Друк брошуроюВиконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
Євангеліє від Луки
Київський ізвод
Архангельське Євангеліє, 1092р.
Глава 1
1
(Зач. 1) Поне́же у́бо мно́зі нача́ша чини́ти по́вість о ізві́ствованних в нас веще́х,
я́коже преда́ша нам, і́же іспе́рва самови́дці і слу́ги би́вшії Словесе́;
2
яко же предаша намъ. бывъше искони. самовидьци слUгы бывъше словеси.
3
ізво́лися і мні послі́довавшу ви́ше вся іспи́тно, поря́ду писа́ти тебі́, держа́вний Феофі́ле,
3
изволисz и мнэ. хожьшю испрьва по всэхъ. въ истинU по рzдU пьсати тебэ славьныи fеофиле.
4
да разумі́єши, о ни́хже научи́лся єси́ словесі́х утвержде́ніє.
4
да разUмэѥши. о нихъ же наUченъ ѥси. словесы Uтвьржениѥ.
5
(Зач. 2) Бисть во дні І́рода царя́ Іуде́йська, ієре́й ні́кий, і́менем Заха́рія, от дневни́я чреди́ Авія́ни, і жена́ єго́ от дще́рей Ааро́новіх, і і́м'я єй Єлисаве́т.
5
Быc въ дн7и ирода цrz июдеиска. иереи етеръ именьмь захариа. t епимериа авианя. и жена ѥго. t дъщеръ ароновъ. имя ѥи елисаветь.
6
Бі́ста же пра́ведна о́ба пред Бо́гом, ходя́ща во всіх за́повідех і оправда́ніїх Госпо́дніх безпоро́чна.
6
бэста бо оба правьдьна. предь бGмь. ходzща. въ заповэдьхъ сихъ. и оправьданиихъ гн7ихъ бес порока.
7
І не бі ї́ма ча́да, поне́же Єлисаве́т бі непло́ди, і о́ба заматорі́вша во днех свої́х бі́ста.
7
и не бэ има чада Ӑ Понѥже бэ елисаветь неплоды. и оба зам™рэвъша. въ дн7ьхъ своихъ бzста.
8
Бисть же служа́щу єму́ в чину́ чреди́ своєя́ пред Бо́гом,
8
быc же слUжащю ѥмU. въ дн7ь чреды своѥя предь бм7ь.
9
по оби́чаю свяще́нничества ключи́ся єму́ покади́ти, вше́дшу в це́рков Госпо́дню,
9
по обычаю иереискU. лUчисz ѥмU покати въ цр7квь гн7ю.
10
і все мно́жество люде́й бі моли́тву ді́я вні, в год [во вре́м'я] фиміа́ма;
10
и все множьство людии бэ мlтвU творz вънэ. въ годъ тьмьяна.
11
яви́ся же єму́ А́нгел Госпо́день, стоя́ одесну́ю олтаря́ кади́льнаго;
11
яви же сz ѥмU анGлъ гн7ь. стоя одеснUю олтарz. кадильнааго.
12
і смути́ся Заха́рія ви́дів, і страх нападе́ нань.
12
и съмzтесz захариа видэвъ. и страхъ нападе на нь.
13
Рече́ же к нему́ А́нгел: не бо́йся, Заха́ріє, зане́ усли́шана бисть моли́тва твоя́, і жена́ твоя́ Єлисаве́т роди́ть си́на тебі́, і нарече́ши і́м'я єму́ Іоа́нн.
13
рече же къ нѥмU анGлъ. гн7ь. не боисz захарие. занѥ Uслышана быc мlтва твоя. и жена твоя елисавеfь родить сн7ъ тебэ. и наречеши имя ѥмU iw7нъ.
14
І бу́деть тебі́ ра́дость і весе́ліє, і мно́зі о рождестві́ єго́ возра́дуються.
14
и бUдеть тебэ радость и веселиѥ. и мнозэ о рожьствэ ѥго въздрадUютьсz.
15
Бу́деть бо ве́лій пред Го́сподем; і вина́, і сике́ра не і́мать пи́ти, і Ду́ха Свята́го іспо́лниться єще́ із чре́ва ма́тере своєя́;
15
бUдеть бо велии предь бм7ь. и вина и сикера не имать пити. и д¦а с™го испълнитьсz. и ѥще и чрева м™ри своѥя.
16
і мно́гих от сино́в Ізра́їлевих обрати́ть ко Го́споду Бо́гу їх.
16
и многы сн7ы изlвы wбратить къ го7µ бо7µ ихъ.
17
І той преди́деть пред Ним ду́хом і си́лою Іліїно́ю, обрати́ти сердця́ отце́м на ча́да, і проти́вния в му́дрості пра́ведних, угото́вати Го́сподеві лю́ди соверше́ни.
17
и тъ предьидеть предь нимь. д¦мь и силою илииною. обратить с®ца оц7емъ и чада. противьныя въ мUдрость правьдьныихъ. Uготовати гв7и люди съвьршены.
18
І рече́ Заха́рія ко А́нгелу: по чесому́ разумі́ю сіє́? Аз бо єсьм стар, і жена́ моя́ заматорі́вши во днех свої́х.
18
и рече захариа къ анGлU. по чесомU разUмэю се. азъ бо ѥсмь старъ. и жена моя зам™рэвъши въ дн7ьхъ своихъ.
19
І отвіща́в А́нгел рече́ єму́: аз єсьм Гавриї́л предстоя́й пред Бо́гом, і по́слан єсьм глаго́лати к тебі́ і благовісти́ти тебі́ сія́;
19
и tвэщавъ анGлъ рече ѥмU. азъ ѥсмь гаврилъ престояи предъ бм7ь. и посланъ ѥсмь гlти къ тебе. и бlговэстити тебэ се.
20
і се бу́деши молчя́ і не моги́й проглаго́лати, до него́же дне бу́дуть сія́, зане́ не ві́ровал єси́ словесе́м мої́м, я́же сбу́дуться во вре́м'я своє́.
20
и се бUдеши. мълча. и не могыи прогlти. до нѥго же дн7е бUдеть се Ӑ Занѥ не вэрова словесьмъ моимъ. яко же събUдетьсz въ времz моѥ.
21
І бі́ша лю́діє жду́ще Заха́рію і чудя́хуся косня́щу єму́ в це́ркві.
21
и бэша людиѥ жьдUще захариэ. и чюжахUсz. иже мUждzаше въ цр7кви.
22
Ізше́д же не можа́ше глаго́лати к ним; і разумі́ша, я́ко виді́ніє ви́ді в це́ркві; і той бі помава́я їм, і пребива́ше нім.
22
и шьдъ же не можаше гlти. къ нимъ. и разUмэша. яко видэниѥ видэ. въ цр7кви. и бэ помавая имъ. и пребываше нэмъ.
23
І бисть я́ко іспо́лнишася дні́є слу́жби єго́, і́де в дом свой.
23
и быc яко испълнишасz дн7ьѥ слUжьбы ѥго. иде въ домъ свои.
24
(Зач. 3) По сих же днех зача́т Єлисаве́т, жена́ єго́, і тая́шеся мі́сяць п'ять, глаго́лющи:
24
по сихъ же дн7ьхъ. зачатъ елисавеfь жена ѥго. и таяшесz. пzть мц7ь. глщ7и.
25
я́ко та́ко мні сотвори́ Госпо́дь во дні, в ня́же призрі́ от’я́ти поноше́ніє моє́ в челові́ціх.
25
яко тако сътвори мнэ Gь. въ дн7и въ ня же призри. отzти поношениѥ моѥ. въ члв7цхъ.
26
В мі́сяць же шести́й по́слан бисть А́нгел Гавриї́л от Бо́га во град Галиле́йський, єму́же і́м'я Назаре́т,
26
въ шестыи же. мcць. посланъ быc анGлъ гаврилъ t б7а. въ градъ галилеискъ. ѥмU же имя назареfь.
27
к Ді́ві обруче́нній му́жеві, єму́же і́м'я Іо́сиф, от до́му Дави́дова; і і́м'я Ді́ві Маріа́м.
27
къ дв7э обрUченэи мUжеви. ѥмU же иосифъ. t домU дв7дова. и имя ѥи дв7а мр7ия.
28
І вшед к Ней А́нгел рече́: ра́дуйся, Благода́тная! Госпо́дь с Тобо́ю, благослове́нна Ти в жена́х.
28
и въшьдъ къ нѥи анGлъ рече. радUисz блгdтьная Gь съ тобою. Блн7а ты ѥси въ женахъ.
29
Она́ же ви́дівши смути́ся о словесі́ єго́ і помишля́ше, каково́ бу́деть цілова́ніє сіє́.
29
она же слышавъши. съмzтесz о словеси. и помышляше въ себе. како бUдеть цэлованиѥ се.
30
І рече́ А́нгел Єй: не бо́йся, Маріа́м! Обріла́ бо єси́ благода́ть у Бо́га.
30
и рече ѥи анGлъ. не боисz мр7ие. обрэте блгdть. t б7а.
31
І се зачне́ши во чре́ві, і роди́ши Си́на, і нарече́ши і́м'я Єму́ Ісу́с.
31
и се зачьнъши въ чревэ. и родиши сн7ъ. и наречеши имя ѥмU iс7.
32
Сей бу́деть ве́лій, і Син Ви́шняго нарече́ться; і дасть Єму́ Госпо́дь Бог престо́л Дави́да, отця́ Єго́;
32
съ бUдеть велии. и сн7ъ вышьняго. наречетьсz. и дасть ѥмU Gь б7ъ престолъ дв7да оц7а ѥго.
33
і воцари́ться в дому́ Іа́ковлі во ві́ки, і Ца́рствію Єго́ не бу́деть конця́.
33
и въселитьсz въ домU ияковли въ вэкы. и цр7ствию ѥго нэсть коньца.
34
Рече́ же Маріа́м ко А́нгелу: ка́ко бу́деть сіє́, іді́же му́жа не зна́ю?
34
рече же мр7ия къ анGлU. како бUдеть се мънэ. иде мUжа не знаю.
35
І отвіща́в А́нгел рече́ Єй: Дух Святи́й на́йдеть на Тя, і си́ла Ви́шняго осіни́ть Тя; ті́мже і ражда́ємоє Свя́то нарече́ться Син Бо́жий:
35
и tвэщавъ анGлъ рече ѥи. д¦ъ с™ъ наидеть на тz. и сила вышьняаго осэнить тz. тэмь же и ѥже родитьсz. с™о наречетьсz сн7ъ б9ии.
36
і се, Єлисаве́т, ю́жика Твоя́, і та зача́т си́на в ста́рості своє́й, і сей мі́сяць шести́й єсть єй нарица́ємій непло́ди;
36
и се елисавеfь. Uжика твоя. и та зачатъ сн7а въ старость свою. и се мcць шестыи ѥсть ѥи. нарицаѥмэи неплодъви.
37
я́ко не ізнемо́жеть у Бо́га всяк глаго́л.
37
яко не изнеможеть отъ б7а. всzкъ гlъ.
38
Рече́ же Маріа́м: се Раба́ Госпо́дня; бу́ди Мні по глаго́лу твоєму́. І оти́де от Нея́ А́нгел.
38
и рече мр7ия. се раба гн7я. бUди мнэ по гlU твоѥмU. и tиде t нея анGлъ.
39
(Зач. 4) Воста́вши же Маріа́м во дні ти́я, і́де в го́рняя со тща́нієм, во град Іу́дов;
39
Въ оны дн7и. въставъши мр7иа. иде въ горU съ тъщаниѥмь въ градъ июдовъ.
40
і вни́де в дом Заха́ріїн, і цілова́ Єлисаве́т.
40
и въниде въ домъ захариинъ. и цэлова елисавеfь
41
І бисть я́ко усли́ша Єлисаве́т цілова́ніє Марі́їно, взигра́ся младе́нець во чре́ві єя́; і іспо́лнися Ду́ха Свя́та Єлисаве́т,
41
и быc. яко Uслыша елисаветь. цэлованиѥ мр7иино. възыграсz младеньць радощами въ чревэ ѥя. и исплънисz д¦мь елисавеfь.
42
і возопи́ гла́сом ве́ліїм, і рече́: благослове́нна Ти в жена́х, і благослове́н плод чре́ва Твоєго́!
42
и възпи гласъмь великъмь и рече. блcна ты въ женахъ. и блcнъ плодъ Uтробы твоѥя.
43
І отку́ду мні сіє́, да при́йдеть Ма́ти Го́спода моєго́ ко мні?
43
и отъкUдU се мнэ. да приде м™и Gа моѥго. къ мнэ.
44
Се бо, я́ко бисть глас цілова́нія Твоєго́ во у́шію моє́ю, взигра́ся младе́нець ра́дощами во чре́ві моє́м.
44
се бо яко быc глаc цэлования твоѥго въ Uшию моѥю. възыграсz младеньць. радощами въ Uтробэ моѥи.
45
І блаже́нна Ві́ровавшая, я́ко бу́деть соверше́ніє глаго́ланним Єй от Го́спода.
Взи́де же і Іо́сиф от Галиле́ї, із гра́да Назаре́та, во Іуде́ю, во град Дави́дов, і́же нарица́ється Вифлеє́м, зане́ би́ти єму́ от до́му і оте́чества Дави́дова,
4
възиде же иосифъ t галилея града иазаретьскаго. въ иUдею въ градъ дв7двъ. иже нарицаѥтьсz виfлеомъ. занѥ бэ t домU и отьчьства дв7два.
5
написа́тися с Марі́єю обруче́ною єму́ жено́ю, су́щею непра́здною.
і се вам зна́меніє: обря́щете Младе́нця пови́та, лежа́ща в я́слех.
12
и се вамъ знамениѥ. обрzщете младеньць. повитъ лежащь въ ясльхъ.
13
І внеза́пу бисть со А́нгелом мно́жество вой небе́сних, хва́лящих Бо́га і глаго́лющих:
13
и вънезапU быc съ анGлмь. множьство вои нб7сныихъ. хвалzщиихъ б7а и гlщь.
14
сла́ва в ви́шніх Бо́гу, і на землі́ мир, во челові́ціх благоволе́ніє.
14
Слава въ вышьнихъ бо7µ и на земли миръ. въ члв7цхъ бlговолѥниѥ.
15
І бисть, я́ко отидо́ша от них на не́бо А́нгели, і челові́ци па́стиріє рі́ша друг ко дру́гу: пре́йдем до Вифлеє́ма і ви́дим глаго́л сей би́вший, єго́же Госпо́дь сказа́ нам.
15
и быc ѥгда tидоша t нихъ анGли на нбо7. и члв7ци пастыри рекоша дрUгъ къ дрUгU. преидэмъ Uбо въ виfлеомъ. и видимъ глаc сь бывъшии. иже Gь съказа намъ.
16
І прийдо́ша поспі́шшеся, і обріто́ша Маріа́м же і Іо́сифа, і Младе́нця лежа́ща во я́слех.
16
и придоша подвигъшесz. и обрэтоша мр7ию же иосифа. и младеньць лежащь въ ясльхъ.
17
Ви́дівше же сказа́ша о глаго́лі глаго́ланнім їм о Отроча́ті Сем.
17
и видэвъшеи же. съказаша о гlанэмь имъ отрочатэ семь.
18
І всі сли́шавшії диви́шася о глаго́ланних от па́стирей к ним.
18
и вси слышавъше и дивишасz. о гlаныхъ t пастырь къ нимь.
19
Маріа́м же соблюда́ше вся глаго́ли сія́, слага́ющи в се́рдці Своє́м.
19
мария же съблюдаше вьсz гlы сия. сълагающи въ с®ци своѥмь. Въ оно времz.
20
(Зач. 6) І возврати́шася па́стиріє, сла́в’яще і хва́ляще Бо́га о всіх, я́же сли́шаша і ви́діша, я́коже глаго́лано бисть к ним.
20
възвратишасz пастыри хвалzще и славzще б7а. о всэхъ яже слышаша и видэша. яко же гlно быc къ нимь.
21
І єгда́ іспо́лнишася осьм дній, да обрі́жуть Єго́, і нареко́ша і́м'я Єму́ Ісу́с, нарече́нноє А́нгелом пре́жде да́же не зача́тся во чре́ві.
21
и ѥгда испълнишасz. }. дн7ии. да обрэжють. и нарекоша имz ѥмU iс7. нареченое анGлмь преже даже не зачатъсz въ чревэ. Въ оно+.
22
І єгда́ іспо́лнишася дні́є очище́нія єю́, по зако́ну Моїсе́йову, (Зач. 7) вознесо́ста Єго́ во Ієрусали́м, поста́вити Єго́ пред Го́сподем,
22
изведоста родителя отроча iс7а. въ иеrлмъ. поставити и предь гм7ь.
вся́ка дебр іспо́лниться, і вся́ка гора́ і холм смири́ться; і бу́дуть стро́потная в пра́вая, і о́стрії в путі́ гла́дкі;
5
всzка дьбрь испълнитъсz. и всzка гора и хълмъ съмэритьсz. и бUдUть стръпътьная въ права. и острия въ пUти гладъдъкы
6
і у́зрить вся́ка плоть спасе́ніє Бо́жиє.
6
и Uзрить всzка плъть. сп7сениѥ б9иѥ.
7
Глаго́лаше же ісходя́щим наро́дом крести́тися от него́: порожде́нія єхи́днова! Кто сказа́ вам біжа́ти от гряду́щаго гні́ва?
7
гlаша же исходzщимъ народомъ. кр7ститисz t нѥго. Ищадиz ехиднова. къто съказа вамъ. бэжати t грzдUщааго гнэва.
8
Сотворі́те у́бо плоди́ досто́йни покая́нія, і не начина́йте глаго́лати в себі́: отця́ і́мами Авраа́ма. Глаго́лю бо вам, я́ко мо́жеть Бог от ка́менія сего́ воздви́гнути ча́да Авраа́му.
8
сътворите Uбо плоды достоины покаянию. и не начинаите гlати въ себэ. оц7а имамъ авраама. гlю бо вамъ. яко можеть б7ъ. t камения сего въздвигнUти чада авраамU.
9
Уже́ бо і сіки́ра при ко́рені дре́ва лежи́ть: вся́ко у́бо дре́во, не творя́щеє плода́ добра́, посіка́ється і во огнь вмета́ється.
9
Uже бо и секыра при корении древа лежить. всzко Uбо древо не творzщеѥ плода добра. посэкають ѥ и въ огнь въмещють ѥ.
10
І вопроша́ху єго́ наро́ди, глаго́люще: что у́бо сотвори́м?
10
въпрашаахU же и народи гlюще. Uчителю что сътворимъ.
11
Отвіща́в же глаго́ла їм: імі́яй дві ри́зі, да пода́сть не іму́щему, і імі́яй бра́шна, та́кожде да твори́ть.
11
tвэщавъ же гlа имъ. Имэяи двэ ризи подасть неимUщUмU. имѥяи брашьна тако же да творить.
12
Прийдо́ша же і ми́тарі крести́тися от него́, і рі́ша к нему́: учи́телю, что сотвори́м?
12
придоша же и мытаре кр7ститъсz. и рекоша къ нѥмU. Uчителю. что сътворимъ.
13
Он же рече́ к ним: нічто́же бо́ліє от повелі́ннаго вам творі́те.
13
онъ же рече къ нимъ. ничто же боле повелэнааго вамъ творите.
14
Вопроша́ху же єго́ і во́їни, глаго́люще: і ми что сотвори́м? І рече́ к ним: ні кого́же оби́діте, ні оклеветава́йте, і дово́льни бу́діте обро́ки ва́шими.
14
ВъпрашаахU же и воини гlюще. и мы что сътворимъ. и рече къ нимъ. никого же не обидите. ни оклеветаите. и довълни бUдете оброкы вашими.
15
Ча́ющим же лю́дем і помишля́ющим всім в сердця́х свої́х о Іоа́нні, єда́ той єсть Христо́с,
отвіщава́ше Іоа́нн всім, глаго́ля: аз у́бо водо́ю креща́ю ви, гряде́ть же Крі́плій мене́, Єму́же нісьм досто́їн отріши́ти реме́нь сапогу́ Єго́; Той ви крести́ть Ду́хом Святи́м і огне́м;
16
tвэща же имъ иw7нъ гlя. азъ Uбо кр7щаю вы водою. идеть же крэплии мене. ѥмU же нэсмь достоинъ tрэшити ремене сапогU ѥго. тъ вы кр7стить дх7мь с™ыимь и wгньмь.
17
Єму́же лопа́та в руку́ Єго́, і отреби́ть гумно́ Своє́, і собере́ть пшени́цю в жи́тницю Свою́, пле́ви же сожже́ть огне́м негаса́ющим.
17
ѥмU же лопата въ рUцэ ѥго. и потребить гUмьно своѥ. и събереть пьшеницю свою. а плевы съжьжеть огньмь негасимымь.
18
Мно́га же у́бо і і́на, утіша́я благовіствова́ше лю́дем.
18
многа же ина бlговэствUя гlаше къ людьмъ.
19
(Зач. 10) І́род же четвертовла́стник, облича́єм от него́ о Іродіа́ді, жені́ бра́та своєго́, і о всіх, я́же сотвори́ зла́я І́род,
19
Иродъ же четврьтовластьникъ обличаѥмь имь о иродиядэ женэ брата своѥго и о вьсемь зълэ ѥже сътвори иродъ.
20
приложи́ і сіє́ над всі́ми, і затвори́ Іоа́нна в темни́ці.
20
приложи и се надъ вьсэми и заклепе иоана въ тьмьници.
21
Бисть же єгда́ крести́шася всі лю́діє, і Ісу́су кре́щшуся і моля́щуся, отве́рзеся не́бо,
21
бысть же ѥгда крьстишz сz вьси людиѥ исусу крьщьшу сz и молzщу сz отъврьзе сz небо
22
і сни́де Дух Святи́й тіле́сним о́бразом, я́ко го́луб, Нань; і глас с небесе́ бисть, глаго́ля: Ти єси́ Син Мой Возлю́бленний, о Тебі́ благоволи́х.
22
и съниде духъ свzтыи тэлесьныимъ зракъмь яко голѫбь на нь. и гласъ съ небесе бысть глаголѩ: ты ѥси сынъ мои възлюблѥныи. о тебэ благоволихъ.
23
(Зач. 11) І Той бі Ісу́с я́ко літ три́десять начина́я, сий, я́ко мним, Син Іо́сифов, Ілі́єв,
поі́стинні же глаго́лю вам: мно́гі вдови́ці бі́ша во дні Іліїни́ во Ізра́їлі, єгда́ заключи́ся не́бо три лі́та і мі́сяць шесть, я́ко бисть глад вели́к по всей землі́;
25
въ истинU же гlю вамъ. яко многы въдовица быша въ дн7и илиины въ изlи. ѥгда затворисz нб7о. три лэѹ. и. ѕ7. мcць. яко быc гладъ по всеи земли.
26
і ні ко єди́ной їх по́слан бисть Ілія́, то́кмо в Саре́пту Сидо́нськую к жені́ вдови́ці.
26
и ни къ ѥдинои же ихъ посланъ быc илия. тъкмо въ сареfтU сидоньскUю. къ женэ въдовици.
27
І мно́зі прокаже́нні бі́ху при Єліссе́ї проро́ці во Ізра́їлі; і ні єди́н же от них очи́стися, то́кмо Неєма́н Сиріяни́н.
27
и мнози бzхU прокажени въ изlи. при елисеи прbрци. и ни ѥдинъ же оҴ нихъ очистисz тъкмо иееманъ сюрьскыи.
28
І іспо́лнишася всі я́рости в со́нмищі, сли́шавшії сія́;
28
и. испълнишасz вси ярости. на съньмищихъ слышащеи.
29
і воста́вше ізгна́ша Єго́ вон із гра́да, і ведо́ша Єго́ до верху́ гори́, на не́йже град їх со́здан бя́ше, да би́ша Єго́ низри́нули;
29
и въставъше изгънаша из града. и ведоша и до вьрхU горы. на нѥи же градъ ихъ създанъ бzше. да быша и низьринUли.
30
Он же проше́д посреді́ їх, ідя́ше.
30
онъ же прошьдъ посредэ ихъ идzаше.
31
(Зач. 15) І сни́де в Капернау́м, град Галиле́йський; і бі учя́ їх в субо́ти.
31
И въниде въ капернаумъ въ градъ галилеискъ. и бэ учz въ сѫботы
32
І ужаса́хуся о уче́нії Єго́, я́ко со вла́стію бі сло́во Єго́.
32
и ужасаахѫ сz учении ѥго яко съ властиѭ бэ слово ѥго.
33
І в со́нмищі бі челові́к іми́й ду́ха бі́са нечи́ста, і возопи́ гла́сом ве́ліїм,
33
и въ съборищи бэ чловэкъ имы духъ бэса нечиста. и възъпи гласъмь велиѥмь
34
глаго́ля: оста́ви, что нам і Тебі́, Ісу́се Назаря́нине, прише́л єси́ погуби́ти нас; вім Тя, кто єси́, Святи́й Бо́жий.
І запрети́ єму́ Ісу́с, глаго́ля: премолчи́ і ізи́ди із него́. І пове́рг єго́ біс посреді́, ізи́де із него́, ніка́коже вреди́в єго́.
35
и запрэти ѥму исусъ глаголѩ: прэмлъчи и изиде из нѥго. и повергъ и бэсъ по срэдэ и изиде нз нѥго ни како же не врэждь ѥго.
36
І бисть у́жас на всіх, і стяза́хуся, друг ко дру́гу глаго́люще: что сло́во сіє́, я́ко вла́стію і си́лою вели́ть нечи́стим духово́м, і ісхо́дять?
36
и бысть ужасъ на вьсэхъ. и сътzзаахѫ сz другъ къ другу глаголѭще: чьто ѥсть слово се яко властиѭ и силоѭ велить нечистыимъ духомъ и исходzть;
37
(Зач. 16) І ісхожда́ше глас о Нем во вся́ко мі́сто страни́.
37
И исхождааше шумъ о нѥмь въ вьсяко мэсто страны.
38
Воста́в же із со́нмища, вни́де в дом Си́монов; те́ща же Си́монова бі одержи́ма огне́м ве́ліїм; і моли́ша Єго́ о ней.
38
въставъ же из съньмища въниде въ домъ симоновъ. тьща же симоня бэ одрьжима огньмь велиѥмь и молишz и о неи.
39
І став над не́ю, запрети́ огню́, і оста́ви ю; а́біє же воста́вши служа́ше їм.
39
и ставъ надъ неѭ запрэти огню. и остави ѭ. абиѥ же въставъши же служааше имъ.
40
Заходя́щу же со́лнцю, всі, єли́ці імі́яху боля́щия неду́ги разли́чними, привожда́ху їх к Нему́; Он же на єди́наго коєго́ждо їх ру́ці возло́ж, ісціля́ше їх.
40
заходzщу же слъньцу вьси ѥлико имэахѫ болzщzѩ недѫгы различьны привождаахѫ ѩ къ нѥму. онъ же на когожьдо ихъ рѫкѫ възложь исцэляаше ѩ.
41
Ісхожда́ху же і бі́си от мно́гих, вопію́ще і глаго́люще, я́ко Ти єси́ Христо́с, Син Бо́жий. І запреща́я не дая́ше їм глаго́лати, я́ко ві́дяху Христа́ Самаго́ су́ща.
41
исхождаахѫ же и бэси отъ мъногъ въпиѭще и глаголѭще яко ты ѥси христосъ сынъ божии. и запрэщаѩ не даяаше имъ глаголати. яко вэдяахѫ христа самого сѫща.
42
Би́вшу же дні, ізше́д іде́ в пу́сто мі́сто; і наро́ди іска́ху Єго́, і прийдо́ша к Нему́, і удержава́ху Єго́, да би не отше́л от них.
42
бывъшу же дьни ишьдъ иде въ пµсто мэсто и народи искаахѫ ѥго и придошz до нѥго. и дрьжаахѫ и да не бы отъшьлъ отъ нихъ.
43
Он же рече́ к ним: я́ко і други́м градово́м благовісти́ти Мі подоба́єть Ца́рствіє Бо́жиє, я́ко на се по́слан єсьм.
43
онъ же рече имъ яко и другыимъ градомъ подобаѥть ми благовэстити царьствиѥ божиѥ. яко на се посъланъ ѥсмь.
44
І бі пропові́дая на со́нмищих Галиле́йських.
44
и бэ проповэдаѩ на съньмищихъ галилеисцэхъ.
Глава 5
1
(Зач. 17) Бисть же належа́щу Єму́ наро́ду, да би́ша сли́шали сло́во Бо́жиє, і Той бі стоя́ при є́зері Геннисаре́тсті,
1
Бысть же належzщу ѥму народу да бышz слышали слово божиѥ и тъ бэ стоѩ при ѥзерэ генисаретьсцэ.
2
і ви́ді два корабля́ стоя́ща при є́зері; ри́баріє же отше́дше от нею́, ізмива́ху мре́жі.
2
и видэ дъва корабица стоѩща при ѥзерэ. рыбари же отъшьдъше отъ нѥю плакаахѫ мрэжz своѩ.
3
Вліз же в єди́н от кораблю́, і́же бі Си́монов, моли́ єго́ от землі́ отступи́ти ма́ло; і сід уча́ше із корабля́ наро́ди.
3
вълэзъ же въ ѥдинъ отъ корабицу иже бэ симоновъ моли и оть землѩ отъстѫпити мало. и сэдъ учааше ис корабля народы.
4
Я́коже преста́ глаго́ля, рече́ к Си́мону: поступи́ во глубину́, і вве́рзіте мре́жі ва́ша в лови́тву.
І отвіща́в Си́мон рече́ Єму́: Наста́вниче, об нощ всю тру́ждшеся, нічесо́же я́хом; по глаго́лу же Твоєму́ вве́ргу мре́жу.
5
и отъвэщавъ симонъ рече ѥму: наставьниче об нощь вьсѭ труждьше сz ни чесо же не ѩхомъ. по глаголу же твоѥму въврьжемъ мрэжѫ.
6
І се сотво́рше, я́ша мно́жество риб мно́го, протерза́шеся же мре́жа їх.
6
и се сътворьше обzшz мъножьство рыбъ мъного. прэтрьзаахѫ же сz мрэжz ихъ.
7
І поману́ша прича́стником, і́же бі́ху во друзі́м кораблі́, да прише́дше помо́гуть їм; і прийдо́ша, і іспо́лниша о́ба корабля́, я́ко погружа́тися ї́ма.
7
и поманѫшz причzстьникомъ иже бэахѫ въ друзэмь коравли да пришьдъше помогѫть имъ. и придошz и наплънишz оба корабля яко погрѫжати сz има.
8
Ви́дів же Си́мон Петр, припаде́ к колі́нома Ісу́совома, глаго́ля: ізи́ди от мене́, я́ко муж грі́шен єсьм, Го́споди.
8
видэвъ же симонъ петръ припаде къ колэнома исусовома глаголѩ: изиди отъ мене яко мѫжъ грэшьнъ ѥсмь господи.
9
У́жас бо одержа́ше єго́ і вся су́щия с ним, о лови́тві риб, я́же я́ша.
9
ужасъ бо одрьжааше и и вьсz иже бэахѫ съ нимь о ловитвэ рыбъ яже яшz.
10
Та́кожде же Іа́кова і Іоа́нна, си́на Зеведе́йова, я́же бі́ста обе́щника Си́монові. І рече́ к Си́мону Ісу́с: не бо́йся, отсе́лі бу́деши челові́ки лов'я́.
10
такожде же иакова и иоана сына зеведеова яже бэсте обьщьника симонови. и рече къ симону исусъ: не бои сz отъ селэ чловэкы бѫдеши ловz.
11
І ізвле́кше [о́ба] корабля́ на зе́млю, оста́вльше вся, вслід Єго́ ідо́ша.
11
и извезъше корабля на землѭ и оставльше вьсе въслэдъ ѥго идошz.
12
(Зач. 18) І бисть єгда́ бі Ісу́с во єди́ном от градо́в, і се муж іспо́лнь прокаже́нія; і ви́дів Ісу́са, пад ниць, моля́ся Єму́, глаго́ля: Го́споди, а́ще хо́щеши, мо́жеши м'я очи́стити.
12
И бысть ѥгда бысть въ ѥдиномь отъ градъ и се мѫжь исплънь прокажения. и видэвъ исуса падъ ниць моли сz ѥму глаголѩ: господи аще хощеши можеши мz очистити.
13
І просте́р ру́ку, косну́ся єго́, рек: хощу́, очи́стися; і а́біє прока́за оти́де от него́.
13
и простьръ рѫкѫ коснѫ и рекъ: хощѫ очисти сz. абиѥ проказа отиде отъ нѥго.
14
І Той запові́да єму́ ні кому́же пові́дати; но шед покажи́ся ієре́йові, і принеси́ о очище́нії твоє́м, я́коже повелі́ Моїсе́й, во свиді́тельство їм.
14
и тъ запрэти ѥму ни кому же не глаголати. нъ шьдъ покажи сz иереови и принеси о очищении своѥмь якоже повелэ моµѶси въ съвэдэтольство имъ.
15
Прохожда́ше же па́че сло́во о Нем; і схожда́хуся наро́ди мно́зі сли́шати і ціли́тися от Него́ от неду́г свої́х.
15
прохожааше же паче слово о нѥмь. и сънимаахѫ сz народи мънози слышати и цэлити сz отъ нѥго отъ недѫгъ своихъ.
16
Той же бі отходя́ в пусти́ню і моля́ся.
16
тъ же бэ отъходz въ пустынѭ и молz сz.
17
(Зач. 19) І бисть во єди́н от дній, і Той бі учя́; і бі́ху сідя́ще фарисе́є і законоучи́теліє, і́же бі́ху пришли́ от вся́кия ве́сі Галиле́йськия, і Іуде́йськия, і Ієрусали́мськия; і си́ла Госпо́дня бі ісціля́ющи їх;
17
И бысть въ ѥдинъ отъ дьнии и тъ бэ учz и бэахѫ сэдzще фарисеи и законоучителѥ иже бэахѫ пришьли отъ вьсякоѩ вьси галилеискы и иудеискы и отъ иѥрусалима. и сила господня бэ цэлити ѩ.
18
і се му́жіє нося́ще на одрі́ челові́ка, і́же бі разсла́блен, і іска́ху внести́ єго́ і положи́ти пред Ним;
18
и се мѫжи носzще на одрэ чловэка иже бэ ослаблѥнъ. и искаахѫ вънести и и положити прэдъ нимь.
19
і не обрі́тше куді́ внести́ єго́ наро́да ра́ди, взлі́зше на храм, сквозі́ скуде́ли [кров скуде́льний] низві́сиша єго́ со одро́м на среду́ пред Ісу́са.
19
и не обрэтъше кUдU вънести его. народа ради. възлэзъше на храминU. сквозэ скѫ- дэльникъ. низъвэсишz и съ ложьмь прэдъ iс7а.
20
І ви́дів ві́ру їх, рече́ єму́: челові́че, оставля́ютьтіся грісі́ твої́.
20
и видэвъ вэрU ихъ рече ѥмU. члв7че tпѫщають ти сz грэси твои.
21
І нача́ша помишля́ти кни́жници і фарисе́є, глаго́люще: кто єсть Сей, І́же глаго́леть хули́, кто мо́жеть оставля́ти гріхи́, то́кмо єди́н Бог?
21
и начzшz помышлzти въ собэ. кънижьници и фарисэи гlюще. къто ѥсть сь иже гlѥть хUлU. къто може tпUщати грэхы. тъкмо ѥдинъ б7ъ.
22
Разумі́в же Ісу́с помишле́нія їх, отвіща́в рече́ к ним: что помишля́єте в сердця́х ва́ших?
22
разUмэвъ же iс7ъ помышления ихъ. и tвэщавъ же рече имъ. чьто помышлzѥте въ ср7дцихъ вашихъ.
23
Что єсть удо́біє, рещи́: оставля́ютьтіся грісі́ твої́? Іли́ рещи́: воста́ни і ходи́?
23
чьто ѥстъ Uдобэѥ рещи ослабленомU. tпUщають ти сz грэси твои. или рещи въстани и ходи.
24
Но да уві́сте, я́ко власть і́мать Син Челові́чеський на землі́ отпуща́ти гріхи́, (рече́ разсла́бленному:) тебі́ глаго́лю: воста́ни і возьми́ одр твой, і іди́ в дом твой.
24
нъ да Uвэсте яко власть имать сн7ъ члв7чьскыи на земли tпUщати грэхы. рече же ослабленомU тебэ гlю. въстани и възьми ложе своѥ. и иди въ домъ свои.
25
І а́біє воста́в пред ни́ми, взем, на не́мже лежа́ше, і́де в дом свой, сла́в'я Бо́га.
25
и абиѥ въставъ прэдъ ними. възьмъ на немь же лежааше. и иде въ домъ свои славz б7а. и Uжасъ приятъ я вьсz. и славлzахU б7а.
26
І у́жас прия́т всіх, і сла́вляху Бо́га; і іспо́лнишася стра́ха, глаго́люще, я́ко ви́діхом пресла́вная днесь.
26
и испълнишz сz страхъмь гlюще. яко видэхомъ дивьна дн7ьсь.
27
(Зач. 20) І посе́м ізи́де, і узрі́ митаря́ і́менем Леві́ю, сідя́ща на ми́тниці, і рече́ єму́: іди́ по Мні.
27
прэходz iс7ъ. видэ члк7а мытарz. именьмь левгию сэдzщz на мытьници. и рече ѥмU иди по мънэ.
28
І оста́вль вся, воста́в вослі́д Єго́ і́де.
28
и оставивъ вьсz. въставъ въ слэдъ ѥго иде.
29
І сотвори́ учрежде́ніє ве́ліє Леві́й Єму́ в дому́ своє́м; і бі наро́д митаре́й мног, і іні́х, і́же бя́ху с ним возлежа́ще.
29
и сътвори чрежениѥ велиѥ левги ѥмU въ домU своемь. и бэ народъ мъногъ. мьздьникъ. и инэхъ иже не бzхU съ ними възлежzще.
30
І ропта́ху кни́жници на Него́ і фарисе́є, ко ученико́м Єго́ глаго́люще: почто́ с митарі́ і грі́шники я́сте і піє́те?
30
и ръптахU кънижьници ихъ и фарисэи. къ Uченикомъ ѥго гlюще. почьто съ мьздьникы и грэшьникы. ѥсть и пиѥть.
31
І отвіща́в Ісу́с рече́ к ним: не тре́бують здра́вії врача́, но боля́щії;
не прийдо́х призва́ти пра́ведних, но грі́шния в покая́ніє.
32
не придохъ бо призъватъ правьдьникъ. нъ грэшьникъ въ покааниѥ.
33
(Зач. 21) Они́ же рі́ша к Нему́: почто́ ученици́ Іоа́ннови постя́ться ча́сто і моли́тви творя́ть, та́кожде і фарисе́йстії, а Твої́ ядя́ть і пію́ть?
33
они же рекошz къ нѥму: по чьто ученици иоанови постzть сz чzсто и молитвы творzть такожде и фарисеистии а твои эдzть и пиѭть;
34
Он же рече́ к ним: єда́ мо́жете сини́ бра́чния, до́ндеже жени́х с ни́ми єсть, сотвори́ти пости́тися?
34
онъ же рече къ нимъ: ѥда можете сыны брачьныѩ. доньдеже женихъ ѥсть съ ними сътворити постити сz;
35
При́йдуть же дні́є, єгда́ от'я́т бу́деть от них жени́х, і тогда́ постя́ться в ти́я дні.
35
придѫть же дьние ѥгда отъѩтъ бѫдеть отъ нихъ женихъ тъгда постzть сz въ ты дьни.
36
Глаго́лаше же і при́тчу к ним, я́ко нікто́же приставле́нія ри́зи но́ви приставля́єть на ри́зу ве́тху; а́ще ли же ні, і но́вую раздере́ть, і ве́тсій не согласу́єть є́же от но́ваго.
36
глаголааше же и притъчѫ къ нимъ яко ни кто же приставлѥния ризы новы не приставляѥть на ризѫ ветъхѫ. аще ли же ни новѫѭ раздьреть и ветъсэи не приключить сz приставлѥниѥ ѥже отъ новааго.
37
І нікто́же влива́єть вина́ но́ва в мі́хи ве́тхі; а́ще ли же ні, расто́ргнеть но́воє вино́ мі́хи, і само́ ізліє́ться, і мі́сі поги́бнуть;
37
и ни кто же не въливаѥть вина нова въ мэхы ветъхы. аще ли же ни просадить вино новое мэхы. и то пролэѥть сz и мэси погыбнµть.
38
но вино́ но́воє в мі́хи но́ви влива́ти [подоба́єть]; і обоя́ соблюду́ться.
38
нъ вино новоѥ въ мэхы новы въливати и обоѥ съблюдеть сz.
(Зач. 24) Ізше́д с ни́ми, ста на мі́сті ра́вні; і наро́д учени́к Єго́, і мно́жество мно́го люде́й от всея́ Іуде́ї і Ієрусали́ма і помо́рія Ти́рська і Сидо́нська,
17
iсъшедъ съ нiми. ста на мэстэ равьнэ. и народъ Uченико ѥго. и много множество людии. t всеz жидовескиz. ѥrслма. i помориz. тµрьска i сидоньска.
18
і́же прийдо́ша послу́шати Єго́ і ісціли́тися от неду́г свої́х, і стра́ждущії от дух нечи́стих; і ісціля́хуся.
18
иже придоша послUшатъ ѥго. и ицэлитисz t недUгъ своихъ. и стражюще t д¦ъ нечистыихъ. и ицэляхUсz.
19
І весь наро́д іска́ше прикаса́тися Єму́; я́ко си́ла от Него́ ісхожда́ше і ісціля́ше вся.
19
и вьсь народъ. искаше прикасатисz ѥмь. яко сила из нѥго исхожаше и цэляше всz.
20
І Той возве́д о́чі Свої́ на ученики́ Своя́, глаго́лаше: блаже́нні ни́щії ду́хом, я́ко ва́ше єсть Ца́рствіє Бо́жиє.
20
и тъ възведъ очи свои на Uченикы своя глаголааше. Бл9ни нищии д¦мь. яко ваше ѥсть цр7ствиѥ б9иѥ.
благослові́те клену́щия ви, і молі́теся за творя́щих вам оби́ду.
28
благословите кльнѫщzѩ вы. молите сz за творzщzѩ вамъ обидѫ.
29
Бію́щему тя в лани́ту, пода́ждь і другу́ю; і от взима́ющаго ті ри́зу, і срачи́цю не возбрани́.
29
биѭщуу му тz въ ланитѫ подаи и другѫѭ. и отъѥмлѭщуу му тебэ ризѫ и срачицz не възбрани.
30
Вся́кому же прося́щему у тебе́, дай; і от взима́ющаго твоя́, не істязу́й.
30
вьсякому же просzщууму у тебе даи и отъ отъѥмлѭщааго твоя не истzзаи.
31
(Зач. 26) І я́коже хо́щете да творя́ть вам челові́ци, і ви творі́те їм та́кожде.
31
яко хощете да творѭ вамъ члbвци и вы творите имъ тако же.
32
І а́ще лю́бите лю́б'ящия ви, ка́я вам благода́ть єсть? І́бо і грі́шници лю́б'ящия їх лю́б'ять.
32
аще любите любzщая вы. кая вамъ хвала ѥсть. ибо грэшьници любzщиихъ любzть.
33
І а́ще благотворите́ благотворя́щим вам, ка́я вам благода́ть єсть? І́бо і грі́шници то́жде творя́ть.
33
и аще бlготворите. бlготворzщиимъ вамъ. кая вамъ хвала ѥсть. ибо грэшьници то же творzтъ.
34
І а́ще взайм даєте́, от ни́хже ча́єте восприя́ти, ка́я вам благода́ть єсть, і́бо і грі́шници грі́шником взайм дава́ють, да воспри́ймуть ра́вная.
34
и аще въ заѥмъ даѥте. t нихъ же чzѥте въсприяти. кая вамъ хвала ѥсть. ибо грэшьници грэшьникомъ въ заѥмъ дають. да въсприимUть равьно.
35
Оба́че любі́те враги́ ва́ша, і благотворі́те, і взайм да́йте, нічесо́же ча́юще; і бу́деть мзда ва́ша мно́га, і бу́дете си́нове Ви́шняго; я́ко Той благ єсть на безблагода́тния [неблагода́рния] і зли́я.
35
обаче любите врагы ваша. и бlго творите. и въ заимъ даите. ничьсо же чающе. и бUдеть мьзда вашz мънога. и бUдете сн7ове вышьнzаго. яко тъ бlгъ ѥсть. на невъзблагодэтьныя. и зълыя.
36
Бу́діте у́бо милосе́рді, я́коже і Оте́ць ваш милосе́рд єсть.
36
бUдэте Uбо щедри. яко же и оц7ь вашь щедръ ѥсть.
37
(Зач. 27) І не суді́те, і не су́дять вам; (і) не осужда́йте, да не осужде́нні бу́дете; отпуща́йте, і отпу́стять вам;
37
не сѫдите да не сѫдzть вамъ. и не осѫждаите да не осѫдzть васъ. отъпущаите и отъпустzть вы.
38
да́йте, і да́сться вам; мі́ру добру́, натка́ну і потря́сну і прелива́ющуся дадя́ть на ло́но ва́ше; то́ю бо мі́рою, є́юже мі́рите, возмі́риться вам.
38
даите и дасть сz вамъ. мэрѫ добрѫ натъканѫ и потрѫсьнѫ и прэлияѭщѫ сz дадzть на лоно ваше. тоѭ бо мэроѫ ѥѭже мэрите възмэрить сz вамъ.
39
Рече́ же при́тчу їм: єда́ мо́жеть сліпе́ць сліпця́ води́ти? Не о́ба ли в я́му впаде́тася?
39
рече же притъчѫ имъ: еда можеть слэпьць слэпьца водити; не оба ли въ ямѫ въпадете сz;
40
Ність учени́к над учи́теля своєго́; соверше́н же всяк бу́деть, я́коже (і) учи́тель єго́.
Что же ви́диши суче́ць, і́же єсть во очесі́ бра́та твоєго́, бервна́ же, є́же єсть во очесі́ твоє́м, не чу́єши?
41
чьто же видиши сѫчьць иже ѥсть въ оцэ брата твоѥго а брьвьна ѥже ѥсть въ оцэ твоѥмь не чуѥши;
42
Іли́ ка́ко мо́жеши рещи́ бра́ту твоєму́: бра́те, оста́ви, да ізму́ суче́ць, і́же єсть во очесі́ твоє́м, сам су́щаго во очесі́ твоє́м бервна́ не ви́дя? Лицемі́ре, ізми́ пе́рвіє бервно́ із очесе́ твоєго́, і тогда́ про́зриши із'я́ти суче́ць із очесе́ бра́та твоєго́.
42
ли како можеши рещи брату твоѥму: брате остави да изьмѫ сѫчьць иже ѥсть въ оцэ твоѥмь самъ брьвьна въ оцэ твоѥмь не видz; лицемэре изьми прьвэѥ брьвьно изъ очесе твоѥго и тъгда прозрьиши изzти сѫчьць иже въ оцэ брата твоѥго.
нэсть бо дрэво добро творz плода зъла. ни дрэво зъло творz плода добра.
44
Вся́ко бо дре́во от плода́ своєго́ познає́ться; не от те́рнія бо че́шуть смо́кви, ні от купини́ є́млють гро́здія.
44
вьсяко бо дрэво отъ плода своѥго познаѥть сz. не отъ трьния бо чешѫть смокъви ни отъ кѫпины грозда объѥмлѭть.
45
Благи́й челові́к от блага́го сокро́вища се́рдця своєго́ ізно́сить благо́є; і злий челові́к от зла́го сокро́вища се́рдця своєго́ ізно́сить зло́є; от ізби́тка бо се́рдця глаго́лють уста́ єго́.
45
благыи чловэкъ отъ благааго съкровища срьдца своего износить благоѥ. и зълыи чловэкъ отъ зълааго съкровища срьдьца своѥго износить зълоѥ. отъ избытъка бо срьдьца глаголѭтъ уста ѥго.
46
(Зач. 28) Что же М'я зовете́: Го́споди, Го́споди, і не творите́, я́же глаго́лю?
46
Чьто же мz зовете господи господи а не творите яже глаголѭ;
47
Всяк гряди́й ко Мні і сли́шай словеса́ Моя́ і творя́ я, скажу́ вам, кому́ єсть подо́бен;
47
вьсякъ грzдыи къ мънэ и слышzи словеса моя и творz я съкажѫ вамъ кому ѥсть подобьнъ.
48
подо́бен єсть челові́ку зи́ждущу хра́мину, і́же іскопа́ і углуби́, і положи́ основа́ніє на ка́мені; наводне́нію же би́вшу, припаде́ ріка́ ко хра́мині той, і не мо́же поколеба́ти єя́; основана́ бо бі на ка́мені.
48
подобьнъ ѥсть чловэку зиждѫщу храминѫ. иже ископа и углѫби и положи основаниѥ на камени. наводию же бывъшу припаде рэка храминэ тои и не може двигнѫти ѥѩ. основана бо бэ на камени.
49
Сли́шавий же і не сотвори́вий подо́бен єсть челові́ку созда́вшему хра́мину на землі́ без основа́нія; к не́йже припаде́ ріка́, і а́біє паде́ся, і бисть разруше́ніє хра́мини тоя́ ве́ліє.
49
а слышавыи и не сътворь подобьнъ ѥсть чловэку съзъдавъшу храминѫ на земли без основания. ѥиже прирази сz рэка и абиѥ разори сz. и бысть раздрµшениѥ храмины тоѩ велиѥ.
Глава 7
1
Єгда́ же сконча́ вся глаго́ли Своя́ в слу́хи лю́дем, (Зач. 29) вни́де в Капернау́м.
Сли́шав же о Ісу́сі, посла́ к Нему́ ста́рці іуде́йськія, моля́ Єго́, я́ко да прише́д спасе́ть раба́ єго́.
3
слышавъ же о исусэ посъла къ нѥму старьцz иудеискы молz и да прищьдъ съпасеть раба ѥго.
4
Они́ же прише́дше ко Ісу́сові, моля́ху Єго́ то́щно, глаго́люще, я́ко досто́їн єсть, єму́же да́си сіє́;
4
они же пришьдъше къ исусµ моляахѫ и тъщьно глаголѭще яко достоинъ ѥсть ѥже аще даси ѥму.
5
лю́бить бо язи́к наш, і со́нмище той созда́ нам.
5
любить бо ѩзыкъ нашь и съборище тъ съзъда намъ.
6
Ісу́с же ідя́ше с ни́ми. І уже́ Єму́ не дале́че су́щу от хра́мини, посла́ к Нему́ со́тник дру́ги, глаго́ля Єму́: Го́споди, не дви́жися; нісьм бо досто́їн, да под кров мой вни́деши;
6
исусъ же идяаше съ ними. ѥще же ѥму не далече сѫщу отъ дому посъла къ нѥму сътьникъ другы глаголѩ: господи не движи сz. нэсмь бо достоинъ да подъ кровъ мои вънидеши.
7
ті́мже ні себе́ досто́йна сотвори́х прийти́ к Тебі́; но рци сло́во, і ісцілі́єть о́трок мой;
7
тэмьже ни себе достоина сътворихъ прити къ тебэ. нъ рьци словъмь и исцэълэѥть отрокъ мои.
8
і́бо і аз челові́к єсьм под влади́кою учине́н, імі́я под собо́ю во́їни; і глаго́лю сему́: іди́, і іде́ть; і друго́му: прийди́, і при́йдеть; і рабу́ моєму́: сотвори́ сіє́, і сотвори́ть.
8
ибо азъ чловэкъ ѥсмь подъ властели учинѥнъ имэѩ подъ собоѭ воины. и глаголѭ сему: иди и идеть. и другууму: приди и придеть. и рабу моѥму: сътвори се и сътворить.
9
Сли́шав же сія́ Ісу́с, чуди́ся єму́, і, обра́щся іду́щему по Нем наро́ду, рече́: глаго́лю вам, ні во Ізра́їлі толи́ки ві́ри обріто́х.
9
и слышавъ се исусъ чуди сz ѥму и обращь сz послэдуѭщуу му народу рече: глаголѭ вамъ ни въ израили толикы вэры обрэтохъ.
10
І возвра́щшеся по́сланії обріто́ша боля́щаго раба́ ісцілі́вша.
10
и възвращьше сz въ домъ посълании обрэтошz болzщааго раба исцэлэвъша.
11
(Зач. 30) І бисть посе́м, ідя́ше во град, нарица́ємий Наї́н; і с Ним ідя́ху ученици́ Єго́ мно́зі і наро́д мног.
11
идzше iс7ъ въ градъ нарицаѥмыи наинъ. и съ нимь идzахU Uченици ѥго и народъ мъногъ.
12
Я́коже прибли́жися ко врато́м гра́да, і се ізноша́ху уме́рша, си́на єдиноро́дна ма́тері своє́й, і та бі вдова́; і наро́д от гра́да мног с не́ю.
12
яко же приближишzсz къ вратомъ града. и се изношаахU Uмьръшь сн7ъ иночzдыи м™ри своѥи. и та бэ въдова. и народъ t града мъногъ бэ съ нею.
13
І ви́дів ю Госпо́дь, милосе́рдова о ней, і рече́ єй: не пла́чи.
13
и видэвъ ю Gь млrдова и рече ѥи. не плачисz.
14
І присту́пль косну́ся во одр; нося́щії же ста́ша; і рече́: ю́ноше, тебі́ глаго́лю, воста́ни!
14
и пристUпль коснUсz въ одръ. и носzщии же сташа. и рече Uноше тебе гlю въстани.
15
І сі́де ме́ртвий, і нача́т глаго́лати; і даде́ єго́ ма́тері єго́.
15
и сэде мьртвыи и начатъ гlати. и дасти и м™ри своѥи.
16
Прия́т же страх всіх, і сла́вляху Бо́га, глаго́люще: я́ко проро́к ве́лій воста́ в нас, і я́ко посіти́ Бог люде́й Свої́х.
16
приzтъ же страхъ вьсz. и славлzахU ба7 гlюще. яко прbркъ велии въста въ насъ. и яко посэти Gь людии своихъ.
17
(Зач. 31) І ізи́де сло́во сіє́ по всей Іуде́ї о Нем і по всей страні́.
17
И изиде слово се по вьсеи иудеи о нѥмь и по вьсеи странэ.
18
І возвісти́ша Іоа́нну ученици́ єго́ о всіх сих.
18
и възвэстишz иоану ученици ѥго о вьсэхъ сихъ. и призъвавъ дъва ѥтера отъ ученикъ своихъ иоанъ
19
І призва́в два ні́кая от учени́к свої́х Іоа́нн, посла́ ко Ісу́су, глаго́ля: Ти ли єси́ Гряди́й, іли́ іно́го ча́єм?
19
посла къ исусови глаголѩ: ты ли ѥси грzдыи или иного чаѥмъ;
20
Прише́дша же к Нему́ му́жа рі́ста: Іоа́нн Крести́тель посла́ нас к Тебі́, глаго́ля: Ти ли єси́ Гряди́й, іли́ іно́го ча́єм?
20
пришьдъша же къ нѥму мѫжа рэсте: иоанъ крьститель посъла ны къ тебэ глаголѩ: ты ли ѥси грzдыи ли иного чаѥмъ;
21
В той же час ісціли́ мно́гі от неду́г і ран і дух злих, і мно́гим сліпи́м дарова́ прозрі́ніє.
21
въ тъ часъ исцэли мъногы отъ недѫгъ и ранъ и духъ зълъ и мъногомъ слэпомъ дарова прозрьэниѥ.
Отше́дшема же ученико́ма Іоа́нновома, нача́т глаго́лати к наро́дом о Іоа́нні: чесо́ ізидо́сте в пусти́ню ви́діти, трость ли ві́тром коле́блему?
24
отъшьдъшема же вэстьникома иоановома начzтъ глаголати о иоанэ: чесо изидосте въ пустынѭ видэтъ; трьсти ли вэтръмь движемы;
25
Но чесо́ ізидо́сте ви́діти? Челові́ка ли в м'я́гкі ри́зи оді́яна? Се, і́же во оде́жді сла́вній і пи́щі су́щії, во ца́рствії [во дво́ріх ца́рських] суть.
25
нъ чесо изидосте видэтъ; чловэка ли мzкъками ризами одэна; се иже въ одежди славьнэ и пищи сѫще въ царьскихъ сѫть.
26
Но чесо́ ізидо́сте ви́діти? Проро́ка ли? Єй, глаго́лю вам, і ли́шше проро́ка.
26
нъ чесо изидосте видэтъ пророка ли; еи глаголѭ и лише пророка.
27
Сей (бо) єсть, о не́мже пи́сано єсть: се Аз послю́ а́нгела Моєго́ пред лице́м Твої́м, і́же устро́їть путь Твой пред Тобо́ю.
27
сь ѥсть о нѥмьже писано ѥсть: се азъ посылаѭ ангелъ мои прэдъ лицемь твоимь иже уготоваѥть пѫть твои прэдъ тобоѭ.
28
Глаго́лю бо вам: бо́лій в рожде́нних жена́ми проро́ка Іоа́нна Крести́теля нікто́же єсть; мній же во Ца́рствії Бо́жиї бо́лії єго́ єсть.
28
глаголѭ же вамъ: болии рожденыихъ женами пророкъ иоана крьстителя ни кто же нэсть. мьнии же въ царьствии божии болии ѥго ѥсть.
29
І всі лю́діє сли́шавше і ми́таріє, оправди́ша Бо́га, кре́щшеся креще́нієм Іоа́нновим;
29
и вьси людиѥ слышавъше и мытаре оправъдишz бога крьщьше сz крьщениѥмь иоановомъ.
30
фарисе́є же і зако́нници сові́т Бо́жий отверго́ша о себі́, не кре́щшеся от него́.
30
фарисеи же и законьници съвэтъ божии отъврьгошz въ себэ не крьщьше сz отъ нѥго.
31
(Зач. 32) Рече́ же Госпо́дь: кому́ у́бо уподо́блю челові́ки ро́да сего́, і кому́ суть подо́бні?
31
рече же господь: кому уподоблѭ чловэкы рода сего и кому сѫть подобьни;
32
Подо́бні суть о́трочищем сідя́щим на то́ржищих і приглаша́ющим друг дру́га, і глаго́лющим: писка́хом вам, і не пляса́сте; рида́хом вам, і не пла́касте.
32
подобьни сѫть дэтищемъ сэдzщемъ на тръжищихъ и приглашаѭщемъ другъ друга и глаголѭщемъ: пискахомъ вамъ и не плzсасте. рыдахомъ вамъ и не плакасте сz.
33
При́йде бо Іоа́нн Крести́тель ні хлі́ба яди́й, ні вина́ пія́, і глаго́лете: бі́ся і́мать.
33
приде бо иоанъ крьститель ни хлэба эды ни вина пиѩ. и глаголете: бэсъ имать.
34
При́йде Син Челові́чеський яди́й і пія́, і глаго́лете: Сей челові́к я́дця і винопи́йця, друг митаре́м і грі́шником.
34
приде сынъ чловэчьскыи эды и пиѩ и глаголете: се чловэкъ ядьца и винопиица другъ мытаремъ и грэшьникомъ.
35
І оправди́ся прему́дрость от чад свої́х всіх.
35
и оправьди сz прэмѫдрость отъ чzдъ своихъ.
