Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Узрі́в же наро́ди, взи́де на гору́; і сі́дшу Єму́, приступи́ша к Нему́ ученици́ Єго́.
1
Оу҆зрѣ́въ же наро́ды, взы́де на горꙋ̀: и҆ сѣ́дшꙋ є҆мꙋ̀, пристꙋпи́ша къ немꙋ̀ оу҆чн҃цы̀ є҆гѡ̀.
2
І отве́рз уста́ Своя́, уча́ше їх, глаго́ля:
2
И҆ ѿве́рзъ оу҆ста̀ своѧ̑, оу҆ча́ше и҆̀хъ, гл҃ѧ:
3
блаже́нні ни́щії ду́хом, я́ко тіх єсть Ца́рствіє Небе́сноє.
3
бл҃же́ни ни́щїи дꙋ́хомъ: ꙗ҆́кѡ тѣ́хъ є҆́сть црⷭ҇твїе нбⷭ҇ное.
4
Блаже́нні пла́чущії, я́ко ті́ї уті́шаться.
4
Бл҃же́ни пла́чꙋщїи: ꙗ҆́кѡ ті́и оу҆тѣ́шатсѧ.
5
Блаже́нні кро́тції, я́ко ті́ї наслі́дять зе́млю.
5
Бл҃же́ни кро́тцыи: ꙗ҆́кѡ ті́и наслѣ́дѧтъ зе́млю.
6
Блаже́нні а́лчущії і жа́ждущії пра́вди, я́ко ті́ї наси́тяться.
6
Бл҃же́ни а҆́лчꙋщїи и҆ жа́ждꙋщїи пра́вды: ꙗ҆́кѡ ті́и насы́тѧтсѧ.
7
Блаже́нні ми́лостивії, я́ко ті́ї поми́ловані бу́дуть.
7
Бл҃же́ни млⷭ҇тивїи: ꙗ҆́кѡ ті́и поми́ловани бꙋ́дꙋтъ.
8
Блаже́нні чи́стії се́рдцем, я́ко ті́ї Бо́га у́зрять.
8
Бл҃же́ни чтⷭ҇їи срⷣцемъ: ꙗ҆́кѡ ті́и бг҃а оу҆́зрѧтъ.
9
Блаже́нні миротво́рці, я́ко ті́ї си́нове Бо́жії нареку́ться.
9
Бл҃же́ни миротво́рцы: ꙗ҆́кѡ ті́и сн҃ове бж҃їи нарекꙋ́тсѧ.
10
Блаже́нні ізгна́ні пра́вди ра́ди, я́ко тіх єсть Ца́рствіє Небе́сноє.
10
Бл҃же́ни и҆згна́ни пра́вды ра́ди: ꙗ҆́кѡ тѣ́хъ є҆́сть црⷭ҇твїе нбⷭ҇ное.
11
Блаже́нні єсте́, єгда́ поно́сять вам і іждену́ть, і реку́ть всяк зол глаго́л на ви лжу́ще — Мене́ ра́ди;
11
Бл҃же́ни є҆стѐ, є҆гда̀ поно́сѧтъ ва́мъ, и҆ и҆жденꙋ́тъ, и҆ рекꙋ́тъ всѧ́къ ѕо́лъ глаго́лъ на вы̀ лжꙋ́ще, менє̀ ра́ди:
12
ра́дуйтеся і веселі́теся, я́ко мзда ва́ша мно́га на небесі́х; та́ко бо ізгна́ша проро́ки, і́же (бі́ша) пре́жде вас.
12
ра́дꙋйтесѧ и҆ весели́тесѧ, ꙗ҆́кѡ мзда̀ ва́ша мно́га на нб҃сѣ́хъ: та́кѡ бо и҆згна́ша прⷪ҇ро́ки, и҆̀же (бѣ́ша) пре́жде ва́съ.
13
Ви єсте́ соль землі́; а́ще же соль обуя́єть, чим осоли́ться? Ні во что́же бу́деть ктому́, то́чію да ізси́пана бу́деть вон і попира́єма челові́ки.
13
Вы̀ є҆стѐ со́ль землѝ: а҆́ще же со́ль ѡ҆бꙋѧ́етъ, чи́мъ ѡ҆соли́тсѧ; ни во что́же бꙋ́детъ ктомꙋ̀, то́чїю да и҆зсы́пана бꙋ́детъ во́нъ и҆ попира́ема человѣ̑ки.
