Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
0
Аллилу́я, 118.
Аллилу́іа.
1
Блаже́нні непоро́чнії в путь [в путі́], ходя́щії в зако́ні Госпо́дні.
1
Блаже́ни непоро́чніи въ пу́ть {въ пути́}, ходя́щіи въ зако́нѣ Госпо́дни.
2
Блаже́нні іспита́ющії свиді́нія Єго́, всім се́рдцем взи́щуть Єго́.
2
Блаже́ни испыта́ющіи свидѣ́нія Єго́, всѣ́мъ се́рдцемъ взы́щутъ Єго́.
3
Не ді́лающії бо беззако́нія в путе́х Єго́ ходи́ша.
3
Не дѣ́лающіи бо беззако́нія въ путе́хъ Єго́ ходи́ша.
4
Ти запові́дал єси́ за́повіді Твоя́ сохрани́ти зіло́;
4
Ты́ заповѣ́далъ єси́ за́повѣди Твоя́ сохрани́ти зѣло́:
5
даби́ іспра́вилися путіє́ мої́, сохрани́ти оправда́нія Твоя́.
5
дабы́ испра́вилися путіє́ мои́, сохрани́ти оправда́нія Твоя́.
6
Тогда́ не постижу́ся, внегда́ призрі́ти мі на вся за́повіді Твоя́.
6
Тогда́ не постыжу́ся, внегда́ призрѣ́ти ми́ на вся́ за́повѣди Твоя́.
7
Іспові́мся Тебі́ в пра́вості се́рдця, внегда́ научи́тимися судьба́м пра́вди Твоєя́.
7
Исповѣ́мся Тебѣ́ въ пра́вости се́рдца, внегда́ научи́тимися судьба́мъ пра́вды Твоєя́.
8
Оправда́нія Твоя́ сохраню́; не оста́ви мене́ до зіла́.
8
Оправда́нія Твоя́ сохраню́: не оста́ви мене́ до зѣла́.
9
В чесо́м іспра́вить юні́йшій путь свой? Внегда́ сохрани́ти словеса́ Твоя́.
9
Въ чесо́мъ испра́витъ юнѣ́йшій пу́ть сво́й? Внегда́ сохрани́ти словеса́ Твоя́.
10
Всім се́рдцем мої́м взиска́х Тебе́; не отри́ни мене́ от за́повідій Твої́х.
10
Всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ взыска́хъ Тебе́: не отри́ни мене́ от за́повѣдій Твои́хъ.
11
В се́рдці моє́м скрих словеса́ Твоя́, я́ко да не согрішу́ Тебі́.
11
Въ се́рдцы моє́мъ скры́хъ словеса́ Твоя́, я́ко да не согрѣшу́ Тебѣ́.
12
Благослове́н єси́, Го́споди; научи́ м'я оправда́нієм Твої́м.
12
Благослове́нъ єси́, Го́споди: научи́ мя оправда́ніємъ Твои́мъ.
13
Устна́ма мої́ма возвісти́х вся судьби́ уст Твої́х.
13
Устна́ма мои́ма возвѣсти́хъ вся́ судьбы́ у́стъ Твои́хъ.
14
На путі́ свиді́ній Твої́х наслади́хся, я́ко о вся́ком бога́тстві.
14
На пути́ свидѣ́ній Твои́хъ наслади́хся, я́ко о вся́комъ бога́тствѣ.
15
В за́повідех Твої́х поглумлю́ся, і уразумі́ю путі́ Твоя́.
15
Въ за́повѣдехъ Твои́хъ поглумлю́ся, и уразумѣ́ю пути́ Твоя́.
16
Во оправда́ніїх Твої́х поучу́ся; не забу́ду слове́с Твої́х.
16
Во оправда́ніихъ Твои́хъ поучу́ся: не забу́ду слове́съ Твои́хъ.
17
Возда́ждь рабу́ Твоєму́; живи́ м'я, і сохраню́ словеса́ Твоя́.
17
Возда́ждь рабу́ Твоєму́: живи́ мя, и сохраню́ словеса́ Твоя́.
18
Откри́й о́чі мої́, і уразумі́ю чудеса́ от зако́на Твоєго́.
18
Откры́й о́чи мои́, и уразумѣ́ю чудеса́ от зако́на Твоєго́.
19
Пришле́ць аз єсьм на землі́; не скрий от мене́ за́повіді Твоя́.
19
Пришле́цъ а́зъ є́смь на земли́: не скры́й от мене́ за́повѣди Твоя́.
20
Возлюби́ душа́ моя́ возжела́ти судьби́ Твоя́ на вся́коє вре́м'я.
20
Возлюби́ душа́ моя́ возжела́ти судьбы́ Твоя́ на вся́коє вре́мя.
21
Запрети́л єси́ го́рдим; про́кляті уклоня́ющіїся от за́повідій Твої́х.
21
Запрети́лъ єси́ го́рдымъ: про́кляти уклоня́ющіися от за́повѣдій Твои́хъ.
22
Отими́ от мене́ поно́с [поноше́ніє] і унічиже́ніє, я́ко свиді́ній Твої́х взиска́х.
22
Отъими́ от мене́ поно́съ {поноше́ніє} и уничиже́ніє, я́ко свидѣ́ній Твои́хъ взыска́хъ.
23
І́бо сідо́ша кня́зі і на м'я клевета́ху, раб же Твой глумля́шеся во оправда́ніїх Твої́х;
23
И́бо сѣдо́ша кня́зи и на мя́ клевета́ху, ра́бъ же Тво́й глумля́шеся во оправда́ніихъ Твои́хъ:
24
і́бо свиді́нія Твоя́ — поуче́ніє моє́ єсть, і сові́ти мої́ — оправда́нія Твоя́.
