Друк брошуроюВиконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
Після цього помер Наас, цар Аммонитський, і став царем син його замість нього.
2
И# речE давjдъ: сотворю2 ми1лость со ґнaномъ сhномъ наaсовымъ, ћкоже сотвори2 nтeцъ є3гw2 ми1лость со мн0ю. И# послA давjдъ послы2 на ўтэшeніе є3мY њ nтцЁ є3гw2. И# пріид0ша џтроцы давjдwвы въ зeмлю сынHвъ ґммHнихъ ко ґнaну, да ўтёшатъ є3го2.
2
І сказав Давид: зроблю я милість Аннону, синові Наасовому, за благодіяння, які батько його зробив мені. І послав Давид послів утішити його щодо батька його; і прийшли слуги Давидові в землю Аммонитську, до Аннона, щоб утішити його.
Але князі аммонитські сказали Аннону: невже ти думаєш, що Давид з поваги до батька твого послав до тебе утішителів? Чи не для того прийшли слуги його до тебе, щоб розвідати і виглядіти землю і розорити її?
4
И# взS ґнaнъ рабHвъ давjдовыхъ, и3 њбри2 и5хъ, и3 tрёза t ри1зъ и4хъ полови1ну дaже до чрeслъ, и3 tпусти2 и5хъ.
4
І взяв Аннон слуг Давидових і поголив їх, і обрізав одяг їхній наполовину до стегон і відпустив їх.
І пішли вони. І донесено було Давиду про людей цих, і він послав їм назустріч, бо вони були дуже знечещені; і сказав цар: залиштеся в Єрихоні, поки відростуть бороди ваші, і тоді повернетеся.
6
И# ви1дэша сhнове ґммw6ни, ћкw посрaмлени бhша лю1діе давjдwвы, и3 послA ґнaнъ и3 сhнове ґммw6ни тhсzщу тал†нтъ сребрA, да нaймутъ себЁ t сmрjи месопотaмски, и3 t сmрjи маaха, и3 t сyвы колесни6цы и3 к0нники:
6
Коли аммонитяни побачили, що вони стали ненависними Давиду, тоді послав Аннон і аммонитяни тисячу талантів срібла, щоб найняти собі колісниці і вершників із Сирії месопотамської і з Сирії Мааха і з Суви.
І найняли собі тридцять дві тисячі колісниць і царя Мааха з народом його, які прийшли і розташувалися станом перед Медевою. І аммонитяни зібралися з міст своїх і виступили на війну.
Будь мужній, і будемо твердо стояти за народ наш і за міста Бога нашого, — і Господь нехай зробить, що Йому вгодно.
14
И# њполчи1сz їwaвъ и3 вси2 лю1діе, и5же съ ни1мъ, проти1ву сЂрzнъ на брaнь, и3 побэг0ша t ни1хъ.
14
І вступили Іоав і люди, які були в нього, на битву з сиріянами, і вони побігли від нього.
15
Сhнове же ґммw6ни ви1дэша, ћкw побэг0ша сЂрzне, и3 побэг0ша и3 nни2 t лицA ґвeссы и3 t лицA їwaва брaта є3гw2, и3 внид0ша во грaдъ: їwaвъ же возврати1сz во їеrли1мъ.
15
Аммонитяни ж, побачивши, що сиріяни біжать, і самі побігли від Авесси, брата його, і пішли в місто. І прийшов Іоав у Єрусалим.
Сиріяни, бачачи, що вони вражені ізраїльтянами, відправили послів і вивели сиріян, які були по той бік ріки, і Совак, воєначальник Адраазарів, був проводирем їхнім.
Коли донесли про це Давиду, він зібрав усіх ізраїльтян, перейшов Йордан і, прийшовши до них, вишикувався проти них; і вступив Давид у битву з сиріянами, і вони воювали з ним.
Коли побачили слуги Адраазара, що вони вражені ізраїльтянами, уклали з Давидом мир і підкорилися йому. І більше не хотіли сиріяни допомагати аммонитянам.