Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
Глава 1
1
(Зач. 1) Зача́ло Єва́нгелія Ісу́са Христа́, Си́на Бо́жия,
1
Зача'ло е^љhлїа і^љ~ хв~а, сн~а бж~їа,
2
я́коже єсть пи́сано во проро́ціх: се, Аз посила́ю а́нгела Моєго́ пред лице́м Твої́м, і́же угото́вить путь Твой пред Тобо́ю.
2
ја%коже е^сть пи'сано вᲆ пррoцњхъ. с^е а^зъ посыла'ю а^гг~ла мое^го преD лицемъ твои^мъ, и^же оу^гото'виT пђть тво'и преD тобою”
3
Глас вопію́щаго в пусти́ні: угото́вайте путь Госпо́день, пра́ви творі́те стезі́ Єго́.
3
Гласа въпїю'щаго в# пђсты'ни. оу^гото'ваите пђть гн~ь, правы твори'те стеѕя е^го”
4
Бисть Іоа́нн крестя́й в пусти́ні і пропові́дая креще́ніє покая́нія во отпуще́ніє гріхо́в.
4
Бысть і^ѓ^а'ннъ крsтя в# пђсты'ни и^ проповњдая кр~ще'нїе покаа'нїа въ эTпђщенїе грᲇхо'въ.
5
І ісхожда́ше к нему́ вся Іуде́йськая страна́ і Ієрусали́мляне; і креща́хуся всі во Іорда́ні ріці́ от него́, іспові́дающе гріхи́ своя́.
5
и^ и^схождаше к немђ` вс^я і^оу^де'скаа` страна, і^ и^ерsлі'мляне, и^ кр~щахђся вс^и въ і^ѓ^рда'ни рњцњ эT него, и^сповњда'юще грњхы своя`”
6
Бі же Іоа́нн оболче́н власи́ вельблу́жді, і по́яс усме́н о чреслі́х єго́, і яди́й акри́ди і мед ди́вій.
6
Бњ же і^ѓ^а'ннъ ѓ^блъче'нъ власы вльбђ'жды, и^ по'ясъ оу^смњнъ ѓ^ чреслњхъ его, и^ ја^ды` а^криды и^ меD дивїи.
7
І пропові́даше, глаго́ля: гряде́ть Крі́плій мене́ вслід мене́, Єму́же нісьм досто́їн прекло́нься разріши́ти реме́нь сапо́г Єго́;
7
и^ проповњ'даше гл~я. грядетъ крњплїи мене въ слњдъ мене, е^мђ же нњсмь досто'инъ прекло'нся разрњшити ре'мень сапо'гъ его”
8
аз у́бо крести́х ви водо́ю, Той же крести́ть ви Ду́хом Святи́м.
8
а^зъ оу^бо крsтихъ в^ы в# водњ, то'и же крsтиT в^ы дх~омъ ст~ыM”
9
(Зач. 2) І бисть во о́ніх днех, при́йде Ісу́с от Назаре́та Галиле́йськаго і крести́ся от Іоа́нна во Іорда́ні.
9
И/ бысть въ ѓ^нᲇхъ дн~ехъ, прїиде і^с~ эT назар'ета галиле'икаго. и^ крsти'ся эT і^ѓ^а'нна въ і^е^рда'ни.
10
І а́біє восходя́ от води́, ви́ді разводя́щася небеса́ і Ду́ха, я́ко го́луба, сходя́ща Нань.
10
и^ а'бїе въсходя эT воды, видњ разводя'щася нб~са, и^ дх~ъ ја%ко го'лђбь сходящъ нань.
11
І глас бисть с небесе́: Ти єси́ Син Мой возлю́бленний, о Не́мже благоволи́х.
11
и^ гласъ бысть с нб~се, т^ы еси сн~ъ мо'и възлю'бленныи, ѓ^ не'мже бл~говолиX”
12
І а́біє Дух ізведе́ Єго́ в пусти́ню.
12
И а'бїе дх~ъ и^зведе его в# пђсᲄыню.
13
І бі ту в пусти́ні дній чети́редесять, іскуша́єм сатано́ю, і бі со звірми́; і а́нгели служа́ху Єму́.
13
и^ бњ т^ђ в# пђсты'ни дн~їи четыридесяте и^скђша'емъ сатаною. и^ б^њ съ звњрми`, и^ а^гг~ли слђжа'хђ е^мђ”
14
По преда́нії же Іоа́ннові, при́йде Ісу́с в Галиле́ю, пропові́дая Єва́нгеліє Ца́рствія Бо́жия
14
По преда'нїи же і^ѓ^а'нновњ, прїиде і^с~ в# галиле'ю, проповњдаа е^љhлїе црsтвїа бж~їа,
15
і глаго́ля, я́ко іспо́лнися вре́м'я і прибли́жися Ца́рствіє Бо́жиє: пока́йтеся і ві́руйте во Єва́нгеліє.
15
и^ гл~я” ја^ко и^сплънися вре'мя, и^ прибли'жися црsтвїе бж~їе” пока'итеся, и^ вњ'рђите въ е^љhлїе”
16
(Зач. 3) Ходя́ же при мо́рі Галиле́йстім, ви́ді Си́мона і Андре́я, бра́та (того́) Си́мона, вмета́юща мре́жі в мо́ре, бі́ста бо ри́баря.
16
Ходя же при мори галиле'истњмъ, видњ` си'мона, и^ а^ндрњ'а, бра'та того си'мона, в#мњта'юща мре'жа в# мо'ре, бњ'ста б^о рыбарњ.
17
І рече́ ї́ма Ісу́с: прийді́та вслід Мене́, і сотворю́ вас би́ти ловця́ челові́ком.
17
и^ рече и'ма і^с~, прїидњᲄа в# слњ'дъ мене, и^ сътворю ваs бы'ти ловця чл~комъ.
18
І а́біє оста́вльша мре́жі своя́, по Нем ідо́ста.
18
и^ а^бїе ѓ^ста'вльше мрежя своа`, по немъ и^до'сᲄа”
19
І преше́д ма́ло отту́ду, узрі́ Іа́кова Зеведе́йова і Іоа́нна, бра́та єго́, і та в кораблі́ стро́яща мре́жа;
19
И$ прешедъ ма'ло эTтђ'дђ, оу^зрњ і^а'кова зеведе'ѓ^ва, і^ и^ѓ^а'нна бра'та е^го, и^ т^а в# корабли` стро'яща мре'жя,
20
і а́біє воззва́ я. І оста́вльша отця́ своєго́ Зеведе́я в кораблі́ с нає́мники, по Нем ідо́ста.
20
і^ а'бїе въꙁва я&. и^ ѓ^ста'вльше эTц~а свое^го ꙁеведеа в# корабли` с нае'мникы, по немъ и^до'ста”
21
І внидо́ша в Капернау́м; і а́біє в субо́ти вшед в со́нмище, уча́ше.
21
и^ внидошя в капернаоу^мъ. і^ а'бїе в сђбо'ты вшDе в со'нмище, оу^чяше.
22
І дивля́хуся о уче́нії Єго́; бі бо учя́ їх, я́ко власть іми́й, і не я́ко кни́жници.
22
и^ дивля'хђся ѓ^ оу^че'нїи е^го. б^њ б^о оу^ча и^хъ ја%ко вла'сть и^мы`, и^ не ја%ко кни'жницы”
23
(Зач. 4) І бі в со́нмищі їх челові́к в ду́сі нечи́сті, і воззва́,
23
И/ бњ в# со'нмищи и^хъ чл~къ в дђ'сњ нечи'стњ, и^ въꙁва`
24
глаго́ля: оста́ви, что нам і Тебі́, Ісу́се Назаряни́не? Прише́л єси́ погуби́ти нас; вім Тя, кто єси́, — Святи́й Бо́жий.
24
гл~я. ѓ^ста'ви, чт^о намъ и^ тебњ і^с~е наꙁаряни'не; прише'лъ е^си погђби'ти насъ; вњм т^я кт^о е^си ст~ыи` бж~їи.
25
І запрети́ єму́ Ісу́с, глаго́ля: умолчи́ і ізи́ди із него́.
25
и^ ꙁапрњти е^мђ і^с~, гл~я. оу^млъчи`, і^ и^ꙁыди и^ꙁ него.
26
І стрясе́ єго́ дух нечи́стий, і возопи́ гла́сом вели́ким, і ізи́де із него́.
26
и^ сътрясе` е^го дђхъ нечи'стыи. и^ въꙁъпи` гласомъ великомъ, і^ и^ꙁы'де и^ꙁ него.
27
І ужасо́шася всі, я́коже стяза́тися їм к себі́, глаго́лющим: что єсть сіє́? (І) что уче́ніє но́воє сіє́, я́ко по о́бласті і духово́м нечи́стим вели́ть, і послу́шають Єго́?
27
и^ оу^жасо'шяся вс^и, ја%ко стяꙁа'тися и^мъ к# себњ гл~ющемъ. чт^о есть с^е; что` оу^ченїе но'вое с^е” ја^ко по ѓ'бласти и^ дђховомъ нечи'стыM вели'тъ, и^ послђшаютъ е^го;
28
Ізи́де же слух Єго́ а́біє во всю страну́ Галиле́йську.
28
і^ и^ꙁы'де слђхъ е^го а%бїе въ всю` странђ галиле'искђ.
29
(Зач. 5) І а́біє із со́нмища ізше́дше, прийдо́ша в дом Си́монов і Андре́йов, со Іа́ковом і Іоа́нном.
29
І$ абїе и^ꙁ со'нмища и^сходя'ще, прїидо'шя в# домъ сїмоновъ, и^ а^ндре'ѓвъ, съ і^а'ковомъ і^ и^ѓ^а'нномъ”
30
Те́ща же Си́монова лежа́ше огне́м жего́ма; і а́біє глаго́лаша Єму́ о ней.
30
Те'ща же сі'монова лежа'ше ѓ^гне'мъ жего'ма. і^ а'бїе гл~аша е^мђ ѓ^ не'и.
31
І присту́пль воздви́же ю, єм за ру́ку єя́; і оста́ви ю огнь а́біє, і служа́ше їм.
31
и^ пристђ'пль възDви'же ю&, е%мь ꙁа рђ'кђ еа`. и^ ѓ^ста'вї ю& ѓ%гнь а%бїе, и^ слђжа'ше и'мъ”
32
По́зді же би́вшу, єгда́ захожда́ше со́лнце, приноша́ху к Нему́ вся неду́жния і бісни́я.
32
По'здњ же бы'вшђ, е^гDа захожа'ше сл~нце. приношахђ к немђ вс^я недђжныя, и^ бњсныа,
33
І бі весь град собра́лся к две́рем.
33
и^ б^њ весь градъ събрася к# две'ремъ,
34
І ісціли́ мно́гі злі стра́ждущия разли́чними неду́ги; і бі́си мно́гі ізгна́, і не оставля́ше глаго́лати бі́си, я́ко ві́дяху Єго́ Христа́ су́ща.
34
І$ и^сцњли` многы злњ страждђщая разли'чными недђ'гы” И$ бњсы мно'гы и^згна`, и^ не ѓ^ставляше гл~ати бњсы, ја%ко вњдяхђ е^го х~а сђща”
35
(Зач. 6) І у́тро, но́щі су́щей зіло́, воста́в ізи́де, і і́де в пу́сто мі́сто, і ту моли́тву ді́яше.
35
І$ оу^тро но'щи сђщи ѕњло, вᲆставъ и^зы'де, і^ и^де в пђ'сто мњсто, и^ т^ђ мл~твђ дња'ше”
36
І гна́ша Єго́ Си́мон і і́же с ним;
36
И$ гна'шя е^го си'монъ, і^ и'же с нимᲆ.
37
і обрі́тше Єго́, глаго́лаша Єму́, я́ко всі Тебе́ і́щуть.
37
и^ ѓ^брњтше е^го гл~ашя е^мђ, ја^ко вс^и тебе и'щђтъ.
38
І глаго́ла їм: і́дем в бли́жнія ве́сі і гра́ди, да і та́мо пропові́м; на сіє́ бо ізидо́х.
38
и^ гл~а и^мъ. и^демъ в# ближняа ве'си, и^ грады. да и^ т^ђ проповњдае^мъ, на се` б^о и^зыдохъ.
39
І бі пропові́дая на со́нмищих їх, во всей Галиле́ї, і бі́си ізгоня́.
39
и^ бњ проповњ'даа на со'нмищихъ и^хъ, въ все'и галиле'и, и^ бњсы и^згоня”
40
І при́йде к Нему́ прокаже́н, моля́ Єго́ і на колі́ну припада́я пред Ним, і глаго́ля Єму́, я́ко, а́ще хо́щеши, мо́жеши м'я очи́стити.
40
И$ прїиде к немђ прокаженъ моля е^го, и^ на колњнђ па'даа` преD нимъ, и^ гл~я е^мђ, ја%ко а%ще хо'щеши, мо'жеши мя ѓ^чи'стити”
41
Ісу́с же милосе́рдовав, просте́р ру́ку, косну́ся єго́, і глаго́ла єму́: хощу́, очи́стися.
41
І$с~ же млsрдовавᲆ, про'стеръ рђ'кђ коснђ е^го, и^ гл~а е^мђ. хощђ`, ѓ^чи'стися.
42
І ре́кшу Єму́, а́біє оти́де от него́ прокаже́ніє, і чист бисть.
42
и^ ре'кшђ е^мђ. а^бїе эTи'де эT него прокаже'нїе, и^ чи'стъ бысть.
43
І запре́щ єму́, а́біє ізгна́ єго́;
43
и^ запрњщъ е^мђ, и^ а^бїе и^згна` е^го.
44
і глаго́ла єму́: блюди́, нікому́же нічесо́же рци; но шед покажи́ся ієре́єві і принеси́ за очище́ніє твоє́, я́же повелі́ Моїсе́й, во свиді́тельство їм.
44
и^ гл~а е^мђ, блюди`, никомђже ничесоже рц^и. н^о шеD покажися і^е^ре'ѓви, и^ принеси за ѓ^чище'нїе твое, ја%же повелњ` мољ=сїи, вᲆ свDњтельство иM”
45
Он же ізше́д нача́т пропові́дати мно́го і проноси́ти сло́во, я́коже ктому́ не мощи́ Єму́ я́ві во град вни́ти; но вні в пусти́х мі́стіх бі. І прихожда́ху к Нему́ отвсю́ду.
45
ѓ%н же и^зшеD, начя'тъ проповњдати много, и^ проносити сло'во, ја^коже ктомђ не мож#ти е^мђ ја^вњ въ' граD внити, н^о вн^њ в пђстњхъ мњстњхъ б^њ, и^ прихождахђ к немђ эT всю'дђ”
Глава 2
1
(Зач. 7) І вни́де па́ки в Капернау́м по днех; і сли́шано бисть, я́ко в дому́ єсть.
1
И вни'де па'ки в# капернаоу^мъ по' дн~ехᲆ, и^ слы'шано бысᲄь, ја^ко в# домђ е^сть.
2
І а́біє собра́шася мно́зі, я́коже ктому́ не вмеща́тися ні при две́рех; і глаго́лаше їм сло́во.
2
і^ а^бїе събра'шяся мно'ѕи, ја%коже ктомђ неvмњщатися ни при две'рехъ. и^ гл~аше иM сло'во”
3
І прийдо́ша к Нему́ нося́ще разсла́бленна [жи́лами], носи́ма чети́рми;
3
И$ прїидошя к немђ нося'ще расла'блена жи'лами, носи'ма четырми.
4
і не могу́щим прибли́житися к Нему́ наро́да ра́ди, откри́ша покро́в, іді́же бі, і прокопа́вше сві́сиша одр, на не́мже разсла́бленний лежа́ше.
4
и^ не могђщMе прибли'житися к немђ наро'да ради, эTкры'шя покровъ, и^дњже б^њ, и^ прокопавше, свњ'сишя ѓ%дръ, на нем#же расла'бленыи лежа'ше”
5
Ви́дів же Ісу́с ві́ру їх, глаго́ла разсла́бленному: ча́до, отпуща́ються тебі́ грісі́ твої́.
5
Видњв же і%сс~ вњрђ и^хъ, гл~а расла'бленомђ. ча'до, эTпђща'юᲄъ ти ся грњси твои`”
6
Бя́ху же ні́ції от кни́жник ту сідя́ще і помишля́юще в сердця́х свої́х:
6
бњхђ же нњцїи эT кни'жникъ, т^ђ сњдя'ще, и^ помышля'юще в# срDцыхъ свои^хъ.
7
что Сей та́ко глаго́леть хули́? Кто мо́жеть оставля́ти гріхи́, то́кмо єди́н Бог?
7
чт^о се'и та'ко гл~етъ хђлы; кт^о можетъ ѓ^ставляти грњхы`, то'кмо е^ді'нъ бг~ъ;
8
І а́біє разумі́в Ісу́с ду́хом Свої́м, я́ко та́ко ті́ї помишля́ють в себі́, рече́ їм: что сія́ помишля́єте в сердця́х ва́ших?
8
и^ а^бїе раꙁђмњв# і^с~ дх~омъ свои^мъ, ја%кота'коті'и помышля'ютъ в# себњ`. рече` и^мᲆ: что` сїа помышля'ете в# срDцыхъ вашихъ
9
Что єсть удо́біє? Рещи́ разсла́бленному: отпуща́ються тебі́ грісі́? Іли́ рещи́: воста́ни, і возьми́ одр твой і ходи́?
9
чт^о еs оу^добње рещи расла'бленомђ, эTпђщают# ти ся грњси, и^ли рещи`, вᲆста'ни, и^ възми ѓ%дръ твои, и^ ходи.
10
Но да уві́сте, я́ко власть і́мать Син Челові́чеський на землі́ отпуща́ти гріхи́; глаго́ла разсла́бленному:
10
н^о да оу^вњ'сте, ја^ко власᲄь и'маT сн~ъ члчsкїи на ꙁемли эTпђщати грњхы, гл~а расла'бленомђ.
11
тебі́ глаго́лю: воста́ни, і возьми́ одр твой, і іди́ в дом твой.
11
тебњ` гл~ю, вᲆстани и^ въꙁми` ѓ^дръ твой, и^ и^ди` в# домъ твои.
12
І воста́ а́біє, і взем одр, ізи́де пред всі́ми, я́ко диви́тися всім і сла́вити Бо́га, глаго́лющим, я́ко ніколи́же та́ко ви́діхом.
12
и^ въста` а^бїе, и^ вꙁем# ѓ%дръ, и^зы'де преD всњми, ја%ко диви'тися всњмъ, и^ сла'вити б~а, гл~ющемъ. ја^ко николиже ᲄа'ко видњхоM”
13
(Зач. 8) І ізи́де па́ки к мо́рю; і весь наро́д ідя́ше к Нему́, і уча́ше їх.
13
И$ і^ꙁыде пакы к# мо'рю, и^ весь народъ и^дяше к# немђ, и^ оу^чаше иX”
14
І мимогря́дий ви́ді Леві́ю Алфе́йова, сідя́ща на ми́тниці, і глаго́ла єму́: по Мні гряди́. І воста́в вслід Єго́ і́де.
14
и^ ми'могряды, видњ левїю а^лфе'ѓва, сњдя'ща на мытници, и^ гл~а е^мђ, по мнњ гряди. и^ в#ставъ, в# слњдъ е^го и^де”
15
І бисть возлежа́щу Єму́ в дому́ єго́, і мно́зі митарі́ і грі́шници возлежа́ху со Ісу́сом і со ученики́ Єго́; бя́ху бо мно́зі, і по Нем ідо́ша.
15
И$ бысть възлежа'щђ е^мђ в домђ е^го, и^ мно'ѕи мытаре и^ грњшницы възлежахђ съ і^с~омъ, и^ съ оу^ченикы е^го. бњхђ б^о мно'ѕи, и^ по немъ и^доша”
16
І кни́жници і фарисе́є, ви́дівше Єго́ яду́ща с митарі́ і грі́шники, глаго́лаху ученико́м Єго́: что я́ко с митарі́ і грі́шники ясть і піє́ть?
16
И$ книжницы и^ фарїсе'е видњвше е^го ја%дђща с мыᲄари и^ грњшникы, гл~ахђ оу^ченикомъ е^го. что` ја^ко с мытари и^ грњшникы ја%сть и^ пїетъ;
17
І сли́шав Ісу́с глаго́ла їм: не тре́бують здра́вії врача́, но боля́щії; не прийдо́х призва́ти пра́ведники, но грі́шники на покая́ніє.
17
и^ слы'шавъ і^с~, гл~а и%мъ. не требђю^тъ ꙁдра'вїи врача, н^о боля'щїи. не прїидохъ приѕва'ти пра'веDникы, н^о грњшникы на покаа'нїе”
18
(Зач. 9) І бя́ху ученици́ Іоа́ннови і фарисе́йстії постя́щеся. І прийдо́ша і глаго́лаша Єму́: почто́ ученици́ Іоа́ннови і фарисе́йстії постя́ться, а Твої́ ученици́ не постя́ться?
18
И/ бњхђ оу^чн~цы і^ѓ^а'ннови и^ фарїсе'исᲄїи постящеся, и^ прїидошя и^ гл~ашя е^мђ. почто оу^ченицы і^ѓ^а'ннови и^ фарїсе'истїи посᲄятся, а^ твои` оу^чн~цы не постя'тся;
19
І рече́ їм Ісу́с: єда́ мо́гуть си́нове бра́чнії, до́ндеже жени́х с ни́ми єсть, пости́тися? Єли́ко вре́м'я с собо́ю і́муть жениха́, не мо́гуть пости́тися;
19
и^ рече и%мъ і^с~, е^да мо'гђтъ сн~ове бра'чнїи дондеже жениX с ними е^сть, пости'тися; ели'ко вре'мя с# собо'ю и^мђтъ жениха, не мо'гђтъ пости'тися.
20
при́йдуть же дні́є, єгда́ оти́меться от них жени́х, і тогда́ постя́ться в ти́я дні;
20
прїидђтъ же дн~їе, е^гда` эTи'мется эT нихъ жениX, и^ тогда` постя'тся в# ты'и дн~и”
21
і нікто́же приложе́нія пла́та небі́лена пришива́єть к ри́зі ве́тсі: а́ще ли же ні, во́зьметь коне́ць єго́ но́воє от ве́тхаго [отто́ргнеть приставле́ніє єго́ но́воє (ні́что) от ве́тхаго], і го́рша дира́ бу́деть:
21
И$ никто'же приложенїа пла'та небᲇлена пришива'етъ к ри'зњ ветсњ. а%ще лиy н^и, во'зметъ конецъ е^го но'вое эT ветхаго, и^ го'рши дира бђ'детъ”
22
і нікто́же влива́єть вина́ но́ва в мі́хи ве́тхі: а́ще ли же ні, просади́ть вино́ но́воє мі́хи, і вино́ проліє́ться, і мі́сі поги́бнуть; но вино́ но́воє в мі́хи но́ви влія́ти [подоба́єть].
22
И$ никтоже влива'етᲆ вина но'ва в мᲇхы ве'тхы. а^ще ли же н^и, просадитъ вино но'вое мњхы, и^ вино пролие'тся, и^ мњ'си погы'бнђтъ. н^о вино но'во в# мᲇхи новы в#лїа'ти”
23
(Зач. 10) І бисть мимоходи́ти Єму́ в субо́ти сквозі́ сі́янія, і нача́ша ученици́ Єго́ путь твори́ти, востерза́юще кла́си.
23
И/ бысть мимоходити е^мђ в сђбо'ты сквозњ сњ'анїа, и^ нача'шя оу^ченицы е^го пђть творити, въстръꙁа'юще кла'сы”
24
І фарисе́є глаго́лаху Єму́: виждь, что творя́ть в субо́ти, єго́же не досто́їть?
24
І$ фарїсе'е гл~ахђ е^мђ. ви'ждь чт^отворятъ в сђбо'ты, е^же не достоитъ;
25
І Той глаго́лаше їм: ні́сте ли ніколи́же чли, что сотвори́ Дави́д, єгда́ тре́бованіє імі́ і взалка́ сам і і́же с ним?
25
и^ то'и гл~аше и%мъ” Нњсте л^и николиже чл^и, чт^о съᲄвори двDъ, е^гда` требованїе и^мњ`, и^ взалка саM, і^ и^же с ни'мъ;
26
Ка́ко вни́де в дом Бо́жий при Авіафа́рі архієре́ї, і хлі́би предложе́нія сніде́, ї́хже не достоя́ше я́сти то́кмо ієре́єм, і даде́ і су́щим с ним?
26
ка'ко вни'де в доM бж~їи, прї а^вїџаа'рњ а'рхїере'и`, и^ хлњбы преDложе'нїа снњсть, и%хже не достоаше ја%сти, токмо і^е^ре'ѓ^мъ, и^ дастъ и^ сђщимъ с нимъ,
27
І глаго́лаше їм: субо́та челові́ка ра́ди бисть, а не челові́к субо́ти ра́ди;
27
и^ гл~аше и^мъ. сђбо'та чл~ка ради бысть, а^ не чл~къ сђбо'ты ради”
28
ті́мже госпо́дь єсть Син Челові́чеський і субо́ті.
28
тњмже г~ь е^сть сн~ъ чл~ческїи и^ сђбо'тњ”
Глава 3
1
І вни́де па́ки в со́нмище; і бі та́мо челові́к, су́ху іми́й ру́ку.
1
И вни'де па'ки в# со'нмище, и^ б^њ та'мо чл~къ, сђхђ и^мы` рђкђ,
2
І назира́ху Єго́, а́ще в субо́ти ісціли́ть єго́, да Нань возглаго́лють.
2
и^ назира'хђ е^го, а^ще в# сђботы и^сцњлитъ е^го, да нань въꙁ#гл~ют#.
3
І глаго́ла челові́ку су́ху іму́щему ру́ку: ста́ни посреді́.
3
и^ гл~а чл~кђ, сђ'хђ и^мђще рђ'кђ, стани посредњ”
4
І глаго́ла їм: досто́їть ли в субо́ти добро́ твори́ти, іли́ зло твори́ти? Ду́шу спасти́, іли́ погуби́ти? Они́ же молча́ху.
4
и^ гл~а и^мъ. достои^тъ л^и в сђбо'ты добро` тво'рити, и^л^и ꙁл^отвори'ти; дш~ђ спsти, и^ли погђби'ти; ѓ^ни' же млъчяхђ”
5
І воззрі́в на них со гні́вом, скорб'я́ о окамене́нії серде́ць їх, глаго́ла челові́ку: простри́ ру́ку твою́. І простре́; і утверди́ся рука́ єго́ ціла́, я́ко друга́я.
5
И$ възрњ'въ на нихъ съ гнњ'вомъ, скорбя` ѓ^ ѓ^ка'мененїи срᲆдецъ и^хъ. гл~а чл~кђ, простри` рђкђ твою`. и^ про'стре`, и^ оу^тверди'ся рђка е^го цњла ја^ко дрђга'а”
6
(Зач. 11) І ізше́дше фарисе́є, а́біє со іродіа́ни сові́т творя́ху Нань, ка́ко Єго́ погуб'я́ть.
6
І$ и^ꙁшеDше фарисе'е а^бїе съ и^родиа'ны, съвњтъ творяхђ на'нь, ка'ко е^го погђбятъ”
7
Ісу́с же оти́де со ученики́ Свої́ми к мо́рю; і мног наро́д от Галиле́ї по Нем і́де, і от Іуде́ї,
7
І$с~ же эTи'де съ оу^чн~кы свои^ми к# мо'рю. и^ мно'гъ народъ, эT галиле'а по немъ и^де, и^ эT і^юде'я,
8
і от Ієрусали́ма, і от Ідуме́ї, і со о́наго по́лу Іорда́на. І от Ти́ра і Сидо́на мно́жество мно́гоє, сли́шавше, єли́ка творя́ше, [і] прийдо́ша к Нему́.
8
и^ эT і^ерsли'ма, и^ эT и^дђме'а, и^ съ ѓ%ного полђ и^ѓ^рда'нњ, и^ эT тљ=ра и^ сидо'на, множество мно'го, слы'шавше е^ли'ка творя'ше, прїи^до'шя к немђ.
9
І рече́ ученико́м Свої́м, да кора́бль бу́деть у Него́ наро́да ра́ди, да не стужа́ють Єму́.
9
и^ реq оу^чн~комъ свои^мъ, да корабль бђдетъ оу^ него наро'да ради, да не стђжа'ю^тъ е^мђ.
10
Мно́гі бо ісціли́, я́коже напада́ти на Него́, да Єму́ прико́снуться, єли́ці імія́ху ра́ни.
10
мно'гы б^о и^сцњли, ја^коже напа'дати е^мъ, да е^мђ прикоснђт#ся, е^ли'цы и^мя'хђ ра'ны”
11
І ду́сі нечи́стії, єгда́ ви́дяху Єго́, припада́ху к Нему́ і зва́ху, глаго́люще, я́ко Ти єси́ Син Бо́жий.
11
И$ дђ'си нечистїи е^гда видяхђ е^го, припа'дахђ к# немђ, и^ ꙁва'хђ гл~юще. ја%кот^ы еси сн~ь бж~їи”
12
І мно́го преща́ше їм, да не явле́на Єго́ сотворя́ть.
