0

Ра́зума Аса́фу, 73.

Псалом Асафа. (Повчання.)

¹

Вску́ю, Бо́же, отри́нул єси́ до конця́? Разгні́вася я́рость Твоя́ на о́вці па́житі Твоєя́?

¹

Навіщо, Боже, відкинув Ти нас назавжди? Навіщо розпалився гнів Твій на овець стада Твого?

²

Пом'яни́ сонм Твой, єго́же стяжа́л єси́ іспе́рва, ізба́вил єси́ жезло́м достоя́нія Твоєго́, гора́ Сіо́н сія́ [жезл достоя́нія Твоєго́, го́ру Сіо́н сію́], в не́йже всели́лся єси́.

²

Пом’яни людей Твоїх, яких спочатку зібрала рука Твоя. Ти обрав, як жезл насліддя Твого, гору Сион, на якій оселився Ти.

³

Воздви́гни ру́ці Твої́ на горди́ні їх в коне́ць, єли́ка лука́внова враг во святі́м Твоє́м.

³

Піднеси руку Твою і поглянь на злочинство їх: що наробив ворог у святині Твоїй — у храмі Твоїм!

⁴

І восхвали́шася ненави́дящії Тя посреді́ пра́здника Твоєго́; положи́ша зна́менія своя́ зна́менія, і не позна́ша,

⁴

Як звірі, рикають вороги Твої у храмі зібрання Твого. Поставили знамена свої замість знамен наших.

⁵

я́ко во ісхо́ді преви́ше; я́ко в дубра́ві дре́в'яні сіки́рами разсіко́ша

⁵

Наче в гущавині лісовій, високо змахували сокирами.

⁶

две́рі єго́ вку́пі, сі́чивом і оско́рдом разруши́ша ї.

⁶

Всі двері і всі оздоби ломами та молотами порозбивали.

⁷

Возжго́ша огне́м святи́ло Твоє́; на землі́ оскверни́ша жили́ще і́мене Твоєго́.

⁷

Вогнем спалили святиню Твою на землі, осквернили оселю імені Твого.

⁸

Рі́ша в се́рдці своє́м ю́жики їх вку́пі: прийді́те, і отста́вим вся пра́здники Бо́жія от землі́.

⁸

Сказали вони в серці своїм: «Зруйнуємо їх зовсім». І спалили всі міста зібрань Божих на землі.

⁹

Зна́менія їх [зна́меній на́ших] не ви́діхом; ність ктому́ проро́ка, і нас не позна́єть ктому́.

⁹

Знамен наших ми вже не бачимо, нема вже й пророка. І нема між нами такого, хто сказав би, доки це буде.

¹⁰

Доко́лі, Бо́же, поно́сить враг? Раздражи́ть проти́вний і́м'я Твоє́ до конця́?

¹⁰

Доки, Боже, буде ворог мучити нас, доки противник буде ображати ім’я Твоє?

¹¹

Вску́ю отвраща́єши ру́ку Твою́ і десни́цю Твою́ от среди́ ні́дра Твоєго́ в коне́ць?

¹¹

Навіщо відхиляєш руку Твою і силу Твою? Гнівом могутности Твоєї урази їх.

¹²

Бог же, Цар наш, пре́жде ві́ка соді́ла спасе́ніє посреді́ землі́.

¹²

Бог же, Цар наш, раніше віків учинив спасіння посеред землі.

¹³

Ти утверди́л єси́ си́лою Твоє́ю мо́ре; Ти стерл єси́ глави́ зміє́в в воді́;

¹³

Ти розділив силою Твоєю море, Ти знищив голови зміїв у воді.

¹⁴

Ти сокруши́л єси́ главу́ змі́єву, дал єси́ того́ бра́шно лю́дем Ефіо́пським.

¹⁴

Ти розбив голову дракона, дав його на поживу людям [ефіопським].

¹⁵

Ти расто́ргл єси́ істо́чники і пото́ки; Ти ізсуши́л єси́ рі́ки Іфа́мськия.

¹⁵

Ти відкрив джерела й потоки, і Ти ж висушив великі ріки.

¹⁶

Твой єсть день, і Твоя́ єсть нощ; Ти соверши́л єси́ зарю́ і со́лнце.

¹⁶

Твій день і Твоя ніч. Ти створив зорі і сонце.

¹⁷

Ти сотвори́л єси́ вся преді́ли землі́; жа́тву і ве́сну Ти созда́л єси́ я.

¹⁷

Ти поставив межі землі, і Ти ж установив літо й зиму.

¹⁸

Пом'яни́ сія́; враг поноси́ Го́сподеві, і лю́діє безу́мнії раздражи́ша і́м'я Твоє́.

¹⁸

Згадай це: ворог зневажає Господа, і люди нечестиві ображають ім’я Твоє.

¹⁹

Не преда́ждь звіре́м ду́шу іспові́дающуюся Тебі́; душ убо́гих Твої́х не забу́ди до конця́.

¹⁹

Не віддавай звірам душ тих, що прославляють Тебе. Душ убогих Твоїх не забудь до кінця.

²⁰

При́зри на заві́т Твой; я́ко іспо́лнишася помраче́ннії землі́ домо́в беззако́ній.

²⁰

Подивись на завіт Твій, бо всі темні місця землі наповнилися домами беззаконня.

²¹

Да не возврати́ться смире́нний посра́млен; нищ і убо́г восхвали́та і́м'я Твоє́.

²¹

Нехай не повернеться смиренний осоромленим, принижений і убогий нехай прославляють ім’я Твоє.

²²

Воста́ни, Бо́же, суди́ прю Твою́; пом'яни́ поноше́ніє Твоє́, є́же от безу́мнаго весь день.

²²

Встань, Боже, захисти діло Твоє, згадай зневажання Тебе від беззаконного кожен день.

²³

Не забу́ди гла́са моли́твенник Твої́х; горди́ня ненави́дящих Тя взи́де ви́ну [да восхо́дить ви́ну к Тебі́].

²³

Не забудь голосу тих, що благають Тебе, бо гординя тих, що ненавидять Тебе, підіймається проти Тебе завжди.

1001

Сла́ва:

Слава…