¹

(Зач. 20) Не суді́те, да не суди́мі бу́дете;

¹

Не судіть, щоб і вас не судили;

²

і́мже бо судо́м су́дите, су́дять вам; і в ню́же мі́ру мі́рите, возмі́риться вам.

²

бо яким судом судите, таким судитимуть і вас, і якою мірою міряєте, такою відміряється й вам.

³

Что же ви́диши суче́ць, і́же во о́ці бра́та твоєго́, бервна́ же, є́же єсть во о́ці твоє́м, не чу́єши?

³

І чому ж ти бачиш скалку в оці брата твого, а колоди, що є в оці твоєму, не відчуваєш?

⁴

Іли́ ка́ко рече́ши бра́ту твоєму́: оста́ви, да ізму́ суче́ць із очесе́ твоєго́, і се, бервно́ во о́ці твоє́м?

⁴

Або, як скажеш братові твоєму: дай я витягну скалку з ока твого, коли колода в оці твоїм?

⁵

Лицемі́ре, ізми́ пе́рвіє бервно́ із очесе́ твоєго́, і тогда́ у́зриши із'я́ти суче́ць із очесе́ бра́та твоєго́.

⁵

Лицеміре, вийми спершу колоду з ока твого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого.

⁶

Не даді́те свята́я псом, ні помета́йте би́сер ва́ших пред свинія́ми, да не поперу́ть їх нога́ми свої́ми і вра́щшеся расто́ргнуть ви.

⁶

Не давайте святого псам і не кидайте перлів ваших перед свиньми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми і, обернувшись, не пороздирали й вас.

⁷

(Зач.) Просі́те, і да́сться вам; іщі́те, і обря́щете; толці́те, і отве́рзеться вам;

⁷

Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам;

⁸

всяк бо прося́й приє́млеть, і іщя́й обріта́єть, і толку́щему отве́рзеться.

⁸

бо кожен, хто просить, одержує, і хто шукає, знаходить, і тому, хто стукає, відчиняють.

⁹

Іли́ кто єсть от вас челові́к, єго́же а́ще воспро́сить син єго́ хлі́ба, єда́ ка́мень пода́сть єму́?

⁹

Чи є між вами така людина, яка, коли син її попросить у неї хліба, подала б йому камінь?

¹⁰

Іли́ а́ще ри́би про́сить, єда́ змію́ пода́сть єму́?

¹⁰

І коли попросить риби, подала б йому змію?

¹¹

А́ще у́бо ви, лука́ві су́ще, умі́єте дая́нія бла́га дая́ти ча́дом ва́шим, кольми́ па́че Оте́ць ваш Небе́сний дасть бла́га прося́щим у Него́.

¹¹

Отже, якщо ви, будучи злими, вмієте дари добрі давати дітям вашим, тим паче Отець ваш Небесний дасть блага тим, хто просить у Нього.

¹²

(Зач. 21) Вся у́бо, єли́ка а́ще хо́щете, да творя́ть вам челові́ци, та́ко і ви творі́те їм: се бо єсть Зако́н і Проро́ци.

¹²

Отже, все, чого бажаєте, щоб вам робили люди, так і ви робіть їм, — бо в цьому є Закон і Пророки.

¹³

Вни́діте у́зькими врати́; я́ко простра́нная врата́ і широ́кий путь вводя́й в па́губу, і мно́зі суть входя́щії ім;

¹³

Входьте вузькими воротами, бо просторі ворота і широка дорога ведуть до погибелі, і багато хто йде ними.

¹⁴

что у́зькая врата́ і ті́сний путь вводя́й в живо́т, і ма́ло їх єсть, і́же обріта́ють єго́.

¹⁴

А вузькі ворота і тісна дорога ведуть у життя, і мало тих є, хто знаходить їх.

¹⁵

(Зач. 22) Внемлі́те же от лжи́вих проро́к, і́же прихо́дять к вам во оде́ждах о́вчих, внутр же суть во́лци хи́щници;

¹⁵

Остерігайтеся лжепророків, які приходять до вас в одежі овечій, а всередині — вовки хижі.

