Звичайний друкВиконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
І запрети́ єму́ Ісу́с, глаго́ля: умолчи́ і ізи́ди із него́.
25
и запрэти ѥму исусъ глаголѩ: умълъчи и изиди из нѥго.
26
І стрясе́ єго́ дух нечи́стий, і возопи́ гла́сом вели́ким, і ізи́де із него́.
26
и сътрzсъ и духъ нечистыи и възъпивъ гласъмь велиѥмь изиде из нѥго.
27
І ужасо́шася всі, я́коже стяза́тися їм к себі́, глаго́лющим: что єсть сіє́? (І) что уче́ніє но́воє сіє́, я́ко по о́бласті і духово́м нечи́стим вели́ть, і послу́шають Єго́?
27
и ужасошz сz вьси. и сътzзаахѫ сz въ себэ глаголѭще: чьто убо се; чьто учениѥ новоѥ се; яко по области и духомъ нечистыимъ велить и послушаѭть ѥго:
28
Ізи́де же слух Єго́ а́біє во всю страну́ Галиле́йську.
28
и изиде слухъ ѥго абиѥ во вьсѭ странѫ галилеискѫ.
29
(Зач. 5) І а́біє із со́нмища ізше́дше, прийдо́ша в дом Си́монов і Андре́йов, со Іа́ковом і Іоа́нном.
29
И абиѥ ишьдъше ис съньмища придоша въ домъ симоновъ и андреовъ съ иаковъмь и иоанъмь.
30
Те́ща же Си́монова лежа́ше огне́м жего́ма; і а́біє глаго́лаша Єму́ о ней.
30
тьща же симонова лежааше огньмь жегома. и абиѥ глаголашz ѥму о нѥи.
31
І присту́пль воздви́же ю, єм за ру́ку єя́; і оста́ви ю огнь а́біє, і служа́ше їм.
31
и пристѫпль въздвиже ѭ ѥмъ за рѫкѫ ѥѩ. и остави ѭ абиѥ огнь и служааше имъ.
32
По́зді же би́вшу, єгда́ захожда́ше со́лнце, приноша́ху к Нему́ вся неду́жния і бісни́я.
32
поздэ же бывъшу ѥгда захождааше слъньце приношаахѫ къ нѥму вься недѫжьныѩ и бэсьныѩ.
33
І бі весь град собра́лся к две́рем.
33
и бэ вьсь градъ събьралъ сz къ двьрьмъ.
34
І ісціли́ мно́гі злі стра́ждущия разли́чними неду́ги; і бі́си мно́гі ізгна́, і не оставля́ше глаго́лати бі́си, я́ко ві́дяху Єго́ Христа́ су́ща.
34
и исцэли многы недѫжьны имѫщz различьны ѩзz и бэсы мъногы изгъна. и не оставляаше глаголати бэсъ яко вэдэахѫ и.
35
(Зач. 6) І у́тро, но́щі су́щей зіло́, воста́в ізи́де, і і́де в пу́сто мі́сто, і ту моли́тву ді́яше.
35
и утро пробрэзгу зэло въставъ изиде. Въ оно вреұ .
і глаго́ла єму́: блюди́, нікому́же нічесо́же рци; но шед покажи́ся ієре́єві і принеси́ за очище́ніє твоє́, я́же повелі́ Моїсе́й, во свиді́тельство їм.
44
и гlа ѥмU блюди никомU же. ничьто же не рьци. нъ шьдъ покажи себе иереови. и принесн. за очищениѥ своѥ. ѥже повелэ моиси въ съвэдэтельство имъ.
45
Он же ізше́д нача́т пропові́дати мно́го і проноси́ти сло́во, я́коже ктому́ не мощи́ Єму́ я́ві во град вни́ти; но вні в пусти́х мі́стіх бі. І прихожда́ху к Нему́ отвсю́ду.
45
онъ же ишьдъ начzтъ проповэдати мъного и проносити слово. яко къ тому не можааше явэ въ градъ вънити нъ вънэ въ пустэхъ мэстэхъ бэ и прихождаахѫ къ нѥму отъвьсѫду.
Глава 2
1
(Зач. 7) І вни́де па́ки в Капернау́м по днех; і сли́шано бисть, я́ко в дому́ єсть.
(Зач. 9) І бя́ху ученици́ Іоа́ннови і фарисе́йстії постя́щеся. І прийдо́ша і глаго́лаша Єму́: почто́ ученици́ Іоа́ннови і фарисе́йстії постя́ться, а Твої́ ученици́ не постя́ться?
18
и бэахѫ ученици иоанови и фарисеи постzще сz. и придошz и рекошz ѥму: почьто ученици иоанови и фарисэи постzть сz а твои ученици не постzть сz;
19
І рече́ їм Ісу́с: єда́ мо́гуть си́нове бра́чнії, до́ндеже жени́х с ни́ми єсть, пости́тися? Єли́ко вре́м'я с собо́ю і́муть жениха́, не мо́гуть пости́тися;
19
и рече имъ исусъ: еда могѫть сынове брачьнии постити сz доньдеже съ ними ѥсть женихъ; ѥлико врэмz имѫть съ собоѭ жениха не имѫть постити сz.
20
при́йдуть же дні́є, єгда́ оти́меться от них жени́х, і тогда́ постя́ться в ти́я дні;
20
придѫть же дьниѥ ѥгда отъиметь сz отъ нихъ женихъ и тъгда постzть сz въ ты дьни.
21
і нікто́же приложе́нія пла́та небі́лена пришива́єть к ри́зі ве́тсі: а́ще ли же ні, во́зьметь коне́ць єго́ но́воє от ве́тхаго [отто́ргнеть приставле́ніє єго́ но́воє (ні́что) от ве́тхаго], і го́рша дира́ бу́деть:
21
и ни кто же приставлѥния плата небэлѥна не приставляѥтъ ризэ ветъсэ. аще ли же ни въземеть коньць отъ нѥѩ новоѥ отъ ветъхааго и горьши дира бѫдеть.
22
і нікто́же влива́єть вина́ но́ва в мі́хи ве́тхі: а́ще ли же ні, просади́ть вино́ но́воє мі́хи, і вино́ проліє́ться, і мі́сі поги́бнуть; но вино́ но́воє в мі́хи но́ви влія́ти [подоба́єть].
22
и ни къто же не въливаѥть вина нова въ мэхы ветъхы. аще ли же ни просадить вино новое мэхы и вино пролэѥть сz и мэси погыбнѫть. нъ вино новоѥ въ мэхы новы лияти. Въ оно вреұ.
23
(Зач. 10) І бисть мимоходи́ти Єму́ в субо́ти сквозі́ сі́янія, і нача́ша ученици́ Єго́ путь твори́ти, востерза́юще кла́си.
І фарисе́є глаго́лаху Єму́: виждь, что творя́ть в субо́ти, єго́же не досто́їть?
24
и фарисеи гlахU ѥмU видиши ли что си творzть. въ сUӣ. ѥго же не достоить.
25
І Той глаго́лаше їм: ні́сте ли ніколи́же чли, что сотвори́ Дави́д, єгда́ тре́бованіє імі́ і взалка́ сам і і́же с ним?
25
и гл7аше имъ. нэсте ли николи же чли. что сътвори дв7д ѥгда требова. и възалкасz самъ. и иже бzхU съ нимь.
26
Ка́ко вни́де в дом Бо́жий при Авіафа́рі архієре́ї, і хлі́би предложе́нія сніде́, ї́хже не достоя́ше я́сти то́кмо ієре́єм, і даде́ і су́щим с ним?
26
како вънидоша въ храмъ б9ии. при авиаfарэ архиереи. и хлэбы предьложения сънэсть. ихъ же не достояаше ясти тъкмо иереtомъ. и дасть и сUщиимъ съ нимь.
27
І глаго́лаше їм: субо́та челові́ка ра́ди бисть, а не челові́к субо́ти ра́ди;
27
и гл7аше имъ. сUбота члbвка ради быc. а не члbвкъ сUботы ради.
28
ті́мже госпо́дь єсть Син Челові́чеський і субо́ті.
28
тэмь г7ь ѥсть сн7ъ члbвчь сUботэ.
Глава 3
1
І вни́де па́ки в со́нмище; і бі та́мо челові́к, су́ху іми́й ру́ку.
1
И въниде пакы въ съньмище. и бэ члbвкъ тU и рUкл ѥго бэ сUха.
2
І назира́ху Єго́, а́ще в субо́ти ісціли́ть єго́, да Нань возглаго́лють.
2
и назираахU ѥго. аще въ сUботU ицэлить ѥго. да възгlють на нь.
3
І глаго́ла челові́ку су́ху іму́щему ру́ку: ста́ни посреді́.
3
и гlа члв7кU имUщюUмU сUхU рUкU. стани посредэ ихъ.
4
І глаго́ла їм: досто́їть ли в субо́ти добро́ твори́ти, іли́ зло твори́ти? Ду́шу спасти́, іли́ погуби́ти? Они́ же молча́ху.
4
и гlа имъ. что достоить въ сUботU. добро ли сътворити. или зло сътворити. дш7ю съпасти ли погUбити. wни же мълчахU.
5
І воззрі́в на них со гні́вом, скорб'я́ о окамене́нії серде́ць їх, глаго́ла челові́ку: простри́ ру́ку твою́. І простре́; і утверди́ся рука́ єго́ ціла́, я́ко друга́я.
5
и възрэвъ на нz съ гнэвъмь. скьрбz о окаменѥнии с®ць ихъ. и гlа члв7кU. простьри рUкU свою. и простре. и Uтвьрдисz рUка ѥго цэла. акы дрUгая.
6
(Зач. 11) І ізше́дше фарисе́є, а́біє со іродіа́ни сові́т творя́ху Нань, ка́ко Єго́ погуб'я́ть.
6
И абиѥ ишьдъше фарисеи съ иродианы съвэтъ творэахѭ на нь како и бышz погубили.
7
Ісу́с же оти́де со ученики́ Свої́ми к мо́рю; і мног наро́д от Галиле́ї по Нем і́де, і от Іуде́ї,
7
исусъ же отиде съ ученикы своими къ морю. и многъ народъ отъ галилеѩ по нѥмь иде. и отъ иудеѩ
8
і от Ієрусали́ма, і от Ідуме́ї, і со о́наго по́лу Іорда́на. І от Ти́ра і Сидо́на мно́жество мно́гоє, сли́шавше, єли́ка творя́ше, [і] прийдо́ша к Нему́.
8
и отъ иерусалима и отъ идумеѩ и съ оного полу иордана и сѫщеи о тµрэ и сидонэ. много мъножьство слышавше ѥлико творэаше придоша къ нѥму.
9
І рече́ ученико́м Свої́м, да кора́бль бу́деть у Него́ наро́да ра́ди, да не стужа́ють Єму́.
9
и рече ученикомъ своимъ: да ѥсть при нѥмь ладиица народа ради да не сътѫжають ѥму.
10
Мно́гі бо ісціли́, я́коже напада́ти на Него́, да Єму́ прико́снуться, єли́ці імія́ху ра́ни.
а і́же восху́лить на Ду́ха Свята́го, не і́мать отпуще́нія во ві́ки, но пови́нен єсть ві́чному суду́.
29
а иже власфимисаѥть на свzтыи духъ не имать отъпущения въ вэкъ нъ повиньнъ ѥсть вэчьнуу му сѫду.
30
Зане́ глаго́лаху: ду́ха нечи́стаго і́мать.
30
занѥ глаголахѫ яко духъ нечистъ имать.
31
Прийдо́ша у́бо Ма́ти і бра́тія Єго́, і вні стоя́ще посла́ша к Нему́, зову́ще Єго́.
31
Приде же мати ѥго и братия и вънэ стоѩще посълашz къ нѥму глашаѭще и.
32
І сідя́ше наро́д о́крест Єго́. Рі́ша же Єму́: се Ма́ти Твоя́ і бра́тія Твоя́ [і сестри́ Твоя́] вні і́щуть Тебе́.
32
и сэдэаше о нѥмь народъ. рэшz же ѥму: се мати твоя и братия твоя и сестры твоѩ вънэ ищѫть тебе.
33
І отвіща́ їм, глаго́ля: кто єсть ма́ти Моя́, іли́ бра́тія Моя́?
33
и отъвэща имъ глаголѩ: къто ѥсть мати моя ли братия моя;
34
І согля́дав о́крест Себе́ сідя́щия, глаго́ла: се, ма́ти Моя́ і бра́тія Моя́;
34
и съглzдавъокрьстъ ѥго глагола: се мати моя и братия моя.
35
і́же бо а́ще сотвори́ть во́лю Бо́жию, сей брат Мой і сестра́ Моя́ і ма́ти (Мі) єсть.
35
иже бо аще сътворить волѭ божиѭ сь братъ мои и сестра моя и мати ѥсть.
Глава 4
1
(Зач. 15) І па́ки нача́т учи́ти при мо́рі; і собра́ся к Нему́ наро́д мног, я́коже Самому́ влі́зшу в кора́бль, сіді́ти в мо́рі; і весь наро́д при мо́рі на землі́ бя́ше.
1
И пакы начzтъ при мори учити. и събьра сz къ нѥму народъ мъногъ. яко самъ вълэзъ въ корабль сэдэаше въ мори. и вьсь народъ бэша при мори на земли.
2
І уча́ше їх при́тчами мно́го і глаго́лаше їм во уче́нії Своє́м:
2
и учааше ѩ притъчами мъного. и глаголааше имъ въ учении своѥмь:
3
сли́шіте: се, ізи́де сі́яй сі́яти;
3
слышите. се изиде сэѩи сэятъ.
4
і бисть єгда́ сі́яше, о́во паде́ при путі́, і прийдо́ша пти́ці, і позоба́ша є;
4
и бысть ѥгда сэяше ова падоша на пѫти и придошz пътицz и позобаша я.
5
друго́є же паде́ при ка́мені, іді́же не ім'я́ше землі́ мно́ги, і а́біє прозябе́, зане́ не ім'я́ше глубини́ земни́я:
5
а другоѥ паде на каменьнэѥмь идеже не имэ землѩ мъногы. и абиѥ прозzбе занѥ не имэаше глѫбины земьныѩ.
6
со́лнцю же возсія́вшу присвя́де, і зане́ не ім'я́ше ко́рене, і́зсше;
6
слъньцу же въсиявъшу присвzде. и занѥ не имэаше корения усъше.
7
і друго́є паде́ в те́рнії, і взи́де те́рніє, і подави́ є, і плода́ не даде́:
7
и другоѥ паде въ трьнии. и възиде трьниѥ и подави ѥ и плода не дасть.
8
і друго́є паде́ на землі́ до́брій, і дая́ше плод восходя́щ і расту́щ, і припло́доваше на три́десять, і на шестьдеся́т, і на сто.
8
и другоѥ паде на земли добрэи и даяше плодъ въсходz и расты. и приплоди ово три десzти ово шѥсть десzтъ ово съто.
9
І глаго́лаше: імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить.
9
и глаголаше: имэѩи уши слышати да слышить.
10
(Зач. 16) Єгда́ же бисть єди́н, вопроси́ша Єго́, і́же бя́ху с Ним, со обімана́десяте о при́тчі.
10
ѥгда же бысть ѥдинъ въпросишz и иже бэахѫ о нѥмь съ обэма на десzте притчz.
11
І глаго́лаше їм: вам єсть дано́ ві́дати та́йни Ца́рствія Бо́жия, о́нім же вні́шним в при́тчах вся бива́ють,
11
и глаголаше имъ: вамъ ѥсть дано вэдэти таиная царьствия божия. онэмь же вънэшьниимъ въ притъчахъ вься бываѭтъ.
12
да ви́дяще ви́дять, і не у́зрять; і сли́шаще сли́шать, і не разумі́ють; да не когда́ обратя́ться, і оста́в'яться їм грісі́.
12
да видzще видzть и не узьрzть. и слышzще слышzть и не разумэваѭть. еда къгда обратzть сz и отъпустzть сz имъ грэси.
13
І глаго́ла їм: не ві́сте ли при́тчі сея́? І ка́ко вся при́тчі уразумі́єте?
13
и глагола имъ: не вэсте ли притъчz сеѩ и како вьсz притъчz разумэѥте;
14
Сі́яй, сло́во сі́єть.
14
сэѩи слово сэѥть.
15
Сі́ї же суть, і́же при путі́, іді́же сі́ється сло́во, і єгда́ усли́шать, а́біє прихо́дить сатана́ і оте́млеть сло́во сі́янноє в сердця́х їх.
15
си же сѫть яже на пѫти идеже сэѥть сz слово и ѥгда слышzть абиѥ. придеть сотона и отиметь слово сэѥноѥ въ срьдьцихъ ихъ.
16
І сі́ї суть та́кожде і́же на ка́менних сі́ємії, і́же єгда́ усли́шать сло́во, а́біє с ра́достію приє́млють є;
16
и си такожде сѫть иже на каменьныихъ сэѥми. иже ѥгда слышzть слово абиѥ съ радостиѭ приѥмлѭть ѥ.
17
і не і́муть коре́нія в себі́, но привре́менні суть; та́же би́вшей печа́лі іли́ гоне́нію словесе́ ра́ди, а́біє соблажня́ються.
17
и не имѫть корене въ себэ нъ врэменьни сѫть. по томь же бывъши печали ли гонению словесе ради абиѥ съблажняѭь сz.
18
А сі́ї суть, і́же в те́рнії сі́ємії, сли́шащії сло́во;
18
а си сѫть сэѥнии въ трьнии слышащеи слово
19
і печа́лі ві́ка сего́, і лесть бога́тства, і о про́чих по́хоті входя́щия подавля́ють сло́во, і безпло́дно бива́єть.
19
и печали вэка сего и льсть богатьствия и о прочиихъ похоти въходzщz подавляѭть слово и без плода бываѥть.
20
І сі́ї суть, і́же на землі́ до́брій сі́яннії, і́же сли́шать сло́во і приє́млють, і пло́дствують на три́десять, і на шестьдеся́т, і на сто.
20
а сии сѫть сэѥнии на добрэ земли иже слышzть слово и приѥмлѭть ѥ и плодzть сz на три десzти и шесть десzтъ и съто.
21
І глаго́лаше їм: єда́ світи́льник прихо́дить [вжига́ють], да под спу́дом положа́ть єго́ іли́ под одро́м? Не да ли на сві́щниці положе́н бу́деть?
21
И глаголаше имъ: еда приходить. свэтильникъ да подъ спѫдъмь положенъ бѫдеть ли подъ одръмь; не да ли на свэщьникъ възложать и;.
22
Ність бо та́йно, є́же не яви́ться, ніже́ бисть потає́но, но да при́йдеть в явле́ніє;
22
нэсть бо ни чьто же таино ѥже не явить сz. ни бысть потаѥно нъ да придеть въ явлениѥ.
