Друк брошуроюВиконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
Авраа́м роди́ Ісаа́ка. Ісаа́к же роди́ Іа́кова. Іа́ков же роди́ Іу́ду і бра́тію єго́.
2
А҆враа́мъ родѝ і҆саа́ка. І҆саа́къ же родѝ і҆а́кова. І҆а́ковъ же родѝ і҆ꙋ́дꙋ и҆ бра́тїю є҆гѡ̀.
3
Іу́да же роди́ Фаре́са і За́ру от Фама́ри. Фаре́с же роди́ Есро́ма. Есро́м же роди́ Ара́ма.
3
І҆ꙋ́да же родѝ фаре́са и҆ за́рꙋ ѿ ѳама́ры. Фаре́съ же родѝ є҆сро́ма. Є҆сро́мъ же родѝ а҆ра́ма.
4
Ара́м же роди́ Амінада́ва. Амінада́в же роди́ Наассо́на. Наассо́н же роди́ Салмо́на.
4
А҆ра́мъ же родѝ а҆мїнада́ва. А҆мїнада́въ же родѝ наассѡ́на. Наассѡ́нъ же родѝ салмѡ́на.
5
Салмо́н же роди́ Воо́за от Раха́ви. Воо́з же роди́ Ови́да от Ру́фи. Ови́д же роди́ Ієссе́я.
5
Салмѡ́нъ же родѝ воо́за ѿ раха́вы. Воо́зъ же родѝ ѡ҆ви́да ѿ рꙋ́ѳы. Ѡ҆ви́дъ же родѝ і҆ессе́а.
6
Ієссе́й же роди́ Дави́да царя́. Дави́д же цар роди́ Соломо́на от Урі́їни.
6
І҆ессе́й же родѝ дв҃да царѧ̀. Дв҃дъ же ца́рь родѝ соломѡ́на ѿ оу҆рі́ины.
7
Соломо́н же роди́ Ровоа́ма. Ровоа́м же роди́ Аві́ю. Аві́я же роди́ А́су.
7
Соломѡ́нъ же родѝ ровоа́ма. Ровоа́мъ же родѝ а҆ві́ю. А҆ві́а же родѝ а҆́сꙋ.
8
А́са же роди́ Іосафа́та. Іосафа́т же роди́ Іора́ма. Іора́м же роди́ Озі́ю.
8
А҆́са же родѝ і҆ѡсафа́та. І҆ѡсафа́тъ же родѝ і҆ѡра́ма. І҆ѡра́мъ же родѝ ѻ҆зі́ю.
9
Озі́я же роди́ Іоафа́ма. Іоафа́м же роди́ Аха́за. Аха́з же роди́ Єзекі́ю.
9
Ѻ҆зі́а же родѝ і҆ѡаѳа́ма. І҆ѡаѳа́мъ же родѝ а҆ха́за. А҆ха́зъ же родѝ є҆зекі́ю.
10
Єзекі́я же роди́ Манассі́ю. Манассі́я же роди́ Амо́на. Амо́н же роди́ Іосі́ю.
10
Є҆зекі́а же родѝ манассі́ю. Манассі́а же родѝ а҆мѡ́на. А҆мѡ́нъ же родѝ і҆ѡсі́ю.
11
Іосі́я же роди́ Ієхо́нію і бра́тію єго́, в преселе́ніє Вавило́нськоє [Вірш 11 у деяких грецьких списках: Іосі́я же роди́ Іоаки́ма і бра́тію єго́. Іоаки́м же роди́ Ієхо́нію в преселе́ніє Вавило́нськоє].
11
І҆ѡсі́а же родѝ і҆ехо́нїю и҆ бра́тїю є҆гѡ̀, въ преселе́нїе вавѷлѡ́нское [Ст. а҃і҃ въ нѣ́кїихъ гре́ч.: і҆ѡсі́а же родѝ і҆ѡакі́ма и҆ бра́тїю є҆гѡ̀. І҆ѡакі́мъ же родѝ і҆ехо́нїю въ преселе́нїе вавѷлѡ́нское.].
12
По преселе́нії же Вавило́нстім, Ієхо́нія роди́ Салафі́їля. Салафі́їль же роди́ Зорова́веля.
12
По преселе́нїи же вавѷлѡ́нстѣмъ, і҆ехо́нїа родѝ салаѳі́илѧ. Салаѳі́иль же родѝ зорова́велѧ.
13
Зорова́вель же роди́ Авіу́да. Авіу́д же роди́ Єліаки́ма. Єліаки́м же роди́ Азо́ра.
13
Зорова́вель же родѝ а҆вїꙋ́да. А҆вїꙋ́дъ же родѝ є҆лїакі́ма. Є҆лїакі́мъ же родѝ а҆зѡ́ра.
14
Азо́р же роди́ Садо́ка. Садо́к же роди́ Ахи́ма. Ахи́м же роди́ Еліу́да.
14
А҆зѡ́ръ же родѝ садѡ́ка. Садѡ́къ же родѝ а҆хі́ма. А҆хі́мъ же родѝ є҆лїꙋ́да.
15
Еліу́д же роди́ Єлеаза́ра. Єлеаза́р же роди́ Матфа́на. Матфа́н же роди́ Іа́кова.
15
Є҆лїꙋ́дъ же родѝ є҆леаза́ра. Є҆леаза́ръ же родѝ матѳа́на. Матѳа́нъ же родѝ і҆а́кѡва.
16
Іа́ков же роди́ Іо́сифа, му́жа Марі́їна, із Нея́же роди́ся Ісу́с, глаго́лемий Христо́с.
Всіх же родо́в от Авраа́ма до Дави́да ро́дове четирена́десяте; і от Дави́да до преселе́нія Вавило́нськаго ро́дове четирена́десяте; і от преселе́нія Вавило́нськаго до Христа́ ро́дове четирена́десяте.
17
Всѣ́хъ же родѡ́въ ѿ а҆враа́ма до дв҃да ро́дове четырена́десѧте: и҆ ѿ дв҃да до преселе́нїѧ вавѷлѡ́нскаго ро́дове четырена́десѧте: и҆ ѿ преселе́нїѧ вавѷлѡ́нскаго до хрⷭ҇та̀ ро́дове четырена́десѧте.
18
(Зач. 2) Ісу́с Христо́во Рождество́ си́це бі: обруче́нній бо би́вши Ма́тері Єго́ Марі́ї Іо́сифові, пре́жде да́же не сни́тися ї́ма, обрі́теся іму́щи во чре́ві от Ду́ха Свя́та.
18
(Заⷱ҇ в҃.) І҆и҃съ хрⷭ҇то́во ржⷭ҇тво̀ си́це бѣ̀: ѡ҆брꙋче́ннѣй бо бы́вши мт҃ри є҆гѡ̀ мр҃і́и і҆ѡ́сифови, пре́жде да́же не сни́тисѧ и҆́ма, ѡ҆брѣ́тесѧ и҆мꙋ́щи во чре́вѣ ѿ дх҃а ст҃а.
19
Іо́сиф же муж Єя́, пра́веден сий і не хотя́ Єя́ обличи́ти, восхоті́ тай пусти́ти Ю.
19
І҆ѡ́сифъ же мꙋ́жъ є҆ѧ̀, првⷣнъ сы́й и҆ не хотѧ̀ є҆ѧ̀ ѡ҆бличи́ти, восхотѣ̀ та́й пꙋсти́ти ю҆̀.
20
Сія́ же єму́ поми́слившу, се а́нгел Госпо́день во сні яви́ся єму́, глаго́ля: Іо́сифе, си́не Дави́дов, не убо́йся прия́ти Маріа́м жени́ твоєя́, ро́ждшеєбося в Ней, от Ду́ха єсть Свя́та.
20
Сїѧ̑ же є҆мꙋ̀ помы́слившꙋ, сѐ, а҆́гг҃лъ гдⷭ҇ень во снѣ̀ ꙗ҆ви́сѧ є҆мꙋ̀, глаго́лѧ: і҆ѡ́сифе, сы́не дв҃довъ, не оу҆бо́йсѧ прїѧ́ти мр҃їа́мъ жены̀ твоеѧ̀: ро́ждшеебосѧ въ не́й, ѿ дх҃а є҆́сть ст҃а:
21
Роди́ть же Си́на, і нарече́ши і́м'я Єму́ Ісу́с, Той бо спасе́ть лю́ди Своя́ от гріх їх.
21
роди́тъ же сн҃а, и҆ нарече́ши и҆́мѧ є҆мꙋ̀ і҆и҃съ: то́й бо сп҃се́тъ лю́ди своѧ̑ ѿ грѣ̑хъ и҆́хъ.
22
Сіє́ же все бисть, да сбу́деться рече́нноє от Го́спода проро́ком, глаго́лющим:
22
Сїе́ же всѐ бы́сть, да сбꙋ́детсѧ рече́нное ѿ гдⷭ҇а прⷪ҇ро́комъ, глаго́лющимъ:
23
се Ді́ва во чре́ві при́йметь і роди́ть Си́на, і нареку́ть і́м'я Єму́ Емману́їл, є́же єсть сказа́ємо: с на́ми Бог.
Ви́дівше же звізду́, возра́довашася ра́достію ве́лією зіло́,
10
Ви́дѣвше же ѕвѣздꙋ̀, возра́довашасѧ ра́достїю ве́лїею ѕѣлѡ̀,
11
і прише́дше в хра́мину, ви́діша Отроча́ с Марі́єю, Ма́терію Єго́, і па́дше поклони́шася Єму́; і, отве́рзше сокро́вища своя́, принесо́ша Єму́ да́ри, зла́то і лива́н і сми́рну.
І вість приє́мше во сні не возврати́тися ко І́роду, іни́м путе́м отидо́ша во страну́ свою́.
12
И҆ вѣ́сть прїе́мше во снѣ̀ не возврати́тисѧ ко и҆́рѡдꙋ, и҆ны́мъ пꙋте́мъ ѿидо́ша во странꙋ̀ свою̀.
13
(Зач. 4) Отше́дшим же їм, се а́нгел Госпо́день во сні яви́ся Іо́сифу, глаго́ля: воста́в поіми́ Отроча́ і Ма́тер Єго́, і біжи́ во Єги́пет, і бу́ди та́мо, до́ндеже реку́ ті, хо́щеть бо І́род іска́ти Отроча́те, да погуби́ть Є.
13
(Заⷱ҇ д҃.) Ѿше́дшымъ же и҆̀мъ, сѐ, а҆́гг҃лъ гдⷭ҇ень во снѣ̀ ꙗ҆ви́сѧ і҆ѡ́сифꙋ, глаго́лѧ: воста́въ поимѝ ѻ҆троча̀ и҆ мт҃рь є҆гѡ̀, и҆ бѣжѝ во є҆гѵ́петъ, и҆ бꙋ́ди та́мѡ, до́ндеже рекꙋ́ ти: хо́щетъ бо и҆́рѡдъ и҆ска́ти ѻ҆троча́те, да погꙋби́тъ є҆̀.
14
Он же воста́в, поя́т Отроча́ і Ма́тер Єго́ но́щію, і оти́де во Єги́пет,
14
Ѻ҆́нъ же воста́въ, поѧ́тъ ѻ҆троча̀ и҆ мт҃рь є҆гѡ̀ но́щїю, и҆ ѿи́де во є҆гѵ́петъ,
15
і бі та́мо до уме́ртвія І́родова, да сбу́деться рече́нноє от Го́спода проро́ком, глаго́лющим: от Єги́пта воззва́х Си́на Моєго́.
15
и҆ бѣ̀ та́мѡ до оу҆ме́ртвїѧ и҆́рѡдова: да сбꙋ́детсѧ рече́нное ѿ гдⷭ҇а прⷪ҇ро́комъ, глаго́лющимъ: ѿ є҆гѵ́пта воззва́хъ сн҃а моего̀.
16
Тогда́ І́род ви́дів, я́ко пору́ган бисть от волхво́в, разгні́вася зіло́ і посла́в ізби́ вся ді́ти су́щия в Вифлеє́мі і во всіх преді́ліх єго́, от двою́ лі́ту і нижа́йше, по вре́мені, є́же ізві́стно іспита́ от волхво́в.