24
и́бо свидѣ́нія Твоя́ поуче́ніє моє́ є́сть, и совѣ́ти мои́ оправда́нія Твоя́.
25
Прильпе́ землі́ душа́ моя́; живи́ м'я по словесі́ Твоєму́.
25
Прильпе́ земли́ душа́ моя́: живи́ мя по словеси́ Твоєму́.
26
Путі́ моя́ возвісти́х, і усли́шал м'я єси́; научи́ м'я оправда́нієм Твої́м.
26
Пути́ моя́ возвѣсти́хъ, и услы́шалъ мя́ єси́: научи́ мя оправда́ніємъ Твои́мъ.
27
Путь оправда́ній Твої́х вразуми́ мі, і поглумлю́ся в чудесі́х Твої́х.
27
Пу́ть оправда́ній Твои́хъ вразуми́ ми, и поглумлю́ся въ чудесѣ́хъ Твои́хъ.
28
Воздрема́ душа́ моя́ от уни́нія; утверди́ м'я в словесі́х Твої́х.
28
Воздрема́ душа́ моя́ от уны́нія: утверди́ мя въ словесѣ́хъ Твои́хъ.
29
Путь непра́вди отста́ви от мене́ і зако́ном Твої́м поми́луй м'я.
29
Пу́ть непра́вды отста́ви от мене́ и зако́номъ Твои́мъ поми́луй мя́.
30
Путь і́стини ізво́лих і судьби́ Твоя́ не заби́х.
30
Пу́ть и́стины изво́лихъ и судьбы́ Твоя́ не забы́хъ.
31
Приліпи́хся свиді́нієм Твої́м, Го́споди, не посрами́ мене́.
31
Прилѣпи́хся свидѣ́ніємъ Твои́мъ, Го́споди, не посрами́ мене́.
32
Путь за́повідій Твої́х теко́х, єгда́ разшири́л єси́ се́рдце моє́.
32
Пу́ть за́повѣдій Твои́хъ теко́хъ, єгда́ разшири́лъ єси́ се́рдце моє́.
33
Законоположи́ мні, Го́споди, путь оправда́ній Твої́х, і взищу́ ї ви́ну;
33
Законоположи́ мнѣ́, Го́споди, пу́ть оправда́ній Твои́хъ, и взыщу́ и́ вы́ну:
34
Вразуми́ м'я, і іспита́ю зако́н Твой, і сохраню́ ї всім се́рдцем мої́м.
34
вразуми́ мя, и испыта́ю зако́нъ Тво́й и сохраню́ и́ всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ.
35
Наста́ви м'я на стезю́ за́повідій Твої́х, я́ко ту́ю восхоті́х.
35
Наста́ви мя́ на стезю́ за́повѣдій Твои́хъ, я́ко ту́ю восхотѣ́хъ.
36
Приклони́ се́рдце моє́ во свиді́нія Твоя́, а не в лихої́мство.
36
Приклони́ се́рдце моє́ во свидѣ́нія Твоя́, а не въ лихои́мство.
37
Отврати́ о́чі мої́, є́же не ви́діти суєти́; в путі́ Твоє́м живи́ м'я.
37
Отврати́ о́чи мои́ є́же не ви́дѣти суєты́: въ пути́ Твоє́мъ живи́ мя.
38
Поста́ви рабу́ Твоєму́ сло́во Твоє́ в страх Твой.
38
Поста́ви рабу́ Твоєму́ сло́во Твоє́ въ стра́хъ Тво́й.
39
Отими́ поноше́ніє моє́, є́же непщева́х; я́ко судьби́ Твоя́ бла́гі.
39
Отъими́ поноше́ніє моє́, є́же непщева́хъ: я́ко судьбы́ Твоя́ бла́ги.
40
Се, возжела́х за́повіді Твоя́; в пра́вді Твоє́й живи́ м'я.
40
Се́, возжела́хъ за́повѣди Твоя́: въ пра́вдѣ Твоє́й живи́ мя.
41
І да при́йдеть на м'я ми́лость Твоя́, Го́споди, спасе́ніє Твоє́ по словесі́ Твоєму́;
41
И да пріи́детъ на мя́ ми́лость Твоя́, Го́споди, спасе́ніє Твоє́ по словеси́ Твоєму́:
42
і отвіща́ю поноша́ющим мі сло́во, я́ко упова́х на словеса́ Твоя́.
42
и отвѣща́ю поноша́ющымъ ми́ сло́во, я́ко упова́хъ на словеса́ Твоя́.
43
І не отими́ от уст мої́х словесе́ і́стинна до зіла́, я́ко на судьби́ Твоя́ упова́х;
43
И не отъими́ от у́стъ мои́хъ словесе́ и́стинна до зѣла́, я́ко на судьбы́ Твоя́ упова́хъ:
44
і сохраню́ зако́н Твой ви́ну, в вік і в вік ві́ка.
44
и сохраню́ зако́нъ Тво́й вы́ну, въ вѣ́къ и въ вѣ́къ вѣ́ка.
45
І хожда́х в широті́, я́ко за́повіді Твоя́ взиска́х;
45
И хожда́хъ въ широтѣ́, я́ко за́повѣди Твоя́ взыска́хъ:
46
і глаго́лах о свиді́ніїх Твої́х пред царі́ і не стидя́хся;
46
и глаго́лахъ о свидѣ́ніихъ Твои́хъ предъ цари́ и не стыдя́хся:
47
і поуча́хся в за́повідех Твої́х, я́же возлюби́х зіло́;
47
и поуча́хся въ за́повѣдехъ Твои́хъ, я́же возлюби́хъ зѣло́:
48
і воздвиго́х ру́ці мої́ к за́повідем Твої́м, я́же возлюби́х, і глумля́хся во оправда́ніїх Твої́х.