23
а́ще кто і́мать у́ші сли́шати, да сли́шить.
23
иже имать уши слышати да слышить.
24
(Зач. 17) І глаго́лаше їм: блюді́те что сли́шите: в ню́же мі́ру мі́рите, возмі́риться вам, і приложи́ться вам сли́шащим;
24
и глаголааше имъ: блюдэте сz чьто слышите. въ нѭже мэрѫ мэрите намэрить сz вамъ и приложить сz вамъ слышzщиимъ.
25
і́же бо а́ще і́мать, да́сться єму́, а і́же не і́мать, і є́же і́мать, оти́меться от него́.
25
иже бо аще имать дасть сz ѥму а иже не имать и ѥже имать отъиметь сz отъ нѥго.
26
І глаго́лаше: та́ко єсть [і] Ца́рствіє Бо́жиє, я́коже челові́к вмета́єть сі́м'я в зе́млю,
26
И глаголааше: тако ѥсть царьствиѥ божиѥ якоже аще чловэкъ въмэтаѥтъ сэмz въ землѭ.
27
і спить, і востає́ть но́щію і дні́ю, і сі́м'я прозяба́єть і расте́ть, я́коже не вість он;
27
и съпить и въстаѥть нощь и дьнь. и сэмz прозzбаѥть и растеть якоже не вэсть онъ.
28
от себе́ бо земля́ плоди́ть пре́жде траву́, пото́м клас, та́же ісполня́єть пшени́цю в кла́сі;
28
о себэ бо земля плодить сz прэжде трэвѫ по томь же класъ по томь же и пъшеницѭ въ класэ.
29
єгда́ же созрі́єть плод, а́біє по́слеть серп, я́ко наста́ жа́тва.
29
ѥгда же съзрэѥть плодъ абиѥ посълеть сьрпъ яко настоить жzтва.
і єгда́ всі́яно бу́деть, возраста́єть, і бива́єть бо́ліє всіх зе́лій, і твори́ть ві́тві ве́лія, я́ко мощи́ под сі́нію єго́ пти́цям небе́сним вита́ти.
32
и ѥгда въсэѥно бѫдеть въздрастеть и бѫдеть болѥ вьсэхъ зелии и творить вэтви велиѩ яко мощи подъ сэниѭ ѥго пътицамъ небесьныимъ витати.
33
І такови́ми при́тчами мно́гими глаго́лаше їм сло́во, я́коже можа́ху сли́шати.
33
и тацэми притъчами мнозэми глаголааше имъ слово якоже можаахѫ слышати.
34
Без при́тчі же не глаго́лаше їм словесе́; осо́б же ученико́м Свої́м сказа́ше вся.
34
без притъчz же не глаголааше имъ. ѥдинъ же сказааше ученикомъ своимъ вься.
35
(Зач. 18) І глаго́ла їм в той день, ве́черу би́вшу: пре́йдем на он пол.
35
И глагола имъ въ тъ дьнь вечеру бывъшу: преидэмъ на онъ полъ.
36
І отпу́щше наро́ди, поя́ша Єго́ я́коже бі в кораблі́; і іні́ї же кораблі́ бя́ху с Ним.
36
и отъпущьше народъ поѩшz и якоже бэ въ ладии. и ины ладиѩ бэахѫ съ нимь.
37
І бисть бу́ря ві́трена вели́ка; во́лни же влива́хуся в кора́бль, я́ко уже́ погружа́тися єму́.
37
и бысть буря вэтрьна велия. влъны же въливаахѫ сz въ ладиѭ яко уже погрzзнѫти хотэаше.
38
І бі Сам на кормі́ на возгла́вниці спя. І возбуди́ша Єго́ і глаго́лаша Єму́: Учи́телю, не ради́ши ли, я́ко погиба́єм?
38
и бэ самъ на кръмэ на възглавици съпz. и възбудишz и и глаголашz ѥму: учителю не родиши ли яко погыблѥмъ;
39
І воста́в запрети́ ві́тру і рече́ мо́рю: молчи́, преста́ни. І уле́же вітр, і бисть тишина́ ве́лія.
39
и въставъ запрэти вэтру. и рече морю: млъчи и устани и улеже вэтръ и бысть тишина велия.
40
І рече́ їм: что та́ко страшли́ві єсте́? Ка́ко не і́мате ві́ри?
40
и рече имъ: чьто тако страшиви ѥсте; како не имете вэры;
41
І убоя́шася стра́хом ве́ліїм і глаго́лаху друг ко дру́гу: кто у́бо Сей єсть, я́ко і вітр, і мо́ре послу́шають Єго́?
41
и възбояша сz страхъмь велиѥмь и глаголаахѫ другъ къ другу: къто убо ѥсть сь яко и вэтри и море послушаѭть ѥго;
Глава 5
1
(Зач.19) І прийдо́ша на он пол мо́ря, во страну́ Гадари́нськую.
1
И придошz на онъ полъ моря въ странѫ гадариньскѫ.
2
І ізлі́зшу Єму́ із корабля́, а́біє срі́те Єго́ от гробо́в челові́к в ду́сі нечи́сті,
2
и излэзъшѫ ѥму из корабля абиѥ сърэте и отъ гробъ чловэкъ нечистъмь духъмь.
3
і́же жили́ще ім'я́ше во гробі́х, і ні вери́гами нікто́же можа́ше єго́ св'яза́ти;
3
иже жилище имэаше въ гробэхъ и ни желэзьнъмь ѫжьмь ѥго ни къто же не можааше съвzзати.
4
зане́ єму́ мно́гажди пу́ти і у́жі [желі́зни] св'я́зану су́щу, і растерза́тися от него́ у́жем [желі́зним] і пу́том сокруша́тися; і нікто́же можа́ше єго́ уму́чити [укроти́ти];
4
занѥ мъногы краты пѫты и ѫжи желэзьны съвzзану сѫщу прэтрьзаахѫ сz отъ нѥго ѫжа желэзьна и пѫта съкрушаахѫ сz. и ни къто же не можааше ѥго умѫчити.
5
і ви́ну нощ і день во гробі́х і в гора́х бі, вопія́ і толки́йся ка́менієм.
5
и вынѫ дьнь и нощь въ гробэхъ и въ горахъ бэ въпиѩ и тлъкы сz камениѥмь.
6
Узрі́в же Ісу́са іздале́ча, тече́ і поклони́ся Єму́,
6
узрэвъ же исуса из далече тече и поклони сz ѥму.
7
і возопи́в гла́сом ве́ліїм, рече́: что мні і Тебі́, Ісу́се, Си́не Бо́га Ви́шняго? Заклина́ю Тя Бо́гом, не му́чи мене́.
7
и възопивъ гласъмь велиѥмь глагола: чьто мънэ и тебэ исусе сыне бога вышьняаго; заклинаѭ тz богъмь не мѫчи мене.
8
Глаго́лаше бо єму́: ізи́ди, ду́ше нечи́стий, от челові́ка.
8
глаголааша бо ѥму: изиди душе нечистыи отъ чловэка.
9
І вопроша́ше єго́: что ті єсть і́м'я? І отвіща́ глаго́ля: легео́н і́м'я мні, я́ко мно́зі єсьми́.
9
и въпрашааше и: како ти ѥсть имz; и глагола легеонъ мнэ ѥсть имz яко мънози ѥсмъ.
10
І моли́ша Єго́ мно́го, да не по́слеть їх вні страни́.
10
и моляаше и мъного да не посълеть ихъ кромэ страны.
11
Бі же ту при горі́ ста́до свино́є ве́ліє пасо́мо.
11
бэ же ту стадо свино пасомо велиѥ при горэ.
12
І моли́ша Єго́ всі бі́си, глаго́люще: посли́ ни во свинія́, да в ня вни́дем.
12
и молишz и вьси бэси глаголѭще: посъли ны въ свиниѩ да въ нѩ вънидемъ.
13
І повелі́ їм а́біє Ісу́с. І ізше́дше ду́сі нечи́стії, внидо́ша во свинія́; і устреми́ся ста́до по бре́гу в мо́ре, бя́ху же я́ко дві ти́сящі, і утопа́ху в мо́рі.
13
и абиѥ повелэ имъ исусъ. и ишьдъше дуси нечистии вънидошz въ свиниѩ. и устрьми сz стадо по брэгу въ море. бэ же ихъ яко дъвэ тысzщи. и утапаахѫ въ мори.
14
Пасу́щії же свинія́ біжа́ша і возвісти́ша во гра́ді і в се́ліх. І ізидо́ша ви́діти, что єсть би́вшеє.
14
и пасѫщеи свиниѩ бэжашz и възвэстишz въ градэ и на селэхъ. и придошz видэтъ чьто ѥсть бывъшеѥ.
15
І прийдо́ша ко Ісу́сові, і ви́діша біснова́вшагося сідя́ща і оболче́на і сми́сляща, імі́вшаго легео́н; і убоя́шася.
15
и придошz къ исусови и видэшz бэсьновавъшааго сz сэдzща облъчена и съмыслzща имэвъшааго легеонъ. и убоzшz сz.
16
Пові́даша же їм ви́дівшії, ка́ко бисть бісно́му, і о свинія́х.
16
и повэдэша имъ видэвъшеи како бысть бэсьнуу му и о свинияхъ.
17
І нача́ша моли́ти Єго́ отити́ от преді́л їх.
17
и начаша молити и отити отъ прэдэлъ ихъ.
18
І влі́зшу Єму́ в кора́бль, моля́ше Єго́ біснова́вийся, даби́ бил с Ним.
18
и въъодzщу ѥму въ ладиицѫ моляаше и бэсьновавыи сz да бы съ нимь былъ.
19
Ісу́с же не даде́ єму́, но рече́ єму́: іди́ в дом твой ко твої́м і возвісти́ їм, єли́ка ті Госпо́дь сотвори́ і поми́лова тя.
19
исусъ же не дасть ѥму. нъ глагола ѥму: иди въ домъ твои къ твоимъ и възвэсти имъ ѥлико ти господь сътвори и помилова тz.
20
І і́де і нача́ пропові́дати в десяти́ гра́діх, єли́ка сотвори́ єму́ Ісу́с. І всі дивля́хуся.
20
и иде и начzтъ проповэдати въ декаполи ѥлико сътвори ѥму исусъ. и вьси дивляахѫ сz.
21
(Зач. 20) І преше́дшу Ісу́су в кораблі́ па́ки на он пол, собра́ся наро́д мног о Нем [к Нему́]. І бі при мо́рі.
21
И прээхавъшу исусови въ корабли пакы на онъ полъ събьра сz народъ мъногъ о нѥмь и бэ при мори.
22
І се, при́йде єди́н от архісинаго́г, і́менем Іаі́р, і ви́дів Єго́, паде́ при ногу́ Єго́
22
и се приде ѥдинъ отъ архисµнагогъ именемь иаиръ. и видэвъ и паде на ногу ѥго.
23
і моля́ше Єго́ мно́го, глаго́ля, я́ко дщи моя́ на кончи́ні єсть; да прише́д возложи́ши на ню ру́ці, я́ко да спасе́ться і жива́ бу́деть.
23
и моляаше и мъного глаголѩ яко дъщи моя на коньчинэ ѥсть. да пришьдъ възложиши на нѭ рѫцэ да съпасена бѫдеть и оживеть.
24
І і́де с ним; (Зач. 21) і по Нем ідя́ху наро́ди мно́зі і угнета́ху Єго́.
Ісу́с же а́біє сли́шав сло́во глаго́лемоє, глаго́ла архісинаго́гові: не бо́йся, то́кмо ві́руй.
36
исусъ же абиѥ слышавъ слово глаголѥмоѥ глагола архисинагогови: не боисz тъкъмо вэруи.
37
І не оста́ви по Себі́ ні єди́наго іти́, то́кмо Петра́, і Іа́кова, і Іоа́нна, бра́та Іа́ковля.
37
и не остави ити по себэ ни ѥдиного же тъкъмо петра и иакова и иоана брата иаковля.
38
І при́йде в дом архісинаго́гов і ви́ді молву́, пла́чущияся і крича́щия мно́го.
38
и приде въ домъ архисинагоговъ и видэ млъвѫ и плачѫщz сz и кричzщz мъного.
39
І вшед глаго́ла їм: что мо́лвите і пла́четеся? Отрокови́ця ність умерла́, но спить.
39
и въшьдъ глагола имъ: чьто млъвите и плачете сz; отроковица нэсть умрьла нъ съпить.
40
І руга́хуся Єму́. Он же ізгна́в вся, поя́т отця́ отрокови́ці і ма́тер, і і́же (бі́ху) с Ним, і вни́де, іді́же бі отрокови́ця лежа́щи.
40
и рѫгаахѫ сz ѥму. онъ же изгънавъ вьсz поѩтъ отьца отроковицz и матерь и иже бэша съ нимь. и въниде идеже бэ отрочz лежz.
41
І єм за ру́ку отрокови́цю, глаго́ла єй: таліфа́ ку́мі, є́же єсть сказа́ємо: діви́це, тебі́ глаго́лю, воста́ни.
41
и ѥмъ за рѫкѫ отроковицѫ глагола ѥи: талита куми ѥже ѥсть сказаѥмо дэвице тебэ глаголѭ въстани.
42
І а́біє воста́ діви́ця і хожда́ше; бі бо літ двоюна́десяте. І ужасо́шася у́жасом ве́ліїм.
42
и абиѥ въста дэвица и хождааше. бэ бо лэтома двэма на десzте. и ужаснѫшz сz ужасъмь велиѥмь.
43
І запрети́ їм мно́го, да нікто́же уві́сть сего́, і рече́: даді́те єй я́сти.
43
и запрэти имъ мъного да ни къто же не увэсть сего. и рече дади ѥи эсти.
Глава 6
1
(Зач. 22) І ізи́де отту́ду і при́йде во оте́чествіє Своє́; і по Нем ідо́ша ученици́ Єго́.
1
И приде отътѫду и приде въ отьчьствиѥ своѥ. и по нѥмь идошz ученици ѥго.
2
І би́вшей субо́ті, нача́т на со́нмищі учи́ти. І мно́зі сли́шащії дивля́хуся, глаго́люще: отку́ду Сему́ сія́? І что прему́дрость да́нная Єму́, і си́ли такови́ рука́ма Єго́ бива́ють?
2
и бывъши сѫботэ начzтъ на съньмищи учити. и мънози слышавъще дивляахѫ сz глаголѭще: отъкѫду се ѥсть сему и чьто прэмѫдрость даная ѥму и силы таковы рѫкама ѥго бываѭть;
3
Не Сей ли єсть текто́н, Син Марі́їн, брат же Іа́кову і Іосі́ї і Іу́ді і Си́мону? І не сестри́ ли Єго́ зді (суть) в нас? І блажня́хуся о Нем.
3
не сь ли ѥсть тектонъ сынъ мариинъ; братъ же иакову и осии и иудэ и симону; не и ли сестры ѥго сѫть у насъ сьде; и съблажняахѫ сz о нѥмь.
4
Глаго́лаше же їм Ісу́с, я́ко ність проро́к без че́сти, то́кмо во оте́чествії своє́м, і в сро́дстві і в дому́ своє́м.
4
глаголааше же имъ исусъ яко нэсть пророкъ без чьсти тъкъмо въ своѥмь отьчьствии и въ рождении и въ дому своѥмь.
5
І не можа́ше ту ні єди́ния си́ли сотвори́ти, то́кмо ма́ло неду́жних, возло́ж ру́ці, ісціли́.
5
не можааше ту ни ѥдиноѩ силы сътворити тъкъмо на мало недѫжьникъ рѫцэ възложь исцэли.
6
І дивля́шеся за неві́рствіє їх; і обхожда́ше ве́сі о́крест учя́.
6
и дивисz за невэрьство ихъ. и обьхождааше градьцz окрьстъ учz.
7
(Зач. 23) І призва́ обана́десяте, і нача́т їх посила́ти два два, і дая́ше їм власть над ду́хи нечи́стими.
І єли́ці а́ще не при́ймуть ви, ніже́ послу́шають вас, ісходя́ще отту́ду, оттрясі́те прах, і́же под нога́ми ва́шими, во свиді́тельство їм; амі́нь глаго́лю вам, отра́дніє бу́деть Содо́мом і Гомо́рром в день су́дний, не́же гра́ду тому́.
11
и ѥлико аще не приимUть васъ. ни послUшають васъ. и исходzще tтUдU. tтрzсэте прахъ. иже ѥсть подъ ногами вашими. въ съвэдэтельство имъ. аминъ гlю вамъ. tрадьнэѥ бUдеть содомлямъ. въ дн7ь сUдьныи. неже градU томU.
12
І ізше́дше пропові́даху, да пока́ються;
12
и шьдъше же проповэдаахU. да покаютьсz.
13
і бі́си мно́гі ізгоня́ху; і ма́заху ма́слом мно́гі неду́жния, і ісціліва́ху.
13
и бэсы многы изганяахU. и мазахU олэѥмь. многы недUжьныя. и исцэляахU.
14
(Зач. 24) І усли́ша цар І́род; я́ві бо бисть і́м'я Єго́; і глаго́лаше, я́ко Іоа́нн Крести́тель от ме́ртвих воста́, і сего́ ра́ди си́ли ді́ються о нем.
14
Въ оно+. слыша иродъ цrь. слUхъ iс7въ. явэ бо быc имя ѥго и гlаше. яко iw7нъ кр7стzи въста t мьртвыихъ. и сего ради силы дэютьсz о нѥмь.
15
Іні́ї глаго́лаху, я́ко Ілія́ єсть; іні́ї же глаго́лаху, я́ко проро́к єсть, іли́ я́ко єди́н от проро́к.
15
ини же гlахU. яко илия ѥсть. ини же гlаахU. яко прbркъ. ѥсть. яко ѥдинъ t прbркъ.
16
Сли́шав же І́род рече́, я́ко, єго́же аз усі́кнух Іоа́нна, той єсть; той воста́ от ме́ртвих.
16
слышавъ же иродъ рече. яко ѥго же азъ UсэкнUхъ. иоана. сь ѥсть. тъ въста t мьртвыихъ.
17
Той бо І́род посла́в, ят Іоа́нна і св'яза́ єго́ в темни́ці, Іродіа́ди ра́ди жени́ Фили́ппа, бра́та своєго́, я́ко ожени́ся є́ю.
17
тъ бо иродъ. пославъ ятъ iw7на. и съвzза и въ тьмьници. иродиады ради. жены филипа брата своѥго. яко оженисz ѥю.
18
Глаго́лаше бо Іоа́нн І́родові: не достої́ть тебі́ імі́ти жену́ [Фили́ппа] бра́та твоєго́.