14
(Зач. 11) Ви єсте́ світ ми́ра; не мо́жеть град укри́тися верху́ гори́ стоя́;
14
(Заⷱ҇ а҃і҃.) Вы̀ є҆стѐ свѣ́тъ мі́ра: не мо́жетъ гра́дъ оу҆кры́тисѧ верхꙋ̀ горы̀ стоѧ̀:
15
ніже́ вжига́ють світи́льника і поставля́ють єго́ под спу́дом, но на сві́щниці, і сві́тить всім, і́же в хра́мині (суть).
15
нижѐ вжига́ютъ свѣти́лника и҆ поставлѧ́ютъ є҆го̀ под̾ спꙋ́домъ, но на свѣ́щницѣ, и҆ свѣ́титъ всѣ̑мъ, и҆̀же въ хра́минѣ (сꙋ́ть).
16
Та́ко да просвіти́ться світ ваш пред челові́ки, я́ко да ви́дять ва́ша до́брая діла́ і просла́в'ять Отця́ ва́шего, І́же на Небесі́х.
16
Та́кѡ да просвѣти́тсѧ свѣ́тъ ва́шъ пред̾ человѣ̑ки, ꙗ҆́кѡ да ви́дѧтъ ва̑ша дѡ́браѧ дѣла̀ и҆ просла́вѧтъ ѻ҆ц҃а̀ ва́шего, и҆́же на нб҃сѣ́хъ.
17
(Да) не мні́те, я́ко прийдо́х разори́ти Зако́н іли́ Проро́ки: не прийдо́х разори́ти, но іспо́лнити.
17
(Да) не мни́те, ꙗ҆́кѡ прїидо́хъ разори́ти зако́нъ, и҆лѝ прⷪ҇ро́ки: не прїидо́хъ разори́ти, но и҆спо́лнити.
18
Амі́нь бо глаго́лю вам: до́ндеже пре́йдеть не́бо і земля́, йо́та єди́на, іли́ єди́на черта́ не пре́йдеть от Зако́на, до́ндеже вся бу́дуть.
18
А҆ми́нь бо гл҃ю ва́мъ: до́ндеже пре́йдетъ не́бо и҆ землѧ̀, і҆ѡ́та є҆ди́на, и҆лѝ є҆ди́на черта̀ не пре́йдетъ ѿ зако́на, до́ндеже всѧ̑ бꙋ́дꙋтъ.
19
І́же а́ще разори́ть єди́ну за́повідій сих ма́лих і научи́ть та́ко челові́ки, мній нарече́ться в Ца́рствії Небе́снім; а і́же сотвори́ть і научи́ть, сей ве́лій нарече́ться в Ца́рствії Небе́снім.
19
И҆́же а҆́ще разори́тъ є҆ди́нꙋ за́повѣдїй си́хъ ма́лыхъ и҆ наꙋчи́тъ та́кѡ человѣ́ки, мні́й нарече́тсѧ въ црⷭ҇твїи нбⷭ҇нѣмъ: а҆ и҆́же сотвори́тъ и҆ наꙋчи́тъ, се́й ве́лїй нарече́тсѧ въ црⷭ҇твїи нбⷭ҇нѣмъ.
20
(Зач. 12) Глаго́лю бо вам, я́ко а́ще не ізбу́деть пра́вда ва́ша па́че кни́жник і фарисе́й, не вни́дете в Ца́рствіє Небе́сноє.
20
(Заⷱ҇ в҃і҃.) Гл҃ю бо ва́мъ, ꙗ҆́кѡ а҆́ще не и҆збꙋ́детъ пра́вда ва́ша па́че кни̑жникъ и҆ фарїсє́й, не вни́дете въ црⷭ҇твїе нбⷭ҇ное.
21
Сли́шасте, я́ко рече́но бисть дре́внім: не убіє́ши, і́же (бо) а́ще убіє́ть, пови́нен єсть суду́.
21
Слы́шасте, ꙗ҆́кѡ рече́но бы́сть дрє́внимъ: не оу҆бїе́ши: и҆́же (бо) а҆́ще оу҆бїе́тъ, пови́ненъ є҆́сть сꙋдꙋ̀.