12
И$ много прњща'ше и^мъ, да не ја%влена е^го сътворя'тъ”
13
(Зач. 12) І взи́де на гору́ і призва́, ї́хже хотя́ше Сам; і прийдо́ша к Нему́.
13
И/ вꙁы'де на горђ, и^ приꙁва` и^хже хоᲄя'ше са'мъ, и^ прїидо'шя к немђ.
14
І сотвори́ двана́десяте, да бу́дуть с Ним, і да посила́єть їх пропові́дати,
14
и^ сътвори дв^анадесяте, да бђ'дђтъ сᲆ нимъ, и^ да посыла'етъ иX проповњдати,
15
і імі́ти власть ціли́ти неду́ги і ізгони́ти бі́си;
15
и^ и^мњти власть цњлити недђгы, и^ і^зъгони'ти бњсы”
16
і нарече́ Си́мону і́м'я Петр,
16
И$ нарече сі'монђ и^мя петръ.
17
і Іа́кова Зеведе́йова, і Іоа́нна, бра́та Іа́ковля: і нарече́ ї́ма імена́ Воанерге́с, є́же єсть си́на гро́мова,
17
и^ і^а'кова ꙁеведеѓ^ва, и^ і^ѓ^а'нна брата і^а'ковля, и^ нарече` и%ма и^мена`, въа^нергесъ, е^же е^сть сн~а гро'мова,
18
і Андре́я, і Фили́ппа, і Варфоломе́я, і Матфе́я, і Фому́, і Іа́кова Алфе́йова, і Фадде́я, і Си́мона Канані́та,
18
и^ а^ндрњ'а, и^ фїли'ппа, и^ варџоломе'а, и^ матџе'а, и^ џомђ, и^ і^а'кова а^лџе'ѓ^ва, и^ џаDде'а, и^ си'мона канани'та,
19
і Іу́ду Іскаріо́тськаго, і́же і предаде́ Єго́.
19
и^ і^ю'дђ и^скариѓ'тскаго, и^же и^ предастъ е^го”
20
(Зач. 13) І прийдо́ша в дом; і собра́ся па́ки наро́д, я́ко не мощи́ їм ні хлі́ба я́сти.
20
И/ прїидо'шя в# домъ, и^ събрася пакы народъ, ја^ко не можти и^мъ ни хлњба ја%сти”
21
І сли́шавше і́же бя́ху у Него́, ізидо́ша, да і́муть Єго́, глаго́лаху бо, я́ко неі́стов єсть.
21
И$ слы'шавше и^же бњхђ оу^ него`, и^ꙁыдо'шя да и^мђтъ е^го. гл~ахђ б^о, ја%ко неи'стовъ е^сть”
22
І кни́жници, і́же от Ієрусали́ма низше́дшії, глаго́лаху, я́ко Веєльзеву́ла і́мать і я́ко о кня́зі бісо́встім ізго́нить бі́си.
22
И$ кни'жницы и^же эT і^ерsли'ма ниꙁшед#шеи`, гл~ахђ, ја%ко вее^лꙁевђлъ и%мать, и^ ја%ко ѓ^ князи бњсо'встњмъ и^ꙁго'нитъ бњсы”
23
І призва́в їх, в при́тчах глаго́лаше їм: ка́ко мо́жеть сатана́ сатану́ ізгони́ти?
23
И$ приꙁвавъ и^хъ, в# при'тчях# гл~аше и^мъ. ка'ко можетъ сатана сатанђ и^ꙁгонити;
24
І а́ще ца́рство на ся разділи́ться, не мо́жеть ста́ти ца́рство то;
24
и^ а'ще црsтво на ся раꙁдњлится, не мо'жетъ стати црsтвот^о”
25
і а́ще дом на ся разділи́ться, не мо́жеть ста́ти дом той;
25
И$ а'ще домъ на' ся раздњлится, не мо'жетъ стати доM то'и”
26
і а́ще сата́на воста́ на ся сам і разділи́ся, не мо́жеть ста́ти, но коне́ць і́мать.
26
и^ а'ще сатана въста` на' ся самᲆ, и^ раꙁдњлися, не мо'жетъ ста'ти, н^о конецъ и%мать”
27
Нікто́же мо́жеть сосу́ди крі́пкаго, вшед в дом єго́, расхи́тити, а́ще не пе́рвіє крі́пкаго св'я́жеть, і тогда́ дом єго́ расхи́тить.
27
Никтоже мо'жетᲆ съсђ'ды крњпкаго в#шеD в доM его расхи'тити, а^ще не пе'рвње крњпкаго свя'жеT, и^ тогда` домъ его расхи'титъ”
28
(Зач. 14) Амі́нь глаго́лю вам, я́ко вся отпу́стяться согріше́нія сино́м челові́чеським, і хуле́нія, єли́ка а́ще восхуля́ть;
28
А/ми'нь гл~ю вамъ, ја^ко вс^я эTпђстятся съгрњшенїя сн~омъ члчsкымъ, и^ хђле'нїа е^ли'ка а^ще въсхђ'лятъ”
29
а і́же восху́лить на Ду́ха Свята́го, не і́мать отпуще́нія во ві́ки, но пови́нен єсть ві́чному суду́.
29
А$ иже въсхђ'литъ на' дх~ь ст~ыи, не и%мать эTпђщенїа въ вњкы, н^о пови'ненъ е^сть вᲇ'чномђ сђдђ.
30
Зане́ глаго́лаху: ду́ха нечи́стаго і́мать.
30
ꙁане гл~ахђ, дђхъ нечистъ и%мать”
31
Прийдо́ша у́бо Ма́ти і бра́тія Єго́, і вні стоя́ще посла́ша к Нему́, зову́ще Єго́.
31
Прїидоша оу^бо ма'ти и^ братїя е^го. и^ вн^њ стоа'ще послашя к немђ зовђще е^го”
32
І сідя́ше наро́д о́крест Єго́. Рі́ша же Єму́: се Ма́ти Твоя́ і бра́тія Твоя́ [і сестри́ Твоя́] вні і́щуть Тебе́.
32
и^ сњдя'ше нароD ѓ^ немъ рњша же е^мђ. с^е ма'ти твоа` и^ братїя твоя, и^ сестры твоя вн^њ и%щђтъ тебе”
33
І отвіща́ їм, глаго́ля: кто єсть ма́ти Моя́, іли́ бра́тія Моя́?
33
и^ эTвᲇща и^мъ гл~я. кт^о е^сть ма'ти моа` и^ братїя моя`;
34
І согля́дав о́крест Себе́ сідя́щия, глаго́ла: се, ма́ти Моя́ і бра́тія Моя́;
34
и^ съгля'давъ ѓ%крестъ себе сњдя'щая, гл~а, с^е ма'ти моа` и^ братїа моя,
35
і́же бо а́ще сотвори́ть во́лю Бо́жию, сей брат Мой і сестра́ Моя́ і ма́ти (Мі) єсть.
35
и^же б^о а%ще сътвори'тъ во'лю бж~їю, се'и братъ мои и^ сестра` моа`, и^ ма'ти м^и е^сть”
Глава 4
1
(Зач. 15) І па́ки нача́т учи́ти при мо́рі; і собра́ся к Нему́ наро́д мног, я́коже Самому́ влі́зшу в кора́бль, сіді́ти в мо́рі; і весь наро́д при мо́рі на землі́ бя́ше.
1
И па'кы нача'тъ оу^чити при' мори, и^ събра'ся к немђ нароD многъ, ја%коже самомђ влњꙁшђ в# корабль, сњдњти в# мо'ри, и^ ве'сь нароD при' мори на земли` бя'ше.
2
І уча́ше їх при́тчами мно́го і глаго́лаше їм во уче́нії Своє́м:
2
и^ оу^чаше и^хъ при'тчями мно'го, и% гл~аше и^мъ въ оу^ченїи своемъ”
3
сли́шіте: се, ізи́де сі́яй сі́яти;
3
Слы'шите. с^е и^зы'де сња'и` сњ'ати”
4
і бисть єгда́ сі́яше, о́во паде́ при путі́, і прийдо́ша пти́ці, і позоба́ша є;
4
И$ бысть егда сњаше, ѓ%во паде на пђти`, и^ прїидо'ша пти'ця и^ поꙁоба'шя е&”
5
друго́є же паде́ при ка́мені, іді́же не ім'я́ше землі́ мно́ги, і а́біє прозябе́, зане́ не ім'я́ше глубини́ земни́я:
5
дрђгое же паде` на ка'мени, и^дњже не и^мя'ше земля мно'ги, и^ а%бїе прозябе`, зане не и^мя'ше глђбины ꙁемныа.
6
со́лнцю же возсія́вшу присвя́де, і зане́ не ім'я́ше ко́рене, і́зсше;
6
слн~цђ же въсїа'вшђ, присвя'де, и^ ꙁане не имя'ше корене, и%сше”
7
і друго́є паде́ в те́рнії, і взи́де те́рніє, і подави́ є, і плода́ не даде́:
7
И$ дрђго'е паде` вᲆ тръннїи, и^ взы'де тр'ънїе, и^ подави е&, и^ плода` не дастᲆ”
8
і друго́є паде́ на землі́ до́брій, і дая́ше плод восходя́щ і расту́щ, і припло́доваше на три́десять, і на шестьдеся́т, і на сто.
8
И$ дрђго'е паде на ꙁемли` до'брњ, и^ даа'ше плоD, въсходящъ, и^ растђщъ. и^ приплодоваше на, л~, и^ на, ћE, и^ на' сто.
9
І глаго́лаше: імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить.
9
и^ гл~аше, и^мњ'аи` оу^ши слы'шаᲄи да слы'шитъ”
10
(Зач. 16) Єгда́ же бисть єди́н, вопроси́ша Єго́, і́же бя́ху с Ним, со обімана́десяте о при́тчі.
10
Є/гда же бысть е^ді'нъ, въпроси'шя его и^же бњхђ с нимъ съ ѓ^бњманадесяте, ѓ^ притчи”
11
І глаго́лаше їм: вам єсть дано́ ві́дати та́йни Ца́рствія Бо́жия, о́нім же вні́шним в при́тчах вся бива́ють,
11
И$ гл~аше и^мъ, ваM е^сть дано вњдати та'ины црsтвїя бж~їа, ѓ^нњм же в#нњшнимъ в# прит#чяхъ вс^я быва'ютъ.
12
да ви́дяще ви́дять, і не у́зрять; і сли́шаще сли́шать, і не разумі́ють; да не когда́ обратя́ться, і оста́в'яться їм грісі́.
12
да ви'дяще ви'дятъ, и^ не оу'ꙁрятъ. и^ слы'шаще слы'шятъ, и^ не раꙁђмњютъ. да не когда ѓ^брятятся, и^ ѓ^ста'вят#ся и^мъ грњси`.
13
І глаго́ла їм: не ві́сте ли при́тчі сея́? І ка́ко вся при́тчі уразумі́єте?
13
и^ гл~а и^мъ. не вњ'сте ли при'тча сеа`; и^ ка'ко вс^я притчя раꙁђмњ'ете;
14
Сі́яй, сло́во сі́єть.
14
сњ'аи`, сло'во сњ'етъ.
15
Сі́ї же суть, і́же при путі́, іді́же сі́ється сло́во, і єгда́ усли́шать, а́біє прихо́дить сатана́ і оте́млеть сло́во сі́янноє в сердця́х їх.
15
сїи же сђть и^же на пђти`, и^дњже сњ'ется сло'во, и^ е^гда` оу^слы'шят#, а%бїе прїидетъ сатана, и^ эTи'метъ сло'во сњ'анное в# срDцихъ и^хъ”
16
І сі́ї суть та́кожде і́же на ка́менних сі́ємії, і́же єгда́ усли́шать сло́во, а́біє с ра́достію приє́млють є;
16
И$ сїи сђть та'кожDе и^же на ка'менныхᲆ сњ'емїи. и^же е^гда оу^слы'шитъ сло'во, а%бїе с ра'достїю прие'млютъ е&,
17
і не і́муть коре́нія в себі́, но привре́менні суть; та́же би́вшей печа́лі іли́ гоне́нію словесе́ ра́ди, а́біє соблажня́ються.
17
и^ не и^мђтъ коре'нїа в себњ, н^о време'нни сђть” Таже бы'вши печали, и^л^и гоне'нїю словесе` ради, а%бїе съблажняют#ся”
18
А сі́ї суть, і́же в те́рнії сі́ємії, сли́шащії сло́во;
18
А$ сїи сђть и^же в# трᲆнїи сњ'емїи. слы'шащеи` сло'во,
19
і печа́лі ві́ка сего́, і лесть бога́тства, і о про́чих по́хоті входя́щия подавля́ють сло́во, і безпло́дно бива́єть.
19
и^ печали вᲇка сего, и лесть богатьства, и^ ѓ^ про'чихъ похотїи в#ходя'ще, подавляюT слово, и^ беспло'дъно быва'етъ”
20
І сі́ї суть, і́же на землі́ до́брій сі́яннії, і́же сли́шать сло́во і приє́млють, і пло́дствують на три́десять, і на шестьдеся́т, і на сто.
20
и^ сїи сђть и^же на ꙁемли до'брњи сњ'емїи, и^же слы'шятъ сло'во, и^ прїе'млютъ, и^ плоDствђютъ, на, л~, и^ на, ћE, и^ на сто”
21
І глаго́лаше їм: єда́ світи́льник прихо́дить [вжига́ють], да под спу́дом положа́ть єго́ іли́ под одро́м? Не да ли на сві́щниці положе́н бу́деть?
21
И$ гл~аше и^мъ” е^да свњти'лникъ приходитъ, да поD спђ'дом# положатъ е^го, и^л^и поD ѓ^дромъ; не да ли на свњщницњ положенъ бђдет#;
22
Ність бо та́йно, є́же не яви́ться, ніже́ бисть потає́но, но да при́йдеть в явле́ніє;
22
нњсть бота'ино, е^же не ја^ви'тся. ни бысть потае^но, н^о да прїидетъ въ ја^вле'нїе”
23
а́ще кто і́мать у́ші сли́шати, да сли́шить.
23
А$ще кто и%мать оу^ши слы'шати, да слы'шитъ”
24
(Зач. 17) І глаго́лаше їм: блюді́те что сли́шите: в ню́же мі́ру мі́рите, возмі́риться вам, і приложи́ться вам сли́шащим;
24
И/ гл~аше и^мъ, блюдњте чт^о слы'шите. в нюже мњрђ мњ'рите, въꙁмњрится вамъ, и^ приложится вамъ слы'шящым#”
25
і́же бо а́ще і́мать, да́сться єму́, а і́же не і́мать, і є́же і́мать, оти́меться от него́.
25
И$же б^о а^ще и%мать, дасться е^мђ. а^ и^же не и%мать, и^ е^же и'мать, эTи'мется эT него”
26
І глаго́лаше: та́ко єсть [і] Ца́рствіє Бо́жиє, я́коже челові́к вмета́єть сі́м'я в зе́млю,
26
И$ гл~аше, та'ко е^сть и^ црsтвїе бж~їе, ја%коже чл~къ в#мњта'етъ сњмя в# ꙁем#лю,
27
і спить, і востає́ть но́щію і дні́ю, і сі́м'я прозяба́єть і расте́ть, я́коже не вість он;
27
и^ спитъ, и^ въста'етъ но'щїю и^ дн~їю, и^ сњмя проꙁяба'етъ и^ растетъ, ја^коже не вњсть ѓ'нъ.
28
от себе́ бо земля́ плоди́ть пре́жде траву́, пото́м клас, та́же ісполня́єть пшени́цю в кла́сі;
28
в себњ б^о ꙁемля пло'дитъ преже травђ, потоM класъ. таже и^сполняетъ пшени'цђ в# кла'сњ.
29
єгда́ же созрі́єть плод, а́біє по́слеть серп, я́ко наста́ жа́тва.
29
е^гда же съзрњ'етъ плодъ, а%бїе по'слетъ ср'ъпъ, ја%ко наста` жа'тва”
30
І глаго́лаше: чесому́ уподо́бим Ца́рствіє Бо́жиє? Іли́ ко́єй при́тчі приложи́м є?
30
И$ гл~аше, чесомђ оу^подо'биM црsтвїе бж~їе; и^ли кое'й притчи приложимъ е&;
31
Я́ко зе́рно гору́шично, є́же єгда́ всі́яно бу́деть в землі́, мні́є всіх сі́мен єсть земни́х;
31
ја^ко зе'рно горђшично, е^же е^гда всњ'ано бђ'детъ в ꙁемли, мнње всњхъ сњменъ е^сть ꙁемных#,
32
і єгда́ всі́яно бу́деть, возраста́єть, і бива́єть бо́ліє всіх зе́лій, і твори́ть ві́тві ве́лія, я́ко мощи́ под сі́нію єго́ пти́цям небе́сним вита́ти.
32
и^ е^гда` всњано бђ'детъ възрастетъ, и^ бђдетъ бо'ле всњхъ ꙁелїи, и^ сътворит# вњтви ве'лїа, ја%ко мощи поD сњнїю е^го пти'цямъ нбsнымъ вїтати”
33
І такови́ми при́тчами мно́гими глаго́лаше їм сло́во, я́коже можа́ху сли́шати.
33
И$ таковњми притчями мно'гами гл~аше иM сло'во, ја%коже можахђ слы'шати”
34
Без при́тчі же не глаго́лаше їм словесе́; осо́б же ученико́м Свої́м сказа́ше вся.
34
Бес при'тча же не гл~аше и^мъ словесе” ѓ^со'б# же оу^чн~комъ свои^мъ скаꙁаа'ше вся”
35
(Зач. 18) І глаго́ла їм в той день, ве́черу би́вшу: пре́йдем на он пол.
35
И/ гл~а и^мъ в# то'и дн~ь, вечерђ бывшђ, пре'идемъ на ѓ^нъ полъ.
36
І отпу́щше наро́ди, поя́ша Єго́ я́коже бі в кораблі́; і іні́ї же кораблі́ бя́ху с Ним.
36
и^ эTпђщ#ше наро'ды, поя'ша е^го, ја%коже бњ в корабли. и^ і'нїи корабли бњхђ с ни'мъ”
37
І бисть бу́ря ві́трена вели́ка; во́лни же влива́хуся в кора́бль, я́ко уже́ погружа́тися єму́.
37
И$ бысть бђ'ря вњтрена вели'ка, влъны же влива'хђся в корабль, ја%коже оу^же погрђжатися е^мђ.
38
І бі Сам на кормі́ на возгла́вниці спя. І возбуди́ша Єго́ і глаго́лаша Єму́: Учи́телю, не ради́ши ли, я́ко погиба́єм?
38
и^ б^њ самъ на кормњ на въꙁглавници, сп^я, и^ въꙁбђди'шя е^го, и^ гл~ашя е^мђ. оу^чи'телю, нерадиши ли ја%ко погиба'ем#;
39
І воста́в запрети́ ві́тру і рече́ мо́рю: молчи́, преста́ни. І уле́же вітр, і бисть тишина́ ве́лія.
39
и^ в#ставъ, ꙁапрњти вњтрђ, и^ рече мо'рю, млъчи`, преста'ни. и^ оу^ле'же вњтръ, и^ бысть ти'шина ве'лїа.
40
І рече́ їм: что та́ко страшли́ві єсте́? Ка́ко не і́мате ві́ри?
40
и^ рече и^мъ, чтота'ко страшли'ви е^сте; ка'ко не и'мате вњ'рђ;
41
І убоя́шася стра́хом ве́ліїм і глаго́лаху друг ко дру́гу: кто у́бо Сей єсть, я́ко і вітр, і мо́ре послу́шають Єго́?
41
и^ оу^боа'шяся страхомъ ве'лїемъ, и^ гл~ахђ дрђгъ къ дрђгђ, кто оу^бо се'и е^сть, ја%ко и^ вњтръ и^ мо'ре, послђшаюT е^го;
Глава 5
1
(Зач.19) І прийдо́ша на он пол мо́ря, во страну́ Гадари́нськую.
1
И прїидо'ша на ѓ^нъ полᲆ мо'рю, въ странђ гадари'нскђю”
2
І ізлі́зшу Єму́ із корабля́, а́біє срі́те Єго́ от гробо́в челові́к в ду́сі нечи́сті,
2
І$ и^злњз#шђ е^мђ и^с корабля, а%бїе срњте е^го эT гробъ чл~къ, в# дђ'сњ нечи'стњ,
3
і́же жили́ще ім'я́ше во гробі́х, і ні вери́гами нікто́же можа́ше єго́ св'яза́ти;
3
и^же жили'ще и^мяше въ гробњхъ. и^ ни вери'гами никтоже можа'ше е^го свяꙁа'ти.
4
зане́ єму́ мно́гажди пу́ти і у́жі [желі́зни] св'я́зану су́щу, і растерза́тися от него́ у́жем [желі́зним] і пу́том сокруша́тися; і нікто́же можа́ше єго́ уму́чити [укроти́ти];
4
ꙁане е^мђ мно'гажDы пђты и^ ю'жи желњꙁны свя'ꙁанђ сђщђ, и^ растръꙁа'тися эT него ю'жемъ желњꙁномъ и^ пђтоM съкрђша'тися, и^ никтоже можаше е^го оу^мђ'чити.
5
і ви́ну нощ і день во гробі́х і в гора́х бі, вопія́ і толки́йся ка́менієм.
5
и^ вы'нђ нощь и^ дн~ь въ гробњхъ и^ в горахъ б^њ, вопїа и^ тлъкыися ка'менїемъ”
6
Узрі́в же Ісу́са іздале́ча, тече́ і поклони́ся Єму́,
6
Оу^зрњв# же і^с~а и^ꙁдале'че, тече`, и^ поклони'ся е^мђ,
7
і возопи́в гла́сом ве́ліїм, рече́: что мні і Тебі́, Ісу́се, Си́не Бо́га Ви́шняго? Заклина́ю Тя Бо́гом, не му́чи мене́.
7
и^ въꙁъпи гл~сомъ ве'лїемъ, рече. что` мнњ и^ тебњ і^с~е сн~е б~а вышняго; ꙁаклина'ю т^я бг~ом#, не мђ'чи мене.
8
Глаго́лаше бо єму́: ізи́ди, ду́ше нечи́стий, от челові́ка.
8
гл~аше б^о е^мђ. и^ꙁыди дђше нечи'сᲄыи эT чл~ка”
9
І вопроша́ше єго́: что ті єсть і́м'я? І отвіща́ глаго́ля: легео́н і́м'я мні, я́ко мно́зі єсьми́.
9
И$ въпрашаше е^го, что` т^и е^сть и^мя; и^ эTвњща гл~я, легеѓ^нъ и'мя мнњ, ја%ко мно'ѕи е^смы,
10
І моли́ша Єго́ мно́го, да не по́слеть їх вні страни́.
10
и^ моли'шя его мно'го, да не по'слетъ иX вн^њ страны”
11
Бі же ту при горі́ ста́до свино́є ве́ліє пасо́мо.
11
Бњ же т^ђ при горᲇ стадо сви'но ве'лїе пасо'мо.
12
І моли́ша Єго́ всі бі́си, глаго́люще: посли́ ни во свинія́, да в ня вни́дем.
12
и^ моли'шя е^го вс^и бњ'си гл~юще. посли' н^ы в# свинїа, да в н^я вни'демъ.
13
І повелі́ їм а́біє Ісу́с. І ізше́дше ду́сі нечи́стії, внидо́ша во свинія́; і устреми́ся ста́до по бре́гу в мо́ре, бя́ху же я́ко дві ти́сящі, і утопа́ху в мо́рі.
13
и^ повелњ и^мъ а^бїе і^с~” И$ і^ꙁшеDше дђ'си нечи'стїи, в#нидошя в# свинїя. и^ оу^стреми'ся ста'до по' брегђ в# море, бњхђ же ја^ко двᲇ ты'сђщи, и^ оу^топа'хђ в мо'ри.
14
Пасу́щії же свинія́ біжа́ша і возвісти́ша во гра́ді і в се́ліх. І ізидо́ша ви́діти, что єсть би́вшеє.
14
пасђщїи же свинїя, бњжашя, и^ въꙁвњсти'шя въ градњ и^ в се'лех#” И$ і^зыдо'ша ви'дњти что е^сть бы'вшее.
15
І прийдо́ша ко Ісу́сові, і ви́діша біснова́вшагося сідя́ща і оболче́на і сми́сляща, імі́вшаго легео́н; і убоя́шася.
15
и^ прїидо'шя къ іс~ови, и^ видњша бњснова'вшагося, сᲇдяща, и^ ѓ^блъче'на, и^ смы'сляща, и^мњвшаго легеѓ^нъ, и^ оу^боа'шяся.
16
Пові́даша же їм ви́дівшії, ка́ко бисть бісно́му, і о свинія́х.
16
повњдашя же и^мъ видњвшеи`, ка'ко бысть бњсномђ, и^ ѓ^ свинїяхъ”
17
І нача́ша моли́ти Єго́ отити́ от преді́л їх.
17
И$ нача'шя молити его. эTи^ти эT предњ'лъ и^хъ”
18
І влі́зшу Єму́ в кора́бль, моля́ше Єго́ біснова́вийся, даби́ бил с Ним.
18
И$ влњзшђ е^мђ в# корабль, моля'ше е^го бњснова'выися, дабы бы'лъ с нимъ”
19
Ісу́с же не даде́ єму́, но рече́ єму́: іди́ в дом твой ко твої́м і возвісти́ їм, єли́ка ті Госпо́дь сотвори́ і поми́лова тя.
19
І$с~ же не дастъ е^мђ, н^о рече емђ. и^ди` в доM твои к# твои^мъ, и^ въꙁвњсти и^м#, е^ли'ка т^и г~ь сотвори`, и^ поми'лова т^я”
20
І і́де і нача́ пропові́дати в десяти́ гра́діх, єли́ка сотвори́ єму́ Ісу́с. І всі дивля́хуся.
20
И$ і'де, и^ нача проповњ'дати в# десятигра'дњ, е^ли'ка сътвори е^мђ і^с~, и^ вс^и дивля'хђся”
21
(Зач. 20) І преше́дшу Ісу́су в кораблі́ па́ки на он пол, собра́ся наро́д мног о Нем [к Нему́]. І бі при мо́рі.
21
И$ прешеDшђ і^с~ђ в# корабли па'ки на ѓ^нъ полъ. събрася наро'дъ многъ ѓ^ неM, и^ бњ при' мори”
22
І се, при́йде єди́н от архісинаго́г, і́менем Іаі́р, і ви́дів Єго́, паде́ при ногу́ Єго́
22
И$ с^е прїиде е^ді'нъ эT а^рхїсинагогъ, и'менемъ и^а^и'ръ, и^ видњвъ е^го, паде` при ногђ е^го.
23
і моля́ше Єго́ мно́го, глаго́ля, я́ко дщи моя́ на кончи́ні єсть; да прише́д возложи́ши на ню ру́ці, я́ко да спасе́ться і жива́ бу́деть.
23
и^ моляше е^го много гл~я, ја%ко дщ^и моа` на кончи'нњ е^сть, да пришеD въꙁложи'ши на ню рђ'цњ, ја%ко да сп~се'тся и^ жива бђ'детъ.
24
І і́де с ним; (Зач. 21) і по Нем ідя́ху наро́ди мно́зі і угнета́ху Єго́.
24
и^ і'де с ни'мъ, И/ по немъ и^дяхђ народи мно'зи, и^ оу^гнњта'хђ е^го”
25
І жена́ ні́кая су́щи в точе́нії кро́ве літ двана́десяте,
25
И$ жена` нњ'каа сђщи в точе'нїи кро'ве, лTњ дванадесяте,
26
і мно́го пострада́вши от мног враче́в, і ізда́вши своя́ вся, і ні єди́ния по́льзи обрі́тши, но па́че в го́ршеє прише́дши;
26
и^ мно'го пострада'вши эT многъ врачеv, і^ и^зда'вши своя вс^я, и^ ни е^ді'ноа польꙁы ѓ^брњтши, н^о паче в# горше пришеDши,
27
сли́шавши о Ісу́сі, прише́дши в наро́ді созади́, прикосну́ся ри́зі Єго́;
27
слы'шавши ѓ^ і^с~њ, пришеDши в^ наро'дњ съꙁади`, прикоснђся ри'зњ е^го,
28
глаго́лаше бо, я́ко, а́ще прикосну́ся ри́зам Єго́, спасе́на бу́ду.
28
гл~аше б^о, ја%ко а^ще прикоснђ'ся ри'замъ е^го, сп~се'на бђ'дђ.
29
І а́біє ізся́кну істо́чник кро́ве єя́; і разумі́ [ощути́] ті́лом, я́ко ісцілі́ от ра́ни.
29
и^ а'бїе и^з#ся'кнђ и^сточникъ кро'ве еа`. и^ раꙁђмᲇ тњломъ, ја^ко и^сцњлњ эT ра'ны.
30
І а́біє Ісу́с разумі́ в Себі́ си́лу ізше́дшую от Него́, (і) обра́щся в наро́ді, глаго́лаше: кто прикосну́ся ри́зам Мої́м?
