Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
(Зач. 107) І бисть, єгда́ сконча́ Ісу́с вся словеса́ сія́, рече́ ученико́м Свої́м:
1
(За? Rз7) И# бhсть, є3гдA скончA ї}съ вс‰ словесA сі‰, речE ўчн7кHмъ свои6мъ:
2
ві́сте, я́ко по двою́ дню Па́сха бу́деть, і Син Челові́чеський пре́дан бу́деть на проп'я́тіє.
2
вёсте, ћкw по двою2 дню6 пaсха бyдетъ, и3 сн7ъ чlвёческій прeданъ бyдетъ на пропsтіе.
3
Тогда́ собра́шася архієре́є, і кни́жници, і ста́рці людсті́ї во двор архієре́йов, глаго́лемаго Кая́фи,
3
ТогдA собрaшасz ґрхіерeє и3 кни1жницы и3 стaрцы людстjи во дв0ръ ґрхіерeовъ, глаг0лемагw каіaфы,
4
і совіща́ша, да Ісу́са ле́стію і́муть і убію́ть;
4
и3 совэщaша, да ї}са лeстію и4мутъ и3 ўбію1тъ:
5
глаго́лаху же: но не в пра́здник, да не молва́ бу́деть в лю́дех.
5
глаг0лаху же: но не въ прaздникъ, да не молвA бyдетъ въ лю1дехъ.
6
(Зач. 108) Ісу́су же би́вшу в Вифа́нії, в дому́ Си́мона прокаже́ннаго,
6
(За? R}.) Ї}су же бhвшу въ виfaніи, въ домY сjмwна прокажeннагw,
7
приступи́ к Нему́ жена́, сткля́ницю ми́ра іму́щи многоці́ннаго, і возлива́ше на главу́ Єго́ возлежа́ща.
7
приступи2 къ немY женA, стклsницу мЂра и3мyщи многоцённагw, и3 возливaше на главY є3гw2 возлежaща.
8
Ви́дівше же ученици́ Єго́ негодова́ша, глаго́люще: чесо́ ра́ди ги́бель сія́ (бисть)?
8
Ви1дэвше же ўчн7цы2 є3гw2 негодовaша, глаг0люще: чесw2 рaди ги1бель сіS (бhсть);
9
Можа́ше бо сіє́ ми́ро продано́ би́ти на мно́зі і да́тися ни́щим.
9
можaше бо сіE мЂро продано2 бhти на мн0зэ и3 дaтисz ни1щымъ.
10
Разумі́в же Ісу́с рече́ їм: что тружда́єте жену́? Ді́ло бо добро́ соді́ла о Мні;
10
Разумёвъ же ї}съ речE и5мъ: что2 труждaете женY; дёло бо добро2 содёла њ мнЁ:
11
всегда́ бо ни́щия і́мате с собо́ю, Мене́ же не всегда́ і́мате;
11
всегдa бо ни1щыz и4мате съ соб0ю, менє1 же не всегдA и4мате:
12
возлія́вши бо сія́ ми́ро сіє́ на ті́ло Моє́, на погребе́ніє М'я сотвори́;
12
возліsвши бо сіS мЂро сіE на тёло моE, на погребeніе мS сотвори2:
13
амі́нь глаго́лю вам: іді́же а́ще пропові́дано бу́деть Єва́нгеліє сіє́ во всем ми́рі, рече́ться і є́же сотвори́ сія́, в па́м'ять єя́.
13
ґми1нь гlю вaмъ: и3дёже ѓще проповёдано бyдетъ є3ђліе сіE во всeмъ мjрэ, речeтсz и3 є4же сотвори2 сіS, въ пaмzть є3S.
14
Тогда́ шед єди́н от обоюна́десяте, глаго́лемий Іу́да Іскаріо́тський, ко архієре́йом,
14
ТогдA шeдъ є3ди1нъ t nбоюнaдесzте, глаг0лемый їyда їскаріHтскій, ко ґрхіерewмъ,
15
рече́: что мі хо́щете да́ти, і аз вам преда́м Єго́? Они́ же поста́виша єму́ три́десять сре́бреник;
15
речE: чт0 ми х0щете дaти, и3 ѓзъ вaмъ предaмъ є3го2; Nни1 же постaвиша є3мY три1десzть срeбрєникъ:
16
і отто́лі іска́ше удо́бна вре́мене, да Єго́ преда́сть.
16
и3 tт0лэ и3скaше ўд0бна врeмене, да є3го2 предaстъ.
17
В пе́рвий же день опрісно́чний приступи́ша ученици́ ко Ісу́су, глаго́люще Єму́: гді хо́щеши угото́ваем Ті я́сти Па́сху?
17
Въ пeрвый же дeнь њпрэсн0чный приступи1ша ўчн7цы2 ко ї}су, глаг0люще є3мY: гдЁ х0щеши ўгот0ваемъ ти2 ћсти пaсху;
18
Он же рече́: іді́те во град ко о́нсиці і рці́те єму́: Учи́тель глаго́леть: вре́м'я Моє́ близ єсть; у тебе́ сотворю́ Па́сху со ученики́ Мої́ми.
18
Џнъ же речE: и3ди1те во грaдъ ко џнсицэ, и3 рцhте є3мY: ўч™ль гlетъ: врeмz моE бли1з8 є4сть: ў тебє2 сотворю2 пaсху со ўчн7ки6 мои1ми.
19
І сотвори́ша ученици́, я́коже повелі́ їм Ісу́с, і угото́ваша Па́сху.
19
И# сотвори1ша ўчн7цы2, ћкоже повелЁ и5мъ ї}съ, и3 ўгот0ваша пaсху.
20
Ве́черу же би́вшу, возлежа́ше со обімана́десяте ученико́ма;
20
Вeчеру же бhвшу, возлежaше со nбэманaдесzте ўчн7к0ма:
21
і яду́щим їм, рече́: амі́нь глаго́лю вам, я́ко єди́н от вас преда́сть М'я.
21
и3 kдyщымъ и5мъ, речE: ґми1нь гlю вaмъ, ћкw є3ди1нъ t вaсъ предaстъ мS.
22
І скорб'я́ще зіло́, нача́ша глаго́лати Єму́ єди́н ки́йждо їх: єда́ аз єсьм, Го́споди?
22
И# скорбsще ѕэлw2, начaша глаг0лати є3мY є3ди1нъ кjйждо и4хъ: є3дA ѓзъ є4смь, гDи;
23
Он же отвіща́в рече́: омочи́вий со Мно́ю в соли́ло ру́ку, той М'я преда́сть;
23
Џнъ же tвэщaвъ речE: њмочи1вый со мн0ю въ соли1ло рyку, т0й мS предaстъ:
24
Син у́бо Челові́чеський і́деть, я́коже єсть пи́сано о Нем: го́ре же челові́ку тому́, і́мже Син Челові́чеський преда́сться; добро́ би би́ло єму́, а́ще не би роди́лся челові́к той.
24
сн7ъ ќбw чlвёческій и4детъ, ћкоже є4сть пи1сано њ нeмъ: г0ре же человёку томY, и4мже сн7ъ чlвёческій предaстсz: добр0 бы бhло є3мY, ѓще не бы2 роди1лсz человёкъ т0й.
25
Отвіща́в же Іу́да предая́й Єго́, рече́: єда́ аз єсьм, Равві́? Глаго́ла єму́: ти рекл єси́.
25
Tвэщaвъ же їyда предаsй є3го2, речE: є3дA ѓзъ є4смь, раввJ; Гlа є3мY: ты2 рeклъ є3си2.
26
Яду́щим же їм, приє́м Ісу́с хліб і благослови́в преломи́, і дая́ше ученико́м, і рече́: приймі́те, яді́те, сіє́ єсть Ті́ло Моє́.
26
Kдyщымъ же и5мъ, пріeмь ї}съ хлёбъ и3 блгcви1въ преломи2, и3 даsше ўчн7кHмъ, и3 речE: пріими1те, kди1те: сіE є4сть тёло моE.
27
І приє́м ча́шу і хвалу́ возда́в, даде́ їм, глаго́ля: пи́йте от нея́ всі;
27
И# пріeмъ чaшу и3 хвалY воздaвъ, дадE и5мъ, гlz: пjйте t неS вси2:
28
сія́ бо єсть Кров Моя́, Но́ваго Заві́та, я́же за мно́гія ізлива́єма во оставле́ніє гріхо́в.
