Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
И# цaрь давjдъ бhсть стaръ прешeдъ дни6, и3 њдэвaху є3го2 ри1зами (мн0гими), и3 не согрэвaшесz.
1
Коли цар Давид постарів, увійшов у похилі літа, то покривали його одягом, але він не міг зігрітися.
2
И# рёша џтроцы є3гw2 є3мY: да пои1щутъ господи1ну нaшему царю2 дэви1цы ю4ныz, и3 предстои1тъ царeви, и3 бyдетъ грёющи є3го2, и3 да лежи1тъ съ ни1мъ, и3 согрёетсz господи1нъ нaшъ цaрь.
2
І сказали йому слуги його: нехай пошукають для господаря нашого царя молоду дівчину, щоб вона була з царем і доглядала за ним і лежала з ним, — і буде тепло господарю нашому, цареві.
3
И# и3скaша nтрокови1цы д0брыz t всегw2 предёла ї}лева, и3 њбрэт0ша ґвісaгу сумантzнhню, и3 привед0ша ю5 ко царю2.
3
І шукали красиву дівчину у всіх краях Ізраїльських, і знайшли Ависагу сунамитянку, і привели її до царя.
4
И# бЁ nтрокови1ца добрA видёніемъ ѕэлw2: и3 бhсть грёющи царS и3 служaше є3мY: цaрь же не познA є3S.
4
Дівчина була дуже красива, і доглядала вона за царем і прислуговувала йому; але цар не пізнав її.
5
И# ґдHніа сhнъ ґггjfинъ вознесeсz, глаг0лz: ѓзъ и4мамъ цaрствовати. И# сотвори2 себЁ колєсни1цы и3 к0нники, и3 пzтьдесsтъ мужeй є4же ходи1ти пред8 ни1мъ.
5
Адонія, син Аггифи, загордувавши, говорив: я буду царем. І завів собі колісниці і вершників і п’ятдесят чоловік скороходів.
6
И# не возбрани2 є3мY nтeцъ є3гw2 никогдA, глаг0лz: почто2 сіE ты2 сотвори1лъ є3си2; И# бЁ т0й красeнъ зрaкомъ ѕэлw2, и3 того2 роди2 по ґвессалHмэ.
6
Батько ж ніколи не утруднював його запитанням: для чого ти це робиш? Він же був дуже красивий і народився у нього після Авессалома.
7
И# бёша совёти є3гw2 со їwaвомъ сhномъ сарyинымъ и3 со ґвіafаромъ їерeомъ, и3 помогaху в8слёдъ ґдHніи.
7
І радився він з Іоавом, сином Саруїним, і з Авиафаром священиком, і вони допомагали Адонії.
8
СадHкъ же їерeй и3 ванeа сhнъ їwдaевъ, и3 наfaнъ прbр0къ и3 семeй, и3 рисjй и3 сhнове си1льніи давjдwвы не бhша по ґдHніи.
8
Але священик Садок і Ванея, син Іодаїв, і пророк Нафан, і Семей, і Рисій, і сильні Давидові не були на боці Адонії.
9
И# пожрE ґдHніа џвцы и3 телцы2 и3 ѓгнцы при кaмени зwелefэ, и4же бЁ бли1з8 и3ст0чника рwги1лz: и3 призвA всю2 брaтію свою2, сhны царє1вы, и3 вс‰ мyжы їyдwвы, џтроки царє1вы:
9
І заколов Адонія овець і волів і тельців біля каменя Зохелет, що біля джерела Рогель, і запросив усіх братів своїх, синів царя, із усіма юдеянами, які служили у царя.
10
наfaна же прbр0ка и3 ванeа и3 си1льныхъ и3 соломHна брaта своегw2 не звA.
10
Пророка ж Нафана і Ванею, і тих сильних, і Соломона, брата свого, не запросив.
11
И# речE наfaнъ ко вирсавjи мaтери соломHни, глаг0лz: не слhшала ли є3си2, ћкw воцари1сz ґдHніа сhнъ ґггjfинъ, господи1нъ же нaшъ давjдъ не вёсть:
11
Тоді Нафан сказав Вирсавії, матері Соломона, говорячи: чи чула ти, що Адонія, син Аггифин, зробився царем, а цар наш Давид не знає про це?
