Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
(Зач. 57) В то вре́м'я усли́ша І́род четвертовла́стник слух Ісу́сов
1
У той час почув Ірод четвертовладник чутку про Ісуса
2
і рече́ отроко́м свої́м: Сей єсть Іоа́нн Крести́тель; той воскре́се от ме́ртвих, і сего́ ра́ди си́ли ді́ються о нем.
2
і сказав прислужникам своїм: це Іоан Хреститель; він воскрес із мертвих, і тому чудеса діються ним.
3
І́род бо єм Іоа́нна, св'яза́ єго́ і всади́ в темни́цю, Іродіа́ди ра́ди, жени́ Фили́ппа, бра́та своєго́;
3
Бо Ірод узяв Іоана, зв’язав його і посадив у в’язницю через Іродіаду, жінку Филипа, брата свого,
4
глаго́лаше бо єму́ Іоа́нн: не досто́їть ті імі́ти єя́.
4
тому що Іоан говорив йому: не личить тобі мати її.
5
І хотя́щ єго́ уби́ти, убоя́ся наро́да, зане́ я́ко проро́ка єго́ імі́яху.
5
І хотів убити його, та побоявся народу, бо вважали його пророком.
6
Дню же би́вшу рождества́ І́родова пляса́ дщи Іродіа́дина посреді́ і угоди́ І́родові;
6
Коли був день народження Ірода, дочка Іродіади танцювала посеред зібрання і догодила Іродові,
7
ті́мже і с кля́твою ізрече́ єй да́ти, єго́же а́ще воспро́сить.
7
тому він поклявся дати їй, чого б вона не попросила.
8
Она́ же нава́ждена ма́терію своє́ю, даждь мі, рече́, зді на блю́ді главу́ Іоа́нна Крести́теля.
8
Вона ж, з намови матері своєї, сказала: дай мені тут на блюді голову Іоана Хрестителя.
9
І печа́лен бисть цар; кля́тви же ра́ди і за возлежа́щих с ним, повелі́ да́ти (єй)
9
І засмутився цар; але, заради клятви і тих, що возлежали з ним, звелів дати їй.
10
і посла́в усі́кну Іоа́нна в темни́ці.
10
І послав відсікти голову Іоана у в’язниці.
11
І принесо́ша главу́ єго́ на блю́ді і да́ша діви́ці; і отнесе́ ма́тері своє́й.
11
І принесли голову його на блюді і дали дівчині, а та віднесла матері своїй.
12
І присту́пльше ученици́ єго́ взя́ша ті́ло (єго́) і погребо́ша є; і прише́дше возвісти́ша Ісу́сові.
12
Ученики ж його, прийшовши, взяли тіло і поховали його; пішли і сповістили Ісуса.
13
І сли́шав Ісу́с оти́де отту́ду в кораблі́ в пу́сто мі́сто єди́н [осо́б]; і сли́шавше наро́ди по Нем ідо́ша пі́ші от градо́в.
13
І, почувши про те, Ісус відплив звідти на човні у безлюдне місце один; а народ, довідавшись, пішов за Ним з міст пішки.
14
(Зач. 58) І ізше́д Ісу́с ви́ді мног наро́д, і милосе́рдова о них, і ісціли́ неду́жния їх.
14
І, вийшовши, Ісус побачив багато людей, змилосердився над ними і зцілив недужих їхніх.
15
По́зді же би́вшу, приступи́ша к Нему́ ученици́ Єго́, глаго́люще: пу́сто єсть мі́сто, і час уже́ мину́; отпусти́ наро́ди, да ше́дше в ве́сі ку́п'ять бра́шна себі́.
15
Як настав вечір, приступили до Нього ученики Його і кажуть: місце тут пустинне і час уже пізній; відпусти людей, нехай підуть у селища і куплять собі що їсти.
16
Ісу́с же рече́ їм: не тре́бують отити́; даді́те їм ви я́сти.
16
Ісус же сказав їм: не треба їм іти, дайте ви їм їсти.
17
Они́ же глаго́лаша Єму́: не і́мами зді то́кмо п'ять хліб і дві ри́бі.
17
Вони ж кажуть Йому: у нас тут тільки п’ять хлібів і дві рибини.
18
Он же рече́: принесі́те Мі їх сі́мо.
18
Він сказав: принесіть їх Мені сюди.