28
сіs бо є4сть кр0вь моS, н0вагw завёта, ћже за мнHгіz и3зливaема во њставлeніе грэхHвъ.
29
Глаго́лю же вам, я́ко не і́мам пи́ти отни́ні от сего́ плода́ ло́знаго, до дне того́, єгда́ є пію́ с ва́ми но́во во Ца́рствії Отця́ Моєго́.
29
Гlю же вaмъ, ћкw не и4мамъ пи1ти tнн7э t сегw2 плодA л0знагw, до днE тогw2, є3гдA є5 пію2 съ вaми н0во во цrтвіи nц7A моегw2.
30
І воспі́вше ізидо́ша в го́ру Єлео́нську.
30
И# воспёвше и3зыд0ша въ г0ру є3леHнску.
31
Тогда́ глаго́ла їм Ісу́с: всі ви соблазните́ся о Мні в нощ сію́; пи́сано бо єсть: поражу́ па́стиря, і рази́дуться о́вці ста́да;
31
ТогдA гlа и5мъ ї}съ: вси2 вы2 соблазнитeсz њ мнЁ въ н0щь сію2: пи1сано бо є4сть: поражY пaстырz, и3 разhдутсz џвцы стaда:
32
по воскресе́нії же Моє́м варя́ю ви в Галиле́ї.
32
по воскrніи же моeмъ варsю вы2 въ галілeи.
33
Отвіща́в же Петр рече́ Єму́: а́ще і всі соблазня́ться о Тебі́, аз нікогда́же соблажню́ся.
33
Tвэщaвъ же пeтръ речE є3мY: ѓще и3 вси2 соблазнsтсz њ тебЁ, ѓзъ никогдaже соблажню1сz.
34
Рече́ єму́ Ісу́с: амі́нь глаго́лю тебі́, я́ко в сію́ нощ, пре́жде да́же але́ктор не возгласи́ть, трикра́ти отве́ржешися Мене́.
34
РечE є3мY ї}съ: ґми1нь гlю тебЁ, ћкw въ сію2 н0щь, прeжде дaже ґлeктwръ не возгласи1тъ, трикрaты tвeржешисz менє2.
35
Глаго́ла Єму́ Петр: а́ще мі єсть і умре́ти с Тобо́ю, не отве́ргуся Тебе́. Та́кожде і всі ученици́ рі́ша.
35
Глаг0ла є3мY пeтръ: ѓще ми2 є4сть и3 ўмрeти съ тоб0ю, не tвeргусz тебє2. Тaкожде и3 вси2 ўчн7цы2 рёша.
36
Тогда́ при́йде с ни́ми Ісу́с в весь, нарица́ємую Гефсима́нія, і глаго́ла ученико́м: сіді́те ту, до́ндеже шед помолю́ся та́мо.
36
ТогдA пріи1де съ ни1ми ї}съ въ вeсь, нарицaемую геfсимaніа, и3 гlа ўчн7кHмъ: сэди1те тY, д0ндеже шeдъ помолю1сz тaмw.
37
І поє́м Петра́ і о́ба си́на Зеведе́йова, нача́т скорбі́ти і тужи́ти.
37
И# поeмъ петрA и3 џба сы6на зеведewва, начaтъ скорбёти и3 тужи1ти.
38
Тогда́ глаго́ла їм Ісу́с: приско́рбна єсть душа́ Моя́ до сме́рти; пожді́те зді і бді́те со Мно́ю.
38
ТогдA гlа и5мъ ї}съ: приск0рбна є4сть дш7A моS до смeрти: пожди1те здЁ и3 бди1те со мн0ю.
39
І преше́д ма́ло, паде́ на лиці́ Своє́м, моля́ся і глаго́ля: О́тче Мой, а́ще возмо́жно єсть, да мимоі́деть от Мене́ ча́ша сія́; оба́че не я́коже Аз хощу́, но я́коже Ти.
39
И# прешeдъ мaлw, падE на лицы2 своeмъ, молsсz и3 гlz: џ§е м0й, ѓще возм0жно є4сть, да мимои1детъ t менє2 чaша сіS: nбaче не ћкоже ѓзъ хощY, но ћкоже ты2.
40
І прише́д ко ученико́м, і обрі́те їх спя́щих, і глаго́ла Петро́ві: та́ко ли не возмого́сте єди́наго часа́ побді́ти со Мно́ю?