30
и^ а'бїе і^с~, разђмњ` в себњ си'лђ и^зшеDшђю эT него, и^ ѓ^бра'щся в# наро'дњ, гл~аше. кто прикоснђся ри'ѕахᲆ моиX;
31
І глаго́лаху Єму́ ученици́ Єго́: ви́диши наро́д угнета́ющ Тя, і глаго́леши: кто прикосну́ся Мні?
31
и^ гл~ахђ е^мђ оу^чн~цы е^го. видиши народъ оу^гнњта'ющь т^я, и^ гл~еши кто ся прикоснђ` мн^њ;
32
І обгля́даше ви́діти сотво́ршую сіє́.
32
и^ ѓ^бъгля'даше ви'дњти сътворшђю с^е”
33
Жена́ же убоя́вшися і трепе́щущи, ві́дящи, є́же бисть єй, при́йде і припаде́ к Нему́ і рече́ Єму́ всю і́стину.
33
Жена' же оу^боа'вшися и^ трепе'щђщи, вњдящи е^же бысть е'й, прїиде, и^ припаде к немђ, и^ рече е^мђ вс^ю и'стинђ.
34
Он же рече́ єй: дщи, ві́ра твоя́ спасе́ тя; іди́ в ми́рі і бу́ди ціла́ от ра́ни твоєя́.
34
ѓ%н же рече е'й, дщ^и. вњ'ра твоа сп~се т^я. и^ди` в# ми'ръ, и^ бђ'ди цњла` эT раны твоеа`”
35
Єще́ Єму́ глаго́лющу, (і) прийдо́ша от архісинаго́га, глаго́люще, я́ко дщи твоя́ у́мре; что єще́ дви́жеши Учи́теля?
35
Є$ще е^мђ гл~ющђ, прїидо'шя эT а^рхїсинаго'га гл~юще, ја%ко дщ^и твоа оу'мре, что` е^ще дви'жеши оу^чи'теля;
36
Ісу́с же а́біє сли́шав сло́во глаго́лемоє, глаго́ла архісинаго́гові: не бо́йся, то́кмо ві́руй.
36
і^с~ же а'бїе слы'шавъ сло'во гл~емое, гл~а а^рхїсинаго'гови. не бо'ися, то'кмо вњрђи.
37
І не оста́ви по Себі́ ні єди́наго іти́, то́кмо Петра́, і Іа́кова, і Іоа́нна, бра́та Іа́ковля.
37
и^ не ѓ^ста'ви по себњ ни е^ді'ного и^ти, то'кмо пеTра, и^ і^а'кова, и^ і^ѓ^а'нна брата и^а'ковля”
38
І при́йде в дом архісинаго́гов і ви́ді молву́, пла́чущияся і крича́щия мно́го.
38
И$ прїиде в# домъ а^рхїсинаго'говъ, и^ видњ млъвђ, плачђщеи`ся и^ крича'ще много,
39
І вшед глаго́ла їм: что мо́лвите і пла́четеся? Отрокови́ця ність умерла́, но спить.
39
и^ вшеD, гл~а и^мъ. чт^о млъвите, и^ пла'четеся; ѓ^трокови'ца нњ'сть оу^мръла`, н^о спитъ.
40
І руга́хуся Єму́. Он же ізгна́в вся, поя́т отця́ отрокови́ці і ма́тер, і і́же (бі́ху) с Ним, і вни́де, іді́же бі отрокови́ця лежа́щи.
40
и^ рђга'хђся е^мђ” ѓ%н же и^ꙁгнавъ вс^я, поя'тъ эTц~а ѓ^троковица и^ мт~ре, и^ і^же бњхђ с нимъ, вни'де и^дњже бњ ѓ^троковица лежащи.
41
І єм за ру́ку отрокови́цю, глаго́ла єй: таліфа́ ку́мі, є́же єсть сказа́ємо: діви́це, тебі́ глаго́лю, воста́ни.
41
и^ е^мъ ꙁа' рђкђ ѓ^троковицђ, гл~а е'й, талиџа кђми, е^же е^сть сказа'емо, дв~це тебњ гл~ю, в#ста'ни.
42
І а́біє воста́ діви́ця і хожда́ше; бі бо літ двоюна́десяте. І ужасо́шася у́жасом ве́ліїм.
42
и^ а'бїе въста дв~ца, и^ хожDаше. б^њ б^о лњтᲆ два^надесяте. и^ оу^жасо'шяся оу^жасомъ ве'лїемъ.
43
І запрети́ їм мно́го, да нікто́же уві́сть сего́, і рече́: даді́те єй я́сти.
43
и^ запрњти и^мъ мно'го, да никтоже оу^вᲇсть сего. и^ рече дати е'й ја%сти”
Глава 6
1
(Зач. 22) І ізи́де отту́ду і при́йде во оте́чествіє Своє́; і по Нем ідо́ша ученици́ Єго́.
1
И ізыде эTтђ'дђ, и^ прїиде въ эTч~ьствїе свое, и^ по нем# и^дошя оу^чн~цы е^го”
2
І би́вшей субо́ті, нача́т на со́нмищі учи́ти. І мно́зі сли́шащії дивля́хуся, глаго́люще: отку́ду Сему́ сія́? І что прему́дрость да́нная Єму́, і си́ли такови́ рука́ма Єго́ бива́ють?
2
И$ бы'вши сђбо'тњ, начатъ на со'нмищи оу^чиᲄи, и^ мно'ѕи слы'шаще дивля'хђся гл~юще. эTкђ'дђ семђ сїа; и^ что премђ'дрость да'наа е^мђ, и^ си'лы таковы` рђкама е^го быва'ют#;
3
Не Сей ли єсть текто́н, Син Марі́їн, брат же Іа́кову і Іосі́ї і Іу́ді і Си́мону? І не сестри́ ли Єго́ зді (суть) в нас? І блажня́хуся о Нем.
3
не се'и л^и е^сть тектонъ, сн~ь мр~їин#. братъ же и^а'ковђ, и^ і^ѓ^сїи, и^ і^оу'дᲇ, и^ си'монђ; и^ не сестры л^и е^го ꙁд^њ сђть в насъ; и^ блажня'хђся ѓ^ немъ”
4
Глаго́лаше же їм Ісу́с, я́ко ність проро́к без че́сти, то́кмо во оте́чествії своє́м, і в сро́дстві і в дому́ своє́м.
4
Гл~аше же и^мъ і^с~, ја%ко нњсть пррoкъ без# чьсти, то'кмо въ эTч~ьствїи своеM, и^ в# сро'д#ствњ, и^ в домђ своемъ.
5
І не можа́ше ту ні єди́ния си́ли сотвори́ти, то́кмо ма́ло неду́жних, возло́ж ру́ці, ісціли́.
5
и^ не можа'ше т^ђ ни е^ді'ноа си'лы сътворити, токмо ма'ло недђж'ныхъ въꙁлоQ рђцњ, и^сцњли`.
6
І дивля́шеся за неві́рствіє їх; і обхожда́ше ве́сі о́крест учя́.
6
и^ дивля'шеся ꙁа невњрствїе ихъ” И$ ѓ^бхожа'ше ве'си ѓ%крsтъ оу^ча”
7
(Зач. 23) І призва́ обана́десяте, і нача́т їх посила́ти два два, і дая́ше їм власть над ду́хи нечи́стими.
7
И/ приꙁва` ѓ%бана'десяте, и^ начатъ и^хъ посыла'ти, два^ два^, и^ даа'ше и^мъ власть наD дђхи нечи'стыми”
8

І запові́да їм, да нічесо́же во́зьмуть на путь, то́кмо жезл єди́н: ні пи́ри, ні хлі́ба, ні при по́ясі мі́ді,

8
И ꙁаповњда и^мъ, да ничесоже во'ꙁмTђ на пђть, то'кмо же'ꙁлъ е^ді'нъ. н^и пи'ры, ни^ хлњб'а, ни^ при поясњ мdњ,
9
но обуве́ні в санда́лія; і не облачи́тися в дві ри́зі.
9
н^о ѓ^бђвени в# санда'лїа, и^ не ѓ^блачи'тися в# двњ ри'зњ”
10
І глаго́лаше їм: іді́же а́ще вни́дете в дом, ту пребива́йте, до́ндеже ізи́дете отту́ду.
10
И$ гл~аше и^мъ, и^дᲇже а%ще в#ни'дете в домъ, т^ђ пребыва'ите, доnдеже и^ꙁы'деᲄе эTтђ'дђ.
11
І єли́ці а́ще не при́ймуть ви, ніже́ послу́шають вас, ісходя́ще отту́ду, оттрясі́те прах, і́же под нога́ми ва́шими, во свиді́тельство їм; амі́нь глаго́лю вам, отра́дніє бу́деть Содо́мом і Гомо́рром в день су́дний, не́же гра́ду тому́.
11
и е^лицы а^ще не прїимђтъ в^ы, ниже послђшаютъ васᲆ, и^сходя'ще эTтђдђ, эTтрясњте прахъ и^же поD ногами ва'шими, въ свњдњтельство иM. а^ми'нь гл~ю вамъ, эTраDнње бђ'детъ содо'момъ и^ гомо'роM в дн~ь сђдныи, неже гра'дђ томђ”
12
І ізше́дше пропові́даху, да пока́ються;
12
И$ і^зшеDше проповњдахђ да пока'ются.
13
і бі́си мно́гі ізгоня́ху; і ма́заху ма́слом мно́гі неду́жния, і ісціліва́ху.
13
и^ бњ'сы мно'гы и^ꙁгоняхђ, и^ ма'ꙁахђ ма'сломᲆ мно'гы недђжны, и^ сцњлњва'хђ”
14
(Зач. 24) І усли́ша цар І́род; я́ві бо бисть і́м'я Єго́; і глаго́лаше, я́ко Іоа́нн Крести́тель от ме́ртвих воста́, і сего́ ра́ди си́ли ді́ються о нем.
14
И/ оу^слы'шавъ цр~ь и%родъ, ја%вњ б^о бысть и'мя е^го. и гл~аше, ја%ко і^ѓ^а'ннъ крsтяи` эT мр~твыX в#ъста`, и^ сего раd си'лы дњ'ются ѓ^ немᲆ”
15
Іні́ї глаго́лаху, я́ко Ілія́ єсть; іні́ї же глаго́лаху, я́ко проро́к єсть, іли́ я́ко єди́н от проро́к.
15
И$нїи гл~ахђ, ја^ко и^лїа е^сть. и^нїи же гл~ахђ, ја^ко пррoкъ е^сть, и^ли ја%ко е^ді'нъ эT пррoкᲆ”
16
Сли́шав же І́род рече́, я́ко, єго́же аз усі́кнух Іоа́нна, той єсть; той воста́ от ме́ртвих.
16
Слы'шав же и%роD, рече, ја^ко е^гоже а^ꙁ# оу^сњкнђхᲆ і^ѓ^а'нна, то'и е^сть, то'и въста` эT мр~твых#”
17
Той бо І́род посла́в, ят Іоа́нна і св'яза́ єго́ в темни́ці, Іродіа́ди ра́ди жени́ Фили́ппа, бра́та своєго́, я́ко ожени́ся є́ю.
17
ᲄо'и б^о и'родъ пославъ, ја%тъ і^ѓа'нна, и^ свяꙁа` е^го в темници, и^родїя'ды ради жены фїли'ппа бра'та свое^го, ја%ко ѓ^женися ею`”
18
Глаго́лаше бо Іоа́нн І́родові: не достої́ть тебі́ імі́ти жену́ [Фили́ппа] бра́та твоєго́.
18
Гл~аше б^о і^ѓ^а'ннъ и'родови. не достоитъ тебњ и^мњти женђ` фїли'ппа бра'та твое^го”
19
Іроді́а же гні́вашеся на него́ і хотя́ше єго́ уби́ти; і не можа́ше.
19
И/родїа же гнњвашеся нань, и^ хотяше е^го оу^бити, и^ не можа'ше.
20
І́род бо боя́шеся Іоа́нна, ві́дий єго́ му́жа пра́ведна і свя́та, і соблюда́ше єго́; і послу́шав єго́, мно́га творя́ше, і в сла́дость єго́ послу́шаше.
20
и%роD б^о боа'шеся і^ѓ^а'нна, вњды е^го мђж'а пра'веDна и^ ст~а, и^ съблюда'ше е^го, и^ послђшав# е^го мно'га творяше, и^ в# сла'дость е^го послђшаше.
21
І приклю́чшуся дню потре́бну [удо́бну], єгда́ І́род рождеству́ своєму́ ве́черю творя́ше князе́м свої́м, і ти́сящником, і старі́йшинам Галиле́йським;
21
и^ приклю'чшђся дн~и потребнђ, е^гда и%роD рожDьствђ свое^мђ ве'черю творяше, княѕе'мъ своимъ и^ ты'сђщникомъ, и^ старњ'ишинам# галиле'искамъ.
22
і вше́дши дщер тоя́ Іродіа́ди, і пляса́вши, і уго́ждши І́родові і возлежа́щим с ним, рече́ цар діви́ці: проси́ у мене́ єго́же а́ще хо́щеши, і дам ті.
22
и^ вшеDши дще'ри тоа` и^родїя'ды, и^ пляса'вши, и^ оу^гожDьши и%родови, и^ въꙁлежа'щимъ с ниM. рече цр~ь дв~ци, проси` оу^ мене` е^же а^ще хо'щеши, и^ дамъ т^и.
23
І кля́тся єй: я́ко єго́же а́ще попроси́ши у мене́, дам ті, і до пол ца́рствія моєго́.
23
и^ кля'тся ей, ја%ко а^ще попро'сиши м^и дамь т^и, и^ до полъ црsтвїа моего,
24
Она́ же ізше́дши рече́ ма́тері своє́й: чесо́ прошу́? Она́ же рече́: глави́ Іоа́нна Крести́теля.
24
ѓ^на же и^зшеDши реq мт~ри свое'й, чесо` прошђ`; ѓ^на же рече, главђ` і^ѓ^а'нна крsтля.
25
І вше́дши а́біє со тща́нієм к царю́, прося́ше, глаго́лющи: хощу́, да мі да́си от него́ [а́біє] на блю́ді главу́ Іоа́нна Крести́теля.
25
и^ вшеDши а%бїе съ тща'нїемъ к# цр~ю, проси` гл~ющи. хощђ`, да м^и даси` эT него на блю'дњ главђ і^ѓ^а'нна крsтля.
26
І приско́рбен бив цар, кля́тви [же] ра́ди і за возлежа́щих с ним не восхоті́ отріщи́ єй.
26
и^ приско'рбенъ бысть цр~ь, кля'твы же раd, и^ ꙁа въꙁлежа'щихъ с нимъ, не въсхотњ эTрещися еа`.
27
І а́біє посла́в цар спекула́тора, повелі́ принести́ главу́ єго́.
27
и^ а'бїе пославъ цр~ь спекђлатора, повелњ принести` главђ его.
28
Он же шед усі́кну єго́ в темни́ці, і принесе́ главу́ єго́ на блю́ді, і даде́ ю діви́ці, і діви́ця даде́ ю ма́тері своє́й.
28
ѓ'н же шедъ оу^сњкнђ его в темни'ци. и^ принесе` главђ его на блю'дᲇ, и^ дастъ ю& дв~ци, и^ дв~ца дастъ ю& матери свое'й”
29
І сли́шавше ученици́ єго́, прийдо́ша і взя́ша труп єго́, і положи́ша єго́ во гро́бі.
29
И$ слы'шавше оу^чн~цы е^го, прїидо'шя и^ вꙁя'шя трђпъ его, и^ положи'шя его въ гробњ”
30
(Зач. 25) І собраша́ся апо́столи ко Ісу́су і возвісти́ша Єму́ вся, і єли́ка сотвори́ша, і єли́ка научи́ша.
30
И/ събра'шяся а^плsи къ і^с~ђ, и^ въꙁвњсти'шя емђ вс^я, и^ ели'ка сотвориша и^ наоу^чи'шя”
31
І рече́ їм: прийді́те ви са́мі в пу́сто мі́сто єди́ні [осо́б] і почи́йте ма́ло. Бя́ху бо приходя́щії і отходя́щії мно́зі, і ні я́сти їм бі когда́.
31
И$ рече и^мъ. прїидњте вы сами в пђ'сто мњсто, еді'ни, и^ почїите ма'ло. бᲇхђ б^о приходя'щеи` и^ эTходя'щеи` мно'ѕи, и^ ни ја%сти и^мъ б^њ коли”
32
І ідо́ша в пу́сто мі́сто корабле́м єди́ні.
32
И$ і^до'шя в# пђ'сто мњсто кораблемъ еді'ни.
33
І ви́діша їх іду́щих наро́ди, і позна́ша їх мно́зі; і пі́ші от всіх градо́в стица́хуся та́мо, і предвари́ша їх, і снидо́шася к Нему́.
33
и^ видњшя иX и^дђща нароd, и^ поꙁна'шя иX мно'ѕи, и^ пњши эT всњхъ градовъ стицяхђся та'мо. и^ предвари'шя и^хъ, и^ снидо'шася к немђ.
34
І ізше́д ви́ді Ісу́с наро́д мног і милосе́рдова о них, зане́ бя́ху я́ко о́вці не іму́щия па́стиря; і нача́т їх учи́ти мно́го.
34
и і^ꙁшеD, видњ` і^с~ нароD мно'гъ, и^ млsрдова ѓ^ нихъ, ꙁане бњхђ ја^ко ѓ^вця` не и^мђще па'стыря” И начатъ и^хъ оу^чити мно'го”
35
І уже́ часу́ мно́гу би́вшу, присту́пльше к Нему́ ученици́ Єго́, глаго́лаша, я́ко пу́сто єсть мі́сто, і уже́ час мног, —
35
И$ оу^же часђ многђ бы'вшђ” Пристђ'пльше к# немђ оу^чн~цы его, гл~ашя. ја^ко пђ'сто есть мњсто, и^ чаs оу^же мног#,
36
отпусти́ їх, да ше́дше во окре́стних се́ліх і ве́сех ку́п'ять себі́ хлі́би; не і́муть бо чесо́ я́сти.
36
эTпђсти и^хъ, да шеDше въ ѓ^крsтныX се'лехъ и^ ве'сехъ, кђ'пятъ себњ хлњбы. не и^мђтъ б^о чесо ја^сти.
37
Он же отвіща́в рече́ їм: даді́те їм ви я́сти. І глаго́лаша Єму́: да ше́дше ку́пим двіма́ сто́ма пі́нязь хлі́би і да́ми їм я́сти?
37
ѓ^н же эTвњщавъ, рече и^мъ. дади'те и^м# в^ы ја^сти. и^ гл~ашя е^мђ. да шеDше кђ'пимъ двњма стома пњняѕь хлᲇбы, и^ дамы и^мъ ја^сти”
38
Он же рече́ їм: коли́ко хлі́би і́мате? Іді́те і ви́діте. І уві́дівше глаго́лаша: п'ять [хліб], і дві ри́бі.
38
ѓ%н же рече и^мъ, коли'ко хлњбы и%мате; и^дњте и^ ви'дите. и^ оу^вњдњвше гл~аша, пять хлњ'бъ, и^ двњ рыбњ.
39
І повелі́ їм посади́ти вся на спо́ди на спо́ди [во окру́г] на траві́ зелені́.
39
и^ повелᲇ и^мъ посади'ти вся на спо'ды на спо'ды на травњ ꙁеленњ.
40
І возлего́ша на лі́хи на лі́хи [на ку́чи] по сту і по п'яти́десят.
40
и^ въꙁлегошя на' лᲇхы на лњхы, по сто и^ по пятьдесяT.
41
І приє́м п'ять хліб і дві ри́бі, воззрі́в на не́бо, благослови́ і преломи́ хлі́би, і дая́ше ученико́м Свої́м, да предлага́ють пред ни́ми; і о́бі ри́бі разділи́ всім.
41
и прїемъ пять хлњ'бъ и^ дв^њ ры'бњ, възрњвъ на нб~о, блsви, и^ преломи хлњ'бы, и^ даа'ше оу^чн~комъ свои^м#, да преDлага'ютъ преD ними, и^ ѓ^бњ рыбᲇ раздњли всњмъ.
42
І ядо́ша всі і наси́тишася;
42
и^ ја%доша вс^и, и^ насы'тишяся.
43
і взя́ша укру́хи, двана́десяте ко́ша іспо́лнь, і от ри́бу.
43
и^ вꙁя'шя оу^крђ'хы дванадесяте ко'ша и^сполнь, и^ эT ры'бђ”
44
Бя́ше же я́дших хлі́би я́ко п'ять ти́сящ муже́й.
44
Бя'ше же ја%дшиX хлᲇбы ја%ко пять ты'сящь мђ'жїи”
45
(Зач. 26) І а́біє пону́ди ученики́ Своя́ вни́ти в кора́бль і вари́ти [предвари́ти] Єго́ на он пол к Вифсаї́ді, до́ндеже Сам отпу́стить наро́ди.
45
И/ а'бїе понђди оу^чн~кы своя вни'ти в# кора'бль, и^ вари'ти е^го на ѓ%номъ полђ к# виџсаи^дњ, до'ндеже самъ эTпђсти наро'ды”
46
І отре́кся їм [і отпусти́в я], і́де в го́ру помоли́тися.
46
И$ эTрек#ся и^мъ, и%де в# го'рђ помоли'тися”
47
І ве́черу би́вшу, бі кора́бль посреді́ мо́ря, і Сам єди́н на землі́.
47
И$ ве'черђ бы'вшђ, б^њ кора'бль посредњ моря, и^ саM е^ді'нъ на ꙁемли`”
48
І ви́ді їх стра́ждущих в пла́ванії; бі бо вітр проти́вен їм; і о четве́ртій стра́жі нощні́й при́йде к ним, по мо́рю ходя́й, і хотя́ше мину́ти їх.
48
И$ видњ и^хъ стра'жђща в# пла'ванїи, бњ б^о вњтръ проти'венᲆ и^мъ. и^ ѓ^ четве'ртњи стражи нощънњи, прїиде к ни'мъ по' морю ходя`. и^ хотя'ше минђти и^хъ.
49
Они́ же ви́дівше Єго́ ходя́ща по мо́рю, мня́ху призра́к би́ти і возопи́ша.
49
ѓ^ни же видњ'вше е^го ходяща по морю, мнњхђ при'зракъ бы'ти, и^ възъпи'шя.
50
Всі бо Єго́ ви́діша і смути́шася. І а́біє глаго́ла с ни́ми і рече́ їм: дерза́йте! Аз єсьм, не бо́йтеся!
50
вс^и б^о е^го ви'дњшя, и^ смђти'шася. и^ а'бїе гл~а с ними. и^ рече и^мъ, дръза'и^те, а^ꙁъ е^смь, не бо'итеся”
51
І вни́де к ним в кора́бль; і уле́же вітр. І зіло́ і́злиха в себі́ ужаса́хуся і дивля́хуся.
51
И$ вᲆни'де к нимъ в кора'бль, и^ оу^ле'же вњтръ. и^ ѕњло и^ꙁли'ха в себњ оу^жаса'хђся и^ дивля'хђся.
52
Не разумі́ша бо о хлі́біх; бі бо се́рдце їх окамене́но.
52
не разђмњшя б^о ѓ^ хлњбњхъ. бњ` б^о срDце иX ѓ^ка'менено.
53
І преше́дше прийдо́ша в зе́млю Геннисаре́тську і приста́ша.
53
и прешеDше, прїидо'шя в ꙁе'млю генисаретъскђ, и^ приста'шя”
54
(Зач. 27) І ізше́дшим їм із корабля́, а́біє позна́ша Єго́,
54
И/ і^ꙁшеDшемъ и^мъ и^с корабля`. а%бїе позна'вше е^го,
55
обте́кше всю страну́ ту, нача́ша на одрі́х приноси́ти боля́щия, іді́же сли́шаху, я́ко ту єсть.
55
ѓ^бте'кше вс^ю странђ т^ђ, нача'шя на ѓ^дрњхъ приносити боля'щая, и^дњже слы'шахђ ја%кот^ђ е^сть.
56
І а́може а́ще вхожда́ше в ве́сі, іли́ во гра́ди, іли́ се́ла, на распу́тіїх полага́ху неду́жния і моля́ху Єго́, да поне́ воскри́лію ри́зи Єго́ прико́снуться; і єли́ці а́ще прикаса́хуся Єму́, спаса́хуся.
56
и^ ја%може а%ще вхожDаше в# ве'си, и^л^и въ грады, и^л^и се'ла, на распђтїиX полага'хђ недђж'ныа, и^ моляхђ е^го, да по'не въскри'лїю ри'ꙁы е^го прико'снђт#ся. и^ е^лицы а%ще прикасахђся е^мъ, сп~са'хђся”
Глава 7
1
І собра́шася к Нему́ фарисе́є і ні́ції от кни́жник, прише́дшії от Ієрусали́ма;
1
И събрашася к# немђ фарїсе'е, и^ нњ'цїи эT кни'жникъ пришеDшеи` эT і^ерsли'ма.
2
і ви́дівше ні́кіїх от учени́к Єго́ нечи́стими рука́ми, си́річ неумове́ними, яду́щих хлі́би, руга́хуся.
2
и^ видњвше нњ'кыа эT оу^чн~кᲆ е^го нечи'стыми рђками, си^рњчь, не оу^м#ве'нами ја%дђщ'е хлњбы, рђга'хђся.
3

Фарисе́є бо і всі іуде́є, а́ще не три́юще [до лако́т] уми́ють рук, не ядя́ть, держа́ще преда́нія ста́рець;

3
фарисе'е б^о и^ вс^и і^юде'е, а^ще не трыюще оу^мыютъ рђкъ, не ја^дятъ, дръжа'ще преданїа старець.
4
і от то́ржища, а́ще не поку́плються, не ядя́ть. І і́на мно́га суть, я́же прия́ша держа́ти: погруже́нія сткля́ницям, і чва́ном, і котло́м, і одро́м.
4
и^ эT трᲆжища а^ще не покђплются, не ја%дятъ. і^ и'на мно'га сђть ја%же прїя'шя дръжати. погрђженїа сткля'ницяM и^ чва'номъ, и^ котломъ и^ ѓ^дро'мъ”
5
(Зач. 28) Пото́м же вопроша́ху Єго́ фарисе́є і кни́жници: почто́ ученици́ Твої́ не хо́дять по преда́нію ста́рець, но неумове́ними рука́ми ядя́ть хліб?
5
Пото'мᲆ же въпрашяхђ е^го фарисе'е и^ кни'жницы, почто` оу^чн~цы твои` не хо'дятъ по преда'нїю ста'рецᲆ, н^о не оу^мвенами рђками ја%дятъ хлњбᲆ;
6
Он же отвіща́в рече́ їм, я́ко до́брі проро́чествова Іса́я о вас лицемі́ріх, я́коже єсть пи́сано: сі́ї лю́діє устна́ми М'я чтуть, се́рдце же їх дале́че отстої́ть от Мене́,
6
ѓ%нже эTвњщавъ, рече и^мъ. ја%ко добрњ пррoчьствова и^са'іа ѓ^ васъ лицемᲇрехъ. ја%коже е^сть пи'сано. сїи людїе оу^стна'ми мя чтђтъ, срDце же и^хъ дале'че эTстои'тᲆ эT мене`.
7
всу́є же чтуть М'я, уча́ще уче́нієм, за́повідем челові́чеським;
7
сђ'е же чтђтъ мя^, оу^чя'ще оу^че'нїа ѕа'повњди члчsкы,
8
оста́вльше бо за́повідь Бо́жию, держите́ преда́нія челові́чеськая, креще́нія [омове́нія] чва́ном, і сткля́ницям, і і́на подо́бна такова́ мно́га творите́.
8
ѓ^ставл#ьше б^о ꙁа'повDњ бж~їю, дръжите` преда'нїа члчsкаа” Креще'нїа чваномъ, и^ сткляницямъ, и^ і'на подобна такова` мно'га ᲄворите`.
9
І глаго́лаше їм: до́брі отмета́єте за́повідь Бо́жию, да преда́ніє ва́ше соблюдете́;
9
и^ гл~аше и^мъ, до'брњ эTмњта'ете ꙁа'повDњ бж~їю, да преданїе ва'ше съблюде'те”
10
Моїсе́й бо рече́: чти отця́ твоєго́ і ма́тер твою́; і і́же злосло́вить отця́ іли́ ма́тер, сме́ртію да у́мреть:
10
Мољ=сїи б^о рече, чти` эTц~а твое^го и^ мт~ре твою. и і'же ꙁлосло'витъ эTц~а и^л^и мт~ре, смр~тїю да оу'мрет#.
11
ви же глаго́лете: а́ще рече́ть челові́к отцю́ іли́ ма́тері: корва́н, є́же єсть дар, і́же а́ще [і́мже би] по́льзовался єси́ от мене́;
11
вы` же гл~ете, а^ще речетъ чл~къ эTц~ђ и^ли мт~ри, корва'нъ, е^же е^сᲄь да'ръ, и^же а^ще эT мене пл'ьꙁевалъ е^си.
12
і не ктому́ оставля́єте єго́ что сотвори́ти отцю́ своєму́ іли́ ма́тері своє́й,
12
и^ не ктомђ ѓ^ставля'ете. е^го ничесо'же сътвори'ти эTц~ђ свое^мђ и^ли ма'тери свое'й,
13
преступа́юще сло́во Бо́жиє преда́нієм ва́шим, є́же преда́сте; і подо́бна такова́ мно́га творите́.