48
и воздвиго́хъ ру́цѣ мои́ къ за́повѣдемъ Твои́мъ, я́же возлюби́хъ, и глумля́хся во оправда́ніихъ Твои́хъ.
49
Пом'яни́ словеса́ Твоя́ рабу́ Твоєму́, ї́хже упова́ніє дал мі єси́.
49
Помяни́ словеса́ Твоя́ рабу́ Твоєму́, и́хже упова́ніє да́лъ ми́ єси́.
50
То м'я уті́ши во смире́нії моє́м, я́ко сло́во Твоє́ живи́ м'я.
50
То́ мя утѣ́ши во смире́ніи моє́мъ, я́ко сло́во Твоє́ живи́ мя.
51
Го́рдії законопреступова́ху до зіла́; от зако́на же Твоєго́ не уклони́хся.
51
Го́рдіи законопреступова́ху до зѣла́: от зако́на же Твоєго́ не уклони́хся.
52
Пом'яну́х судьби́ Твоя́ от ві́ка, Го́споди, і уті́шихся.
52
Помяну́хъ судьбы́ Твоя́ от вѣ́ка, Го́споди, и утѣ́шихся.
53
Печа́ль прия́т м'я от грі́шник, оставля́ющих зако́н Твой.
53
Печа́ль прія́тъ мя́ от грѣ́шникъ, оставля́ющихъ зако́нъ Тво́й.
54
Пі́та бя́ху мні оправда́нія Твоя́ на мі́сті прише́льствія моєго́.
54
Пѣ́та бя́ху мнѣ́ оправда́нія Твоя́ на мѣ́стѣ прише́лствія моєго́.
55
Пом'яну́х в нощі́ і́м'я Твоє́, Го́споди, і сохрани́х зако́н Твой.
55
Помяну́хъ въ нощи́ и́мя Твоє́, Го́споди, и сохрани́хъ зако́нъ Тво́й.
56
Сей бисть мні, я́ко оправда́ній Твої́х взиска́х.
56
Се́й бы́сть мнѣ́, я́ко оправда́ній Твои́хъ взыска́хъ.
57
Часть моя́ єси́, Го́споди; ріх сохрани́ти зако́н Твой.
57
Ча́сть моя́ єси́, Го́споди: рѣ́хъ сохрани́ти зако́нъ Тво́й.
58
Помоли́хся лицю́ Твоєму́ всім се́рдцем мої́м; поми́луй м'я по словесі́ Твоєму́.
58
Помоли́хся лицу́ Твоєму́ всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ: поми́луй мя́ по словеси́ Твоєму́.
59
Поми́слих путі́ Твоя́ і возврати́х но́зі мої́ во свиді́нія Твоя́.
59
Помы́слихъ пути́ Твоя́ и возврати́хъ но́зѣ мои́ во свидѣ́нія Твоя́.
60
Угото́вихся і не смути́хся сохрани́ти за́повіді Твоя́.
60
Угото́вихся и не смути́хся сохрани́ти за́повѣди Твоя́.
61
У́жя грі́шник об'яза́шася мні, і зако́на Твоєго́ не заби́х.
61
У́жя грѣ́шникъ обяза́шася мнѣ́, и зако́на Твоєго́ не забы́хъ.
62
Полу́нощі воста́х іспові́датися Тебі́ о судьба́х пра́вди Твоєя́.
62
Полу́нощи воста́хъ исповѣ́датися Тебѣ́ о судьба́хъ пра́вды Твоєя́.
63
Прича́стник аз єсьм всім боя́щимся Тебе́ і храня́щим за́повіді Твоя́.
63
Прича́стникъ а́зъ є́смь всѣ́мъ боя́щымся Тебе́ и храня́щымъ за́повѣди Твоя́.
64
Ми́лости Твоєя́, Го́споди, іспо́лнь земля́; оправда́нієм Твої́м научи́ м'я.
64
Ми́лости Твоєя́, Го́споди, испо́лнь земля́: оправда́ніємъ Твои́мъ научи́ мя.
65
Благость сотвори́л єси́ с рабо́м Твої́м, Го́споди, по словесі́ Твоєму́;
65
Бла́гость сотвори́лъ єси́ съ рабо́мъ Твои́мъ, Го́споди, по словеси́ Твоєму́:
66
бла́гості, і наказа́нію, і ра́зуму научи́ м'я, я́ко за́повідем Твої́м ві́ровах.
66
бла́гости и наказа́нію и ра́зуму научи́ мя, я́ко за́повѣдемъ Твои́мъ вѣ́ровахъ.
67
Пре́жде да́же не смири́тимися, аз прегріши́х; сего́ ра́ди сло́во Твоє́ сохрани́х.
67
Пре́жде да́же не смири́тимися, а́зъ прегрѣши́хъ: сего́ ра́ди сло́во Твоє́ сохрани́хъ.
68
Благ єси́ Ти, Го́споди; і бла́гостію Твоє́ю научи́ м'я оправда́нієм Твої́м.
68
Бла́гъ єси́ Ты́, Го́споди: и бла́гостію Твоє́ю научи́ мя оправда́ніємъ Твои́мъ.