Сли́шав же, я́ко Архела́й ца́рствуєть во Іуде́ї вмі́сто І́рода, отця́ своєго́, убоя́ся та́мо іти́; вість же приє́м во сні, оти́де в преді́ли Галиле́йськія.
22
Слы́шавъ же, ꙗ҆́кѡ а҆рхела́й ца́рствꙋетъ во і҆ꙋде́и вмѣ́стѡ и҆́рѡда ѻ҆тца̀ своегѡ̀, оу҆боѧ́сѧ та́мѡ и҆тѝ: вѣ́сть же прїе́мь во снѣ̀, ѿи́де въ предѣ́лы галїлє́йскїѧ.
23
І прише́д всели́ся во гра́ді нарица́ємім Назаре́т, я́ко да сбу́деться рече́нноє проро́ки, я́ко Назоре́й нарече́ться.
23
И҆ прише́дъ всели́сѧ во гра́дѣ нарица́емѣмъ назаре́тъ: ꙗ҆́кѡ да сбꙋ́детсѧ рече́нное прⷪ҇рѡ́ки, ꙗ҆́кѡ назѡре́й нарече́тсѧ.
Глава 3
1
(Зач. 5) Во дні же о́ни при́йде Іоа́нн Крести́тель, пропові́дая в пусти́ні Іуде́йстій
1
(Заⷱ҇ е҃) Во дни̑ же ѡ҆́ны прїи́де і҆ѡа́ннъ крⷭ҇ти́тель, проповѣ́даѧ въ пꙋсты́ни і҆ꙋде́йстѣй
2
і глаго́ля: пока́йтеся, прибли́жибося Ца́рствіє Небе́сноє.
і креща́хуся во Іорда́ні от него́, іспові́дающе гріхи́ своя́.
6
и҆ креща́хꙋсѧ во і҆ѻрда́нѣ ѿ негѡ̀, и҆сповѣ́дающе грѣхѝ своѧ̑.
7
Ви́дів же (Іоа́нн) мно́гі фарисе́ї і саддуке́ї, гряду́щия на креще́ніє єго́, рече́ їм: рожде́нія єхи́днова, кто сказа́ вам біжа́ти от бу́дущаго гні́ва?
уже́ бо і сіки́ра при ко́рені дре́ва лежи́ть; вся́ко у́бо дре́во, є́же не твори́ть плода́ добра́, посіка́ємо бива́єть і во огнь вмета́ємо;
10
оу҆же́ бо и҆ сѣки́ра при ко́рени дре́ва лежи́тъ: всѧ́ко оу҆̀бо дре́во, є҆́же не твори́тъ плода̀ добра̀, посѣка́емо быва́етъ и҆ во ѻ҆́гнь вмета́емо:
11
аз у́бо креща́ю ви водо́ю в покая́ніє, Гряди́й же по мні крі́плій мене́ єсть, Єму́же нісьм досто́їн сапоги́ понести́; Той ви крести́ть Ду́хом Святи́м і огне́м;
Он же отвіща́в рече́: пи́сано єсть: не о хлі́бі єди́нім жив бу́деть челові́к, но о вся́цім глаго́лі ісходя́щем ізо уст Бо́жиїх.
4
Ѻ҆́нъ же ѿвѣща́въ речѐ: пи́сано є҆́сть: не ѡ҆ хлѣ́бѣ є҆ди́нѣмъ жи́въ бꙋ́детъ человѣ́къ, но ѡ҆ всѧ́цѣмъ гл҃го́лѣ и҆сходѧ́щемъ и҆зо оу҆́стъ бж҃їихъ.
5
Тогда́ поя́т Єго́ дия́вол во святи́й град, і поста́ви Єго́ на крилі́ церко́внім,
5
Тогда̀ поѧ́тъ є҆го̀ дїа́волъ во ст҃ы́й гра́дъ, и҆ поста́ви є҆го̀ на крилѣ̀ церко́внѣмъ,
6
і глаго́ла Єму́: а́ще Син єси́ Бо́жий, ве́рзися ни́зу, пи́сано бо єсть: я́ко а́нгелом Свої́м запові́сть о Тебі́ (сохрани́ти Тя), і на рука́х во́зьмуть Тя, да не когда́ преткне́ши о ка́мень но́гу Твою́.
6
и҆ глаго́ла є҆мꙋ̀: а҆́ще сн҃ъ є҆сѝ бж҃їй, ве́рзисѧ ни́зꙋ: пи́сано бо є҆́сть, ꙗ҆́кѡ а҆́гг҃лѡмъ свои̑мъ заповѣ́сть ѡ҆ тебѣ̀ (сохрани́ти тѧ̀), и҆ на рꙋка́хъ во́змꙋтъ тѧ̀, да не когда̀ преткне́ши ѡ҆ ка́мень но́гꙋ твою̀.
(Зач. 9) Ходя́ же при мо́рі Галиле́йстім, ви́ді два бра́та: Си́мона, глаго́лемаго Петра́, і Андре́я, бра́та єго́, вмета́юща мре́жі в мо́ре, бі́ста бо ри́баря;
18
(Заⷱ҇ ѳ҃.) Ходѧ́ же при мо́ри галїле́йстѣмъ, ви́дѣ два̀ бра̑та, сі́мѡна глаго́лемаго петра̀, и҆ а҆ндре́а бра́та є҆гѡ̀, вмета̑юща мрє́жи въ мо́ре, бѣ́ста бо ры̑барѧ:
19
і глаго́ла ї́ма: гряді́та по Мні, і сотворю́ ви ловця́ челові́ком.
Ѡ҆́на же а҆́бїе ѡ҆ста̑вльша мрє́жи, по не́мъ и҆до́ста.
21
І преше́д отту́ду, ви́ді і́на два бра́та, Іа́кова Зеведе́єва і Іоа́нна, бра́та єго́, в кораблі́ с Зеведе́йом, отце́м єю́, зав'язу́юща мре́жі своя́, і воззва́ я.
І ізи́де слух Єго́ по всей Сирі́ї; і приведо́ша к Нему́ вся боля́щия, разли́чними неду́ги і страстьми́ одержи́ми, і бі́сни, і мі́сячния, і разсла́бленния (жи́лами) — і ісціли́ їх.
І́же а́ще разори́ть єди́ну за́повідій сих ма́лих і научи́ть та́ко челові́ки, мній нарече́ться в Ца́рствії Небе́снім; а і́же сотвори́ть і научи́ть, сей ве́лій нарече́ться в Ца́рствії Небе́снім.
Бу́ди увіщава́яся с сопе́рником твої́м ско́ро, до́ндеже єси́ на путі́ с ним, да не преда́сть тебе́ сопе́рник судії́, і судія́ тя преда́сть слузі́, і в темни́цю вве́ржен бу́деши;
25
Бꙋ́ди оу҆вѣщава́ѧсѧ съ сопе́рникомъ твои́мъ ско́рѡ, до́ндеже є҆сѝ на пꙋтѝ съ ни́мъ, да не преда́стъ тебѐ сопе́рникъ сꙋдїѝ, и҆ сꙋдїѧ̀ тѧ̀ преда́стъ слꙋзѣ̀, и҆ въ темни́цꙋ вве́рженъ бꙋ́деши:
26
амі́нь глаго́лю тебі́: не ізи́деши отту́ду, до́ндеже возда́си послі́дній кодра́нт*.
26
а҆ми́нь гл҃ю тебѣ̀: не и҆зы́деши ѿтꙋ́дꙋ, до́ндеже возда́си послѣ́днїй кодра́нтъ.
27
(Зач. 13) Сли́шасте, я́ко річе́но бисть дре́внім: не прелюби́ сотвори́ши.
27
(Заⷱ҇ г҃і҃.) Слы́шасте, ꙗ҆́кѡ рѣче́но бы́сть дрє́внимъ: не прелюбы̀ сотвори́ши.
28
Аз же глаго́лю вам, я́ко всяк, і́же воззри́ть на жену́, ко є́же вожделі́ти єя́, уже́ любоді́йствова с не́ю в се́рдці своє́м;
28
А҆́зъ же гл҃ю ва́мъ, ꙗ҆́кѡ всѧ́къ, и҆́же воззри́тъ на женꙋ̀ ко є҆́же вожделѣ́ти є҆ѧ̀, оу҆жѐ любодѣ́йствова съ не́ю въ се́рдцы свое́мъ:
29
а́ще же о́ко твоє́ десно́є соблажня́єть тя, ізми́ є і ве́рзи от себе́: у́не бо ті єсть, да поги́бнеть єди́н от уд твої́х, а не все ті́ло твоє́ вве́ржено бу́деть в геє́нну (о́гненную);
29
а҆́ще же ѻ҆́ко твоѐ десно́е соблажнѧ́етъ тѧ̀, и҆змѝ є҆̀ и҆ ве́рзи ѿ себє̀: оу҆́не бо тѝ є҆́сть, да поги́бнетъ є҆ди́нъ ѿ оу҆́дъ твои́хъ, а҆ не всѐ тѣ́ло твоѐ вве́ржено бꙋ́детъ въ гее́ннꙋ (ѻ҆́гненнꙋю):
30
і а́ще десна́я твоя́ рука́ соблажня́єть тя, усіци́ ю і ве́рзи от себе́: у́не бо ті єсть, да поги́бнеть єди́н от уд твої́х, а не все ті́ло твоє́ вве́ржено бу́деть в геє́нну.
Аз же глаго́лю вам: любі́те враги́ ва́ша, благослові́те клену́щия ви, добро́ творі́те ненави́дящим вас і молі́теся за творя́щих вам напа́сть і ізгоня́щия ви,
я́ко да бу́дете си́нове Отця́ ва́шего, І́же єсть на Небесі́х; я́ко со́лнце Своє́ сія́єть на зли́я і благі́я і дожди́ть на пра́ведния і на непра́ведния.
45
ꙗ҆́кѡ да бꙋ́дете сн҃ове ѻ҆ц҃а̀ ва́шегѡ, и҆́же є҆́сть на нб҃сѣ́хъ: ꙗ҆́кѡ со́лнце своѐ сїѧ́етъ на ѕлы̑ѧ и҆ бл҃гі̑ѧ и҆ дожди́тъ на првⷣныѧ и҆ на непра́вєдныѧ.
46
А́ще бо лю́бите лю́б’ящих вас, ку́ю мзду і́мате? Не і митарі́ ли то́жде творя́ть?
46
А҆́ще бо лю́бите лю́бѧщихъ ва́съ, кꙋ́ю мздꙋ̀ и҆́мате; не и҆ мытари̑ ли то́жде творѧ́тъ;
47
І а́ще цілу́єте дру́ги ва́ша то́кмо, что ли́шше творите́? Не і язи́чници ли та́кожде творя́ть?
47
И҆ а҆́ще цѣлꙋ́ете дрꙋ́ги ва́шѧ то́кмѡ, что̀ ли́шше творитѐ; не и҆ ꙗ҆зы̑чницы ли та́кожде творѧ́тъ;
48
Бу́діте у́бо ви соверше́нні, я́коже Оте́ць ваш Небе́сний соверше́н єсть.
(Зач. 16) Внемлі́те ми́лостині ва́шея не твори́ти пред челові́ки, да ви́димі бу́дете ї́ми: а́ще ли же ні, мзди не і́мате от Отця́ ва́шего, І́же єсть на Небесі́х.
1
(Заⷱ҇ ѕ҃і҃) Внемли́те ми́лостыни ва́шеѧ не твори́ти пред̾ человѣ̑ки, да ви́дими бꙋ́дете и҆́ми: а҆́ще ли же нѝ, мзды̀ не и҆́мате ѿ ѻ҆ц҃а̀ ва́шегѡ, и҆́же є҆́сть на нб҃сѣ́хъ.
2
Єгда́ у́бо твори́ши ми́лостиню, не воструби́ пред собо́ю, я́коже лицемі́ри творя́ть в со́нмищих і в сто́гнах, я́ко да просла́в'яться от челові́к. Амі́нь глаго́лю вам, восприє́млють мзду свою́.
