Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
І глаго́лаше їм: амі́нь глаго́лю вам, я́ко суть ні́ції от зді стоя́щих, і́же не і́муть вкуси́ти сме́рти, до́ндеже ви́дять Ца́рствіє Бо́жиє прише́дшеє в си́лі.
1
И# гlаше и5мъ: ґми1нь гlю вaмъ, ћкw сyть нёцыи t здЁ стоsщихъ, и5же не и4мутъ вкуси1ти смeрти, д0ндеже ви1дzтъ цrтвіе б9іе пришeдшее въ си1лэ.
2
(Зач. 38) І по шести́ днех поя́т Ісу́с Петра́ і Іа́кова і Іоа́нна, і возведе́ їх на гору́ високу́ осо́б єди́ни; і преобрази́ся пред ни́ми.
2
(За? l}.) И# по шести2 днeхъ поsтъ ї}съ петрA и3 їaкwва и3 їwaнна, и3 возведE и5хъ на горY высокY њс0бь є3ди6ны: и3 преwбрази1сz пред8 ни1ми.
3
І ри́зи Єго́ би́ша блеща́щяся, біли́ зіло́, я́ко сніг, яці́хже не мо́жеть біли́льник убіли́ти на землі́.
3
И# ри6зы є3гw2 бhша блещaщzсz, бэлы6 ѕэлw2 ћкw снёгъ, kцёхже не м0жетъ бэли1лникъ ўбэли1ти на земли2.
4
І яви́ся їм Ілія́ с Моїсе́єм; і бі́ста со Ісу́сом глаго́люща.
4
И# kви1сz и5мъ и3ліA съ мwmсeемъ: и3 бёста со ї}сомъ глагHлюща.
5
І отвіща́в Петр глаго́ла Ісу́сові: Равві́, добро́ єсть нам зді би́ти; і сотвори́м кро́ви три, Тебі́ єди́н, і Моїсе́єві єди́н, і Ілії́ єди́н.
5
И# tвэщaвъ пeтръ глаг0ла ї}сови: раввJ, добро2 є4сть нaмъ здЁ бhти: и3 сотвори1мъ кр0вы три2, тебЁ є3ди1нъ, и3 мwmсeеви є3ди1нъ, и3 и3ліи2 є3ди1нъ.
6
Не ві́дяше бо, что ріщи́, бя́ху бо пристра́шні.
6
Не вёдzше бо, что2 рэщи2: бsху бо пристрaшни.
7
І бисть о́блак осіня́я їх; і при́йде глас із о́блака, глаго́ля: Сей єсть Син Мой возлю́бленний, Того́ послу́шайте.
7
И# бhсть w4блакъ њсэнsz и5хъ: и3 пріи1де глaсъ и3з8 w4блака, гlz: сeй є4сть сн7ъ м0й возлю1бленный, тогw2 послyшайте.
8
І внеза́пу воззрі́вше, ктому́ ні кого́же ви́діша, то́кмо Ісу́са єди́наго с собо́ю.
8
И# внезaпу воззрёвше, ктомY ни ког0же ви1дэша, т0кмw ї}са є3ди1наго съ соб0ю.
9
Сходя́щим же їм с гори́, запрети́ їм, да ні кому́же пові́дять, я́же ви́діша, то́кмо єгда́ Син Челові́чеський із ме́ртвих воскре́снеть.
9
Сходsщымъ же и5мъ съ горы2, запрети2 и5мъ, да ни комyже повёдzтъ, ±же ви1дэша, т0кмw є3гдA сн7ъ чlвёческій и3з8 мeртвыхъ воскrнетъ.
10
(Зач. 39) І сло́во удержа́ша в себі́, стяза́ющеся, что єсть, є́же із ме́ртвих воскре́снути.
10
(За? lf7.) И# сл0во ўдержaша въ себЁ, стzзaющесz, что2 є4сть, є4же и3з8 мeртвыхъ воскrнути.
11
І вопроша́ху Єго́ глаго́люще: ка́ко глаго́лють кни́жници, я́ко Ілії́ подоба́єть прийти́ пре́жде?
11
И# вопрошaху є3го2 глаг0люще: кaкw глаг0лютъ кни1жницы, ћкw и3ліи2 подобaетъ пріити2 прeжде;
12
Он же отвіща́в рече́ їм: Ілія́ у́бо прише́д пре́жде, устро́їть вся; і ка́ко єсть пи́сано о Си́ні Челові́честім, да мно́го постра́ждеть і унічиже́н бу́деть;
12
Џнъ же tвэщaвъ речE и5мъ: и3ліA ќбw пришeдъ прeжде, ўстр0итъ вс‰: и3 кaкw є4сть пи1сано њ сн7э чlвёчестэмъ, да мн0гw пострaждетъ и3 ўничижeнъ бyдетъ:
13
но глаго́лю вам, я́ко і Ілія́ при́йде, і сотвори́ша єму́, єли́ка хоті́ша, я́коже єсть пи́сано о нем.