69
Умно́жися на м'я непра́вда го́рдих; аз же всім се́рдцем мої́м іспита́ю за́повіді Твоя́.
69
Умно́жися на мя́ непра́вда го́рдыхъ: а́зъ же всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ испыта́ю за́повѣди Твоя́.
70
Усири́ся, я́ко млеко́, се́рдце їх; аз же зако́ну Твоєму́ поучи́хся.
70
Усыри́ся я́ко млеко́ се́рдце и́хъ: а́зъ же зако́ну Твоєму́ поучи́хся.
71
Благо мні, я́ко смири́л м'я єси́, я́ко да научу́ся оправда́нієм Твої́м.
71
Благо мнѣ́, я́ко смири́лъ мя́ єси́, я́ко да научу́ся оправда́ніємъ Твои́мъ.
72
Благ мні зако́н уст Твої́х па́че ти́сящ зла́та і сребра́.
72
Бла́гъ мнѣ́ зако́нъ у́стъ Твои́хъ па́че ты́сящъ зла́та и сребра́.
1001
Сла́ва:
73
Ру́це Твои́ сотвори́стѣ мя́ и созда́стѣ мя́: вразуми́ мя, и научу́ся за́повѣдемъ Твои́мъ.
73
Ру́це Твої́ сотвори́сті м'я і созда́сті м'я; вразуми́ м'я, і научу́ся за́повідем Твої́м.
74
Боя́щіися Тебе́ у́зрятъ мя́ и возвеселя́тся, я́ко на словеса́ Твоя́ упова́хъ.
74
Боя́щіїся Тебе́ у́зрять м'я і возвеселя́ться, я́ко на словеса́ Твоя́ упова́х.
75
Разумѣ́хъ, Го́споди, я́ко пра́вда судьбы́ Твоя́, и вои́стинну смири́лъ мя́ єси́.
75
Разумі́х, Го́споди, я́ко пра́вда судьби́ Твоя́, і воі́стину смири́л м'я єси́.
76
Бу́ди же ми́лость Твоя́, да утѣ́шитъ мя́, по словеси́ Твоєму́ рабу́ Твоєму́:
76
Бу́ди же ми́лость Твоя́, да уті́шить м'я, по словесі́ Твоєму́ рабу́ Твоєму́;
77
да пріи́дутъ мнѣ́ щедро́ты Твоя́, и жи́въ бу́ду, я́ко зако́нъ Тво́й поуче́ніє моє́ є́сть.
77
да при́йдуть мні щедро́ти Твоя́, і жив бу́ду, я́ко зако́н Твой поуче́ніє моє́ єсть.
78
Да постыдя́тся го́рдіи, я́ко непра́ведно беззако́нноваша на мя́: а́зъ же поглумлю́ся {размышля́ти бу́ду} въ за́повѣдехъ Твои́хъ.
78
Да постидя́ться го́рдії, я́ко непра́ведно беззако́нноваша на м'я; аз же поглумлю́ся [размишля́ти бу́ду] в за́повідех Твої́х.
79
Да обратя́тъ мя́ боя́щіися Тебе́ и вѣ́дящіи свидѣ́нія Твоя́.
79
Да обратя́ть м'я боя́щіїся Тебе́ і ві́дящії свиді́нія Твоя́.
80
Бу́ди се́рдце моє́ непоро́чно во оправда́ніихъ Твои́хъ, я́ко да не постыжу́ся.
80
Бу́ди се́рдце моє́ непоро́чно во оправда́ніїх Твої́х, я́ко да не постижу́ся.
81
Изчеза́єтъ во спасе́ніє Твоє́ душа́ моя́, на словеса́ Твоя́ упова́хъ:
81
Ізчеза́єть во спасе́ніє Твоє́ душа́ моя́, на словеса́ Твоя́ упова́х;
82
изчезо́ша о́чи мои́ въ сло́во Твоє́, глаго́люще: когда́ утѣ́шиши мя́?
82
ізчезо́ша о́чі мої́ в сло́во Твоє́, глаго́люще: когда́ уті́шиши м'я?
83
Зане́ бы́хъ я́ко мѣ́хъ на сла́нѣ: оправда́ній Твои́хъ не забы́хъ.
83
зане́ бих я́ко міх на сла́ні; оправда́ній Твої́х не заби́х.
84
Коли́ко є́сть дні́й раба́ Твоєго́? Когда́ сотвори́ши ми́ от гоня́щихъ мя́ су́дъ?
84
Коли́ко єсть дній раба́ Твоєго́? Когда́ сотвори́ши мі от гоня́щих м'я суд?
85
Повѣ́даша мнѣ́ законопресту́пницы глумле́нія, но не я́ко зако́нъ Тво́й, Го́споди.
85
Пові́даша мні законопресту́пници глумле́нія, но не я́ко зако́н Твой, Го́споди.
86
Вся́ за́повѣди Твоя́ и́стина: непра́ведно погна́ша мя́, помози́ ми.
86
Вся за́повіді Твоя́ — і́стина; непра́ведно погна́ша м'я, помози́ мі.
87
Вма́лѣ не сконча́ша мене́ на земли́: а́зъ же не оста́вихъ за́повѣдій Твои́хъ.
87
Вма́лі не сконча́ша мене́ на землі́; аз же не оста́вих за́повідій Твої́х.
88
По ми́лости Твоє́й живи́ мя, и сохраню́ свидѣ́нія у́стъ Твои́хъ.
88
По ми́лості Твоє́й живи́ м'я, і сохраню́ свиді́нія уст Твої́х.
89
Во вѣ́къ, Го́споди, сло́во Твоє́ пребыва́єтъ на небеси́.