18
гlаше бо иwанъ иродови. не достоить тебе имэти жены филипа бра твоѥго.
19
Іроді́а же гні́вашеся на него́ і хотя́ше єго́ уби́ти; і не можа́ше.
19
иродиада же гнэваашесz на нь. и хотzаше и Uбити. и не можааше.
20
І́род бо боя́шеся Іоа́нна, ві́дий єго́ му́жа пра́ведна і свя́та, і соблюда́ше єго́; і послу́шав єго́, мно́га творя́ше, і в сла́дость єго́ послу́шаше.
20
иродъ бо бояшесz iw7на. вэды ѥго мUжа правьдьна и с™а. и хранzше и. и послUша ѥго. и въ сласть ѥго послUшаше.
21
І приклю́чшуся дню потре́бну [удо́бну], єгда́ І́род рождеству́ своєму́ ве́черю творя́ше князе́м свої́м, і ти́сящником, і старі́йшинам Галиле́йським;
21
и приключьшю же сz. дн7и потребьнU. ѥгда иродъ родьствU своѥмU. вечерю сътварzаше. кнzземъ своимъ. и тысzщьнікомъ и старэишинамъ галискымъ.
22
і вше́дши дщер тоя́ Іродіа́ди, і пляса́вши, і уго́ждши І́родові і возлежа́щим с ним, рече́ цар діви́ці: проси́ у мене́ єго́же а́ще хо́щеши, і дам ті.
22
и въшьдъши дъщери ѥя. иродьядэ. и пласавъши. и Uгожьши иродови. и възлежащиимъ съ нимь. ре? цrь дв7и. проси U мене ѥмU же хощеши и дамь ти.
23
І кля́тся єй: я́ко єго́же а́ще попроси́ши у мене́, дам ті, і до пол ца́рствія моєго́.
23
и клzсz ѥи. яко ѥго же просиши дамь ти. до полъцр7ства моѥго.
24
Она́ же ізше́дши рече́ ма́тері своє́й: чесо́ прошу́? Она́ же рече́: глави́ Іоа́нна Крести́теля.
24
она же ишьдъши рече къ м™ри своѥи. чсо прошю. wна же рече. главы iw7на кр7стля.
25
І вше́дши а́біє со тща́нієм к царю́, прося́ше, глаго́лющи: хощу́, да мі да́си от него́ [а́біє] на блю́ді главу́ Іоа́нна Крести́теля.
25
и въшьдъши абиѥ съ тъщаниѥмь къ цrю. проси гlющи. хощю да ми даси UсэченUю на блюдэ главU. iw7на. кр7стля.
26
І приско́рбен бив цар, кля́тви [же] ра́ди і за возлежа́щих с ним не восхоті́ отріщи́ єй.
26
и прискьрбьнъ бывъ цrь. за клzтвы и възлежащиихъ съ нимь. не въсхотэ tрещисz ѥи.
27
І а́біє посла́в цар спекула́тора, повелі́ принести́ главу́ єго́.
27
и абиѥ пославъ цrь воина. повелэ принести главU ѥго.
28
Он же шед усі́кну єго́ в темни́ці, і принесе́ главу́ єго́ на блю́ді, і даде́ ю діви́ці, і діви́ця даде́ ю ма́тері своє́й.
28
онъ же шьдъ UсэкнU и въ тьмьници. и принесе главу ѥго на блюдэ и дасть ю двц7и. и дв7ца дасть ю матери своѥи.
29
І сли́шавше ученици́ єго́, прийдо́ша і взя́ша труп єго́, і положи́ша єго́ во гро́бі.
29
и слышавъше Uченици ѥго. придоша възаша трUпъ ѥго. и положиша и въ гробъ.
30
(Зач. 25) І собраша́ся апо́столи ко Ісу́су і возвісти́ша Єму́ вся, і єли́ка сотвори́ша, і єли́ка научи́ша.
30
и събьрашасz вси апcли къ нѥмU. и възвэстиша ѥмU всz. ѥлико сътвори. и ѥлико наUчи.
31
І рече́ їм: прийді́те ви са́мі в пу́сто мі́сто єди́ні [осо́б] і почи́йте ма́ло. Бя́ху бо приходя́щії і отходя́щії мно́зі, і ні я́сти їм бі когда́.
31
и рече имъ: придэте вы сами въ пусто мэсто ѥдини. и почиите мало. бэахѫ бо приходzщеи и отъходzщеи мънози и не бэ имъ коли понэ эсти.
32
І ідо́ша в пу́сто мі́сто корабле́м єди́ні.
32
и идошz въ пусто мэсто корабльмь ѥдини.
33
І ви́діша їх іду́щих наро́ди, і позна́ша їх мно́зі; і пі́ші от всіх градо́в стица́хуся та́мо, і предвари́ша їх, і снидо́шася к Нему́.
33
и видэшz ѩ идѫщz и познашz ѩ мънози. и пэши отъ въсэхъ градъ притекошz тамо и варишz ѩ.
34
І ізше́д ви́ді Ісу́с наро́д мног і милосе́рдова о них, зане́ бя́ху я́ко о́вці не іму́щия па́стиря; і нача́т їх учи́ти мно́го.
34
и ишьдъ исусъ видэ народъ мъногъ. и мили ѥму бышz занѥ бэахѫ яко овъцz не имѫщz пастыря. и начzтъ учити ѩ мъного.
35
І уже́ часу́ мно́гу би́вшу, присту́пльше к Нему́ ученици́ Єго́, глаго́лаша, я́ко пу́сто єсть мі́сто, і уже́ час мног, —
35
и уже часу мъногу минѫвъшу пристѫпльше къ нѥму ученици ѥго глаголашz яко пусто ѥсть мэсто и уже година минѫ.
36
отпусти́ їх, да ше́дше во окре́стних се́ліх і ве́сех ку́п'ять себі́ хлі́би; не і́муть бо чесо́ я́сти.
36
отъпусти ѩ да шьдъше въ окрьстьнихъ селэхъ и вьсьхъ купzть себэ хлэбы. не имѫть бо чесо эсти.
37
Он же отвіща́в рече́ їм: даді́те їм ви я́сти. І глаго́лаша Єму́: да ше́дше ку́пим двіма́ сто́ма пі́нязь хлі́би і да́ми їм я́сти?
37
онъ же отъвэщавъ рече: дадите имъ вы эсти. и глаголашz ѥму: да шьдъше купимъ дъвэма сътома пэнzзь хлэбы и дамъ имъ эсти;
38
Он же рече́ їм: коли́ко хлі́би і́мате? Іді́те і ви́діте. І уві́дівше глаго́лаша: п'ять [хліб], і дві ри́бі.
38
онъ же глагола имъ: колико имате хлэбъ; идэте и видите. и увидэвше глаголашz: пzть хлэбъ и дъвэ рыбэ.
39
І повелі́ їм посади́ти вся на спо́ди на спо́ди [во окру́г] на траві́ зелені́.
39
и повелэ имъ посадити вьсz народы на споды на споды на травэ зеленэ.
40
І возлего́ша на лі́хи на лі́хи [на ку́чи] по сту і по п'яти́десят.
40
и възлегошz на лэхы на лэхы по съту и по пzти десzтъ.
41
І приє́м п'ять хліб і дві ри́бі, воззрі́в на не́бо, благослови́ і преломи́ хлі́би, і дая́ше ученико́м Свої́м, да предлага́ють пред ни́ми; і о́бі ри́бі разділи́ всім.
41
и приѥмъ пzть хлэбъ и дъвэ рыбэ възьрэвъ на небо благослови и прэломи хлэбы. и даяаше ученикомъ своимъ да полагаѭть прэдъ ними. и обэ рыбэ раздэли вьсэмъ.
42
І ядо́ша всі і наси́тишася;
42
и эдоша вьси и насытишz сz.
43
і взя́ша укру́хи, двана́десяте ко́ша іспо́лнь, і от ри́бу.
43
и възzшz укрухъ дъва на десzте кошz исплънь и отъ рыбу.
44
Бя́ше же я́дших хлі́би я́ко п'ять ти́сящ муже́й.
44
эдъшиихъ же бэ хлэбы пzть тысzщь мѫжь.
45
(Зач. 26) І а́біє пону́ди ученики́ Своя́ вни́ти в кора́бль і вари́ти [предвари́ти] Єго́ на он пол к Вифсаї́ді, до́ндеже Сам отпу́стить наро́ди.
45
и абиѥ убэди ученикы своѩ вънити въ корабль и варити и на ономъ полу въ виfсаидэ. доньдеже самъ отъпустить народы.
46
І отре́кся їм [і отпусти́в я], і́де в го́ру помоли́тися.
46
и отърекъ сz имъ иде въ горѫ помолитъ сz.
47
І ве́черу би́вшу, бі кора́бль посреді́ мо́ря, і Сам єди́н на землі́.
47
и вечеру бывъшу бэ корабль по средэ моря а сь ѥдинъ на земли.
48
І ви́ді їх стра́ждущих в пла́ванії; бі бо вітр проти́вен їм; і о четве́ртій стра́жі нощні́й при́йде к ним, по мо́рю ходя́й, і хотя́ше мину́ти їх.
48
и видэ ѩ страждѫщz въ гребении бэ бо противьнъ вэтръ имъ. и при четврьтэи стражи нощьнэи приде къ нимъ по морю ходz и хотэ ѩ минѫти.
49
Они́ же ви́дівше Єго́ ходя́ща по мо́рю, мня́ху призра́к би́ти і возопи́ша.
49
они же видэвъше и по морю ходzщь непщевашz призракъ быти и възъвашz.
50
Всі бо Єго́ ви́діша і смути́шася. І а́біє глаго́ла с ни́ми і рече́ їм: дерза́йте! Аз єсьм, не бо́йтеся!
50
вьси бо видэшz и и възмzтошz сz. онъ же абиѥ глагола съ ними и рече имъ: дрьзаите азъ ѥсмь не боите сz.
51
І вни́де к ним в кора́бль; і уле́же вітр. І зіло́ і́злиха в себі́ ужаса́хуся і дивля́хуся.
51
и въниде къ нимъ въ корабль и улеже вэтръ. и зэло из лиха въ себэ дивляахѫ сz и ужасаахѫ сz.
52
Не разумі́ша бо о хлі́біх; бі бо се́рдце їх окамене́но.
52
не разумэшz бо о хлэбэхъ. нъ бэ срьдце ихъ окаменѥно.
53
І преше́дше прийдо́ша в зе́млю Геннисаре́тську і приста́ша.
53
и прээхавъше придошz на землѭ генисаретьскѫ и присташz.
54
(Зач. 27) І ізше́дшим їм із корабля́, а́біє позна́ша Єго́,
54
ишьдъшемъ же имъ ис корабля абиѥ познашz и.
55
обте́кше всю страну́ ту, нача́ша на одрі́х приноси́ти боля́щия, іді́же сли́шаху, я́ко ту єсть.
55
и прэтекошz вьсѭ странѫ тѫ. и начашz приносити на одрэхъ болzщаѩ идеже слышаахѫ и яко ту ѥсть.
56
І а́може а́ще вхожда́ше в ве́сі, іли́ во гра́ди, іли́ се́ла, на распу́тіїх полага́ху неду́жния і моля́ху Єго́, да поне́ воскри́лію ри́зи Єго́ прико́снуться; і єли́ці а́ще прикаса́хуся Єму́, спаса́хуся.
56
и яможе колижьдо въсхождааше въ вьси ли въ грады ли въ села на распѫтиихъ полагаахѫ недѫжьныѩ и моляахѫ и да понэ въскрилии ризы ѥго прикоснѫть сz. и ѥлико аще прикасаахѫ сz къ ѥмь съпасени бываахѫ.
Глава 7
1
І собра́шася к Нему́ фарисе́є і ні́ції от кни́жник, прише́дшії от Ієрусали́ма;
1
И събьрашz сz къ нѥму фарисеи и ѥдини отъ кънижьникъ пришьдъше отъ иерусалима.
2
і ви́дівше ні́кіїх от учени́к Єго́ нечи́стими рука́ми, си́річ неумове́ними, яду́щих хлі́би, руга́хуся.
2
и видэвъше ѥдины отъ ученикъ ѥго нечистама рѫкама сирэчь не умъвенама эдѫщz хлэбы зазьрэахѫ.
3
Фарисе́є бо і всі іуде́є, а́ще не три́юще [до лако́т] уми́ють рук, не ядя́ть, держа́ще преда́нія ста́рець;
3
фарисеи бо и вьси иудеи аще не умыѭть рѫку тьрѫще не эдzть дрьжzще прэдания старьць.
4
і от то́ржища, а́ще не поку́плються, не ядя́ть. І і́на мно́га суть, я́же прия́ша держа́ти: погруже́нія сткля́ницям, і чва́ном, і котло́м, і одро́м.
4
и отъ куплѩ аще не покѫплѭть сz не эдzть. и ина мънога сѫть яже приѩшz дрьжати крьщение стькльницамъ и чваномъ и котьломъ и одромъ.
5
(Зач. 28) Пото́м же вопроша́ху Єго́ фарисе́є і кни́жници: почто́ ученици́ Твої́ не хо́дять по преда́нію ста́рець, но неумове́ними рука́ми ядя́ть хліб?
5
по томь же въпрошаахѫ и фарисеи и кънижьници: по чьто не ходzть ученици твои по прэданию старьць нъ неумъвенама рѫкама эдzть хлэбъ;
6
Он же отвіща́в рече́ їм, я́ко до́брі проро́чествова Іса́я о вас лицемі́ріх, я́коже єсть пи́сано: сі́ї лю́діє устна́ми М'я чтуть, се́рдце же їх дале́че отстої́ть от Мене́,
6
онъ же отъвэщавъ рече имъ яко добрэ прорече исаия о васъ лицемэри. якоже ѥсть писано: сии людиѥ устнама мz чьтѫть. а срьдьце ихъ кромэ отъстоить отъ мене.
7
всу́є же чтуть М'я, уча́ще уче́нієм, за́повідем челові́чеським;
7
въсуѥ же чьтѫть мz учzще учения заповэдии чловэчьскъ.
8
оста́вльше бо за́повідь Бо́жию, держите́ преда́нія челові́чеськая, креще́нія [омове́нія] чва́ном, і сткля́ницям, і і́на подо́бна такова́ мно́га творите́.
8
оставльше бо заповэдь божиѭ дрьжите прэдания чловэчьска крьщение чьваномъ и стькльницамъ и ина подобьна такова мънога творите.
9
І глаго́лаше їм: до́брі отмета́єте за́повідь Бо́жию, да преда́ніє ва́ше соблюдете́;
9
и глаголааше имъ: добрэ отъмэтаѥте сz заповэди божиѩ да прэданиѥ ваше съблюдете.
10
Моїсе́й бо рече́: чти отця́ твоєго́ і ма́тер твою́; і і́же злосло́вить отця́ іли́ ма́тер, сме́ртію да у́мреть:
10
моµѶси бо рече: чьти отьца своего и матерь своѭ. и иже зълословить отьца ли матерь съмьртиѭ да умьреть.
11
ви же глаго́лете: а́ще рече́ть челові́к отцю́ іли́ ма́тері: корва́н, є́же єсть дар, і́же а́ще [і́мже би] по́льзовался єси́ от мене́;
11
вы же глаголѥте: аще речеть чловэкъ отьцу ли матери корванъ ѥже ѥсть даръ ѥже аще отъ мене пользевалъ ѥси.
12
і не ктому́ оставля́єте єго́ что сотвори́ти отцю́ своєму́ іли́ ма́тері своє́й,
12
и кътому не оставляѥте ѥго ни чесо же сътворити отьцу своѥму ли матери своѥи
І запрети́ їм, да ні кому́же пові́дять; єли́ко же їм Той запреща́ше, па́че і́злиха пропові́даху.
36
и запрэти имъ да никомU же не повэдzть. ѥлико же и имъ запрэщаше. они же паче проповэдаахU.
37
І преі́злиха дивля́хуся, глаго́люще: до́брі все твори́ть: і глухі́я твори́ть сли́шати, і німи́я глаго́лати.
37
и излиха дивляахUсz гlюще. добрэ все творить. и глUхымъ творить слышати. и нэмыимъ гlати.
Глава 8
1
(Зач. 32) В ти́я дні, зіло́ мно́гу наро́ду су́щу, і не іму́щим чесо́ я́сти, призва́в Ісу́с ученики́ Своя́, глаго́ла їм:
1
Въ ты дьни пакы мъногу сѫщу народу и не имѫщемъ чесо эсти призъвавъ ученикы своѩ исусъ глагола имъ:
2
милосе́рдую о наро́ді, я́ко уже́ три дні присідя́ть Мні і не і́муть чесо́ я́сти;
2
милъ ми ѥсть народъ сь. яко уже три дьни присэдzть мънэ и не имѫть чесо эсти.
3
і а́ще отпущу́ їх не я́дших в до́ми своя́, ослабі́ють на путі́, мно́зі бо от них іздале́ча пришли́ суть.
3
и аще отъпущѫ ѩ не эдъшz въ домы своѩ ослабэѭть на пѫти. друзии бо ихъ издалече сѫть пришьли.
4
І отвіща́ша Єму́ ученици́ Єго́: отку́ду сих возмо́жеть кто зді наси́тити хлі́би в пусти́ні?
4
и отъвэщашz ѥму ученици ѥго: отъкѫду сиѩ можеть къто сьде насытити хлэбъ на пустыни;
5
І вопроси́ їх: коли́ко і́мате хлі́бов? Они́ же рі́ша: седьм.
5
и въпроси ѩ: колико имате хлэбъ; они же рэшz: седмь.
6
І повелі́ наро́ду возлещи́ на землі́; і приє́м седьм хлі́бов, хвалу́ возда́в, преломи́ і дая́ше ученико́м Свої́м, да предлага́ють; і предложи́ша пред наро́дом.
6
и повелэ народу възлещи на земли. и приѥмъ седмь тѫ хлэбъ хвалѫ въздавъ прэломи. и даяше ученикомъ своимъ да прэдълагаѭть. и положишz прэдъ народъмъ.
7
І ім'я́ху ри́биць ма́ло; і [сія́] благослови́в, рече́ предложи́ти і ти́я.
7
и имэахѫ и рыбиць мало. и ты благословивъ рече: прэдъложите и ты.
8
Ядо́ша же і наси́тишася; і взя́ша ізби́тки укру́х, седьм ко́шниць.
8
эдошz же и насытишz сz и възzшz избытъкы укрухъ седмь кошьниць.
9
Бя́ху же я́дших я́ко чети́ре ти́сящі. І отпусти́ їх.
9
бэ же эдъшиихъ яко четыре тысzщz и отъпусти ѩ.
10
І а́біє вліз в кора́бль со ученики́ Свої́ми, при́йде во страни́ Далмануфа́нські.
