 є3мyже ѓще х0щетъ сн7ъ tкрhти.
23
(Зач. 52) І обра́щся ко ученико́м, єди́н [осо́б] рече́: блаже́нні о́чі ви́дящії, я́же ви́дите!
23
(За? н7в7.) И# њбрaщьсz ко ўчн7кHмъ, є3ди1нъ [њс0бь] речE: блажeни џчи ви1дzщіи, ±же ви1дите:
24
Глаго́лю бо вам, я́ко мно́зі проро́ци і ца́ріє восхоті́ша ви́діти, я́же ви ви́дите, і не ви́діша, і сли́шати, я́же сли́шите, і не сли́шаша.
24
глаг0лю бо вaмъ, ћкw мн0зи прbр0цы и3 цaріе восхотёша ви1дэти, ±же вы2 ви1дите, и3 не ви1дэша: и3 слhшати, ±же слhшите, и3 не слhшаша.
25
(Зач. 53) І се, зако́нник ні́кий воста́, іскуша́я Єго́ і глаго́ля: Учи́телю, что сотвори́в, живо́т ві́чний наслі́дую?
25
(За? н7G.) И# сE, зак0нникъ нёкій востA, и3скушaz є3го2 и3 глаг0лz: ўчи1телю, что2 сотвори1въ, жив0тъ вёчный наслёдую;
26
Он же рече́ к нему́: в зако́ні что пи́сано єсть? Ка́ко чте́ши?
26
Џнъ же речE къ немY: въ зак0нэ что2 пи1сано є4сть; кaкw чтeши;
27
Он же отвіща́в рече́: возлю́биши Го́спода Бо́га твоєго́ от всего́ се́рдця твоєго́, і от всея́ душі́ твоєя́, і все́ю крі́постію твоє́ю, і всім помишле́нієм твої́м, і бли́жняго своєго́ я́ко сам себе́.
27
Џнъ же tвэщaвъ речE: возлю1биши гDа бGа твоего2 t всегw2 сeрдца твоегw2, и3 t всеS души2 твоеS, и3 всeю крёпостію твоeю, и3 всёмъ помышлeніемъ твои1мъ: и3 бли1жнzго своего2 ћкw сaмъ себE.
28
Рече́ же єму́: пра́во отвіща́л єси́; сіє́ сотвори́, і жив бу́деши.
28
Речe же є3мY: прaвw tвэщaлъ є3си2: сіE сотвори2, и3 жи1въ бyдеши.
29
Он же хотя́ оправди́тися сам, рече́ ко Ісу́су: і кто єсть бли́жній мой?
29
Џнъ же хотS њправди1тисz сaмъ, речE ко ї}су: и3 кто2 є4сть бли1жній м0й;
30
Отвіща́в же Ісу́с рече́: челові́к ні́кий схожда́ше от Ієрусали́ма во Ієрихо́н, і в разбо́йники впаде́, і́же совле́кше єго́, і я́зви возло́жше отидо́ша, оста́вльше єдва́ жи́ва су́ща.
30
Tвэщaвъ же ї}съ речE: человёкъ нёкій схождaше t їеrли1ма во їеріхHнъ, и3 въ разб0йники впадE, и5же совлeкше є3го2, и3 ћзвы возл0жше tид0ша, њстaвльше є3двA жи1ва сyща.
31
По слу́чаю же свяще́нник ні́кий схожда́ше путе́м тім, і ви́дів єго́, мимоі́де.
31
По слyчаю же свzщeнникъ нёкій схождaше путeмъ тёмъ, и3 ви1дэвъ є3го2, мимои1де.
32
Та́кожде же і леви́т, бив на том мі́сті, прише́д і ви́дів, мимоі́де.
32
Тaкожде же и3 леvjтъ, бhвъ на т0мъ мёстэ, пришeдъ и3 ви1дэвъ, мимои1де.
33
Самаря́нин же ні́кто гряди́й, при́йде над него́, і ви́дів єго́, милосе́рдова;
33
Самарsнинъ же нёкто грzдhй, пріи1де над8 него2, и3 ви1дэвъ є3го2, милосeрдова:
34
і присту́пль обв'яза́ стру́пи єго́, возлива́я ма́сло і вино́: всади́в же єго́ на свой скот, приведе́ єго́ в гости́нницю, і приліжа́ єму́;
34
и3 пристyпль њбвzзA стрyпы є3гw2, возливaz мaсло и3 віно2: всади1въ же є3го2 на св0й ск0тъ, приведE є3го2 въ гости1нницу, и3 прилэжA є3мY:
35
і нау́трія ізше́д, ізе́м два сре́бреника, даде́ гости́ннику, і рече́ єму́: приліжи́ єму́; і, є́же а́ще прийждиве́ши, аз єгда́ возвращу́ся, возда́м ті.
35
и3 наyтріz и3зшeдъ, и3з8eмъ двA срeбрєника, дадE гости1ннику, и3 речE є3мY: прилэжи2 є3мY: и3, є4же ѓще пріиждивeши, ѓзъ є3гдA возвращyсz, воздaмъ ти2.
36
Кто у́бо от тіх тріє́х бли́жній мни́ттіся би́ти впа́дшему в разбо́йники?
36
Кто2 u5бо t тёхъ тріeхъ бли1жній мни1ттисz бhти впaдшему въ разб0йники;
37
Он же рече́: сотвори́вий ми́лость с ним. Рече́ же єму́ Ісу́с: іди́ і ти твори́ та́кожде.
37
Џнъ же речE: сотвори1вый ми1лость съ ни1мъ. Речe же є3мY ї}съ: и3ди2, и3 ты2 твори2 тaкожде.
38
(Зач. 54) Бисть же ходя́щим їм, і Сам вни́де в весь ні́кую; жена́ же ні́кая і́менем Ма́рфа прия́т Єго́ в дом свой.
38
(За? н7д7.) Бhсть же ходsщымъ и5мъ, и3 сaмъ вни1де въ вeсь нёкую: женa же нёкаz и4менемъ мaрfа пріsтъ є3го2 въ д0мъ св0й.
39
І сестра́ єй бі нарица́ємая Марі́я, я́же і сі́дши при ногу́ Ісу́сову, сли́шаше сло́во Єго́.
39
И# сестрA є4й бЁ нарицaемаz марjа, ћже и3 сёдши при ногY ї}сwву, слhшаше сл0во є3гw2.
40
Ма́рфа же мо́лвяше о мно́зі слу́жбі, ста́вши же рече́: Го́споди, не бреже́ши ли, я́ко сестра́ моя́ єди́ну м'я оста́ви служи́ти? Рци у́бо єй, да мі помо́жеть.
40
Мaрfа же м0лвzше њ мн0зэ слyжбэ, стaвши же речE: гDи, не брежeши ли, ћкw сестрA моS є3ди1ну мS њстaви служи1ти; рцы2 u5бо є4й, да ми2 пом0жетъ.
41
Отвіща́в же Ісу́с рече́ єй: Ма́рфо, Ма́рфо, пече́шися і мо́лвиши о мно́зі,
41
Tвэщaвъ же ї}съ речE є4й: мaрfо, мaрfо, печeшисz, и3 м0лвиши њ мн0зэ,
42
єди́но же єсть на потре́бу; Марі́я же благу́ю часть ізбра́, я́же не оти́меться от нея́.
42
є3ди1но же є4сть на потрeбу: марjа же бlгyю чaсть и3збрA, ћже не tи1метсz t неS.
Глава 12
1
О ни́хже [между́ тім] собра́вшимся тьмам наро́да, я́ко попира́ти друг дру́га, нача́т глаго́лати ученико́м Свої́м пе́рвіє: внемлі́те себі́ от ква́са фарисе́йська, є́же єсть лицемі́ріє.
1
Њ ни1хже [междY тёмъ] собрaвшымсz тмaмъ нар0да, ћкw попирaти дрyгъ дрyга, начaтъ глаг0лати ўчн7кHмъ свои6мъ пeрвэе: внемли1те себЁ t квaса фарісeйска, є4же є4сть лицемёріе.
2
(Зач. 63) Нічто́же бо покрове́нно єсть, є́же не откри́ється, і та́йно, є́же не уразумі́ється;
2
(За? …G.) Ничт0же бо покровeно є4сть, є4же не tкрhетсz, и3 тaйно, є4же не ўразумёетсz:
3
зане́, єли́ка во тьмі рі́сте, во сві́ті усли́шаться; і є́же ко у́ху глаго́ласте во хра́міх, пропові́сться на кро́віх.
3
занE, є3ли6ка во тмЁ рёсте, во свётэ ўслhшатсz: и3 є4же ко ќху глаг0ласте во хрaмэхъ, проповёстсz на кр0вэхъ.
4
Глаго́лю же вам, друго́м Свої́м: не убо́йтеся от убива́ющих ті́ло і пото́м не мо́гущих ли́шше что сотвори́ти;
4
Гlю же вaмъ другHмъ свои6мъ: не ўб0йтесz t ўбивaющихъ тёло и3 пот0мъ не м0гущихъ ли1шше что2 сотвори1ти:
5
сказу́ю же вам, кого́ убо́йтеся: убо́йтеся іму́щаго власть по убіє́нії воврещи́ в дебр о́гненную; єй, глаго́лю вам, того́ убо́йтеся.
5
сказyю же вaмъ, когw2 ўб0йтесz: ўб0йтесz и3мyщагw влaсть по ўбіeніи воврещи2 въ дeбрь џгненную: є4й, гlю вaмъ, тогw2 ўб0йтесz.
6
Не п'ять ли птиць ціни́ться пі́нязема двіма́, і ні єди́на от них ність забве́нна пред Бо́гом.
6
Не пsть ли пти1цъ цэни1тсz пёнzзема двэмA, и3 ни є3ди1на t ни1хъ нёсть забвeна пред8 бGомъ.
7
Но і вла́си глави́ ва́шея всі ізочте́ні суть. Не убо́йтеся у́бо: мно́зіх птиць у́нші єсте́ ви.
7
Но и3 влaси главы2 вaшеz вси2 и3зочтeни сyть. Не ўб0йтесz u5бо: мн0зэхъ пти1цъ ќнши є3стE вы2.
8
(Зач. 64) Глаго́лю же вам: всяк, і́же а́ще іспові́сть М'я пред челові́ки, і Син Челові́чеський іспові́сть єго́ пред а́нгели Бо́жиїми;
8
(За? …д7.) Гlю же вaмъ: всsкъ, и4же ѓще и3сповёсть мS пред8 человBки, и3 сн7ъ чlвёческій и3сповёсть є3го2 пред8 ѓгGлы б9іими:
9
а отверги́йся Мене́ пред челові́ки, отве́ржен бу́деть пред а́нгели Бо́жиїми.
9
ґ tвергjйсz менє2 пред8 человёки, tвeрженъ бyдетъ пред8 ѓгGлы б9іими.
10
І всяк, і́же рече́ть сло́во на Си́на Челові́чеськаго, оста́виться єму́; а на Свята́го Ду́ха хули́вшему не оста́виться.
10
И# всsкъ и4же речeтъ сл0во на сн7а чlвёческаго, њстaвитсz є3мY: ґ на с™aго д¦а хули1вшему не њстaвитсz.
11
Єгда́ же приведу́ть ви на собо́рища, і вла́сті, і влади́чества, не пеці́теся, ка́ко іли́ что отвіща́єте, іли́ что рече́те;
11
Е#гдa же приведyтъ вы2 на собHрища и3 вл†сти и3 владhчєства, не пецhтесz, кaкw и3ли2 что2 tвэщaете, и3ли2 что2 речeте:
12
Святи́й бо Дух научи́ть ви в той час, я́же подоба́єть рещи́.
12
с™hй бо д¦ъ научи1тъ вы2 въ т0й чaсъ, ±же подобaетъ рещи2.
13
(Зач. 65) Рече́ же Єму́ ні́кий от наро́да: Учи́телю, рци бра́ту моєму́ разділи́ти со мно́ю достоя́ніє.
13
(За? …е7.) Речe же є3мY нёкій t нар0да: ўчи1телю, рцы2 брaту моемY раздэли1ти со мн0ю достоsніе.
14
Он же рече́ єму́: челові́че, кто М'я поста́ви судію́ іли́ діли́теля над ва́ми?
14
Џнъ же речE є3мY: человёче, кто2 мS постaви судію2 и3ли2 дэли1телz над8 вaми;
15
Рече́ же к ним: блюді́те і храні́теся от лихоі́мства, я́ко не от ізби́тка [внегда́ ізби́точествовати] кому́ живо́т єго́ єсть от імі́нія єго́.
15
Речe же къ ни6мъ: блюди1те и3 храни1тесz t лихои1мства: ћкw не t и3збhтка [внегдA и3збhточествовати] комY жив0тъ є3гw2 є4сть t и3мёніz є3гw2.
16
(Зач. 66) Рече́ же при́тчу к ним, глаго́ля: челові́ку ні́коєму бога́ту угобзи́ся ни́ва;
16
(За? …ѕ7.) Речe же при1тчу къ ни6мъ, глаг0лz: человёку нёкоему богaту ўгобзи1сz ни6ва:
17
і ми́сляше в себі́, глаго́ля: что сотворю́, я́ко не і́мам гді собра́ти плодо́в мої́х?
17
и3 мhслzше въ себЁ, глаг0лz: что2 сотворю2, ћкw не и4мамъ гдЁ собрaти плодHвъ мои1хъ;
18
І рече́: се сотворю́ — разорю́ жи́тниці моя́, і бо́льшия сози́жду, і соберу́ ту вся жи́та моя́ і блага́я моя́;
18
И# речE: сE сотворю2: разорю2 жи6тницы мо‰, и3 б0лшыz сози1жду, и3 соберY тY вс‰ жи6та мо‰ и3 благ†z мо‰:
19
і реку́ душі́ моє́й: душе́, і́маши мно́га бла́га, лежа́ща на лі́та мно́га; почива́й, яждь, пий, весели́ся.
19
и3 рекY души2 моeй: душE, и4маши мнHга бл†га, леж†ща на лBта мнHга: почивaй, ћждь, пjй, весели1сz.
20
Рече́ же єму́ Бог: безу́мне, в сію́ нощ ду́шу твою́ істя́жуть от тебе́; а я́же угото́вал єси́, кому́ бу́дуть?
20
Речe же є3мY бGъ: безyмне, въ сію2 н0щь дyшу твою2 и3стsжутъ t тебє2: ґ ±же ўгот0валъ є3си2, комY бyдутъ;
21
Та́ко собира́яй себі́, а не в Бо́га богаті́я.
21
Тaкw собирazй себЁ, ґ не въ бGа богатёz.
22
Рече́ же ко ученико́м Свої́м: сего́ ра́ди глаго́лю вам: не пеці́теся душе́ю ва́шею, что я́сте, ні ті́лом, во что облече́теся;
22
Речe же ко ўчн7кHмъ свои1мъ: сегw2 рaди глаг0лю вaмъ: не пецhтесz душeю вaшею, что2 ћсте: ни тёломъ, во что2 њблечeтесz:
23
душа́ бо́льші єсть пи́щі, і ті́ло оде́жди.
23
душA б0лши є4сть пи1щи, и3 тёло nдeжды.
24
Смотрі́те вран, я́ко не сі́ють, ні жнуть; ї́мже ність сокро́вища, ні жи́тниці, і Бог пита́єть їх; ко́льми па́че ви єсте́ лу́чші птиць?
24
Смотри1те вр†нъ, ћкw не сёютъ, ни жнyтъ: и5мже нёсть сокр0вища, ни жи1тницы, и3 бGъ питaетъ и5хъ: к0льми пaче вы2 є3стE лyчши пти1цъ;
25
Кто же от вас пеки́йся мо́жеть приложи́ти во́зрасту своєму́ ла́коть єди́н?
25
Кт0 же t вaсъ пекjйсz м0жетъ приложи1ти в0зрасту своемY лaкоть є3ди1нъ;
26
А́ще у́бо ні ма́ла чесо́ мо́жете, что о про́чих пече́теся?
26
Ѓще u5бо ни мaла чесw2 м0жете, что2 њ пр0чихъ печeтесz;
27
Смотрі́те кри́ни, ка́ко расту́ть: не тружда́ються, ні пряду́ть; глаго́лю же вам, я́ко ні Соломо́н во всей сла́ві своє́й облече́ся, я́ко єди́н от сих.
27
Смотри1те крjны, кaкw растyтъ: не труждaютсz, ни прzдyтъ: глаг0лю же вaмъ, ћкw ни соломHнъ во всeй слaвэ своeй њблечeсz, ћкw є3ди1нъ t си1хъ.
28
А́ще же траву́, на селі́ днесь су́щу і у́трі в пещ вме́щему, Бог та́ко одіва́єть, ко́льми па́че вас, малові́ри?
28
Ѓще же травY, на селЁ днeсь сyщу и3 ќтрэ въ пeщь вмeщему, бGъ тaкw њдэвaетъ: к0льми пaче вaсъ, маловёри;
29
І ви не іщі́те, что я́сте, іли́ что піє́те, і не возносі́теся;
29
И# вы2 не и3щи1те, что2 ћсте, и3ли2 что2 піeте: и3 не возноси1тесz:
30
всіх бо сих язи́ци ми́ра сего́ і́щуть, ваш же Оте́ць вість, я́ко тре́буєте сих.
30
всёхъ бо си1хъ kзhцы мjра сегw2 и4щутъ: вaшъ же nц7ъ вёсть, ћкw трeбуете си1хъ.
31
Оба́че іщі́те Ца́рствія Бо́жия, і сія́ вся приложа́ться вам.
31
Nбaче и3щи1те цrтвіz б9іz, и3 сі‰ вс‰ приложaтсz вaмъ.
32
(Зач. 67) Не бо́йся, ма́лоє ста́до! Я́ко благоізво́ли Оте́ць ваш да́ти вам Ца́рство.
32
(За? …з7.) Не б0йсz, мaлое стaдо: ћкw бlгоизв0ли nц7ъ вaшъ дaти вaмъ цrтво.
33
Продаді́те імі́нія ва́ша і даді́те ми́лостиню. Сотворі́те себі́ влага́лища неветша́юща, сокро́вище неоскуді́ємо на небесі́х, іді́же тать не приближа́ється, ні моль растліва́єть.
33
Продади1те и3мёніz в†ша и3 дади1те ми1лостыню. Сотвори1те себЁ влаг†лища неветш†юща, сокр0вище неwскудёемо на нб7сёхъ, и3дёже тaть не приближaетсz, ни м0ль растлэвaетъ.
34
Іді́же бо сокро́вище ва́ше, ту і се́рдце ва́ше бу́деть.
34
И#дёже бо сокр0вище вaше, тY и3 сeрдце вaше бyдетъ.
35
Да бу́дуть чре́сла ва́ша препоя́сана, і світи́льници горя́щії;
35
Да бyдутъ чрeсла в†ша препо‰сана, и3 свэти1лницы горsщіи:
36
і ви подо́бні челові́ком ча́ющим го́спода своєго́, когда́ возврати́ться от бра́ка, да прише́дшу і толкну́вшу, а́біє отве́рзуть єму́.
36
и3 вы2 под0бни человёкwмъ чaющымъ г0спода своегw2, когдA возврати1тсz t брaка, да пришeдшу и3 толкнyвшу, ѓбіе tвeрзутъ є3мY.
37
Блаже́нні раби́ ті́ї, ї́хже прише́д госпо́дь обря́щеть бдя́щих; амі́нь глаго́лю вам, я́ко препоя́шеться і поса́дить їх, і мину́в [приступи́в] послу́жить їм.
37
Бlжeни раби2 тjи, и5хже пришeдъ госп0дь њбрsщетъ бдsщихъ: ґми1нь гlю вaмъ, ћкw препоsшетсz и3 посaдитъ и5хъ, и3 минyвъ [приступи1въ] послyжитъ и5мъ.
38
І а́ще при́йдеть во втору́ю стра́жу, і в тре́тію стра́жу при́йдеть, і обря́щеть [їх] та́ко, блаже́нні суть раби́ ті́ї.
38
И# ѓще пріи1детъ во вторyю стрaжу, и3 въ трeтію стрaжу пріи1детъ, и3 њбрsщетъ (и5хъ) тaкw, бlжeни сyть раби2 тjи.
39
Се же ві́діте, я́ко а́ще би ві́дал господи́н хра́мини, в кий час тать при́йдеть, бділ у́бо би, і не би дал подкопа́ти до́му своєго́.
39
Сe же вёдите, ћкw ѓще бы вёдалъ господи1нъ хрaмины, въ кjй чaсъ тaть пріи1детъ, бдёлъ u5бо бы, и3 не бы2 дaлъ подкопaти д0му своегw2.
40
І ви у́бо бу́діте гото́ві: я́ко, во́ньже час не мни́те, Син Челові́чеський при́йдеть.
40
И# вы2 u5бо бyдите гот0ви: ћкw, в0ньже чaсъ не мни1те, сн7ъ чlвёческій пріи1детъ.
41
Рече́ же Єму́ Петр: Го́споди, к нам ли при́тчу сію́ глаго́леши, іли́ ко всім?
41
Речe же є3мY пeтръ: гDи, къ нaмъ ли при1тчу сію2 глаг0леши, и3ли2 ко всBмъ;
42
Рече́ же Госпо́дь: (Зач. 68) кто у́бо єсть ві́рний строї́тель і му́дрий, єго́же поста́вить госпо́дь над че́лядію своє́ю, дая́ти во вре́м'я житомі́ріє?
42
Речe же гDь: (За? …}.) кто2 u5бо є4сть вёрный строи1тель и3 мyдрый, є3г0же постaвитъ госп0дь над8 чeлzдію своeю, даsти во врeмz житомёріе;
43
Блаже́н раб той, єго́же прише́д госпо́дь єго́ обря́щеть творя́ща та́ко;
43
Бlжeнъ рaбъ т0й, є3г0же пришeдъ госп0дь є3гw2 њбрsщетъ творsща тaкw:
44
воі́стину глаго́лю вам, я́ко над всім імі́нієм свої́м поста́вить єго́.
44
вои1стинну гlю вaмъ, ћкw над8 всёмъ и3мёніемъ свои1мъ постaвитъ є3го2.
45
А́ще же рече́ть раб той в се́рдці своє́м: косни́ть господи́н мой прийти́, і начне́ть би́ти раби́ і раби́ні, я́сти же і пи́ти і упива́тися, —
45
Ѓще же речeтъ рaбъ т0й въ сeрдцы своeмъ: косни1тъ господи1нъ м0й пріити2: и3 начнeтъ би1ти рабы6 и3 рабы6ни, ћсти же и3 пи1ти и3 ўпивaтисz:
46
при́йдеть господи́н раба́ того́ в день, во́ньже не ча́єть, і в час, во́ньже не вість, і расте́шеть єго́, і часть єго́ с неві́рними положи́ть.
46
пріи1детъ господи1нъ рабA тогw2 въ дeнь, в0ньже не чaетъ, и3 въ чaсъ, в0ньже не вёсть: и3 растeшетъ є3го2, и3 чaсть є3гw2 съ невёрными положи1тъ.
47
Той же раб ві́дівий во́лю господи́на своєго́, і не угото́вав, ні сотвори́в по во́лі єго́, біє́н бу́деть мно́го;
47
Т0й же рaбъ вёдэвый в0лю господи1на своегw2, и3 не ўгот0вавъ, ни сотвори1въ по в0ли є3гw2, біeнъ бyдетъ мн0гw:
48
неві́дівий же, сотвори́в же досто́йная ра́нам, біє́н бу́деть ма́ло. (Зач. 69) Вся́кому же, єму́же дано́ бу́деть мно́го, мно́го взи́щеться от него́, і єму́же преда́ша мно́жайше, мно́жайше про́сять [істя́жуть] от него́.
48
невёдэвый же, сотвори1въ же достHйнаz рaнамъ, біeнъ бyдетъ мaлw. (За? …f7.) Всsкому же, є3мyже дано2 бyдетъ мн0гw, мн0гw взhщетсz t негw2: и3 є3мyже предaша мн0жайше, мн0жайше пр0сzтъ [и3стsжутъ] t негw2.
49
Огня́ прийдо́х воврещи́ на зе́млю, і что хощу́, а́ще уже́ возгорі́ся?
49
NгнS пріид0хъ воврещи2 на зeмлю, и3 что2 хощY, ѓще ўжE возгорёсz;
50
Креще́нієм же і́мам крести́тися, і ка́ко удержу́ся, до́ндеже сконча́ються?
50
КRщeніемъ же и4мамъ кrти1тисz, и3 кaкw ўдержyсz, д0ндеже скончaютсz;
51
Мните́ ли, я́ко мир прийдо́х да́ти на зе́млю? Ні, глаго́лю вам, но разділе́ніє.
51
Мнитe ли, ћкw ми1ръ пріид0хъ дaти на зeмлю; ни2, гlю вaмъ, но раздэлeніе.
52
Бу́дуть бо отсе́лі п'ять во єди́ном дому́ разділе́ні, тріє́ на два, і два на три;
52
Бyдутъ бо tсeлэ пsть во є3ди1номъ домY раздэлeни, тріE на двA, и3 двA на три2:
53
разділи́ться оте́ць на си́на, і син на отця́; ма́ти на дщер, і дщи на ма́тер; свекри́ на неві́сту свою́, і неві́ста на свекро́в свою́.
53
раздэли1тсz nтeцъ на сhна, и3 сhнъ на nтцA: мaти на дщeрь, и3 дщи2 на мaтерь: свекры2 на невёсту свою2, и3 невёста на свекр0вь свою2.
54
Глаго́лаше же і наро́дом: єгда́ у́зрите о́блак восходя́щ от за́пада, а́біє глаго́лете: ту́ча гряде́ть, і бива́єть та́ко.
54
Гlаше же и3 нар0дwмъ: є3гдA ќзрите w4блакъ восходsщь t зaпада, ѓбіе глаг0лете: тyча грzдeтъ: и3 бывaетъ тaкw.
55
І єгда́ юг ві́ющ, глаго́лете: зной бу́деть, і бива́єть.
55
И# є3гдA ю4гъ вёющь, глаг0лете: зн0й бyдетъ: и3 бывaетъ.
56
Лицемі́ри, лице́ не́бу і землі́ ві́сте іскуша́ти; вре́мене же сего́ ка́ко не іскуша́єте?
56
Лицемёри, лицE нeбу и3 земли2 вёсте и3скушaти: врeмене же сегw2 кaкw не и3скушaете;
57
Что же і о себі́ не су́дите пра́ведноє?
57
Чт0 же и3 њ себЁ не сyдите прaведное;
58
Єгда́ бо гряде́ши с сопе́рником твої́м ко кня́зю, на путі́ даждь ді́ланіє [потщи́ся] ізби́ти от него́, да не ка́ко привлече́ть тебе́ к судії́, і судія́ тя преда́сть слузі́, і слуга́ всади́ть тя в темни́цю;
58
Е#гдa бо грzдeши съ сопeрникомъ твои1мъ ко кнsзю, на пути2 дaждь дёланіе [потщи1сz] и3збhти t негw2: да не кaкw привлечeтъ тебE къ судіи2, и3 судіS тS предaстъ слузЁ, и3 слугA всади1тъ тS въ темни1цу:
59
глаго́лю тебі́: не ізи́деши отту́ду, до́ндеже і послі́днюю мі́дницю возда́си.