89
Во вік, Го́споди, сло́во Твоє́ пребива́єть на небесі́.
90
Въ ро́дъ и ро́дъ и́стина Твоя́: основа́лъ єси́ зе́млю, и пребыва́єтъ.
90
В род і род і́стина Твоя́; основа́л єси́ зе́млю, і пребива́єть.
91
Учине́ніємъ Твои́мъ пребыва́єтъ де́нь: я́ко вся́ческая рабо́тна Тебѣ́.
91
Учине́нієм Твої́м пребива́єть день; я́ко вся́чеськая рабо́тна Тебі́.
92
Я́ко а́ще бы не зако́нъ Тво́й поуче́ніє моє́ бы́лъ, тогда́ у́бо поги́блъ бы́хъ во смире́ніи моє́мъ:
92
Я́ко а́ще би не зако́н Твой поуче́ніє моє́ бил, тогда́ у́бо поги́бл бих во смире́нії моє́м;
93
во вѣ́къ не забу́ду оправда́ній Твои́хъ, я́ко въ ни́хъ оживи́лъ мя́ єси́.
93
во вік не забу́ду оправда́ній Твої́х, я́ко в них оживи́л м'я єси́.
94
Тво́й є́смь а́зъ, спаси́ мя: я́ко оправда́ній Твои́хъ взыска́хъ.
94
Твой єсьм аз, спаси́ м'я; я́ко оправда́ній Твої́х взиска́х.
95
Мене́ жда́ша грѣ́шницы погуби́ти мя́: свидѣ́нія Твоя́ разумѣ́хъ.
95
Мене́ жда́ша грі́шници погуби́ти м'я; свиді́нія Твоя́ разумі́х.
96
Вся́кія кончи́ны ви́дѣхъ коне́цъ: широка́ за́повѣдь Твоя́ зѣло́.
96
Вся́кия кончи́ни ви́діх коне́ць; широка́ за́повідь Твоя́ зіло́.
97
Ко́ль возлюби́хъ зако́нъ Тво́й, Го́споди: ве́сь де́нь поуче́ніє моє́ є́сть.
97
Коль возлюби́х зако́н Твой, Го́споди; весь день поуче́ніє моє́ єсть.
98
Па́че вра́гъ мои́хъ умудри́лъ мя́ єси́ за́повѣдію Твоє́ю, я́ко въ вѣ́къ моя́ є́сть.
98
па́че враг мої́х умудри́л м'я єси́ за́повідію Твоє́ю, я́ко в вік моя́ єсть.
99
Па́че всѣ́хъ уча́щихъ мя́ разумѣ́хъ, я́ко свидѣ́нія Твоя́ поуче́ніє моє́ є́сть.
99
па́че всіх уча́щих м'я разумі́х, я́ко свиді́нія Твоя́ поуче́ніє моє́ єсть.
100
Па́че ста́рецъ разумѣ́хъ, я́ко за́повѣди Твоя́ взыска́хъ.
100
па́че ста́рець разумі́х, я́ко за́повіді Твоя́ взиска́х.
101
От вся́каго пути́ лука́ва возбрани́хъ нога́мъ мои́мъ, я́ко да сохраню́ словеса́ Твоя́:
101
От вся́каго путі́ лука́ва возбрани́х нога́м мої́м, я́ко да сохраню́ словеса́ Твоя́;
102
от суде́бъ Твои́хъ не уклони́хся, я́ко Ты́ законоположи́лъ ми́ єси́.
102
от суде́б Твої́х не уклони́хся, я́ко Ти законоположи́л мі єси́.
103
Ко́ль сладка́ горта́ни моєму́ словеса́ Твоя́: па́че ме́да усто́мъ мои́мъ.
103
Коль сладка́ горта́ні моєму́ словеса́ Твоя́; па́че ме́да усто́м мої́м.
104
От за́повѣдій Твои́хъ разумѣ́хъ: сего́ ра́ди возненави́дѣхъ вся́къ пу́ть непра́вды.
104
От за́повідій Твої́х разумі́х; сего́ ра́ди возненави́діх всяк путь непра́вди.
105
Свѣти́лникъ нога́ма мои́ма зако́нъ Тво́й, и свѣ́тъ стезя́мъ мои́мъ.
105
Світи́льник нога́ма мої́ма зако́н Твой, і світ стезя́м мої́м.
106
Кля́хся и поста́вихъ сохрани́ти судьбы́ пра́вды Твоєя́.
106
Кля́хся і поста́вих сохрани́ти судьби́ пра́вди Твоєя́.
107
Смири́хся до зѣла́: Го́споди, живи́ мя по словеси́ Твоєму́.
107
Смири́хся до зіла́; Го́споди, живи́ м'я по словесі́ Твоєму́.
108
Во́льная у́стъ мои́хъ благоволи́ же, Го́споди, и судьба́мъ Твои́мъ научи́ мя.
108
Во́льная уст мої́х благоволи́ же, Го́споди, і судьба́м Твої́м научи́ м'я.
109
Душа́ моя́ въ руку́ Твоє́ю {Алекс.: моє́ю} вы́ну, и зако́на Твоєго́ не забы́хъ.
109
Душа́ моя́ в руку́ Твоє́ю [Алекс.: моє́ю] ви́ну, і зако́на Твоєго́ не заби́х.
110
Положи́ша грѣ́шницы сѣ́ть мнѣ́: и от за́повѣдій Твои́хъ не заблуди́хъ.
110
Положи́ша грі́шници сіть мні; і от за́повідій Твої́х не заблуди́х.