19
І повелі́в наро́дом возлещи́ на траві́, і приє́м п'ять хліб і о́бі ри́бі, воззрі́в на не́бо, благослови́ і преломи́в даде́ ученико́м хлі́би, ученици́ же наро́дом.
19
І звелів народові возлягти на траву і, взявши п’ять хлібів і дві рибини, підняв очі на небо, благословив і, переломивши, дав ученикам хліби, а ученики — народові.
20
І ядо́ша всі і наси́тишася; і взя́ша ізби́тки укру́х, двана́десять ко́ша іспо́лнь;
20
І їли всі і наситились; і набрали залишків дванадцять повних кошиків;
21
яду́щих же бі муже́й я́ко п'ять ти́сящ, ра́зві жен і діте́й.
21
а тих, що їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, крім жінок та дітей.
22
(Зач. 59) І а́біє пону́ди Ісу́с ученики́ Своя́ влі́зти в кора́бль і вари́ти Єго́ на о́ном полу́ [предити́ Єму́ на он пол], до́ндеже отпу́стить наро́ди.
22
І зараз же звелів Ісус ученикам Своїм сісти в човен і пливти раніше за Нього на той бік, поки Він відпустить людей.
23
І отпусти́в наро́ди, взи́де на гору́ єди́н помоли́тися; по́зді же би́вшу, єди́н бі ту.
23
І, відпустивши народ, Він зійшов на гору помолитися на самоті; і ввечері залишився там один.
24
Кора́бль же бі посреді́ мо́ря вла́яся волна́ми; бі бо проти́вен вітр.
24
А човен був уже на середині моря, і било його хвилями, бо вітер був супротивний.
25
В четве́ртую же стра́жу но́щі і́де к ним Ісу́с, ходя́ по мо́рю.
25
У четверту ж сторожу ночі пішов Ісус до них, ідучи по морю.
26
І ви́дівше Єго́ ученици́ по мо́рю ходя́ща, смути́шася, глаго́люще, я́ко призра́к єсть; і от стра́ха возопи́ша.
26
І ученики, побачивши, що Він іде по морю, стривожились і говорили: це привид. І зі страху закричали.
27
А́біє же рече́ їм Ісу́с, глаго́ля: дерза́йте; Аз єсьм, не бо́йтеся.
27
Але Ісус зараз же заговорив до них і сказав: заспокойтесь! Це Я, не бійтеся.
28
Отвіща́в же Петр рече́: Го́споди, а́ще Ти єси́, повели́ мі прийти́ к Тебі́ по вода́м. Он же рече́: прийди́.
28
Петро сказав Йому у відповідь: Господи! Якщо це Ти, звели мені прийти до Тебе по воді.
29
І ізлі́з із корабля́ Петр, хожда́ше по вода́м, прийти́ ко Ісу́сові;
29
Він же сказав: прийди. І, вийшовши з човна, Петро пішов по воді, щоб підійти до Ісуса.
30
ви́дя же вітр крі́пок, убоя́ся, і наче́н утопа́ти, возопи́, глаго́ля: Го́споди, спаси́ м'я.
30
Побачивши ж сильний вітер, злякався і, коли почав тонути, закричав: Господи, спаси мене!
31
І а́біє Ісу́с просте́р ру́ку, ят єго́ і глаго́ла єму́: малові́ре, почто́ усумні́лся єси́?
31
Ісус зараз же простяг руку, підтримав його і говорить йому: маловіре! Чого ти засумнівався?
32
І влі́зшема ї́ма в кора́бль, преста́ вітр.
32
І, як увійшли вони в човен, вітер стих.
33
Су́щії же в кораблі́ прише́дше поклони́шася Єму́, глаго́люще: воі́стину Бо́жий Син єси́.
33
Ті, що були в човні, підійшли, вклонилися Йому і сказали: воістину Ти Син Божий.
34
І преше́дше прийдо́ша в зе́млю Геннисаре́фськую.
34
Переправившись, вони прибули в землю Генісаретську.
35
(Зач. 60) І позна́вше Єго́ му́жіє мі́ста того́, посла́ша во всю страну́ ту, і принесо́ша к Нему́ вся боля́щия;
35
Жителі того міста, впізнавши Його, дали знати по всій тій околиці, і принесли до Нього всіх недужих,
36
і моля́ху Єго́, да то́кмо прико́снуться вскри́лію ри́зи Єго́; і єли́ці прикосну́шася, спасе́нні би́ша.
36
і благали Його, щоб тільки доторкнутися до краю одежі Його; і ті, що доторкалися, зцілялися.