59
гlю тебЁ: не и3зhдеши tтyду, д0ндеже и3 послёднюю мёдницу воздaси.
Глава 11
1
(Зач. 55) І бисть внегда́ би́ти Єму́ на мі́сті ні́коєм моля́щуся, (і) я́ко преста́, рече́ ні́кий от учени́к Єго́ к Нему́: Го́споди, научи́ ни моли́тися, я́коже і Іоа́нн научи́ ученики́ своя́.
1
(За? н7е7.) И# бhсть внегдA бhти є3мY на мёстэ нёкоемъ молsщусz, (и3) ћкw престA, речE нёкій t ўчени6къ є3гw2 къ немY: гDи, научи1 ны моли1тисz, ћкоже и3 їwaннъ научи2 ўченики2 сво‰.
2
Рече́ же їм: єгда́ мо́литеся, глаго́літе: О́тче наш, І́же на небесі́х, да святи́ться і́м'я Твоє́; да при́йдеть Ца́рствіє Твоє́; да бу́деть во́ля Твоя́, я́ко на небесі́, і на землі́:
2
Речe же и5мъ: є3гдA м0литесz, глаг0лите: џ§е нaшъ, и4же на нб7сёхъ, да свzти1тсz и4мz твоE: да пріи1детъ цrтвіе твоE: да бyдетъ в0лz твоS, ћкw на нб7си2, и3 на земли2:
3
хліб наш насу́щний подава́й нам на всяк день;
3
хлёбъ нaшъ насyщный подавaй нaмъ на всsкъ дeнь:
4
і оста́ви нам гріхи́ на́ша, і́бо і са́мі оставля́єм вся́кому должнику́ на́шему; і не введи́ нас во іскуше́ніє, но ізба́ви нас от лука́ваго.
4
и3 њстaви нaмъ грэхи2 нaшz, и4бо и3 сaми њставлsемъ всsкому должникY нaшему: и3 не введи2 нaсъ во и3скушeніе, но и3збaви нaсъ t лукaвагw.
5
І рече́ к ним: кто от вас і́мать дру́га, і і́деть к нему́ в полу́нощі, і рече́ть єму́: дру́же, даждь мі взайм три хлі́би;
5
И# речE къ ни6мъ: кто2 t вaсъ и4мать дрyга, и3 и4детъ къ немY въ полyнощи, и3 речeтъ є3мY: дрyже, дaждь ми2 взаи1мъ три2 хлёбы:
6
поне́же друг при́йде с пу́ті ко мні, і не і́мам чесо́ предложи́ти єму́.
6
понeже дрyгъ пріи1де съ пyти ко мнЁ, и3 не и4мамъ чесw2 предложи1ти є3мY.
7
І той ізвну́тр отвіща́в рече́ть: не твори́ мі труди́; уже́ две́рі затворени́ суть, і ді́ти моя́ со мно́ю на ло́жі суть; (і) не могу́ воста́в да́ти тебі́.
7
И# т0й и3звнyтрь tвэщaвъ речeтъ: не твори1 ми труды2: ўжE двє1ри затворены2 сyть, и3 дёти мо‰ со мн0ю на л0жи сyть: (и3) не могY востaвъ дaти тебЁ.
8
Глаго́лю же вам: а́ще і не дасть єму́ воста́в, зане́ друг єму́ єсть, но за безо́чство єго́, воста́в дасть єму́, єли́ка тре́буєть.
8
Гlю же вaмъ: ѓще и3 не дaстъ є3мY востaвъ, занE дрyгъ є3мY є4сть: но за без80чьство є3гw2, востaвъ дaстъ є3мY, є3ли6ка трeбуетъ.
9
(Зач. 56) І Аз вам глаго́лю: просі́те, і да́сться вам; іщі́те, і обря́щете; толці́те, і отве́рзеться вам;
9
(За? н7ѕ7.) И# ѓзъ вaмъ глаг0лю: проси1те, и3 дaстсz вaмъ: и3щи1те, и3 њбрsщете: толцhте, и3 tвeрзетсz вaмъ:
10
всяк бо прося́й приє́млеть, і іщя́й обріта́єть, і толку́щему отве́рзеться.
10
всsкъ бо просsй пріeмлетъ, и3 и3щsй њбрэтaетъ, и3 толкyщему tвeрзетсz.
11
Кото́раго же вас отця́ воспро́сить син хлі́ба, єда́ ка́мень пода́сть єму́? Іли́ ри́би, єда́ в ри́би мі́сто змію́ пода́сть єму́?
11
Кот0рагw же вaсъ nтцA воспр0ситъ сhнъ хлёба, є3дA кaмень подaстъ є3мY; и3ли2 рhбы, є3дA въ рhбы мёсто ѕмію2 подaстъ є3мY;
12
Іли́ а́ще попро́сить яйця́, єда́ пода́сть єму́ ско́рпію?
12
и3ли2 ѓще попр0ситъ kицA, є3дA подaстъ є3мY ск0рпію;
13
А́ще у́бо ви злі су́ще, умі́єте дая́нія бла́га дая́ти ча́дом ва́шим, ко́льми па́че Оте́ць, І́же с небесе́, дасть Ду́ха Свята́го прося́щим у Него́?
13
Ѓще u5бо вы2 ѕли2 сyще, ўмёете да‰ніz бл†га даsти чaдwмъ вaшымъ, к0льми пaче nц7ъ, и4же съ нб7сE, дaстъ д¦а с™aго просsщымъ ў негw2;
14
(Зач. 57) І бі ізгоня́ бі́са, і той бі нім; бисть же бі́су ізше́дшу, проглаго́ла німи́й; і диви́шася наро́ди.
14
(За? н7з7.) И# бЁ и3згонS бёса, и3 т0й бЁ нёмъ: бhсть же бёсу и3зшeдшу, проглаг0ла нэмhй: и3 диви1шасz нар0ди.
15
Ні́ції же от них рі́ша: о Веєльзеву́лі, кня́зі бісо́встім, ізго́нить бі́си.
15
Нёцыи же t ни1хъ рёша: њ веельзевyлэ кнsзи бэс0встэмъ и3зг0нитъ бёсы.
16
Друзі́ї же іскуша́юще, зна́менія от Него́ іска́ху с небесе́.
16
Друзjи же и3скушaюще, знaменіz t негw2 и3скaху съ небесE.
17
Он же ві́дий помишле́нія їх, рече́ їм: вся́ко ца́рство само́ в себі́ разділя́яся, запусті́єть; і дом на дом, па́даєть.
17
Џнъ же вёдый помышлє1ніz и4хъ, речE и5мъ: всsко цaрство само2 въ себЁ раздэлszсz, запустёетъ: и3 д0мъ на д0мъ, пaдаетъ.
18
А́ще же і сатана́ сам в себі́ разділи́ся, ка́ко ста́неть ца́рство єго́, я́коже глаго́лете, о Веєльзеву́лі ізгоня́щя М'я бі́си.
18
Ѓще же и3 сатанA сaмъ въ себЁ раздэли1сz, кaкw стaнетъ цaрство є3гw2, ћкоже глаг0лете, њ веельзевyлэ и3згонsщz мS бёсы.
19
А́ще же Аз о Веєльзеву́лі ізгоню́ бі́си, си́нове ва́ші о ком ізго́нять? Сего́ ра́ди ті́ї бу́дуть вам судії́.
19
Ѓще же ѓзъ њ веельзевyлэ и3згоню2 бёсы, сhнове вaши њ к0мъ и3зг0нzтъ; сегw2 рaди тjи бyдутъ вaмъ судіи6.
20
А́ще ли же о пе́рсті Бо́жиї ізгоню́ бі́си, у́бо пости́же на вас Ца́рствіє Бо́жиє.
20
Ѓще ли же њ пeрстэ б9іи и3згоню2 бёсы, u5бо пости1же на вaсъ цrтвіе б9іе.
21
Єгда́ крі́пкий вооружи́вся храни́ть свой двор, во смире́нії [в ми́рі] суть імі́нія єго́;
21
Е#гдA крёпкій воwружи1всz храни1тъ св0й дв0ръ, во смирeніи [въ ми1рэ] сyть и3мBніz є3гw2:
22
єгда́ же крі́плій єго́ наше́д побіди́ть єго́, все ору́жіє єго́ во́зьметь, на не́же упова́ше, і кори́сть єго́ раздає́ть.
22
є3гдa же крёплэй є3гw2 нашeдъ побэди1тъ є3го2, всE nрyжіе є3гw2 в0зметъ, на нeже ўповaше, и3 корhсть є3гw2 раздаeтъ.
23
(Зач. 58) І́же ність со Мно́ю, на М'я єсть; і і́же не собира́єть со Мно́ю, расточа́єть.
23
(За? н7}.) И$же нёсть со мн0ю, на мS є4сть: и3 и4же не собирaетъ со мн0ю, расточaетъ.
24
Єгда́ (же) нечи́стий дух ізи́деть от челові́ка, прехо́дить сквозі́ безво́дная мі́ста, іщя́ поко́я; і не обріта́я, глаго́леть: возвращу́ся в дом мой, отню́дуже ізидо́х.
24
Е#гдa (же) нечи1стый дyхъ и3зhдетъ t человёка, прех0дитъ сквозЁ безвHднаz мBста, и3щS пок0z: и3 не њбрэтaz, глаг0летъ: возвращyсz въ д0мъ м0й, tню1дуже и3зыд0хъ.
25
І прише́д обря́щеть ї помете́н і укра́шен;
25
И# пришeдъ њбрsщетъ и5 пометeнъ и3 ўкрaшенъ:
26
тогда́ і́деть і по́йметь седьм други́х духо́в го́рших себе́, і вше́дше живу́ть ту; і бива́ють послі́дняя челові́ку тому́ го́рша пе́рвих.
26
тогдA и4детъ и3 п0йметъ сeдмь други1хъ духHвъ г0ршихъ себє2, и3 вшeдше живyтъ тY: и3 бывaютъ послBднzz человёку томY гHрша пeрвыхъ.
27
Бисть же єгда́ глаго́лаше сія́, воздви́гши ні́кая жена́ глас от наро́да, рече́ Єму́: блаже́нно чре́во носи́вшеє Тя, і сосця́, я́же єси́ ссал.
27
Бhсть же є3гдA глаг0лаше сі‰, воздви1гши нёкаz женA глaсъ t нар0да, речE є3мY: блажeно чрeво носи1вшее тS, и3 сосц†, ±же є3си2 ссaлъ.
28
Он же рече́: ті́мже у́бо блаже́нні сли́шащії сло́во Бо́жиє і храня́щії є.
28
Џнъ же речE: тёмже u5бо блажeни слhшащіи сл0во б9іе и3 хранsщіи є5.
29
(Зач. 59) Наро́дом же собира́ющимся нача́т глаго́лати: род сей лука́в єсть — зна́менія і́щеть, і зна́меніє не да́сться єму́, то́кмо зна́меніє Іо́ни проро́ка;
29
(За? н7f7.) Нар0дwмъ же собирaющымсz начaтъ глаг0лати: р0дъ сeй лукaвъ є4сть: знaменіz и4щетъ, и3 знaменіе не дaстсz є3мY, т0кмw знaменіе їHны прbр0ка:
30
я́коже бо бисть Іо́на зна́меніє Ниневи́том, та́ко бу́деть і Син Челові́чеський ро́ду сему́.
30
ћкоже бо бhсть їHна знaменіе нінеvjтwмъ, тaкw бyдетъ и3 сн7ъ чlвёческій р0ду семY.
31
Цари́ця ю́жськая воста́неть на суд с му́жі ро́да сего́ і осу́дить їх; я́ко при́йде от коне́ць землі́ сли́шати прему́дрость Соломо́нову; і се мно́жає Соломо́на зді.
31
Цари1ца ю4жскаz востaнетъ на сyдъ съ м{жи р0да сегw2, и3 њсyдитъ и5хъ: ћкw пріи1де t конє1цъ земли2 слhшати премyдрость соломHнову: и3 сE мн0жае соломHна здЁ.
32
Му́жіє Ниневи́тстії воста́нуть на суд с ро́дом сим і осу́дять ї; я́ко покая́шася про́повідію Іо́ниною; і се мно́жає Іо́ни зді.
32
Мyжіе нінеvjтстіи востaнутъ на сyдъ съ р0домъ си1мъ, и3 њсyдzтъ и5: ћкw покаsшасz пр0повэдію їHниною: и3 сE мн0жае їHны здЁ.
33
Нікто́же (у́бо) світи́льника вжег, в скро́ві полага́єть, ні под спу́дом, но на сві́щниці, да входя́щії світ ви́дять.
33
Никт0же (ќбw) свэти1лника вжeгъ, въ скр0вэ полагaетъ, ни под8 спyдомъ, но на свёщницэ, да входsщіи свётъ ви1дzтъ.
34
(Зач. 60) Світи́льник ті́лу єсть о́ко; єгда́ у́бо о́ко твоє́ про́сто бу́деть, все ті́ло твоє́ сві́тло бу́деть; єгда́ же лука́во бу́деть, і ті́ло твоє́ те́мно;
34
(За? ….) Свэти1лникъ тёлу є4сть џко: є3гдA u5бо џко твоE пр0сто бyдетъ, всE тёло твоE свётло бyдетъ: є3гдa же лукaво бyдетъ, и3 тёло твоE тeмно:
35
блюди́ у́бо, єда́ світ, і́же в тебі́, тьма єсть.
35
блюди2 u5бо, є3дA свётъ, и4же въ тебЁ, тмA є4сть.
36
А́ще бо ті́ло твоє́ все сві́тло, не іми́й ні́кия ча́сти те́мни, бу́деть сві́тло все, я́коже єгда́ світи́льник блиста́нієм просвіща́єть тя.
36
Ѓще бо тёло твоE всE свётло, не и3мhй нёкіz чaсти тeмны, бyдетъ свётло всE, ћкоже є3гдA свэти1лникъ блистaніемъ просвэщaетъ тS.
37
Єгда́ же глаго́лаше, моля́ше Єго́ фарисе́й ні́кий, да обі́дуєть у него́; вшед же возлеже́.
37
Е#гдa же глаг0лаше, молsше є3го2 фарісeй нёкій, да њбёдуетъ ў негw2: вшeдъ же возлежE.
38
Фарисе́й же ви́дів диви́ся, я́ко не пре́жде крести́ся [не пе́рвіє уми́ся] пре́жде обі́да.
38
Фарісeй же ви1дэвъ диви1сz, ћкw не прeжде крести1сz [не пeрвэе ўмhсz] прeжде њбёда.
39
Рече́ же Госпо́дь к нему́: ни́ні ви, фарисе́є, вні́шняя сткля́ниці і блю́да очища́єте, вну́треннєє же ва́ше по́лно грабле́нія єсть і лука́вства.
39
Речe же гDь къ немY: нн7э вы2, фарісeє, внBшнzz стклsницы и3 блю1да њчищaете, внyтреннее же вaше п0лно граблeніz є4сть и3 лукaвства.
40
Безу́мнії, не І́же ли сотвори́ вні́шнєє, і вну́треннєє сотвори́л єсть?
40
Безyмніи, не и4же ли сотвори2 внёшнее, и3 внyтреннее сотвори1лъ є4сть;
41
Оба́че от су́щих даді́те ми́лостиню; і се вся чи́ста вам бу́дуть.
41
Nбaче t сyщихъ дади1те ми1лостыню: и3 сE вс‰ чи6ста вaмъ бyдутъ.
42
(Зач. 61) Но го́ре вам фарисе́йом, я́ко одеся́тствуєте от м'я́тви, і пига́на, і вся́каго зе́лія, і мимохо́дите суд і любо́в Бо́жию; сія́ подоба́ше сотвори́ти, і о́ніх не оставля́ти.
42
(За? …№.) Но г0ре вaмъ фарісewмъ, ћкw њдесsтствуете t мsтвы и3 пигaна и3 всsкагw ѕeліz, и3 мимох0дите сyдъ и3 люб0вь б9ію: сі‰ подобaше сотвори1ти, и3 џнэхъ не њставлsти.
43
Го́ре вам, фарисе́йом, я́ко лю́бите предсіда́нія на со́нмищех і цілова́нія на то́ржищих.
43
Г0ре вaмъ фарісewмъ, ћкw лю1бите предсэд†ніz на с0нмищехъ и3 цэлов†ніz на т0ржищихъ.
44
Го́ре вам, кни́жници і фарисе́є, лицемі́ри, я́ко єсте́ я́ко гро́би неві́домі, і челові́ци ходя́щії верху́ не ві́дять.
44
Г0ре вaмъ, кни1жницы и3 фарісeє лицемёри, ћкw є3стE ћкw гр0би невёдоми, и3 человёцы ходsщіи верхY не вёдzтъ.
45
Отвіща́в же ні́кий от зако́нник рече́ Єму́: Учи́телю, сія́ глаго́ля, і нам досажда́єши.
45
Tвэщaвъ же нёкій t закHнникъ речE є3мY: ўчи1телю, сі‰ глаг0лz, и3 нaмъ досаждaеши.
46
Он же рече́: і вам зако́нником го́ре, я́ко накла́даєте на челові́ки бремена́ не удо́б носи́ма, і са́мі єди́нім персто́м ва́шим не прикаса́єтеся бремене́м.
46
Џнъ же речE: и3 вaмъ зак0нникwмъ г0ре, ћкw наклaдаете на человёки бременA не ўд0бь носи1ма, и3 сaми є3ди1нэмъ перст0мъ вaшимъ не прикасaетесz бременє1мъ.
47
(Зач. 62) Го́ре вам, я́ко зи́ждете гро́би проро́к, отці́ же ва́ші ізби́ша їх.
47
(За? …в7.) Г0ре вaмъ, ћкw зи1ждете гр0бы прbрHкъ, nтцh же вaши и3зби1ша и5хъ.
48
У́бо свиді́тельствуєте і соблаговоли́те діло́м оте́ць ва́ших; я́ко ті́ї у́бо ізби́ша їх, ви же зи́ждете їх гро́би.
48
U5бо свидётелствуете и3 соблаговоли1те дэлHмъ nтє1цъ вaшихъ: ћкw тjи ќбw и3зби1ша и5хъ, вh же зи1ждете и4хъ гр0бы.
49
Сего́ ра́ди і прему́дрость Бо́жия рече́: послю́ в них [к ним] проро́ки і апо́столи, і от них убію́ть і ізжену́ть;
49
Сегw2 рaди и3 премdрость б9іz речE: послю2 въ ни1хъ [къ ни6мъ] прbр0ки и3 ґпcлы, и3 t ни1хъ ўбію1тъ и3 и3зженyтъ:
50
да взи́щеться кров всіх проро́к, пролива́ємая от сложе́нія ми́ра, от ро́да сего́,
50
да взhщетсz кр0вь всёхъ прbрHкъ, проливaемаz t сложeніz мjра, t р0да сегw2,
51
от кро́ве А́веля да́же до кро́ве Заха́рії, поги́бшаго ме́жду олтаре́м і хра́мом; єй, глаго́лю вам, взи́щеться от ро́да сего́.
51
t кр0ве ѓвелz дaже до кр0ве захaріи, поги1бшагw мeжду nлтарeмъ и3 хрaмомъ: є4й, глаг0лю вaмъ, взhщетсz t р0да сегw2.
52
Го́ре вам, зако́нником, я́ко взя́сте ключ разумі́нія: са́мі не внидо́сте, і входя́щим возбрани́сте.
52
Г0ре вaмъ зак0нникwмъ, ћкw взsсте клю1чь разумёніz: сaми не внид0сте, и3 входsщымъ возбрани1сте.
53
Глаго́лющу же Єму́ сія́ к ним, нача́ша кни́жници і фарисе́є бі́дні [зіло́] гні́ватися Нань і преста́ти [вопроша́ти] Єго́ о мно́зі,
53
Гlющу же є3мY сі‰ къ ни6мъ, начaша кни1жницы и3 фарісeє бёднэ [ѕэлw2] гнёватисz нaнь и3 престaти [вопрошaти] є3го2 њ мн0зэ,
54
ла́юще Єго́ [наві́тующе Нань], і́щуще улови́ти ні́что от уст Єго́, да Нань возглаго́лють.
54
лaюще є3го2 [навётующе нaнь], и4щуще ўлови1ти нёчто t ќстъ є3гw2, да нaнь возглаг0лютъ.
Глава 13
1
(Зач. 70) Прийдо́ша же ні́ції в то вре́м'я, пові́дающе Єму́ о Галиле́єх, ї́хже кров Пила́т сміси́ с же́ртвами їх.
1
(За? о7.) Пріид0ша же нёцыи въ то2 врeмz, повёдающе є3мY њ галілeехъ, и4хже кр0вь пілaтъ смэси2 съ жeртвами и4хъ.
2
І отвіща́в Ісу́с рече́ їм: мните́ ли, я́ко Галиле́яне сі́ї грі́шнійші па́че всіх Галиле́ян бя́ху, я́ко та́ко постра́даша?
2
И# tвэщaвъ ї}съ речE и5мъ: мнитe ли, ћкw галілeане сjи грёшнэйши пaче всёхъ галілeанъ бsху, ћкw тaкw пострaдаша;
3
Ні, глаго́лю вам; но а́ще не пока́єтеся, всі та́кожде поги́бнете.
3
Ни2, гlю вaмъ: но ѓще не покaетесz, вси2 тaкожде поги1бнете.
4
Іли́ о́ні осьмна́десяте, на ни́хже паде́ столп Силоа́мський і поби́ їх, мни́те ли, я́ко ті́ї до́лжнійші бя́ху па́че всіх живу́щих во Ієрусали́мі?
4
И#ли2 џни nсмьнaдесzте, на ни1хже падE ст0лпъ сілwaмскій и3 поби2 и5хъ, мни1те ли, ћкw тjи д0лжнэйши бsху пaче всёхъ живyщихъ во їеrли1мэ;
5
Ні, глаго́лю вам; но а́ще не пока́єтеся, всі та́кожде поги́бнете.
5
Ни2, гlю вaмъ: но ѓще не покaетесz, вси2 тaкожде поги1бнете.
6
Глаго́лаше же сію́ при́тчу: смоко́вницю ім'я́ше ні́кий в виногра́ді своє́м всаждену́; і при́йде іщя́ плода́ на ней, і не обрі́те;
6
Гlаше же сію2 при1тчу: смок0вницу и3мsше нёкій въ віногрaдэ своeмъ всажденY: и3 пріи1де и3щS плодA на нeй, и3 не њбрёте:
7
рече́ же к винаре́ві: се тре́тіє лі́то, отне́лиже прихожду́ іщя́ плода́ на смоко́вниці сей, і не обріта́ю; посіці́ ю (у́бо), вску́ю і зе́млю упражня́єть?
7
речe же къ вінарeви: сE трeтіе лёто, tнeлиже прихождY и3щS плодA на смок0вницэ сeй, и3 не њбрэтaю: посэцы2 ю5 (u5бо), вскyю и3 зeмлю ўпражнsетъ;
8
Он же отвіща́в рече́ єму́: го́споди, оста́ви ю і се лі́то, до́ндеже окопа́ю о́крест єя́ і оси́плю гно́єм;
8
Џнъ же tвэщaвъ речE є3мY: г0споди, њстaви ю5 и3 сE лёто, д0ндеже њкопaю w4крестъ є3S и3 њсhплю гн0емъ:
9
і а́ще у́бо сотвори́ть плод; а́ще ли же ні, во гряду́щеє посіче́ши ю.
9
и3 ѓще ќбw сотвори1тъ пл0дъ: ѓще ли же ни2, во грzдyщее посэчeши ю5.
10
(Зач. 71) Бя́ше же учя́ на єди́ном от со́нмищ в субо́ту;
10
(За? о7№.) Бsше же ўчS на є3ди1номъ t с0нмищъ въ суббHту:
11
і се жена́ бі іму́щи дух неду́жен літ осьмна́десять, і бі сля́ка і не могу́щи восклони́тися отню́д.
11
и3 сE женA бЁ и3мyщи дyхъ недyженъ лётъ nсмьнaдесzть, и3 бЁ слsка и3 не могyщи восклони1тисz tню1дъ.
12
Ви́дів же ю Ісу́с, пригласи́ і рече́ єй: же́но, отпущена́ єси́ от неду́га твоєго́.
12
Ви1дэвъ же ю5 ї}съ, пригласи2 и3 речE є4й: жeно, tпущенA є3си2 t недyга твоегw2.
13
І возложи́ на ню ру́ці; і а́біє простре́ся, і сла́вляше Бо́га.
13
И# возложи2 на ню2 рyцэ: и3 ѓбіе прострeсz, и3 слaвлzше бGа.
14
Отвіща́в же старі́йшина собо́ру, негоду́я, зане́ в субо́ту ісціли́ (ю) Ісу́с, глаго́лаше наро́ду: шесть дній єсть, в ня́же досто́їть ді́лати; в ти́я у́бо приходя́ще цілі́теся, а не в день субо́тний.
14
Tвэщaвъ же старёйшина соб0ру, негодyz, занE въ суббHту и3сцэли2 (ю5) ї}съ, глаг0лаше нар0ду: шeсть днjй є4сть, въ нsже дост0итъ дёлати: въ ты6z u5бо приходsще цэли1тесz, ґ не въ дeнь суббHтный.
15
Отвіща́ (же) у́бо єму́ Госпо́дь і рече́: лицемі́ре, ко́ждо вас в субо́ту не отріша́єть ли своєго́ вола́ іли́ осла́ от я́слій, і вед напая́єть,
15
Tвэщa (же) u5бо є3мY гDь и3 речE: лицемёре, к0ждо вaсъ въ суббHту не tрэшaетъ ли своего2 волA и3ли2 nслA t ћслій, и3 вeдъ напаsетъ,
16
сію́ же дщер Авраа́млю су́щу, ю́же св'яза́ сатана́ се осьмоєна́десяте лі́то, не досто́яше ли разріши́тися єй от ю́зи сея́ в день субо́тний?
16
сію1 же дщeрь ґвраaмлю сyщу, ю4же свzзA сатанA сE nсмоенaдесzте лёто, не дост0zше ли разрэши1тисz є4й t ю4зы сеS въ дeнь суббHтный;
17
І сія́ Єму́ глаго́лющу, стидя́хуся всі противля́ющіїся Єму́; і всі лю́діє ра́довахуся о всіх сла́вних бива́ющих от Него́.
17
И# сі‰ є3мY глаг0лющу, стыдsхусz вси2 противлsющіисz є3мY: и3 вси2 лю1діе рaдовахусz њ всёхъ слaвныхъ бывaющихъ t негw2.
18
(Зач. 72) Глаго́лаше же: кому́ подо́бно єсть Ца́рствіє Бо́жиє? І кому́ уподо́блю є?