40
И# пришeдъ ко ўчн7кHмъ, и3 њбрёте и5хъ спsщихъ, и3 гlа петр0ви: тaкw ли не возмог0сте є3ди1нагw часA побдёти со мн0ю;
41
Бді́те і молі́теся, да не вни́дете в напа́сть; дух у́бо бодр, плоть же немощна́.
41
бди1те и3 моли1тесz, да не вни1дете въ напaсть: дyхъ ќбw б0дръ, пл0ть же немощнA.
42
Па́ки втори́цею шед помоли́ся, глаго́ля: О́тче Мой, а́ще не мо́жеть сія́ ча́ша мимоіти́ от Мене́, а́ще не пію́ єя́, бу́ди во́ля Твоя́.
42
Пaки втори1цею шeдъ помоли1сz, гlz: џ§е м0й, ѓще не м0жетъ сіS чaша мимоити2 t менє2, ѓще не пію2 є3S, бyди в0лz твоS.
43
І прише́д обрі́те їх па́ки спя́щих; бі́ста бо їм о́чі отяготі́ні.
43
И# пришeдъ њбрёте и5хъ пaки спsщихъ: бёста бо и5мъ џчи њтzготёнэ.
44
І оста́вль їх, шед па́ки, помоли́ся трети́цею, то́жде сло́во рек.
44
И# њстaвль и5хъ, шeдъ пaки, помоли1сz трети1цею, т0жде сл0во рeкъ.
45
Тогда́ при́йде ко ученико́м Свої́м і глаго́ла їм: спі́те про́чеє і почива́йте; се прибли́жися час, і Син Челові́чеський предає́ться в ру́ки грі́шников;
45
ТогдA пріи1де ко ўчн7кHмъ свои6мъ и3 гlа и5мъ: спи1те пр0чее и3 почивaйте: сE, прибли1жисz чaсъ, и3 сн7ъ чlвёческій предаeтсz въ рyки грёшникwвъ:
46
воста́ніте, і́дем; се прибли́жися предая́й М'я.
46
востaните, и4демъ: сE, прибли1жисz предаsй мS.
47
І єще́ Єму́ глаго́лющу, се Іу́да, єди́н от обоюна́десяте, при́йде, і с ним наро́д мног со ору́жієм і дреко́льми, от архієре́й і ста́рець людськи́х.
47
И# є3щE є3мY гlющу, сE, їyда, є3ди1нъ t nбоюнaдесzте, пріи1де, и3 съ ни1мъ нар0дъ мн0гъ со nрyжіемъ и3 дрек0льми, t ґрхіерє1й и3 стaрєцъ людски1хъ.
48
Предая́й же Єго́ даде́ їм зна́меніє, глаго́ля: Єго́же а́ще лобжу́, Той єсть; імі́те Єго́.
48
Предаsй же є3го2 дадE и5мъ знaменіе, глаг0лz: є3г0же ѓще лобжY, т0й є4сть: и3ми1те є3го2.
49
І а́біє присту́пль ко Ісу́сові, рече́: ра́дуйся, Равві́. І облобиза́ Єго́.
49
И# ѓбіе пристyпль ко ї}сови, речE: рaдуйсz, раввJ. И# њблобызA є3го2.
50
Ісу́с же рече́ єму́: дру́же, (твори́,) на не́же єси́ прише́л [дру́же, на сіє́ ли прише́л єси́?]. Тогда́ присту́пльше возложи́ша ру́ці на Ісу́са і я́ша Єго́.
50
Ї}съ же речE є3мY: дрyже, (твори2,) на нeже є3си2 пришeлъ [дрyже, на сіe ли пришeлъ є3си2;]. ТогдA пристyпльше возложи1ша рyцэ на ї}са и3 ћша є3го2.
51
І се, єди́н от су́щих со Ісу́сом, просте́р ру́ку, ізвлече́ нож свой, і уда́ри раба́ архієре́йова, і урі́за єму́ у́хо.
51
И# сE, є3ди1нъ t сyщихъ со ї}сомъ, простeръ рyку, и3звлечE н0жъ св0й, и3 ўдaри рабA ґрхіерeова, и3 ўрёза є3мY ќхо.