І єгда́ мо́лишися, не бу́ди я́коже лицемі́ри, я́ко лю́б'ять в со́нмищих і в сто́гнах путі́й стоя́ще моли́тися, я́ко да яв'я́ться челові́ком. Амі́нь глаго́лю вам, я́ко восприє́млють мзду свою́.
Ти же, єгда́ мо́лишися, вни́ди в кліть твою́ і, затвори́в две́рі твоя́, помоли́ся Отцю́ твоєму́, І́же в та́йні, і Оте́ць твой, ви́дяй в та́йні, возда́сть тебі́ я́ві.
Нікто́же мо́жеть двіма́ господи́нома рабо́тати: лю́бо єди́наго возлю́бить, а друга́го возненави́дить, іли́ єди́наго держи́ться, о друзі́м же неради́ти на́чнеть. Не мо́жете Бо́гу рабо́тати і мамо́ні.
Сего́ ра́ди глаго́лю вам: не пеці́теся душе́ю ва́шею, что я́сте, іли́ что піє́те, ні ті́лом ва́шим, во что облече́теся. Не душа́ ли бо́льші єсть пи́щі, і ті́ло оде́жди?
25
Сегѡ̀ ра́ди гл҃ю ва́мъ: не пецы́тесѧ дꙋше́ю ва́шею, что̀ ꙗ҆́сте, и҆лѝ что̀ пїе́те: ни тѣ́ломъ ва́шимъ, во что̀ ѡ҆блече́тесѧ. Не дꙋша́ ли бо́лши є҆́сть пи́щи, и҆ тѣ́ло ѻ҆де́жди;
26
Воззрі́те на пти́ці небе́сния, я́ко не сі́ють, ні жнуть, ні собира́ють в жи́тниці, і Оте́ць ваш Небе́сний пита́єть їх. Не ви ли па́че лу́чші їх єсте́?
26
Воззри́те на пти̑цы небє́сныѧ, ꙗ҆́кѡ не сѣ́ютъ, ни жнꙋ́тъ, ни собира́ютъ въ жи̑тницы, и҆ ѻ҆ц҃ъ ва́шъ нбⷭ҇ный пита́етъ и҆̀хъ. Не вы́ ли па́че лꙋ́чши и҆́хъ є҆стѐ;
27
Кто же от вас пеки́йся мо́жеть приложи́ти во́зрасту своєму́ ла́коть єди́н?
не мо́жеть дре́во добро́ плоди́ зли твори́ти, ні дре́во зло плоди́ добри́ твори́ти.
18
не мо́жетъ дре́во добро̀ плоды̀ ѕлы̑ твори́ти, ни дре́во ѕло̀ плоды̀ дѡбры̀ твори́ти.
19
Вся́ко у́бо дре́во, є́же не твори́ть плода́ добра́, посіка́ють є і во огнь вмета́ють.
19
Всѧ́ко оу҆̀бо дре́во, є҆́же не твори́тъ плода̀ добра̀, посѣка́ютъ є҆̀ и҆ во ѻ҆́гнь вмета́ютъ.
20
Ті́мже у́бо от плод їх позна́єте їх.
20
Тѣ́мже оу҆̀бо ѿ плѡ́дъ и҆́хъ позна́ете и҆̀хъ.
21
(Зач. 23) Не всяк глаго́ляй Мі: Го́споди! Го́споди! — вни́деть в Ца́рствіє Небе́сноє; но творя́й во́лю Отця́ Моєго́, І́же єсть на Небесі́х.
21
(Заⷱ҇ к҃г҃.) Не всѧ́къ глаго́лѧй мѝ: гдⷭ҇и, гдⷭ҇и, вни́детъ въ црⷭ҇твїе нбⷭ҇ное: но творѧ́й во́лю ѻ҆ц҃а̀ моегѡ̀, и҆́же є҆́сть на нб҃сѣ́хъ.
22
Мно́зі реку́ть Мні во он день: Го́споди! Го́споди! Не в Твоє́ ли і́м'я проро́чествовахом, і Твої́м і́менем бі́си ізгони́хом, і Твої́м і́менем си́ли мно́гі сотвори́хом?
22
Мно́зи рекꙋ́тъ мнѣ̀ во ѡ҆́нъ де́нь: гдⷭ҇и, гдⷭ҇и, не въ твое́ ли и҆́мѧ проро́чествовахомъ, и҆ твои́мъ и҆́менемъ бѣ́сы и҆згони́хомъ, и҆ твои́мъ и҆́менемъ си̑лы мнѡ́ги сотвори́хомъ;
23
І тогда́ іспові́м їм: я́ко ніколи́же знах вас, отиді́те от Мене́, ді́лающії беззако́ніє.
І глаго́ла єму́ Ісу́с: виждь, ні кому́же пові́ждь, но шед покажи́ся ієре́йові і принеси́ дар, єго́же повелі́ (в зако́ні) Моїсе́й, во свиді́тельство їм.
4
И҆ гл҃а є҆мꙋ̀ і҆и҃съ: ви́ждь, ни комꙋ́же повѣ́ждь: но ше́дъ покажи́сѧ і҆ере́ови и҆ принесѝ да́ръ, є҆го́же повелѣ̀ (въ зако́нѣ) мѡѷсе́й, во свидѣ́телство и҆̀мъ.
5
(Зач. 25) Вше́дшу же Єму́ в Капернау́м, приступи́ к Нему́ со́тник, моля́ Єго́
і́бо аз челові́к єсьм под вла́стію, іми́й под собо́ю во́їни, і глаго́лю сему́: іди́, і і́деть; і друго́му: прийди́, і прихо́дить; і рабу́ моєму́: сотвори́ сіє́, і сотвори́ть.
(Зач. 28) І прише́дшу Єму́ на он пол, в страну́ Гергеси́нськую, сріто́ста Єго́ два бі́сна от гроб ісходя́ща, лю́та зіло́, я́ко не мощи́ нікому́ мину́ти путе́м тім.
І се, принесо́ша Єму́ разсла́блена (жи́лами), на одрі́ лежа́ща; і ви́дів Ісу́с ві́ру їх, рече́ разсла́бленному: дерза́й, ча́до, отпуща́ються ті грісі́ твої́.
Но да уві́сте, я́ко власть і́мать Син Челові́чеський на землі́ отпуща́ти гріхи́; тогда́ глаго́ла разсла́бленному: воста́ни, возьми́ твой одр і іди́ в дом твой.
6
но да оу҆вѣ́сте, ꙗ҆́кѡ вла́сть и҆́мать сн҃ъ чл҃вѣ́ческїй на землѝ ѿпꙋща́ти грѣхѝ: тогда̀ гл҃а разсла́бленномꙋ: воста́ни, возмѝ тво́й ѻ҆́дръ и҆ и҆дѝ въ до́мъ тво́й.
Ісу́с же сли́шав рече́ їм: не тре́бують здра́вії врача́, но боля́щії;
12
І҆и҃съ же слы́шавъ речѐ и҆̀мъ: не тре́бꙋютъ здра́вїи врача̀, но болѧ́щїи:
13
ше́дше же научі́теся, что єсть: ми́лости хощу́, а не же́ртви? Не прийдо́х бо призва́ти пра́ведники, но грі́шники на покая́ніє.
13
ше́дше же наꙋчи́тесѧ, что̀ є҆́сть: ми́лости хощꙋ̀, а҆ не же́ртвы; не прїидо́хъ бо призва́ти првⷣники, но грѣ́шники на покаѧ́нїе.
14
(Зач. 31) Тогда́ приступи́ша к Нему́ ученици́ Іоа́ннови, глаго́люще: почто́ ми і фарисе́є пости́мся мно́го, ученици́ же Твої́ не постя́ться?
14
(Заⷱ҇ л҃а҃.) Тогда̀ пристꙋпи́ша къ немꙋ̀ оу҆ченицы̀ і҆ѡа́ннѡвы, глаго́люще: почто̀ мы̀ и҆ фарїсе́є пости́мсѧ мно́гѡ, оу҆чн҃цы́ же твоѝ не постѧ́тсѧ;
15
І рече́ їм Ісу́с: єда́ мо́гуть си́нове бра́чнії пла́кати, єли́ко вре́м'я с ни́ми єсть жени́х? При́йдуть же дні́є, єгда́ оти́меться от них жени́х, і тогда́ постя́ться.
Нікто́же бо приставля́єть приставле́нія пла́та небі́лена ри́зі ве́тсі; во́зьметь бо кончи́ну свою́ от ри́зи [отто́ргнеть бо приставле́ніє єго́ от ри́зи (ні́что)], і го́рша дира́ бу́деть.
16
Никто́же бо приставлѧ́етъ приставле́нїѧ пла́та небѣ́лена ри́зѣ ве́тсѣ: во́зметъ бо кончи́нꙋ свою̀ ѿ ри́зы [ѿто́ргнетъ бо приставле́нїе є҆гѡ̀ ѿ ри́зы (нѣ́что)], и҆ го́рша дира̀ бꙋ́детъ.
17
Ніже́ влива́ють вина́ но́ва в мі́хи ве́тхі; а́ще ли же ні, то просадя́ться мі́сі, і вино́ проліє́ться, і мі́сі поги́бнуть; но влива́ють вино́ но́во в мі́хи но́ви, і обоє́ соблюде́ться.
17
Нижѐ влива́ютъ вїна̀ но́ва въ мѣ́хи вє́тхи: а҆́ще ли же нѝ, то̀ просадѧ́тсѧ мѣ́си, и҆ вїно̀ пролїе́тсѧ, и҆ мѣ́си поги́бнꙋтъ: но влива́ютъ вїно̀ но́во въ мѣ́хи нѡ́вы, и҆ ѻ҆боѐ соблюде́тсѧ.
18
(Зач. 32) Сія́ Єму́ глаго́лющу к ним, се князь ні́кий прише́д кла́няшеся Єму́, глаго́ля, я́ко дщи моя́ ни́ні у́мре, но прише́д возложи́ на ню ру́ку Твою́, і оживе́ть.
Внемлі́те же от челові́к: предадя́ть бо ви на со́нми, і на собо́рищих їх бію́ть вас,
17
Внемли́те же ѿ человѣ̑къ: предадѧ́тъ бо вы̀ на со́нмы, и҆ на собо́рищихъ и҆́хъ бїю́тъ ва́съ,
18
і пред влади́ки же і царі́ веде́ні бу́дете Мене́ ра́ди, во свиді́тельство їм і язи́ком.
18
и҆ пред̾ влады̑ки же и҆ цари̑ веде́ни бꙋ́дете менє̀ ра́ди, во свидѣ́телство и҆̀мъ и҆ ꙗ҆зы́кѡмъ.
19
Єгда́ же предаю́ть ви, не пеці́теся, ка́ко іли́ что возглаго́лете; да́стьбося вам в той час, что возглаго́лете;
19
Є҆гда́ же предаю́тъ вы̀, не пецы́тесѧ, ка́кѡ и҆лѝ что̀ возглаго́лете: да́стбосѧ ва́мъ въ то́й ча́съ, что̀ возглаго́лете:
20
не ви бо бу́дете глаго́лющії, но Дух Отця́ ва́шего глаго́ляй в вас.
20
не вы́ бо бꙋ́дете глаго́лющїи, но дх҃ъ ѻ҆ц҃а̀ ва́шегѡ гл҃ѧй въ ва́съ.
21
Преда́сть же брат бра́та на смерть, і оте́ць ча́до; і воста́нуть ча́да на роди́телі і убію́ть їх;
21
Преда́стъ же бра́тъ бра́та на сме́рть, и҆ ѻ҆те́цъ ча́до: и҆ воста́нꙋтъ ча̑да на роди́тєли и҆ оу҆бїю́тъ и҆̀хъ:
22
і бу́дете ненави́димі всі́ми і́мене Моєго́ ра́ди; претерпі́вий же до конця́, той спасе́н бу́деть.
22
и҆ бꙋ́дете ненави́дими всѣ́ми и҆́мене моегѡ̀ ра́ди: претерпѣ́вый же до конца̀, то́й сп҃се́нъ бꙋ́детъ.
23
(Зач. 37) Єгда́ же го́нять ви во гра́ді сем, бі́гайте в други́й. Амі́нь бо глаго́лю вам: не і́мате сконча́ти гра́ди Ізра́їлеви, до́ндеже при́йдеть Син Челові́чеський.
23
(Заⷱ҇ л҃з҃.) Є҆гда́ же го́нѧтъ вы̀ во гра́дѣ се́мъ, бѣ́гайте въ дрꙋгі́й. А҆ми́нь бо гл҃ю ва́мъ: не и҆́мате сконча́ти гра́ды і҆и҃лєвы, до́ндеже прїи́детъ сн҃ъ чл҃вѣ́ческїй.
24
Ність учени́к над учи́теля (своєго́), ніже́ раб над господи́на своєго́;
(Зач. 41) Кому́ же уподо́блю род сей? Подо́бен єсть ді́тем сідя́щим на то́ржищих і возглаша́ющим друго́м свої́м
16
(Заⷱ҇ м҃а҃.) Комꙋ́ же оу҆подо́блю ро́дъ се́й; Подо́бенъ є҆́сть дѣ́темъ сѣдѧ́щымъ на то́ржищихъ, и҆ возглаша́ющымъ дрꙋгѡ́мъ свои̑мъ
17
і глаго́лющим: писка́хом вам, і не пляса́сте; пла́кахом вам, і не рида́сте.
17
и҆ глаго́лющымъ: писка́хомъ ва́мъ, и҆ не плѧса́сте: пла́кахомъ ва́мъ, и҆ не рыда́сте.
18
При́йде бо Іоа́нн ні яди́й, ні пія́й; і глаго́лють: бі́са і́мать.
18
Прїи́де бо і҆ѡа́ннъ ни ꙗ҆ды́й, ни пїѧ́й: и҆ глаго́лютъ: бѣ́са и҆́мать.
19
При́йде Син Челові́чеський яди́й і пія́й; і глаго́лють: се челові́к я́дця і винопи́йця, митаре́м друг і грі́шником. І оправди́ся прему́дрость от чад свої́х.
І ти, Капернау́ме, і́же до небе́с вознеси́йся, до а́да сни́деши; зане́ а́ще в Содо́міх би́ша си́ли би́ли би́вшия в тебі́, преби́ли у́бо би́ша до дне́шняго дне;
23
И҆ ты̀, капернаꙋ́ме, и҆́же до нб҃съ вознесы́йсѧ, до а҆́да сни́деши: занѐ а҆́ще въ содо́мѣхъ бы́ша си̑лы бы́ли бы́вшыѧ въ тебѣ̀, пребы́ли оу҆́бѡ бы́ша до дне́шнѧгѡ днѐ:
24
оба́че глаго́лю вам, я́ко землі́ Содо́мстій отра́дніє бу́деть в день су́дний, не́же тебі́.
В то вре́м'я отвіща́в Ісу́с рече́: іспові́даютіся, О́тче, Го́споди небесе́ і землі́, я́ко утаї́л єси́ сія́ от прему́дрих і разу́мних і откри́л єси́ та младе́нцем;
(Зач. 43) Вся Мні предана́ суть Отце́м Мої́м; і нікто́же зна́єть Си́на, то́кмо Оте́ць; ні Отця́ кто зна́єть, то́кмо Син, і єму́же а́ще во́лить Син откри́ти.
(Зач. 47) І́же ність со Мно́ю, на М'я єсть; і і́же не собира́єть со Мно́ю, расточа́єть.
30
(Заⷱ҇ м҃з҃.) И҆́же нѣ́сть со мно́ю, на мѧ̀ є҆́сть: и҆ и҆́же не собира́етъ со мно́ю, расточа́етъ.
31
Сего́ ра́ди глаго́лю вам: всяк гріх і хула́ отпу́ститься челові́ком; а я́же на Ду́ха хула́ не отпу́ститься челові́ком;
31
Сегѡ̀ ра́ди гл҃ю ва́мъ: всѧ́къ грѣ́хъ и҆ хꙋла̀ ѿпꙋ́ститсѧ человѣ́кѡмъ: а҆ ꙗ҆́же на дх҃а хꙋла̀ не ѿпꙋ́ститсѧ человѣ́кѡмъ:
32
і і́же а́ще рече́ть сло́во на Си́на Челові́чеськаго, отпу́ститься єму́; а і́же рече́ть на Ду́ха Свята́го, не отпу́ститься єму́ ні в сей вік, ні в бу́дущий.
32
и҆ и҆́же а҆́ще рече́тъ сло́во на сн҃а чл҃вѣ́ческаго, ѿпꙋ́ститсѧ є҆мꙋ̀: а҆ и҆́же рече́тъ на дх҃а ст҃а́го, не ѿпꙋ́ститсѧ є҆мꙋ̀ ни въ се́й вѣ́къ, ни въ бꙋ́дꙋщїй.
33
Іли́ сотворите́ дре́во добро́ і плод єго́ добр; іли́ сотворите́ дре́во зло і плод єго́ зол; от плода́ бо дре́во позна́но бу́деть.
Цари́ця ю́жськая воста́неть на суд с ро́дом сим і осу́дить ї, я́ко при́йде от коне́ць землі́ сли́шати прему́дрость Соломо́нову; і се бо́лі Соломо́на зді.
Он же отвіща́в рече́ їм: я́ко вам дано́ єсть разумі́ти та́йни Ца́рствія Небе́снаго, о́нім же не дано́ єсть;
11
Ѻ҆́нъ же ѿвѣща́въ речѐ и҆̀мъ: ꙗ҆́кѡ ва́мъ дано̀ є҆́сть разꙋмѣ́ти та̑йны црⷭ҇твїѧ нбⷭ҇нагѡ, ѡ҆́нѣмъ же не дано̀ є҆́сть:
12
і́же бо і́мать, да́сться єму́ і преізбу́деть (єму́); а і́же не і́мать, і є́же і́мать, во́зметься от него́;
12
и҆́же бо и҆́мать, да́стсѧ є҆мꙋ̀ и҆ преизбꙋ́детъ (є҆мꙋ̀): а҆ и҆́же не и҆́мать, и҆ є҆́же и҆́мать, во́зметсѧ ѿ негѡ̀:
13
сего́ ра́ди в при́тчах глаго́лю їм, я́ко ви́дяще не ви́дять, і сли́шаще не сли́шать, ні разумі́ють;
13
сегѡ̀ ра́ди въ при́тчахъ гл҃ю и҆̀мъ, ꙗ҆́кѡ ви́дѧще не ви́дѧтъ, и҆ слы́шаще не слы́шатъ, ни разꙋмѣ́ютъ:
14
і сбива́ється в них проро́чество Іса́їно, глаго́лющеє: слу́хом усли́шите, і не і́мате разумі́ти; і зря́ще у́зрите, і не і́мате ви́діти;
14
и҆ сбыва́етсѧ въ ни́хъ прⷪ҇ро́чество и҆са́їино, глаго́лющее: слꙋ́хомъ оу҆слы́шите, и҆ не и҆́мате разꙋмѣ́ти: и҆ зрѧ́ще оу҆́зрите, и҆ не и҆́мате ви́дѣти:
15
отолсті́ бо се́рдце люді́й сих, і уши́ма тя́жко сли́шаша, і о́чі свої́ смежи́ша, да не когда́ у́зрять очи́ма, і уши́ма усли́шать, і се́рдцем уразумі́ють, і обратя́ться, і ісцілю́ їх.
15
ѡ҆толстѣ́ бо се́рдце люді́й си́хъ, и҆ оу҆ши́ма тѧ́жкѡ слы́шаша, и҆ ѻ҆́чи своѝ смежи́ша, да не когда̀ оу҆́зрѧтъ ѻ҆чи́ма, и҆ оу҆ши́ма оу҆слы́шатъ, и҆ се́рдцемъ оу҆разꙋмѣ́ютъ, и҆ ѡ҆братѧ́тсѧ, и҆ и҆сцѣлю̀ и҆̀хъ.
16
Ва́ша же блаже́нна очеса́, я́ко ви́дять, і у́ші ва́ші, я́ко сли́шать;
амі́нь бо глаго́лю вам, я́ко мно́зі проро́ци і пра́ведници вожделі́ша ви́діти, я́же ви́дите, і не ви́діша, і сли́шати, я́же сли́шите, і не сли́шаша.
17
а҆ми́нь бо гл҃ю ва́мъ, ꙗ҆́кѡ мно́зи прⷪ҇ро́цы и҆ првⷣницы вожделѣ́ша ви́дѣти, ꙗ҆̀же ви́дите, и҆ не ви́дѣша, и҆ слы́шати, ꙗ҆̀же слы́шите, и҆ не слы́шаша.
18
Ви же усли́шіте при́тчу сі́ющаго;
18
Вы́ же оу҆слы́шите при́тчꙋ сѣ́ющагѡ:
19
вся́кому сли́шащему сло́во Ца́рствія і не разуміва́ющу, прихо́дить лука́вий і восхища́єть всі́янноє в се́рдці єго́; сіє́ єсть, є́же при путі́ сі́янноє.
А сі́янноє на до́брій землі́, се єсть сли́шай сло́во і разуміва́я; і́же у́бо плод прино́сить і твори́ть о́во сто, о́во же шестьдеся́т, о́во три́десять.
23
А҆ сѣ́ѧнное на до́брѣй землѝ, сѐ є҆́сть слы́шай сло́во и҆ разꙋмѣва́ѧ: и҆́же оу҆́бѡ пло́дъ прино́ситъ и҆ твори́тъ ѻ҆́во сто̀, ѻ҆́во же шестьдесѧ́тъ, ѻ҆́во три́десѧть.
Прише́дше же раби́ господи́на, рі́ша єму́: го́споди, не до́броє ли сі́м'я сі́ял єси́ на селі́ твоє́м? Отку́ду у́бо і́мать пле́вели?
27
Прише́дше же рабѝ господи́на, рѣ́ша є҆мꙋ̀: го́споди, не до́брое ли сѣ́мѧ сѣ́ѧлъ є҆сѝ на селѣ̀ твое́мъ; ѿкꙋ́дꙋ оу҆̀бо и҆́мать пле́велы;
28
Он же рече́ їм: враг челові́к сіє́ сотвори́. Раби́ же рі́ша єму́: хо́щеши ли у́бо, да ше́дше ісплеве́м я?
28
Ѻ҆́нъ же речѐ и҆̀мъ: вра́гъ человѣ́къ сїѐ сотворѝ. Раби́ же рѣ́ша є҆мꙋ̀: хо́щеши ли оу҆̀бо, да ше́дше и҆сплеве́мъ ѧ҆̀;
29
Он же рече́ (їм): ні; да не когда́ восторга́юще пле́вели, восто́ргнете ку́пно с ни́ми (і) пшени́цю;
29
Ѻ҆́нъ же речѐ (и҆̀мъ): нѝ: да не когда̀ восторга́юще пле́велы, восто́ргнете кꙋ́пнѡ съ ни́ми (и҆) пшени́цꙋ:
30
оста́віте расти́ обоє́ ку́пно до жа́тви; і во вре́м'я жа́тви реку́ жа́телем: собері́те пе́рвіє пле́вели і свяжі́те їх в снопи́, я́ко сожещи́ я; а пшени́цю собері́те в жи́тницю мою́.
є́же ма́лійше у́бо єсть от всіх сі́мен; єгда́ же возрасте́ть, бо́ліє (всіх) зе́лій єсть і бива́єть дре́во, я́ко прийти́ пти́цям небе́сним і вита́ти на ві́твех єго́.
По́зді же би́вшу, приступи́ша к Нему́ ученици́ Єго́, глаго́люще: пу́сто єсть мі́сто, і час уже́ мину́; отпусти́ наро́ди, да ше́дше в ве́сі ку́п'ять бра́шна себі́.
Ісу́с же рече́ їм: не тре́бують отити́; даді́те їм ви я́сти.
16
І҆и҃съ же речѐ и҆̀мъ: не тре́бꙋютъ ѿитѝ: дади́те и҆̀мъ вы̀ ꙗ҆́сти.
17
Они́ же глаго́лаша Єму́: не і́мами зді то́кмо п'ять хліб і дві ри́бі.
17
Ѻ҆ни́ же глаго́лаша є҆мꙋ̀: не и҆́мамы здѣ̀ то́кмѡ пѧ́ть хлѣ̑бъ и҆ двѣ̀ ры̑бѣ.