10
и абиѥ вълэзъ въ корабль приде въ страны далъмануfаньскы.
11
(Зач. 33) І ізидо́ша фарисе́є і нача́ша стяза́тися с Ним, і́щуще от Него́ зна́менія с небесе́, іскуша́юще Єго́.
11
и изидошz фарисеи и начzшz сътzзати сz съ нимь ищѭще отъ нѥго знамения съ небесе искѫшаѭще и.
12
І воздохну́в ду́хом Свої́м, глаго́ла: что род сей зна́менія і́щеть? Амі́нь глаго́лю вам, а́ще да́сться ро́ду сему́ зна́меніє.
12
и въздъхнѫвъ духомь своимъ глагола: чьто родъ сь знамения ищеть; аминь глаголѭ вамъ аще дасть сz роду сему знамениѥ.
13
І оста́вль їх, вліз па́ки в кора́бль, [і] і́де на он пол.
13
и оставль ѩ вълэзъ пакы въ корабль иде на онъ полъ.
14
І заби́ша ученици́ Єго́ взя́ти хлі́би і ра́зві єди́наго хлі́ба не ім'я́ху с собо́ю в кораблі́.
14
и забыша ученицы ѥго възzти хлэбы и развэ ѥдиного хлэба не имэахѫ съ собоѭ въ корабли.
15
І преща́ше їм, глаго́ля: зрі́те, блюді́теся от ква́са фарисе́йська і от ква́са І́родова.
15
и прэщааше имъ глаголѩ: видите блюдэте сz отъ кваса фарисеиска и отъ кваса иродова.
16
І помишля́ху, друг ко дру́гу глаго́люще, я́ко хлі́би не і́мами.
16
и помышляахѫ другъ къ другу глаголѭще яко хлэбъ не имамъ
17
І разумі́в Ісу́с, глаго́ла їм: что помишля́єте, я́ко хлі́би не і́мате? Не у ли чу́вствуєте, ніже́ разумі́єте? Єще́ ли окамене́но се́рдце ва́ше і́мате?
17
и разумэвъ исусъ глагола имъ: чьто помышляѥте яко хлэбъ не имате; не у ли чюѥте ни разумэѥте; ѥще окаменѥно ли имате срьдьце ваше;
18
О́чі іму́ще не ви́дите? І у́ші іму́ще не сли́шите? І не по́мните ли,
18
очи имѫще не видите и уши имѫще не слышите; и не помьните
19
єгда́ п'ять хлі́би преломи́х в п'ять ти́сящ, коли́ко кош іспо́лнь укру́х прия́сте? Глаго́лаша Єму́: двана́десять.
19
ѥгда пzть хлэбъ прэломихъ въ пzть тысzщь и колико кошь укрухъ испълнь възzсте; глаголаашz ѥму: дъва на десzте.
20
Єгда́ же седьм в чети́ре ти́сящі, коли́ко ко́шниць ісполне́нія укру́х взя́сте? Они́ же рі́ша: седьм.
20
и ѥгда седмь въ четыри тысzщz колико кошьниць исплънения укрухъ възzсте; они же рэшz седмь.
21
І глаго́ла їм: ка́ко не разумі́єте?
21
и глаголааше имъ: како не разумэѥте;
22
(Зач. 34) І при́йде в Вифсаї́ду; і приведо́ша к Нему́ слі́па, і моля́ху Єго́, да єго́ ко́снеться.
22
И приде въ виfсаидѫ и приведоша къ нѥму слэпа и моляахѫ и да и коснеть.
23
І єм за ру́ку сліпа́го, ізведе́ єго́ вон із ве́сі; і плю́нув на о́чі єго́, [і] возло́ж ру́ці нань, вопроша́ше єго́, а́ще что ви́дить?
23
и ѥмъ за рѫкѫ слэпааго изведе и вънъ из вьси и плинѫ на очи ѥго и възложь рѫцэ на нь въпрашааше и аще чьто видить.
24
І воззрі́в глаго́лаше: ви́жу челові́ки я́ко дре́віє ходя́щя.
24
и възьрэвъ глаголааше: зьрѭ чловэкы. яко дрэво виждѫ ходzщz.
25
Пото́м [же] па́ки возложи́ ру́ці на о́чі єго́ і сотвори́ єго́ прозрі́ти; і утвори́ся, [і ісцілі́] і узрі́ сві́тло все.
25
по томь же пакы възложи рѫцэ на очи ѥго и сътвори и прозрэти. и утвори сz и узьрэ вьсz свэтьло.
26
І посла́ єго́ в дом єго́, глаго́ля: ні в весь вни́ди, ні пові́ждь кому́ в ве́сі.
26
и посъла и въ домъ ѥго глаголѩ: ни въ вьсь не въниди ни повэждь ни кому же въ вьси.
27
(Зач. 35) І ізи́де Ісу́с і ученици́ Єго́ в ве́сі Кесарі́ї Фили́ппові; і на путі́ вопроша́ше ученики́ Своя́, глаго́ля їм: кого́ М'я глаго́лють челові́ци би́ти?
(Зач. 36) І запрети́ їм, да ні кому́же глаго́лють о Нем.
30
и запрэти имъ да никомU же гlють о нѥмь.
31
І нача́т учи́ти їх, я́ко подоба́єть Си́ну Челові́чеському мно́го пострада́ти, і іскуше́ну би́ти от ста́рець, і архієре́й, і кни́жник, і убіє́ну би́ти, і в тре́тій день воскре́снути.
31
и нача Uчити ихъ. яко подобаѥть снbви. члв7чю. много пострадати. и искUшенU быти. t старьць и архиереи. и книжьникъ. и UбьѥнU быти. и въ третии дн7ь въскрьснUти.
32
І не обину́яся сло́во глаго́лаше. І приє́м Єго́ Петр, нача́т прети́ти Єму́.
32
и не обинуѩ сz слово глаголааше. и приѥмъ и петръ начzтъ прэтити ѥму.
33
Он же обра́щся і воззрі́в на ученики́ Своя́, запрети́ Петро́ві, глаго́ля: іди́ за Мно́ю, сатано́; я́ко не ми́слиши, я́же [суть] Бо́жія, но я́же челові́чеська.
33
онъ же обращь сz и възьрэвъ на ученикы своѩ запрэти петрови глаголѩ: иди за мъноѭ сотоно яко не мыслиши яже сѫть божия нъ яже чловэчьская. Ре? Gь своимъ Uченикомъ.
34
І призва́в наро́ди со ученики́ Свої́ми, рече́ їм: (Зач. 37) і́же хо́щеть по Мні іти́, да отве́ржеться себе́, і во́зьметь крест свой, і по Мні гряде́ть;
34
иже хощеть въ слэдъ мене ити. да tвьржетьсz себе. и възметь крьc свои. и идеть по мнэ.
35
і́же бо а́ще хо́щеть ду́шу свою́ спасти́, погуби́ть ю, а і́же погуби́ть ду́шу свою́ Мене́ ра́ди і Єва́нгелія, той спасе́ть ю;
ка́я бо по́льза челові́ку, а́ще приобря́щеть мир весь і отщети́ть ду́шу свою́?
36
кая Uбо польза ѥсть члв7кU. аще приобращеть вьсь мирь а дш7ю свою tщетить.
37
Іли́ что дасть челові́к ізмі́ну на душі́ своє́й?
37
ли что подасть члв7къ измэнU на дш} своѥи.
38
І́же бо а́ще постиди́ться Мене́ і Мої́х слове́с в ро́ді сем прелюбоді́йнім і грі́шнім, і Син Челові́чеський постиди́ться єго́, єгда́ при́йдеть во сла́ві Отця́ Своєго́ со А́нгели святи́ми.
38
иже бо аще постыдитьсz мене. и моихъ словесъ. въ родэ семь прелюбодэинэмь. и грэшьнэмь. и сн7ъ члв7чь постыдытьсz ѥго. ѥгда придеть въ славэ оц7а своѥго. съ анGлы с™ыими.
Глава 9
1
І глаго́лаше їм: амі́нь глаго́лю вам, я́ко суть ні́ції от зді стоя́щих, і́же не і́муть вкуси́ти сме́рти, до́ндеже ви́дять Ца́рствіє Бо́жиє прише́дшеє в си́лі.
1
И гл7аше имъ. аминъ. гlю вамъ. сUть нэции и t сьде стоящиихъ. иже не имUть въкUсить съмьрти. дондеже видzть цр7ство б9иѥ. пришьдъше въ сілэ.
2
(Зач. 38) І по шести́ днех поя́т Ісу́с Петра́ і Іа́кова і Іоа́нна, і возведе́ їх на гору́ високу́ осо́б єди́ни; і преобрази́ся пред ни́ми.
2
Въ оно вреұ. поятъ iс7 петра и иякова. iw7на. и възведе я на горU высокU ѥдины и преобразисz предъ ними.
3
І ри́зи Єго́ би́ша блеща́щяся, біли́ зіло́, я́ко сніг, яці́хже не мо́жеть біли́льник убіли́ти на землі́.
3
и быша ризы ѥго бльщащасz. бэлы зэло яко снэгъ. яцэхъ не можеть бэло на земли обэлити тако.
4
І яви́ся їм Ілія́ с Моїсе́єм; і бі́ста со Ісу́сом глаго́люща.
4
и явисz имъ илия съ мосеомь. и бэста гlюща съ iс7мь.
5
І отвіща́в Петр глаго́ла Ісу́сові: Равві́, добро́ єсть нам зді би́ти; і сотвори́м кро́ви три, Тебі́ єди́н, і Моїсе́єві єди́н, і Ілії́ єди́н.
5
и tвэщавъ петръ гlа къ iс7ви. равьви. добро ѥсть намъ сьде быти. и сътворимъ три кUща. тобэ ѥдинU. и мосэwви ѥдинU. и илии. ѥдинU.
6
Не ві́дяше бо, что ріщи́, бя́ху бо пристра́шні.
6
не вэдzше бо что гlѥть. пристрашьни бо бzхU.
7
І бисть о́блак осіня́я їх; і при́йде глас із о́блака, глаго́ля: Сей єсть Син Мой возлю́бленний, Того́ послу́шайте.
7
быc же облакъ осэняя я. и приде изъ облака. сь ѥсть сн7ъ мои възлюблѥныи. того послUшаите.
8
І внеза́пу воззрі́вше, ктому́ ні кого́же ви́діша, то́кмо Ісу́са єди́наго с собо́ю.
8
и вънезаапU възрэвъше. никого же не видэша къ томU. нъ iс7а ѥдиного съ собою.
9
Сходя́щим же їм с гори́, запрети́ їм, да ні кому́же пові́дять, я́же ви́діша, то́кмо єгда́ Син Челові́чеський із ме́ртвих воскре́снеть.
9
съходzщемъ же имъ съ горы. запрэти имъ. да никомU же не повэдzть. яже видэша. тъкмо ѥгда сн7ъ члв7чьскыи. из мьртвыихъ въскрс7нть.
10
(Зач. 39) І сло́во удержа́ша в себі́, стяза́ющеся, что єсть, є́же із ме́ртвих воскре́снути.
10
и удьржашz слово въ себэ сътязаѭще сz чьто ѥсть ѥже из мрьтвыихъ въскрьснѫти.
и въпрашаахѫ и глаголѭще якоже глаголѭть книжьници яко илии подобаѥть прэжде прити.
12
Он же отвіща́в рече́ їм: Ілія́ у́бо прише́д пре́жде, устро́їть вся; і ка́ко єсть пи́сано о Си́ні Челові́честім, да мно́го постра́ждеть і унічиже́н бу́деть;
12
онъ же отъвэщавъ рече имъ: илиа убо пришьдъ прэжде устроить вься. и како ѥсть писано о сынэ чловэчьстэѥмь да мъного постраждеть и уничьжzть и;
13
но глаго́лю вам, я́ко і Ілія́ при́йде, і сотвори́ша єму́, єли́ка хоті́ша, я́коже єсть пи́сано о нем.
13
нъ глаголѭ вамъ яко илия приде и сътворишz ѥму ѥлико хотэшz якоже ѥсть писано о нѥмь.
14
І прише́д ко ученико́м, ви́ді наро́д мног о них [о́крест їх] і кни́жники стяза́ющяся с ни́ми.
14
и пришьдъ къ ученикомъ видэ народъ мъногъ о нихъ и кънижьникы сътzзаѭща сz съ ними.
15
І а́біє весь наро́д ви́дів Єго́ ужасе́ся, і прири́щуще цілова́ху Єго́.
15
и абиѥ вьсь народъ видэвъше и ужасаахѫ сz и пририщѭще цэловаахѫ и.
16
І вопроси́ кни́жники: что стяза́єтеся к себі́ [с ни́ми]?
16
и въпроси кънижьникы: чьто сътzзаѥте сz въ себэ; Въ оно вреұ.
17
(Зач. 40) І отвіща́в єди́н от наро́да рече́: Учи́телю, приведо́х си́на моєго́ к Тебі́, іму́ща ду́ха ні́ма;
і іді́же коли́ждо і́меть єго́, разбива́єть єго́, і пі́ни тещи́ть, і скреже́щеть зуби́ свої́ми, і оціпеніва́єть; і ріх ученико́м Твої́м, да ізжену́ть єго́, і не возмого́ша.
18
и къде же аще иметь ѥго. разбиваѥть ѥго. и пэны тэщить. и скрьжьчеть зубы своими и оцэпэѥть. и рэхъ Uченикомъ твоимъ. да ижденUть ѥго и не възмогоша.
19
Он же отвіща́в єму́ глаго́ла: о, ро́де неві́рен, доко́лі в вас бу́ду? Доко́лі терплю́ ви? Приведі́те єго́ ко Мні.
19
онъ же tвэщавъ ре?. о роде невэрьнъ и развращенъ. доколэ въ васъ бUдU. доколэ тьрплю вамъ. приведэте ѥго къ мънэ.
20
І привідо́ша єго́ к Нему́. І ви́дів Єго́, а́біє дух стрясе́ єго́; і пад на землі́, валя́шеся, пі́ни тещя́.
20
и приведоша ѥго къ нѥмU. и видэвъ ѥго д¦ъ сътрzсе ѥго абие. и падъ на земли валzшесz. пэны точа.
21
І вопроси́ отця́ єго́: коли́ко літ єсть, отне́ліже сіє́ бисть єму́? Он же рече́: ізді́тська:
Ви́дів же Ісу́с, я́ко сри́щеться наро́д, запрети́ ду́ху нечи́стому, глаго́ля єму́: ду́ше німи́й і глухи́й, Аз ті повілева́ю: ізи́ди із него́ і ктому́ не вни́ди в него́.
І вше́дшу Єму́ в дом, ученици́ Єго́ вопроша́ху Єго́ єди́наго: я́ко ми не возмого́хом ізгна́ти єго́?
28
и въшьдъшю ѥмU въ домъ. Uченици ѥго въпрашахU ѥго ѥдиного. яко мы не могохомъ изгнати ѥго.
29
І рече́ їм: сей род нічи́мже мо́жеть ізи́ти, то́кмо моли́твою і посто́м.
29
и ре? имъ. сь родъ не можеть ничимь же изити. тъкмо молитвою и постъмь.
30
І отту́ду ізше́дше, ідя́ху сквозі́ Галиле́ю; і не хотя́ше, да кто уві́сть.
30
и tтUдэ ишьдъше. идzхU сквозэ галилею. и не хотzаше да некто Uвэсть.
31
Уча́ше бо ученики́ Своя́ і глаго́лаше їм, я́ко Син Челові́чеський пре́дан бу́деть в ру́ці челові́честі, і убію́ть Єго́; і убіє́н бив, в тре́тій день воскре́снеть.
31
Uчаше же Uченикы своя. и гл7аше имъ. яко сн7ъ члв7чь преданъ бUдеть. въ рUцэ члbвкомъ. и Uбиють ѥго. и Uбьѥнъ бывъ. въ третии дн7ь въскрьснеть.
32
Они́ же не разуміва́ху глаго́ла і боя́хуся Єго́ вопроси́ти.
32
они же не разумэшz глагола и бояахѫ сz въпросити и. Въ оно вреұ.
33
(Зач. 41) І при́йде в Капернау́м; і в дому́ бив, вопроша́ше їх: что на путі́ в себі́ помишля́сте?
І́же бо а́ще напої́ть ви ча́шею води́ во і́м'я Моє́, я́ко Христо́ви єсте́, амі́нь глаго́лю вам, не погуби́ть мзди своєя́.
41
иже бо аще напоить вы чашю воды. въ имя. яко кр7стьянъ ѥсть. амн7ъ аминъ. гlю вамъ. не погUбить мьзды своѥя.
42
(Зач. 42) І і́же а́ще соблазни́ть єди́наго от ма́лих сих ві́рующих в М'я, до́бріє єсть єму́ па́че, а́ще обліжи́ть ка́мень же́рновний о ви́ї єго́ і вве́ржен бу́деть в мо́ре.
42
и иже аще съблазнить ѥдиного отъ малыихъ сихъ вэруѭщихъ въ мz добрэѥ ѥму ѥсть паче аще обложzть камень жьрьновьнъ о выи ѥго и въврьгѫть и въ море.
43
І а́ще соблажня́єть тя рука́ твоя́, отсіци́ ю: до́бріє ті єсть бі́днику [без руки́] в живо́т вни́ти, не́же о́бі ру́ці іму́щу вни́ти в геє́нну, во огнь неугаса́ющий,
43
и аще съблажняѥть тz рѫка твоя отъсэци ѭ. добрэѥ ти ѥсть маломощьну въ животъ вънити неже обэ рѫцэ имѫщу ити въ геонѫ въ огнь не гашѫщии.
44
іді́же черв їх не умира́єть, і огнь не угаса́єть.
44
идеже чрьвь ихъ не умираѥть и огнь не угасаѥть.
45
І а́ще нога́ твоя́ соблажня́єть тя, отсіци́ ю: до́бріє ті єсть вни́ти в живо́т хро́му, не́же дві но́зі іму́щу вве́ржену би́ти в геє́нну, во огнь неугаса́ющий,
45
и аще нога твоя съблажняѥть тz отъсэци ѭ добрэѥ ти ѥсть вънити въ животъ хрому неже дъвэ нозэ имѫщу въврьжену быти въ геонѫ въ огнь не гасѫщии.
46
іді́же черв їх не умира́єть, і огнь не угаса́єть.
46
идеже чрьвь ихъ не умираѥть и огнь не угасаѥть.
47
І а́ще о́ко твоє́ соблажня́єть тя, істкни́ є: до́бріє ті єсть со єди́нім о́ком вни́ти в Ца́рствіє Бо́жиє, не́же дві о́ці іму́щу вве́ржену би́ти в геє́нну о́гненную,
47
и аще око твоѥ съблажняѥть тz истъкни ѥ добрэѥ ти ѥсть съ ѥдинэмь окъмь вънити въ царьствиѥ божиѥ неже обэ очи имѫщу ити въ геонѫ огньнѫѭ.