13
престђпа'юще сло'во бж~їе преданїе^мъ ва'шимъ, е^же преда'сте. и^ подо'бна такова` мно'га творите`”
14
(Зач. 29) І призва́в весь наро́д, глаго́лаше їм: послу́шайте Мене́ всі і разумі́йте:
14
И$ призвавъ весь наро'дъ, гл~аше и^м#. послђшаите мене вс^и, и^ разђмњите.
15
нічто́же єсть вніу́ду челові́ка входи́мо в онь, є́же мо́жеть оскверни́ти єго́; но ісходя́щая от него́ — та суть скверня́щая челові́ка;
15
ничесо'же е^сть вн^њоу^дђ чл~ка, входи'мо во'нь, е^же мо'жетъ ѓ^скверъни'ти е^го. н^о и^сходя'щая эT него, т^а сђть скверня'щаа чл~ка.
16
а́ще кто і́мать у́ші сли́шати, да сли́шить.
16
а^ще кто и%мать оу^ши слы'шати, да слышиT”
17
І єгда́ вни́де в дом от наро́да, вопроша́ху Єго́ ученици́ Єго́ о при́тчі.
17
И$ е^гда` вни'де в до'мъ эT наро'да, въпрашяхђ е^го оу^чн~цы е^го ѓ^ при'тчи”
18
І глаго́ла їм: та́ко ли і ви неразу́мливі єсте́? Не разумі́єте ли, я́ко все, є́же ізвні́ входи́моє в челові́ка, не мо́жеть оскверни́ти єго́?
18
И$ гл~а и^мᲆ, тако ли и^ в^ы неразђ'мливи е^сте; не разђмњ'ете ли, ја%ко вс^е е^же и^ꙁ внђ входи'мое в# чл~ка, не мо'жетъ ѓ^сквернити е^го,
19
Я́ко не вхо́дить єму́ в се́рдце, но во чре́во, і афедро́ном ісхо́дить, істребля́я вся бра́шна.
19
ја%ко не вхо'дитᲆ е^мђ в# срDце, н^о въ' чрево, и^ а^федро'номъ и^схо'дитъ, и^стребля'а вс^я бра'шна;
20
Глаго́лаше же, я́ко ісходя́щеє от челові́ка, то скверни́ть челові́ка;
20
гл~аше же, ја^ко и^схо'дящее` эT чл~ка, т^о скверни'тъ чл~ка.
21
ізвну́тр бо от се́рдця челові́чеська помишле́нія зла́я ісхо́дять, прелюбодія́нія, любодія́нія, уби́йства,
21
иꙁъ ю'тръоу^дђ б^о срDца члчsка помышленїя ѕла^ и^схо'дятъ, прелюбодњя'нїа, любодњянїа, оу^бі'иства,
22
татьби́, лихої́мства, [оби́ди,] лука́вствія, лесть, студодія́нія, о́ко лука́во, хула́, горди́ня, безу́мство, —
22
татбы, лихои%мъства, ѓ^би'ды, лђка'в#ствїа, лесть, стђдодњянїа, ѓ%ко лђка'во, хђла`, гръды'ни, беꙁђмьсᲄво.
23
вся сія́ зла́я ізвну́тр ісхо́дять і скверня́ть челові́ка.
23
вс^я сїа ѕла'я и^ꙁъ оу^тръ и^схо'дятъ, и^ скверня'тъ чл~ка”
24
(Зач. 30) І отту́ду воста́в, і́де в преді́ли Ти́рські і Сидо́нські; і, вшед в дом, ні кого́же хотя́ше, даби́ Єго́ чул; і не мо́же утаї́тися.
24
И$ эTтђ'дђ в#ставъ и%де в# предњ'лы тљ=рскы и^ сидо'нскы” И$ вшедъ в до'мъ, никогоже хотя'ше дабы е^го чюлъ, и^ не мо'же оу^таи^тися”
25
Сли́шавши бо жена́ о Нем, єя́же дщи ім'я́ше ду́ха нечи́ста, прише́дши припаде́ к нога́ма Єго́;
25
слы'шавши б^о жена` ѓ^ немъ, е^я'же дщ^и и^мя'ше дђхъ нечи'стъ, прише'дши припаде к# нога'ма е^го”
26
жена́ же бі є́ллинська, сирофінікі́сса ро́дом; і моля́ше Єго́, да бі́са ізжене́ть із дще́ре єя́.
26
Жена же б^њ е%ллинска, сљ=рофљ=ни'сса ро'домᲆ” моля'ше е^го, да бњ'са и^жденетъ и^ꙁ дще'ре еа`”
27
Ісу́с же рече́ єй: оста́ви, да пе́рвіє наси́тяться ча́да, ність бо добро́ от’я́ти хліб ча́дом і поврещи́ псом.
27
Іс~ же рече е'й, ѓ^ста'ви, да пр'ьвње насытятся чя'да. нњсть б^о добро эTя'ти хлњба чя'домъ, и^ поврещи` ўомъ”
28
Она́ же отвіща́вши глаго́ла Єму́: єй, Го́споди; і́бо і пси под трапе́зою ядя́ть от крупи́ць діте́й.
28
ѓ^на же эTвњщавши, гл~а емђ, е'й г~и. и^бо и^ ўи` поD трапе'ꙁою ја%дятᲆ эT крђпи'цъ дњте'и”
29
І рече́ єй: за сіє́ сло́во, іди́; ізи́де біс із дще́ре твоєя́.
29
И$ рече е'и`, ѕа сїе сло'во и^ди`, и^ꙁы'де бњсъ и^ꙁ# дще'ре твоеа`”
30
І ше́дши в дом свой, обрі́те бі́са ізше́дша і дщер лежа́щу на одрі́.
30
И$ шеDши в домъ свои, ѓ^брᲇте бњ'съ и^ꙁшеDшъ, и^ дщере лежа'щђ на ѓ^дрњ”
31
(Зач. 31) І па́ки ізше́д Ісу́с от преді́л Ти́рських і Сидо́нських, при́йде на мо́ре Галиле́йсько, между́ преді́ли Декапо́льські.
31
И/ пакы и^ꙁшеD і^с~ эT предњлъ тљ=рскъ, и сидо'нскъ. прїиде на' море галиле'йско, межDђ предњ'лы декапо'льскы”
32
І приведо́ша к Нему́ глу́ха і гугни́ва, і моля́ху Єго́, да возложи́ть нань ру́ку.
32
И$ приведо'ша к# немђ глђ'ха гђгни'ва, и моля'хђ е^го да въꙁложиT нань рђ'кђ.
33
І поє́м єго́ от наро́да єди́наго [осо́б], вложи́ пе́рсти Своя́ во у́ші єго́ і плю́нув косну́ся язи́ка єго́;
33
и^ пое'мъ е^го эT народа е^ді'ного, вложи` пръ'сты своа` въ оу^ши е^го, и^ плю'нђвᲆ коснђ` е^го въ ја^зы'къ,
34
і воззрі́в на не́бо, воздохну́ і глаго́ла єму́: єффафа́, є́же єсть разве́рзися.
34
и^ възрњвъ на' нб~о, въздохнђ`, и^ гл~а е^мђ, е^ффа'џа. е^же е^сть, раꙁвръꙁися.
35
І а́біє разверзо́стася слу́ха єго́, і разріши́ся у́за язи́ка єго́, і глаго́лаше пра́во.
35
и^ а'бїе разврьзо'стася слђ'ха е^го, и^ разрњши'ся ю%ꙁа ја^зы'ка е^го, и^ гл~аше пра'во,
36
І запрети́ їм, да ні кому́же пові́дять; єли́ко же їм Той запреща́ше, па́че і́злиха пропові́даху.
36
и^ ꙁапрети` и^мъ, да никомђже повњдятъ. е^ли'коже и^мъ то'и ꙁапрњщаше, паче и^зли'ха проповњ'дахђ.
37
І преі́злиха дивля́хуся, глаго́люще: до́брі все твори́ть: і глухі́я твори́ть сли́шати, і німи́я глаго́лати.
37
и^ преи^ꙁли'ха дивля'хђся гл~юще, до'брњ вс^е творитъ, и^ глђхыа твориT слы'шати, и^ нњмы'я гл~ати”
Глава 8
1
(Зач. 32) В ти́я дні, зіло́ мно́гу наро́ду су́щу, і не іму́щим чесо́ я́сти, призва́в Ісу́с ученики́ Своя́, глаго́ла їм:
1
В ты'а дн~и ѕњло мно'гђ наро'дђ сђщђ, и^ не и^мђщимъ чесо` ја%сти, приꙁва'въ і^с~, оу^ченикы своа, гл~а иM.
2
милосе́рдую о наро́ді, я́ко уже́ три дні присідя́ть Мні і не і́муть чесо́ я́сти;
2
млsрдђю ѓ^ наро'дᲇ, ја^ко оу^же тр^и дн~и присњдятъ мн^њ, и^ не и^мђть чесо` ја%сти.
3
і а́ще отпущу́ їх не я́дших в до́ми своя́, ослабі́ють на путі́, мно́зі бо от них іздале́ча пришли́ суть.
3
и^ а'ще эTпђщђ и^хъ не ја^дшя в# до'мы своя, ѓ^слабњютъ на пђти`. мно'ѕи б^о эT нихъ и^здале'че пришли` сђть”
4
І отвіща́ша Єму́ ученици́ Єго́: отку́ду сих возмо́жеть кто зді наси́тити хлі́би в пусти́ні?
4
И$ эTвњща'ша е^мђ оу^чн~цы е^го. эTкђ'дђ сихъ възможетъ кт^о зд^њ насы'тити хлњба в# пђсты'ни;
5
І вопроси́ їх: коли́ко і́мате хлі́бов? Они́ же рі́ша: седьм.
5
и^ въпроси` и^хъ, коли'ко и%мате хлњ'бы; ѓ^ни же рњша, сеDмь.
6
І повелі́ наро́ду возлещи́ на землі́; і приє́м седьм хлі́бов, хвалу́ возда́в, преломи́ і дая́ше ученико́м Свої́м, да предлага́ють; і предложи́ша пред наро́дом.
6
и^ повелњ наро'дђ въꙁлежти на ꙁемли. и^ прїемъ сеDмь хлᲇбы, хвалђ въꙁдавъ преломи, и^ даа'ше оу^чн~комъ свои^мъ, да преDлага'юT. и^ преDложи'шя преD наро'домъ.
7
І ім'я́ху ри́биць ма́ло; і [сія́] благослови́в, рече́ предложи́ти і ти́я.
7
и^ і^мя'хђ ры'бицъ ма'ло, и^ сїа блsвивъ, рече преDложи'ти и^ тыа`,
8
Ядо́ша же і наси́тишася; і взя́ша ізби́тки укру́х, седьм ко́шниць.
8
ја%до'шя же и^ насы'тишяся. и^ вꙁя'шя и^ꙁбы'ткы оу^крXђ, сеDмь ко'шницъ”
9
Бя́ху же я́дших я́ко чети́ре ти́сящі. І отпусти́ їх.
9
бњхђ же ја%дшеи` ја%ко четы'ри ты'сђщя, и эTпђсти и^хъ.
10
І а́біє вліз в кора́бль со ученики́ Свої́ми, при́йде во страни́ Далмануфа́нські.
10
и^ а'бїе влњꙁъ в# кора'бль съ оу^чн~кы свои'ми, прїиде въ страны далманђџа'н#скы”
11
(Зач. 33) І ізидо́ша фарисе́є і нача́ша стяза́тися с Ним, і́щуще от Него́ зна́менія с небесе́, іскуша́юще Єго́.
11
И/ ізыдо'шя фарисе'е, и^ нача'шя стяꙁа'тися с нимъ, и%щђще эT него зна'менїа с# нб~се, и^скђша'юще е^го.
12
І воздохну́в ду́хом Свої́м, глаго́ла: что род сей зна́менія і́щеть? Амі́нь глаго́лю вам, а́ще да́сться ро́ду сему́ зна́меніє.
12
и^ въꙁдохнђвъ дх~омъ своимъ, гл~а. чесо` родъ се'и ꙁна'менїа и%щетъ; а^ми'нь гл~ю вамъ, а^ще да'сться ро'дђ семђ ꙁна'менїе.
13
І оста́вль їх, вліз па́ки в кора́бль, [і] і́де на он пол.
13
и^ ѓ^ставль и^хъ, влњꙁъ па'кы в кора'бль, и%де на ѓ^нъ полъ.
14
І заби́ша ученици́ Єго́ взя́ти хлі́би і ра́зві єди́наго хлі́ба не ім'я́ху с собо́ю в кораблі́.
14
и^ забы'шя оу^чн~цы е^го вꙁяти хлњ'бы, и^ ра'ꙁвњ е^діного хлњб'а не и^мяхђ с# собо'ю в# корабли.
15
І преща́ше їм, глаго́ля: зрі́те, блюді́теся от ква́са фарисе́йська і от ква́са І́родова.
15
и^ прњщаше и^мъ гл~я. ѕри'те, блюдњтеся эT кваса фарисе'иска, и^ эT кваса и%родова.
16
І помишля́ху, друг ко дру́гу глаго́люще, я́ко хлі́би не і́мами.
16
и^ помыш#ля'хђ дрђгъ къ дрђгђ гл~юще, ја%ко хлᲇбы не и%мамы.
17
І разумі́в Ісу́с, глаго́ла їм: что помишля́єте, я́ко хлі́би не і́мате? Не у ли чу́вствуєте, ніже́ разумі́єте? Єще́ ли окамене́но се́рдце ва́ше і́мате?
17
и^ раꙁђмњвъ і^с~, гл~а и^мъ. что помышля'ете, ја^ко хлњбы не и'мате; не оу& л^и чђе'те, ниже раꙁђмњ'ете; е^ще ли ѓ^ка'менено срDце ваше и%мате;
18
О́чі іму́ще не ви́дите? І у́ші іму́ще не сли́шите? І не по́мните ли,
18
ѓ%чи и^мђщ'е не ви'дите, и^ оу^ши и^мђще не слы'шите; и не по'мните ли
19
єгда́ п'ять хлі́би преломи́х в п'ять ти́сящ, коли́ко кош іспо́лнь укру́х прия́сте? Глаго́лаша Єму́: двана́десять.
19
е^гда пять хлњбы преломихъ в пять ты'сящь, коли`ко, ко'шь и^спо'лнь оу^крђхъ прїа'сте; гл~ашя е^мђ, дв^ана'десяте”
20
Єгда́ же седьм в чети́ре ти́сящі, коли́ко ко́шниць ісполне́нія укру́х взя́сте? Они́ же рі́ша: седьм.
20
Є$гда же сеDмь в четы'ри ты'сяща, коли'ко ко'шницъ и^сполненїа оу^крђхъ прїа'сте; ѓ^ни же рњшя, сеDмь”
21
І глаго́ла їм: ка́ко не разумі́єте?
21
И$ гл~а и^мъ, ка'ко не раꙁђмњ'ете;
22
(Зач. 34) І при́йде в Вифсаї́ду; і приведо́ша к Нему́ слі́па, і моля́ху Єго́, да єго́ ко́снеться.
22
И/ прїиде въ виџсаид'ђ, и^ приведо'ша к н#емђ слњ'па. и^ моля'хђ е^го, да е^го ко'снетъ.
23
І єм за ру́ку сліпа́го, ізведе́ єго́ вон із ве́сі; і плю́нув на о́чі єго́, [і] возло́ж ру́ці нань, вопроша́ше єго́, а́ще что ви́дить?
23
и^ ем'ъ ꙁа' рђкђ слњпа'го, и^ꙁведе` е^го вонъ и^ꙁ веси. и^ плю'нђвъ на' ѓ%чи е^го, въꙁложъ рђцњ на`нь, вᲆпрашаше е^го, а^ще чт^о ви'дитъ.
24
І воззрі́в глаго́лаше: ви́жу челові́ки я́ко дре́віє ходя́щя.
24
и^ възрњвъ, гл~аше. ви'жђ чл~кы ја^ко дре'вїе ходя'ще.
25
Пото́м [же] па́ки возложи́ ру́ці на о́чі єго́ і сотвори́ єго́ прозрі́ти; і утвори́ся, [і ісцілі́] і узрі́ сві́тло все.
25
пото'м же пакы възложи рђцњ на' ѓчи е^го, и^ сотвори е^го прозрњти, и^ оу^творися, и^ оу^зрњ свњтло вс^е.
26
І посла́ єго́ в дом єго́, глаго́ля: ні в весь вни́ди, ні пові́ждь кому́ в ве́сі.
26
и^ посла` е^го в доM е^го гл~я. ни^ в ве'сь вниди, ни повњжDь комђ в# ве'си”
27
(Зач. 35) І ізи́де Ісу́с і ученици́ Єго́ в ве́сі Кесарі́ї Фили́ппові; і на путі́ вопроша́ше ученики́ Своя́, глаго́ля їм: кого́ М'я глаго́лють челові́ци би́ти?
27
И/ ізы'де і^с~, и^ оу^чн~цы е^го в# ве'си кесарїа' фили'пповы. и^ на пђти' въпраша'ше оу^чн~кы своа, гл^я и^мъ. кого` м^я гл~ютъ чл~цы бы'ти;
28
Они́ же отвіща́ша: Іоа́нна Крести́теля; і іні́ї Ілію́; друзі́ї же єди́наго от проро́к.
28
ѓ^ни же эTвњща'ша. і^ѓ^а'нна крsтля, и^ і^нїи і^лїю, дрђѕїи' же е^ді'ного эT пррoкъ.
29
І Той глаго́ла їм: ви же кого́ М'я глаго́лете би́ти? Отвіща́в же Петр глаго́ла Єму́: Ти єси́ Христо́с.
29
и^ то'и гл~а и^мъ. вы же кого` м^я гл~ете быти; эTвᲇща'в# же пеTръ гл~а е^мђ, т^ы е^си х~с”
30
(Зач. 36) І запрети́ їм, да ні кому́же глаго́лють о Нем.
30
И/ ꙁапрњти и^мъ, да никомђже гл~юT ѓ^ немъ”
31
І нача́т учи́ти їх, я́ко подоба́єть Си́ну Челові́чеському мно́го пострада́ти, і іскуше́ну би́ти от ста́рець, і архієре́й, і кни́жник, і убіє́ну би́ти, і в тре́тій день воскре́снути.
31
И$ начатъ оу^чи'ти и^хъ, ја%ко подоба'етъ сн~ђ члчsкомђ мно'го пострада'ти, и^ і^скђше'нђ бы'ти эT ста'рецъ, и^ а^рхїере'й, и^ кни'жник#, и^ оу^бїенђ бы'ти, и^ тре'тїи дн~ь въскрsнђти”
32
І не обину́яся сло́во глаго́лаше. І приє́м Єго́ Петр, нача́т прети́ти Єму́.
32
И$ не ѓ^бинђ'ася сло'во гл~аше. и^ прїемь е^го петръ, начатъ прњтити е^мђ”
33
Он же обра́щся і воззрі́в на ученики́ Своя́, запрети́ Петро́ві, глаго́ля: іди́ за Мно́ю, сатано́; я́ко не ми́слиши, я́же [суть] Бо́жія, но я́же челові́чеська.
33
ѓ%н же ѓ^бра'щься, и^ въз#рњ'въ на оу^чн~кы своя, запрњти петро'ви гл~я. и^ди` ꙁа мно'ю сатана. ја^ко не мы'слиши ја^же сђть бж~їа, н^о ја^же члчsка”
34
І призва́в наро́ди со ученики́ Свої́ми, рече́ їм: (Зач. 37) і́же хо́щеть по Мні іти́, да отве́ржеться себе́, і во́зьметь крест свой, і по Мні гряде́ть;
34
И$ приꙁвавъ наро'ды съ оу^ченикы свои'ми, рече и^мъ” И/же хощетъ по мнњ и^ти, да эTвр'ъжется себе`, и^ воꙁметъ крsтъ свои, и^ по мнњ` грядетъ”
35
і́же бо а́ще хо́щеть ду́шу свою́ спасти́, погуби́ть ю, а і́же погуби́ть ду́шу свою́ Мене́ ра́ди і Єва́нгелія, той спасе́ть ю;
35
И$же б^о а^ще хо'щетъ дш~ђ свою спsти, погђбиT ю&” а и^же погђбитъ дш~ђ свою мене ради, і^ е^љhлїа, то'и сп~сетъ ю&”
36
ка́я бо по́льза челові́ку, а́ще приобря́щеть мир весь і отщети́ть ду́шу свою́?
36
Каа` б^о пол#ꙁа чл~кђ, а%ще приѓ^брящетъ ми'ръ весь, и^ эTщети'тъ дш~ђ свою`;
37
Іли́ что дасть челові́к ізмі́ну на душі́ своє́й?
37
и^ли что^ дастъ чл~кь и^ꙁмњ'нђ на дш~и свое'й;
38
І́же бо а́ще постиди́ться Мене́ і Мої́х слове́с в ро́ді сем прелюбоді́йнім і грі́шнім, і Син Челові́чеський постиди́ться єго́, єгда́ при́йдеть во сла́ві Отця́ Своєго́ со А́нгели святи́ми.
38
и^же б^о а^ще постыдится мене`, и^ мои^хъ слове'съ, в ро'дњ' семъ прелюбодњ'инемъ и^ грњшнемъ, и^ сн~ь члчsкїи постыдится е^го, е^гда прїидетъ въ сла'вњ эTц~а свое^го, съ а%гг~лы ст~ыми”
Глава 9
1
І глаго́лаше їм: амі́нь глаго́лю вам, я́ко суть ні́ції от зді стоя́щих, і́же не і́муть вкуси́ти сме́рти, до́ндеже ви́дять Ца́рствіє Бо́жиє прише́дшеє в си́лі.
1
И гл~аше и^мъ. а^ми'нь гл~ю вамъ, ја%ко сђть нњ'цїи эT здњ стоя'щихъ, и^же не и^мђт# в#кђсити смр~ти, до'ндеже ви'дятъ црsтвїе бж~їе пришедшее в си'лњ”к
2
(Зач. 38) І по шести́ днех поя́т Ісу́с Петра́ і Іа́кова і Іоа́нна, і возведе́ їх на гору́ високу́ осо́б єди́ни; і преобрази́ся пред ни́ми.
2
И/ по шесть дн~їи поя'тъ і^с~ петра`, и^ і^а'кова, и^ і^ѓа'нна, и^ въꙁведе и^хъ на' горђ высокђ ѓ^собь е^ді'ны, и^ преѓ^браꙁи'ся преD ни'ми.
3
І ри́зи Єго́ би́ша блеща́щяся, біли́ зіло́, я́ко сніг, яці́хже не мо́жеть біли́льник убіли́ти на землі́.
3
и^ ри'ꙁы е^го быша блеща'щеся, бњлы ѕњло` ја%ко снњ'гᲆ, ја%цњх же не мо'жетъ бњли'лникь оу^бњлити на ꙁемли`.
4
І яви́ся їм Ілія́ с Моїсе́єм; і бі́ста со Ісу́сом глаго́люща.
4
и^ ја%вися и^мᲆ, и^лїа с мољ=се'ѓмъ. и^ бњ'ста съ і^с~омъ гл~юща”
5
І отвіща́в Петр глаго́ла Ісу́сові: Равві́, добро́ єсть нам зді би́ти; і сотвори́м кро́ви три, Тебі́ єди́н, і Моїсе́єві єди́н, і Ілії́ єди́н.
5
И$ эTвњщавъ петръ, гл~а і^с~ови. ра'вви, добро` е^сть намъ ꙁд^њ быти, и^ сътворимъ кро'вы тр^и, тебᲇ е^ді'нъ, и^ мољ=се'ѓви е^ді'нᲆ, и^ і^лїи е^ді'нъ.
6
Не ві́дяше бо, что ріщи́, бя́ху бо пристра́шні.
6
не вњдяше б^о чт^о рещи`, бњхђ б^о пристра'шни.
7
І бисть о́блак осіня́я їх; і при́йде глас із о́блака, глаго́ля: Сей єсть Син Мой возлю́бленний, Того́ послу́шайте.
7
и^ бысть ѓ^б'лакъ ѓ^сњня'а иX. и^ прїиде глsа и^ꙁъ ѓ%блака, гл~я се'й е^сть сн~ъ мо'и въꙁлю'бленыи, того посл'ђшаите”
8
І внеза́пу воззрі́вше, ктому́ ні кого́же ви́діша, то́кмо Ісу́са єди́наго с собо́ю.
8
И$ внеꙁа'пђ възрњ'вше, кᲄомђ никогоже видњша, то'кмо і^с~а е^ді'ного с# собою”
9
Сходя́щим же їм с гори́, запрети́ їм, да ні кому́же пові́дять, я́же ви́діша, то́кмо єгда́ Син Челові́чеський із ме́ртвих воскре́снеть.
9
сходя'щем же и^мъ с# горы`, ꙁапрњти и^мъ, да никомђже повњдятъ ја%же видњша, то'кмо е^гда сн~ъ члчsкїи и^з мр~твыхъ въскрsнетъ”
10
(Зач. 39) І сло́во удержа́ша в себі́, стяза́ющеся, что єсть, є́же із ме́ртвих воскре́снути.
10
І$ сло'во оу^дръжа'шя в себњ, стязающеся, чт^о е^сть е^же и^з мр~твыхъ въскрsнђт'и”
11
І вопроша́ху Єго́ глаго́люще: ка́ко глаго́лють кни́жници, я́ко Ілії́ подоба́єть прийти́ пре́жде?
11
И въпрашя'хђ е^го гл~юще, ја%ко гл~ютъ кни'жницы, ја%ко и^лїи подоба'етᲆ прїити` преже;
12
Он же отвіща́в рече́ їм: Ілія́ у́бо прише́д пре́жде, устро́їть вся; і ка́ко єсть пи́сано о Си́ні Челові́честім, да мно́го постра́ждеть і унічиже́н бу́деть;
12
ѓ%н же эTвњщавъ, рече и^мъ. и^лїа оу^бо пришеD преже, оу^стро'итъ вс^я. и^ како е^сть пи'сано ѓ^ сн~њ члчsтњмᲆ, да мно'го постра'жетъ, и^ оу^ничиженъ бђдетъ.
13
но глаго́лю вам, я́ко і Ілія́ при́йде, і сотвори́ша єму́, єли́ка хоті́ша, я́коже єсть пи́сано о нем.
13
н^о гл~ю вамъ, ја%ко и^лїа прїиде, и^ сътвори'шя е^мђ е^ли'ка хотњш'я, ја%коже е^сть пи'сано ѓ^ немᲆ”
14
І прише́д ко ученико́м, ви́ді наро́д мног о них [о́крест їх] і кни́жники стяза́ющяся с ни́ми.
14
И пришеD къ оу^чн~комъ. видњ народъ мно'гъ ѓ^ нихъ, и^ кни'жникы стяза'ющася с ни'ми.
15
І а́біє весь наро́д ви́дів Єго́ ужасе́ся, і прири́щуще цілова́ху Єго́.
15
і^ а'бїе весь нароD видњвъ е^го оу^жасе'ся. и^ прирі'щђще цᲇлова'хђ е^го,
16
І вопроси́ кни́жники: что стяза́єтеся к себі́ [с ни́ми]?
16
и^ въпроси` кни'жникы, что` стяꙁа'е^теся к себњ;
17
(Зач. 40) І отвіща́в єди́н от наро́да рече́: Учи́телю, приведо́х си́на моєго́ к Тебі́, іму́ща ду́ха ні́ма;
17
І$ эTвњщавъ е^ді'нъ эT наро'да, рече” оу^чт~лю, приведохъ сн~а мое^го к тебњ, и^мђщь дђхъ нњмъ.
18
і іді́же коли́ждо і́меть єго́, разбива́єть єго́, і пі́ни тещи́ть, і скреже́щеть зуби́ свої́ми, і оціпеніва́єть; і ріх ученико́м Твої́м, да ізжену́ть єго́, і не возмого́ша.
18
и^ і^дњже коли'ждо им'етъ е^го, разбива'етъ е^го, и^ пњ'ны тњщ'итъ, и^ скрежещетъ зђбы` свои'ми, и^ ѓ^цњпњнњвае^тъ. и^ рњхъ оу^чн~комъ твои^мъ, да и^жDенђтъ е^го, и^ не възмого'шя”
19
Он же отвіща́в єму́ глаго́ла: о, ро́де неві́рен, доко́лі в вас бу́ду? Доко́лі терплю́ ви? Приведі́те єго́ ко Мні.
19
ѓ%н же эTвњщавъ гл~а е^мђ. эO ро'де невњ'ренъ, доко'лњ в# ваs бђд'ђ; доко'лњ трьплю в^ы; приведњте е^го ко мнᲇ”
20
І привідо́ша єго́ к Нему́. І ви́дів Єго́, а́біє дух стрясе́ єго́; і пад на землі́, валя́шеся, пі́ни тещя́.
20
И приведо'ша е^го к# немђ. и^ видњвъ е^го, а%бїе дђхъ сътрясе` е^го. и^ падᲆ на ꙁемли` валя'шеся, пњны тᲇщ'а”
21
І вопроси́ отця́ єго́: коли́ко літ єсть, отне́ліже сіє́ бисть єму́? Он же рече́: ізді́тська:
21
и^ въпроси` эTц~а е^го, коли'ко лTњ е^сть, эTнелиже с^е бысть е^мђ; ѓ%н же рече, и^здњтска.