22
Аз же глаго́лю вам, я́ко всяк гні́ваяйся на бра́та своєго́ всу́є пови́нен єсть суду́; і́же бо а́ще рече́ть бра́ту своєму́: рака́, пови́нен єсть со́нмищу; а і́же рече́ть: уро́де, пови́нен єсть геє́нні о́гненній.
22
А҆́зъ же гл҃ю ва́мъ, ꙗ҆́кѡ всѧ́къ гнѣ́ваѧйсѧ на бра́та своего̀ всꙋ́е пови́ненъ є҆́сть сꙋдꙋ̀: и҆́же бо а҆́ще рече́тъ бра́тꙋ своемꙋ̀: рака̀, пови́ненъ є҆́сть со́нмищꙋ: а҆ и҆́же рече́тъ: оу҆ро́де, пови́ненъ є҆́сть гее́ннѣ ѻ҆́гненнѣй.
23
А́ще у́бо принесе́ши дар твой ко олтарю́ і ту пом'яне́ши, я́ко брат твой і́мать ні́что на тя,
23
А҆́ще оу҆̀бо принесе́ши да́ръ тво́й ко ѻ҆лтарю̀ и҆ тꙋ̀ помѧне́ши, ꙗ҆́кѡ бра́тъ тво́й и҆́мать нѣ́что на тѧ̀:
24
оста́ви ту дар твой пред олтаре́м і шед пре́жде смири́ся с бра́том твої́м, і тогда́ прише́д принеси́ дар твой.
24
ѡ҆ста́ви тꙋ̀ да́ръ тво́й пред̾ ѻ҆лтаре́мъ и҆ ше́дъ пре́жде смири́сѧ съ бра́томъ твои́мъ, и҆ тогда̀ прише́дъ принесѝ да́ръ тво́й.
25
Бу́ди увіщава́яся с сопе́рником твої́м ско́ро, до́ндеже єси́ на путі́ с ним, да не преда́сть тебе́ сопе́рник судії́, і судія́ тя преда́сть слузі́, і в темни́цю вве́ржен бу́деши;
25
Бꙋ́ди оу҆вѣщава́ѧсѧ съ сопе́рникомъ твои́мъ ско́рѡ, до́ндеже є҆сѝ на пꙋтѝ съ ни́мъ, да не преда́стъ тебѐ сопе́рникъ сꙋдїѝ, и҆ сꙋдїѧ̀ тѧ̀ преда́стъ слꙋзѣ̀, и҆ въ темни́цꙋ вве́рженъ бꙋ́деши:
26
амі́нь глаго́лю тебі́: не ізи́деши отту́ду, до́ндеже возда́си послі́дній кодра́нт*.
26
а҆ми́нь гл҃ю тебѣ̀: не и҆зы́деши ѿтꙋ́дꙋ, до́ндеже возда́си послѣ́днїй кодра́нтъ.
27
(Зач. 13) Сли́шасте, я́ко річе́но бисть дре́внім: не прелюби́ сотвори́ши.
27
(Заⷱ҇ г҃і҃.) Слы́шасте, ꙗ҆́кѡ рѣче́но бы́сть дрє́внимъ: не прелюбы̀ сотвори́ши.
28
Аз же глаго́лю вам, я́ко всяк, і́же воззри́ть на жену́, ко є́же вожделі́ти єя́, уже́ любоді́йствова с не́ю в се́рдці своє́м;
28
А҆́зъ же гл҃ю ва́мъ, ꙗ҆́кѡ всѧ́къ, и҆́же воззри́тъ на женꙋ̀ ко є҆́же вожделѣ́ти є҆ѧ̀, оу҆жѐ любодѣ́йствова съ не́ю въ се́рдцы свое́мъ:
29
а́ще же о́ко твоє́ десно́є соблажня́єть тя, ізми́ є і ве́рзи от себе́: у́не бо ті єсть, да поги́бнеть єди́н от уд твої́х, а не все ті́ло твоє́ вве́ржено бу́деть в геє́нну (о́гненную);
29
а҆́ще же ѻ҆́ко твоѐ десно́е соблажнѧ́етъ тѧ̀, и҆змѝ є҆̀ и҆ ве́рзи ѿ себє̀: оу҆́не бо тѝ є҆́сть, да поги́бнетъ є҆ди́нъ ѿ оу҆́дъ твои́хъ, а҆ не всѐ тѣ́ло твоѐ вве́ржено бꙋ́детъ въ гее́ннꙋ (ѻ҆́гненнꙋю):
30
і а́ще десна́я твоя́ рука́ соблажня́єть тя, усіци́ ю і ве́рзи от себе́: у́не бо ті єсть, да поги́бнеть єди́н от уд твої́х, а не все ті́ло твоє́ вве́ржено бу́деть в геє́нну.