52
Тогда́ глаго́ла єму́ Ісу́с: возврати́ нож твой в мі́сто єго́; всі бо приє́мшії нож ноже́м поги́бнуть;
52
ТогдA гlа є3мY ї}съ: возврати2 н0жъ тв0й въ мёсто є3гw2: вси1 бо пріeмшіи н0жъ ножeмъ поги1бнутъ:
53
іли́ мни́ться ті, я́ко не могу́ ни́ні умоли́ти Отця́ Моєго́, і предста́вить Мі вя́щше не́же двана́десяте легео́на а́нгел?
53
и3ли2 мни1тсz ти2, ћкw не могY нн7э ўмоли1ти nц7A моего2, и3 предстaвитъ ми2 вsщше нeже дванaдесzте легеw6на ѓгGлъ;
54
Ка́ко у́бо сбу́дуться Писа́нія, я́ко та́ко подоба́єть би́ти?
54
кaкw u5бо сбyдутсz пис†ніz, ћкw тaкw подобaетъ бhти;
55
В той час рече́ Ісу́с наро́дом: я́ко на разбо́йника ли ізидо́сте со ору́жієм і дреко́льми я́ти М'я? По вся дні при вас сіді́х учя́ в це́ркві, і не я́сте Мене́.
55
Въ т0й чaсъ речE ї}съ нар0дwмъ: ћкw на разб0йника ли и3зыд0сте со nрyжіемъ и3 дрек0льми ћти мS; по вс‰ дни6 при вaсъ сэдёхъ ўчS въ цeркви, и3 не ћсте менE.
56
Се же все бисть, да сбу́дуться Писа́нія проро́чеськая. Тогда́ ученици́ всі оста́вльше Єго́ біжа́ша.
56
Сe же всE бhсть, да сбyдутсz пис†ніz прbр0чєскаz. ТогдA ўчн7цы2 вси2 њстaвльше є3го2 бэжaша.
57
(Зач. 109) (Во́їни) же є́мше Ісу́са ведо́ша к Кая́фі, архієре́йові, іді́же кни́жници і ста́рці собра́шася.
57
(За? Rf7.) (В0ини) же є4мше ї}са вед0ша къ каіaфэ ґрхіерeови, и3дёже кни1жницы и3 стaрцы собрaшасz.
58
Петр же ідя́ше по Нем іздале́ча до двора́ архієре́йова; і вшед внутр, сідя́ше со слуга́ми, ви́діти кончи́ну.
58
Пeтръ же и3дsше по нeмъ и3здалeча до дворA ґрхіерeова: и3 вшeдъ внyтрь, сэдsше со слугaми, ви1дэти кончи1ну.
59
Архієре́є же, і ста́рці, і сонм весь іска́ху лжесвиді́тельства на Ісу́са, я́ко да убію́ть Єго́,
59
Ґрхіерeє же и3 стaрцы и3 с0нмъ вeсь и3скaху лжесвидётелства на ї}са, ћкw да ўбію1тъ є3го2,
60
і не обріта́ху; і мно́гим лжесвиді́телем присту́пльшим, не обріто́ша. По́сліжде же приступи́вша два лжесвиді́теля,
60
и3 не њбрэтaху: и3 мнHгимъ лжесвидётелємъ пристyпльшымъ, не њбрэт0ша. П0слэжде же приступи6вша двA лжесвидётелz,
61
рі́ста: Сей рече́: могу́ разори́ти це́рков Бо́жию і треми́ де́ньми созда́ти ю.
61
рёста: сeй речE: могY разори1ти цeрковь б9ію и3 треми2 дeнми создaти ю5.
62
І воста́в архієре́й рече́ Єму́: нічесо́же ли отвіщава́єши, что сі́ї на Тя свиді́тельствують?
62
И# востaвъ ґрхіерeй речE є3мY: ничесHже ли tвэщавaеши, что2 сjи на тS свидётелствуютъ;
63
Ісу́с же молча́ше. І отвіща́в архієре́й рече́ Єму́: заклина́ю Тя Бо́гом Живи́м, да рече́ши нам, а́ще Ти єси́ Христо́с, Син Бо́жий?