18
Он же рече́: принесі́те Мі їх сі́мо.
18
Ѻ҆́нъ же речѐ: принеси́те мѝ и҆̀хъ сѣ́мѡ.
19
І повелі́в наро́дом возлещи́ на траві́, і приє́м п'ять хліб і о́бі ри́бі, воззрі́в на не́бо, благослови́ і преломи́в даде́ ученико́м хлі́би, ученици́ же наро́дом.
19
И҆ повелѣ́въ наро́дѡмъ возлещѝ на травѣ̀, и҆ прїе́мъ пѧ́ть хлѣ̑бъ и҆ ѻ҆́бѣ ры̑бѣ, воззрѣ́въ на не́бо, блгⷭ҇вѝ и҆ преломи́въ дадѐ оу҆чн҃кѡ́мъ хлѣ́бы, оу҆чн҃цы́ же наро́дѡмъ.
20
І ядо́ша всі і наси́тишася; і взя́ша ізби́тки укру́х, двана́десять ко́ша іспо́лнь;
(Зач. 59) І а́біє пону́ди Ісу́с ученики́ Своя́ влі́зти в кора́бль і вари́ти Єго́ на о́ном полу́ [предити́ Єму́ на он пол], до́ндеже отпу́стить наро́ди.
(Зач. 63) І преше́д отту́ду Ісу́с, при́йде на мо́ре Галіле́йськоє, і возше́д на гору́, сі́де ту.
29
(Заⷱ҇ ѯ҃г҃.) И҆ преше́дъ ѿтꙋ́дꙋ і҆и҃съ, прїи́де на мо́ре галїле́йское, и҆ возше́дъ на горꙋ̀, сѣ́де тꙋ̀.
30
І приступи́ша к Нему́ наро́ди мно́зі, іму́ще с собо́ю хроми́я, сліпи́я, німи́я, бі́дния і і́ни мно́гі, і приверго́ша їх к нога́ма Ісу́совима; і ісціли́ їх.
(Зач. 64) Ісу́с же призва́в ученики́ Своя́, рече́ (їм): милосе́рдую о наро́ді (сем), я́ко уже́ дні три присідя́ть Мні і не і́муть чесо́ я́сти; і отпусти́ти їх не я́дших не хощу́, да не ка́ко ослабі́ють на путі́.
32
(Заⷱ҇ ѯ҃д҃.) І҆и҃съ же призва́въ оу҆чн҃кѝ своѧ̑, речѐ (и҆̀мъ): млⷭ҇рдꙋю ѡ҆ наро́дѣ (се́мъ), ꙗ҆́кѡ оу҆жѐ дни̑ трѝ присѣдѧ́тъ мнѣ̀ и҆ не и҆́мꙋтъ чесѡ̀ ꙗ҆́сти: и҆ ѿпꙋсти́ти и҆̀хъ не ꙗ҆́дшихъ не хощꙋ̀, да не ка́кѡ ѡ҆слабѣ́ютъ на пꙋтѝ.
33
І глаго́лаша Єму́ ученици́ Єго́: отку́ду нам в пусти́ні хлі́би толи́ці, я́ко да наси́титься толи́к наро́д?
І отвіща́в Ісу́с рече́ єму́: блаже́н єси́, Си́моне, вар Іо́на, я́ко плоть і кров не яви́ тебі́, но Оте́ць Мой, І́же на небесі́х;
17
И҆ ѿвѣща́въ і҆и҃съ речѐ є҆мꙋ̀: бл҃же́нъ є҆сѝ, сі́мѡне, ва́ръ і҆ѡ́на, ꙗ҆́кѡ пло́ть и҆ кро́вь не ꙗ҆вѝ тебѣ̀, но ѻ҆ц҃ъ мо́й, и҆́же на нб҃сѣ́хъ:
18
і Аз же тебі́ глаго́лю, я́ко ти єси́ Петр, і на сем ка́мені сози́жду Це́рков Мою́, і врата́ а́дова не одолі́ють єй;
18
и҆ а҆́зъ же тебѣ̀ гл҃ю, ꙗ҆́кѡ ты̀ є҆сѝ пе́тръ, и҆ на се́мъ ка́мени сози́ждꙋ цр҃ковь мою̀, и҆ врата̀ а҆́дѡва не ѡ҆долѣ́ютъ є҆́й:
19
і дам ті ключі́ Ца́рства Небе́снаго; і є́же а́ще св'я́жеши на землі́, бу́деть св'я́зано на небесі́х; і є́же а́ще разріши́ши на землі́, бу́деть разріше́но на небесі́х.
19
и҆ да́мъ тѝ ключи̑ црⷭ҇тва нбⷭ҇нагѡ: и҆ є҆́же а҆́ще свѧ́жеши на землѝ, бꙋ́детъ свѧ́зано на нб҃сѣ́хъ: и҆ є҆́же а҆́ще разрѣши́ши на землѝ, бꙋ́детъ разрѣше́но на нб҃сѣ́хъ.
20
(Зач. 68) Тогда́ запрети́ Ісу́с ученико́м Свої́м, да ні кому́же реку́ть, я́ко Сей єсть Ісу́с Христо́с.
20
(Заⷱ҇ ѯ҃и҃.) Тогда̀ запретѝ і҆и҃съ оу҆чн҃кѡ́мъ свои̑мъ, да ни комꙋ́же рекꙋ́тъ, ꙗ҆́кѡ се́й є҆́сть і҆и҃съ хрⷭ҇то́съ.
21
Отто́лі нача́т Ісу́с ска́зовати ученико́м Свої́м, я́ко подоба́єть Єму́ іти́ во Ієрусали́м і мно́го пострада́ти от ста́рець, і архієре́й, і кни́жник, і убіє́ну би́ти, і в тре́тій день воста́ти.
Отвіща́в же Петр рече́ (ко) Ісу́сові: Го́споди, добро́ єсть нам зді би́ти; а́ще хо́щеши, сотвори́м зді три сі́ни, Тебі́ єди́ну, і Моїсе́йові єди́ну, і єди́ну Ілії́.
Єще́ (же) єму́ глаго́лющу, се, о́блак сві́тел осіни́ їх; і се, глас із о́блака глаго́ля: Сей єсть Син Мой возлю́бленний, о Не́мже благоволи́х. Того́ послу́шайте.
глаго́лю же вам, я́ко Ілія́ уже́ при́йде, і не позна́ша єго́, но сотвори́ша о нем, єли́ка восхоті́ша; та́ко і Син Челові́чеський і́мать пострада́ти от них.
12
гл҃ю же ва́мъ, ꙗ҆́кѡ и҆лїа̀ оу҆жѐ прїи́де, и҆ не позна́ша є҆гѡ̀, но сотвори́ша ѡ҆ не́мъ, є҆ли̑ка восхотѣ́ша: та́кѡ и҆ сн҃ъ чл҃вѣ́ческїй и҆́мать пострада́ти ѿ ни́хъ.
13
Тогда́ разумі́ша ученици́, я́ко о Іоа́нні Крести́телі рече́ їм.
(Зач. 73) Прише́дшим же їм в Капернау́м, приступи́ша приє́млющії дідра́хми к Петро́ві і рі́ша: Учи́тель ваш не дасть ли дідра́хми?
24
(Заⷱ҇ о҃г҃.) Прише́дшымъ же и҆̀мъ въ капернаꙋ́мъ, пристꙋпи́ша прїе́млющїи дїдра̑хмы къ петро́ви и҆ рѣ́ша: оу҆чт҃ль ва́шъ не да́стъ ли дїдра̑хмы;
25
Глаго́ля: єй. І єгда́ вни́де в дом, предвари́ єго́ Ісу́с, глаго́ля: что ті мни́ться, Си́моне? Ца́ріє зе́мстії от ки́їх приє́млють да́ні іли́ кинсо́н? От свої́х ли сино́в, іли́ от чужи́х?
но да не соблазни́м їх, шед на мо́ре, ве́рзи у́дицю, і, ю́же пре́жде і́меши ри́бу, возьми́; і отве́рз уста́ єй, обря́щеши стати́р*; той взем даждь їм за М'я і за ся.
27
но да не соблазни́мъ и҆́хъ, ше́дъ на мо́ре, ве́рзи оу҆́дицꙋ, и҆, ю҆́же пре́жде и҆́меши ры́бꙋ, возмѝ: и҆ ѿве́рзъ оу҆ста̀ є҆́й, ѡ҆брѧ́щеши стати́ръ: то́й взе́мъ да́ждь и҆̀мъ за мѧ̀ и҆ за сѧ̀.
Глава 18
1
(Зач. 74) В той час приступи́ша ученици́ ко Ісу́су, глаго́люще: кто у́бо бо́лій єсть в Ца́рствії Небе́снім?
а і́же а́ще соблазни́ть єди́наго ма́лих сих, ві́рующих в М'я, у́не єсть єму́, да обі́ситься же́рнов осе́льський на ви́ї єго́, і пото́неть в пучи́ні морсті́й.
А́ще ли рука́ твоя́ іли́ нога́ твоя́ соблажня́єть тя, отсіци́ ю і ве́рзи от себе́; добрі́йше ті єсть вни́ти в живо́т хро́му іли́ бі́дну [без руки́], не́же дві ру́ці і дві но́зі іму́щу вве́ржену би́ти во огнь ві́чний;
і а́ще о́ко твоє́ соблажня́єть тя, ізми́ є і ве́рзи от себе́; добрі́йше ті єсть со єди́нім о́ком в живо́т вни́ти, не́же дві о́ці іму́щу вве́ржену би́ти в геє́нну о́гненную.
(Зач. 75) Блюді́те, да не пре́зрите єди́наго (от) ма́лих сих; глаго́лю бо вам, я́ко а́нгели їх на небесі́х ви́ну ви́дять лице́ Отця́ Моєго́ Небе́снаго.
10
(Заⷱ҇ о҃е҃.) Блюди́те, да не пре́зрите є҆ди́нагѡ (ѿ) ма́лыхъ си́хъ: гл҃ю бо ва́мъ, ꙗ҆́кѡ а҆́гг҃ли и҆́хъ на нб҃сѣ́хъ вы́нꙋ ви́дѧтъ лицѐ ѻ҆ц҃а̀ моегѡ̀ нбⷭ҇нагѡ.
11
При́йде бо Син Челові́чеський (взиска́ти і) спасти́ поги́бшаго.
11
Прїи́де бо сн҃ъ чл҃вѣ́ческїй (взыска́ти и҆) спⷭ҇тѝ поги́бшаго.
12
Что вам мни́ться? А́ще бу́деть ні́коєму челові́ку сто ове́ць, і заблу́дить єди́на от них, не оста́вить ли де́в'ятьдесят і де́в'ять в гора́х і шед і́щеть заблу́ждшия?
а́ще ли тебе́ не послу́шаєть, поіми́ с собо́ю єще́ єди́наго іли́ два, да при усті́х двою́ іли́ тріє́х свиді́телей ста́неть всяк глаго́л;
16
а҆́ще ли тебѐ не послꙋ́шаетъ, поимѝ съ собо́ю є҆щѐ є҆ди́наго и҆лѝ два̀, да при оу҆стѣ́хъ двою̀ и҆лѝ трїе́хъ свидѣ́телей ста́нетъ всѧ́къ глаго́лъ:
17
а́ще же не послу́шаєть їх, пові́ждь це́ркві; а́ще же і це́рков преслу́шаєть, бу́ди тебі́ я́коже язи́чник і мита́р.
17
а҆́ще же не послꙋ́шаетъ и҆́хъ, повѣ́ждь цр҃кви: а҆́ще же и҆ цр҃ковь преслꙋ́шаетъ, бꙋ́ди тебѣ̀ ꙗ҆́коже ꙗ҆зы́чникъ и҆ мыта́рь.
18
(Зач. 76) Амі́нь (бо) глаго́лю вам: єли́ка а́ще св'я́жете на землі́, бу́дуть св'я́зана на небесі́; і єли́ка а́ще разрішите́ на землі́, бу́дуть разріше́на на небесі́х.