30
и҆ а҆́ще десна́ѧ твоѧ̀ рꙋка̀ соблажнѧ́етъ тѧ̀, оу҆сѣцы̀ ю҆̀ и҆ ве́рзи ѿ себє̀: оу҆́не бо тѝ є҆́сть, да поги́бнетъ є҆ди́нъ ѿ оу҆́дъ твои́хъ, а҆ не всѐ тѣ́ло твоѐ вве́ржено бꙋ́детъ въ гее́ннꙋ.
31
Рече́но же бисть, я́ко і́же а́ще пу́стить жену́ свою́, да дасть єй кни́гу распу́стную.
31
Рече́но же бы́сть, ꙗ҆́кѡ и҆́же а҆́ще пꙋ́ститъ женꙋ̀ свою̀, да да́стъ є҆́й кни́гꙋ распꙋ́стнꙋю.
32
Аз же глаго́лю вам, я́ко всяк отпуща́яй жену́ свою́, ра́зві словесе́ любоді́йнаго, твори́ть ю прелюбоді́йствовати; і і́же пущени́цю по́йметь, прелюбоді́йствуєть.
32
А҆́зъ же гл҃ю ва́мъ, ꙗ҆́кѡ всѧ́къ ѿпꙋща́ѧй женꙋ̀ свою̀, ра́звѣ словесѐ любодѣ́йнагѡ, твори́тъ ю҆̀ прелюбодѣ́йствовати: и҆ и҆́же пꙋщени́цꙋ по́йметъ, прелюбодѣ́йствꙋетъ.
33
(Зач. 14) Па́ки сли́шасте, я́ко річе́но бисть дре́внім: не во лжу клене́шися, возда́си же Го́сподеві кля́тви твоя́.
33
(Заⷱ҇ д҃і҃.) Па́ки слы́шасте, ꙗ҆́кѡ рѣче́но бы́сть дрє́внимъ: не во лжꙋ̀ клене́шисѧ, возда́си же гдⷭ҇еви клѧ̑твы твоѧ̑.
34
Аз же глаго́лю вам не кля́тися вся́ко: ні не́бом, я́ко престо́л єсть Бо́жий;
34
А҆́зъ же гл҃ю ва́мъ не клѧ́тисѧ всѧ́кѡ: ни нб҃омъ, ꙗ҆́кѡ прⷭ҇то́лъ є҆́сть бж҃їй:
35
ні земле́ю, я́ко подно́жіє єсть нога́ма Єго́; ні Ієрусали́мом, я́ко град єсть вели́каго Царя́;
35
ни земле́ю, ꙗ҆́кѡ подно́жїе є҆́сть нога́ма є҆гѡ̀: ни і҆ерⷭ҇ли́момъ, ꙗ҆́кѡ гра́дъ є҆́сть вели́кагѡ цр҃ѧ̀:
36
ніже́ главо́ю твоє́ю клени́ся, я́ко не мо́жеши вла́са єди́наго бі́ла іли́ че́рна сотвори́ти;
36
нижѐ главо́ю твое́ю клени́сѧ, ꙗ҆́кѡ не мо́жеши вла́са є҆ди́нагѡ бѣ́ла и҆лѝ че́рна сотвори́ти:
37
бу́ди же сло́во ва́ше: єй — єй; ні — ні, ли́шше же сею́ от неприя́зні єсть.
37
бꙋ́ди же сло́во ва́ше: є҆́й, є҆́й: нѝ, нѝ: ли́шше же сею̀ ѿ непрїѧ́зни є҆́сть.
38
Сли́шасте, я́ко річе́но бисть: о́ко за о́ко і зуб за зуб.
38
Слы́шасте, ꙗ҆́кѡ рѣче́но бы́сть: ѻ҆́ко за ѻ҆́ко, и҆ зꙋ́бъ за зꙋ́бъ.