18
(За? о7в7.) Гlаше же: комY под0бно є4сть цrтвіе б9іе; и3 комY ўпод0блю є5;
19
Подо́бно єсть зе́рну гору́шну, є́же приє́м челові́к вве́рже в вертогра́д свой; і возрасте́, і бисть дре́во ве́ліє, і пти́ці небе́сния всели́шася в ві́твіє єго́.
19
Под0бно є4сть зeрну горyшну, є4же пріeмъ человёкъ ввeрже въ вертогрaдъ св0й: и3 возрастE, и3 бhсть дрeво вeліе, и3 пти6цы небє1сныz всели1шасz въ вётвіе є3гw2.
20
Па́ки рече́: кому́ уподо́блю Ца́рствіє Бо́жиє?
20
Пaки речE: комY ўпод0блю цrтвіе б9іе;
21
Подо́бно єсть ква́су, єго́же приє́мши жена́, скри в са́тіх тріє́х муки́, до́ндеже вски́се все.
21
под0бно є4сть квaсу, є3г0же пріeмши женA, скры2 въ сaтэхъ тріeхъ муки2, д0ндеже вски1се всE.
22
І прохожда́ше сквозі́ гра́ди і ве́сі, учя́ і ше́ствіє творя́ во Ієрусали́м.
22
И# прохождaше сквозЁ грaды и3 вє1си, ўчS и3 шeствіе творS во їеrли1мъ.
23
Рече́ же ні́кий Єму́: Го́споди, а́ще ма́ло єсть спаса́ющихся? Он же рече́ к ним:
23
Речe же нёкій є3мY: гDи, ѓще мaлw є4сть спасaющихсz; Џнъ же речE къ ни6мъ:
24
подвиза́йтеся вни́ти сквозі́ ті́сная врата́; я́ко мно́зі, глаго́лю вам, взи́щуть вни́ти, і не возмо́гуть.
24
подвизaйтесz вни1ти сквозЁ тBснаz вратA: ћкw мн0зи, глаг0лю вaмъ, взhщутъ вни1ти, и3 не возм0гутъ.
25
Отне́ліже воста́неть до́му влади́ка, і затвори́ть две́рі, і на́чнете вні стоя́ти і ударя́ти в две́рі, глаго́люще: Го́споди, Го́споди, отве́рзи нам. І отвіща́в рече́ть вам: не вім вас, отку́ду єсте́.
25
Tнeлэже востaнетъ д0му владhка, и3 затвори1тъ двє1ри, и3 нaчнете внЁ стоsти и3 ўдарsти въ двє1ри, глаг0люще: гDи, гDи, tвeрзи нaмъ. И# tвэщaвъ речeтъ вaмъ: не вёмъ вaсъ, tкyду є3стE.
26
Тогда́ на́чнете глаго́лати: ядо́хом пред Тобо́ю і пи́хом, і на распу́тіїх на́ших учи́л єси́.
26
ТогдA нaчнете глаг0лати: kд0хомъ пред8 тоб0ю и3 пи1хомъ, и3 на распyтіихъ нaшихъ ўчи1лъ є3си2.
27
І рече́ть: глаго́лю вам, не вім вас, отку́ду єсте́; отступі́те от Мене́, всі ді́лателіє непра́вди.
27
И# речeтъ: глаг0лю вaмъ, не вёмъ вaсъ, tкyду є3стE: tступи1те t менє2, вси2 дёлателіе непрaвды.
28
Ту бу́деть плач і скре́жет зубо́м, єгда́ у́зрите Авраа́ма, і Ісаа́ка, і Іа́кова, і вся проро́ки во Ца́рствії Бо́жиї, вас же — ізгони́мих вон.
28
ТY бyдетъ плaчь и3 скрeжетъ зубHмъ, є3гдA ќзрите ґвраaма и3 їсаaка и3 їaкwва и3 вс‰ прbр0ки во цrтвіи б9іи, вaсъ же и3згони1мыхъ в0нъ.
29
І при́йдуть от восто́к і за́пад, і сі́вера і ю́га, і возля́гуть в Ца́рствії Бо́жиї.
29
И# пріи1дутъ t востHкъ и3 зaпадъ и3 сёвера и3 ю4га, и3 возлsгутъ въ цrтвіи б9іи.
30
І се суть послі́днії, і́же бу́дуть пе́рві, і суть пе́рвії, і́же бу́дуть послі́дні.
30
И# сE сyть послёдніи, и4же бyдутъ пeрви, и3 сyть пeрвіи, и5же бyдутъ послёдни.
31
(Зач. 73) В той день приступи́ша ні́ції от фарисе́й, глаго́люще Єму́: ізи́ди і іди́ отсю́ду, я́ко І́род хо́щеть Тя уби́ти.
31
(За? о7G.) Въ т0й дeнь приступи1ша нёцыи t фарісє1й, глаг0люще є3мY: и3зhди и3 и3ди2 tсю1ду, ћкw и4рwдъ х0щетъ тS ўби1ти.
32
І рече́ їм: ше́дше рці́те ли́су тому́: се ізгоню́ бі́си і ісціле́нія творю́ днесь і у́трі, і в тре́тій сконча́юся.
32
И# речE и5мъ: шeдше рцhте ли1су томY: сE и3згоню2 бёсы и3 и3сцэлє1ніz творю2 днeсь и3 ќтрэ, и3 въ трeтій скончaюсz.
33
Оба́че подоба́єть Мі днесь, і у́трі, і в бли́жній іти́, я́ко невозмо́жно єсть проро́ку поги́бнути кромі́ Ієрусали́ма.
33
Nбaче подобaетъ ми2 днeсь и3 ќтрэ и3 въ бли1жній и3ти2: ћкw невозм0жно є4сть прbр0ку поги1бнути кромЁ їеrли1ма.
34
Ієрусали́ме, Ієрусали́ме, ізби́вий проро́ки і ка́менієм побива́я по́сланния к тебі́, колькра́ти восхоті́х собра́ти ча́да твоя́, я́коже коко́ш гніздо́ своє́ под крилі́, і не восхоті́сте?
34
Їеrли1ме, їеrли1ме, и3зби1вый прbр0ки и3 кaменіемъ побивaz пHсланныz къ тебЁ, колькрaты восхотёхъ собрaти ч†да тво‰, ћкоже кок0шъ гнэздо2 своE под8 крилB, и3 не восхотёсте;
35
Се оставля́ється вам дом ваш пуст. Глаго́лю же вам, я́ко не і́мате Мене́ ви́діти, до́ндеже при́йдеть, єгда́ рече́те: благослове́н Гряди́й во і́м'я Госпо́днє.
35
СE њставлsетсz вaмъ д0мъ вaшъ пyстъ. Глаг0лю же вaмъ, ћкw не и4мате менE ви1дэти, д0ндеже пріи1детъ, є3гдA речeте: блгcвeнъ грzдhй во и4мz гDне.
Глава 14
1
(Зач. 74) І бисть єгда́ вни́ти Єму́ в дом ні́коєго кня́зя фарисе́йська в субо́ту хліб я́сти, і ті́ї бя́ху назира́юще Єго́.
1
(За? о7д7.) И# бhсть є3гдA вни1ти є3мY въ д0мъ нёкоегw кнsзz фарісeйска въ суббHту хлёбъ ћсти, и3 тjи бsху назирaюще є3го2.
2
І се челові́к ні́кий, іми́й водни́й труд, бі пред Ним.
2
И# сE человёкъ нёкій, и3мhй воднhй трyдъ, бЁ пред8 ни1мъ.
3
І отвіща́в Ісу́с рече́ к зако́нником і фарисе́йом, глаго́ля: а́ще достої́ть в субо́ту ціли́ти?
3
И# tвэщaвъ ї}съ речE къ зак0нникwмъ и3 фарісewмъ, глаг0лz: ѓще достои1тъ въ суббHту цэли1ти;
4
Они́ же умолча́ша. І приє́м ісціли́ єго́, і отпусти́.
4
Nни1 же ўмолчaша. И# пріeмъ и3сцэли2 є3го2, и3 tпусти2.
5
І отвіща́в к ним рече́: кото́раго от вас осе́л іли́ вол в студене́ць впаде́ть, і не а́біє ли істо́ргнеть єго́ в день субо́тний?
5
И# tвэщaвъ къ ни6мъ речE: кот0рагw t вaсъ nсeлъ и3ли2 в0лъ въ студенeцъ впадeтъ, и3 не ѓбіе ли и3ст0ргнетъ є3го2 въ дeнь суббHтный;
6
І не возмого́ша отвіща́ти Єму́ к сим.
6
И# не возмог0ша tвэщaти є3мY къ си6мъ.
7
Глаго́лаше же к зва́нним при́тчу, обдержя́ [внима́я], ка́ко предсіда́нія ізбира́ху, глаго́ля к ним:
7
Гlаше же къ зв†ннымъ при1тчу, њбдержS [внимaz], кaкw предсэд†ніz и3збирaху, глаг0лz къ ни6мъ:
8
єгда́ зван бу́деши ким на брак, не ся́ди на пре́днем мі́сті; єда́ кто честні́є тебе́ бу́деть зва́нних,
8
є3гдA звaнъ бyдеши ки1мъ на брaкъ, не сsди на прeднемъ мёстэ: є3дA кто2 честнёе тебє2 бyдетъ звaнныхъ,
9
і прише́д і́же тебе́ зва́вий і о́наго, рече́ть ті: даждь сему́ мі́сто; і тогда́ на́чнеши со студо́м послі́днеє мі́сто держа́ти.
9
и3 пришeдъ и4же тебE звaвый и3 џнаго, речeтъ ти2: дaждь семY мёсто: и3 тогдA нaчнеши со студ0мъ послёднее мёсто держaти.
10
Но єгда́ зван бу́деши, шед ся́ди на послі́днем мі́сті, да єгда́ при́йдеть зва́вий тя, рече́ть ті: дру́же, пося́ди ви́ше; тогда́ бу́деть ті сла́ва пред зва́нними с тобо́ю.
10
Но є3гдA звaнъ бyдеши, шeдъ сsди на послёднемъ мёстэ, да є3гдA пріи1детъ звaвый тS, речeтъ ти2: дрyже, посsди вhше: тогдA бyдетъ ти2 слaва пред8 звaнными съ тоб0ю.
11
Я́ко всяк вознося́йся смири́ться, і смиря́яйся вознесе́ться.
11
Ћкw всsкъ возносsйсz смири1тсz, и3 смирszйсz вознесeтсz.
12
(Зач. 75) Глаго́лаше же і ко зва́вшему Єго́: єгда́ сотвори́ши обі́д іли́ ве́черю, не зови́ друго́в твої́х, ні бра́тії твоєя́, ні сро́дник твої́х, ні сосі́д бога́тих — єда́ когда́ і ті́ї тя та́кожде воззову́ть, і бу́деть ті воздая́ніє.
12
(За? о7е7.) Гlаше же и3 ко звaвшему є3го2: є3гдA сотвори1ши њбёдъ и3ли2 вeчерю, не зови2 другHвъ твои1хъ, ни брaтіи твоеS, ни срHдникъ твои1хъ, ни сосBдъ богaтыхъ: є3дA когдA и3 тjи тS тaкожде воззовyтъ, и3 бyдетъ ти2 воздаsніе.
13
Но єгда́ твори́ши пир, зови́ ни́щия, маломо́щния, хроми́я, сліпи́я —
13
Но є3гдA твори1ши пи1ръ, зови2 ни1щыz, маломHщныz, хромы6z, слэпы6z:
14
і блаже́н бу́деши, я́ко не і́муть ті что возда́ти; возда́сть же ті ся в воскреше́ніє пра́ведних.
14
и3 блажeнъ бyдеши, ћкw не и4мутъ ти2 что2 воздaти: воздaстъ же ти2 сS въ воскрешeніе прaведныхъ.
15
Сли́шав же ні́кий от возлежа́щих с Ним сія́, рече́ Єму́: блаже́н, і́же сність обі́д в Ца́рствії Бо́жиї.
15
Слhшавъ же нёкій t возлежaщихъ съ ни1мъ сі‰, речE є3мY: блажeнъ, и4же снёсть њбёдъ въ цrтвіи б9іи.
16
(Зач. 76) Он же рече́ єму́: челові́к ні́кий сотвори́ ве́черю ве́лію, і зва мно́гі;
16
(За? о7ѕ7.) Џнъ же речE є3мY: человёкъ нёкій сотвори2 вeчерю вeлію, и3 звA мнHги:
17
і посла́ раба́ своєго́ в год ве́чері рещи́ зва́нним: гряді́те, я́ко уже́ гото́ва суть вся.
17
и3 послA рабA своего2 въ г0дъ вeчери рещи2 зв†ннымъ: грzди1те, ћкw ўжE готHва сyть вс‰.
18
І нача́ша вку́пі отрица́тися всі. Пе́рвий рече́ єму́: село́ купи́х, і і́мам нужду́ ізи́ти і ви́діти є. Молю́тіся, імі́й м'я отрече́на.
18
И# начaша вкyпэ tрицaтисz вси2. Пeрвый речE є3мY: село2 купи1хъ, и3 и4мамъ нуждY и3зhти и3 ви1дэти є5. Молю1тисz, и3мёй мS tречeна.
19
І други́й рече́: супру́г воло́в купи́х п'ять, і гряду́ іскуси́ти їх; молю́ тя, імі́й м'я отрече́на.
19
И# другjй речE: супр{гъ волHвъ купи1хъ пsть, и3 грzдY и3скуси1ти и5хъ: молю1 тz, и3мёй мS tречeна.
20
І други́й рече́: жену́ поя́х, і сего́ ра́ди не могу́ прийти́.
20
И# другjй речE: женY поsхъ, и3 сегw2 рaди не могY пріити2.
21
І прише́д раб той пові́да господи́ну своєму́ сія́. Тогда́ разгні́вався до́му влади́ка, рече́ рабу́ своєму́: ізи́ди ско́ро на распу́тія і сто́гни гра́да, і ни́щия, і бі́дния, і сліпи́я, і хроми́я введи́ сі́мо.
21
И# пришeдъ рaбъ т0й повёда господи1ну своемY сі‰. ТогдA разгнёвавсz д0му владhка, речE рабY своемY: и3зhди ск0рw на расп{тіz и3 стHгны грaда, и3 ни1щыz и3 бBдныz и3 слэпы6z и3 хромы6z введи2 сёмw.
22
І рече́ раб: Го́споди, бисть я́коже повелі́л єси́, і єще́ мі́сто єсть.
22
И# речE рaбъ: Г0споди, бhсть ћкоже повелёлъ є3си2, и3 є3щE мёсто є4сть.
23
І рече́ господи́н к рабу́: ізи́ди на путі́ і халу́ги, і убіди́ вни́ти, да напо́лниться дом мой;
23
И# речE господи1нъ къ рабY: и3зhди на пути6 и3 халyги, и3 ўбэди2 вни1ти, да нап0лнитсz д0мъ м0й:
24
глаго́лю бо вам, я́ко ні єди́н муже́й тіх зва́нних вку́сить моєя́ ве́чері, мно́зі бо суть зва́ні, ма́ло же ізбра́нних.
24
глаг0лю бо вaмъ, ћкw ни є3ди1нъ мужeй тёхъ звaнныхъ вкyситъ моеS вeчери: мн0зи бо сyть звaни, мaлw же и3збрaнныхъ.
25
(Зач. 77) Ідя́ху же с Ним наро́ди мно́зі; і обра́щся рече́ к ним:
25
(За? о7з7.) И#дsху же съ ни1мъ нар0ди мн0зи: и3 њбрaщьсz речE къ ни6мъ:
26
а́ще кто гряде́ть ко Мні і не возненави́дить отця́ своєго́ і ма́тер, і жену́, і чад, і бра́тію, і сестр, єще́ же і ду́шу свою́, не мо́жеть Мой би́ти учени́к;
26
ѓще кто2 грzдeтъ ко мнЁ, и3 не возненави1дитъ nтцA своего2 и3 мaтерь, и3 женY, и3 ч†дъ, и3 брaтію, и3 сeстръ, є3щe же и3 дyшу свою2, не м0жетъ м0й бhти ўчени1къ:
27
і і́же не но́сить креста́ своєго́ і вслід Мене́ гряде́ть, не мо́жеть Мой би́ти учени́к.
27
и3 и4же не н0ситъ крестA своегw2 и3 в8слёдъ менє2 грzдeтъ, не м0жетъ м0й бhти ўчени1къ.
28
Кто бо от вас, хотя́й столп созда́ти, не пре́жде ли сід расчте́ть імі́ніє, а́ще і́мать, є́же єсть на соверше́ніє,
28
Кт0 бо t вaсъ, хотsй ст0лпъ создaти, не прeжде ли сёдъ расчтeтъ и3мёніе, ѓще и4мать, є4же є4сть на совершeніе,
29
да не, когда́ положи́ть основа́ніє і не возмо́жеть соверши́ти, всі ви́дящії начну́ть руга́тися єму́,
29
да не, когдA положи1тъ њсновaніе и3 не возм0жетъ соверши1ти, вси2 ви1дzщіи начнyтъ ругaтисz є3мY,
30
глаго́люще, я́ко сей челові́к нача́т зда́ти і не мо́же соверши́ти.
30
глаг0люще, ћкw сeй человёкъ начaтъ здaти и3 не м0же соверши1ти.
31
Іли́ кий цар іди́й ко іно́му царю́ сни́тися с ним на брань, не сід ли пре́жде совіщава́єть, а́ще си́лен єсть срі́сти с десятію́ ти́сящ гряду́щаго со двіма́десятма ти́сящама нань?
31
И#ли2 кjй цaрь и3дhй ко и3н0му царю2 сни1тисz съ ни1мъ на брaнь, не сёдъ ли прeжде совэщавaетъ, ѓще си1ленъ є4сть срёсти съ десzтію2 тhсzщъ грzдyщаго со двэмaдесzтма тhсzщама нaнь;
32
А́ще ли же ні, єще́ дале́че єму́ су́щу, моле́ніє посла́в мо́литься о смире́нії.
32
Ѓще ли же ни2, є3щE далeче є3мY сyщу, молeніе послaвъ м0литсz њ смирeніи.
33
Та́ко у́бо всяк от вас, і́же не отрече́ться всего́ своєго́ імі́нія, не мо́жеть би́ти Мой учени́к.
33
Тaкw u5бо всsкъ t вaсъ, и4же не tречeтсz всегw2 своегw2 и3мёніz, не м0жетъ бhти м0й ўчени1къ.
34
Добро́ єсть соль; а́ще же соль обуя́єть, чим осоли́ться?
34
Добро2 є4сть с0ль: ѓще же с0ль њбуsетъ, чи1мъ њсоли1тсz;
35
Ні в зе́млю, ні в гной потре́бна єсть; вон ізси́плють ю. Імі́яй у́ші сли́шати, да сли́шить.
35
Ни въ зeмлю, ни въ гн0й потрeбна є4сть: в0нъ и3зсhплютъ ю5. И#мёzй ќшы слhшати, да слhшитъ.
Глава 15
1
(Зач. 78) Бя́ху же приближа́ющеся к Нему́ всі ми́таріє і грі́шници, послу́шати Єго́.
1
(За? о7}.) Бsху же приближaющесz къ немY вси2 мhтаріе и3 грBшницы, послyшати є3гw2.
2
І ропта́ху фарисе́є і кни́жници, глаго́люще, я́ко Сей грі́шники приє́млеть і с ни́ми ясть.
2
И# роптaху фарісeє и3 кни1жницы, глаг0люще, ћкw сeй грёшники пріeмлетъ и3 съ ни1ми ћстъ.
3
Рече́ же к ним при́тчу сію́, глаго́ля:
3
Речe же къ ни6мъ при1тчу сію2, глаг0лz:
4
кий челові́к от вас іми́й сто ове́ць і погу́бль єди́ну от них, не оста́вить ли дев'яти́десяти і дев'яти́ в пусти́ні, і і́деть вслід поги́бшия, до́ндеже обря́щеть ю?
4
кjй человёкъ t вaсъ и3мhй сто2 nвeцъ, и3 погyбль є3ди1ну t ни1хъ, не њстaвитъ ли девzти1десzти и3 девzти2 въ пустhни, и3 и4детъ в8слёдъ поги1бшіz, д0ндеже њбрsщетъ ю5;
5
І обрі́т возлага́єть на ра́мі свої́ ра́дуяся;
5
И# њбрётъ возлагaетъ на р†мэ свои2 рaдуzсz:
6
і прише́д в дом, созива́єть дру́ги і сосі́ди, глаго́ля їм: ра́дуйтеся со мно́ю, я́ко обріто́х овцю́ мою́ поги́бшую.
6
и3 пришeдъ въ д0мъ, созывaетъ дрyги и3 сосёды, глаг0лz и5мъ: рaдуйтесz со мн0ю, ћкw њбрэт0хъ nвцY мою2 поги1бшую.
7
Глаго́лю вам, я́ко та́ко ра́дость бу́деть на небесі́ о єди́ном грі́шниці ка́ющемся, не́жели о дев'яти́десятих і дев'яти́ пра́ведник, і́же не тре́бують покая́нія.
7
Гlю вaмъ, ћкw тaкw рaдость бyдетъ на нб7си2 њ є3ди1номъ грёшницэ кaющемсz, нeжели њ девzти1десzтихъ и3 девzти2 прaвєдникъ, и5же не трeбуютъ покаsніz.
8
Іли́ ка́я жена́ іму́щи де́сять драхм, а́ще погуби́ть дра́хму єди́ну, не вжига́єть ли світи́льника, і помете́ть хра́мину, і і́щеть прилі́жно, до́ндеже обря́щеть?
8
И#ли2 кaz женA и3мyщи дeсzть дрaхмъ, ѓще погуби1тъ дрaхму є3ди1ну, не вжигaетъ ли свэти1лника, и3 пометeтъ хрaмину, и3 и4щетъ прилёжнw, д0ндеже њбрsщетъ;
9
І обрі́тши созива́єть други́ні і сосі́ди, глаго́лющи: ра́дуйтеся со мно́ю, я́ко обріто́х дра́хму поги́бшую.
9
И# њбрётши созывaетъ други6ни и3 сосёды, глаг0лющи: рaдуйтесz со мн0ю, ћкw њбрэт0хъ дрaхму поги1бшую.
10
Та́ко, глаго́лю вам, ра́дость бива́єть пред А́нгели Бо́жиїми о єди́ном грі́шниці ка́ющемся.
10
Тaкw, глаг0лю вaмъ, рaдость бывaетъ пред8 ѓгGлы б9іими њ є3ди1номъ грёшницэ кaющемсz.
11
(Зач. 79) Рече́ же: челові́к ні́кий імі́ два си́на;
11
(За? о7f7.) Речe же: человёкъ нёкій и3мЁ двA сы6на:
12
і рече́ юні́йшій єю́ [от них] отцю́: о́тче, даждь мі досто́йную часть імі́нія. І разділи́ ї́ма імі́ніє.
12
и3 речE ю3нёйшій є3ю2 [t ни1хъ] nтцY: џтче, дaждь ми2 дост0йную чaсть и3мёніz. И# раздэли2 и4ма и3мёніе.
13
І не по мно́зіх днех собра́в все мній син, оти́де на страну́ дале́че, і ту расточи́ імі́ніє своє́, живи́й блу́дно.
13
И# не по мн0зэхъ днeхъ собрaвъ всE мнjй сhнъ, tи1де на странY далeче, и3 тY расточи2 и3мёніе своE, живhй блyднw.
14
Ізжи́вшу же єму́ все, бисть глад крі́пок на страні́ той, і той нача́т лиша́тися.
14
И#зжи1вшу же є3мY всE, бhсть глaдъ крёпокъ на странЁ т0й, и3 т0й начaтъ лишaтисz.
15
І шед приліпи́ся єди́ному от жи́тель тоя́ страни́; і посла́ єго́ на се́ла своя́ пасти́ свинія́.
15
И# шeдъ прилэпи1сz є3ди1ному t жи1тєль тоS страны2: и3 послA є3го2 на сeла сво‰ пасти2 свині‰.
16
І жела́ше наси́тити чре́во своє́ от роже́ць, я́же ядя́ху свинія́, і нікто́же дая́ше єму́.
16
И# желaше насhтити чрeво своE t рожє1цъ, ±же kдsху свині‰: и3 никт0же даsше є3мY.
17
В себе́ же прише́д, рече́: коли́ко нає́мником отця́ моєго́ ізбива́ють хлі́би, аз же гла́дом ги́блю?
17
Въ себe же пришeдъ, речE: коли1кw наeмникwмъ nтцA моегw2 и3збывaютъ хлёбы, ѓзъ же глaдомъ ги1блю;
18
Воста́в іду́ ко отцю́ моєму́, і реку́ єму́: о́тче, согріши́х на не́бо і пред тобо́ю,
18
Востaвъ и3дY ко nтцY моемY, и3 рекY є3мY: џтче, согрэши1хъ на нб7о и3 пред8 тоб0ю,
19
і уже́ нісьм досто́їн нарещи́ся син твой; сотвори́ м'я я́ко єди́наго от нає́мник твої́х.
19
и3 ўжE нёсмь дост0инъ нарещи1сz сhнъ тв0й: сотвори1 мz ћкw є3ди1наго t нає1мникъ твои1хъ.
20
І воста́в і́де ко отцю́ своєму́. Єще́ же єму́ дале́че су́щу, узрі́ єго́ оте́ць єго́, і мил єму́ бисть, і тек нападе́ на ви́ю єго́, і облобиза́ єго́.
20
И# востaвъ и4де ко nтцY своемY. Е#щe же є3мY далeче сyщу, ўзрЁ є3го2 nтeцъ є3гw2, и3 ми1лъ є3мY бhсть, и3 тeкъ нападE на вhю є3гw2, и3 њблобызA є3го2.
21
Рече́ же єму́ син: о́тче, согріши́х на не́бо і пред тобо́ю, і уже́ нісьм досто́їн нарещи́ся син твой.
21
Речe же є3мY сhнъ: џтче, согрэши1хъ на нб7о и3 пред8 тоб0ю, и3 ўжE нёсмь дост0инъ нарещи1сz сhнъ тв0й.
22
Рече́ же оте́ць к рабо́м свої́м: ізнесі́те оде́жду пе́рвую і облеці́те єго́, і даді́те пе́рстень на ру́ку єго́ і сапоги́ на но́зі;
22
Речe же nтeцъ къ рабHмъ свои6мъ: и3знеси1те nдeжду пeрвую и3 њблецhте є3го2, и3 дади1те пeрстень на рyку є3гw2 и3 сапоги2 на н0зэ:
23
і приве́дше теле́ць упита́нний заколі́те, і я́дше веселі́мся;
23
и3 привeдше телeцъ ўпитaнный заколи1те, и3 ћдше весели1мсz:
24
я́ко син мой сей мертв бі, і оживе́; і ізги́бл бі, і обрі́теся. І нача́ша весели́тися.
24
ћкw сhнъ м0й сeй мeртвъ бЁ, и3 њживE: и3 и3зги1блъ бЁ, и3 њбрётесz. И# начaша весели1тисz.