48
іді́же черв їх не умира́єть, і огнь не угаса́єть.
48
идеже чрьвь ихъ не умираѥть и огнь не угасаѥть.
49
Всяк бо огне́м осоли́ться, і вся́ка же́ртва со́лію осоли́ться.
49
вьсякъ бо огньмь осолить сz и вьсяка жрьтва солиѭ осолить сz.
50
Добро́ соль: а́ще же соль не слана́ бу́деть, чим осоли́ться? Імі́йте соль в себі́, і мир імі́йте между́ собо́ю.
50
добро ѥсть соль. аще ли же соль не слана бѫдеть чимь осолите. имэите соль въ себэ и миръ имэите между собоѭ.
Глава 10
1
І отту́ду воста́в пре́йде в преді́ли Іуде́йськія, [чрез страну́ я́же] об он пол Іорда́на. І снидо́шася па́ки наро́ди к Нему́, і я́ко оби́чай імі́, па́ки уча́ше їх.
1
И отътѫду въставъ приде въ прэдэлы иудеискы по оному полу иоръдана. и придошz пакы народи къ нѥму. и яко имэ обычаи пакы учааше ѩ.
и пристѫпльше фарисеи въпрошаахѫ и аще достоить мѫжу женѫ пущати искушаѭще и.
3
Он же отвіща́в рече́ їм: что вам запові́да Моїсе́й?
3
онъ же отъвэщавъ рече имъ: чьто вамъ заповэдэ муѶси;
4
Они́ же рі́ша: Моїсе́й повелі́ кни́гу распу́стную написа́ти і пусти́ти.
4
они же рекошz: повелэ муѶси кънигы распустьныѩ написати и пустити.
5
І отвіща́в Ісу́с рече́ їм: по жестосе́рдію ва́шему написа́ вам за́повідь сію́;
5
и отъвэщавъ исусъ рече имъ: по жестосьрдию вашему написа вамъ заповэдь сиѭ.
6
от нача́ла же созда́нія му́жа і жену́ сотвори́л я єсть Бог;
6
а отъ начzла съзъданию мѫжа и женѫ сътворилъ я ѥсть богъ.
7
сего́ ра́ди оста́вить челові́к отця́ своєго́ і ма́тер
7
сего ради оставить чловэкъ отьца своѥго и матерь
8
і приліпи́ться к жені́ своє́й, і бу́дета о́ба в плоть єди́ну; ті́мже уже́ ні́ста два, но плоть єди́на;
8
и прилэпить сz къ женэ своѥи. и бѫдете оба въ плъть ѥдинѫ. тэмь же убо нэсте дъва нъ плъть ѥдина.
9
є́же у́бо Бог сочета́, челові́к да не разлуча́єть.
9
ѥже убо богъ съчеталъ ѥсть чловэкъ да не разлѫчаѥть.
10
І в дому́ па́ки ученици́ Єго́ о сем вопроси́ша Єго́.
10
и въ дому пакы ученици ѥго о семь въпршаахѫ и.
11
І глаго́ла їм: (Зач. 44) і́же а́ще пу́стить жену́ свою́ і оже́ниться іно́ю, прелюби́ твори́ть на ню;
11
и глагола имъ: иже аще пустить женѫ и оженить сz иноѭ прэлюбы творить на нѭ.
12
і а́ще жена́ пу́стить му́жа [му́жа своєго́] і пося́гнеть за іно́го, прелюби́ твори́ть.
12
и аще жена пущьши мѫжа и посzгнеть за инъ прэлюбы творить.
13
І приноша́ху к Нему́ ді́ти, да ко́снеться їх; ученици́ же преща́ху принося́щим.
13
И приношаахѫ къ нѥму дэти да ѩ коснеть. ученици же прэщаахѫ приносzщиимъ.
14
Ви́дів же Ісу́с негодова́ і рече́ їм: оста́віте діте́й приходи́ти ко Мні і не брані́те їм, таці́х бо єсть Ца́рствіє Бо́жиє;
14
видэвъ же исусъ негодова и глагола имъ: не дэите дэтии приходити къ мънэ и не браните имъ. тацэхъ бо ѥсть царьствиѥ божиѥ.
15
амі́нь глаго́лю вам: і́же а́ще не при́йметь Ца́рствія Бо́жия, я́ко отроча́, не і́мать вни́ти в не.
15
аминь глаголѭ вамъ: иже аще не прииметь царьствия божия яко отрочz не вънидеть въ нѥ.
16
І об'є́м їх, возло́ж ру́ці на них, благословля́ше їх.
16
и объимъ ѩ благословляаше възлагаѩ рѫцэ на нѩ.
17
(Зач. 45) І ісходя́щу Єму́ на путь, прите́к ні́кий і покло́нься на колі́ну Єму́, вопроша́ше Єго́: Учи́телю благи́й, что сотворю́, да живо́т ві́чний наслі́дствую?
17
И исходzщу ѥму на пѫть приде ѥдинъ и поклонь сz на колэну въпрошааше и: учителю благыи чьто сътворѭ да животъ вэчьныи наслэдьствуѭ;
18
Ісу́с же рече́ єму́: что М'я глаго́леши бла́га? Нікто́же благ, то́кмо єди́н Бог.
18
исусъ же рече ѥму: чьто мz глаголѥши блага; ни къто же благъ тъкъмо ѥдинъ богъ.
19
За́повіді ві́си: не прелюби́ сотвори́ши, не уби́й, не укра́ди, не лжесвиді́тельствуй, не оби́ди, чти отця́ твоєго́ і ма́тер.
19
заповэди вэси не прэлюбъ дэи. не убии. не укради. не лъжz съвэдэтельствуи. не обиди. чьти отьца твоѥго и матерь.
20
Он же отвіща́в рече́ Єму́: Учи́телю, сія́ вся сохрани́х от ю́ности моєя́.
20
онъ же отъвэщавъ рече ѥму: учителю вься си съхранихъ отъ юности моѥѩ.
21
Ісу́с же воззрі́в нань, возлюби́ єго́ і рече́ єму́: єди́наго єси́ не доконча́л: іди́, єли́ка і́маши, прода́ждь і даждь ни́щим, і імі́ти і́маши сокро́вище на небесі́; і прийди́ [і] ходи́ вслід Мене́, взем крест.
21
исусъ же възьрэвъ на нь възлюби и и рече ѥму: ѥдиного ѥси не доконьчалъ. аще хощеши съврьшенъ быти иди ѥлико имаши продаждь и даждь нищиимъ и имэти имаши съкровище на небеси и приди ходи въ слэдъ мене въземъ крьстъ.
22
Он же дряхл бив о словесі́ [о словесі́ сем], оти́де скорб'я́, бі бо імі́я стяжа́нія мно́га.
22
онъ же дряхлъ бывъ о словеси отиде скрьбz бэ бо имэѩ сътzжания мънога.
23
І воззрі́в Ісу́с глаго́ла ученико́м Свої́м: (Зач. 46) ка́ко неудо́б іму́щії бога́тство в Ца́рствіє Бо́жиє вни́дуть.
23
и възьрэвъ исусъ глагола ученикомъ своимъ: како неудобь имѫщеи богатьство въ царьствиѥ божиѥ вънидѫть.
24
Ученици́ же ужаса́хуся о словесі́х Єго́. Ісу́с же па́ки отвіща́в глаго́ла їм: ча́да, ка́ко неудо́б упова́ющим на бога́тство в Ца́рствіє Бо́жиє вни́ти!
24
ученици же ужасаахѫ сz о словесехъ ѥго. исусъ же пакы отъвэщавъ глагола имъ: чzда како неудобь ѥсть упъваѭщиимъ на богатьство въ царьствиѥ божиѥ вънити.
25
Удо́біє бо єсть вельбу́ду сквозі́ іглині́ у́ші пройти́, не́же бога́ту в Ца́рствіє Бо́жиє вни́ти.
отъвэщавъ же исусъ рече: аминь глаголѭ вамъ ни къто же ѥсть иже оставить домъ ли братиѭ ли сестры ли отьца ли матерь ли женѫ ли чzда ли села мене ради и евангелия.
30
а́ще не при́йметь стори́цею ни́ні во вре́м'я сіє́, домо́в, і бра́тій, і сестр, і отця́, і ма́тере, і чад, і сел, во ізгна́нії, і в вік гряду́щий живо́т ві́чний;
30
аще не имать приѩти съторицеѭ въ врэмz се нынэ домовъ и братиѩ и сестръ и отьца и матере и чzдъ и селъ по изгънании и въ вэкъ грzдѫщии животъ вэчьныи.
31
мно́зі же бу́дуть пе́рвії послі́дні, і послі́днії пе́рві.
31
мънози же бѫдѫть прьвии послэдьни и послэдьнии прьви.
32
Бя́ху же на путі́, восходя́ще во Ієрусали́м; і бі варя́я їх Ісу́с, і ужаса́хуся, і вслід іду́ще, боя́хуся. (Зач. 47) І поє́м па́ки обана́десять, нача́т їм глаго́лати, я́же хотя́ху Єму́ би́ти;
32
Бэахѫ же на пѫти въсходzще въ иерусалимъ и бэ варяѩ ѩ исусъ. и ужасаахѫ сz и послэдь грzдѫще бояахѫ сz. и поимъ iс7 пакы. в7i. Uченикы своя. и нача имъ гlти. яже хотzхU быти ѥмU.
33
я́ко, се, восхо́дим во Ієрусали́м, і Син Челові́чеський пре́дан бу́деть архієре́йом і кни́жником, і осу́дять Єго́ на смерть, і предадя́ть Єго́ язи́ком;
і поруга́ються Єму́, і уя́звять Єго́, і оплю́ють Єго́, і убію́ть Єго́; і в тре́тій день воскре́снеть.
34
и порUгаютьсz ѥмU. и UтепUть ѥго. и оплюють ѥго. и Uбьють ѥго и въ третии дн7ь въскрьснеть.
35
І пред Него́ прийдо́ста Іа́ков і Іоа́нн, си́на Зеведе́єва, глаго́люща: Учи́телю, хо́щева, да, є́же а́ще про́сива, сотвори́ши на́ма.
35
и предь нимь идяста. ияковъ иwанъ. сн7а зеведеова. гlюща ѥмU. Uчителю. хощевэ да ѥго же аще просивэ сътвориши нама.
36
Он же рече́ ї́ма: что хо́щета, да сотворю́ ва́ма?
36
iс7 же рече има. что хощета. да сътворю вама.
37
О́на же рі́ста Єму́: даждь нам, да єди́н о десну́ю Тебе́ і єди́н о шу́юю Тебе́ ся́дева во сла́ві Твоє́й.
37
она же рэста ѥмU. дажь нама. да единъ одеснUю тебе. а ѥдинъ wшююю тебе сzдевэ. въ славэ твоѥи.
38
Ісу́с же рече́ ї́ма: не ві́ста, чесо́ про́сита; мо́жета ли пи́ти ча́шу, ю́же Аз пію́, і креще́нієм, і́мже Аз креща́юся, крести́тися?
38
iс7 же рече има. не вэстасz что просzща. можета ли пити чашю. юже азъ пию. или крьщениѥ имь же азъ крьщюсz. крьститисz.
39
О́на же рі́ста Єму́: мо́жева. Ісу́с же рече́ ї́ма: ча́шу у́бо, ю́же Аз пію́, іспіє́та, і креще́нієм, і́мже Аз креща́юся, крести́тася;
39
она же рэста ѥмU. можевэ. iс7 же ре? има. чашю Uбо юже азъ пию. испиѥта. и крьщениѥмь имь же азъ крьщюсz. крьститасz.
40
а є́же сі́сти о десну́ю Мене́ і о шу́юю, ність Мні да́ти, но ї́мже угото́вано єсть.
40
а ѥже сэсти одеснUю мене. и ошююю. нэc мнэ дати. нъ имъ же ѥсть Uготовано.
41
І сли́шавше де́сять, нача́ша негодова́ти о Іа́кові і Іоа́нні.
41
и слышавъше десzть. начаша негодовати о ияковэ. и иwанэ.
42
Ісу́с же призва́в їх, глаго́ла їм: ві́сте, я́ко мня́щіїся владі́ти язи́ки, соодоліва́ють їм, і вели́ції їх облада́ють ї́ми;
42
iс7 же призва+ъ я. гlа имъ. вэсте. яко мнzщеисz власти языкы. Uстоять имъ. и велиции ихъ. обладають ими.
43
не та́ко же бу́деть в вас: но і́же а́ще хо́щеть в вас вя́щший би́ти, да бу́деть вам слуга́;
43
не тако же бUди въ васъ. нъ иже аще хощеть вzщии быти въ васъ. да бUдеть всэмъ слUга.
44
і і́же а́ще хо́щеть в вас би́ти ста́рій, да бу́деть всім раб;
44
и иже хощеть въ васъ старэи быти. да будеть всэмъ рабъ.
45
і́бо Син Челові́ч не при́йде, да послу́жать Єму́, но да послу́жить і дасть ду́шу Свою́ ізбавле́ніє за мно́гі.
45
сн7ъ бо члbвчь. не приде да послUжать ѥмU. нъ да послUжить. и въдати дш7ю свою. избавлѥниѥ за многы.
46
(Зач. 48) І прийдо́ша во Ієрихо́н. І ісходя́щу Єму́ от Ієрихо́на, і ученико́м Єго́, і наро́ду мно́гу, син Тиме́йов Варти́мей, сліпи́й, сідя́ше при путі́, прося́.
46
И придошz въ иерихонъ. и исходzщу ѥму отъ иерихона и ученикомъ ѥго и народу мъногу сынъ тимеовъ варъ тимеи слэпъ сэдэаше при пѫти хлѫпаѩ.
47
І сли́шав, я́ко Ісу́с Назоряни́н єсть, нача́т зва́ти і глаго́лати: Си́не Дави́дов Ісу́се, поми́луй м'я.
47
и слышавъ яко исусъ назорянинъ ѥсть начzтъ зъвати и глаголати: сыне давыдовъ исусе помилуи мz.
48
І преща́ху єму́ мно́зі, да умолчи́ть, он же мно́жає па́че зва́ше: Си́не Дави́дов, поми́луй м'я.
48
и прэщаахѫ ѥму мънози да умлъчить. онъ же излиха вопияаше: сыне давыдовъ помилуи мz.
49
І став Ісу́с, рече́ єго́ возгласи́ти. І возгласи́ша сліпця́, глаго́люще єму́: дерза́й, воста́ни, зове́ть тя.
49
и ставъ исусъ рече възгласити и. и зъваахѫ слэпьца глаголѭще ѥму: дрьзаи въстани зоветь тz.
50
Он же отве́рг ри́зи своя́, воста́в при́йде ко Ісу́сові.
50
онъ же отъврьгы ризы своѩ въставъ. приде къ исусови.
51
І отвіща́в глаго́ла єму́ Ісу́с: что хо́щеши, да сотворю́ тебі́? Сліпи́й же глаго́ла Єму́: учи́телю, да прозрю́.
51
и отъвэщавъ глагола ѥму исусъ: чесому хощеши да сътворѭ тебэ; слэпьць же глагола ѥму:
52
Ісу́с же рече́ єму́: іди́: ві́ра твоя́ спасе́ тя. І а́біє прозрі́ і по Ісу́сі і́де в путь.
52
раввуни да прозьрѭ. исусъ же рече: иди вэра твоя съпасе тz. и абие прозьрэ и по исусэ иде въ пѫть.
Глава 11
1
(Зач. 49) І єгда́ прибли́жи[ша]ся во Ієрусали́м, в Вифсфагі́ю і Вифа́нію, к горі́ Єлео́нстій, посла́ два от учени́к Свої́х
1
И ѥгда приближи сz въ иерусалимъ въ виfфагиѭ и виfаниѭ къ горэ елеоньсцэ посъла дъва отъ ученикъ своихъ.
2
і глаго́ла ї́ма: іді́та в весь, я́же єсть пря́мо ва́ма; і а́біє входя́ща в ню, обря́щета жреб'я́ прив'я́зано, на не́же нікто́же от челові́к всі́де; отрі́шша є, приведі́та;
2
и глагола има: идэта въ вьсь яже ѥсть прzмо вама. и абиѥ въходzща въ нѭ обрzщета жрэбьць привzзанъ на ньже нэсть не у ни къто же отъ чловэкъ въсэлъ. отърэшьша и приведэта.
3
і а́ще кто ва́ма рече́ть: что твори́та сіє́? Рци́та, я́ко Госпо́дь тре́буєть є; і а́біє по́слеть є сі́мо.
3
и аще вама къто речеть: чьто се дэѥта; рьцэта яко господь ѥго трэбуѥть. и абиѥ посълеть и сэмо.
4
Ідо́ста же, і обріто́ста жреб'я́ прив'я́зано при две́рех вні на распу́тії, і отріши́ста є.
4
идосте же и обрэтосте жрэбьць привzзанъ при двьрьхъ вънэ на распѫтии. и отърэшаасте и.
5
І ні́ції от стоя́щих ту глаго́лаху ї́ма: что ді́єта отріша́юща жреб'я́?
5
и ѥдини отъ стоящиихъ ту глаголашz има: чьто дэѥта отърэшаѭща жрэбьць;
6
О́на же рі́ста їм, я́коже запові́да ї́ма Ісу́с, і оста́виша я.
6
она же рекосте имъ якоже заповэдэ исусъ и оставишz я.
7
І приведо́ста жреб'я́ ко Ісу́сові, і возложи́ша на не ри́зи своя́, і всі́де на не.
7
и приведосте жрэбьць къ исусови. и възложиша на нь ризы своѩ. и въсэде на нь.
8
Мно́зі же ри́зи своя́ постла́ша по путі́; друзі́ї же ва́їя рі́заху от дре́вія і постила́ху по путі́.
8
мънози ризы своѩ постилаахѫ по пѫти а друзии вэиѥ рэзаахѫ отъ дрэва и постилаахѫ по пѫти.
9
І предходя́щії і вслід гряду́щії вопія́ху, глаго́люще: оса́нна, благослове́н Гряди́й во і́м'я Госпо́днє!
9
и прэдъходzщеи и въ слэдъ ходzщеи въпияахѫ глаголѭще: осанъна благословлѥнъ грzдыи въ имz господьне.
10
Благослове́нно гряду́щеє Ца́рство во і́м'я Го́спода отця́ на́шего Дави́да! Оса́нна в ви́шніх!
(Зач. 50) І вни́де во Ієрусали́м Ісу́с і в це́рков; і согля́дав вся, по́зді уже́ су́щу часу́, ізи́де в Вифа́нію со обімана́десяте.
