¹

(Зач. 70) І мину́вшей субо́ті, Марі́я Магдали́на і Марі́я Іа́ковля і Саломі́я купи́ша арома́ти, да прише́дша пома́жуть Ісу́са.

¹

Як минула субота, Марія Магдалина, Марія Яковова і Саломія купили пахощі, щоб піти помазати Ісуса.

²

І зіло́ зау́тра во єди́ну от субо́т прийдо́ша на гроб, возсія́вшу со́лнцю,

²

І дуже рано, в перший день після суботи, прийшли до гробу, як сходило сонце.

³

і глаго́лаху к себі́: кто отвали́ть нам ка́мень от две́рій гро́ба?

³

І говорять між собою: хто відвалить нам камінь від дверей гробу?

⁴

І воззрі́вша ви́діша, я́ко отвале́н бі ка́мень: бі бо ве́лій зіло́.

⁴

І, глянувши, побачили, що камінь відвалений; а він був дуже великий.

⁵

І вше́дша во гроб, ви́діша ю́ношу сідя́ща в десни́х, оді́яна во оде́жду білу́; і ужасо́шася.

⁵

І, увійшовши у гріб, побачили юнака, який сидів праворуч і був одягнений у білу одежу; і вжахнулися.

⁶

Он же глаго́ла їм: не ужаса́йтеся. Ісу́са і́щете Назаряни́на расп'я́таго; воста́, ність зді; се мі́сто, іді́же положи́ша Єго́;

⁶

А він каже їм: не жахайтеся. Ісуса шукаєте Назарянина, розп’ятого. Він воскрес — Його нема тут. Ось місце, де поклали Його.

⁷

но іді́те, рці́те ученико́м Єго́ і Петро́ві, я́ко варя́єть ви в Галиле́ї; та́мо Єго́ ви́дите, я́коже рече́ вам.

⁷

Але йдіть, скажіть ученикам Його і Петрові, що Він буде раніше за вас у Галилеї; там Його побачите, як Він сказав вам.

⁸

І ізше́дша біжа́ша от гро́ба; ім'я́ше [одержа́ше] же їх тре́пет і у́жас; і ні кому́же нічто́же рі́ша, боя́хубося.

⁸

І, вийшовши, вони побігли від гробу. Охопив їх трепет і жах. І нікому нічого не сказали, бо боялися.

⁹

(Зач. 71) Воскре́с же (Ісу́с) зау́тра в пе́рвую субо́ту, яви́ся пре́жде Марі́ї Магдали́ні, із нея́же ізгна́ седьм бісо́в.

⁹

Ісус же, воскреснувши вранці в перший після суботи день, насамперед явився Марії Магдалині, з якої вигнав сім бісів.

¹⁰

Она́ (же) ше́дши возвісти́ с Ним би́вшим, пла́чущимся і рида́ющим;

¹⁰

Вона пішла і сповістила тих, які були з Ним, що плакали і ридали.

¹¹

і они́ сли́шавше, я́ко жив єсть і ви́дін бисть от нея́, не я́ша ві́ри.

¹¹

Та вони, почувши, що Він живий і що вона бачила Його, — не повірили.

¹²

По сих же двіма́ от них гряду́щема яви́ся іні́м о́бразом, іду́щема на село́.

¹²

Після цього явився в іншому образі двом з них на дорозі, коли вони йшли до села.

¹³

І та ше́дша возвісти́ста про́чим; і ні ті́ма ві́ри я́ша.

¹³

І ті, повернувшись, сповістили іншим; але й тим не повірили.

¹⁴

Посліди́ (же) возлежа́щим їм єдиномуна́десяте яви́ся, і поноси́ неві́рствію їх і жестосе́рдію, я́ко ви́дівшим Єго́ воста́вша не я́ша ві́ри.

¹⁴

Нарешті Він явився самим одинадцятьом, коли вони возлежали на вечері, і дорікав їм за невір’я і жорстокосердість, що не повірили тим, які бачили Його воскреслим.

¹⁵

І рече́ їм: ше́дше в мир весь, пропові́діте Єва́нгеліє всей тва́рі.

¹⁵

І сказав їм: ідіть по всьому світу і проповідуйте Євангеліє всьому творінню.

¹⁶

І́же ві́ру і́меть і крести́ться, спасе́н бу́деть, а і́же не і́меть ві́ри, осужде́н бу́деть.

¹⁶

Хто увірує і охреститься, буде спасенний, а хто не увірує, буде осуджений.

¹⁷

Зна́менія же ві́ровавшим сія́ послі́дують: і́менем Мої́м бі́си іждену́ть; язи́ки возглаго́лють но́ви;

¹⁷

Віруючих супроводжуватимуть такі знамення: іменем Моїм виганятимуть бісів; говоритимуть новими мовами,

¹⁸

змія́ во́зьмуть; а́ще і что сме́ртно іспію́ть, не вреди́ть їх; на неду́жия ру́ки возложа́ть, і здра́ві бу́дуть.

¹⁸

братимуть змій; і якщо смертоносне щось вип’ють, не пошкодить їм; покладуть руки на недужих, і вони будуть здорові.

¹⁹

Госпо́дь же у́бо, по глаго́ланії (Єго́) к ним, вознесе́ся на не́бо і сі́де о десну́ю Бо́га.

¹⁹

Господь же, після розмови з ними, вознісся на небо і сів праворуч Бога.

²⁰

Они́ же ізше́дше пропові́даша всю́ду, Го́споду поспі́шствующу і сло́во утвержда́ющу послі́дствующими зна́меньми. Амі́нь.

²⁰

Вони ж пішли і всюди проповідували, а Господь допомагав їм і стверджував слово наступними знаменнями. Амінь.