22
і мно́гажди во огнь вве́рже єго́ і в во́ди, да погуби́ть єго́; но а́ще что мо́жеши, помози́ нам, милосе́рдовав о нас.
22
и^ мно'гажDы въ ѓ%гнь въве'рже е^го, и^ в# во'ды, да погђбиT е^го. н^о а'ще что мо'жеши, помоꙁи` намъ млsрдовавъ ѓ^ насъ”
23
Ісу́с же рече́ єму́: є́же а́ще что мо́жеши ві́ровати, вся возмо́жна ві́рующему.
23
І$с~ же рече е^мђ. е^же а^ще чт^о мо'жеши вњ'ровати, вс^я въꙁможна вњрђю^щемђ”
24
І а́біє возопи́в оте́ць отроча́те, со слеза́ми глаго́лаше: ві́рую, Го́споди! Помози́ моєму́ неві́рію.
24
І$ а%бїе възъпи эTц~ь ѓ^трочате, съ слеꙁами гл~аше. вњрђю г~и, помоѕи` мое^мђ невњрїю”
25
Ви́дів же Ісу́с, я́ко сри́щеться наро́д, запрети́ ду́ху нечи́стому, глаго́ля єму́: ду́ше німи́й і глухи́й, Аз ті повілева́ю: ізи́ди із него́ і ктому́ не вни́ди в него́.
25
Видњв же і^с~, ја%ко сри'щется народъ, ꙁапрњти` дђ'хђ нечи'стомђ, гл~я е^мђ. дђше нњм'ыи и^ глђхї'и, а^ꙁъ т^и повелњва'ю, и^ꙁы'ди и^ꙁ него, и^ ктомђ не в#ни'ди в него”
26
І возопи́в і мно́го пружа́вся, ізи́де; і бисть я́ко мертв, я́коже мно́зім глаго́лати, я́ко у́мре.
26
И$ въꙁъпи'въ, и^ мно'го прђжа'вся, и^ꙁы'де” И$ бысть ја%ко мр~твъ, ја%коже мно'ꙁњмъ гл~ати, ја%ко оу^мреT”
27
Ісу́с же єм єго́ за ру́ку, воздви́же єго́; і воста́.
27
І$с~ же% е'мъ е^го ꙁа' рђкђ, въꙁDви'же е^го, и^ в#ста`”
28
І вше́дшу Єму́ в дом, ученици́ Єго́ вопроша́ху Єго́ єди́наго: я́ко ми не возмого́хом ізгна́ти єго́?
28
И$ вшеDшђ е^мђ в домъ, оу^чн~цы е^го въпрашахђ е^го е^ді'ного, ја%ко м^ы не въꙁмогохомъ и^згна'ти е^го;
29
І рече́ їм: сей род нічи́мже мо́жеть ізи́ти, то́кмо моли́твою і посто́м.
29
и^ рече и^мъ. се'и роD ничи'мже мо'жетъ и^зы'ти, то'кмо мл~твою и^ постоM.
30
І отту́ду ізше́дше, ідя́ху сквозі́ Галиле́ю; і не хотя́ше, да кто уві́сть.
30
и^ эTтђ'дђ и^з#шеDше, и^дя'хђ сквозњ галиле'ю, и^ не хотяше да кто` оу^вњсть.
31
Уча́ше бо ученики́ Своя́ і глаго́лаше їм, я́ко Син Челові́чеський пре́дан бу́деть в ру́ці челові́честі, і убію́ть Єго́; і убіє́н бив, в тре́тій день воскре́снеть.
31
оу^чаше б^о оу^чн~кы своя, и гл~аше и^мъ. ја%ко сн~ь члчsкїи пре'данъ бђдетъ в# рђц'њ чл~чьстњ, и^ оу^бїютъ е^го, и^ оу^бїенъ бывъ, в# тре'тїи дн~ь въскрsнетъ.
32
Они́ же не разуміва́ху глаго́ла і боя́хуся Єго́ вопроси́ти.
32
ѓ^ни же не раꙁђмњва'хђ гл~а, и^ боа'хђся е^го въпросити”
33
(Зач. 41) І при́йде в Капернау́м; і в дому́ бив, вопроша́ше їх: что на путі́ в себі́ помишля́сте?
33
И/ прїиде в капернаоу^мъ, и^ в домђ бывъ, въпраша'ше и^хъ, что на пђти в себњ помышля'сте;
34
Они́ же молча́ху: друг ко дру́гу бо стяза́шася на путі́, кто [єсть] бо́лій.
34
ѓ^ни' же молча'хђ. дрђгъ къ дрђгђ б^о стяꙁа'шася на пђти, кто` е^сть болїи”
35
І сід пригласи́ обана́десяте і глаго́ла їм: а́ще кто хо́щеть ста́рій би́ти, да бу́деть всіх ме́нший і всім слуга́.
35
И$ сᲇд# пригласи` ѓ%бана'десяте, и^ гл~а и^м#” А$ще кто^ хо'щетъ ста'рњи быти, да бђ'детъ всњхъ ме'ншїи, и^ всњмᲆ слђга`”
36
І приі́м отроча́, поста́ви є посреді́ їх; і об'є́м є, рече́ їм:
36
И$ прїимъ ѓ^троча, поста'ви е& посредњ и^хъ. и^ ѓ^бьем'ъ е&, рече иM.
37
і́же а́ще єди́но такови́х отроча́т при́йметь во і́м'я Моє́, Мене́ приє́млеть; і і́же Мене́ приє́млеть, не Мене́ приє́млеть, но Посла́вшаго М'я.
37
и^же а'ще е^дінотаковыхъ ѓ^троча'тъ прїиметъ въ и^мя мое`, мене прїе'м#летъ. и^ і^же мене прїе'млетъ, не мене` прїе'млеT, н^о посла'вшаго м^я”
38
Отвіща́ Єму́ Іоа́нн, глаго́ля: Учи́телю, ви́діхом ні́коєго і́менем Твої́м ізгоня́ща бі́си, і́же не хо́дить по нас; і возбрани́хом єму́, я́ко не послі́дуєть нам.
38
эTвњща же е^мђ і^ѓ^а'ннъ, гл~я” оу^чителю, видњхомъ нњ'коего и%менемъ твои^мъ и^ꙁгоня'ща бњсы, и^же не хо'дитъ по насъ, и^ въꙁбрани'хоM е^мђ, ја%ко не послњдђетъ намъ”
39
Ісу́с же рече́: не брані́те єму́; нікто́же бо єсть, і́же сотвори́ть си́лу о і́мені Моє́м, і возмо́жеть вско́рі злосло́вити М'я.
39
І$с~ же реq, не брани'те е^мђ. никтоже б^о е^сть и^же сътворитъ си'лђ ѓ% и'мени моемᲆ, и^ възмо'жеT в#ско'рњ ꙁло'словити м^я.
40
І́же бо ність на ви, по вас єсть.
40
и^же б^о нњсть на в^ы, по васъ е^сть”
41
І́же бо а́ще напої́ть ви ча́шею води́ во і́м'я Моє́, я́ко Христо́ви єсте́, амі́нь глаго́лю вам, не погуби́ть мзди своєя́.
41
И$же б^о а^ще напои'тъ в^ы ча'шђ во'дђ вᲆ и^мя мое, ја%ко хв~и е^сте. а^ми'нь гл~ю вамъ, не погђби'тъ мꙁды` своеа`”
42
(Зач. 42) І і́же а́ще соблазни́ть єди́наго от ма́лих сих ві́рующих в М'я, до́бріє єсть єму́ па́че, а́ще обліжи́ть ка́мень же́рновний о ви́ї єго́ і вве́ржен бу́деть в мо́ре.
42
И/ іже а'ще събла'ꙁнитъ е^ді'ного эT малыхъ сихъ вњ'рђющиX в м^я. добрње е^сть е^мђ паче, а^ще ѓ^блежитъ ка'мень жръ'новныи` ѓ^ вы'и` е^го, и^ в#врьжен# бђ'детъ в мо'ре”
43
І а́ще соблажня́єть тя рука́ твоя́, отсіци́ ю: до́бріє ті єсть бі́днику [без руки́] в живо́т вни́ти, не́же о́бі ру́ці іму́щу вни́ти в геє́нну, во огнь неугаса́ющий,
43
И$ а'ще съблажня'еT т^я рђка твоа`, эTсњци ю&. добрњ т^и есть бњдникђ в# живо'тъ вни'ти, неже ѓ'бњ рђцњ и^мђщђ вни'ти в# гее'ннђ, въ ѓ^гнь неоу^гаса'ющїи,
44
іді́же черв їх не умира́єть, і огнь не угаса́єть.
44
и^деже че'рвь и^хъ не оу^мираеT и^ ѓ'гнь не оу^гаса'ет”
45
І а́ще нога́ твоя́ соблажня́єть тя, отсіци́ ю: до́бріє ті єсть вни́ти в живо́т хро́му, не́же дві но́зі іму́щу вве́ржену би́ти в геє́нну, во огнь неугаса́ющий,
45
И$ а'ще нога твоа` съблажня'ет# т^я, эTсњци` ю&. добрњ т^и е^сть вни'ти в# жївотъ хро'мђ. неже дв^њ ноѕњ и^мђщђ в#верженђ быти в гее'ннђ, въ ѓ'гнь неоу^гаса'ющїи,
46
іді́же черв їх не умира́єть, і огнь не угаса́єть.
46
и^деже червь иX не оу^мира'етъ, и^ ѓ%гнь не оу^гаса'етъ”
47
І а́ще о́ко твоє́ соблажня́єть тя, істкни́ є: до́бріє ті єсть со єди́нім о́ком вни́ти в Ца́рствіє Бо́жиє, не́же дві о́ці іму́щу вве́ржену би́ти в геє́нну о́гненную,
47
И$ а'ще ѓ%котвое съблажня'ет# т^я, и^ст#кни` е&. добрњ т^и е^сть съ е^ді'нњмъ ѓ%коM в#ни'ти в# црsтвїе бж~їе. неже дв^њ ѓ%цњ и^мђщђ в#ве'рженђ быти в# гее'ннђ ѓ%гненђю,
48
іді́же черв їх не умира́єть, і огнь не угаса́єть.
48
и^деже червь и^хъ не оу^мира'ет#, и^ ѓ^гнь не оу^гаса'ет#”
49
Всяк бо огне́м осоли́ться, і вся́ка же́ртва со́лію осоли́ться.
49
Всякъ б^о ѓ^гнеM ѓ^соли'тся. и^ вся'ка жертва со'лїю ѓ^соли'тся.
50
Добро́ соль: а́ще же соль не слана́ бу́деть, чим осоли́ться? Імі́йте соль в себі́, і мир імі́йте между́ собо́ю.
50
добро` соль. а^ще же соль не слана` бђ'детъ, чимъ ѓ^соли'тся; и^мᲇите соль в себњ. и^ ми'ръ и^мњите межDђ собою”
Глава 10
1
І отту́ду воста́в пре́йде в преді́ли Іуде́йськія, [чрез страну́ я́же] об он пол Іорда́на. І снидо́шася па́ки наро́ди к Нему́, і я́ко оби́чай імі́, па́ки уча́ше їх.
1
И эTтђ'дђ в#ставъ, пре'иде въ предњлы и^ю^деискыа, ѓ^б онᲆ полъ и^ѓ^рда'на. и^ снидо'шяся пакы наро'ди к немђ. и^ ја%ко ѓ^бы'чаи и^мњ`, па'кы оу^ча'ше и^хъ”
2
(Зач. 43) І присту́пльше фарисе́є вопроси́ша Єго́: а́ще досто́їть му́жу жену́ пусти́ти? Іскуша́юще Єго́.
2
И/ пристђ'пльше фарїсе'е, въпроси'шя е^го, а^ще достоитъ мђжђ женђ` пђсти'ти; и^скђшающе е^го”
3
Он же отвіща́в рече́ їм: что вам запові́да Моїсе́й?
3
ѓ^нᲆ же эTвњщавъ рече и^мᲆ. что вамъ заповњ'да мољ=сїи;
4
Они́ же рі́ша: Моїсе́й повелі́ кни́гу распу́стную написа́ти і пусти́ти.
4
ѓ^ни же рњш'я, моисїи повелњ кни'гђ распђстнђю написати, и^ пђстити.
5
І отвіща́в Ісу́с рече́ їм: по жестосе́рдію ва́шему написа́ вам за́повідь сію́;
5
и^ эTвᲇщавъ і^с~, рече и^мъ. по жестосрьдїю ва`шемђ написа` вамъ ꙁа'повњдь сїю.
6
от нача́ла же созда́нія му́жа і жену́ сотвори́л я єсть Бог;
6
эT ꙁача'ла же съꙁданїа, мђж'а и^ жен'ђ сътвориl я& е^сть б~ъ”
7
сего́ ра́ди оста́вить челові́к отця́ своєго́ і ма́тер
7
Сего ради ѓ^ста'витъ чл~кь эTц~а свое^го и^ мт~ре,
8
і приліпи́ться к жені́ своє́й, і бу́дета о́ба в плоть єди́ну; ті́мже уже́ ні́ста два, но плоть єди́на;
8
и^ прилњпи'т#ся к# женњ свое'й, и^ бђдђтъ ѓ^ба в# плоть е^ді'нђ” Тњмже оу^же нᲇ'ста дв^а, н^о плоть е^ді'на.
9
є́же у́бо Бог сочета́, челові́к да не разлуча́єть.
9
е^же оу^бо б~ъ съчета, чл~кь да не раꙁлђча'етъ”
10
І в дому́ па́ки ученици́ Єго́ о сем вопроси́ша Єго́.
10
И$ в домђ пакы оу^чн~цы е^го ѓ^ семъ въпроси'ша е^го,
11
І глаго́ла їм: (Зач. 44) і́же а́ще пу́стить жену́ свою́ і оже́ниться іно́ю, прелюби́ твори́ть на ню;
11
и^ гл~а и^мъ” И/же а^ще пђститъ женђ` свою`, и^ ѓ^женится и^ною, прелюбы` твори'тъ на ню”
12
і а́ще жена́ пу́стить му́жа [му́жа своєго́] і пося́гнеть за іно́го, прелюби́ твори́ть.
12
И$ а'ще жена` пђститъ м'ђжа, и^ поса'гнетъ ꙁа и^но'го, прелюбы твори'тъ”
13
І приноша́ху к Нему́ ді́ти, да ко́снеться їх; ученици́ же преща́ху принося́щим.
13
И$ приношя'хђ к# немђ дњти, да ко'снется и^хъ. оу^чн~цы же прњща'хђ принося'щимъ”
14
Ви́дів же Ісу́с негодова́ і рече́ їм: оста́віте діте́й приходи́ти ко Мні і не брані́те їм, таці́х бо єсть Ца́рствіє Бо́жиє;
14
Видњвъ же і^с~, негодова. и^ рече и^мъ, ѓ^ста'вите дњтїи приходити ко мнњ, и^ не брани'те и^мᲆ. тацXњ б^о е^сть црsтвїе бж~їе.
15
амі́нь глаго́лю вам: і́же а́ще не при́йметь Ца́рствія Бо́жия, я́ко отроча́, не і́мать вни́ти в не.
15
а^ми'нь гл~ю вамъ. и^же а'ще не прїимеT црsтвїа бж~їа ја%ко ѓтроча`, не и%мать вни'ти в н^е.
16
І об'є́м їх, возло́ж ру́ці на них, благословля́ше їх.
16
и^ ѓ^бье'мъ и^хъ, възло'жь рђцњ на нихъ блsвяше и^хъ”
17
(Зач. 45) І ісходя́щу Єму́ на путь, прите́к ні́кий і покло́нься на колі́ну Єму́, вопроша́ше Єго́: Учи́телю благи́й, что сотворю́, да живо́т ві́чний наслі́дствую?
17
И/ і^сходя'щђ е^мђ на пђть, притекъ нњ'кїи и^ покло'нся на колњнђ е^мђ, въпраша'ше е^го. оу^чт~лю бл~гыи, чт^о сотворю`, да животъ вњчныи наслDњствђю;
18
Ісу́с же рече́ єму́: что М'я глаго́леши бла́га? Нікто́же благ, то́кмо єди́н Бог.
18
і^с~ же рече е^мђ. что м^я гл~еши бл~га; никтоже бл~гъ, то'кмо е^ді'нъ б~ъ.
19
За́повіді ві́си: не прелюби́ сотвори́ши, не уби́й, не укра́ди, не лжесвиді́тельствуй, не оби́ди, чти отця́ твоєго́ і ма́тер.
19
ꙁаповњди вњси`; не прелюбы сотвори'ши, не оу^б'їи, не оу^кради, не лжесвњ'дњтельствђи, не ѓ^би'ди. чти` эTц~а твое^го и^ мт~ре”
20
Он же отвіща́в рече́ Єму́: Учи́телю, сія́ вся сохрани́х от ю́ности моєя́.
20
ѓ%н же эTвњщавъ рече е^мђ. оу^чт~лю, сїа вс^я съхранихъ эT ю'ности моеа`”
21
Ісу́с же воззрі́в нань, возлюби́ єго́ і рече́ єму́: єди́наго єси́ не доконча́л: іди́, єли́ка і́маши, прода́ждь і даждь ни́щим, і імі́ти і́маши сокро́вище на небесі́; і прийди́ [і] ходи́ вслід Мене́, взем крест.
21
І$с~ же възрњвъ нань, воꙁлюби` е^го, и^ рече е^мђ. е^ді'ного е^си не докончалᲆ. и^ди, е^ли'ка и%маши прода'ждь, и^ да'ждь ни'щимъ, и^ і^мњти и%маши съкро'вище на нб~си. и^ прїиди` и^ ходи в# слDњ мене` вземъ крестъ”
22
Он же дряхл бив о словесі́ [о словесі́ сем], оти́де скорб'я́, бі бо імі́я стяжа́нія мно́га.
22
ѓ%н же дряхлъ быв# ѓ^ словеси`, эTи^де скорбя`, бᲇ б^о и^мњ'а стяжанїя мно'га.
23
І воззрі́в Ісу́с глаго́ла ученико́м Свої́м: (Зач. 46) ка́ко неудо́б іму́щії бога́тство в Ца́рствіє Бо́жиє вни́дуть.
23
и^ възрњвъ і^с~. гл~а оу^чн~комъ своимъ” Ка'ко неоу^до'бь и^мђщеи` богатьство в црsтвїе бж~їе вни'дђтъ.
24
Ученици́ же ужаса́хуся о словесі́х Єго́. Ісу́с же па́ки отвіща́в глаго́ла їм: ча́да, ка́ко неудо́б упова́ющим на бога́тство в Ца́рствіє Бо́жиє вни́ти!
24
оу^чн~цы же оу^жаса'хђся ѓ^ словесњхъ е^го” І$с~ же па'кы эTвњщавъ гл~а и^мъ. чя'да, ка'ко неоу^до'бь оу^пова'ющимъ на богатьство, в# црsтвїе бж~їе вни'ти.
25
Удо́біє бо єсть вельбу́ду сквозі́ іглині́ у́ші пройти́, не́же бога́ту в Ца́рствіє Бо́жиє вни́ти.
25
оу^до'бње б^о е^сть вльбђ'дђ сквоꙁњ и^глинњ оу^ши проити`, неже богатђ в# црsтвїе бж~їе вни'ти”
26
Они́ же і́злиха дивля́хуся, глаго́люще к себі́: то кто мо́жеть спасе́н би́ти?
26
ѓ^ни же и^ꙁли'ха дивля'хђся, гл~юще к# себњ, т^о кт^о мо'жеT сп~се'нъ бы'ти;
27
Воззрі́в же на них Ісу́с глаго́ла: у челові́к невозмо́жно, но не у Бо́га, вся бо возмо́жна суть у Бо́га.
27
въꙁрњв же на ниX і^с~, гл~а. эT чл~къ невъꙁможно, н^о не эT б~а. вся б^о въꙁможна сђть эT б~а”
28
Нача́т же Петр глаго́лати Єму́: се, ми оста́вихом вся і вслід Тебе́ ідо́хом.
28
Нача'т же петръ гл~ати е^мђ. се^ м^ы ѓ^ста'вихомъ вс^я, и^ в# слDњ тебе и^до'хомъ”
29
Отвіща́в же Ісу́с рече́: амі́нь глаго́лю вам: нікто́же єсть, і́же оста́вил єсть дом, іли́ бра́тію, іли́ сестри́, іли́ отця́, іли́ ма́тер, іли́ жену́, іли́ ча́да, іли́ се́ла, Мене́ ра́ди і Єва́нгелія ра́ди;
29
эTвњщав же і^с~, рече. а^ми'нь гл~ю вамъ. никтоже е^сть и^же ѓ^сᲄа'вилъ е^сть домъ, и^ли братїю, и^ли сестры`, и^ли эTц~а, и^ли мт~ре, и^ли женђ`, и^ли чяда, и^ли се'ла, мене ради, и^ е^љhлїа,
30
а́ще не при́йметь стори́цею ни́ні во вре́м'я сіє́, домо́в, і бра́тій, і сестр, і отця́, і ма́тере, і чад, і сел, во ізгна́нії, і в вік гряду́щий живо́т ві́чний;
30
а^ще не прїиметъ стори'цею, нн~њ' въ время с^е, домоv, и^ братїя и^ сестръ, и^ эTц~я и^ мт~ре и^ чядъ, и^ селъ, по и^ꙁгна'нїи. и въ вњкъ гряд'ђщїи животъ вњчныи”
31
мно́зі же бу́дуть пе́рвії послі́дні, і послі́днії пе́рві.
31
Мно'ѕи же бђ'дђт# прьвїи, послDњ'ни, и^ послDњнїи, прь'ви”
32
Бя́ху же на путі́, восходя́ще во Ієрусали́м; і бі варя́я їх Ісу́с, і ужаса́хуся, і вслід іду́ще, боя́хуся. (Зач. 47) І поє́м па́ки обана́десять, нача́т їм глаго́лати, я́же хотя́ху Єму́ би́ти;
32
Бњхђ же на пђти въсходя'ще въ і^е^рлsи'мъ, и^ б^њ варяа и^хъ і^с~. и^ оу^жаса'хђся, и^ в# слDњ и^дђще боа'хђся” И/ пое^мъ па'кы ѓ^банадесяте, начаT и^мъ гл~ати ја%же хотяхђ е^мђ быти.
33
я́ко, се, восхо́дим во Ієрусали́м, і Син Челові́чеський пре́дан бу́деть архієре́йом і кни́жником, і осу́дять Єго́ на смерть, і предадя́ть Єго́ язи́ком;
33
ја%ко с^е въсхо'димъ въ і^е^рлsи'мъ, и^ сн~ь члчsкїи пре'данъ бђ'детъ а^рхїереѓ^мъ и^ кни'жникомъ, и^ ѓ^сђ'дятъ е^го на смр~ть, и^ предадятъ е^го ја%ѕы'ком#,
34
і поруга́ються Єму́, і уя́звять Єго́, і оплю́ють Єго́, і убію́ть Єго́; і в тре́тій день воскре́снеть.
34
и^ порђгаются е^мђ, и^ оу^я'ꙁвятъ е^го, и^ ѓ^плю'ютъ е^го, и^ оу^бїюT е^го. и^ третїи дн~ь въскрsнетъ”
35
І пред Него́ прийдо́ста Іа́ков і Іоа́нн, си́на Зеведе́єва, глаго́люща: Учи́телю, хо́щева, да, є́же а́ще про́сива, сотвори́ши на́ма.
35
И$ преD ниM прїидо'ста, и^і^а'ковъ и^ і^ѓ^а'нъ, сн~а ꙁеведе'ѓва, гл~юща. оу^чт~лю, хо'щевњ, да е^же а^ще про'сивњ, сътвори'ши на'ма”
36
Он же рече́ ї́ма: что хо́щета, да сотворю́ ва́ма?
36
ѓ%н же рече и%ма, чт^о хо'щета да сътворю` ва'ма;
37
О́на же рі́ста Єму́: даждь нам, да єди́н о десну́ю Тебе́ і єди́н о шу́юю Тебе́ ся́дева во сла́ві Твоє́й.
37
ѓ^на же рњ'ста е^мђ. дажDь намъ да е^ді'нъ ѓ^деснђю тебе и^ е^ді'нъ ѓ^шђюю тебе` ся'девњ в# сла'вњ твое'й”
38
Ісу́с же рече́ ї́ма: не ві́ста, чесо́ про́сита; мо́жета ли пи́ти ча́шу, ю́же Аз пію́, і креще́нієм, і́мже Аз креща́юся, крести́тися?
38
І$с~ же реq и^ма, не вњ'ста чесо про'сита. мо'жета ли пи'ти чашђ ю&же а^ꙁъ пїю, и^ кр~ще'нїеM и'мже а^ꙁъ крsща'юся крsти'тися;
39
О́на же рі́ста Єму́: мо́жева. Ісу́с же рече́ ї́ма: ча́шу у́бо, ю́же Аз пію́, іспіє́та, і креще́нієм, і́мже Аз креща́юся, крести́тася;
39
ѓ^на же рњста е^мђ, мо'жевњ” І$с~ же рече и'ма. чашђ оу^бо ю&же а'ꙁᲆ пїю и^спїе'та. и^ кр~щенїемъ, и'мже а^ꙁъ креща'юся крsти'тася.
40
а є́же сі́сти о десну́ю Мене́ і о шу́юю, ність Мні да́ти, но ї́мже угото́вано єсть.
40
а^ е^же сњ'сти ѓ^деснђю' мене, и^ ѓ^шђю'ю, нњсть мн^њ дати, н^о и%мже оу^гото'вано е^сть”
41
І сли́шавше де́сять, нача́ша негодова́ти о Іа́кові і Іоа́нні.
41
И слы'шавше де'сять, нача'шя негодовати ѓ^ і^а'ковњ и^ і^ѓ^а'ннᲇ”
42
Ісу́с же призва́в їх, глаго́ла їм: ві́сте, я́ко мня́щіїся владі́ти язи́ки, соодоліва́ють їм, і вели́ції їх облада́ють ї́ми;
42
І$с~ же призва'въ и^хъ, гл~а и^мъ” Вњ'сте, ја^ко мня'щеи`ся владати ја%ѕы'кы, сᲆѓ^долњва'ютъ и^мъ. и^ вели'цїи и^хъ, ѓ^бладаютъ и'ми”
43
не та́ко же бу́деть в вас: но і́же а́ще хо́щеть в вас вя́щший би́ти, да бу́деть вам слуга́;
43
Не та'коже бђ'деT в# васъ. н^о и^же а^ще хо'щетъ в# васъ вящшїи быти, да бђд'етъ ваM слђга`.
44
і і́же а́ще хо́щеть в вас би́ти ста́рій, да бу́деть всім раб;
44
и^ і^же а'ще хо'щеT в# васъ быти старњи, да бђ'детъ всњмъ рабъ”
45
і́бо Син Челові́ч не при́йде, да послу́жать Єму́, но да послу́жить і дасть ду́шу Свою́ ізбавле́ніє за мно́гі.
45
И$бо и^ сн~ъ чл~чь не прїиде да послђж'атъ е^мђ, но да послђж'итъ, и^ дати дш~ђ свою и^ꙁ#бавленїе ꙁа мно'гы”
46
(Зач. 48) І прийдо́ша во Ієрихо́н. І ісходя́щу Єму́ от Ієрихо́на, і ученико́м Єго́, і наро́ду мно́гу, син Тиме́йов Варти́мей, сліпи́й, сідя́ше при путі́, прося́.
46
И$ прїидо'шя въ і^е^рїхо'нᲆ. и^ і^сходя'щђ е^мђ эT і^е^рїхо'на, и^ оу^чн~комъ е^го, и^ наро'дђ многђ. сн~ь тимеѓ^въ, варᲄиме'и слњпыи, сњдя'ше при пђти` прося.
47
І сли́шав, я́ко Ісу́с Назоряни́н єсть, нача́т зва́ти і глаго́лати: Си́не Дави́дов Ісу́се, поми́луй м'я.
47
и^ слы'шавъ ја%ко і^с~ назаряни'нъ е^сть, начатъ ꙁва'ти и^ гл~ати. сн~е дввDъ і^с~е поми'лђи м^я.
48
І преща́ху єму́ мно́зі, да умолчи́ть, он же мно́жає па́че зва́ше: Си́не Дави́дов, поми́луй м'я.
48
и^ прњщахђ е^мђ мно'ѕи, да оу^млъчи'тъ” ѓ^нᲆ же мно'жае паче ꙁваше, сн~ђ дввDъ, поми'лђи м^я”
49
І став Ісу́с, рече́ єго́ возгласи́ти. І возгласи́ша сліпця́, глаго́люще єму́: дерза́й, воста́ни, зове́ть тя.
49
И$ ставъ і^с~, рече е^го въꙁгласи'ти. и^ въꙁ#гласи'шя слњп#ца, гл~юще е^мђ. дръꙁа'й, в#ъстани, ꙁоветь т^я”
50
Он же отве́рг ри́зи своя́, воста́в при́йде ко Ісу́сові.
