0

В коне́ць, псало́м Дави́ду, 139.

¹

Ізми́ м'я, Го́споди, от челові́ка лука́ва, от му́жа непра́ведна ізба́ви м'я;

²

і́же поми́слиша непра́вду в се́рдці, весь день ополча́ху бра́ні;

³

ізостри́ша язи́к свой, я́ко змії́н; яд а́спідов под устна́ми їх.

⁴

Сохрани́ м'я, Го́споди, із руки́ грі́шничі, от челові́к непра́ведних ізми́ м'я, і́же поми́слиша зап'я́ті стопи́ моя́.

⁵

Скри́ша го́рдії сіть мні і у́жи, преп'я́ша сіть нога́ма мої́ма;

⁶

при стезі́ собла́зни положи́ша мі.

⁷

Ріх Го́сподеві: Бог мой єси́ Ти, внуши́, Го́споди, глас моле́нія моєго́.

⁸

Го́споди, Го́споди! Си́ло спасе́нія моєго́, осіни́л єси́ над главо́ю моє́ю в день бра́ні.

⁹

Не преда́ждь мене́, Го́споди, от жела́нія моєго́ грі́шнику; поми́слиша на м'я, не оста́ви мене́, да не когда́ вознесу́ться.

¹⁰

Псало́м окруже́нія їх, труд усте́н їх покри́єть я.

¹¹

Паду́ть на них у́глія о́гненная, низложи́ши я во страсте́х, і не постоя́ть.

¹²

Муж язи́чен не іспра́виться на землі́; му́жа непра́ведна зла́я улов'я́ть во істлі́ніє.

¹³

Позна́х, я́ко сотвори́ть Госпо́дь суд ни́щим і месть убо́гим.

¹⁴

Оба́че пра́веднії іспові́дяться і́мені Твоєму́, і вселя́ться пра́вії с лице́м Твої́м.

1001

Сла́ва: