Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
(Зач. 53) І нача́т їм в при́тчах глаго́лати: виногра́д насади́ челові́к, і огради́ опло́том, і іскопа́ точи́ло, і созда́ столп, і предаде́ єго́ тяжа́телем [ді́лателем], і оти́де.
1
И нача'тъ и^мъ в# при'тчяхъ гл~ати. виногра'дъ насади чл~къ, и^ ѓ^гради ѓ^пло'том#, і^ и^скопа` точи'ло, и^ създа` сто'лпъ, и^ предастъ е^готяжа'телемъ, и^ эTи^де.
2
І посла́ к тяжа́телем во вре́м'я раба́, да от тяжа́тель при́йметь от плода́ виногра́да;
2
и^ посла` к тяжа'те лемъ въ' время, раба`, да эT тяжа'тель прїиметъ эT плода виногра'да”
3
они́ же є́мше єго́ би́ша і отосла́ша тща.
3
ѓ^ни же еMше е^го, би'ша, и^ посла'шя тощь”
4
І па́ки посла́ к ним друга́го раба́; і того́ ка́менієм би́вше, проби́ша главу́ єму́ і посла́ша безче́стна.
4
И$ пакы посла` к нимъ дрђгїи рабъ, и^ того` ка'менїеM би'вше, проби'шя главђ` е^мђ`, и^ послашя бесче'стенъ.
5
І па́ки іно́го посла́, і того́ уби́ша; і мно́гі і́ни, о́ви у́бо бію́ще, о́ви же убива́юще.
5
и^ па'кы и^но'го посла`, и^ того оу^би'ша, и^ мно'гы и%ны, ѓ%вы оу^бо бїюще, ѓ%вы же оу^бива'юще”
6
Єще́ у́бо єди́наго си́на імі́ возлю́бленнаго своєго́, посла́ і того́ к ним посліди́, глаго́ля, я́ко усрам'я́ться си́на моєго́.
6
Є$ще оу^бо е^ді'ного сн~а и^мњ възлю'бленнаго свое^го, посла` и^ ᲄого к ниM послDњ гл~я. ја^ко оу^срамя'тся сн~а мое^го”
7
О́ні же тяжа́теле рі́ша к себі́: я́ко сей єсть наслі́дник, прийді́те, убіє́м єго́, і на́ше бу́деть наслі́дствіє.
7
ѓ^ни же тяжа'теле рњшя к# себњ, ја^ко се'и е^сть наслњдник#, прїидњте оу^бїемъ е^го, и^ на'ше бђдетъ наслDњ'ствїе.
8
І є́мше єго́ уби́ша і ізверго́ша єго́ вон із виногра́да.
8
и^ е'мше е^го оу^би'шя, и^ и^зверъг'ошя вонъ и^з виногра'да”
9
Что у́бо сотвори́ть госпо́дь виногра́да? При́йдеть і погуби́ть тяжа́телі і дасть виногра́д іні́м.
9
Что оу^бо сътвори'тъ г~ь виногра'да; прїидетъ и^ погђбитъ тяжа'теля, и^ дастъ винограD и^нњмъ”
10
Ні Писа́нія ли сего́ чли єсте́: ка́мень, єго́же не в ряду́ сотвори́ша зи́ждущії, сей бисть во главу́ у́гла:
10
н^и писа'нїа ли сего чл^и е^сте; ка'мень, е^гоже не в рядђ сътвори'шя ѕи'жDђщеи`, се'й бысть въ главђ` ю%глђ,
11
от Го́спода бисть сіє́, і єсть ди́вно во о́чію на́шею?
11
эT г~а быs с^и, и^ е^сть ди'вна въ ѓ^чїю на'шею”
12
І іска́ху Єго́ я́ти, і убоя́шася наро́да, разумі́ша бо, я́ко к ним при́тчу рече́; і оста́вльше Єго́ отидо́ша.
12
І$ и^ска'хђ е^го ја%ти, и^ оу^боа'шяся наро'да” Раꙁђмњшя б^о, ја^ко к нимъ при'тчю рече. и^ ѓ^ста'вльше е^го эTи^до'шя”
13
(Зач. 54) І посла́ша к Нему́ ні́кія от фарисе́й і іродіа́н, да Єго́ обольстя́ть сло́вом.
13
І$ посла'шя к# немђ нњ'кїа эT фарисе'и, и і^родїя'нъ, да е^го ѓ^бльстятъ сло'вомъ.