11
и въниде въ иерусалимъ исусъ и въ црькъвь. и съглzдавъ вьсе поздэ уже сѫщу часу изиде въ виfаниѭ съ обэма на десzте.
12
І нау́тріє ізше́дшим їм от Вифа́нії, взалка́;
12
и въ утрьнии ишьдъшемъ имъ отъ вифаниѩ възалъка.
13
і ви́дів смоко́вницю іздале́ча, іму́щу ли́ствіє, при́йде, а́ще у́бо что обря́щеть на ней; і прише́д к ней, нічесо́же обрі́те, то́кмо ли́ствіє; не у бо бі вре́м'я смо́квам.
13
и видэвъ смокъвьницѫ из далече имѫщѫ листвиѥ приде аще убо обрzщеть на неи чьто. и пришьдъ къ нѥи ни чьсо же на нѥи не обрэте тъкъмо листвиѥ не бэ бо врэмz смокъвамъ.
14
І отвіща́в Ісу́с рече́ єй: да не ктому́ от тебе́ во ві́ки нікто́же плода́ сність. І сли́шаху ученици́ Єго́.
14
и отъвэщавъ исусъ рече ѥи: кътому отъ тебе въ вэкъ ни къто же плода не сънэсть. слышаахѫ же ученици ѥго.
15
І прийдо́ша (па́ки) во Ієрусали́м. І вшед Ісу́с в це́рков, нача́т ізгони́ти продаю́щия і купу́ющия в це́ркві; і трапе́зи торжнико́м і сіда́лища продаю́щих го́луби іспрове́рже;
15
и придошz пакы въ иерусалимъ и въшьдъ исусъ въ црькъвь начzтъ изгонити продаѭщzѩ и купуѭщzѩ въ црькъви и дъскы тръжьникъ и сэдалища продаѭщиихъ голѫби испроврьже.
16
і не дая́ше, да кто мимонесе́ть сосу́д сквозі́ це́рков.
16
и не дадэаше ни кому же мимо нести съсѫдъ сквозэ црькъвь.
17
І уча́ше, глаго́ля їм: ність ли пи́сано, я́ко храм Мой храм моли́тви нарече́ться всім язи́ком? Ви же сотвори́сте єго́ верте́п разбо́йником.
17
и учааше глаголѩ имъ: нэсть ли писано яко храмъ мои храмъ молитвэ наречеть сz вьсэмъ ѩзыкомъ. вы же сътвористе и врьтьпъ разбоиникомъ.
18
І сли́шаша кни́жници і архієре́є, і іска́ху, ка́ко Єго́ погуб'я́ть; боя́хубося Єго́, я́ко весь наро́д дивля́шеся о уче́нії Єго́.
18
и слышашz кънижьници и архиереи и искаахѫ како и бышz погубили. бояхѫ бо сz ѥго яко вьсь народъ дивляахѫ сz о учении ѥго.
19
І я́ко по́зді бисть, ісхожда́ше вон із гра́да.
19
и яко поздэ бысть исхождааше вънъ из града.
20
І у́тро мимоходя́ще, ви́діша смоко́вницю ізсо́хшу із коре́нія.
20
и мимо ходzще утро видэшz смокъвьницѫ усъхъшѫ ис корения.
21
І воспом'яну́в Петр глаго́ла Єму́: Равві́, виждь, смоко́вниця, ю́же прокля́л єси́, у́сше.
і єгда́ стоїте́ моля́щеся, отпуща́йте, а́ще что і́мате на кого́, да і Оте́ць ваш, І́же єсть на небесі́х, отпу́стить вам согріше́нія ва́ша;
25
и ѥгда стоите молzщесz. tпUщаите. аще что имате на кого. да оц7ь вашь нб7сныи tпUстить вамъ. прегрэшения ваша
26
а́ще ли же ви не отпуща́єте, ні Оте́ць ваш, І́же єсть на небесі́х, отпу́стить вам согріше́ній ва́ших.
26
аще ли вы не tпUстите. ни оц7ь вашь tпUстить. прегрэшении вашихъ.
27
(Зач. 52) І прийдо́ша па́ки во Ієрусали́м. І в це́ркві ходя́щу Єму́, прийдо́ша к Нему́ архієре́є, і кни́жници, і ста́рці
27
И придошz пакы въ иерусалимъ. и въ црькъви ходzщу ѥму придошz къ нѥму архиереи и книжьници и старьци
28
і глаго́лаша Єму́: ко́єю о́бластію сія́ твори́ши? І кто Ті о́бласть сію́ даде́, да сія́ твори́ши?
28
и глаголашz ѥму: коеѭ областиѭ се твориши и къто ти дасть область сиѭ да си твориши;
29
Ісу́с же отвіща́в рече́ їм: вопрошу́ ви і Аз словесе́ єди́наго, і отвіща́йте Мі: і реку́ вам, ко́єю о́бластію сія́ творю́;
29
исусъ же отъвэщавъ рече имъ: въпрошѫ и азъ вы ѥдиного словесе и отъвэщаите ми. и рекѫ вамъ коѥѭ областиѭ се творѭ.
30
креще́ніє Іоа́нново с небесе́ ли бі, іли́ от челові́к? Отвіща́йте Мі.
30
крьщѥниѥ иоаново отъкѫду бэ съ небесе ли или отъ чловэкъ; отъвэщаите ми.
31
І ми́сляху в себі́, глаго́люще: а́ще рече́м, с небесе́, рече́ть: почто́ у́бо не ві́ровасте єму́?
31
и помышляахѫ къ себэ глаголѭще: аще речемъ съ небесе речеть: по чьто убо не вэровасте ѥму;
32
Но а́ще рече́м, от челові́к: боя́хуся люді́й, всі бо імі́яху Іоа́нна, я́ко воі́стину проро́к бі.
32
аще ли речемъ: отъ чловэкъ бояахѫ сz людии. вьси бо имэахѫ иоана яко пророка.
33
І отвіща́вше глаго́лаша Ісу́сові: не ві́ми. І отвіща́в Ісу́с глаго́ла їм: ні Аз глаго́лю вам, ко́єю о́бластію сія́ творю́.
33
и отъвэщавъше глаголашz исусови: не вэмь. и отъвэщавъ исусъ глагола имъ: ни азъ глаголѭ вамъ коеѭ властиѭ си творѭ.
Глава 12
1
(Зач. 53) І нача́т їм в при́тчах глаго́лати: виногра́д насади́ челові́к, і огради́ опло́том, і іскопа́ точи́ло, і созда́ столп, і предаде́ єго́ тяжа́телем [ді́лателем], і оти́де.
1
И начzтъ имъ притъчами глаголати: виноградъ чловэкъ насади. и огради и оплотъмь. и ископа точило и съзъда стълпъ и въдасть и тzжателемъ и отиде.
2
І посла́ к тяжа́телем во вре́м'я раба́, да от тяжа́тель при́йметь от плода́ виногра́да;
2
и посла къ тzжателемъ рабъ въ врэмz да отъ тzжатель прииметь отъ плодъ винограда.
3
они́ же є́мше єго́ би́ша і отосла́ша тща.
3
они же ѥмъше и бишz и посълашz тъщь.
4
І па́ки посла́ к ним друга́го раба́; і того́ ка́менієм би́вше, проби́ша главу́ єму́ і посла́ша безче́стна.
4
и пакы посъла къ нимъ другыи рабъ. и того камениѥмь бивъше пробишz главѫ ѥму и посълашz и бесчьстьна.
5
І па́ки іно́го посла́, і того́ уби́ша; і мно́гі і́ни, о́ви у́бо бію́ще, о́ви же убива́юще.
5
и пакы иного посъла. и того убиша. и ины многы овы биѭще овы же убивѭще.
6
Єще́ у́бо єди́наго си́на імі́ возлю́бленнаго своєго́, посла́ і того́ к ним посліди́, глаго́ля, я́ко усрам'я́ться си́на моєго́.
6
ѥще же имэаше ѥдиного сына възлюблѥнааго своѥго. посъла и того къ нимъ послэдь глаголѩ яко посрамляѭть сz сына моѥго.
7
О́ні же тяжа́теле рі́ша к себі́: я́ко сей єсть наслі́дник, прийді́те, убіє́м єго́, і на́ше бу́деть наслі́дствіє.
7
они же тzжатели къ себэ рекошz яко сь ѥсть наслэдьникъ. придэте убиэмъ и и наше бѫдеть достояниѥ.
8
І є́мше єго́ уби́ша і ізверго́ша єго́ вон із виногра́да.
8
и ѥмъше и убишz и изврьгошz и вънъ из винограда.
9
Что у́бо сотвори́ть госпо́дь виногра́да? При́йдеть і погуби́ть тяжа́телі і дасть виногра́д іні́м.
9
чьто убо сътворить господь винограда; придеть и погубить тzжателѩ и дасть виноградъ инэмъ.
10
Ні Писа́нія ли сего́ чли єсте́: ка́мень, єго́же не в ряду́ сотвори́ша зи́ждущії, сей бисть во главу́ у́гла:
10
ни ли сихъ кънигъ чьли камень ѥгоже не врэду сотворишz зиждѫщеи сь бысть въ главѫ ѫгълу.
11
от Го́спода бисть сіє́, і єсть ди́вно во о́чію на́шею?
11
отъ господа бысть си и ѥсть дивьна въ очию нашею;
12
І іска́ху Єго́ я́ти, і убоя́шася наро́да, разумі́ша бо, я́ко к ним при́тчу рече́; і оста́вльше Єго́ отидо́ша.
12
и искаахѫ ѩти и и убояшz сz народа. разумэшz бо яко къ нимъ рече притъчѫ. и оставльше и отидошz.
13
(Зач. 54) І посла́ша к Нему́ ні́кія от фарисе́й і іродіа́н, да Єго́ обольстя́ть сло́вом.
13
и посълашz къ нѥму ѥдины отъ фарисеи и иродианъ да и бышz обльстили словъмь.
14
Они́ же прише́дше глаго́лаша Єму́: Учи́телю, ві́ми, я́ко і́стинен єси́ і не ради́ши ні о ко́мже: не зри́ши бо на лице́ челові́ков, но воі́стину путі́ Бо́жию учи́ши; досто́їть ли кинсо́н ке́сареві да́ти, іли́ ні? Да́ми ли, іли́ не да́ми?
14
они же пришьдъше глаголашz ѥму: учителю вэмъ яко истиньнъ ѥси и не родиши ни о комь же. не зьриши бо на лице чловэкомъ. нъ въ истинѫ пѫти божию учиши. достоить ли дати киньсъ кесареви или ни; дамъ ли или не дамъ;
15
Он же ві́дий їх лицемі́ріє, рече́ їм: что М'я іскуша́єте? Принесі́те Мі пі́нязь, да ви́жу.
15
онъ же вэды ихъ лицемэриѥ рече имъ: чьто мz искушаѥте; принесэте ми пэнzзь да виждѫ.
16
Они́ же принесо́ша. І глаго́ла їм: чий о́браз сій і написа́ніє? Они́ же рі́ша Єму́: ке́сарев.
16
они же принесошz. и глагола имъ: чии ѥсть образъ сь и написаниѥ; они же рэшz ѥму: кесаревъ.
17
І отвіща́в Ісу́с рече́ їм: воздаді́те ке́сарева ке́сареві і Бо́жия Бо́гові. І чуди́шася о Нем.
17
и отъвэщавъ исусъ рече имъ: кесарева въздадите кесареви и божиz богови. и чудишz сz о нѥмь.
18
(Зач. 55) І прийдо́ша саддуке́є к Нему́, і́же глаго́лють воскресе́нію не би́ти; і вопроси́ша Єго́, глаго́люще:
18
И придошz садукеи къ нѥму иже глаголѭть не быти въскрьшению. и въпросишz и глаголѭще:
19
Учи́телю, Моїсе́й написа́ нам, я́ко а́ще кому́ брат у́мреть і оста́вить жену́, а чад не оста́вить, да по́йметь брат єго́ жену́ єго́ і воскреси́ть сі́м'я бра́ту своєму́.
19
учителю муѶси написа намъ яко аще кому братъ умьреть и оставить женѫ а чzдъ не оставить. да поиметь братъ женѫ ѥго и въскрэсить сэмz брата своѥго.
20
Седьм бра́тій бі: і пе́рвий поя́т жену́ і умира́я не оста́ви сі́мене;
20
бэ же седмь братиѩ и пьрвыи поѩтъ женѫ и умираѩ не остави сэмене.
21
і втори́й поя́т ю і у́мре, і ні той оста́ви сі́мене; і тре́тій та́кожде;
21
и въторыи поѩтъ ѭ и умьрэтъ и тъ не остави сэмене. и третии такожде.
22
і поя́ша ю седьм і не оста́виша сі́мене; посліди́ же всіх у́мре і жена́.
22
и поѩшz ѭ седмь и не оставишz сэмене. послэдь вьсэхъ умьрэтъ и жена.
23
В воскресе́ніє у́бо, єгда́ воскре́снуть, кото́рому їх бу́деть жена́? Седьм бо імі́ша ю жену́.
23
въ въскрьшениѥ убо ѥгда въскрьснѫть которому ихъ будеть жена; седмь бо ихъ имэшz ѭ женѫ.
24
І отвіща́в Ісу́с рече́ їм: не сего́ ли ра́ди прельща́єтеся, не ві́дуще Писа́нія, ні си́ли Бо́жия?
24
и отъвэщавъ исусъ рече имъ: не сего ли ради блѫдите не вэдѫще кънигъ ни силы божиѩ;
25
Єгда́ бо із ме́ртвих воскре́снуть, ні же́няться, ні посяга́ють, но суть я́ко а́нгели на небесі́х;
25
ѥгда бо из мрьтвыихъ въскрьснѫть ни женzть сz ни посягаѭть нъ сѫть яко ангели на небесехъ.
26
о ме́ртвих же, я́ко востаю́ть, ні́сте ли чли в кни́гах Моїсе́йових, при купині́ я́ко рече́ єму́ Бог, глаго́ля: Аз Бог Авраа́мов, і Бог Ісаа́ков, і Бог Іа́ковль?
26
а о мрьтвыихъ яко въстанѫть нэсте ли чьли въ кънигахъ муѶсеовахъ при кѫпинэ како рече ѥму богъ глаголѩ: азъ богъ авраамль и богъ исааковъ и богъ иаковль;
27
Ність Бог ме́ртвих, но Бог живи́х; ви у́бо мно́го прельща́єтеся.
27
нэсть богъ мрьтвыихъ нъ богъ живыихъ. вы убо много блѫдите.
28
(Зач. 56) І присту́пль єди́н от кни́жник, сли́шав їх стяза́ющихся і ви́дів, я́ко до́брі отвіща́ їм, вопроси́ Єго́: ка́я єсть пе́рвая всіх за́повідій?
і возлю́биши Го́спода Бо́га твоєго́ всім се́рдцем твої́м, і все́ю душе́ю твоє́ю, і всім умо́м твої́м, і все́ю крі́постію твоє́ю, — сія́ єсть пе́рвая за́повідь.
30
и възлюбиши господа бога твоѥго вьсэмь срьдьцьмь твоимь и вьсеѭ душеѭ своеѭ и вьсеѭ мыслиѭ своѥѭ и вьсеѭ крэпостиѭ своѥѭ. си пьрва заповэдь.
31
І втора́я подо́бна єй: возлю́биши бли́жняго своєго́, я́ко сам себе́. Бо́льшая сею́ і́на за́повідь ність.
І рече́ Єму́ кни́жник: до́брі, Учи́телю, воі́стину рекл єси́, я́ко єди́н єсть Бог, і ність ін ра́зві Єго́;
32
и рече ѥму кънижьникъ: добрэ учителю въ истинѫ рече. яко ѥдинъ ѥсть богъ и нэсть иного развэ ѥго.
33
і є́же люби́ти Єго́ всім се́рдцем, і всім ра́зумом, і все́ю душе́ю, і все́ю крі́постію; і є́же люби́ти бли́жняго я́ко себе́, бо́лі єсть всіх всесожже́ній і жертв.
33
и ѥже любити и вьсэмь срьдьцьмь и вьсэмь разумъмь и вьсеѭ душеѭ и вьсеѭ крэпостиѭ и иже любить искрьняаго яко самъ себе болѥ ѥсть вьсэхъ трэбъ и жрьтвъ.
34
Ісу́с же ви́дів, я́ко сми́сленно отвіща́, рече́ єму́: не дале́че єси́ от Ца́рствія Бо́жия. І нікто́же смі́яше ктому́ Єго́ вопроси́ти.
34
исусъ же видэвъ и яко съмысльно отъвэща рече ѥму: не далече ѥси отъ царьствия божия. и ни къто же не съмэаше ѥго кътому въпросити.
35
І отвіща́в Ісу́с глаго́лаше, учя́ в це́ркві: ка́ко глаго́лють кни́жници, я́ко Христо́с Син єсть Дави́дов?
35
И отъвэщавъ исусъ глаголааше учz въ црькъви: како глаголѭть кънижьници яко христосъ сынъ давыдовъ ѥсть;
36
Той бо Дави́д рече́ Ду́хом Святи́м: глаго́ла Госпо́дь Го́сподеві моєму́: сіди́ о десну́ю Мене́, до́ндеже положу́ враги́ Твоя́ подно́жіє нога́ма Твої́ма.
36
тъ бо рече давыдъ духомь свzтъмь: рече господь господеви моѥму сэди о деснѫѭ мене доньдеже положѫ врагы твоѩ подъножиѥ ногама твоима.
37
Сам у́бо Дави́д глаго́леть Єго́ Го́спода: і отку́ду Син єму́ єсть? І мног наро́д послу́шаше Єго́ в сла́дость.
37
самъ убо давыдъ нарицаѥть и господа и како ѥму ѥсть сынъ; и мънози народи послушаахѫ ѥго въ сласть.
38
(Зач. 57) І глаго́лаше їм во уче́нії Своє́м: блюді́теся от кни́жник, хотя́щих во одія́ніїх ходи́ти, і цілова́нія на то́ржищих,
38
и глаголааше имъ въ учении своѥмь: блюдэте сz отъ кънижьникъ хотzщиихъ въ одэяниихъ ходити и цэлования на тръжищихъ
39
і преждесіда́нія на со́нмищих, і первовозлежа́нія на ве́черях:
39
и прэждесэдания на съньмищихъ и прьвовъзлежания на вечеряхъ.
І призва́в ученики́ Своя́, рече́ їм: амі́нь глаго́лю вам, я́ко вдови́ця сія́ убо́гая мно́жає всіх вве́рже вмета́ющих в сокро́вищноє храни́лище,
43
и призъвавъ ученикы своѩ рече имъ: аминь глаголѭ вамъ яко въдовица си убогая мъножаѥ вьсэхъ въврьже въмэтаѭщиихъ въ газофилакиѭ.