50
ѓ%н же эTвр'ьгъ ри'ѕы своя в#ътавъ прїиде къ і^с~ови”
51
І отвіща́в глаго́ла єму́ Ісу́с: что хо́щеши, да сотворю́ тебі́? Сліпи́й же глаго́ла Єму́: учи́телю, да прозрю́.
51
И$ эTвњщавъ гл~а е^мђ і^с~, чт^о хо'щеши да сътворю тебњ; слњпы'и же гл~а е^мђ. оу^чи'телю, да прозрю”
52
Ісу́с же рече́ єму́: іди́: ві́ра твоя́ спасе́ тя. І а́біє прозрі́ і по Ісу́сі і́де в путь.
52
І$с~ же рече е^мђ. и^ди`, вњра твоа` сп~се т^я. и^ а'бїе зпрорZњ, и^ по і^с~њ и^де в# пђть”
Глава 11
1
(Зач. 49) І єгда́ прибли́жи[ша]ся во Ієрусали́м, в Вифсфагі́ю і Вифа́нію, к горі́ Єлео́нстій, посла́ два от учени́к Свої́х
1
И е^гда` прибли'жишяся въ і^е'рлsи'мъ, въ виџсфагі'ю и^ виџанїю к# горњ е^леѓ'ньстњи, посла` дв^а эT оу^чн~къ свои^х#,
2
і глаго́ла ї́ма: іді́та в весь, я́же єсть пря́мо ва́ма; і а́біє входя́ща в ню, обря́щета жреб'я́ прив'я́зано, на не́же нікто́же от челові́к всі́де; отрі́шша є, приведі́та;
2
и^ гл~а и^мъ. и^дњта в# весь јаже есть прямо ва'ма, и^ а'бїе входя'ща в н^ю, ѓ^бря'щете жрњ'бя привя'ꙁано, на не'же никтоже эT чл~къ всњде, эTрњш#ша е&, приведњта.
3
і а́ще кто ва́ма рече́ть: что твори́та сіє́? Рци́та, я́ко Госпо́дь тре́буєть є; і а́біє по́слеть є сі́мо.
3
и^ а'ще кт^о ва'ма речетᲆ, чт^отвори'та с^е; рцњта, ја%ко г~ь требђе'тъ е&, и^ а'бїе по'слетъ е& сњмо”
4
Ідо́ста же, і обріто́ста жреб'я́ прив'я́зано при две́рех вні на распу́тії, і отріши́ста є.
4
И$до'ста же, и^ ѓ^брњто'ста жрњбя привя'зано при дверехъ вн^њ на распђтїи. и^ эTрњши'ста е&”
5
І ні́ції от стоя́щих ту глаго́лаху ї́ма: что ді́єта отріша́юща жреб'я́?
5
И$ нњцїи эT стоя'щихъ т^ђ, гл~ахђ и^мъ. чт^о дњ'ета эTрњшающа жрњбя;
6
О́на же рі́ста їм, я́коже запові́да ї́ма Ісу́с, і оста́виша я.
6
ѓ^на же рњста и^мъ, ја%коже заповњ'да и^ма і^с~, и^ ѓ^ста'виша я&”
7
І приведо́ста жреб'я́ ко Ісу́сові, і возложи́ша на не ри́зи своя́, і всі́де на не.
7
И$ приведо'ста жрњбя къ і^с~ови, и^ възложи'шя на не ри'ѕы своя`, и^ всњ'де на не”
8
Мно́зі же ри́зи своя́ постла́ша по путі́; друзі́ї же ва́їя рі́заху от дре́вія і постила́ху по путі́.
8
Мно'ѕи же ри'ѕы своя постла'шя по пђти. дрђѕїи же ва'іе рњꙁахђ эT дре'вїа, и^ постила'хђ по пђти”
9
І предходя́щії і вслід гряду́щії вопія́ху, глаго́люще: оса́нна, благослове́н Гряди́й во і́м'я Госпо́днє!
9
И$ предходящеи`, и^ в# слњдъ грядђщеи`, въпїа'хђ, гл~юще. ѓ^са'нна, блsвенъ грядыи` въ и^мя гн~е,
10
Благослове́нно гряду́щеє Ца́рство во і́м'я Го́спода отця́ на́шего Дави́да! Оса́нна в ви́шніх!
10
блsвено грядђщее црsтво въ и^мя гн~е, эTц~а нашего дв~да. ѓ^са'нна в# вы'шънихъ”
11
(Зач. 50) І вни́де во Ієрусали́м Ісу́с і в це́рков; і согля́дав вся, по́зді уже́ су́щу часу́, ізи́де в Вифа́нію со обімана́десяте.
11
І$ вни'де въ і^ерsлимъ і^с~, и^ в# цр~ковъ. и^ съгля'давъ вс^я, поздњ оу^же сђщђ часђ, и^ꙁыде в#ъ виџанїю, съ ѓ^бњмана'десяте”
12
І нау́тріє ізше́дшим їм от Вифа́нії, взалка́;
12
И$ на оу^трїа и^ꙁшеDшемᲆ и^мъ эT виџанїа, вꙁал#ка.
13
і ви́дів смоко́вницю іздале́ча, іму́щу ли́ствіє, при́йде, а́ще у́бо что обря́щеть на ней; і прише́д к ней, нічесо́же обрі́те, то́кмо ли́ствіє; не у бо бі вре́м'я смо́квам.
13
и^ видњвъ смоковницђ и^ꙁдалече и^мђщђ листᲆвїе, прїиде, а^ще оу^бо что ѓ^бря'щеT на неи. и^ пришеD к неи, и^ ничесоже ѓ^брњте, токмо листвїе. не оуO бо^ б^њ вре'мя смоквамъ”
14
І отвіща́в Ісу́с рече́ єй: да не ктому́ от тебе́ во ві́ки нікто́же плода́ сність. І сли́шаху ученици́ Єго́.
14
и^ эTвњщавъ і^с~, рече е'й. да не ктомђ эT тебе въ' вњкы никтоже плода снᲇсть” И$ слы'шахђ оу^чн~цы е^го”
15
І прийдо́ша (па́ки) во Ієрусали́м. І вшед Ісу́с в це́рков, нача́т ізгони́ти продаю́щия і купу́ющия в це́ркві; і трапе́зи торжнико́м і сіда́лища продаю́щих го́луби іспрове́рже;
15
И$ пр^їидо'шя пакы въ і^ерлsи'мъ” И вшедъ і^с~ в# цр~ковь, начаT и^ꙁгони'ти продаю'щая и^ кђпђ'ющая в#ъ цр~кви, и^ трапе'ѕы тръжником#, и^ сњдалищя продаю`щихъ го'лђби, и^спроврьже.
16
і не дая́ше, да кто мимонесе́ть сосу́д сквозі́ це́рков.
16
и^ не даа'ше да кт^о мимонесетъ сосђдъ сквоꙁњ цр~ковь”
17
І уча́ше, глаго́ля їм: ність ли пи́сано, я́ко храм Мой храм моли́тви нарече́ться всім язи́ком? Ви же сотвори́сте єго́ верте́п разбо́йником.
17
И$ оу^чаше гл~я и^мъ. нњ'сть л^и пи'сано, ја%ко хра'мъ мои, хра'мъ мл~твњ наречется всњмъ ја^ѕыкомъ; вы же сᲆтвори'сте е^го врьте'пъ раꙁбо'иникоM”
18
І сли́шаша кни́жници і архієре́є, і іска́ху, ка́ко Єго́ погуб'я́ть; боя́хубося Єго́, я́ко весь наро́д дивля́шеся о уче́нії Єго́.
18
И$ слы'шашя кни'жницы і^ а^рхїере'е, и^ и^ска'хђ, како е^го погђбятъ. боя'хђ бо ся е^го. ја^ко весь нароD дивляшеся ѓ^ оу^че'нїи е'го”
19
І я́ко по́зді бисть, ісхожда́ше вон із гра́да.
19
И$ ја%ко по'ꙁдњ бысть, и^схожDаше вонъ и^ꙁ града”
20
І у́тро мимоходя́ще, ви́діша смоко́вницю ізсо́хшу із коре́нія.
20
И оу^тро мимоходя'ще, видњша смоковницђ, и^с#со'хшђ и^с коренїа”
21
І воспом'яну́в Петр глаго́ла Єму́: Равві́, виждь, смоко́вниця, ю́же прокля́л єси́, у́сше.
21
И$ в#спомянђвъ петръ, гл~а е^мђ. ра'вви, ви'ждь смоко'вницђ ю^же проклятъ, оу%сше”
22
І отвіща́в Ісу́с глаго́ла їм:
22
И$ эTвњщавъ і^с~ гл~а и^мъ”
23
(Зач. 51) імі́йте ві́ру Бо́жию; амі́нь бо глаго́лю вам, я́ко, і́же а́ще рече́ть горі́ сей: дви́гнися і ве́рзися в мо́ре, і не разми́слить в се́рдці своє́м, но ві́ру і́меть, я́ко є́же глаго́леть, бива́єть, — бу́деть єму́, є́же а́ще рече́ть;
23
І$мњ'ите вњрђ бж~їю. а^ми'нь б^о гл~ю вамъ, ја%ко и^же а^ще речетъ горњ се'и, дви'гнися и^ в#ве'рзися в# море, и^ не раꙁ#мы'слитъ в# срDцы свое^мъ, н^о вњрђ и^метъ, ја%ко е^же гл~етᲆ, быва'етъ. бђ'детъ е^мђ е^же а'ще реqтъ”
24
сего́ ра́ди глаго́лю вам: вся, єли́ка а́ще моля́щеся про́сите, ві́руйте, я́ко приє́млете, — і бу́деть вам;
24
Сего ради гл~ю вамъ, вс^я е^ли'ка а^ще моля'щеся про'сите, вњрђите ја%ко прїе'млете, и^ бђ'детъ вамъ”
25
і єгда́ стоїте́ моля́щеся, отпуща́йте, а́ще что і́мате на кого́, да і Оте́ць ваш, І́же єсть на небесі́х, отпу́стить вам согріше́нія ва́ша;
25
И$ е^гда стоите` моля'щеся, эTпђща'ите а^ще чт^о и%мате на кого, да и^ эTц~ь ва'ш# и^же е^сть на нб~сехъ, эTпђ'ститъ ваM съгрњше'нїя ва'шя”
26
а́ще ли же ви не отпуща́єте, ні Оте́ць ваш, І́же єсть на небесі́х, отпу́стить вам согріше́ній ва́ших.
26
Аще ли же в^ы не эTпђщя'ете, ни эTц~ь вашъ и^же е^сть на нб~сехъ, эTпђститъ вамъ съгрњше'нїи вашихъ”
27
(Зач. 52) І прийдо́ша па́ки во Ієрусали́м. І в це́ркві ходя́щу Єму́, прийдо́ша к Нему́ архієре́є, і кни́жници, і ста́рці
27
І$ прїдо'шя паки въ і^ерsли'мᲆ, и^ в# цр~ькви ходя'щђ е^мђ, прїидо'ша к немђ, а^рхїере'е и^ кни'жницы и^ ста'рцы.
28
і глаго́лаша Єму́: ко́єю о́бластію сія́ твори́ши? І кто Ті о́бласть сію́ даде́, да сія́ твори́ши?
28
и^ гл~ашя е^мђ, коею` ѓ%бластїю сїа ᲄвори'ши; и^ кт^от^и ѓ%бласть сїю даст#, да сїа твори'ши;
29
Ісу́с же отвіща́в рече́ їм: вопрошу́ ви і Аз словесе́ єди́наго, і отвіща́йте Мі: і реку́ вам, ко́єю о́бластію сія́ творю́;
29
і^с~ же эTвњщавъ, рече и^мъ. въпрошђ` в^ы и^ а^ꙁъ сло'во е^ді'но, и^ эTвњщаите м^и, и^ рекђ` вамъ коею` ѓ%бластїю сїа творю`”
30
креще́ніє Іоа́нново с небесе́ ли бі, іли́ от челові́к? Отвіща́йте Мі.
30
Кр~ще'нїе і^ѓ^а'нново, с# нб~се ли б^њ, и^ли эT чл~къ; эTвњща'ите м^и”
31
І ми́сляху в себі́, глаго́люще: а́ще рече́м, с небесе́, рече́ть: почто́ у́бо не ві́ровасте єму́?
31
И$ мы'шляхђ к# себᲇ гл~юще. а%ще речемъ, с# нб~се, речеT, почто оу^бо не вњ'ровасте е^мђ;
32
Но а́ще рече́м, от челові́к: боя́хуся люді́й, всі бо імі́яху Іоа́нна, я́ко воі́стину проро́к бі.
32
н^о а^ще речемъ, эT чл~къ, боя'хђся людїи. вси` б^о и^мњ'ахђ і^ѓ^а'нна ја%ко въи'стинђ пррoкъ б^њ”
33
І отвіща́вше глаго́лаша Ісу́сові: не ві́ми. І отвіща́в Ісу́с глаго́ла їм: ні Аз глаго́лю вам, ко́єю о́бластію сія́ творю́.
33
И эTвњща'вше гл~ашя, не вњмы” И$ эTвњщавъ і^с~, гл~а и^мъ. ни^ а^ꙁъ гл~ю вамъ коею` ѓ%бластїю сїа творю`”
Глава 12
1
(Зач. 53) І нача́т їм в при́тчах глаго́лати: виногра́д насади́ челові́к, і огради́ опло́том, і іскопа́ точи́ло, і созда́ столп, і предаде́ єго́ тяжа́телем [ді́лателем], і оти́де.
1
И нача'тъ и^мъ в# при'тчяхъ гл~ати. виногра'дъ насади чл~къ, и^ ѓ^гради ѓ^пло'том#, і^ и^скопа` точи'ло, и^ създа` сто'лпъ, и^ предастъ е^готяжа'телемъ, и^ эTи^де.
2
І посла́ к тяжа́телем во вре́м'я раба́, да от тяжа́тель при́йметь от плода́ виногра́да;
2
и^ посла` к тяжа'те лемъ въ' время, раба`, да эT тяжа'тель прїиметъ эT плода виногра'да”
3
они́ же є́мше єго́ би́ша і отосла́ша тща.
3
ѓ^ни же еMше е^го, би'ша, и^ посла'шя тощь”
4
І па́ки посла́ к ним друга́го раба́; і того́ ка́менієм би́вше, проби́ша главу́ єму́ і посла́ша безче́стна.
4
И$ пакы посла` к нимъ дрђгїи рабъ, и^ того` ка'менїеM би'вше, проби'шя главђ` е^мђ`, и^ послашя бесче'стенъ.
5
І па́ки іно́го посла́, і того́ уби́ша; і мно́гі і́ни, о́ви у́бо бію́ще, о́ви же убива́юще.
5
и^ па'кы и^но'го посла`, и^ того оу^би'ша, и^ мно'гы и%ны, ѓ%вы оу^бо бїюще, ѓ%вы же оу^бива'юще”
6
Єще́ у́бо єди́наго си́на імі́ возлю́бленнаго своєго́, посла́ і того́ к ним посліди́, глаго́ля, я́ко усрам'я́ться си́на моєго́.
6
Є$ще оу^бо е^ді'ного сн~а и^мњ възлю'бленнаго свое^го, посла` и^ ᲄого к ниM послDњ гл~я. ја^ко оу^срамя'тся сн~а мое^го”
7
О́ні же тяжа́теле рі́ша к себі́: я́ко сей єсть наслі́дник, прийді́те, убіє́м єго́, і на́ше бу́деть наслі́дствіє.
7
ѓ^ни же тяжа'теле рњшя к# себњ, ја^ко се'и е^сть наслњдник#, прїидњте оу^бїемъ е^го, и^ на'ше бђдетъ наслDњ'ствїе.
8
І є́мше єго́ уби́ша і ізверго́ша єго́ вон із виногра́да.
8
и^ е'мше е^го оу^би'шя, и^ и^зверъг'ошя вонъ и^з виногра'да”
9
Что у́бо сотвори́ть госпо́дь виногра́да? При́йдеть і погуби́ть тяжа́телі і дасть виногра́д іні́м.
9
Что оу^бо сътвори'тъ г~ь виногра'да; прїидетъ и^ погђбитъ тяжа'теля, и^ дастъ винограD и^нњмъ”
10
Ні Писа́нія ли сего́ чли єсте́: ка́мень, єго́же не в ряду́ сотвори́ша зи́ждущії, сей бисть во главу́ у́гла:
10
н^и писа'нїа ли сего чл^и е^сте; ка'мень, е^гоже не в рядђ сътвори'шя ѕи'жDђщеи`, се'й бысть въ главђ` ю%глђ,
11
от Го́спода бисть сіє́, і єсть ди́вно во о́чію на́шею?
11
эT г~а быs с^и, и^ е^сть ди'вна въ ѓ^чїю на'шею”
12
І іска́ху Єго́ я́ти, і убоя́шася наро́да, разумі́ша бо, я́ко к ним при́тчу рече́; і оста́вльше Єго́ отидо́ша.
12
І$ и^ска'хђ е^го ја%ти, и^ оу^боа'шяся наро'да” Раꙁђмњшя б^о, ја^ко к нимъ при'тчю рече. и^ ѓ^ста'вльше е^го эTи^до'шя”
13
(Зач. 54) І посла́ша к Нему́ ні́кія от фарисе́й і іродіа́н, да Єго́ обольстя́ть сло́вом.
13
І$ посла'шя к# немђ нњ'кїа эT фарисе'и, и і^родїя'нъ, да е^го ѓ^бльстятъ сло'вомъ.
14
Они́ же прише́дше глаго́лаша Єму́: Учи́телю, ві́ми, я́ко і́стинен єси́ і не ради́ши ні о ко́мже: не зри́ши бо на лице́ челові́ков, но воі́стину путі́ Бо́жию учи́ши; досто́їть ли кинсо́н ке́сареві да́ти, іли́ ні? Да́ми ли, іли́ не да́ми?
14
ѓ^ни же пришеDше, гл~ашя е^мђ. оу^чт~лю, вњмы ја%ко и'стинен# е^си, и^ не ради'ши ни ѓ^ ко'мже. не зри'ши б^о на лице` чл~комъ, н^о въи'стинђ пђти бж~їю оу^чиши. досто'итъ л^и кинсо'нъ кесареви дати, и^ли н^и; да'мы ли, и^ли не да'мы;
15
Он же ві́дий їх лицемі́ріє, рече́ їм: что М'я іскуша́єте? Принесі́те Мі пі́нязь, да ви́жу.
15
ѓ%н же вњды иX лицемњ'рїе, рече и^мъ. что` мя и^скђшя'ете; принесњте м^и пњняꙁь да ви'жDђ.
16
Они́ же принесо́ша. І глаго́ла їм: чий о́браз сій і написа́ніє? Они́ же рі́ша Єму́: ке́сарев.
16
ѓ^ни же принесо'шя. и^ гл~а иM, чїи ѓ%браꙁъ сїи, и^ наDписа'нїе; ѓ^ни' же рњшя е^мђ, кесаре'вᲆ.
17
І отвіща́в Ісу́с рече́ їм: воздаді́те ке́сарева ке́сареві і Бо́жия Бо́гові. І чуди́шася о Нем.
17
и^ эTвњщав# і^с~, рече и^мъ. въꙁDади'те кесаре'ва, кесаре'ви, и^ бж~їа бв~и. и^ чюди'шяся ѓ^ немъ”
18
(Зач. 55) І прийдо́ша саддуке́є к Нему́, і́же глаго́лють воскресе́нію не би́ти; і вопроси́ша Єго́, глаго́люще:
18
И$ прїидо'ша саDдђке'е к нем'ђ, и^же гл~юT въскрsнїю не быти, и^ въпроси'шя е^го гл~юще.
19
Учи́телю, Моїсе́й написа́ нам, я́ко а́ще кому́ брат у́мреть і оста́вить жену́, а чад не оста́вить, да по́йметь брат єго́ жену́ єго́ і воскреси́ть сі́м'я бра́ту своєму́.
19
оу^чт~лю, мољ=сїи написа` намъ, ја^ко а^ще комђ братъ оу^мреT, и^ ѓ^ста'витъ жен'ђ, а^ чядъ не ѓ^ста'витъ. да по'иметъ братъ е^го женђ е^го, и^ въскрsсиT сњмя бра'тђ свое^мђ.
20
Седьм бра́тій бі: і пе́рвий поя́т жену́ і умира́я не оста́ви сі́мене;
20
сеDмь бра'тїи б^њ, и^ пе'рвыи поя'тъ женђ, и^ оу^мира'а не ѓ^ста'ви сњмене”
21
і втори́й поя́т ю і у́мре, і ні той оста́ви сі́мене; і тре́тій та́кожде;
21
И$ вторыи поя'тъ ю&, и^ оу^мре, и^ ни то'и ѓ^ста'ви сњмене” И$ тре'тїи такоже.
22
і поя́ша ю седьм і не оста́виша сі́мене; посліди́ же всіх у́мре і жена́.
22
и^ поя'шя ю& сеDмь, и^ не ѓ^ста'вишя сњмене. послDњ же всњхъ оу%мре и^ жена.
23
В воскресе́ніє у́бо, єгда́ воскре́снуть, кото́рому їх бу́деть жена́? Седьм бо імі́ша ю жену́.
23
в# въскр~се'нїе оу^бо е^гDа въскрsнTђ, кото'ромђ и^хъ бђдетъ жена`; сеDмь б^о и^мњша ю& женђ`”
24
І отвіща́в Ісу́с рече́ їм: не сего́ ли ра́ди прельща́єтеся, не ві́дуще Писа́нія, ні си́ли Бо́жия?
24
И$ эTвᲇщавъ і^с~, рече и^мъ. не сего ли ради прелща'етеся, не вњдяще писа'нїя, ни си'лы бж~їа;
25
Єгда́ бо із ме́ртвих воскре́снуть, ні же́няться, ні посяга́ють, но суть я́ко а́нгели на небесі́х;
25
е^гда б^о и^ꙁ мр~твыхъ въскре'снђтъ, ни же'няTся, ни посага'юT” н^о сђть ја%ко а'гг~ли на нб~сехъ”
26
о ме́ртвих же, я́ко востаю́ть, ні́сте ли чли в кни́гах Моїсе́йових, при купині́ я́ко рече́ єму́ Бог, глаго́ля: Аз Бог Авраа́мов, і Бог Ісаа́ков, і Бог Іа́ковль?
26
ѓ^ мрътвых же ја^ко въста'ютъ, нњ'сте ли чл^и в кни'гахъ мољ=се'ѓ^вњхъ, при кђпинњ ја%ко рече емђ б~ъ гл~я; а^ꙁъ б~ъ а^враа'мовъ, и^ б~ъ и^саа'ковъ, и^ б~ъ і^а'ковль,
27
Ність Бог ме́ртвих, но Бог живи́х; ви у́бо мно́го прельща́єтеся.
27
нњсть б~ъ мр~твыхъ, н^о б~ъ живыхъ; Вы^ оу^бо мно'ѕи прелща'етеся”
28
(Зач. 56) І присту́пль єди́н от кни́жник, сли́шав їх стяза́ющихся і ви́дів, я́ко до́брі отвіща́ їм, вопроси́ Єго́: ка́я єсть пе́рвая всіх за́повідій?
28
І$ пристђп'ль е^ді'нъ эT книжникъ, слы'шавъ и^хъ стяза'ющяся, и^ видњвᲆ ја%ко до'брњ эTвњща` и^м#, въпроси` е^го, каа` е^сть пр'ьваа всњхъ ꙁа'повњдїи;
29
Ісу́с же отвіща́ єму́: я́ко пе́рвійши всіх за́повідій: сли́ши, Ізра́їлю, Госпо́дь Бог ваш Госпо́дь єди́н єсть;
29
і^с~ же эTвњща е^мђ. ја%ко пр'ьвњиши всXњ ꙁа'повњдїи, слы'ши і^ил~ю. г~ь бг~ъ вашъ, г~ь е^ді'нъ е^сть”
30
і возлю́биши Го́спода Бо́га твоєго́ всім се́рдцем твої́м, і все́ю душе́ю твоє́ю, і всім умо́м твої́м, і все́ю крі́постію твоє́ю, — сія́ єсть пе́рвая за́повідь.
30
И$ възлю'биши г~а б~а твое^го всњмъ срDцемъ твоиM, и^ всею дш~ею` твоею`, и^ всњмъ оу^мо'мᲆ твои^мъ, и^ всею` крњ'постїю твоею`. сїа е^сть пр'ьваа ꙁа'повᲇдь”
31
І втора́я подо́бна єй: возлю́биши бли́жняго своєго́, я́ко сам себе́. Бо́льшая сею́ і́на за́повідь ність.
31
И$ втора'а подобна е'й. въꙁлю'биши бли'жняго свое^го ја^ко самъ себе`” Бо'лши сею` и'на ꙁа'повњдь нњсть”
32
І рече́ Єму́ кни́жник: до́брі, Учи́телю, воі́стину рекл єси́, я́ко єди́н єсть Бог, і ність ін ра́зві Єго́;
32
И$ рече е^мђ кни'ж#никъ. до'брњ оу^чи'телю въи'стинђ рече, ја%ко е^ді'нъ е^сть б~ъ и^ нњсть иn ра'звњ е^го.
33
і є́же люби́ти Єго́ всім се́рдцем, і всім ра́зумом, і все́ю душе́ю, і все́ю крі́постію; і є́же люби́ти бли́жняго я́ко себе́, бо́лі єсть всіх всесожже́ній і жертв.
33
и^ е^же любити е^го всMњ срDцем#, и^ всњмъ ра'ꙁђмомъ, и^ всею дш~ею, и^ всею крњ'постїю. и^ е^же люби'ти бли'жняго ја%ко себе. бо'ле е^сть всњхъ вс^есъжже'нїи и^ жрътвᲆ”
34
Ісу́с же ви́дів, я́ко сми́сленно отвіща́, рече́ єму́: не дале́че єси́ от Ца́рствія Бо́жия. І нікто́же смі́яше ктому́ Єго́ вопроси́ти.
34
І$с~ же видњв#, ја%ко смыслено эTвњща`, рече е^мђ, не дале'че е^си эT црsтвїа бж~їа” И$ никто'же смњ'аше ктомђ е^го въпроси'ти”
35
І отвіща́в Ісу́с глаго́лаше, учя́ в це́ркві: ка́ко глаго́лють кни́жници, я́ко Христо́с Син єсть Дави́дов?
35
И эTвњща'въ і^с~, гл~аше, оу^ча` въ цр~ькви” Ка'ко гл~ютъ кни'жницы, ја^ко х~с сн~ь е^сть дввDъ;
36
Той бо Дави́д рече́ Ду́хом Святи́м: глаго́ла Госпо́дь Го́сподеві моєму́: сіди́ о десну́ю Мене́, до́ндеже положу́ враги́ Твоя́ подно́жіє нога́ма Твої́ма.
36
то'и бо^ дв~дъ рече дх~омъ ст~ымъ. гл~а г~ь гв~и мое^мђ, сњди ѓ^деснђю мене`, дондеже положђ врагы` твоя поDножїе нога'ма твои'ма”
37
Сам у́бо Дави́д глаго́леть Єго́ Го́спода: і отку́ду Син єму́ єсть? І мног наро́д послу́шаше Єго́ в сла́дость.
37
Са'мъ оу^бо дввDъ гл~етъ е^го г~а, и^ эTкђдђ сн~ь е^мђ е^сть; и^ мно'гъ нароD послђшаше е^го в# сла'дость”
38
(Зач. 57) І глаго́лаше їм во уче́нії Своє́м: блюді́теся от кни́жник, хотя́щих во одія́ніїх ходи́ти, і цілова́нія на то́ржищих,
38
І$ гл~аше и^мъ въ оу^че'нїи свое'мъ. блюдњтеся эT кни'жникъ хотя'щихъ въ ѓ^дњя'нихъ ходити. и^ цњлова'нїа на тр'ъжищыхъ,
39
і преждесіда́нія на со́нмищих, і первовозлежа́нія на ве́черях:
39
и^ пр'еже сњда'нїа на со'нмищыхъ, и^ прьво възлеженїа на вечерXњ,
40
пояда́юще до́ми вдови́ць і непщева́нієм надо́лзі моля́щеся, сі́ї при́ймуть ли́шшеє осужде́ніє.
40
поя^да'юще до'мы в#довицъ, и^ непщеванїемъ далече моля'щеся. сїи прїимђтъ ли'шше ѓ^сђжDенїе”
41
І сід Ісу́с пря́мо сокро́вищному храни́лищу, зря́ше, ка́ко наро́д ме́щеть мідь в сокро́вищноє храни́лище. І мно́зі бога́тії вмета́ху мно́га.
41
И$ сњ'дъ і^с~ пря'мо съкро'вищномђ храни'лищђ, зря'ше ка'ко народъ мещет мњдь въ съкро'вищное храни'лище. и мно'ѕи бога'тїи вмњтахђ многа.
42
І прише́дши єди́на вдови́ця убо́га, вве́рже ле́пті дві, є́же єсть кодра́нт.