14
Они́ же прише́дше глаго́лаша Єму́: Учи́телю, ві́ми, я́ко і́стинен єси́ і не ради́ши ні о ко́мже: не зри́ши бо на лице́ челові́ков, но воі́стину путі́ Бо́жию учи́ши; досто́їть ли кинсо́н ке́сареві да́ти, іли́ ні? Да́ми ли, іли́ не да́ми?
14
ѓ^ни же пришеDше, гл~ашя е^мђ. оу^чт~лю, вњмы ја%ко и'стинен# е^си, и^ не ради'ши ни ѓ^ ко'мже. не зри'ши б^о на лице` чл~комъ, н^о въи'стинђ пђти бж~їю оу^чиши. досто'итъ л^и кинсо'нъ кесареви дати, и^ли н^и; да'мы ли, и^ли не да'мы;
15
Он же ві́дий їх лицемі́ріє, рече́ їм: что М'я іскуша́єте? Принесі́те Мі пі́нязь, да ви́жу.
15
ѓ%н же вњды иX лицемњ'рїе, рече и^мъ. что` мя и^скђшя'ете; принесњте м^и пњняꙁь да ви'жDђ.
16
Они́ же принесо́ша. І глаго́ла їм: чий о́браз сій і написа́ніє? Они́ же рі́ша Єму́: ке́сарев.
16
ѓ^ни же принесо'шя. и^ гл~а иM, чїи ѓ%браꙁъ сїи, и^ наDписа'нїе; ѓ^ни' же рњшя е^мђ, кесаре'вᲆ.
17
І отвіща́в Ісу́с рече́ їм: воздаді́те ке́сарева ке́сареві і Бо́жия Бо́гові. І чуди́шася о Нем.
17
и^ эTвњщав# і^с~, рече и^мъ. въꙁDади'те кесаре'ва, кесаре'ви, и^ бж~їа бв~и. и^ чюди'шяся ѓ^ немъ”
18
(Зач. 55) І прийдо́ша саддуке́є к Нему́, і́же глаго́лють воскресе́нію не би́ти; і вопроси́ша Єго́, глаго́люще:
18
И$ прїидо'ша саDдђке'е к нем'ђ, и^же гл~юT въскрsнїю не быти, и^ въпроси'шя е^го гл~юще.
19
Учи́телю, Моїсе́й написа́ нам, я́ко а́ще кому́ брат у́мреть і оста́вить жену́, а чад не оста́вить, да по́йметь брат єго́ жену́ єго́ і воскреси́ть сі́м'я бра́ту своєму́.
19
оу^чт~лю, мољ=сїи написа` намъ, ја^ко а^ще комђ братъ оу^мреT, и^ ѓ^ста'витъ жен'ђ, а^ чядъ не ѓ^ста'витъ. да по'иметъ братъ е^го женђ е^го, и^ въскрsсиT сњмя бра'тђ свое^мђ.
20
Седьм бра́тій бі: і пе́рвий поя́т жену́ і умира́я не оста́ви сі́мене;
20
сеDмь бра'тїи б^њ, и^ пе'рвыи поя'тъ женђ, и^ оу^мира'а не ѓ^ста'ви сњмене”
21
і втори́й поя́т ю і у́мре, і ні той оста́ви сі́мене; і тре́тій та́кожде;
21
И$ вторыи поя'тъ ю&, и^ оу^мре, и^ ни то'и ѓ^ста'ви сњмене” И$ тре'тїи такоже.
22
і поя́ша ю седьм і не оста́виша сі́мене; посліди́ же всіх у́мре і жена́.
22
и^ поя'шя ю& сеDмь, и^ не ѓ^ста'вишя сњмене. послDњ же всњхъ оу%мре и^ жена.
23
В воскресе́ніє у́бо, єгда́ воскре́снуть, кото́рому їх бу́деть жена́? Седьм бо імі́ша ю жену́.
23
в# въскр~се'нїе оу^бо е^гDа въскрsнTђ, кото'ромђ и^хъ бђдетъ жена`; сеDмь б^о и^мњша ю& женђ`”
24
І отвіща́в Ісу́с рече́ їм: не сего́ ли ра́ди прельща́єтеся, не ві́дуще Писа́нія, ні си́ли Бо́жия?