12
нн7э u5бо совэщaю ти2 совётъ, и3 и3збaвиши дyшу свою2 и3 дyшу сhна твоегw2 соломHна:
12
Тепер, ось, я раджу тобі: рятуй життя твоє і життя сина твого Соломона.
13
грzди2, вни1ди къ царю2 давjду и3 речeши къ немY, глаг0лющи: не тh ли, г0споди м0й царю2, клsлсz є3си2 рабЁ твоeй, глаг0лz: ћкw соломHнъ сhнъ тв0й и4мать цaрствовати по мнЁ, и3 т0й сsдетъ на прест0лэ моeмъ; и3 что2 ћкw воцари1сz ґдHніа;
13
Йди і ввійди до царя Давида і скажи йому: чи не клявся ти, господарю мій царю, рабі твоїй, говорячи: «син твій Соломон буде царем після мене і він сяде на престолі моєму»? Чому ж воцарився Адонія?
14
и3 сE, є3щE глаг0лющей тебЁ тaмw со царeмъ, и3 ѓзъ вни1ду в8слёдъ тебє2 и3 доп0лню словесA тво‰.
14
І ось, коли ти ще будеш говорити там з царем, ввійду і я слідом за тобою і доповню слова твої.
15
И# вни1де вирсавjа ко царю2 въ л0жницу. И# цaрь стaръ ѕэлw2, и3 ґвісaгъ сумантzнhнz бsше служaщи царю2.
15
Вирсавія ввійшла до царя в спальню; цар був дуже старий, і Ависага сунамитянка прислуговувала цареві;
16
И# приклони1сz вирсавjа и3 поклони1сz царeви. И# речE цaрь: чт0 ти є4сть;
16
і нахилилася Вирсавія і поклонилася цареві; і сказав цар: що тобі?
17
Nнa же речE: г0споди м0й царю2, ты2 клsлсz є3си2 пред8 гDемъ бGомъ твои1мъ рабЁ твоeй, глаг0лz: ћкw сhнъ тв0й соломHнъ и4мать цaрствовати по мнЁ, и3 т0й сsдетъ на прест0лэ моeмъ:
17
Вона сказала йому: господарю мій царю! ти клявся рабі твоїй Господом Богом твоїм: «син твій Соломон буде царювати після мене і він сяде на престолі моєму».
18
и3 сE, нн7э ґдHніа цaрствуетъ, тh же, г0споди м0й царю2, не вёси:
18
А тепер, ось, Адонія став царем , і ти, господарю мій царю, не знаєш про це.
19
и3 пожрE телцы2 и3 ѓгнцы и3 џвцы во мн0жествэ, и3 созвA вс‰ сhны царє1вы, и3 ґвіafара жерцA и3 їwaва кнsзz си1лы, соломHна же рабA твоегw2 не призвA:
19
І заколов він багато волів, тельців і овець, і запросив усіх синів царських і священика Авиафара, і воєначальника Іоава; Соломона ж, раба твого, не запросив.
20
тh же, г0споди м0й царю2, џчи всегw2 ї}лz къ тебЁ: да возвэсти1ши и5мъ, кто2 сsдетъ на прест0лэ господи1на моегw2 царS по нeмъ:
20
Але ти, господарю мій, — цар, і очі всіх ізраїльтян звернені на тебе, щоб ти оголосив їм, хто сяде на престолі господаря мого царя після нього;
21
и3 бyдетъ є3гдA ќснетъ господи1нъ м0й цaрь со nтцы6 свои1ми, и3 бyду ѓзъ и3 сhнъ м0й соломHнъ грёшни.
21
інакше, коли господар мій цар спочине з батьками своїми, впаде звинувачення на мене і на сина мого Соломона.
22
И# сE, є3щE є4й глаг0лющей съ царeмъ, и3 наfaнъ прbр0къ пріи1де.
22
Коли вона ще говорила з царем, прийшов і пророк Нафан.