42
и^ пришеDши е^ді'на в#дови'ца оу^бо'га, вᲆве'рже лњптњ дв^њ, е^же е^сть кодра'н#тъ”
43
І призва́в ученики́ Своя́, рече́ їм: амі́нь глаго́лю вам, я́ко вдови́ця сія́ убо́гая мно́жає всіх вве́рже вмета́ющих в сокро́вищноє храни́лище,
43
И$ приꙁвавъ оу^чн~кы своя, рече и^мъ. а^ми'нь гл~ю вамъ, ја%ко вдови'ца сїа оу^бо'гаа мно'жае всњхᲆ в#ве'рже в#мњта'ющыX вᲆ скро'вищное храни'лище.
44
всі бо от ізби́тка своєго́ вверго́ша, сія́ же от лише́нія своєго́ вся, єли́ка імі́яше, вве́рже, все житіє́ своє́.
44
вси` б^о эT и^ꙁбы'тка свое^го в#врьго'шя. сїа' же эT лише'нїа свое^го, вс^я е^ли'ка и^мя'ше в#ве'рже вс^е житїе свое`”
Глава 13
1
(Зач. 58) І ісходя́щу Єму́ от це́ркве, глаго́ла Єму́ єди́н от учени́к Єго́: Учи́телю, виждь, каково́ ка́меніє і какова́ зда́нія.
1
И исходящђ е^мђ эT цр~кве, гл~а е^мђ е^ді'нъ эT оу^чн~къ е^го. оу^чи'телю, ви'жDь каково` каменїе, и^ какова` зда'нїя”
2
І отвіща́в Ісу́с рече́ єму́: ви́диши ли сія́ вели́кая зда́нія? Не і́мать оста́ти зді ка́мень на ка́мені, і́же не разори́ться.
2
И$ эTвњща'въ і^с~, рече е^мђ. ви'диши ли сїа вели'ка ꙁданїа; не и%мать ѓ^ста'ти зд^њ ка'мень на ка'мени, и^же не раꙁори'тся”
3
І сідя́щу Єму́ на горі́ Єлео́нстій пря́мо це́ркве, вопроша́ху Єго́ єди́наго Петр і Іа́ков, і Іоа́нн і Андре́й:
3
И$ сњдя'щђ е^мђ на горњ е^леѓ'нсᲄњи прямо цр~ькви, въпрашя'хђ е^го е^ді'ного, петръ, і^ и^а'ковъ, і^ и^ѓа'ннъ, и^ а^ндре'я,
4
рци нам, когда́ сія́ бу́дуть? І ко́є [бу́деть] зна́меніє, єгда́ і́муть вся сія́ сконча́тися?
4
рци` намъ, когда` сїа бђдђтъ; и^ кое бђ'детъ ꙁна'менїе, е^гда` и^мђт# вс^я сїа сконча'тися;
5
Ісу́с же отвіща́в їм, нача́т глаго́лати: блюді́теся, да не кто вас прельсти́ть.
5
і^с~ же эTвњщав# и^мъ, нача'тъ гл~ати. блюдњтеся, да не кто` васъ прельсти'тъ.
6
Мно́зі бо при́йдуть во і́м'я Моє́, глаго́люще, я́ко Аз єсьм; і мно́гі прельстя́ть.
6
мно'ѕи б^о прїидђтъ въ и^мя мое` гл~юще, ја^ко а^ꙁъ е^смь, и^ мно'гы прельстя'тъ.
7
Єгда́ же усли́шите бра́ні і сли́шанія бра́нем, не ужаса́йтеся: подоба́єть бо би́ти; но не у кончи́на.
7
е^гда же оу^слы'шите брани, и^ слы'шанїа бра'немъ, не оу^жаса'итеся. подоба'етъ б^о быти, н^о не ёO кончи'на.
8
Воста́неть бо язи́к на язи́к, і ца́рство на ца́рство; і бу́дуть тру́си по мі́стом, і бу́дуть гла́ди і м'яте́жі. Нача́ло болі́знем сія́.
8
в#ста'нетъ б^о ја%ѕыкъ на ја^ѕыкъ, и^ црsтво на црsтво, и^ бђ'дђтъ трђси по мњ'ста, и^ бђ'дђтъ гла'ди и^ мяте'жи. нача'ло болњѕнемъ с^и”
9
(Зач. 59) Блюді́теся же ви са́мі; предадя́ть бо ви в со́нмища, і на собо́рищих біє́ні бу́дете; і пред воєво́ди і царі́ веде́ні бу́дете Мене́ ра́ди, во свиді́тельство їм.
9
Блюдњте же ся в^ы сами. предадя'т# б^о в^ы в со'нмищя, и^ на съборищихъ бїени бђдете. и^ преD воево'дами и^ цр~и ведени бђ'дете мене ради, въ свDњтельство и^мъ.
10
І во всіх язи́ціх подоба́єть пре́жде пропові́датися Єва́нгелію.
10
и^ въ всњхъ ја%ѕы'цехъ подоба'етъ прежDе проповњдатися е^љhлїю”
11
Єгда́ же поведу́ть ви предаю́ще, не пре́жде пеці́теся, что возглаго́лете, ні поуча́йтеся; но є́же а́ще да́сться вам в той час, се глаго́літе, не ви бо бу́дете глаго́лющії, но Дух Святи́й.
11
е^гда же поведђтъ в^ы предаю'ще, не пре'же пецњтеся, чт^о въз#гл~ете. ни пооу^ча'итеся. н^о е^же а^ще дасться вамᲆ в# то'и часъ, с^е гл~ите. не вы` б^о бђ'дете гл~ющеи', н^о дх~ъ ст~ыи”
12
Преда́сть же брат бра́та на смерть, і оте́ць ча́до; і воста́нуть ча́да на роди́телі і убію́ть їх.
12
Предасть же браT бра'та на смр~ть, и^ эTц~ь чядо. и^ в#ста'нђт# чяда на роди'теля, и^ оу^бїютъ и^х#”
13
І бу́дете ненави́димі всі́ми і́мене Моєго́ ра́ди; претерпі́вий же до конця́, той спасе́н бу́деть.
13
и^ бђ'дете ненавидими всњми и'мени мое'го ради” претръпњвыи же до конца, се'и сп~сенъ бђ'детъ”
14
(Зач. 60) Єгда́ же у́зрите ме́рзость запусті́нія, рече́нную Даниї́лом проро́ком, стоя́щу, іді́же не подоба́єть, чтий да разумі́єть, тогда́ су́щії во Іуде́ї да біжа́ть на го́ри;
14
Є/гда же оу^зрите мерꙁость запђстᲇнїа, реченнђю данїи'ломъ пррoкомъ, стоя'щђ и^дњже не подоба етъ, чтыи` да разђмњ'етъ” Тогда` сђщїи въ і^юдеи, да бњжятъ на' горы,
15
і і́же на кро́ві, да не сла́зить в дом, ні да вни́деть взя́ти чесо́ от до́му своєго́;
15
і^ и'же на кровњ, да не сла'ꙁитъ в# домъ, ни да вни'детъ вꙁя'ти чесо эT домђ свое^го.
16
і і́же на селі́ сий, да не возврати́ться всп'ять взя́ти ри́зу свою́.
16
и^ и'же на селњ` сыи, да не въꙁ#врати'тся в#спять, вꙁяти ри'ꙁђ свою”
17
Го́ре же непра́здним і доя́щим в ти́я дні.
17
горе же непраꙁDнымъ и^ доя'щиM в тыи` дн~и”
18
Молі́теся же, да не бу́деть бі́гство ва́ше в зимі́.
18
Моли'те же ся, да не бђ'детъ бњжьство ваше ꙁимњ”
19
Бу́дуть бо дні́є ті́ї скорб, якова́ не бисть такова́ от нача́ла созда́нія, є́же созда́ Бог, дони́ні, і не бу́деть.
19
Бђдђтъ б^о дн~їе тїи ско'рбь, ја%кова не бысть ᲄакова эT нача'ла съꙁда'нїю, е^же съꙁда б~ъ до нн~њ, и^ не бђ'детъ”
20
І а́ще не би Госпо́дь прекрати́л дній, не би у́бо спасла́ся вся́ка плоть; но ізбра́нних ра́ди, ї́хже ізбра́, прекрати́ть дні.
20
И$ а^ще не бы` г~ь прекратилъ дн~їи, не бы` оу^бо спsлася всяка плоть” н^о и^з#бранныX ради и^хже и^ꙁ#бра`, прекратиT дн~и”
21
Тогда́ а́ще кто рече́ть вам: се, зді Христо́с, іли́: се, о́нді, — не імі́те ві́ри.
21
И тогда а^ще кто речетъ вамъ. с^е здњ х~с, и^ли с^е ѓ%нде, не и^мњт'е вњры”
22
Воста́нуть бо лжехри́сти і лжепроро́ци і дадя́ть зна́менія і чудеса́, є́же прельсти́ти, а́ще возмо́жно, і ізбра́нния.
22
в#ста'нђтъ б^о лже христи, и^ лже пррoцы, и^ дадђтъ ѕна'менїя и^ чюдеса, къ е^же прельсти'ти а^ще възмо'жно і^ и^ꙁбра'нныа.
23
Ви же блюді́теся; се, пре́жде ріх вам вся.
23
вы же блюдњтеся, с^е прежDе рњхъ вамъ вс^я”
24
(Зач. 61) Но в ти́я дні, по ско́рбі той, со́лнце поме́ркнеть, і луна́ не дасть сві́та своєго́,
24
Но в ты'и дн~и по скорби то'й, сл~нце поме'р#кнетᲆ, и^ лђна` не дасть свњта свое^го.
25
і зві́зди бу́дуть с небесе́ спа́дающя, і си́ли, я́же на небесі́х, подви́жуться.
25
и^ ѕвњꙁды бђ'дђтъ с# нб~се спа'дающе, и^ си'лы ја%же на нб~сехъ подви'жђтся”
26
І тогда́ у́зрять Си́на Челові́чеськаго гряду́ща на о́блаціх с си́лою і сла́вою мно́гою.
26
И$ тогда` оу^ѕряT сн~а члчsкаго грядђща на ѓ'блацњхъ съ си'лою и^ сла'вою многою.
27
І тогда́ по́слеть а́нгели Своя́ і собере́ть ізбра́нния Своя́ от чети́рех вітр, от конця́ землі́ до конця́ не́ба.
27
и^ тогда по'слетъ а^гг~лы своа`, и^ съберетъ и^ꙁ#бра'нныя своя эT четы'рехъ вњтръ, эT конца ꙁемли` до конца нб~ђ.
28
От смоко́вниці же научі́теся при́тчі: єгда́ уже́ ві́твіє єя́ бу́деть мла́до і ізраща́єть ли́ствіє, ві́дите, я́ко близ єсть жа́тва;
28
эT смоковница же наоу^читеся при'тчи. е^гда оу^же вњтвїе еа` бђ'детъ мла'до, і^ и^зраща'е^тъ листвїе, вњдите ја%ко блиꙁь е^сть жатва.
29
та́ко і ви, єгда́ сія́ ви́дите бива́юща, ві́діте, я́ко близ єсть, при две́рех.
29
та'ко и в^ы е^гда сїа ви'дите быва'юща, вњ'дите ја^ко блиꙁᲆ е^сть при дверехъ.
30
Амі́нь глаго́лю вам, я́ко не і́мать прейти́ род сей, до́ндеже вся сія́ бу́дуть.
30
а^ми'нь гл~ю вамᲆ, ја%ко не и'мать преити` родъ се'й, до'н#деже вс^я сїа бђдђтъ”
31
(Зач. 62) Не́бо і земля́ пре́йдуть, словеса́ же Моя́ не пре́йдуть.
31
Нб~о и^ ꙁемля пре'идетъ, словеса же моя не пре'идђтъ”
32
О дні же том іли́ о часі́ нікто́же вість, ні а́нгели, і́же суть на небесі́х, ні Син, то́кмо Оте́ць.
32
ѓ^ дн~и же томъ и^л^и ѓ^ часњ, никтоже вњсть, ни а'гг~ели и^же сђть на нб~сехъ, ни сн~ъ, то'кмо эTц~ь.
33
Блюді́те, бді́те і молі́теся: не ві́сте бо, когда́ вре́м'я бу́деть.
33
блюдњте, бди'те, и^ моли'теся. не вњсте б^о когда вре'мя бђдетъ”
34
Я́коже челові́к отходя́ оста́вль дом свой, і дав рабо́м свої́м власть, і кому́ждо ді́ло своє́, і вратарю́ повелі́, да бдить.
34
ја%коже чл~къ эTходя, ѓ^ставль домъ сво'и, и^ вдавъ рабомъ своиM власть, и^ комђжDо дњло свое`, и^ вратарю повелњ, да бди'тъ”
35
Бді́те у́бо: не ві́сте бо, когда́ госпо́дь до́му при́йдеть, ве́чер, іли́ полу́нощі, іли́ в пітлоглаше́ніє, іли́ у́тро;
35
бди'те оу^бо, не вњ'сте б^о когда г~ь до'мђ прїидетъ, вечеръ, и^ли полђ'нощи, и^ли в пятлоглаше'нїе, и^ли оу%тро,
36
да не прише́д внеза́пу, обря́щеть ви спя́щя.
36
да не пришеD в#неꙁапђ, ѓ^брящет# в^ы спящя.
37
А я́же вам глаго́лю, всім глаго́лю: бді́те.
37
а^ ја%же вамъ гл~ю, всњмъ гл~ю, бди'те”
Глава 14
1
Бі же Па́сха і опрісно́ці по двою́ дні́ю; і іска́ху архієре́є і кни́жници, ка́ко Єго́ ле́стію є́мше убію́ть;
1
Бњ же па'сха и^ ѓ^прњсноцы по двою дн~їю” И$ і^ска'хђ а^рхїере'е и^ кни'жницы, ка'ко е^го лестїю е%м#ше оу^бїютъ.
2
глаго́лаху же: (но) не в пра́здник, єда́ [да не] ка́ко молва́ бу́деть лю́дська.
2
гл~ахђ же, н^о не в# праꙁDник#, е^да како млъва бђдетъ людъска”
3
(Зач. 63) І су́щу Єму́ в Вифа́нії, в дому́ Си́мона прокаже́ннаго, возлежа́щу Єму́, при́йде жена́, іму́щи алава́стр ми́ра на́рднаго пистикі́я многоці́нна; і сокру́шши алава́стр, возлива́ше Єму́ на главу́.
3
І$ сђщђ е^мђ въ виџанїи, в домђ си'мона прокаженаго, въꙁлежащђ е^мђ” Пр#їиде жена` и^мђщи а^лава'стръ мљ=ра нар#днаго пистикїа мно'гоцњнны. и^ съкрђши а^лава'стръ, възливаше е^мђ на главђ”
4
Бя́ху же ні́ції негоду́юще в себі́ і глаго́люще: почто́ ги́бель сія́ ми́рная бисть?
4
Бњхђ же нњцїи негодђ'юще в# себњ, и^ гл~юще. въ что` ги'бель сїа мљ=рнаа бысть;
5
Можа́ше бо сіє́ продано́ би́ти вя́щше тріє́х сот пі́нязь і да́тися ни́щим. І преща́ху єй.
5
можа'ше бо с^е продано` бы'ти вя'ще трїи сотъ пњняѕь, и^ да'тися ни'щимъ. и^ прњща'хђ е'й”
6
Ісу́с же рече́: оста́віте ю, что єй труди́ даєте́? Добро́ ді́ло соді́ла о Мні.
6
І$с~ же рече, ѓ^ста'вите еа`, что` е'й трђды` даете`; добро` дњло съдњла ѓ^ мнњ.
7
Всегда́ бо ни́щия і́мате с собо́ю, і єгда́ хо́щете, мо́жете їм добро́ твори́ти; Мене́ же не всегда́ і́мате.
7
всегда б^о ни'щая и%мате с# собою, и^ е^гда хо'щеᲄе, мо'жете и^мъ добротворити. мене же не всегда и%мате.
8
Є́же імі́ [возмо́же] сія́, сотвори́: предвари́ пома́зати Моє́ ті́ло на погребе́ніє.
8
е^же и^мњ сїа, сътвори`. преDвари пома'ꙁати м^и тᲇло на погребе'нїе”
9
Амі́нь глаго́лю вам: іді́же а́ще пропові́сться Єва́нгеліє сіє́ во всем ми́рі, і є́же сотвори́ сія́, глаго́лано бу́деть в па́м'ять єя́.
9
А$ми'нь гл~ю вамᲆ. и^деже а^ще проповњсться е^љhлїе с^е въ всемъ ми'рњ, и^ е^же сътвори' сїа, гл~ано бђ'детъ в# па'мять еа`”
10
(Зач. 64) І Іу́да Іскаріо́тський, єди́н от обоюна́десяте, і́де ко архієре́єм, да преда́сть Єго́ їм.
10
И$ іоу'да и^скарїѓ'т#скїи е^ді'нъ эT ѓ^боюна'десяте, и%де къ а^рхїер'еѓмᲆ да предасть е^го и^мᲆ”
11
Они́ же сли́шавше возра́довашася і обіща́ша єму́ сре́бреники да́ти. І іска́ше, ка́ко Єго́ в удо́бно вре́м'я преда́сть.
11
Э$ни же слы'шавше вᲆзра'довашася, и^ ѓ^бњща'шя е^мђ сре'бреникы дати, и^ и^ска'ше ка'ко е^го в# подо'бно вре'мя предастᲆ”
12
І в пе́рвий день опрісно́к, єгда́ па́сху жря́ху, глаго́лаша Єму́ ученици́ Єго́: гді хо́щеши, ше́дше угото́ваем, да я́си па́сху?
12
И$ в# пр'ъвы дн~ь ѓ^прњ'снокъ, е^гда па'схђ жря'хђ, гл~аша е%мђ оу^чн~цы е^го” Гд^њ хо'щеши, шеDше оу^гото'вае^мᲆ да ја%си па'схђ;
13
І посла́ два от учени́к Свої́х і глаго́ла ї́ма: іді́та во град, і сря́щеть вас челові́к в скуде́льниці во́ду нося́; по нем іді́та,
13
и^ посла` дв^а эT оу^чн~къ своиX, и^ гл~а и^мъ. и^дњта въ' граD, и^ сря'щеT в^ы чл~къ в# скђделницњ во'дђ нося, по немъ и^дњта.
14
і іді́же а́ще вни́деть, рці́та господи́ну до́му, я́ко Учи́тель глаго́леть: гді єсть віта́льниця, іді́же па́сху со ученики́ Мої́ми снім?
14
и^ и^дњже а'ще вни'деT, рцњта господи'нђ до'мђ, ја%ко оу^чт~ль гл~етъ, гдњ е^сть вита'лница, и^деже пасхђ съ оу^чн~кы мои'ми снњм'ъ;
15
І той ва́ма пока́жеть го́рницю ве́лію, по́стлану, гото́ву; ту угото́вайта нам.
15
и^ то'и ва'ма пока'жетъ го'рницђ ве'лїю по'стланђ гото'вђ. т^ђ оу^гото'ваиᲄа намъ”
16
І ізидо́ста ученика́ Єго́, і прийдо́ста во град, і обріто́ста, я́коже рече́ ї́ма; і угото́васта па́сху.
16
І$ и^зыдоста оу^чн~ка е^го, и^ прїдо'ста въ' градъ, и^ ѓ^брњто'ста ја%коже рече и'ма. и^ оу^гото'васта па'схђ”
17
І ве́черу би́вшу при́йде со обімана́десяте.
17
И$ вече'рђ бывшђ, прїиде съ ѓ^бњманадесяте”
18
І возлежа́щим їм і яду́щим, рече́ Ісу́с: амі́нь глаго́лю вам, я́ко єди́н от вас преда́сть М'я, яди́й со Мно́ю.
18
и^ възлежа'щемъ и#мъ и^ ја%дђщ'емъ, рече і^с~, а^ми'нь гл~ю вамъ, ја^ко е^ді'нъ эT васъ предастъ м^я ја%дыи` съ мною”
19
Они́ же нача́ша скорбі́ти і глаго́лати Єму́ єди́н по єди́ному: єда́ аз? І други́й: єда́ аз?
19
ѓ^ни же нача'шя скорбњти, и^ гл~ати е^мђ е^ді'нъ по е^ді'номђ. е^да а^зъ; и^ дрђги'и, е^да а^ꙁъ;
20
Он же отвіща́в рече́ їм: єди́н от обоюна́десяте, омочи́вий со Мно́ю в соли́ло.
20
ѓ%н же эTвњщавъ, рече иM. е^ді'нъ эT ѓ^боюнадесяте, ѓ^мочеи` со мною в соли'ло.
21
Син у́бо Челові́чеський і́деть, я́коже єсть пи́сано о Нем: го́ре же челові́ку тому́, і́мже Син Челові́чеський преда́сться; до́бріє би́ло би єму́, а́ще не би роди́лся челові́к той.
21
сн~ъ оу^бо члчsкыи и'деT ја%коже е^сть пи'сано ѓ^ немъ. горе же чл~кђ томђ, и^мже сн~ъ члчsкыи предасться. добрње бы'ло бы^ е^мђ, а^ще не бы` родилъся чл~къ то'и”
22
І яду́щим їм, приє́м Ісу́с хліб, [і] благослови́в, преломи́ і даде́ їм, і рече́: приймі́те, яді́те, сіє́ єсть Ті́ло Моє́.
22
И$ ја%дђщ'емᲆ и^мъ, прїе'мъ і^с~ хлњбъ, и^ блsвивъ преломи`, и^ дастъ и^мъ, рече, прїимњте ја^ди'те. с^е еs тњл'о мое”
23
І приі́м ча́шу, хвалу́ возда́в, даде́ їм; і пи́ша от нея́ всі.
23
И$ прїимъ ча'шђ, хвалђ въздавъ, дастъ и^мъ. и^ пи'ша эT неа` вс^и.
24
І рече́ їм: сія́ єсть Кров Моя́ Но́ваго Заві́та, за мно́гі ізлива́єма;
24
и^ реq и^мъ. с^е е^сть кро'въ моа` но'ваго ꙁавњта, за мно'гы и^злива'ема”
25
амі́нь глаго́лю вам, я́ко ктому́ не і́мам пи́ти от плода́ ло́знаго до дне того́, єгда́ є пію́ но́во во Ца́рствії Бо́жиї.
25
А$ми'нь же гл~ю вамъ, ја^ко ктомђ не и^мамъ пи'ти эT плода ло'знаго до' дн~е того, е^гда е& пїю но'во в# црsтвїи бж~їи”
26
І воспі́вше ізидо́ша в го́ру Єлео́нськую.
26
и^ въспњ'вше и^зыдо'шя в горђ е^леѓ'нскђю”
27
І глаго́ла їм Ісу́с, я́ко всі соблазните́ся о Мні в нощ сію́, пи́сано бо єсть: поражу́ па́стиря, і рази́дуться о́вці.
27
И гл~а и^мъ і^с~, ја%ко вс^и съблазнитеся ѓ^ мнњ в но'щъ сїю. пи'сано бо е^сть, поражђ па'стыря, и^ разы'дђтся ѓ^вца.
28
Но пото́м, єгда́ воскре́сну, варя́ю ви в Галиле́ї.
28
но потомᲆ е^гда въскрsнђ варя'ю в^ы в# галиле'и`”
29
Петр же рече́ Єму́: а́ще і всі соблазня́ться, но не аз.
29
Петръ же рече е^мђ. и^ а^ще вс^и събла'зняTся, н^о не а'ꙁъ”
30
І глаго́ла єму́ Ісу́с: амі́нь глаго́лю тебі́, я́ко ти днесь в нощ сію́, пре́жде да́же втори́цею пі́тель не возгласи́ть, трикра́ти отве́ржешися Мене́.
30
И$ гл~а е^мђ і^с~, а^ми'нь гл~ю тебњ, ја^кот^ы днsе в нощъ сїю, прежде даже втори'цею пњтель не въз#гласиT, тр^и кра'ты эTвр'ьжешися мене`.
31
Он же мно́жає глаго́лаше па́че: а́ще (же) мі єсть с Тобо́ю і умре́ти, не отве́ргуся Тебе́. Та́кожде і всі глаго́лаху.
31
ѓ^н же мно'жае гл~аше паче. а^ще м^и е^сть с тобою оу^мрети, не эTвр'ьгђся тебе. тако же и^ вс^и гл~ахђ”
32
І прийдо́ша в весь, є́йже і́м'я Гефсима́нія; і глаго́ла ученико́м Свої́м: сіді́те зді, до́ндеже шед помолю́ся.
32
И$ прїид^оша в# весь, е^йже и^мя геџсїманїи” И$ гл~а оу^чн~коM свои'мъ. сњди'те здњ до'ндеже помолюся”
33
І поя́т Петра́, і Іа́кова, і Іоа́нна с Собо́ю; і нача́т ужаса́тися і тужи́ти.
33
и^ поя'тъ петра, і^ и^а'кова, и^ і^ѓ^а'нна с# собою. и^ начатъ оу^жаса'тися и^ тђжи'ти.
34
І глаго́ла їм: приско́рбна єсть душа́ Моя́ до сме́рти; бу́діте зді і бді́те.
34
и^ гл~а и^мъ, приско'рбна е^сть дш~а моа до смр~ти. бђд'њте зд^њ и^ бди'те.
35
І преше́д ма́ло, паде́ на землі́ і моля́шеся, да, а́ще возмо́жно єсть, ми́мо і́деть от Него́ час;
35
и^ прешедъ ма'ло, паде на земли, и^ моля'шеся, да а'ще възможно е^сть, да ми'мои^дет# эT него часъ”
36
і глаго́лаше: А́вва О́тче, вся возмо́жна Тебі́, ми́мо неси́ от Мене́ ча́шу сію́; но не є́же Аз хощу́, но є́же Ти.
36
и^ гл~аше, а%вва эTч~е, вс^я възмо'жна тебњ, ми'монеси` эT мене чашђ сїю. н^о не е^же а^зъ хощђ, н^о е^же т^ы.
37
І при́йде, і обрі́те їх спя́щих, і глаго́ла Петро́ві: Си́моне, спи́ши ли? Не возмо́гл єси́ єди́наго часа́ побді́ти?
37
и^ прїиде и^ ѓ^брњте иX спя'ща. и^ гл~а петрови, си'моне спи'ши ли; не въꙁможе е^ді'ного часа побдњти;
38
Бді́те і молі́теся, да не вни́дете в напа́сть: дух у́бо бодр, плоть же немощна́.
38
бди'те и^ моли'теся, да не вни'дете в# напасть” дх~ъ бо бо'дръ, пло'ть же немощна”
39
І па́ки шед помоли́ся, то́жде сло́во рек.
39
И$ па'кы шеD помоли'ся, тоже сло'во рекъ.
40
І возвра́щся обрі́те я па́ки спя́ща; бя́ху бо очеса́ їм тя́готна, і не ві́дяху, что би́ша Єму́ отвіща́ли.
40
и^ въз#вра'щся, ѓ^брњте и^хъ па'кы спя'щя” Бњхђ б^о ѓ^чеса' и^мъ тя'готна. и^ не и^мња'хђ что бышя эTвᲇщали е^мђ”
41
І при́йде трети́цею і глаго́ла їм: спі́те про́чеє і почива́йте; приспі́ коне́ць, при́йде час: се предає́ться Син Челові́чеський в ру́ки грі́шником;
41
И$ прїиде трети'цею, и^ гл~а и^мᲆ. спи'те про'чее и^ почиваиᲄе. приспњ к'онеw, прїиде часъ. с^е преда'ется сн~ъ чл~ческїи в# рђкы грњшникомъ.
42
воста́ніте, і́дем, се предая́й М'я прибли́жися.
42
в#ста'нњте и'демъ, с^е предааи` м^я прибли'жися”
43
(Зач. 65) І а́біє, єще́ Єму́ глаго́лющу, при́йде Іу́да, єди́н сий от обоюна́десяте, і с ним наро́д мног со ору́жієм і дреко́льми, от архієре́й і кни́жник і ста́рець.
43
И/ абїе е^ще е^мђ гл~ющђ, прїиде і^оу'да е^ді'нъ сыи эT ѓ^боюна'десяте, и^ с ниM нароD многъ, съ ѓ^рђжїемъ и^ дреко'льми, эT а^рхїере'и и^ кни'жникъ и^ ста'рецъ”
44
Даде́ же предая́й Єго́ зна́меніє їм, глаго́ля: Єго́же а́ще лобжу́, Той єсть; імі́те Єго́ і веді́те (Єго́) сохра́нно.
44
да'сть же предааи` е^го ꙁна'менїе и^мъ, гл~я. е^гоже а^ще лобжђ, то'и е^сть, и^мњте е^го, и^ ведњте е^го съхра'нно”
45
І прише́д, а́біє присту́пль к Нему́, глаго́ла (Єму́): Равві́, Равві́. І облобиза́ Єго́.
45
И$ пришеD, а^бїе пристђ'пль к немђ гл~а е^мђ. ра'вви ра'вви, и^ ѓ^блобыза е^го”
46
Они́ же возложи́ша ру́ці свої́ на Него́ і я́ша Єго́.
46
ѓ^ни' же възложи'ша рђцᲇ свои` на'нь и^ ја%ша е^го”
47
Єди́н же ні́кто от стоя́щих ізвле́к нож, уда́ри раба́ архієре́йова і урі́за єму́ у́хо.