18
(Заⷱ҇ о҃ѕ҃.) А҆ми́нь (бо) гл҃ю ва́мъ: є҆ли̑ка а҆́ще свѧ́жете на землѝ, бꙋ́дꙋтъ свѧ̑зана на нб҃сѝ: и҆ є҆ли̑ка а҆́ще разрѣшитѐ на землѝ, бꙋ́дꙋтъ разрѣшє́на на нб҃сѣ́хъ.
19
Па́ки амі́нь глаго́лю вам, я́ко а́ще два от вас совіща́єта на землі́ о вся́цій ве́щі, єя́же а́ще про́сита, бу́деть ї́ма от Отця́ Моєго́, І́же на Небесі́х;
Он же рече́ їм: не всі вміща́ють словесе́ сего́, но ї́мже дано́ єсть;
11
Ѻ҆́нъ же речѐ и҆̀мъ: не всѝ вмѣща́ютъ словесѐ сегѡ̀, но и҆̀мже дано̀ є҆́сть:
12
суть бо скопці́, і́же із чре́ва ма́терня роди́шася та́ко; і суть скопці́, і́же скопи́шася от челові́к; і суть скопці́, і́же іскази́ша са́мі себе́ Ца́рствія ра́ди Небе́снаго; моги́й вмісти́ти да вмісти́ть.
Ісу́с же рече́ їм: амі́нь глаго́лю вам, я́ко ви ше́дшії по Мні, в пакибитіє́, єгда́ ся́деть Син Челові́чеський на престо́лі сла́ви Своєя́, ся́дете і ви на двоюна́десяте престо́лу, судя́ще обімана́десяте колі́нома Ізра́їлевома;
28
І҆и҃съ же речѐ и҆̀мъ: а҆ми́нь гл҃ю ва́мъ, ꙗ҆́кѡ вы̀ ше́дшїи по мнѣ̀, въ пакибытїѐ, є҆гда̀ сѧ́детъ сн҃ъ чл҃вѣ́ческїй на прⷭ҇то́лѣ сла́вы своеѧ̀, сѧ́дете и҆ вы̀ на двоюна́десѧте прⷭ҇тѡ́лꙋ, сꙋдѧ́ще ѻ҆бѣмана́десѧте колѣ́нома і҆и҃левома:
29
і всяк, і́же оста́вить дом, іли́ бра́тію, іли́ сестри́, іли́ отця́, іли́ ма́тер, іли́ жену́, іли́ ча́да, іли́ се́ла, і́мене Моєго́ ра́ди, стори́цею при́йметь і живо́т ві́чний наслі́дить;
Он же рече́ єй: чесо́ хо́щеши? Глаго́ла Єму́: рци, да ся́дета сія́ о́ба си́на моя́, єди́н одесну́ю Тебе́ і єди́н ошу́юю (Тебе́) во Ца́рствії Твоє́м.
21
Ѻ҆́нъ же речѐ є҆́й: чесѡ̀ хо́щеши; Глаго́ла є҆мꙋ̀: рцы̀, да сѧ́дета сїѧ̑ ѻ҆́ба сы̑на моѧ̑, є҆ди́нъ ѡ҆деснꙋ́ю тебє̀, и҆ є҆ди́нъ ѡ҆шꙋ́юю (тебє̀), во црⷭ҇твїи твое́мъ.
22
Отвіща́в же Ісу́с рече́: не ві́ста, чесо́ про́сита; мо́жета ли пи́ти ча́шу, ю́же Аз і́мам пи́ти, іли́ креще́нієм, і́мже Аз креща́юся, крести́тися? Глаго́ласта Єму́: мо́жева.
22
Ѿвѣща́въ же і҆и҃съ речѐ: не вѣ́ста, чесѡ̀ про́сита: мо́жета ли пи́ти ча́шꙋ, ю҆́же а҆́зъ и҆́мамъ пи́ти, и҆лѝ кр҃ще́нїемъ, и҆́мже а҆́зъ кр҃ща́юсѧ, крⷭ҇ти́тисѧ; Глаго́ласта є҆мꙋ̀: мо́жева.
23
І глаго́ла ї́ма: ча́шу у́бо Мою́ іспіє́та, і креще́нієм, і́мже Аз креща́юся, і́мате крести́тися; а є́же сі́сти одесну́ю Мене́ і ошу́юю Мене́ — ність Моє́ да́ти, но ї́мже угото́вася от Отця́ Моєго́.
Мно́жайшії же наро́ди постила́ху ри́зи своя́ по путі́; друзі́ї же рі́заху ві́тві от древ і постила́ху по путі́.
8
Мно́жайшїи же наро́ди постила́хꙋ ри̑зы своѧ̑ по пꙋтѝ: дрꙋзі́и же рѣ́захꙋ вѣ̑тви ѿ дре́въ и҆ постила́хꙋ по пꙋтѝ.
9
Наро́ди же предходя́щії (Єму́) і вслі́дствующії зва́ху, глаго́люще: оса́нна Си́ну Дави́дову! Благослове́н Гряди́й во і́м'я Госпо́днє! Оса́нна в ви́шніх!
9
Наро́ди же предходѧ́щїи (є҆мꙋ̀) и҆ вслѣ́дствꙋющїи зва́хꙋ, глаго́люще: ѡ҆са́нна сн҃ꙋ дв҃довꙋ: блгⷭ҇ве́нъ грѧды́й во и҆́мѧ гдⷭ҇не: ѡ҆са́нна въ вы́шнихъ.
10
І вше́дшу Єму́ во Ієрусали́м, потрясе́ся весь град, глаго́ля: Кто єсть сей?
(Зач. 83б) І вни́де Ісу́с в це́рков Бо́жию і ізгна́ вся продаю́щия і купу́ющия в це́ркві, і трапе́зи торжнико́м іспрове́рже і сіда́лища продаю́щих го́луби,
і рі́ша Єму́: сли́шиши ли, что сі́ї глаго́лють? Ісу́с же рече́ їм: єй; ні́сте ли чли ніколи́же, я́ко із уст младе́нець і ссу́щих соверши́л єси́ хвалу́?
(Заⷱ҇ п҃д҃.) Оу҆́трꙋ же возвра́щьсѧ во гра́дъ, взалка̀:
19
і узрі́в смоко́вницю єди́ну при путі́, при́йде к ней, і нічто́же обрі́те на ней, то́кмо ли́ствіє єди́но, і глаго́ла єй: да ніколи́же от тебе́ плода́ бу́деть во ві́ки. І а́біє і́зсше смоко́вниця.
19
и҆ оу҆зрѣ́въ смоко́вницꙋ є҆ди́нꙋ при пꙋтѝ, прїи́де къ не́й, и҆ ничто́же ѡ҆брѣ́те на не́й, то́кмѡ ли́ствїе є҆ди́но, и҆ гл҃а є҆́й: да николи́же ѿ тебє̀ плода̀ бꙋ́детъ во вѣ́ки. И҆ а҆́бїе и҆́зсше смоко́вница.
20
І ви́дівше ученици́ диви́шася, глаго́люще: ка́ко а́біє і́зсше смоко́вниця?
Отвіща́в же Ісу́с рече́ їм: амі́нь глаго́лю вам: а́ще і́мате ві́ру і не усумните́ся, не то́кмо смоко́вничноє сотворите́, но а́ще і горі́ сей рече́те: дви́гнися і ве́рзися в мо́ре, бу́деть;
21
Ѿвѣща́въ же і҆и҃съ речѐ и҆̀мъ: а҆ми́нь гл҃ю ва́мъ: а҆́ще и҆́мате вѣ́рꙋ и҆ не оу҆сꙋмните́сѧ, не то́кмѡ смоко́вничное сотворитѐ, но а҆́ще и҆ горѣ̀ се́й рече́те: дви́гнисѧ и҆ ве́рзисѧ въ мо́ре, бꙋ́детъ:
22
і вся, єли́ка а́ще воспро́сите в моли́тві ві́рующе, при́ймете.
(Зач. 85) І прише́дшу Єму́ в це́рков, приступи́ша к Нему́ уча́щу архієре́є і ста́рці людсті́ї, глаго́люще: ко́єю вла́стію сія́ твори́ши? І кто Ті даде́ власть сію́?
креще́ніє Іоа́нново отку́ду бі? С небесе́ ли, іли́ от челові́к? Они́ же помишля́ху в себі́, глаго́люще: а́ще рече́м, с небесе́, рече́ть нам: почто́ у́бо не ві́ровасте єму́?
Он же отвіща́в рече́: не хощу́; посліди́ же раска́явся, і́де.
29
Ѻ҆́нъ же ѿвѣща́въ речѐ: не хощꙋ̀: послѣди́ же раска́ѧвсѧ, и҆́де.
30
І присту́пль к друго́му, рече́ та́коже. Он же отвіща́в рече́: аз, го́споди (іду́); і не і́де.
30
И҆ пристꙋ́пль къ дрꙋго́мꙋ, речѐ та́коже. Ѻ҆́нъ же ѿвѣща́въ речѐ: а҆́зъ, го́споди (и҆дꙋ̀): и҆ не и҆́де.
31
Кий от обою́ сотвори́ во́лю о́тчу? Глаго́лаша Єму́: пе́рвий. Глаго́ла їм Ісу́с: амі́нь глаго́лю вам, я́ко митарі́ і любоді́йці варя́ють ви в Ца́рствії Бо́жиї;
при́йде бо к вам Іоа́нн (Крести́тель) путе́м пра́ведним, і не ві́ровасте єму́, митарі́ же і любоді́йці ві́роваша єму́; ви же ви́дівше, не раска́ястеся посліди́ ві́ровати єму́.
32
прїи́де бо къ ва́мъ і҆ѡа́ннъ (крⷭ҇ти́тель) пꙋте́мъ првⷣнымъ, и҆ не вѣ́ровасте є҆мꙋ̀, мытари̑ же и҆ любодѣ̑йцы вѣ́роваша є҆мꙋ̀: вы́ же ви́дѣвше, не раска́ѧстесѧ послѣдѝ вѣ́ровати є҆мꙋ̀.
33
(Зач. 87) І́ну при́тчу сли́шіте. Челові́к ні́кий бі домови́т, і́же насади́ виногра́д, і опло́том огради́ єго́, і іскопа́ в нем точи́ло, і созда́ столп, і вдаде́ ї ді́лателем, і оти́де.
Глаго́ла їм Ісу́с: ні́сте ли чли ніколи́же в Писа́ніїх: ка́мень, єго́же не в ряду́ сотвори́ша [небрего́ша] зи́ждущії, сей бисть во главу́ у́гла? От Го́спода бисть сіє́, і єсть ди́вно во о́чію ва́шею [на́шею].
42
Гл҃а и҆̀мъ і҆и҃съ: нѣ́сте ли члѝ николи́же въ писа́нїихъ: ка́мень, є҆гѡ́же не въ рѧдꙋ̀ сотвори́ша [небрего́ша] зи́ждꙋщїи, се́й бы́сть во главꙋ̀ оу҆́гла; ѿ гдⷭ҇а бы́сть сїѐ, и҆ є҆́сть ди́вно во ѻ҆́чїю ва́шєю [на́шєю].
43
(Зач. 88) Сего́ ра́ди глаго́лю вам, я́ко оти́меться от вас Ца́рствіє Бо́жиє і да́сться язи́ку творя́щему плоди́ єго́;
І посила́ють к Нему́ ученики́ своя́ со іродіа́ни, глаго́люще: Учи́телю, ві́ми, я́ко і́стинен єси́, і путі́ Бо́жию воі́стину учи́ши, і неради́ши ні о ко́мже; не зри́ши бо на лице́ челові́ком;
16
И҆ посыла́ютъ къ немꙋ̀ оу҆ченикѝ своѧ̑ со и҆рѡдїа̑ны, глаго́люще: оу҆чт҃лю, вѣ́мы, ꙗ҆́кѡ и҆́стиненъ є҆сѝ, и҆ пꙋтѝ бж҃їю вои́стиннꙋ оу҆чи́ши, и҆ неради́ши ни ѡ҆ ко́мже: не зри́ши бо на лицѐ человѣ́кѡмъ:
17
рци у́бо нам, что Ті ся мнить? Досто́йно ли єсть да́ти кинсо́н ке́сареві, іли́ ні?