63
Ї}съ же молчaше. И# tвэщaвъ ґрхіерeй речE є3мY: заклинaю тS бGомъ живhмъ, да речeши нaмъ, ѓще ты2 є3си2 хrт0съ, сн7ъ б9ій;
64
Глаго́ла єму́ Ісу́с: ти рекл єси́; оба́че глаго́лю вам: отсе́лі у́зрите Си́на Челові́чеськаго сідя́ща одесну́ю Си́ли і гряду́ща на о́блаціх небе́сних.
64
Гlа є3мY ї}съ: ты2 рeклъ є3си2: nбaче гlю вaмъ: tсeлэ ќзрите сн7а чlвёческаго сэдsща њдеснyю си1лы и3 грzдyща на w4блацэхъ небeсныхъ.
65
Тогда́ архієре́й растерза́ ри́зи своя́, глаго́ля, я́ко хулу́ глаго́ла; что єще́ тре́буєм свиді́телей? Се ни́ні сли́шасте хулу́ Єго́!
65
ТогдA ґрхіерeй растерзA ри6зы сво‰, глаг0лz, ћкw хулY гlа: что2 є3щE трeбуемъ свидётелей; сE, нн7э слhшасте хулY є3гw2:
66
Что вам мни́ться? Они́ же отвіща́вше рі́ша: пови́нен єсть сме́рті.
66
что2 вaмъ мни1тсz; Nни1 же tвэщaвше рёша: пови1ненъ є4сть смeрти.
67
Тогда́ заплева́ша лице́ Єго́ і па́кості Єму́ ді́яху [і по лани́тома бія́ху Єго́]; о́вії же за лани́ту уда́риша [зауша́ху Єго́],
67
ТогдA заплевaша лицE є3гw2 и3 пaкwсти є3мY дёzху [и3 по лани1тома біsху є3го2]: џвіи же за лани1ту ўдaриша [заушaху є3го2],
68
глаго́люще: прорци́ нам, Христе́, кто єсть ударе́й Тя?
68
глаг0люще: прорцы2 нaмъ, хrтE, кто2 є4сть ўдарeй тS;
69
Петр же вні сідя́ше во дворі́. І приступи́ к нему́ єди́на раби́ня, глаго́лющи: і ти бил єси́ со Ісу́сом Галиле́йським.
69
Пeтръ же внЁ сэдsше во дворЁ. И# приступи2 къ немY є3ди1на рабhнz, глаг0лющи: и3 ты2 бhлъ є3си2 со ї}сомъ галілeйскимъ.
70
Он же отве́ржеся пред всі́ми, глаго́ля: не вім, что глаго́леши.
70
Џнъ же tвeржесz пред8 всёми, глаг0лz: не вёмъ, что2 глаг0леши.
71
Ізше́дшу же єму́ ко врато́м, узрі́ єго́ друга́я, і глаго́ла су́щим та́мо: і сей бі со Ісу́сом Назоре́йом.
71
И#зшeдшу же є3мY ко вратHмъ, ўзрЁ є3го2 другaz, и3 глаг0ла сyщымъ тaмw: и3 сeй бЁ со ї}сомъ назwрeомъ.
72
І па́ки отве́ржеся с кля́твою, я́ко не зна́ю челові́ка.
72
И# пaки tвeржесz съ клsтвою, ћкw не знaю чlвёка.
73
Пома́лі же приступи́вше стоя́щії, рі́ша Петро́ві: воі́стину і ти от них єси́, і́бо бесі́да твоя́ я́ві тя твори́ть.
73
Помaлэ же приступи1вше стоsщіи, рёша петр0ви: вои1стинну и3 ты2 t ни1хъ є3си2, и4бо бесёда твоS ћвэ тS твори1тъ.
74
Тогда́ нача́т роти́тися і кля́тися, я́ко не зна́ю челові́ка. І а́біє пі́тель возгласи́.
74
ТогдA начaтъ роти1тисz и3 клsтисz, ћкw не знaю чlвёка. И# ѓбіе пётель возгласи2.
75
І пом'яну́ Петр глаго́л Ісу́сов, рече́нний єму́, я́ко пре́жде да́же пі́тель не возгласи́ть, трикра́ти отве́ржешися Мене́. І ізше́д вон пла́кася го́рко.
75
И# помzнY пeтръ гlг0лъ ї}совъ, речeнный є3мY, ћкw прeжде дaже пётель не возгласи1тъ, трикрaты tвeржешисz менє2. И# и3зшeдъ в0нъ плaкасz г0рькw.