47
Є$ді'н же нњкᲄо эT стоя'щихъ и^звлекъ ножъ, оу^да'ри раба` а^рхїере'ѓва, и^ оу^рњз'а е^мђ оу^хо”
48
І отвіща́в Ісу́с рече́ їм: я́ко на разбо́йника ли ізидо́сте со ору́жієм і дреко́льми я́ти М'я?
48
И$ эTвњща'въ і^с~, рече и^мъ. ја%ко на разбо'иника ли и^зыдосте съ ѓ^рђжїемъ и^ дреколми ја%ти м^я;
49
По вся дні біх при вас в це́ркві учя́, і не я́сте Мене́; но да сбу́деться Писа́ніє.
49
по вся` дн~и бњхъ при васъ в# цр~кви оу^ча`, и^ не я'сте мене. н^о да сбђдђтся писа'нїа.
50
І оста́вльше Єго́, всі біжа́ша.
50
и^ ѓ^ста'вльше е^го, вс^и бњжа'шя”
51
І єди́н ні́кто ю́ноша і́де по Нем, оді́ян в плащани́цю по на́гу; і я́ша того́ ю́ношу.
51
И$ е^ді'нъ нњ'кто ю%ноша и'де по не'мъ, ѓ^дњ'ан# в# плаща'ницђ по' нагђ, и^ я'ша того ю'ношђ”
52
Он же оста́вль плащани́цю, наг біжа́ от них.
52
ѓ^н же ѓ^ста'вль плащаницђ, нагъ бњжа` эT них#.
53
І ведо́ша Ісу́са ко архієре́ю; і снидо́шася к нему́ всі архієре́є і кни́жници і ста́рці.
53
И ведошя і^с~а къ а^рхїере'ѓмᲆ. и^ снидошася к немђ вс^и а^рхїере'е, и^ кни'жницы и^ старцы”
54
І Петр іздале́ча вслід Єго́ і́де до внутр во двор архієре́ов; і бі сідя́ со слуга́ми і грі́яся при свіщі́ [при огні́].
54
И$ петръ и^здале'че вᲆ слњдъ е^го и^де до внђтръ въ дво'рᲆ а^рхїе^ре'ѓвъ, и^ б^њ сњдя съ слђгами и^ грњяся при свњщи”
55
Архієре́є же і весь сонм іска́ху на Ісу́са свиді́тельства, да умертвя́ть Єго́; і не обріта́ху.
55
А$рхїере'е же и^ весь со'нмъ, и^ска'хђ на і^с~а свњдительства, да оу^мрьᲄвятъ е^го, и^ не ѓ^брњтахђ.
56
Мно́зі бо лжесвиді́тельствоваху на Него́, і ра́вна свиді́тельства не бя́ху.
56
мноѕи б^о лжесвDњтельсᲄвовахђ нань, и^ равна свDњтельствїа не бᲇхђ”
57
І ні́ції воста́вше лжесвиді́тельствоваху на Него́, глаго́люще:
57
И$ нњцїи в#ста'вше лже свњдњтельствовахђ нань, гл~юще.
58
я́ко ми сли́шахом Єго́ глаго́люща, я́ко Аз разорю́ це́рков сію́ рукотворе́ную і треми́ де́ньми і́ну нерукотворе́ну сози́жду.
58
ја%ко м^ы слы'шахоM е^го гл~юща, ја%ко а^зъ разорю` цр~ков# сїю рђкотворе'нђю, и^ трими дн~ьми и%нђ нерђкотворе'нђ съзи'ждђ,
59
І ні та́ко ра́вно бі свиді́тельство їх.
59
и^ ни та'ко равно б^њ свDњтельство иX”
60
І воста́в архієре́й посреді́, вопроси́ Ісу́са, глаго́ля: не отвіщава́єши ли нічесо́же? Что сі́ї на Тя свиді́тельствують?
60
и^ въстаv а^рхїере'и посредњ, въпроси` і^с~а гл~я. не эTвњщава'еши л^и ничесоже, чт^о сїи на тя свњдњтельствђютъ;
61
Он же молча́ше і нічто́же отвіщава́ше. Па́ки архієре́й вопроси́ Єго́ і глаго́ла Єму́: Ти ли єси́ Христо́с, Син Благослове́ннаго?
61
ѓ^н же млъча'ше, и^ ничесоже эTвᲇщава'ше” пакы а^рхїере'и въпроси` е^го, и^ гл~а е^мђ. ты ли е^си х~с, сн~ь блsве'наго;
62
Ісу́с же рече́: Аз єсьм; і у́зрите Си́на Челові́чеськаго о десну́ю сідя́ща си́ли і гряду́ща со о́блаки небе́сними.
62
і^с~ же реq, а^зъ е^смь. и^ оу%зрите сн~а чкчsкаго ѓ^деснђ'ю сњдяща си'лы, и^ грядђщ'а съ ѓ^блакы нбsными”
63
Архієре́й же растерза́в ри́зи своя́, глаго́ла: что єще́ тре́буєм свиді́телей?
63
А$рхїерей же расᲄръѕа ри'зы своя гл~я, что` е^ще требђемъ свDњтелїи;
64
Сли́шасте хулу́: что вам мни́ться? Они́ же всі осуди́ша Єго́ би́ти пови́нна сме́рті.
64
слы'шясте хђлђ. чт^о вам ся мнитъ; ѓ^ни же вс^и ѓ^сђди'шя е^го, быти пови'нна смр~ти”
65
І нача́ша ні́ції плюва́ти Нань, і прикрива́ти лице́ Єго́, і му́чити Єго́, і глаго́лати Єму́: прорци́. І слуги́ по лани́тома Єго́ бія́ху.
65
И$ нача'шя нњ'цїи плювати на'нь, и^ прикрывати лице` е^го, и^ мђ'чити е^го, и^ гл~ати е^мђ, прорци`, и^ слђгы` по лани'тома е^го бїа'хђ”
66
І су́щу Петро́ві во дворі́ ни́зу, при́йде єди́на от раби́нь архієре́йових,
66
И$ сђщђ петрови вᲆ дворњ низђ, прїиде е^ді'на эT рабы'нь а^рхїере'ѓвњхъ,
67
і ви́дівши Петра́ грі́ющася, воззрі́вши на него́, глаго́ла: і ти с Назаряни́ном Ісу́сом бил єси́.
67
и^ видњвши петра грњющася, възрњ'вши нань гл~а. и^ т^ы с# назаряниноM і^с~омъ б^њ;
68
Он же отве́ржеся, глаго́ля: не вім, ніже́ зна́ю, что ти глаго́леши. І ізи́де вон на преддво́ріє; і але́ктор возгласи́.
68
ѓ^н же эTвр'ьжеся гл~я. не вњ'дњ ни свMњ чт^от^ы гл~еши. і^ и^зы'де вон'ъ на преDдво'рїе, и^ а^лекто'ръ въз#гласи`.
69
І раби́ня ви́дівши єго́ па́ки, нача́т глаго́лати предстоя́щим, я́ко сей от них єсть.
69
и^ рабы'ни ви'дњвши е^го па'ки, начатъ гл~ати преDстоя'щимъ, ја%ко се'и эT ниX е^сть.
70
Он же па́ки отмета́шеся. І пома́лі па́ки предстоя́щії глаго́лаху Петро́ві: воі́стину от них єси́, і́бо Галиле́янин єси́, і бесі́да твоя́ подо́биться.
70
ѓ^н же па'кы эTмњта'шеся. и^ по ма'лњ пакы стоя'щїи` гл~ахђ пеᲄро'ви, въис'тинђ эT нихъ е^си. иб^о галиле'анинъ е^си, и^ бесњда твоа` подо'бится”
71
Он же нача́ роти́тися і кля́тися, я́ко не вім Челові́ка Сего́, Єго́же ви глаго́лете.
71
ѓ^н же начатъ роти'тися и^ кляти'ся, ја%ко не вњм'ъ чл~ка сего`, е^гоже в^ы гл~ете.
72
І второ́є але́ктор возгласи́. І пом'яну́ Петр глаго́л, єго́же рече́ єму́ Ісу́с, я́ко пре́жде да́же пі́тель не возгласи́ть двакра́ти, отве́ржешися Мене́ трикра́ти. І наче́н пла́кашеся.
72
и^ второ'е алекто'ръ въз#гласи`” И$ помянђв# петръ гл~ъ е^же рече е^мђ і^с~, ја%ко преже даже пњтель не въз#гласитъ два краты, эTврьжешися мене тр^и кра'ты. и^ наченъ пла'кашеся”
Глава 15
1
(Зач. 66) І а́біє нау́тріє сові́т сотвори́ша архієре́є со ста́рці і кни́жники, і весь сонм, св'яза́вше Ісу́са ведо́ша і преда́ша (Єго́) Пила́ту.
1
И а'бїе на оу^трїа, съвњтъ сᲆтворишя а^рхїере'е съ ста'ръцы и^ кни'жникы, и^ весь со'нмъ, свяꙁа'вше і^с~а ведоша, и^ преда'ша е^го пилаᲄђ”
2
І вопроси́ Єго́ Пила́т: Ти ли єси́ Цар Іуде́йський? Он же отвіща́в рече́ єму́: ти глаго́леши.
2
и^ въпроси` е^го пилатъ, т^ы ли е^си цр~ь і^оу^д'еискъ; ѓ%н же эTвњщавъ рече е^мђ, т^ы гл~еши”
3
І глаго́лаху на Него́ архієре́є мно́го.
3
И$ гл~ахђ нань а^ръхїере'е мно'го”
4
Пила́т же па́ки вопроси́ Єго́, глаго́ля: не отвіщава́єши ли нічто́же? Виждь, коли́ка на Тя свиді́тельствують.
4
Пилат же па'кы въпроси е^го гл~я, не эTвњщава'еши ли ничесоже; ви'жDь коли'ко на тя свњдњтельствђютъ;
5
Ісу́с же ктому́ нічто́же отвіща́, я́ко диви́тися Пила́ту.
5
і^с~ же ктомђ ничесоже эTвњща`, ја^ко диви'тися пила'тђ”
6
На [всяк] же пра́здник отпуща́ше їм єди́наго св'я́зня, єго́же проша́ху.
6
На вся'къ же пра'ꙁ#дникъ эTпђща'ше иM е^ді'наго свя'зна, е^гоже проша'хђ”
7
Бі же нарица́ємий Вара́вва со ско́вники свої́ми св'я́зан, і́же в ко́ві уби́йство сотвори́ша.
7
Бњ же нарица'емыи` вара'в#ва с ко'вникы свои'ми связанъ, и^же в# кровњ оу^би'йство сътвори'ша”
8
І возопи́в наро́д нача́ проси́ти, я́коже всегда́ творя́ше їм.
8
И$ въꙁъпи'въ народъ, начатъ проси'ти ја%коже всегда творяше и^мъ”
9
Пила́т же отвіща́ їм, глаго́ля: хо́щете ли, пущу́ вам Царя́ Іуде́йська?
9
Пилат же эTвњща и^мъ, гл~я. хо'щете ли пђщђ вамъ цр~я і^юде'йска;
10
Ві́дяше бо, я́ко за́висти ра́ди преда́ша Єго́ архієре́є.
10
вњдяше б^о ја%ко ꙁа'висти ра'ди преда'ша е^го а^рхїере'е”
11
Архієре́є же поману́ша наро́ду, да па́че Вара́вву пу́стить їм.
11
Архие^ре'е же поманђша наро'дђ, да паче вара'в#вђ пђ'ститъ иM”
12
Пила́т же отвіща́в па́ки рече́ їм: что у́бо хо́щете сотворю́, Єго́же глаго́лете Царя́ Іуде́йська?
12
ПилаT же эTвњщавъ пакы рече и^мъ. что' оу^бо хо'щете сътворю, е^гоже гл~ете цр~я і^юде'иска;
13
Они́ же па́ки возопи́ша [глаго́люще]: пропни́ Єго́.
13
ѓ^ни' же пакы въꙁ#пи'шя гл~юще, пропни' е^го”
14
Пила́т же глаго́лаше їм: что бо зло сотвори́? Они́ же і́злиха вопія́ху: пропни́ Єго́.
14
пила'т же гл~аше и^мъ. что` б^о зл^о сътвори`; ѓ^ни' же и^зли'ха въпїа'хђ, пропни' е^го”
15
Пила́т же хотя́ наро́ду хоті́ніє сотвори́ти, пусти́ їм Вара́вву, і предаде́ Ісу́са, бив, да про́пнуть Єго́.
15
Пила'т же хотя наро'дђ хотњнїе сътворити, пђсти` и^мъ вара'в#вђ, и^ предасть і^с~а би'въ, да про'пнђтъ е^го”
16
(Зач. 67) Во́їни же ведо́ша Єго́ внутр двора́, є́же єсть прето́р; і созва́ша всю спи́ру,
16
Во'и^ни же ведо'шя е^го в#нђтрь двора, еже еs преторъ и^ съꙁва'шя вс^ю спи'рђ,
17
і облеко́ша Єго́ в препря́ду, і возложи́ша на Него́ спле́тше терно́в віне́ць,
17
и^ ѓ^блеко'ша е^го в# прњпрђ'дђ, и^ въꙁложи'шя нань съпле'тше тръ'новъ вњнец#.
18
і нача́ша цілова́ти Єго́ [і глаго́лати]: ра́дуйся, Царю́ Іуде́йський.
18
и^ нача'шя цњловати е^го, и^ гл~ати, радђися цр~ю і^ю^де'искыи.
19
І бія́ху Єго́ по главі́ тро́стію, і плюва́ху на Него́, і прегиба́юще колі́на покланя́хуся Єму́.
19
и^ бїа'хђ е^го по главњ тростью, и^ плюва'хђ нань, и^ прегибаю'ще колᲇна покланя'хђся е^мђ”
20
І єгда́ поруга́шася Єму́, совлеко́ша с Него́ препря́ду і облеко́ша Єго́ в ри́зи Своя́; і ізведо́ша Єго́, да про́пнуть Єго́.
20
и^ е^гда порђга'шася е^мђ, съвлеко'шя с него препрђ'дђ, и^ ѓ^блеко'шя е^го в ри'зы своя. и^ і^ꙁведо'ша е^го да про'пнђтъ е^го”
21
І заді́ша мимоходя́щу ні́коєму Си́мону Кирине́ю, гряду́щу с села́, отцю́ Алекса́ндрову і Ру́фову, да во́зьметь крест Єго́.
21
и^ ꙁадњша ми'моходя'щђ нњк'ое^мђ си'монђ кљ=рине'ю, грядђщђ с# села`, эTц~ђ а^лећандровђ и^ рђџовђ, да во'ꙁметъ крsтъ е^го”
22
(Зач. 68) І приведо́ша Єго́ на Голго́фу мі́сто, є́же єсть сказа́ємо ло́бноє мі́сто.
22
І$ приведо'шя е^го на голго'џђ мњсто, еже е^сть скаꙁа'емо ло'бное мњ'сто.
23
І дая́ху Єму́ пи́ти єсмирнісме́но вино́; Он же не прия́т.
23
и^ даа'хђ е^мђ пити, е^сми'рнисмено вино. ѓ%н же не прїа'тъ”
24
І распе́ншії Єго́ разділи́ша ри́зи Єго́, мета́юще жре́бій о них, кто что во́зьметь.
24
и^ распе'ншеи`. е^го, раꙁдњли'шя ри'ѕы его, мњта'юще жDрњбїа ѓ^ ня кто` чт^о во'змет#”
25
Бі же час тре́тій, і расп'я́ша Єго́.
25
Бњ же часъ третїи, и^ пропя'ша его”
26
І бі написа́ніє вини́ Єго́ напи́сано: Цар Іуде́йськ.
26
И$ б^њ написанїе вины его напи'сано. цр~ь і^юде'искъ”
27
І с Ним расп'я́ша два разбо́йника, єди́наго о десну́ю і єди́наго о шу́юю Єго́.
27
И$ с нимъ распяшя дв^а раꙁбо'иника, е^дїного ѓ^деснђю, и^ е^дїного ѓ^шђюю е^го”
28
І сби́сться Писа́ніє, є́же глаго́леть: і со беззако́нними вміни́ся.
28
И$ збысться писа'нїе, е^же гл~етъ. и^ съ беꙁакон#ными в#мњнися”
29
І мимоходя́щії ху́ляху Єго́, покива́юще глава́ми свої́ми і глаго́люще: уа́, разоря́яй це́рков і треми́ де́ньми созида́яй,
29
И$ мимоходя'щеи` хђляхђ его покыва'юще глава'ми своими, и^ гл~юще. оу%а`. раꙁаря'аи` цр~ковь, и^ треми дн~ьми съзида'а,
30
спаси́ся Сам і сни́ди со креста́.
30
сп~си'ся самъ, и^ сни'ди съ крsта”
31
Та́кожде і архієре́є руга́ющеся, друг ко дру́гу с кни́жники глаго́лаху: і́ни спасе́, Себе́ ли не мо́жеть спасти́?
31
Такоже и^ а^рхїере'е рђга'ющеся дрђгъ къ' дрђгђ съ книжники гл~ахђ и%ны сп~се`, себе не мо'жетъ спsти.
32
Христо́с, Цар Ізра́їлев, да сни́деть ни́ні со креста́, да ви́дим і ві́ру і́мем Єму́. І расп'я́тая с Ним поноша́ста Єму́.
32
х~с, цр~ь і^и^л~евъ, да сни'детъ нн~њ съ креста, да ви'димъ, и^ вњрђ и^меM е^мђ” И$ пропятая с ниM понашя'ста емђ”
33
Би́вшу же часу́ шесто́му, тьма бисть по всей землі́ до часа́ дев'я́таго.
33
Бы'вшђ же часђ шестомђ, тма` бысть по все'и ꙁемли` до часа' девя'таго.
34
І в час дев'я́тий возопи́ Ісу́с гла́сом ве́ліїм, глаго́ля: Єлоі́, Єлоі́, лама́ савахфані́? Є́же єсть сказа́ємо: Бо́же Мой, Бо́же Мой, почто́ М'я оста́вил єси́?
34
и^ в часъ девя'тыи, въꙁ#пи і^с~ гла'сом# ве'лїемъ, гл~я, е^лои, е^лои, лима саваXџа'ни; е^же е^сть скаꙁа'емо. б~е бж~е мои, въ что` м^я ѓ^ста'ви;
35
І ні́ції от предстоя́щих сли́шавше, глаго́лаху: се, Ілію́ гласи́ть.
35
и^ нњцїи эT стоя'щихъ слы'шавше гл~ахђ, с^е и^лїю гласитъ”
36
Тек же єди́н, і напо́лнив гу́бу о́цта, і возло́ж на трость, напая́ше Єго́, глаго́ля: оста́віте, да ви́дим, а́ще при́йдеть Ілія́ сня́ти Єго́.
36
Тек же е^дїнъ, и^ наполнивъ гђ'бђ ѓ^цта, и^ въꙁложь на трость, напаа'ше е^го гл~я. ѓ^сᲄа'вите, да ви'димъ, а^ще прїидетъ и^лїа сняти е^го”
37
Ісу́с же пущ глас ве́лій, і́здше.
37
і^с~ же пђщь гласъ ве'лїи, и^зд#ше”
38
І заві́са церко́вная раздра́ся на дво́є, сви́ше до ни́зу.
38
и^ ꙁавњса цр~ко'внаа` раZдра'ся на' двое, свыше до ни'же”
39
Ви́дів же со́тник стоя́й пря́мо Єму́, я́ко та́ко возопи́в і́здше, рече́: воі́стину Челові́к Сей Син бі Бо́жий.
39
Видњв же сътникъ стоа` пря'мо емђ, ја%кота'ко въꙁ#пивъ и%зд#ше. рече, вᲆи'стинђ чл~къ се'й сн~ъ б^њ бж~їи”
40
Бя́ху же і жени́ іздале́ча зря́щя, в ни́хже бі Марі́я Магдали́на, і Марі́я Іа́кова ма́лаго і Іосі́ї ма́ти, і Саломі́я,
40
Бњхђ же и^ жены, и^ꙁдале'че ѕря'ще, въ них же б^њ ма'рїа магдалы'ни, и^ ма'рїа і^а'кова ма'лаго, и^ і^ѓ^сїи мт~и, и^ саломїи.
41
я́же, і єгда́ бі в Галиле́ї, хожда́ху по Нем і служа́ху Єму́; і і́ни мно́гія, я́же взидо́ша с Ним во Ієрусали́м.
41
ја^же и^ е^гда б^њ в# галиле'и, хожDахђ по неM и^ слђжа'хђ е^мђ, і^ и'ны мно'гыа, ја%же взыдо'шя с нимъ въ і^е^рлsи'мᲆ”
42
І уже́ по́зді би́вшу, поне́же бі п'ято́к, є́же єсть к субо́ті,
42
И$ оу^же по'здњ бы'вшђ, понеже б^њ пятокъ, е^же е^сть к# сђбо'тњ”
43
(Зач. 69) при́йде Іо́сиф, і́же от Аримафе́я, благообра́зен сові́тник, і́же і той бі ча́я Ца́рствія Бо́жия, дерзну́в вни́де к Пила́ту, і проси́ тілесе́ Ісу́сова.
43
Прїиде і^ѓ'сифъ, и^же эT а^римаџе'а. бл~гоѓ^бразенъ съвњтникъ. и^же и^ то'и б^њ ча'а црsтвїа бж~їа. дръзнђвᲆ в#ни'де к# пилатђ, и^ проси` тњло і^с~ово.
44
Пила́т же диви́ся, а́ще уже́ у́мре; і призва́в со́тника, вопроси́ єго́: а́ще уже́ у́мре?
44
пилат же дивися, а^ще оу^же оу%мре” и^ призвавъ со'тника въпроси` е^го, а^ще оу^же оу%мре.
45
І уві́дів от со́тника, даде́ ті́ло Іо́сифові.
45
и^ оу^вњдњвъ эT сотᲆника, дасть тњло і^ѓ'сифови”
46
І купи́в плащани́цю і снем Єго́, обви́т плащани́цею; і положи́ Єго́ во гроб, і́же бі ізсі́чен от ка́мене; і привали́ ка́мень над две́рі гро́ба.
46
И$ кђпи'въ плащани'цђ, и^ снемъ е^го ѓ^бвиT плащани'цею, и^ вложи е^го въ' гробъ, и^же б^њ и^ꙁсњченъ эT ка'мене” И$ привали ка'мень нDа двери гро'бђ”
47
Марі́я же Магдали́на і Марі́я Іосі́єва зря́сті, гді Єго́ полага́ху.
47
ма'рїя же магдалыни и^ ма'рїа и^ѓ^сі'ева, зря'ста гдњ е^го полагахђ”
Глава 16
1
(Зач. 70) І мину́вшей субо́ті, Марі́я Магдали́на і Марі́я Іа́ковля і Саломі́я купи́ша арома́ти, да прише́дша пома́жуть Ісу́са.
1
И минђвши сђбо'тњ, ма'рїя магдалы'ни, и^ марїа і^а'ковля, и^ саломи, кђпи'шя а^рома'ты, да пришеDше пома'жђтъ і^с~а”
2
І зіло́ зау́тра во єди́ну от субо́т прийдо́ша на гроб, возсія́вшу со́лнцю,
2
И$ ѕњло ꙁаоу%тра въ е^ді'нђ эT сђбо'тъ, прїидо'ша на' гробъ въсїа'вшђ сл~нцђ,
3
і глаго́лаху к себі́: кто отвали́ть нам ка́мень от две́рій гро́ба?
3
и^ гл~ахђ к# себњ. кт^о эTвалитъ намъ ка'мень эT дверїи гро'ба;
4
І воззрі́вша ви́діша, я́ко отвале́н бі ка́мень: бі бо ве́лій зіло́.
4
и^ възрњвше видњша ја%ко эTваленъ бњ ка'мень. б`њ б^о ве'лїи ѕњло”
5
І вше́дша во гроб, ви́діша ю́ношу сідя́ща в десни́х, оді́яна во оде́жду білу́; і ужасо́шася.
5
И$ влњзше въ' гробъ, видњша ю'ношђ сњдя'ща в десныхъ, ѓ^дњ'анъ въ ѓ^де'жDђ бњ'лђ, и^ оу^жасо'шася”
6
Он же глаго́ла їм: не ужаса́йтеся. Ісу́са і́щете Назаряни́на расп'я́таго; воста́, ність зді; се мі́сто, іді́же положи́ша Єго́;
6
ѓ%н же гл~а и^мъ, не оу^жаса'итеся. і^с~а и%щеᲄе наꙁаряни'на, пропята'го” Въста`, нњсть зд^њ. с^е мњ'сто и^дњже положи'ша е^го.
7
но іді́те, рці́те ученико́м Єго́ і Петро́ві, я́ко варя́єть ви в Галиле́ї; та́мо Єго́ ви́дите, я́коже рече́ вам.
7
н^о и^дњте, рцњте оу^чн~коM е^го и^ петрови, ја%ко варяеT в^ы в# галиле'и`. та'мо е^го ви'диᲄе, ја%коже рече ваM”
8
І ізше́дша біжа́ша от гро́ба; ім'я́ше [одержа́ше] же їх тре́пет і у́жас; і ні кому́же нічто́же рі́ша, боя́хубося.
8
и^ꙁ#шеDше, бњжа'ша эT гроба. и^мяше же иX тре'пеT и^ оу'жаs, и^ никомђже ничесо'же рњша, боя'хђ бо ся”
9
(Зач. 71) Воскре́с же (Ісу́с) зау́тра в пе́рвую субо́ту, яви́ся пре́жде Марі́ї Магдали́ні, із нея́же ізгна́ седьм бісо́в.
9
Въскр~съ же і^с~ ꙁаоу'тра в# первђю сђбо'тђ, ја^вися прежDе мр~їи магдалы'ни, иꙁ неа'же и^ꙁ#гна сеDмь бњсовъ”
10
Она́ (же) ше́дши возвісти́ с Ним би́вшим, пла́чущимся і рида́ющим;
10
ѓ^наже шеDши въꙁвњсти` с нимᲆ бы'вшимъ, пла'чющимся и^ рыда'ющимᲆ”
11
і они́ сли́шавше, я́ко жив єсть і ви́дін бисть от нея́, не я́ша ві́ри.
11
И$ ѓ^ни слы'шавше ја^ко жи'въ е^сть, и^ видњнъ бысть эT неа`, не ја%шя вњры”
12
По сих же двіма́ от них гряду́щема яви́ся іні́м о́бразом, іду́щема на село́.
12
По сих же двњма эT нихъ грядђщема, ја^ви'ся и^нњмъ ѓ%браꙁомъ, идђщема на село`.
13
І та ше́дша возвісти́ста про́чим; і ні ті́ма ві́ри я́ша.
13
и^ т^а шедъша въꙁвњсти'та про'чимъ, и^ ни тњма вᲇры ја%шя”
14
Посліди́ (же) возлежа́щим їм єдиномуна́десяте яви́ся, і поноси́ неві́рствію їх і жестосе́рдію, я́ко ви́дівшим Єго́ воста́вша не я́ша ві́ри.
14
Послњди же вᲆзлежа'щиM и^мъ, е^ді'номђнадесяте. ја^ви'ся, и^ поноси` невњ'рьствїю и'хъ и^ жестосрᲆдїю, ја%ко видњвшиM его въста'вша, не ја%шя вњ'ры”
15
І рече́ їм: ше́дше в мир весь, пропові́діте Єва́нгеліє всей тва́рі.
15
И$ рече и^мъ. шеDше в# ми'ръ весь, проповᲇдите е^љhлїе все'и тва'ри.
16
І́же ві́ру і́меть і крести́ться, спасе́н бу́деть, а і́же не і́меть ві́ри, осужде́н бу́деть.
16
и^же вњрђ и^метᲆ и^ крsтиTся, сп~се'нъ бђ'детъ. а^ и^же не и^метъ вњрђ, ѓ^сђже'нъ бђдетъ”
17
Зна́менія же ві́ровавшим сія́ послі́дують: і́менем Мої́м бі́си іждену́ть; язи́ки возглаго́лють но́ви;
17
зна'менїа же вњ'ровавшимъ сїа послњ'дђютᲆ” И/менемъ мои'мъ бњ'сы и^жDенђтъ. ја^ѕы'кы възгл~ютъ но'вы.
18
змія́ во́зьмуть; а́ще і что сме́ртно іспію́ть, не вреди́ть їх; на неду́жия ру́ки возложа́ть, і здра́ві бу́дуть.
18
змїя` во'ꙁмђтъ. а%ще и^ чт^о смр~тно и^спїюᲄъ, не врњди'тъ и^хъ. на недђж'ныа рђ'кы възложатъ, и^ здра'ви бђдђтъ”
19
Госпо́дь же у́бо, по глаго́ланії (Єго́) к ним, вознесе́ся на не́бо і сі́де о десну́ю Бо́га.
19
ГEь же оу^бо по гл~анїи его к нимъ, възнесеся на' нб~о, и^ сњде ѓ^деснђ'ю б~а”
20
Они́ же ізше́дше пропові́даша всю́ду, Го́споду поспі́шствующу і сло́во утвержда́ющу послі́дствующими зна́меньми. Амі́нь.
20
ѓ^ни' же и^зшеDше, проповњ'дашя всю'дђ. г~ђ поспњшествђю'щђ, и^ сло'во оу^тверъжа'ющђ послDњствђющими зна'менми, а^ми'нь”