глаго́ля: на Моїсе́йові сіда́лищі сідо́ша кни́жници і фарисе́є;
2
гл҃ѧ: на мѡѷсе́овѣ сѣда́лищи сѣдо́ша кни́жницы и҆ фарїсе́є:
3
вся у́бо, єли́ка а́ще реку́ть вам блюсти́, соблюда́йте і творі́те; по діло́м же їх не творі́те; глаго́лють бо і не творя́ть;
3
всѧ̑ оу҆̀бо, є҆ли̑ка а҆́ще рекꙋ́тъ ва́мъ блюстѝ, соблюда́йте и҆ твори́те: по дѣлѡ́мъ же и҆́хъ не твори́те: глаго́лютъ бо, и҆ не творѧ́тъ:
4
св'язу́ють бо бремена́ тя́жка і бі́дні носи́ма, і возлага́ють на плеща́ челові́чеська, пе́рстом же свої́м не хотя́ть дви́гнути їх.
4
свѧзꙋ́ютъ бо бремена̀ тѧ̑жка и҆ бѣ́днѣ носи̑ма, и҆ возлага́ютъ на плєща̀ человѣ́чєска, пе́рстомъ же свои́мъ не хотѧ́тъ дви́гнꙋти и҆̀хъ.
5
Вся же діла́ своя́ творя́ть, да ви́димі бу́дуть челові́ки; разширя́ють же храни́лища своя́ і велича́ють воскри́лія риз свої́х;
5
Всѧ̑ же дѣла̀ своѧ̑ творѧ́тъ, да ви́дими бꙋ́дꙋтъ человѣ̑ки: разширѧ́ютъ же храни̑лища своѧ̑ и҆ велича́ютъ воскри̑лїѧ ри́зъ свои́хъ:
6
лю́б'ять же преждевозлега́нія на ве́черях, і преждесіда́нія на со́нмищих,
6
лю́бѧтъ же преждевозлега̑нїѧ на ве́черѧхъ, и҆ преждесѣда̑нїѧ на со́нмищихъ,
7
і цілова́нія на то́ржищих, і зва́тися от челові́к: учи́телю, учи́телю!
7
и҆ цѣлова̑нїѧ на то́ржищихъ, и҆ зва́тисѧ ѿ человѣ̑къ: оу҆чи́телю, оу҆чи́телю.
8
Ви же не нарица́йтеся учи́теліє; єди́н бо єсть ваш Учи́тель — Христо́с; всі же ви бра́тія єсте́;
8
Вы́ же не нарица́йтесѧ оу҆чи́тєлїе: є҆ди́нъ бо є҆́сть ва́шъ оу҆чт҃ль, хрⷭ҇то́съ: вси́ же вы̀ бра́тїѧ є҆стѐ:
9
і отця́ не зові́те себі́ на землі́; єди́н бо єсть Оте́ць ваш, І́же на небесі́х;
9
и҆ ѻ҆тца̀ не зови́те себѣ̀ на землѝ: є҆ди́нъ бо є҆́сть ѻ҆ц҃ъ ва́шъ, и҆́же на нб҃сѣ́хъ:
10
ніже́ нарица́йтеся наста́вници; єди́н бо єсть Наста́вник ваш — Христо́с.
10
нижѐ нарица́йтесѧ наста̑вницы: є҆ди́нъ бо є҆́сть наста́вникъ ва́шъ, хрⷭ҇то́съ.
11
Бо́лій же в вас да бу́деть вам слуга́;
11
Бо́лїй же въ ва́съ да бꙋ́детъ ва́мъ слꙋга̀:
12
і́же бо вознесе́ться, смири́ться; і смиря́яйся вознесе́ться.
12
и҆́же бо вознесе́тсѧ, смири́тсѧ: и҆ смирѧ́ѧйсѧ вознесе́тсѧ.
13
(Зач. 94) Го́ре вам, кни́жници і фарисе́є, лицемі́ри, я́ко затворя́єте Ца́рствіє Небе́сноє пред челові́ки; ви бо не вхо́дите, ні входя́щих оставля́єте вни́ти.
13
(Заⷱ҇ ч҃д҃.) Го́ре ва́мъ, кни́жницы и҆ фарїсе́є, лицемѣ́ри, ꙗ҆́кѡ затворѧ́ете црⷭ҇твїе нбⷭ҇ное пред̾ человѣ̑ки: вы́ бо не вхо́дите, ни входѧ́щихъ ѡ҆ставлѧ́ете вни́ти.
14
Го́ре вам, кни́жници і фарисе́є, лицемі́ри, я́ко сніда́єте до́ми вдови́ць, і вино́ю дале́че моли́тви творя́ще [і лицемі́рно на до́лзі моли́тви творите́]; сего́ ра́ди ли́шшеє при́ймете осужде́ніє.
і клени́йся небесе́м клене́ться престо́лом Бо́жиїм і Сідя́щим на нем.
22
и҆ клены́йсѧ нб҃се́мъ клене́тсѧ прⷭ҇то́ломъ бж҃їимъ и҆ сѣдѧ́щимъ на не́мъ.
23
(Зач. 95) Го́ре вам, кни́жници і фарисе́є, лицемі́ри, я́ко одеся́тствуєте м'я́тву, і копр, і ки́мин, і оста́висте вя́щшая зако́на, суд, і ми́лость, і ві́ру; сія́ (же) подоба́ше твори́ти і о́ніх не оставля́ти.
Сего́ ра́ди, се, Аз послю́ к вам проро́ки, і прему́дри, і кни́жники; і от них убіє́те і ра́спнете, і от них біє́те на со́нмищих ва́ших, і ізжене́те от гра́да во град;
я́ко да при́йдеть на ви вся́ка кров пра́ведна, пролива́ємая на землі́, от кро́ве А́веля пра́веднаго до кро́ве Заха́рії, си́на Варахі́їна, єго́же уби́сте между́ це́рковію і олтаре́м.
35
ꙗ҆́кѡ да прїи́детъ на вы̀ всѧ́ка кро́вь првⷣна, пролива́емаѧ на землѝ, ѿ кро́ве а҆́велѧ првⷣнагѡ до кро́ве заха́рїи сы́на варахі́ина, є҆го́же оу҆би́сте междꙋ̀ це́рковїю и҆ ѻ҆лтаре́мъ.
36
Амі́нь глаго́лю вам: (я́ко) при́йдуть вся сія́ на род сей.
36
А҆ми́нь гл҃ю ва́мъ: (ꙗ҆́кѡ) прїи́дꙋтъ всѧ̑ сїѧ̑ на ро́дъ се́й.
37
Ієрусали́ме, Ієрусали́ме, ізби́вий проро́ки і ка́менієм побива́яй по́сланния к тебі́, колькра́ти восхоті́х собра́ти ча́да твоя́, я́коже собира́єть ко́кош птенці́ своя́ под крилі́, і не восхоті́сте?
Ісу́с же рече́ їм: не ви́дите ли вся сія́? Амі́нь глаго́лю вам, не і́мать оста́ти зді ка́мень на ка́мені, і́же не разори́ться.
2
І҆и҃съ же речѐ и҆̀мъ: не ви́дите ли всѧ̑ сїѧ̑; а҆ми́нь гл҃ю ва́мъ, не и҆́мать ѡ҆ста́ти здѣ̀ ка́мень на ка́мени, и҆́же не разори́тсѧ.
3
(Зач. 98) Сідя́щу же Єму́ на горі́ Єлео́нстій, приступи́ша к Нему́ ученици́ на єди́ні, глаго́люще: рци нам, когда́ сія́ бу́дуть? І что єсть зна́меніє Твоєго́ прише́ствія і кончи́на ві́ка?
3
(Заⷱ҇ ч҃и҃.) Сѣдѧ́щꙋ же є҆мꙋ̀ на горѣ̀ є҆леѡ́нстѣй, пристꙋпи́ша къ немꙋ̀ оу҆чн҃цы̀ на є҆ди́нѣ, глаго́люще: рцы̀ на́мъ, когда̀ сїѧ̑ бꙋ́дꙋтъ; и҆ что̀ є҆́сть зна́менїе твоегѡ̀ прише́ствїѧ и҆ кончи́на вѣ́ка;
4
І отвіща́в Ісу́с рече́ їм: блюді́те, да нікто́же вас прельсти́ть;
4
И҆ ѿвѣща́въ і҆и҃съ речѐ и҆̀мъ: блюди́те, да никто́же ва́съ прельсти́тъ:
5
мно́зі бо при́йдуть во і́м'я Моє́, глаго́люще: аз єсьм Христо́с; і мно́гі прельстя́ть.
5
мно́зи бо прїи́дꙋтъ во и҆́мѧ моѐ, глаго́люще: а҆́зъ є҆́смь хрⷭ҇то́съ: и҆ мнѡ́ги прельстѧ́тъ.
6
Усли́шати же і́мате бра́ні і сли́шанія бра́нем. Зрі́те, не ужаса́йтеся, подоба́єть бо всім (сим) би́ти; но не тогда́ єсть кончи́на.
6
Оу҆слы́шати же и҆́мате бра̑ни и҆ слы̑шанїѧ бра́немъ. Зри́те, не оу҆жаса́йтесѧ, подоба́етъ бо всѣ̑мъ (си̑мъ) бы́ти: но не тогда̀ є҆́сть кончи́на.
7
Воста́неть бо язи́к на язи́к, і ца́рство на ца́рство; і бу́дуть гла́ди і па́губи і тру́си по мі́стом;
7
Воста́нетъ бо ꙗ҆зы́къ на ꙗ҆зы́къ, и҆ ца́рство на ца́рство: и҆ бꙋ́дꙋтъ гла́ди и҆ па̑гꙋбы и҆ трꙋ́си по мѣ́стѡмъ:
8
вся же сія́ нача́ло болі́знем.
8
всѧ̑ же сїѧ̑ нача́ло болѣ́знемъ.
9
Тогда́ предадя́ть ви в ско́рбі і убію́ть ви; і бу́дете ненави́димі всі́ми язи́ки і́мене Моєго́ ра́ди.
А́ще у́бо реку́ть вам: се, в пусти́ні єсть, — не ізиді́те; се, в сокро́вищих, — не імі́те ві́ри;
26
А҆́ще оу҆̀бо рекꙋ́тъ ва́мъ: сѐ, въ пꙋсты́ни є҆́сть, не и҆зыди́те: сѐ, въ сокро́вищихъ, не и҆ми́те вѣ́ры:
27
(Зач. 100) я́коже бо мо́лнія ісхо́дить от восто́к і явля́ється до за́пад, та́ко бу́деть прише́ствіє Си́на Челові́чеськаго;
27
(Заⷱ҇ р҃.) ꙗ҆́коже бо мо́лнїѧ и҆схо́дитъ ѿ востѡ́къ и҆ ꙗ҆влѧ́етсѧ до за̑падъ, та́кѡ бꙋ́детъ прише́ствїе сн҃а чл҃вѣ́ческагѡ:
28
іді́же бо а́ще бу́деть труп, та́мо соберу́ться орли́.
28
и҆дѣ́же бо а҆́ще бꙋ́детъ трꙋ́пъ, та́мѡ соберꙋ́тсѧ ѻ҆рлѝ.
29
А́біє же, по ско́рбі дній тіх, со́лнце поме́ркнеть, і луна́ не дасть сві́та своєго́, і зві́зди спаду́ть с небесе́, і си́ли небе́сния подви́гнуться;
29
А҆́бїе же, по ско́рби дні́й тѣ́хъ, со́лнце поме́ркнетъ, и҆ лꙋна̀ не да́стъ свѣ́та своегѡ̀, и҆ ѕвѣ́зды спадꙋ́тъ съ небесѐ, и҆ си̑лы небє́сныѧ подви́гнꙋтсѧ:
30
і тогда́ яви́ться зна́меніє Си́на Челові́чеськаго на небесі́; і тогда́ воспла́чуться вся колі́на земна́я і у́зрять Си́на Челові́чеськаго гряду́ща на о́блаціх небе́сних с си́лою і сла́вою мно́гою;
По мно́зі же вре́мені при́йде господи́н раб тіх і стяза́ся с ни́ми о словесі́.