44
всі бо от ізби́тка своєго́ вверго́ша, сія́ же от лише́нія своєго́ вся, єли́ка імі́яше, вве́рже, все житіє́ своє́.
44
вьси бо отъ избытъка своего въврьгошz. а си отъ лишения своѥго вьсе ѥлико имэаше въврьже вьсе житие своѥ.
Глава 13
1
(Зач. 58) І ісходя́щу Єму́ от це́ркве, глаго́ла Єму́ єди́н от учени́к Єго́: Учи́телю, виждь, каково́ ка́меніє і какова́ зда́нія.
1
И исходzщу ѥму отъ црькве глагола ѥму ѥдинъ отъ ученикъ своихъ: учителю виждь каково камениѥ и каково зъданиѥ.
2
І отвіща́в Ісу́с рече́ єму́: ви́диши ли сія́ вели́кая зда́нія? Не і́мать оста́ти зді ка́мень на ка́мені, і́же не разори́ться.
2
исусъ же отъвэщавъ рече ѥму: видиши ли великая си зъдания; не имать остати сьде камень на камени иже не имать разорити сz.
3
І сідя́щу Єму́ на горі́ Єлео́нстій пря́мо це́ркве, вопроша́ху Єго́ єди́наго Петр і Іа́ков, і Іоа́нн і Андре́й:
3
и сэдzщу ѥму на горэ елеоньстэ прямо црькъви въпрошаахѫ и ѥдиного петръ и иаковъ и иоанъ и андреа:
4
рци нам, когда́ сія́ бу́дуть? І ко́є [бу́деть] зна́меніє, єгда́ і́муть вся сія́ сконча́тися?
4
рьци намъ къгда се бѫдеть; и коѥ бѫдеть знамениѥ ѥгда имѫть съкончати сz вься си;
5
Ісу́с же отвіща́в їм, нача́т глаго́лати: блюді́теся, да не кто вас прельсти́ть.
5
исусъ же отъвэщавъ начzтъ глаголати имъ: блюдэте сz да не къто прэльстить васъ.
6
Мно́зі бо при́йдуть во і́м'я Моє́, глаго́люще, я́ко Аз єсьм; і мно́гі прельстя́ть.
6
мънози бо придѫть въ моѥ имz глаголѭще яко азъ ѥсмь и мъногы прэльстzть.
7
Єгда́ же усли́шите бра́ні і сли́шанія бра́нем, не ужаса́йтеся: подоба́єть бо би́ти; но не у кончи́на.
7
ѥгда же услышите брани и слухы брании не ужасаите сz подобаѥть бо быти нъ не у коньчина.
8
Воста́неть бо язи́к на язи́к, і ца́рство на ца́рство; і бу́дуть тру́си по мі́стом, і бу́дуть гла́ди і м'яте́жі. Нача́ло болі́знем сія́.
8
въстанеть бо ѩзыкъ на ѩзъкъ и царьство на царьство. и бѫдѫть трѫси по мэста. и бѫдѫть глади и мzтежи. начало болэзнемъ си.
9
(Зач. 59) Блюді́теся же ви са́мі; предадя́ть бо ви в со́нмища, і на собо́рищих біє́ні бу́дете; і пред воєво́ди і царі́ веде́ні бу́дете Мене́ ра́ди, во свиді́тельство їм.
9
блюдэте же вы сz сами. прэдадzть бо вы въ сънzтия и на съньмищихъ биѥни бѫдете. и прэдъ воѥводами и прэдъ цари станете мене ради въ съвэдэтельство имъ.
10
І во всіх язи́ціх подоба́єть пре́жде пропові́датися Єва́нгелію.
10
и въ вьсэхъ ѩзыцэхъ подобаѥть прэжде проповэдати сz евангелию.
11
Єгда́ же поведу́ть ви предаю́ще, не пре́жде пеці́теся, что возглаго́лете, ні поуча́йтеся; но є́же а́ще да́сться вам в той час, се глаго́літе, не ви бо бу́дете глаго́лющії, но Дух Святи́й.
11
ѥгда же водzть вы прэдаѭще не пьцэте сz прэжде чьто възглаголѥте ни поучаите сz. нъ ѥже аще дасть сz вамъ въ тъ часъ то глаголѥте. не вы бо бѫдете глаголѭщеи нъ духъ свzтыи.
12
Преда́сть же брат бра́та на смерть, і оте́ць ча́до; і воста́нуть ча́да на роди́телі і убію́ть їх.
12
прэдасть же братъ брата на съмрьть и отьць чzдо. и въстанѫть чzда на родителѩ и убиѭть ѩ.
13
І бу́дете ненави́димі всі́ми і́мене Моєго́ ра́ди; претерпі́вий же до конця́, той спасе́н бу́деть.
13
и бѫдете ненавидими вьсэми имене моѥго ради. прэтрьпэвыи же до коньца тъ спасенъ бѫдеть.
14
(Зач. 60) Єгда́ же у́зрите ме́рзость запусті́нія, рече́нную Даниї́лом проро́ком, стоя́щу, іді́же не подоба́єть, чтий да разумі́єть, тогда́ су́щії во Іуде́ї да біжа́ть на го́ри;
14
ѥгда же мрьзость запустэния узрьите реченѫѭ даниилъмь пророкъмь стоѩщѭ идеже не подобаѥть. чьтыи да разумэѥть. тъгда иже бѫдѫть въ иудеи да бэгаѭть на горы.
15
і і́же на кро́ві, да не сла́зить в дом, ні да вни́деть взя́ти чесо́ от до́му своєго́;
15
и иже на кровэ да не сълазить въ домъ ни да вънидеть възzтъ чесо отъ дому своѥго.
16
і і́же на селі́ сий, да не возврати́ться всп'ять взя́ти ри́зу свою́.
16
и сыи на селэ да не възвратить сz въспzть възzтъ ризъ своихъ.
17
Го́ре же непра́здним і доя́щим в ти́я дні.
17
горе же непраздьныимъ и доѩщиимъ въ ты дьни.
18
Молі́теся же, да не бу́деть бі́гство ва́ше в зимі́.
18
молите же сz да не бѫдеть бэгство ваше зимэ.
19
Бу́дуть бо дні́є ті́ї скорб, якова́ не бисть такова́ от нача́ла созда́нія, є́же созда́ Бог, дони́ні, і не бу́деть.
19
бѫдѫть бо дьньѥ ти скръбни. яко не бысть такова отъ начzла зъданию ѥже съзьда богъ. и до нынэ не бѫдеть.
20
І а́ще не би Госпо́дь прекрати́л дній, не би у́бо спасла́ся вся́ка плоть; но ізбра́нних ра́ди, ї́хже ізбра́, прекрати́ть дні.
20
и аще не бы господь прэкратилъ дьнии не бы была спасена вьсяка плъть. нъ избьраныихъ ради ѩже избьра прэкратить дьни.
21
Тогда́ а́ще кто рече́ть вам: се, зді Христо́с, іли́: се, о́нді, — не імі́те ві́ри.
21
и тъгда аще речеть къто вамъ: се сьде христосъ се овъде. не имэте вэры.
22
Воста́нуть бо лжехри́сти і лжепроро́ци і дадя́ть зна́менія і чудеса́, є́же прельсти́ти, а́ще возмо́жно, і ізбра́нния.
22
въстанѫть бо лъжи христи и лъжи пророци и дадzть знамения и чудеса да прэльстzть аще възможьно избьраныя.
23
Ви же блюді́теся; се, пре́жде ріх вам вся.
23
вы же блюдэте сz. се прэжде рекохъ вамъ вься.
24
(Зач. 61) Но в ти́я дні, по ско́рбі той, со́лнце поме́ркнеть, і луна́ не дасть сві́та своєго́,
24
нъ въ ты дьни по скръби тои слъньце помрачить сz. и луна не дасть свэта своѥго.
25
і зві́зди бу́дуть с небесе́ спа́дающя, і си́ли, я́же на небесі́х, подви́жуться.
25
и звэзды насьнѫть падати съ небесе. и силы ѩже суть на небесехъ подвижzть сz.
26
І тогда́ у́зрять Си́на Челові́чеськаго гряду́ща на о́блаціх с си́лою і сла́вою мно́гою.
26
и тъгда узьрzть сына чловэчьскааго грzдѫща на облацэхъ съ силоѭ мъногоѭ и славоѭ.
27
І тогда́ по́слеть а́нгели Своя́ і собере́ть ізбра́нния Своя́ от чети́рех вітр, от конця́ землі́ до конця́ не́ба.
27
и тъгда посълеть ангелы своѩ и събереть избьраныѩ своѩ отъ четырь вэтръ отъ коньца землѩ до коньца небесе.
28
От смоко́вниці же научі́теся при́тчі: єгда́ уже́ ві́твіє єя́ бу́деть мла́до і ізраща́єть ли́ствіє, ві́дите, я́ко близ єсть жа́тва;
28
отъ смокъвьницz же навыкнэте притъчѫ. ѥгда уже вэтвиѥ ѥѩ бѫдеть младо и прозzбнеть листвиѥ вэсте яко близъ ѥсть жzтва.
29
та́ко і ви, єгда́ сія́ ви́дите бива́юща, ві́діте, я́ко близ єсть, при две́рех.
29
тако и вы ѥгда узьрите си бываѭща вэдите яко близъ ѥсть при двьрьхъ.
30
Амі́нь глаго́лю вам, я́ко не і́мать прейти́ род сей, до́ндеже вся сія́ бу́дуть.
30
аминь глаголѭ вамъ яко не имать прэити родъ сь доньдеже вься си бѫдѫть.
31
(Зач. 62) Не́бо і земля́ пре́йдуть, словеса́ же Моя́ не пре́йдуть.
31
небо и земля прэидеть а моя словеса не прэидѫть.
32
О дні же том іли́ о часі́ нікто́же вість, ні а́нгели, і́же суть на небесі́х, ні Син, то́кмо Оте́ць.
32
а о дьни томь и о часэ ни къто же не вэсть ни ангели иже сѫть на небесехъ ни сынъ тъкъмо отьць.
33
Блюді́те, бді́те і молі́теся: не ві́сте бо, когда́ вре́м'я бу́деть.
33
блюдэте сz. бъдите и молите сz не вэсте бо къгда врэмz бѫдеть.34 якоже чловэкъ отъходz остави домъ свои и давъ рабомъ своимъ власть и комужьдо дэло своѥ и вратьнику повелэ да бъдить.
34
Я́коже челові́к отходя́ оста́вль дом свой, і дав рабо́м свої́м власть, і кому́ждо ді́ло своє́, і вратарю́ повелі́, да бдить.
35
бъдите убо не вэсте бо къгда господь дому придеть вечеръ ли ли полу нощи ли въ куроглашениѥ ли заутра.
35
Бді́те у́бо: не ві́сте бо, когда́ госпо́дь до́му при́йдеть, ве́чер, іли́ полу́нощі, іли́ в пітлоглаше́ніє, іли́ у́тро;
36
да не пришьдъ вънезаапѫ обрzщеть вы съпzщz.
36
да не прише́д внеза́пу, обря́щеть ви спя́щя.
37
а ѥже вамъ глаголѭ вьсэмъ глаголѭ: бъдите.
37
А я́же вам глаго́лю, всім глаго́лю: бді́те.
Глава 14
1
Бі же Па́сха і опрісно́ці по двою́ дні́ю; і іска́ху архієре́є і кни́жници, ка́ко Єго́ ле́стію є́мше убію́ть;
1
Бэ же пасха и опрэснъци по дъвою дьнью. и искаахѫ архиереи и кънижьници како и льстиѭ ѥмъше убиѭть.
2
глаго́лаху же: (но) не в пра́здник, єда́ [да не] ка́ко молва́ бу́деть лю́дська.
2
глаголаахѫ же: нъ не въ праздьникъ еда како млъва бѫдеть людемъ.
3
(Зач. 63) І су́щу Єму́ в Вифа́нії, в дому́ Си́мона прокаже́ннаго, возлежа́щу Єму́, при́йде жена́, іму́щи алава́стр ми́ра на́рднаго пистикі́я многоці́нна; і сокру́шши алава́стр, возлива́ше Єму́ на главу́.
3
и сѫщу ѥму въ виfании въ дому симона прокаженааго възлежzщу ѥму приде жена имѫщи алавастръ мµра наръдопистикии драгы и съкрушьши алавастръ възлия ѥму на главѫ.
4
Бя́ху же ні́ції негоду́юще в себі́ і глаго́люще: почто́ ги́бель сія́ ми́рная бисть?
4
бэахѫ же нэции негодуѭще въ себэ и глаголѭще: въ чьсомь гыбэль си мµрьная бысть;
5
Можа́ше бо сіє́ продано́ би́ти вя́щше тріє́х сот пі́нязь і да́тися ни́щим. І преща́ху єй.
5
можааше бо се мµро продано быти вzще трии сътъ цzтъ и дати сz нищиимъ и прэщаахѫ ѥи.
6
Ісу́с же рече́: оста́віте ю, что єй труди́ даєте́? Добро́ ді́ло соді́ла о Мні.
6
исусъ же рече: останите сz ѥѩ. чьто ѥи труды дэѥте; добро бо дэло съдэя о мънэ.
7
Всегда́ бо ни́щия і́мате с собо́ю, і єгда́ хо́щете, мо́жете їм добро́ твори́ти; Мене́ же не всегда́ і́мате.
7
вьсегда бо нищzѩ съ собоѭ имате и ѥгда хощете можете добро сътворити имъ. а мене не вьсегда имаате.
ѥже имэ си сътвори. варила ѥсть помазати тэло моѥ на погребениѥ.
9
Амі́нь глаго́лю вам: іді́же а́ще пропові́сться Єва́нгеліє сіє́ во всем ми́рі, і є́же сотвори́ сія́, глаго́лано бу́деть в па́м'ять єя́.
9
аминь глаголѭ вамъ: идеже колижьдо проповэдано бѫдеть евангелиѥ се въ вьсемь мирэ и ѥже сътвори си глаголано бѫдеть въ памzть ѥѩ.
10
(Зач. 64) І Іу́да Іскаріо́тський, єди́н от обоюна́десяте, і́де ко архієре́єм, да преда́сть Єго́ їм.
10
Иуда же искариотьскыи ѥдинъ отъ обою на десzте иде къ архиереомъ да и прэдасть имъ.
11
Они́ же сли́шавше возра́довашася і обіща́ша єму́ сре́бреники да́ти. І іска́ше, ка́ко Єго́ в удо́бно вре́м'я преда́сть.
11
они же слышавъше въздрадоваша сz и обэщашz ѥму съребрьникы дати. и искааше како въ подобьно врэмz прэдасть.
12
І в пе́рвий день опрісно́к, єгда́ па́сху жря́ху, глаго́лаша Єму́ ученици́ Єго́: гді хо́щеши, ше́дше угото́ваем, да я́си па́сху?
12
и въ прьвыи дьнь опрэ- снъкъ ѥгда пасхѫ жьрэахѫ глаголашz ѥму ученици свои: къде хощеши шьдъше уготовимъ да эси пасхѫ;
13
І посла́ два от учени́к Свої́х і глаго́ла ї́ма: іді́та во град, і сря́щеть вас челові́к в скуде́льниці во́ду нося́; по нем іді́та,
13
и посъла дъва отъ ученикъ своихъ и глагола има: идэта въ градъ и срzщеть вы чловэкъ въ скѫдьльници водѫ носz. по нѥмь идэта.
14
і іді́же а́ще вни́деть, рці́та господи́ну до́му, я́ко Учи́тель глаго́леть: гді єсть віта́льниця, іді́же па́сху со ученики́ Мої́ми снім?
14
и идеже аще вънидеть рьцэта господину дому яко учитель глаголѥть: къде ѥсть обитель идеже пасхѫ съ ученикы своими сънэмъ;
15
І той ва́ма пока́жеть го́рницю ве́лію, по́стлану, гото́ву; ту угото́вайта нам.
15
и тъ вама покажеть горьницѫ велиѭ постьланѫ готовѫ. ту уготоваита намъ.
16
І ізидо́ста ученика́ Єго́, і прийдо́ста во град, і обріто́ста, я́коже рече́ ї́ма; і угото́васта па́сху.
16
и изидосте ученика ѥго и придосте въ градъ и обрэтосте якоже рече има и уготовасте пасхѫ.
17
І ве́черу би́вшу при́йде со обімана́десяте.
17
и вечеру бывъшу приде съ обэма на десzте.
18
І возлежа́щим їм і яду́щим, рече́ Ісу́с: амі́нь глаго́лю вам, я́ко єди́н от вас преда́сть М'я, яди́й со Мно́ю.
18
и възлежzщемъ имъ и эдѫщемъ рече исусъ: аминь глаголѭ вамъ яко ѥдинъ отъ васъ прэдасть мz эдыи съ мъноѭ.
19
Они́ же нача́ша скорбі́ти і глаго́лати Єму́ єди́н по єди́ному: єда́ аз? І други́й: єда́ аз?
19
они же начzшz скръбэти и глаголати ѥму ѥдинъ по ѥдиному: еда азъ; и другыи: еда азъ;
20
Он же отвіща́в рече́ їм: єди́н от обоюна́десяте, омочи́вий со Мно́ю в соли́ло.
20
онъ же отъвэщавъ рече имъ: ѥдинъ отъ обою на десzте омочии съ мноѭ въ солило.
21
Син у́бо Челові́чеський і́деть, я́коже єсть пи́сано о Нем: го́ре же челові́ку тому́, і́мже Син Челові́чеський преда́сться; до́бріє би́ло би єму́, а́ще не би роди́лся челові́к той.
21
сынъ же убо чловэчьскыи идеть якоже ѥсть писано о нѥмь. горе же чловэку тому имьже сынъ чловэчьскыи прэдаѥть сz. добро бы ѥму было аще не бы родилъ сz чловэкъ тъ.
22
І яду́щим їм, приє́м Ісу́с хліб, [і] благослови́в, преломи́ і даде́ їм, і рече́: приймі́те, яді́те, сіє́ єсть Ті́ло Моє́.
22
и эдѫщемъ имъ приимъ исусъ хлэбъ благословль прэломи и дасть имъ и рече: приимэте эдите се ѥсть тэло моѥ.
23
І приі́м ча́шу, хвалу́ возда́в, даде́ їм; і пи́ша от нея́ всі.
23
и приимъ чашѫ хвалѫ въздавъ дасть имъ. и пишz отъ неѩ вьси.
24
І рече́ їм: сія́ єсть Кров Моя́ Но́ваго Заві́та, за мно́гі ізлива́єма;
24
и рече имъ: се ѥсть кръвь моя новааго завэта проливаемая за мъногы.