111
Наслѣ́довахъ свидѣ́нія Твоя́ во вѣ́къ, я́ко ра́дованіє се́рдца моєго́ су́ть:
111
Наслі́довах свиді́нія Твоя́ во вік, я́ко ра́дованіє се́рдця моєго́ суть;
112
приклони́хъ се́рдце моє́ сотвори́ти оправда́нія Твоя́ въ вѣ́къ за воздая́ніє.
112
приклони́х се́рдце моє́ сотвори́ти оправда́нія Твоя́ в вік за воздая́ніє.
113
Законопресту́пныя возненави́дѣхъ, зако́нъ же Тво́й возлюби́хъ.
113
Законопресту́пния возненави́діх, зако́н же Твой возлюби́х.
114
Помо́щникъ мо́й и засту́пникъ мо́й єси́ Ты́: на словеса́ Твоя́ упова́хъ.
114
Помо́щник мой і Засту́пник мой єси́ Ти; на словеса́ Твоя́ упова́х.
115
Уклони́теся от мене́, лука́внующіи, и испыта́ю за́повѣди Бо́га моєго́.
115
Уклоні́теся от мене́, лука́внующії, і іспита́ю за́повіді Бо́га моєго́.
116
Заступи́ мя по словеси́ Твоєму́, и жи́въ бу́ду: и не посрами́ мене́ от ча́янія моєго́:
116
Заступи́ м'я по словесі́ Твоєму́, і жив бу́ду; і не посрами́ мене́ от ча́янія моєго́;
117
помози́ ми, и спасу́ся, и поучу́ся во оправда́ніихъ Твои́хъ вы́ну.
117
помози́ мі, і спасу́ся, і поучу́ся во оправда́ніїх Твої́х ви́ну.
118
Уничижи́лъ єси́ вся́ отступа́ющыя от оправда́ній Твои́хъ: я́ко непра́ведно помышле́ніє и́хъ.
118
Уничижи́л єси́ вся отступа́ющия от оправда́ній Твої́х; я́ко непра́ведно помишле́ніє їх.
119
Преступа́ющыя непщева́хъ вся́ грѣ́шныя земли́: сего́ ра́ди возлюби́хъ свидѣ́нія Твоя́.
119
Преступа́ющия непщева́х вся грі́шния землі́; сего́ ра́ди возлюби́х свиді́нія Твоя́.
120
Пригвозди́ стра́ху Твоєму́ пло́ти моя́: от суде́бъ бо Твои́хъ убоя́хся.
120
Пригвозди́ стра́ху Твоєму́ пло́ті моя́; от суде́б бо Твої́х убоя́хся.
121
Сотвори́хъ су́дъ и пра́вду: не преда́ждь мене́ оби́дящымъ мя́.
121
Сотвори́х суд і пра́вду; не преда́ждь мене́ оби́дящим м'я.
122
Воспріими́ раба́ Твоєго́ во благо, да не оклевета́ютъ мене́ го́рдіи.
122
Восприйми́ раба́ Твоєго́ во бла́го, да не оклевета́ють мене́ го́рдії.
123
О́чи мои́ изчезо́стѣ во спасе́ніє Твоє́ и въ сло́во пра́вды Твоєя́:
123
О́чі мої́ ізчезо́сті во спасе́ніє Твоє́ і в сло́во пра́вди Твоєя́;
124
сотвори́ съ рабо́мъ Твои́мъ по ми́лости Твоє́й, и оправда́ніємъ Твои́мъ научи́ мя.
124
сотвори́ с рабо́м Твої́м по ми́лості Твоє́й і оправда́нієм Твої́м научи́ м'я.
125
Ра́бъ Тво́й є́смь а́зъ: вразуми́ мя, и увѣ́мъ свидѣ́нія Твоя́.
125
Раб Твой єсьм аз; вразуми́ м'я, і уві́м свиді́нія Твоя́.
126
Вре́мя сотвори́ти Го́сподеви: разори́ша зако́нъ Тво́й.
126
Вре́м'я сотвори́ти Го́сподеві; разори́ша зако́н Твой.
127
Сего́ ра́ди возлюби́хъ за́повѣди Твоя́ па́че зла́та и топа́зіа.
127
Сего́ ра́ди возлюби́х за́повіді Твоя́ па́че зла́та і топа́зія.
128
Сего́ ра́ди ко всѣ́мъ за́повѣдемъ Твои́мъ направля́хся, вся́къ пу́ть непра́вды возненави́дѣхъ.
128
Сего́ ра́ди ко всім за́повідем Твої́м направля́хся, всяк путь непра́вди возненави́діх.
129
Ди́вна свидѣ́нія Твоя́: сего́ ра́ди испыта́ я́ душа́ моя́.
129
Ди́вна свиді́нія Твоя́; сего́ ра́ди іспита́ я душа́ моя́.
130
Явле́ніє слове́съ Твои́хъ просвѣща́єтъ и вразумля́єтъ младе́нцы.
130
Явле́ніє слове́с Твої́х просвіща́єть і вразумля́єть младе́нці.
131
Уста́ моя́ отверзо́хъ и привлеко́хъ ду́хъ, я́ко за́повѣдій Твои́хъ жела́хъ.
131
Уста́ моя́ отверзо́х і привлеко́х дух, я́ко за́повідій Твої́х жела́х.
132
При́зри на мя́ и поми́луй мя́, по суду́ лю́бящихъ и́мя Твоє́.
1002
Сла́ва:
133
Стопы́ моя́ напра́ви по словеси́ Твоєму́, и да не облада́єтъ мно́ю вся́коє беззако́ніє:
132
При́зри на м'я і поми́луй м'я, по суду́ лю́б’ящих і́м'я Твоє́.