19
По мно́зѣ же вре́мени прїи́де господи́нъ ра̑бъ тѣ́хъ и҆ стѧза́сѧ съ ни́ми ѡ҆ словесѝ.
20
І присту́пль п'ять тала́нт приє́мий, принесе́ другі́я п'ять тала́нт, глаго́ля: го́споди, п'ять тала́нт мі єси́ пре́дал; се другі́я п'ять тала́нт приобріто́х ї́ми.
Рече́ (же) єму́ госпо́дь єго́: до́брі, ра́бе благи́й і ві́рний; о ма́лі (мі) бил єси́ ві́рен, над мно́гими тя поста́влю; вни́ди в ра́дость го́спода твоєго́.
Присту́пль же і приє́мий єди́н тала́нт, рече́: го́споди, ві́дях тя, я́ко же́сток єси́ челові́к, жне́ши, іді́же не сі́ял єси́, і собира́єши іді́же не расточи́л єси́;
24
Пристꙋ́пль же и҆ прїе́мый є҆ди́нъ тала́нтъ, речѐ: го́споди, вѣ́дѧхъ тѧ̀, ꙗ҆́кѡ же́стокъ є҆сѝ человѣ́къ, жне́ши, и҆дѣ́же не сѣ́ѧлъ є҆сѝ, и҆ собира́еши и҆дѣ́же не расточи́лъ є҆сѝ:
25
і убоя́вся, шед скрих тала́нт твой в землі́; (і) се і́маши твоє́.
Он же отвіща́в рече́: омочи́вий со Мно́ю в соли́ло ру́ку, той М'я преда́сть;
23
Ѻ҆́нъ же ѿвѣща́въ речѐ: ѡ҆мочи́вый со мно́ю въ соли́ло рꙋ́кꙋ, то́й мѧ̀ преда́стъ:
24
Син у́бо Челові́чеський і́деть, я́коже єсть пи́сано о Нем: го́ре же челові́ку тому́, і́мже Син Челові́чеський преда́сться; добро́ би би́ло єму́, а́ще не би роди́лся челові́к той.
24
сн҃ъ оу҆́бѡ чл҃вѣ́ческїй и҆́детъ, ꙗ҆́коже є҆́сть пи́сано ѡ҆ не́мъ: го́ре же человѣ́кꙋ томꙋ̀, и҆́мже сн҃ъ чл҃вѣ́ческїй преда́стсѧ: добро́ бы бы́ло є҆мꙋ̀, а҆́ще не бы̀ роди́лсѧ человѣ́къ то́й.
25
Отвіща́в же Іу́да предая́й Єго́, рече́: єда́ аз єсьм, Равві́? Глаго́ла єму́: ти рекл єси́.
Тогда́ глаго́ла їм Ісу́с: приско́рбна єсть душа́ Моя́ до сме́рти; пожді́те зді і бді́те со Мно́ю.
38
Тогда̀ гл҃а и҆̀мъ і҆и҃съ: приско́рбна є҆́сть дш҃а̀ моѧ̀ до сме́рти: пожди́те здѣ̀ и҆ бди́те со мно́ю.
39
І преше́д ма́ло, паде́ на лиці́ Своє́м, моля́ся і глаго́ля: О́тче Мой, а́ще возмо́жно єсть, да мимоі́деть от Мене́ ча́ша сія́; оба́че не я́коже Аз хощу́, но я́коже Ти.
39
И҆ преше́дъ ма́лѡ, падѐ на лицы̀ свое́мъ, молѧ́сѧ и҆ гл҃ѧ: ѻ҆́ч҃е мо́й, а҆́ще возмо́жно є҆́сть, да мимои́детъ ѿ менє̀ ча́ша сїѧ̀: ѻ҆ба́че не ꙗ҆́коже а҆́зъ хощꙋ̀, но ꙗ҆́коже ты̀.
40
І прише́д ко ученико́м, і обрі́те їх спя́щих, і глаго́ла Петро́ві: та́ко ли не возмого́сте єди́наго часа́ побді́ти со Мно́ю?
40
И҆ прише́дъ ко оу҆чн҃кѡ́мъ, и҆ ѡ҆брѣ́те и҆̀хъ спѧ́щихъ, и҆ гл҃а петро́ви: та́кѡ ли не возмого́сте є҆ди́нагѡ часа̀ побдѣ́ти со мно́ю;
41
Бді́те і молі́теся, да не вни́дете в напа́сть; дух у́бо бодр, плоть же немощна́.
41
бди́те и҆ моли́тесѧ, да не вни́дете въ напа́сть: дꙋ́хъ оу҆́бѡ бо́дръ, пло́ть же немощна̀.
42
Па́ки втори́цею шед помоли́ся, глаго́ля: О́тче Мой, а́ще не мо́жеть сія́ ча́ша мимоіти́ от Мене́, а́ще не пію́ єя́, бу́ди во́ля Твоя́.
Тогда́ при́йде ко ученико́м Свої́м і глаго́ла їм: спі́те про́чеє і почива́йте; се прибли́жися час, і Син Челові́чеський предає́ться в ру́ки грі́шников;
Ісу́с же рече́ єму́: дру́же, (твори́,) на не́же єси́ прише́л [дру́же, на сіє́ ли прише́л єси́?]. Тогда́ присту́пльше возложи́ша ру́ці на Ісу́са і я́ша Єго́.
50
І҆и҃съ же речѐ є҆мꙋ̀: дрꙋ́же, (творѝ,) на не́же є҆сѝ прише́лъ [дрꙋ́же, на сїе́ ли прише́лъ є҆сѝ;]. Тогда̀ пристꙋ́пльше возложи́ша рꙋ́цѣ на і҆и҃са и҆ ꙗ҆́ша є҆го̀.
51
І се, єди́н от су́щих со Ісу́сом, просте́р ру́ку, ізвлече́ нож свой, і уда́ри раба́ архієре́йова, і урі́за єму́ у́хо.
В той час рече́ Ісу́с наро́дом: я́ко на разбо́йника ли ізидо́сте со ору́жієм і дреко́льми я́ти М'я? По вся дні при вас сіді́х учя́ в це́ркві, і не я́сте Мене́.
55
Въ то́й ча́съ речѐ і҆и҃съ наро́дѡмъ: ꙗ҆́кѡ на разбо́йника ли и҆зыдо́сте со ѻ҆рꙋ́жїемъ и҆ дреко́льми ꙗ҆́ти мѧ̀; по всѧ̑ дни̑ при ва́съ сѣдѣ́хъ оу҆чѧ̀ въ це́ркви, и҆ не ꙗ҆́сте менѐ.
56
Се же все бисть, да сбу́дуться Писа́нія проро́чеськая. Тогда́ ученици́ всі оста́вльше Єго́ біжа́ша.
56
Се́ же всѐ бы́сть, да сбꙋ́дꙋтсѧ писа̑нїѧ прⷪ҇ро́чєскаѧ. Тогда̀ оу҆чн҃цы̀ всѝ ѡ҆ста́вльше є҆го̀ бѣжа́ша.
57
(Зач. 109) (Во́їни) же є́мше Ісу́са ведо́ша к Кая́фі, архієре́йові, іді́же кни́жници і ста́рці собра́шася.
Іге́мон же рече́: ко́є у́бо зло сотвори́? Они́ же і́злиха вопія́ху, глаго́люще: да про́п'ят бу́деть.
23
И҆ге́мѡнъ же речѐ: ко́е оу҆̀бо ѕло̀ сотворѝ; Ѻ҆ни́ же и҆́злиха вопїѧ́хꙋ, глаго́люще: да про́пѧтъ бꙋ́детъ.
24
Ви́дів же Пила́т, я́ко нічто́же успіва́єть, но па́че молва́ бива́єть, приє́м во́ду, уми́ ру́ці пред наро́дом, глаго́ля: непови́нен єсьм от кро́ве Пра́веднаго Сего́; ви у́зрите.
і спле́тше віне́ць от те́рнія, возложи́ша на главу́ Єго́, і трость в десни́цю Єго́; і покло́ншеся на колі́ну пред Ним руга́хуся Єму́, глаго́люще: ра́дуйся, Царю́ Іуде́йський.
повели́ у́бо утверди́ти гроб до тре́тіяго дне, да не ка́ко прише́дше ученици́ Єго́ но́щію укра́дуть Єго́ і реку́ть лю́дем: воста́ от ме́ртвих; і бу́деть послі́дняя лесть го́рша пе́рвия.
64
повелѝ оу҆̀бо оу҆тверди́ти гро́бъ до тре́тїѧгѡ днѐ, да не ка́кѡ прише́дше оу҆чн҃цы̀ є҆гѡ̀ но́щїю оу҆кра́дꙋтъ є҆го̀ и҆ рекꙋ́тъ лю́демъ: воста̀ ѿ ме́ртвыхъ: и҆ бꙋ́детъ послѣ́днѧѧ ле́сть го́рша пе́рвыѧ.
65
Рече́ же їм Пила́т: і́мате кустоді́ю; іді́те, утверді́те, я́коже ві́сте.
65
Рече́ же и҆̀мъ пїла́тъ: и҆́мате кꙋстѡді́ю: и҆ди́те, оу҆тверди́те, ꙗ҆́коже вѣ́сте.
66
Они́ же ше́дше утверди́ша гроб, зна́менавше ка́мень с кустоді́єю.
66
Ѻ҆ни́ же ше́дше оу҆тверди́ша гро́бъ, зна́менавше ка́мень съ кꙋстѡді́ею.
Глава 28
1
(Зач. 115) В ве́чер же субо́тний [по ве́чері же субо́тнім], свита́ющи во єди́ну от субо́т, при́йде Марі́я Магдали́на і друга́я Марі́я ви́діти гроб.
1
(Заⷱ҇ р҃е҃і҃) Въ ве́черъ же сꙋббѡ́тный [по ве́чери же сꙋббѡ́тнѣмъ], свита́ющи во є҆ди́нꙋ ѿ сꙋббѡ́тъ, прїи́де марі́а магдали́на и҆ дрꙋга́ѧ марі́а, ви́дѣти гро́бъ.
2
І се, трус бисть ве́лій: а́нгел бо Госпо́день, сшед с небесе́, присту́пль, отвали́ ка́мень от две́рій гро́ба і сідя́ше на нем;
Єгда́ же ідя́сті возвісти́ти ученико́м Єго́, і се, Ісу́с срі́те я, глаго́ля: ра́дуйтеся. Оні́ же присту́пльші я́стіся за но́зі Єго́ і поклони́стіся Єму́.
9
Є҆гда́ же и҆дѧ́стѣ возвѣсти́ти оу҆чн҃кѡ́мъ є҆гѡ̀, и҆ сѐ, і҆и҃съ срѣ́те ѧ҆̀, гл҃ѧ: ра́дꙋйтесѧ. Ѻ҆нѣ́ же пристꙋ́пльшѣ ꙗ҆́стѣсѧ за но́зѣ є҆гѡ̀ и҆ поклони́стѣсѧ є҆мꙋ̀.
10
Тогда́ глаго́ла ї́ма Ісу́с: не бо́йтеся; іді́те, возвісті́те бра́тії Моє́й, да і́дуть в Галиле́ю і ту М'я ви́дять.
10
Тогда̀ гл҃а и҆́ма і҆и҃съ: не бо́йтесѧ: и҆ди́те, возвѣсти́те бра́тїи мое́й, да и҆́дꙋтъ въ галїле́ю, и҆ тꙋ̀ мѧ̀ ви́дѧтъ.
11
Іду́щема же ї́ма, се, ні́ції от кустоді́ї прише́дше во град, возвісти́ша архієре́йом вся би́вшая.
11
И҆дꙋ́щема же и҆́ма, сѐ, нѣ́цыи ѿ кꙋстѡді́и прише́дше во гра́дъ, возвѣсти́ша а҆рхїере́ѡмъ всѧ̑ бы̑вшаѧ.
12
І собра́вшеся со ста́рці, сові́т сотвори́ша, сре́бреники дово́льни да́ша во́їном,
12
И҆ собра́вшесѧ со ста̑рцы, совѣ́тъ сотвори́ша, сре́бреники довѡ́лны да́ша во́инѡмъ,