24
И$ эTвᲇщавъ і^с~, рече и^мъ. не сего ли ради прелща'етеся, не вњдяще писа'нїя, ни си'лы бж~їа;
25
Єгда́ бо із ме́ртвих воскре́снуть, ні же́няться, ні посяга́ють, но суть я́ко а́нгели на небесі́х;
25
е^гда б^о и^ꙁ мр~твыхъ въскре'снђтъ, ни же'няTся, ни посага'юT” н^о сђть ја%ко а'гг~ли на нб~сехъ”
26
о ме́ртвих же, я́ко востаю́ть, ні́сте ли чли в кни́гах Моїсе́йових, при купині́ я́ко рече́ єму́ Бог, глаго́ля: Аз Бог Авраа́мов, і Бог Ісаа́ков, і Бог Іа́ковль?
26
ѓ^ мрътвых же ја^ко въста'ютъ, нњ'сте ли чл^и в кни'гахъ мољ=се'ѓ^вњхъ, при кђпинњ ја%ко рече емђ б~ъ гл~я; а^ꙁъ б~ъ а^враа'мовъ, и^ б~ъ и^саа'ковъ, и^ б~ъ і^а'ковль,
27
Ність Бог ме́ртвих, но Бог живи́х; ви у́бо мно́го прельща́єтеся.
27
нњсть б~ъ мр~твыхъ, н^о б~ъ живыхъ; Вы^ оу^бо мно'ѕи прелща'етеся”
28
(Зач. 56) І присту́пль єди́н от кни́жник, сли́шав їх стяза́ющихся і ви́дів, я́ко до́брі отвіща́ їм, вопроси́ Єго́: ка́я єсть пе́рвая всіх за́повідій?
28
І$ пристђп'ль е^ді'нъ эT книжникъ, слы'шавъ и^хъ стяза'ющяся, и^ видњвᲆ ја%ко до'брњ эTвњща` и^м#, въпроси` е^го, каа` е^сть пр'ьваа всњхъ ꙁа'повњдїи;
29
Ісу́с же отвіща́ єму́: я́ко пе́рвійши всіх за́повідій: сли́ши, Ізра́їлю, Госпо́дь Бог ваш Госпо́дь єди́н єсть;
29
і^с~ же эTвњща е^мђ. ја%ко пр'ьвњиши всXњ ꙁа'повњдїи, слы'ши і^ил~ю. г~ь бг~ъ вашъ, г~ь е^ді'нъ е^сть”
30
і возлю́биши Го́спода Бо́га твоєго́ всім се́рдцем твої́м, і все́ю душе́ю твоє́ю, і всім умо́м твої́м, і все́ю крі́постію твоє́ю, — сія́ єсть пе́рвая за́повідь.
30
И$ възлю'биши г~а б~а твое^го всњмъ срDцемъ твоиM, и^ всею дш~ею` твоею`, и^ всњмъ оу^мо'мᲆ твои^мъ, и^ всею` крњ'постїю твоею`. сїа е^сть пр'ьваа ꙁа'повᲇдь”
31
І втора́я подо́бна єй: возлю́биши бли́жняго своєго́, я́ко сам себе́. Бо́льшая сею́ і́на за́повідь ність.
31
И$ втора'а подобна е'й. въꙁлю'биши бли'жняго свое^го ја^ко самъ себе`” Бо'лши сею` и'на ꙁа'повњдь нњсть”
32
І рече́ Єму́ кни́жник: до́брі, Учи́телю, воі́стину рекл єси́, я́ко єди́н єсть Бог, і ність ін ра́зві Єго́;
32
И$ рече е^мђ кни'ж#никъ. до'брњ оу^чи'телю въи'стинђ рече, ја%ко е^ді'нъ е^сть б~ъ и^ нњсть иn ра'звњ е^го.
33
і є́же люби́ти Єго́ всім се́рдцем, і всім ра́зумом, і все́ю душе́ю, і все́ю крі́постію; і є́же люби́ти бли́жняго я́ко себе́, бо́лі єсть всіх всесожже́ній і жертв.
33
и^ е^же любити е^го всMњ срDцем#, и^ всњмъ ра'ꙁђмомъ, и^ всею дш~ею, и^ всею крњ'постїю. и^ е^же люби'ти бли'жняго ја%ко себе. бо'ле е^сть всњхъ вс^есъжже'нїи и^ жрътвᲆ”
34
Ісу́с же ви́дів, я́ко сми́сленно отвіща́, рече́ єму́: не дале́че єси́ от Ца́рствія Бо́жия. І нікто́же смі́яше ктому́ Єго́ вопроси́ти.