39
Аз же глаго́лю вам не проти́витися злу; но а́ще тя кто уда́рить в десну́ю твою́ лани́ту, обрати́ єму́ і другу́ю;
39
А҆́зъ же гл҃ю ва́мъ не проти́витисѧ ѕлꙋ̀: но а҆́ще тѧ̀ кто̀ оу҆да́ритъ въ деснꙋ́ю твою̀ лани́тꙋ, ѡ҆братѝ є҆мꙋ̀ и҆ дрꙋгꙋ́ю:
40
і хотя́щему суди́тися с тобо́ю і ри́зу твою́ взя́ти, отпусти́ єму́ і срачи́цю;
40
и҆ хотѧ́щемꙋ сꙋди́тисѧ съ тобо́ю и҆ ри́зꙋ твою̀ взѧ́ти, ѿпꙋстѝ є҆мꙋ̀ и҆ срачи́цꙋ:
41
і а́ще кто тя по́йметь по си́лі по́прище єди́но, іди́ с ним два.
41
и҆ а҆́ще кто̀ тѧ̀ по́йметъ по си́лѣ по́прище є҆ди́но, и҆дѝ съ ни́мъ два̀.
42
(Зач. 15) Прося́щему у тебе́ дай, і хотя́щаго от тебе́ зая́ти не отврати́.
42
(Заⷱ҇ е҃і҃.) Просѧ́щемꙋ оу҆ тебє̀ да́й, и҆ хотѧ́щаго ѿ тебє̀ заѧ́ти не ѿвратѝ.
43
Сли́шасте, я́ко річе́но єсть: возлю́биши і́скренняго твоєго́ і возненави́диши врага́ твоєго́.
43
Слы́шасте, ꙗ҆́кѡ рѣче́но є҆́сть: возлю́биши и҆́скреннѧго твоего̀ и҆ возненави́диши врага̀ твоего̀.
44
Аз же глаго́лю вам: любі́те враги́ ва́ша, благослові́те клену́щия ви, добро́ творі́те ненави́дящим вас і молі́теся за творя́щих вам напа́сть і ізгоня́щия ви,
44
А҆́зъ же гл҃ю ва́мъ: люби́те врагѝ ва́шѧ, благослови́те кленꙋ́щыѧ вы̀, добро̀ твори́те ненави́дѧщымъ ва́съ, и҆ моли́тесѧ за творѧ́щихъ ва́мъ напа́сть и҆ и҆згонѧ́щыѧ вы̀,
45
я́ко да бу́дете си́нове Отця́ ва́шего, І́же єсть на Небесі́х; я́ко со́лнце Своє́ сія́єть на зли́я і благі́я і дожди́ть на пра́ведния і на непра́ведния.
45
ꙗ҆́кѡ да бꙋ́дете сн҃ове ѻ҆ц҃а̀ ва́шегѡ, и҆́же є҆́сть на нб҃сѣ́хъ: ꙗ҆́кѡ со́лнце своѐ сїѧ́етъ на ѕлы̑ѧ и҆ бл҃гі̑ѧ и҆ дожди́тъ на првⷣныѧ и҆ на непра́вєдныѧ.
46
А́ще бо лю́бите лю́б’ящих вас, ку́ю мзду і́мате? Не і митарі́ ли то́жде творя́ть?
46
А҆́ще бо лю́бите лю́бѧщихъ ва́съ, кꙋ́ю мздꙋ̀ и҆́мате; не и҆ мытари̑ ли то́жде творѧ́тъ;
47
І а́ще цілу́єте дру́ги ва́ша то́кмо, что ли́шше творите́? Не і язи́чници ли та́кожде творя́ть?
47
И҆ а҆́ще цѣлꙋ́ете дрꙋ́ги ва́шѧ то́кмѡ, что̀ ли́шше творитѐ; не и҆ ꙗ҆зы̑чницы ли та́кожде творѧ́тъ;
48
Бу́діте у́бо ви соверше́нні, я́коже Оте́ць ваш Небе́сний соверше́н єсть.
48
Бꙋ́дите оу҆̀бо вы̀ соверше́ни, ꙗ҆́коже ѻ҆ц҃ъ ва́шъ нбⷭ҇ный соверше́нъ є҆́сть.