¹⁶

от плод їх позна́єте їх. Єда́ об'є́млють от те́рнія гро́зди, іли́ от ре́пія смо́кви?

¹⁶

По плодах їхніх пізнаєте їх. Хіба збирають виноград з терня або смокви з будяків?

¹⁷

Та́ко вся́ко дре́во до́броє плоди́ добри́ твори́ть, а зло́є дре́во плоди́ зли твори́ть;

¹⁷

Так усяке добре дерево і плоди добрі родить, а погане дерево і плоди погані родить.

¹⁸

не мо́жеть дре́во добро́ плоди́ зли твори́ти, ні дре́во зло плоди́ добри́ твори́ти.

¹⁸

Не може дерево добре плоди погані родити, ні дерево погане плоди добрі родити.

¹⁹

Вся́ко у́бо дре́во, є́же не твори́ть плода́ добра́, посіка́ють є і во огнь вмета́ють.

¹⁹

Всяке дерево, що не дає плоду доброго, зрубують і у вогонь кидають.

²⁰

Ті́мже у́бо от плод їх позна́єте їх.

²⁰

Тож за їхніми плодами пізнаєте їх.

²¹

(Зач. 23) Не всяк глаго́ляй Мі: Го́споди! Го́споди! — вни́деть в Ца́рствіє Небе́сноє; но творя́й во́лю Отця́ Моєго́, І́же єсть на Небесі́х.

²¹

Не кожен, хто говорить Мені: Господи! Господи! — увійде в Царство Небесне, а той, хто виконує волю Отця Мого Небесного.

²²

Мно́зі реку́ть Мні во он день: Го́споди! Го́споди! Не в Твоє́ ли і́м'я проро́чествовахом, і Твої́м і́менем бі́си ізгони́хом, і Твої́м і́менем си́ли мно́гі сотвори́хом?

²²

Багато хто скаже Мені того дня: Господи! Господи! Чи не Твоїм ім’ям ми пророкували, і чи не Твоїм ім’ям бісів виганяли, і чи не Твоїм ім’ям багато чудес творили?

²³

І тогда́ іспові́м їм: я́ко ніколи́же знах вас, отиді́те от Мене́, ді́лающії беззако́ніє.

²³

І тоді скажу їм: Я ніколи не знав вас, відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня.

²⁴

(Зач. 24) Всяк у́бо, і́же сли́шить словеса́ Моя́ сія́ і твори́ть я, уподо́блю єго́ му́жу му́дру, і́же созда́ хра́мину свою́ на ка́мені;

²⁴

Отже, всякого, хто слухає ці слова Мої і виконує їх, уподібню мужеві мудрому, який збудував будинок свій на камені;

²⁵

і сни́де дождь, і прийдо́ша рі́ки, і возві́яша ві́три, і нападо́ша на хра́мину ту; і не паде́ся, основана́ бо бі на ка́мені.

²⁵

І пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри, і ринули на будинок той, і він не впав, бо був збудований на камені.

²⁶

І всяк сли́шай словеса́ Моя́ сія́, і не творя́ їх, уподо́биться му́жу уро́диву, і́же созда́ хра́мину свою́ на пісці́;

²⁶

А всякий, хто слухає ці слова Мої і не виконує їх, уподібниться мужеві нерозумному, який збудував будинок свій на піску;

²⁷

і сни́де дождь, і прийдо́ша рі́ки, і возві́яша ві́три, і опро́шася хра́мині той, і паде́ся; і бі разруше́ніє єя́ ве́ліє.

²⁷

І пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри, і налягли на будинок той; і він упав, і руйнування його було велике.

²⁸

І бисть єгда́ сконча́ Ісу́с словеса́ сія́, дивля́хуся наро́ди о уче́нії Єго́;

²⁸

І коли Ісус скінчив слова ці, народ дивувався вченню Його,

²⁹

бі бо учя́ їх я́ко власть імі́я, і не я́ко кни́жници (і фарисе́є).

²⁹

бо Він учив їх, як Той, Хто має владу, а не як книжники і фарисеї.