34
І$с~ же видњв#, ја%ко смыслено эTвњща`, рече е^мђ, не дале'че е^си эT црsтвїа бж~їа” И$ никто'же смњ'аше ктомђ е^го въпроси'ти”
35
І отвіща́в Ісу́с глаго́лаше, учя́ в це́ркві: ка́ко глаго́лють кни́жници, я́ко Христо́с Син єсть Дави́дов?
35
И эTвњща'въ і^с~, гл~аше, оу^ча` въ цр~ькви” Ка'ко гл~ютъ кни'жницы, ја^ко х~с сн~ь е^сть дввDъ;
36
Той бо Дави́д рече́ Ду́хом Святи́м: глаго́ла Госпо́дь Го́сподеві моєму́: сіди́ о десну́ю Мене́, до́ндеже положу́ враги́ Твоя́ подно́жіє нога́ма Твої́ма.
36
то'и бо^ дв~дъ рече дх~омъ ст~ымъ. гл~а г~ь гв~и мое^мђ, сњди ѓ^деснђю мене`, дондеже положђ врагы` твоя поDножїе нога'ма твои'ма”
37
Сам у́бо Дави́д глаго́леть Єго́ Го́спода: і отку́ду Син єму́ єсть? І мног наро́д послу́шаше Єго́ в сла́дость.
37
Са'мъ оу^бо дввDъ гл~етъ е^го г~а, и^ эTкђдђ сн~ь е^мђ е^сть; и^ мно'гъ нароD послђшаше е^го в# сла'дость”
38
(Зач. 57) І глаго́лаше їм во уче́нії Своє́м: блюді́теся от кни́жник, хотя́щих во одія́ніїх ходи́ти, і цілова́нія на то́ржищих,
38
І$ гл~аше и^мъ въ оу^че'нїи свое'мъ. блюдњтеся эT кни'жникъ хотя'щихъ въ ѓ^дњя'нихъ ходити. и^ цњлова'нїа на тр'ъжищыхъ,
39
і преждесіда́нія на со́нмищих, і первовозлежа́нія на ве́черях:
39
и^ пр'еже сњда'нїа на со'нмищыхъ, и^ прьво възлеженїа на вечерXњ,
40
пояда́юще до́ми вдови́ць і непщева́нієм надо́лзі моля́щеся, сі́ї при́ймуть ли́шшеє осужде́ніє.
40
поя^да'юще до'мы в#довицъ, и^ непщеванїемъ далече моля'щеся. сїи прїимђтъ ли'шше ѓ^сђжDенїе”
41
І сід Ісу́с пря́мо сокро́вищному храни́лищу, зря́ше, ка́ко наро́д ме́щеть мідь в сокро́вищноє храни́лище. І мно́зі бога́тії вмета́ху мно́га.
41
И$ сњ'дъ і^с~ пря'мо съкро'вищномђ храни'лищђ, зря'ше ка'ко народъ мещет мњдь въ съкро'вищное храни'лище. и мно'ѕи бога'тїи вмњтахђ многа.
42
І прише́дши єди́на вдови́ця убо́га, вве́рже ле́пті дві, є́же єсть кодра́нт.
42
и^ пришеDши е^ді'на в#дови'ца оу^бо'га, вᲆве'рже лњптњ дв^њ, е^же е^сть кодра'н#тъ”
43
І призва́в ученики́ Своя́, рече́ їм: амі́нь глаго́лю вам, я́ко вдови́ця сія́ убо́гая мно́жає всіх вве́рже вмета́ющих в сокро́вищноє храни́лище,
43
И$ приꙁвавъ оу^чн~кы своя, рече и^мъ. а^ми'нь гл~ю вамъ, ја%ко вдови'ца сїа оу^бо'гаа мно'жае всњхᲆ в#ве'рже в#мњта'ющыX вᲆ скро'вищное храни'лище.
44
всі бо от ізби́тка своєго́ вверго́ша, сія́ же от лише́нія своєго́ вся, єли́ка імі́яше, вве́рже, все житіє́ своє́.
44
вси` б^о эT и^ꙁбы'тка свое^го в#врьго'шя. сїа' же эT лише'нїа свое^го, вс^я е^ли'ка и^мя'ше в#ве'рже вс^е житїе свое`”