134
изба́ви мя́ от клеветы́ человѣ́ческія, и сохраню́ за́повѣди Твоя́.
133
Стопи́ моя́ напра́ви по словесі́ Твоєму́, і да не облада́єть мно́ю вся́коє беззако́ніє;
135
Лице́ Твоє́ просвѣти́ на раба́ Твоєго́ и научи́ мя оправда́ніємъ Твои́мъ.
134
ізба́ви м'я от клевети́ челові́чеськия, і сохраню́ за́повіді Твоя́.
136
Исхо́дища водна́я изведо́стѣ о́чи мои́, поне́же не сохрани́хъ зако́на Твоєго́.
135
Лице́ Твоє́ просвіти́ на раба́ Твоєго́ і научи́ м'я оправда́нієм Твої́м.
137
Пра́веднъ єси́, Го́споди, и пра́ви суди́ Твои́:
136
Ісхо́дища водна́я ізведо́сті о́чі мої́, поне́же не сохрани́х зако́на Твоєго́.
138
заповѣ́далъ єси́ пра́вду свидѣ́нія Твоя́, и и́стину зѣло́.
137
Пра́веден єси́, Го́споди, і пра́ві суди́ Твої́;
139
Иста́яла мя́ є́сть ре́вность Твоя́: я́ко забы́ша словеса́ Твоя́ врази́ мои́.
138
запові́дал єси́ пра́вду свиді́нія Твоя́, і і́стину зіло́.
140
Разжже́но сло́во Твоє́ зѣло́, и ра́бъ Тво́й возлюби́ є́.
139
Іста́яла м'я єсть ре́вность Твоя́, я́ко заби́ша словеса́ Твоя́ вразі́ мої́.
141
Юнѣ́йшій а́зъ є́смь и уничиже́нъ: оправда́ній Твои́хъ не забы́хъ.
140
Разжже́но сло́во Твоє́ зіло́, і раб Твой возлюби́ є.
142
Пра́вда Твоя́ пра́вда во вѣ́къ, и зако́нъ Тво́й и́стина.
141
Юні́йшій аз єсьм і унічиже́н; оправда́ній Твої́х не заби́х.
143
Ско́рби и ну́жди обрѣто́ша мя́: за́повѣди Твоя́ поуче́ніє моє́.
142
Пра́вда Твоя́ — пра́вда во вік, і зако́н Твой — і́стина.
144
Пра́вда свидѣ́нія Твоя́ въ вѣ́къ: вразуми́ мя, и жи́въ бу́ду.
143
Ско́рбі і ну́жди обріто́ша м'я; за́повіді Твоя́ — поуче́ніє моє́.
145
Воззва́хъ всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ, услы́ши мя́, Го́споди: оправда́нія Твоя́ взыщу́.
144
Пра́вда свиді́нія Твоя́ — в вік; вразуми́ м'я, і жив бу́ду.
146
Воззва́хъ Ти́, спаси́ мя, и сохраню́ свидѣ́нія Твоя́.
145
Воззва́х всім се́рдцем мої́м, усли́ши м'я, Го́споди; оправда́нія Твоя́ взищу́.
147
Предвари́хъ въ безго́діи и воззва́хъ: на словеса́ Твоя́ упова́хъ.
146
Воззва́х Ті, спаси́ м'я, і сохраню́ свиді́нія Твоя́.
148
Предвари́стѣ о́чи мои́ ко у́тру, поучи́тися словесе́мъ Твои́мъ.
147
Предвари́х в безго́дії і воззва́х; на словеса́ Твоя́ упова́х.
149
Гла́съ мо́й услы́ши, Го́споди, по ми́лости Твоє́й: по судьбѣ́ Твоє́й живи́ мя.
148
Предвари́сті о́чі мої́ ко у́тру поучи́тися словесе́м Твої́м.
150
Прибли́жишася гоня́щіи мя́ беззако́ніємъ: от зако́на же Твоєго́ удали́шася.
149
Глас мой усли́ши, Го́споди, по ми́лості Твоє́й; по судьбі́ Твоє́й живи́ м'я.
151
Бли́зъ єси́ Ты́, Го́споди, и вси́ путіє́ Твои́ и́стина.
150
Прибли́жишася гоня́щії м'я беззако́нієм; от зако́на же Твоєго́ удали́шася.
152
Испе́рва позна́хъ от свидѣ́ній Твои́хъ, я́ко въ вѣ́къ основа́лъ я́ єси́.
151
Близ єси́ Ти, Го́споди, і всі путіє́ Твої́ — і́стина.
153
Ви́ждь смире́ніє моє́ и изми́ мя: я́ко зако́на Твоєго́ не забы́хъ.
152
Іспе́рва позна́х от свиді́ній Твої́х, я́ко в вік основа́л я єси́.
154
Суди́ су́дъ мо́й и изба́ви мя́: словесе́ ра́ди Твоєго́ живи́ мя.
153
Виждь смире́ніє моє́ і ізми́ м'я, я́ко зако́на Твоєго́ не заби́х.
155
Дале́че от грѣ́шникъ спасе́ніє, я́ко оправда́ній Твои́хъ не взыска́ша.
154
Суди́ суд мой і ізба́ви м'я; словесе́ ра́ди Твоєго́ живи́ м'я.
156
Щедро́ты Твоя́ мно́ги, Го́споди: по судьбѣ́ Твоє́й живи́ мя.
155
Дале́че от грі́шник спасе́ніє, я́ко оправда́ній Твої́х не взиска́ша.