25
Бі же син єго́ ста́рій на селі́; і я́ко гряди́й прибли́жися к до́му, сли́ша пі́ніє і ли́ки;
25
Бё же сhнъ є3гw2 стaрэй на селЁ: и3 ћкw грzдhй прибли1жисz къ д0му, слhша пёніе и3 ли1ки:
26
і призва́в єди́наго от о́трок, вопроша́ше: что [у́бо] сія́ суть?
26
и3 призвaвъ є3ди1наго t џтрwкъ, вопрошaше: что2 (u5бо) сі‰ сyть;
27
Он же рече́ єму́, я́ко брат твой при́йде; і закла́ оте́ць твой тельця́ упита́нна, я́ко здра́ва єго́ прия́т.
27
Џнъ же речE є3мY, ћкw брaтъ тв0й пріи1де: и3 заклA nтeцъ тв0й телцA ўпитaнна, ћкw здрaва є3го2 пріsтъ.
28
Разгні́вася же, і не хотя́ше вни́ти. Оте́ць же єго́ ізше́д моля́ше єго́.
28
Разгнёвасz же, и3 не хотsше вни1ти. Nтeцъ же є3гw2 и3зшeдъ молsше є3го2.
29
Он же отвіща́в рече́ отцю́: се толи́ко літ рабо́таю тебі́, і ніколи́же за́повіді твоя́ преступи́х, і мні ніколи́же дал єси́ козля́те, да со дру́ги свої́ми возвесели́лся бих;
29
Џнъ же tвэщaвъ речE nтцY: сE толи1кw лётъ раб0таю тебЁ, и3 николи1же зaпwвэди тво‰ преступи1хъ, и3 мнЁ николи1же дaлъ є3си2 козлsте, да со др{ги свои1ми возвесели1лсz бhхъ:
30
єгда́ же син твой сей, із'яди́й твоє́ імі́ніє с любоді́йцями, при́йде, закла́л єси́ єму́ тельця́ пито́маго.
30
є3гдa же сhнъ тв0й сeй, и3з8zдhй твоE и3мёніе съ любодёйцами, пріи1де, заклaлъ є3си2 є3мY телцA пит0маго.
31
Он же рече́ єму́: ча́до, ти всегда́ со мно́ю єси́ і вся моя́ твоя́ суть;
31
Џнъ же речE є3мY: чaдо, ты2 всегдA со мн0ю є3си2 и3 вс‰ мо‰ тво‰ сyть:
32
возвесели́тижеся і возра́довати подоба́ше, я́ко брат твой сей мертв бі, і оживе́; і ізги́бл бі, і обрі́теся.
32
возвесели1тижесz и3 возрaдовати подобaше, ћкw брaтъ тв0й сeй мeртвъ бЁ, и3 њживE: и3 и3зги1блъ бЁ, и3 њбрётесz.
Глава 16
1
(Зач. 80) Глаго́лаше же ко ученико́м Свої́м: челові́к ні́кий бі бога́т, і́же ім'я́ше приста́вника; і той оклевета́н бисть к нему́, я́ко расточа́єть імі́нія єго́.
1
(За? п7.) Гlаше же ко ўчн7кHмъ свои6мъ: человёкъ нёкій бЁ богaтъ, и5же и3мsше пристaвника: и3 т0й њклеветaнъ бhсть къ немY, ћкw расточaетъ и3мBніz є3гw2.
2
І пригласи́в єго́ рече́ єму́: что се сли́шу о тебі́? Возда́ждь отві́т о приставле́нії домо́внім; не возмо́жеши бо ктому́ до́му стро́їти.
2
И# пригласи1въ є3го2 речE є3мY: что2 сE слhшу њ тебЁ; воздaждь tвётъ њ приставлeніи дом0внэмъ: не возм0жеши бо ктомY д0му стр0ити.
3
Рече́ же в себі́ приста́вник до́му: что сотворю́, я́ко госпо́дь мой оте́млеть строє́ніє до́му от мене́? Копа́ти не могу́, проси́ти стижу́ся:
3
Речe же въ себЁ пристaвникъ д0му: что2 сотворю2, ћкw госп0дь м0й teмлетъ строeніе д0му t менє2; копaти не могY, проси1ти стыжyсz:
4
разумі́х, что сотворю́, да єгда́ отста́влен бу́ду от строє́нія до́му, при́ймуть м'я в до́ми своя́.
4
разумёхъ, что2 сотворю2, да є3гдA tстaвленъ бyду t строeніz д0му, пріи1мутъ мS въ д0мы сво‰.
5
І призва́в єди́наго кого́ждо от должни́к господи́на своєго́, глаго́лаше пе́рвому: коли́цім до́лжен єси́ господи́ну моєму́?
5
И# призвaвъ є3ди1наго ког0ждо t должни6къ господи1на своегw2, глаг0лаше пeрвому: коли1цэмъ д0лженъ є3си2 господи1ну моемY;
6
Он же рече́: сто мір [вать, тобто мір] ма́сла. І рече́ єму́: прийми́ писа́ніє твоє́ і сід ско́ро напиши́ п'ятьдеся́т.
6
Џнъ же речE: сто2 мёръ [вaть, т. є3. мёръ] мaсла. И# речE є3мY: пріими2 писaніе твоE, и3 сёдъ ск0рw напиши2 пzтьдесsтъ.
7
Пото́м же рече́ друго́му: ти же коли́цім до́лжен єси́? Он же рече́: сто мір пшени́ці. І глаго́ла єму́: прийми́ писа́ніє твоє́ і напиши́ о́сьмдесят.
7
Пот0мъ же речE друг0му: тh же коли1цэмъ д0лженъ є3си2; Џнъ же речE: сто2 мёръ пшени1цы. И# глаг0ла є3мY: пріими2 писaніе твоE, и3 напиши2 џсмьдесzтъ.
8
І похвали́ госпо́дь до́му строї́теля непра́веднаго, я́ко му́дрі сотвори́; я́ко си́нове ві́ка сего́ мудрі́йші па́че сино́в сві́та в ро́ді своє́м суть.
8
И# похвали2 госп0дь д0му строи1телz непрaведнаго, ћкw мyдрэ сотвори2: ћкw сhнове вёка сегw2 мудрёйши пaче сынHвъ свёта въ р0дэ своeмъ сyть.
9
І Аз вам глаго́лю: сотворі́те себі́ дру́ги от мамо́ни непра́вди, да, єгда́ оскуді́єте, при́ймуть ви в ві́чния кро́ви.
9
И# ѓзъ вaмъ глаг0лю: сотвори1те себЁ дрyги t мамHны непрaвды, да, є3гдA њскудёете, пріи1мутъ вы2 въ вBчныz кр0вы.
10
(Зач. 81) Ві́рний в ма́лі і во мно́зі ві́рен єсть; і непра́ведний в ма́лі і во мно́зі непра́веден єсть.
10
(За? п7№.) Вёрный въ мaлэ, и3 во мн0зэ вёренъ є4сть: и3 непрaведный въ мaлэ, и3 во мн0зэ непрaведенъ є4сть.
11
А́ще у́бо в непра́веднім імі́нії ві́рні не би́сте, во і́стиннім кто вам ві́ру і́меть?
11
Ѓще u5бо въ непрaведнэмъ и3мёніи вёрни не бhсте, во и4стиннэмъ кто2 вaмъ вёру и4метъ;
12
І а́ще в чуже́м ві́рні не би́сте, ва́ше кто вам дасть?
12
И# ѓще въ чужeмъ вёрни не бhсте, вaше кто2 вaмъ дaстъ;
13
Ніки́й же раб мо́жеть двіма́ господи́нома рабо́тати, і́бо іли́ єди́наго возненави́дить, а друга́го возлю́бить, іли́ єди́наго держи́ться, о друзі́м же нераді́ти на́чнеть; не мо́жете Бо́гу рабо́тати і мамо́ні.
13
Никjй же рaбъ м0жетъ двэмA господи1нома раб0тати: и4бо и3ли2 є3ди1наго возненави1дитъ, ґ другaго возлю1битъ: и3ли2 є3ди1нагw держи1тсz, њ друзёмъ же нерадёти нaчнетъ: не м0жете бGу раб0тати и3 мамHнэ.
14
Сли́шаху же сія́ вся і фарисе́є, сребролю́бці су́ще, руга́хуся Єму́.
14
Слhшаху же сі‰ вс‰ и3 фарісeє, сребролю1бцы сyще, ругaхусz є3мY.
15
І рече́ їм: (Зач. 82) ви єсте́ оправда́юще себе́ пред челові́ки, Бог же вість сердця́ ва́ша, я́ко, є́же єсть в челові́ціх високо́, ме́рзость єсть пред Бо́гом.
15
И# речE и5мъ: (За? п7в7.) вы2 є3стE њправдaюще себE пред8 человBки, бGъ же вёсть сердцA в†ша: ћкw, є4же є4сть въ человёцэхъ высоко2, мeрзость є4сть пред8 бGомъ.
16
Зако́н і Проро́ци до Іоа́нна; отто́лі Ца́рствіє Бо́жиє благовіству́ється, і всяк в не ну́диться [с ну́ждею вхо́дить].
16
Зак0нъ и3 прbр0цы до їwaнна: tт0лэ цrтвіе б9іе бlговэствyетсz, и3 всsкъ въ нE нyдитсz [съ нyждею вх0дитъ].
17
Удо́біє же єсть не́бу і землі́ прейти́, не́же от зако́на єди́ной черті́ поги́бнути.
17
Ўд0бэе же є4сть нeбу и3 земли2 прейти2, нeже t зак0на є3ди1ной чертЁ поги1бнути.
18
Всяк пуща́яй жену́ свою́ і приводя́ і́ну, прелю́би ді́єть; і женя́йся пуще́ною от му́жа, прелюби́ твори́ть.
18
Всsкъ пущazй женY свою2 и3 приводS и4ну, прелю1бы дёетъ: и3 женsйсz пущeною t мyжа, прелюбы2 твори1тъ.
19
(Зач. 83) Челові́к же ні́кий бі бога́т, і облача́шеся в порфи́ру і ви́ссон, веселя́ся на вся дні сві́тло.
19
(За? п7G.) Человёкъ же нёкій бЁ богaтъ, и3 њблачaшесz въ порфЂру и3 вЂссонъ, веселsсz на вс‰ дни6 свётлw.
20
Нищ же бі ні́кто, і́менем Ла́зар, і́же лежа́ше пред врати́ єго́ гно́єн
20
Ни1щь же бЁ нёкто, и4менемъ лaзарь, и4же лежaше пред8 враты2 є3гw2 гн0енъ
21
і жела́ше наси́титися от крупи́ць па́дающих от трапе́зи бога́таго, но і пси приходя́ще облиза́ху гной єго́.
21
и3 желaше насhтитисz t крупи1цъ пaдающихъ t трапeзы богaтагw: но и3 пси2 приходsще њблизaху гн0й є3гw2.
22
Бисть же умре́ти ни́щему і несе́ну би́ти а́нгели на ло́но Авраа́мле; у́мре же і бога́тий, і погребо́ша єго́.
22
Бhсть же ўмрeти ни1щему, и3 несeну бhти ѓгGлы на л0но ґвраaмле: ќмре же и3 богaтый, и3 погреб0ша є3го2.
23
І во а́ді возві́д о́чі свої́, сий в му́ках, узрі́ Авраа́ма іздале́ча, і Ла́заря на ло́ні єго́;
23
И# во ѓдэ возвёдъ џчи свои2, сhй въ мyкахъ, ўзрЁ ґвраaма и3здалeча, и3 лaзарz на л0нэ є3гw2:
24
і той возгла́ш рече́: о́тче Авраа́ме, поми́луй м'я і посли́ Ла́заря, да омо́чить коне́ць пе́рста своєго́ в воді́ і устуди́ть язи́к мой, я́ко стра́жду во пла́мені сем.
24
и3 т0й возглaшь речE: џтче ґвраaме, поми1луй мS, и3 посли2 лaзарz, да њм0читъ конeцъ пeрста своегw2 въ водЁ и3 ўстуди1тъ љзhкъ м0й: ћкw стрaжду во плaмени сeмъ.
25
Рече́ же Авраа́м: ча́до, пом'яни́, я́ко восприя́л єси́ блага́я твоя́ в животі́ твоє́м, і Ла́зар та́кожде зла́я; ни́ні же зді утіша́ється, ти же стра́ждеши;
25
Речe же ґвраaмъ: чaдо, помzни2, ћкw воспріsлъ є3си2 благ†z тво‰ въ животЁ твоeмъ, и3 лaзарь тaкожде ѕл†z: нн7э же здЁ ўтэшaетсz, тh же стрaждеши:
26
і над всі́ми си́ми между́ на́ми і ва́ми про́пасть вели́ка утверди́ся, я́ко да хотя́щії прейти́ отсю́ду к вам не возмо́гуть, ні і́же отту́ду, к нам прехо́дять.
26
и3 над8 всёми си1ми междY нaми и3 вaми пр0пасть вели1ка ўтверди1сz, ћкw да хотsщіи прейти2 tсю1ду къ вaмъ не возм0гутъ, ни и5же tтyду, къ нaмъ прех0дzтъ.
27
Рече́ же: молю́ тя у́бо, о́тче, да по́слеши єго́ в дом отця́ моєго́;
27
Речe же: молю1 тz u5бо, џтче, да п0слеши є3го2 въ д0мъ nтцA моегw2:
28
і́мам бо п'ять бра́тій, я́ко да засвиді́тельствуєть їм, да не і ті́ї при́йдуть на мі́сто сіє́ муче́нія.
28
и4мамъ бо пsть брaтій: ћкw да засвидётелствуетъ и5мъ, да не и3 тjи пріи1дутъ на мёсто сіE мучeніz.
29
Глаго́ла єму́ Авраа́м: і́муть Моїсе́я і проро́ки; да послу́шають їх.
29
Глаг0ла є3мY ґвраaмъ: и4мутъ мwmсeа и3 прbр0ки: да послyшаютъ и5хъ.
30
Он же рече́: ні, о́тче Авраа́ме! Но а́ще кто от ме́ртвих і́деть к ним, пока́ються.
30
Џнъ же речE: ни2, џтче ґвраaме: но ѓще кто2 t мeртвыхъ и4детъ къ ни6мъ, покaютсz.
31
Рече́ же єму́: а́ще Моїсе́я і проро́ков не послу́шають, і а́ще кто от ме́ртвих воскре́снеть, не і́муть ві́ри.
31
Речe же є3мY: ѓще мwmсeа и3 прbр0кwвъ не послyшаютъ, и3 ѓще кто2 t мeртвыхъ воскрeснетъ, не и4мутъ вёры.
Глава 17
1
Рече́ же ко ученико́м Свої́м: не возмо́жно єсть не прийти́ собла́зном, го́ре же, єго́же ра́ди прихо́дять;
1
Речe же ко ўчн7кHмъ свои6мъ: не возм0жно є4сть не пріити2 соблaзнwмъ, г0ре же, є3гHже рaди прих0дzтъ:
2
у́ніє єму́ би́ло би, а́ще жерно́в осе́льський облежа́л би о ви́ї єго́ і вве́ржен в мо́ре, не́же да соблазни́ть от ма́лих сих єди́наго.
2
ќнэе є3мY бhло бы, ѓще жерн0въ nсeлскій њблежaлъ бы њ вhи є3гw2, и3 ввeрженъ въ м0ре, нeже да соблазни1тъ t мaлыхъ си1хъ є3ди1наго.
3
(Зач. 84) Внемлі́те себі́. А́ще согріши́ть к тебі́ брат твой, запрети́ єму́; і а́ще пока́ється, оста́ви єму́;
3
(За? п7д7.) Внемли1те себЁ. Ѓще согрэши1тъ къ тебЁ брaтъ тв0й, запрети2 є3мY: и3 ѓще покaетсz, њстaви є3мY:
4
і а́ще седьми́щи на день согріши́ть к тебі́, і седьми́щи на день обрати́ться, глаго́ля: ка́юся, — оста́ви єму́.
4
и3 ѓще седми1щи на дeнь согрэши1тъ къ тебЁ, и3 седми1щи на дeнь њбрати1тсz, глаг0лz: кaюсz: њстaви є3мY.
5
І реко́ша апо́столи Го́сподеві: приложи́ нам ві́ру.
5
И# рек0ша ґпcли гDеви: приложи2 нaмъ вёру.
6
Рече́ же Госпо́дь: а́ще би́сте імі́ли ві́ру, я́ко зерно́ гору́шно, глаго́лали би́сте у́бо я́годичині сей: восто́ргнися і всади́ся в мо́ре, і послу́шала би вас.
6
Речe же гDь: ѓще бhсте и3мёли вёру ћкw зерно2 горyшно, глаг0лали бhсте ќбw ћгодичинэ сeй: вост0ргнисz и3 всади1сz въ м0ре: и3 послyшала бы вaсъ.
7
Кото́рий же от вас раба́ імі́я орю́ща іли́ пасу́ща, і́же прише́дшу єму́ с села́ рече́ть: а́біє мину́в [прише́д] возля́зи?
7
Кот0рый же t вaсъ рабA и3мёz њрю1ща и3ли2 пасyща, и4же пришeдшу є3мY съ селA речeтъ: ѓбіе минyвъ [пришeдъ] возлsзи;
8
Но не рече́ть ли єму́: угото́вай, что вечеря́ю і, препоя́сався, служи́ мі, до́ндеже ям і пію́, і пото́м я́си і піє́ши ти?
8
Но не речeтъ ли є3мY: ўгот0вай, что2 вечерsю, и3 препоsсавсz служи2 ми2, д0ндеже ћмъ и3 пію2: и3 пот0мъ ћси и3 піeши ты2;
9
Єда́ і́мать хвалу́ [благодари́ть] рабу́ тому́, я́ко сотвори́ повелі́нная? Не мню.
9
Е#дA и4мать хвалY [благодари1тъ] рабY томY, ћкw сотвори2 повелBннаz; не мню2.
10
Та́ко і ви, єгда́ сотворите́ вся повелі́нная вам, глаго́літе, я́ко раби́ неключи́ми єсьми́; я́ко, є́же до́лжні бі́хом сотвори́ти, сотвори́хом.
10
Тaкw и3 вы2, є3гдA сотворитE вс‰ повелBннаz вaмъ, глаг0лите, ћкw раби2 неключи1ми є3смы2: ћкw, є4же д0лжни бёхомъ сотвори1ти, сотвори1хомъ.
11
І бисть іду́щу Єму́ во Ієрусали́м, і Той прохожда́ше между́ Сама́рією і Галиле́єю.
11
И# бhсть и3дyщу є3мY во їеrли1мъ, и3 т0й прохождaше междY самaріею и3 галілeею.
12
(Зач. 85) Входя́щу же Єму́ в ні́кую весь, сріто́ша Єго́ де́сять прокаже́нних муже́й, і́же ста́ша іздале́ча;
12
(За? п7е7.) Входsщу же є3мY въ нёкую вeсь, срэт0ша є3го2 дeсzть прокажeнныхъ мужeй, и5же стaша и3здалeча:
13
і ті́ї вознесо́ша глас, глаго́люще: Ісу́се Наста́вниче, поми́луй ни.
13
и3 тjи вознес0ша глaсъ, глаг0люще: ї}се настaвниче, поми1луй ны2.
14
І ви́дів рече́ їм: ше́дше покажі́теся свяще́нником. І бисть іду́щим їм, очи́стишася.
14
И# ви1дэвъ речE и5мъ: шeдше покажи1тесz свzщeнникwмъ. И# бhсть и3дyщымъ и5мъ, њчи1стишасz.
15
Єди́н же от них, ви́дів, я́ко ісцілі́, возврати́ся, со гла́сом ве́ліїм сла́в'я Бо́га,
15
Е#ди1нъ же t ни1хъ, ви1дэвъ, ћкw и3сцэлЁ, возврати1сz, со глaсомъ вeліимъ слaвz бGа,
16
і паде́ ниць при ногу́ Єго́, хвалу́ Єму́ воздая́; і той бі Самаряни́н.
16
и3 падE ни1цъ при ногY є3гw2, хвалY є3мY воздаS: и3 т0й бЁ самарzни1нъ.
17
Отвіща́в же Ісу́с рече́: не де́сять ли очи́стишася? Да де́в'ять гді?
17
Tвэщaвъ же ї}съ речE: не дeсzть ли њчи1стишасz; да дeвzть гдЁ;
18
Ка́ко не обріто́шася возвра́щшеся да́ти сла́ву Бо́гу, то́кмо іноплеме́нник сей?
18
кaкw не њбрэт0шасz возврaщшесz дaти слaву бGу, т0кмw и3ноплемeнникъ сeй;
19
І рече́ єму́: воста́в іди́; ві́ра твоя́ спасе́ тя.
19
И# речE є3мY: востaвъ и3ди2: вёра твоS сп7сe тz.
20
(Зач. 86) Вопроше́н же бив от фарисе́й, когда́ при́йдеть Ца́рствіє Бо́жиє, отвіща́в їм рече́: не при́йдеть Ца́рствіє Бо́жиє с соблюде́нієм [со усмотре́нієм];
20
(За? п7ѕ7.) Вопрошeнъ же бhвъ t фарісє1й, когдA пріи1детъ цrтвіе б9іе, tвэщaвъ и5мъ речE: не пріи1детъ цrтвіе б9іе съ соблюдeніемъ [со ўсмотрeніемъ]:
21
ніже́ реку́ть: се зді, іли́: о́нді. Се бо Ца́рствіє Бо́жиє внутр вас єсть.
21
нижE рекyтъ: сE здЁ, и3ли2: џндэ. Сe бо цrтвіе б9іе внyтрь вaсъ є4сть.
22
Рече́ же ко ученико́м (Свої́м): при́йдуть дні́є, єгда́ вожделі́єте єди́наго дне Си́на Челові́чеськаго ви́діти, і не у́зрите.
22
Речe же ко ўчн7кHмъ (свои6мъ): пріи1дутъ днjе, є3гдA вожделёете є3ди1нагw днE сн7а чlвёческагw ви1дэти, и3 не ќзрите.
23
І реку́ть вам: се зді, іли́: се, о́нді, — не ізи́діте, ні пожені́те.
23
И# рекyтъ вaмъ: сE здЁ, и3ли2: сE, џндэ: не и3зhдите, ни пожени1те.
24
Я́ко бо мо́лнія блиста́ющися от поднебе́сния на поднебе́сній сві́титься, та́ко бу́деть Син Челові́чеський в день Свой.
24
Ћкw бо м0лніz блистaющисz t поднебeсныz на поднебeснэй свётитсz: тaкw бyдетъ сн7ъ чlвёческій въ дeнь св0й.
25
Пре́жде же подоба́єть Єму́ мно́го пострада́ти і іскуше́ну [отве́ржену] би́ти от ро́да сего́.
25
Прeжде же подобaетъ є3мY мн0гw пострадaти и3 и3скушeну [tвeржену] бhти t р0да сегw2.
26
(Зач. 87) І я́коже бисть во дні Но́єви, та́ко бу́деть і во дні Си́на Челові́чеська:
26
(За? п7з7.) И# ћкоже бhсть во дни6 нHєвы, тaкw бyдетъ и3 во дни6 сн7а чlвёческа:
27
ядя́ху, пія́ху, женя́хуся, посяга́ху, до него́же дне вни́де Но́є в ковче́г; і при́йде пото́п, і погуби́ вся.
27
kдsху, піsху, женsхусz, посzгaху, до негHже днE вни1де нHе въ ковчeгъ: и3 пріи1де пот0пъ, и3 погуби2 вс‰.
28
Та́кожде і я́коже бисть во дні Ло́тови: ядя́ху, пія́ху, купова́ху, продая́ху, сажда́ху, зда́ху;
28
Тaкожде и3 ћкоже бhсть во дни6 лHтwвы: kдsху, піsху, куповaху, продаsху, саждaху, здaху:
29
во́ньже день ізи́де Лот от Содо́млян, одожди́ ка́мик горя́щ і огнь с небесе́ і погуби́ вся.
29
в0ньже дeнь и3зhде лHтъ t сод0млzнъ, њдожди2 кaмыкъ горsщь и3 џгнь съ небесE, и3 погуби2 вс‰.
30
По тому́же бу́деть і в день, во́ньже Син Челові́чеський яви́ться.
30
По томyже бyдетъ и3 въ дeнь, в0ньже сн7ъ чlвёческій kви1тсz.
31
В той день, і́же бу́деть на кро́ві, і сосу́ди єго́ в дому́, да не сла́зить взя́ти їх; і і́же на селі́, та́кожде да не возврати́ться всп'ять;
31
Въ т0й дeнь, и4же бyдетъ на кр0вэ, и3 сосyди є3гw2 въ домY, да не слaзитъ взsти и4хъ: и3 и4же на селЁ, тaкожде да не возврати1тсz вспsть:
32
помина́йте жену́ Ло́тову.
32
поминaйте женY лHтову.
33
І́же а́ще взи́щеть ду́шу свою́ спасти́, погуби́ть ю; і і́же а́ще погуби́ть ю, живи́ть ю.
33
И$же ѓще взhщетъ дyшу свою2 спасти2, погуби1тъ ю5: и3 и4же ѓще погуби1тъ ю5, живи1тъ ю5.
34
Глаго́лю вам: в ту нощ бу́дета два на одрі́ єди́ном: єди́н поє́млеться, а други́й оставля́ється.
34
Гlю вaмъ: въ тY н0щь бyдета двA на nдрЁ є3ди1номъ: є3ди1нъ поeмлетсz, ґ другjй њставлsетсz.
35
Бу́деті дві вку́пі ме́лющі: єди́на поє́млеться, а друга́я оставля́ється.
35
Бyдетэ двЁ вкyпэ мeлющэ: є3ди1на поeмлетсz, ґ другaz њставлsетсz.
36
Два бу́дета на селі́: єди́н поє́млеться, а други́й оставля́ється.
36
ДвA бyдета на селЁ: є3ди1нъ поeмлетсz, ґ другjй њставлsетсz.
37
І отвіща́вше глаго́лаша Єму́: гді, Го́споди? Он же рече́ їм: іді́же ті́ло, та́мо соберу́ться і орли́.
37
И# tвэщaвше глаг0лаша є3мY: гдЁ, гDи; Џнъ же речE и5мъ: и3дёже тёло, тaмw соберyтсz и3 nрли2.
Глава 18
1
Глаго́лаше же і при́тчу к ним, ка́ко подоба́єть всегда́ моли́тися і не стужа́ти (сі),
1
Гlаше же и3 при1тчу къ ни6мъ, кaкw подобaетъ всегдA моли1тисz и3 не стужaти (си2),
2
глаго́ля: (Зач. 88) судія́ бі ні́кий в ні́коєм гра́ді, Бо́га не боя́ся і челові́к не срамля́яся.
2
гlz: (За? п7}.) судіS бЁ нёкій въ нёкоемъ грaдэ, бGа не боsсz и3 человBкъ не срамлszсz.
3
Вдова́ же ні́кая бі во гра́ді том; і прихожда́ше к нему́, глаго́лющи: отмсти́ мене́ от сопе́рника моєго́.
3
Вдовa же нёкаz бЁ во грaдэ т0мъ: и3 прихождaше къ немY, глаг0лющи: tмсти2 менє2 t сопeрника моегw2.
4
І не хотя́ше на до́лзі вре́мені. Посліди́ же рече́ в себі́: а́ще і Бо́га не бою́ся, і челові́к не срамля́юся,
4
И# не хотsше на д0лзэ врeмени. Послэди1 же речE въ себЁ: ѓще и3 бGа не бою1сz, и3 человBкъ не срамлsюсz:
5
но зане́ твори́ть мі труди́ вдови́ця сія́, отмщу́ єя́, да не до конця́ приходя́щи застої́ть [труди́ть] мене́.
5
но занE твори1тъ ми2 труды2 вдови1ца сіS, tмщY є3S: да не до концA приходsщи застои1тъ [труди1тъ] менE.
6
Рече́ же Госпо́дь: сли́шите, что судія́ непра́вди глаго́леть?
6
Речe же гDь: слhшите, что2 судіS непрaвды глаг0летъ;
7
Бог же не і́мать ли сотвори́ти отмще́ніє ізбра́нних Свої́х, вопію́щих к Нему́ день і нощ, і долготерп'я́ о них?
7
БGъ же не и4мать ли сотвори1ти tмщeніе и3збрaнныхъ свои1хъ, вопію1щихъ къ немY дeнь и3 н0щь, и3 долготерпS њ ни1хъ;
8
Глаго́лю вам, я́ко сотвори́ть отмще́ніє їх вско́рі. Оба́че Син Челові́чеський прише́д у́бо обря́щеть ли (сі) ві́ру на землі́?
8
гlю вaмъ, ћкw сотвори1тъ tмщeніе и4хъ вск0рэ. Nбaче сн7ъ чlвёческій пришeдъ ќбw њбрsщетъ ли (си2) вёру на земли2;
9
Рече́ же і ко други́м упова́ющим собо́ю, я́ко суть пра́ведници, і унічижа́ющим про́чих, при́тчу сію́:
9
Речe же и3 ко други6мъ ўповaющымъ соб0ю, ћкw сyть прaвєдницы, и3 ўничижaющымъ пр0чихъ, при1тчу сію2:
10
(Зач. 89) челові́ка два внидо́ста в це́рков помоли́тися: єди́н фарисе́й, а други́й мита́р.
10
(За? п7f7.) человBка двA внид0ста въ цeрковь помоли1тисz: є3ди1нъ фарісeй, ґ другjй мытaрь.
11
Фарисе́й же став, си́це в себі́ моля́шеся: Бо́же, хвалу́ Тебі́ воздаю́, я́ко нісьм я́коже про́чії челові́ци, хи́щници, непра́ведници, прелюбоді́є, іли́ я́коже сей мита́р;
11
Фарісeй же стaвъ, си1це въ себЁ молsшесz: б9е, хвалY тебЁ воздаю2, ћкw нёсмь ћкоже пр0чіи человёцы, хи1щницы, непрaвєдницы, прелюбодёє, и3ли2 ћкоже сeй мытaрь:
12
пощу́ся двакра́ти в субо́ту, десяти́ну даю́ всего́ єли́ко притяжу́.
12
пощyсz двакрaты въ суббHту, десzти1ну даю2 всегw2 є3ли1кw притzжY.
13
Мита́р же іздале́ча стоя́, не хотя́ше ні о́чію возвести́ на не́бо; но, бія́ше пе́рси своя́, глаго́ля: Бо́же, ми́лостив бу́ди мні, грі́шнику!
13
Мытaрь же и3здалeча стоS, не хотsше ни џчію возвести2 на нeбо: но біsше пє1рси сво‰, глаг0лz: б9е, ми1лостивъ бyди мнЁ грёшнику.
14
Глаго́лю вам, я́ко сни́де сей оправда́н в дом свой па́че о́наго: я́ко всяк вознося́йся смири́ться, смиря́яй же себе́ вознесе́ться.
14
Глаг0лю вaмъ, ћкw сни1де сeй њправдaнъ въ д0мъ св0й пaче џнагw: ћкw всsкъ возносsйсz смири1тсz, смирszй же себE вознесeтсz.
15
(Зач. 90) Приноша́ху же к Нему́ і младе́нці, да їх ко́снеться; ви́дівше же ученици́ запрети́ша їм.
15
(За? §.) Приношaху же къ немY и3 младeнцы, да и4хъ к0снетсz: ви1дэвше же ўчн7цы2 запрети1ша и5мъ.
16
Ісу́с же призва́в їх, глаго́ла: оста́віте діте́й приходи́ти ко Мні і не брані́те їм; такови́х бо єсть Ца́рствіє Бо́жиє.
16
Ї}съ же призвaвъ и5хъ, глаг0ла: њстaвите дэтeй приходи1ти ко мнЁ и3 не брани1те и5мъ: таковhхъ бо є4сть цrтвіе б9іе.
17
Амі́нь бо глаго́лю вам: і́же а́ще не при́йметь Ца́рствія Бо́жия, я́ко отроча́, не і́мать вни́ти в не.
17
Ґми1нь бо глаг0лю вaмъ: и4же ѓще не пріи1метъ цrтвіz б9іz ћкw nтрочA, не и4мать вни1ти въ нE.
18
(Зач. 91) І вопроси́ Єго́ ні́кий князь, глаго́ля: Учи́телю благи́й, что сотвори́в, живо́т ві́чний наслі́дствую?
18
(За? §№.) И# вопроси2 є3го2 нёкій кнsзь, глаг0лz: ўч™лю бlгjй, что2 сотвори1въ, жив0тъ вёчный наслёдствую;
19
Рече́ же єму́ Ісу́с: что М'я глаго́леши бла́га, нікто́же благ, то́кмо єди́н Бог.
19
Речe же є3мY ї}съ: чт0 мz глаг0леши бlга, никт0же бlгъ, т0кмw є3ди1нъ бGъ.
20
За́повіді ві́си: не прелю́би твори́, не уби́й, не укради́, не лжесвиді́тельствуй, чти отця́ твоєго́ і ма́тер твою́.
20
Зaпwвэди вёси: не прелю1бы твори2: не ўбjй: не ўкради2: не лжесвидётелствуй: чти2 nтцA твоего2 и3 мaтерь твою2.
21
Он же рече́: вся сія́ сохрани́х от ю́ности моєя́.
21
Џнъ же речE: вс‰ сі‰ сохрани1хъ t ю4ности моеS.
22
Сли́шав же сія́, Ісу́с рече́ єму́: єще́ єди́наго не доконча́л єси́: вся, єли́ка і́маши, прода́ждь і разда́й ни́щим, і імі́ти і́маши сокро́вище на небесі́; і гряди́ вослі́д Мене́.
22
Слhшавъ же сі‰, ї}съ речE є3мY: є3щE є3ди1нагw не докончaлъ є3си2: вс‰, є3ли1ка и4маши, продaждь, и3 раздaй ни1щымъ: и3 и3мёти и4маши сокр0вище на нб7си2: и3 грzди2 вослёдъ менє2.
23
Он же сли́шав сіє́, приско́рбен бисть, бі бо бога́т зіло́.
23
Џнъ же слhшавъ сіE, приск0рбенъ бhсть: бё бо богaтъ ѕэлw2.
24
Ви́дів же єго́ Ісу́с приско́рбна би́вша, рече́: ка́ко не удо́б іму́щії бога́тство в Ца́рствіє Бо́жиє вни́дуть;
24
Ви1дэвъ же є3го2 ї}съ приск0рбна бhвша, речE: кaкw не ўд0бь и3мyщіи богaтство въ цrтвіе б9іе вни1дутъ:
25
удо́біє бо єсть вельбу́ду сквозі́ іглині́ у́ші пройти́, не́же бога́ту в Ца́рствіє Бо́жиє вни́ти.
25
ўд0бэе бо є4сть велбyду сквозЁ и3глинB ќшы проити2, нeже богaту въ цrтвіе б9іе вни1ти.
26
Рі́ша же сли́шавшії: то кто мо́жеть спасе́н би́ти?
26
Рёша же слhшавшіи: то2 кто2 м0жетъ сп7сeнъ бhти;
27
Он же рече́: невозмо́жная у челові́к возмо́жна суть у Бо́га.
27
Џнъ же речE: невозмHжнаz ў человBкъ возмHжна сyть ў бGа.
28
Рече́ же Петр: се ми оста́вихом вся і по Тебі́ ідо́хом.
28
Речe же пeтръ: сE мы2 њстaвихомъ вс‰ и3 по тебЁ и3д0хомъ.
29
Он же рече́ їм: амі́нь глаго́лю вам, я́ко нікто́же єсть, і́же оста́вить дом, іли́ роди́телі, іли́ бра́тію, іли́ се́стри, іли́ жену́, іли́ ча́да, Ца́рствія ра́ди Бо́жия,
29
Џнъ же речE и5мъ: ґми1нь глаг0лю вaмъ, ћкw никт0же є4сть, и4же њстaвитъ д0мъ, и3ли2 роди1тєли, и3ли2 брaтію, и3ли2 сє1стры, и3ли2 женY, и3ли2 чaда, цrтвіz рaди б9іz,
30
і́же не при́йметь мно́жицею во вре́м'я сіє́, і в вік гряду́щий живо́т ві́чний.
30
и4же не пріи1метъ мн0жицею во врeмz сіE, и3 въ вёкъ грzдyщій жив0тъ вёчный.
31
(Зач. 92) Поє́м же обана́десяте ученики́ Своя́, рече́ к ним: се восхо́дим во Ієрусали́м, і сконча́ються вся пи́санная проро́ки о Си́ні Челові́честі;
31
(За? §в7.) Поeмь же nбанaдесzте ўчн7ки2 сво‰, речE къ ни6мъ: сE восх0димъ во їеrли1мъ, и3 скончaютсz вс‰ пи6саннаz прbрHки њ сн7э чlвёчестэ:
32
предадя́ть бо Єго́ язи́ком, і поруга́ються Єму́, і укоря́ть Єго́, і оплюю́ть Єго́,
32
предадsтъ бо є3го2 kзhкwмъ, и3 поругaютсz є3мY, и3 ўкорsтъ є3го2, и3 њплюю1тъ є3го2,
33
і би́вше убію́ть Єго́; і в тре́тій день воскре́снеть.
33
и3 би1вше ўбію1тъ є3го2: и3 въ трeтій дeнь воскрeснетъ.
34
І ті́ї нічесо́же от сих разумі́ша; і бі глаго́л сей сокрове́н от них, і не разуміва́ху глаго́лемих.
34
И# тjи ничесHже t си1хъ разумёша: и3 бЁ глаг0лъ сeй сокровeнъ t ни1хъ, и3 не разумэвaху глаг0лемыхъ.
35
(Зач. 93) Бисть же єгда́ прибли́жишася во Ієрихо́н, сліпе́ць ні́кий сідя́ше при путі́ прося́;
35
(За? §G.) Бhсть же є3гдA прибли1жишасz во їеріхHнъ, слэпeцъ нёкій сэдsше при пути2 просS:
36
сли́шав же наро́д мимоходя́щ, вопроша́ше: что у́бо єсть се?
36
слhшавъ же нар0дъ мимоходsщь, вопрошaше: что2 ќбw є4сть сE;
37
Пові́даша же єму́, я́ко Ісу́с Назаряни́н мимохо́дить.
37
Повёдаша же є3мY, ћкw ї}съ назарzни1нъ мимох0дитъ.
38
І возопи́, глаго́ля: Ісу́се Си́не Дави́дов, поми́луй м'я.
38
И# возопи2, глаг0лz: ї}се сн7е дв7довъ, поми1луй мS.
39
І предиду́щії преща́ху єму́, да умолчи́ть; он же па́че мно́жає вопія́ше: Си́не Дави́дов, поми́луй м'я.
39
И# пред8идyщіи прещaху є3мY, да ўмолчи1тъ: џнъ же пaче мн0жае вопіsше: сн7е дв7довъ, поми1луй мS.
40
Став же Ісу́с повелі́ привести́ єго́ к Себі́; прибли́жшуся же єму́ к Нему́, вопроси́ єго́,
40
Стaвъ же ї}съ повелЁ привести2 є3го2 къ себЁ: прибли1жшусz же є3мY къ немY, вопроси2 є3го2,
41
глаго́ля: что хо́щеши, да ті сотворю́? Он же рече́: Го́споди, да прозрю́.
41
глаг0лz: что2 х0щеши, да ти2 сотворю2; Џнъ же речE: гDи, да прозрю2.
42
Ісу́с же рече́ єму́: прозри́; ві́ра твоя́ спасе́ тя.
42
Ї}съ же речE є3мY: прозри2: вёра твоS сп7сe тz.
43
І а́біє прозрі́, і вслід Єго́ ідя́ше, сла́в'я Бо́га. І всі лю́діє ви́дівше возда́ша хвалу́ Бо́гові.
43
И# ѓбіе прозрЁ, и3 в8слёдъ є3гw2 и3дsше, слaвz бGа. И# вси2 лю1діе ви1дэвше воздaша хвалY бGови.
Глава 19
1
(Зач. 94) І вшед прохожда́ше Ієрихо́н.
1
(За? §д7.) И# вшeдъ прохождaше їеріхHнъ.
2
І се муж нарица́ємий Закхе́й, і сей бі ста́рій митаре́м, і той бі бога́т;
2
И# сE мyжъ нарицaемый закхeй, и3 сeй бЁ стaрэй мытарє1мъ, и3 т0й бЁ богaтъ:
3
і іска́ше ви́діти Ісу́са, кто єсть, і не можа́ше от наро́да, я́ко во́зрастом мал бі;
3
и3 и3скaше ви1дэти ї}са, кто2 є4сть, и3 не можaше t нар0да, ћкw в0зрастомъ мaлъ бЁ:
4
і предите́к, возлі́зе на я́годичину, да ви́дить, я́ко хотя́ше ми́мо єя́ пройти́.
4
и3 предитeкъ, возлёзе на ћгодичину, да ви1дитъ, ћкw хотsше ми1мw є3S проити2.
5
І я́ко при́йде на мі́сто, воззрі́в Ісу́с ви́ді єго́, і рече́ к нему́: Закхе́є, потща́вся слі́зи, днесь бо в дому́ твоє́м подоба́єть Мі би́ти.
5
И# ћкw пріи1де на мёсто, воззрёвъ ї}съ ви1дэ є3го2, и3 речE къ немY: закхeе, потщaвсz слёзи: днeсь бо въ домY твоeмъ подобaетъ ми2 бhти.
6
І потща́вся слі́зе, і прия́т Єго́ ра́дуяся.
6
И# потщaвсz слёзе, и3 пріsтъ є3го2 рaдуzсz.
7
І ви́дівше всі ропта́ху, глаго́люще, я́ко ко грі́шну му́жу вни́де вита́ти.
7
И# ви1дэвше вси2 роптaху, глаг0люще, ћкw ко грёшну мyжу вни1де витaти.
8
Став же Закхе́й рече́ ко Го́споду: се пол імі́нія моєго́, Го́споди, дам ни́щим і, а́ще кого́ чим оби́діх, возвращу́ четвери́цею.
8
Стaвъ же закхeй речE ко гDу: сE п0лъ и3мёніz моегw2, гDи, дaмъ ни1щымъ: и3 ѓще кого2 чи1мъ њби1дэхъ, возвращY четвери1цею.
9
Рече́ же к нему́ Ісу́с: я́ко днесь спасе́ніє до́му сему́ бисть, зане́ і сей син Авраа́мль єсть;
9
Речe же къ немY ї}съ: ћкw днeсь спcніе д0му семY бhсть, занE и3 сeй сhнъ ґвраaмль є4сть:
10
при́йде бо Син Челові́ч взиска́ти і спасти́ поги́бшаго.
10
пріи1де бо сн7ъ чlвёчь взыскaти и3 спcти2 поги1бшаго.
11
Сли́шащим же їм сія́, прило́ж рече́ при́тчу, зане́ близ Єму́ би́ти Ієрусали́ма, і мня́ху, я́ко а́біє Ца́рство Бо́жиє хо́щеть яви́тися.
11
Слhшащымъ же и5мъ сі‰, прил0жь речE при1тчу, занE бли1з8 є3мY бhти їеrли1ма, и3 мнsху, ћкw ѓбіе цrтво б9іе х0щетъ kви1тисz.
12
Рече́ у́бо: (Зач. 95) челові́к ні́кий добра́ ро́да і́де на страну́ дале́че, прия́ти себі́ ца́рство і возврати́тися.
12
РечE u5бо: (За? §е7.) человёкъ нёкій добрA р0да и4де на странY далeче, пріsти себЁ цaрство и3 возврати1тисz.
13
Призва́в же де́сять раб свої́х, даде́ їм де́сять мнас, і рече́ к ним: ку́плю ді́йте, до́ндеже прийду́.
13
Призвaвъ же дeсzть р†бъ свои1хъ, дадE и5мъ дeсzть мн†съ, и3 речE къ ни6мъ: кyплю дёйте, д0ндеже пріидY.
14
І гра́ждане єго́ ненави́дяху єго́, і посла́ша посли́ вслід єго́, глаго́люще: не хо́щем сему́, да ца́рствуєть над на́ми.
14
И# грaждане є3гw2 ненави1дzху є3го2, и3 послaша послы2 в8слёдъ є3гw2, глаг0люще: не х0щемъ семY, да цaрствуетъ над8 нaми.
15
І бисть єгда́ возврати́ся приі́м ца́рство, рече́ пригласи́ти раби́ ти́я, ї́мже даде́ сребро́, да уві́сть, какову́ ку́плю суть сотвори́ли.
15
И# бhсть є3гдA возврати1сz пріи1мъ цaрство, речE пригласи1ти рабы6 ты6z, и5мже дадE сребро2, да ўвёсть, каковY кyплю сyть сотвори1ли.
16
При́йде же пе́рвий, глаго́ля: го́споди, мнас твоя́ приді́ла де́сять мнас.
16
Пріи1де же пeрвый, глаг0лz: г0споди, мнaсъ твоS придёла дeсzть мн†съ.
17
І рече́ єму́: бла́го, ра́бе до́брий: я́ко о ма́лі ві́рен бил єси́, бу́ди о́бласть імі́я над десятію́ градо́в.
17
И# речE є3мY: блaгw, рaбе д0брый: ћкw њ мaлэ вёренъ бhлъ є3си2, бyди w4бласть и3мёz над8 десzтію2 градHвъ.
18
І при́йде втори́й, глаго́ля: го́споди, мнас твоя́ сотвори́ п'ять мнас.
18
И# пріи1де вторhй, глаг0лz: г0споди, мнaсъ твоS сотвори2 пsть мн†съ.
19
Рече́ же і тому́: і ти бу́ди над п'ятію́ градо́в.
19
Речe же и3 томY: и3 ты2 бyди над8 пzтію2 градHвъ.
20
І други́й при́йде, глаго́ля: го́споди, се мнас твоя́, ю́же імі́х положе́ну во убру́сі;
20
И# другjй пріи1де, глаг0лz: г0споди, сE мнaсъ твоS, ю4же и3мёхъ положeну во ўбрyсэ:
21
боя́хся бо тебе́, я́ко челові́к яр єси́, взе́млеши, єго́же не положи́л єси́, і жне́ши, єго́же не сі́ял єси́.
21
боsхсz бо тебє2, ћкw человёкъ ћръ є3си2, взeмлеши, є3гHже не положи1лъ є3си2, и3 жнeши, є3гHже не сёzлъ є3си2.
22
Глаго́ла же єму́: от уст твої́х сужду́ ті, лука́вий ра́бе! Ві́діл єси́, я́ко аз челові́к яр єсьм, взе́млю, єго́же не положи́х, і жну, єго́же не сі́ях;
22
Глаг0ла же є3мY: t ќстъ твои1хъ суждy ти, лукaвый рaбе: вёдэлъ є3си2, ћкw ѓзъ человёкъ ћръ є4смь, взeмлю, є3гHже не положи1хъ, и3 жнY, є3гHже не сёzхъ:
23
і почто́ не вдал єси́ моєго́ сребра́ купце́м, і аз прише́д с ли́хвою істяза́л бих є?
23
и3 почто2 не вдaлъ є3си2 моегw2 сребрA купцє1мъ, и3 ѓзъ пришeдъ съ ли1хвою и3стzзaлъ бhхъ є5;
24
І предстоя́щим рече́: возьмі́те от него́ мнас, і даді́те іму́щему де́сять мнас.
24
И# предстоsщымъ речE: возми1те t негw2 мнaсъ, и3 дади1те и3мyщему дeсzть мн†съ.
25
І рі́ша єму́: го́споди, і́мать де́сять мнас.
25
И# рёша є3мY: г0споди, и4мать дeсzть мн†съ.
26
Глаго́лю бо вам, я́ко вся́кому іму́щему да́сться, а от неіму́щаго, і є́же і́мать, оти́меться от него́;
26
Глаг0лю бо вaмъ, ћкw всsкому и3мyщему дaстсz: ґ t неимyщагw, и3 є4же и4мать, tи1метсz t негw2:
27
оба́че враги́ моя́ о́ни, і́же не восхоті́ша мене́, да цар бих бил над ни́ми, приведі́те сі́мо і ізсіці́те предо мно́ю.
27
nбaче враги2 мо‰ w4ны, и5же не восхотёша менE, да цaрь бhхъ бhлъ над8 ни1ми, приведи1те сёмw и3 и3зсэцhте предо мн0ю.
28
І сія́ рек, ідя́ше преди́, восходя́ во Ієрусали́м.
28
И# сі‰ рeкъ, и3дsше преди2, восходS во їеrли1мъ.
29
(Зач. 96) І бисть я́ко прибли́жися в Вифсфагі́ю і Вифа́нію, к горі́ нарица́ємій Єлео́н, посла́ два учени́к Свої́х,
29
(За? §ѕ7.) И# бhсть ћкw прибли1жисz въ виfсфагjю и3 виfaнію, къ горЁ нарицaемэй є3леHнъ, послA двA ўчн7къ свои1хъ,
30
глаго́ля: іді́та в пря́мную весь, (і) в ню́же входя́ща обря́щета жреб'я́ прив'я́зано, на не́же нікто́же ніколи́же от челові́к всі́де; отрі́шша є приведі́та.
30
гlz: и3ди1та въ прsмную вeсь: (и3) въ ню1же вход‰ща њбрsщета жребS привsзано, на нeже никт0же николи1же t человBкъ всёде: tрBшша є5 приведи1та.
31
І а́ще кто ви вопроша́єть: почто́ отріша́єта, си́це рці́та єму́, я́ко Госпо́дь єго́ тре́буєть.
31
И# ѓще кто2 вы2 вопрошaетъ: почто2 tрэшaета, си1це рцhта є3мY, ћкw гDь є3гw2 трeбуетъ.
32
Ше́дша же по́сланная обріто́ста, я́коже рече́ ї́ма.
32
Шє1дша же пHсланнаz њбрэт0ста, ћкоже речE и4ма.
33
Отріша́ющема же ї́ма жреб'я́, реко́ша госпо́діє єго́ к ни́ма: что отріша́єта жреб'я́?
33
Tрэшaющема же и4ма жребS, рек0ша госп0діе є3гw2 къ ни1ма: что2 tрэшaета жребS;
34
О́на же реко́ста, я́ко Госпо́дь єго́ тре́буєть.
34
W$на же рек0ста, ћкw гDь є3гw2 трeбуетъ.
35
І приведо́ста є ко Ісу́сові, і, возве́ргше ри́зи своя́ на жреб'я́, всади́ша Ісу́са.
35
И# привед0ста є5 ко ї}сови: и3 возвeргше ри6зы сво‰ на жребS, всади1ша ї}са.
36
Іду́щу же Єму́, постила́ху ри́зи своя́ по путі́.
36
И#дyщу же є3мY, постилaху ри6зы сво‰ по пути2.
37
(Зач. 97) Приближа́ющужеся Єму́ уже́ (а́біє) к низхожде́нію горі́ Єлео́нстій, нача́ша все мно́жество учени́к ра́дующеся хвали́ти Бо́га гла́сом ве́ліїм о всіх си́лах, я́же ви́діша,
37
(За? §з7.) Приближaющужесz є3мY ўжE (ѓбіе) къ низхождeнію горЁ є3леHнстэй, начaша всE мн0жество ўчени6къ рaдующесz хвали1ти бGа глaсомъ вeліимъ њ всёхъ си1лахъ, ћже ви1дэша,
38
глаго́люще: благослове́н гряди́й Цар во і́м'я Госпо́днє! Мир на небесі́ і сла́ва в ви́шніх!
38
глаг0люще: блгcвeнъ грzдhй цRь во и4мz гDне: ми1ръ на нб7си2, и3 слaва въ вhшнихъ.
39
І ні́ції фарисе́є от наро́да рі́ша к Нему́: Учи́телю, запрети́ ученико́м Твої́м.
39
И# нёцыи фарісeє t нар0да рёша къ немY: ўч™лю, запрети2 ўчн7кHмъ твои6мъ.
40
І отвіща́в рече́ їм: глаго́лю вам, я́ко, а́ще сі́ї умолча́ть, ка́меніє возопіє́ть.
40
И# tвэщaвъ речE и5мъ: глаг0лю вaмъ, ћкw, ѓще сjи ўмолчaтъ, кaменіе возопіeтъ.
41
І я́ко прибли́жися, ви́дів град, пла́кася о нем,
41
И# ћкw прибли1жисz, ви1дэвъ грaдъ, плaкасz њ нeмъ,
42
глаго́ля: я́ко а́ще би разумі́л і ти, в день сей твой, є́же к смире́нію [к ми́ру] твоєму́! Ни́ні же скри́ся от о́чію твоє́ю;
42
глаг0лz: ћкw ѓще бы разумёлъ и3 ты2, въ дeнь сeй тв0й, є4же къ смирeнію [къ ми1ру] твоемY: нн7э же скрhсz t џчію твоє1ю:
43
я́ко при́йдуть дні́є на тя, і обложа́ть вразі́ твої́ остро́г о тебі́, і оби́дуть тя, і оби́муть тя отвсю́ду,
43
ћкw пріи1дутъ днjе на тS, и3 њбложaтъ врази2 твои2 nстр0гъ њ тебЁ, и3 њбhдутъ тS, и3 њб8и1мутъ тS tвсю1ду,
44
і разбію́ть тя і ча́да твоя́ в тебі́, і не оста́в'ять ка́мень на ка́мені в тебі́, поне́же не разумі́л єси́ вре́мене посіще́нія твоєго́.
44
и3 разбію1тъ тS и3 ч†да тво‰ въ тебЁ, и3 не њстaвzтъ кaмень на кaмени въ тебЁ: понeже не разумёлъ є3си2 врeмене посэщeніz твоегw2.
45
(Зач. 98) І вшед в це́рков, нача́т ізгони́ти продаю́щия в ней і купу́ющия,
45
(За? §}.) И# вшeдъ въ цeрковь, начaтъ и3згони1ти продаю1щыz въ нeй и3 купyющыz,
46
глаго́ля їм: пи́сано єсть: дом Мой дом моли́тви єсть, ви же сотвори́сте єго́ пеще́ру разбо́йником.
46
гlz и5мъ: пи1сано є4сть: д0мъ м0й д0мъ моли1твы є4сть: вh же сотвори1сте є3го2 пещeру разб0йникwмъ.
47
І бі учя́ по вся дні в це́ркві. Архієре́є же і кни́жници іска́ху Єго́ погуби́ти, і старі́йшини лю́дем.
47
И# бЁ ўчS по вс‰ дни6 въ цeркви. Ґрхіерeє же и3 кни1жницы и3скaху є3го2 погуби1ти, и3 старёйшины лю1демъ.
48
І не обріта́ху, что би сотвори́ли Єму́, лю́діє бо всі держа́хуся Єго́, послу́шающе Єго́.
48
И# не њбрэтaху, чт0 бы сотвори1ли є3мY: лю1діе бо вси2 держaхусz є3гw2, послyшающе є3го2.
Глава 20
1
(Зач. 99) І бисть во єди́н от дній о́ніх, уча́щу Єму́ лю́ди в це́ркві і благовіству́ющу, прийдо́ша свяще́нници і кни́жници со ста́рці
1
(За? §f7.) И# бhсть во є3ди1нъ t днjй џнэхъ, ўчaщу є3мY лю1ди въ цeркви и3 бlговэствyющу, пріид0ша свzщeнницы и3 кни1жницы со ст†рцы
2
і рі́ша к Нему́, глаго́люще: рци нам, ко́єю о́бластію сія́ твори́ши, іли́ кто єсть да́вий Тебі́ власть сію́?
2
и3 рёша къ немY, глаг0люще: рцы2 нaмъ, к0ею w4бластію сі‰ твори1ши, и3ли2 кто2 є4сть дaвый тебЁ влaсть сію2;
3
Отвіща́в же рече́ к ним: вопрошу́ ви і Аз єди́наго словесе́, і рці́те Мі:
3
Tвэщaвъ же речE къ ни6мъ: вопрошy вы и3 ѓзъ є3ди1нагw словесE, и3 рцhте ми2:
4
креще́ніє Іоа́нново с небесе́ ли бі, іли́ от челові́к?
4
крещeніе їwaнново съ нб7сe ли бЁ, и3ли2 t человBкъ;
5
Они́ же помишля́ху в себі́, глаго́люще, я́ко а́ще рече́м: с небесе́, рече́ть: почто́ у́бо не ві́ровасте єму́?
5
Nни1 же помышлsху въ себЁ, глаг0люще, ћкw ѓще речeмъ: съ нб7сE, речeтъ: почто2 u5бо не вёровасте є3мY;
6
А́ще ли же рече́м: от челові́к, всі лю́діє ка́менієм побію́ть ни, ізві́стно бо бі о Іоа́нні, я́ко проро́к бі.
6
ѓще ли же речeмъ: t человBкъ, вси2 лю1діе кaменіемъ побію1тъ ны2: и3звёстно бо бЁ њ їwaннэ, ћкw прbр0къ бЁ.
7
І отвіща́ша: не ві́ми отку́ду.
7
И# tвэщaша: не вёмы tкyду.
8
Ісу́с же рече́ їм: ні Аз глаго́лю вам, ко́єю о́бластію сія́ творю́.
8
Ї}съ же речE и5мъ: ни ѓзъ гlю вaмъ, к0ею w4бластію сі‰ творю2.
9
(Зач. 100) Нача́т же к лю́дем глаго́лати при́тчу сію́: челові́к ні́кий насади́ виногра́д, і вдаде́ єго́ ді́лателем, і оти́де на лі́та мно́га.
9
(За? R.) Начaтъ же къ лю1демъ глаг0лати при1тчу сію2: человёкъ нёкій насади2 віногрaдъ, и3 вдадE є3го2 дёлателємъ, и3 tи1де на лBта мнHга.
10
І во вре́м'я посла́ к ді́лателем раба́, да от плода́ виногра́да даду́ть єму́; ді́лателі же би́вше єго́, посла́ша тща.
10
И# во врeмz послA къ дёлателємъ рабA, да t плодA віногрaда дадyтъ є3мY: дёлатєли же би1вше є3го2, послaша тщA.
11
І приложи́ посла́ти друга́го раба́; они́ же і того́ би́вше і досади́вше єму́, посла́ша тща.
11
И# приложи2 послaти другaго рабA: nни1 же и3 того2 би1вше и3 досади1вше є3мY, послaша тщA.
12
І приложи́ посла́ти тре́тіяго; они́ же і того́ уя́звльше ізгна́ша.
12
И# приложи2 послaти трeтіzго: nни1 же и3 того2 ўsзвльше и3згнaша.
13
Рече́ же господи́н виногра́да: что сотворю́? Послю́ си́на моєго́ возлю́бленнаго, єда́ ка́ко, єго́ ви́дівше, усрам'я́ться.
13
Речe же господи1нъ віногрaда: что2 сотворю2; послю2 сhна моего2 возлю1бленнаго, є3дA кaкw, є3го2 ви1дэвше, ўсрамsтсz.
14
Ви́дівше же єго́ ді́лателе, ми́шляху в себі́, глаго́люще: сей єсть наслі́дник, прийді́те, убіє́м єго́, да на́ше бу́деть достоя́ніє.
14
Ви1дэвше же є3го2 дёлателє, мhшлzху въ себЁ, глаг0люще: сeй є4сть наслёдникъ: пріиди1те, ўбіeмъ є3го2, да нaше бyдетъ достоsніе.
15
І ізве́дше єго́ вон із виногра́да, уби́ша. Что у́бо сотвори́ть їм господи́н виногра́да?
15
И# и3звeдше є3го2 в0нъ и3з8 віногрaда, ўби1ша. Что2 u5бо сотвори1тъ и5мъ господи1нъ віногрaда;
16
При́йдеть і погуби́ть ді́лателі сія́, і вдасть виногра́д іні́м. Сли́шавше же реко́ша: да не бу́деть!
16
Пріи1детъ и3 погуби1тъ дёлатєли сі‰, и3 вдaстъ віногрaдъ и3нBмъ. Слhшавше же рек0ша: да не бyдетъ.
17
Он же воззрі́в на них, рече́: что у́бо пи́саноє сіє́: ка́мень, єго́же небрего́ша зи́ждущії, сей бисть во главу́ у́гла?
17
Џнъ же воззрёвъ на ни1хъ, речE: что2 u5бо пи1саное сіE: кaмень, є3гHже небрег0ша зи1ждущіи, сeй бhсть во главY ќгла;
18
Всяк пади́й на ка́мені том, сокруши́ться, а на не́мже паде́ть, стри́єть єго́.
18
Всsкъ падhй на кaмени т0мъ, сокруши1тсz: ґ на нeмже падeтъ, стрhетъ є3го2.
19
(Зач. 101) І взиска́ша архієре́є і книжни́ци возложи́ти Нань ру́ці в той час, і убоя́шася наро́да; разумі́ша бо, я́ко к ним при́тчу сію́ рече́.
19
(За? R№.) И# взыскaша ґрхіерeє и3 книжни1цы возложи1ти нaнь рyцэ въ т0й чaсъ, и3 ўбоsшасz нар0да: разумёша бо, ћкw къ ни6мъ при1тчу сію2 речE.
20
І наблю́дше посла́ша ла́ятелі [наві́тников], притворя́ющих себе́ пра́ведники би́ти, да і́муть Єго́ в словесі́, во є́же преда́ти Єго́ нача́льству і о́бласті іге́монові.
20
И# наблю1дше послaша лazтєли [навётникwвъ], притворsющихъ себE прaведники бhти: да и4мутъ є3го2 въ словеси2, во є4же предaти є3го2 начaлству и3 w4бласти и3гeмwновэ.
21
І вопроси́ша Єго́, глаго́люще: Учи́телю, ві́ми, я́ко пра́во глаго́леши і учи́ши, і не на лиця́ зри́ши, но воі́стину путі́ Бо́жию учи́ши;
21
И# вопроси1ша є3го2, глаг0люще: ўчи1телю, вёмы, ћкw прaвw глаг0леши и3 ўчи1ши, и3 не на лиц† зри1ши, но вои1стинну пути2 б9ію ўчи1ши:
22
досто́їть ли нам ке́сареві дань дая́ти, іли́ ні?
22
дост0итъ ли нaмъ кeсареви дaнь даsти, и3ли2 ни2;
23
Разумі́в же їх лука́вство, рече́ к ним: что М'я іскуша́єте?
23
Разумёвъ же и4хъ лукaвство, речE къ ни6мъ: чт0 мz и3скушaете;
24
Покажі́те Мі ца́ту [дина́рій]: чий і́мать о́браз і надписа́ніє? Отвіща́вше же реко́ша: ке́сарев.
24
покажи1те ми2 цaту [динaрій]: чjй и4мать w4бразъ и3 надписaніе; Tвэщaвше же рек0ша: кeсаревъ.
25
Он же рече́ їм: воздаді́те у́бо, я́же ке́сарева, ке́сареві, і я́же Бо́жия, Бо́гові.
25
Џнъ же речE и5мъ: воздади1те u5бо, ћже кeсарєва, кeсареви, и3 ±же б9іz, бGови.
26
І не мого́ша зазрі́ти глаго́ла Єго́ пред людьми́; і диви́шася о отві́ті Єго́, і умолча́ша.
26
И# не мог0ша зазрёти глаг0ла є3гw2 пред8 людьми2: и3 диви1шасz њ tвётэ є3гw2, и3 ўмолчaша.
27
(Зач. 102) Приступи́ша же ні́ції от саддуке́й, глаго́лющії воскресе́нію не би́ти, вопроша́ху Єго́,
27
(За? Rв7.) Приступи1ша же нёцыи t саддукє1й, глаг0лющіи воскrнію не бhти, вопрошaху є3го2,
28
глаго́люще: Учи́телю, Моїсе́й написа́ нам: а́ще кому́ брат у́мреть іми́й жену́, і той безча́ден у́мреть, да брат єго́ по́йметь жену́ і возста́вить сі́м'я бра́ту своєму́.
28
глаг0люще: ўчи1телю, мwmсeй написA нaмъ: ѓще комY брaтъ ќмретъ и3мhй женY, и3 т0й безчaденъ ќмретъ, да брaтъ є3гw2 п0йметъ женY и3 возстaвитъ сёмz брaту своемY.
29
Седьм у́бо бра́тій бі, і пе́рвий поя́т жену́, у́мре безча́ден;
29
Сeдмь u5бо брaтій бЁ: и3 пeрвый поsтъ женY, ќмре безчaденъ:
30
і поя́т втори́й жену́, і той у́мре безча́ден;
30
и3 поsтъ вторhй женY, и3 т0й ќмре безчaденъ:
31
і тре́тій поя́т ю; та́кожде же і всі седьм, і не оста́виша чад, і умро́ша;
31
и3 трeтій поsтъ ю5: тaкожде же и3 вси2 сeдмь: и3 не њстaвиша ч†дъ, и3 ўмр0ша:
32
по́сліжде же всіх у́мре і жена́;
32
п0слэжде же всёхъ ќмре и3 женA:
33
в воскресе́ніє у́бо, кото́раго їх бу́деть жена́? Седьм бо імі́ша ю жену́.
33
въ воскrніе u5бо, кот0рагw и4хъ бyдетъ женA; сeдмь бо и3мёша ю5 женY.
34
І отвіща́в рече́ їм Ісу́с: си́нове ві́ка сего́ же́няться і посяга́ють;
34
И# tвэщaвъ речE и5мъ ї}съ: сhнове вёка сегw2 жeнzтсz и3 посzгaютъ:
35
а сподо́бльшіїся вік он улучи́ти і воскресе́ніє, є́же от ме́ртвих, ні же́няться, ні посяга́ють;
35
ґ спод0бльшіисz вёкъ w4нъ ўлучи1ти и3 воскrніе, є4же t мeртвыхъ, ни жeнzтсz, ни посzгaютъ:
36
ні умре́ти бо ктому́ мо́гуть; ра́вні бо суть а́нгелом, і си́нове суть Бо́жії, воскресе́нія си́нове су́ще.
36
ни ўмрeти бо ктомY м0гутъ: рaвни бо сyть ѓгGлwмъ, и3 сhнове сyть б9іи, воскrніz сhнове сyще.
37
А я́ко востаю́ть ме́ртвії, і Моїсе́й сказа́ при купині́, я́коже глаго́леть Го́спода Бо́га Авраа́мля і Бо́га Ісаа́кова і Бо́га Іа́ковля.
37
Ґ ћкw востаю1тъ мeртвіи, и3 мwmсeй сказA при купинЁ, ћкоже глаг0летъ гDа бGа ґвраaмлz и3 бGа їсаaкова и3 бGа їaкwвлz.
38
Бог же ність ме́ртвих, но живи́х; всі бо Тому́ жи́ві суть.
38
БGъ же нёсть мeртвыхъ, но живhхъ: вси1 бо томY жи1ви сyть.
39
Отвіща́вше же ні́ції от кни́жник реко́ша: Учи́телю, до́брі рекл єси́.
39
Tвэщaвше же нёцыи t кни6жникъ рек0ша: ўчи1телю, д0брэ рeклъ є3си2.
40
Ктому́же не смі́яху Єго́ вопроси́ти нічесо́же. Рече́ же к ним:
40
Ктомyже не смёzху є3го2 вопроси1ти ничесHже. Речe же къ ни6мъ:
41
ка́ко глаго́лють Христа́ Си́на Дави́дова би́ти?
41
кaкw глаг0лютъ хrтA сн7а дв7дова бhти;
42
Сам бо Дави́д глаго́леть в кни́зі псало́мстій: рече́ Госпо́дь Го́сподеві моєму́: сіди́ одесну́ю Мене́,
42
Сaмъ бо дв7дъ глаг0летъ въ кни1зэ pал0мстэй: речE гDь гDеви моемY: сэди2 њдеснyю менє2,
43
до́ндеже положу́ враги́ Твоя́ подно́жіє нога́ма Твої́ма.
43
д0ндеже положY враги2 тво‰ подн0жіе ногaма твои1ма.
44
Дави́д у́бо Го́спода Єго́ нарица́єть, і ка́ко Син єму́ єсть?
44
Дв7дъ u5бо гDа є3го2 нарицaетъ, и3 кaкw сн7ъ є3мY є4сть;
45
(Зач. 103) Сли́шащим же всім лю́дем, рече́ ученико́м Свої́м:
45
(За? RG.) Слhшащымъ же всBмъ лю1демъ, речE ўчн7кHмъ свои6мъ:
46
внемлі́те себі́ от кни́жник, хотя́щих ходи́ти во оде́ждах, і лю́б’ящих цілова́нія на то́ржищих і предсіда́нія на со́нмищих, і преждевозлежа́нія на ве́черях;
46
внемли1те себЁ t кни6жникъ, хотsщихъ ходи1ти во nдeждахъ, и3 лю1бzщихъ цэлов†ніz на т0ржищихъ и3 предсэд†ніz на с0нмищихъ, и3 преждевозлеж†ніz на вeчерzхъ:
47
і́же сніда́ють до́ми вдови́ць, і вино́ю дале́че мо́ляться [і лицемі́рно на до́лзі мо́ляться]; сі́ї при́ймуть ли́шше осужде́ніє.
47
и5же снэдaютъ д0мы вдови1цъ, и3 вин0ю далeче м0лzтсz [и3 лицемёрнw на д0лзэ м0лzтсz]: сjи пріи1мутъ ли1шше њсуждeніе.
Глава 21
1
Воззрі́в же ви́ді вмета́ющия в храм набдя́щий імі́нія [в сокро́вищноє храни́лище] дари́ своя́ бога́тия.
1
Воззрёвъ же ви1дэ вметaющыz въ хрaмъ набдsщій и3мBніz [въ сокр0вищное храни1лище] дары2 сво‰ бог†тыz.
2
Ви́ді же і ні́кую вдови́цю убо́гу вмета́ющу ту дві ле́пті,
2
Ви1дэ же и3 нёкую вдови1цу ўб0гу вметaющу тY двЁ лє1птэ,
3
і рече́: воі́стину глаго́лю вам, я́ко вдови́ця сія́ убо́гая мно́жає всіх вве́рже;
3
и3 речE: вои1стинну глаг0лю вaмъ, ћкw вдови1ца сіS ўб0гаz мн0жае всёхъ ввeрже:
4
всі бо сі́ї от ізби́тка своєго́ вверго́ша в да́ри Бо́гові; сія́ же от лише́нія своєго́ все житіє́, є́же імі́, вве́рже.
4
вси1 бо сjи t и3збhтка своегw2 вверг0ша въ дaры бGови: сіs же t лишeніz своегw2 всE житіE, є4же и3мЁ, ввeрже.
5
(Зач. 104) І ні́ким глаго́лющим о це́ркві, я́ко ка́менієм до́брим і сосу́ди укра́шена, рече́:
5
(За? Rд7.) И# нBкимъ глаг0лющымъ њ цeркви, ћкw кaменіемъ д0брымъ и3 сос{ды ўкрaшена, речE:
6
сія́, я́же ви́дите, при́йдуть дні́є, в ня́же не оста́неть ка́мень на ка́мені, і́же не разори́ться.
6
сі‰ ±же ви1дите, пріи1дутъ днjе, въ нsже не њстaнетъ кaмень на кaмени, и4же не разори1тсz.
7
Вопроси́ша же Єго́, глаго́люще: Учи́телю, когда́ у́бо сія́ бу́дуть? І что єсть зна́меніє, єгда́ хотя́ть сія́ би́ти?
7
Вопроси1ша же є3го2, глаг0люще: ўчи1телю, когдA u5бо сі‰ бyдутъ; и3 что2 є4сть знaменіе, є3гдA хотsтъ сі‰ бhти;
8
(Зач. 105) Он же рече́: блюді́те, да не прельще́ні бу́дете: мно́зі бо при́йдуть во і́м'я Моє́, глаго́люще, я́ко Аз єсьм; і вре́м'я прибли́жися. Не ізи́діте у́бо вослі́д їх.
8
(За? Rе7.) Џнъ же речE: блюди1те, да не прельщeни бyдете: мн0зи бо пріи1дутъ во и4мz моE, глаг0люще, ћкw ѓзъ є4смь: и3 врeмz прибли1жисz. Не и3зhдите u5бо вослёдъ и4хъ.
9
Єгда́ же усли́шите бра́ні і нестроє́нія, не убо́йтеся: подоба́єть бо сим би́ти пре́жде; но не у а́біє кончи́на.
9
Е#гдa же ўслhшите бр†ни и3 нестроє1ніz, не ўб0йтесz: подобaетъ бо си6мъ бhти прeжде: но не u5 ѓбіе кончи1на.
10
Тогда́ глаго́лаше їм: воста́неть бо язи́к на язи́к, і ца́рство на ца́рство;
10
ТогдA глаг0лаше и5мъ: востaнетъ бо kзhкъ на kзhкъ, и3 цaрство на цaрство:
11
тру́си же вели́ці по мі́стом, і гла́ди і па́губи бу́дуть, страхова́нія же і зна́менія ве́лія с небесе́ бу́дуть.
11
трyси же вели1цы по мёстwмъ, и3 глaди и3 п†губы бyдутъ, страхов†ніz же и3 знaмєніz вє1ліz съ небесE бyдутъ.
12
(Зач. 106) Пре́жде же сих всіх возложа́ть на ви ру́ки своя́, і іждену́ть, предаю́ще на со́нмища і темни́ці, ведо́ми к царе́м і влади́кам, і́мене Моєго́ ра́ди;
12
(За? Rѕ7.) Прeжде же си1хъ всёхъ возложaтъ на вы2 рyки сво‰, и3 и3жденyтъ, предаю1ще на сHнмища и3 темни6цы, ведHмы къ царє1мъ и3 владhкамъ, и4мене моегw2 рaди:
13
прилучи́ться же вам во свиді́тельство.
13
прилучи1тсz же вaмъ во свидётелство.
14
Положі́те у́бо на сердця́х ва́ших, не пре́жде поуча́тися отвіщава́ти,
14
Положи1те u5бо на сердцaхъ вaшихъ, не прeжде поучaтисz tвэщавaти:
15
Аз бо дам вам уста́ і прему́дрость, є́йже не возмо́гуть проти́витися іли́ отвіща́ти всі противля́ющіїся вам.
15
ѓзъ бо дaмъ вaмъ ўстA и3 премyдрость, є4йже не возм0гутъ проти1витисz и3ли2 tвэщaти вси2 противлsющіисz вaмъ.
16
Пре́дані же бу́дете і роди́телі, і бра́тією, і ро́дом, і дру́ги, і умертвя́ть от вас;
16
Прeдани же бyдете и3 роди1тєли и3 брaтіею и3 р0домъ и3 др{ги, и3 ўмертвsтъ t вaсъ:
17
і бу́дете ненави́димі от всіх і́мене Моєго́ ра́ди.
17
и3 бyдете ненави1дими t всёхъ и4мене моегw2 рaди.
18
І влас глави́ ва́шея не поги́бнеть.
18
И# влaсъ главы2 вaшеz не поги1бнетъ.
19
В терпі́нії ва́шем стяжі́те ду́ші ва́ша.
19
Въ терпёніи вaшемъ стzжи1те дyшы вaшz.
20
Єгда́ же у́зрите обстої́м Ієрусали́м во́ї, тогда́ разумі́йте, я́ко прибли́жися запусті́ніє єму́.
20
Е#гдa же ќзрите њбстои1мь їеrли1мъ вHи, тогдA разумёйте, ћкw прибли1жисz запустёніе є3мY.
21
Тогда́ су́щії во Іуде́ї да бі́гають в го́ри; і і́же посреді́ єго́, да ісхо́дять; і і́же во страна́х, да не вхо́дять вонь;
21
ТогдA сyщіи во їудeи да бёгаютъ въ г0ры: и3 и5же посредЁ є3гw2, да и3сх0дzтъ: и3 и5же во странaхъ, да не вх0дzтъ в0нь:
22
я́ко дні́є отмще́нію сі́ї суть, я́ко іспо́лнитися всему́ пи́санному.
22
ћкw днjе tмщeнію сjи сyть, ћкw и3сп0лнитисz всемY пи1санному.
23
Го́ре же іму́щим во утро́бі і доя́щим в ти́я дні: бу́деть бо біда́ ве́лія на землі́, і гнів на лю́дех сих,
23
Г0ре же и3мyщымъ во ўтр0бэ и3 доsщымъ въ ты6z дни6: бyдетъ бо бэдA вeліz на земли2, и3 гнёвъ на лю1дехъ си1хъ,
24
і паду́ть во о́стрії меча́, і пліне́ні бу́дуть во вся язи́ки; і Ієрусали́м бу́деть попира́єм язи́ки, до́ндеже сконча́ються времена́ язи́к.
24
и3 падyтъ во џстріи мечA, и3 плэнeни бyдутъ во вс‰ kзhки: и3 їеrли1мъ бyдетъ попирaемь kзы6ки, д0ндеже скончaютсz временA kзы6къ.
25
І бу́дуть зна́менія в со́лнці, і луні́, і звізда́х; і на землі́ туга́ язи́ком от неча́янія, шу́ма морська́го і возмуще́нія,
25
И# бyдутъ знaмєніz въ с0лнцэ и3 лунЁ и3 ѕвэздaхъ: и3 на земли2 тугA kзhкwмъ t нечazніz, шyма морскaгw и3 возмущeніz,
26
іздиха́ющим челові́ком от стра́ха і ча́янія гряду́щих на вселе́нную, си́ли бо небе́сния подви́гнуться.
26
и3здыхaющымъ человёкwмъ t стрaха и3 чazніz грzдyщихъ на вселeнную: си6лы бо небє1сныz подви1гнутсz.
27
І тогда́ у́зрять Си́на Челові́чеська гряду́ща на о́блаціх с си́лою і сла́вою мно́гою.
27
И# тогдA ќзрzтъ сн7а чlвёческа грzдyща на w4блацэхъ съ си1лою и3 слaвою мн0гою.
28
(Зач. 107) Начина́ющим же сим бива́ти, восклоні́теся і воздви́гніте глави́ ва́ша, зане́ приближа́ється ізбавле́ніє ва́ше.
28
(За? Rз7.) Начинaющымъ же си6мъ бывaти, восклони1тесz и3 воздви1гните главы6 вaшz: занE приближaетсz и3збавлeніе вaше.
29
І рече́ при́тчу їм: ви́діте смоко́вницю і вся древа́:
29
И# речE при1тчу и5мъ: ви1дите смок0вницу и3 вс‰ древA:
30
єгда́ прошиба́ються уже́, ви́дяще са́мі ві́сте, я́ко близ жа́тва єсть.
30
є3гдA прошибaютсz ўжE, ви1дzще сaми вёсте, ћкw бли1з8 жaтва є4сть.
31
Та́ко і ви, єгда́ у́зрите сія́ бива́юща, ві́діте, я́ко близ єсть Ца́рствіє Бо́жиє.
31
Тaкw и3 вы2, є3гдA ќзрите сі‰ быв†юща, вёдите, ћкw бли1з8 є4сть цrтвіе б9іе.
32
Амі́нь глаго́лю вам, я́ко не і́мать прейти́ род сей, до́ндеже вся сія́ бу́дуть.
32
Ґми1нь глаг0лю вaмъ, ћкw не и4мать прейти2 р0дъ сeй, д0ндеже вс‰ сі‰ бyдутъ.
33
Не́бо і земля́ мимоі́деть, а словеса́ Моя́ не і́муть прейти́.
33
Нeбо и3 землS мимои1детъ, ґ словесA мо‰ не и4мутъ прейти2.
34
Внемлі́те же себі́, да не когда́ отягча́ють сердця́ ва́ша об'яде́нієм і пія́нством і печа́льми жите́йськими, і на́йдеть на ви внеза́пу день той,
34
Внемли1те же себЁ, да не когдA њтzгчaютъ сердцA в†ша њб8zдeніемъ и3 піsнствомъ и3 печaльми житeйскими, и3 нaйдетъ на вы2 внезaпу дeнь т0й:
35
я́ко сіть бо при́йдеть на вся живу́щия на лиці́ всея́ землі́.
35
ћкw сёть бо пріи1детъ на вс‰ живyщыz на лицы2 всеS земли2.
36
Бді́те у́бо на вся́ко вре́м'я моля́щеся, да сподо́битеся убіжа́ти всіх сих хотя́щих би́ти, і ста́ти пред Си́ном Челові́чеським.
36
Бди1те u5бо на всsко врeмz молsщесz, да спод0битесz ўбэжaти всёхъ си1хъ хотsщихъ бhти, и3 стaти пред8 сн7омъ чlвёческимъ.
37
(Зач. 108) Бі же во дні во це́ркві учя́; но́щію же ісходя́ водворя́шеся в горі́ нарица́ємій Єлео́н.
37
(За? R}.) Бё же во дни6 во цeркви ўчS: н0щію же и3сходS водворsшесz въ горЁ нарицaемэй є3леHнъ.