23
И# возвэсти1ша царю2, глаг0люще сE, наfaнъ прbр0къ. И# вни1де пред8 лицE царeво, и3 поклони1сz царю2 пред8 лицeмъ є3гw2 до земли2,
23
І сказали цареві, говорячи: ось Нафан пророк. І увійшов він до царя і поклонився цареві лицем до землі.
24
и3 речE наfaнъ: г0споди м0й царю2, тh ли рeклъ є3си2: ґдHніа да цaрствуетъ по мнЁ, и3 т0й да сsдетъ на прест0лэ моeмъ;
24
І сказав Нафан: господарю мій царю! чи сказав ти: «Адонія буде царювати після мене і він сяде на престолі моєму»?
25
ћкw сни1де днeсь и3 заклA телцы2 и3 ѓгнцы и3 џвцы во мн0жествэ, и3 созвA вс‰ сhны царє1вы и3 кн‰зи си1льныхъ, и3 ґвіafара їерeа: и3 сE, сyть kдyще и3 пію1ще пред8 ни1мъ, и3 рёша: да живeтъ цaрь ґдHніа:
25
Тому що він нині зійшов і заколов багато волів, тельців і овець, і запросив усіх синів царських і воєначальників і священика Авиафара, і ось, вони їдять і п’ють у нього і говорять: нехай живе цар Адонія!
26
и3 менE самаго2 рабA твоего2, и3 садHка їерeа, и3 ванeа сhна їwдaева, и3 соломHна рабA твоего2 не звA:
26
А мене, раба твого, і священика Садока, і Ванею, сина Іодаєвого, і Соломона, раба твого, не запросив.
27
t господи1на ли царS моегw2 бhсть глаг0лъ сeй; и3 не сказaлъ є3си2 рабY твоемY, кто2 сsдетъ на прест0лэ господи1на моегw2 царS по нeмъ;
27
Чи не сталося це з волі господаря мого царя, і чому ти не відкрив рабу твоєму, хто сяде на престолі господаря мого царя після нього?
28
И# tвэщA цaрь давjдъ и3 речE: призови1те ми2 вирсавjю. И# вни1де (вирсавjа) пред8 царS и3 стA пред8 лицeмъ є3гw2.
28
І відповів цар Давид і сказав: покличте до мене Вирсавію. І увійшла вона і стала перед царем.
29
И# клsтсz цaрь и3 речE: жи1въ гDь, и4же и3збaви дyшу мою2 t всеS печaли:
29
І клявся цар і сказав: живий Господь, Який спасав душу мою від усякого лиха!
30
ћкоже бо клsхтисz пред8 гDемъ бGомъ ї}левымъ, глаг0лz: ћкw соломHнъ сhнъ тв0й воцари1тсz по мнЁ, и3 т0й сsдетъ на прест0лэ моeмъ вмёстw менє2, ћкw тaкw сотворю2 є3мY въ днeшній дeнь.
30
Як я клявся тобі Господом Богом Ізраїлевим, говорячи, що Соломон, син твій, буде царювати після мене, і він сяде на престолі моєму замість мене, так я і зроблю це сьогодні.
31
И# преклони1сz вирсавjа лицeмъ на зeмлю, и3 поклони1сz царю2 и3 речE: да живeтъ господи1нъ м0й цaрь давjдъ во вёки.
31
І нахилилася Вирсавія лицем до землі, і поклонилася цареві, і сказала: нехай живе господар мій цар Давид повіки!
32
И# речE цaрь давjдъ: призови1те мнЁ садHка жерцA и3 наfaна прbр0ка, и3 ванeа сhна їwдaева. И# внид0ша пред8 царS.
32
І сказав цар Давид: покличте до мене священика Садока і пророка Нафана і Ванею, сина Іодаєвого. І увійшли вони до царя.
33
И# речE и5мъ цaрь: поими1те съ соб0ю рабы6 господи1на вaшегw, и3 всади1те сhна моего2 соломHна на мскA моего2, и3 веди1те є3го2 къ гіHну,
33
І сказав їм цар: візьміть із собою слуг господаря вашого і посадіть Соломона, сина мого, на мула мого, і привезіть його до Гиона,
34
и3 да помaжетъ є3го2 тaмw садHкъ їерeй и3 наfaнъ прbр0къ въ царS над8 ї}лемъ, и3 воструби1те труб0ю р0жаною и3 речeте: да живeтъ цaрь соломHнъ:
34
і нехай помаже його там Садок священик і Нафан пророк на царя над Ізраїлем, і засурміть трубою і виголосіть: нехай живе цар Соломон!
35
и3 и3зыди1те в8слёдъ є3гw2, и3 вни1детъ, и3 сsдетъ на прест0лэ моeмъ, и3 т0й воцари1тсz вмёстw менє2: и3 ѓзъ заповёдахъ, да бyдетъ властели1нъ над8 ї}лемъ и3 їyдою.
35
Потім проведіть його назад, і він прийде і сяде на престолі моєму; він буде царювати замість мене; йому заповідав я бути вождем Ізраїля й Іуди.
36
И# tвэщA ванeа сhнъ їwдaевъ царю2 и3 речE: бyди тaкw: да ўтверди1тъ гDь бGъ глаг0лъ сeй господи1на моегw2 царS:
36
І відповів Ванея, син Іодаїв, царю і сказав: амінь, — нехай скаже так Господь Бог господаря мого царя!
37
ћкоже бЁ гDь со господи1номъ мои1мъ царeмъ, тaкw да бyдетъ и3 съ соломHномъ, и3 да возвели1читъ прест0лъ є3гw2 пaче прест0ла господи1на моегw2 царS давjда.
37
Як був Господь Бог з господарем моїм царем, нехай так буде Він і з Соломоном і нехай звеличить престіл його більше за престіл господаря мого царя Давида!
38
И# сни1де садHкъ їерeй и3 наfaнъ прbр0къ, и3 ванeа сhнъ їwдaевъ, и3 хереffJ и3 фелеffJ, и3 всади1ша соломHна на мскA царS давjда, и3 возвед0ша є3го2 къ гіHну:
38
І пішли Садок священик і Нафан пророк і Ванея, син Іодая, і хелефеї і фелефеї, і посадили Соломона на мула царя Давида, і повезли його до Гиона.
39
и3 взS садHкъ їерeй р0гъ съ є3лeемъ t ски1ніи, и3 помaза соломHна, и3 воструби2 труб0ю р0жаною, и3 рёша вси2 лю1діе: да живeтъ цaрь соломHнъ.
39
І взяв Садок священик ріг з єлеєм зі скинії і помазав Соломона. І засурмили трубою, і весь народ викликував: нехай живе цар Соломон!
40
И# взыд0ша вси2 лю1діе в8слёдъ є3гw2 и3 ликовaша въ ли1цэхъ, и3 веселsхусz весeліемъ вели1кимъ, и3 разсёдесz землS t глaса и4хъ.
40
І весь народ проводжав Соломона, і грав народ на сопілках, і дуже радів, так що земля розсідалася від криків його.
41
И# слhша ґдHніа и3 вси2 звaнніи є3гw2, и3 тjи скончaша ўжE kдyще. И# слhша їwaвъ глaсъ трубы2 р0жаны и3 речE: кjй глaсъ є4сть грaда шумsща;
41
І почув Адонія і всі запрошені ним, як тільки перестали їсти; а Іоав, почувши звук труби, сказав: від чого цей шум міста, що розхвилювалося?
42
И# є3щE є3мY глаг0лющу, и3 сE, їwнаfaнъ сhнъ ґвіafара їерeа пріи1де. И# речE ґдHніа: вни1ди, ћкw мyжъ си1лы ты2 є3си2, и3 благ†z возвэсти2.
42
Ще він говорив, як прийшов Іоанафан, син священика Авиафара. І сказав Адонія: увійди; ти — чесна людина і несеш добру звістку.
43
И# tвэщA їwнаfaнъ и3 речE: и3звёстно, господи1нъ нaшъ цaрь давjдъ постaви соломHна царeмъ:
43
І відповів Іонафан і сказав Адонії: так, господар наш цар Давид поставив Соломона царем;
44
и3 послA съ ни1мъ цaрь садHка їерeа и3 наfaна прbр0ка, и3 ванeа сhна їwдaева, и3 хереffJ и3 фелеffJ, и3 всади1ша є3го2 на мскA царeва:
44
і послав цар з ним Садока священика і Нафана пророка, і Ванею, сина Іодая, і хелефеїв і фелефеїв, і вони посадили його на мула царського;
45
и3 помaзаша є3го2 садHкъ їерeй и3 наfaнъ прbр0къ на цaрство въ гіHнэ, и3 взыд0ша tтyду веселsщесz, и3 возшумЁ грaдъ: сeй глaсъ, є3г0же слhшасте:
45
і помазали його Садок священик і Нафан пророк на царя в Гионі, і звідти вирушили з радістю, і прийшло у рух місто. Ось від чого шум, який ви чуєте.
46
и3 сёде соломHнъ на прест0лэ цaрстэмъ:
46
І Соломон уже сів на царському престолі.
47
и3 внид0ша раби2 царє1вы благослови1ти господи1на нaшего царS давjда, глаг0люще: да ўбlжи1тъ бGъ и4мz соломHна сhна твоегw2 пaче и4мене твоегw2, и3 да возвели1читъ прест0лъ є3гw2 пaче прест0ла твоегw2: и3 поклони1сz цaрь на nдрЁ своeмъ,
47
І слуги царя приходили поздоровити господаря нашого царя Давида, говорячи: Бог твій нехай прославить ім’я Соломона більше за твоє ім’я і нехай звеличить престіл його більше за твій престіл. І поклонився цар на ложі своєму,
48
и3 си1це речE цaрь: блгcвeнъ гDь бGъ ї}левъ, и4же дадE днeсь t сёмене моегw2 сэдsща на прест0лэ моeмъ, и3 џчи мои2 ви1дzтъ.
48
і сказав цар так: «благословенний Господь Бог Ізраїлів, Який сьогодні дав [від сімені мого] того, хто сидить на престолі моєму, і очі мої бачать це!»
49
И# ўжас0шасz ќжасомъ, и3 востaша вси2 звaнніи ґдHнієвы, и3 tи1де кjйждо путeмъ свои1мъ.
49
Тоді злякалися і встали всі запрошені, які були в Адонії, і пішли кожен своєю дорогою.
50
И# ґдHніа ўбоsсz t лицA соломHнz, и3 востA и3 tи1де, и3 ћтсz за р0гъ nлтарS.
50
Адонія ж, боячись Соломона, встав і пішов і схопився за роги жертовника.
51
И# возвэсти1ша соломHну, глаг0люще: сE, ґдHніа ўбоsсz царS соломHна, и3 держи1тсz за р0гъ nлтарS, глаг0лz: да кленeтмисz днeсь цaрь соломHнъ, ћкw не ўбіeтъ рабA своего2 nрyжіемъ.
51
І донесли Соломону, говорячи: ось, Адонія боїться царя Соломона, і ось, він тримається за роги жертовника, говорячи: нехай поклянеться мені тепер цар Соломон, що він не умертвить раба свого мечем.
52
И# речE соломHнъ: ѓще бyдетъ сhнъ си1лы, ни влaсъ главы2 є3гw2 ўпадeтъ на зeмлю: ѓще же ѕл0ба њбрsщетсz въ нeмъ, ќмретъ.
52
І сказав Соломон: якщо він буде людиною чесною, то жодна волосина його не впаде на землю; якщо ж знайдеться в ньому лукавство, то помре.
53
И# послA цaрь соломHнъ, и3 свед0ша є3го2 со nлтарS. И# вни1де, и3 поклони1сz царю2 соломHну. И# речE є3мY соломHнъ: и3ди2 въ д0мъ св0й.
53
І послав цар Соломон, і привели його від жертовника. І він прийшов і поклонився цареві Соломону; і сказав йому Соломон: іди в дім свій.