157
Мно́зи изгоня́щіи мя́ и стужа́ющіи ми́: от свидѣ́ній Твои́хъ не уклони́хся.
156
Щедро́ти Твоя́ мно́гі, Го́споди; по судьбі́ Твоє́й живи́ м'я.
158
Ви́дѣхъ неразумѣва́ющыя и иста́яхъ: я́ко слове́съ Твои́хъ не сохрани́ша.
157
Мно́зі ізгоня́щії м'я і стужа́ющії мі; от свиді́ній Твої́х не уклони́хся.
159
Ви́ждь, я́ко за́повѣди Твоя́ возлюби́хъ: Го́споди, по ми́лости Твоє́й живи́ мя.
158
Ви́діх неразуміва́ющия і іста́ях, я́ко слове́с Твої́х не сохрани́ша.
160
Нача́ло слове́съ Твои́хъ и́стина, и во вѣ́къ вся́ судьбы́ пра́вды Твоєя́.
159
Виждь, я́ко за́повіді Твоя́ возлюби́х; Го́споди, по ми́лості Твоє́й живи́ м'я.
161
Кня́зи погна́ша мя́ ту́не: и от слове́съ Твои́хъ убоя́ся се́рдце моє́.
160
Нача́ло слове́с Твої́х — і́стина, і во вік вся судьби́ пра́вди Твоєя́.
162
Возра́дуюся а́зъ о словесѣ́хъ Твои́хъ, я́ко обрѣта́яй коры́сть мно́гу.
161
Кня́зі погна́ша м'я ту́не; і от слове́с Твої́х убоя́ся се́рдце моє́.
163
Непра́вду возненави́дѣхъ и омерзи́хъ: зако́нъ же Тво́й возлюби́хъ.
162
Возра́дуюся аз о словесі́х Твої́х, я́ко обріта́яй кори́сть мно́гу.
164
Седмери́цею дне́мъ хвали́хъ Тя́ о судьба́хъ пра́вды Твоєя́.
163
Непра́вду возненави́діх і омерзи́х; зако́н же Твой возлюби́х.
165
Ми́ръ мно́гъ лю́бящымъ зако́нъ Тво́й, и нѣ́сть и́мъ собла́зна.
164
Седьмери́цею днем хвали́х Тя о судьба́х пра́вди Твоєя́.
166
Ча́яхъ спасе́нія Твоєго́, Го́споди, и за́повѣди Твоя́ возлюби́хъ.
165
Мир мног лю́б'ящим зако́н Твой, і ність їм собла́зна.
167
Сохрани́ душа́ моя́ свидѣ́нія Твоя́ и возлюби́ я́ зѣло́.
166
Ча́ях спасе́нія Твоєго́, Го́споди, і за́повіді Твоя́ возлюби́х.
168
Сохрани́хъ за́повѣди Твоя́ и свидѣ́нія Твоя́, я́ко вси́ путіє́ мои́ предъ Тобо́ю, Го́споди.
167
Сохрани́ душа́ моя́ свиді́нія Твоя́ і возлюби́ я зіло́.
169
Да прибли́жится моле́ніє моє́ предъ Тя́, Го́споди: по словеси́ Твоєму́ вразуми́ мя.
168
Сохрани́х за́повіді Твоя́ і свиді́нія Твоя́, я́ко всі путіє́ мої́ пред Тобо́ю, Го́споди.
170
Да вни́детъ проше́ніє моє́ предъ Тя́: Го́споди, по словеси́ Твоєму́ изба́ви мя́.
169
Да прибли́житься моле́ніє моє́ пред Тя, Го́споди; по словесі́ Твоєму́ вразуми́ м'я.
171
Отры́гнутъ устнѣ́ мои́ пѣ́ніє, єгда́ научи́ши мя́ оправда́ніємъ Твои́мъ.
170
Да вни́деть проше́ніє моє́ пред Тя; Го́споди, по словесі́ Твоєму́ ізба́ви м'я.
172
Провѣща́єтъ язы́къ мо́й словеса́ Твоя́, я́ко вся́ за́повѣди Твоя́ пра́вда.
171
Отри́гнуть устні́ мої́ пі́ніє, єгда́ научи́ши м'я оправда́нієм Твої́м.
173
Да бу́детъ рука́ Твоя́ є́же спасти́ мя, я́ко за́повѣди Твоя́ изво́лихъ.
172
Провіща́єть язи́к мой словеса́ Твоя́, я́ко вся за́повіді Твоя́ — пра́вда.
174
Возжела́хъ спасе́ніє Твоє́, Го́споди, и зако́нъ Тво́й поуче́ніє моє́ є́сть.
173
Да бу́деть рука́ Твоя́ є́же спасти́ м'я, я́ко за́повіді Твоя́ ізво́лих.
175
Жива́ бу́детъ душа́ моя́ и восхва́литъ Тя́: и судьбы́ Твоя́ помо́гутъ мнѣ́.
174
Возжела́х спасе́ніє Твоє́, Го́споди, і зако́н Твой поуче́ніє моє́ єсть.
176
Заблуди́хъ я́ко овча́ поги́бшеє: взыщи́ раба́ Твоєго́, я́ко за́повѣдій Твои́хъ не забы́хъ.
175
Жива́ бу́деть душа́ моя́ і восхва́лить Тя; і судьби́ Твоя́ помо́гуть мні.
176
Заблуди́х, я́ко овча́ поги́бшеє; взищи́ раба́ Твоєго́, я́ко за́повідій Твої́х не заби́х.
1003
Сла́ва: