Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
0
Оконча́шася пі́сні Дави́да, си́на Ієссе́йова. Псало́м Аса́фу, 72.
ўлоM а^са'фовъ, о~в”
1
Коль благ Бог Ізра́їлев пра́вим се́рдцем.
1
Ко'ль бл~гъ б~ъ і^ил~евᲆ, пра'выM срDцемъ”
2
Мої́ же вма́лі не подвижа́стіся но́зі; вма́лі не пролія́шася стопи́ моя́;
2
Мнњ же в#ма'лњ не подвижя'стњся ноѕњ, в#ма'лњ не пролїа'шяся стопы моя”
3
я́ко возревнова́х на беззако́нния, мир грі́шников зря;
3
ЈА/ко възревновахъ на беꙁако'нныя, ми'ръ грњшникомъ зря`”
4
я́ко ність восклоне́нія в сме́рті їх і утвержде́нія в ра́ні їх;
4
ЈА/ко нњсть въсклоненїя в# смерти и^хъ, и^ ё^тверженїе в ра'нњ иX”
5
в труді́х челові́чеських не суть, і с челові́ки не при́ймуть ран.
5
В трђдњхъ члчsкыхъ нњ' сђть, и^ съ чл~кы не прїимђтъ ра'нъ,
6
Сего́ ра́ди удержа́ я горди́ня їх до конця́; оді́яшася непра́вдою і нече́стієм свої́м.
6
сего ради ё^дръжа` и^хъ гръдыни до конца`” ѓ^дњ'ашяся непра'вдою и^ нече'стїемъ свои'мъ,
7
Ізи́деть, я́ко із ту́ка, непра́вда їх; прейдо́ша в любо́в се́рдця.
7
и^зы'детъ ја%ко и^с тђка непра'вда иX” Преидо'ша в# любовь срDца,
8
Поми́слиша і глаго́лаша в лука́встві, непра́вду в висоту́ глаго́лаша;
8
помы'слишя и^ гла~шя в# лђка'в#ствᲇ, непра'вдђ в# высотђ` гл~аша”
9
положи́ша на небесі́ уста́ своя́, і язи́к їх пре́йде по землі́.
9
Положи'шя на нб~си` ё^ста` своя, и^ ја%зыкъ иX пре'иде по ꙁемли`”
10
Сего́ ра́ди обратя́ться лю́діє мої́ сі́мо, і дні́є іспо́лнені обря́щуться в них.
10
Сего ради ѓ^братя'тся людїе мои` сњмо, и^ дн~їе и^сполнь ѓ^бря'щђтся в ниX”
11
І рі́ша: ка́ко уві́ді Бог? І а́ще єсть ра́зум в Ви́шнім?
11
И$ рњшя, како ё^вњдњ б~ъ, и^ а'ще е^сть ра'ꙁђмъ в# вы'шнемъ;
12
Се, сі́ї грі́шници і гобзу́ющії в вік удержа́ша бога́тство.
12
с^е сїи грњшници, и^ гобꙁђюще в# вњкᲆ ё^дръжа'шя богаTство”
13
І ріх: єда́ [у́бо] всу́є оправди́х се́рдце моє́ і уми́х в непови́нних ру́ці мої́,
13
И рXњ, е^да всђ'е ѓ^пра'вдихъ срDце мое, и^ ё^мыхъ в непови'нныхъ рђцњ мои`”
14
і бих я́звен весь день, і обличе́ніє моє́ на у́треніх?
14
И$ быхъ јаꙁвенᲆ весь дн~ь, и^ ѓ^бли'чник# мой на ё^трениX”
15
А́ще глаго́лах, пові́м та́ко: се, ро́ду сино́в Твої́х, єму́же обіща́хся [се, ро́ду сино́в Твої́х преступи́х];
15
А/ще гл~ахъ повMњ та'ко, с^е ро'дђ сн~овᲆ твоиX е^мђже ѓ^бᲇщаXся
16
і непщева́х разумі́ти; сіє́ труд єсть предо мно́ю,
16
и^ непщевахъ раꙁђмᲇти” Се^ трђдъ е^сᲄь предо мною,
17
до́ндеже вни́ду во святи́ло Бо́жиє і разумі́ю в послі́дняя їх.
17
до'ндеже вни'дђ вᲆ ст~и'ло бж~їе, и^ раꙁђмᲇю в# послDњняа иX”
18
Оба́че за льще́нія їх положи́л єси́ їм зла́я, низложи́л єси́ я, внегда́ разгорди́шася.
18
ѓ^баче ꙁа лще'нїа и^хᲆ положиl и^мъ е^си ѕлая, ниꙁложилъ я& е^си в#негда разгръдњти”
19
Ка́ко би́ша в запусті́ніє? Внеза́пу ізчезо́ша, погибо́ша за беззако́ніє своє́.
19
Ка'ко бы'шя в# ꙁапђстњнїе внеꙁа'пђ; и^ꙁчеѕо'шя, погибо'шя ꙁа беꙁаконїе свое”
20
Я́ко со́ніє востаю́щаго, Го́споди, во гра́ді Твоє́м о́браз їх уничижи́ши.
20
ЈА/ко со'нїе въста'ющаго, г~и въ градњ твоеM ѓ^браꙁъ иX ё^ничижи'ши”
21
Я́ко разжже́ся се́рдце моє́, і утро́би моя́ ізміни́шася;
21
ЈА/ко ражDеже'ся срDце мое`, и^ ё^тро'бы моа` и^ꙁмњнишяся”
22
і аз унічиже́н, і не разумі́х, ско́тен бих у Тебе́.
22
И$ а'ꙁъ ё^ничиженъ, и^ не раꙁђмњхъ, ско'тенᲆ быX ё^ тебе`,
23
І аз ви́ну с Тобо́ю; удержа́л єси́ ру́ку десну́ю мою́,
23
и^ аꙁъ вы'нђ с тобою” Оу^дръжалъ е^си рђ'кђ деснђю мою,
24
і сові́том Твої́м наста́вил м'я єси́, і со сла́вою прия́л м'я єси́.
24
и^ съ совњтомᲆ твои'мъ наста'вилᲆ м^я е^си, и^ съ сла'вою прїа'тъ м^я”
25
Что бо мі єсть на небесі́? І от Тебе́ что восхоті́х на землі́?
25
Чт^о б^о ми е^сть на нб~си, и^ эT тебе что` въсхотXњ на ꙁем#ли`;
26
Ізчезе́ се́рдце моє́ і плоть моя́, Бо́же се́рдця моєго́, і часть моя́, Бо́же, во вік.
26
и^ꙁчезе` срDце мое и^ плоть моа, б~е срDца моего, и^ часть моя б~е мои въ вњкы”
27
Я́ко се, удаля́ющії себе́ от Тебе́ поги́бнуть; потреби́л єси́ вся́каго любоді́ющаго от Тебе́.
27
ЈА/ко с^е ё^даля'ющеи`ся эT тебе` поги'бнђтъ, потребилᲆ е^си вся'кого любы` дњющаго эT тебе`”
28
Мні же приліпля́тися Бо́гові бла́го єсть, полага́ти на Го́спода упова́ніє моє́, возвісти́ти мі вся хвали́ Твоя́, во враті́х дще́ре Сіо́ні.
28
Мнᲇ же прилњпля'тися бв~и бл~го е^сть, полага'ти на' г~а ё^пованїе мое” Въꙁвњсᲄи'ти м^и вс^я хвалы` твоя, въ вратњх# дщере сїѓ'ня”