36
(Зач. 33) Моля́ше же Єго́ ні́кий от фарисе́й, да би ял с ним; і вшед в дом фарисе́йов, возлеже́.
36
Въ оно время. молzаше етеръ t фарисеи iс7а. да бы элъ съ ними. и въшьдъ въ домъ фарисеовъ. възлеже.
37
І се жена́ во гра́ді, я́же бі грі́шниця, і уві́дівши, я́ко возлежи́ть во хра́мині фарисе́йові, прине́сши алава́стр ми́ра,
37
и се жена въ градэ. иже бэ грэшьница. и Uвэдэвъши яко възлежить. въ храминэ фарисеовэ. принесъши алавастръ мvра.
38
і ста́вши при ногу́ Єго́ созади́, пла́чущися, нача́т умива́ти но́зі Єго́ слеза́ми, і власи́ глави́ своєя́ отира́ше, і облобиза́ше но́зі Єго́, і ма́заше ми́ром.
38
и ставъши зади. нри ногU ѥго. плачющисz начатъ. мазати нозэ ѥго сльзами. и власы главы своѥя. отираше. и облобызаше нозэ ѥго и мазаше мvръмь.
39
Ви́дів же фарисе́й воззва́вий Єго́, рече́ в себі́, глаго́ля: Сей, а́ще би бил проро́к, ві́діл би кто і какова́ жена́ прикаса́ється Єму́; я́ко грі́шниця єсть.
39
видэвъ же фарисеи възвавъ ѥго рече. въ себе гlя. сь аще бы былъ прbркъ. ви- дэлъ бы Uбо кто. и кака жена прикасаѥтьсz ѥмь. яко грэшьница ѥсть.
40
І отвіща́в Ісу́с рече́ к нему́: Си́моне, і́мам ті ні́что рещи́. Он же рече́: Учи́телю, рци.
40
tвэщавъ же iс7 ре?. къ нимь. симоне имамъ ти нэчто рещи. онъ же рече. Uчителю рьци.
41
Ісу́с же рече́: два должника́ бі́ста займода́вцю ні́коєму; єди́н бі до́лжен п'ятію́сот дина́рії, други́й же п'ятію́десят;
41
два дължьника бэста. заимодавьцю. нэкомU. ѥдинъ бэ дължнъ пzтью сътъ динарь. а дрUгыи пzтью десzтъ.
42
не іму́щема же ї́ма возда́ти, обі́ма отда́ [оста́ви]. Кото́рий у́бо єю́, рци, па́че возлю́бить єго́?
42
не имущема има въздати. обэма tда. которыи ѥю Uбо възлюби и.
43
Отвіща́в же Си́мон рече́: мню, я́ко єму́же вя́щше отда́ [оста́ви]. Он же рече́ єму́: пра́во суди́л єси́.
43
tвэщавъ симонъ рече. непьщюю. яко ѥмU же вzще tда. онъ же рече ѥмU. право сUдилъ ѥси.
44
І обра́щся к жені́, Си́монові рече́: ви́диши ли сію́ жену́? Внидо́х в дом твой, води́ на но́зі Мої́ не дал єси́; сія́ же слеза́ми облія́ Мі но́зі і власи́ глави́ своєя́ отре́.
44
и tвращьсz къ женэ къ симонU вънидохъ ти въ домъ. воды на нозэ мои не дасть. си же сльзами омочи нозэ мои. и власы своими отре.
45
Лобза́нія Мі не дал єси́; сія́ же, отне́лиже внидо́х, не преста́ облобиза́ющи Мі но́зі.
45
цэлования ми не дасть. си же tнѥлэ же вънидохъ. не преста облобызающи ногU моѥю.
46
Ма́слом глави́ Моєя́ не пома́зал єси́; сія́ же ми́ром пома́за Мі но́зі.
46
wлэѥмь главы моѥя. си же мvръмь помаза нозэ мои. и власы своими отьре.
(Зач. 34) І бисть посе́м, і Той прохожда́ше сквозі́ гра́ди і ве́сі, пропові́дуя і благовіству́я Ца́рствіє Бо́жиє; і обана́десяте с Ним,
1
Бысть же по томь и тъ прохождааше сквозэ грады и вьси проповэдуѩ и благовэстуѩ царьствиѥ божиѥ и оба на десяте съ нимь.
2
і жени́ ні́кія, я́же бя́ху ісці́лени от духо́в злих і неду́г; Марі́я нарица́ємая Магдали́на, із нея́же бісо́в седьм ізи́де,
2
и жены ѥдины яже бэахѫ исцэлены отъ духъ зълъ и болэзнии мария нарицаѥмая магдалыни из нѥѩже изиде седмь бэсъ.
3
і Іоа́нна, жена́ Хуза́ня, приста́вника І́родова, і Суса́нна, і і́ни мно́гі, я́же служа́ху Єму́ от імі́ній свої́х.
3
и иоанна жена хузаня приставьника иродова и сусана и ины мъногы ѩже служаахѫ ѥму отъ имэнии своихъ.
4
Разуміва́ющу же наро́ду мно́гу, і от всіх градо́в гряду́щим к Нему́, рече́ при́тчу:
4
разумэѭщу же народу мъногу и грzдѫщемъ отъ вьсэхъ градъ къ нѥму рече господь притъчѫ сиѭ къ нимъ.
5
(Зач. 35) ізи́де сі́яй сі́яти сі́мене своєго́; і єгда́ сі́яше, о́во паде́ при путі́, і попра́но бисть, і пти́ці небе́сния позоба́ша є;
5
изиде сэяи сэятъ сэмене своего. и ѥгда сэяше ѥ. ово паде при пUти. и попьрано бысть. и птицz нбс7ьскыя позобаша ѥ.
6
а друго́є паде́ на ка́мені, і прозя́б у́сше, зане́ не імі́яше вла́ги;
6
а дрUгоѥ паде на камене. и прозzбнUвъ и Uсъше. зане не имzаше влагы.
7
і друго́є паде́ посреді́ те́рнія, і возрасте́ те́рніє, і подави́ є;
7
а дрUгоѥ паде посредэ тьрния. и въздрасте и тьрниѥ подави ѥ.
8
друго́є же паде́ на землі́ бла́зі, і прозя́б сотвори́ плод стори́цею. Сія́ глаго́ля, возгласи́: імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить.
8
а дрUгоѥ паде на земли добрэ. и прозzбнUвъ. и сътвори плодъ съторицею. сия глаголѩ възгласи: имэѩи уши слышати да слышить.>
9
Вопроша́ху же Єго́ ученици́ Єго́, глаго́люще: что єсть при́тча сія́?
9
въпрашахU же и Uченици ѥго гlюще. чьто ѥсть притъча си.
10
Он же рече́: вам єсть дано́ ві́дати та́йни Ца́рствія Бо́жия, про́чим же в при́тчах, да ви́дяще не ви́дять і сли́шаще не разумі́ють.
10
онъ же рече имъ. вамъ ѥсть дано видэти. таины цrтвия б9ия. а прочиимъ въ притъчахъ. да видzще не видzть. и слышаще не слышать. и не разUмэють.
11
Єсть же сія́ при́тча: сі́м'я єсть сло́во Бо́жиє;
11
ѥсть же притъча си. сэмz ѥсть слово б9иѥ.
12
а і́же при путі́, суть сли́шащії, пото́м же прихо́дить дия́вол і взе́млеть сло́во от се́рдця їх, да не ві́ровавше спасу́ться;
12
а иже при пUти сUть слышащии слово. по томь же придеть дияволъ и възьметь слово t срд7ца ихъ. да не вэры имъше сп7сени бUдUть.
13
а і́же на ка́мені, і́же єгда́ усли́шать, с ра́достію приє́млють сло́во; і сії́ ко́рене не і́муть, і́же во вре́м'я ві́рують, і во вре́м'я напа́сти отпада́ють;
13
и иже на камени. и иже ѥгда слышzть съ радостию приѥмлють слово. и си корене не имUть. иже въ врэмz вэрU ѥмлють. и въ врэмz напасти остUпаю.
14
а є́же в те́рнії па́дшеє, сі́ї суть сли́шавшії, і от печа́лі і бога́тства і сластьми́ жите́йскими ходя́ще подавля́ються, і не соверша́ють плода́;
14
а падъшии въ тьрнии си сUть слышавъшеи и отъ печали и богатьствия и сластьми житеискыми ходzще подавляѭть сz и не до врьха плода творzтъ.
15
а і́же на до́брій землі́, сі́ї суть, і́же до́брим се́рдцем і благи́м сли́шавше сло́во, держа́ть і плод творя́ть в терпі́нії. Сія́ глаго́ля, возгласи́: імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить.
15
а иже на добрэ земли сии сѫть иже добръмь срьдьцьмь и благъмь слышzще слово дрьжzть и плодъ творzть въ трьпэнии. си глаголѩ възгласи: имэѩи уши слышати да слышить.
16
(Зач. 36) Нікто́же (у́бо) світи́льника вжег, покрива́єть єго́ сосу́дом, іли́ под одр подлага́єть, но на сві́щник возлага́єть, да входя́щії ви́дять світ.
16
никто же свэтильника въжьгъ покрываѥть ѥго криною. или подъ одръ подълагаѥть. нъ на свэтильникъ възлагають. да въходzщии свэтъ.
17
Ність бо та́йно, є́же не я́влено бу́деть, ніже́ утає́но, є́же не позна́ється і в явле́ніє при́йдеть.
17
нэсть бо таиноѥ ѥже не явитьсz. ни Uтаиноѥ ѥже не бUдеть познано. нъ въ явлениѥ придеть.
18
Блюді́теся у́бо, ка́ко сли́шите: і́же бо і́мать, да́сться єму́; і і́же а́ще не і́мать, і є́же мни́ться імі́я, во́зметься от него́.
18
блюдэте Uбо како слышите. иже бо имать дастьсz ѥмU. а иже не имать. и ѥже бо мьнитьсz имэя възьметьсz t него.
19
Прийдо́ша же к Нему́ Ма́ти і бра́тія Єго́, і не можа́ху бесі́довати к Нему́ наро́да ра́ди.
19
придоша же къ немU. м™и и братия ѥго. и не можаахU бесэдовати ѥмU народъмь.
20
І возвісти́ша Єму́, глаго́люще: Ма́ти Твоя́ і бра́тія Твоя́ вні стоя́ть, ви́діти Тя хотя́ще.
20
и възвэстишz ѥмU гlюще. яко м™и твоя и братия твоя вънэ стоять. видэти тz хотzще.
21
Он же отвіща́в рече́ к ним: ма́ти Моя́ і бра́тія Моя́ сі́ї суть, сли́шащії сло́во Бо́жиє, і творя́щії є.
21
онъ же tвэщzвъ рече къ нимъ. м™и моя и братия моя си сUть слышащеи слово б9иѥ и творzще ѥ.
22
(Зач. 37) І бисть во єди́н от дній, Той влі́зе в кора́бль і ученици́ Єго́; і рече́ к ним: пре́йдем на он пол є́зера. І пойдо́ша.
22
Бысть же въ ѥдинъ отъ дьнии и тъ вълэзе въ корабль и ученици ѥго. и рече къ нимъ: прэядемъ на онъ полъ ѥзера. и вънидошz.
23
Іду́щим же їм, у́спе. І сни́де бу́ря ві́треная в є́зеро, і скончава́хуся, і в біді́ бі́ху.
23
эдѫщемъ же имъ усъпе исусъ. и съниде буря вэтрьня въ ѥзеро и исконьчаваахѫ сz и влаахѫ сz.
24
І присту́пльше воздвиго́ша Єго́, глаго́люще: Наста́вниче! Наста́вниче, погиба́єм! Он же воста́в запрети́ ві́тру і волне́нію во́дному; і улего́ста, і бисть тишина́.
24
пристѫпльше же възбудишz и глаголѭще: наставьниче наставьниче погыбнемъ. онъ же въставъ запрэти вэтру и влънѥнию водьнуу му и улеже и бысть тишина.
25
Рече́ же їм: гді єсть ві́ра ва́ша? Убоя́вшеся же чуди́шася, глаго́люще друг ко дру́гу: Кто у́бо Сей єсть, я́ко і ві́тром повеліва́єть і воді́, і послу́шають Єго́?
25
и рече имъ: къде ѥсть вэра ваша; убоявъше же сz чудишz сz глаголѭще къ себэ: къто убо сь ѥсть яко и вэтромъ велить и водэ и послѫшаѭть ѥго;
26
(Зач. 38) І прейдо́ша во страну́ Гадари́нську, я́же єсть об он пол Галиле́ї.
26
И прэядошz на землѭ гадариньскѫ яже ѥсть об онъ полъ галилеѩ.
27
Ізше́дшу же Єму́ на зе́млю, срі́те Єго́ муж ні́кий от гра́да, і́же ім'я́ше бі́си от літ мно́гих, і в ри́зу не облача́шеся, і во хра́мі не жив'я́ше, но во гробі́х.
27
пришьдъшю iсв7и въ странU гадарэньскU. сърэте и мUжь ѥтеръ t града. иже имэ бэсъ. t лэтъ мъногъ. и въ ризU не облачаашесz. и въ храмэ не живzаше. нъ въ гробэхъ.
28
Узрі́в же Ісу́са і возопи́в, припаде́ к Нему́, і гла́сом ве́ліїм рече́: что мні і Тебі́, Ісу́се, Си́не Бо́га Ви́шняго? Молю́ся Ті, не му́чи мене́.
28
и Uзьрэвъ же iс7а. и приде и припаде къ немU. и гласъмь велиѥмь рече. чьто ѥсть мънэ и тебэ iс7е сн7е б7а вышьнzаго. молю ти сz не мUчи мене.
29
Повелі́ бо ду́хові нечи́стому ізи́ти от челові́ка; от мно́гих бо літ восхища́ше єго́; і в'я́заху єго́ у́зи (желі́зни) і пу́ти, стрегу́ще єго́; і растерза́я у́зи, гони́м бива́ше бі́сом сквозі́ пусти́ні.
29
прэщаше бо д¦U нечистомѫ изити t члв7ка. и t мъногъ бо лэтъ въсхыщаше и. и вzзахUти и Uжи желэзны и пUты. и стрэжzхUть и. и растьрзая Uзы. гонимъ бывааше бэсъмь сквозэ пѫстыню.
30
Вопроси́ же єго́ Ісу́с, глаго́ля: что ті єсть і́м'я? Он же рече́: легео́н; я́ко бі́си мно́зі внидо́ша вонь.
30
въпроси же и iс7ъ гlz. чьто ти имz ѥсть. онъ же рече легеонъ. яко бэси мънози вънидоша въ нь.
31
І моля́ху Єго́, да не повели́ть їм в бе́здну іти́.
31
и молzхUти и. да повелить* имъ въ бездьнU вънити.
32
Бі же ту ста́до свине́й мно́го пасо́мо в горі́; і моля́ху Єго́, да повели́ть їм в ти вни́ти. І повелі́ їм.
32
бэ же тU стадо свинии мъного пасомо въ горэ. и молишz и да повелить имъ въ ты вънити. и повелэ имъ.
33
Ізше́дше же бі́си от челові́ка, внидо́ша во свинія́; і устреми́ся ста́до по бре́гу в є́зеро, і істопе́.
33
и ишьдъше же бэси ищ чlвка того. вънидошz въ свиния. и Uстрьмисz стадо по брегU въ ѥзеро. и истопоша въ водахъ.
34
Ви́дівше же пасу́щії би́вшеє, біжа́ша, і возвісти́ша во гра́ді і в се́ліх.
34
видэвъше же пасUщии бывъшеѥ. бэжzшz. и възвэстишz въ градэ и въ селэхъ.
35
Ізидо́ша же ви́діти би́вшеє; і прийдо́ша ко Ісу́сові і обріто́ша челові́ка сідя́ща, із него́же бі́си ізидо́ша, оболче́на і сми́сляща, при ногу́ Ісу́сову; і убоя́шася.
35
изидоша же видэтъ бывъшааго. и придошz къ iс7ви. и обрэтоша сэдzща чlвка иж него же бэси изидоша. обълчена и съмыслzщz. при ногU iсв7U. и Uбояшzсz.
36
Возвісти́ша же їм ви́дівшії, ка́ко спасе́ся біснова́вийся.
36
и възвэстиша же имъ. видэвъше како сп7сесz бэсьновавыи.
37
І моли́ Єго́ весь наро́д страни́ Гадари́нськия отити́ от них, я́ко стра́хом ве́ліїм одержи́ми бі́ху. Он же вліз в кора́бль, возврати́ся.
37
и молишz и вьси народи. области герьгесиньскыя. отити t нихъ. яко страхъмь велиѥмь одьржими бzахU. онъ же вълэзъ въ корабль възвратисz.
38
Моля́шеся же Єму́ муж, із него́же ізидо́ша бі́си, да би с Ним бил. Отпусти́ же єго́ Ісу́с, глаго́ля:
38
молzаше же сz ѥмU мUжь. иж него же изидошz бэси. дабы съ нимь былъ. iс7ъ же tпUсти и гlz.
39
возврати́ся в дом твой і пові́дай, єли́ка ті сотвори́ Бог. І і́де, по всему́ гра́ду пропові́дая, єли́ка сотвори́ єму́ Ісу́с.
39
възвратисz въ домъ свои. и повэдаи ѥлико ти сътвори б7ъ. и иде по вьсемU градU проповэдая. ѥлико сътвори ѥмU iс7ъ.
40
(Зач. 39) Бисть же єгда́ возврати́ся Ісу́с, прия́т Єго́ наро́д; бі́ху бо всі ча́юще Єго́.
40
Бысть же ѥгда възврати сz исусъ приѩтъ и народъ. бэахѫ бо вьси чаѭще ѥго. Въ он+о.
41
І се при́йде муж, єму́же і́м'я Іаї́р, і той князь со́нмищу бі. І пад при ногу́ Ісу́сову, моля́ше Єго́ вни́ти в дом свой;
41
чlвкъ ѥтеръ припаде къ iс7U. ѥмU же бэ имz иаръ. и тъ кънzзь съньмищю бэ. и падъ при ногU iс7вU. молzше и вънити въ домъ свои.
42
я́ко дщи єдиноро́дна бі єму́, я́ко літ двоюна́десяте, і та умира́ше. Єгда́ же ідя́ше, наро́ди угніта́ху Єго́.
42
яко дъщи иночада бэ ѥмU. яко двѫ на десzте лэтU. и та Uмирааше. ѥгда же идzаше народъ UгнэтаахUти и.
43
І жена́ су́щи в точе́нії кро́ве от двоюна́десяте лі́ту, я́же враче́м ізда́вши все імі́ніє, (і) не возмо́же ні от єди́наго ісцілі́ти;
43
жена сUщи въ течении кръве t двою на десzте лэтU. яже врачемъ издаявъши вьсе имэниѥ своѥ. ни t ѥдиного не може исцэлэти.
44
(і) присту́пльши созади́, косну́ся кра́я риз Єго́; і а́біє ста ток кро́ве єя́.
44
си пристUпльши съзади. коснUсz въскрилэ ризы ѥго. и абиѥ Uста источьникъ кръвѥ ѥя.
45
І рече́ Ісу́с: кто єсть косну́вийся Мні? Отмета́ющимся же всім, рече́ Петр і і́же с Ним: Наста́вниче, наро́ди одержа́ть Тя і гніту́ть, і глаго́леши: кто єсть косну́вийся Мні?
45
и рече iс7ъ. къто ѥсть прикоснUвыисz мънэ. tмэтающемъ же сz вьсэмъ рече петръ. и иже съ нимь бzахU. наставьниче. народи Uтэшнzють тz и гнетUть. и гlеши кто ѥсть прикоснUвыисz мънэ.
46
Ісу́с же рече́: прикосну́ся Мні ні́кто; Аз бо чух си́лу ізше́дшую із Мене́.
46
iс7ъ же рче. прикоснUвыисz мънэ нэкто ѥсть. азъ бо чюхъ силU ишьдъшю из мене.
47
Ви́дівши же жена́, я́ко не утаї́ся, трепе́щущи при́йде, і па́дши пред Ним, єя́же ра́ди вини́ прикосну́ся Єму́, пові́да Єму́ пред всі́ми людьми́, і я́ко ісцілі́ а́біє.
47
и видэвъши жена яко не Uтаисz. трепещющи припаде. и падъши прэдъ нимь. за ню же винU коснUсz ѥмь. повэда прэдъ вьсэми людьми. и како исцэлэ абиѥ.
48
Он же рече́ єй: дерза́й дщи, ві́ра твоя́ спасе́ тя; іди́ в ми́рі.
Єще́ Єму́ глаго́лющу, при́йде ні́кий от архісинаго́га, глаго́ля єму́, я́ко у́мре дщи твоя́; не дви́жи Учи́теля.
49
и ѥще ѥмU гlющю. пришьдъ ѥтеръ t сUнагога гlа емU. яко Uмретъ дши твоя не движи Uчителz.
50
Ісу́с же сли́шав отвіща́ єму́, глаго́ля: не бо́йся, то́кмо ві́руй, і спасе́на бу́деть.
50
iс7ъ же слышавъ tвэща ѥмU гlz не боисz. тъкмо вэрUи и сп7сена бUдеть.
51
Прише́д же в дом, не оста́ви ні єди́наго вни́ти, то́кмо Петра́, і Іоа́нна, і Іа́кова, і отця́ отрокови́ці, і ма́тере.
51
и пришьдъ же въ домъ. не да никомU же вънити съ собою. тъкмо петрови иоанU и ияковU. и оц7ю отроковица и м™ри.
52
Пла́кахуся же всі і рида́ху єя́. Он же рече́: не пла́чітеся; не у́мре (бо), но спить.
52
рыдаахU же вьси и плакаахUсz ѥя. онъ же рече не плачэтесz. нэсть бо Uмьрла дв7ца нъ съпить.
53
І руга́хуся Єму́, ві́дяще, я́ко у́мре.
53
и рѫгаахUсz ѥмU вэдUще яко Uмьре.
54
Он же ізгна́в вон всіх, і єм за ру́ку єя́, возгласи́, глаго́ля: отрокови́це, воста́ни.
54
онъ же изгънавъ вьсz вънъ. и имъ ю за рUкU. възгласи гlz отроковице въстани.
55
І возврати́ся дух єя́, і воскре́се а́біє; і повелі́ да́ти єй я́сти.
55
и възвратисz д¦ь ѥя. и въскрьсе абиѥ. и повелэ дати ѥи ѥсти.
56
І диви́стася роди́теля єя́. Он же повелі́ ї́ма нікому́же пові́дати би́вшаго.
56
и Uжасостасz родителz ѥя. онъ же запрэти има. не повэдита никомU же бывъшаго.
Глава 9
1
(Зач. 40) Созва́в же обана́десяте, даде́ їм си́лу і власть на вся бі́си, і неду́ги ціли́ти;
1
Въ он+о. призъва iс7ъ оба на десzте Uченика своя. дасть имъ снлU и власть. на вьсэхъ бэсэхъ. и недUгы исцэлzти.
2
і посла́ їх пропові́дати Ца́рствіє Бо́жиє і ісціли́ти боля́щия.
2
и посъла я проповэдати цесарьствиѥ б9иѥ. исцэлити болzщая.
3
І рече́ к ним: нічесо́же возьмі́те на путь: ні жезла́, ні пи́ри, ні хлі́ба, ні сребра́, ні по двіма́ ри́зама імі́ти;
3
и рече къ нимъ. ничьсо же не възьмэте на пUть ни жьзла. ни огнива. ни хлэба ни сребра. ни двою ризU имэите.
4
і в о́ньже дом вни́дете, ту пребива́йте і отту́ду ісході́те;
4
и въ нь же домъ вънидете. тU прэбываите. и tтUдU исходzще.
5
і єли́ці а́ще не приє́млють вас, ісходя́ще от гра́да того́, і прах от ног ва́ших оттрясі́те, во свиді́тельство на ня.
5
и ѥлико не приѥмлють васъ. исходzще t града того. и прахъ t ногъ вашихъ tтрzсэте. въ съвэдэтельство на нz.
6
Ісходя́ще же прохожда́ху сквозі́ ве́сі, благовіству́юще і ісціля́юще всю́ду.
6
исходzще же. и прохождаахU. сквозэ вьси бlговэствUюще. исцэлzюще вьсюдU.
7
(Зач. 41) Сли́ша же І́род четвертовла́стник бива́ющая от Него́ вся і недоуміва́шеся; зане́ глаго́лемо бі от ні́ких, я́ко Іоа́нн воста́ от ме́ртвих;
7
слыша же иродъ четврьтовластьць бываѭщая отъ нѥго вься и не домышляаше сz зане глаголѥмо бэ отъ ѥтеръ яко иоанъ въста отъ мрьтвыихъ.
8
от іні́х же, я́ко Ілія́ яви́ся; от други́х же, я́ко проро́к єди́н от дре́вніх воскре́се.
8
отъ инэхъ же яко илия яви сz. отъ другыихъ же яко пророкъ нэкы отъ дрэвьниихъ въскрьсе.
9
І рече́ І́род: Іоа́нна аз усі́кнух; кто же єсть Сей, о Не́мже аз сли́шу такова́я? І іска́ше ви́діти Єго́.
9
и рече иродъ: иоана азъ усэкнѫхъ. къто же ѥсть сь о нѥмьже азъ слышѫ таковая; и искааше видэти и.
10
І возвра́щшеся апо́столи пові́даша Єму́, єли́ка сотвори́ша; і пої́м їх, оти́де єди́н [осо́б] на мі́сто пу́сто гра́да, нарица́ємаго Вифсаї́да.
10
и възвращьше сz апостоли повэдашz ѥму ѥлико сътворишz. и поѥмъ ѩ отиде ѥдинъ на мэсто пусто града нарицаѥмааго виfъсаида.
11
Наро́ди же разумі́вше, по Нем ідо́ша; і приє́м їх, глаго́лаше їм о Ца́рствії Бо́жиї і тре́бующия ісціле́нія ціля́ше.
11
народи же разумэвъше по нѥмь идошz. и приимъ ѩ глаголааше имъ о царьствии божии и трэбуѭщzѩ ицэлэния цэляаше.
12
День же нача́т прекланя́тися. (Зач. 42) Присту́пльше же обана́десяте реко́ша Єму́: отпусти́ наро́д, да ше́дше во окре́стния ве́сі і се́ла вита́ють і обря́щуть бра́шно; я́ко зді в пу́сті мі́сті єсьми́.
12
Дьнь же начzтъ прэкланяти сz. пристѫпльша же оба на десzте рэсте ѥму: отъпусти народы да шьдъше въ окрьстьнzѩ вьси и села витаѭть и обрzщѭть брашьно яко сьде на пустэ мэстэ ѥсмъ.
13
Рече́ же к ним: даді́те їм ви я́сти. Они́ же рі́ша: ність у нас вя́щше, то́кмо п'ять хліб і ри́бі дві, а́ще у́бо не ше́дше ми ку́пим во вся лю́ди сія́ бра́шна.
13
рече же имъ: дадите имъ вы эсти. они же рэшz: не имамы сьде вzще пzти хлэбъ и рыбу дъвою аще убо не мы шьдъше въ вьсz люди сиѩ купимь брашьна.
14
Бі́ху бо муже́й я́ко п'ять ти́сящ. Рече́ же ко ученико́м Свої́м: посаді́те їх на ку́пи по п'яти́десят.
14
бэаше бо мѫжь яко пzть тысzщь. рече же къ ученикомъ своимъ: посадите ѩ на споды по пzти десzтъ.
15
І сотвори́ша та́ко і посади́ша їх вся.
15
и сътворишz тако и посадишz вьсz.
16
Приі́м же п'ять хліб і о́бі ри́бі, воззрі́в на не́бо, благослови́ їх, і преломи́, і дая́ше ученико́м предложи́ти наро́ду.
16
приѥмъ же пzть хлэбъ и обэ рыбэ възрьэвъ на небо благослови ѩ и съломи и даяаше ученикомъ прэдъложити народу.
17
І ядо́ша і наси́тишася всі; і взя́ша ізби́вшия їм укру́хи ко́ша двана́десяте.
17
и эдошz и насытишz сz вьси. и възzшz избывъшеѥ имъ укрухъ коша дъва на десzте.
18
(Зач. 43) І бисть єгда́ моля́шеся єди́н, с Ним бі́ху ученици́; і вопроси́ їх, глаго́ля: кого́ М'я глаго́лють наро́ди би́ти?
18
и бысть ѥгда моляаше сz ѥдинъ съ нимь бэахѫ ученици ѥго. и въпроси ѩ глаголѩ: кого мz непьщуѭть народи быти;
19
Они́ же отвіща́вше рі́ша: Іоа́нна Крести́теля, іні́ї же Ілію́, друзі́ї же, я́ко проро́к ні́кий от дре́вніх воскре́се.
19
они же отъвэщавъше рэшz: иоана крестителя. ини же илиѭ. ови же яко пророкъ ѥдинъ древьниихъ въскрьсе.
20
Рече́ же їм: ви же кого́ М'я глаго́лете би́ти? Отвіща́в же Петр рече́: Христа́ Бо́жия.
20
рече же имъ: вы же кого мz глаголѥте быти; отъвэщавъ же петръ рече: христа божия.
21
Он же запре́щ їм, повелі́ нікому́же глаго́лати сего́,
21
онъ же запрэщь имъ повелэ ни кому же не глаголати сего.
22
рек, я́ко подоба́єть Си́ну Челові́чеському мно́го пострада́ти, і іскуше́ну [отве́ржену] би́ти от ста́рець, і архієре́й, і кни́жник, і убіє́ну би́ти, і в тре́тій день воста́ти.
22
рекъ яко подобаѥть сыну чловэчьскуу му мъного пострадати и искушену быти отъ старьць и архиереи и кънижьникъ и убиѥну быти и третии дьнь въстати.
23
(Зач. 44) Глаго́лаше же ко всім: а́ще кто хо́щеть по Мні іти́, да отве́ржеться себе́, і во́зьметь крест свой, і послі́дуєть Мі.
23
глаголааше же всэмъ: аще къто хощеть по мънэ ити да отъврьжеть сz себе и да възьметь крьстъ свои по вьсz дьни и ходить по мънэ.
24
І́же бо а́ще хо́щеть ду́шу свою́ спасти́, погу́бить ю, а і́же погу́бить ду́шу свою́ Мене́ ра́ди, сей спасе́ть ю.
24
иже бо аще хощеть душѫ своѭ спасти погубить ѭ а иже погубить душѫ своѭ мене ради съпасетъ ѭ.
25
Что бо по́льзи і́мать челові́к, приобрі́т мир весь, себе́ же погуби́в іли́ оттщети́в?
25
кая бо польза чловэку аще приобрzщеть вьсь миръ а себе погубить ли отъщетить;
26
І́же бо а́ще постиди́ться Мене́ і Мої́х слове́с, сего́ Син Челові́чеський постиди́ться, єгда́ при́йдеть во сла́ві Своє́й і О́тчей і святи́х а́нгел.
26
иже бо аще постыдить сz мене и моихъ словесъ сего сынъ чловэчьскыи постыдить сz ѥгда придеть въ славэ своѥи и отьчи и свzтыихъ ангелъ.
27
Глаго́лю же вам воі́стину: суть ні́ції от зді стоя́щих, і́же не і́муть вкуси́ти сме́рти, до́ндеже ви́дять Ца́рствіє Бо́жиє.
27
глаголѭ же вамъ въ истннѫ: сѫтъ нэции отъ сьде стоѩщиихъ иже не имѫть въкусити съмрьти доньдеже узьрzть царьствиѥ божиѥ.
28
(Зач. 45) Бисть же по словесі́х сих я́ко дній осьм, і поє́м Петра́, і Іоа́нна, і Іа́кова, взи́де на гору́ помоли́тися.
28
Бысть же по словесехъ сихъ яко дьнии осмь и поѥмъ петра и иоана и иакова възиде на горѫ помолитъ сz.
29
І бисть єгда́ моля́шеся, виді́ніє лиця́ Єго́ і́но, і одія́ніє Єго́ біло́ блиста́яся.
29
и бысть ѥгда моляаше сz видэниѥ лица ѥго ино и одэниѥ ѥго бэло блисцаѩ сz.
30
І се му́жа два с Ним глаго́люща, я́же бі́ста Моїсе́й і Ілія́,
30
и се мѫжа дъва съ нимь глаголѭща яже бэсте муѶсеи и илия
31
я́вльшася во сла́ві, глаго́ласта же ісхо́д Єго́, єго́же хотя́ше сконча́ти во Ієрусали́мі.
Петр же і су́щії с ним бя́ху отягче́ні сном; убу́ждшеся же ви́діша сла́ву Єго́, і о́ба му́жа стоя́ща с Ним.
32
петръ же и сѫщая съ нимь бэахѫ отzгъчени сънъмь. убуждьше же сz видэщz славѫ ѥго и оба мѫжа стоѩща съ нимь.
33
І бисть єгда́ разлучи́стася от Него́, рече́ Петр ко Ісу́су: Наста́вниче, добро́ єсть нам зді би́ти; і сотвори́м сі́ні три: єди́ну Тебі́, і єди́ну Моїсе́йові, і єди́ну Ілії́, — не ві́дий, є́же глаго́лаше.
33
и бысть ѥгда разлѫчисте сz отъ нѥго рече петръ къ исусови: наставьниче добро ѥсть намъ сьде быти и сътворимъ скиниѩ три ѥдинѫ тебэ и ѥдинѫ муѶсеови и ѥдииѫ илии. не вэды ѥже глаголааше.
34
Се же єму́ глаго́лющу, бисть о́блак, і осіни́ їх; убоя́шася же, вше́дше во о́блак.
34
се же ѥму глаголѭщу бысть облакъ и осэни ѩ. убояшz же сz въшедшема онэма въ облакъ.
35
І глас бисть із о́блака, глаго́ля: Сей єсть Син Мой Возлю́бленний, Того́ послу́шайте.
35
и гласъ бысть изъ облака глаголѩ: се ѥсть сынъ мои възлюблѥныи: того послушаите.
36
І єгда́ бисть глас, обрі́теся Ісу́с єди́н. І ті́ї умолча́ша і нікому́же возвісти́ша в ти́я дні нічесо́же от тіх, я́же ви́діша.
36
и ѥгда бысть гласъ обрэте сz исусъ ѥдинъ. и ти умълчашz и ни кому же не възвэстишz въ ты дьни ни чесо же отъ тэхъ яже видэшz. Въ он+о.
37
(Зач. 46) Бисть же в про́чий день, сше́дшим їм с гори́, срі́те Єго́ наро́д мног.
37
съшьдъшю iс7ви съ горы. сърэте народы мъногы.
38
І се муж із наро́да возопи́, глаго́ля: Учи́телю, молю́тіся, при́зри на си́на моєго́, я́ко єдиноро́ден мі єсть:
38
и се мUжь из народа възъпи гlz. Uчителю молю ти сz. призри на сн7ъ мои. яко иночадъ ми ѥсть.
39
і се дух є́млеть єго́, і внеза́пу вопіє́ть, і пружа́ється [терза́єть єго́] с пі́нами, і єдва́ отхо́дить от него́, сокруша́я єго́;
39
и се д¦ъ ѥмлети и. и вънезаяпU въпиѥть. и прUжаѥтьсz съ пэнами. и ѥдва оходить t него. съкрUшая и.
40
і моли́хся ученико́м Твої́м, да іждену́ть єго́; і не возмого́ша.
40
и молихъсz Uченикомъ твоимъ. да ижденUти и. и не възмогошz.
41
Отвіща́в же Ісу́с рече́: о, ро́де неві́рний і развраще́нний! Доко́лі бу́ду в вас і терплю́ ви? Приведи́ [Мі] си́на твоєго́ сі́мо.
41
tвэщавъ же iс7ъ и рече ѥмU. о роде невэрьнъ и развращенъ. доколэ бUдU въ васъ и тьрплю вы. приведи ми сн7ъ твои сэмо.
42
Єще́ же гряду́щу єму́, пове́рже єго́ біс і стрясе́. Запрети́ же Ісу́с ду́хові нечи́стому, і ісціли́ о́трока, і вдаде́ єго́ отцю́ єго́.
42
ѥще же грzдѫщю ѥмU. повьрже и бэсъ и сътрzсе и. запрэти же iс7ъ д¦ви нечистUUмU гlz. дш7е нечистыи. изиди t отрока. и исцэли отрока. и въдасть и оц7ю ѥго.
43
Дивля́хуся же всі о вели́чії Бо́жиї. (Зач. 47) Всім же чудя́щимся о всіх, я́же творя́ше Ісу́с, рече́ ко ученико́м Свої́м:
43
дивлzахU же вьси о величии б9ии.
44
вложі́те ви во у́ші ва́ші словеса́ сія́: Син бо Челові́чеський і́мать преда́тися в ру́ці челові́честі.
44
въложите вы въ уши ваши словеса си. сынъ бо чловэчьскыи имать прэдати сz въ рѫцэ чловэчьстэ.
45
Они́ же не разумі́ша глаго́ла сего́, бі бо прикрове́н от них, да не ощутя́ть єго́; і боя́хуся вопроси́ти Єго́ о глаго́лі сем.
45
они же не разумэшz глагола сего. бэ бо прикровенъ отъ нихъ да не ощутzть ѥго. и бояахѫ сz въпросити ѥго о глаголэ семь.
46
Вни́де же помишле́ніє в них — кто їх вя́щший би бил.
46
въниде же помышлѥниѥ въ нѩ къто ихъ вzщеи бы былъ.
47
Ісу́с же ві́дий помишле́ніє серде́ць їх, приє́м отроча́, поста́ви є у Себе́
47
исусъ же вэды помышлѥниѥ срьдьца ихъ приѥмъ отрочz постави ѥ у себе
48
і рече́ їм: і́же а́ще при́йметь сіє́ отроча́ во і́м'я Моє́, Мене́ приє́млеть; і і́же а́ще Мене́ приє́млеть, приє́млеть Посла́вшаго М'я; і́же бо ме́нший єсть в вас, сей єсть вели́к.
48
и рече имъ: иже аще прииметь отрочz се въ имz моѥ. мz приѥмлеть. и иже аще приѥмлѥть мz приѥмлѥть пославъшааго мz. иже бо мьнии ѥсть въ вьсэхъ васъ сь ѥсть вzщеи.
49
(Зач. 48) Отвіща́в же Іоа́нн рече́: Наста́вниче, ви́діхом ні́коєго о і́мені Твоє́м ізгоня́ща бі́си, і возбрани́хом єму́, я́ко вослі́д не хо́дить с на́ми.
49
отъвэщавъ же иоанъ рече: наставьниче видэхомъ ѥтера о имени твоѥмь изгонzща бэсы и възбранихомъ ѥму яко въ слэдъ не ходить съ нами.
50
І рече́ к нему́ Ісу́с: не брані́те; і́же бо ність на ви, по вас єсть.
50
и рече къ нѥму исусъ: не браните нэсть бо на вы. иже бо нэсть на вы по васъ ѥсть.
51
(Зач.) Бисть же єгда́ скончава́хуся дні́є восхожде́нію Єго́, і Той утверди́ лице́ Своє́ іти́ во Ієрусали́м;
51
Бысть же ѥгда съконьчаваахѫ сz дьниѥ въсхождению ѥго и тъ утврьди лице своѥ въ иѥрусалимъ ити.
52
і посла́ ві́стники пред лице́м Свої́м; і ізше́дше внидо́ша в весь Самаря́нську, я́ко да угото́в'ять Єму́;
52
и посъла вэстьникы прэдъ лицьмь своимь. и шьдъше вънидошz въ вьсь самаряньскѫ да уготоваѭть ѥму.
53
і не прия́ша Єго́, я́ко лице́ Єго́ бі гряду́щеє во Ієрусали́м.
53
и не приѩша ѥго яко лице ѥго бэ грzды въ иерусалимъ.
54
Ви́дівша же ученика́ Єго́ Іа́ков і Іоа́нн, рі́ста: Го́споди, хо́щеши ли, рече́ма, да огнь сни́деть с небесе́ і потреби́ть їх, я́коже і Ілія́ сотвори́?
54
видэвъша же ученика ѥго иаковъ и иоанъ рэсте: господи хощеши ли и речевэ да огнь сънидеть съ небесе и поясть ѩ якоже илия сътвори;
55
Обра́щся же запрети́ ї́ма, і рече́: не ві́ста, ко́єго ду́ха єста́ ви;
55
обращь же сz запрэти има и рече: не вэста сz отъ коѥго духа ѥста.
56
Син бо Челові́чеський не при́йде душ челові́чеських погуби́ти, но спасти́; і ідо́ша во і́ну весь.
56
сынъ бо чловэчьскыи нэсть пришьлъ душь чловэчьскъ погубитъ нъ съпастъ. и идошz въ инѫ вьсь.
57
(Зач. 49) Бисть же іду́щим їм по путі́, рече́ ні́кий к Нему́: іду́ по Тебі́, а́може а́ще і́деши, Го́споди.
57
бысть идUщю iс7ви въ пUть. рече ѥтеръ къ немU идU по тебе ямо же колижьдо идеши.
58
І рече́ єму́ Ісу́с: ли́си я́звини і́муть, і пти́ці небе́сния — гні́зда; Син же Челові́чеський не і́мать гді главу́ подклони́ти.
58
и рече же ѥмU iс7ъ. лиси язвьны имUть. и птицz нб7сьныя гнэзда. а сн7ъ чловэчьскыи. не имать къде главы подъклонити.
59
Рече́ же ко друго́му: ходи́ вслід Мене́. Он же рече́: Го́споди, повели́ мі, (да) шед пре́жде погребу́ отця́ моєго́.
59
и рече къ дрѫгомU иди въ слэдъ мене. онъ же рече ги7. повели ми дрэвле погрети оц7z моѥго.
60
Рече́ же єму́ Ісу́с: оста́ви ме́ртвия погребсти́ своя́ мертвеці́; ти же шед возвіща́й Ца́рствіє Бо́жиє.
60
рече же ѥмѫ iс7ъ. остави мьртвыимъ погрети своя мьртвьцz. ты же шьдъ възвэщаи цrтвиѥ б9иѥ.
61
Рече́ же і други́й: іду́ по Тебі́, Го́споди: пре́жде же повели́ мі отвіща́тися, і́же суть [попрости́тися с су́щими] в дому́ моє́м.
61
рече же и дрUгыи идU по тебе ги7. дрэвле же повели ми tвэщzти ми сz. иже сUть въ домѫ моѥмь.
62
Рече́ же к нему́ Ісу́с: нікто́же возло́ж ру́ку свою́ на ра́ло і зря всп'ять, упра́влен єсть в Ца́рствії Бо́жиї.
62
и рече же къ немU iс7ъ. никто же възложь рUкы своея на рало и зьрz въспzть. Uправленъ ѥсть въ цrтвиѥ б9иѥ.
Глава 10
19
(Зач.) Се, даю́ вам власть наступа́ти на змію́, і на скорпі́ю, і на всю си́лу вра́жию; і нічесо́же вас вреди́ть.
19
се дахъ вамъ власть. настUпати. на змия и скърпия. и на всю силU врагU. и ничто же васъ не вредить.
20
Оба́че о сем не ра́дуйтеся, я́ко ду́сі вам повину́ються; ра́дуйтеся же, я́ко імена́ ва́ша напи́сана суть на небесі́х.
20
обаче о семь не радUитесz. яко дс7и вамъ повинUютьсz. радUите же сz. яко имена ваша написана сUть. на нбс7эхъ.
1
(Зач. 50) По сих же яви́ Госпо́дь і іні́х се́дьмдесят і посла́ їх по двіма́ пред лице́м Свої́м во всяк град і мі́сто, а́може хотя́ше Сам іти́;
1
Въ оно время. посла iс7 Uченикы своя. по дъвэма предь лицемъ своимь. въ всzкъ градъ и мэсто. ямо же хотzше самъ ити.
2
глаго́лаше же к ним: жа́тва у́бо мно́га, ді́лателей же ма́ло; молі́теся у́бо Господи́ну жа́тві, да ізведе́ть ді́лателі на жа́тву Свою́.
2
гlаша же къ нимъ. жатва Uбо многа. а дэлатель мало. молитесz Uбо. го7µ жатвы. да изведеть дэлателя на жатвU твою.
3
Іді́те! Се Аз посила́ю ви я́ко а́гнці посреді́ волко́в.
3
идэте. се азъ посылаю вы яко агньца посредэ вълкъ.
4
Не носі́те влага́лища, ні пи́ри, ні сапо́г і ні кого́же на путі́ цілу́йте.
4
не носите вълагалища ни врэтища ни сапогъ и ни кого же на пѫти не цэлуите.
5
Во́ньже а́ще дом вни́дете, пе́рвіє глаго́літе: мир до́му сему́;
і а́ще у́бо бу́деть ту син ми́ра, почи́єть на нем мир ваш; а́ще ли же ні — к вам возврати́ться.
6
и аще бѫдеть ту сынъ мира почиѥть на нѥмь миръ вашь. аще ли ни къ вамъ възвратить сz.
7
В том же дому́ пребива́йте, яду́ще і пію́ще, я́же суть у них; досто́їн бо єсть ді́латель мзди своєя́; не преході́те із до́му в дом.
7
въ томъ же дому прэбываите эдѫще и пиѭще яже сѫть у нихъ. достоинъ бо ѥсть дэлатель мьзды своѥѩ. не прэходите из дому въ домъ.
8
І во́ньже а́ще град вхо́дите, і приє́млють ви, яді́те предлага́ємая вам;
8
и въ ньже градъ колижьдо въходите и приѥмлѭть вы эдите прэдълагаѥмая вамъ.
9
і ісцілі́те неду́жния, і́же суть в нем, і глаго́літе їм: прибли́жися на ви Ца́рствіє Бо́жиє.
9
и цэлите недѫжьныѩ иже сѫть въ нѥмь. и глаголите имъ: приближи сz на вы царьствиѥ божиѥ.
10
І во́ньже а́ще град вхо́дите, і не приє́млють вас, ізше́дше на распу́тія єго́, рці́те:
10
и въ нь же колижьдо. градъ въходите. и не приѥмлють васъ. и шьдъше на распUтия ѥго. рьцэте.
11
і прах, прилі́пший нам от гра́да ва́шего, оттряса́єм вам. Оба́че сіє́ ві́діте, я́ко прибли́жися на ви Ца́рствіє Бо́жиє.
11
и прахъ прильпъшии насъ. t града вашего. въ ногахъ нашихъ. tтрzсаѥмъ вамъ. обаче се вэдите. яко приближисz на вы цр7ство божие.
12
Глаго́лю вам, я́ко Содо́мляном в день той отра́дніє бу́деть, не́же гра́ду тому́.
12
гlю же вамъ. яко содомлямъ тъ дн7ь tрадънэѥ бUдеть. нежели градU томU.
13
Го́ре тебі́, Хорази́не, го́ре тебі́, Вифсаї́до, я́ко а́ще в Ти́рі і Сидо́ні би́ша си́ли би́ли би́вшия в ва́ю, дре́вле у́бо во вре́тищі і пе́пелі сідя́ще покая́лися би́ша;
13
горе тебэ хоразинъ. горе тебэ виfъсаида. яко аще въ тµрэ и сидонэ бышz силы былы бывъшzѩ въ ваю древлѥ убо въ врэтищи и попелэ сэдzще покаяли сz бышz.
14
оба́че Ти́ру і Сидо́ну отра́дніє бу́деть на суді́, не́же ва́ма.
14
обаче тµру и сидону отърадьнэѥ бѫдеть на сѫдэ неже вама.
15
І ти, Капернау́ме, і́же до небе́с вознеси́йся, до а́да низведе́шися.
15
и ты каперънауме до небесе възнесыи сz до ада низъведеши сz.
16
(Зач. 51) Слу́шаяй вас, Мене́ слу́шаєть, і отмета́яйся вас, Мене́ отмета́ється; отмета́яйся же Мене́, отмета́ється Посла́вшаго М'я.
16
слUшаяи васъ мене слUшаѥть. и tмэтаясz васъ мене сz tмэтаѥть. а tмэтаясz мене tмэтаѥтьсz пославъшааго мz.
17
Возврати́шася же се́дьмдесят с ра́достію, глаго́люще: Го́споди, і бі́си повину́ються нам о і́мені Твоє́м.
17
възвратишажесz седмъ десzть. съ радостию гlюще. Gи. и бэси повинUютьсz намъ о имени твоѥмь.
18
Рече́ же їм: ви́діх сатану́ я́ко мо́лнію с небесе́ спа́дша.
18
рече же имъ. видэхъ сотонU яко мълнию съ нь7се съпадъшю.
21
В той час возра́довася ду́хом Ісу́с і рече́: іспові́даютіся, О́тче, Го́споди небесе́ і землі́, я́ко утаї́л єси́ сія́ от прему́дрих і разу́мних, і откри́л єси́ та младе́нцем; єй, О́тче, я́ко та́ко бисть благоволе́ніє пред Тобо́ю.
21
въ тъ чаc въздрадовасz д¦мь iс7ъ и рече. исповэдаю ти сz о§е Gи. нбс7и и земли. яко Uтаилъ ѥси t прэмUдрыихъ и разUмьныихъ. и tкры се младеньцемъ. еи о§е. яко тако быc блн7ѥ прэдъ тобою.
22
І обра́щся ко ученико́м, рече́: вся Мні предана́ би́ша от Отця́ Моєго́; і нікто́же вість, кто єсть Син, то́кмо Оте́ць; і кто єсть Оте́ць, то́кмо Син, і єму́же а́ще хо́щеть Син откри́ти.
22
и обращь сz къ ученикомъ рече: вься мънэ прэдана бышz отъ отьца моѥго. и ни къто же не вэсть къто ѥсть сынъ тъкъмо отьцъ. и къто ѥсть отьцъ тъкъмо сынъ и ѥмуже аще хощеть сынъ явити.
23
(Зач. 52) І обра́щся ко ученико́м, єди́н [осо́б] рече́: блаже́нні о́чі ви́дящії, я́же ви́дите!
Он же рече́ к нему́: в зако́ні что пи́сано єсть? Ка́ко чте́ши?
26
wнъ же рече ѥмU. въ законэ како писано ѥсть. како чьтеши.
27
Он же отвіща́в рече́: возлю́биши Го́спода Бо́га твоєго́ от всего́ се́рдця твоєго́, і от всея́ душі́ твоєя́, і все́ю крі́постію твоє́ю, і всім помишле́нієм твої́м, і бли́жняго своєго́ я́ко сам себе́.
27
онъ же tвэщавъ рече. възлюбиши га7 ба7 твоѥго вьсэмь сьрдьцьмь твоимь. и вьсею дш7ею своѥю. и вьсею крэпостию своѥю. и вьсэмь помышлениѥмь твоимь. и искрьнzаго своѥго яко самъ сz.
28
Рече́ же єму́: пра́во отвіща́л єси́; сіє́ сотвори́, і жив бу́деши.
28
рече же ѥмU iс7ъ. право tвэщz се сътвори и живъ бUдеши.
29
Он же хотя́ оправди́тися сам, рече́ ко Ісу́су: і кто єсть бли́жній мой?
29
онъ же хотz оправьдатисz самъ рече къ iс7U. и кто ѥсть искрьнии мои.
30
Отвіща́в же Ісу́с рече́: челові́к ні́кий схожда́ше от Ієрусали́ма во Ієрихо́н, і в разбо́йники впаде́, і́же совле́кше єго́, і я́зви возло́жше отидо́ша, оста́вльше єдва́ жи́ва су́ща.
30
tвэщавъ же iс7ъ и рече. члв7къ ѥтеръ съхожаше t еrлма въ ѥрихонъ. и въ разбоиникы въпаде. иже и съвълкъше и язвы възложьше отидоша. оставльше и ѥль жива сUща.
31
По слу́чаю же свяще́нник ні́кий схожда́ше путе́м тім, і ви́дів єго́, мимоі́де.
31
по приключаю же иѥреи ѥтеръ. съхожааше пUтьмь тэмь. и видэвъ и мимоиде.
32
Та́кожде же і леви́т, бив на том мі́сті, прише́д і ви́дів, мимоі́де.
32
тако же же и леUгитъ. бывъ на томь мэстэ и пришьдъ и видэвъ и мимо иде.
33
Самаря́нин же ні́кто гряди́й, при́йде над него́, і ви́дів єго́, милосе́рдова;
33
самарzнинъ же ѥтеръ. грzдыи приде надъ нь. и видэвъ и млrдова.
34
і присту́пль обв'яза́ стру́пи єго́, возлива́я ма́сло і вино́: всади́в же єго́ на свой скот, приведе́ єго́ в гости́нницю, і приліжа́ єму́;
34
и пришьдъ обzза стрUпы ѥго. възливая олэи и вино. и въсаждь же и на свои скотъ. и приведе и въ гостиньницю и прилежа емь.
35
і нау́трія ізше́д, ізе́м два сре́бреника, даде́ гости́ннику, і рече́ єму́: приліжи́ єму́; і, є́же а́ще прийждиве́ши, аз єгда́ возвращу́ся, возда́м ті.
35
и на Uтрья ишьдъ. и възьмъ дъва пэнzзz. дасть гостиньникU. и рече ѥмU прилежи ѥмь. и ѥже аще прилежиши. азъ же ѥгда възвращьсz въздамь ти.
36
Кто у́бо от тіх тріє́х бли́жній мни́ттіся би́ти впа́дшему в разбо́йники?
36
кто Uбо тэхъ трии искрьнии мьнитьсz быти. въпадъшемU въ разбоиникы.
37
Он же рече́: сотвори́вий ми́лость с ним. Рече́ же єму́ Ісу́с: іди́ і ти твори́ та́кожде.
37
онъ же рече сътвории млcть съ нимь. рече же ѥмU iс7ъ. иди и ты тако же твори.
38
(Зач. 54) Бисть же ходя́щим їм, і Сам вни́де в весь ні́кую; жена́ же ні́кая і́менем Ма́рфа прия́т Єго́ в дом свой.
38
Въ wно вреұ. въниде iс7 въ вьсь етерU. жена же нэкая именьмь марfа. прияты и въ домъ свои.
39
І сестра́ єй бі нарица́ємая Марі́я, я́же і сі́дши при ногу́ Ісу́сову, сли́шаше сло́во Єго́.
39
и сеи бэ сестра именъмь. мария. яже сэдъши при ногU iс7вU слышаше слово ѥго.
40
Ма́рфа же мо́лвяше о мно́зі слу́жбі, ста́вши же рече́: Го́споди, не бреже́ши ли, я́ко сестра́ моя́ єди́ну м'я оста́ви служи́ти? Рци у́бо єй, да мі помо́жеть.
40
маръfа же мълвzше о мнозэ слUжьбэ. ставъши же рече. Gи. не радиши ли. яко сестра моя единU мz остави. слUжити ти. рьци Uбо ѥи да ми поможеть.
41
Отвіща́в же Ісу́с рече́ єй: Ма́рфо, Ма́рфо, пече́шися і мо́лвиши о мно́зі,
41
tвэщавъ же iс7 рече ѥи. маръfа. марfа. печешисz и мълвzше о мнозэ.
42
єди́но же єсть на потре́бу; Марі́я же благу́ю часть ізбра́, я́же не оти́меться от нея́.
42
ѥдино же ѥсть на потрэбU. мр7ия бо бlгUю часть избра. яже не tиметьсz t нѥя.
Глава 12
1
О ни́хже [между́ тім] собра́вшимся тьмам наро́да, я́ко попира́ти друг дру́га, нача́т глаго́лати ученико́м Свої́м пе́рвіє: внемлі́те себі́ от ква́са фарисе́йська, є́же єсть лицемі́ріє.
1
О нихъже сънемъшемъ сz тьмамъ народа яко припираахѫ другъ друга начzтъ глаголати къ ученикомъ своимъ прьвэѥ: вънемлэте себэ отъ кваса фарисеиска ѥже ѥсть лицемэрие.
2
(Зач. 63) Нічто́же бо покрове́нно єсть, є́же не откри́ється, і та́йно, є́же не уразумі́ється;
2
ничто же покръвено ѥсть ѥже не отъкрыѥтьсz. и таино ѥже не разUмэѥтьсz.
3
зане́, єли́ка во тьмі рі́сте, во сві́ті усли́шаться; і є́же ко у́ху глаго́ласте во хра́міх, пропові́сться на кро́віх.
3
занѥ ѥлико въ тьмэ рекосте. въ свэтэ Uслышитьсz. и ѥже къ UхU гlасте въ таилищихъ проповэстьсz на кровэхъ.
4
Глаго́лю же вам, друго́м Свої́м: не убо́йтеся от убива́ющих ті́ло і пото́м не мо́гущих ли́шше что сотвори́ти;
4
гlю же вамъ. дрUгомъ моимъ. и не Uбоитесz Uбивающиихъ вы. и потомь не могUщемъ лиха чьсо сътворити.
5
сказу́ю же вам, кого́ убо́йтеся: убо́йтеся іму́щаго власть по убіє́нії воврещи́ в дебр о́гненную; єй, глаго́лю вам, того́ убо́йтеся.
5
съказаю же вамъ. кого сz Uбоите. Uбоитесz имущааго власть по Uбьѥнии. и время въ геонU. си гlю вамъ.
6
Не п'ять ли птиць ціни́ться пі́нязема двіма́, і ні єди́на от них ність забве́нна пред Бо́гом.
6
не пzть ли пътиць цэнитьсz пэнzзма двэма. и ни ѥдина t нихъ. забъвена предь бм7ь.
7
Но і вла́си глави́ ва́шея всі ізочте́ні суть. Не убо́йтеся у́бо: мно́зіх птиць у́нші єсте́ ви.
7
нъ и власи главы вашея ищьтени сUть. не Uбоитесz Uбо. мнозэхъ пътиць Uньше вы ѥсте.
8
(Зач. 64) Глаго́лю же вам: всяк, і́же а́ще іспові́сть М'я пред челові́ки, і Син Челові́чеський іспові́сть єго́ пред а́нгели Бо́жиїми;
8
Гlю же вамъ. всzкъ иже колижьдо исповэсть мя предь члbвкы. и сн7ъ члв7чь исповэсть и предъ анGлы б9ии.
9
а отверги́йся Мене́ пред челові́ки, отве́ржен бу́деть пред а́нгели Бо́жиїми.
9
а tвьргыисz мене предъ члв7кы. tвьрженъ бUдеть предъ анGлы б9ии.
10
І всяк, і́же рече́ть сло́во на Си́на Челові́чеськаго, оста́виться єму́; а на Свята́го Ду́ха хули́вшему не оста́виться.
10
и всzкъ иже речеть слово на сн7ъ члв7чь. tпUститьсz ѥмU. и иже хUлить на д¦ъ с™ыи. не tпUститъсz ѥмU.
11
Єгда́ же приведу́ть ви на собо́рища, і вла́сті, і влади́чества, не пеці́теся, ка́ко іли́ что отвіща́єте, іли́ что рече́те;
11
ѥгда же приведUть вы на съньмище. и властии чловэчьствия. не пьцэтесz како ли что помыслите. ли что речете.
12
Святи́й бо Дух научи́ть ви в той час, я́же подоба́єть рещи́.
12
с™ыи бо д¦ъ. наUчить вы. въ тъ чаc. яко же подобаѥть гlти.
13
(Зач. 65) Рече́ же Єму́ ні́кий от наро́да: Учи́телю, рци бра́ту моєму́ разділи́ти со мно́ю достоя́ніє.