13
но гlю вaмъ, ћкw и3 и3ліA пріи1де, и3 сотвори1ша є3мY, є3ли6ка хотёша, ћкоже є4сть пи1сано њ нeмъ.
14
І прише́д ко ученико́м, ви́ді наро́д мног о них [о́крест їх] і кни́жники стяза́ющяся с ни́ми.
14
И# пришeдъ ко ўчн7кHмъ, ви1дэ нар0дъ мн0гъ њ ни1хъ [w4крестъ и4хъ] и3 кни1жники стzзaющzсz съ ни1ми.
15
І а́біє весь наро́д ви́дів Єго́ ужасе́ся, і прири́щуще цілова́ху Єго́.
15
И# ѓбіе вeсь нар0дъ ви1дэвъ є3го2 ўжасeсz, и3 прири1щуще цэловaху є3го2.
16
І вопроси́ кни́жники: что стяза́єтеся к себі́ [с ни́ми]?
16
И# вопроси2 кни1жники: что2 стzзaетесz къ себЁ [съ ни1ми];
17
(Зач. 40) І отвіща́в єди́н от наро́да рече́: Учи́телю, приведо́х си́на моєго́ к Тебі́, іму́ща ду́ха ні́ма;
17
(За? м7.) И# tвэщaвъ є3ди1нъ t нар0да речE: ўч™лю, привед0хъ сhна моего2 къ тебЁ, и3мyща дyха нёма:
18
і іді́же коли́ждо і́меть єго́, разбива́єть єго́, і пі́ни тещи́ть, і скреже́щеть зуби́ свої́ми, і оціпеніва́єть; і ріх ученико́м Твої́м, да ізжену́ть єго́, і не возмого́ша.
18
и3 и3дёже коли1ждо и4метъ є3го2, разбивaетъ є3го2, и3 пёны тещи1тъ, и3 скрежeщетъ зубы2 свои1ми, и3 њцэпенэвaетъ: и3 рёхъ ўчн7кHмъ твои6мъ, да и3зженyтъ є3го2, и3 не возмог0ша.
19
Он же отвіща́в єму́ глаго́ла: о, ро́де неві́рен, доко́лі в вас бу́ду? Доко́лі терплю́ ви? Приведі́те єго́ ко Мні.
19
Џнъ же tвэщaвъ є3мY гlа: q, р0де невёренъ, док0лэ въ вaсъ бyду; док0лэ терплю1 вы; приведи1те є3го2 ко мнЁ.
20
І привідо́ша єго́ к Нему́. І ви́дів Єго́, а́біє дух стрясе́ єго́; і пад на землі́, валя́шеся, пі́ни тещя́.
20
И# привэд0ша є3го2 къ немY. И# ви1дэвъ є3го2, ѓбіе дyхъ стрzсE є3го2: и3 пaдъ на земли2, валsшесz, пBны тещS.
21
І вопроси́ отця́ єго́: коли́ко літ єсть, отне́ліже сіє́ бисть єму́? Он же рече́: ізді́тська:
21
И# вопроси2 nтцA є3гw2: коли1кw лётъ є4сть, tнeлэже сіE бhсть є3мY; Џнъ же речE: и3здётска:
22
і мно́гажди во огнь вве́рже єго́ і в во́ди, да погуби́ть єго́; но а́ще что мо́жеши, помози́ нам, милосе́рдовав о нас.
22
и3 мн0гажды во џгнь ввeрже є3го2 и3 въ в0ды, да погуби1тъ є3го2: но ѓще что2 м0жеши, помози2 нaмъ, млcрдовавъ њ нaсъ.
23
Ісу́с же рече́ єму́: є́же а́ще что мо́жеши ві́ровати, вся возмо́жна ві́рующему.
23
Ї}съ же речE є3мY: є4же ѓще что2 м0жеши вёровати, вс‰ возмHжна вёрующему.
24
І а́біє возопи́в оте́ць отроча́те, со слеза́ми глаго́лаше: ві́рую, Го́споди! Помози́ моєму́ неві́рію.
24
И# ѓбіе возопи1въ nтeцъ nтрочaте, со слезaми глаг0лаше: вёрую, гDи: помози2 моемY невёрію.
25
Ви́дів же Ісу́с, я́ко сри́щеться наро́д, запрети́ ду́ху нечи́стому, глаго́ля єму́: ду́ше німи́й і глухи́й, Аз ті повілева́ю: ізи́ди із него́ і ктому́ не вни́ди в него́.
25
Ви1дэвъ же ї}съ, ћкw сри1щетсz нар0дъ, запрети2 дyху нечи1стому, гlz є3мY: дyше нэмhй и3 глухjй, ѓзъ ти2 повэлевaю: и3зhди и3з8 негw2 и3 ктомY не вни1ди въ него2.
26
І возопи́в і мно́го пружа́вся, ізи́де; і бисть я́ко мертв, я́коже мно́зім глаго́лати, я́ко у́мре.
26
И# возопи1въ и3 мн0гw пружaвсz, и3зhде: и3 бhсть ћкw мeртвъ, ћкоже мнHзэмъ глаг0лати, ћкw ќмре.
27
Ісу́с же єм єго́ за ру́ку, воздви́же єго́; і воста́.
27
Ї}съ же є4мь є3го2 за рyку, воздви1же є3го2: и3 востA.
28
І вше́дшу Єму́ в дом, ученици́ Єго́ вопроша́ху Єго́ єди́наго: я́ко ми не возмого́хом ізгна́ти єго́?
28
И# вшeдшу є3мY въ д0мъ, ўчн7цы2 є3гw2 вопрошaху є3го2 є3ди1наго: ћкw мы2 не возмог0хомъ и3згнaти є3го2;
29
І рече́ їм: сей род нічи́мже мо́жеть ізи́ти, то́кмо моли́твою і посто́м.
29
И# речE и5мъ: сeй р0дъ ничи1мже м0жетъ и3зhти, т0кмw моли1твою и3 пост0мъ.
30
І отту́ду ізше́дше, ідя́ху сквозі́ Галиле́ю; і не хотя́ше, да кто уві́сть.
30
И# tтyду и3зшeдше, и3дsху сквозЁ галілeю: и3 не хотsше, да кто2 ўвёсть.
31
Уча́ше бо ученики́ Своя́ і глаго́лаше їм, я́ко Син Челові́чеський пре́дан бу́деть в ру́ці челові́честі, і убію́ть Єго́; і убіє́н бив, в тре́тій день воскре́снеть.
31
Ўчaше бо ўчн7ки2 сво‰ и3 гlаше и5мъ, ћкw сн7ъ чlвёческій прeданъ бyдетъ въ рyцэ человёчєстэ, и3 ўбію1тъ є3го2: и3 ўбіeнъ бhвъ, въ трeтій дeнь воскrнетъ.
32
Они́ же не разуміва́ху глаго́ла і боя́хуся Єго́ вопроси́ти.
32
Nни1 же не разумэвaху гlг0ла и3 боsхусz є3го2 вопроси1ти.
33
(Зач. 41) І при́йде в Капернау́м; і в дому́ бив, вопроша́ше їх: что на путі́ в себі́ помишля́сте?
33
(За? м7№.) И# пріи1де въ капернаyмъ: и3 въ домY бhвъ, вопрошaше и5хъ: что2 на пути2 въ себЁ помышлsсте;
34
Они́ же молча́ху: друг ко дру́гу бо стяза́шася на путі́, кто [єсть] бо́лій.
34
Nни1 же молчaху: дрyгъ ко дрyгу бо стzзaшасz на пути2, кто2 (є4сть) б0лій.
35
І сід пригласи́ обана́десяте і глаго́ла їм: а́ще кто хо́щеть ста́рій би́ти, да бу́деть всіх ме́нший і всім слуга́.
35
И# сёдъ пригласи2 nбанaдесzте и3 гlа и5мъ: ѓще кто2 х0щетъ стaрэй бhти, да бyдетъ всёхъ мeншій и3 всёмъ слугA.
36
І приі́м отроча́, поста́ви є посреді́ їх; і об'є́м є, рече́ їм:
36
И# пріи1мь nтрочA, постaви є5 посредЁ и4хъ: и3 њб8eмь є5, речE и5мъ:
37
і́же а́ще єди́но такови́х отроча́т при́йметь во і́м'я Моє́, Мене́ приє́млеть; і і́же Мене́ приє́млеть, не Мене́ приє́млеть, но Посла́вшаго М'я.
37
и4же ѓще є3ди1но таковhхъ nтрочaтъ пріи1метъ во и4мz моE, менE пріeмлетъ: и3 и4же менE пріeмлетъ, не менE пріeмлетъ, но послaвшаго мS.
38
Отвіща́ Єму́ Іоа́нн, глаго́ля: Учи́телю, ви́діхом ні́коєго і́менем Твої́м ізгоня́ща бі́си, і́же не хо́дить по нас; і возбрани́хом єму́, я́ко не послі́дуєть нам.