25
амі́нь глаго́лю вам, я́ко ктому́ не і́мам пи́ти от плода́ ло́знаго до дне того́, єгда́ є пію́ но́во во Ца́рствії Бо́жиї.
25
аминь глаголѭ вамъ яко уже не имамъ пити отъ плода лозьнааго до того дьне ѥгда пиѭ и новъ въ царьствии божии.
26
І воспі́вше ізидо́ша в го́ру Єлео́нськую.
26
и въспэвъше изидошz въ горѫ елеоньскѫ.
27
І глаго́ла їм Ісу́с, я́ко всі соблазните́ся о Мні в нощ сію́, пи́сано бо єсть: поражу́ па́стиря, і рази́дуться о́вці.
27
и глагола имъ исусъ яко вьси съблазните сz въ сиѭ нощь. писано бо ѥсть поражѫ пастыря и овьцz разбэгнуть сz.
28
Но пото́м, єгда́ воскре́сну, варя́ю ви в Галиле́ї.
28
нъ по томь ѥгда въскрьснѫ варѭ вы въ галилеи.
29
Петр же рече́ Єму́: а́ще і всі соблазня́ться, но не аз.
29
петръ же рече ѥму: и аще вьси съблазнѩть сz нъ не азъ.
30
І глаго́ла єму́ Ісу́с: амі́нь глаго́лю тебі́, я́ко ти днесь в нощ сію́, пре́жде да́же втори́цею пі́тель не возгласи́ть, трикра́ти отве́ржешися Мене́.
30
и глагола ѥму исусъ: аминь глаголѭ ти яко ты дьньсь въ сиѭ нощь прэжде даже въторицеѭ куръ не възгласитъ три краты отъврьжеши сz мене.
31
Он же мно́жає глаго́лаше па́че: а́ще (же) мі єсть с Тобо́ю і умре́ти, не отве́ргуся Тебе́. Та́кожде і всі глаго́лаху.
31
онъ же из лиха глаголааше паче: аще ми сz ключить умьрэти не отъврьгѫ сz тебе. такожде и вьси глаголаахѫ.
32
І прийдо́ша в весь, є́йже і́м'я Гефсима́нія; і глаго́ла ученико́м Свої́м: сіді́те зді, до́ндеже шед помолю́ся.
32
и придошz въ вьсь ѥиже имz гефсимания. и глагола ученикомъ своимъ: сzдэте сьде доньдеже шьдъ помолѭ сz.
33
І поя́т Петра́, і Іа́кова, і Іоа́нна с Собо́ю; і нача́т ужаса́тися і тужи́ти.
33
и поѩтъ петра и иякова и иоана съ собоѭ. и начzъ ужасати сz и тѫжити.
34
І глаго́ла їм: приско́рбна єсть душа́ Моя́ до сме́рти; бу́діте зді і бді́те.
34
и глагола имъ: прискръбна ѥсть душа моя до съмрьти. пожидэте сьде и бъдите.
35
І преше́д ма́ло, паде́ на землі́ і моля́шеся, да, а́ще возмо́жно єсть, ми́мо і́деть от Него́ час;
35
и прэшьдъ мало паде на земли и моляаше сz да аще възможьно ѥсть мимо идеть отъ нѥго часъ.
36
і глаго́лаше: А́вва О́тче, вся возмо́жна Тебі́, ми́мо неси́ от Мене́ ча́шу сію́; но не є́же Аз хощу́, но є́же Ти.
36
и глаголааше: авва отьць вься възможьна тебэ сѫть. мимо неси чашѫ сиѭ от мене. нъ не яко азъ хощѫ нъ ѥже ты.
37
І при́йде, і обрі́те їх спя́щих, і глаго́ла Петро́ві: Си́моне, спи́ши ли? Не возмо́гл єси́ єди́наго часа́ побді́ти?
37
и приде и обрэте ѩ съпzщz. и глагола петрови: симоне съпиши ли; не възможе ѥдиного часа побъдэти;
38
Бді́те і молі́теся, да не вни́дете в напа́сть: дух у́бо бодр, плоть же немощна́.
38
бъдите и молитесz да не вънидете въ напасть. духъ бо ѥсть бъдръ а плъть немощьна.
39
І па́ки шед помоли́ся, то́жде сло́во рек.
39
и пакы шьдъ помоли сz тожде слово рекъ.
40
І возвра́щся обрі́те я па́ки спя́ща; бя́ху бо очеса́ їм тя́готна, і не ві́дяху, что би́ша Єму́ отвіща́ли.
40
и възвращь сz обрэте ѩ пакы съпzщz. бэсте бо имъ очи тzготьнэ. и не умэяхѫ чьто бышz отъвэщали ѥму.
41
І при́йде трети́цею і глаго́ла їм: спі́те про́чеє і почива́йте; приспі́ коне́ць, при́йде час: се предає́ться Син Челові́чеський в ру́ки грі́шником;
41
и приде третиици и глагола имъ: съпите прочеѥ и почиваите. приспэ коньчина. приде часъ. се прэдаѥть сz сынъ чловэчьскыи въ рѫцэ грэшьникомъ.
42
воста́ніте, і́дем, се предая́й М'я прибли́жися.
42
въстанэте идэмъ. се прэдаѩи мz приближи сz.
43
(Зач. 65) І а́біє, єще́ Єму́ глаго́лющу, при́йде Іу́да, єди́н сий от обоюна́десяте, і с ним наро́д мног со ору́жієм і дреко́льми, от архієре́й і кни́жник і ста́рець.
43
и абиѥ ѥще ѥму глаголѭщу приде иуда ѥдинъ отъ обою на десzте и съ нимь народъ многъ съ орѫжии и дрькольми отъ архиереи и кънижьникъ и старьць.
44
Даде́ же предая́й Єго́ зна́меніє їм, глаго́ля: Єго́же а́ще лобжу́, Той єсть; імі́те Єго́ і веді́те (Єго́) сохра́нно.
44
дасть же прэдаѩи ѥго знамениѥ имъ глаголѩ: ѥгоже аще лъбъжѫ имэте и. тъ ѥсть. и ведэте съхраньно.
45
І прише́д, а́біє присту́пль к Нему́, глаго́ла (Єму́): Равві́, Равві́. І облобиза́ Єго́.
45
и пришьдъ абиѥ пристѫпль къ нѥму глагола: равви равви и облобыза и.
46
Они́ же возложи́ша ру́ці свої́ на Него́ і я́ша Єго́.
46
они же възложишz рѫцэ на нь и ѩшz и.
47
Єди́н же ні́кто от стоя́щих ізвле́к нож, уда́ри раба́ архієре́йова і урі́за єму́ у́хо.
47
ѥдинъ же отъ стоѩщиихъ извълъкъ ножь удари раба архиереова и урэза ѥму ухо.
48
І отвіща́в Ісу́с рече́ їм: я́ко на разбо́йника ли ізидо́сте со ору́жієм і дреко́льми я́ти М'я?
48
и отъвэщавъ исусъ рече имъ: яко на разбоиника ли изидосте съ орѫжиѥмь и дрькольми ѩти мz;
49
По вся дні біх при вас в це́ркві учя́, і не я́сте Мене́; но да сбу́деться Писа́ніє.
49
по вьсz дьни бэахъ въ васъ учz въ црькъви и не ѩсте мене. нъ да събѫдѫть сz кънигы.
50
І оста́вльше Єго́, всі біжа́ша.
50
и оставльше и вьси бэжашz.
51
І єди́н ні́кто ю́ноша і́де по Нем, оді́ян в плащани́цю по на́гу; і я́ша того́ ю́ношу.
51
и ѥдинъ юноша ѥтеръ по нѥмь иде одэнъ въ плащаницѫ нагъ. и ѩшz и юношz.
52
Он же оста́вль плащани́цю, наг біжа́ от них.
52
онъ же оставль плащаницѫ нагъ бэжа отъ нихъ.
53
І ведо́ша Ісу́са ко архієре́ю; і снидо́шася к нему́ всі архієре́є і кни́жници і ста́рці.
53
и ведошz исуса къ архиереови. и сънидошz сz къ нѥму вьси архиереи и старьци и кънижьници.
54
І Петр іздале́ча вслід Єго́ і́де до внутр во двор архієре́ов; і бі сідя́ со слуга́ми і грі́яся при свіщі́ [при огні́].
54
и петръ издалече въ слэдъ ѥго иде до вънѫтрь въ дворъ архиереовъ. и бэ сэдz съ слугами и грэѩ сz при свэщи.
55
Архієре́є же і весь сонм іска́ху на Ісу́са свиді́тельства, да умертвя́ть Єго́; і не обріта́ху.
55
архиереи же и вьсь съньмъ искаахѫ на исуса съвэдэтельства да и убиѭть и не обрэтаахѫ.
56
Мно́зі бо лжесвиді́тельствоваху на Него́, і ра́вна свиді́тельства не бя́ху.
56
мънози бо лъже съвэдэтельствоваахѫ на нь и равьна съвэдэтельства не бэахѫ.
57
І ні́ції воста́вше лжесвиді́тельствоваху на Него́, глаго́люще:
57
и ѥдини въставъше лъжѫ съвэдэтельствоваахѫ на нь глаголѭще
58
я́ко ми сли́шахом Єго́ глаго́люща, я́ко Аз разорю́ це́рков сію́ рукотворе́ную і треми́ де́ньми і́ну нерукотворе́ну сози́жду.
58
яко мы слышахомъ и глаголѭщь яко азъ разорѭ црьквь сиѭ рѫкотворенѫѭ и трьми дьньмн инѫ нерѫкотворенѫ възиждѫ.
59
І ні та́ко ра́вно бі свиді́тельство їх.
59
то и тако не бэ равьно съвэдэтельство ихъ.
60
І воста́в архієре́й посреді́, вопроси́ Ісу́са, глаго́ля: не отвіщава́єши ли нічесо́же? Что сі́ї на Тя свиді́тельствують?
60
и въставъ архиереи по срэдэ въпроси исуса глаголѩ: не отъвэщаваѥши ли ни чесо же чьто сии на тz съвэдэтельствуѭть;
61
Он же молча́ше і нічто́же отвіщава́ше. Па́ки архієре́й вопроси́ Єго́ і глаго́ла Єму́: Ти ли єси́ Христо́с, Син Благослове́ннаго?
61
онъ же млъчааше и ни чесо же не отъвэщавааше. пакы архиереи и въпроси и глагола ѥму: ты ли ѥси христосъ сынъ благословѥнааго;
62
Ісу́с же рече́: Аз єсьм; і у́зрите Си́на Челові́чеськаго о десну́ю сідя́ща си́ли і гряду́ща со о́блаки небе́сними.
62
исусъ же рече: азъ ѥсмь. и узьрите сына чловэчьскааго о деснѫѭ сэдzща силы и грzдѫща съ облакы небесьныими.
63
Архієре́й же растерза́в ри́зи своя́, глаго́ла: что єще́ тре́буєм свиді́телей?
63
архиереи же растрьзавъ ризы своѩ глагола: чьто ѥще трэбуѥмъ съвэдэтель;
64
Сли́шасте хулу́: что вам мни́ться? Они́ же всі осуди́ша Єго́ би́ти пови́нна сме́рті.
64
слышасте власвимиѭ ѥго. чьто вамъ сz являѥть; они же вьси осѫдишz и быти повиньну съмрьти.
65
І нача́ша ні́ції плюва́ти Нань, і прикрива́ти лице́ Єго́, і му́чити Єго́, і глаго́лати Єму́: прорци́. І слуги́ по лани́тома Єго́ бія́ху.
65
и начzшz ѥдини пльвати на нь и прикрывати лице ѥго и мѫчити и и глаголати ѥму: прорьци намъ христе къто ѥсть ударии тz. и слугы биѭще за ланитѫ прэѩшz и.
66
І су́щу Петро́ві во дворі́ ни́зу, при́йде єди́на от раби́нь архієре́йових,
66
и сѫщу петру низу на дворэ приде ѥдииа отъ рабынь архиереовъ.
67
і ви́дівши Петра́ грі́ющася, воззрі́вши на него́, глаго́ла: і ти с Назаряни́ном Ісу́сом бил єси́.
67
и видэвъши петра грэѭща сz възьрэвъши на нь глагола: и ты съ назарянинъмь исусъмь бэ.
68
Он же отве́ржеся, глаго́ля: не вім, ніже́ зна́ю, что ти глаго́леши. І ізи́де вон на преддво́ріє; і але́ктор возгласи́.
68
онъ же отъврьже сz глаголѩ: не умэѭ ни съвэмь чьто ты глаголѥши. и изиде вънъ на прэдъдвориѥ. и куръ възгласи.
69
І раби́ня ви́дівши єго́ па́ки, нача́т глаго́лати предстоя́щим, я́ко сей от них єсть.
69
и рабыни видэвъши и пакы начzтъ глаголати къ стоѩщиимъ яко сь отъ нихъ ѥсть.
70
Он же па́ки отмета́шеся. І пома́лі па́ки предстоя́щії глаго́лаху Петро́ві: воі́стину от них єси́, і́бо Галиле́янин єси́, і бесі́да твоя́ подо́биться.
70
онъ же пакы отъмэтааше сz. и не по мъногу пакы стоѩщеи глаголаахѫ петрови: въ истинѫ отъ нихъ ѥси. ибо галилеи ѥси. и бесэда твоя подобить тz.
71
Он же нача́ роти́тися і кля́тися, я́ко не вім Челові́ка Сего́, Єго́же ви глаго́лете.
71
онъ же начzтъ ротити сz и клzти яко не вэмь чловэка сего ѥгоже вы глаголѥте.
72
І второ́є але́ктор возгласи́. І пом'яну́ Петр глаго́л, єго́же рече́ єму́ Ісу́с, я́ко пре́жде да́же пі́тель не возгласи́ть двакра́ти, отве́ржешися Мене́ трикра́ти. І наче́н пла́кашеся.
72
и вътороѥ куръ възгласи. и помzнѫ петръ глаголъ иже рече ѥму исусъ яко прэжде даже куръ не възгласить дъва краты отъврьжеши сz мене три краты и начzтъ плакати сz.
Глава 15
1
(Зач. 66) І а́біє нау́тріє сові́т сотвори́ша архієре́є со ста́рці і кни́жники, і весь сонм, св'яза́вше Ісу́са ведо́ша і преда́ша (Єго́) Пила́ту.
1
И абиѥ на утрэи съвэтъ сътворьше архиереи съ старьци и кънижьникы и вьсь съньмъ съвzзавъше исуса ведошz и прэдашz и пилатови.
2
І вопроси́ Єго́ Пила́т: Ти ли єси́ Цар Іуде́йський? Он же отвіща́в рече́ єму́: ти глаго́леши.
2
и въпроси и пилатъ: ты ли ѥси царь иудеискъ; онъ же отъвэщавъ рече ѥмµ: ты глаголѥши.
3
І глаго́лаху на Него́ архієре́є мно́го.
3
и глаголаахѫ на нь архиереи мъного. онъ же ни чьсо же не отъвэщавааше.
4
Пила́т же па́ки вопроси́ Єго́, глаго́ля: не отвіщава́єши ли нічто́же? Виждь, коли́ка на Тя свиді́тельствують.
4
пилатъ же пакы въпрашааше и глаголѩ: не отъвэщаваѥши ли ни чьсо же; виждь колико на тz съвэдэтельствуѭть.
5
Ісу́с же ктому́ нічто́же отвіща́, я́ко диви́тися Пила́ту.
5
исусъ же кътому ни чесо же не отъвэща яко дивити сz пилатови.
6
На [всяк] же пра́здник отпуща́ше їм єди́наго св'я́зня, єго́же проша́ху.
6
на вьсякъ же праздьникъ отъпущааше имъ ѥдиного съвzзьня ѥгоже прошаахѫ.
7
Бі же нарица́ємий Вара́вва со ско́вники свої́ми св'я́зан, і́же в ко́ві уби́йство сотвори́ша.
7
бэ же нарицаѥмыи варавъва съ своими ковьникы съвzзанъ иже въ ковэ убииство сътворишz.
8
І возопи́в наро́д нача́ проси́ти, я́коже всегда́ творя́ше їм.
8
и възъпивъ народъ начzшz просити якоже присно творяаше имъ.
І уже́ по́зді би́вшу, поне́же бі п'ято́к, є́же єсть к субо́ті,
42
и уже поздэ бывъшу понѥже бэ параскеви къ пасцэ ѥже ѥсть къ сѫботэ.
43
(Зач. 69) при́йде Іо́сиф, і́же от Аримафе́я, благообра́зен сові́тник, і́же і той бі ча́я Ца́рствія Бо́жия, дерзну́в вни́де к Пила́ту, і проси́ тілесе́ Ісу́сова.
43
пришьдъ иwсифъ t аримаfеа. бlгоwбразьнъ съвэтьникъ. иже тъ бэ чая цр7ства. б9ия. и дьрзнUвъ въниде къ пилатU. и проси тэла iс7ва.
44
Пила́т же диви́ся, а́ще уже́ у́мре; і призва́в со́тника, вопроси́ єго́: а́ще уже́ у́мре?
44
пилатъ же дивисz. аще Uже Uмре. и призвавъ кентUриона. въпроси ѥго. аще Uже Uмьрлъ ѥсть.
45
І уві́дів от со́тника, даде́ ті́ло Іо́сифові.
45
и Uвэдэвъ t кентUриона. въда тэло иосифови.
46
І купи́в плащани́цю і снем Єго́, обви́т плащани́цею; і положи́ Єго́ во гроб, і́же бі ізсі́чен от ка́мене; і привали́ ка́мень над две́рі гро́ба.
46
и кUпи плащаницю. и съньмъ ѥго повивъ плащаницю. и въложи ѥго въ гробъ. иже бэ исэченъ t камене. и привали камень на двьри гробU.
47
Марі́я же Магдали́на і Марі́я Іосі́єва зря́сті, гді Єго́ полага́ху.
47
мария же магдалыни. и мариа иосиова. зьрzста къде ѥго полагахU.
Глава 16
1
(Зач. 70) І мину́вшей субо́ті, Марі́я Магдали́на і Марі́я Іа́ковля і Саломі́я купи́ша арома́ти, да прише́дша пома́жуть Ісу́са.
1
И минѫвъши сѫботэ мария магдалыни и мария иаковля и саломи купишz ароматы да пришьдъшz помажѫть исуса.
2
І зіло́ зау́тра во єди́ну от субо́т прийдо́ша на гроб, возсія́вшу со́лнцю,
2
и зэло заутра въ ѥдиныи сѫботы придошz на гробъ въсиявъшу слъньцу.
3
і глаго́лаху к себі́: кто отвали́ть нам ка́мень от две́рій гро́ба?