13
Рече же ѥму ѥдинъ отъ народа: учителю рьци брату моѥму да раздэлить съ мъноѭ достояниѥ.
14
Он же рече́ єму́: челові́че, кто М'я поста́ви судію́ іли́ діли́теля над ва́ми?
14
онъ же рече ѥму: чловэче къто мz постави сѫдиѭ ли дэлателz надъ вами;
15
Рече́ же к ним: блюді́те і храні́теся от лихоі́мства, я́ко не от ізби́тка [внегда́ ізби́точествовати] кому́ живо́т єго́ єсть от імі́нія єго́.
15
рече же къ нимъ: блюдэте сz и храните сz отъ вьсякого лихоимьствия. яко не отъ избытъка комужьдо животъ ѥго ѥсть отъ имэния ѥму.
16
(Зач. 66) Рече́ же при́тчу к ним, глаго́ля: челові́ку ні́коєму бога́ту угобзи́ся ни́ва;
не боисz малоѥ стадо. яко благоизволи оц7ь вашь дати вамъ цrтво.
33
Продаді́те імі́нія ва́ша і даді́те ми́лостиню. Сотворі́те себі́ влага́лища неветша́юща, сокро́вище неоскуді́ємо на небесі́х, іді́же тать не приближа́ється, ні моль растліва́єть.
33
продадите имэния вашz. и дадите милостынz. сътворите себе вълагалищz не ветъшzющя. съкровище не оскUдэѥмо на нб7сьхъ. идеже тать не приближаѥтьсz. ни чьрвь ни тьлz тьлить.
34
Іді́же бо сокро́вище ва́ше, ту і се́рдце ва́ше бу́деть.
34
иде же бо есть съкровище ваше. тU и ср7дце ваше бUдеть.
35
Да бу́дуть чре́сла ва́ша препоя́сана, і світи́льници горя́щії;
35
бUдUть чресла вашz прэпоясана. и свэтильници горzще.
36
і ви подо́бні челові́ком ча́ющим го́спода своєго́, когда́ возврати́ться от бра́ка, да прише́дшу і толкну́вшу, а́біє отве́рзуть єму́.
36
и вы подобьни чlвкомъ чающемъ Gа своѥго. къгда възвратитьсz t брака. да пришьдъшю и тълкнUвъшю. абиѥ tвьръзUтьсz ѥмU.
А́ще же рече́ть раб той в се́рдці своє́м: косни́ть господи́н мой прийти́, і начне́ть би́ти раби́ і раби́ні, я́сти же і пи́ти і упива́тися, —
45
аще ли же речеть рабъ тъ въ срьдьци своѥмь: коснить господь мои прити и начьнѥть бити рабы и рабынѩ эсти и пити и упивати сz.
46
при́йдеть господи́н раба́ того́ в день, во́ньже не ча́єть, і в час, во́ньже не вість, і расте́шеть єго́, і часть єго́ с неві́рними положи́ть.
46
придеть господинъ раба того въ ньже дьнь не чаѥть и въ годинѫ въ нѭже не вэсть. и протешеть и и чzсть ѥго съ невэрьныими положить.
47
Той же раб ві́дівий во́лю господи́на своєго́, і не угото́вав, ні сотвори́в по во́лі єго́, біє́н бу́деть мно́го;
47
тъ же рабъ вэдэвыи волѭ господа своѥго и не уготовавъ ли не сътворь по воли ѥго биѥнъ бѫдеть мъного.
48
неві́дівий же, сотвори́в же досто́йная ра́нам, біє́н бу́деть ма́ло. (Зач. 69) Вся́кому же, єму́же дано́ бу́деть мно́го, мно́го взи́щеться от него́, і єму́же преда́ша мно́жайше, мно́жайше про́сять [істя́жуть] от него́.
48
не вэдэвыи же сътворь достоиная ранамъ биѥнъ бѫдеть мало. вьсякому же ѥмуже дано бѫдеть мъного мъного изищеть сz отъ нѥго. и ѥмуже прэдашz мъного. лишьша просzть отъ нѥго.
49
Огня́ прийдо́х воврещи́ на зе́млю, і что хощу́, а́ще уже́ возгорі́ся?
49
Огня придохъ въврэщь въ землѭ чьто хощѫ аще уже възгорэ сz;
50
Креще́нієм же і́мам крести́тися, і ка́ко удержу́ся, до́ндеже сконча́ються?
50
крьщениѥмь же имамъ крьстити сz и како удржѫ сz доньдеже коньчаѥть сz.
51
Мните́ ли, я́ко мир прийдо́х да́ти на зе́млю? Ні, глаго́лю вам, но разділе́ніє.
51
мьните ли яко мира придохъ датъ на землѭ; ни глаголѭ вамъ нъ раздэлѥния.
52
Бу́дуть бо отсе́лі п'ять во єди́ном дому́ разділе́ні, тріє́ на два, і два на три;
52
бѫдеть бо отъселэ пzтъ въ ѥдиномь дому раздэленъ триѥ на дъва и дъва на три.
53
разділи́ться оте́ць на си́на, і син на отця́; ма́ти на дщер, і дщи на ма́тер; свекри́ на неві́сту свою́, і неві́ста на свекро́в свою́.
53
и раздэлzть сz отьць на сынъ и сынъ на отьца. мати на дъщерь и дъщи на матерь. свекры на невэстѫ своѭ и невэста на свекровь своѭ.
54
Глаго́лаше же і наро́дом: єгда́ у́зрите о́блак восходя́щ от за́пада, а́біє глаго́лете: ту́ча гряде́ть, і бива́єть та́ко.
54
глаголааше же и народомъ: ѥгда узьрите облакъ въсходzщь отъ западъ абиѥ глаголѥте яко тѫча грzдеть и бываѥть тако.
55
І єгда́ юг ві́ющ, глаго́лете: зной бу́деть, і бива́єть.
55
и ѥгда югъ дышѫщь глаголѥте яко варъ бѫдеть и бываѥть.
56
Лицемі́ри, лице́ не́бу і землі́ ві́сте іскуша́ти; вре́мене же сего́ ка́ко не іскуша́єте?
56
лицемэри лице небу и земли лице умэѥте искушати а врэмене сего како не искушаѥте;
57
Что же і о себі́ не су́дите пра́ведноє?
57
чьто же и о себэ не сѫдите правьды;
58
Єгда́ бо гряде́ши с сопе́рником твої́м ко кня́зю, на путі́ даждь ді́ланіє [потщи́ся] ізби́ти от него́, да не ка́ко привлече́ть тебе́ к судії́, і судія́ тя преда́сть слузі́, і слуга́ всади́ть тя в темни́цю;
58
ѥгда бо грzдеши съ сѫпьръмь твоимь къ кнzзю на пѫти даждь дэланиѥ избыти отъ нѥго да не привлэчеть тебе къ сѫдии и сѫдия тz прэдасть слузэ и слуга тz въсадить въ тьмьницѫ.
59
глаго́лю тебі́: не ізи́деши отту́ду, до́ндеже і послі́днюю мі́дницю возда́си.
59
глаголѭ тебэ: не имаши изиши отътѫдэ доньдеже и послэдьнии трьхътъ въздаси.
Глава 11
1
(Зач. 55) І бисть внегда́ би́ти Єму́ на мі́сті ні́коєм моля́щуся, (і) я́ко преста́, рече́ ні́кий от учени́к Єго́ к Нему́: Го́споди, научи́ ни моли́тися, я́коже і Іоа́нн научи́ ученики́ своя́.
1
придоша къ iс7U Uченици ѥго. и рэша ѥмU Gи. наUчи ны молитися. яко же иоанъ наUчи Uченикы своя.
2
Рече́ же їм: єгда́ мо́литеся, глаго́літе: О́тче наш, І́же на небесі́х, да святи́ться і́м'я Твоє́; да при́йдеть Ца́рствіє Твоє́; да бу́деть во́ля Твоя́, я́ко на небесі́, і на землі́:
2
рече же имъ. ѥгда молитесz гlэте Ӑ О§е нашь иже ѥси на нб7схъ. да с™итьсz имz твоѥ. да придеть цр7ствиѥ твоѥ. да бUдеть воля твоя. яко на нб7си и на земли.
3
хліб наш насу́щний подава́й нам на всяк день;
3
хлэбъ нашь дн7евьныи. даи намъ всzкъ дн7ь.
4
і оста́ви нам гріхи́ на́ша, і́бо і са́мі оставля́єм вся́кому должнику́ на́шему; і не введи́ нас во іскуше́ніє, но ізба́ви нас от лука́ваго.
4
и оста намъ грэхы наша. яко мы оставляѥмъ. дължьникомъ нашимъ. и не въведи насъ въ напасть. нъ избави ны. t неприязни Ӑ
5
І рече́ к ним: кто от вас і́мать дру́га, і і́деть к нему́ в полу́нощі, і рече́ть єму́: дру́же, даждь мі взайм три хлі́би;
5
Рече Gь своимъ Uченикомъ. къто t васъ имать дрUга. и идеть къ немU полUиощи. и речеть къ немU дрUже. даи ми три хлэбы.
6
поне́же друг при́йде с пу́ті ко мні, і не і́мам чесо́ предложи́ти єму́.
6
ибо дрUгъ приде съ пUти къ мънэ. и не имамъ что положю прэдъ нимь.
7
І той ізвну́тр отвіща́в рече́ть: не твори́ мі труди́; уже́ две́рі затворени́ суть, і ді́ти моя́ со мно́ю на ло́жі суть; (і) не могу́ воста́в да́ти тебі́.
7
tвэщzвъ же речеть не твори ми трUда. Uже двьри затворены сUть. не могU въставъ дати тебэ.
8
Глаго́лю же вам: а́ще і не дасть єму́ воста́в, зане́ друг єму́ єсть, но за безо́чство єго́, воста́в дасть єму́, єли́ка тре́буєть.
8
гlю же вамъ. аще не издасть ѥмU въставъ. зане ѥсть дрUгъ ѥмU. нъ за безочьство ѥго. въставъ дасть ѥмU. ѥлико трэбUѥть.
9
(Зач. 56) І Аз вам глаго́лю: просі́те, і да́сться вам; іщі́те, і обря́щете; толці́те, і отве́рзеться вам;
9
и азъ гlю вамъ. просите и дастьсz вамъ. ищэте и обрzщете. тълцэте и tвьрзетьсz вамъ.
10
всяк бо прося́й приє́млеть, і іщя́й обріта́єть, і толку́щему отве́рзеться.
10
всzкъ бо просzи приѥмлѥть. и ищаи обрzщеть. и тълкUщюUмU tвьрзетьсz.
11
Кото́раго же вас отця́ воспро́сить син хлі́ба, єда́ ка́мень пода́сть єму́? Іли́ ри́би, єда́ в ри́би мі́сто змію́ пода́сть єму́?
11
U которааго васъ оц7а сн7ъ свои въспросить хлэба. ѥда камень подасть ѥмU. или рыбы. ѥда въ рыбы мэсто змию подасть ѥмU.
єгда́ же крі́плій єго́ наше́д побіди́ть єго́, все ору́жіє єго́ во́зьметь, на не́же упова́ше, і кори́сть єго́ раздає́ть.
22
а понѥже крэплеи нашьдъ побэдить и вься орѫжия ѥго отьметь на няже уповааше и користь ѥго раздаѥть.
23
(Зач. 58) І́же ність со Мно́ю, на М'я єсть; і і́же не собира́єть со Мно́ю, расточа́єть.
23
иже нэсть съ мъноѭ на мz ѥсть. и иже не събираѥть съ мноѭ растачаѥть.
24
Єгда́ (же) нечи́стий дух ізи́деть от челові́ка, прехо́дить сквозі́ безво́дная мі́ста, іщя́ поко́я; і не обріта́я, глаго́леть: возвращу́ся в дом мой, отню́дуже ізидо́х.
24
ѥгда же нечистыи духъ изидеть отъ чловэка прэходить сквозэ безводьная мэста ищz покоя и не обрэтаѩ глаголеть: възвращѭ сz въ домъ мои отънѭдѫже изидохъ.
25
І прише́д обря́щеть ї помете́н і укра́шен;
25
и пришьдъ обрэтаѥть и пометенъ и украшенъ.
26
тогда́ і́деть і по́йметь седьм други́х духо́в го́рших себе́, і вше́дше живу́ть ту; і бива́ють послі́дняя челові́ку тому́ го́рша пе́рвих.
26
тъгда изидеть и поиметь другыихъ горьшь седмь духъ и въшьдъше живѫть ту. и бываѭть послэдьняѩ чловэку тому горьша прьвыихъ.
27
Бисть же єгда́ глаго́лаше сія́, воздви́гши ні́кая жена́ глас от наро́да, рече́ Єму́: блаже́нно чре́во носи́вшеє Тя, і сосця́, я́же єси́ ссал.
27
быc же ѥгда гlаше се. вьздвигъши глаc етера жена. t народа рече ѥмU. бlженоѥ чрево ношьшеѥ тz. и сьсьца яже ѥси съсалъ.
28
Он же рече́: ті́мже у́бо блаже́нні сли́шащії сло́во Бо́жиє і храня́щії є.
28
онъ же рече. тэмь же блажени. слышащеи слово б9иѥ. и хранzще ѥ.
29
(Зач. 59) Наро́дом же собира́ющимся нача́т глаго́лати: род сей лука́в єсть — зна́менія і́щеть, і зна́меніє не да́сться єму́, то́кмо зна́меніє Іо́ни проро́ка;
29
Народомъ же събираѭщемъ сz начzтъ глаголати: родъ сь лѫкавъ ѥсть. знамения ищеть и знамениѥ не дасть сz ѥму тъкъмо знамениѥ ионы пророка.
30
я́коже бо бисть Іо́на зна́меніє Ниневи́том, та́ко бу́деть і Син Челові́чеський ро́ду сему́.
30
якоже бо бысть иона знамениѥ ниневитомъ тако бѫдеть и сынъ чловэчьскыи роду сему.
31
Цари́ця ю́жськая воста́неть на суд с му́жі ро́да сего́ і осу́дить їх; я́ко при́йде от коне́ць землі́ сли́шати прему́дрость Соломо́нову; і се мно́жає Соломо́на зді.
31
царица южьская въстанеть на сѫдъ съ мѫжи рода сего и осѫдить ѩ. яко приде отъ коньць землѩ слышатъ прэмѫдрости соломонz и се мъножаѥ соломона сьде.
32
Му́жіє Ниневи́тстії воста́нуть на суд с ро́дом сим і осу́дять ї; я́ко покая́шася про́повідію Іо́ниною; і се мно́жає Іо́ни зді.
32
мѫжи ниневитьсции въскрьснѫть на сѫдъ съ родъмь симъ и осѫдzти и. яко покаяша сz въ проповэдь ионинѫ и се мъножаѥ ионы сьде.
33
Нікто́же (у́бо) світи́льника вжег, в скро́ві полага́єть, ні под спу́дом, но на сві́щниці, да входя́щії світ ви́дять.
33
ни къто же убо свэтильника въжегъ въ съкровэ полагаѥть ни подъ спѫдъмь нъ на свэщницэ да въходzщеи видzть свэтъ.
34
(Зач. 60) Світи́льник ті́лу єсть о́ко; єгда́ у́бо о́ко твоє́ про́сто бу́деть, все ті́ло твоє́ сві́тло бу́деть; єгда́ же лука́во бу́деть, і ті́ло твоє́ те́мно;
34
свэтильникъ тэлу ѥсть око. ѥгда убо око твоѥ просто бѫдеть и вьсе тэло твоѥ свэтьло бѫдеть. а понѥже лѫкаво бѫдеть и тэло твоѥ тьмьно бѫдеть.
35
блюди́ у́бо, єда́ світ, і́же в тебі́, тьма єсть.
35
блюди убо еда свэтъ иже ѥсть въ тебэ тьма ѥсть.
36
А́ще бо ті́ло твоє́ все сві́тло, не іми́й ні́кия ча́сти те́мни, бу́деть сві́тло все, я́коже єгда́ світи́льник блиста́нієм просвіща́єть тя.
Єгда́ же глаго́лаше, моля́ше Єго́ фарисе́й ні́кий, да обі́дуєть у него́; вшед же возлеже́.
37
Ѥгда же глаголаше моляаше и фарисеи ѥдинъ да обэдуѥть у нѥго. въшьдъ же възлеже.
38
Фарисе́й же ви́дів диви́ся, я́ко не пре́жде крести́ся [не пе́рвіє уми́ся] пре́жде обі́да.
38
фарисэи же видэвъ диви сz яко не прэжде крьсти сz прьвэѥ обэда.
39
Рече́ же Госпо́дь к нему́: ни́ні ви, фарисе́є, вні́шняя сткля́ниці і блю́да очища́єте, вну́треннєє же ва́ше по́лно грабле́нія єсть і лука́вства.
39
рече же господь къ нѥму: нынэ вы фарисеи вънэшьнеѥ стькляници и мисэ очищаѥте. а вънѫтрьняя ваша плъна сѫть хыщения и зълобы.
40
Безу́мнії, не І́же ли сотвори́ вні́шнєє, і вну́треннєє сотвори́л єсть?
40
безумьни не иже ли ѥсть сътворилъ вънэшьнеѥ и вънѫтрьнеѥ сътвори;
41
Оба́че от су́щих даді́те ми́лостиню; і се вся чи́ста вам бу́дуть.
41
обаче сѫщая дадите милостынѭ. и се вься чиста вамъ сѫть.
42
(Зач. 61) Но го́ре вам фарисе́йом, я́ко одеся́тствуєте от м'я́тви, і пига́на, і вся́каго зе́лія, і мимохо́дите суд і любо́в Бо́жию; сія́ подоба́ше сотвори́ти, і о́ніх не оставля́ти.
42
нъ горе вамъ фарисеомъ яко десzтинѫ даѥте отъ мzты и пиганъ и вьсякого зелия и мимо ходите сѫдъ и любъвь божиѭ. си же подобааше сътворити и онэхъ не оставляти.
43
Го́ре вам, фарисе́йом, я́ко лю́бите предсіда́нія на со́нмищех і цілова́нія на то́ржищих.
43
горе вамъ фарисеи яко любите прэдъсэдания на съньмищихъ и цэлования на тържищихъ.
44
Го́ре вам, кни́жници і фарисе́є, лицемі́ри, я́ко єсте́ я́ко гро́би неві́домі, і челові́ци ходя́щії верху́ не ві́дять.
44
горе вамъ книжьници и фарисеи и лицемэри иже ѥсте яко гроби не вэдоми и чловэци ходzщеи врьху не вэдzть.
45
Отвіща́в же ні́кий от зако́нник рече́ Єму́: Учи́телю, сія́ глаго́ля, і нам досажда́єши.
45
отъвэщавъ же ѥдинъ отъ законьникъ рече ѥму: учителю се глаголѩ и намъ досаждаѥши.
46
Он же рече́: і вам зако́нником го́ре, я́ко накла́даєте на челові́ки бремена́ не удо́б носи́ма, і са́мі єди́нім персто́м ва́шим не прикаса́єтеся бремене́м.
46
онъ же рече: и вамъ законьникомъ горе яко накладаѥте на чловэкы брэмена не удобь носима а сами ни ѥдинэмь же прьстъмь прикасаѥте сz брэменехъ.
горе вамъ яко зиждете гробы пророкъ. отьци же ваши избишz ѩ.
48
У́бо свиді́тельствуєте і соблаговоли́те діло́м оте́ць ва́ших; я́ко ті́ї у́бо ізби́ша їх, ви же зи́ждете їх гро́би.
48
убо съвэдэтельствуѥте и волѭ имате дэломъ отьць вашихъ. яко ти убо избишz ѩ. вы же зиждете ихъ гробы.
49
Сего́ ра́ди і прему́дрость Бо́жия рече́: послю́ в них [к ним] проро́ки і апо́столи, і от них убію́ть і ізжену́ть;
49
сего ради и прэмѫдрость божия рече: посълѭ въ нѩ пророкы и апостолы. отъ нихъ убиѭть и ижденѫть.
50
да взи́щеться кров всіх проро́к, пролива́ємая от сложе́нія ми́ра, от ро́да сего́,
50
да мьстить сz кръвь вьсэхъ пророкъ проливаѥмая отъ сложения вьсего мира отъ рода сего.
51
от кро́ве А́веля да́же до кро́ве Заха́рії, поги́бшаго ме́жду олтаре́м і хра́мом; єй, глаго́лю вам, взи́щеться от ро́да сего́.
51
отъ кръве авеля правьдьнааго до кръве захариѩ погыбъшааго между олътарьмь и храмъмь. еи глаголѭ вамъ: възищеть сz отъ рода сего.
52
Го́ре вам, зако́нником, я́ко взя́сте ключ разумі́нія: са́мі не внидо́сте, і входя́щим возбрани́сте.
52
горе вамъ законьникомъ яко възzсте ключь разумэнию. сами не вънидосте и въходzщеимъ възбранисте.
53
Глаго́лющу же Єму́ сія́ к ним, нача́ша кни́жници і фарисе́є бі́дні [зіло́] гні́ватися Нань і преста́ти [вопроша́ти] Єго́ о мно́зі,
53
глаголѭщу же ѥму сице начzшz кънижьници и фарисеи лютэ яко гнэвати сz и прэстаяти и о мъножаишихъ.
54
ла́юще Єго́ [наві́тующе Нань], і́щуще улови́ти ні́что от уст Єго́, да Нань возглаго́лють.
54
лаѭще ѥго и ищѫще уловити нэчьто отъ устъ ѥго да на нь възъглаголѭть.
Глава 13
1
(Зач. 70) Прийдо́ша же ні́ції в то вре́м'я, пові́дающе Єму́ о Галиле́єх, ї́хже кров Пила́т сміси́ с же́ртвами їх.
1
Прилучишz же сz нэции въ то врэмz повэдаѭще ѥму о галилеихъ ихъже кръвь пилатъ съмэси съ жрьтвами ихъ.
2
І отвіща́в Ісу́с рече́ їм: мните́ ли, я́ко Галиле́яне сі́ї грі́шнійші па́че всіх Галиле́ян бя́ху, я́ко та́ко постра́даша?
2
и отъвэщавъ исусъ рече имъ: мьните ли яко галилеяне сии грэшьнэише паче вьсэхъ галилеянъ бэшz яко тако пострадашz;
3
Ні, глаго́лю вам; но а́ще не пока́єтеся, всі та́кожде поги́бнете.
3
ни глаголѭ вамъ. нъ аще не покаѥте сz вьси такожде погыбнете.
4
Іли́ о́ні осьмна́десяте, на ни́хже паде́ столп Силоа́мський і поби́ їх, мни́те ли, я́ко ті́ї до́лжнійші бя́ху па́че всіх живу́щих во Ієрусали́мі?
4
ли они осмь на десzте на нѩже паде стлъпъ силуамьскъ и поби ѩ. мьните ли яко ти длъжьнэише бэшz паче вьсэхъ чловэкъ живѫщихъ въ иерусалимэ;
5
Ні, глаго́лю вам; но а́ще не пока́єтеся, всі та́кожде поги́бнете.
5
ни глаголѭ вамъ. нъ аще не покаѥте сz вьси такожде погыбнете.
6
Глаго́лаше же сію́ при́тчу: смоко́вницю ім'я́ше ні́кий в виногра́ді своє́м всаждену́; і при́йде іщя́ плода́ на ней, і не обрі́те;
6
глагола же сиѭ притъчѫ: смъкъвьницѫ имэаше нэкъто въ виноградэ своѥмь въсажденѫ и приде ищz плода на нѥи и не обрэте.
7
рече́ же к винаре́ві: се тре́тіє лі́то, отне́лиже прихожду́ іщя́ плода́ на смоко́вниці сей, і не обріта́ю; посіці́ ю (у́бо), вску́ю і зе́млю упражня́єть?
7
рече же къ винареви: се три лэта прихождѫ ищz плода на смъкъвьници сеи и не обрэтаѭ. посэци ѭ въскѫѭ и землѭ опражнэѥть;
8
Он же отвіща́в рече́ єму́: го́споди, оста́ви ю і се лі́то, до́ндеже окопа́ю о́крест єя́ і оси́плю гно́єм;
8
онъ же отъвэщавъ рече ѥму: господи остави ѭ и се лэто доньдеже ѭ окопаѭ окрьстъ и осыплѭ гноимь.
9
і а́ще у́бо сотвори́ть плод; а́ще ли же ні, во гряду́щеє посіче́ши ю.
9
и аще убо сътворить плодъ. аще ли же ни въ грядѫщеѥ посэчеши ѭ. Въ оно+.
10
(Зач. 71) Бя́ше же учя́ на єди́ном от со́нмищ в субо́ту;
10
бэ Uчz iс7ъ на ѥдиномь t съньмищь въ сUботы.
11
і се жена́ бі іму́щи дух неду́жен літ осьмна́десять, і бі сля́ка і не могу́щи восклони́тися отню́д.
11
и се жена д¦ь имUщи недUжьныи. отъ. }i.те лэтъ. и бэ сълUка. и не могUщи въсклонитисz tнUдь.
12
Ви́дів же ю Ісу́с, пригласи́ і рече́ єй: же́но, отпущена́ єси́ от неду́га твоєго́.
12
Uзьрэвъ же ю iс7ъ. пригласи и рече ѥи. жено tпUщена ѥси t недUга твоѥго.
13
І возложи́ на ню ру́ці; і а́біє простре́ся, і сла́вляше Бо́га.
13
и възложи на ню рUцэ. и абиѥ простьресz. и славzаше б7а.
14
Отвіща́в же старі́йшина собо́ру, негоду́я, зане́ в субо́ту ісціли́ (ю) Ісу́с, глаго́лаше наро́ду: шесть дній єсть, в ня́же досто́їть ді́лати; в ти́я у́бо приходя́ще цілі́теся, а не в день субо́тний.
14
tвэща же архисµнагогъ негодUя. зане въ сUботU исцэли ю iс7ъ. гlаше народU шестъ дн7ии ѥсть. въ нz же достоить дэлати. въ ты Uбо приходzще цэлитесz. а не въ дн7ь сUботьныи.
15
Отвіща́ (же) у́бо єму́ Госпо́дь і рече́: лицемі́ре, ко́ждо вас в субо́ту не отріша́єть ли своєго́ вола́ іли́ осла́ от я́слій, і вед напая́єть,
15
tвэщавъ же къ нимь Gь и рече. лицемэри. когожьдо васъ въ сUботU. не отрэшить волU своѥго. ли осьлzте t яслии. и ведеть напаяятъ и.
16
сію́ же дщер Авраа́млю су́щу, ю́же св'яза́ сатана́ се осьмоєна́десяте лі́то, не досто́яше ли разріши́тися єй от ю́зи сея́ в день субо́тний?
16
сию же дъщерь аврамлю сUщю. юже съвzза сотона. се осмоѥ на десzте лэто не достояше ли раздрэшити ѥя t Uзы сея. въ дн7ь сUботьныи.
17
І сія́ Єму́ глаго́лющу, стидя́хуся всі противля́ющіїся Єму́; і всі лю́діє ра́довахуся о всіх сла́вних бива́ющих от Него́.
17
и си гlющю ѥмU стыдzахUсz вьси. противлzющиисz ѥмU. и вьси людиѥ радоваахUсz. о вьсэхъ славьныихъ бывающиихъ t него.
Подо́бно єсть зе́рну гору́шну, є́же приє́м челові́к вве́рже в вертогра́д свой; і возрасте́, і бисть дре́во ве́ліє, і пти́ці небе́сния всели́шася в ві́твіє єго́.
19
подобьно ѥсть цесарьство небесьноѥ. зьрнU горUщьнU. ѥже приѥмъ члв7къ. въвьрже въ вьртоградъ свои. и въздрасте и бысть въ дрэво велико и птица нб7сьскыя въселишасz въ вэтви ѥго.
І прохожда́ше сквозі́ гра́ди і ве́сі, учя́ і ше́ствіє творя́ во Ієрусали́м.
22
и прохождааше сквозэ грады. и вьси Uчz и шьствиѥ творz въ иеrлмъ.
23
Рече́ же ні́кий Єму́: Го́споди, а́ще ма́ло єсть спаса́ющихся? Он же рече́ к ним:
23
рече же къ немU ѥтеръ Gи. аще мало ѥсть сп7сающихъсz. онъ же рече къ нимъ.
24
подвиза́йтеся вни́ти сквозі́ ті́сная врата́; я́ко мно́зі, глаго́лю вам, взи́щуть вни́ти, і не возмо́гуть.
24
подвизаитесz вънити сквозэ тэсная врата. яко мънози гlю вамъ. възищють вънити и не възмогUть.
25
Отне́ліже воста́неть до́му влади́ка, і затвори́ть две́рі, і на́чнете вні стоя́ти і ударя́ти в две́рі, глаго́люще: Го́споди, Го́споди, отве́рзи нам. І отвіща́в рече́ть вам: не вім вас, отку́ду єсте́.
25
tнелэ же Uбо въстанеть. гн7ъ домU. и затворить двьри. и начьнете вънэ стояти и тлэщи въ двьри гlюще. Gи Gи tвьрзи намъ. и tвэщавъ речеть вамъ. не вэмь васъ. tкUдU ѥсте.
26
Тогда́ на́чнете глаго́лати: ядо́хом пред Тобо́ю і пи́хом, і на распу́тіїх на́ших учи́л єси́.
26
тъгда начьнете гlати. ѥхомъ прэдъ тобою и пихомъ. и на распUтии нашихъ Uчилъ ны ѥси.
27
І рече́ть: глаго́лю вам, не вім вас, отку́ду єсте́; отступі́те от Мене́, всі ді́лателіє непра́вди.
27
и речеть аминъ гlю вамъ. не вэдэ васъ tкUдU ѥсте. tстUпите t мене вьси дэлателе неправьдьнии.
28
Ту бу́деть плач і скре́жет зубо́м, єгда́ у́зрите Авраа́ма, і Ісаа́ка, і Іа́кова, і вся проро́ки во Ца́рствії Бо́жиї, вас же — ізгони́мих вон.
28
тU бUдеть плачь и скрьжьтъ зUбомъ. егда Uзьрите аврама исака и якова. и вьсz пророкы въ цесарьствии божии. вы же изгоними вънъ.
29
І при́йдуть от восто́к і за́пад, і сі́вера і ю́га, і возля́гуть в Ца́рствії Бо́жиї.
29
и придUть t въстокъ. и запада и сэвера и Uга. и възлzгUть въ цесарьствии б9ии.
30
І се суть послі́днії, і́же бу́дуть пе́рві, і суть пе́рвії, і́же бу́дуть послі́дні.
30
и се сѫть послэдьнии иже бѫдѫть прэдьнии. и сѫть прэдьнии иже бѫдѫть послэдьнии.
31
(Зач. 73) В той день приступи́ша ні́ції от фарисе́й, глаго́люще Єму́: ізи́ди і іди́ отсю́ду, я́ко І́род хо́щеть Тя уби́ти.
І рече́ їм: ше́дше рці́те ли́су тому́: се ізгоню́ бі́си і ісціле́нія творю́ днесь і у́трі, і в тре́тій сконча́юся.
32
и рече имъ: шьдъше рьцэте лису тому се изгонѭ бэсы и ицэлѥния творѭ дьньсь и утрэ и въ третии коньчаѭ.
33
Оба́че подоба́єть Мі днесь, і у́трі, і в бли́жній іти́, я́ко невозмо́жно єсть проро́ку поги́бнути кромі́ Ієрусали́ма.
33
обаче подобаѥть ми дьньсь и утрэ въ онъ дьнь ити. яко пророку не възможьно ѥсть погыбнѫти кромэ иерусалима.
34
Ієрусали́ме, Ієрусали́ме, ізби́вий проро́ки і ка́менієм побива́я по́сланния к тебі́, колькра́ти восхоті́х собра́ти ча́да твоя́, я́коже коко́ш гніздо́ своє́ под крилі́, і не восхоті́сте?
34
иерусалиме иерусалиме избивыи пророкы и камениѥмь побиваѩ посъланыѩ къ тебэ. коль краты въсхотэхъ събьрати чzда твоя яко кокошь гнэздо своѥ подъ крилэ и не въсхотэсте.
35
Се оставля́ється вам дом ваш пуст. Глаго́лю же вам, я́ко не і́мате Мене́ ви́діти, до́ндеже при́йдеть, єгда́ рече́те: благослове́н Гряди́й во і́м'я Госпо́днє.
35
се оставляѥть сz вамъ домъ вашь. глаголѭ же вамъ яко не имате видэти мене доньдеже придеть ѥгда речете благословлѥнъ грzдыи въ имz господьне.
Глава 14
1
(Зач. 74) І бисть єгда́ вни́ти Єму́ в дом ні́коєго кня́зя фарисе́йська в субо́ту хліб я́сти, і ті́ї бя́ху назира́юще Єго́.
1
Въ оно+. бысть вънити iс7ви. въ домъ ѥтера кънzзz фарисэиска. въ сѫботU хлэба ѥстъ. и ти бzахU назирающеи.
2
І се челові́к ні́кий, іми́й водни́й труд, бі пред Ним.
2
и се члв7къ имыи водьныи трUдъ бэ. прэдъ нимь.
3
І отвіща́в Ісу́с рече́ к зако́нником і фарисе́йом, глаго́ля: а́ще достої́ть в субо́ту ціли́ти?
3
и tвэщавъ iс7ъ. и рече къ законьникомъ и фарисэомъ гlz. аще достоить въ сUботU цэлити.
4
Они́ же умолча́ша. І приє́м ісціли́ єго́, і отпусти́.
4
они же Uмълчашz. и приимъ и ицэли и и tпUсти и.
5
І отвіща́в к ним рече́: кото́раго от вас осе́л іли́ вол в студене́ць впаде́ть, і не а́біє ли істо́ргнеть єго́ в день субо́тний?
5
и tвэщевъ къ нимъ рече. которааго васъ осьлъ. ли волъ въ стUденьць въпадеть. и не абиѥ истьргнеть ѥго въ дн7ь сUботьныи.
6
І не возмого́ша отвіща́ти Єму́ к сим.
6
и не възмогоша tвэщати ѥмU.
7
Глаго́лаше же к зва́нним при́тчу, обдержя́ [внима́я], ка́ко предсіда́нія ізбира́ху, глаго́ля к ним:
7
гlаше же къ зъваныимъ притъчz одьржа. како предъсэдания избираахU. гlz къ нимъ.
8
єгда́ зван бу́деши ким на брак, не ся́ди на пре́днем мі́сті; єда́ кто честні́є тебе́ бу́деть зва́нних,
8
ѥгда зъванъ бUдеши на бракъ. не сzди на прэдьниимь мэстэ. ѥда къто чьстьнэи тебе бUдеть зъваныихъ.
9
і прише́д і́же тебе́ зва́вий і о́наго, рече́ть ті: даждь сему́ мі́сто; і тогда́ на́чнеши со студо́м послі́днеє мі́сто держа́ти.
9
и пришьдъ зъвавыи тz и оного речеть ти. дажь семU мэсто. и тъгда начьнеши. съ стUдъмь послэдьнеѥ мэсто дьржати.
10
Но єгда́ зван бу́деши, шед ся́ди на послі́днем мі́сті, да єгда́ при́йдеть зва́вий тя, рече́ть ті: дру́же, пося́ди ви́ше; тогда́ бу́деть ті сла́ва пред зва́нними с тобо́ю.
10
нъ ѥгда зъванъ бUдеши шьдъ сzди на послэдьниимь мэстэ. да ѥгда придеть зъвавыи тz и речеть ти. дрѫже посzди выше. и тъгда бUдеть ти слава. съ вьсэми зъваныими съ тобою.
11
Я́ко всяк вознося́йся смири́ться, і смиря́яйся вознесе́ться.
11
яко вьсzкъ възносzисz. съмэритьсz. и съмэрzясz възнесетьсz.
12
(Зач. 75) Глаго́лаше же і ко зва́вшему Єго́: єгда́ сотвори́ши обі́д іли́ ве́черю, не зови́ друго́в твої́х, ні бра́тії твоєя́, ні сро́дник твої́х, ні сосі́д бога́тих — єда́ когда́ і ті́ї тя та́кожде воззову́ть, і бу́деть ті воздая́ніє.
12
Глаголааше же и къ зъвавъшуу му и: ѥгда твориши обэдъ или вечерѭ не зови другъ твоихъ ни братиѩ твоеѩ ни рождения твоѥго ни сѫсэдъ богатъ. еда коли и ти тz такожде възовѫть и бѫдеть ти въздаяниѥ.
13
Но єгда́ твори́ши пир, зови́ ни́щия, маломо́щния, хроми́я, сліпи́я —
і посла́ раба́ своєго́ в год ве́чері рещи́ зва́нним: гряді́те, я́ко уже́ гото́ва суть вся.
17
и посъла рабы своя въ годинU вечерz. рещи зъваныимъ грzдэте. яко Uже Uготована сUть вьсz.
18
І нача́ша вку́пі отрица́тися всі. Пе́рвий рече́ єму́: село́ купи́х, і і́мам нужду́ ізи́ти і ви́діти є. Молю́тіся, імі́й м'я отрече́на.
18
и начzшz въкUпэ tрицатисz вьси. пьрвыи рече ѥмU село кUпихъ и имамъ нUжю изити и видэти ѥ. молю тz имэи мz tрочьна.
19
І други́й рече́: супру́г воло́в купи́х п'ять, і гряду́ іскуси́ти їх; молю́ тя, імі́й м'я отрече́на.
19
и дрUгыи рече ѥмU сUпрUгъ воловьныихъ кUпихъ пzть. и грzдU искUсити ихъ. молю тz имэи мz tрочьна.
20
І други́й рече́: жену́ поя́х, і сего́ ра́ди не могу́ прийти́.
20
а дрUгыи рече женU пояхъ и сего ради не могU прити.
21
І прише́д раб той пові́да господи́ну своєму́ сія́. Тогда́ разгні́вався до́му влади́ка, рече́ рабу́ своєму́: ізи́ди ско́ро на распу́тія і сто́гни гра́да, і ни́щия, і бі́дния, і сліпи́я, і хроми́я введи́ сі́мо.
21
и пришьдъ рабъ повэда ги7нѫ своѥмU. и тъгда разгнэвавъсz Gинъ домU. рече рабU своѥмU. изиди скоро на распѫтия. и стьгны града. и нищая и бэдьныя и хромыя. и слэпыя въведи сэмо.
22
І рече́ раб: Го́споди, бисть я́коже повелі́л єси́, і єще́ мі́сто єсть.
22
и рече рабъ гн7U. бысть яко же повелэ. и ѥще мэсто ѥсть.
23
І рече́ господи́н к рабу́: ізи́ди на путі́ і халу́ги, і убіди́ вни́ти, да напо́лниться дом мой;
23
и рече гн7ъ рабU изиди на пUть. и халѫгы и Uбэди вънити. да напълнитьсz домъ мои.
24
глаго́лю бо вам, я́ко ні єди́н муже́й тіх зва́нних вку́сить моєя́ ве́чері, мно́зі бо суть зва́ні, ма́ло же ізбра́нних.
24
гlю бо вамъ. яко ни ѥдинъ же мUжь тэхъ зъваныхъ не въкUсить моѥя вечерz. мънози бо сUть зъвании мало же избьраныихъ.
25
(Зач. 77) Ідя́ху же с Ним наро́ди мно́зі; і обра́щся рече́ к ним:
25
Идэахѫ же съ нимь народи мънози и обращь сz рече къ нимъ:
26
а́ще кто гряде́ть ко Мні і не возненави́дить отця́ своєго́ і ма́тер, і жену́, і чад, і бра́тію, і сестр, єще́ же і ду́шу свою́, не мо́жеть Мой би́ти учени́к;
26
аще къто грzдеть къ мънэ и не възненавидить отьца своѥго и матере и жены и чzдъ и братиѩ и сестръ ѥще же и душz своеѩ не можеть мои ученикъ быти.
27
і і́же не но́сить креста́ своєго́ і вслід Мене́ гряде́ть, не мо́жеть Мой би́ти учени́к.
27
и иже не носить крьста своѥго и въ слэдъ мене грzдеть не можеть быти мои ученикъ.
28
Кто бо от вас, хотя́й столп созда́ти, не пре́жде ли сід расчте́ть імі́ніє, а́ще і́мать, є́же єсть на соверше́ніє,
28
къто бо отъ васъ хотz стълпъ съзьдати не прэжде ли сэдъ ращьтеть доволъ аще имать иже ѥсть на съврьшениѥ;
29
да не, когда́ положи́ть основа́ніє і не возмо́жеть соверши́ти, всі ви́дящії начну́ть руга́тися єму́,
29
да не ѥгда положить основания и не можеть съврьшити вьси видzщеи начьнѫть рѫгати сz ѥму
30
глаго́люще, я́ко сей челові́к нача́т зда́ти і не мо́же соверши́ти.
30
глаголѭще яко сь чловэкъ начzтъ зьдати и не може съврьшити.
31
Іли́ кий цар іди́й ко іно́му царю́ сни́тися с ним на брань, не сід ли пре́жде совіщава́єть, а́ще си́лен єсть срі́сти с десятію́ ти́сящ гряду́щаго со двіма́десятма ти́сящама нань?
31
или кыи царь иды къ иному царю сънити сz на брань не сэдъ ли прэжде съвэщаваѥть аще сильнъ ѥсть съ десzтиѭ тысzщь сърэсти грzдѫщааго съ дъвэма десzтьма тысzщь на нь;
32
А́ще ли же ні, єще́ дале́че єму́ су́щу, моле́ніє посла́в мо́литься о смире́нії.
32
аще ли же ни ѥще далече ѥму сѫщу молитвѫ посълавъ молить сz о мирэ.
33
Та́ко у́бо всяк от вас, і́же не отрече́ться всего́ своєго́ імі́нія, не мо́жеть би́ти Мой учени́к.
33
тако убо вьсякъ отъ васъ иже не отъречеть сz вьсего своѥго имэния не можеть мои быти ученикъ.
34
Добро́ єсть соль; а́ще же соль обуя́єть, чим осоли́ться?
34
добро ѥсть соль. аще же соль обуяѥть о чемь убо осолить сz.
35
Ні в зе́млю, ні в гной потре́бна єсть; вон ізси́плють ю. Імі́яй у́ші сли́шати, да сли́шить.
35
ни въ земли ни въ гнои трэбэ ѥсть. вънъ исыплѭть ѭ. имэѩи уши слышати да слышить.
Глава 15
1
(Зач. 78) Бя́ху же приближа́ющеся к Нему́ всі ми́таріє і грі́шници, послу́шати Єго́.
1
Бэахѫ же къ нѥму приближаѭще сz вьси мытаре и грэшьници послушатъ ѥго.
2
І ропта́ху фарисе́є і кни́жници, глаго́люще, я́ко Сей грі́шники приє́млеть і с ни́ми ясть.
2
и роптаахѫ вьси фарисеи и кънижьници глаголѭще яко сь грэшьникы приѥмлеть и съ ними эсть.
3
Рече́ же к ним при́тчу сію́, глаго́ля:
3
рече же къ нимъ притъчѫ сиѭ глаголѩ:
4
кий челові́к от вас іми́й сто ове́ць і погу́бль єди́ну от них, не оста́вить ли дев'яти́десяти і дев'яти́ в пусти́ні, і і́деть вслід поги́бшия, до́ндеже обря́щеть ю?
4
кы чловэкъ отъ васъ имы съто овьць и погубль ѥдинѫ отъ нихъ не оставить ли девzти десzтъ и девzти въ пµстыни и идеть въ слэдъ погыбъшаѩ доньдеже обрzщеть ѭ;
5
І обрі́т возлага́єть на ра́мі свої́ ра́дуяся;
5
и обрэтъ възлагаѥть на рамэ свои радуѩ сz.
6
і прише́д в дом, созива́єть дру́ги і сосі́ди, глаго́ля їм: ра́дуйтеся со мно́ю, я́ко обріто́х овцю́ мою́ поги́бшую.
6
и пришьдъ въ домъ съзываѥть другы и сѫсэды глаголѩ имъ: радуите сz съ мноѭ яко обрэтохъ овьцѫ моѭ погыбъшѫѭ.
7
Глаго́лю вам, я́ко та́ко ра́дость бу́деть на небесі́ о єди́ном грі́шниці ка́ющемся, не́жели о дев'яти́десятих і дев'яти́ пра́ведник, і́же не тре́бують покая́нія.
7
глаголѭ вамъ яко тако радость бѫдеть на небеси о ѥдиномь грэшьницэ каѭщемь сz неже о девzти десzтъ и девzти правьдьникъ иже не трэбуѭть покаяния.
8
Іли́ ка́я жена́ іму́щи де́сять драхм, а́ще погуби́ть дра́хму єди́ну, не вжига́єть ли світи́льника, і помете́ть хра́мину, і і́щеть прилі́жно, до́ндеже обря́щеть?
8
ли кая жена имѫщи десzть драхмъ аще погубить драхмѫ ѥдинѫ не въжизаѥть ли свэтильника и помететь храмины и ищеть прилежьно доньдеже обрzщеть;
9
І обрі́тши созива́єть други́ні і сосі́ди, глаго́лющи: ра́дуйтеся со мно́ю, я́ко обріто́х дра́хму поги́бшую.
9
и обрэтъши съзываѥть другы и сѫсэдынz глаголѭщи: радуите сz съ мъноѭ яко обрэтохъ драхмѫ ѭже погубихъ.
10
Та́ко, глаго́лю вам, ра́дость бива́єть пред А́нгели Бо́жиїми о єди́ном грі́шниці ка́ющемся.
10
тако глаголѭ вамъ радость бываѥть прэдъ ангелы божии о ѥдиномь грэшьницэ каѭщиимь сz.
11
(Зач. 79) Рече́ же: челові́к ні́кий імі́ два си́на;
11
Рече Gь притъчю сию. члв7къ нэкто имэя дв7а сн7а.
12
і рече́ юні́йшій єю́ [от них] отцю́: о́тче, даждь мі досто́йную часть імі́нія. І разділи́ ї́ма імі́ніє.
12
и рече ѥмU Uныи сн7ъ оц7ю. о§е дажь ми достоинUю чzсть имэя. и раздэли има имэниѥ.
13
І не по мно́зіх днех собра́в все мній син, оти́де на страну́ дале́че, і ту расточи́ імі́ніє своє́, живи́й блу́дно.
13
и не по мънозэхъ дн7ьхъ. събьравъ вьсе имэниѥ мьнии сн7ъ. и отиде на странU далече. и тѫ расточи имэниѥ своѥ. живыи съ блUдьницzми.
14
Ізжи́вшу же єму́ все, бисть глад крі́пок на страні́ той, і той нача́т лиша́тися.
14
иживъшю же ѥмU всz. бысть гладъ крэпъкъ на странэ тои. и тъ начатъ лишzтисz.
15
І шед приліпи́ся єди́ному от жи́тель тоя́ страни́; і посла́ єго́ на се́ла своя́ пасти́ свинія́.
15
и пришьдъ прилэписz ѥдиномь t житель тоя страны. и тъ посъла и на село своѥ пастъ свинии.
16
І жела́ше наси́тити чре́во своє́ от роже́ць, я́же ядя́ху свинія́, і нікто́же дая́ше єму́.
16
и желааше насытитисz t рожьць иже ѥдzахU свиния. и никто же не дадzше ѥмU.
17
В себе́ же прише́д, рече́: коли́ко нає́мником отця́ моєго́ ізбива́ють хлі́би, аз же гла́дом ги́блю?
17
въ себэ же пришьдъ рече. колико наимьникъ. U оц7а моѥго избывають хлэби. азъ же сьде гладъмь погыбаю.
18
Воста́в іду́ ко отцю́ моєму́, і реку́ єму́: о́тче, согріши́х на не́бо і пред тобо́ю,
18
въставъ идU къ оц7ю моѥмѫ и рекU ѥмU о§е съгрэшихъ на нб7о и прэдъ тобою.
19
і уже́ нісьм досто́їн нарещи́ся син твой; сотвори́ м'я я́ко єди́наго от нає́мник твої́х.
І воста́в і́де ко отцю́ своєму́. Єще́ же єму́ дале́че су́щу, узрі́ єго́ оте́ць єго́, і мил єму́ бисть, і тек нападе́ на ви́ю єго́, і облобиза́ єго́.
20
и въставъ иде къ оц7ю своемU. и ѥще ѥмU далече сUщю. Uзьрэ и оц7ь ѥго. и милъ ѥмU бысть. и текъ нападе на выю ѥго. и облобъза и.
21
Рече́ же єму́ син: о́тче, согріши́х на не́бо і пред тобо́ю, і уже́ нісьм досто́їн нарещи́ся син твой.
21
и рече ѥмU сн7ъ. о§е съгрэшихъ на нб7о и прэдъ тобою. Uже нэсмь достоинъ нарещисz сн7ъ твои. сътвори мz яко ѥдиного t наимьникъ твоихъ.
22
Рече́ же оте́ць к рабо́м свої́м: ізнесі́те оде́жду пе́рвую і облеці́те єго́, і даді́те пе́рстень на ру́ку єго́ і сапоги́ на но́зі;
22
рече же оц7ь ѥго къ рабомъ своимъ. изнесэте скоро одеждю пьрвUю и облэцэте и. и дадите пьрстень на рUкU ѥго. и сапогы на нозэ ѥго.
23
і приве́дше теле́ць упита́нний заколі́те, і я́дше веселі́мся;
23
и приведъше тельць Uпитэныи заколэте и. и ѥдъше да възвеселимъсz.
24
я́ко син мой сей мертв бі, і оживе́; і ізги́бл бі, і обрі́теся. І нача́ша весели́тися.
24
яко сн7ъ мои сь мьртвъ бэ и оживе. изгыблъ бэ и обрэтесz. и начаша веселитисz.
25
Бі же син єго́ ста́рій на селі́; і я́ко гряди́й прибли́жися к до́му, сли́ша пі́ніє і ли́ки;
25
бэ же сн7ъ ѥго старэи на селэ. и яко грzдыи приближисz къ домU. и слышz пэния и ликы.
26
і призва́в єди́наго от о́трок, вопроша́ше: что [у́бо] сія́ суть?
26
и призъва ѥдиного t рабъ своихъ. и въпрашашети и. что Uбо си сUть.
27
Он же рече́ єму́, я́ко брат твой при́йде; і закла́ оте́ць твой тельця́ упита́нна, я́ко здра́ва єго́ прия́т.
27
онъ же рече ѥмU. яко братъ твои приде. и закла оц7ь твои тельць Uпитаныи яко съдрава и приятъ.
28
Разгні́вася же, і не хотя́ше вни́ти. Оте́ць же єго́ ізше́д моля́ше єго́.
28
ражнэвавъ же сz и не хотzаше вънити. оц7ь же ѥго ишьдъ молzше и.
29
Он же отвіща́в рече́ отцю́: се толи́ко літ рабо́таю тебі́, і ніколи́же за́повіді твоя́ преступи́х, і мні ніколи́же дал єси́ козля́те, да со дру́ги свої́ми возвесели́лся бих;
29
онъ же tвэщавъ рече оц7ю своѥмU. се колико лэтъ работахъ тебе. и николи же заповэди твоѥя не прэстѫпихъ. и мнэ николи же не далъ ѥси ни козьлzте. да съ дрUгъмь своимь възвеселилъсz быхъ.
30
єгда́ же син твой сей, із'яди́й твоє́ імі́ніє с любоді́йцями, при́йде, закла́л єси́ єму́ тельця́ пито́маго.
30
ѥгда же сн7ъ твои сь. изэдъ твоѥ имэниѥ съ любодэицzми приде. и закла ѥмѫ тельць Uпитэныи.
31
Он же рече́ єму́: ча́до, ти всегда́ со мно́ю єси́ і вся моя́ твоя́ суть;
31
онъ же рече ѥмU чzдо. ты вьсьгда съ мъною ѥси. и всz моя твоя сUть.
32
возвесели́тижеся і возра́довати подоба́ше, я́ко брат твой сей мертв бі, і оживе́; і ізги́бл бі, і обрі́теся.
32
възвеселити же сz и въздрадовати подобааше. яко братъ твои сь мьртвъ бэ и оживе. изгыблъ бэ и обрэтесz.
Глава 16
1
(Зач. 80) Глаго́лаше же ко ученико́м Свої́м: челові́к ні́кий бі бога́т, і́же ім'я́ше приста́вника; і той оклевета́н бисть к нему́, я́ко расточа́єть імі́нія єго́.
1
Глаголааше же и къ ученикомъ своимъ: чловэкъ нэкыи бэ богатъ иже имэаше приставьникъ. и тъ оклеветанъ бысть къ нѥму яко растачаѩ имэниѥ ѥго.
2
І пригласи́в єго́ рече́ єму́: что се сли́шу о тебі́? Возда́ждь отві́т о приставле́нії домо́внім; не возмо́жеши бо ктому́ до́му стро́їти.
2
и призъвавъ и рече ѥму: чьто се слышѫ о тебэ; въздаждь отъвэтъ о приставлѥнии домъвьнэѥмь. не възможеши бо кътому дому строити.
3
Рече́ же в себі́ приста́вник до́му: что сотворю́, я́ко госпо́дь мой оте́млеть строє́ніє до́му от мене́? Копа́ти не могу́, проси́ти стижу́ся:
І Аз вам глаго́лю: сотворі́те себі́ дру́ги от мамо́ни непра́вди, да, єгда́ оскуді́єте, при́ймуть ви в ві́чния кро́ви.
9
и азъ вамъ глаголѭ: сътворите себэ другы отъ мамонины неправьды да ѥгда оскудэѥте приимѫть вы въ вэчьныѩ кровы.
10
(Зач. 81) Ві́рний в ма́лі і во мно́зі ві́рен єсть; і непра́ведний в ма́лі і во мно́зі непра́веден єсть.
10
вэрьныи въ малэ и въ мънозэ вэрьнъ ѥсть. и неправьдьныи въ малэ. и въ мънозэ неправьдьнъ ѥсть.
11
А́ще у́бо в непра́веднім імі́нії ві́рні не би́сте, во і́стиннім кто вам ві́ру і́меть?
11
аще Uбо въ неправьдьнэмь житии. не бысте вэрьни. вы истиньнэмь къто вамъ вэрU иметь.
12
І а́ще в чуже́м ві́рні не би́сте, ва́ше кто вам дасть?
12
и аще въ тUждемь вэрьнии не бысте. ваше кто вамъ дасть.
13
Ніки́й же раб мо́жеть двіма́ господи́нома рабо́тати, і́бо іли́ єди́наго возненави́дить, а друга́го возлю́бить, іли́ єди́наго держи́ться, о друзі́м же нераді́ти на́чнеть; не мо́жете Бо́гу рабо́тати і мамо́ні.
13
никыи же рабъ не можеть двэма господинома работати. либо ѥдиного възненавидить. а дрUгааго възлюбить. ли ѥдиного дьржитьсz. а о дрUзэмь неродити въчьнеть. не можете бо7µ работати ни мамонэ.
14
Сли́шаху же сія́ вся і фарисе́є, сребролю́бці су́ще, руга́хуся Єму́.
14
слышахU же си вьсz фарисэи. сребролюбьци сUще. и подражахUти и.
15
І рече́ їм: (Зач. 82) ви єсте́ оправда́юще себе́ пред челові́ки, Бог же вість сердця́ ва́ша, я́ко, є́же єсть в челові́ціх високо́, ме́рзость єсть пред Бо́гом.
15
и рече имъ вы есте оправьдающии себе прэдъ члв7кы. б7ъ же вэсть ср7дцz ваша. яко же ѥсть въ члв7цэхъ. высокъ мьрзъкъ предъ бм7ь ѥсть.
16
Зако́н і Проро́ци до Іоа́нна; отто́лі Ца́рствіє Бо́жиє благовіству́ється, і всяк в не ну́диться [с ну́ждею вхо́дить].
16
законъ и пророци до иоана. отътоли царьствиѥ божиѥ благовэстуѥть сz. и вьсякъ въ нѥ нудить сz.
17
Удо́біє же єсть не́бу і землі́ прейти́, не́же от зако́на єди́ной черті́ поги́бнути.
17
и удобэѥ же ѥсть небу и земли прэити нѥже отъ закона ѥдинои чрьтэ погыбнѫти.
18
Всяк пуща́яй жену́ свою́ і приводя́ і́ну, прелю́би ді́єть; і женя́йся пуще́ною от му́жа, прелюби́ твори́ть.
18
въсякъ пущаѩи женѫ своѭ и приводz инѫ прэлюбы дэѥть. и женzи сz пущеноѭ отъ мѫжа прэлюбы творить.
19
(Зач. 83) Челові́к же ні́кий бі бога́т, і облача́шеся в порфи́ру і ви́ссон, веселя́ся на вся дні сві́тло.
19
Чловэкъ же нэкыи бэ богать и облачааше сz въ порфµру и въ вµссъ веселz сz на вьсякъ дьнь свэтьло.
20
Нищ же бі ні́кто, і́менем Ла́зар, і́же лежа́ше пред врати́ єго́ гно́єн
20
нищь же бэ ѥтеръ именьмь лазарь иже лежааше при вратэхъ ѥго гноинъ
21
і жела́ше наси́титися от крупи́ць па́дающих от трапе́зи бога́таго, но і пси приходя́ще облиза́ху гной єго́.
21
и желаѩ насытити сz отъ крупиць падаѭщиихъ отъ трапезы богатааго. нъ и пьси приходzще облизаахѫ гнои ѥго.
22
Бисть же умре́ти ни́щему і несе́ну би́ти а́нгели на ло́но Авраа́мле; у́мре же і бога́тий, і погребо́ша єго́.
22
бысть же умрэти нищуу му и несену быти ангелы на лоно авраамле. умрэтъ же и богатыи и погребошz и.
23
І во а́ді возві́д о́чі свої́, сий в му́ках, узрі́ Авраа́ма іздале́ча, і Ла́заря на ло́ні єго́;
23
и въ адэ възведъ очи свои сы въ мѫкахъ узьрэ авраама издалече и лазаря на лонэ ѥго.
24
і той возгла́ш рече́: о́тче Авраа́ме, поми́луй м'я і посли́ Ла́заря, да омо́чить коне́ць пе́рста своєго́ в воді́ і устуди́ть язи́к мой, я́ко стра́жду во пла́мені сем.
24
и тъ възглашь рече: отьче аврааме помилуи мz и посъли лазаря да омочить коньць прьста своѥго въ водэ и устудить ѩзыкъ мои яко страждѫ въ пламени семь.
25
Рече́ же Авраа́м: ча́до, пом'яни́, я́ко восприя́л єси́ блага́я твоя́ в животі́ твоє́м, і Ла́зар та́кожде зла́я; ни́ні же зді утіша́ється, ти же стра́ждеши;
25
рече же авраамъ: чzдо помяни яко въсприѩлъ ѥси ты благая твоя въ животэ твоѥмь и лазарь такожде зълая. нынэ же сьде утэшаѥть сz а ты страждеши.
26
і над всі́ми си́ми между́ на́ми і ва́ми про́пасть вели́ка утверди́ся, я́ко да хотя́щії прейти́ отсю́ду к вам не возмо́гуть, ні і́же отту́ду, к нам прехо́дять.
26
и надъ вьсэми сими междU нами и вами пропасть велия Uтврьди сz яко да хотzщеи минѫти отъсѫдU къ вамъ не възмогUть. ни же tтуду къ намъ прэходzть.>
27
Рече́ же: молю́ тя у́бо, о́тче, да по́слеши єго́ в дом отця́ моєго́;
27
рече же молю тz Uбо о§е. да посълеши въ домъ оц7а моѥго.
28
і́мам бо п'ять бра́тій, я́ко да засвиді́тельствуєть їм, да не і ті́ї при́йдуть на мі́сто сіє́ муче́нія.
28
имамъ пzть братия. яко да засъвэдэтельствUють имъ. да не и ти придUть на мэсто се мUченоѥ.
29
Глаго́ла єму́ Авраа́м: і́муть Моїсе́я і проро́ки; да послу́шають їх.
29
гlа же аврамъ имUть мосэа и прbркы. да послUшають ихъ.
30
Он же рече́: ні, о́тче Авраа́ме! Но а́ще кто от ме́ртвих і́деть к ним, пока́ються.
30
онъ же рече. ни о§е авраме. нъ аще кто t мьртвыихъ идеть къ нимъ покаютьсz.
31
Рече́ же єму́: а́ще Моїсе́я і проро́ков не послу́шають, і а́ще кто от ме́ртвих воскре́снеть, не і́муть ві́ри.
31
рече же ѥмU аще мосэа и прbркъ не послUшzють. ни аще кто t мьртвыихъ въскрьснеть не имUть вэры.
Глава 17
1
Рече́ же ко ученико́м Свої́м: не возмо́жно єсть не прийти́ собла́зном, го́ре же, єго́же ра́ди прихо́дять;
1
Рече же ученикомъ своимъ: не възможьно ѥсть да не придѫть съблазни. горе же тому имьже придѫть.
2
у́ніє єму́ би́ло би, а́ще жерно́в осе́льський облежа́л би о ви́ї єго́ і вве́ржен в мо́ре, не́же да соблазни́ть от ма́лих сих єди́наго.
2
унэѥ ѥму бы было аще бы камень жрьновьныи възложенъ на выѭ ѥго и въврьженъ въ море неже да съблажняѥть малыихъ сихъ ѥдиного.
3
(Зач. 84) Внемлі́те себі́. А́ще согріши́ть к тебі́ брат твой, запрети́ єму́; і а́ще пока́ється, оста́ви єму́;
І реко́ша апо́столи Го́сподеві: приложи́ нам ві́ру.
5
рэша же апл7и гв7и. приложи намъ вэрU.
6
Рече́ же Госпо́дь: а́ще би́сте імі́ли ві́ру, я́ко зерно́ гору́шно, глаго́лали би́сте у́бо я́годичині сей: восто́ргнися і всади́ся в мо́ре, і послу́шала би вас.
6
и рече же Gь. аще бысте вэрU имэли. яко зьрно горUщьно. гlали бысте Uбо сUкаминэ сеи. въздерисz и въвьрзисz въ море. и послUшала бы васъ.
7
Кото́рий же от вас раба́ імі́я орю́ща іли́ пасу́ща, і́же прише́дшу єму́ с села́ рече́ть: а́біє мину́в [прише́д] возля́зи?
7
которыи же t васъ рабъ имэяи орюща. или пасUща. иже пришьдъшю ѥмU съ села. речеть ѥмU абиѥ. минUвъ възлzзи.
8
Но не рече́ть ли єму́: угото́вай, что вечеря́ю і, препоя́сався, служи́ мі, до́ндеже ям і пію́, і пото́м я́си і піє́ши ти?
8
а не речеть ли ѥмU Uготоваи ми чьто вечерzю. и прэпоясавъсz слUжи ми. дондеже ѥмь и пью. и по томь ѥси и пьѥши ты.
(Зач. 86) Вопроше́н же бив от фарисе́й, когда́ при́йдеть Ца́рствіє Бо́жиє, отвіща́в їм рече́: не при́йдеть Ца́рствіє Бо́жиє с соблюде́нієм [со усмотре́нієм];
20
Въпрошенъ же бывъ отъ фарисеи къгда придеть царьствиѥ божиѥ отъвэща имъ и рече: не придеть царьствиѥ божиѥ съ сѫмьнэниѥмь.
21
ніже́ реку́ть: се зді, іли́: о́нді. Се бо Ца́рствіє Бо́жиє внутр вас єсть.
21
ни рекѫть: се сьде ли овъде. се бо царьствиѥ божиѥ вънѫтрьѫдѫ въ васъ ѥсть.
22
Рече́ же ко ученико́м (Свої́м): при́йдуть дні́є, єгда́ вожделі́єте єди́наго дне Си́на Челові́чеськаго ви́діти, і не у́зрите.
22
рече же къ ученикомъ: придѫть дниѥ ѥгда въжделэѥте ѥдиного днии сына чловэчьскааго видэти и не узьрите.
23
І реку́ть вам: се зді, іли́: се, о́нді, — не ізи́діте, ні пожені́те.
23
и рекѫть вамъ: се сьде се овъде христосъ не изидэте ни поженэте.
24
Я́ко бо мо́лнія блиста́ющися от поднебе́сния на поднебе́сній сві́титься, та́ко бу́деть Син Челові́чеський в день Свой.
24
яко бо млънии блисцаѭщи сz отъ подънебесныѩ на подънебеснѫѭ свэтить сz тако бѫдеть сынъ чловэчьскыи въ дьнь свои.
25
Пре́жде же подоба́єть Єму́ мно́го пострада́ти і іскуше́ну [отве́ржену] би́ти от ро́да сего́.
25
прэжде же подобаѥть ѥму много пострадати и искушену быти отъ рода сего.
26
(Зач. 87) І я́коже бисть во дні Но́єви, та́ко бу́деть і во дні Си́на Челові́чеська:
26
и якоже бысть въ дьни ноѥвы тако бѫдеть и въ дьни сына чловэчьскааго.
27
ядя́ху, пія́ху, женя́хуся, посяга́ху, до него́же дне вни́де Но́є в ковче́г; і при́йде пото́п, і погуби́ вся.
27
ядэахѫ и пияхѫ женэахѫ сz и посягаахѫ до нѥгоже дьне въниде ноѥ въ ковьчегъ и приде потопъ и погуби вьсz.
28
Та́кожде і я́коже бисть во дні Ло́тови: ядя́ху, пія́ху, купова́ху, продая́ху, сажда́ху, зда́ху;
28
такожде и якоже бысть въ дьни лотовы ядэахѫ и пияхѫ куповаахѫ и продаяахѫ саждаахѫ зъдаахѫ.
29
во́ньже день ізи́де Лот от Содо́млян, одожди́ ка́мик горя́щ і огнь с небесе́ і погуби́ вся.
29
въ ньже дьнь изиде лотъ отъ содомлянъ одъжди жупелъ и огнь съ небесе и погуби вьсz.
30
По тому́же бу́деть і в день, во́ньже Син Челові́чеський яви́ться.
30
по томужде бѫдеть и дьнь въ ньже сынъ чловэчьскыи явить сz.
31
В той день, і́же бу́деть на кро́ві, і сосу́ди єго́ в дому́, да не сла́зить взя́ти їх; і і́же на селі́, та́кожде да не возврати́ться всп'ять;
31
въ тъ дьнь иже бѫдеть на кровэ и съсѫди ѥго въ дому да не сълазить възzтъ ихъ. и иже на селэ такожде да не възвратить сz въспzть.
32
помина́йте жену́ Ло́тову.
32
поминаите женѫ лотовѫ.
33
І́же а́ще взи́щеть ду́шу свою́ спасти́, погуби́ть ю; і і́же а́ще погуби́ть ю, живи́ть ю.
Рече́ же єму́ Ісу́с: что М'я глаго́леши бла́га, нікто́же благ, то́кмо єди́н Бог.
19
рече же ѥмU iс7ъ чьто мz гlеши бlга. никъто же бlгъ тъкмо ѥдинъ б7ъ.
20
За́повіді ві́си: не прелю́би твори́, не уби́й, не укради́, не лжесвиді́тельствуй, чти отця́ твоєго́ і ма́тер твою́.
20
заповэди вэси. не Uбии ни прэлюбы сътвори. ни Uкради. ни лъжи съвэдэтель бUди. чьти оц7z твоѥго и м™рь.
21
Он же рече́: вся сія́ сохрани́х от ю́ности моєя́.
21
онъ же рече ѥмU вьсz си съхранихъ t Uности моѥя.
22
Сли́шав же сія́, Ісу́с рече́ єму́: єще́ єди́наго не доконча́л єси́: вся, єли́ка і́маши, прода́ждь і разда́й ни́щим, і імі́ти і́маши сокро́вище на небесі́; і гряди́ вослі́д Мене́.
22
слышzвъ же iс7ъ и рече ѥмU. ѥще ѥдиного не съконьчzлъ ѥси. вьсz ѥлико имаши продажь. и даждь нищиимъ. и имэти имаши съкровище на нб7сехъ. и грzди по мънэ.
23
Он же сли́шав сіє́, приско́рбен бисть, бі бо бога́т зіло́.
23
онъ же слышавъ се прискьрбьнъ бысть. бэ бо богатъ зэло.
24
Ви́дів же єго́ Ісу́с приско́рбна би́вша, рече́: ка́ко не удо́б іму́щії бога́тство в Ца́рствіє Бо́жиє вни́дуть;
24
видэвъ же iс7ъ прискьрбьна бывъшz. рече како неUдобь имUщю богатьство въ цrтво б9иѥ вънити.
25
удо́біє бо єсть вельбу́ду сквозі́ іглині́ у́ші пройти́, не́же бога́ту в Ца́рствіє Бо́жиє вни́ти.
при́йде бо Син Челові́ч взиска́ти і спасти́ поги́бшаго.
10
приде бо сн7ъ чловэчьскыи. възискатъ и съпастъ погыбъшааго.
11
Сли́шащим же їм сія́, прило́ж рече́ при́тчу, зане́ близ Єму́ би́ти Ієрусали́ма, і мня́ху, я́ко а́біє Ца́рство Бо́жиє хо́щеть яви́тися.
11
слышащемъ же имъ се приложь притъчѫ рече занѥже тъ бэ близь иерусалима и мьняаху яко абиѥ хощеть царьствиѥ божиѥ явити сz.
12
Рече́ у́бо: (Зач. 95) челові́к ні́кий добра́ ро́да і́де на страну́ дале́че, прия́ти себі́ ца́рство і возврати́тися.
12
рече же: чловэкъ нэкыи добра рода иде на странѫ далече приѩтъ себэ царьствиѥ и възвратитъ сz.
13
Призва́в же де́сять раб свої́х, даде́ їм де́сять мнас, і рече́ к ним: ку́плю ді́йте, до́ндеже прийду́.
13
призъвавъ же десzть рабъ своихъ и дасть имъ десzть мънасъ и рече къ нимъ: куплѭ дэите доньдеже придѫ.
14
І гра́ждане єго́ ненави́дяху єго́, і посла́ша посли́ вслід єго́, глаго́люще: не хо́щем сему́, да ца́рствуєть над на́ми.
14
граждане же ѥго ненавидэахѫ ѥго и послаша молитвѫ въ слэдъ ѥго глаголѭще: не хощемъ сѥму да царьствуеть надъ нами.
15
І бисть єгда́ возврати́ся приі́м ца́рство, рече́ пригласи́ти раби́ ти́я, ї́мже даде́ сребро́, да уві́сть, какову́ ку́плю суть сотвори́ли.
15
и бысть ѥгда сz възврати приимъ царьствиѥ и рече: да пригласzтъ ѥму рабы ты имъже дасть съребро да увэсть какѫ куплѭ сѫть сътворили.
16
При́йде же пе́рвий, глаго́ля: го́споди, мнас твоя́ приді́ла де́сять мнас.
16
приде же прьвыи глаголѩ: господи мънасъ твоя придэла десzть мънасъ.
17
І рече́ єму́: бла́го, ра́бе до́брий: я́ко о ма́лі ві́рен бил єси́, бу́ди о́бласть імі́я над десятію́ градо́в.
17
и рече ѥму: благыи рабе и добрыи яко о малэ вэрьнъ бысть бѫди область имы надъ десzтиѭ градъ.
18
І при́йде втори́й, глаго́ля: го́споди, мнас твоя́ сотвори́ п'ять мнас.
18
и приде въторыи глаголѩ: господи мънасъ твоя створи пzть мънасъ.
19
Рече́ же і тому́: і ти бу́ди над п'ятію́ градо́в.
19
рече же и тому и ты бѫди надъ пzтиѭ градъ.
20
І други́й при́йде, глаго́ля: го́споди, се мнас твоя́, ю́же імі́х положе́ну во убру́сі;
20
и другыи приде глаголѩ: господи се мънасъ твоя ѭже имэхъ положенѫ въ убрусэ.
21
боя́хся бо тебе́, я́ко челові́к яр єси́, взе́млеши, єго́же не положи́л єси́, і жне́ши, єго́же не сі́ял єси́.
21
бояахъ бо сz тебе яко чловэкъ яръ ѥси. въземлеши ѥгоже не положь и жьнеши ѥгоже не сэвъ.
22
Глаго́ла же єму́: от уст твої́х сужду́ ті, лука́вий ра́бе! Ві́діл єси́, я́ко аз челові́к яр єсьм, взе́млю, єго́же не положи́х, і жну, єго́же не сі́ях;
22
глагола ѥму: отъ устъ твоихъ сѫждѫ ти зълыи рабе. вэдэаше яко азъ чловэкъ яръ ѥсмь въземлѭ ѥгоже не положихъ и жьнѫ ѥгоже не сэхъ.
23
і почто́ не вдал єси́ моєго́ сребра́ купце́м, і аз прише́д с ли́хвою істяза́л бих є?
23
и по чьто не въдасть моѥго съребра пэнzжьникомъ; и азъ пришьдъ съ лихвоѭ истzзалъ ѥ быхъ.
24
І предстоя́щим рече́: возьмі́те от него́ мнас, і даді́те іму́щему де́сять мнас.
24
и прэдъстоѩщи имъ рече: възмэте отъ нѥго мънасѫ и дадите имѫщуу му десzть мънасъ.
25
І рі́ша єму́: го́споди, і́мать де́сять мнас.
25
и рэшz ѥму: господи имать десzть мънасъ.
26
Глаго́лю бо вам, я́ко вся́кому іму́щему да́сться, а от неіму́щаго, і є́же і́мать, оти́меться от него́;
26
глаголѭ же вамъ яко вьсякому имѫщуму дадzть а отъ неимѫщааго и ѥже имать отъимѫть отъ нѥго.
27
оба́че враги́ моя́ о́ни, і́же не восхоті́ша мене́, да цар бих бил над ни́ми, приведі́те сі́мо і ізсіці́те предо мно́ю.
27
обаче врагы моѩ ты не хотэвъшzѩ мънэ да царь быхъ былъ надъ ними приведэте сэмо и исэцэте ѩ прэдъ мъноѭ.
28
І сія́ рек, ідя́ше преди́, восходя́ во Ієрусали́м.
28
И се рэкъ идэаше прэди въсходz въ иерусалимъ.
29
(Зач. 96) І бисть я́ко прибли́жися в Вифсфагі́ю і Вифа́нію, к горі́ нарица́ємій Єлео́н, посла́ два учени́к Свої́х,
29
и бысть яко приближи сz въ виfфагиѭ и виfаниѭ къ горэ нарицаѥмэи елеонъ посла дъва ученикъ своихъ
30
глаго́ля: іді́та в пря́мную весь, (і) в ню́же входя́ща обря́щета жреб'я́ прив'я́зано, на не́же нікто́же ніколи́же от челові́к всі́де; отрі́шша є приведі́та.
30
глаголѩ: идэта въ прямьнѭѭ вьсь въ нѭже въходzща обрzщета жрэбz привzзано на нѥже ни къто же къде отъ чловэкъ не въсэде. отърэшьша ѥ приведэта.
31
І а́ще кто ви вопроша́єть: почто́ отріша́єта, си́це рці́та єму́, я́ко Госпо́дь єго́ тре́буєть.
31
и аще къто вы въпрашаѥть почьто отърэшаѥта ѥ тако речета ѥму яко господь трэбуѥть ѥго.
32
Ше́дша же по́сланная обріто́ста, я́коже рече́ ї́ма.
32
шьдъша же посланая обрэтосте якоже рече има.
33
Отріша́ющема же ї́ма жреб'я́, реко́ша госпо́діє єго́ к ни́ма: что отріша́єта жреб'я́?
33
отърэшаѭщема же има жрэбz рэшz господиѥ ѥго къ нима: чьто отърэшаѥта жрэбz;
34
О́на же реко́ста, я́ко Госпо́дь єго́ тре́буєть.
34
она же рэсте яко господь трэбуѥть ѥго.
35
І приведо́ста є ко Ісу́сові, і, возве́ргше ри́зи своя́ на жреб'я́, всади́ша Ісу́са.
35
и приведосте ѥ къ исусови и възврьгъше ризы своѩ на жрэбz въсадишz исуса.
36
Іду́щу же Єму́, постила́ху ри́зи своя́ по путі́.
36
идѫщу же ѥму постилаахѫ ризы своѩ по пѫти.
37
(Зач. 97) Приближа́ющужеся Єму́ уже́ (а́біє) к низхожде́нію горі́ Єлео́нстій, нача́ша все мно́жество учени́к ра́дующеся хвали́ти Бо́га гла́сом ве́ліїм о всіх си́лах, я́же ви́діша,
37
приближаѭщу же сz ѥму абиѥ къ нисхождению горэ елеоньсцэи начzтъ вьсе мъно- жьство ученикъ радуѭще сz хвалити бога гласъмь велиѥмь о вьсэхъ силахъ ѩже видэшz
38
глаго́люще: благослове́н гряди́й Цар во і́м'я Госпо́днє! Мир на небесі́ і сла́ва в ви́шніх!
38
глаголѭще: благословенъ грzдыи царь въ имz господьне миръ на небеси и слава въ вышниихъ.
39
І ні́ції фарисе́є от наро́да рі́ша к Нему́: Учи́телю, запрети́ ученико́м Твої́м.
39
и ѥдини фарисеи отъ народа рэшz къ нѥму: учителю запрэти ученикомъ твоимъ.
Ви́дівше же єго́ ді́лателе, ми́шляху в себі́, глаго́люще: сей єсть наслі́дник, прийді́те, убіє́м єго́, да на́ше бу́деть достоя́ніє.
14
видэвъше же и дэлателѥ мышляахѫ другъ къ другу глаголѭще: сь ѥсть наслэдьникъ придэте убиѥмъ и да наше бѫдеть достояниѥ.
15
І ізве́дше єго́ вон із виногра́да, уби́ша. Что у́бо сотвори́ть їм господи́н виногра́да?
15
и изведъше и вънъ из винограда убишz. чьто убо створить имъ господинъ винограда;
16
При́йдеть і погуби́ть ді́лателі сія́, і вдасть виногра́д іні́м. Сли́шавше же реко́ша: да не бу́деть!
16
придеть и погубить дэлателѩ сиѩ и въдасть виноградъ инэмъ. слышавъше же рэшz: да не бѫдеть.
17
Он же воззрі́в на них, рече́: что у́бо пи́саноє сіє́: ка́мень, єго́же небрего́ша зи́ждущії, сей бисть во главу́ у́гла?
17
онъ же възьрэвъ на нѩ рече: чьто убо ѥсть писаноѥ се камень ѥгоже не врэду сътворишz зиждѫщеи сь бысть въ главѫ ѫгълу;
18
Всяк пади́й на ка́мені том, сокруши́ться, а на не́мже паде́ть, стри́єть єго́.
18
вьсякъ падыи на камени томь съкрушить сz. а на нѥмьже падеть сътьреть и.
19
(Зач. 101) І взиска́ша архієре́є і книжни́ци возложи́ти Нань ру́ці в той час, і убоя́шася наро́да; разумі́ша бо, я́ко к ним при́тчу сію́ рече́.
19
и възискашz архиереи и кънижьници възложити на нь руцэ въ тъ часъ и убояшz сz людии. разумэшz бо яко къ нимъ рече притъчѫ сиѭ.
20
І наблю́дше посла́ша ла́ятелі [наві́тников], притворя́ющих себе́ пра́ведники би́ти, да і́муть Єго́ в словесі́, во є́же преда́ти Єго́ нача́льству і о́бласті іге́монові.
20
и съглzдавъше посълаша засэдьникы творzща сz правьдьници сѫще да имѫть и въ словеси да бышz и прэдали владычьству и области воѥводы.
21
І вопроси́ша Єго́, глаго́люще: Учи́телю, ві́ми, я́ко пра́во глаго́леши і учи́ши, і не на лиця́ зри́ши, но воі́стину путі́ Бо́жию учи́ши;
21
и въпросишz и глаголѭще: учителю вэмъ яко право глаголѥши и учиши и не на лица зьриши нъ въ истинѫ пѫти божию учиши.
22
досто́їть ли нам ке́сареві дань дая́ти, іли́ ні?
22
достоить ли намъ кесареви дань дати ли ни;
23
Разумі́в же їх лука́вство, рече́ к ним: что М'я іскуша́єте?
23
разумэвъ же льсть ихъ рече къ нимъ: чьто мz искушаѥте;
24
Покажі́те Мі ца́ту [дина́рій]: чий і́мать о́браз і надписа́ніє? Отвіща́вше же реко́ша: ке́сарев.
24
покажите ми пэнzзь. чии имать образъ и написаниѥ; отъвэщавъше рэшz: кесаревъ.
25
Он же рече́ їм: воздаді́те у́бо, я́же ке́сарева, ке́сареві, і я́же Бо́жия, Бо́гові.
25
онъ же рече къ нимъ: въздадите убо яже сѫть кесарева кесареви. и яже сѫть божия богови.
26
І не мого́ша зазрі́ти глаго́ла Єго́ пред людьми́; і диви́шася о отві́ті Єго́, і умолча́ша.
26
и не могошz зазьрэти глагола ѥго прэдъ людьми. и дивльше сz о отъвэтэ ѥго умълчашz.
27
(Зач. 102) Приступи́ша же ні́ції от саддуке́й, глаго́лющії воскресе́нію не би́ти, вопроша́ху Єго́,
27
Пристѫпльше же нэции отъ садукеи глаголѭщеи въскрэшению не быти въпрашаахѫ и глаголѭще:
28
глаго́люще: Учи́телю, Моїсе́й написа́ нам: а́ще кому́ брат у́мреть іми́й жену́, і той безча́ден у́мреть, да брат єго́ по́йметь жену́ і возста́вить сі́м'я бра́ту своєму́.
28
учителю муѶси написалъ ѥсть намъ аще кому братъ умреть имы женѫ и тъ бес чzдъ умреть. да поиметь женѫ ѥго братъ и въскрэсить сэмz брата своѥго.
29
Седьм у́бо бра́тій бі, і пе́рвий поя́т жену́, у́мре безча́ден;
29
седмь убо братиѩ бэ. и прьвыи поѥмь женѫ умрэтъ бесчzдьнъ.
30
і поя́т втори́й жену́, і той у́мре безча́ден;
30
и поѩтъ въторыи жену и тъ умрэтъ бесчzдьнъ.
31
і тре́тій поя́т ю; та́кожде же і всі седьм, і не оста́виша чад, і умро́ша;
31
и третии поѩтъ ѭ. такожде и вьси семь умрэшz не оставльше чzдъ.
32
по́сліжде же всіх у́мре і жена́;
32
послэжде же вьсэхъ и жена умрэтъ.
33
в воскресе́ніє у́бо, кото́раго їх бу́деть жена́? Седьм бо імі́ша ю жену́.
33
въ въскрэшениѥ убо котораго ихъ бѫдеть жена; семь бо имэшz ѭ женѫ.
34
І отвіща́в рече́ їм Ісу́с: си́нове ві́ка сего́ же́няться і посяга́ють;
34
и отъвэщавъ исусъ рече имъ: сынове вэка сего женzть сz и посагаѭть.
35
а сподо́бльшіїся вік он улучи́ти і воскресе́ніє, є́же от ме́ртвих, ні же́няться, ні посяга́ють;
35
а съподобльшеи сz вэкъ тъ улучити и въскрэшениѥ ѥже отъ мрьтвыихъ ни женzть сz ни посагаѭть
36
ні умре́ти бо ктому́ мо́гуть; ра́вні бо суть а́нгелом, і си́нове суть Бо́жії, воскресе́нія си́нове су́ще.
36
ни умрэти потомь могѫть. равьни бо сѫть ангеломъ и сынове суть божии въскрэшению сынове сѫще.
37
А я́ко востаю́ть ме́ртвії, і Моїсе́й сказа́ при купині́, я́коже глаго́леть Го́спода Бо́га Авраа́мля і Бо́га Ісаа́кова і Бо́га Іа́ковля.
37
а яко въстаѭть мрьтвии и муѶси съказа при кѫпинэ якоже глаголетть господа бога авраамля и бога исакова и бога ияковля.
38
Бог же ність ме́ртвих, но живи́х; всі бо Тому́ жи́ві суть.
38
богъ же нэсть мрьтвыихъ нъ живыихъ вьси бо тому живи сѫть.
39
Отвіща́вше же ні́ції от кни́жник реко́ша: Учи́телю, до́брі рекл єси́.
Дави́д у́бо Го́спода Єго́ нарица́єть, і ка́ко Син єму́ єсть?
44
давыдъ и убо господа нарицаѥть то како ѥму ѥсть сынъ;
45
(Зач. 103) Сли́шащим же всім лю́дем, рече́ ученико́м Свої́м:
45
слышящемъ же вьсэмъ людемъ рече къ ученикомъ своимъ:
46
внемлі́те себі́ от кни́жник, хотя́щих ходи́ти во оде́ждах, і лю́б’ящих цілова́нія на то́ржищих і предсіда́нія на со́нмищих, і преждевозлежа́нія на ве́черях;
46
вънимаите себе t кънижьникъ. хотzщиихъ въ одеждzхъ ходити. и любzщиихъ. цэлования на тържищи ихъ. и прэдъсэдания на съньмищихъ и прэжезъвания на обэдэхъ.
47
і́же сніда́ють до́ми вдови́ць, і вино́ю дале́че мо́ляться [і лицемі́рно на до́лзі мо́ляться]; сі́ї при́ймуть ли́шше осужде́ніє.
47
иже сънэдають домы въдовиць. и виною далече молzтьсz. си приимUть осUжениѥ большеѥ.
Глава 21
1
Воззрі́в же ви́ді вмета́ющия в храм набдя́щий імі́нія [в сокро́вищноє храни́лище] дари́ своя́ бога́тия.
1
Възьрэвъ же видэ въмэтающz въ газофолакию. дары своя богатыя.
2
Ви́ді же і ні́кую вдови́цю убо́гу вмета́ющу ту дві ле́пті,
2
видэ же ѥтерU въдовицю UбогU. въмэтающю тU двэ цzтэ.
3
і рече́: воі́стину глаго́лю вам, я́ко вдови́ця сія́ убо́гая мно́жає всіх вве́рже;
3
и рече въ истинU гlю вамъ. яко въдовицz си Uбогая боле вьсэхъ въвьрже.
4
всі бо сі́ї от ізби́тка своєго́ вверго́ша в да́ри Бо́гові; сія́ же от лише́нія своєго́ все житіє́, є́же імі́, вве́рже.
4
вьси бо си t избытъка своѥго въвьргоша дары бв7и. а си t лишения своѥго. вьсе имэниѥ своѥ въвьрже.
5
(Зач. 104) І ні́ким глаго́лющим о це́ркві, я́ко ка́менієм до́брим і сосу́ди укра́шена, рече́:
5
и ѥдинэмъ глаголѭщемъ о црькъви яко камениѥмь добръмъ и сосѫды украшена ѥсть рече:
6
сія́, я́же ви́дите, при́йдуть дні́є, в ня́же не оста́неть ка́мень на ка́мені, і́же не разори́ться.
6
си яже видите придѫть дьниѥ въ нѩже не останеть камень на камени иже не разорить сz.
7
Вопроси́ша же Єго́, глаго́люще: Учи́телю, когда́ у́бо сія́ бу́дуть? І что єсть зна́меніє, єгда́ хотя́ть сія́ би́ти?
7
въпросишz же и глаголѭще: учителю къгда убо си бѫдѫть и чьто ѥсть знамениѥ ѥгда хотzть си быти;
8
(Зач. 105) Он же рече́: блюді́те, да не прельще́ні бу́дете: мно́зі бо при́йдуть во і́м'я Моє́, глаго́люще, я́ко Аз єсьм; і вре́м'я прибли́жися. Не ізи́діте у́бо вослі́д їх.
Єгда́ же усли́шите бра́ні і нестроє́нія, не убо́йтеся: подоба́єть бо сим би́ти пре́жде; но не у а́біє кончи́на.
9
ѥгда же слышите брани и ностроѥния не Uбоитесz. подобаѥть бо симъ прэже быти. нъ не U абиѥ коньчина.
10
Тогда́ глаго́лаше їм: воста́неть бо язи́к на язи́к, і ца́рство на ца́рство;
10
тъгда глаголааше имъ: въстанеть ѩзыкъ на ѩзыкъ и царьство на царьство.
11
тру́си же вели́ці по мі́стом, і гла́ди і па́губи бу́дуть, страхова́нія же і зна́менія ве́лія с небесе́ бу́дуть.
11
трѫси же велици по мэста и глади и мори бѫдѫть страхования же и знамения на небесе велия бѫдѫть.
12
(Зач. 106) Пре́жде же сих всіх возложа́ть на ви ру́ки своя́, і іждену́ть, предаю́ще на со́нмища і темни́ці, ведо́ми к царе́м і влади́кам, і́мене Моєго́ ра́ди;
12
вънемлэте отъ чlвкъ възложать бо на вы рUкы своя и ижденUть. предающе на съньмища. и въ тьмьница ведомы. къ цrмъ и влд7кмъ. имене моѥго ради.
13
прилучи́ться же вам во свиді́тельство.
13
приключить же сz вамъ въ съвэдэтельство.
14
Положі́те у́бо на сердця́х ва́ших, не пре́жде поуча́тися отвіщава́ти,
14
положите Uбо на ср7дцхъ вашихъ. не преже наµчитесz. tвэщати.
15
Аз бо дам вам уста́ і прему́дрость, є́йже не возмо́гуть проти́витися іли́ отвіща́ти всі противля́ющіїся вам.
15
азъ бо дамь вамъ Uста и премUдрость. ѥи же не възмогUть противітисz. ли tвэщати. вси протнвляющисz вамъ.
16
Пре́дані же бу́дете і роди́телі, і бра́тією, і ро́дом, і дру́ги, і умертвя́ть от вас;
16
предани же бUдете родители и и братиѥю. и родъмь и дрUгы и Uмьртвzть васъ.
17
і бу́дете ненави́димі от всіх і́мене Моєго́ ра́ди.
І той ва́ма пока́жеть го́рницю ве́лію по́стлану; ту угото́вайта.
12
и тъ вама покажеть. горьницю великU постьланU. и тU Uготовита.
13
Ше́дша же обріто́ста, я́коже рече́ ї́ма, і угото́васта па́сху.
13
шьдъша же обрэтота. яко же рече има. и Uготовисте пасхU.
14
І єгда́ бисть час, возлеже́, і обана́десяте апо́стола с Ним.
14
и ѥгда быc година. възлеже. и оба надесzте апcлъ съ нимь.
15
І рече́ к ним: жела́нієм возжелі́х сію́ па́сху я́сти с ва́ми, пре́жде да́же не прийму́ мук;
15
и рече къ нимъ. жаданиѥмь въжадахъсz. сию пасхU ясти съ вами. преже даже не приимU мUкы.
16
глаго́лю бо вам, я́ко отсе́лі не і́мам я́сти от нея́, до́ндеже сконча́ються во Ца́рствії Бо́жиї.
16
гlю бо вамъ. яко tселэ. не имамъ ясти. t нѥго. дондеже коньчаѥтьсz. въ цр7ствэ б9ии.
17
І приі́м ча́шу, хвалу́ возда́в, рече́: приймі́те сію́, і разділі́те себі́;
17
и приимъ чашю. хвалU въздавъ рече. приимэте се и раздэлите собэ.
18
глаго́лю бо вам, я́ко не і́мам пи́ти от плода́ ло́знаго, до́ндеже Ца́рствіє Бо́жиє при́йдеть.
18
гlю бо вамъ. tселэ не имамъ пити. t плода лозьнааго. дондеже цр7ство б9иѥ придеть.
19
І приі́м хліб, хвалу́ возда́в преломи́, і даде́ їм, глаго́ля: сіє́ єсть Ті́ло Моє́, є́же за ви дає́мо; сіє́ творі́те в Моє́ воспомина́ніє.
19
и приимъ хлэбъ. хвалU въздавъ преломі и дасть имъ гlя. се ѥсть тѥло моѥ даѥмоѥ за вы. се творите въ мою памzѹ.
20
Та́кожде же і ча́шу по ве́чері, глаго́ля: сія́ ча́ша — Но́вий Заві́т Моє́ю Кро́вію, я́же за ви пролива́ється;
20
и чашю тако же. по вечерzнии гlя. си чаша. новыи завэтъ. моѥю кръвью. яже проливаѥтсz за вы
21
оба́че се, рука́ предаю́щаго М'я со Мно́ю (єсть) на трапе́зі,
21
wбаче се рUка. предающааго мz съ мною ѥсть на трапезэ.
22
і Син у́бо Челові́чеський і́деть по рече́нному [по предуста́вленному сові́ту]; оба́че го́ре челові́ку тому́, і́мже предає́ться.
22
и сн7ъ Uбо члbвчь идеть по повелэнUUмU. обаче горе чlвкU томU. имь же преданъ бUдеть.
23
І ті́ї нача́ша іска́ти в себі́, кото́рий у́бо от них хо́щеть сіє́ сотвори́ти.
23
и ти начаша искати въ собэ. которыи Uбо бUдеть t ніхъ. хотzи сътворити себе.
24
Бисть же і пря в них, кий мни́ться їх би́ти бо́лій.
24
быc же и пьрz въ нихъ. кто t нихъ мьнить сz быти болии.
25
Он же рече́ їм: ца́ріє язи́к госпо́дствують ї́ми, і облада́ющії ї́ми благода́теле нарица́ються.
25
iс7 же рече имъ. цrе язычьнии. Uстоять имъ. и обладающе ими. блг7дэтелѥ нарицаютьсz.
26
Ви же не та́ко: но бо́лій в вас, да бу́деть я́ко мній, і ста́рій, я́ко служа́й.
26
вы же не тако. нъ иже болии въ васъ. да бUдеть яко мьнии. и старэи яко слUга.
27
Кто бо бо́лій, возлежа́й ли, іли́ служа́й? Не возлежа́й ли? Аз же посреді́ вас єсьм я́ко служа́й.
27
кто Uбо болии ѥсть. възлежаи ли. или слUжаи. и не въвъзлэжаи ли. азъ же посредэ васъ. ѥсмь. яко слUжаи.
28
Ви же єсте́ преби́вше со Мно́ю в напа́стех Мої́х,
28
вы же ѥсте пребывающеи. съ мною. въ напастьхъ моихъ.
29
і Аз завіщава́ю вам, я́коже завіща́ Мні Оте́ць Мой, Ца́рство,
29
и азъ завэщаю вамъ. яко же завэща мнэ оц7ь мои цр7ьство.
30
да я́сте і піє́те на трапе́зі Моє́й во Ца́рствії Моє́м, і ся́дете на престо́ліх, судя́ще обімана́десяте колі́нома Ізра́їлевома.
30
да ясте и пиѥте. на трьпэзэ моѥи. въ цр7ствэ моѥмь. и сzдете на двою надесzте престолU. сUдzща обэма на десzте колэнома изlѥвома.
31
Рече́ же Госпо́дь: Си́моне, Си́моне, се сатана́ про́сить вас, да би сі́ял, я́ко пшени́цю,
31
Рече Gь симоне. симоне. сотона просить васъ. да бы сэялъ яко пьшеницю.
32
Аз же моли́хся о тебі́, да не оскуді́єть ві́ра твоя́; і ти ні́когда, обра́щся, утверди́ бра́тію твою́.
32
азъ же молихъсz о тобэ. да не оскUдэѥть вэра твоя. и ты нэкъгда обративъсz. Uтвьрдиши братью твою.
33
Он же рече́ Єму́: Го́споди, с Тобо́ю гото́в єсьм і в темни́цю і на смерть іти́.
33
онъ же рече ѥмU Gи. съ тобою. готовъ ѥсмь. и въ тьмьницю. и въ съмьрть ити.
34
Он же рече́: глаго́лю ті, Пе́тре, не возгласи́ть пі́тель днесь, до́ндеже трикра́ти отве́ржешися Мене́ не ві́діти.
34
iс7 же рече. гlю ті петре. не възгласить днcь кUръ. дондеже три краты tвьржешисz мене не вэдэти.
35
І рече́ їм: єгда́ посла́х ви без влага́лища і без мі́ха, і без сапо́г, єда́ чесого́ лише́ні би́сте? Они́ же рі́ша: нічесо́же.
35
и рече имъ iс7. ѥгда послахъ вы безъ вълагалища. и безъ пиры. и безъ сапогъ. еда чего лишени бысте. они же рекоша. ничто же.
36
Рече́ же їм: но ни́ні, і́же і́мать влага́лище, да во́зьметь, та́кожде і міх, а і́же не і́мать, да прода́сть ри́зу свою́, і ку́пить нож.
36
рече же имъ. нъ нынэ. иже имать вълагалище. да възьметь тако же и пирU. а иже не имать. да продасть ризU свою. и да кUпzть ножь.
37
Глаго́лю бо вам, я́ко єще́ пи́саноє се, подоба́єть, да сконча́ється о Мні, є́же: і со беззако́нними вміни́ся. І́бо є́же о Мні, кончи́ну і́мать.
37
гlю бо вамъ. яко w семь. писаноѥ подобаѥть съконьчантисz о мнэ. еже и съ безаконьникы. въмэнисz. ѥже бо о мнэ. коньчинU имать.
38
Они́ же рі́ша: Го́споди, се ножа́ зді два. Он же рече́ їм: дово́льно єсть.
38
они же рекоша Gи. се сде ножа два. онъ же рече имъ. довъльно ѥсть.
39
(Зач. 109) І ізше́д і́де по оби́чаю в го́ру Єлео́нськую; по Нем же ідо́ша ученици́ Єго́.
39
и ишьдъ идzаше по wбычаю въ горU елеоньскUю. по нѥмь же идоша. и Uченици ѥго.
40
Бив же на мі́сті, рече́ їм: молі́теся, да не вни́дете в напа́сть.
40
бывъ же на мэстэ рече имъ: молите сz да не вънидете въ напасть.
41
І Сам отступи́ от них, я́ко верже́нієм ка́мене, і, покло́нь колі́на, моля́шеся,
41
и самъ отъстѫпи отъ нихъ яко врьжениѥ камене. и поклонь колэнэ моляаше сz
42
глаго́ля: О́тче, а́ще во́лиши мимонести́ ча́шу сію́ от Мене́! Оба́че не Моя́ во́ля, но Твоя́ да бу́деть.
42
глаголz: отьче аще волиши мимо неси чашѫ сиѭ отъ мене. обаче не моя воля нъ твоя да бѫдеть.
43
Яви́ся же Єму́ а́нгел с небесе́, укріпля́я Єго́.
43
яви же сz ѥмU анGлъ съ нб7се. Uкрэпляя ѥго.
44
І, бив в по́двизі, прилі́жніє моля́шеся; бисть же пот Єго́, я́ко ка́плі кро́ве ка́плющия на зе́млю.
44
и бывъ въ подвизэ. прилэжьно молzашесz. и быc потъ ѥго. яко и капля кръви. каплюще на землю.
45
І воста́в от моли́тви (і) прише́д ко ученико́м, обрі́те їх спя́щих от печа́лі
45
и въставъ t мlтвы. и приде къ Uченикомъ. и обрэте я съпzща.
46
і рече́ їм: что спите́? Воста́вше молі́теся, да не вни́дете в напа́сть.
46
и рече имъ: чьто съпите; въставъше помолите сz да не вънидете въ напасть.
47
Єще́ же Єму́ глаго́лющу, се наро́д і нарица́ємий Іу́да, єди́н от обоюна́десяте, ідя́ше пред ни́ми, і приступи́ ко Ісу́сові цілова́ти Єго́. Сіє́ бо бі зна́меніє дал їм: Єго́же а́ще лобжу́, Той єсть.
47
Ѥще же ѥму глаголѭщу се народъ и нарицаѥмыи иуда ѥдинъ отъ обою на десzте прэдъ ними идэаше. и пристѫпи къ исусови лобъзатъ ѥго. се бо бэ знамениѥ далъ имъ. ѥгоже лобъжѫ тъ ѥсть.
48
Ісу́с же рече́ єму́: Іу́до, лобза́нієм ли Си́на Челові́чеськаго предає́ши?
48
исусъ же рече ѥму: иудо лобъзаниѥмь ли сына чловэчьскааго прэдаѥши;
49
Ви́дівше же, і́же бі́ху с Ним, бива́ємоє, рі́ша Єму́: Го́споди, а́ще уда́рим ноже́м?
49
видэвъше же иже бэахѫ о нѥмь бываѥмоѥ рэшz ѥму: господи аще ударимъ ножьмь;
50
І уда́ри єди́н ні́кий от них архієре́йова раба́ і урі́за єму́ у́хо десно́є.
50
и удари ѥдинъ нэкыи отъ нихъ архиереова раба и отърэза ѥму ухо десноѥ.
51
Отвіща́в же Ісу́с рече́: оста́віте до сего́. І косну́вся у́ха єго́, ісціли́ єго́.
51
отъвэщавъ же исусъ рече: оставите до сего. и коснѫвъ въ ухо ѥго исцэли и.
52
Рече́ же Ісу́с ко прише́дшим Нань архієре́йом і воєво́дам церко́вним і ста́рцем: я́ко на разбо́йника ли ізидо́сте со ору́жієм і дреко́льми я́ти М'я?
52
рече же исусъ къ пришьдъшиимъ на нь архиереомъ и стратигомъ црьквънымъ и старьцемъ: яко на разбоиника ли изидосте съ мечи и дрькольми ятъ мене;
53
По вся дні су́щу Мі с ва́ми в це́ркві, не простро́сте руки́ на М'я; но се єсть ва́ша годи́на і о́бласть те́мная.
53
по вьсz дьни сѫщу ми съ вами въ црькъви не прострэсте рѫкы на мz. нъ се ѥсть ваша година и область тьмьная.
54
Є́мше же Єго́ ведо́ша, і введо́ша Єго́ во двор архієре́йов. Петр же вослі́д ідя́ше іздале́ча.
54
имъшеи же и въведошz и въ домъ архиереовъ. петръ же идэаше въ слэдъ издалече.
55
Возгні́щшим же огнь посреді́ двора́ і вку́пі сідя́щим їм, сідя́ше Петр посреді́ їх.
55
възгнэщьшемъ же имъ огнь посрэдэ двора и въкупэ сэдъшемъ сэдэаше петръ по срэдэ ихъ.
56
Узрі́вши же єго́ раби́ня ні́кая сідя́ща при сві́ті [огні́], і воззрі́вши нань, рече́: і сей с Ним бі.
56
узьрэвъши же и рабыни ѥтера сэдzщь при свэщи и възрьэвъши на нь рече: и сь съ нимь бэ.
57
Он же отве́ржеся Єго́, глаго́ля: же́но, не зна́ю Єго́.
57
онъ же отъврьже сz ѥго глаголz: не знаю ѥго жено.
58
І пома́лі други́й ви́дів єго́, рече́: і ти от них єси́. Петр же рече́: челові́че, нісьм.
58
и не по мъногу другыи видэвъ и рече: и ты отъ нихъ ѥси. петръ же рече: чловэче нэсмь.
59
І мимоше́дшу я́ко часу́ єди́ному, ін ні́кий кріпля́шеся глаго́ля: воі́стину і сей с Ним бі, і́бо Галиле́янин єсть.
59
и мимошьдъши яко годинэ ѥдинои инъ ѥтеръ крэпляаше сz глаголz: въ истинѫ и сь съ нимь бэ. ибо галилеи ѥсть.
60
Рече́ же Петр: челові́че, не вім, є́же глаго́леши. І а́біє, єще́ глаго́лющу єму́, возгласи́ пі́тель.
60
рече же петръ: чловэче не вэмь яже глаголеши. и абиѥ ѥще глаголѭщу ѥму възгласи куръ.
61
І обра́щся Госпо́дь воззрі́ на Петра́; і пом'яну́ Петр сло́во Госпо́днє, я́коже рече́ єму́, я́ко пре́жде да́же пі́тель не возгласи́ть, отве́ржешися Мене́ трикра́ти.
61
и обращьсz господь възрьэ на петра и помzнѫ петръ слово господьне якоже рече ѥму яко прэжде даже не възгласить куръ три краты отъврьжеши сz мене.
62
І ізше́д вон, пла́кася го́рко.
62
и ишьдъ вънъ плака сz горько.
63
І му́жіє держа́щії Ісу́са руга́хуся Єму́, бію́ще;
63
и мѫжи дрьжzщеи исуса рѫгаахѫ сz ѥму биѭще.
64
і закри́вше Єго́, бія́ху Єго́ по лицю́ і вопроша́ху Єго́, глаго́люще: прорци́, кто єсть ударе́й Тя?
64
и закрывъше и бияахѫ и по лицу. въпрашаахѫ же и глаголѭще: прорьци къто ѥсть ударии тz;
65
І і́на мно́га ху́ляще глаго́лаху Нань.
65
и ина мънога хулzще глаголаахѫ на нь.
66
І я́ко бисть день, собра́шася ста́рці людсті́ї, і архієре́є, і кни́жници, і ведо́ша Єго́ на сонм свой,
66
и яко бысть дьнь събьрашz сz старьци людьсции и архиереи и кънижьници и ведошz и на съньмъ свои
67
глаго́люще: а́ще Ти єси́ Христо́с? Рци нам. Рече́ же їм: а́ще вам реку́, не і́мете ві́ри;
67
глаголѭще: аще ты ѥси христосъ рьци намъ. рече же имъ: аще вамъ рекѫ не имете вэры.
68
а́ще же і вопрошу́ [ви], не отвіща́єте Мі, ні отпустите́;
68
аще же и въпрошѫ не отъвэщаѥте ми ни пустите.
69
отсе́лі бу́деть Син Челові́чеський сідя́й одесну́ю си́ли Бо́жия.
69
отъселэ бѫдеть сынъ чловэчьскыи сэдz одеснѫѭ силы божиѩ.
70
Рі́ша же всі: Ти ли у́бо єси́ Син Бо́жий? Он же к ним рече́: ви глаго́лете, я́ко Аз єсьм.
70
рэшz же вьси: ты ли убо ѥси сынъ божии; онъ же къ нимъ рече: вы глаголѥте яко азъ ѥсмь.
71
Они́ же рі́ша: что єще́ тре́буєм свиді́тельства? Са́мі бо сли́шахом от уст Єго́.
71
они же рэшz: чьто ѥще трэбуѥмъ свэдэтельства; сами бо слышахомъ отъ устъ ѥго.
Глава 23
1
(Зач. 110) І воста́вше все мно́жество їх, ведо́ша Єго́ к Пила́ту.
1
И въставъше вьсе мъножьство ихъ ведошz и къ пилату.
2
Нача́ша же Нань ва́дити, глаго́люще: Сего́ обріто́хом развраща́юща язи́к наш і возбраня́юща ке́сареві дань дая́ти, глаго́люща Себе́ Христа́ Царя́ би́ти.
2
начzшz же на нь вадити глаголѭще: сего обрэтохомъ развращаѭща языкъ нашь и възбранzѭща даяти кесареви дань глаголѭща себе христа царя быти.
3
Пила́т же вопроси́ Єго́, глаго́ля: Ти ли єси́ Цар Іуде́йом? Он же отвіща́в рече́ єму́: ти глаго́леши.
3
пилатъ же въпроси и глаголѩ: ты ли ѥси царь иудеомъ; онъ же отъвэщавъ рече ѥму: ты глаголѥши.
4
Пила́т же рече́ ко архієре́йом і наро́ду: ніко́єяже обріта́ю вини́ в челові́ці Сем.
4
пилатъ же рече къ архиереомъ и къ народу: ни коѥѩ же вины не обрэтаѭ въ чловэцэ семь.
5
Они́ же кріпля́хуся глаго́люще, я́ко развраща́єть лю́ди, учя́ по все́ї Іуде́ї, наче́н от Галиле́ї до зді.
5
они же крэплэахѫ сz глаголѭще яко развращаѥть люди учz по вьсеи иудеи начьнъ отъ галилеѩ досьде.
6
Пила́т же сли́шав Галиле́ю, вопроси́, а́ще челові́к Галиле́янин єсть?
6
пилатъ же слышавъ галилеѭ въпроси и: аще чловэкъ галилеискъ ѥсть;
7
І разумі́в, я́ко от о́бласті І́родови єсть, посла́ Єго́ ко І́роду, су́щу і тому́ во Ієрусали́мі в ти́я дні.
7
и разумэвъ яко отъ области иродовы ѥсть посъла и къ ироду сѫщу и тому въ иерусалимэ въ дьни ты.
8
І́род же ви́дів Ісу́са рад бисть зіло́; бі бо жела́я от мно́га вре́мене ви́діти Єго́, зане́ сли́шаше мно́га о Нем; і наді́яшеся зна́меніє ні́коє ви́діти от Него́ бива́ємо.
8
иродъ же видэвъ исуса радъ бысть зэло. бэ бо желэѩ отъ многъ врэменъ видэти и занѥ слышааше мънога о нѥмь и надэаше сz знамениѥ ѥтеро видэти отъ нѥго бываѥмо.
9
Вопроша́ше же Єго́ словеси́ мно́гими; Он же нічесо́же отвіщава́ше єму́.
9
въпрашааше же и словесы мъногы. онъ же ни чесо же не отъвэщавааше ѥму.
10
Стоя́ху же архієре́є і кни́жници, прилі́жно ва́дяще Нань.
10
стоэахѫ же архиереи и кънижьници прилэжьно вадzще на нь.
11
Укори́в же Єго́ І́род с во́ї свої́ми і поруга́вся, обо́лк Єго́ в ри́зу сві́тлу, возврати́ Єго́ к Пила́ту.
11
укорь же и иродъ съ вои своими порѫгавъ сz облъкъ и въ ризѫ свэтьлѫ възврати и къ пилатови.
12
Би́ста же дру́га І́род же і Пила́т в той день с собо́ю; пре́жде бо бі́ста вражду́ іму́ща между́ собо́ю.
12
бысте же си друга иродъ же и пилатъ въ тъ дьнь съ собоѭ. прэжде бо бэасте враждѫ имѫща между собоѭ.
13
Пила́т же созва́в архієре́ї, і кня́зі, і лю́ди,
13
пилатъ съзъвавъ архиереѩ и кънzзz и люди
14
рече́ к ним: приведо́сте мі Челові́ка Сего́, я́ко развраща́юща лю́ди; і се аз пред ва́ми істяза́в, ні єди́ния же обріта́ю в Челові́ці Сем вини́, я́же Нань ва́дите;
14
рече къ нимъ: приведосте ми чловэка сего яко развращаѭща люди. и се азъ истzзавъ прэдъ вами не обрэтохъ ни ѥдиноѩ о чловэцэ семь вины ѩже на нь вадите.
15
но ні І́род, посла́х бо Єго́ к нему́, і се нічто́же досто́йно сме́рти сотворе́но єсть о Нем;
15
нъ ни иродъ. посълахъ бо и къ нѥму и се ни чьто же достоино съмрьти сътворено ѥсть о нѥмь.
16
наказа́в у́бо Єго́ отпущу́.
16
показавъ убо отъпущѫ и.
17
Ну́жду же ім'я́ше на вся пра́здники отпуща́ти їм єди́наго.
17
потрэбѫ же имэаше на вьсz празьдьникы отъпущати имъ ѥдиного.
18
Возопи́ша же всі наро́ди, глаго́люще: возьми́ Сего́, отпусти́ же нам Вара́вву.
18
възъпиша же вьси народи глаголѭще: възьми сего отъпусти же намъ варавѫ
19
І́же бі за ні́кую крамо́лу би́вшую во гра́ді і уби́йство вве́ржен в темни́цю.
19
иже бэ за ѥдинѫ крамолѫ бывъшѫѭ въ градэ и убииство въврьженъ въ тьмьницѫ.
20
Па́ки же Пила́т возгласи́, хотя́ отпусти́ти Ісу́са.
20
пакы же пилатъ възгласи хотz отъпустити исуса.
21
Они́ же возглаша́ху, глаго́люще: распни́, распни́ Єго́.
21
они же въпияахѫ глаголѭще: пропьни и пропьни.
22
Он же трети́цею рече́ к ним: что бо зло сотвори́ Сей? Нічесо́же досто́йна сме́рти обріто́х в Нем; наказа́в у́бо Єго́ отпущу́.
22
онъ же третиицеѭ рече къ нимъ: чьто бо сътвори зъло; ни чьсо же достоина съмрьти обрэтохъ о нѥмь. показавъ и убо отъпущѫ.
23
Они́ же приліжа́ху гла́си вели́кими, прося́ще Єго́ на расп'я́тіє; і устоя́ху [превозмога́ху] гла́си їх і архієре́йстії.
23
они же прилежаахѫ гласы велии просzще ѥго на пропzтиѥ. и устоэахѫ гласи ихъ и архиереистии.
24
Пила́т же посуди́ би́ти проше́нію їх;
24
пилатъ же посѫди быти прошениѥ ихъ.
25
отпусти́ же би́вшаго за крамолу́ і уби́йство всажде́на в темни́цю, єго́же проша́ху; Ісу́са же предаде́ во́лі їх.
25
отъпусти же имъ въсажденааго въ тьмьницѫ за крамолѫ и убииство ѥгоже прошаахѫ а исуса прэдасть воли ихъ.
26
І я́ко поведо́ша Єго́, є́мше Си́мона ні́коєго Кирине́я, гряду́ща с села́, возложи́ша нань крест, нести́ по Ісу́сі.
26
и яко и поведошz ѥмъше симона ѥдиного кµринея грzдѫща съ села задэша ѥму крьстъ носити по исусэ.
27
Ідя́ше же вослі́д Єго́ наро́д мног люде́й і жени́, я́же і пла́кахуся і рида́ху Єго́.
27
идэаше же въ слэдъ ѥго мъногъ народъ людии и жены ѩже и бияахѫ сz и плакаахѫ сz ѥго.
28
Обра́щся же к ним Ісу́с рече́: дще́рі Ієрусали́мські, не пла́чітеся о Мні, оба́че себе́ пла́чіте і чад ва́ших;
28
обращь же сz исусъ къ нимъ рече: дъщери иерусалимьскы не плачите сz о мънэ. обаче себе плачите сz и чzдъ вашихъ.
29
я́ко се дні́є гряду́ть, в ня́же реку́ть: блаже́нни непло́ди і утро́би, я́же не роди́ша, і сосці́, і́же не дої́ша.
29
яко се дьниѥ грzдѫть въ нѩже рекѫть: блажени неплодъви и чрэва яже не родишz и съсьци иже не доишz.
30
Тогда́ начну́ть глаго́лати гора́м: паді́те на ни; і холмо́м: покри́йте ни.
30
тъгда начьнѫть глаголати горамъ: падэте на ны и хлъмомъ покрыите ны.
31
Зане́, а́ще в су́рові дре́ві сія́ творя́ть, в су́сі что бу́деть?
Убоя́вшеся же і пристра́шні би́вше, мня́ху дух ви́діти;
37
Uбоявъше же сz. и пристрашьни бывъше мьнzхU д¦ъ видzще.
38
і рече́ їм: что смуще́ні єсте́? І почто́ помишле́нія вхо́дять в сердця́ ва́ша?
38
и рече имъ чьто съмUщени ѥсте. и почьто помышления въходzть въ ср7дца ваша.
39
Ви́діте ру́ці Мої́ і но́зі Мої́, я́ко Сам Аз єсьм; осяжі́те М'я і ви́діте; я́ко дух пло́ті і ко́сти не і́мать, я́коже Мене́ ви́дите іму́ща.
39
видите рUцэ мои и нозэ мои. яко самъ азъ ѥсмь. осzжэте мz и видите. яко д¦ъ плъти и кости не имать. яко же мz видите имUщz.
40
І сіє́ рек, показа́ їм ру́ці і но́зі.
40
и се рекъ показа имъ рѫцэ и нозэ.
41
Єще́ же неві́рующим їм от ра́дости і чудя́щимся, рече́ їм: і́мате ли что сні́дно зді?
41
и ѥще же не вэрUющемъ имъ t радости. и чюдzщемъсz рече имъ. имате ли чьто сънэдьно сьде.
42
Они́ же да́ша Єму́ ри́би пече́ни часть і от пчел сот.
42
они же даша емѫ рыбы печены чzсть и t пъчелъ сътъ.
43
І взем пред ни́ми яде́,
43
и эды прэдъ ними прочеѥ дасть имъ.
44
рече́ же їм: сія́ суть словеса́, я́же глаго́лах к вам єще́ сий с ва́ми, я́ко подоба́єть сконча́тися всім напи́санним в зако́ні Моїсе́йові, і проро́ціх, і псалмі́х о Мні.
44
и рече же се сUть словеса си яже гlахъ вамъ и ѥще живъ сы. яко подобаѥть съконьчzтисz. вьсэмъ написаныимъ. въ законэ мосэовэ и прbрцэхъ и pалъмэхъ о мънэ.
45
Тогда́ отве́рзе їм ум разумі́ти Писа́нія
45
тъгда tвьрзе имъ Uмъ да разUмэють кънигы.
46
і рече́ їм, я́ко та́ко пи́сано єсть, і та́ко подоба́ше пострада́ти Христу́ і воскре́снути от ме́ртвих в тре́тій день,
46
рече имъ яко тако ѥсть писано. и тако подобаѥть. пострадати хо7µ. и въскрьснUти t мьртвыихъ. третии дн7ь.
47
і пропові́датися во і́м'я Єго́ покая́нію і отпуще́нію гріхо́в во всіх язи́ціх, наче́нше от Ієрусали́ма;
47
и проповэдати сz въ имz ѥго. покаание въ tпUщениѥ грэховъ. въ вьсэхъ языцэхъ. начьнъше t иѥrлмъ.
48
ви же єсте́ свиді́теліє сим;
48
вы же ѥсте съвэдэтеле симъ.
49
і се, Аз послю́ обітова́ніє Отця́ Моєго́ на ви; ви же сіді́те во гра́ді Ієрусали́мсті, до́ндеже облече́теся си́лою сви́ше.
49
и се азъ посълю обэтованиѥ оц7а моѥго на вы. вы же сzдите въ градэ иѥrлмьстэ. донъдеже облечетесz силою съвыше.
50
Ізве́д же їх вон до Вифа́нії і воздви́г ру́ці Свої́, [і] благослови́ їх.
50
изведъ же я вънъ до виfиния. и въздвигъ рUцэ свои бlгослови я.
51
І бисть єгда́ благословля́ше їх, отступи́ от них і возноша́шеся на не́бо.
51
и бысть вънегда бlгословестиzше z tстUпи t нихъ, и възношашесz на нб7о.
52
І ті́ї поклони́шася Єму́ і возврати́шася во Ієрусали́м с ра́достію вели́кою;
52
и ти поклонишасz ѥмU. възвратишz же сz въ иѥrлмъ. съ радостию великою.
53
і бя́ху ви́ну в це́ркві, хва́ляще і благослов'я́ще Бо́га. Амі́нь.
53
бzхU выинU въ цр7кви. хвалzще и бlгословестzще б7а аминъ.