38
TвэщA є3мY їwaннъ, глаг0лz: ўч™лю, ви1дэхомъ нёкоего и4менемъ твои1мъ и3згонsща бёсы, и4же не х0дитъ по нaсъ: и3 возбрани1хомъ є3мY, ћкw не послёдуетъ нaмъ.
39
Ісу́с же рече́: не брані́те єму́; нікто́же бо єсть, і́же сотвори́ть си́лу о і́мені Моє́м, і возмо́жеть вско́рі злосло́вити М'я.
39
Ї}съ же речE: не брани1те є3мY: никт0же бо є4сть, и4же сотвори1тъ си1лу њ и4мени моeмъ, и3 возм0жетъ вск0рэ ѕлосл0вити мS.
40
І́же бо ність на ви, по вас єсть.
40
И$же бо нёсть на вы2, по вaсъ є4сть.
41
І́же бо а́ще напої́ть ви ча́шею води́ во і́м'я Моє́, я́ко Христо́ви єсте́, амі́нь глаго́лю вам, не погуби́ть мзди своєя́.
41
И$же бо ѓще напои1тъ вы2 чaшею воды2 во и4мz моE, ћкw хrтHвы є3стE, ґми1нь гlю вaмъ, не погуби1тъ мзды2 своеS.
42
(Зач. 42) І і́же а́ще соблазни́ть єди́наго от ма́лих сих ві́рующих в М'я, до́бріє єсть єму́ па́че, а́ще обліжи́ть ка́мень же́рновний о ви́ї єго́ і вве́ржен бу́деть в мо́ре.
42
(За? м7в7.) И# и4же ѓще соблазни1тъ є3ди1наго t мaлыхъ си1хъ вёрующихъ въ мS, д0брэе є4сть є3мY пaче, ѓще њблэжи1тъ кaмень жeрновный њ вhи є3гw2, и3 ввeрженъ бyдетъ въ м0ре.
43
І а́ще соблажня́єть тя рука́ твоя́, отсіци́ ю: до́бріє ті єсть бі́днику [без руки́] в живо́т вни́ти, не́же о́бі ру́ці іму́щу вни́ти в геє́нну, во огнь неугаса́ющий,
43
И# ѓще соблажнsетъ тS рукA твоS, tсэцы2 ю5: д0брэе ти2 є4сть бёднику [без8 руки2] въ жив0тъ вни1ти, нeже џбэ рyцэ и3мyщу вни1ти въ геeнну, во џгнь неугасaющій,
44
іді́же черв їх не умира́єть, і огнь не угаса́єть.
44
и3дёже чeрвь и4хъ не ўмирaетъ, и3 џгнь не ўгасaетъ.
45
І а́ще нога́ твоя́ соблажня́єть тя, отсіци́ ю: до́бріє ті єсть вни́ти в живо́т хро́му, не́же дві но́зі іму́щу вве́ржену би́ти в геє́нну, во огнь неугаса́ющий,
45
И# ѓще ногA твоS соблажнsетъ тS, tсэцы2 ю5: д0брэе ти2 є4сть вни1ти въ жив0тъ хр0му, нeже двЁ н0зэ и3мyщу ввeржену бhти въ геeнну, во џгнь неугасaющій,
46
іді́же черв їх не умира́єть, і огнь не угаса́єть.
46
и3дёже чeрвь и4хъ не ўмирaетъ, и3 џгнь не ўгасaетъ.
47
І а́ще о́ко твоє́ соблажня́єть тя, істкни́ є: до́бріє ті єсть со єди́нім о́ком вни́ти в Ца́рствіє Бо́жиє, не́же дві о́ці іму́щу вве́ржену би́ти в геє́нну о́гненную,
47
И# ѓще џко твоE соблажнsетъ тS, и3сткни2 є5: д0брэе ти2 є4сть со є3ди1нэмъ џкомъ вни1ти въ цrтвіе б9іе, нeже двЁ w4цэ и3мyщу ввeржену бhти въ геeнну џгненную,
48
іді́же черв їх не умира́єть, і огнь не угаса́єть.
48
и3дёже чeрвь и4хъ не ўмирaетъ, и3 џгнь не ўгасaетъ.
49
Всяк бо огне́м осоли́ться, і вся́ка же́ртва со́лію осоли́ться.
49
Всsкъ бо nгнeмъ њсоли1тсz, и3 всsка жeртва с0лію њсоли1тсz.
50
Добро́ соль: а́ще же соль не слана́ бу́деть, чим осоли́ться? Імі́йте соль в себі́, і мир імі́йте между́ собо́ю.
50
Добро2 с0ль: ѓще же с0ль не сланA бyдетъ, чи1мъ њсоли1тсz; И#мёйте с0ль въ себЁ, и3 ми1ръ и3мёйте междY соб0ю.