38
І всі лю́діє із у́тра прихожда́ху к Нему́ во це́рков послу́шати Єго́.
38
И# вси2 лю1діе и3з8 ќтра прихождaху къ немY во цeрковь послyшати є3го2.
Глава 22
1
Приближа́шеся же пра́здник опрісно́к, глаго́лемий Па́сха;
1
Приближaшесz же прaздникъ њпрэснHкъ, глаг0лемый пaсха:
2
і іска́ху архієре́є і кни́жници, ка́ко би уби́ли Єго́, боя́хуся бо люде́й.
2
и3 и3скaху ґрхіерeє и3 кни1жницы, кaкw бы ўби1ли є3го2: боsхусz бо людeй.
3
Вни́де же сатана́ во Іу́ду, нарица́ємаго Іскаріо́т, су́ща от числа́ обоюна́десяте.
3
Вни1де же сатанA во їyду нарицaемаго їскаріHтъ, сyща t числA nбоюнaдесzте.
4
І шед глаго́ла архієре́йом і воєво́дам, ка́ко Єго́ преда́сть їм.
4
И# шeдъ глаг0ла ґрхіерewмъ и3 воев0дамъ, кaкw є3го2 предaстъ и5мъ.
5
І возра́довашася, і совіща́ша єму́ сре́бреники да́ти;
5
И# возрaдовашасz, и3 совэщaша є3мY срeбреники дaти:
6
і іспові́да [обіща́ся], і іска́ше удо́бна вре́мене, да преда́сть Єго́ їм без наро́да.
6
и3 и3сповёда [њбэщaсz], и3 и3скaше ўд0бна врeмене, да предaстъ є3го2 и5мъ без8 нар0да.
7
При́йде же день опрісно́ков, во́ньже подоба́ше жре́ти па́сху;
7
Пріи1де же дeнь њпрэсн0кwвъ, в0ньже подобaше жрeти пaсху:
8
і посла́ Петра́ і Іоа́нна, рек: ше́дша угото́вайта нам па́сху, да я́ми.
8
и3 послA петрA и3 їwaнна, рeкъ: шє1дша ўгот0вайта нaмъ пaсху, да ћмы.
9
О́на же реко́ста Єму́: гді хо́щеши угото́ваєм?
9
W$на же рек0ста є3мY: гдЁ х0щеши ўгот0ваемъ;
10
Он же рече́ ї́ма: се восходя́щема ва́ма во град, сря́щеть ви челові́к в скуде́льниці во́ду нося́; по нем іді́та в дом, во́ньже вхо́дить,
10
Џнъ же речE и4ма: сE восходsщема вaма во грaдъ, срsщетъ вы2 человёкъ въ скудeльницэ в0ду носS: по нeмъ и3дёта въ д0мъ, в0ньже вх0дитъ,
11
і рці́та до́му влади́ці: глаго́леть тебі́ Учи́тель: гді єсть оби́тель, іді́же па́сху со ученики́ Мої́ми снім?
11
и3 рцёта д0му владhцэ: глаг0летъ тебЁ ўч™ль: гдЁ є4сть њби1тель, и3дёже пaсху со ўчн7ки6 мои1ми снёмъ;
12
І той ва́ма пока́жеть го́рницю ве́лію по́стлану; ту угото́вайта.
12
И# т0й вaма покaжетъ г0рницу вeлію п0стлану: тY ўгот0вайта.
13
Ше́дша же обріто́ста, я́коже рече́ ї́ма, і угото́васта па́сху.
13
Шє1дша же њбрэт0ста, ћкоже речE и4ма: и3 ўгот0васта пaсху.
14
І єгда́ бисть час, возлеже́, і обана́десяте апо́стола с Ним.
14
И# є3гдA бhсть чaсъ, возлежE, и3 nбанaдесzте ґпcла съ ни1мъ.
15
І рече́ к ним: жела́нієм возжелі́х сію́ па́сху я́сти с ва́ми, пре́жде да́же не прийму́ мук;
15
И# речE къ ни6мъ: желaніемъ возжелёхъ сію2 пaсху ћсти съ вaми, прeжде дaже не пріимY мyкъ:
16
глаго́лю бо вам, я́ко отсе́лі не і́мам я́сти от нея́, до́ндеже сконча́ються во Ца́рствії Бо́жиї.
16
глаг0лю бо вaмъ, ћкw tсeлэ не и4мамъ ћсти t неS, д0ндеже скончaютсz во цrтвіи б9іи.
17
І приі́м ча́шу, хвалу́ возда́в, рече́: приймі́те сію́, і разділі́те себі́;
17
И# пріи1мъ чaшу, хвалY воздaвъ, речE: пріими1те сію2, и3 раздэли1те себЁ:
18
глаго́лю бо вам, я́ко не і́мам пи́ти от плода́ ло́знаго, до́ндеже Ца́рствіє Бо́жиє при́йдеть.
18
глаг0лю бо вaмъ, ћкw не и4мамъ пи1ти t плодA л0знагw, д0ндеже цrтвіе б9іе пріи1детъ.
19
І приі́м хліб, хвалу́ возда́в преломи́, і даде́ їм, глаго́ля: сіє́ єсть Ті́ло Моє́, є́же за ви дає́мо; сіє́ творі́те в Моє́ воспомина́ніє.
19
И# пріи1мъ хлёбъ, хвалY воздaвъ преломи2, и3 дадE и5мъ, глаг0лz: сіE є4сть тёло моE, є4же за вы2 даeмо: сіE твори1те въ моE воспоминaніе.
20
Та́кожде же і ча́шу по ве́чері, глаго́ля: сія́ ча́ша — Но́вий Заві́т Моє́ю Кро́вію, я́же за ви пролива́ється;
20
Тaкожде же и3 чaшу по вeчери, глаг0лz: сіS чaша н0вый завётъ моeю кр0вію, ћже за вы2 проливaетсz:
21
оба́че се, рука́ предаю́щаго М'я со Мно́ю (єсть) на трапе́зі,
21
nбaче сE, рукA предаю1щагw мS со мн0ю (є4сть) на трапeзэ,
22
і Син у́бо Челові́чеський і́деть по рече́нному [по предуста́вленному сові́ту]; оба́че го́ре челові́ку тому́, і́мже предає́ться.
22
и3 сн7ъ ќбw чlвёческій и4детъ по речeнному [по пред8устaвленному совёту]: nбaче г0ре человёку томY, и4мже предаeтсz.
23
І ті́ї нача́ша іска́ти в себі́, кото́рий у́бо от них хо́щеть сіє́ сотвори́ти.
23
И# тjи начaша и3скaти въ себЁ, кот0рый ќбw t ни1хъ х0щетъ сіE сотвори1ти.
24
Бисть же і пря в них, кий мни́ться їх би́ти бо́лій.
24
Бhсть же и3 прS въ ни1хъ, кjй мни1тсz и4хъ бhти б0лій.
25
Он же рече́ їм: ца́ріє язи́к госпо́дствують ї́ми, і облада́ющії ї́ми благода́теле нарица́ються.
25
Џнъ же речE и5мъ: цaріе kзы6къ госп0дствуютъ и4ми, и3 њбладaющіи и4ми благодaтелє нарицaютсz.
26
Ви же не та́ко: но бо́лій в вас, да бу́деть я́ко мній, і ста́рій, я́ко служа́й.
26
Вh же не тaкw: но б0лій въ вaсъ, да бyдетъ ћкw мнjй: и3 стaрэй, ћкw служaй.
27
Кто бо бо́лій, возлежа́й ли, іли́ служа́й? Не возлежа́й ли? Аз же посреді́ вас єсьм я́ко служа́й.
27
Кт0 бо б0лій, возлежaй ли, и3ли2 служaй; не возлежaй ли; Ѓзъ же посредЁ вaсъ є4смь ћкw служaй.
28
Ви же єсте́ преби́вше со Мно́ю в напа́стех Мої́х,
28
Вh же є3стE пребhвше со мн0ю въ напaстехъ мои1хъ:
29
і Аз завіщава́ю вам, я́коже завіща́ Мні Оте́ць Мой, Ца́рство,
29
и3 ѓзъ завэщавaю вaмъ, ћкоже завэщA мнЁ nц7ъ м0й, цrтво,
30
да я́сте і піє́те на трапе́зі Моє́й во Ца́рствії Моє́м, і ся́дете на престо́ліх, судя́ще обімана́десяте колі́нома Ізра́їлевома.
30
да ћсте и3 піeте на трапeзэ моeй во цrтвіи моeмъ: и3 сsдете на прест0лэхъ, судsще nбэманaдесzте колёнома ї}левома.
31
Рече́ же Госпо́дь: Си́моне, Си́моне, се сатана́ про́сить вас, да би сі́ял, я́ко пшени́цю,
31
Речe же гDь: сjмwне, сjмwне, сE сатанA пр0ситъ вaсъ, да бы2 сёzлъ, ћкw пшени1цу:
32
Аз же моли́хся о тебі́, да не оскуді́єть ві́ра твоя́; і ти ні́когда, обра́щся, утверди́ бра́тію твою́.
32
ѓзъ же моли1хсz њ тебЁ, да не њскудёетъ вёра твоS: и3 ты2 нёкогда њбрaщьсz ўтверди2 брaтію твою2.
33
Он же рече́ Єму́: Го́споди, с Тобо́ю гото́в єсьм і в темни́цю і на смерть іти́.
33
Џнъ же речE є3мY: гDи, съ тоб0ю гот0въ є4смь и3 въ темни1цу и3 на смeрть и3ти2.
34
Он же рече́: глаго́лю ті, Пе́тре, не возгласи́ть пі́тель днесь, до́ндеже трикра́ти отве́ржешися Мене́ не ві́діти.
34
Џнъ же речE: глаг0лю ти2, пeтре, не возгласи1тъ пётель днeсь, д0ндеже трикрaты tвeржешисz менє2 не вёдэти.
35
І рече́ їм: єгда́ посла́х ви без влага́лища і без мі́ха, і без сапо́г, єда́ чесого́ лише́ні би́сте? Они́ же рі́ша: нічесо́же.
35
И# речE и5мъ: є3гдA послaхъ вы2 без8 влагaлища и3 без8 мёха и3 без8 сапHгъ, є3дA чесогw2 лишeни бhсте; Nни1 же рёша: ничесHже.
36
Рече́ же їм: но ни́ні, і́же і́мать влага́лище, да во́зьметь, та́кожде і міх, а і́же не і́мать, да прода́сть ри́зу свою́, і ку́пить нож.
36
Речe же и5мъ: но нн7э и4же и4мать влагaлище, да в0зметъ, тaкожде и3 мёхъ: ґ и4же не и4мать, да продaстъ ри1зу свою2, и3 кyпитъ н0жъ.
37
Глаго́лю бо вам, я́ко єще́ пи́саноє се, подоба́єть, да сконча́ється о Мні, є́же: і со беззако́нними вміни́ся. І́бо є́же о Мні, кончи́ну і́мать.
37
Глаг0лю бо вaмъ, ћкw є3щE пи1саное сE, подобaетъ, да скончaетсz њ мнЁ, є4же: и3 со беззак0нными вмэни1сz. И$бо є4же њ мнЁ, кончи1ну и4мать.
38
Они́ же рі́ша: Го́споди, се ножа́ зді два. Он же рече́ їм: дово́льно єсть.
38
Nни1 же рёша: гDи, сE нwжA здЁ двA. Џнъ же речE и5мъ: дов0лно є4сть.
39
(Зач. 109) І ізше́д і́де по оби́чаю в го́ру Єлео́нськую; по Нем же ідо́ша ученици́ Єго́.
39
(За? Rf7.) И# и3зшeдъ и4де по њбhчаю въ г0ру є3леHнскую: по нeмъ же и3д0ша ўчн7цы2 є3гw2.
40
Бив же на мі́сті, рече́ їм: молі́теся, да не вни́дете в напа́сть.
40
Бhвъ же на мёстэ, речE и5мъ: моли1тесz, да не вни1дете въ напaсть.
41
І Сам отступи́ от них, я́ко верже́нієм ка́мене, і, покло́нь колі́на, моля́шеся,
41
И# сaмъ tступи2 t ни1хъ ћкw вержeніемъ кaмене, и3 покл0нь колBна молsшесz,
42
глаго́ля: О́тче, а́ще во́лиши мимонести́ ча́шу сію́ от Мене́! Оба́че не Моя́ во́ля, но Твоя́ да бу́деть.
42
глаг0лz: џ§е, ѓще в0лиши мимонести2 чaшу сію2 t менє2: nбaче не моS в0лz, но твоS да бyдетъ.
43
Яви́ся же Єму́ а́нгел с небесе́, укріпля́я Єго́.
43
Kви1сz же є3мY ѓгGлъ съ нб7сE, ўкрэплsz є3го2.
44
І, бив в по́двизі, прилі́жніє моля́шеся; бисть же пот Єго́, я́ко ка́плі кро́ве ка́плющия на зе́млю.
44
И# бhвъ въ п0двизэ, прилёжнэе молsшесz: бhсть же п0тъ є3гw2 ћкw к†пли кр0ве кaплющыz на зeмлю.
45
І воста́в от моли́тви (і) прише́д ко ученико́м, обрі́те їх спя́щих от печа́лі
45
И# востaвъ t моли1твы (и3) пришeдъ ко ўчн7кHмъ, њбрёте и5хъ спsщихъ t печaли
46
і рече́ їм: что спите́? Воста́вше молі́теся, да не вни́дете в напа́сть.
46
и3 речE и5мъ: что2 спитE; востaвше моли1тесz, да не вни1дете въ напaсть.
47
Єще́ же Єму́ глаго́лющу, се наро́д і нарица́ємий Іу́да, єди́н от обоюна́десяте, ідя́ше пред ни́ми, і приступи́ ко Ісу́сові цілова́ти Єго́. Сіє́ бо бі зна́меніє дал їм: Єго́же а́ще лобжу́, Той єсть.
47
Е#щe же є3мY глаг0лющу, сE нар0дъ, и3 нарицaемый їyда, є3ди1нъ t nбоюнaдесzте, и3дsше пред8 ни1ми, и3 приступи2 ко ї}сови цэловaти є3го2. Сіe бо бЁ знaменіе дaлъ и5мъ: є3г0же ѓще лобжY, т0й є4сть.
48
Ісу́с же рече́ єму́: Іу́до, лобза́нієм ли Си́на Челові́чеськаго предає́ши?
48
Ї}съ же речE є3мY: їyдо, лобзaніемъ ли сн7а чlвёческаго предаeши;
49
Ви́дівше же, і́же бі́ху с Ним, бива́ємоє, рі́ша Єму́: Го́споди, а́ще уда́рим ноже́м?
49
Ви1дэвше же, и5же бёху съ ни1мъ, бывaемое, рёша є3мY: гDи, ѓще ўдaримъ ножeмъ;
50
І уда́ри єди́н ні́кий от них архієре́йова раба́ і урі́за єму́ у́хо десно́є.
50
И# ўдaри є3ди1нъ нёкій t ни1хъ ґрхіерeова рабA, и3 ўрёза є3мY ќхо десн0е.
51
Отвіща́в же Ісу́с рече́: оста́віте до сего́. І косну́вся у́ха єго́, ісціли́ єго́.
51
Tвэщaвъ же ї}съ речE: њстaвите до сегw2. И# коснyвсz ќха є3гw2, и3сцэли2 є3го2.
52
Рече́ же Ісу́с ко прише́дшим Нань архієре́йом і воєво́дам церко́вним і ста́рцем: я́ко на разбо́йника ли ізидо́сте со ору́жієм і дреко́льми я́ти М'я?
52
Речe же ї}съ ко пришeдшымъ нaнь ґрхіерewмъ и3 воев0дамъ церкHвнымъ и3 стaрцємъ: ћкw на разб0йника ли и3зыд0сте со nрyжіемъ и3 дрек0льми ћти мS;
53
По вся дні су́щу Мі с ва́ми в це́ркві, не простро́сте руки́ на М'я; но се єсть ва́ша годи́на і о́бласть те́мная.
53
по вс‰ дни6 сyщу ми2 съ вaми въ цeркви, не простр0сте руки2 на мS: но сE є4сть вaша годи1на и3 w4бласть тeмнаz.
54
Є́мше же Єго́ ведо́ша, і введо́ша Єго́ во двор архієре́йов. Петр же вослі́д ідя́ше іздале́ча.
54
Е$мше же є3го2 вед0ша, и3 введ0ша є3го2 во дв0ръ ґрхіерeовъ. Пeтръ же вослёдъ и3дsше и3здалeча.
55
Возгні́щшим же огнь посреді́ двора́ і вку́пі сідя́щим їм, сідя́ше Петр посреді́ їх.
55
Возгнёщшымъ же џгнь посредЁ дворA и3 вкyпэ сэдsщымъ и5мъ, сэдsше пeтръ посредЁ и4хъ.
56
Узрі́вши же єго́ раби́ня ні́кая сідя́ща при сві́ті [огні́], і воззрі́вши нань, рече́: і сей с Ним бі.
56
Ўзрёвши же є3го2 рабhнz нёкаz сэдsща при свётэ [nгни2], и3 воззрёвши нaнь, речE: и3 сeй съ ни1мъ бЁ.
57
Он же отве́ржеся Єго́, глаго́ля: же́но, не зна́ю Єго́.
57
Џнъ же tвeржесz є3гw2, глаг0лz: жeно, не знaю є3гw2.
58
І пома́лі други́й ви́дів єго́, рече́: і ти от них єси́. Петр же рече́: челові́че, нісьм.
58
И# помaлэ другjй ви1дэвъ є3го2, речE: и3 ты2 t ни1хъ є3си2. Пeтръ же речE: человёче, нёсмь.
59
І мимоше́дшу я́ко часу́ єди́ному, ін ні́кий кріпля́шеся глаго́ля: воі́стину і сей с Ним бі, і́бо Галиле́янин єсть.
59
И# мимошeдшу ћкw часY є3ди1ному, и4нъ нёкій крэплsшесz глаг0лz: вои1стинну и3 сeй съ ни1мъ бЁ: и4бо галілeанинъ є4сть.
60
Рече́ же Петр: челові́че, не вім, є́же глаго́леши. І а́біє, єще́ глаго́лющу єму́, возгласи́ пі́тель.
60
Речe же пeтръ: человёче, не вёмъ, є4же глаг0леши. И# ѓбіе, є3щE глаг0лющу є3мY, возгласи2 пётель.
61
І обра́щся Госпо́дь воззрі́ на Петра́; і пом'яну́ Петр сло́во Госпо́днє, я́коже рече́ єму́, я́ко пре́жде да́же пі́тель не возгласи́ть, отве́ржешися Мене́ трикра́ти.
61
И# њбрaщьсz гDь воззрЁ на петрA: и3 помzнY пeтръ сл0во гDне, ћкоже речE є3мY, ћкw прeжде дaже пётель не возгласи1тъ, tвeржешисz менє2 трикрaты.
62
І ізше́д вон, пла́кася го́рко.
62
И# и3зшeдъ в0нъ, плaкасz г0рькw.
63
І му́жіє держа́щії Ісу́са руга́хуся Єму́, бію́ще;
63
И# мyжіе держaщіи ї}са ругaхусz є3мY, бію1ще:
64
і закри́вше Єго́, бія́ху Єго́ по лицю́ і вопроша́ху Єго́, глаго́люще: прорци́, кто єсть ударе́й Тя?
64
и3 закрhвше є3го2, біsху є3го2 по лицY, и3 вопрошaху є3го2, глаг0люще: прорцы2, кто2 є4сть ўдарeй тS;
65
І і́на мно́га ху́ляще глаго́лаху Нань.
65
И# и4на мнHга хyлzще глаг0лаху нaнь.
66
І я́ко бисть день, собра́шася ста́рці людсті́ї, і архієре́є, і кни́жници, і ведо́ша Єго́ на сонм свой,
66
И# ћкw бhсть дeнь, собрaшасz стaрцы людстjи и3 ґрхіерeє и3 кни1жницы, и3 вед0ша є3го2 на с0нмъ св0й,
67
глаго́люще: а́ще Ти єси́ Христо́с? Рци нам. Рече́ же їм: а́ще вам реку́, не і́мете ві́ри;
67
глаг0люще: ѓще ты2 є3си2 хrт0съ; рцы2 нaмъ. Речe же и5мъ: ѓще вaмъ рекY, не и4мете вёры:
68
а́ще же і вопрошу́ [ви], не отвіща́єте Мі, ні отпустите́;
68
ѓще же и3 вопрошY (вы2), не tвэщaете ми2, ни tпуститE:
69
отсе́лі бу́деть Син Челові́чеський сідя́й одесну́ю си́ли Бо́жия.
69
tсeлэ бyдетъ сн7ъ чlвёческій сэдsй њдеснyю си1лы б9іz.
70
Рі́ша же всі: Ти ли у́бо єси́ Син Бо́жий? Он же к ним рече́: ви глаго́лете, я́ко Аз єсьм.
70
Рёша же вси2: тh ли u5бо є3си2 сн7ъ б9ій; Џнъ же къ ни6мъ речE: вы2 глаг0лете, ћкw ѓзъ є4смь.
71
Они́ же рі́ша: что єще́ тре́буєм свиді́тельства? Са́мі бо сли́шахом от уст Єго́.
71
Nни1 же рёша: что2 є3щE трeбуемъ свидётелства; сaми бо слhшахомъ t ќстъ є3гw2.
Глава 23
1
(Зач. 110) І воста́вше все мно́жество їх, ведо́ша Єго́ к Пила́ту.
1
(За? R‹.) И# востaвше всE мн0жество и4хъ, вед0ша є3го2 къ пілaту.
2
Нача́ша же Нань ва́дити, глаго́люще: Сего́ обріто́хом развраща́юща язи́к наш і возбраня́юща ке́сареві дань дая́ти, глаго́люща Себе́ Христа́ Царя́ би́ти.
2
Начaша же нaнь вaдити, глаг0люще: сего2 њбрэт0хомъ развращaюща kзhкъ нaшъ и3 возбранsюща кeсареви дaнь даsти, глаг0люща себE хrтA цRS бhти.
3
Пила́т же вопроси́ Єго́, глаго́ля: Ти ли єси́ Цар Іуде́йом? Он же отвіща́в рече́ єму́: ти глаго́леши.
3
Пілaтъ же вопроси2 є3го2, глаг0лz: тh ли є3си2 цRь їудewмъ; Џнъ же tвэщaвъ речE є3мY: ты2 глаг0леши.
4
Пила́т же рече́ ко архієре́йом і наро́ду: ніко́єяже обріта́ю вини́ в челові́ці Сем.
4
Пілaтъ же речE ко ґрхіерewмъ и3 нар0ду: ник0еzже њбрэтaю вины2 въ чlвёцэ сeмъ.
5
Они́ же кріпля́хуся глаго́люще, я́ко развраща́єть лю́ди, учя́ по все́ї Іуде́ї, наче́н от Галиле́ї до зді.
5
Nни1 же крэплsхусz глаг0люще, ћкw развращaетъ лю1ди, ўчS по всeи їудeи, начeнъ t галілeи до здЁ.
6
Пила́т же сли́шав Галиле́ю, вопроси́, а́ще челові́к Галиле́янин єсть?
6
Пілaтъ же слhшавъ галілeю, вопроси2, ѓще чlвёкъ галілeанинъ є4сть;
7
І разумі́в, я́ко от о́бласті І́родови єсть, посла́ Єго́ ко І́роду, су́щу і тому́ во Ієрусали́мі в ти́я дні.
7
И# разумёвъ, ћкw t w4бласти и4рwдовы є4сть, послA є3го2 ко и4рwду, сyщу и3 томY во їеrли1мэ въ ты6z дни6.
8
І́род же ви́дів Ісу́са рад бисть зіло́; бі бо жела́я от мно́га вре́мене ви́діти Єго́, зане́ сли́шаше мно́га о Нем; і наді́яшеся зна́меніє ні́коє ви́діти от Него́ бива́ємо.
8
И$рwдъ же ви1дэвъ ї}са рaдъ бhсть ѕэлw2: бё бо желaz t мн0га врeмене ви1дэти є3го2, занE слhшаше мнHга њ нeмъ: и3 надёzшесz знaменіе нёкое ви1дэти t негw2 бывaемо.
9
Вопроша́ше же Єго́ словеси́ мно́гими; Он же нічесо́же отвіщава́ше єму́.
9
Вопрошaше же є3го2 словесы2 мн0гими: џнъ же ничесHже tвэщавaше є3мY.
10
Стоя́ху же архієре́є і кни́жници, прилі́жно ва́дяще Нань.
10
Стоsху же ґрхіерeє и3 кни1жницы, прилёжнw вaдzще нaнь.
11
Укори́в же Єго́ І́род с во́ї свої́ми і поруга́вся, обо́лк Єго́ в ри́зу сві́тлу, возврати́ Єго́ к Пила́ту.
11
Ўкори1въ же є3го2 и4рwдъ съ вHи свои1ми и3 поругaвсz, њб0лкъ є3го2 въ ри1зу свётлу, возврати2 є3го2 къ пілaту.
12
Би́ста же дру́га І́род же і Пила́т в той день с собо́ю; пре́жде бо бі́ста вражду́ іму́ща между́ собо́ю.
12
Бhста же др{га и4рwдъ же и3 пілaтъ въ т0й дeнь съ соб0ю: прeжде бо бёста враждY и3м{ща междY соб0ю.
13
Пила́т же созва́в архієре́ї, і кня́зі, і лю́ди,
13
Пілaтъ же созвaвъ ґрхіерє1и и3 кн‰зи и3 лю1ди,
14
рече́ к ним: приведо́сте мі Челові́ка Сего́, я́ко развраща́юща лю́ди; і се аз пред ва́ми істяза́в, ні єди́ния же обріта́ю в Челові́ці Сем вини́, я́же Нань ва́дите;
14
речE къ ни6мъ: привед0сте ми2 чlвёка сего2, ћкw развращaюща лю1ди: и3 сE ѓзъ пред8 вaми и3стzзaвъ, ни є3ди1ныz же њбрэтaю въ чlвёцэ сeмъ вины2, ±же нaнь вaдите:
15
но ні І́род, посла́х бо Єго́ к нему́, і се нічто́же досто́йно сме́рти сотворе́но єсть о Нем;
15
но ни и4рwдъ: послaхъ бо є3го2 къ немY, и3 сE ничт0же дост0йно смeрти сотворeно є4сть њ нeмъ:
16
наказа́в у́бо Єго́ отпущу́.
16
наказaвъ u5бо є3го2 tпущY.
17
Ну́жду же ім'я́ше на вся пра́здники отпуща́ти їм єди́наго.
17
Нyжду же и3мsше на вс‰ прaздники tпущaти и5мъ є3ди1наго.
18
Возопи́ша же всі наро́ди, глаго́люще: возьми́ Сего́, отпусти́ же нам Вара́вву.
18
Возопи1ша же вси2 нар0ди, глаг0люще: возми2 сего2, tпусти1 же нaмъ варaвву.
19
І́же бі за ні́кую крамо́лу би́вшую во гра́ді і уби́йство вве́ржен в темни́цю.
19
И$же бЁ за нёкую крам0лу бhвшую во грaдэ и3 ўбjйство ввeрженъ въ темни1цу.
20
Па́ки же Пила́т возгласи́, хотя́ отпусти́ти Ісу́са.
20
Пaки же пілaтъ возгласи2, хотS tпусти1ти ї}са.
21
Они́ же возглаша́ху, глаго́люще: распни́, распни́ Єго́.
21
Nни1 же возглашaху, глаг0люще: распни2, распни2 є3го2.
22
Он же трети́цею рече́ к ним: что бо зло сотвори́ Сей? Нічесо́же досто́йна сме́рти обріто́х в Нем; наказа́в у́бо Єго́ отпущу́.
22
Џнъ же трети1цею речE къ ни6мъ: чт0 бо ѕло2 сотвори2 сeй; ничесHже дост0йна смeрти њбрэт0хъ въ нeмъ: наказaвъ u5бо є3го2 tпущY.
23
Они́ же приліжа́ху гла́си вели́кими, прося́ще Єго́ на расп'я́тіє; і устоя́ху [превозмога́ху] гла́си їх і архієре́йстії.
23
Nни1 же прилэжaху гл†сы вели1кими, просsще є3го2 на распsтіе: и3 ўстоsху [превозмогaху] глaси и4хъ и3 ґрхіерeйстіи.
24
Пила́т же посуди́ би́ти проше́нію їх;
24
Пілaтъ же посуди2 бhти прошeнію и4хъ:
25
отпусти́ же би́вшаго за крамолу́ і уби́йство всажде́на в темни́цю, єго́же проша́ху; Ісу́са же предаде́ во́лі їх.
25
tпусти1 же бhвшаго за крамолY и3 ўбjйство всаждeна въ темни1цу, є3г0же прошaху: ї}са же предадE в0ли и4хъ.
26
І я́ко поведо́ша Єго́, є́мше Си́мона ні́коєго Кирине́я, гряду́ща с села́, возложи́ша нань крест, нести́ по Ісу́сі.
26
И# ћкw повед0ша є3го2, є4мше сjмwна нёкоего кmринeа, грzдyща съ селA, возложи1ша нaнь кrтъ, нести2 по ї}сэ.
27
Ідя́ше же вослі́д Єго́ наро́д мног люде́й і жени́, я́же і пла́кахуся і рида́ху Єго́.
27
И#дsше же вослёдъ є3гw2 нар0дъ мн0гъ людeй, и3 жєны2, ±же и3 плaкахусz и3 рыдaху є3гw2.
28
Обра́щся же к ним Ісу́с рече́: дще́рі Ієрусали́мські, не пла́чітеся о Мні, оба́че себе́ пла́чіте і чад ва́ших;
28
Њбрaщьсz же къ ни6мъ ї}съ речE: дщє1ри їеrли6мски, не плaчитесz њ мнЁ, nбaче себE плaчите и3 ч†дъ вaшихъ:
29
я́ко се дні́є гряду́ть, в ня́же реку́ть: блаже́нни непло́ди і утро́би, я́же не роди́ша, і сосці́, і́же не дої́ша.
29
ћкw сE днjе грzдyтъ, въ нsже рекyтъ: блажє1ны неплHды, и3 ўтрHбы, ±же не роди1ша, и3 сосцы2, и5же не дои1ша.
30
Тогда́ начну́ть глаго́лати гора́м: паді́те на ни; і холмо́м: покри́йте ни.
30
ТогдA начнyтъ глаг0лати горaмъ: пади1те на ны2: и3 холмHмъ: покрhйте ны2.
31
Зане́, а́ще в су́рові дре́ві сія́ творя́ть, в су́сі что бу́деть?
31
ЗанE, ѓще въ сyровэ дрeвэ сі‰ творsтъ, въ сyсэ что2 бyдетъ;
32
(Зач. 111) Ведя́ху же і і́на два злоді́я с Ним уби́ти.
32
(За? R№‹.) Ведsху же и3 и4на двA ѕлодBz съ ни1мъ ўби1ти.
33
І єгда́ прийдо́ша на мі́сто, нарица́ємоє Ло́бноє, ту расп'я́ша Єго́ і злоді́я, о́ваго у́бо одесну́ю, а друга́го ошу́юю.
33
И# є3гдA пріид0ша на мёсто, нарицaемое л0бное, тY распsша є3го2 и3 ѕлодBz, џваго ќбw њдеснyю, ґ другaго њшyюю.
34
Ісу́с же глаго́лаше: О́тче, отпусти́ їм, не ві́дять бо что творя́ть. Разділя́юще же ри́зи Єго́, мета́ху жре́бія.
34
Ї}съ же глаг0лаше: џ§е, tпусти2 и5мъ: не вёдzтъ бо что2 творsтъ. Раздэлsюще же ри6зы є3гw2, метaху жрє1біz.
35
І стоя́ху лю́діє зря́ще. Руга́хуся же і кня́зі с ни́ми, глаго́люще: іни́я спасе́, да спасе́ть і Себе́, а́ще Той єсть Христо́с Бо́жий ізбра́нний.
35
И# стоsху лю1діе зрsще. Ругaхусz же и3 кн‰зи съ ни1ми, глаг0люще: и3ны6z сп7сE, да сп7сeтъ и3 себE, ѓще т0й є4сть хrт0съ б9ій и3збрaнный.
36
Руга́хуся же Єму́ і во́їни, приступа́юще і о́цет приді́юще Єму́,
36
Ругaхусz же є3мY и3 в0ини, приступaюще и3 џцетъ придёюще є3мY,
37
і глаго́лаху: а́ще Ти єси́ Цар Іуде́йськ, спаси́ся Сам.
37
и3 глаг0лаху: ѓще ты2 є3си2 цRь їудeйскъ, сп7си1сz сaмъ.
38
Бі же і написа́ніє напи́сано над Ним письмени́ є́ллинськими, і ри́мськими, і євре́йськими: Сей єсть Цар Іуде́йськ.
38
Бё же и3 написaніе напи1сано над8 ни1мъ писмены2 є4ллинскими и3 ри1мскими и3 є3врeйскими: сeй є4сть цRь їудeйскъ.
39
Єди́н же от обі́шеною злоді́ю ху́ляше Єго́, глаго́ля: а́ще Ти єси́ Христо́с, спаси́ Себе́ і на́ю.
39
Е#ди1нъ же t њбBшеною ѕлодBю хyлzше є3го2, глаг0лz: ѓще ты2 є3си2 хrт0съ, сп7си2 себE и3 нaю.
40
Отвіща́в же други́й преща́ше єму́, глаго́ля: ні ли ти бої́шися Бо́га, я́ко в то́мже осужде́н єси́?
40
Tвэщaвъ же другjй прещaше є3мY, глаг0лz: ни ли2 ты2 бои1шисz бGа, ћкw въ т0мже њсуждeнъ є3си2;
41
І ми у́бо в пра́вду, досто́йная бо по діло́м на́ю восприє́млева; Сей же ні єди́наго зла сотвори́.
41
и3 мы2 ќбw въ прaвду: достHйнаz бо по дэлHмъ нaю воспріeмлева: сeй же ни є3ди1нагw ѕлA сотвори2.
42
І глаго́лаше Ісу́сові: пом'яни́ м'я, Го́споди, єгда́ при́йдеши во Ца́рствії Сі.
42
И# глаг0лаше ї}сови: помzни1 мz, гDи, є3гдA пріи1деши во цrтвіи си2.
43
І рече́ єму́ Ісу́с: амі́нь глаго́лю тебі́, днесь со Мно́ю бу́деши в раї́.
43
И# речE є3мY ї}съ: ґми1нь гlю тебЁ, днeсь со мн0ю бyдеши въ раи2.
44
Бі же час я́ко шести́й, і тьма бисть по всей землі́ до часа́ дев'я́таго;
44
Бё же чaсъ ћкw шестhй, и3 тмA бhсть по всeй земли2 до часA девsтагw:
45
і поме́рче со́лнце, і заві́са церко́вная раздра́ся посреді́.
45
и3 помeрче с0лнце, и3 завёса церк0внаz раздрaсz посредЁ.
46
І возгла́ш гла́сом ве́ліїм Ісу́с, рече́: О́тче, в ру́ці Твої́ предаю́ дух Мой. І сія́ рек і́здше.
46
И# возглaшь глaсомъ вeліимъ ї}съ, речE: џ§е, въ рyцэ твои2 предаю2 д¦ъ м0й. И# сі‰ рeкъ и4здше.
47
Ви́дів же со́тник би́вшеє, просла́ви Бо́га, глаго́ля: воі́стину Челові́к Сей пра́веден бі.
47
Ви1дэвъ же с0тникъ бhвшее, прослaви бGа, глаг0лz: вои1стинну чlвёкъ сeй првdнъ бЁ.
48
І всі прише́дшії наро́ди на позо́р сей, ви́дяще бива́ющая, бію́ще пе́рси своя́ возвраща́хуся.
48
И# вси2 пришeдшіи нар0ди на поз0ръ сeй, ви1дzще быв†ющаz, бію1ще пє1рси сво‰ возвращaхусz.
49
Стоя́ху же всі зна́ємії Єго́ іздале́ча і жени́, спослі́дствовавшия Єму́ от Галиле́ї, зря́щя сія́.
49
Стоsху же вси2 знaеміи є3гw2 и3здалeча, и3 жєны2 спослёдствовавшыz є3мY t галілeи, зрsщz сі‰.
50
І се, муж і́менем Іо́сиф, сові́тник сий, муж благ і пра́веден,
50
И# сE, мyжъ и4менемъ їHсифъ, совётникъ сhй, мyжъ бlгъ и3 првdнъ,
51
сей не бі приста́л сові́ту і ді́лу їх, от Аримафе́я гра́да Іуде́йська, і́же ча́яше і сам Ца́рствія Бо́жия:
51
сeй не бЁ пристaлъ совёту и3 дёлу и4хъ, t ґрімаfeа грaда їудeйска, и4же чazше и3 сaмъ цrтвіz б9іz:
52
сей присту́пль к Пила́ту, проси́ тілесе́ Ісу́сова;
52
сeй пристyпль къ пілaту, проси2 тэлесE ї}сова:
53
і снем Є обви́т плащани́цею, і положи́ Є во гро́бі ізсі́чені, в не́мже не бі нікто́же нікогда́же положе́н.
53
и3 снeмъ є5 њбви1тъ плащани1цею, и3 положи2 є5 во гр0бэ и3зсёченэ, въ нeмже не бЁ никт0же никогдaже положeнъ.
54
І день бі п'ято́к, і субо́та світа́ше.
54
И# дeнь бЁ пzт0къ, и3 суббHта свэтaше.
55
Вслід же ше́дшия жени́, я́же бя́ху пришли́ с Ним от Галиле́ї, ви́діша гроб і я́ко положе́но бисть ті́ло Єго́;
55
В_слёдъ же шє1дшыz жєны2, ±же бsху пришли2 съ ни1мъ t галілeи, ви1дэша гр0бъ, и3 ћкw положeно бhсть тёло є3гw2:
56
возвра́щшася же угото́ваша арома́ти і ми́ро; і в субо́ту у́бо умолча́ша по за́повіді.
56
возврaщшzсz же ўгот0ваша ґрwмaты и3 мЂро: и3 въ суббHту ќбw ўмолчaша по зaповэди.
Глава 24
1
(Зач. 112) Во єди́ну же от субо́т зіло́ ра́но прийдо́ша на гроб, нося́щя я́же угото́ваша арома́ти, і другі́я с ни́ми;
1
(За? Rв7‹.) Во є3ди1ну же t суббHтъ ѕэлw2 рaнw пріид0ша на гр0бъ, носsщz ±же ўгот0ваша ґрwмaты: и3 друг‡z съ ни1ми:
2
обріто́ша же ка́мень отвале́н от гро́ба,
2
њбрэт0ша же кaмень tвалeнъ t гр0ба,
3
і вше́дша не обріто́ша тілесе́ Го́спода Ісу́са.
3
и3 вшeдшz не њбрэт0ша тэлесE гDа ї}са.
4
І бисть не домишля́ющимся їм о сем, і се му́жа два ста́ста пред ни́ми в ри́зах блеща́щихся.
4
И# бhсть не домышлsющымсz и5мъ њ сeмъ, и3 сE м{жа двA стaста пред8 ни1ми въ ри1захъ блещaщихсz.
5
Пристра́шним же би́вшим їм і покло́ншим ли́ця на зе́млю, реко́ста к ним: что і́щете Жива́го с ме́ртвими?
5
Пристр†шнымъ же бhвшымъ и5мъ и3 покл0ншымъ ли1ца на зeмлю, рек0ста къ ни6мъ: что2 и4щете живaго съ мeртвыми;
6
Ність зді, но воста́; пом'яні́те, я́коже глаго́ла вам, єще́ сий в Галиле́ї,
6
нёсть здЁ, но востA: помzни1те, ћкоже гlа вaмъ, є3щE сhй въ галілeи,
7
глаго́ля, я́ко подоба́єть Си́ну Челові́чеському пре́дану би́ти в ру́ці челові́к грі́шник, і проп'я́ту би́ти, і в тре́тій день воскре́снути.
7
глаг0лz, ћкw подобaетъ сн7у чlвёческому прeдану бhти въ рyцэ человBкъ грBшникъ, и3 пропsту бhти, и3 въ трeтій дeнь воскрeснути.
8
І пом'яну́ша глаго́ли Єго́;
8
И# помzнyша гlг0лы є3гw2:
9
і возвра́щшася от гро́ба, возвісти́ша вся сія́ єдиномуна́десяте і всім про́чим.
9
и3 возврaщшzсz t гр0ба, возвэсти1ша вс‰ сі‰ є3диномунaдесzте и3 всёмъ пр0чымъ.
10
Бя́ше же Магдали́на Марі́я, і Іоа́нна, і Марі́я Іа́ковля, і про́чия с ни́ми, я́же глаго́лаху ко апо́столом сія́.
10
Бsше же магдали1на марjа и3 їwaнна и3 марjа їaкwвлz, и3 пр0чыz съ ни1ми, ±же глаг0лаху ко ґпcлwмъ сі‰.
11
І яви́шася пред ни́ми я́ко лжа глаго́ли їх, і не ві́роваху їм.
11
И# kви1шасz пред8 ни1ми ћкw лжA глаг0лы и4хъ, и3 не вёроваху и5мъ.
12
(Зач. 113) Петр же, воста́в, тече́ ко гро́бу, і прини́к ви́ді ри́зи єди́ни лежа́щя; і оти́де, в себі́ див'я́ся би́вшему.
12
(За? RG‹.) Пeтръ же востaвъ течE ко гр0бу, и3 прини1къ ви1дэ ри6зы є3ди6ны лежaщz: и3 tи1де, въ себЁ дивsсz бhвшему.
13
І се два от них бі́ста іду́ща в то́йже день в весь, отстоя́щу ста́дій шестьдеся́т от Ієрусали́ма, є́йже і́м'я Еммау́с;
13
И# сE двA t ни1хъ бёста и3д{ща въ т0йже дeнь въ вeсь, tстоsщу стaдій шестьдесsтъ t їеrли1ма, є4йже и4мz є3ммаyсъ:
14
і та бесі́доваста к себі́ о всіх сих приклю́чшихся.
14
и3 т† бесёдоваста къ себЁ њ всёхъ си1хъ приклю1чшихсz.
15
І бисть бесі́дующема ї́ма і совопроша́ющемася, і Сам Ісу́с прибли́жився ідя́ше с ни́ма;
15
И# бhсть бесёдующема и4ма и3 совопрошaющемасz, и3 сaмъ ї}съ прибли1живсz и3дsше съ ни1ма:
16
о́чі же єю́ держа́стіся, да Єго́ не позна́єта.
16
џчи же є3ю2 держaстэсz, да є3гw2 не познaета.
17
Рече́ же к ни́ма: что суть словеса́ сія́, о ни́хже стяза́єтася к себі́ іду́ща, і єста́ дря́хла?
17
Речe же къ ни1ма: что2 сyть словесA сі‰, њ ни1хже стzзaетасz къ себЁ и3д{ща, и3 є3стA др‰хла;
18
Отвіща́в же єди́н, єму́же і́м'я Клео́па, рече́ к Нему́: Ти ли єди́н пришле́ць єси́ во Ієрусали́м, і не уві́діл єси́ би́вших в нем во дні сія́?
18
Tвэщaвъ же є3ди1нъ, є3мyже и4мz кле0па, речE къ немY: тh ли є3ди1нъ пришлeцъ є3си2 во їеrли1мъ, и3 не ўвёдэлъ є3си2 бhвшихъ въ нeмъ во дни6 сі‰;
19
І рече́ ї́ма: ки́їх? О́на же рі́ста Єму́: я́же о Ісу́сі Назаряни́ні, І́же бисть муж проро́к, си́лен ді́лом і сло́вом пред Бо́гом і всі́ми людьми́;
19
И# речE и4ма: кjихъ; W$на же рёста є3мY: ±же њ ї}сэ назарzни1нэ, и4же бhсть мyжъ прbр0къ, си1ленъ дёломъ и3 сл0вомъ пред8 бGомъ и3 всёми людьми2:
20
ка́ко преда́ша Єго́ архієре́ї і кня́зі на́ші на осужде́ніє сме́рти, і расп'я́ша Єго́;
20
кaкw предaша є3го2 ґрхіерє1и и3 кн‰зи нaши на њсуждeніе смeрти, и3 распsша є3го2:
21
ми же наді́яхомся, я́ко Сей єсть хотя́ ізба́вити Ізра́їля, но і над всі́ми си́ми, тре́тій сей день єсть днесь, отне́лиже сія́ би́ша.
21
мh же надёzхомсz, ћкw сeй є4сть хотS и3збaвити ї}лz: но и3 над8 всёми си1ми, трeтій сeй дeнь є4сть днeсь, tнeлиже сі‰ бhша.
22
Но і жени́ ні́кія от нас ужаси́ша ни, би́вшия ра́но у гро́ба,
22
Но и3 жєны2 нBкіz t нaсъ ўжаси1ша ны2, бhвшыz рaнw ў гр0ба:
23
і не обрі́тша тілесе́ Єго́, прийдо́ша, глаго́лющя, я́ко і явле́ніє а́нгел ви́діша, і́же глаго́лють Єго́ жи́ва.
23
и3 не њбрётшz тэлесE є3гw2, пріид0ша, глаг0лющz, ћкw и3 kвлeніе ѓгGлъ ви1дэша, и5же глаг0лютъ є3го2 жи1ва.
24
І ідо́ша ні́ції от нас ко гро́бу, і обріто́ша та́ко, я́коже і жени́ рі́ша, Самаго́ же не ви́діша.
24
И# и3д0ша нёцыи t нaсъ ко гр0бу, и3 њбрэт0ша тaкw, ћкоже и3 жєны2 рёша: самагH же не ви1дэша.
25
І Той рече́ к ни́ма: о несми́сленная і ко́сная се́рдцем, є́же ві́ровати о всіх, я́же глаго́лаша проро́ци!
25
И# т0й речE къ ни1ма: q несмhслєннаz и3 кHснаz сeрдцемъ, є4же вёровати њ всёхъ, ±же глаг0лаша прbр0цы:
26
Не сія́ ли подоба́ше пострада́ти Христу́ і вни́ти в сла́ву Свою́?
26
не сі‰ ли подобaше пострадaти хrтY и3 вни1ти въ слaву свою2;
27
І наче́н от Моїсе́я і от всіх проро́к, сказа́ше ї́ма от всіх Писа́ній я́же о Нем.
27
И# начeнъ t мwmсeа и3 t всёхъ прbрHкъ, сказaше и4ма t всёхъ писaній ±же њ нeмъ.
28
І прибли́жишася в весь, в ню́же ідя́ста; і Той творя́шеся далеча́йше іти́.
28
И# прибли1жишасz въ вeсь, въ ню1же и3дsста: и3 т0й творsшесz далечaйше и3ти2.
29
І ну́ждаста Єго́, глаго́люща: обля́зи с на́ма, я́ко к ве́черу єсть, і приклони́лся єсть день. І вни́де с ни́ма облещи́.
29
И# нyждаста є3го2, глагHлюща: њблsзи съ нaма, ћкw къ вeчеру є4сть, и3 приклони1лсz є4сть дeнь. И# вни1де съ ни1ма њблещи2.
30
І бисть я́ко возлеже́ с ни́ма, і приі́м хліб благослови́, і преломи́в дая́ше ї́ма;
30
И# бhсть ћкw возлежE съ ни1ма, и3 пріи1мъ хлёбъ блгcви2, и3 преломи1въ даsше и4ма:
31
о́німа же отверзо́стіся о́чі, і позна́ста Єго́; і Той неви́дим бисть ї́ма.
31
џнэма же tверз0стэсz џчи, и3 познaста є3го2: и3 т0й неви1димь бhсть и4ма.
32
І реко́ста к себі́: не се́рдце ли на́ю горя́ бі в на́ю, єгда́ глаго́лаше на́ма на путі́ і єгда́ ска́зоваше на́ма Писа́нія?
32
И# рек0ста къ себЁ: не сeрдце ли нaю горS бЁ въ нaю, є3гдA гlаше нaма на пути2 и3 є3гдA скaзоваше нaма пис†ніz;
33
І воста́вша в той час, возврати́стася во Ієрусали́м, і обріто́ста совоку́пленних єдинона́десяте і і́же бя́ху с ни́ми,
33
И# вост†вша въ т0й чaсъ, возврати1стасz во їеrли1мъ, и3 њбрэт0ста совокyпленныхъ є3динонaдесzте и3 и5же бsху съ ни1ми,
34
глаго́лющих, я́ко воі́стину воста́ Госпо́дь і яви́ся Си́мону.
34
глаг0лющихъ, ћкw вои1стинну востA гDь и3 kви1сz сjмwну.
35
І та пові́даста, я́же би́ша на путі́, і я́ко позна́ся ї́ма в преломле́нії хлі́ба.
35
И# т† повёдаста, ±же бhша на пути2, и3 ћкw познaсz и4ма въ преломлeніи хлёба.
36
(Зач. 114) Сія́ же їм глаго́лющим, (і) Сам Ісу́с ста посреді́ їх, і глаго́ла їм: мир вам.
36
(За? Rд7‹.) Сі‰ же и5мъ глаг0лющымъ, (и3) сaмъ ї}съ стA посредЁ и4хъ, и3 гlа и5мъ: ми1ръ вaмъ.
37
Убоя́вшеся же і пристра́шні би́вше, мня́ху дух ви́діти;
37
Ўбоsвшесz же и3 пристрaшни бhвше, мнsху дyхъ ви1дэти:
38
і рече́ їм: что смуще́ні єсте́? І почто́ помишле́нія вхо́дять в сердця́ ва́ша?
38
и3 речE и5мъ: что2 смущeни є3стE; и3 почто2 помышлє1ніz вх0дzтъ въ сердцA в†ша;
39
Ви́діте ру́ці Мої́ і но́зі Мої́, я́ко Сам Аз єсьм; осяжі́те М'я і ви́діте; я́ко дух пло́ті і ко́сти не і́мать, я́коже Мене́ ви́дите іму́ща.
39
ви1дите рyцэ мои2 и3 н0зэ мои2, ћкw сaмъ ѓзъ є4смь: њсzжи1те мS и3 ви1дите: ћкw дyхъ пл0ти и3 к0сти не и4мать, ћкоже менE ви1дите и3мyща.
40
І сіє́ рек, показа́ їм ру́ці і но́зі.
40
И# сіE рeкъ, показA и5мъ рyцэ и3 н0зэ.
41
Єще́ же неві́рующим їм от ра́дости і чудя́щимся, рече́ їм: і́мате ли что сні́дно зді?
41
Е#щe же невёрующымъ и5мъ t рaдости и3 чудsщымсz, речE и5мъ: и4мате ли что2 снёдно здЁ;
42
Они́ же да́ша Єму́ ри́би пече́ни часть і от пчел сот.
42
Nни1 же дaша є3мY рhбы печeны чaсть и3 t пчeлъ с0тъ.
43
І взем пред ни́ми яде́,
43
И# взeмъ пред8 ни1ми kдE,
44
рече́ же їм: сія́ суть словеса́, я́же глаго́лах к вам єще́ сий с ва́ми, я́ко подоба́єть сконча́тися всім напи́санним в зако́ні Моїсе́йові, і проро́ціх, і псалмі́х о Мні.
44
речe же и5мъ: сі‰ сyть словесA, ±же гlахъ къ вaмъ є3щE сhй съ вaми, ћкw подобaетъ скончaтисz всBмъ напи6саннымъ въ зак0нэ мwmсeовэ и3 прbр0цэхъ и3 pалмёхъ њ мнЁ.
45
Тогда́ отве́рзе їм ум разумі́ти Писа́нія
45
ТогдA tвeрзе и5мъ ќмъ разумёти пис†ніz
46
і рече́ їм, я́ко та́ко пи́сано єсть, і та́ко подоба́ше пострада́ти Христу́ і воскре́снути от ме́ртвих в тре́тій день,
46
и3 речE и5мъ, ћкw тaкw пи1сано є4сть, и3 тaкw подобaше пострадaти хrтY и3 воскrнути t мeртвыхъ въ трeтій дeнь,
47
і пропові́датися во і́м'я Єго́ покая́нію і отпуще́нію гріхо́в во всіх язи́ціх, наче́нше от Ієрусали́ма;
47
и3 проповёдатисz во и4мz є3гw2 покаsнію и3 tпущeнію грэхHвъ во всёхъ kзhцэхъ, начeнше t їеrли1ма:
48
ви же єсте́ свиді́теліє сим;
48
вh же є3стE свидётеліе си6мъ:
49
і се, Аз послю́ обітова́ніє Отця́ Моєго́ на ви; ви же сіді́те во гра́ді Ієрусали́мсті, до́ндеже облече́теся си́лою сви́ше.
49
и3 сE, ѓзъ послю2 њбэтовaніе nц7A моегw2 на вы2: вh же сэди1те во грaдэ їеrли1мстэ, д0ндеже њблечeтесz си1лою свhше.
50
Ізве́д же їх вон до Вифа́нії і воздви́г ру́ці Свої́, [і] благослови́ їх.
50
И#звeдъ же и5хъ в0нъ до виfaніи и3 воздви1гъ рyцэ свои2, (и3) блгcви2 и5хъ.
51
І бисть єгда́ благословля́ше їх, отступи́ от них і возноша́шеся на не́бо.
51
И# бhсть є3гдA блгcвлsше и5хъ, tступи2 t ни1хъ и3 возношaшесz на нeбо.
52
І ті́ї поклони́шася Єму́ і возврати́шася во Ієрусали́м с ра́достію вели́кою;
52
И# тjи поклони1шасz є3мY и3 возврати1шасz во їеrли1мъ съ рaдостію вели1кою:
53
і бя́ху ви́ну в це́ркві, хва́ляще і благослов'я́ще Бо́га. Амі́нь.
53
и3 бsху вhну въ цeркви, хвaлzще и3 благословsще бGа. Ґми1нь.